Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля

СТЬОПІНА Олена Геннадіївна

УДК 378. 035. 6

ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

13. 00. 07. – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент

Зеленов Євген Анатолійович,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля,

кафедра педагогіки, доцент

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Плотніков Петро Васильович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри соціальної педагогіки

кандидат педагогічних наук, доцент

Мартинович Ніна Семенівна,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра педагогіки, доцент

Захист відбудеться “23” січня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29. 051. 06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20-А.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20-А.

Автореферат розісланий “22” грудня 2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із показників духовно-морального розвитку особистості є ставлення до своєї країни, її духовних та культурних цінностей, до співвітчизників. Зміни, що відбулися в суспільній свідомості за останні роки, невизначеність і суперечливість у питаннях державотворчої ідеологічної доктрини призвели до того, що наше суспільство фактично позбавилося ціннісних орієнтирів, суперечливими стали його духовні і моральні ідеали. Внаслідок цього ціннісні установки молоді формуються багато в чому як агресивні та руйнівні стосовно особистості, родини, держави. Особливої руйнації зазнають патріотичні почуття молодого покоління. У зв'язку з цим виховання патріотизму як духовно-моральної якості студентської молоді, майбутньої інтелектуальної, культурної, політичної, бізнесової еліти України, є сьогодні одним з пріоритетних завдань не тільки у педагогічній науці, але й у процесі державотворення. Провідним шляхом вирішення означеного завдання є створення ефективної системи патріотичного виховання студентської молоді, змістовним компонентом якої є духовно-культурна спадщина народу України.

Проблемам, пов’язаним з вихованням патріотизму молодого покоління, присвячені численні дослідження провідних українських науковців: взаємозв’язок патріотичного, громадянського та національного виховання висвітлено в працях В. Гонського, М. Качура, О. Коркішко, І. Мартинюка, В. Паплужного, Ю. Римаренка, О. Сухомлинської, Г. Шевченко та ін.; національно-патріотичне виховання на традиціях українського народу розглядали О. Вишневський, О. Гевко, М. Стельмахович, М. Щербань та ін.; розвиток теорії та практики виховання, в тому числі національного і патріотичного, на засадах православної моралі досліджено в роботах М. Євтуха, В. Зеньківського, Т. Тхоржевської, К. Ушинського тощо.

Ефективним шляхом виховання духовно-моральних якостей особистості, до яких належить і патріотизм, є використання у педагогічному процесі засобів мистецтва. Започаткований Г. Шевченко напрямок з проблеми взаємодії мистецтв в естетичному, загальнокультурному, духовному розвитку школярів та студентської молоді довів доцільність використання ефекту взаємодії мистецтв у виховному процесі вищої школи.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної, культурологічної літератури свідчить про існування певного протиріччя між необмеженими потенційними можливостями мистецтва як ефективного засобу духовно-морального виховання особистості і недостатнім його використанням у педагогічному процесі вищої школи, що значно обмежує можливості патріотичного виховання студентів.

Актуальність проблеми, протиріччя між потребами суспільства й практикою сучасного виховання, між педагогічними стереотипами світської науки і православною системою виховання (в тому числі патріотичного), негативний вплив масової культури на молодіжну свідомість і відсутність ефективних механізмів протидії його деструктивним наслідкам, а також недостатність сучасних педагогічних досліджень проблеми патріотичного виховання студентської молоді як духовно-моральної якості особистості, недостатнє використання виховного потенціалу мистецтва у педагогічному процесі вищої школи, недостатня розробленість сучасної теорії патріотичного виховання в Україні, невизначеність шляхів патріотичного виховання майбутньої інтелектуальної еліти спонукали нас до визначення теми дисертаційного дослідження “Виховання патріотизму у студентської молоді засобами мистецтва”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася як одна з підтем комплексного наукового дослідження з проблеми “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (номер держреєстрації 0105U000264), що розробляється науковцями кафедри педагогіки та Інституту духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 7 від 26.03.2004 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 9 від 23.11.2004 р.).

Об’єктом дослідження є процес виховання патріотизму студентів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження – педагогічні умови виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості студентів засобами мистецтва.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розкритті сутності, змісту та особливостей процесу патріотичного виховання студентської молоді засобами мистецтва; теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці шляхів і педагогічних умов виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва у студентської молоді.

