ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

СТАДНИК Олександр Григорович

УДК 37.017.7:373.543

ПІДГОТОВКА СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ВИКОНАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ ГРОМАДЯНИНА В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПРЕДМЕТАМ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис. |

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України, м. Київ. | Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор Сиротенко Анатолій Йосипович,

Інститут проблем виховання АПН України,

головний науковий співробітник лабораторії діяльності позашкільних закладів.

Офіційні опоненти: | доктор філософських наук, професор, член кореспондент АПН України

Арцишевський Роман Антонович,

Волинський державний університет імені Лесі Українки, проректор з наукової роботи;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Чорна Катерина Іванівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувач лабораторії морально-етичного виховання.

Провідна установа:Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки, м. Кіровоград.

Захист відбудеться “15“ травня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “14” квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М.Масол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розбудова України як незалежної держави відбувається на тлі демократизації всіх сфер суспільного життя. Її становлення й ефективне функціонування неможливе без громадянського суспільства. У цьому зв’язку громадянське виховання стало одним з основних напрямків державної політики в галузі освіти. Це знайшло відображення в стратегічних державних освітніх документах – Державній національній програмі „Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національній Доктрині розвитку освіти, Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту” та Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. Соціально-особистісна цінність виховання громадянина зумовлює необхідність глибокого проникнення в різні аспекти цього процесу.

Питання формування громадянськості відображено в роботах зарубіжних і вітчизняних дослідників (В.Поплужний, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, І.Тагільцева). Проблеми організації та здійснення громадянського виховання і освіти розглядаються в роботах українських науковців (Р.Арцишевський, П.Кендзьор, О.Локшина, В.Оржехівський, М.Рагозін, К.Чорна). Вітчизняними фахівцями розкриваються положення, пов’язані з принципами, формами, засобами та методами формування особистих якостей громадянина (М.Задерихіна, О.Пєхота, О.Пометун, В.Поплужний, А.Сиротенко).

Підготовка старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина, розглянута як інституціональний механізм соціалізації, продуктивна в контексті теорії ролі (Дж.Г.Мід, Р.Мінтон, С.Д.Катрелл, Т.Парсонс, Т.Сарбін, А.Шилс). Процес формування складових соціальної ролі громадянина передбачав з’ясування мети, завдань та змісту патріотичного виховання (Г.Ващенко, М.Задерихіна, А.Макаренко, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська), економічного (Ю.Васильєв, О.Камишанченко, І.Прокопенко, А.Сиротенко, Л.Чеботарьова) та екологічного виховання й освіти школярів (Б.Вуйтович, Н.Городецька, І.Звєрєва, Б.Іоганзен, І.Суравєгіна, В.Сухоруков).

Оскільки здійснення процесу громадянського виховання не можливе без аналізу соціально-психологічної структури особистості старшокласників, велике значення для дослідження мали праці психологів (О.Дарвіш, І.Дубровіна, Л.Божович, В.Крутецький, Д.Фельдштейн).

Необхідність застосування методів навчання, які дозволяють моделювати поведінку старшокласників, активізувати прояв їхньої громадянської позиції, обумовили знайомство з теорією і практикою організації проектної діяльності учнів (В.Гузєєв, В.Ніколіна, Є.Полат).

Громадянське виховання багатопланове і не може бути локалізоване в якомусь одному чи навіть у декількох навчальних предметах. Сучасна шкільна практика свідчить, що найбільше уваги громадянському вихованню приділяється під час вивченні історії, правознавства, української літератури, тоді як можливості шкільних курсів географії, основ економіки, людини і суспільства використовуються недостатньо. На даний час залишаються нерозв’язаними проблеми виховання громадянина як компонента системи, що об’єднує громадянина, природу, економіку, суспільство і державу.

У зв'язку з цим, особливої актуальності набуває підготовка підростаючого покоління до виконання соціальної ролі громадянина, який володіє певною сумою знань і умінь, має необхідні якості особистості, готового до активної участі у суспільно-політичному, економічному, природоохоронному житті місцевих громад, усієї країни.

Актуальність проблеми, її соціально-педагогічна значущість, а також необхідність наукової розробки даного процесу зумовили вибір теми дослідження “Підготовка старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу”.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами. Дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання АПН України “Соціально-педагогічні засади виховання особистості в сучасних умовах”, державний реєстраційний номер 0103U001163. Тему дисертаційної роботи затверджено Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 4 від 26.05.2003 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 24.05.2005 р.).

Об’єкт дослідження: процес громадянського виховання старшокласників у загальноосвітній школі.

Предмет дослідження: методика підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу.

Мета дослідження: розробити модель підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу; теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити методику підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина.

