НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ШАШУЛА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 332.3:504.064

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Бистряков Ігор Костянтинович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідувач відділу просторового розвитку

та земельних відносин.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Хлобистов Євген Володимирович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу сталого розвитку та екологічної безпеки;

кандидат економічних наук, доцент Антоненко Ірина Ярославівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,

доцент кафедри макроекономіки та державного управління.

Захист відбудеться "27" серпня 2007 р. об 1100 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою 01032, м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "12" липня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Коваль Я.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції цивілізаційного розвитку вимагають від економіки України раціонального використання природних ресурсів. Суттєвого значення набуває проблема екологізації землекористування, а саме в контексті забезпечення просторових умов для збалансованого функціонування екологічних систем. Проте забезпечити позитивну динаміку в цих процесах можна лише за умови відповідної трансформації принципів господарювання, зумовлених виникненням недержавного сектора і розвитком ринкових процесів практично у всіх галузях економіки, то й покращення соціально-економічних відносин пов’язаних з використанням природних ресурсів вимагає нових ефективних механізмів. Природно, що в даному випадку особливої актуальності набуває проблема удосконалення організаційно-економічних засад екологізації перш за все сільськогосподарського землекористування. Існуюча система землекористування в Україні вимагає наукового переосмислення в контексті її поєднання із загальносистемними принципами взаємодії людини та природи на рівні відповідної інституціоналізації економічних відносин. Насамперед потребує вдосконалення методологія формування земельної політики на регіональному рівні. Її основою має стати концепція управління сільськогосподарськими земельними ресурсами з визначенням організаційно-економічних моделей і механізмів, які забезпечують процес сталого розвитку певного регіону.

Практичне вирішення проблем забезпечення еколого-економічної стабільності регіонального простору свідчить, що визначитися адекватно по цим питанням можна лише базуючись на системному підході із використанням методів комплексного аналізу ситуації.

Теоретико-методологічні передумови щодо покращення економіко-організаційних механізмів екологізації сільськогосподарського землекористування знаходяться в площині багатьох попередніх наукових досліджень.

Так, в галузі визначення проблем інституціоналізації відносин та прав власності слід назвати дослідження таких вчених: Т.Веблен, М.Вебер, В.Вольчик, Р.Капелюшніков, С.Кірдіна, Д.Норт, О.Олейник, К.Поланьї, А.Шастітко, О.Уільямсон, Ф.Хаєк.

В галузі вивчення проблем еколого-орієнтованого природокористування вагомими є наукові праці: І.К.Бистрякова, О.О.Веклич, М.Д.Гродзинського, Б.М.Данилишина, Я.В.Коваля, В.С.Міщенко, Н.В.Пахомової, К.К.Ріхтера, С.К.Харічкова, В.С.Хачатурова, М.А.Хвесика, Є.В.Хлобистова та інші.

Для визначення питань щодо вивчення проблем екологізації землекористування і реформування земельних відносин важливими є роботи Д.І.Бабміндри, В.Р.Бєлєнького, С.Н.Волкова, Д.С.Добряка, В.І.Кірюшина, А.С.Лисецького, Ю.О.Махортова, Л.Я.Новаковського, О.С.Новоторова, Б.М.Рабиновича, Є.В.Серової, А.Я.Сохнича, М.Г.Ступеня, В.М.Трегобчука, А.М.Третяка та інші.

Суттєвими для розуміння територіально-просторових проблем еколого-орієнтованої діяльності на регіональному рівні є дослідження: Е.Б.Алаєва, В.В.Владімірова, М.І.Долішнього, М.І.Фащевського, Л.Г.Чернюк та інші.

Узагальнення наукових поглядів згаданих вчених та світового досвіду щодо оптимізації управління процесами екологізації господарської діяльності дає підстави зробити висновок про те, що для України в сучасних умовах важливим стає визначення теоретико-методологічного обґрунтування організаційно-економічних засад екологізації сільськогосподарського землекористування як інструменту забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонального простору за рахунок підвищення продуктивності земель та посилення екологічної стійкості ландшафтів. Саме таке розуміння проблеми обумовило вибір теми, визначання мети, завдань і структури дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукові результати, теоретичні положення і висновки досліджень безпосередньо пов’язані з тематикою науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, зокрема з плановими темами: 3.1.5.63. – „Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року (Комплексне фундаментальне дослідження)” (номер держреєстрації 0104U003168), в межах якої автором було проаналізовано сучасний стан та розроблено прогноз структури земельних ресурсів у відповідні Схеми Закарпатської, Чернівецької, Харківської, Полтавської областей на довготривалу перспективу; 4.2.1.5.83 – „Розробка теорії і методів оцінки, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів в умовах сучасного землекористування” (номер держреєстрації 0102006925) – особистим внеском є аналіз формування сучасних організаційно-економічних засад забезпечення еколого-орієнтованого землекористування.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні теоретико-методологічного обґрунтування організаційно-економічних засад екологізації сільськогосподарського землекористування як інструменту забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонального простору.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні завдання:–

поглиблення загальних методологічних підходів щодо забезпечення еколого-орієнтованого розвитку господарської діяльності;–

визначення принципів еколого-орієнтованого управління сільсько-господарським землекористуванням на регіональному рівні; –

виявлення особливостей та оцінка використання земельних ресурсів України в умовах перехідної економіки;–

здійснення економіко-правової оцінки реформування земельних відносин;–

поглиблення концептуальних засад екологізації землекористування як основи еколого-орієнтованого розвитку регіонального простору;–

розробка напрямів формування регіональної екологічної мережі;–

обґрунтування комплексу організаційно-економічних заходів забезпечення екологізації регіонального землекористування.

