КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШНИРКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 339.4(9)

ІНТЕГРАЦІЙНІ ФАКТОРИ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ В ЕКОНОМІКАХ КРАЇН – НОВИХ ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Рогач Олександр Ігорович,

завідувач кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Бураковський Ігор Валентинович,

директор Інституту політичних досліджень та економічних консультацій, м. Київ

кандидат економічних наук, доцент

Кальченко Тимур Валерійович,

доцент кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету

Захист відбудеться “24” вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий “23” серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останнє, п’яте розширення Європейського Союзу має велике значення для подальшого розвитку європейської та світової економіки в цілому. Важливими наслідками вступу дванадцяти країн до ЄС є суттєві соціально-економічні зміни в економіках нових країн – членів Європейського Союзу, а також економіках країн-сусідів. Перш за все йдеться про структурні зміни, які відбуваються в національних господарствах нових країн – членів ЄС, оскільки саме вони більшою мірою відчувають безпосередній вплив поглиблення європейських інтеграційних процесів на національний економічний розвиток.

З другого боку, інші країни – економічні партнери ЄС, передусім країни–сусіди, зокрема, Україна, повинні знайти ефективні шляхи та механізми структурної адаптації до розширення ЄС з метою максимізації позитивних економічних ефектів розширення та мінімізації негативних наслідків. Це має особливе значення для економік тих країн - сусідів, які прагнуть подальшої інтеграції до Єдиного внутрішнього ринку ЄС, маючи за мету у стратегічній перспективі вступ до Союзу. З цього погляду досвід структурних зрушень в економіках саме нових країн – членів ЄС, насамперед центральноєвропейських, внаслідок поглиблення європейської інтеграції відіграє велику роль і в ефективному структурному пристосуванні української економіки до умов розширеного Союзу, оскільки Україна має з ними великий перелік спільних особливостей господарського розвитку за останні десятиліття.

В економічній теорії проблеми структурних зрушень в економіках країн – нових членів унаслідок поглиблення економічної інтеграції відображені у працях перш за все Н. Цуоніса, М. Ландесмана, Л. Фонтане, Ж. Френдерберга, Ж. Фагерберга, П. Хавліка, В. Урбана, Х. Видовица, М. Целіна, Е. Монікхофа, Д. Фоджіо, Д. Конінгса, Т. Боері, П. Волша. Серед авторів СНД слід виокремити роботи С. Сутиріна, Ф. Капусткіна, В. Шериф-Ігнатьєва.

Безпосередньо структурні ефекти для економік нових країн – членів після останнього розширення ЄС тільки починають досліджуватися, зокрема, у працях вітчизняних науковців В. Сіденка, І. Бураковского, А. Філіпенка, А. Гальчинського, А. Рум’янцева, О. Рогача, Л. Новикова, А. Малиновської, О. Мниха, В. Чужикова, Т. Кальченка.

Недостатня кількість таких робіт, передусім у зв’язку з незначним терміном часу після розширення ЄС, їх фрагментарний характер аналізу лише окремих сфер та галузей країн – нових членів, брак рекомендацій та обґрунтованих висновків щодо структурної адаптації економіки України до нових конкурентних умов розширеного Європейського Союзу зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової теми підрозділу 3 “Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (2001-2005 рр.); теми підрозділу 3 “Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір”, яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” № 06БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України”(2006-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні економічних передумов та розвитку структурних зрушень в економіках країн – нових членів Європейського Союзу внаслідок розширення та поглиблення європейської економічної інтеграції, механізмів структурної адаптації національного господарства України до нових умов розширеного ЄС. Досягнення означеної мети дисертаційної роботи передбачає розв’язання таких завдань: –

узагальнити теоретико-методологічні підходи до аналізу економічних наслідків розширення міжнародних економічних угруповань у світовій економіці; –

дослідити світовий досвід структурних зрушень в національних економіках країн, що інтегруються у різних формах міжнародних економічних угруповань; –

розкрити основні напрями структурної адаптації національних економік нових членів ЄС до інтеграційних процесів у Союзі; –

визначити та проаналізувати інтеграційну складову структурних зрушень у зовнішній торгівлі країн – нових членів ЄС;–

дослідити і дати оцінку змінам у розподілі робочої сили у країнах Центральної Європи внаслідок розширення Союзу;–

провести аналіз структурних змін в іноземному інвестуванні в економіку України до і після розширення Європейського Союзу; –

дати оцінку структурним трансформаціям у торгівлі України з країнами – новими членами Європейського Союзу; –

визначити механізми пристосування робочої сили в Україні до нових умов сусідства з розширеним ЄС.

Об’єктом дослідження є структурні зрушення в економіках країн – нових членів Європейського Союзу.

