ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ШИПКА НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА

УДК 323.15 (477)

УГОРСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МЕНШИНА

В УКРАЇНІ ЯК СУБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Львів—2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету "Львівська політехніка".

Науковий керівник: | доктор історичних наук, професор

Гетьманчук Микола Петрович,

Львівський державний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри філософії та політології.

Офіційні опоненти: | доктор політичних наук, професор

Варзар Іван Михайлович,

Київський національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,

професор кафедри політичних наук;

кандидат філософських наук, доцент

Рутар Степан Михайлович,

Львівська комерційна академія,

доцент кафедри історії та політології.

Захист відбудеться "13" грудня 2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д.35.051.17 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано "9" листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради

кандидат політичних наук, доцент О.Б. Шурко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Упродовж останніх років політична ситуація в світі кардинально змінилась: розпався Радянський Союз, відбулися корінні зміни в колишніх соціалістичних країнах Центральної та Східної Європи. Ці події спричинили глибокі суспільні трансформації, викликали численні міжетнічні та міжнаціональні конфлікти, посилили етноізоляціоністські тенденції у діяльності правлячих еліт низки європейських країн. Водночас у центрі уваги суспільного життя опинились основні права та свободи особистості, пріоритет прав людини, питання самовизначення національних меншин. Етнополiтичнi вiдносини у посттоталiтарному свiтi складнi й неоднозначнi. Не випадково етнічний націоналізм ще й сьогодні сприймається не лише як цінність світової культури, але і як одна з потенційних загроз для державного суверенітету та територіальної цілісності багатьох народів та країн. Сьогодні у світі практично не існує однонаціональних країн, тому етнічні процеси є завжди актуальними для усіх суспільств. Етнічні проблеми, конфлікти та необхідність їх якнайшвидшого вирішення набули глобального характеру. Не є винятком і Україна, на території якої проживають представники 136 національностей.

Відхід від тоталітарної радянської політики “злиття націй” та процес становлення в Україні демократичної правової держави висувають на якісно новий рівень роль національних чинників у соціумо- і державотворчих процесах. Перед Україною, поряд з проблемою національної консолідації, постали завдання налагодження нормальних міжетнічних стосунків, захисту прав етнічних і національних меншин. В умовах розвитку політичної системи українського суспільства етнічні та національні меншини почали активно включатись у сферу політичної діяльності, прагнучи посісти гідне місце в державно-культурному будівництві.

Однією з найбільш консолідованих і політично активних національних меншин в Україні є угорська. Підтвердження цього – створення та діяльність численних угорських громадських організацій, поява на політичній арені двох угорських політичних партій та їх участь у виборчих процесах як самостійних суб’єктів. Досить високою є політична свідомість угорської громади, адже сьогодні кожний п’ятий український угорець бере безпосередню участь у діяльності національних громадських організацій. Угорська національна меншина впливає і на зовнішньополітичну діяльність України. Так, вона розглядається урядом Угорської Республіки як один із важливих чинників у становленні та розвитку україно-угорських міждержавних стосунків.

Необхідною умовою для успішної реалізації етнонаціональної політики є дотримання диференційованого підходу до кожної окремої етнічної і національної меншини, враховуючи їхні історичні, соціальні, культурні, релігійні особливості, рівень національної, етнічної самосвідомості тощо. Актуальність загострюється недостатнім вивченням обраної теми, адже комплексного дослідження політичної діяльності угорської національної меншини в Україні ще не проводилось. Більшість дослідників вдаються до аналізу питань задоволення культурних, мовних, освітніх, інформаційних потреб угорської громади в Закарпатті, тоді як належної політологічної оцінки участі угорської національної меншини в Україні ще не дано.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної науково-дослідної теми кафедри політології Інституту гуманітарних та соціальних наук “Проблеми розбудови держави і громадянського суспільства в Україні” (Державний реєстраційний номер 0107u006222).

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі ролі та місця угорської національної меншини у сучасній Україні як політичного суб’єкта, визначенні основних чинників впливу на політичну активність цієї меншини, розкритті особливостей її участі у політичному житті країни на сучасному етапі державотворення (1991 – 2006 рр.).

