УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Слюсарчук Ольга Петрівна

УДК 338.48+379.85(477.87):658.15

Регіональні аспекти управління фінансами

рекреаційно-оздоровчого комплексу

(на матеріалах Закарпатської області)

08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ужгород – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Ужгородського національного університету МОН України

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Лечига Йосиф Йосифович,

Ужгородський національний університет МОН України,

завідувач кафедри фінансів,

заслужений економіст України |

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Мокій Анатолій Іванович,

Львівська комерційна академія Центральної спілки споживчих товариств України,

професор кафедри міжнародних економічних відносин |

кандидат економічних наук

Папп Василь Васильович,

заступник начальника головного управління – начальник управління зведеного аналізу та стратегічного розвитку головного управління економіки Закарпатської обласної державної адміністрації |

Захист відбудеться „17” січня 2008 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 3, ауд.47.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розісланий „14” грудня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

доцент О.Г.Чубарь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення ринкових відносин в Україні одним із стратегічних пріоритетів є динамічний і збалансований розвиток регіонів, заснований на раціональному використанні ресурсного, людського, виробничого та екологічного потенціалу.

Особливості географічного розташування та природно-ресурсного забезпечення Закарпатської області визначають і своєрідність її соціально-економічного розвитку. Однією із конкурентних переваг регіону є наявність значного рекреаційного потенціалу, використання якого дасть змогу вирішити низку економічних, соціальних та екологічних проблем: підвищення рівня життя населення, його оздоровлення, часткове подолання проблеми безробіття, розв’язання проблеми надходжень у місцеві бюджети, забезпечення високого рівня охорони навколишнього середовища, а також збереження традицій і соціально-культурних цінностей. Важливим напрямком підвищення ефективності функціонування рекреаційного комплексу регіону є вдосконалення його управлінського механізму.

Домінуючі у теперішній час традиційні підходи до методів управління та організаційних структур рекреаційно-оздоровчих закладів не забезпечують адаптивності та ефективного і стійкого їх функціонування в умовах формування ринкових відносин. Тому, питання ефективної фінансово-господарської діяльності рекреаційно-оздоровчих об’єктів щодо виробництва та реалізації рекреаційного продукту та покращення його конкурентоспроможності на основі впровадження ефективних форм управління набуває особливої актуальності.

Проблеми регіонального розвитку та регіональної економіки розглядаються у працях П.Бєлєнького., З.Варналія, М.Долішнього, М.Козоріз, В.Мікловди, Н.Мікули, А.Мокія, С.Писаренко, Л.Чернюк. Окремі питання регіонального управління досліджували М.Бутко, М.Гладій, М.Долішній, М.Коваленко, С.Мельник. Деякі аспекти регіональної політики та розвитку рекреації і туризму висвітлені у роботах В.Євдокименка, М.Глядіної, В.Кравціва, В.Мамутова.

Але, разом з тим, багато управлінських та фінансово-економічних проблем функціонування рекреаційного комплексу залишаються не вивченими. У тому числі недослідженими є питання управління фінансами рекреаційних закладів, хоча проблемам розвитку цього комплексу присвячено ряд праць вітчизняних та зарубіжних вчених. І.Балабанов, Є.Гаганіна, В.Жолдак, А.Здоров, В.Квартальнов та І.Солодухіна розглядають тільки туристичну галузь. О.Амоша, П.Гудзь, О.Гулич, В.Євдокименко, В.Калитюк, С.Кравців, М.Нудельман, М.Лемешев, А.Охріменко, В.Полюга та І.Щербіна – загальні питання розвитку та функціонування рекреаційного комплексу, а також рекреаційну географію.

Управління санаторно-курортним комплексом, у тому числі окремі питання фінансового менеджменту, а також деякі аспекти управлінського обліку розглядаються у працях російських економістів А.Бикова, М.Бокова, А.Вєтітнєва, а також деяких вітчизняних – М.Грідчиної, С.Козьменка, І.Федорова.