Відповідно до мети дослідження, були поставлені такі завдання:

· здійснити історико-ретроспективний аналіз розвитку поглядів на патріотичне виховання молодого покоління у вітчизняній та зарубіжній літературі;

· визначити теоретико-методологічну базу виховання патріотизму студентів у вищому навчальному закладі;

· визначити й обґрунтувати сутність та структуру патріотизму як духовно-моральної якості особистості студентів;

· розкрити роль взаємодії мистецтв у вихованні патріотизму як духовно-моральної якості особистості студентів;

· визначити педагогічні умови, шляхи, принципи та критерії діагностування ефективності виховання патріотизму студентів засобами мистецтва;

· підготувати та експериментально перевірити ефективність методичних рекомендацій виховання патріотизму студентів засобами мистецтва.

Методи дослідження. Теоретичні: вивчення та теоретичний аналіз філософської, теологічної, мистецтвознавчої, культурологічної, педагогічної, психологічної, етнопсихологічної, етнопедагогічної літератури з проблеми дослідження для визначення сутності патріотизму та розвитку поглядів на патріотичне виховання в історико-педагогічному аспекті; теоретичне моделювання педагогічних умов виховання патріотизму студентів засобами мистецтва; аналіз методичної документації з проблем виховання патріотизму у навчальних закладах, теоретичне моделювання виховного процесу. Емпіричні: усне та письмове опитування (анкетування, бесіди, інтерв’ювання, експертна оцінка) для діагностики стану патріотичної вихованості студентів, спостереження, аналіз творчих, письмових робіт студентів, результатів студентсько-викладацьких конференцій з досліджуваної проблеми; констатуючий і формуючий експеримент. Статистичні: кількісний та якісний аналіз, статистична обробка результатів на всіх етапах педагогічного експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше процес виховання патріотизму студентської молоді розглянуто як процес виховання духовно-моральної якості особистості на основі християнських цінностей засобами комплексу взаємодіючих мистецтв; удосконалено структуру патріотизму та критерії діагностування ефективності виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості; дістало подальший розвиток визначення педагогічних умов та принципів виховання патріотизму студентів засобами мистецтва.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці теоретичної моделі виховання патріотизму студентів як духовно-моральної якості особистості засобами взаємодії мистецтв; обґрунтуванні педагогічних умов, принципів, форм, засобів, методів виховання патріотизму; у розробці методичних матеріалів для кураторів студентських груп ВНЗ різних рівнів акредитації; у розробці програми факультативу „Пізнаємо національну культуру”; у розробці комп’ютерної програми патріотичного самовиховання студентів засобами мистецтва.

Основні положення нашого дослідження можуть бути використані у навчальних закладах різних типів у процесі викладання курсів “Історія України”, “Основи педагогіки”, “Культурологія”, “Християнська етика”, національного, патріотичного, духовно-морального та естетичного виховання особистості, що експериментально підтверджено впровадженням основних положень виховної програми у зміст навчальних дисциплін та виховних програм Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 108 -115– 2257/ 43 від 5 червня 2007 р.), Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 197 від 13 червня 2007 р.) і Краснодонського гірничого технікуму (довідка № 326-а від 25 травня 2007 року).

Особистий внесок здобувача у публікаціях в співавторстві полягає у розробці шляхів та визначенні умов духовного удосконалення фахівців.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004, 2005, 2006 рр.), “Університет і регіон” (Міжнародні Далівські читання) (Луганськ, 2004, 2006, 2007 рр.), “Наука і освіта - 2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.), “Використання історії підпільної молодіжної організації “Молода Гвардія” в патріотичному вихованні дітей та молоді”, (Краснодон, 2007 р.), міжнародних педагогічних читаннях “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2006 р.), міжнародному педагогічному форумі “Воспитание гражданина, человека культуры и нравственности – основа социальной технологии развития современной России” (Ростов-на-Дону, 2006 р.), засіданнях кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (2004 – 2007 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладені у 14 публікаціях, серед яких 9 статей і 2 тези доповідей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 тезах доповідей (1 у співавторстві).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (325 найменувань), додатків на 39 сторінках, 9 таблиць, 1 ілюстрації. Основний текст становить 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми виховання патріотизму студентів засобами мистецтва, підстави і вихідні дані для розроблення теми, обґрунтовано актуальність теми, визначені об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розкрита методологічна й теоретична основа роботи, названі методи дослідження, наукова новизна та практичне значення дисертаційної роботи, наведені дані про апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи виховання патріотизму студентів вищих навчальних закладів України” подається історико-ретроспективний аналіз поглядів на патріотичне виховання молодого покоління в контексті філософського, етнопсихологічного, психолого-педагогічного знання, визначено теоретико-методологічну базу патріотичного виховання студентів у вищому навчальному закладі, розкривається сутність понять “патріотизм”, “патріотичне виховання”, “націоналізм”, “національне виховання”, “громадянське виховання”, “патріотична свідомість”, “національна самосвідомість”. Визначені й обґрунтовані духовно-моральні основи патріотизму, структура патріотизму як духовно-моральної якості особистості, етапи становлення патріотичної свідомості особистості.