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- уточнити зміст теоретичних моделей понять “національна меншина” та “етнічна меншина” і доцільність їх застосування щодо статусу угорської спільноти в Україні;

- дослідити передумови політичної суб’єктивації та етапи політичної інституалізації угорської національної меншини;

- виявити особливості та характерні риси політичної суб’єктності угорської національної меншини в Україні;

- розкрити та виокремити основні форми участі угорської національної меншини у політичному процесі України;

- показати вплив угорської національної меншини на розвиток двосторонніх україно-угорських відносин;

- визначити рівень відповідності вітчизняного політико-правового поля діяльності угорської національної меншини в Україні нормам міжнародно-правової бази захисту прав національних меншин.

Об’єкт дисертаційного дослідження – угорська національна меншина України як важлива складова громадянського суспільства та його політичної системи.

Предмет дослідження – процес становлення, функціонування і розвитку угорської національної меншини як суб’єкта сучасного політичного життя України.

Методологія і методи дослідження.

Дослідження базується на використанні загальнотеоретичних підходів, зокрема логіко-семантичного, структурно-функціонального, системно-історичного. Застосування логіко-семантичного підходу до дослідження національної меншини як суб’єкта політики дало змогу розглянути базові елементи понятійно-категоріального апарату. Структурно-функціональний підхід дозволив розглянути поліетнічну країну як систему інтегрованих елементів, що мають своє функціональне призначення. Зокрема, ми дослідили національну меншину як один з елементів цієї системи. Системно-історичний підхід до розуміння угорської національної меншини в Україні як суб’єкта політики виявляється у з’ясуванні взаємозв’язку між політичною активністю меншини на початку ХХ ст., за часів існування СРСР та перед його розпадом, а також у сучасній Україні. Історіологічний метод як провідний функціональний метод політичної етнології дозволив відтворити в теорії логічний ланцюг етнополітичних подій, фактів та виявити приховані деталі в історикоадекватному розвитку угорської національної меншини як суб’єкта етнополітичної реальності.

У дисертаційній роботі широко застосовуються загальнологічні (аналіз і синтез, порівняння та аналогія тощо), теоретичні (системний, історичний, порівняльний тощо) та емпіричні методи (анкетне опитування). Методи порівняльного, кількісного і якісного політологічного аналізу дали змогу дослідити практику захисту прав і розвитку політичної активності етнічних і національних меншин як на вітчизняному, так і на міжнародному рівнях, з'ясувати характерні риси функціонування угорської національної меншини та особливості її соціально-політичного статусу в українському суспільстві. Водночас використовувалися хронологічний та проблемно-хронологічний методи, що дало змогу виявити етапність політичної суб’єктивації угорської національної меншини. Важливе місце в дисертації займає опитування як загальнонауковий метод емпіричних досліджень. Здійснено соціологічне опитування серед угорського населення Закарпатської області та членів угорських товариств у регіонах України.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена вибором теми дисертаційного дослідження та проблематикою, яка досі не мала цілісного розгляду. Дисертація є одним із перших системних досліджень угорської національної меншини в Україні як суб’єкта сучасної політики. Наукова новизна дисертаційного праці полягає ще й у розробленні концептуальної моделі політичної суб’єктності угорської національної меншини в Україні. Основні положення, що визначають наукову новизну:

- запропоновано авторське бачення історіологічного поля понять “етнічна меншина” та “національна меншина” в контексті дослідження статусу угорської спільноти в Україні;

- проведено комплексне дослідження проблеми політичної суб’єктності угорської національної меншини. З’ясовано, що вона полягає в набутті меншиною рис суб’єкта політики. А саме: політичної свідомості, політичної мобілізації (організації себе як єдино діючого суб’єкта) та виході на політичну арену (діяльність в ім’я реалізації своїх спільних інтересів).

- встановлено рівні політичної суб’єктності національних меншин: державотворення, соціумотворення, партієтворення (етнопартієтворення), елітотворення, ідеєтворення. Угорська національна меншина – єдина національна меншина України, котра досягла рівня етнопартієтворення, створивши дві угорські національні партії;

- проаналізовано комплекс етнокультурних особливостей угорської спільноти та доведено, що він став мотиваційним фундаментом для формування політичних інтересів і сприяв політизації угорської національної меншини в сучасній українській державі;

- виокремлено етапи політичної інституалізації угорської національної меншини – від національно-культурних клубів до політичних партій, та встановлено, що розвиток політичної активності угорської національної меншини супроводжувався урізноманітненням її змісту та форм;

