Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

САМОЙЛЕНКО Олександр Миколайович

УДК 378.126:378.147:519.68:371.3

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗА ДИСТАНЦІЙНОЮ ФОРМОЮ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Миколаївському державному університеті імені В.О.Сухомлинського, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, Олійник Віктор Васильович, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, ректор

Офіційні опоненти:

член-кореспондент АПН України, доктор технічних наук, професор, Биков Валерій Юхимович, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання, директор

кандидат педагогічних наук, доцент, Зубко Анатолій Миколайович, Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, ректор

Захист відбудеться “23” листопада 2007 р. о 12-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, зала засідань

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3

Автореферат розісланий “22” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку освіти в Україні інформаційні технології стали важливим чинником і засобом підвищення ефективності функціонування всіх сфер освітньої діяльності. Особлива роль у процесі створення і використання нових інформаційних технологій (НІТ) належить вищій школі. Міжнародний досвід інформаційно-технологічного забезпечення освітніх напрямів передбачає перегляд концепції створення стабільної і ефективної освітньої системи, розвиток фахової компетентності педагогічних кадрів, готовність фахівців займати в майбутньому соціальний рівень, адекватний здібностям і кваліфікації. В умовах реформування освітньої системи України на це звертається увага в законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державній програмі “Вчитель”, “Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ ст.”, “Декларації про європейський простір для вищої освіти”.

Розвиток сучасного суспільства, перехід його до інформаційних технологій породжує нові проблеми. Знання стають основною рушійною силою розвитку суспільства, основним капіталом і тим самим визначають вектор інноваційного розвитку та способи їх практичного застосування.

Невпинне збільшення інформаційних обсягів спонукає до необхідності приведення рівня підготовки викладачів інформатики у відповідність до поставлених вимог, пошуку нових форм і методів підвищення практичної значимості результатів навчання у вищому навчальному закладі, а також постійного, неперервного удосконалення фахової компетентності спеціалістів, у тому числі з використанням дистанційного навчання, як засобу якісного удосконалення підвищення кваліфікації зазначеної категорії фахівців.

Питання фахової компетентності педагогічних працівників досліджувалося вітчизняними й зарубіжними науковцями. Так, учені В.А. Адольф, С.В. Будак, С.Г. Вершловський, О.В. Добудько, М.К. Кабардов, В.Ю. Кричевський, В.І. Маслов, В.Ю. Стрельников, Н.В. Харитонова, О.М. Шиян наголошують на необхідності розробки проблеми розвитку професійної компетентності викладача в умовах багаторівневої професійної освіти. Інші дослідники В.П. Беспалько, А.О. Вербицький, М.В. Кларін, Я.Л. Коломинський, Г.К. Селевко пов’язують рішення проблеми розвитку фахової компетентності викладачів з технологічною організацією навчання.

У зарубіжній педагогіці питанню розвитку фахової компетентності викладача присвячені роботи Д. Бритела, Є. Джимеза, Р. Квасниці, В. Ландшеєр, М. Леннона, П. Мерсера, М. Робінсона.

Водночас, проблема розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ вивчена недостатньо. В педагогіці відсутні системні дослідження, присвячені формуванню означеної компетентності, не розроблена модель процесу її становлення в нових соціально-економічних умовах.

Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що пошук ефективного рішення проблеми розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ, яке відповідає сучасним вимогам інформатизації вищої школи, не був предметом спеціального дослідження. Але у ряді праць (В.Ю. Бикова, В.М. Кухаренка, В.В. Олійника) наголошується, що в даний час не відбувається серйозного впливу процесів інформатизації на масову практику вищої освіти. В першу чергу це пов'язано з тим, що значна частина викладацького складу ВНЗ не володіє достатнім рівнем професійної компетентності в галузі використання комп'ютерних і телекомунікаційних технологій.

Результати аналізу сучасного досвіду підвищення кваліфікації працівників освіти та теоретичних досліджень з даної проблематики свідчать, що в підвищенні кваліфікації викладачів ВНЗ відбуваються помітні зрушення: змінюються пріоритети, цілі, зміст тощо. Це зумовлює необхідність створення нових форм і методів навчання дорослих з урахуванням ідей андрагогічного підходу. Власний погляд і варіанти вирішення даної проблеми в цьому сенсі пропонують І.А. Колесникова, Ю.Н. Кулюткін, Л.Н. Лесохина, Э.М. Нікітін, А.П. Ситник, Е.П. Тонконога. Загальнотеоретичні питання фахової підготовки викладача в контексті сучасної модернізації освіти висвітлено в роботах Н.М. Бібік, С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, О.Я. Савченко, В.А. Семиченко та ін. Розвиток творчої особистості викладача у процесі професійної діяльності, його педагогічної майстерності розглянуто в роботах О.С. Барбіної, В.А. Кан-Каліка, О.М. Пєхоти. Дидактичні можливості модульно-рейтингової системи навчання досліджували А.М. Алексюк, Л.М. Романишина, А.В. Фурман. Проблеми дистанційного навчання в зарубіжних країнах, зокрема перспективи розвитку дистанційної освіти досліджували Дж. Андерсон, Ст. Віллер, Т. Едвард, Р. Клінг. Педагогічне й інформаційне забезпечення дистанційного навчання вивчали Н. Льовінський, Дж. Мюллер, А. Огур, Дж. О'роурке, Д. Парріш, Р. Філіпс, Н. Хара.