Об’єктом дослідження є процес формування організаційно-економічних засад екологізації сільськогосподарського землекористування щодо забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонального простору.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення для визначення економічних та організаційних механізмів екологізації сільськогосподарського землекористування на регіональному рівні.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення сучасної інституціональної економічної теорії, новітні досягнення економіки природокористування і охорони навколишнього середовища, які подано в наукових працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. Досягнення поставленої в роботі мети здійснювалось наступними науковими методами: монографічним – для вивчення та теоретичного узагальнення сучасних наукових досліджень в системах господарювання, сфері землекористування; системного аналізу – для виявлення факторів формування сучасного типу господарської системи України; порівняльного аналізу – для оцінки ефективності функціонування антропогенних та антропогенно-природних ландшафтів; економіко-математичного аналізу – для встановлення динаміки процесів пов’язаних із використанням земельних ресурсів та комплексної оцінки ефективності екологізації землекористування природними чи штучними засобами. Використані також метод аналогій, картографічний метод, економіко-статистичний, табличний, графічний – для обґрунтування теоретичних основ екологізації сільськогосподарського землекористування в сучасних умовах, встановлення напрямів обґрунтування та удосконалення механізму його підтримки на регіональному рівні. Для вирішення поставлених завдань використовувались обчислювальні засоби та сучасне програмне забезпечення.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретичні та методологічні результати дисертаційного дослідження:

вперше–

обґрунтовано індекс екологічної цілісності ландшафтів, який кількісно відображає рівень використання продуктивних сил природи у сільськогосподарському виробництві;–

проведено диференціацію території України за індексом екологічної цілісності ландшафтів як передумови забезпечення екологічно збалансованого регіонального землекористування;

обґрунтовано

– концептуальні положення формування еколого-орієнтованого землекористування, що враховує використання природних продуктивних сил екосистем регіонального простору;

– пріоритетні напрями формування еколого-орієнтованого землекорис-тування, що порівняно з наявним, враховує економічні та правові чинники інституціонального середовища;

– комплекс організаційних та економічних заходів щодо підтримки динамічної екологічної рівноваги на регіональному рівні відповідно до проведеного зонування території України, які забезпечуватимуть підвищення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування;

удосконалено –

теоретико-методологічні підходи еколого-орієнтованого землекорис-тування, які на відміну від існуючих, базуються на засадах інституціоналізму та нових формах поєднань економічних, соціальних і правових чинників розвитку;

розроблено–

основні напрями формування регіональної екологічної мережі, за рахунок використання малопридатних і низькопродуктивних земель;

дістало подальший розвиток

– принципи організації еколого-орієнтованого землекористування, що на відміну від існуючих, забезпечують формування інституціонального середовища для еколого-орієнтованих взаємодій суб’єктів-землекористувачів;

– оцінка визначення дисбалансу співвідношення природних та антропогенно-перетворених земель, що поглиблює рівень знань про їх функціонування.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування при розробці регіональної економічної політики, та розробки рекомендацій з охорони навколишнього середовища в районному плануванні, при викладанні дисципліни „Економіка природокористування” у вищих навчальних закладах.

Основні наукові положення дисертаційної роботи знайшли застосування в наукових дослідженнях Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема пов’язані з комплексною фундаментальною темою 3.1.5.63. „Схеми (Прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року (номер держреєстрації 0104U003168), в межах якої автором було проаналізовано сучасний стан та розроблено прогноз структури земельних ресурсів у Схемах Закарпатської, Чернівецької, Харківської, Полтавської областей на довготривалу перспективу; 4.2.1.5.83 – „Розробка теорії і методів оцінки, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів в умовах сучасного землекористування” (номер держреєстрації 0102U006925) – особистим внеском є аналіз формування сучасних організаційно-економічних засад забезпечення еколого-орієнтованого землекористування (довідка 25/724-18-4 від 22.09.2006).

Викладені в роботі наукові результати були впроваджені при розробці Загальнодержавної програми використання та охорони земельних ресурсів ДП „Головний науково-дослідний інститут та проектний інститут землеустрою”(довідка 55.1-332 від 20.09.2006), що дозволило вдосконалити комплекс організаційно-економічних заходів екологізації землекористування.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв’язане важливе наукове завдання: розроблені методологічні, методичні та практичні підходи забезпечення еколого-орієнтованого землекористування на регіональному рівні, обґрунтовано шляхи підвищення еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель, їх охорони і розширеного відтворення як передумови досягнення стану динамічної рівноваги на засадах сталого розвитку та ринкових форм господарювання.