- констатовано широке використання угорською національною меншиною легітимних форм участі в суспільно-політичному житті України (проведення мітингів, участь у виборах, обрання представників меншини до органів державної влади, створення угорських громадських об’єднань (політичних партій), діяльності в рамках національно-культурної автономії);

- досліджено еволюцію сучасного українського законодавства щодо забезпечення прав національних меншин і, зокрема, правових рамок політичної діяльності угорської національної меншини;

- показано вплив етнічної батьківщини на процес політичної суб’єктивації угорської національної меншини в України;

- проаналізовано міжнародно-правову базу україно-угорських стосунків щодо захисту і забезпечення прав національних меншин.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що проведене наукове дослідження сприятиме вдосконаленню понятійно-категоріального апарату політичної науки, напрацюванню концепції вітчизняної етнополітики. Теоретичні узагальнення та висновки можуть бути використані при розробці досліджень у вітчизняній етнополітичній науці, у процесі читання лекцій з етнополітики. Вони також можуть бути використані у науково-дослідній роботі та навчальному процесі: при читанні спецкурсів, створенні підручників і навчальних посібників тощо.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається тим, що основні положення дисертаційної роботи доцільно застосовувати для здійснення прогнозів щодо перспектив становлення угорської національної меншини як структурного елементу політичної нації в Україні та пошуку оптимальних шляхів реалізації національних інтересів усіх українських громадян. Аналіз етнічних, соціальних, мовно-культурних, історичних, релігійно-конфесійних особливостей угорської спільноти в українському суспільстві створює наукове підґрунтя для вироблення об’єктивної державної та ефективної регіональної етнополітики. Висновки та узагальнення дисертаційного дослідження дадуть змогу розширити інформаційне поле з питань діяльності угорської національної меншини та її участі у суспільно-політичних процесах країни.

Апробація результатів дисертації відбувалась на Міжнародній науково-практичній конференції “Ольвійський форум – 2007: стратегії України в геополітичному просторі” (Ялта, 2007р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” (Львів, 2006 р.); на Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Мультикультурний світ у просторі освіти” (Харків, 2006 р.); на Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 14-річчю незалежності України (Львів, 2005 р.); на Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю О.Ольжича (Львів, 2007 р.); на звітних конференціях кафедри політології Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка” (2006 – 2007 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації та результати висвітлено в 9 наукових статтях, з них 5 у наукових фахових виданнях та у 4 збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту становить 172 сторінки. Список використаних джерел включає 234 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дослідження, показано її зв'язок з науковими програмами, формулюються мета та завдання дослідження, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, окреслено теоретичне та практичне значення роботи та апробацію результатів дисертаційного дослідження.

Перший розділ – “Стан розробки проблеми, теоретичні основи дослідження” – присвячений огляду наявної літератури і джерел за темою дисертації, а також аналізу теоретичних підходів до сутності понять “національна меншина”, “етнічна меншина”, “національна меншини як суб’єкт політики”, визначенню критеріїв відповідності угорської спільноти в Україні статусові “національна меншина”. Національні меншини стають суб’єктом політики передусім захищаючи власну етнокультурну самобутність. Захист на державному рівні своєї етнокультурної специфіки становить мотиваційний фундамент національних інтересів меншини. Національні меншини як груповий суб’єкт політики є елементом соціальної структури, політичної системи поліетнічних країн, що усвідомлює і прагне захистити свої інтереси за допомогою політичних дій: участі у роботі владних структур різного рівня (місцевого або загальнодержавного), створенні власних громадських чи громадсько-політичних організацій тощо. Національна меншина є базовим суб’єктом політики, проте така суб’єктність первинно є латентною. Створення та діяльність інституцій національної меншини перетворює її на реальний суб’єкт політичних відносин, дозволяючи переносити власні інтереси на владно-політичний рівень.