Вивчення й аналіз опублікованих за даною проблематикою робіт дозволяє зробити висновок про те, що питання ефективного управління фінансами регіонального рекреаційно-оздоровчого комплексу недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-практичних аспектах, потребують поглиблення розробки його теорії та методології, що і визначає актуальність теми дослідження, теоретичну та практичну її важливість, постановку мети і задач.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів економічного факультету Ужгородського національного університету в рамках тематики „Ринкова трансформація економіки регіону” та тематики економічного факультету „Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації” (номер державної реєстрації 0105U004082).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування і розробка теоретичних, методичних положень і практичних рекомендацій щодо впровадження дієвого механізму ефективного управління фінансами регіонального рекреаційно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання:

·

·

·

·

·

·

·

·

Предмет та об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є рекреаційно-оздоровча сфера як складова регіональної економіки. Предметом дослідження є управління фінансами регіонального рекреаційно-оздоровчого комплексу як важливого компонента регіонального менеджменту.

Методологія та методика дослідження. Теоретична та методологічна основа цього дослідження – наукові розробки вітчизняних та закордонних фахівців із питань рекреації та туризму, регіоналістики, фінансового менеджменту і аналізу, управлінського обліку, фінансів підприємств, статистики та економетрики; Закони України „Про курорти” та „Стимулювання розвитку регіонів”; методичні документи із питань ціноутворення та аналізу фінансового стану санаторно-курортного підприємства. Інформаційну базу дослідження становлять періодичні видання, фінансові звіти та матеріали Представництва ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” у Закарпатській області, статистичні матеріали Закарпатського обласного управління статистики, які характеризують стан та розвиток рекреаційного комплексу Закарпаття.

При дослідженні основних теоретичних положень як методологічну базу було використано сучасні теорії ринкової економіки, фінансового менеджменту, методи дедукції та індукції, аналізу і синтезу, абстрактно-логічний метод. Здійснюючи аналіз фінансового стану санаторно-курортних підприємств були застосовані методи фінансового та економічного аналізу.

Для обґрунтування практичних рекомендацій використано методи порівняльного та системного аналізу, статистичного аналізу та групування, метод беззбитковості та кореляційно-регресійний аналіз для моделювання впливу факторів на прибуток.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у розробці та обґрунтуванні теоретичних підходів до формування ефективних механізмів управління фінансами рекреаційно-оздоровчого комплексу регіону.

Вперше:–

з позиції системного підходу досліджена сутність та специфіка локального рекреаційно-оздоровчого комплексу як складової частини регіональної господарської системи, що включає людський, ресурсний, інфраструктурний та екологічний потенціал, функціонально спрямований на комплексну організацію відпочинку та лікування з метою відтворення життєдіяльності населення;–

встановлено взаємозв’язок фінансових коефіцієнтів ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та майнового стану із прибутком рекреаційно-оздоровчих закладів, що дозволило виробити концептуальні підходи до формування механізму регулювання їх фінансової діяльності та виявити резерви зростання прибутковості на мезорівні управління.

Удосконалено:–

категоріально-понятійний апарат управління фінансами як складової регіонального менеджменту, яка охоплює сукупність принципів, засобів, форм та важелів управління фінансово-господарською діяльністю рекреаційно-оздоровчих закладів, що забезпечують досягнення їх стратегічних і тактичних цілей;–

методичний підхід до поділу витрат санаторно-курортних підприємств на умовно-постійні та змінні через виявлення впливу зміни обсягу наданих послуг на структуру витрат із врахуванням їхньої специфіки; –

методику розрахунку показників рентабельності основних послуг, додаткових платних послуг (побутових, культмасових, туристично-екскурсійних, послуг автотранспорту, зв’язку, житлово-комунальних, охорони здоров’я й інших) та послуг допоміжних підприємств.