Наукові результати дисертаційного дослідження сформульовані особисто автором і є внеском у розвиток економічної науки з питань раціонального природокористування в аспекті розробки організаційно-економічних засад щодо екологізації сільськогосподарського землекористування з метою досягнення сталого розвитку регіонів в економічному просторі країни.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на: Всеукраїнській науковій конференції „Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України” (м. Київ, 10-11 вересня 2002 року); Другій науково-практичній конференції „Техногенно-екологічна безпека регіонів як умова сталого розвитку України” (м. Львів, 16-19 квітня 2002 р.); Міжнародній конференції присвяченій Міжнародному року гір „Гори і люди (у контексті сталого розвитку)” (м. Рахів, 14-18 жовтня 2002 р.); Міжнародній науковій конференції „Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів” (м. Київ, 11-14 листопада 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (м. Київ, 12-13 березня 2003 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”(м. Київ, 20-21 квітня 2004 р.); Круглому столі-2005 „Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку” (м. Київ, 25-26 листопада 2005 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ, 13-14 квітня 2006 р.); Науково-практичній конференції „Проблеми модернізації лісо-ресурсної сфери в контексті просторового розвитку” (м. Київ, 20 квітня 2007 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані автором в 20 друкованих працях загальним обсягом 5,5 д.а., у т.ч. 5 д.а. належить особисто автору, з них 8 опубліковано у наукових фахових виданнях, 10 – в матеріалах наукових конференцій.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок комп’ютерного тексту. Дисертація містить 11 таблиць, 15 рисунків, 6 додатків на 6 сторінках. Із загальної кількості таблиць та рисунків десять займають всю площу сторінки. Список використаних джерел включає 161 найменування, викладений на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методологічні напрями інституціоналізації еколого-орієнтованого сільськогосподарського землекористування” розкрита економічна сутність загальних принципів формування інституціонального середовища господарської діяльності, визначаються особливості інституціоналізації землекористування.

В дисертації досліджено загальні методологічні підходи забезпечення еколого-орієнтованого розвитку господарської діяльності з позицій різних економічних теорій (класична школа, лібералізм, монетаризм, інституціоналізм). Встановлено, що для забезпечення еколого-орієнтованого землекористування в Україні, зокрема на регіональному рівні, найбільш прийнятною є інституціональна економічна теорія, що дозволяє системно впорядковувати економічні, соціальні та правові чинники розвитку.

Інституціональний підхід для визначення пріоритетів господарської діяльності є найбільш доцільним, оскільки має яскраво виражені системні ознаки, дає можливість аналізувати, прогнозувати і рекомендувати подальші екологічні зрушення і на локальному, і на регіональному, і на національному рівні. Принципи інституціоналізму формують конструкцію організації господарської діяльності. Схематичне відображення впливу інституціонального середовища ринкового та неринкового типу на визначення принципів екологізації господарської діяльності представлено на рисунку 1.

Рис. 1. Схема генерації принципів екологізації в інституціональному середовищі.

Показано, що принципи екологізації сільськогосподарського землекористування формуються на основі складної системи зв’язків у співвідношенні ринкових та неринкових інститутів, загальних принципів організації господарської діяльності та факторів інституціоналізації сільського господарства.

Обґрунтовано, що екологізація сільськогосподарського землекористування повинна розглядатися як частина загального процесу раціонального природокористування у господарській діяльності. У зв’язку з цим сформовано комбінацію загальносистемних принципів організації еколого-орієнтованої господарської діяльності які формують основні правила взаємодії суб’єктів-землекористувачів в межах відповідних інституціональних обмежень.

Із загальносистемних принципів найбільш важливим є перший біохімічний принцип В.І. Вернадського. Цей принцип показує, що єдиним способом відновити процес самовідтворення біосферних компонентів є зменшення площі антропоген- но змінених земель. Із принципів, орієнтованих на вирішення проблем екології простору слід виокремити принцип територіальної єдності фізико-географічних одиниць та принцип впливу факторів. Для цілей дисертаційного дослідження важ-ливим стає принцип культурного управління розвитком, який орієнтує на розкриття значень культурних традицій. Крім того, в процесі визначення напрямків екологізації господарської діяльності слід враховувати такі принципи: принцип розумної достатності та допустимого ризику; принцип віддаленості події; принцип неправдивого благополуччя; принцип неповноти інформації; принцип системного часу; принцип „м’якого” управління; принцип екологічної робочої надійності; принцип екологічної відповідності. Відповідно представлено авторську логістичну схему процесу екологізації землекористування. Згідно з цією схемою процес екологізації землекористування є результатом послідовного взаємоузгодження загальних принципів екологізації господарювання із цільовими установками, які формуються на основі правил взаємодії суб’єкта і об’єкта господарювання в рамках відповідних екологічних обмежень. Сукупність цих дій створює умови для екологізації землекористування з його специфічними особливостями. Вперше при побудові цієї схеми використовується поєднання категорій „інституціональне середовище” та „екологізація землекористування”, в результаті якого в єдиний блок зводяться еколого-орієнтовані цілі та механізми їх реалізації (рис. 2).

Зроблено висновок, що загальний підхід до екологізації сільськогосподарського землекористування полягає в тому, що екологічно-орієнтоване сільське господарство поступово стає важливим елементом екологічного впорядкування регіонального простору. У зв’язку з цим еколого-орієнтоване освоєння земельних ресурсів все більш підкоряється об’єктивній необхідності пошуку найбільш обґрунтованих стосовно охорони навколишнього середовища форм і способів економічно продуктивного, ефективного і стійкого землекористування.