Угорська національна меншина виступає предметом наукових досліджень переважно не як суб’єкт, а як об’єкт політики. Аналізуючи історіографію з питань діяльності угорської національної меншини, можна дійти висновку, що дослідники вдаються до аналізу меншини здебільшого в контексті комплексного вивчення закарпатського соціуму та акцентують переважно на культурологічних, освітніх аспектах діяльності угорської спільноти. Однак меншина як політичний феномен ще недостатньо досліджена. Одними із перших науковців, які обрали об’єктом свого дослідження угорську національну меншину, стали закарпатські автори угорського походження. Так, Ю. Дупко, І. Орос, А. Берегсасі, І. Черничко проаналізували проблему угорськомовних закладів освіти в Закарпатті. Вагомий доробок щодо даної проблематики зробили науковці Ужгородського національного університету: М. Зан, А. Берені, І. Бабинець, Ю. Остапець, І. Гранчак. Cеред історичних наукових досліджень слід насамперед виділити кандидатську дисертацію А. Берені, предметом якої є етнодемографічні, суспільно-політичні, культурно-освітні, етнорелігійні реалії життєдіяльності угорців Закарпаття упродовж 1991-2004 рр. У вказаній науковій праці ужгородський дослідник здійснив історіографічний аналіз суспільно-політичного становища та культурного розвитку угорців Закарпатської області у період з 1991 по 2004 рр.

Теоретичні та емпіричні дослідження феномену етнічності, етнонаціональних груп знаходимо у працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених: Ф. Гекманна, Е. Сміта, К. Поппера, У. Кімліка, А. Каппелера, В. Наулка, Т. Рудницької, Л. Шкляра. Чималий науковий доробок із питання національних меншин містять праці українських дослідників попередніх поколінь – М. Грушевського, В. Винниченка, А. Антоновича, Ю. Бачинського, М. Драгоманова. Сучасні вітчизняні науковці-етнополітологи, такі як О. Антонюк, І. Варзар, М. Вівчарик, В. Євтух, О. Картунов, В. Котигоренко, І. Курас, Л. Лойко, М. Майборода, М. Обушний, Ю. Римаренко, Л. Шкляр, М. Шульга започаткували ряд напрямів, що генерують теоретичні та концептуальні розробки в сфері етнополітології та етнодержавознавства, політичної етнології. Особливості політичної суб’єктивації національних меншин в Україні досліджені в праці Г. Потеряйко.

У ході дослідження угорської національної меншини в Україні як суб’єкта політики науково доведено статус “національна меншина”, який ми застосовуємо щодо угорців в Україні. Складність вивчення національних меншин полягає, по-перше, в розбіжностях у трактуванні цього поняття, по-друге, вона зумовлена існуванням меншин у різних національно-правових системах. Загальні підходи щодо захисту прав національних меншин створюють лише відповідну базу, проте не можуть вирішити конкретні проблеми. У дослідженні обраної проблеми запропоновано керуватись вузьким розумінням поняття “національна меншина”. При цьому угорську спільноту в Україні запропоновано вважати національною меншиною за відповідністю до всіх структурних елементів згаданої дефініції: угорці проживають на території України та є громадянами України; вони проживають на території сучасної України понад 1000 років; за чисельністю угорська національна меншина становить меншість населення України; угорці етнічно самоідентифікуються; угорська національна меншина має власну історичну батьківщину; угорці усвідомлюють власні інтереси та домагаються реалізації своїх прав політичними засобами. У розділі досліджується вітчизняне політико-правове поле діяльності угорської національної меншини. Зауважено, що воно загалом гарантує широкий вибір форм участі національних меншин у політичному процесі. Проте неузгодженість у законодавстві призводить до фактичної декларативності певних нормативно-правових документів, залишаючи національні меншини поза межами правового поля України, та надалі провокує процеси політизації етнонаціонального життя. Національно-культурна автономія, якою широко користується угорська національна меншина в Україні, є найприйнятнішою формою для збереження і розвитку етнокультурної самобутності всіх громадян України незалежно від їхнього етнічного походження.

У другому розділі – “Вплив національно-культурних характеристик на політичну діяльність угорської національної меншини” – розкриваються та аналізуються характерні особливості угорської спільноти в Україні, які зумовлюють специфіку процесу політичної суб’єктивації меншини, пояснюють природу суперечностей, що виникають у внутрішньогромадській, регіональній, міжнаціональній та міжнародній площинах. У розділі досліджено об’єктивні фактори (чисельність, вік, стать, компактність розселення, соціальний стан, ціннісні орієнтації, задоволення культурних та освітніх потреб угорської національної меншини), які в сукупності впливають на процес входження угорської спільноти у політичне життя України. Проаналізовано комплекс консолідуючих факторів національної меншини: історичну пам'ять, соціально-демографічні особливості, рівень розвитку її мови, релігії, що творять почуття солідарності національної меншини, є мотиваційним фундаментом, на основі якого формуються соціальні, політичні та національні інтереси меншини.