Історико-ретроспективний аналіз поглядів на становлення патріотичного виховання молодого покоління в контексті філософсько-педагогічної думки свідчить, що незалежно від часу й умов написання, переважна більшість джерел, трактуючи зміст слів “патріот”, “патріотизм”, роблять наголос на значенні любові до батьківщини, до рідної землі, до свого культурного середовища. З цими підставами патріотизму як природного почуття з'єднується його моральне значення як обов'язку і чесноти. Сучасне розуміння патріотизму багато в чому спирається на ідеї християнства як вищого блага, що не розділяє, а з'єднує людей. У цьому виявляється духовно-моральна сутність патріотизму.

Аналіз наукової літератури з проблеми виховання патріотизму у студентів ВНЗ свідчить, що патріотичні ідеї сучасного українського суспільства беруть свій початок з двох першоджерел: 1) античної філософської традиції, яка справила значний вплив на європейську культуру в цілому й українську культуру зокрема; 2) християнської філософії, яка обумовила подальший розвиток європейської філософської думки і, незважаючи на 70-тирічний період панування тотального атеїзму в СРСР, знову стала актуальною на новому етапі відродження народу України, його національних та духовно-моральних традицій.

Аналіз давньоруської літератури й філософсько-педагогічних творів дозволив зробити висновок, що в основу як українського патріотизму, так і патріотичної ідеї православних слов’янських народів, пов’язаних спільним походженням і духовними традиціями, покладено християнські духовно-моральні цінності.

Провідні філософи початку ХХ століття бачили історичний шлях держави в духовно-моральному вдосконаленні суспільства, яке є умовою його ефективного соціально-економічного розвитку (С. Аскольдов, М. Бердяєв, С. Булгаков, Є.  та С. Трубецькі, В. Свенцицький, С. Франк, П. Флоренський, В. Ерн, Ф. Степун, П. Новгородцев та інші). Для нашого дослідження дуже важливими є: думка видатного вітчизняного філософа П. Новгродцева, який визначав поняття „батьківщина” як сукупність духовних благ, заповіданих нащадкам предками; визначення провідної ролі Православної Церкви у збереженні духовності народу, його моралі, культури, традицій (Г. Ващенко, І. Ільїн). Ми вважаємо, що на сучасному етапі української історії варто приділяти належну увагу патріотичному вихованню молоді саме як складовій її духовно-морального виховання, оскільки українське суспільство знаходиться на стадії пошуків ідеї, здатної його консолідувати.

Серйозними проблемами сучасної студентської молоді України є прояви ксенофобії, інтолерантності та кризи ціннісних орієнтирів. Пошук шляхів розв’язання цих проблем лежить, на нашу думку, у площині виховання патріотизму студентської молоді як духовно-моральної якості на основі історично притаманних українському народові християнських моральних цінностей, культури, мистецтва, його етнічних та психологічних особливостей.

Більшість дослідників українського національного характеру дійшла висновку, що „кордоцентризм", релігійність, невойовничість, здатність до гармонійного поєднання індивідуалізму з життям у великій громаді є важливими рисами української моделі соціалізації, основною характеристикою українського виховного ідеалу, заснованого на православній вірі та любові до своєї країни.

Ідея, що консолідує українське суспільство, повинна бути ідеєю патріотичною. Але процес виховання патріотизму, на наш погляд, повинен бути деідеологізованим. Здійснення процесу патріотичного виховання у ВНЗ як свідомого виховання духовно-моральних якостей особистості, допоможе запобігти поширенню тенденції маргіналізації молоді, розвитку націоналістичного радикалізму, загостренню міжетнічної напруженості у суспільстві.

