МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Стежко Надія Володимирівна

УДК 331.101.262:330.342.146 (477)

БЕЗПЕКА ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ РІВНЯ

Спеціальність 08.00.07 – демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Кіровоградського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник — доктор економічних наук, професор

Миценко Іван Михайлович

Кіровоградський національний технічний університет,

завідувач кафедри міжнародної економіки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Лич Володимир Миколайович, Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент Антонюк Валентина Полікарпівна, Інститут економіки промисловості Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

Захист відбудеться 14 грудня 2007 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83005, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий „7” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент С.П. Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі людина як головний чинник суспільного виробництва посіла пріоритетне місце не лише в наукових дослідженнях, але й в якості об’єкта соціально-економічної політики більшості країн світу. У 90-ті роки ХХ ст. широкого визнання здобула концепція людського розвитку, в обґрунтування якої великий внесок зробили фахівці ПРООН. Головні пріоритети, що закладені у концепції людського розвитку, знайшли стисле визначення у Цілях Розвитку Тисячоліття, які орієнтують кожну країну на вирішення найважливіших та найгостріших проблем розвитку людського потенціалу.

У сфері людського розвитку Україна має значні проблеми, які не вирішуються тривалий час. На сучасному етапі для нашої держави є характерним: низька народжуваність та висока смертність, що обумовило процес депопуляції населення; високий рівень захворюваності населення та низька відносно розвинених країн тривалість життя; значна поширеність бідності і малозабезпеченості. Це говорить про те, що Україна має значні ризики і загрози щодо людського розвитку, які необхідно усунути та створити сприятливі умови для відтворення людського потенціалу як основи соціально-економічного прогресу країни.

Теоретичне підґрунтя концепції людського розвитку було закладено ще в роботах класиків економічної науки, які вказували не лише на вирішальну роль людини у суспільному виробництві, але й на те, що людина є кінцевою метою виробництва. Формування та розвиток концепцій людського капіталу, соціальної держави, економіки знань ще більшою мірою привернули увагу науковців до проблеми людського розвитку. Значний внесок у розвиток теорії людського потенціалу зроблено вітчизняними вченими Е. Лібановою, О. Власюком, Н. Власенко, С. Пірожковим, В. Куценко, О. Стефанишин. Проблемами людського розвитку в Україні займаються також О. Грішнова, Л. Семів, В. Лич, О. Новікова, І. Новак, В. Антонюк, О. Білорус, С. Лисенко, І. Миценко, В. Семеніхін, та інші вчені. Слід відзначити також російських учених, таких як Д. Аширов, С. Бобильов, М. Іванов, С. Макарян, В. Марцинкевич, Т. Теплухіна, праці яких також були присвячені різним проблемам людського розвитку.

Слід відзначити, що більшість вітчизняних та зарубіжних учених аналізують стан, умови, чинники та проблеми людського розвитку. Однак ці дослідження лише певної мірою стосуються безпеки розвитку людини. У зв’язку з наявністю значної кількості ризиків, загроз розвитку людини в Україні виникає нагальна необхідність комплексного дослідження безпеки людського розвитку, умов та чинників її формування, оцінки стану та визначення шляхів підвищення її рівня.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів наукової тематики Кіровоградського національного технічного університету МОН України за темою “Освіта як показник та чинник людського розвитку” (ДР №0105U005361, 2003-2007 рр.), у рамках якої розроблено концептуальні підходи до забезпечення якісної освіти як складової людського розвитку. Під науковим керівництвом та за участю автора була виконана наукова тема “Стратегія реалізації Цілей Розвитку Тисячоліття Кіровоградської області на період до 2015 року”: здійснено системний аналіз соціальної сфери регіону (за договором №26 між Кіровоградським національним технічним університетом та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації, 2005 р.); проведено аналіз регіонального ринку освітніх послуг, розроблено напрями та механізми здійснення регіональної освітньої політики (за договором №12 між Кіровоградським національним технічним університетом та Управлінням освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації, 2006 р.); визначено потребу регіонального ринку праці у жіночій робочій силі, розроблено заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання трудового потенціалу жінок у Кіровоградському регіоні (за договором №14 між Кіровоградським національним технічним університетом та Кіровоградським обласним центром зайнятості, 2006 р.).

Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретико-методологіч-них основ забезпечення безпеки людського розвитку на національному і регіональному рівнях та розробка науково-методичних і науково-практичних рекомендацій щодо механізмів їх реалізації.