В Україні наукове забезпечення дистанційної професійної освіти досліджували В.Е. Биков, В.І. Гриценко, С.П. Кудрявцева, В.В. Колос, Е.В. Веренич. Організаційно – педагогічні основи дистанційної освіти вивчались В.В.Олійником, Н.О. Корсунською, П.М. Таланчуком. Роль і місце світової мережі Інтернет в сучасному суспільстві, психолого-педагогічні аспекти і технології створення дистанційного курсу досліджували В.М. Кухаренко, В.В. Олійник, Е.В. Рибалко, Н.Г. Сиротенко, А.Т. Петренко. Можливості й перспективи дистанційного навчання у вищих навчальних закладах України та за кордоном розглянуто в роботах Р.С. Гуревича, І.В. Клименка, К.В. Корсака. Певний досвід із впровадження дистанційного навчання в нашій державі мають такі вищі навчальні заклади і науково-дослідні установи, як: Інститут кібернетики НАН України; Інститут вищої освіти АПН України; Інститут засобів навчання АПН України; Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України; Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут"; Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"; Національний університет "Львівська політехніка"; Вінницький державний технічний університет; Донецький національний технічний університет і деякі інші.

Разом з тим, у практиці підвищення кваліфікації спеціалістів ще зберігається тенденція оновлення раніше створеного змісту курсової підготовки традиційними методами навчання. Таким чином, нині діюча система підвищення кваліфікації викладачів інформатики потребує реформування, оскільки не повною мірою відповідає сучасним вимогам.

У зв’язку із зазначеним вище виникає протиріччя між вимогами, що висуваються сьогодні до викладача інформатики ВНЗ та якістю його професійної підготовки у вищому навчальному закладі, показником якої виступає фахова компетентність. З аналізу практики підвищення кваліфікації, а також теоретичних досліджень проблем розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ можна зробити висновок про наявність протиріч між:

•

•

•

•

Нині дистанційне підвищення кваліфікації стає найбільш прийнятною формою неперервного професійного зростання педагогічних кадрів. Втім, незважаючи на потреби практики та зростаючий науковий інтерес до означеної проблеми, даний аспект у психолого-педагогічній науці розроблений недостатньо.

Актуальність, значущість, необхідність розв’язання існуючих протиріч та відсутність досліджень означеної проблематики обумовили вибір теми дослідження – „Організаційно-методичні засади розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації”.

Об’єктом дослідження є розвиток фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації.

Предметом дослідження є зміст, організація та методика розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-методичних засад розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації.

Гіпотеза дослідження: розвиток фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації буде успішним, якщо:

- у змісті підвищення кваліфікації передбачити динамічні зміни з урахуванням темпів розвитку комп’ютерної техніки;

- організувати підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання на основі відповідного науково-методичного супроводу з використанням нових інформаційних технологій;

- у методичному забезпеченні підвищення кваліфікації зробити акцент на самоорганізацію та самостійність в опануванні змісту навчання за рахунок виконання спеціально розроблених завдань.

Відповідно до предмету, мети, гіпотези дослідження було визначено наступні завдання:

1. На основі аналізу науково-педагогічної літератури розробити, науково обґрунтувати структуру та зміст фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів, виявити ступінь дослідженості проблеми.

2. Розробити критерії оцінювання рівня фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ і визначити засоби їх реалізації.

3. Виокремити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-методичні засади розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації. Визначити передумови та засоби їх реалізації. Розробити модель розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації.

4. Експериментально перевірити ефективність науково-методичних рекомендацій впровадження організаційно-методичних засад розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації на основі впровадження спецкурсу “Підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою навчання”. Розробити методичні посібники для організаторів та слухачів зазначеного спецкурсу.

Методологічну основу дослідження становлять загальні положення теорії пізнання, її основні методологічні принципи (системність, діалектична єдність якості і кількості) та підходи (системний, синергетичний, діяльнісний, особистісний, андрагогічний, критеріальний).

Методологічними орієнтирами у нашому дослідженні є ідеї про особливості реалізації андрагогічного підходу в сучасній післядипломній освіті, а також взаємозв’язок і взаємозалежність теоретичної та практичної підготовки викладачів інформатики ВНЗ.

Нормативна база дослідження. У процесі наукового пошуку використано основні теоретичні засади розвитку освіти в Україні, які визначені: в наказах Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 рр.”, “Про Концепцію Національної програми інформатизації”; “Про національну стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 рр.”; державній програмі “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 рр.” та ін.