Виявлено, що особливості інституціоналізації управління еколого-орієнтованим землекористуванням, на відміну від існуючих полягають у врахуванні загальних принципів забезпечення екосистемної цілісності регіонального простору.

Рис. 2. Схема екологізації землекористування в інституціональному середовищі

В другому розділі „Сучасний стан та тенденції землекористування в Україні” виявлено особливості та проведено оцінку використання земельних ресурсів України в умовах перехідної економіки, здійснено економіко-правову оцінку реформування земельних відносин, виявлено передумови формування сучасного землекористування в Україні.

Аналіз структури та використання земельного фонду показує, що в Україні існує дисбаланс у співвідношенні природних та антропогенно-перетворених земель. Використовуючи методику Волкова С.М. та розрахунки Коренюка П.І., більшість регіонів України характеризуються як нестійкостабільні (південні та східні області), стабільними є західні та північні області (рис. 3). Загальний же рівень екологічної стабільності по країні є нестійкостабільним. Розподіл земельного ресурсу за цільовим призначенням носить довільний характер, не має чіткого економічного та екологічного обґрунтування. Структурна незбалансованість земельного фонду по екологічному критерію суттєво погіршує ефективність використання та охорони земель. Урбанізація та індустріалізація територій, неконтрольований сільськогосподарський тиск на ґрунтовий покрив в Україні спричинили глибокі зміни природних властивостей земель, трансформацію внутрішньо-ґрунтових процесів, втрату ними самовідтворювальної здатності. В результаті нераціонального використання земельних ресурсів з’явився їх дефіцит, і в сільському господарстві це вирішується двома шляхами. В першому випадку практично ведеться підтримка такого негативного процесу як знищення природної системи за рахунок залученням в процес виробництва малопродуктивних та деградованих земель. В другому – активізація процесів антропогенного навантаження на ґрунти та значною мірою неконтрольованого втручання в природні процеси їх самовідтворення.

З системних позицій погіршення стану земельних ресурсів значною мірою пов’язано із високими темпами використання природної біоти, які значною мірою перевищують темпи її відтворення. Фактично нині в Україні має місце криза біотичної розмаїтості, що стрімко зменшується і є однією з головних у змінах навколишнього середовища.

Рис. 3. Екологічна стабільність території України в регіональному розрізі

Також є важливим факт, що під впливом господарської діяльності відбувається руйнація ґрунту шляхом ерозії. Кількість еродованих сільськогосподарських угідь в Україні становить є 13,4 млн. га, серед них 10,6 млн. га орних земель. Найбільша частина еродованої ріллі знаходиться в Донецькій, Одеській, Харківській, Луганській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Миколаївській областях, тобто там, де залучено найбільше земель в процес сільськогосподарського використання

Визначено, що в Україні система землекористування значною мірою знаходиться під впливом нових тенденцій формування соціально-економічних відносин, в тому числі і земельних, що обумовило формування особливої структури земельного фонду за формами власності таким чином (на 1.01. 2005 р.): державна – 29796,8 тис. га (49,4%), приватна – 30326,3 тис. га (50,2%), колективна – 231,7 тис. га (0,4%). Дана ситуація вимагає інституціонального впорядкування переважаючих форм власності на ресурс для досягнення екологічно-збалансованого регіонального землекористування.

За останніми методологічними розробками, що проведені в Україні встановлено, що для впорядкування земельних відносин необхідним є розгляд земельних ресурсів як складової єдиного соціо-природного комплексу в триєдиному вимірі: як екологічного інтегрального ресурсу, що створює умови для життя та існування населення; просторового базису розміщення продуктивних сил, а також предмету та засобу праці. Такий підхід дає підстави до висновку, що нераціональне використання земель призводить до суттєвих змін стану не тільки функціонування екосистем, але й завдає шкоду економіці в цілому.

Проведений аналіз законодавчої бази щодо володіння, користування та розпорядження землею дає можливість зробити висновок, що перетворення в системі землекористування не мають чіткої, цілеспрямованої еколого-орієнтованої мети. Оцінка сучасного землекористування в Україні показує необхідність побудови цільового економічного механізму впливу на різноманітних власників землі, щоб вони мали можливості ставити собі за мету отримання прибутків від еколого-орієнтованої діяльності в довготерміновій перспективі (системи оподаткування, кредитування, субсидування, правову базу).

Визначено, що з методологічної точки зору важливими напрямами подальшого розвитку системи землекористування в Україні є тенденції, що орієнтують на встановлення балансу природних і антропогенно-змінених земель. В даному випадку суттєву роль відіграє концепція екологічної стабілізації ландшафтів шляхом формування природоохоронного каркасу території. На сьогоднішній день існують відповідні нормативно-правові передумови для формування такої екологічної мережі.

Отже, інституалізація земельних відносин еколого-орієнтованого напряму пов’язана із діями держави, яка повинна формувати широкомасштабну політику шляхом впровадження сучасної системи економічних та організаційних регулюючих заходів.