Відповідно до мети дослідження в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

встановити місце та роль безпеки людського розвитку в процесі сучасного соціально-економічного розвитку України;

узагальнити теоретико-методологічні підходи до визначення поняття “безпека людського розвитку”, розкрити її взаємозв’язки з основними системоутворюючими ознаками, такими як “безпека”, “небезпека”, “загроза”, “ризик”, на основі чого розробити концептуальну модель забезпечення безпеки людського розвитку;

визначити і систематизувати внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на рівень безпеки людського розвитку;

розробити модель впливу глобалізаційних процесів на безпеку людського розвитку в Україні шляхом виявлення позитивних та негативних факторів;

розкрити роль Цілей Розвитку Тисячоліття ПРООН як інструмента підвищення рівня безпеки людського розвитку;

визначити показники-індикатори для аналізу й оцінки стану безпеки людського розвитку на національному та регіональному рівнях;

визначити рівень безпеки людського розвитку регіонів України та здійснити їх ранжування за станом безпеки людського розвитку на групи з високим, середнім та низьким рівнем безпеки;

здійснити порівняльну оцінку рівня безпеки людського розвитку України відносно країн Європейського Союзу;

дослідити зміст Цілей Розвитку Тисячоліття України і визначити напрямки їх конкретизації та доповнення з позицій підвищення безпеки людського розвитку;

обґрунтувати Цілі Розвитку Тисячоліття на регіональному рівні як інструмент місцевих органів влади щодо подолання кризового стану безпеки людського розвитку регіону;

визначити можливості залучення досвіду соціальної політики західних країн для підвищення рівня безпеки людського розвитку в Україні.

Об’єктом дослідження є процес забезпечення безпеки людського розвитку як сукупність заходів у задоволенні матеріальних і духовних благ та саморозвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні питання безпеки людського розвитку в Україні та шляхи підвищення її рівня.

Методи дослідження. Теоретичною основою роботи є фундаментальні положення економічної теорії, класичні і сучасні теорії людського розвитку, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань безпеки розвитку людини, управління соціально-економічними процесами, проблем національної безпеки в економічній, соціальній та екологічній сферах, державної та регіональної соціальної політики.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, комплексний і системний підхід до вирішення проблем забезпечення стану безпеки людського розвитку в системі пріоритетних напрямів і цілей державного розвитку в соціально-економічній сфері. У процесі дослідження застосовувався широкий спектр загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: узагальнення, порівняльного аналізу, класифікації (для визначення закономірностей і формування методичних основ безпеки людського розвитку); статистично-економічного, системного аналізу (для визначення існуючого стану та тенденцій розвитку безпеки людини, населення, суспільства); порівняльного аналізу (для здійснення оцінки кількісного і якісного стану безпеки людського розвитку (БЛР) у регіонах України та в країнах ЄС); програмно-цільовий (при розробці науково-практичних рекомендацій щодо використання світового досвіду в забезпеченні безпеки людського розвитку та його адаптації до умов України).

Інформаційною базою виступають законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні матеріали, статистичні дані ЄС, звіти ПРООН, матеріали міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглиблені теоретичних засад безпеки людського розвитку, розробці науково-методичних підходів до її оцінки, обґрунтуванні шляхів підвищення рівня безпеки людського розвитку в Україні.

Найбільш суттєві здобутки, які містять наукову новизну, є такими:

уперше:

розроблено концептуальну модель безпеки людського розвитку як цілісної системи нормативно-правових, соціально-економічних методів, організаційних форм і заходів, спрямованих на створення умов безпечного розвитку людини, яка враховує взаємозв’язки та взаємовпливи структурних елементів, а саме таких: суб’єкти, об’єкти, загрози, мета, критерії, основні напрямки і заходи, що є підґрунтям удосконалення державної соціальної політики стосовно безпечних умов розвитку людини;

запропоновано науково-методичні підходи до оцінки безпеки людського розвитку, які містять показники-індикатори за основними складовими останньої (економічна та екологічна безпека, безпека для здоров’я людини, безпека розвитку, особиста та політична безпека, суспільна і культурна безпека, безпека відтворення народонаселення, міграційна безпека) – всього 38 показників; методику їх стандартизації та визначення інтегрального індексу, що забезпечує вимірювання безпеки людського розвитку в Україні та її регіонах;

удосконалено:

визначення поняття “безпека людського розвитку”, яке на відміну від існуючих розглядається не тільки як безпека людини, але і враховує такі її складові, як безпека відтворення народонаселення, економічна безпека, продовольча безпека, екологічна безпека, безпека здоров’я, безпека освітньо-культурного розвитку, особиста безпека, міграційна безпека, політична безпека, суспільна та культурна безпека, що дає можливість обґрунтувати механізм попередження та усунення загроз і ризиків безпеці людського розвитку;

класифікацію чинників впливу на безпеку людського розвитку за рахунок використання системного підходу, яка включає такі ознаки групування: внутрішні (економічні, соціально-економічні, соціально-моральні, природно-екологічні, інституціональні, політичні); зовнішні (процеси глобалізації, міжнародна економічна інтеграція, зовнішня політика інших країн, діяльність міжнародних організацій), що сприяє удосконаленню державної політики щодо підвищення рівня безпеки людського розвитку;