Визначено етноплаценту (Індія), етноойкумену (долина річки Обь) та етнокультурний ареал (Паннонська рівнина) угорської національної меншини. Більшість угорців України компактно проживають у Закарпатській області України. Компактність розселення меншини є одним із визначальних факторів як збереження етнічної ідентифікації, так і політичної суб’єктивації спільноти. Звичайно, представники угорської меншини, які проживають дисперсно, не можуть стати відчутною політичною силою у своїх регіонах. Проте саме вони уможливили появу угорських політичних партій на політичній карті України: підтримали своїми підписами створення цих партій та створили їхні регіональні представництва. У розділі аналізується забезпечення конституційних прав у справі розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності угорської національної меншини. Мова, культура, національний менталітет, релігія відіграють етноконсолідуючу роль у середовищі угорської етнічної групи. Незважаючи на достатнє забезпечення рівня освіти та культури, опитування засвідчили дискомфорт соціального статусу угорської етнічної групи. Відзначено особливу роль угорської церкви, що виступає зв’язуючи елементом між духовною та соціальною сферою суспільного буття, посилює почуття національної ідеї та потребу в етнічному згуртування угорської громади. Релігія завжди відігравала важливу роль у житті угорців, сприяючи консолідації, збереженню традицій угорської етнонаціональної групи. Мова для угорців є предметом особливої гордості, що вирізняє їх з-поміж інших народів. У процесі завоювання життєвого простору, при кочовому способі життя, саме мова стала для угорців мобілізуючим фактором. Існуючі мовні проблеми угорців негативно впливають на формування позитивної національної ідентичності, посилюючи потенційно соціальну конфліктність у суспільстві.

У розділі висвітлено освітній, культурний розвиток угорської національної меншини. Відзначено, що найбільш питома вага серед шкіл національних меншин в Закарпатській області належить саме школам з угорською мовою навчання. Проаналізовано систему національної освіти та виховання, на основі чого робиться висновок про створення замкненого циклу угорськомовного навчання: від дошкільного до вищого навчального закладу. Відповідна оптимізація угорськомовної навчально-виховної системи області – результат роботи періодичних засідань україно-угорської змішаної комісії з питань забезпечення прав національних меншин, ліберальної політики України щодо етнокультурного розвитку етнічних та національних меншин. У дослідженні звернено увагу на проблему умов і рівня викладання державної мови у школах з угорською мовою навчання, водночас зазначено, що дана проблема не лише мовна або освітня, а й суспільно-політична. Не володіючи на належному рівні українською мовою, угорська меншина не може рівноправно брати участь у громадському, економічному, політичному житті країни. Створення мережі освітніх та культурно-мистецьких закладів, доступ до засобів масової інформації рідною мовою, можливість сповідувати свою релігію забезпечили на практиці існування національно-культурної автономії для угорської національної меншини України.

У третьому розділі дисертації – “Політична діяльність угорської національної меншини в Україні” – проаналізовано еволюцію процесу політичної суб’єктивації угорської національної меншини: набуття політичної свідомості, політичну мобілізацію меншини, її вихід на політичну арену та ступінь включення у політичний процес Української держави. У дослідженні звернуто увагу на перманентно високий рівень етнічної самоідентифікації та консолідованості, який меншина не втрачала з 1945 року, тобто саме з моменту набуття статусу меншини. Прикладом радикальних настроїв угорської спільноті в Україні стали намагання створити автономний національний округ в складі УРСР (1975 р.) та угорський автономний територіальний округ в адміністративних межах Берегівського району (1991 р.). Задоволення культурних та освітніх потреб угорської меншини в радянський період та національно-демократичне відродження української державності поч. х років ХХ ст., стали об’єктивною передумовою для активного включення угорців у суспільно-політичне життя України.