Теоретичний аналіз філософської, культурологічної, політологічної, етнопсихологічної, педагогічної літератури дозволив нам визначити “патріотизм” як інтегральну цінність та духовно-моральну якість особистості, що виражається в почутті любові до Батьківщини як відчутті духовного зв’язку з нею, моральній відповідальності за долю Батьківщини і готовності її захищати, вільному етнічному та національному самовизначенні, свідомому збереженні та примноженні національних духовних і матеріальних цінностей.

Таке розуміння патріотизму дозволило нам визначити наступні етапи виховання патріотизму особистості:

- виховання любові й поваги до своїх батьків, своєї родини, що повинно формуватися в дошкільному віці в рамках родинного виховання;

- виховання позитивного ставлення до “малої батьківщини” (свого міста, краю, регіону) тобто етнічна самоідентифікація, що формується у підлітків у період шкільного навчання;

- виховання позитивного ставлення до своєї країни (державницького патріотизму) відповідає юнацькому віку; формується в період навчання у випускних класах школи та у ВНЗ;

- виховання усвідомлення своєї належності до історичної спільноти та культурно-релігійної традиції східнослов’янських народів, тобто формування через позитивну етнічну ідентичність толерантності в міжнаціональних відносинах – також є виховним завданням ВНЗ;

- виховання доброзичливого ставлення до всіх народів світу – якість, притаманна високодуховній особистості, яка формується у процесі самовиховання протягом усього життя.

Виховання державницького патріотизму, що ґрунтується на позитивному ставленні до своєї країни, неможливе без проходження людиною всіх попередніх етапів.

Патріотизм – складна інтегрована система патріотичних якостей духовно-морального, емоційно-почуттєвого, інтелектуального та діяльнісно-поведінкового характеру. Виходячи з цього, ми визначили структуру патріотизму, яку складають наступні компоненти:

1) духовно-моральний (почуття любові до Батьківщини, моральної відповідальності перед нею, відчуття духовного зв’язку зі своїм народом);

2) когнітивний (комплексні знання з історії та культури Батьківщини, патріотична свідомість);

3) ціннісний (потреба в інтеріоризації системи духовно-моральних і культурних національних і загальнолюдських цінностей, серед яких належне місце посідає патріотизм);

4) діяльнісний (готовність діяти на благо своєї країни, відстоювати її інтереси, захищати їх тощо);

5) ідентифікаційний: - етнічна самоідентифікація (толерантне ставлення до представників інших народів на основі позитивної етнічної самоідентифікації); - національна ідентифікація (національна гідність, відчуття своєї належності до нації, позитивне ставлення до співвітчизників); - громадянськість (потреба у належному виконанні громадянських обов’язків).

У другому розділі “Підвищення ефективності патріотичного виховання студентської молоді засобами мистецтва” були проаналізовані шляхи і педагогічні умови патріотичного виховання студентської молоді засобами мистецтва, сформульовані принципи виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості, визначені критерії добору творів мистецтва, що сприяють процесу патріотичного виховання.

Мета нашого дослідження – теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка шляхів і педагогічних умов виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва у студентської молоді, детермінувала основні завдання експериментальної роботи:

- визначити педагогічні умови і шляхи удосконалення змісту і форм патріотичного виховання засобами мистецтва;

- визначити та обґрунтувати критерії діагностування ефективності патріотичного виховання студентів ВНЗ;

- експериментально перевірити та проаналізувати ефективність розроблених методичних рекомендацій.

Проведене нами експериментальне дослідження показало, що по мірі освоєння та присвоєння студентською молоддю досягнень національної духовної культури, історії та мистецтва народу України, стійкішими стають її духовно-моральні зв’язки зі своєю землею, набувають нових якостей патріотичні почуття, громадянські переконання, усвідомлення своєї ролі у розвитку українського суспільства, зміцнюється прагнення до збагачення та збереження його духовно-моральних і матеріальних цінностей.