систему показників та завдань Цілей Розвитку Тисячоліття для України за рахунок їх розширення (зниження рівня розшарування населення за доходами, підвищення рівня охоплення професійним навчанням зайнятих, забезпечення охорони та збереження земель, забезпечення можливостей професійного зростання жінок) та уточнення (показники поширення бідності за міжнародними стандартами, прогнозування динаміки поширення ВІЛ-інфекції та СНІДУ, захворювань на туберкульоз, смертності дітей віком до 5 років) відповідно до гостроти та потреб вирішення наявних соціально-економічних проблем, що дає змогу більшою мірою забезпечити сприятливі умови людського розвитку, знизити рівень загроз і ризиків, які існують на сучасному етапі в Україні;

отримали подальшого розвитку:

підходи до порівняльної оцінки безпеки людського розвитку в Україні та країнах ЄС і прогнозування динаміки БЛР шляхом багатомірного групування на основі інтегрального показника та кластерного аналізу, що дозволяє визначити гостроту проблем людського розвитку в Україні та акцентувати зусилля держави у підвищенні рівня безпеки людського розвитку в контексті євроінтеграційних процесів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні, методологічні положення доведено до рівня конкретних пропозицій, розробок і прикладних рекомендацій.

Отримані в дисертації висновки і рекомендації знайшли практичне застосування в діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № /5 від 14.09.2007 р.) – Стратегія досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття для Кіровоградської області; Головного управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № /15 від 11.06.2007 р.) – результати системного аналізу соціальної сфери регіону; Кіровоградського обласного центру зайнятості (довідка № від 12.09.2007 р.) – результати дослідження проблем гендерної нерівності в регіоні; Управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № /2 від 29.05.2007 р.) – результати аналізу регіонального ринку освітніх послуг, напрями та механізм здійснення регіональної освітньої політики, що визначені з урахуванням особливостей і перспектив входження освітньої системи України в європейський освітній простір; у навчальному процесі Кіровоградського національного технічного університету (довідка № /1-41-21/1898 від 11.09.2007 р.) при розробці та викладанні дисциплін: “Економіка праці і соціально-трудові відносини”; “Управління трудовими ресурсами”; “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” на факультеті економіки та менеджменту.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Внесок автора в наукові роботи, виконані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні результати проведеного дослідження доповідались і були схвалені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Економіка країн Євроазіатського та Африканського континентів і Україна” (м. Тернопіль, 2007 р.); VІІ міжнародній конференції “Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації” (м. Кіровоград, 2007 р.); “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економічної освіти і науковий прогрес” (м. Кривий Ріг, 2006 р.); круглому столі: “Євроінтеграція України: реалії та перспективи” (м. Кіровоград, 2006 р.); IV міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 2005 р.).

Публікації. Автором опубліковано 16 робіт загальним обсягом 15,64 д.а., з яких особисто автору належить 15,32 д.а., з них у наукових фахових виданнях 8 робіт загальним обсягом 3,97 д.а., з яких особисто автору належить 3,65 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, додатків; загальний обсяг – 186 сторінок друкованого тексту, містить 16 рисунків, 29 таблиць, список використаних джерел зі 194 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади безпеки людського розвитку” розглянуто теоретичні засади дослідження безпеки людського розвитку, розкрито методологічні підходи до визначення категорії “безпека людського розвитку”, чинників та механізму її формування.

Концепція людського розвитку ПРООН націлює на розвиток якісних рис людини, розширення її можливостей в економічній та соціальній сферах. ПРООН визначила базові принципи людського розвитку, серед яких одним із найважливіших є принцип безпеки. Актуальність такого принципу обумовлена тим, що на сучасному етапі існує чимало загроз та ризиків, які перешкоджають життєдіяльності людини та її розвитку. Основні методологічні засади концепції безпеки людського розвитку були викладені в доповіді ПРООН за 1994 р. Вони спрямовані на створення безпечних умов існуванню і розвитку людини в економічній, продовольчій, екологічній, культурній та інших сферах.

В Україні безпека людського розвитку поки що не стала об’єктом широкої уваги, вітчизняні науковці переважно досліджували соціальну безпеку та безпеку життєдіяльності людини. Проведене дослідження дало можливість визначити, що безпека людського розвитку – це гарантована Конституцією країни забезпеченість матеріальних, соціальних потреб та духовних цінностей людини, умов її всебічного фізичного, інтелектуального, культурного розвитку, захищеність її від внутрішніх і зовнішніх загроз, що формує безпечні умови життєдіяльності в усіх сферах. Було виокремлено такі складові БЛР: економічну, продовольчу, екологічну, особисту, міграційну, політичну, суспільну і культурну безпеку, а також безпеку здоров’я, відтворення народонаселення та освітньо-культурного розвитку людини.