Предметом дослідження є інтеграційні механізми структурної адаптації економік в цілому, зовнішньої торгівлі та робочої сили нових членів ЄС до умов розширеного Союзу.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання: історичний метод, метод порівняння та метод абстрагування (у підрозділах 1.1 та 1.2 для аналізу методологічних підходів до виявлення наслідків розвитку різних форм інтеграції для структурних зрушень), аналізу і синтезу (у підрозділах 1.1, 1.2 для вивчення економічної природи структуроформуючих ефектів митного союзу та єдиного внутрішнього ринку), метод покраїнного аналізу ( у підрозділах 2.1, 2.2, 2.3 для виявлення структурних зрушень в окремих країнах – нових членах ЄС), методи економіко-математичного аналізу (у підрозділах 2.3 та 3.2 для розрахунку конкретних показників структурних змін внаслідок інтеграції). Фактологічною основою дисертації стали монографії, наукові статті та роботи, офіційні публікації, бази статистичних даних міжнародних організацій, органів державного управління, недержавних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі автор сформулював такі основні наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розроблення проблем, що досліджуються, та конкретизують новизну роботи:

уперше:

– запропоновано визначення та аналіз структуроформуючих ефектів міжнародної інтеграції: структуророзвивальні, структуродепресивні та структуроутворювальні. Структуроформуючі ефекти передбачають зростання наявного виробництва, його зменшення або зупинення, появу нових видів виробництва, які не існували до певної форми інтеграційного об’єднання;–

обґрунтовано і досліджено особливості процесу структурної конвергенції національних економік країн, що інтегруються. Структурна конвергенція національних економік визначена як процес появи та розвитку схожих (подібних) сфер, галузей, видів виробництва у країнах, що інтегруються, внаслідок їх адаптації до спільних (однакових) внутрішніх та зовнішніх умов існування. Структурна конвергенція базується переважно на міжнародній внутрішньогалузевій спеціалізації та відповідному обміні, які виникають, перш за все, внаслідок диференціації продукції; –

доведено, що систему основних інтеграційних факторів структурної конвергенції нових країн – членів ЄС формують прямі іноземні інвестиції, інтеграція до Єдиного внутрішнього ринку Союзу, структурна допомога ЄС. При цьому зроблений висновок про визначальну роль саме іноземних інвестицій у структурній перебудові національних економік цієї групи країн;

удосконалено: –

характеристику основних структурних зрушень у нових країнах – членах Союзу до та після розширення ЄС. У цій групі країн відбувається суттєве збільшення частки середньотехнологічних видів виробництва з високим показником доданої вартості, які поступово витісняють трудомісткі галузі з низьким показником доданої вартості як основних у структурі ВВП. Основна частка промислового виробництва в цих країнах починає поступово формуватися у ІІІ-IV технологічних укладах; –

обґрунтування зміни галузевих структур порівняльних переваг нових країн – членів ЄС. Показники витрат на робочу силу на одиницю продукції у низькотехнологічних виробництвах значно збільшилися у процесі інтеграції до Єдиного внутрішнього ринку ЄС, порівнюючи з високотехнологічними та середньотехнологічними секторами. Ці країни суттєво поліпшили свої порівняльні переваги у трудовитратах у середньо- та високотехнологічних видах виробництва; –

модель оцінки впливу прямих іноземних інвестицій на внутрішньогалузеву торгівлю України з новими членами ЄС. Збільшення прямих іноземних інвестицій з нових країн-членів в Україну слабо впливає на розвиток взаємної внутрішньогалузевої торгівлі; отож на глибину власне інтеграційних процесів України з цією групою країн. Разом з тим, спостерігається позитивна залежність розвитку взаємної внутрішньогалузевої торгівлі від обсягу прямих іноземних інвестицій центральноєвропейських країн в економіку Україну; –

систематизацію основних структурних механізмів пристосування ринку робочої сили України до нових умов сусідства з розширеним Європейським Союзом. В Україні зростає зайнятість у виробництві, яке зорієнтовано безпосередньо на експорт до Союзу; підвищується середній рівень заробітної плати, яка з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності може бути порівняна з мінімальними відповідними показниками країн – нових членів ЄС; з’являється “заміщуюча міграції” робочої сили з України до нових членів ЄС внаслідок відповідної трудової міграції з певних галузей та сфер нових країн – членів до інших країн Союзу;

набули подальшого розвитку:–

дослідження змін галузевої структури взаємної торгівлі між новими членами ЄС та іншими країнами Союзу. Частка односторонньої внутрішньогалузевої торгівлі постійно зменшується, тоді як частка двосторонньої збільшується: така тенденція свідчить про поглиблення інтеграції двох груп країн; –