Теоретичну основу дослідження становлять: наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені вивченню суті та структури педагогічної діяльності (А.М. Богуш, Н.В. Кузьміна, Д.Ф. Ніколенко, В.О. Сластьонін та ін.); організаційно-педагогічні основи дистанційної освіти і навчання (В.Ю. Биков В.І. Гриценко, В.М. Кухаренко, В.В. Олійник та ін.), теоретичні і методичні основи дистанційного навчання у вищій школі (П.Д. Стефаненко); психології особистості педагога і теорії професійно-педагогічної діяльності (Г.О. Балл, І.Д. Бех, А.О. Вербицький, Е.Е. Карпова, Н.В. Кічук, З.Н. Курлянд, М.В. Кухарев, А.Ф. Лисенко, В.В. Радул, Р.І. Хмелюк та ін.); положення про організацію системи післядипломної педагогічної освіти (В.І. Бондар, І.П. Жерносек, А.М. Зубко, В.І. Маслов, Н.Г. Протасова та ін.); психолого-педагогічні теорії особистості, її діяльність та розвиток (Б.Г. Ананьєв, С.П. Бачарова, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, В.А. Семиченко, Б.М. Теплов, Г.І. Щукіна та ін.); теорія управління навчанням у освітніх системах (В.І. Бондар, В.І. Маслов, Г.В. Єльникова, В.С. Пікельна, В.І. Шаркунова та ін.); шляхи самореалізації особистості у навчально-пізнавальній діяльності (О.В. Киричук, О.М. Пєхота).

Методи дослідження: Для досягнення поставленої мети, завдань та перевірки гіпотези нами застосовано такі методи наукового аналізу:

- теоретичні — аналіз, синтез, порівняння, класифікацію, систематизацію і узагальнення категорійного апарату досліджувальної проблеми, що дало змогу уточнити зміст та організацію науково-методичного комплексу підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою навчання;

- емпіричні — анкетування та тестування викладачів інформатики, бесіди з викладачами університету, спостереження за діями викладачів і студентів під час навчально-виховного процесу; використання комплексних експериментальних методів (констатувальний та формувальний експерименти) уможливили визначення рівнів фахової компетентності за виділеними нами критеріями, що дало змогу простежити динаміку зростання фахової компетентності та подати характеристику рівнів її розвитку;

- методи обробки результатів дослідження: кількісний та якісний аналіз, методи математичної статистики, які застосовувалися з метою забезпечення вірогідності та об’єктивності результатів дослідження.

Експериментальна база та етапи дослідження. Експериментальна робота проводилася на базі Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського, Миколаївського державного аграрного університету, у вищому навчальному закладі „Миколаївський політехнічний інститут”. Дослідження здійснювалося протягом 6 років (2001-2007 рр.) і проходило у три етапи.

На першому етапі (2001-2002 рр.) здійснювався аналіз теоретичних джерел і практичного досвіду організації навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. На основі одержаних результатів були сформовані гіпотеза та базові теоретичні поняття, визначено методологічні засади розвитку фахової компетентності.

На другому етапі (2002-2005 рр.) вивчалась теорія та практика розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації, створювалася узагальнена модель її організації, здійснювалася експериментальна робота.

На третьому етапі (2005-2007 рр.) проводилася оцінка формувального експерименту, здійснювалася систематизація і обробка емпіричних даних, узагальнювалися та формулювалися висновки.

Наукова новизна і теоретична значущість:

– вперше виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-методичні засади розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації шляхом впровадження науково-методичного комплексу;

– удосконалено й науково обґрунтовано модернізований зміст та структуру фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ шляхом розробки та впровадження дистанційного підвищення кваліфікації;

– визначено й обґрунтовано критерії, показники, їх ознаки прояву та характеристики розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ через впровадження рівнів означеної компетентності;

– подальший розвиток знайшли питання науково-методичного забезпечення підвищення кваліфікації шляхом розробки та впровадження навчальних планів та програм дистанційного навчання й використання інформаційно-комунікативних технологій в організації освітнього процесу.

Практична значущість дослідження полягає в розробці методики розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ, спецкурсу “Підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою навчання”, методичного та організаційного забезпечення його реалізації.

Матеріали дослідження можуть бути використані у фаховій підготовці викладачів інформатики педагогічних ВНЗ, а також у системі післядипломної педагогічної освіти вчителів. Зокрема, розроблені матеріали використовувалися в навчальному процесі Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України при очно-дистанційній формі підвищення кваліфікації керівних кадрів освітньої сфери, що розширює межі застосування результатів дослідження (довідка № 01-14.443 від 14.09.2007).