В процесі дослідження систематизовано наявні загрози та ризики за кожною складовою БЛР та визначено ступінь їх негативного впливу на людський розвиток. Відзначено, що безпека людського розвитку формується під впливом різноманітних чинників – як внутрішніх, так і зовнішніх. Розкрито систему внутрішніх чинників, до яких віднесено: економічні, соціально-економічні, соціально-моральні, природно-екологічні, інституціональні, політичні. Проаналі-зовано вплив зовнішніх чинників, а саме, таких як процеси глобалізації, міжнародна економічна інтеграція, зовнішня політика зарубіжних країн, діяльність міжнародних організацій. Виявлено суперечливий вплив на БЛР глобалізації. З одного боку, вона створює кращі умови для підвищення рівня БЛР через розвиток міжнародної інтеграції та економічного співробітництва, що сприяє підвищенню рівня зайнятості, кваліфікації, заробітної плати, доходів, споживання тощо. З іншого боку, існують численні джерела негативного впливу глобалізації на рівень БЛР: зростання міжнародного тероризму, злочинності, поширення ВІЛ/СНІДу, посилення експлуатації робочої сили та інші негативні процеси. Це вимагає від держави проведення виваженої внутрішньої і зовнішньої політики, яка має бути націлена на зменшення загроз і ризиків для БЛР.

Забезпечення безпеки людського розвитку являє собою безперервний процес, що полягає в обґрунтуванні та реалізації стратегії дій з використанням найбільш оптимальних методів функціонування, засобів і шляхів удосконалення безпеки людського розвитку, визначенні стану, виявленні, нейтралізації (усуненні) потенційних і реальних небезпек, загроз або інших дестабілізуючих факторів. Розвиток теоретичних підходів до формування безпеки людського розвитку дозволив визначити концептуальну модель її забезпечення (рис. 1), спрямовану на визначення та оцінку впливу загроз людині, населенню, регіонам, країні; залучення фінансових і матеріально-технічних ресурсів для здійснення заходів забезпечення безпеки людського розвитку.

Рис. 1. Концептуальна модель забезпечення безпеки людського розвитку

Важливим інструментом забезпечення безпеки людського розвитку є Цілі Розвитку Тисячоліття (ЦРТ), які були визначені ООН у Декларації тисячоліття (2000 р.) та спрямовані на зниження найбільших небезпек людського розвитку – бідності, захворювань, а саме ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, материнської та дитячої смертності, забруднення навколишнього середовища, нерівності. Ці небезпеки існують і в Україні, тому розробка та реалізація завдань у рамках ЦРТ є актуальним завданням і для України.

У другому розділі “Оцінка соціально-економічних складових безпеки людського розвитку в Україні в сучасних умовах” окреслено методологічні підходи до вимірювання безпеки людського розвитку, здійснено її кількісну інтегральну оцінку в Україні та її регіонах, проведено порівняльний аналіз стану безпеки людського розвитку країн Європейського Союзу та України.

Підвищення рівня безпеки людського розвитку вимагає визначення та оцінки її стану. Аналіз існуючих методик вимірювання та оцінки людського розвитку показав, що вони є мало придатними для оцінки безпеки людського розвитку. Тому автором розроблена власна методика оцінки БЛР. За кожною складовою БЛР визначені показники-індикатори, які містяться у статистичних та соціологічних джерелах – всього 38 показників. Оцінка БЛР на макрорівні базується на аналізі динаміки значень показників та їх порівнянні з гранично-припустимим або бажаним рівнем. На регіональному рівні оцінка стану БЛР здійснюється шляхом розрахунку інтегральних індексів та їх співставлення. Розроблена методика має науково-практичне значення, оскільки дає змогу оцінити стан та динаміку БЛР в Україні.

Оцінка сучасного стану і тенденцій соціально-економічного розвитку в Україні та її регіонах свідчить про незабезпеченість повною мірою передумов безпечного розвитку людини. Порівняння показників-індикаторів БЛР на національному рівні з їх пороговими значеннями або досягнутими раніше рівнями свідчить, що більшість показників є нижчими їх порогових або оптимальних рівнів. У той же час спостерігається поліпшення економічної, продовольчої, освітньо-культурної, міграційної безпеки. Однак зростають загрози здоров’ю та можливостям відтворення населення.

Дослідження показало нерівнозначні умови БЛР у регіонах України. Розрахунок індексів безпеки людського розвитку за регіонами України дав змогу визначити їх рейтинг відповідно до найкращих досягнутих параметрів БЛР в областях України (табл. 1).