визначення впливу розширення ЄС на структуру експорту та імпорту капіталу України: з’являється і набуває подальшого розвитку новий економічний феномен – капіталообмін між Україною та Європейським Союзом, зокрема, новими членами ЄС.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають прикладне та науково-практичне значення. Вони можуть бути використані органами державної влади з метою оптимізації структурної та зовнішньоекономічної політики України в умовах розширення Європейського Союзу, суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України для визначення основних напрямів структурних змін в економічних відносинах з партнерами країн – нових членів ЄС. Результати та матеріали дослідження можуть бути застосовані під час викладання спецкурсів у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Основні висновки та результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичну діяльність Українського центру сприяння іноземному інвестуванню (довідка № 01-01/381 від 18.09.06), Відкритого акціонерного товариства “ФАКЕЛ” (довідка № 99/1105 від 22.09.06) , Торгової промислової групи “Український папір” (довідка № 0371 від 20.12.06), Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 048/11-196 від 20.12.2006)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження були оприлюднені та обговорювались на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; шести конференціях: конференції молодих учених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (14.10.2004, м. Київ), Третій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (10.03.2005, м. Київ), конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (27.10.2005, м. Київ), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” (3.03.2006, м. Київ), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (18-19.05.2006, м. Луцьк), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми управління зовнішньоекономічної діяльністю підприємств у сучасних умовах” ( 3-4.11.2006, м. Харків).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені автором у 5 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях, які включені до відповідних переліків ВАК України, загальним обсягом 3,5 д.а., за результатами участі у 3 конференціях опубліковано тези загальним обсягом 0,8 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 16 додатків. Основний текст дисертації викладено на 176 сторінках, що містять 25 таблиць та 31 рисунок. Список використаних джерел включає 193 найменування та поданий на 16 сторінках. Додатки займають 17 сторінок, на яких розміщено 22 таблиці і 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, зазначено мету і завдання дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, визначено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Методологічні основи аналізу економічних наслідків розширення міжнародних інтеграційних угруповань” узагальнено теоретико-методологічні підходи до аналізу економічних наслідків розширення міжнародних економічних угруповань у світовій економіці, досліджено світовий досвід структурних зрушень в національних економіках країн, що інтегруються, у різних формах міжнародних економічних угруповань;

Основними формами сучасних міжнародних економічних угруповань є зони вільної торгівлі та митні союзи, що пояснюється, зокрема, тим, що основні ефекти виникають у сфері зовнішньої торгівлі і таким чином опосередковано впливають на структуру виробництва країн-учасниць. Зони вільної торгівлі та митні союзи розглядаються також не лише як форми відкриття національних ринків, але, з другого боку, як специфічні форми захисту національних виробників, отже збереження наявного структури виробництва у країнах.

У дисертації визначено, що створення митного союзу впливає на національну економіку шляхом змін у: а) розміщенні ресурсів і розвитку міжнародної спеціалізації у зв’язку з цим, б) економії на масштабах виробництва, в) умовах торгівлі, г) розподілі доходів, д) темпах економічного зростання, е) продуктивності факторів виробництва. Відповідні ефекти митного союзу в економічній теорії описуються моделями імпорту та попиту в країні, еластичності імпорту, залежності імпорту від внутрішнього споживання, гравітаційною та порівняльною моделями. Ефекти митного союзу безпосередньо проявляються насамперед в сфері змін товаропотоків між країнами-учасницями, а також з третіми країнами.

Сучасна економічна теорія розглядає наслідки створення єдиного ринку в термінах розподілу, нагромадження та розміщення. Важливим результатом єдиного ринку також є техніко-технологічні та інноваційні зміни. Теоретичне пояснення впливу створення єдиного ринку країнами, що інтегруються, на структурні зрушення допускає використання порівняльних переваг у взаємній торгівлі та їх відсутність за умов розвиненої конкуренції. У цьому випадку йдеться не лише про зміни товаропотоків між країнами, а перш за все про розвиток відповідних структур виробництва у країнах, що інтегруються.

У роботі запропоновано аналіз структуроформуючих ефектів міжнародної інтеграції: структуророзвивальний, структуродепресивний та структуроутворювальний. Структуророзвивальний ефект різних форм міжнародної інтеграції передбачає зростання існуючого виробництва в країнах-учасницях внаслідок усунення торговельних та неторговельних бар’єрів між країнами. Структуродепресивний ефект веде до зменшення виробництва або навіть його ліквідації внаслідок посилення конкуренції всередині угруповання з боку інших виробників країн-партнерів по об’єднанню або з третіх країн. Структуроутворювальний ефект міжнародної інтеграції своїм наслідком має появу нових видів виробництва, які не існували до певної форми інтеграційного об’єднання. Вони виникають внаслідок об’єднання різних форм ресурсів на більш розвинених етапах інтеграції як результат використання набутих конкурентних переваг країни (технології, кваліфікація робочої сили, капітал).