Основні положення і практичні рекомендації щодо вдосконалення навчального процесу на дистанційній основі використовувалися у роботі Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (довідка № 01/313 від 12.04.2007 р.), Миколаївського державного аграрного університету (довідка № 607 від 15.03.07 р.), вищого навчального закладу „Миколаївський політехнічний інститут” (довідка № 1/27 від 24.04.2007 р.), у наданні науково-консультативної допомоги методичним працівникам, керівникам факультетів та викладачам інформатики вищих навчальних закладів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням комплексу методів, що відповідають меті, предмету і завданням дослідження, аналізом значної кількості джерел, застосуванням комплексної методики теоретико-експериментальної роботи і результатами експериментальної перевірки узагальнених положень, висновків і рекомендацій.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у доповідях та виступах на науково-практичних конференціях: ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія управління закладом освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (Миколаїв, 22-24 квітня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції пам'яті професора І.І. Мархеля „Новые информационные технологии в учебных заведениях Украины” ОНУ ім. Мечникова, ЮГПУ ім. Ушинського (Одеса, 22-25 червня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан та перспективи розвитку новітніх науково-освітніх комп’ютерних технологій” (Миколаїв, 14-15 листопада 2003 р.); “Педагогічна освіта в Україні: проблеми, перспективи розвитку” (Миколаїв, 15-16 квітня 2004 р.); щорічній звітній Всеукраїнській науково-практичній конференції „Стан та перспективи розвитку післядипломної педагогічної освіти” ЦІППО АПН України, ПРІПО (Київ –Херсон, 26-27 квітня 2006 р.); щорічній науково-методичній конференції „ Могилянські читання – 2005, присвяченій 10-й річниці створення університету (Миколаїв, 31 жовтня – 6 листопада 2005 р.); магістерських читаннях МДУ імені В.О. Сухомлинського “Модернізація вищої освіти України в контексті європейської інтеграції” (Миколаїв, 14 квітня 2005 р.); науково-практичному семінарі „Розвиток дистанційного навчання в МДУ імені В.О. Сухомлинського” (Миколаїв, 20-21 грудня 2004 р.); весняній науково-методичній сесії МДУ імені В.О. Сухомлинського „Інтелектуали України – творчому вчителеві” (Миколаїв, 26-29 квітня 2005 р.).

Публікації. Результати та основний зміст дослідження висвітлено у 9 авторських друкованих працях, у т. ч.: 4 наукових статтях у провідних фахових виданнях та 3 статтях у матеріалах науково-практичних конференцій; 2 методичних посібниках для слухачів та організаторів дистанційного курсу.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 10 додатків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 162 сторінках. Робота проілюстрована 13 таблицями та 10 рисунками. Список використаних джерел містить 215 найменувань у т. ч. 21 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь розробки обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, його методологічну та теоретичну основи, методи та етапи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про впровадження та апробацію результатів.

Перший розділ – “Теоретичні засади розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів” – присвячено дослідженню стану проблеми розвитку компетентності спеціалістів з даного фаху у психолого-педагогічній літературі та практиці.

Аналіз історико-педагогічної, філософської, психологічної та спеціальної літератури (зокрема наукових праць A.M. Зубка, Є.О. Климова, В.Ю. Кричевського, Н.В. Кузьміної, А.К. Маркової, В.І. Маслова, Р.Г. Немова, Н.Г. Ничкало, В.Ф. Паламарчук, Л.А. Пермінової, Е.І. Рогова, В.А. Семиченко, В.Ю. Стрельнікова, Т.І. Сущенко, Є.П. Тонконогої, О.М. Шияна), дисертаційних досліджень, нормативної документації та фахових видань дозволив визначити і розкрити зміст та структуру професійної компетентності фахівця як педагогічної категорії та уточнити її параметри.

У структурі професійної компетентності фахівця як цілісного системного утворення виділено компоненти, що характеризують зростання фахової компетентності, розглянуто різноманітні підходи до визначення понять “професійна підготовка”, “фахова компетентність”, “зростання фахової компетентності”.

Встановлено, що фахова компетентність – це праця викладача, в якій на високому рівні здійснюється педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, реалізується особистість викладача, досягаються результати в навченості і вихованості студентів. При цьому „компетентність викладача” визначається як його фахові знання й уміння, з одного боку, і фахові позиції, психологічні якості – з іншого. Психологічною складовою фахової компетентності є усвідомлення викладачем необхідності підвищення своєї загальнолюдської і фахової культури й ретельної організації спілкування як основи професійної діяльності. Динаміка розвитку фахової компетентності викладача визначається зміною репродуктивного виконання дій і операцій творчими та гармонійними компонентами професійної діяльності.

З’ясовано, що відсутність стандартів і наукових розробок щодо організації та методики підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ зумовлює необхідність формування організаційно-методичних засад розвитку фахової компетентності фахівців з даного напряму за дистанційною формою навчання (див. рис. 1).

Визначено основні критерії сформованості фахової компетентності спеціалістів: продуктивність виконання фахових завдань; наявність у професійній свідомості усталених знань, які окреслюють параметри фахової діяльності; здатність до кваліфікованого виконання усіх видів фахової діяльності; уміння створювати оптимальне інформаційне забезпечення вирішення фахових проблем; володіння формами та методами навчання; високий рівень мотивації саморозвитку фахівця.

На основі розроблених критеріїв запропоновано методику діагностики рівнів розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою навчання, яка включає визначення динаміки рівня знань та умінь спеціалістів щодо вирішення фахових завдань.