Таблиця 1

Значення інтегральних індексів безпеки людського розвитку в регіонах України

Регіони | Інтегральний індекс | Рейтинг регіонів за інтегральним індексом БЛР

2000 | 2001* | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2000 | 2001* | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12

1. | АРК | 0,573 | 0,609 | 0,607 | 0,614 | 0,610 | 0,625 | 15 | 15 | 9 | 11 | 12 | 3

2. | Вінницька | 0,597 | 0,626 | 0,610 | 0,614 | 0,597 | 0,591 | 9 | 7 | 8 | 12 | 14 | 13

3. | Волинська | 0,601 | 0,637 | 0,566 | 0,579 | 0,573 | 0,552 | 8 | 5 | 17 | 16 | 21 | 18

4. | Дніпропетровська | 0,513 | 0,548 | 0,533 | 0,556 | 0,584 | 0,587 | 23 | 22 | 22 | 21 | 16 | 14

5. | Донецька | 0,526 | 0,542 | 0,516 | 0,540 | 0,551 | 0,537 | 21 | 23 | 24 | 23 | 23 | 22

6. | Житомирська | 0,587 | 0,612 | 0,576 | 0,576 | 0,580 | 0,550 | 11 | 12 | 16 | 18 | 17 | 19

7. | Закарпатська | 0,643 | 0,636 | 0,599 | 0,647 | 0,634 | 0,614 | 3 | 6 | 14 | 3 | 4 | 7

8. | Запорізька | 0,534 | 0,559 | 0,546 | 0,575 | 0,574 | 0,554 | 20 | 20 | 20 | 19 | 20 | 17

9. | Івано-Франківська | 0,634 | 0,626 | 0,615 | 0,614 | 0,607 | 0,593 | 4 | 8 | 5 | 13 | 13 | 11

10. | Київська | 0,571 | 0,587 | 0,602 | 0,643 | 0,624 | 0,595 | 16 | 16 | 12 | 4 | 9

11. | Кіровоградська | 0,512 | 0,536 | 0,528 | 0,539 | 0,542 | 0,499 | 24 | 24 | 23 | 24 | 24 | 24

12. | Луганська | 0,462 | 0,489 | 0,464 | 0,484 | 0,486 | 0,475 | 25 | 25 | 25 | 25 | 25 | 25

13. | Львівська | 0,588 | 0,622 | 0,619 | 0,638 | 0,646 | 0,616 | 10 | 9 | 4 | 5 | 3 | 6

14. | Миколаївська | 0,543 | 0,586 | 0,589 | 0,615 | 0,611 | 0,592 | 18 | 17 | 15 | 9 | 11 | 12

15. | Одеська | 0,631 | 0,619 | 0,613 | 0,635 | 0,625 | 0,623 | 5 | 10 | 6 | 6 | 8 | 4

16. | Полтавська | 0,602 | 0,612 | 0,605 | 0,614 | 0,622 | 0,586 | 7 | 11 | 10 | 10 | 10 | 15

17. | Рівненська | 0,607 | 0,651 | 0,600 | 0,591 | 0,587 | 0,559 | 6 | 3 | 13 | 15 | 15 | 16

18. | Сумська | 0,515 | 0,558 | 0,541 | 0,555 | 0,565 | 0,524 | 22 | 21 | 21 | 22 | 22 | 23

19. | Тернопільська | 0,688 | 0,679 | 0,725 | 0,734 | 0,681 | 0,658 | 1 | 2 | 1 | 1 | 1 | 2

20. | Харківська | 0,586 | 0,612 | 0,602 | 0,609 | 0,628 | 0,621 | 13 | 13 | 11 | 14 | 6 | 5

21. | Херсонська | 0,539 | 0,579 | 0,548 | 0,577 | 0,574 | 0,548 | 19 | 19 | 19 | 17 | 19 | 20

22. | Хмельницька | 0,587 | 0,637 | 0,611 | 0,632 | 0,627 | 0,603 | 12 | 4 | 7 | 7 | 7 | 8

23. | Черкаська | 0,583 | 0,610 | 0,621 | 0,628 | 0,630 | 0,594 | 14 | 14 | 3 | 8 | 5 | 10

24. | Чернівецька | 0,687 | 0,706 | 0,670 | 0,682 | 0,666 | 0,684 | 2 | 1 | 2 | 2 | 2 | 1

25. | Чернігівська | 0,559 | 0,581 | 0,555 | 0,564 | 0,574 | 0,539 | 17 | 18 | 18 | 20 | 18 | 21

* 2001 без міграційної безпеки.

Диференціація діапазону значення інтегральних регіональних індексів дала змогу виділити п’ять рівнів безпеки людського розвитку в регіонах України (табл. ). Проведене дослідження показало, що в 2005 р. 2 області України (Луганська та Кіровоградська) мали дуже низький рівень БЛР, ще 8 областей – низький. До групи областей з відносно високим та дуже високим рівнем БЛР увійшло 8 регіонів, середній рівень мали 7 областей.

Таблиця 2

Розподіл регіонів України за рівнем безпеки людського розвитку
на основі значення інтегрального індексу БЛР

Рівень БЛР | Розподіл регіонів у 2000 р. | Розподіл регіонів у 2005 р.