Виокремлено етапи політичної інституалізації та основні форми участі угорської національної меншини у політичному процесі Україні. Особливість механізму реалізації політичних інтересів угорської національної меншини України полягає у тому, що усвідомленню політичних інтересів меншини передувало створення ними громадських організацій, культурно-просвітницька діяльність яких набула політичного змісту, аж до створення політичних інституцій. Інтереси угорської меншини в сучасній Україні представляють численні громадські організації та дві політичні партії. Домінуючими та водночас конкуруючими між собою громадськими організаціями угорців України є Всеукраїнське об’єднання – “Демократична спілка угорців України” – ДСУУ (лідер І. Гайдош) та “Товариство угорської культури Закарпаття” – ТУКЗ (лідер М. Ковач). Головними завданнями ДСУУ є проведення культурно-мистецьких заходів, розв’язання проблем соціально-економічного становища угорців. ТУКЗ за формою і методами своєї діяльності відповідає політичній організації, основну увагу зосереджує на політичних питаннях, виступає з вимогами створення у Закарпатті адміністративно-територіальної одиниці під назвою “Притисянський район”. Весною 2005 р. згадані організації зареєстрували політичні партії відповідно: “Демократичну партію угорців України” (І. Гайдош) та “Партію угорців України” (М. Ковач). Передвиборна програма “Демократичної партії угорців України” ґрунтується на лояльній до влади позиції, наголошуючи на принципі побудови демократичної та правової держави з національно-культурною автономією. “Партія угорців України” повністю відображає радикальну позицію ТУКЗ. Громадські організації мобілізували угорців у спільноту, що здатна організовано виконувати скоординовані політичні дії. Вони стали підґрунтям для формування національних політичних партій, створених етнічними угорцями України. Теоретично, і з правової точки зору, ці громадські організації не є структурними підрозділами партій, проте на практиці вони працюють під їхнім керівництвом та очолені одними й тими ж лідерами. Угорські політичні партії приділяють значну увагу формуванню в українському суспільстві атмосфери міжетнічної толерантності та протидії міжнаціональній ворожнечі. Однак існування угорських національних політичних партій вказує на наявність вагомого конфліктного потенціалу в українському суспільстві. Національна ідея, яка реалізовується через партійно-політичний механізм, тією чи іншою мірою тяжіє до радикальної вимоги самовизначення. Особливістю політичної суб’єктності угорської спільноти в Україні є тісний зв'язок із етнічною батьківщиною.

У дослідженні детально проаналізовано участь угорської національної меншини у виборчих процесах України та її представлення в державних органах влади. Парламентські вибори 1994 р., і зокрема боротьба за депутатський мандат, були однією з головних причин протиріч усередині угорської національної меншини Закарпаття. Після виборів 1994 р. з ТУКЗ вийшли Берегівська, Тячівська, Свалявська районна та Ужгородська міська організації, створивши Форум угорських організацій Закарпаття, на основі якого згодом зформувалась ДСУУ. Особливістю парламентських виборів 1998 р. було створення угорського національного виборчого округу. Відповідно до Закону України “Про вибори народних депутатів України” 1997 року при утворенні виборчих округів мав братися до уваги чинник компактності проживання національних меншин. Так, Центральною Виборчою комісією України був створений 72 виборчий округ із центром у
м. Берегово, більшість виборців у якому угорці. Цей факт сприяв значному зростанню кількості угорців серед депутатів усіх рівнів рад Закарпатської області порівняно з виборами 1994 р. Нова редакція закону “Про вибори народних депутатів України” 2005 р. фактично позбавила можливості кандидатів у депутати від угорських партій бути представленими у Верховній Раді та спровокувала створення угорських політичних партій. Як засвідчили вибори 2006 р., угорська національна меншина досягла високого рівня самоорганізації, створивши власні національні політичні партії. Проте очевидним є те, що в Україні не сформувався єдиний громадянський національно-політичний рух угорців. Політичні лідери “Партії угорців України” та “Демократичної партії угорців України” конкурують між собою і практично автономізувалися один від одного. Ситуація ускладнюється й тим, що зазначені угорські організації та партії фактично підтримують дві опозиційні політичні сили Угорщини: “Демократичну партію угорців України” – правляча Соціал-ліберальна коаліція (Угорської Республіки), а “Партію угорців України” – правонаціоналістична коаліція (УР), опозиційний Союз Вільних Демократів – ФІДЕС (лідер В. Орбан). Відповідно можна стверджувати, що зазначені провладні та опозиційні сили Угорської Республіки здійснюють вплив на формування політичних орієнтирів у колі угорської національної меншини Закарпаття. Водночас застосування комплексу заходів офіційною владою Угорщини щодо підтримки ДСУУ та відповідна переорієнтація місцевих органів влади Закарпаття на посилення співпраці з цією громадською спілкою спричинили відкритий конфлікт між численними угорськими організаціями краю, підштовхнули ТУКЗ до переходу на опозиційну платформу. За період незалежності України частка представників угорської національної меншини в обласних, районних, міських радах Закарпатської області відповідала, а часом і перевищувала відповідну частку угорців у населенні регіону; політична діяльність угорського населення вказує на високу організованість та політичну активність меншини, здатність виражати та захищати інтереси спільноти. Сьогодні угорська національна меншина ставить питання про територіальну автономію. Очевидно, що такі плани автономізації не працюватимуть на загальнонаціональну українську ідею.

