МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

СТИРЕНКО Лілія Миколаївна

УДК 006.91 (075.8)

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність: 08.00.04 ? економіка і управління

підприємствами ( харчова промисловість)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук,

Перетятько Микола Васильович

доцент кафедри обліку і аудиту Національного

університету харчових технологій МОН України

Офіційні опоненти: Крисанов Дмитро Федосович, доктор економічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі (Державна установиа “Інститут економіки та прогнозування НАН України” )

Сіднєва Жанна Констянтинівна, к.е.н., доцент, провідний науковий спеціаліст (Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України)

Захист відбудеться 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.058.01 в Національному університеті харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68, учбовий корпус В, аудиторія В-308.

З дисертацією можна ознайомитися в науково-технічній бібліотеці Національного університету харчових технологій, за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах близької перспективи набуття Україною членства в СОТ й інтеграції з ЄС підвищення якості продукції розглядається як вирішальна умова зростання конкурентоспроможності національних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Конкурентоспроможність національних товарів виступає сьогодні як основна умовах забезпечення ефективності від реалізації намірів євроінтеграції та вступу до СОТ.

Необхідність підвищення якості продукції продиктована не лише потребами зростання конкурентоспроможності національних товарів в очікуванні значної лібералізації зовнішньоторговельних відносин, але й зростанням вимог національного споживача до якості життя, зростанням конкуренції між вітчизняними виробниками.

Якість вітчизняної продукції виступає інтегральним показником рівня розвинутості промислового потенціалу держави та сучасності технологій, підтримання іміджу держави як експортера і впливового учасника міжнародних торговельно-економічних відносин.

Процеси глобалізації світогосподарських відносин, результатом яких стає поступова ліквідація національних особливостей виробництва продукції та ідентичність асортиментного наповнення товарних ринків, призвели до необхідності уніфікації вимог до якості, незалежно від країни виробництва продукції. Гарантом забезпечення якості продукції стали міжнародні стандарти серії ISO.

Серед загальної кількості підприємств, які функціонують з використанням вимог міжнародних систем якості саме на підприємства харчової промисловості припадає найбільша питома вага від загальної їх кількості. Впровадження міжнародних стандартів серії ISO в харчову промисловість України бере початок з кінця ХХ століття. Піонерами даного процесу стали підприємства ? активні учасники зовнішньої торгівлі, або підприємства в структурі власності яких представлена іноземна інвестиція. Поступове становлення ринкових відносин спонукали до зростання активності запровадження міжнародних стандартів якості в харчовій промисловості та управління нею.

Зважаючи га актуальність активізації діяльності з запровадження систем менеджменту якості на промислових підприємствах України слід відзначити зростання кількості наукових досліджень в даній галузі знань. На сьогодні наукове забезпечення управління якістю представлене в працях провідних всесвітньовідомих науковців: Фейгенбаума А., Демінга В. Едварда, Джурана Дж, Ісікави К., Кросбі Ф. та інших. Національна наукова школа якості сформувалася на початку 90-х і знайшла відображення в наукових працях Калити Ю.І., Бичківського Р.В, Шаповала М.І., Крисанова Д.Ф., Басовского Л.Е., Московської Н., Саранчі Г.А., Тарнавської Т.І. та інших науковців. На жаль підхід до розгляду систем якості базується переважно на висвітлені практичних проблем їх запровадження, організаційних та технологічних процесів його забезпечення. В меншій мірі розкриті питання методології такого управління.

Незважаючи на очевидність гостроти проблеми якості продукції ситуація у цій сфері відзначається складністю, суперечливістю між деклараціями органів державного управління і практикою господарської діяльності в нашій країні, а також намірами щодо прискорення інтеграції України в світо-господарські зв’язки та ходом підготовки суб’єктів підприємницької діяльності до входження в світовий торговельно-економічний простір. Тому дослідження проблем, які стоять на перешкоді ефективному функціонуванню систем якості на підприємствах харчової промисловості, розробка методологічних та методичних питань управління якістю та обґрунтування напрямів організаційних змін та раціональних витрат на забезпечення такого управління є надзвичайно важливими з огляду на необхідність пошуку шляхів забезпечення ефективності управляння якістю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були одержані в межах наукових тем, які виконувались Національним університетом харчових технологій:

„Гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими” (номер державної реєстрації 0104U010798).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка на основі наукового аналізу теорії, національної практики і світового досвіду теоретико-методичних та організаційних підходів і практичних рекомендацій до забезпечення ефективності управління якістю на підприємствах харчової промисловості.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:

- проаналізувати теоретичні аспекти категорії „якість” з врахуванням термінології національних та міжнародних стандартів ;

- узагальнити досвід і провести порівняльний аналіз різних систем якості в Україні та світі;

- систематизувати методологічні підходи вітчизняних і зарубіжних авторів з питань формування систем менеджменту якості;

- дослідити системи управління якістю та етапи їх розвитку на підприємствах харчової промисловості;