Дуже низький | Луганська | Кіровоградська, Луганська

2000: ІБЛР ? 0,507

2005: ІБЛР ? 0,517

Низький | Дніпропетровська, Донецька,
Запорізька, Кіровоградська,
Миколаївська, Сумська,
Херсонська | Волинська, Донецька,
Житомирська, Запорізька,
Рівненська, Сумська, Херсонська, Чернігівська

2000: 0,508 ? ІБЛР ? 0,553

2005: 0,518 ? ІБЛР ? 0,559

Середній | АРК, Вінницька, Житомирська, Київська, Львівська, Харківська, Хмельницька, Черкаська | Вінницька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Київська, Миколаївська, Полтавська,
Черкаська

2000: 0,554 ? ІБЛР ? 0,598

2005: 0,56 ? ІБЛР ? 0,601

Високий | Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Чернігівська | АРК, Закарпатська, Львівська, Одеська, Харківська,
Хмельницька

2000: 0,599 ? ІБЛР ? 0,644

2005: 0,602 ? ІБЛР ? 0,643

Дуже високий | Тернопільська, Чернівецька | Тернопільська, Чернівецька

2000: ІБЛР > 0,645

2005: ІБЛР > 0,644

Результати групування, наведені у табл. , свідчать про те, що в більшості регіонів склалась несприятлива ситуація у сфері людського розвитку, існують загрози та певні дестабілізуючі виклики, які негативно впливають на можливості людини. Отже, нагальною є потреба посилення ефективності державної та регіональної політики людського розвитку, реалізація якої залежить значною мірою від соціально-економічного розвитку регіону.

Враховуючи європейський вектор інтеграції України, автором здійснено порівняльний аналіз стану безпеки людського розвитку та визначено місце України серед країн ЄС. Кластерний аналіз показав, що Україна за параметрами людського розвитку найближче знаходиться до Румунії та Болгарії. На основі аналізу даних Євростату та України за ідентичними показниками та розрахунку інтегрального індексу було визначено, що Україна посідає останнє місце серед 23 країн ЄС, які досліджувалися. Однак порівняно з 2000 р. темпи зростання інтегрального індексу безпеки людського розвитку в Україні були вищими (116%), ніж в Румунії (105%), Болгарії (108%), Естонії (100%).

Це свідчить, що в Україні поволі формуються кращі умови безпеки людського розвитку, однак вона ще суттєво відстає від більшості розвинених країн Європи. Тому для забезпечення високого рівня безпеки людського розвитку необхідно посилити державну політику у цьому напрямку, сприяти наближенню вітчизняних соціальних нормативів до європейських соціальних стандартів.

У третьому розділі “Підвищення рівня безпеки людського розвитку в Україні у рамках виконання Цілей Розвитку Тисячоліття” визначено напрямки формування та реалізації Цілей Розвитку Тисячоліття як на державному, так і регіональному рівнях, запропоновано шляхи адаптації світового досвіду забезпечення безпеки людського розвитку до умов України.

На основі аналізу основних кількісних та якісних параметрів безпеки людського розвитку в Україні дисертант констатує, що Цілі Розвитку Тисячоліття, які визначила Україна, приєднавшись до Декларації Тисячоліття, недостатньою мірою спрямовані на підвищення БЛР. Тому дисертантом розроблено пропозиції щодо доповнення, корегування та конкретизації ЦРТ України.

У рамках Цілі 1 – Подолання бідності було визначено замість двох три завдання: повністю викорінити прояви крайніх форм бідності (злиденності); суттєво знизити масштаби поширеності бідності та малозабезпеченості; знизити рівень розшарування населення за доходами (витратами). При цьому розширено перелік показників-індикаторів та підвищено рівень зобов’язань. У перелік запропонованих показників-індикаторів увійшли:

питома вага населення, вартість добового споживання якого не перевищує 4,3 дол. США за ПКС: 2015 р. – 0% (2004 р. – 3,2%);

питома вага бідного населення, яке живе за національною межею бідності: 2015 р. – 22,5% (2001 р. – 27,2%);

питома вага населення із середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму: 2015 р. – 40% (2005 р. – 55,3%);

питома вага домогосподарств з дітьми із середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму: 2015 р. – 45% (2005 р. – 64,2%);

коефіцієнт фондів – співвідношення 10% найбільш та найменш забезпеченого населення за обсягом сукупних витрат: 2015 р. – 6% (2005 р. – 6,9%).