Отримало подальший розвиток:–

функціональне зонування та ранжування лікувально-оздоровчих зон регіону, на основі якого здійснено їх розподіл на три групи у залежності від ступеня рекреаційної освоєності (освоєні, слабоосвоєні і неосвоєні);–

структуризація факторів попиту на рекреаційний продукт – рівень доходу, ціна рекреаційної послуги, стан здоров’я, демографічна ситуація, психологічні й фізичні характеристики самої людини, освітньо-професійний рівень населення, а також політичні та екологічні фактори;–

система заходів із вдосконалення організаційної структури управління фінансами шляхом її децентралізації та створення центрів фінансової відповідальності.

Практичне застосування одержаних результатів. Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження визначають обґрунтовані пропозиції щодо розробки й впровадження нових підходів щодо підвищення ефективності управління фінансами санаторно-курортних підприємств в умовах ринкової економіки.

Пропозиції щодо вдосконалення теоретико-методичних підходів до підвищення ефективності діяльності підприємств рекреаційно-оздоровчого комплексу на основі покращення їх фінансово-організаційної структури та створення центрів фінансової відповідальності можуть бути використані при розробці стратегії управління фінансами санаторно-курортних закладів.

Результати дослідження враховано і використано у практиці управління фінансами та фінансового аналізу Представництва ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” у Закарпатській області та Алергологічної лікарні смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, що засвідчують довідки про впровадження (довідка № 10-6/55 від 22 лютого 2007 р., № /10 від 22 лютого 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним дослідженням. Викладені у дисертації наукові результати отримані автором особисто і відображені у восьми опублікованих наукових працях, які написані без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методичні та практичні результати досліджень були обговорені та схвалені на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.), на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції „Конкурентоспроможність національної економіки” (м. Київ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції „Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах глобалізації” (м. Сімферополь, 2007 р.), а також у роботі ІІ-ої Міжнародної школи-семінару „Теорія прийняття рішень” (м.Ужгород, 27.09-02.10 2004).

Публікації. Основні положення дисертації, які є особистим доробком автора, опубліковані у шести фахових виданнях і мають загальний обсяг 2,5 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота обсягом 211 сторінок, у тому числі 180 сторінок основного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить перелік використаних джерел із 181 найменування, 15 додатків на 15 сторінках. Дисертація ілюстрована 13 рисунками на 5 сторінках і містить 51 таблицю на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі дисертації „Теоретико-методичні основи регіонального управління фінансами рекреаційно-оздоровчого комплексу” проаналізовано та поглиблено науково-методичні підходи до визначення сутності регіону, рекреації, діяльності рекреаційного комплексу, оцінки ролі та ефективності фінансового менеджменту у санаторно-курортній діяльності, а також у системі регіонального менеджменту.

Аналіз літературних джерел із питань рекреації дав змогу визначити її як систему заходів, які пов’язані із використанням вільного часу для оздоровчої, спортивної та культурно-пізнавальної діяльності на спеціалізованих територіях, що спрямовані на збереження і відтворення фізичного, психологічного і духовного стану здоров’я людини та її життєвих сил. На сучасному етапі розвитку суспільства вона набуває особливого значення, сприяє відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності та здоров’я.

У дисертаційній роботі визначені наступні специфічні риси рекреаційного продукту: 1) нерозривність виробництва і споживання послуг; 2) невідчутність рекреаційної послуги; 3) неможливість зберігання рекреаційних послуг; 4) протиріччя статичності пропозиції та динамічності попиту; 5) можливість пакетування рекреаційних послуг (можливість надання взаємодоповнюючих рекреаційних послуг).

З огляду на локалізованість рекреаційної діяльності, тобто її тяжіння до наявних рекреаційних ресурсів, виникає необхідність визначення поняття „локальний рекреаційно-оздоровчий комплекс”. Аналіз опрацьованих наукових джерел виявляє відсутність у них визначень поняття „рекреаційно-оздоровчий комплекс” на відміну від усталених понять „туристично-рекреаційний” або „рекреаційний комплекс”.