Проведений аналіз впливу вступу окремих країн до міжнародних інтеграційних угруповань на етапах зони вільної торгівлі, митного союзу, єдиного ринку на структурні перетворення виявив у цілому їх позитивний характер. При цьому у всіх країнах-учасницях виділяються зазвичай три групи галузей, які зазнають відповідно позитивних, негативних та нейтральних змін під впливом різних форм інтеграційних процесів. Глибина структурних перетворень внаслідок розширення та поглиблення економічної інтеграції визначається системою внутрішніх і зовнішніх факторів, зокрема, здатністю національних виробників до адаптації до нових конкурентних умов, наявністю та достатністю внутрішніх факторів позитивних структурних зрушень в умовах певної відокремленості від ринків третіх країн, сприятливими зовнішніми умовами розвитку, ефективною системою економічної політики на національному, міждержавному та наднаціональному рівнях.

Проведений у дисертації аналіз свідчить, що економіка розвиненої країни менш чутлива до структурних ефектів при інтегруванні з країною, яка має менш розвинену економіку. Та навпаки, країна з менш розвиненою економікою більш чутлива до економічних ефектів при інтегруванні з країною, яка має більш розвинену економіку. Це, передусім, пояснюється тим, що виробники в країні з малорозвиненою економікою нездатні швидко та ефективно адаптуватися до нових умов інтеграції. У той же час виробники в країні з високорозвиненою економікою є більше пристосованими до змін та конкурентоспроможними.

У дисертації зазначено, що різний рівень розвитку факторів структурних перетворень внаслідок міжнародних інтеграційних процесів зумовлює неоднакові за глибиною та охопленням результати змін у виробництві, розподілі робочої сили та зовнішньої торгівлі для країн, що інтегруються. Розвиток сучасних міжнародних угруповань доводить, що структуроформуючі ефекти для окремих країн можуть мати як значний, так і мінімальний характер.

Розвинені форми міжнародної інтеграції (спільний ринок, єдиний внутрішній ринок, економічний союз) створюють матеріальні передумови структурної конвергенції національних економік країн, що інтегруються. Структурна конвергенція національних економік розглядається у роботі як процес появи та розвитку схожих (подібних) сфер, галузей, видів виробництва у країнах, що інтегруються, внаслідок їх адаптації до спільних (однакових) внутрішніх та зовнішніх умов існування. Структурна конвергенція базується переважно на міжнародній внутрішньогалузевій спеціалізації та відповідному обміні, які виникають, перш за все, внаслідок диференціації продукції.

Другий розділ “Структуроформуючий вплив розширення ЄС на економічний розвиток країн Центрально-Східної Європи” розкриває основні напрями структурної адаптації національних економік нових членів ЄС до інтеграційних процесів у Союзі, визначає та аналізує інтеграційну складову структурних зрушень у зовнішній торгівлі країн – нових членів ЄС, дає оцінку змінам у розподілі робочої сили у цих країнах внаслідок розширення Союзу.

Доведено, що достатньо високі темпи економічного зростання країн-кандидатів на вступ до ЄС супроводжувалися у 1991-2006 рр. інтенсивними структурними зрушеннями в їх національних економіках. Основними тенденціями структурних зрушень у період підготовки вступу до ЄС та після розширення Союзу було значне зменшення частки сільського господарства у структурі ВВП нових центральноєвропейських членів ЄС (ЄС-10), суперечливий розвиток процесів індустріалізації та деіндустріалізації в окремих країнах – нових членах, збільшення частки послуг у структурі ВВП, що свідчить про інтенсивну структурну конвергенцію ЄС-10 із західноєвропейськими країнами-членами (ЄС-15). Показники структурних зрушень в ЄС-10 повністю підтверджують гіпотезу структурної конвергенції двох груп країн, але ця конвергенція триватиме ще досить довго.

Таблиця 1

Структурна декомпозиція факторів потенційного економічного зростання в країнах – нових членах ЄС

Країна | Середній період | Потенційний темп зростання | Фактори потенційного зростання

праця (години) | капітал | ЗФП*

Чехія | 1998-2000

2001-2005 | 1,5

2,9 | -1,1

-0,4 | 1,4

1,5 | 1,3

1,9

Естонія | 1998-2000

2001-2005 | 4,5

6,9 | -1,8

0,3 | 3,0

3,1 | 3,3

3,3

Кіпр | 1998-2000

2001-2005 | 3,7

3,6 | 0,8

0,8 | 1,4

1,5 | 1,4

1,3

Латвія | 1998-2000

2001-2005 | 5,9

7,3 | -0,4

0,5 | 3,0

3,3 | 3,2

3,3

Литва | 1998-2000

2001-2005 | 3,8

6,1 | -2,1

0,0 | 2,9

2,8 | 3,0

3,2

Угорщина | 1998-2000

2001-2005 | 4,3

3,8 | 0,6

0,1 | 2,3

2,3 | 1,3

1,4

Мальта | 1998-2000

2001-2005 | 2,9

1,5 | 0,4

0,2 | 2,0

1,3 | 0,5

0,0

Польща | 1998-2000

2001-2005 | 4,1

3,0 | -0,9

-0,9 | 2,6

1,5 | 2,4

2,3

Словенія | 1998-2000

2001-2005 | 4,2

3,7 | -0,1

0,1 | 2,7

2,2 | 1,4

1,4

Словаччина | 1998-2000

2001-2005 | 3,2

4,7 | -1,6

0,3 | 2,7

1,8 | 2,1

2,6

Середні показники по ЄС

ЄС-10 | 1998-2000

2001-2005 | 3,6

3,5 | -0,8

-0,4 | 2,3

1,8 | 2,2

2,1

ЄС-15 | 1998-2000

2001-2005 | 2,3

2,0 | 0,3

0,4 | 0,8

0,6 | 1,3

1,0

* загальна факторна продуктивність (нагромаджений капітал та технічний прогрес)