У рамках Цілі 2 – Забезпечення якісної освіти впродовж життя також запропоновано три завдання замість двох: підвищити рівень охоплення освітою дітей та молоді; підвищити рівень охоплення професійним навчанням зайнятого населення; підвищити якість освіти. Запропоновано включити низку нових показників-індикаторів, які стосуються видатків на освіту, підвищення кваліфікації, незалежного тестування випускників. Запропоновані зобов’язання Цілі мають такий вигляд:

частка дітей дошкільного віку, які відвідують дошкільні навчальні заклади. У міській місцевості: 2015 р. – 75% (2005 р. – 66%). У сільській місцевості: 2015 р. – 50% (2005 р. – 26%);

чистий показник охоплення вищою освітою осіб віком від 18 до 22 років: 2015 р. – 80% (2001 р. – 57,5%);

сумарна частка працівників, які проходять підвищення кваліфікації та навчаються новим професіям, відносно економічно активного населення: 2015 р. – 15% (2005 р. – 5,8%);

частка видатків на освіту у ВВП: 2005 р. – 6,3%; 2015 р. – 8%;

частка діючих державних стандартів освіти, які відповідають вимогам ЄС: 2015 р. – 100%;

частка випускників середніх шкіл, які проходять незалежне тестування: 2015 р. – 30%.

Суттєво розширено перелік завдань та показників Цілі 3 – Сталий розвиток довкілля. Додаткові завдання стосуються охорони і збереження земель та зменшення відходів. До показників індикаторів Цілі 3 включається:

частка населення міст та селищ міського типу, яке користується питною водою, що відповідає національним стандартам: 2015 р. – 93% (2001 р. – 86%);

частка сільського населення, яке користується питною водою, що відповідає наці-ональним стандартам (з урахуванням колодязної води): 2015 р. – 75% (2001 р. – 63%);

обсяг шкідливих викидів, що потрапляють в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення (млн. т на рік): 2015 р. – 4,10 (2001 р. – 4,05; 2005 р. – 4,45);

обсяг шкідливих викидів, які потрапляють в атмосферу від автотранспорту (млн. т на рік): 2015 р. – 2,0 (2001 р. – 1,95; 2005 р. – 2,06).

площа природних біосферних заповідників та національних природних парків, % від загальної території України: 2015 р. – 10,4 (2001 р. – 4,2);

будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд (різноманітних валів та берегоукріплень), км: 2015 р. – 40 (2005 р. – 15,2);

будівництво водоскидних споруд, шт.: 2015 р. – 30 (2005 р. – 2);

обсяги утворення небезпечних відходів, тис. т: 2015 р. – 2000 (2000 р. – 2613; 2005 р. – 2412).

Завдання та показники Цілі 4 – Поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності були конкретизовані і підвищені відповідно до реальних можливостей їх виконання. Запропоновано такі значення показників-індикаторів:

кількість померлих від ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду на 100 тис. народжених живими: 2015 р. – 12 (2001 р. – 23,9);

кількість абортів на 1000 жінок фертильного віку: 2015 р. – 15,0 (2001 р. – 27,3);

рівень смертності дітей віком до 5 років: кількість померлих у середньому за рік на 1000 осіб віком до 5 років: 2015 р. – 10 (2001 р. – 14,9);

рівень смертності малюків: кількість померлих дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими: 2015 р. – 9,3 (2001 р. – 11,3);

кількість захворювань дітей віком 0-14 років на 100 тис. осіб: 2015 р. – 120000 випадків (2000 р. – 122775 випадків; 2005 р. – 133155 випадків).

Запропоновано більш чітке визначення Цілі 5 - Зупинити поширення ВІЛ/СНІДу і туберкульозу. Конкретизовано завдання, які стосуються забезпечення зниження щорічних темпів зростання цих захворювань та поступового переходу до скорочення масштабів хвороби. Деталізовано показники-індикатори, які включають:

щорічні темпи зростання кількості осіб з уперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції на 100 тис. населення: 2010 р. – 4%; 2012 р. – 0%; 2015 р. – -6% (2005 р. – 14%);

кількість осіб з уперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції на 100 тис. населення: 2012 р. – 44,0; 2015 р. – 39,0 (2005 р. – 29,4);

щорічні темпи зростання кількості хворих з уперше встановленим діагнозом СНІДу на 100 тис. населення: 2010 р. – 10%; 2015 р. – -20% (2005 р. – 58%);

кількість осіб з уперше встановленим діагнозом хвороби на СНІД на 100 тис. населення: 2010 р. – 32,4; 2015 р. – 19 (2005 р. – 9,0);

щорічні темпи зростання кількості хворих на активний туберкульоз з діагнозом, що встановлено уперше в житті: 2010 р. – 0%; 2015 р. – -5% (2005 р. – 4%);

кількість хворих на активний туберкульоз з діагнозом, що встановлено уперше в житті: на 100 тис. населення, осіб: 2010 р. – 92,7; 2015 р. – 80 (2005 р. – 84,4);

У рамках Цілі 6 – Забезпечення гендерної рівності розширено перелік завдань (включено нове, яке стосується можливостей професійного зростання жінок) та конкретизовано показники-індикатори, які визначені таким чином:

досягти у 2005 р. гендерного співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, депутатів обласних органів влади;

членів Кабінету Міністрів України, вищих державних службовців (1-2 посадових категорій): 30% жінок, 70% чоловіків.

співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок і чоловіків: 2015 р. – 86% (2001 р. – 71%).

частка жінок у складі тих працівників, які навчалися новим професіям та підвищували кваліфікацію: 2015 р. – 48% (2005 р. – 38%).

Проведений аналіз рівня безпеки людського розвитку на регіональному рівні засвідчив, що за цим показником Кіровоградська область знаходиться на одному з останніх місць. Це пов’язано зі значною кількістю ризиків і загроз у соціально-еконо-мічній сфері, які спричинені проблемами бідності, малозабезпеченості, негативними демографічними процесами та нерозвиненістю системи вищої освіти. Виходячи із зазначеного, автором обґрунтовано Цілі Розвитку Тисячоліття для Кіровоградської області, завдання і показники та організаційно-економічні умови їх досягнення (рис. 2). Реалізація Цілей стане інструментальною базою, на основі якої можна визначити пріоритетні напрямки регіональної політики у сфері безпеки людського розвитку.

Рис. 2. Структура Цілей Розвитку Тисячоліття Кіровоградської області

Розвинені країни світу, передусім США і ЄС, здійснюють успішну соціальну політику, спрямовану на людський розвиток. На основі аналізу соціальної практики розвинених країн розроблено рекомендації щодо реалізації в Україні зарубіжного досвіду із забезпечення безпеки людського розвитку через подолання бідності та підвищення добробуту населення, реформування системи освіти, охорони здоров’я, боротьбу з соціально обумовленими хворобами.

Для забезпечення економічної безпеки людського розвитку та подолання бідності доцільно: проводити активну політику зайнятості шляхом підвищення конкурентоспроможності робочої сили, стимулювання населення до активного пошуку роботи та самозайнятості, розширення гнучких форм зайнятості; підвищувати вартість робочої сили шляхом законодавчого підвищення мінімальної заробітної плати у відповідності до Європейських підходів щодо визначення її рівня, а також стимулювати роботодавців до збільшення оплати праці в цілому; застосовувати системи перерозподілу доходів населення, які спрямовані на зменшення їх диференціації шляхом запровадження прогресивної шкали оподаткування та удосконалення механізму надання соціальних трансфертів.

Для забезпечення розвитку людини через систему освіти необхідно: забезпечити утвердження на рівні як державної політики так і в масовій свідомості розуміння того, що освіта на сучасному етапі є стратегічним чинником розвитку і конкурентоспро-можності, а витрати на освіту є інвестиціями в людський капітал; суттєво удосконалити систему управління освітою на демократичних принципах, забезпечити всьому населенню рівний доступ до якісної освіти; підвищити рівень фінансового забезпечення закладів освіти за рахунок державного бюджету та широкого залучення коштів роботодавців; розробити систему заходів, спрямованих на підвищення якості освіти, забезпечити впровадження сучасних інформаційних і навчальних технологій; створити мережу навчальних закладів та систему навчальних програм, які б забезпечували можливість здобуття освіти дорослому населенню впродовж всього життя.

Для забезпечення безпеки здоров’я людини необхідно: удосконалити систему бюджетного медичного обслуговування на основі ринкових принципів конкуренції; сформувати комплексну систему медичного страхування, яка б поєднувала обов’язкове та добровільне страхування; забезпечити перехід вітчизняних медичних закладів до методів інтенсивної терапії та широкої профілактичної роботи; активізувати зусилля державних та громадських організацій у роботі, яка спрямована на зменшення поширеності ВІЛ/СНІДу шляхом широкої інформації населення, виявлення та лікування усіх хворих, їх соціальної реабілітації.

Використання позитивного зарубіжного досвіду буде сприяти не лише підвищенню рівня людського розвитку, а й забезпеченню формування безпечних умов життєдіяльності та розвитку населення України.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного і методологічного обґрунтування забезпечення безпеки людського розвитку і визначення шляхів їх практичної реалізації на національному і регіональному рівнях. За результатами дослідження зроблено такі методологічні та науково-практичні висновки.

1. Проведене дослідження дало змогу визначити основні складові елементи безпеки людського розвитку, до яких входять: економічна, продовольча, екологічна, особиста, міграційна, політична, суспільна і культурна безпеки, а також безпека здоров’я, відтворення народонаселення та освітньо-культурного розвитку людини – всього 10 складових безпеки людського розвитку на національному та регіональному рівнях. За кожною складовою БЛР визначено ризики, які створюють загрози безпечному розвитку людини. Аналіз мети, змісту, механізму досягнення безпеки дав змогу обґрунтувати концептуальну модель забезпечення безпеки людського розвитку.

2. Запропонована авторська методика оцінки безпеки людського розвитку дає змогу визначити стан та тенденції безпеки людського розвитку, що має практичне значення для соціального управління та ґрунтується на відборі системи показників-індикаторів, які характеризують усі складові БЛР. На макрорівні