Гіпотеза полягає в тому, що підготовку старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу необхідно здійснювати через формування її патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових. Цей процес буде ефективним, якщо зміст предметів, принципи, засоби, форми та методи навчальної діяльності будуть спрямовані на формування знань, умінь, дій та якостей, відповідних цим складовим соціальної ролі громадянина. Обов'язковою умовою є використання особистісно зорієнтованих методів навчання, які дозволяють моделювати й імітувати поведінку старшокласників, спонукають їх до розв’язання реальних проблемних ситуацій, що виникають або можуть виникнути у повсякденному житті.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми громадянського виховання у педагогічній теорії та практиці.

2. Розкрити сутність поняття “соціальна роль”. Виявити знання, уміння, дії та якості особистості, які характеризують патріотичну, економічну та екологічну інтеграційні складові соціальної ролі громадянина.

3. Розробити критерії оцінки рівня підготовленості старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в єдності патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових.

4. Розробити модель підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу (географія, основи економіки, людина і суспільство).

5. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина через формування її патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових.

Методологічною основою дослідження є філософські та педагогічні концепції взаємодії культури та особистості, загальнонаукові принципи системності, цілісності, структурності; концепція розвитку особистості в процесі діяльності; теорія оптимізації навчально-виховного процесу.

У ході вивчення та аналізу педагогічних процесів застосовувалися конкретно-історичний, особистісно-діяльнісний та системний підходи.

Конкретно-історичний підхід передбачає розгляд проблем взаємовідносин людини із суспільством і державою залежно від сформованих соціальних відносин. Такий підхід дає можливість збагнути й сформулювати найактуальніші на даному історичному етапі розвитку суспільства цілі громадянського виховання.

Основою особистісно-діяльнісного підходу є знання про вплив процесів, що відбуваються в суспільстві, на розвиток психолого-педагогічних засад виховання. Даний підхід ставить за мету різнобічний, гармонійний розвиток особистості.

Системний підхід детермінує розгляд усіх можливих форм і методів вирішення педагогічних завдань у цілісності й взаємозв'язку. Такий підхід дає можливість врахувати всі основні елементи діяльності й у такий спосіб забезпечити повний, завершений характер пропонованої системи заходів: від мети діяльності до її кінцевого результату.

Теоретичною основою дослідження стали філософські та психолого-педагогічні праці, що розглядають: загальні принципи, зміст і методику виховання особистості (І.Бех, М.Таланчук, В.Сєріков, І.Харламов), підходи до виховання суспільної активності школяра (І.Бех, Н.Бібік, І.Зязюн, В.Кремень, К.Чорна), засади громадянського виховання підростаючого покоління (Р.Арцишевський, Н.Лавриченко, М.Левківський, В.Оржехівський, М.Рагозін, О.Сухомлинська, К.Чорна).

Для виконання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:

– теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, географічної, економічної, екологічної літератури – для визначення понятійного апарату дослідження, розробки методики його проведення та критеріїв оцінки рівня підготовленості старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина; опрацювання досвіду вчителів з питань використання інноваційних форм громадянського виховання школярів – для з’ясування шляхів впровадження методу проектів в шкільну практику; теоретичне моделювання та узагальнення – для розробки моделі підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина;

– емпіричні: анкетування, опитування, бесіди, педагогічний експеримент в умовах середніх загальноосвітніх закладів – для оцінки типового стану підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина, застосовування заходів спрямованих на формування визначених знань, умінь, дій та якостей старшокласників, з'ясування результативності експерименту;

– ретроспективний: аналіз власного досвіду роботи в загальноосвітніх закладах – для виявлення і практичного застосування принципів, засобів, форм та методів спрямованих на підготовку старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина.

Етапи дослідження: дослідження проводилося з 2000 по 2006 рр. і складалося з трьох етапів.

Перший етап (2000–2002 рр.) – теоретико-констатувальний. Він включав визначення мети і завдань дослідження; оцінку сучасного стану підготовки старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина; аналіз змісту освіти старшокласників з предметів гуманітарного циклу (географія, основи економіки, людина і суспільство) та розробку моделі підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина.

Другий етап (2003–2005 рр.) – дослідницько-експериментальний. Він передбачав проведення експерименту з підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина через формування її патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових у процесі навчання предметам гуманітарного циклу (географія, основи економіки, людина і суспільство), уточнення і збагачення методики та моделі цього процесу. Відбувалось детальне відпрацювання методики здійснення проектної діяльності учнів в умовах загальноосвітніх закладів.

Третій етап (2005–2006 рр.) – узагальнюючий. У цей період проводилася обробка, узагальнення й систематизація результатів експериментальної роботи, написання та оформлення тексту дисертаційного дослідження, підготовка до друку методичних рекомендації для вчителів з проблеми використання форм навчальної діяльності та методів навчання, найефективніших у процесі підготовки старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина.