- на основі вивчення теоретичних підходів до формування сукупності витрат на розробку, впровадження та забезпечення функціонування систем менеджменту узагальнити досвід формування витрат на якість на підприємствах харчової промисловості;

- дослідити зміст невідповідностей систем менеджменту якості вимогам стандарту якості ISO 9001:2000;

- узагальнити основні причини низької ефективності функціонування СУЯ на підприємствах харчової промисловості та розробити шляхи їх подолання;

- розглянути зміст кожного із етапів запровадження систем управління якістю на підприємствах харчової промисловості, перелік необхідних робіт по їх реалізації, визначених міжнародним стандартом, побудувати систему організаційно-методичних заходів по формуванню ефективної системи управління якістю;

- на основі вивчення сутності видів діяльності в СУЯ, задач політики розробити систему заходів по досягненню задач політики якості в розрізі кожного виду діяльності та сформувати принципи її проведення;

- дослідити стан управління якістю на підприємствах харчової промисловості, виявити сукупність факторів, які впливають на ефективність системи якості та оцінити силу їх впливу;

- вивчити стан методичного забезпечення управління якістю на підприємствах харчової промисловості та розробити заходи по її удосконаленню;

- вивчити існуючі теоретичні та практичні підходи до оцінки витрат на запровадження систем менеджменту якості на підприємствах харчової промисловості, дослідити результативність впровадження систем менеджменту якості на підприємствах харчової промисловості.

Предмет та об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступає процес управління якістю на підприємствах харчової промисловості.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних аспектів управління, які виникають при впровадженні та забезпеченні ефективного функціонування систем якості на підприємстві.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані наступні методи

проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), статистико-економічні (аналіз існуючого стану управління якістю на підприємствах харчової промисловості, аналіз невідповідностей вимогам міжнародних стандартів на підприємствах харчової промисловості), експертний метод ( при дослідженні факторів, які забезпечують ефективне функціонування системи управління якістю на підприємстві) та інші.

Матеріалами дослідження стали: спеціальна література з питань розробки,

впровадження та управління якістю, нормативні документи, законодавча база

України, статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

? розроблена методика оцінки задоволеності споживачів, яка синтезує всю сукупність показників та індикаторів кожного із бізнес-процесів підприємства, які приймають участь у виробництві та реалізації продукції. В сукупності з загальновідомими методиками оцінки якості продукції запропонована методика дасть можливість забезпечити комплексність оцінки системи управління якістю на підприємстві з одночасною ідентифікацією факторів, які справляють найбільший вплив на відхилення якості від стандартних параметрів;

? запропоновані зміни підходів до розробки політики і цілей управління якістю, шляхом приведення базових категорій стандартів якості у відповідність до методології управління. Зокрема, визначено, що цілі управління якістю є вихідними при розробці будь-якої системи управління якістю, а політика, як основна ідея, реалізація якої дасть можливість досягти поставлених цілей.

набуло подальшого розвитку:

? система цілей управління якістю, яка сформована як: цілі першого порядку: цілі, реалізація яких дозволить досягти головної цілі (місії) підприємства, цілі другого порядку: цілі на рівні конкретних бізнес-процесів підприємства;

? на основі визначення змісту функцій планування та забезпечення якості системи управління якістю подано авторське визначення планування якості, як діяльності направлена на встановлення цілей в сфері якості, розробку стратегічних та тактичних планів реалізація яких дасть можливість забезпечити відповідність між потребами споживачів та якістю продукції та досягнення поставлених цілей. Забезпечення ? сукупність матеріальних, метрологічних, інформаційних, трудових ресурсів та організаційних заходів направлених на підтримання необхідної якості при виконанні всіх операційних процесів;

? виділено два підходи до структуризації функціональних політик підприємства: горизонтальний та горизонтально-вертикальний. За останнім із них політика якості реалізується в усіх функціональних політиках і всі функціональні політики підпорядковуються реалізації політики якості;

? на основі проведеної типізації невідповідностей систем менеджменту підприємств харчової промисловості вимогам міжнародних стандартів якості, формалізовані проблеми функціонування систем управління якістю та визначені найбільш узагальнені шляхи їх вирішення;

? на основі вивчення сутності видів діяльності в СУЯ, задач політики розроблена система заходів, направлена на досягнення задач політики якості в розрізі кожного виду діяльності;

? на основі дослідження стану управління якістю на підприємствах харчової промисловості, визначено фактори, що впливають на даний процес та здійснено оцінку їх впливу;

? розроблено комплекс організаційно-методичних рекомендацій, який забезпечить підвищення ефективності управління якістю на підприємствах харчової промисловості;

? на основі аналізу етапів розробки, впровадження та підготовки до сертифікації систем управління якістю згідно вимог міжнародних стандартів якості було сформовано план дій, реалізація якого дасть можливість досягти цілей формування ефективної системи управління якістю на підприємствах та підтвердити їх відповідність вимогам міжнародних стандартів якості;