Структурна декомпозиція факторів реального та потенційного економічного зростання і структурних зрушень в ЄС-10 показує, що їх основними виробничими факторами був нагромаджений капітал і технічний прогрес, або загальна факторна продуктивність, тоді як внесок фактора праці був у більшості країн негативним (див. табл.1). Причому суттєву роль у реалізації зазначених факторів структурних зрушень відігравав процес інтеграції цих країн до Єдиного внутрішнього ринку Союзу внаслідок значної відкритості їх національних економік (див. рис. 1).

Рис. 1. Система факторів структурних зрушень у національних господарствах країн, що інтегруються до ЄС.

У дисертації з’ясовано, що основним наслідком структурних зрушень в ЄС-10 є поступова трансформація основної ролі трудомістких галузей з низьким показником доданої вартості на середньо- та високотехнологічні з високим показником доданої вартості. Значна частка промислового виробництва в цих країнах починає поступово формуватися у ІІІ-IV технологічних укладах. Суттєвим чинником такої трансформації став попит на Єдиному внутрішньому ринку ЄС.

Важливими факторами структурних перетворень у країнах – нових членах ЄС є приплив іноземних інвестицій та структурна допомога Європейського Союзу. За рахунок прямих іноземних інвестиції країни-кандидати змогли досить швидко адаптуватися до умов Єдиного внутрішнього ринку Союзу. Прямі іноземні інвестиції були та є ключовим фактором для відновлення і розвитку промислових структур країн-кандидатів: їх нагромаджений обсяг сягнув у 2004 р. 191 млрд. євро, або 40% відповідного сумарного показника ВВП країн – нових членів ЄС. Сума обсягів прямих іноземних інвестицій та відповідної допомоги ЄС у 1989-2006 рр. становила в цілому 242 млрд. євро.

Якщо порівняти структуру ВВП нових країн – членів ЄС та структуру прямих іноземних інвестицій в економіку цих країн, особливо у промисловість, можна зробити висновок, що структура іноземних інвестицій має “випереджувальний” характер щодо структури ВВП, тобто питома вага в інвестиціях певних сфер та галузей, переважно сучасних та наукоємних, суттєво більша. Це означає, що іноземні інвестиції безпосередньо формують структуру ВВП країн ЄС-10, забезпечивши поступову структурну трансформацію їх національних економік за останні 10-15 років та наблизивши її до структури ВВП ЄС-15.

Встановлено, що для промислових структур ЄС-10 характерним є високий рівень концентрації виробництва. У 2004 р. 5 провідних секторів виробляли більш ніж 60% загального обсягу випуску продукції обробної промисловості. Високий ступінь зосередженості на виробництві певних видів товарів робить економіку країн – нових членів вразливою до порушень економічної рівноваги. Остання дедалі більше забезпечується у межах Єдиного внутрішнього ринку ЄС.

Продуктивність праці в ЄС-10 зросла в середньому настільки ж, як у країнах ЄС-15 за період 1990-2004 рр. Проте виробництво суттєво збільшилось у нових країнах – членах Союзу за той період, причиною чого стало масове створення робочих місць. Тому збільшення продуктивності відображало в той час процес пристосування існуючих структур, який відбувався в цих країнах, і меншою мірою реструктуризацію та модернізацію їхніх економік.

Показники витрат на робочу силу на одиницю продукції в низькотехнологічних секторах ЄС-10 значно зросли, порівнюючи з високотехнологічними та середньотехнологічними секторами. Таким чином, ці країни збільшили свої порівняльні переваги щодо трудовитрат у середньотехнологічних і високотехнологічних секторах та зменшили їх для низькотехнологічних секторів.

Часткове відкриття ринків робочої сили ЄС-15 для ЄС-10 може скоротити певною мірою рівень безробіття в цих країнах та зменшити зайнятість. Але ця тенденція буде обмежуватися бар’єрами перехідного періоду з боку країн ЄС-15 для трудомігрантів з країн ЄС-10, що існуватимуть щонайменше до 2009 р., а також збільшенням реальної заробітної плати в країнах ЄС-10. З другого боку, зростаюча міграція з ЄС-10 створює передумови для вивільнення робочих місць для мігрантів з інших країн, яку можна визначити як “заміщуюча міграція”. Особливу роль така міграція може відігравати для країн – сусідів ЄС-10.