В третьому розділі „Основні напрями економіко-організаційного забезпечення екологізації землекористування” сформульовано концептуальні положення екологізації землекористування на регіональному рівні, розроблено напрямки формування регіональної екологічної мережі, обґрунтовано комплекс організаційно-економічних заходів забезпечення екологізації регіонального землекористування.

Концептуальні основи екологізації землекористування в дисертаційному дослідженні визначаються загальною ідеєю системного впорядкування регіонального простору, досягнення еколого-економічної стабільності. За рахунок раціонального використання територіально-просторової функції земельного ресурсу є можливість забезпечити активізацію виробничих сил природи, її біосфероформуючих здібностей. Сформовано нові підходи до загальної організації сільського господарювання, землекористування, основним цільовим орієнтиром яких є збереження та відтворення біосфероформуючих компонентів екологічної системи.

Для забезпечення ефективного регулювання зазначеними процесами, визначено відповідні показники стану екосистем за рівнем їх первинної біологічної продуктивності, за допомогою яких описано стан та структуру функціонування екосистем.

В основу моделювання процесу екологізації землекористування в дисертації покладено індекс екологічної цілісності ландшафтів. Цей показник (Іе.ц.л.) спрямований на те, щоб дати кількісне відображення рівня використання продуктивних сил природи у сільськогосподарському виробництві. За допомогою зазначеного показника визначаються загальні тенденції по впровадженню подальшої політики щодо формування реальної еколого-орієнтованої економіки землекористування.

Показник Іе.ц.л. базується на принципі визначення співвідношення площ антропогенних та антропогенно-природних ландшафтів та кількісних показників їх продуктивності за обсягом виробленої біомаси, які в сукупності сприяють природному підвищенню бонітету ґрунтів. Індекс екологічної цілісності ландшафтів визначається за формулою:

, | (1)

де Б – бал бонітету ґрунтів, бал;

Ппр – продуктивність антропогенно-природних ландшафтів, вироблена біомаса, (т/рік);

Тпр – частка антропогенно-природних ландшафтів;

Пан – продуктивність антропогенних ландшафтів, вироблена біомаса, (т/рік);

Тан – частка антропогенних ландшафтів.

Узагальнені підрахунки, які проведені в дисертаційному дослідженні, показали, що антропогенні ландшафти на території України займають 58%, антропогенно-природні – 35% і природні лише 7%. Природні та антропогенно-природні в роботі їх було об’єднано в одну категорією.

За Іе.ц.л. визначено чотири зони та проведено диференціацію території країни (рис. 4). До зони високого та середнього рівня екологічної цілісно чіт ландшафтів відносяться області, що розміщені в Українському Поліссі та Карпатах. Зону низького рівня займають області лісостепової зони, Одеська та АР Крим. Дуже низький рівень відмічається решті областей степової зони. Таким чином більша частина території країни характеризується низьким рівнем екологічної цілісності ландшафтів.

Обґрунтовано, що цільовим орієнтиром еколого-орієнтованого землекористування є відновлення в необхідних масштабах природних екосистем, які забезпечують стійкість навколишнього середовища в межах природних коливань її параметрів. Для сільськогосподарського землекористування позитивний вплив полягає у поступовому відновленні природної родючості земель. Крім того, екологізація сільськогосподарського землекористування в такому напрямі забезпечує досягнення відповідного стану екологічної рівноваги регіонального простору.

Розроблені напрями формування регіональної екологічної мережі, що запропоновано, на відміну від існуючих, передбачають зміну функціонального призначення малопридатних та низькопродуктивних земель та включення їх в систему національної екологічної мережі. Обсяг такого типу земель знаходиться в межах близько 4-4,5 млн. га по Україні.

Рис. 4. Диференціація території України за рівнем екологічної цілісності ландшафтів.

Така кількість земельних ресурсів дозволить значно збільшити території антропогенно-природних ландшафтів та суттєво підвищити рівень динамічної рівноваги регіонального простору. Для забезпечення даних напрямів екологізації регіонального землекористування в дисертації розроблено сукупність відповідних організаційних та економічних механізмів. Запропонований комплекс економічних та організаційних заходів побудовано з урахуванням ринкових умов розвитку регіонів з включенням певних типів механізмів, а саме обмежуючого, стимулюючого, стримуючого характеру для чотирьох виділених зон. Дані механізми є орієнтованими саме для регіонального рівня землекористування.

Обмежуючий економічний механізм для групи регіонів І4 складатиметься з таких заходів: оцінка прибутковості рівня об’єкта землекористування з прогнозною рекомендацією вартості або вилучення чи переведення до більш раціонального виду господарської діяльності; компенсаційні: податки на землю (викупна вартість, земельний податок, орендна плата), втрати сільськогосподарського виробництва, втрати землекористувачів, включаючи втрачену вигоду; надання пільг при оподаткуванні в разі реалізації заходів щодо раціонального використання земельних ресурсів; надання на пільгових умовах кредитів, грантів для розробок, безпроцентних позик для забезпечення заходів екологізації землекористування; надання можливостей отримання природних ресурсів під заставу ( в ризикованих видах господарювання); плата за ресурси; пільги щодо плати за землю за проведення еколого-орієнтованих заходів.