На основі опитування угорського населення в місцях компактного проживання та в районах дисперсного розселення проаналізовано політичну діяльність угорської національної меншини в суспільно-політичному житті Закарпаття та України в цілому; з’ясовано причини політичної суб’єктивації угорської національної меншини, прогнозуються потенційні політичні дії угорців та виявляються причини, що могли б призвести до активності цих дій. Більшість угорського населення в Україні залучена до громадянської та політичної активності, беручи участь не лише у виборах, а й в інших її виявах (підтримка угорської національної організації, участь у заходах, організованих угорськими організаціями). Результати опитування дають підстави характеризувати угорську меншину в контексті політичної активності як стійку та визначену. Сьогодні рівень реальної участі угорського населення Закарпаття у суспільнополітичній діяльності відповідає рівню його запитів та наявному потенціалу. Результати опитування вказують на значний рівень незадоволення представників угорської національної меншини тим, як забезпечуються їхні права, особливо в районах компактного проживання угорців; в інших регіонах цей показник суттєво менший. Причиною незадоволень, у першу чергу, є ігнорування політико-правових вимог угорської національної меншини, до яких додаються й економічні проблеми.

Четвертий розділ – “Угорська національна меншина у міжнародній діяльності України” – присвячений вивченню впливу угорської національної меншини на зовнішньополітичну діяльність України, аналізується її вплив на формування україно-угорських відносин. У дослідженні аналізується вплив угорської національної меншини на розвиток зовнішньополітичних відносин між Україною та Угорською Республікою. Громадські об’єднання угорської національної меншини активно діють на міжнародному рівні, помітна їх участь у роботі спільних україно-угорських комісій. Угорська національна меншина має не лише значний вплив на формування міжнародної політики, а й сама є суб’єктом зовнішньої політики. З’ясовано, що політична суб’єктність угорської національної меншини залежить від зовнішньополітичних умов розвитку україно-угорських міждержавних відносин. Активність національної меншини у зовнішньополітичних процесах зумовлена тісними зв’язками із етнічною батьківщиною, територіальною наближеністю до неї, участю у міжнародних організаціях, діяльністю міжнаціональних інституцій (україно-угорських міжпарламентських груп, міжурядових комісій тощо), налагодженою системою інформаційного обміну.

У розділі проведено аналіз угорського законодавства та спільних україно-угорських нормативно-правових документів щодо захисту прав угорської національної меншини в Україні. Між Україною та Угорщиною розроблено широку договірну базу щодо захисту і забезпечення прав національних меншин в обох державах: діють україно-угорська міжпарламентська комісія та змішана міжурядова україно-угорська комісія з питань забезпечення прав національних меншин. Фінансові кошти, що надходять з Угорщини угорській національній меншині в Україні, є вагомим механізмом впливу етнічної батьківщини на громадську думку своїх співвітчизників за кордоном. Кошти для громадських організацій закордонних угорців до цього часу розподілялись через систему державних і громадських фондів. Скеровуються кошти, як правило, тим організаціям закордонних угорців, які є лояльним до правлячої в Угорщині партії. Мета Угорської Республіки та її політичних лідерів щодо співвітчизників закордоном полягає в припиненні еміграції угорців на історичну батьківщину та підтриманні присутності угорців у межах “Великої Угорщини”, сприяючи збереженню угорської етнічності поза межами Угорської Республіки. Закон “Про угорців, які проживають у сусідніх країнах” фактично делегував державні (або квазідержавні) функції Угорщини громадським організаціям угорців, що проживають в сусідніх країнах, зокрема в Україні. Отже, угорська національна меншина не лише впливає на формування міжнародної політики, але й сама стала суб’єктом зовнішньої політики України.