Основні зміни у географічній структурі зовнішньої торгівлі ЄС-10 відбулися ще на початку 90-их років: їх основним партнером стали країни ЄС-15. Після розширення ЄС на частку цих країн припадає 68% експорту ЄС-10. Частка односторонньої внутрішньогалузевої торгівлі між країнами ЄС-10 та ЄС-15 постійно зменшувалась, тоді як частка двосторонньої почала зростати: збільшення двосторонньої внутрішньогалузевої торгівлі було передумовою та формою прояву поглиблення інтеграції двох груп країн. За винятком певних галузей, країни – нові члени ЄС концентрують своє виробництво та експорт у низькотехнологічних та трудоінтенсивних галузях. Однак структурні зміни ведуть до появи в експорті цих країн середньотехнологічних видів продукції, що є результатом інтеграції до внутрішнього ринку ЄС, припливу іноземних інвестицій.

У третьому розділі “Вплив розширення ЄС на структурний розвиток економіки України” дано оцінку структурним трансформаціям у торгівлі України з країнами – новими членами Європейського Союзу, проведено аналіз структурних змін в іноземному інвестуванні в економіку України до і після розширення Європейського Союзу, визначено механізми пристосування робочої сили в Україні до нових умов сусідства з розширеним ЄС.

Основними чинниками формування географічної, товарної, галузевої та технологічної структури торгівлі України з країнами ЄС-27 є: суттєва структурна диференціація національних економік, асиметричний попит на відповідних ринках, погіршення конкурентоспроможності української готової продукції в міру збільшення частки доданої вартості, наявність торговельних бар’єрів у взаємній торгівлі. Для торгівлі України з ЄС-10 перші три чинники мають більш м’який характер, однак після розширення ЄС виникли додаткові торговельні бар’єри у торгівлі з тими з них, з якими Україна мала угоди про вільну торгівлю. Тому формування зони вільної торгівлі з ЄС у цілому сприятиме відновленню доступу на ринки окремих країн – нових членів Союзу.

У дисертації доведено, що торгівля товарами України з країнами як ЄС-10, так і ЄС-25 у цілому відбувається переважно на міжгалузевому рівні, що суттєво обмежує можливості економічної інтеграції України з ЄС в цілому. Україна експортує в ЄС переважно низькотехнологічні товари та з низькою доданою вартістю. Українська економіка технологічно відстає від економік країн ЄС. Промисловість випускає продукцію переважно ІІ-ІІІ технологічних укладів (в ЄС – переважно ІІI-V), експортує в ЄС продукцію переважно ІІ технологічного укладу.

У товарній структурі торгівлі між Україною і ЄС-25 після розширення Союзу значних зрушень не відбулось. Структура торгівлі України з країнами ЄС характеризується надзвичайною вузькістю асортименту. За останні 3-4 роки на продукцію низько- технологічних галузей припадало в середньому понад 70% загального обсягу експорту України до ЄС. Наявна міжнародна конкурентоспроможність українських експортерів на ринках Союзу базується переважно на цінових факторах у сфері напівфабрикатів і взагалі продукції з невисоким рівнем доданої вартості та незначним рівнем технологічності. Структурні особливості зовнішньої торгівлі України, що відбивають конкурентні можливості вітчизняної економіки, є стратегічно програшними для країни. Така структура торгівлі несприятлива для прискореного входження України до економічного простору ЄС і повинна бути змінена. Повільні структурні зрушення в економіці України консервують існуючий технологічний розрив та можуть призвести навіть до його поглиблення.

Географічна структура торгівлі України з ЄС не є досконалою: на 8 країн – нових членів ЄС припадає до 40 відсотків взаємної торгівлі, хоча їх частка у сукупному ВВП Європейського Союзу сягає лише п’яти відсотків. Таким чином, попит на ринках найрозвиненіших країн ЄС не став вирішальним фактором структурних змін в економіці України, а на ринках нових менш розвинених країн – членів ЄС переважає попит на середньотехнологічну продукцію.

Загальна позитивна динаміка торгівлі, окрім 2005 р., з країнами ЄС-25 (особливо українського експорту) зумовила зростання для України значення ринку ЄС серед інших альтернативних ринків. Позитивними тенденціями протягом 2001 – 2005 рр. були стабільне зростання українського експорту в цілому та зменшення від’ємного сальдо в торгівлі з ЄС-15 та ЄС-10. Однак навіть після розширення ЄС питома вага Союзу у зовнішній торгівлі України становить приблизно 30%, що є одним з найнижчих показників серед 16 країн - сусідів Європейського Союзу. Отже, на сучасному етапі ринок ЄС має важливе значення для економіки України, але він не став основним та ключовим.