Наукова новизна дослідження:

– вперше обґрунтовано соціальну роль громадянина як компонента системи, що об’єднує громадянина, природу, економіку, суспільство і державу;

– науково обґрунтовано й експериментально перевірено модель підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу;

– уточнено сутність поняття “рольова гра” в контексті виконання учнями ролей, відповідних реальним функціям особистості, які передбачають моделювання систем відносин, характерних для даного виду практики;

– подальшого розвитку набула ідея розробки критеріїв оцінки рівня підготовленості старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в єдності патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових.

Практичне значення дослідження: розроблено й апробовано методику підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина через формування її патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових; розроблено й опубліковано методичні рекомендації для вчителів щодо питань проведення практичних робіт, здійснення проектної діяльності в умовах загальноосвітніх навчальних закладів; на основі методичних рекомендацій проводяться заняття з учителями м. Харкова та Харківської області. Опубліковано п’ять методичних посібників з авторськими розробками використаних під час експерименту рольових ігор та проектів, завданнями проблемного і творчого характеру, рекомендаціями щодо використання в педагогічній практиці проблемного навчання, групової форми навчальної діяльності, мережі Інтернет та ін.

Матеріали дослідження використовуються вчителями загальноосвітніх шкіл м. Харкова для підвищення ефективності громадянського виховання старшокласників.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора. У роботі не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавтору А.Сиротенку, разом із яким підготовлений методичний посібник для вчителів “Економічна та соціальна географія України”. У посібнику наведено авторські розробки рольових ігор та уроків, які використовувалися під час експерименту.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується опорою на сучасні досягнення теорії педагогіки і психології; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету і завданням; дослідницько-експериментальною перевіркою гіпотези; позитивними результатами підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в експериментальних групах.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на науково-практичних і науково-методичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан і проблеми діагностики якості географічних знань у педагогічних вузах України” (12-14 листопада 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування громадянської компетентності учнівської молоді” (8-9 лютого 2005 р.), конференції молодих вчених “Методологія сучасних наукових досліджень” (травень 2005 р.), конференції молодих вчених “Методологія сучасних наукових досліджень” (лютий 2006 р.). За матеріалами дослідження протягом трьох років проводились практичні заняття з курсу “Методика викладання географії” для студентів Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Методика підготовки старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина висвітлювалась в лекціях для вчителів географії в Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти, а також на семінарах і конференціях, учасниками яких були вчителі географії та основ економіки, методисти управлінь освіти Харківської області (2004–2007 рр.).

Модель підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина обговорювалася вчителями м. Харкова і Харківської області.

Результати дослідження впроваджено у Харківській ЗОШ № 24 (довідка № 46 від 29.01.2007 р.), у Харківській ЗОШ № 40 (довідка № 3 від 29.01.2007 р.), у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди (довідка № 01-621 від 9.10.2006 р.), у Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти (довідка № 1163 від 18.12.2006 р.).

Експериментальна база дослідження. В експерименті брали участь 436 учнів 9-11-х класів і вчителі загальноосвітніх шкіл № 5, № 24, № 32 м. Харкова, Пісочинського колегіуму Харківського району Харківської області, Коротичанської загальноосвітньої школи Харківського району Харківської області.

Публікації. Різні аспекти проблеми дослідження відображено в 16 публікаціях, 15 із яких є одноосібними. 4 статті надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. У 5 методичних посібниках, у тому числі посібнику “Економічна та соціальна географія України” (Гриф “Схвалено комісією з географії науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки” (протокол №5 від 20. 12. 2004 р.) викладені рекомендації для вчителів, розроблені на основі результатів дослідження та багаторічного педагогічного досвіду автора.

Загальний обсяг публікацій за темою дисертації, включаючи методичні посібники, становить понад 20 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 284 позицій та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 263 сторінки друкованого тексту, з них 171 сторінка основного тексту, 25 сторінок списку використаних джерел. Робота містить 12 таблиць, 16 рисунків, 15 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, схарактеризовано теоретико-методологічні основи й використані методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи та вірогідність здобутих результатів, подано дані про етапи, апробацію та впровадження результатів дослідження, визначено його експериментальну базу.

У першому розділі дисертаційного дослідження “Підготовка старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина як педагогічна проблема” розкрито теоретико-методологічні засади наукової проблеми, сутність і зміст понятійного апарату, розглянуто підготовку старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання як інституціональний механізм соціалізації, схарактеризовано соціально-психологічні новотвори особистості старшокласника як передумову його підготовки до виконання соціальної ролі громадянина, розроблено критерії оцінки, запропоновано методику та інструментарій визначення рівня підготовленості старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина, наведено результати оцінки стану підготовки до виконання складових соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу.