У висновках підведено підсумки наукового дослідження відповідно до поставленої мети та завдань.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Оптимальним варіантом гармонізації етнополітичного розвитку нашої держави, зміцнення її політичної системи є формування затвердженої Конституцією України сучасної моделі української політичної нації. Головним завданням у сфері етнополітики держави є сьогодні формування такого поліетнічного громадянського суспільства в Україні, у яке максимально були б інтегровані всі національні меншини України, але за умов врахування особливостей їх національного менталітету, форм культурного і соціального життя. Участь національних меншин у політичному житті українського суспільства має відбуватись відповідно до демократичних норм функціонування держави, через схвалення всіма громадянами України, незалежно від етнічного походження, суспільних цінностей, спільних інтересів, спільних сподівань на майбутнє.

Основні положення і висновки дослідження висвітлено в таких публікаціях:

1. Шипка Н. Національні меншини як суб’єкти етнополітичних відносин у державотворчих процесах в Україні кінця ХХ ст.–поч. ХХІ ст. // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць – Львів, 2006. – № 17. – С. 89-94.

2. Шипка Н. Громадські об’єднання угорської національної меншини в Україні: становлення та діяльність // Наукове пізнання: Зб. наук. праць – Одеса, 2007. – № 1. – С. 120-125.

3. Шипка Н. Державна етнонаціональна політика в Україні в умовах пошуку етнічними спільнотами форм свого самовизначення за роки незалежності 1991-2005 рр. // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць – Львів, 2006. – № 18. – С. 227-234.

4. Шипка Н. Угорська національна меншина в державотворчому процесі України за роки незалежності (1991-2006 рр.) // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 69. Вип. 56. Політичні науки. Правознавство. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2007. –– С. 152-159.

5. Шипка Н. Угорська національна меншина як чинник формування українсько-угорських міждержавних політичних відносин (1991-2006 рр.) // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць – Львів, 2007. – № 19. – С. 208-216.

6. Шипка Н., Шлемкевич Л. Угорська національна меншина в Україні та її суспільно-політичне становище за роки незалежності // Україна на рубежі ХХІ ст.: суспільно-політичні трансформації та геополітичні виклики сучасності: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції, присвяченої 14-річчю незалежності України. Львів, 8 жовтня 2005 р. – Львів: Вид-во Національного ун-ту “Львівська політехніка”, 2005. – С. 89-96.

7. Шипка Н. Угорська національна меншина в контексті реалізації державної політики України в галузі освіти // Мультикультурний світ у просторі освіти: Зб. наук. доповідей за матеріалами Всеукраїнського науково-практичного семінару. 6 жовтня 2006 р. – Харків: ФОП Лібуркіна М.Л., 2006. – С. 148-153.

8. Шипка Н. Угорська національна меншина: історія та сучасний стан // Військово-науковий вісник Львівського військового ін-ту Національного ун-ту “Львівська політехніка”. – Львів, 2006. – Випуск 8. – С.281-290.

9. Шипка Н. Національна меншина як суб’єкт політики: теоретичний аспект // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження О.Ольжича. Львів, 14 червня 2007 р. – Львів: Вид-во Національного ун-ту “Львівська політехніка”, 2007. – С. .

АНОТАЦІЯ

Шипка Н.П. Угорська національна меншина в Україні як суб’єкт політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням угорської національної меншини в Україні як суб’єкта політики. У роботі обґрунтовано зміст теоретичних моделей понять “національна меншина” і “етнічна меншина” та їх застосування щодо статусу угорської спільноти в Україні. З’ясовано, що політична суб’єктність угорської національної меншини полягає у високому рівні політичної свідомості, внутрішній мобілізації цієї меншини для досягнення власних цілей та її виході на політичну арену. Виділено етапи політичної інституалізації угорської національної меншини – від національно-культурних клубів до політичних партій. Розглянуто основні форми політичної діяльності угорської національної меншини, механізм реалізації її політичних інтересів. Суттєва увага приділяється особливостям політичної суб’єктивації угорської національної меншини в Україні.

Ключові слова: угорська національна меншина, суб’єкт політики, етнокультурна специфіка, політична суб’єктність національної меншини, угорські національні громадські об’єднання, політична нація.

АННОТАЦИЯ

Шипка Н.П Венгерское национальное меньшинство в Украине как субъект политики . – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 – политические институты и процессы. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2007.

Диссертация является комплексным исследованием венгерского национального меньшинства в Украине как субъекта политики. Всесторонне анализируя проблему вовлечения