удосконалено:

? запропоновано авторський погляд на економічну сутність категорії якості ? як сукупності характеристик продукції, які сприяють перетворенню вартості в споживчу вартість;

? теоретичні підходи до визначення результативності запровадження систем управління якістю на підприємствах харчової промисловості шляхом виділення із загальної результативності її внутрішньої та зовнішньої складової, що дасть можливість конкретизувати цілі політики якості та оцінити ефективність її реалізації;

? існуючі організаційно-методичні підходи щодо розробки, впровадження та підготовки до сертифікації системи управління якістю на підприємствах харчової промисловості шляхом удосконалення організаційної структури підприємства через організацію відділів внутрішнього аудиту з визначеною системою ієрархічних взаємозв’язків та повноважень, що забезпечить здійснення постійного контролю за дотриманням вимог стандартів якості на всіх етапах виділених бізнес-процесів.

Практичне значення отриманих результатів.

Результати досліджень використані при розробці заходів щодо покращення систем управління якістю на ВАТ „Пиво-безалкогольний комбінат „Славутич” (довідка № ___ від_______ 2006 р.),та при проведенні сертифікації систем якості підприємств Міжнародним технічним товариством BUREAU VERITAS (довідка № 84 від 05 вересня 2006 р.)

Теоретичні розробки та методичні матеріали використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін: “Менеджмент якості”, “Економіка підприємств”, “Міждержавні стандарти якості” Національного університету харчових технологій

(довідка № 08.09.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться у одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження обговорювались на науково-практичних, та наукових конференціях: другій міжнародній третій всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”, Донецьк, 2002.

Всеукраїнській науково-практичній конференції „Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення”, Київ, 2005, ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку”, Київ, 2007.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 9 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах наукових конференцій, загальним обсягом 1,9 обл.вид.арк., з них - у 6 фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 184 сторінки, з яких: 6 рисунків займають 6 сторінок, 30 таблиці – 38 сторінок. Список використаних джерел (162 найменування) – 14 стор., 10 додатків – 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, вказано зв’язок з науковими темами, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі „Теоретико-методичні аспекти управління якістю продукції„ обґрунтована економічна сутність якості як економічної категорії та об’єкту управління, розглянуті теоретичні основи та методичні підходи до створення систем якості, досліджено еволюційний розвиток інструментів та методів управління якістю.

Якість ? комплексне поняття, яке характеризує ефективність всіх сторін діяльності підприємства. Розвиток суспільства удосконалив підходи до розуміння якості. Якість вийшла далеко за рамки виробничої категорії, перетворившись в характеристику життя суспільства, соціальну і економічну основу успішного розвитку людини і суспільства.

Розгляд сутності категорії „якість”, поданої в еволюційному трактуванні основоположниками теорії управління якістю дає підстави для групування їх в дві концептуальні позиції: якість ? це виробництво такої продукції (послуг), яка задовольняє технологічним вимогам до неї (Ф. Тейлор, Ф.Кросбі, Дж.Джуран); якість ? це можливість задоволення очікувань споживачів щодо застосування, використання даної продукції або послуги (Е. Демінг, А.Фейгенбаум, К.Ісікава, В.Шухарт).

Зі зміною розвитку виробництва змінювався і об`єкт якості, що і призвело до зміни поглядів на сутність категорії якість. Детальний розгляд змісту визначень якості як економічної категорії дає можливість виокремити декілька підходів в сучасній науці до розуміння сутності якості у відповідності з якими якість визначається:

1. відповідно до визначення, задекларованого в стандартах ISO;

2. відповідність між потребами та витратами;

3. відповідність між потребами та споживчими властивостями;

4. відповідність між потребами та вартістю;

5. відповідність технологічним нормам.

Означені авторські визначення якості як економічної категорії дають можливість виділити три підходи до розкриття економічної сутності якості: функціональний (відповідність потребам споживачів), факторний (відповідність витратам, вартості, споживчій вартості) та функціонально-факторний.

Таке розмаїття економічних трактувань викликане наявністю економічних шкіл з проблем управління якістю та активністю пошукової діяльності в напрямі еволюції економічної думки. Обробка значного масиву економічної інформації дала можливість висловити власний погляд на сутність якості, як економічної категорії. Якість ? це сукупність характеристик продукції, які сприяють перетворенню вартості в споживчу вартість. Об`єктивність такого визначення підтверджена висновками класичної економічної теорії, у відповідності з якими товар, при виробництві якого були понесенні відповідні витрати матиме попит у випадку його задоволеності потребам та його відповідності купівельній спроможності споживача.

На сьогодні сформована сучасна філософія якості, основними складовими якої є: забезпечення якості процесів, задіяних при виробництві продукції; орієнтація на клієнта; безперервне вдосконалення. Управління якістю здійснюється у відповідності з міжнародними та національними стандартами в основу яких закладена сучасна філософія якості.