З’ясувати сучасне бачення підготовки до виконання соціальної ролі громадянина неможливо без розгляду трактувань ключового поняття – “громадянин”. У цілому в науковій літературі воно розглядається під кутом зору відносин у системах “громадянин – суспільство”, “громадянин – держава”. Взаємовідносини громадянина й держави регламентуються Конституцією та чинним законодавством. У найзагальнішому вигляді правовий аспект виражає ставлення до громадянина як до носія визначених прав і обов’язків, до суб’єкта правотворчої діяльності певної держави. Проте зміст досліджуваного поняття ґрунтується не тільки на юридичному зв'язку громадянина з державою, але й на соціальній, економічній, природоохоронній згуртованості людей, суспільства загалом. Громадянин є компонентом безлічі соціальних систем, тому його необхідно розглядати не тільки як правову, а і як соціальну якість людини. Реалізуючи системний підхід, ми дійшли висновку, що підготовку до виконання соціальної ролі громадянина необхідно здійснювати з позиції відносин у системі “громадянин – природа – економіка – суспільство – держава”. У сучасних умовах громадянина можна розглядати як особистість, яку характеризує сукупність соціально значущих якостей: усвідомлення своєї ідентичності – приналежності до держави, в якій вона наділена відповідним юридичним статусом, до правового, культурного, економічного та природного простору своєї країни; розуміння моральних і юридичних обов’язків перед суспільством і державою; усвідомлення своїх прав і свобод та вміння ними користуватись; відповідальне ставлення до культури та традицій свого народу, природи країни; уявлення про економічний устрій суспільства, про його взаємозв'язки з навколишнім середовищем; використання патріотично, економічно та екологічно обґрунтованого способу поведінки; наявність громадянської позиції з широкого кола питань суспільного життя в умовах правової держави і вміння її відстоювати.

У зв'язку з багатоаспектністю й фундаментальністю поняття “громадянин” розгляд перелічених якостей неможливий в рамках однієї роботи. Тому ми вважали за необхідне виділити в межах соціальної ролі громадянина три інтеграційні складові: патріотичну, економічну та екологічну. Економічна та екологічна складові особливо актуальні з огляду на необхідність вирішення економічних і екологічних проблем України і пов’язані зі специфікою змісту обраних нами предметів гуманітарного циклу. Патріотична складова є системотворчою й зумовлена винятковою важливістю патріотичного виховання в умовах розбудови української держави та необхідністю розглядати економічні й екологічні проблеми з точки зору людини, яка відчуває глибоку відповідальність за долю країни, за її соціально-економічне процвітання.

Розглянуто праці, присвячені теоретичному осмисленню виховання особистості та процесу соціалізації. На підставі аналізу наукових джерел (Л.Буєва, В.Городяненко, Н.Гросс, Р.Дарендорф, І.Кон) розглянуто положення теорії ролі та дефініції поняття “соціальна роль”. Сформульовано такі основні аспекти цього поняття: у будь-якому суспільстві існують норми, цінності, традиції, настанови; їх основними носіями є групи, соціальні інститути; вони висувають індивідові вимоги, що ґрунтуються на необхідності самозбереження і подальшого розвитку суспільства; суспільство очікує від індивіда певної поведінки, відповідної до зайнятої ним позиції (статусу); ці очікування можуть бути виражені формально (закони, правила, розпорядок) і неформально (судження, висловлювання, погляди); очікування формують відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки індивіда, що проявляється у спілкуванні та діяльності; відповідність очікуванням соціально схвалюється (службовий ріст, повага, матеріальні і моральні заохочення, похвала і т.п.) і дозволяє індивідові функціонувати як повноправному, успішному члену суспільства; невідповідність очікуванням соціально засуджується шляхом застосування різних санкцій (негативна реакція на дії, відсутність службового росту, покарання і т.п.); поведінка кожного індивіда поєднує як особистісні, так і соціальні якості; індивідуальний досвід кожного індивіда є унікальним і неповторним.

Визначено, що в сучасних умовах підготовку старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання доцільно розглядати як інституціональний механізм соціалізації, спрямований на набуття учнями якостей, що будуть характеризувати особистість на наступному етапі розвитку.

У процесі дослідження встановлено, що до основних проблем, які непокоять сучасне українське суспільство, належать економічні та екологічні. Отримані дані підтвердили наше припущення, що формування патріотичної, економічної та екологічної складових соціальної ролі громадянина варто розглядати як об’єктивно необхідні людини й державі.