Стимулюючий економічний механізм для групи регіонів І3, І2 складатиметься з таких заходів: оцінка прибутковості рівня об’єкта землекористування з прогнозною рекомендацією вартості або вилучення чи переведення до більш раціонального виду господарської діяльності; екологічні стандарти для землегосподарюючих суб’єктів; платежі за забруднення природного середовища (емісійні платежі); плата за ресурси ( стягнення плати за право користування природними ресурсами, плата за понадлімітне використання природних ресурсів, ринкове ціноутворення, що складається в результаті взаємодії попиту та пропозиції на природні ресурси); плата за оренду природних ресурсів (різна за цільовим призначенням); штрафи за забруднення (стягнення плати за порушення природоохоронного законодавства, пеня за несвоєчасну оплату платежів за забруднення ресурсів).

Стримуючий економічний механізм рекомендовано для групи регіонів І1, становитиме такі заходи: оцінка прибутковості рівня об’єкта землекористування з прогнозною рекомендацією вартості або вилучення чи переведення до більш раціонального виду господарської діяльності; наявність обмежень та обтяжень на неприродоохоронну діяльність; екологічний аудит (отримання інформації, необхідної для вирішення питань раціонального використання та охорони навколишнього природного середовища, отримання інформації для забезпечення екологічної безпеки господарюючих суб’єктів, контроль за дотриманням рівня екологічної напруги з обліком оцінки ризику, отримання інформації для удосконалення природоохоронної діяльності); екологічні фонди (контроль за надходженням коштів в фонд, забезпечення максимально ефективного використання коштів на виконання програм по стабілізації динамічної рівноваги в регіоні); екологічне страхування (забезпечення страхового захисту майнової відповідальності страхувальника за збиток третьою особою, визначення страхових ризиків, матеріальні компенсації юридичним та фізичним особам від забруднення навколишнього середовища.

Заходи організаційного механізму представлені єдиним блоком для всіх зон (І1, І2, І3, І4) і є ідентичними, так як всі зазначені дії орієнтовані на реалізацію державної, регіональної та територіальної політики (проведення моніторингу, експертиз, консалтингова діяльність, пропаганда земельних реформ та інше). Організаційний механізм включає такі заходи: створення та вдосконалення підзаконних актів (виконання природоохоронного законодавства, формування адекватної цілям екологічної рівноваги правової основи); нормування якості навколишнього середовища ( встановлення та корегування нормативів відповідно до екологічних цілей з урахуванням регіональних особливостей та кумулятивного ефекту (ландшафтної цілісності і т.п.), розробка та оновлення системи екологічних нормативів для землегосподарюючих суб’єктів); проведення екологічного моніторингу (обстеження сільськогосподарських земель на рахунок виявлення еродованих територій, проведення регулярних обстежень за якісним станом ґрунтового покриву, аналіз первинної інформації та формування банку даних відомостей; екологічна експертиза (встановлення відповідної господарської чи природоохоронної діяльності екологічним вимогам, аналіз передпланової, передпроектної та проектної документації по об’єктам господарювання, ліцензування природоохоронної діяльності, перевірка відповідності певного виду господарської діяльності з цілями еколого-орієнтованого розвитку територій, регламентація ліцензійних умов, обмежуючих діяльність природо користувача, контроль масштабів та якості впливу на навколишнє середовище, прогнозування екологічної обстановки); управління на регіональному та муніципальному рівні.

Сукупність економічних та організаційних заходів орієнтована на досягнення еколого-економічної стабільності регіонального простору та збільшення рівня екологічної рівноваги в регіонах практично вдвічі (рис. 5).

Рис. 5. Класифікація регіонів за ознаками підвищення індексу екологічної цілісності ландшафтів – Іе.ц.л.

Передбачається, що заходи мають проводитись в два етапи. Перший – короткостроковий – передбачає виведення із інтенсивного господарського використання еродованих земель, що знаходяться в структурі сільськогосподарських угідь. Другий – довгостроковий – виведення еродованих земель із складу ріллі. Доведено, що проведення фітомеліоративних заходів на еродованих землях дає економічний ефект в якості приросту обсягів урожаю сільськогосподарської продукції. За проведеними підрахунками в різних регіонах можливе підвищення урожайності від 5 до 25%. Екологічний ефект відбивається у підвищенні рівня екологічної рівноваги та зменшенні площ еродованих земель. В той же час соціальний ефект в якості поліпшення здоров’я населення за рахунок зниження рівня захворюваності, збільшення тривалості життя та періоду активної діяльності; поліпшення умов праці і відпочинку, забезпечення сприятливих природних передумов для росту творчого потенціалу особистості і розвитку загальної й екологічної культури населення.

Для підвищення ефективності управління еколого-орієнтованою діяльністю у виділених зонах в дисертації пропонується введення нових інституцій, в першу чергу таких як Центри екологізації регіонального землекористування (рис. 6).

Рис. 6. Схема функціонування Центру екологізації регіонального землекористування

Основним завданням Центру є впорядкування міжрегіональних зв’язків між суб’єктами землекористування, фінансовими інститутами, адміністраціями регіонів та іншими управлінськими структурами регіональної економіки. Метою цього впорядкування є ефективне використання комплексної інформації для розробки рекомендацій по розвитку екологізації сільськогосподарського землекористування, адекватних до ситуації, яка складається.