Дослідження еволюційного розвитку наукових теорій управління якості та підходів до їх практичної реалізації дало можливість виявити ряд спільних методичних основ і принципів, які в сукупності були спрямовані на забезпечення підвищення якості виробів. Розвиток наукової думки пройшов шлях від теорій, побудованих на принципах недопущення браку до теорій управління процесами виробництва продукції.

З середини 90-х років в Україні започаткована і розширюється робота по переходу на міжнародні стандарти управління якістю в різних напрямках, зокрема: проводиться гармонізація національних стандартів з Європейськими; розширюється і удосконалюється законодавча база щодо регулювання процесів впливу на довкілля та управління якістю продукції. Зокрема, прийнято низку Законів України: “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про відходи”, “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, “Про захист прав споживачів”, “Про стандартизацію”, “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”, “Про підтвердження відповідності”, “Про молоко та молочні продукти”, “Про внесення змін до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, та інші.

В Україні функціонує розгалужена система суб’єктів сертифікації: 140 органів з сертифікації продукції та 700 випробувальних лабораторій, з них спеціалізуються на сертифікації харчової продукції та продовольчої сировини відповідно 7 і 138, які необхідним чином акредитовані.

З січня 1998 р. в Україні започатковано поширення стандартів серії ISO 14000 на системи управління навколишнім середовищем. Впровадження вищезазначених стандартів на підприємствах харчової промисловості було зумовлено кількома важливими обставинами, зокрема: високою забрудненістю продовольчої сировини, розширенням використання таропакувальної продукції, що мало піддається рециркуляції, наявність застарілих водо-, пило-, газоочисних установок та іншого природоохоронного обладнання, яке не спроможне забезпечити дотримання вимог чинних стандартів до відходів тощо.

У другому розділі “Системи управління якістю на підприємствах харчової промисловості: проблеми їх впровадження та управління” проведено ретроспективний аналіз інструментів та механізмів управління якістю та досліджено еволюцію підходів до використання системного принципу управління якістю, досліджено особливості формування і впровадження систем управління якістю в харчовій промисловості, досліджено теоретико-методичні основи формування структури витрат на створення і забезпечення функціонування систем управління якістю. Запропоновані підходи до оцінювання результативності системи управління якістю на підприємствах харчової промисловості.

Аналіз ситуації із впровадженням систем управління якістю дозволив

виявити велику низку проблем і чинників, які не тільки гальмують процеси поширення СУЯ в харчовій промисловості, але й нерідко ставлять під сумнів можливість створення їх на підприємстві взагалі. До найважливіших з них, на нашу думку, необхідно віднести наступні: в структурі харчової промисловості фахівці виділяють дві групи (інвестиційно мало привабливих і технічно відсталих) підвидів економічної діяльності (830 підприємств, 9 млрд. грн. основного капіталу, його зношеність у межах 42-70%), де впровадження СУЯ можливе за умови докорінного техніко- технологічного оновлення виробництва. Потребує відповідної модернізації і частина підприємств, що включені до груп високотехнологічних й інвестиційно-привабливих підвидів економічної діяльності (1840 підприємств, які охоплюють 16 млрд. грн. основного капіталу із зношеністю в діапазоні 20-41%); крім великих і середніх в складі харчової промисловості налічується близько 7 тис. малих підприємств (кількість працівників від 8 до 13 осіб залежно від виду економічної діяльності в середньому на одне підприємницьке формування), на яких впровадження систем управління якістю може бути проведено за спрощеною схемою або за умови переходу на новітні методи виробництва продуктів харчування, техніки, іменні технології випуску яких сертифіковані за національними вимогами.

Проблема запровадження управління якістю на підприємствах харчової промисловості викликана і законодавчим закріпленням контролю за якістю харчової сировини на різних стадіях життєвого циклу за різними органами виконавчої влади. Так державний контроль та нагляд у сфері виробництва, переробки, реалізації, експорту та імпорту молока, молочної сировини та молочних продуктів здійснюють:

державні установи ветеринарної медицини, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, органи виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики

Проведений аналіз свідчить, що на підприємствах харчової промисловості функціонує кілька видів СУЯ, зокрема:

? сформованих в 90-ті роки комплексних систем управління якістю продукції на базі національних стандартів (застарілих) і сертифікованих в УкрСЕПРО, строк дії сертифіката вже минув;

? сформованих на основі національних стандартів, що гармонізовані з міжнародними стандартами, нормами і вимогами, та сертифікованих в УкрСЕПРО;

? сформованих на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000 версії 2000 р., а також EN серії 14000 та сертифікованих Міжнародними центрами сертифікації (SGS; TUV NORD CERT GmbH&Co.KG; CERTEX та ін.);

? систем управління якістю, які формуються (проектуються) на базі принципів НАССР.