З’ясовано, що рання юність є періодом оптимальних умов для підготовки учнів до виконання соціальної ролі громадянина у суспільстві. Це час формування у індивідуума стереотипу соціальної поведінки (соціалізація) та бачення форм і змісту своєї участі в житті суспільства (самореалізація).

Розроблено критерії оцінки рівня підготовленості старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в єдності патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових. Під час їх розробки ми керувалися положенням М.Таланчука (системно-рольова концепція виховання) про те, що критерій вихованості особистості залежить від ступеня реалізації соціальної ролі. Модифікуючи це положення стосовно завдань нашого дослідження, було зроблено висновок, що критерієм підготовленості старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина є ступінь їхньої готовності та здатності виконувати її патріотичну, економічну та екологічну інтеграційні складові.

Визначено показники, які характеризують патріотичну, економічну та екологічну інтеграційні складові соціальної ролі громадянина. Виявлено основні знання й уміння, необхідні для підготовки старшокласників до виконання патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових соціальної ролі громадянина; сукупність якостей особистості, які мають універсальне, об’єктивне значення і повинні формуватися у старшокласників. До таких якостей ми віднесли: відповідальність; здатність пізнавати й аналізувати власні особливості, внутрішні акти і стани (рефлексію); здатність обирати цінності й спосіб життя на основі критичного аналізу пропонованих ззовні норм; вольові якості; комунікативні якості (готовність до співпраці й уміння плідно співпрацювати у розв’язанні різноманітних проблем). Виявлено основні дії, які відповідають складовим соціальної ролі громадянина і дають можливість ефективно використовувати патріотично, економічно та екологічно обґрунтований спосіб поведінки в різних сферах життєдіяльності. Зазначимо, що за повнотою системи знань, умінь, дій та якостей, інтеграційні складові можна трактувати, як окремі соціальні ролі патріота, економіста, еколога в складі ролі громадянина.

Визначено три рівні підготовленості старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина: високий, середній, низький. Високий рівень передбачає такі показники (теоретичні, особистісно-ціннісні, діяльністні) розвитку особистості: глибоке, цілісне й системне оволодіння знаннями та уміннями, які властиві складовим соціальної ролі громадянина, свідоме формування основних якостей особистості, необхідних для виконання соціальної ролі громадянина у суспільстві, здатність впевнено та ініціативно використовувати набуті знання й уміння в практичній діяльності; середній: достатній рівень оволодіння знаннями й уміннями, які властиві складовим соціальної ролі громадянина, розуміння важливості формування основних якостей особистості, необхідних для виконання соціальної ролі громадянина у суспільстві, здатність самостійно застосовувати набуті знання й уміння в практичній діяльності; низький: недостатнє оволодіння знаннями й уміннями, властивими складовим соціальної ролі громадянина; відсутність розуміння необхідності формування основних якостей особистості, необхідних для виконання соціальної ролі громадянина у суспільстві, слабке уявлення про можливості застосування знань й умінь на практиці (можлива наявність емпіричних уявлень про поведінку, відповідну до окремих складових соціальної ролі громадянина).

З’ясовано типовий стан підготовки старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина в загальноосвітніх школах. База дослідження включала три міські та два сільські навчальні заклади. Загалом в експерименті брало участь 436 учнів 9-11-х класів (334 – міські школи та 102 – сільські). Експериментальна група включала 195 учнів 9-11-х класів ЗОШ № 24 м. Харкова, контрольна – 241 учень 9-11-х класів ЗОШ № 5 та № 32 м. Харкова, Пісочинського колегіуму Харківського району Харківської області, Коротичанської загальноосвітньої школи Харківського району Харківської області.

Основними методами, які застосовувалися на констатувальному етапі дослідження, були анкетування та опитування. Результати діагностування дали підстави вважати, що на початку експерименту загальний рівень підготовленості старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина був приблизно однаковим. В експериментальній групі високий рівень мали 12,2% старшокласників, в контрольній – 11,9%; середній рівень в експериментальній групі – 63,2%, в контрольній – 64,1%; низький рівень в експериментальній групі – 24,6%, в контрольній – 24,0%. Найбільша різниця в високому рівні була зафіксована в сформованості якостей особистості старшокласників – 2,4% (в експериментальній групі показник склав – 12,3%, в контрольній – 9,9%). Найменша різниця зафіксована в підготовленості старшокласників до виконання економічної складової – 0,9% (в експериментальній групі показник склав – 15,4%, в контрольній – 14,5%).

Усне опитування було спрямоване на виявлення у старшокласників знань, які відображають логіку розвитку суспільства і його взаємозв'язки з природою, економікою, державою, а також можливостей використання цих знань в практичній діяльності. Результати опитування показали, що учні мають певний набір знань, але в них недостатньо сформовані відповідні уміння. Це обумовлює відсутність дій у відповідності до складових соціальної ролі громадянина і розуміння важливості надбання досвіду таких дій.