На основі аналізу й дослідження понятійного апарату рекреаційної діяльності та її видів обґрунтовано визначення локального рекреаційно-оздоровчого комплексу як частини господарства регіону, пов’язаної з використанням територіальних особливостей для оздоровлення людини через організацію відпочинку та лікування з метою відновлення її життєвих сил. Оскільки відпочинок і лікування забезпечують санаторно-курортні заклади, то рекреаційно-оздоровчий комплекс поєднує у собі організації та підприємства, які здійснюють санаторно-курортну діяльність, тобто використовують лікувально-оздоровчі ресурси для виробництва рекреаційного продукту та задоволення потреб споживачів у лікуванні та оздоровленні з метою отримання прибутку, а також підприємства, що їх обслуговують. За КВЕД (класифікатором видів економічної діяльності) діяльність санаторно-курортних закладів включає: діяльність бальнеологічних лікарень (в тому числі дитячих), грязелікарень, курортних поліклінік, санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, спеціалізованих санаторіїв (включно з дитячими), санаторіїв для дітей з батьками та дитячих оздоровчих центрів.

Узагальнено підходи до функціонального зонування рекреаційних територій та наведено загальну характеристику лікувально-оздоровчих зон регіону – Ужгородської, Мукачівської, Великоберезнянсько-Перечинської, Міжгірсько-Воловецької, Свалявської, Іршавської, Берегівської, Хустсько-Виноградівської, Тячівської та Рахівської.

Із становленням в Україні ринкових основ господарювання першочергового значення набуває регіоналізація управління, яка забезпечить регіонам можливість здійснення соціально-економічного розвитку і проведення раціонального та ефективного використання економічних ресурсів. У зв’язку з цим різко зростає роль управлінської діяльності, в тому числі і на галузевому рівні, яка безпосередньо пов’язана із регіональним менеджментом.

Доведено, що фінансовий менеджмент – одна з невід’ємних складових частин регіонального менеджменту, який спрямований на погоджений розвиток структурних підсистем регіону, кожна із яких представлена своєю галуззю. Тому, система управління фінансами рекреаційно-оздоровчого комплексу є частиною регіональної системи управління економічними процесами.

Результати проведеного критичного аналізу категорії „управління фінансами” засвідчили відсутність однозначності її трактування. Визначення економічної сутності управління фінансами розкрито в роботі як невід’ємну складову загальної системи управління та регіонального менеджменту. Вона охоплює комплекс принципів, засобів, важелів та форм управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, які забезпечують досягнення його стратегічних і тактичних цілей.

Обґрунтовано, що важливим інструментом для прийняття правильних управлінських рішень є фінансовий аналіз. Він є ключовим етапом загального аналізу роботи підприємства, оскільки лежить в основі оцінки реального фінансово-економічного стану та ризиків, які йому загрожують. Він дозволяє визначити ефективність господарської діяльності підприємства, оцінити їх фінансовий стан, платоспроможність, кредито- та конкурентоспроможність.

Для дослідження та узагальнення найхарактерніших тенденцій ефективного управління підприємствами санаторно-курортного комплексу пропонується дослідити такі групи показників як: 1) структура капіталу і активів; 2) майновий стан; 3) фінансова стійкість; 4) ліквідність і платоспроможність; 5) рентабельність; 6) ділова активність. Доведено, що кінцева мета управління фінансами санаторно-курортних підприємств – це забезпечення їх стійкого майнового та фінансового стану, платоспроможності, приросту прибутковості, а також ефективності використання капіталу.

У другому розділі „Системно-структурний аналіз діяльності санаторно-курортної сфери регіону” досліджено розвиток сукупності рекреаційно-оздоровчих закладів регіону, структуру їх капіталу та активів, матеріально-технічне забезпечення. Одночасно здійснено оцінку ефективності управління фінансами підприємств санаторно-курортного комплексу регіону.