Доведено, що подана рівнева характеристика зростання компетентності спеціалістів з даного фаху забезпечує цілісну характеристику компетентності

Рис. 1. Модель розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації

слухачів; сприяє виявленню найменш розвинутих компонентів цієї компетентності і на цій основі уможливлює визначити зміст фахового вдосконалення, вибрати організаційно-методичні засоби активізації невикористаних резервів, простежити динаміку змін рівнів фахової компетентності слухачів.

Другий розділ – “Експериментальне дослідження організаційно-методичних засад розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою навчання” містить результати розробки й експериментальної перевірки організаційно–методичних засад, які сприяють переходу фахової компетентності спеціалістів з даного фаху на вищий якісний рівень та стимулюванню професійного самовдосконалення особистості.

Підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ являє собою відкриту нелінійну організацію навчально-розвивальної діяльності.

Для впровадження моделі розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації виявлено й сформульовано відповідні організаційно-методичні засади.

До організаційних засад віднесено: розробку структури та змісту підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою навчання; розробку змісту та певної організаційної схеми відбору форм, методів та дидактичних умов навчання; спосіб організації навчального процесу; необхідний інструментарій (навчальний план, програми, посібники і т. ін.); доцільну організацію діяльності викладачів і слухачів курсів підвищення кваліфікації; чіткий алгоритм операцій, що дозволяє отримати очікуваний результат.

До методичних засад віднесено розробку та використання різноманітних засобів навчання, які створюють можливість досягнення поставленої мети: посібник або конспект лекцій; методичні матеріали до виконання лабораторних та прак-тичних робіт; комп'ютерні навчальні програми в Інтернет, на дискетах, CD-ROM (електронний підручник, контролюючі, тестуючі, тренажерні програми, лабораторні роботи, довідники, енцик-лопедії, предметно-орієнтований простір); інструктивні матеріали тощо. Засіб доставки цих матеріалів може бути різним: звичайна пошта, отримання в консультаційному пункті, Інтернет (e-mail, Ftp, www).

Для реалізації даної мети у навчальному плані курсової підготовки спеціалістів з даного фаху розроблено дистанційний компонент (див. табл. 1).

Зміст навчального процесу з розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації розроблено на підставі моделі розвитку фахової компетентності вказаних спеціалістів та аналізу діагностичних матеріалів щодо наявного комплексу знань, умінь, визначених у ході констатувального експерименту, відповідей респондентів стосовно труднощів, які вони відчувають у процесі виконання фахової діяльності. Зміст фахового вдосконалення спеціалістів з даного профілю пов'язаний зі специфікою їх професійної діяльності, тому ґрунтується на фундаментальних засадах державного стандарту з інформатики, педагогіки й психології.

Таблиця 1

Типовий навчальний план дистанційного підвищення кваліфікації викладача інформатики ВНЗ (на один навчальний блок)

№ п/п | Зміст роботи слухача | Показники | Дистанційний компонент | 1.1 | Тривалість вивчення змісту навчального блоку | Не більше двох місяців | 1.2 | Обсяг змісту навчального блоку | 1 кредит (~ 54 год) | 1.3 | Атестаційна робота | Реферат (творча робота) | 1.4 | Орієнтовний обсяг атестаційної роботи | Від 10 с. рукописного тексту | 1.5 | Написання атестаційної роботи | 8-12 год | 1.6 | Відправлення атестаційної роботи | Не пізніше, як за два тижні до сесії | 1.7 | Інформація тьютора про хід самостійної роботи | За необхідності, але не менш як два рази за весь період |

Вихідним теоретичним припущенням щодо зростання фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ в ході дистанційного підвищення кваліфікації виступило положення про необхідність створення організаційно-методичних засад для структурування адресного змісту навчання, забезпечення відповідних дидактичних умов використання спеціально розроблених комп’ютерних засобів та завдань, виконання яких активізують саморегулятивні та самоорганізаційні процеси і переводить слухачів на більш високий рівень ФК.

Ефективність моделі зростання фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації перевірялась шляхом анкетування, аналізу ефективності роботи слухачів по групах, виконання індивідуальних або спільних проектів, що вимагають застосування отриманих знань для рішення поставленої педагогічної задачі, колективного обговорення окремих питань програми на телеконференціях, інтеграцією різних знань при підготовці звітних матеріалів і умінь при використанні першоджерел, рівнем засвоєння навчального матеріалу. Проводився аналіз застосування отриманих знань у практиці викладання безпосередньо у ВНЗ.

Розміщений у мережі Internet за адресою дистанційний спецкурс підвищення кваліфікації по змісту цілком доступний викладачам інформатики ВНЗ. Зацікавленість слухачів до курсу було підтверджено тим, що викладачі (60% респондентів) уже в ході проведення дистанційного навчання спробували перевірити отримані знання на практиці – для пошуку необхідної інформації з предмету, для проведення ділових ігор тощо.