Незважаючи на те, що всі країни ЄС-10 збільшили обсяги капіталовкладень в економіку України протягом 2002-2006 рр., їх частка у загальному інвестуванні капіталу з ЄС-25 значно зменшилась. Ці зміни можна пояснити, по-перше, інтенсивнішим експортом капіталу в Україну з розвинених країн ЄС, по-друге, переорієнтацією частини експорту капіталу з ЄС-10 до ЄС-15. Після розширення Союз перетворився на найголовнішого іноземного інвестора економіки України, хоча це не значною мірою пов’язане із збільшенням припливу інвестицій саме з ЄС-10.

Рис. 2. Залежність внутрішньогалузевої торгівлі України з країнами-кандидатами від обсягу іноземних інвестицій у 2003 р.

Рис. 3. Залежність внутрішньогалузевої торгівлі України з країнами – новими членами ЄС від обсягу іноземних інвестицій у 2005 р.

Розширення Європейського Союзу мало позитивні, хоча й незначні за обсягом, наслідки для впливу прямих іноземних інвестицій з країн – нових членів в Україну на рівень внутрішньогалузевої торгівлі з ними (рис. 2,3). Проведені розрахунки впливу прямих іноземних інвестицій на індекс Грубела-Ллойда підтверджують, що, по-перше, їх збільшення з ЄС-10 в Україну слабо впливає на розвиток взаємної внутрішньогалузевої торгівлі; по-друге, по країнах – нових членах ЄС спостерігається позитивна залежність розвитку взаємної внутрішньогалузевої торгівлі від обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну з цієї групи країн; по-третє, після розширення Європейського Союзу відповідна кореляція зросла, хоч і незначним чином, що вказує на зміни у галузевій структурі інвестицій нових країн – членів в економіку Україну та зростання частки внутрішньогалузевої торгівлі.

Після розширення ЄС Україна почала активніше вивозити свій капітал до ЄС. Можна стверджувати, що у відносинах з Україною набуває подальшого розвитку новий економічний феномен – капіталообмін між Україною та ЄС-25. Однак зауважимо, що капіталообмін розвивається зокрема наразі лише з двома країнами ЄС-25, зокрема новим членом ЄС – Польщею, а також Іспанією.

У дисертації виокремлено три основні структурні механізми пристосування робочої сили України до нових умов сусідства з розширеним Європейським Союзом. В Україні зростає зайнятість у виробництві, яке орієнтовано безпосередньо на експорт до Союзу. За нашими оцінками, таке експортне виробництво забезпечує роботою приблизно 15 % працюючого населення в Україні. З другого боку, різке збільшення імпорту у 2005-2006 рр., суттєве зростання від’ємного сальдо в торгівлі України з ЄС – до 2,9 млрд. дол. – значно стримує зростання рівня зайнятості в Україні, оскільки фактично означає експорт робочих місць до ЄС. Цей процес виявляє неготовність та нездатність національного виробника до адаптації до нових умов попиту, які, зокрема, виникають внаслідок розширення ЄС.

Важливим механізмом пристосування до нових умов сусідства з ЄС є збільшення заробітної плати в Україні, яка зростала значними темпами протягом 2003-2006 рр. Середній рівень заробітної плати в Україні вже можна порівнювати з мінімальними рівнями заробітної плати в окремих країнах ЄС-10, а з урахуванням реальної купівельної спроможності національних грошових одиниць ці показники починають наближатися до відповідних показників середньої заробітної плати в цих країнах. Нарешті, вступ країн Центральної Європи до ЄС суттєво підвищує бар’єри входу на національні ринки робочої сили цих країн для українських працівників. Однак за цих умов українська робоча сила повинна використовувати “заміщуючу міграцію” як особливу форму структурного пристосування до розширеного ринку робочої сили ЄС-25, можливість для якої виникає внаслідок міграції робочої сили з певних галузей та сфер ЄС-10 до ЄС-15.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язано наукове завдання щодо виявлення економічних передумов та розвитку структурних зрушень в економіках країн – нових членів Європейського Союзу внаслідок розширення та поглиблення європейської економічної інтеграції, механізмів структурної адаптації національного господарства України до нових умов розширеного ЄС. Результати проведеного дослідження характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне й науково-практичне значення. На їх підставі можна зробити такі найважливіші висновки:

1. Cтворення митного союзу впливає на національну економіку шляхом змін у: а) розміщенні ресурсів і розвитку міжнародної спеціалізації у зв’язку з цим, б) економії на масштабах виробництва, в) умовах торгівлі, г) розподілі доходів, д) темпах економічного зростання, е) продуктивності факторів виробництва. Ефекти від створення митного союзу проявляються насамперед у сфері змін товаропотоків між країнами-учасницями і з третіми країнами. Створення єдиного ринку впливає на розподіл, нагромадження та розміщення ресурсів. Важливим результатом єдиного ринку також є техніко-технологічні та інноваційні зміни. Теоретичне пояснення впливу створення єдиного ринку країнами, що інтегруються, на структурні зрушення допускає використання порівняльних переваг у взаємній торгівлі та їх відсутність за умов розвиненої конкуренції. У цьому випадку йдеться не лише про зміни товаропотоків між країнами, а перш за все про розвиток відповідних структур виробництва у країнах, що інтегруються.