ВИСНОВКИ

Дисертація є самостійною роботою, в якій на основі проведеного теоретичного узагальнення розв’язане важливе наукове завдання – розроблені методологічні, методичні та практичні підходи та подано обґрунтування шляхів забезпечення еколого-орієнтованого землекористування на регіональному рівні, підвищення еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель, їх охорони і розширеного відтворення як передумови досягнення стану динамічної рівноваги на засадах сталого розвитку та ринкових форм господарювання. За результатами дослідження зроблені наступні висновки та надані практичні рекомендації.

На основі проведених досліджень загальних методологічних підходів забезпечення еколого-орієнтованого розвитку господарської діяльності з позицій різних економічних теорій (класична школа, лібералізм, монетаризм, інституціоналізм) встановлено, що для забезпечення еколого-орієнтованого землекористування в Україні, зокрема на регіональному рівні, найбільш прийнятною є інституціональна економічна теорія.

Сформовано комбінацію загальносистемних принципів організації еколого-орієнтованої господарської діяльності щодо забезпечення землекористування. Показано, що екологізація землекористування є дуже складним процесом, який потрібно розглядати з системних позицій. В роботі представлено авторську логістичну схему процесу екологізації землекористування, де вперше використовується поєднання категорій „інституціональне середовище” та „екологізація землекористування”, в результаті якого в єдиний блок зводяться еколого-орієнтовані цілі та механізми їх реалізації.

Виявлено, що особливості інституціоналізації управління еколого-орієнтованим землекористуванням, на відміну від існуючих полягають у врахуванні загальних принципів забезпечення екосистемної цілісності регіонального простору.

Проведена оцінка структури та використання земельного фонду показує, що в Україні існує дисбаланс у співвідношенні природних та антропогенно-перетворених земель.

Здійснено аналіз законодавчої бази України щодо володіння, користування та розпорядження землею. Встановлено, що перетворення в системі землекористування не мають цілеспрямованої еколого-орієнтованої мети. Методологічною основою для встановлення балансу природних і антропогенно-змінених земель є концепція екологічної стабілізації ландшафтів шляхом формування природоохоронного каркасу території. На сьогоднішній день існують відповідні нормативно-правові передумови для формування такої екологічної мережі.

В результаті дослідження сформульовано сучасні концептуальні положення щодо екологізації сільськогосподарського землекористування, які полягають у впорядкуванні структури регіонального землекористування. Встановлено, що збільшення в структурі землекористування частки антропогенно-природних ландшафтів потребує впорядкування регіонального економічного простору, де земельні ресурси розглядаються як багаторівневе утворення з певними системоформуючими зв’язками.

Розраховано індекс екологічної цілісності ландшафтів (Іе.ц.л.), що кількісно відображає рівень використання продуктивних сил природи у сільськогосподарському виробництві та дає можливість визначати еколого-орієнтовані пріоритети формування регіональної політики.

В результаті досліджень проведено диференціацію території України та виділено чотири відповідні зони екологічної цілісності ландшафтів, для яких рекомендовано створення Центрів екологізації регіонального землекористування, завданням яких є впорядкування міжрегіональних зв’язків між суб’єктами землекористування, фінансовими інститутами, управлінськими структурами регіональної економіки.

Розроблено основні напрями формування регіональної екологічної мережі, що передбачає зміну функціонального призначення малопридатних і низькопродуктивних земель та включення в систему національної екологічної мережі. Впровадження заходів екологізації землекористування значно розширить площі антропогенно-природних ландшафтів за рахунок збільшення лісів та лісовкритих площ.

На основі проведеного дослідження запропоновано та обґрунтовано комплекс організаційних та економічних механізмів щодо підтримки динамічної екологічної рівноваги на регіональному рівні відповідно до виділених зон екологічної цілісності ландшафтів і за рахунок цього підвищення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування. Поданий комплекс організаційних та економічних механізмів включає певний набір інструментів обмежуючого, стимулюючого, стримуючого характеру для виділених зон з різним рівнем екологічної цілісності ландшафтів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ в колективних наукових виданнях

1. Земельні ресурси /Бистряков І.К., Новоторов О.С., Ніколаєнко Т.С., Кучер О.О., Шашула Л.О. // Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – С.23–29. Особистий внесок: запропоновано пріоритетні напрями оптимізації територіальної структури землекористування.

2. Земельні ресурси / Бистряков І.К., Шашула Л.О. // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Закарпатської області на період до 2015 р. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – С.27–29. Особистий внесок: аналіз сучасного стану та прогнозні рекомендації щодо подальшого розвитку земельних ресурсів регіону.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Шашула Л.О. Внутрішні і зовнішні чинники екологічно збалансованого розвитку // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції. – 2001. – Вип. 15. – C.140–143.

4. Шашула Л.О. Становлення фінансово-кредитних відносин в системі використання земельних ресурсів в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції. – 2002. – Вип. 16. – C.54–56.

5. Шашула Л.О. Протиріччя агропромислового розвитку // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції. – 2002. – Вип. 19. – C.83–85.