В експерименті брали участь 100 викладачів інформатики вищих навчальних закладів І-ІV рівня акредитації (групи А, Б, В, Г, Д). Експеримент проводився протягом кількох етапів: констатувального, діагностичного, формувального й заключного. На етапі констатувального експерименту з’ясовувалися вхідні дані груп слухачів, у т.ч. побажання щодо змісту і дистанційної форми підвищення кваліфікації. Цей етап включав й діагностичний експеримент, який дав змогу виміряти наявний рівень ФК слухачів й зробити висновок про ступінь готовності до навчання за дистанційною формою. Формувальний експеримент передбачав підвищення кваліфікації слухачів за дистанційною формою з використанням усіх розроблених матеріалів. На заключному етапі проводились обрахування й робилися висновки про результативність підвищення кваліфікації фахівців за дистанційною формою навчання.

У ході експерименту встановлено, що роль тьютора все більше набуває дорадчого, консультативного характеру, навчання спрямовується на більш повне задоволення освітніх потреб слухачів.

Оцінювання приросту актуальних знань у слухачів за період підвищення кваліфікації проводилось через порівняння результатів „вхідного” і „вихідного” контролю, відображених у вигляді кваліметричних показників. Ця процедура відбувалась на основі спеціально розроблених дидактичних тестів. Показник приросту знань слухача визначався за формулою:

Озн = ОД зн. вих. – ОД зн. вх.

На базі вхідного контролю та “пілотного” експерименту в групі А було проведено дослідження підвищення рівнів засвоєння навчального матеріалу та фахової компетентності. Оцінка засвоєння навчального матеріалу проводилась на базі використання тестів як одного з типів контролю знань (однакових як для вхідного так і вихідного контролю), побудованих на п’ятидесятибальній шкалі. Усі підрахунки виконано за допомогою табличного процесора Excel. Результати узагальненої обробки даних експериментальних таблиць подано в таблиці (див. табл. 2).

Таблиця 2

Узагальнені результати обробки даних таблиць груп А, Б, В, Г, Д

Вид дисперсії | Ступені

свободи | Сума квадратів

відхилень | Значення

дисперсії

Загальна дисперсія | kn-1=39 | 1069,78 | 27,43

Між групами | k-1=1 | 680,63 | 680,63

В середині груп | k(n-1)=38 | 389,15 | 10,24

Враховуючи значення критичних точок розподілу (для нашого випадку (39;0,95)=43,8 та (39;0,99)=50,9), а також значень t-статистик Стьюдента (для нашого випадку t (39;0,95)=2,024 та t (39;0,99)=2,712), стає достовірним вплив проведення “пілотного” в групі А експерименту на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу та підвищення рівня фахової компетентності з ймовірністю 95% (табл. 3).

1. 680,63/10,24=66,46; 50,9<66,46; 43,8<66,46

Таблиця 3

Набір критеріїв оптимальності

Критерій 2 | 66,46 | 50,9 | 43,8

Критерій Стьюдента | 1,75 | 2,024 | 2,712

Факт впливу підтверджується також з ймовірністю 99%. Таким чином, зростання середнього балу з 37,45 до 45,7 для групи А при проведенні дистанційного курсу не є випадковим. Аналогічні результати одержані для груп Б, В, Г, Д .

Вплив дистанційного курсу на зростання рівня фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ підтверджено на базі даних, наведених у таблицях 2, 3 із застосуванням критерію Стьюдента. Підтверджено існування залежності підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу та зростання рівня фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ до та після проведення дистанційного курсу.

Педагогічний експеримент підтвердив гіпотезу нашого дослідження. Експериментальним шляхом доведено ефективність запропонованих організаційно-методичних засад розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації.

Таким чином, розроблені організаційно-методичні засади сприяють значним позитивним змінам у рівні розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ.

У процесі роботи також виявлено можливості удосконалення процесу підвищення кваліфікації фахівців з даної спеціальності, що полягають в організації навчання на курсах за поглибленими програмами, адаптованими до специфіки професійної діяльності конкретних груп фахівців, та створенні програмного забезпечення дистанційного навчання.

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми приведення процесу розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ у відповідність до сучасних вимог підвищення кваліфікації педагогічних працівників за дистанційною формою навчання.

2. Результати аналізу науково-педагогічної літератури показали, що проблеми зростання фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації розроблені недостатньо. Основна увага науковцями приділялась проблемам навчання у середній та вищій школі, а результати переносилися на сферу підвищення кваліфікації педагогічних кадрів без урахування її особливостей. Процес підвищення кваліфікації викладачів інформатики предметно не розглядався, висвітлювалися окремі питання, пов’язані з його змістом, методами навчання, засобами формування певних професійно-необхідних умінь, навичок та якостей викладачів. Установлено, що відсутність теоретичних розробок організаційно-методичних засад навчання фахівців за дистанційною формою суттєво стримує впровадження комп’ютерних технологій навчання та негативно впливає на ефективність цієї форми навчання в післядипломній освіті.