Проаналізувавши ступінь техніко-технологічної, організаційної та фінансової готовності підприємств до запровадження міжнародних стандартів якості слід зауважити, що на протязі певного періоду часу в Україні буде існувати система сертифікації продукції, як менш витратний у фінансовому відношенні варіант, так і система сертифікації якості виробництва (підприємства) на предмет відповідності міжнародним або національним стандартам.

Впровадження сучасних систем управління якістю включає два основних напрями:

? адаптацію (реінжиніринг) чинних систем управління якістю, що функціонують на підприємствах харчової промисловості, до вимог міжнародних стандартів ISO серії 9000 версії 2000р.;

? формування системи управління якістю на підприємствах, де вони відсутні, а їх продукція періодично сертифікується за зразками, які відбирається в порядку та в кількості, встановленому органом з сертифікації.

На основі узагальнення теоретичних і методичних підходів до визначення структури витрат на систему управління якістю та враховуючи досвід понесених витрат на якість підприємствами харчової промисловості, витрати на якість були доповнені, деталізувати і уточнені шляхом аналізу і синтезу систем витрат. Витрати на якість були розмежовані на витрат безпосередньо на технологічний процес і синтез якості. Перші з них – це витрати на доведення виробництва до такого техніко-технологічного рівня, що забезпечує дотримання передбачених стандартами і технічними умовами на конкретну харчову продукцію, а другі – це додаткові витрати, що зумовлені створенням СУЯ і забезпеченням її функціонування, серед них : на документування операцій, на оформлення робочих місць і необхідної документації, на оплату праці персоналу та придбання необхідного обладнання, задіяного в роботі системи, на формування додаткових або запровадження більш жорстких методів контролю якості продовольчої сировини і харчових продуктів по всьому продовольчому ланцюгу, на контролювання параметрів технологічних процесів та ін. Завершальним етапом дисертаційного дослідження став аналіз результативності впровадження систем управління якістю на підприємствах харчової промисловості. Було виявлено, що серед загальної кількості підприємств харчової промисловості в 2,7 тис. частка виробництв з сертифікованими СУЯ становить 6-7 %. Переважна більшість підприємств використовує при реалізації продукції традиційну форму підтвердження відповідності ? сертифікацію продукції. І тільки ті підприємства, які експортують свою продукцію за кордон, проводять її сертифікацію в національних сертифікаційних центрах (наприклад, УкрСЕПРО) на відповідність національним або європейським чи світовим стандартам.

При дослідженні результативності систем управління можна виділити її внутрішню та зовнішню складові. Внутрішню результативність можна оцінювати за такими напрямами як: досягнення поставленої мети, тобто створення і сертифікація СУЯ; покращення якості технологічних процесів; досягнення запроектованого рівня якості і безпечності харчових продуктів; покращення асортименту продукції, її позитивні відмінності від основних видів, які представлені в цьому сегменті на продовольчому ринку; обсяги виробництва порівняно з періодом, коли СУЯ на підприємстві не було; зміни в трудовому колективі за різними показниками: рівень професійності, організованість, дотримання вимог технологічної дисципліни, оплата праці, зацікавленість в досягненні поставлених на підприємстві цілей тощо.

Зовнішню результативність виправдано оцінювати за такими напрямами: досягнення поставленої мети – вихід на зарубіжні, або вітчизняні ринки в новій якості та/або з новою продукцією; конструктивні зміни в репутації підприємства та завоювання прихильників до своєї продукції серед споживачів і торгово- посередницьких організацій; участь у торгових ярмарках, виставкових заходах, тендерах на виробництво продукції за державними замовленнями та для зарубіжних замовників; кардинальні зміни у відносинах з ресурсозабезпечуючими, допоміжними, обслуговуючими і торгово-посередницькими структурами в частині, що стосуються закріплення вимог якості і безпеки до сировини, складників, графіка їх поставок, складування, транспортування і торгівлі готовою продукцією в договірні умови як одною із основних пунктів, недотримання яких може мати негативні наслідки для сторони, що їх порушує, та ін.

У третьому розділі „Теоретико-методичні підходи щодо удосконалення систем управління якістю та підвищення ефективності їх функціонування ” на основі типізації невідповідностей системи управління якістю підприємств харчової промисловості вимогам стандарту ISO обґрунтовані основні напрями її удосконалення, досліджені організаційно-методичні основи розробки, впровадження та підготовки до сертифікації системи менеджменту якості згідно вимог міжнародних стандартів, досліджені методологічні підходи до управління системою якості, удосконалені методичні підходи до впровадження та забезпечення ефективного управління якістю продукції на підприємстві.

Проведений аналіз невідповідностей, сертифікованих на відповідність системам якості ISO 9001:2000 підприємств харчової промисловості, дав можливість виявити, що серед основних невідповідностей, які мають місце при запровадженні та підтриманні стандартів якості на підприємствах харчової промисловості найпоширенішими є: інфраструктурне забезпечення бізнес-процесів (5,73%), навчання та ознайомленість персоналу з системою якості (5,09%), середовище виробничого процесу (3,60%).