У розвитку рекреаційного комплексу в Україні особливе місце належить Закарпатському регіону, що зумовлено наявністю значного унікального рекреаційного потенціалу на теренах нашої області: великих запасів лікувальних мінеральних вод, лісових рекреаційних ресурсів, цінних пам’яток історії та культури і вигідним географічним розташуванням. Всі ці умови роблять регіон привабливим для оздоровлення та відпочинку людей і визначають курс на пріоритетний розвиток рекреації на Закарпатті. У роботі наголошено на важливому значенні рекреаційної сфери як потенційно високорентабельного та соціально-орієнтованого сектору регіональної економіки.

Аналіз кількості та місткості санаторіїв, а також пансіонатів із лікуванням за регіонами України показав, що за їх кількістю Закарпатська область поряд із Запорізькою та Івано-Франківською займає 7-ме, а за місткістю санаторіїв та пансіонатів – 9-те місце. На території області розташовано 68 закладів відпочинку, у тому числі 16 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, 8 санаторіїв-профілакторіїв та 44 бази відпочинку (табл.1).

Таблиця 1

Кількість та місткість закладів відпочинку у Закарпатській області

Назва закладів | 1995 | 2005 | кількість | в них місць | кількість | в них місць | одиниць | % | одиниць | % | Санаторії і пансіонати з лікуванням | 15 | 4307 | 60,8 | 16 | 3254 | 50,0 | Санаторії-профілакторії | 14 | 1145 | 16,2 | 8 | 410 | 6,6 | Пансіонати відпочинку | 3 | 170 | 2,4 | - | - | - | Бази відпочинку | 26 | 1463 | 20,6 | 44 | 2592 | 43,4 | Всього | 58 | 7085 | 100 | 68 | 6256 | 100 | Дослідження регіональних особливостей розвитку рекреаційного комплексу Закарпаття дає змогу зробити висновок, що він характеризується переважним розвитком санаторно-курортного лікування, про що свідчить найбільша частка санаторіїв за місткістю та кількістю оздоровлених осіб – 71,2%.

Проведено ранжування лікувально-оздоровчих зон Закарпатської області, на основі якого здійснено їх розподіл на 3 групи у залежності від ступеня рекреаційної освоєності: 1) освоєні – Мукачівська, Свалявська та Хустсько-Виноградівська; 2) слабоосвоєні – Рахівська, Берегівська, Великоберезнянсько-Перечинська та Міжгірсько-Воловецька; 3) неосвоєні – Іршавська та Ужгородська.

Було виявлено, що основну частку ринку санаторного обслуговування регіону займає Представництво ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” в Закарпатській області, до складу якого входять 7 оздоровниць та допоміжні підприємства. Про це свідчить його питома вага у загальній місткості всіх санаторіїв (протягом 2001-2005 років не нижча 63,7%), а також у загальній кількості оздоровлених осіб (76,8% і більше від загальної кількості).

Внаслідок аналізу складу та структури майна підприємств санаторно-курортного комплексу було виявлено, що у структурі активів переважають основні засоби (понад 76%), а в структурі капіталу визначальна роль належить власному капіталу (понад 82%). Аналіз стану фінансового забезпечення санаторно-курортних підприємств на прикладі Представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” у Закарпатській області показав, що його можна вважати в цілому позитивним. Про це свідчить стабільне зростання суми майна підприємства, підвищення його мобільності, збільшення грошових коштів, наявний приріст власного капіталу, зростання нерозподіленого прибутку та його частки у власному капіталі підприємства.

Оцінка матеріально-технічного забезпечення санаторно-курортної сфери показала стійку тенденцію зростання рівня зношеності основних засобів при незначному їх прирості та стійкому зменшенні придатності.