Сучасна практика підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ вимагає нових підходів до організації навчального процесу, врахування індивідуальних освітніх потреб слухача, його реальних можливостей та здібностей, специфіки професійної діяльності.

3. Підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ являє собою відкриту нелінійну організацію навчально-розвивальної діяльності, в основу якої покладена органічна єдність і взаємозв’язок викладання й учіння, яка спрямована на зростання рівня фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ. Навчання за дистанційною формою підвищення кваліфікації реалізує такі процеси: вхідний контроль, вибір індивідуальної модульної програми, вивчення матеріалу цієї програми, модульний контроль засвоєння матеріалу. Особливості організації навчального процесу за дистанційною формою підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ полягають у тому, що провідною, рушійною силою навчання є сам слухач, роль тьютора все більше набуває дорадчого, консультативного характеру, навчання спрямоване на більш повне задоволення освітніх потреб слухачів.

4. Аналіз ефективності навчального процесу за дистанційною формою підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ, здійснений у відповідності з визначеними нами критеріями, дозволив виявити наступні тенденції у розвитку процесу навчання:

– диференціація змісту навчання у відповідності з індивідуальними освітніми потребами викладачів;

– залучення слухачів до визначення змісту їх курсового навчання, створення умов для вибору змісту, форм, методів навчання;

– застосування інтерактивних методів навчання, діалогізація навчального процесу;

– побудова навчального процесу на основі критичного аналізу практики, адаптованість навчання до реальних умов життя і праці викладачів;

– розвиток творчої і моральної сфери особистості;

– спрямування навчального процесу на більш повне задоволення освітніх потреб фахівців та орієнтування слухачів у подальшому навчанні в міжкурсовий період;

– посилення уваги в навчальному процесі до розвитку та вдосконалення вмінь і навичок фахівців користування комп’ютерною технікою та сучасними засобами комунікації;

– стимулювання самоосвіти викладачів, поглиблення їх знань, вмінь і навичок у галузі самоосвітньої діяльності та наукової організації праці.

Ці тенденції існують об’єктивно і мають свій певний прояв на сучасному етапі розвитку навчального процесу, але значною мірою їх реалізація пов’язана з його майбутньою, більш досконалою організацією.

5. Доведено, що реалізація розроблених організаційно-методичних засад в дистанційній формі навчання сприяє ефективному розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ. Це підтверджено значним приростом фахових компетенцій слухачів. Для статистичної обробки результатів експериментальної перевірки було розроблено і застосовано спеціальну комп’ютерну програму.

6. Експериментальне дослідження підтверджує ефективність запропонованих організаційно-методичних засад, що включають модель розвитку компетентності викладачів з даного фаху в процесі підвищення кваліфікації. Це здійснюється шляхом спрямування змісту, форм, методів та дидактичних умов навчального процесу на самоорганізацію спеціалістів, розвиток їх мотивації самовдосконалення, забезпечення єдності послідовності й наступності навчання в процесі підвищення кваліфікації.

Розгляд дисертаційної проблеми на теоретичному, методичному і практичному рівнях та одержані результати дають підставу вважати, що вихідна методологія є правильною, поставлені завдання реалізовані, мету досягнуто, гіпотезу підтверджено. Сукупність одержаних наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для теорії і практики підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою навчання.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого наукового обґрунтування та практичного впровадження потребують питання розробки організаційно-педагогічних умов та навчально-методичного забезпечення дистанційного навчання у системі підвищення кваліфікації в цілому. Існує необхідність організації навчання на дистанційних курсах за поглибленими програмами, що передбачає вивчення спеціальних питань укомплектованими групами фахівців з однаковою специфікою професійної діяльності. Перспективність розробки досліджуваної проблеми полягає також у визначенні методик вибору найбільш ефективних організаційно-методичних засад розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ у системі післядипломної освіти.

Результати дослідження висвітлені у таких публікаціях:

1. Самойленко О.М. Організаційно-методичне підґрунтя створення курсів підвищення кваліфікації працівників вищих навчальних закладів на дистанційній основі// Науковий вісник Миколаївського державного університету. Випуск 10. Педагогічні науки. Зб. наук. праць. Т. 1. – Миколаїв: МДУ, 2005. – С. 182–186.

2. Самойленко О.М. Організація розвитку фахової компетентності викладачів ВНЗ в процесі дистанційного підвищення кваліфікації // “Новые информационные технологии в учебных заведениях Украины”// Матеріали Міжнародної конференції пам’яті проф. І.І. Мархеля. Вид-цтво Астропринт”, 2005. – С. 152–154.

3. Самойленко О.М. Оцінка ефективності дистанційного навчання в процесі підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВПНЗ// Науковий вісник Миколаївського державного університету. – Випуск 12. Педагогічні науки. Зб. наук. праць. – Т. 2. – Миколаїв: МДУ, 2005. – С. 222–229.

4. Самойленко О.М. Основи організації очно-дистанційного підвищення кваліфікації викладачів інформатики вищих педагогічних навчальних закладів// Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 46. Вип. 33. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. – С. 68–73.