Таблиця1

Невідповідність системи якості підприємств харчової промисловості вимогам ISO 9001:2000

Номер пункту | Назва розділу | Кількість невідповідностей | Структура невідповідностей,%

Пункт 4 | Система менеджментe якості | 95 | 20,1

Пункт 5 | Відповідальність керівництва | 51 | 10,8

Пункт 6 | Менеджмент ресурсів | 71 | 15,0

Пункт 7 | Процеси життєвого циклу продукції | 82 | 17,4

Пункт 8 | Вимірювання, аналіз і покращення | 173 | 3,7

Всього невідповідностей | 472 | 100

Дослідження змісту невідповідностей вимогам стандарту якості ISO 9001:2000 (табл.1) дало можливість зробити узагальнення основних причин низької ефективності функціонування СУЯ на підприємствах харчової промисловості та розробити шляхи їх подолання. В найбільш узагальненому вигляді до них можна віднести наступні: формальний підхід до виконання вимог стандарту; незбалансованість систем менеджменту якості з системою управління підприємством; неналежна підготовка персоналу по системі менеджменту якості; відсутність мотивації; непідготовленість персоналу до виконання функцій, які інтегрують знання трьох наук: функціональної (за виконуваними функціями), стратегічного менеджменту, менеджменту якості; складність адаптації термінології стандарту до функціональних обов’язків структурних підрозділів; низька якість методичного забезпечення СУЯ; відсутність системи зворотніх зв’язків зі споживачами та постачальниками; тощо.

Формалізація проблем функціонування систем менеджменту якості на підприємствах дала можливість визначити найбільш узагальнені шляхи їх вирішення: побудова адекватної цілям організаційної структури управління з визначенням функцій кожного з підрозділів, координація діяльності учасників СУЯ, організація тренінгів для кожного із бізнес-процесів, розробка показників якості для кожного бізнес-процесу, організація контролю за їх виконанням, посилення вимог до атестації учасників СУЯ, чітка організація документування бізнес-процесів та аналізу результатів їх виконання, координація діяльності всіх служб в напрямку планування поліпшення якості, тощо.

Проблеми, пов’язані з функціонуванням систем менеджменту якості на підприємстві частково виникають з проблем, закладених в систему менеджменту на етапі її розробки та запровадження. Поетапне дослідження схеми розробки та запровадження систем управління якістю та їх реалізації на підприємствах харчової промисловості дало можливість виявити найгостріші проблеми організаційного характеру, які визначають ефективність функціонування всієї системи в цілому. До таких слід віднести: неадекватність виявлених бізнес-процесів та неналежна організація внутрішнього аудиту.

На сьогодні на більшості підприємств процесний підхід реалізується шляхом оголошення функцій процесами без відповідної децентралізації управління, відсутності права у керівника підрозділу з управління якістю розпоряджатися відповідними ресурсами, без передачі повноважень планування, контролю, мотивації та координації за якістю до відповідних ланок управління. В дисертаційній роботі розглянута сутність бізнес-процесів та етапи управління бізнес-процесами, проаналізовані невідповідності щодо використання процесного підходу до управління якістю на підприємстві.

Для забезпечення ефективності контролю за функціонуванням системи менеджменту якості запропоновано внесення змін до організаційної структури управління на підприємствах шляхом організації відділу внутрішнього аудиту, який буде підпорядкований виконавчому органу підприємства (правлінню). В дисертаційному дослідженні розроблені організаційні підходи до структурних змін на підприємстві, розроблені функції відділу внутрішнього аудиту та сформована система його повноважень.

Політика в області якості ? це орієнтир загального напряму, який виявляє роль і місце якості в діяльності підприємства. Однак статистика підтверджує значну кількість невідповідностей при розробці політики якості на підприємстві. Основна частина невідповідностей викликана неповним розумінням співвідношень між категоріями: цілі та політика.

У відповідності з методологією управління будь-яке управління має починатися з постановки цілей організації. Досяжність цілей реалізується вирішенням відповідного комплексу задач. Таким чином, виходячи з методологічних основ управління ціль є вихідною в будь-якій системі управління.

Що ж до сутнісного змісту категорії „політика”, то в методології управління їй відводиться не визначальна, а підпорядкувальна роль. Політика ? це спосіб дій направлений на досягнення визначеної мети.

В стандартах ISO 9001, 9004 висунута вимога до встановлення цілей на основі стратегічного планування і політики у сфері якості.

Для приведення термінологічного апарату міжнародних стандартів якості у відповідність з методологією економічної науки, яка на протязі століть використовує економічні категорії відносно до сутностної характеристики процесів, які вони виражають, необхідно змінити підходи до розробки політики і цілей процесу управління якістю, змінивши їх підпорядкованість, закладену в стандарт, а відповідно привівши їх у відповідність з науковими та практичними підходами до управління якістю. Політика при запропонованому підході визначатиме основну ідею, реалізація якої дасть можливість досягти поставлених цілей (табл. 3.12). Запропонована схема упорядковує систему ієрархічних взаємозв`язків між базовими категоріями менеджменту у відповідності з методологією менеджменту та полегшує розумінння підходів до розробки політики та цілей управління якістю.