Проведене дослідження дало можливість зробити висновок, що навчально-виховний процес у загальноосвітній школі не сприяє створенню ситуацій, які спонукають учнів до розв’язання реальних проблем, що виникають або можуть виникнути у повсякденному житті; відсутні умови, необхідні для формування їхньої активної громадянської позиції; недостатньо враховується життєвий досвід патріотичної, економічної та екологічної діяльності, її мотиви та власне ставлення учнів до неї.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина” розроблено модель підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу, розглянуто організацію проведення формувального етапу педагогічного експерименту, охарактеризовано методику підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина через формування її патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових, розкрито системний підхід реалізації всіх компонентів методики у цілісності й взаємозв'язку.

Для вирішення поставлених завдань ми застосовували спеціальну систему заходів, спрямовану на формування у старшокласників певних знань, умінь та якостей особисті; підготовку до дій у відповідності до складових соціальної ролі громадянина. Модифікацію змісту, принципів, засобів, форм і методів навчальної діяльності відображено в моделі (рис. 1).

Навчальні програми з предметів “Економічна і соціальної географія України”, “Економічна і соціальна географія світу”, “Основи економіки”, “Людина і суспільство” |

Сукупність знань, умінь і дій, які необхідно освоїти та якостей особистості, які необхідно розвивати у старшокласників (відповідальність, здатність пізнавати й аналізувати власні особливості, здатність до критичного аналізу, вольові та комунікативні якості) |

Компоненти методики підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина з урахуванням виховного потенціалу предметів гуманітарного циклу | | Мотиваційно- комунікативний –

використання чинників формування позитивної внутрішньої мотивації навчання | Змістовий

формування знань про сучасну картину світу – світоглядних ідей, фундаментальних законів, теорій, закономірностей | Організаційний – використання різноманітних

форм навчальної діяльності (фронтальних індивідуальних, групових) |

Функціональний – сполучення традиційних і особистісно зорієнтованих методів навчання (рольові ігри, метод проектів) | Рух від директивного до демократичного стилю педагогічної діяльності | Рух від обмеженості джерел інформації до їх різноманітності | Рух від фронтальних до групових форм навчальної діяльності | Рух від теоретичного до предметно-перетворювального рівня навчання |

Рівні та показники підготовленості старшокласників до виконання патріотичної, економічної та екологічної складових соціальної ролі громадянина |

Високий: глибоке, цілісне й системне оволодіння знаннями й уміннями, свідоме формування якостей особистості, здатність впевнено використовувати знання й уміння в практичній діяльності | Середній: достатнє оволодіння знаннями й уміннями, розуміння важливості формування якостей особистості, здатність застосовувати знання й уміння в практичній діяльності

Низький: недостатнє оволодіння знаннями й уміннями, відсутність розуміння необхідності формування якостей особистості, слабке уявлення про можливості застосування знань й умінь на практиці |

Готовність і здатність старшокласників виконувати складові соціальної ролі громадянина |

Рис. 1. Модель підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу

Відповідно до моделі здійснювалося проектування реального процесу громадянського виховання під час формувального експерименту. Він передбачав активну участь автора та інших учителів у навчально-виховному процесі з метою перевірки основних положень робочої гіпотези. Відмінності між експериментальною та контрольною групами полягали в тому, що в експериментальній групі під час навчання предметам гуманітарного циклу цілеспрямовано впроваджувалася методика підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина з активним використанням особистісно зорієнтованих методів навчання. У контрольній групі цей процес відбувався безсистемно, а метод проектів не використовувався зовсім (табл. 1).

Таблиця 1

Реалізація методики підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина

Компоненти методики | Використовувані принципи, засоби, форми, методи навчання | ЕГ | КГ | Мотиваційно-комунікативний |

Демократичний стиль педагогічної діяльності | Постійно |

Безсистемно |

Передача частини дидактичних функцій учням | Постійно |

Не використовувалась | Педагогічна підтримка | Постійно | Епізодично | Переважання діалогічності у взаємодії учасників навчального процесу | Постійно | Епізодично | Змістовий |

Навчання предметам гуманітарного циклу (географія, основи економіки, людина і суспільство) | Постійно | Постійно |

Формування знань про сучасну картину світу (світоглядні ідеї, фундаментальні закони, теорії, закономірності) | Постійно | Безсистемно |

Доступ до різноманітних джерел інформації (у т.ч. до мережі Інтернет) | Постійно | Епізодично |