2. Структуроформуючими ефектами міжнародної інтеграції є: структуророзвивальні, структуродепресивні та структуроутворювальні. Структуророзвивальні ефекти різних форм міжнародної інтеграції передбачають зростання існуючого виробництва в країнах-учасницях внаслідок усунення торговельних та неторговельних бар’єрів між країнами. Структуродепресивні ефекти ведуть до зменшення виробництва або навіть його ліквідації внаслідок посилення конкуренції всередині угруповання з боку інших виробників країн - партнерів по об’єднанню або з третіх країн. Структуроутворювальні ефекти міжнародної інтеграції своїм наслідком мають появу нових видів виробництва, які не існували до певної форми інтеграційного об’єднання. Вони виникають внаслідок об’єднання різних форм ресурсів на більш розвинених етапах інтеграції як результат використання набутих конкурентних переваг країни (технології, кваліфікація робочої сили, капітал).

3. Вступ окремих країн до міжнародних інтеграційних угруповань на етапах зони вільної торгівлі, митного союзу, єдиного ринку мав у цілому позитивний характер. При цьому у всіх країнах-учасницях виділяються три групи галузей, які зазнають відповідно позитивних, негативних та нейтральних змін під впливом різних форм інтеграційних процесів. Глибина структурних перетворень внаслідок розширення та поглиблення економічної інтеграції визначається системою внутрішніх і зовнішніх факторів, зокрема, здатністю національних виробників до адаптації до нових конкурентних умов, наявністю та достатністю внутрішніх факторів позитивних структурних зрушень в умовах певної відокремленості від ринків третіх країн, сприятливими зовнішніми умовами розвитку, ефективною системою економічної політики на національному, міждержавному та наднаціональному рівнях.

4. Спільний ринок, єдиний внутрішній ринок, економічний союз створюють матеріальні передумови структурної конвергенції національних економік країн, що інтегруються. Структурна конвергенція національних економік це процес появи та розвитку схожих (подібних) сфер, галузей, видів виробництва у країнах, що інтегруються, внаслідок їх адаптації до спільних (однакових) внутрішніх та зовнішніх умов існування. Структурна конвергенція базується переважно на міжнародній внутрішньогалузевій спеціалізації та відповідному обміні, які виникають, перш за все, внаслідок диференціації продукції.

5. Інтенсивні структурні зрушення в національних економіках країн – кандидатів на вступ до ЄС протягом 1991-2006 рр. супроводжувалися високими темпами економічного зростання. Показники структурних зрушень в ЄС-10 повністю підтверджують гіпотезу структурної конвергенції двох груп країн. Структурна декомпозиція факторів реального та потенційного економічного зростання та структурних зрушень в ЄС-10 засвідчує, що їх основними факторами були нагромаджений капітал та технічний прогрес або загальна факторна продуктивність, тоді як внесок праці був у більшості країн негативним.

6. Іноземні інвестиції стали одним з головних зовнішніх факторів структурних перетворень у країнах – нових членах ЄС. За рахунок прямих іноземних інвестицій країни-кандидати змогли досить швидко адаптуватися до умов Єдиного внутрішнього ринку Союзу. Структура іноземних інвестицій має “випереджувальний” характер щодо структури ВВП, тобто питома вага в інвестиціях певних сфер та галузей, переважно сучасних та наукоємних, суттєво більша. Таким чином, іноземні інвестиції безпосередньо формують структуру ВВП країн ЄС-10, забезпечивши поступову структурну трансформацію їх національних економік за останні 10-15 років та наблизивши її до структури ВВП ЄС-15.

7. Важливим чинником скорочення безробіття в ЄС-10 стало часткове відкриття ринків робочої ЄС-15. Але ця тенденція буде обмежуватися бар’єрами перехідного періоду з боку країн ЄС-15 для трудомігрантів з країн ЄС-10, що існуватимуть щонайменше до 2009 р., а також зростанням реальної заробітної платні в країнах ЄС-10. З другого боку, зростаюча міграція з ЄС-10 створює передумови для вивільнення робочих місць для мігрантів з інших країн, яку можна назвати як “заміщуюча міграція”. Особливу роль така міграція може відігравати для країн-сусідів ЄС-10.

8. Основні зміни у географічній структурі зовнішньої торгівлі ЄС-10 відбулися ще на початку 90-х років: їхнім основним партнером стали країни ЄС-15. Після розширення ЄС на їх частку припадає 68% експорту ЄС-10. Частка односторонньої внутрішньогалузевої торгівлі між країнами ЄС-10 та ЄС-15 постійно зменшувалась, тоді як частка двосторонньої почала збільшуватись: збільшення двосторонньої внутрішньогалузевої торгівлі було передумовою та формою прояву поглиблення інтеграції двох груп країн. За винятком