Однією із найголовніших функцій процесу управління якістю є її забезпечення. в стандарті ISO 9000:2000, забезпечення якості розглядається як складова частина управління якості, зосереджена на виконанні вимог до якості. Дане визначення є максимально узагальненим і акцентує увагу на результаті такої діяльності не розкриваючи її змістовної частини. З метою надання більшої термінологічної ясності даній категорії та розкриття її змістовної частини пропонуємо наступне визначення терміну „забезпечення якості” як ? сукупності матеріальних, метрологічних, інформаційних, трудових ресурсів та організаційних заходів направлених на підтримання необхідної якості при виконанні всіх операційних процесів.

З метою усунення термінологічних невідповідностей між стандартом та методологічною сутністю категорій „управління” та „планування”, пропонуємо визначення планування викласти в наступній редакції: планування якості ? це діяльність направлена на встановлення цілей в сфері якості, розробку стратегічних та тактичних планів, реалізація яких дасть можливість забезпечити відповідність між потребами споживачів та якістю продукції та досягнення поставлених цілей

На сьогодні на підприємствах при впровадженні систем управління якістю органи сертифікації звертають увагу керівництва на організацію процесів, реалізація яких забезпечить функціонування системи в цілому без відповідної систематизації, координації видових та функціональних взаємозв’язків між елементами СУЯ. На основі вивчення сутності видів діяльності в СУЯ, задач політики була розроблена система заходів, направлена на досягнення задач політики якості в розрізі кожного виду діяльності та сформовані принципи її проведення (табл. 2).

Якість продукту, наданого корпорацією, визначається задоволеністю споживачів. З метою оцінки ступеню задоволеності потреб споживачів та забезпечення відповідності вимогам МС була розроблена методика оцінки задоволеності, яка має систематизувати всю сукупність показників і індикаторів на кожному етапі управління якістю. До показників якості було віднесено: якість матеріальних ресурсів, якість технологічного процесу (за етапами процесу), якість готового продукту, якість доставки до споживача, якість процесу реалізації, якість інформаційного супроводу процесу реалізації, якість взаємовідносин з постачальними, якість вивчення потреб споживачів. Відповідно до кожного показника була розроблена система індикаторів якості.

Задоволеність споживачів вимірюється балом, який вираховується шляхом віднімання середньоарифметичного значення сумарного показника невідповідностей від 100 балів (максимальної величини якості задоволеності). Середньоарифметичне значення сумарного показника невідповідностей визначається як сума значень кожного показника невідповідності. Кожний показник невідповідності розраховується як сума добутків вагових коефіцієнтів на статистичне значення кожного індикатора ( табл. 3 ).

Таблиця 2

Політика, цілі та принципи управління якістю на підприємствах у відповідності з методологією процесу управління

Принципи управління якістю | Цілі першого порядку в сфері якості | Цілі другого порядку | Політика в сфері якості | Задачі в сфері якості

1 | 2 | 3 | 4 | 5

? орієнтація на замовника;

? лідерство;

? залучення працівників;

? процесний підхід;

? системний підхід до управління;

? постійне поліпшення;

? прийняття рішень на підставі фактів;

? взаємовигідні стосунки з постачальником,

? …… | ? удосконалення якості продукції у відповідності до вимог, які пред’являються до якості;

? підвищувати якість своєї власної роботи, з метою постійного задоволення сформульованих і передбачуваних потреб як споживачів так і зацікавлених осіб;

? забезпечити впевненість всіх зацікавлених осіб в тому, що вимоги до якості задовольняються і підтримуються і що якість підвищується;

? ……. | ? розширення цільового ринку підприємства;

? зростання прибутку;

? покращення показників якості продукції;

? розробка та виведення на ринок нового виду продукту;

? зниження кількості дефектів і браку продукції;

? економія матеріальних та енергетичних ресурсів;

? …….. | ? технологічне оновлення виробництва;

? контроль якості продукції;

? контроль виконання вимог замовників;

? підвищення конкурентоспроможності продукції;

? зниження витрат на виробництво продукції;

? лідерство в області якості;

? ……… | ? встановлення порядку і організація робіт по оцінці рівня якості продукції;

? встановлення порядку і організація робіт по оцінці якості бізнес-процесів;

? встановлення порядку розробки нової продукції і запровадження її в виробництво;

? розробка системи надбавок за високу якість;

? автоматизація виробничих процесів;

? внутрішній аудит якості бізнес-процесів;

? досягнення адекватності організаційної структури управління цілям та політиці якості;

? встановлення методів та організація робіт по вивчення потреб споживача;

? організація робіт по прогнозуванню передбачуваних потреб споживачів;

? ……..