6. Шашула Л.О. Тенденції землекористування в сучасних умовах // Вісник Сумського нац. аграр. унів-ту. – 2002. – Фінанси та кредит. – № 2 (13). – C.197–202.

7. Шашула Л.О. Екологічний стан ґрунтів та виробництво сільськогосподарської продукції // Економіка АПК. – 2002. – № 12. – С.57–60.

8.Шашула Л.О. Розвиток земельних відносин в історичній ретроспективі // Продуктивні сили і регіональна економіка. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – С.152–161.

9.Шашула Л.О. Особливості функціонального використання земельних ресурсів // Економіка природокористування і охорони довкілля. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – С.237–246.

10.Шашула Л.О. Загальні принципи формування інституціонального середовища еколого-орієнтованої господарської діяльності // Економіка природокористування і охорони довкілля. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – С.165–173.

Статті в інших наукових виданнях

11. Шашула Л.О. Прогнозування як основа раціонального використання земельних ресурсів // Екологія і ресурси. – К.: Укр. інс-т дослідж. навк. прир. середовища РНБО України, 2003. – №8. – С.68–75.

Тези доповідей

12. Шашула Л.О. „Управління родючістю ґрунтів та розвиток фінансової структури агробізнесу”// Матеріали Всеукр. наук. конф. „Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу”. – К.: Інститут землеустрою УААН, 2002. – С.108–110.

13. Шашула Л.О. „Екологія та економіка – інституціональні основи розвитку держави” // Матеріали другої наук.-практ. конф. „Техногенно-екологічна безпека регіонів як умова сталого розвитку України”. – К.: Тов-во „Знання” України, 2002. – С.161–163.

14. Шашула Л.О. Інституціональні особливості створення еколого-рек-реаційної структури в національному природному парку „Синевір” і підвищення життєвого рівня горян // Матеріали Міжнар. конф. „Гори і люди (у контексті сталого розвитку)”. – Т.1. – Рахів: Інститут екології Карпат НАНУ. – 2002. – С.475–477.

15. Шашула Л.О. Екологізація використання природно-ресурсного потен-ціалу в сільському господарстві // Матеріали Міжнар. наук. конф. „Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів”. – Ч.1. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – С.184–186.

16. Шашула Л.О. Цінність земельних ресурсів як складової продуктивних сил // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. „Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил”. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С.222–225.

17.Шашула Л.О. Основи еколого-економічного розвитку суспільства // Матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – С.75–76.

18.Шашула Л.О. Проблеми екологізації землекористування в контексті інституалізації земельних відносин // Матеріали Кругл. столу – 2005 „Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку”. – Львів: НВФ „Українські технології”. – 2005. – С.155–157.

19.Шашула Л.О. Просторові аспекти еколого-орієнтованого землекористування // Матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф. „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні”. – Ч.2. – К.: РВПС України НАН України. – 2006. – С.186–187.

20.Шашула Л.О. Роль лісомеліорацій в еколого-орієнтованому впорядкуванні простору //Матеріали наук.-практ. конф. „Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку”. – К.: РВПС України НАН України. – 2007. – С.164–166.

АНОТАЦІЯ

Шашула Л.О. Організаційно-економічні засади екологізації сільськогосподарського землекористування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2007.

Дисертація присвячена вирішенню теоретико-методологічних і практичних проблем щодо обґрунтування організаційно-економічних засад екологізації сільськогосподарського землекористування, за рахунок чого передбачається забезпечення тенденцій для еколого-орієнтованого регіонального розвитку в цілому. В роботі розкрито напрямки інституціоналізації еколого-орієнтованого сільськогосподарського землекористування, на цій основі досліджено сучасну структуру та особливості використання земельного фонду України, зроблено критичний аналіз стану реформування земельних відносин в ринкових умовах. На основі теоретико-методологічних засад обґрунтовано концептуальні основи екологізації землекористування, розроблено відповідні еколого-економічні моделі екологізації землекористування на регіональному рівні. Обґрунтовано комплекс організаційних та економічних заходів щодо підтримки динамічної екологічної рівноваги на регіональному рівні відповідно до виділених зон екологічної цілісності ландшафтів і за рахунок цього підвищення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування.

Ключові слова: еколого-орієнтоване землекористування, інституціоналізація землекористування, концептуальні положення, регіональний простір, екологічна цілісність ландшафтів, моделювання екологізації землекористування, екологічна мережа країни.

АННОТАЦИЯ

Шашула Л.О. Организационно-экономические основы экологизации сельскохозяйственного землепользования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, г.Киев, 2007.

Диссертация посвящена решению теоретико-методологических и практических проблем относительно обоснования организационно-экономических основ экологизации сельскохозяйственного землепользования, в результате чего предполагается обеспечение тенденций для эколого-ориентированного регионального развития в целом. В работе дана характеристика путей институционализации эколого-ориентированного сельскохозяйственного землепользования, на этой основе исследована современная структура и особенности использования земельного фонда Украины, проведен анализ состояния реформирования земельных отношений в современных условиях.

Рассчитан индекс экологической целостности ландшафтов (Ие.ц.л.), который количественно отражает уровень использования продуктивных сил природы в сельскохозяйственном производстве и дает