Специфіка української культури полягає у феномені культурного православ'я, у національних пам'ятках літератури, архітектури, образотворчого та музичного мистецтва, у своєрідності української пісні та народного танцю, декоративно-ужиткового мистецтва, досягнень сучасних українських митців, у приналежності української культури до загальної слов’янської культурної традиції. Провідною ідеєю розробленої нами методики виховання патріотизму сучасної студентської молоді є використання ефекту взаємодії мистецтв у навчально-виховному процесі вищої школи. У дослідженні доведено, що мистецтво може впливати на внутрішній світ особистості на декількох рівнях: емоційно-впливовому, формуючому, виховному та духовно-перетворювальному. Ефект використання комплексу взаємодіючих мистецтв виявляється на всіх означених рівнях. Як показала експериментальна перевірка найбільший виховний ефект досягається при взаємодії основних (література, музика, живопис, іконопис) та похідно-синтетичних (кіно, архітектура, театр) видів мистецтв. Згідно розроблених нами критеріїв відбору творів мистецтва формувався зміст виховної програми і методики її застосування.

Аналіз результатів діагностування ефективності виховання патріотизму студентів показав наявність певних недоліків цієї роботи, а саме:

різноспрямованість векторів ідеології виховання патріотизму в регіонах країни;

недооцінка значення використання ефекту взаємодії мистецтв у вихованні патріотизму;

переважання масових заходів у патріотичному вихованні та їх несистемність, епізодичність і розважальна орієнтація, що обумовлює недооцінку педагогічного потенціалу позааудиторної роботи;

недооцінка значення християнських духовно-моральних цінностей та православної культури для патріотичного виховання студентської молоді.

Аналіз самооцінки патріотичної вихованості студентів засвідчив, що більшість опитаних знаходяться на початковому етапі формування патріотичної свідомості: 54% респондентів не вважають себе патріотами своєї країни. Із 46% студентів, що назвали себе патріотами, 19% вважають себе патріотами “малої батьківщини”, місця, де народилися; близько 17% пояснили свої патріотичні почуття прихильним ставленням до національної культури, історії, традицій і лише 10% студентів назвали себе безумовними патріотами своєї держави.

Результати, отримані під час констатувального експерименту, обумовили характер і зміст формувального етапу нашого дослідження: виявлення шляхів удосконалення змісту і форм патріотичного виховання засобами мистецтва, розроблення методичних рекомендацій виховання патріотизму студентів засобами мистецтва для викладачів ВНЗ та кураторів студентських груп, розроблення програми факультативу “Пізнаємо національну культуру”.

Викладачам історії, філософії, культурології, зарубіжної літератури, іноземної мови пропонувалося здійснювати навчальну діяльність згідно з розробленими нами принципами виховання патріотизму. Також в експериментальних групах проводилися заняття розробленого нами факультативу “Пізнаємо національну культуру”. Загалом експериментальна методика включала як аудиторну (лекції, семінарські і факультативні заняття, бесіди, дискусії), так і позааудиторну діяльність (відвідування православних храмів, екскурсії до музеїв, догляд за могилами загиблих воїнів) і дозвілля студентів (підготовка до свят і проведення святкових заходів: конкурсів, концертів, вистав; організація виставки фоторобіт “Моє місто: історія та сучасність”, організація зустрічей з творчою інтелігенцією патріотичної тематики, публікація збірки студентських віршів тощо).

Аналіз результатів експериментальної роботи дозволив визначити педагогічні умови, принципи і шляхи патріотичного виховання як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва.

Проведене нами дослідження дає підстави вважати, що ефективність патріотичного виховання студентів залежить від дотримання наступних важливих педагогічних умов:

1) педагогічна майстерність, загальна культура, власне почуття патріотизму, широка ерудиція викладача в питаннях мистецтва, глибоке знання особливостей історії, культури, релігії народу України;

2) наявність у студентів певної бази естетичних знань, закладених в сімейному вихованні, під час навчання у середній школі та ВНЗ;

3) цілеспрямоване комплексне використання засобів мистецтва у процесі виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості;

4) доцільне та педагогічно обґрунтоване матеріальне забезпечення процесу виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва (засобів демонстрації, ілюстрації та відтворення творів мистецтва).

Аналіз експериментальних даних дозволив визначити наступні критерії діагностування ефективності патріотичного виховання студентської молоді: 1) динаміка особистісного патріотичного ставлення до Батьківщини (діагностується за змістом патріотичних та духовно-моральних суджень студентів); 2) динаміка поглиблення знань вітчизняної історії, культури, мистецтва, традиційних духовно-моральних засад та цінностей народу України (діагностується за академічною успішністю з предметів гуманітарного циклу та за якістю відповідей на питання спеціально розроблених анкет); 3) динаміка зростання добровільної участі студентів у патріотично спрямованій діяльності, зорієнтованій на збереження та збагачення духовних і матеріальних надбань народу України (діагностується за кількісними показниками участі студентів у виховних заходах); 4) домінуючий тип самоідентифікації особистості (діагностується за аналізом результатів анкетування та творчих робіт студентів).