Таблиця3

Методика визначення інтегрального показника задоволеності споживачів |

Показник | Індикатор | Оцінка показника | Сумарний показник

Назва | Кількісне значення | Вага

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

1. | Якість матеріальних ресурсів | Кількість рекламацій | 2 | 0,05 | 2*0,05=0,1

Кількість випадків браку сировини та матеріалів | 5 | 0,1 | 5*0,1=0,5

Всього за показником 1 (Із.с.1) | Із.с.1 = 0,6

2. | ....... | ......... | .......

Всього за показником 2 (Із.с.2) | ? Із.с.2

N | ....... | ......... | .......

Всього за показником N (Із.с.N) | ? Із.с.N

Всього | ?=1 | х | ? (Із.с.1 +…+ Із.с.N)

Розроблена методика оцінки задоволеності споживачів в сукупності з загальновідомими методиками оцінки якості продукції дасть можливість забезпечити комплексність оцінки системи управління якістю на підприємстві з одночасною ідентифікацією факторів, які справляють найбільший вплив на відхилення якості від стандартних параметрів.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дисертаційного дослідження виконано теоретичне узагальнення та запропоновані практичні підходи до підвищення ефективності управління якістю на промислових підприємствах. Результати дисертаційного дослідження дозволили сформувати наступні основні положення, висновки та відповідні практичні та методичні рекомендації.

1. Проведене дослідження сутності якості як економічної категорії та об`єкту управління дало підстави підтвердити поступовий відхід від поняття якості як категорії виробництва і перехід її в сферу показника суспільного розвитку. Приймаючи за стандарт діяльності „якість продукції” зусилля всіх товаровиробників спрямовані на управління якістю заснованого на принципах системного та процесного підходів, тому забезпечити якість виробництва можна лише при дотриманні якості діяльності всіх бізнес-процесів підприємства.

2. Аналіз існуючої системи якості на підприємствах харчової промисловості виявив низку проблем, які перешкоджають ефективному виробництву продукції на принципах вимог міжнародних стандартів якості. До найпоширеніших серед них відносяться: низький рівень технічного оснащення підприємств, висока питома вага зношеного і морально застарілого обладнання, велика кількість малих підприємств, неузгодженості з питань державного регулювання якості продукції харчової промисловості тощо. Забезпечення випуску продукції в умовах, які відповідають вимогам міжнародних стандартів може бути здійснене тільки після технічного оновлення виробництва, узгодженості вимог нормативних матеріалів щодо контролю за якістю продукції харчової промисловості, державного контролю за якістю продукції на ринку, виробленої на підприємствах різних організаційно-правових форм власності.

3. На підприємствах харчової промисловості виробництво продукції здійснюється у відповідності з вимогами систем якості підприємств (СЯП), міжнародних систем якості (МСЯ) серії ISO та НАССР. Тільки запровадження міжнародних стандартів гарантує високу якість виробництва продукції. На основі проведеного дослідження ефективності функціонування СЯП та МСЯ було запропоновано трьох векторну стратегію запровадження стандартів якості на підприємствах харчової промисловості: реінжиніринг існуючих систем якості, розробка і запровадження міжнародних стандартів якості, сертифікація продукції. Вибір типу системи якості визначається стратегічними цілями розвитку підприємства, регіоном реалізації продукції, типом виробництва тощо.

4. Ефективність функціонування систем якості на підприємствах частково можна оцінити за кількістю та структурою невідповідностей, які мали місце на підприємствах за результатами аудиторських перевірок. До найтиповіших із них можна віднести неналежну організацію контролю за бізнес-процесами, відсутність аналізу результатів контролю та їх документальне оформлення тощо. Ідентифікація виявлених невідповідностей на підприємствах харчової промисловості дала можливість узагальнити їх, виявити причини їх виникнення та розробити шляхи їх подолання.

5. Дослідження етапів розробки та впровадження систем якості на підприємствах дало можливість виявити, що найбільш проблемними з огляду на трудоємкість робіт та відповідність між цілями та показниками їх оцінки є виокремлення бізнес-процесів та організація внутрішнього аудиту на підприємстві. Найчастіше процесний підхід реалізується шляхом перенайменування функцій в бізнес-процеси, а внутрішній аудит здійснюється тимчасово утвореними комісіями без закріплених функціональних обов`язків. З метою усунення виявлених невідповідностей запропоновано методичний інструментарій до процесного підходу, критерії бізнес?процесу та розроблено загальні підходи до організації на підприємстві відділу внутрішнього аудиту з визначеним переліком повноважень та системою ієрархічних взаємовідносин.

6. Дослідження відповідності між класичною методологією управління та її використанням в міжнародних стандартах якості серії ISO дало підстави для виявлення ряду методологічних неточностей та розробки пропозицій по їх усуненню. Зокрема, було запропоновано привести ієрархічну підпорядкованість базових категорій стандарту