Організаційний |

Використання різноманітних

форм організації навчальної діяльності | Постійно | Постійно | Широке застосування групової форми навчальної діяльності | Постійно | Безсистемно | Функціональний | Застосування проблемних і творчих завдань | Постійно | Безсистемно | Використання традиційних методів навчання (словесні, наочні, практичні) | Постійно | Постійно | Рольові ігри | Постійно | Безсистемно | Метод проектів | Постійно | Не використовувався |

Центральне місце у формувальному експерименті посідав процес формування умінь, властивих патріотичній, економічній та екологічній складовим соціальної ролі громадянина. В його основу було покладено послідовний перехід від засвоєння і систематизації знань до їх практичного застосування. Процес включав три етапи: формування знань про сучасну картину світу, розкриття значення умінь та ознайомлення з їх змістом; оволодіння уміннями в практичній діяльності у стандартних умовах; застосування умінь в практичній діяльності у нових умовах.

На першому етапі використовувалися традиційні методи навчання. Складовою етапу було вивчення світоглядних ідей, фундаментальних законів, теорій, закономірностей, які дають уявлення про взаємозв’язки, що існують у системі “громадянин – природа – економіка – суспільство – держава”. Особливе місце тут посідають знання, які потенційно можуть бути застосовані в різних сферах практичної діяльності людини. Запропоновані автором підходи в доборі їх змісту відображено в посібнику “Світове господарство”. Зазначимо, що різні аспекти розвитку світового господарства вивчаються в курсах географії, основ економіки, людини і суспільства.

На другому етапі відбувалося поступове ускладнення процесу формування умінь: від пробного їх застосування (відповідно до узагальнених інструкцій) до використання в умовах, близьких, але не тотожних тим, у яких вони формувалися. Увагу було приділено практичним методам навчання. Їх суть полягає в постановці перед учнями навчального завдання й організації їхньої навчальної діяльності. Проведення експерименту та узагальнення власного педагогічного досвіду дозволили підготувати й опублікувати рекомендації з питань проведення програмних практичних робіт.

На третьому етапі переважали методи, спрямовані на частково-пошуковий і дослідницький рівні навчальної діяльності старшокласників. Це передбачало використання проблемних і творчих завдань. Розробляючи ці завдання, ми дотримувалися таких вимог: вони мають цікавити як самих учнів, так і бути актуальними для всього суспільства загалом; бути не штучними, а реально існуючими; передбачати висування і розгляд альтернативних способів розв’язання; базуватися на вимогах програм Міністерства освіти і науки України до знань і вмінь учнів у контексті підготовки до виконання складових соціальної ролі громадянина; ґрунтуватися на краєзнавчому підході, який передбачає всебічне вивчення рідного краю і є необхідною умовою патріотичного виховання підростаючого покоління. Методика використання проблемних і творчих завдань розкривається у посібнику “Проблемні та творчі завдання до курсу економічної географії”, де також розглянуто підходи до впровадження в педагогічну практику групової форми навчальної діяльності. Вона широко використовувалася на всіх етапах формування умінь.

Ефективному вирішенню завдань застосування умінь у нових умовах сприяють рольові ігри і метод проектів. Рольова гра розглядалась нами як метод навчання, що полягає у виконанні учнями ролей, відповідних реальним функціям особистості, які виконуються в суспільстві і передбачають взаємодію та моделювання систем відносин, характерних для даного виду практики. Більшість проведених ігор мали на меті всебічний розгляд соціальних, економічних та екологічних проблем України. Найбільший інтерес становлять такі: “Земельна реформа”, “Майбутнє нашого міста (району) – наше майбутнє”, “Наше підприємство”, “Перспективи економічного і соціального розвитку області”, “Розміщення металургійного підприємства”. Зміст цих рольових ігор має міжпредметний характер, що дало змогу використовувати їх у процесі навчання кожному з розглянутих предметів гуманітарного циклу. Розробки більшості ігор наведені у посібнику “Економічна та соціальна географія України” для 9 класу.

Найважливіше місце в процесі підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей у суспільстві посідає метод проектів. Він максимально наближається до буденної життєдіяльності старшокласника і сфери значущого для нього досвіду, тому дає змогу поставити на перший план завдання розвитку його особистості. Підбираючи теми проектів, ми пропонували учням орієнтуватися на їх соціальну спрямованість; на важливість для України і їхнього майбутнього життя; на зв’язок з основними темами відповідних курсів гуманітарного циклу; на можливості подальшого використання накопиченого досвіду. Це дозволило виділити два основних напрямки проектної діяльності: демографічна ситуація в країні чи регіоні світу (проект “Демографія”) і розгляд екологічних проблем рідного краю (проект “Екологічне дослідження району проживання”). Етапи здійснення проектів, приклад інструкції, яка надавалася учням при виконанні проекту “Демографія”, представлено у посібнику “Проблемні та творчі завдання до курсу економічної географії” та ін.