Теоретичний аналіз одержаних результатів дослідно-експериментальної роботи дозволив нам визначити 6 типів патріотичної самоідентифікації особистості, які можуть також слугувати критеріями її патріотичної вихованості:

1) особистісно-родинний – характеризується здатністю особистості любити ближніх, тобто відчувати любов не тільки до себе самого (формується в дошкільному віці в рамках родинного виховання);

2) етнічний – виявляється у „свідомому патріотизмі” – прагненні своїми вчинками сприяти благоустрою та процвітанню місця проживання (формується в середньому шкільному віці);

3) державний – передбачає прагнення відстоювати державні інтереси на всіх рівнях буття (формується в період навчання у випускних класах школи і вищих навчальних закладах);

4) суперетнічний – відбиває сформованість патріотичного почуття як духовно-моральної якості особистості: передбачає сформовану здатність особистості ідентифікувати себе як суб’єкта східнослов’янської цивілізації (формується у процесі виховання у ВНЗ та шляхом самовиховання);

5) надособистісний – передбачає здатність особистості ставитися з християнською толерантністю до представників інших народів, культур, релігійних конфесій (виявляється у міжнаціональних відносинах). Притаманний зрілій, високодуховній особистості, яка формується у процесі самовиховання через позитивну етнічну і суперетнічну самоідентифікацію;

6) маргінальний тип – особистість не ідентифікує себе з жодною культурою (виявляється у відсутності патріотичної, національної та етнічної ідентифікації).

Результати формувального етапу експериментальної роботи свідчать не тільки про позитивну динаміку патріотичної свідомості студентів (кількість осіб, що вважають себе патріотами зросла на 19%), але й про підвищення загальноестетичного та духовно-морального рівня розвитку студентів.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи дозволяє зробити висновок про ефективність запропонованої методики виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва. Підтвердилося наше припущення, що процес виховання патріотизму студентів як духовно-моральної якості буде ефективним при певній естетизації освітнього середовища вищого навчального закладу засобами мистецтва; сформованості духовно-моральної готовності студентів до сприйняття впливу засобів мистецтва; розробленості системи педагогічних критеріїв добору творів мистецтва; визначеності педагогічних умов та шляхів процесу виховання патріотизму як духовно-моральної якості студентів; дотриманні вимог до педагогічної майстерності, загальнокультурного рівня, патріотичної спрямованості педагогічної діяльності викладачів, їх ерудиції у питаннях мистецтва.

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1) Теоретичний аналіз філософської, педагогічної, етнопедагогічної та психологічної літератури показав різноманітність позицій науковців щодо розуміння сутності патріотизму й шляхів його виховання у студентської молоді. Значна увага педагогів приділяється питанням духовного та морального розвитку особистості і зокрема патріотичному вихованню як невід’ємній його складовій. У дисертації подано теоретичне узагальнення та результати експериментальної перевірки педагогічних умов, шляхів та принципів виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва. Історико-ретроспективний аналіз показав, що в основу виховного ідеалу східнослов’янських народів, і зокрема українського, покладено християнські духовно-моральні цінності любові до Бога і Батьківщини.

2) Методологічною базою дослідження стали філософсько-педагогічні ідеї та положення про роль християнських чеснот та цінностей у вихованні людини взагалі і її патріотичних якостей зокрема (ідея кордоцентризму П. Юркевича, розуміння Батьківщини як духовної цінності П. Новгородцева тощо). Теоретичною основою визначення педагогічних умов, шляхів та принципів виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості стала концепція естетичного виховання Г. Шевченко про педагогічний потенціал засобів мистецтва та зокрема, взаємодії мистецтв.

3) Теоретико-методологічні засади нашого дослідження детермінували визначення патріотизму як інтегральної цінності та духовно-моральної якості особистості, що виявляється в почутті любові до Батьківщини, у відчутті духовного зв’язку з нею, у моральній відповідальності за долю Батьківщини і готовності її захищати, у вільному етнічному та національному самовизначенні особистості, у свідомому збереженні та примноженні національних духовних цінностей. Структурними компонентами патріотизму є: духовно-моральний, когнітивний, ціннісний, діяльнісний, ідентифікаційний.