У процесі аналізу основних показників діяльності санаторно-курортного підприємства було встановлено, що за період 2001 – 2005 р.р. визначилася стійка тенденція до зростання кількості обслужених осіб та обсягів наданих послуг. Зокрема, кількість обслужених осіб зросла на 18,3%, обсяг наданих послуг – на 121 %, у т.ч. санаторно-курортними закладами – на 96,5%, а отриманий прибуток зріс на 158,1% (табл.2).

Таблиця 2

Основні показники фінансово-господарської діяльності Представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” у Закарпатській області за 2001-2005 роки

Показники | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Зміни 2005 до 2001,% | 1. Кількість обслужених осіб, чол. | 32070 | 32676 | 34468 | 35828 | 37929 | 18,3 | 2. Заповнюваність ліжкового фонду, % | 89,2 | 100,4 | 103,4 | 106,6 | 100,5 | 12,7 | 3. Обсяг наданих послуг, тис.грн. | 28687,7 | 35498,7 | 42537,5 | 49815,7 | 63406,4 | 121,0 | у т.ч. санаторно-курортними закладами | 23882,0 | 30628,2 | 37836,8 | 37688,4 | 46916,4 | 96,5 | 4. Отриманий прибуток, тис.грн. | 1314,3 | 1667,3 | 1535,8 | 1774,4 | 3392,5 | 158,1 | Виручка від реалізації мала стійку тенденцію до зростання, що відбувалося за рахунок збільшення обсягу продажу послуг усіма санаторіями. Також зростали прибуток від звичайної діяльності та чистий прибуток, що є однією із ознак поліпшення стану фінансового управління на підприємстві.

У результаті проведеного аналізу було виявлено, що для фінансово-господарської діяльності підприємств санаторно-курортного комплексу Закарпаття притаманна специфічна риса, яка вирішальним чином впливає на кінцеві результати їх роботи – нерівномірність завантаженості основної діяльності впродовж року, яка призводить до значних коливань у грошових надходженнях.

Як показав проведений аналіз, найвищі показники завантаженості або заповнюваності ліжкового фонду характерні для третього й четвертого кварталів (середній показник за 2001 – 2005 роки – відповідно 108,5% і 116,8%). А найменша заповнюваність спостерігалася у першому кварталі – 81,7%. Згідно з показниками завантаженості найбільша виручка від реалізації у середньому надійшла за 3 квартал (32,6% від її річної суми), а найменша – у 1 кварталі (18,7% від річної суми).

Досліджуючи фактори, що впливають на завантаженість рекреаційних об’єктів, основним із яких є попит населення на рекреаційний продукт, виділено ті, які визначають і впливають на цей попит: рівень доходу, ціна путівки, вікова структура населення, демографічна ситуація, психологічні й фізичні характеристики самої людини, професійна структура населення окремих регіонів, політичні та екологічні фактори. При цьому, особливістю Закарпатської області є нижчий рівень оплати праці населення, ніж у середньому по Україні, що визначає меншу доступність рекреаційних послуг більшості жителям регіону.

Дослідження ефективності управління фінансами підприємств санаторно-курортного комплексу регіону проведено на основі узагальнення найхарактерніших тенденцій за такими групами показників: 1) фінансова стійкість; 2) ліквідність і платоспроможність; 3) рентабельність; 4) ділова активність.

Фінансову стійкість було проаналізовано як за допомогою абсолютних, так і відносних показників. За допомогою абсолютних показників наявності достатньої величини джерел для формування запасів підприємства розраховано тривимірний показник фінансової стійкості та визначено тип фінансової ситуації на підприємстві як нестійкий. Про погіршення фінансової стійкості свідчать також її відносні показники – зменшення коефіцієнтів автономії, маневреності власного капіталу та забезпеченості власними оборотними коштами.

Результати дослідження показників ліквідності дозволили зробити висновок про погіршення загальної платоспроможності санаторно-курортних закладів, але у цілому ліквідність балансу підтримується і додаткове залучення коштів інвесторів може значно підвищити платоспроможність підприємства.