5. Самойленко О.М. Організаційно-педагогічні умови створення лабораторії дистанційного навчання на факультеті післядипломної освіти// Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ-Миколаїв, 2004. – С. 110–111.

6. Самойленко О.М. Розвиток фахової компетентності викладачів інформатики вищих педагогічних навчальних закладів//„Наша школа” №6, 2006 Науково-методичний журнал. Одеський ОІУВ, 2006. – С. 11–13...

7. Самойленко О.М. Шляхи розвитку системи дистанційної освіти в Миколаївському державному університеті ім. В.О. Сухомлинського// Стан та перспективи розвитку новітніх науково-освітніх комп’ютерних технологій: Матеріали науково-практичної конференції – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2003. – С. 18–19.

8. Самойленко О.М. Підвищення кваліфікації викладачів інформатики вищих навчальних закладів (методичні рекомендації організаторам дистанційного курсу)// Методичний посібник. – Миколаїв: МДУ ім. В.О. Сухомлинського , 2007. – 33 с.

9. Самойленко О.М. Підвищення кваліфікації викладачів інформатики вищих навчальних закладів (методичні рекомендації слухачам дистанційного курсу)// Методичний посібник. – Миколаїв: МДУ ім. В.О. Сухомлинського, 2007. – 40 с.

АНОТАЦІЯ

Самойленко О.М. Організаційно-методичні засади розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2007.

У дисертації досліджуються комплекс організаційно-методичних засад, що сприяють розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ. Розроблено і науково обґрунтовано модель розвитку фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ. Здійснено аналіз, розроблено критерії, показники, їх ознаки прояву та характеристики фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ. У роботі дістали подальшого розвитку питання: місця і ролі інформаційного зв’язку під час навчання фахівців; організації та управління навчанням на факультетах та відділеннях післядипломної освіти ВНЗ.

Ключові слова: фахова компетентність, дистанційний курс підвищення кваліфікації викладачів інформатики ВНЗ, дистанційна модель, відкрите навчання, комбіноване навчання.

АННОТАЦИЯ

Самойленко А.Н. Организационно-методические основы развития профессиональной компетентности преподавателей информатики высших учебных заведений за дистанционной формой повышения квалификации. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2007.

В диссертации исследуются комплекс организационно-методических основ, которые содействуют развитию профессиональной компетентности преподавателей информатики ВУЗов. Разработана и научно обоснована модель развития профессиональной компетентности преподавателей информатики ВУЗов. Осуществлен анализ, разработаны критерии, показатели, их признаки проявления и характеристики развития профессиональной компетентности преподавателей информатики ВУЗов. В работе получили последующее развитие вопросы информационной связи во время обучения специалистов; организации и управления учебой на факультетах и отделениях последипломного образования ВУЗов.

Изучение проблемы в научной литературе, а также опыта использования дистанционного образования с целью повышения квалификации преподавателей в ВУЗе раскрыло возможность уточнить сущность понятий “профессиональная компетентность”, “повышение уровня профессиональной компетентности”. Доказано, что готовность преподавателя информатики ВУЗа к развитию профессиональной компетентности является составляющей его профессиональной деятельности и определяется по следующими критериям:

Критерий А – профессиональная направленность преподавателей информатики на рост профессиональной компетентности.

Критерий Б – знание современного архитектурного компонента ЭВМ.

Критерий С – умение преподавателя информатики применять в своей профессиональной деятельности современное программное обеспечение.

Критерий Д – умение преподавателя информатики осуществлять профессиональную деятельность дистанционно.

Таким образом, созданная модель развития профессиональной компетентности преподавателей информатики ВУЗ за дистанционной формой повышения квалификации на основе компьютерных коммуникаций дает возможность:

- расширить аудиторию слушателей;

- постоянного контакта между тьютором и слушателем;

- привлечения зарубежных преподавателей и экспертов;

- постоянного доступа к учебным материалам, которые регулярно обновляются;

- регулярного тестирования знаний в асинхронном и, что главное, в синхронном режимах;

- реализации коллективных форм обучения;

- проведения дискуссий;

- разработки и выполнения общих проектов.

Рассмотрены и введены в практику работы университета основные положения экспериментальной методики возрастания профессиональной компетентности преподавателей информатики вузов. Раскрыты сущность и содержание результатов анкет и тестов, творческих работ, уровень выполнения которых стал показателем динамики развития профессиональной компетентности преподавателей.

Разработан и внедрён методический комплекс “Повышение квалификации преподавателей информатики высших учебных заведений за дистанционной формой обучения”. Апробированы методики работы преподавателей информатики с обучающим дистанционным курсом, разработанном на базе среды обучения “Веб-Класс ХПИ”, размещенного в сети INTERNET по адресу . Разработаны пакеты программного обеспечения по информатике, подготовлены методические рекомендации для организаторов и слушателей дистанционных курсов. Разработана программа и положение о повышении квалификации преподавателей информатики на кафедре информационных технологий и открытых систем образования НГУ имени В.А. Сухомлинского.

Ключевые слова: профессиональная компетентность,