4) Дослідження довело ефективність використання засобів мистецтва у процесі виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості студентів. Визначені критерії відбору творів мистецтва та принципи виховання патріотизму засобами мистецтва, форми організації цієї роботи.

5) Визначені педагогічні умови, критерії діагностування ефективності виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості студентів

6) Розроблені методичні рекомендації для викладачів ВНЗ і кураторів студентських груп щодо виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва можуть бути використані як у вищій школі, так і в системі післядипломної освіти.

Проведене дослідження не претендує на повне і всебічне висвітлення проблеми. Подальші перспективи ми бачимо у поширенні експериментальної бази дослідження на студентів гуманітарних спеціальностей (зокрема педагогічних, медичних, економічних та юридичних); перевірці ефективності розробленої нами виховної програми для учнів старших класів загальноосвітньої школи з метою створення безперервної системи патріотичного виховання у школі і ВНЗ; подальшій розробці (з урахуванням багатонаціонального і поліконфесійного складу населення нашої країни) програми патріотичного виховання засобами комплексу взаємодіючих мистецтв для всіх національностей, що складають народ України.

Основний зміст дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Стьопіна О. Г. Духовна основа виховання патріотизму сучасної молоді / Збірник наукових праць СНУ ім. В. Даля: Матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф. з проблем вищ. освіти “Університет і регіон”. - Луганськ; 2004– С. 153-154.

2. Стьопіна О. Г. Етапи та структура виховання патріотизму як духовно – моральної якості у студентів вищих навчальних закладів / Духовність особистості: методологія, теорія і практика. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2004. - Вип. 4. – С. 233-246.

3. Стьопіна О. Г. Духовна основа виховання патріотизму у Київській Русі (до питання про витоки української патріотичної ідеї) / Духовність особистості: методологія, теорія і практика. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2004. - Вип. 6. – С. 169-180.

4. Стьопіна О. Г. Філософські основи виховання патріотизму як духовно-моральної цінності / Духовність особистості: методологія, теорія і практика. – Луганськ: СНУ ім.. В. Даля, 2004. - Вип. 5. –
С. 184-194.

5. Стьопіна О. Г. Філософія патріотизму у працях представників “срібного сторіччя” / Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. – Вип. 1. – С. 166-177.

6. Стьопіна О.Г. Духовно-моральні основи виховання патріотизму у працях представників “срібного сторіччя” / Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць.– Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. – Вип. 3. – С. 167-170.

7. Стьопіна О.Г. Етнопсихологічний аспект патріотичного виховання сучасної студентської молоді / Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. – Вип. 4. – С. 195-205.

8. Стьопіна О.Г., Шклярова Т.П. Проблеми духовного удосконалення фахівців / Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта - 2005”. Том 35. Проблеми підготовки фахівців. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 26-28.

9. Стьопіна О.Г. Порівняльний аналіз патріотичних концепцій представників українського та російського зарубіжжя (І половина ХХ століття) // Збірник наукових праць СНУ ім. В. Даля: Матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції з проблем вищої школи “Університет і регіон”. – Луганськ, 2006. - Частина перша. – С.136-139.

10. Стьопіна О.Г. “Славянская гимназия”: пути сохранения этнонациональной идентификации учащейся молодежи // Воспитание гражданина, человека культуры и нравственности – основа социальной технологии развития современной России: материалы международного педагогического форума. Секция 1: Методологические основы перспективных моделей воспитания и условия их реализации в средней и высшей школе. – Ростов н/Д: РГПУ, 2006. – С. 250-254.

11. Стьопіна О.Г. Сучасні вітчизняні концепції патріотичного виховання студентської молоді: критичний аналіз // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Матеріали Четвертих ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2006. – С. 340-343.

12. Стьопіна О.Г. Патріотизм як духовно-моральна якість студентів вищих навчальних закладів / Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. – Слов’янськ: СДПУ, 2006. – Випуск ХХХ. – С. .

13. Стьопіна О.Г. Патріотична концепція українського зарубіжжя / Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2006. – Вип. 3 (16). -
С. 217-224.

14. Стьопіна О.Г. Теорія і практика патріотичного виховання в сучасних умовах / Освіта на Луганщині. – 2007. – №2 (27). – С. 73-77.