Результативність впровадження методики підготовки старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина перевірялася за допомогою діагностичного інструментарію констатувального експерименту. Порівнюючи рівні підготовленості до виконання патріотичної, економічної та екологічної складових соціальної ролі громадянина, а також загальний рівень сформованості якостей особистості, ми встановили, що після експерименту показники зросли як в експериментальній групі, так і в контрольній. Це пояснюється вивченням в 9-11-х класах відповідних курсів гуманітарного циклу. Водночас, зростання рівня підготовленості в учнів експериментальної групи вище, насамперед завдяки використанню методу проектів. Саме спираючись на цей метод, старшокласники пояснювали надбання досвіду практичного використання здобутих знань та сформованих умінь.

Наведемо результати оцінки загального рівня підготовленості старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина в експериментальній (ЕГ) і контрольній (КГ) групах до і після експерименту (табл. 2).

Таблиця 2

Загальний рівень підготовленості старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина (%)

Рівень | ЕГ | КГ

До експери-

менту | Після експери-

менту | Різниця | До експери-

менту | Після експери-

менту | Різниця

Високий | 12,2 | 24,6 | +12,4 | 11,9 | 16,5 | +4,6

Середній | 63,2 | 65,0 | +1,8 | 64,1 | 65,4 | +1,3

Низький | 24,6 | 10,4 | -14,2 | 24,0 | 18,1 | -5,9

Дані таблиці 2 демонструють динаміку зростання рівня підготовленості старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина. У результаті цілеспрямованого впровадження запропонованих заходів кількість старшокласників які мають високий рівень підготовленості зросла в експериментальній групі на 12,4% (в контрольній – на 4,6%). Кількість старшокласників які мають низький рівень підготовленості зменшилась в експериментальній групі на 14,2% (в контрольній – на 5,9%). Найбільша різниця в високому рівні була зафіксована в підготовленості старшокласників до виконання екологічної складової – 9,1% (в експериментальній групі показник склав – 21,5%, в контрольній – 12,4%). Найменша різниця зафіксована в підготовленості старшокласників до виконання економічної складової – 7,2% (в експериментальній групі показник склав – 31,2%, в контрольній – 24,0%).

Порівняння підготовленості до виконання складових соціальної ролі громадянина показало, що цей показник диференціюється залежно від класу і місця розташування навчального закладу. Так, рівень підготовленості дещо зростає від 9-х до 10-х класів і набуває найвищих показників в 11-х класах (відбулось становлення системи цінностей, сформована мотивація діяльності, накопичився досвід поведінки у різноманітних життєвих ситуаціях, сформовані основні якості особистості). В контрольній групі виявлено, що в сільських закладах дещо вищою є готовність діяти відповідно до патріотичної та екологічної складової соціальної ролі громадянина, в міських – значно вище рівень підготовленості до виконання економічної складової.

Отримані результати підтверджують ефективність цілеспрямованого використання методики підготовки старшокласників до виконання складових соціальної ролі громадянина і підтверджують висунуту нами робочу гіпотезу. Для вирішення завдань громадянського виховання в процесі навчання предметам гуманітарного циклу підготовлено методичні рекомендації для вчителів.

У дисертації викладено теоретично узагальнене та нове вирішення проблеми підготовки старшокласників до виконання соціальної ролі громадянина в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

Проведене дослідження дозволило виконати поставлені в дисертації завдання і зробити такі висновки.

1. Неконструктивність існуючих моделей навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі переважно зумовлена тим, що середня освіта занадто віддалена від життєвих ситуацій і породжуваних ними завдань, від повсякденної діяльності суб'єктів навчання, їхнього саморозвитку, мотивації, цінностей. Навіть у тому випадку, коли школяр сумлінно вчиться і здобуває знання й уміння, необхідні для виконання складових соціальної ролі громадянина, ці елементи системи освіти можуть залишатися формальними. Це дало підстави вважати за необхідне здійснення педагогічної діяльності, спрямованої на підготовку старшокласників до виконання патріотичної, економічної та екологічної інтеграційних складових соціальної ролі громадянина в процесі навчання предметам гуманітарного циклу.

З’ясовано, що на сучасному етапі стратегічним завданням системи освіти є підготовка учнівської молоді до відповідального й осмисленого життя та діяльності в правовій, демократичній державі, здатної самостійно вирішувати життєво важливі питання та проявляти активність при розв’язанні актуальних проблем України, ґрунтуючись на знанні законів, прав і обов'язків громадян.

2. На основі теоретичних досліджень робіт педагогів, соціологів, психологів розкрито сутність поняття “соціальна роль” та сформульовані його основні аспекти.