АНОТАЦІЯ

Стьопіна О.Г. Виховання патріотизму у студентської молоді засобами мистецтва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07. – теорія і методика виховання – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2007.

Досліджуються теоретико-методологічні основи виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості студентів. Обґрунтовано роль взаємодії мистецтв у патріотичному вихованні студентської молоді. Визначені основні етапи становлення патріотичної свідомості особистості, розкрито сутність і структуру патріотизму, досліджено стан патріотичного виховання у ВНЗ.

Визначені та експериментально перевірені педагогічні умови, шляхи і принципи патріотичного виховання як духовно-моральної якості особистості студентів засобами мистецтва. Розроблено й апробовано методику виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості, розроблені відповідні методичні рекомендації для викладачів і кураторів студентських груп.

Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, духовність, духовно-моральні цінності, засоби мистецтва, взаємодія мистецтв.

АННОТАЦИЯ

Степина Е.Г. Воспитание патриотизма у студенческой молодежи средствами искусства. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07. – теория и методика воспитания – Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2007.

Диссертация посвящена проблеме воспитания патриотизма как духовно-нравственного качества личности студентов средствами искусства.

В первом разделе приводится историко-ретроспективный анализ взглядов на патриотическое воспитание молодого поколения в контексте философских, этнопсихологических, психолого-педагогических знаний; определена теоретико-методологическая база патриотического воспитания студентов в высшем учебном заведении; раскрыта сущность понятий “патриотизм”, “патриотическое воспитание”, “патриотическое сознание”, “национальное самосознание”. Определены и обоснованы духовно-нравственная основа патриотизма, структура патриотизма как духовно-нравственного качества личности студентов.

Историко-ретроспективный анализ показал, что традиционным украинским воспитательным идеалом является воспитание любви к Богу и Родине как высшим личностным ценностям. Поэтому воспитание украинской молодежи должно осуществляться путем воспитания духовно-нравственных качеств личности.

На основе теоретического анализа выделены этапы воспитания патриотического самосознания личности.

Доказано, что одним из наиболее эффективных путей воспитания патриотизма является воспитание средствами искусства. Именно искусство (прежде всего, национальное и христианское) в наибольшей степени способствует развитию духовно-нравственных качеств личности, воспитанию патриотизма как стойкого духовно-нравственного качества.

Во втором разделе представлено обоснование процесса патриотического воспитания студентов средствами искусства во взаимодействии аудиторной и внеаудиторной работы, разработаны содержательные и процессуальные аспекты диагностики и формирования патриотического самосознания, представлена характеристика экспериментальной работы. Обоснована сущность использования взаимодействия искусств в патриотическом воспитании студенческой молодёжи. Определены и экспериментально проверены педагогические условия, пути и принципы патриотического воспитания студентов средствами взаимодействия искусств.

На основании результатов опытно-экспериментального исследования разработаны методические рекомендации для преподавателей и кураторов студенческих групп.

Ключевые слова: патриотизм, патриотическое воспитание, духовность, духовно-нравственные ценности, средства искусства, взаимодействие искусств.

ANNOTATION

Styopina E.G. The patriotic education of students by the means of art. – Manuscript.

The thesis for the Candidate’s Degree in Pedagogical Science. Speciality 13.00.07. – Theory and Methods of Education. - Dahl East-Ukrainian National University, Lugansk, 2007.

The theoretic and methodological basis of patriotism as the spiritual and moral quality of student’s personality is investigated. The definition of patriotism, its contents and structure; the significance of different arts’ interaction in patriotic education are motivated.

The main stages, pedagogical conditions, ways and principals of patriotic education of student’s personality are defined. The new pedagogical technology of students’ patriotic education by the means of art and the practical recommendations for University teachers and tutors are worked out and experimentally tested.

Key words: patriotism, patriotic education, spirituality, spiritual and moral values, means of art, interaction of different arts.

Здано до набору 13.12.2007.

Підписано до друку 14.12.2007.

Формат 60х90/16. Папір офсетний.

Гарнітура “Таймс”. Друк ризографічний.

Умовн. друк. арк. 0,9. Наклад 100 прим. Зам. № 7303.

Надруковано поліграфічним підприємством

СПД Башкіровой Л.А.

ТМ “Планета “КОПІ”

Свідоцтво № 04051862Ф0033894 від 31.07.2001.

91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 1г