За даними проведеного аналізу фінансової результативності санаторно-курортних підприємств можна зробити декілька важливих висновків: впродовж періоду діяльності, який піддано аналізу, відбувалося суттєве зростання валового прибутку (на 5961,1 тис.грн. або на 175,9%), фінансових результатів від операційної діяльності (на 4873,0 тис.грн. або на 271,3%), фінансових результатів від звичайної діяльності (на 2032,7 тис.грн. або на 149,5%) та чистого прибутку (на 2078,2 тис.грн. або на 158,1%). Це позитивно характеризує ефективність фінансового управління підприємства.

За удосконаленою методикою розрахунку показників рентабельності основних та інших платних послуг (побутових, культмасових, туристично-екскурсійних, автотранспортних, зв’язку, житлово-комунальних, охорони здоров’я та інших), та послуг допоміжних підприємств було проведено аналіз за трьома групами – продажу, витрат і капіталу. Він засвідчив, що серед показників рентабельності продаж та витрат найбільше зростала (і у 2005 році була найвищою) рентабельність послуг, що не входять до вартості путівки. Прибутковість продажу основних послуг також виявилася доволі значною і мала стабільну тенденцію до зростання, що свідчить про ефективність продажу та виробництва санаторно-курортних послуг.

Висновок про ефективність використання капіталу підтверджує і збільшення деяких показників ділової активності: зростання коефіцієнта оборотності активів загалом (в тому числі основних та оборотних), коефіцієнта оборотності власного капіталу, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, а також зменшення тривалості операційного та фінансового циклів, терміну погашення кредиторської заборгованості.

У третьому розділі „Формування механізмів ефективного управління фінансами санаторно-курортного комплексу регіону” з метою виявлення внутрішніх резервів беззбитковості було проведено CVP аналіз (аналіз „Витрати-обсяг-прибуток”), розроблено теоретико-прикладний механізм підвищення ефективності діяльності рекреаційно-оздоровчих підприємств регіону на основі математичного моделювання та обґрунтовано організаційні підходи до вдосконалення системи управління фінансами санаторно-курортних підприємств.

Основою проведення аналізу беззбитковості стало групування витрат на умовно-постійні і змінні. До умовно-постійних було віднесено витрати, сума яких не змінюється із зміною виручки від реалізації путівок, тобто, які не залежать від кількості відпочивальників. Наприклад, амортизаційні відрахування, поточний ремонт будівель та споруд, канцелярські та поштово-телеграфні видатки, витрати на охорону праці і т. п. У повному обсязі сюди відносяться також податки та збори, які своєю чергою включають плату за землю, комунальний податок, податок за використання надр, плату за використання прісної води, податок на геологорозвідувальні роботи, податок із власників транспортних засобів та ін. Змінними є витрати на харчування, лікування та медикаменти.

На підприємствах санаторно-курортного комплексу значну частку складають так звані змішані статті затрат, які включають як умовно-постійні, так і змінні витрати. Серед них – витрати на освітлення, опалення, утримання приміщень, автотранспорту та ін. Для таких витрат визначена частка їх умовно-постійної і змінної частин. Існує також така стаття витрат як загальновиробничі, для яких у Звіті про собівартість реалізованих ліжкоднів одразу ж визначена сума постійної та змінної їх частин.

Результати цього дослідження показали, що санаторно-курортним підприємствам, з огляду на специфіку їхньої діяльності, притаманна більша частка умовно-постійних витрат у складі собівартості (протягом 2003-2005 років від 54,7% до 55,6%), яка означає значніший вплив операційного важеля, тобто більший приріст прибутку порівняно з приростом виручки. Сила впливу операційного важеля була одинаковою у 2003 і 2004 роках – 4,0. Тільки у 2005 році вона зменшилася до 3,65, що пов’язано із перевищенням темпів приросту прибутку над темпом росту маржинального доходу.

В роботі обґрунтовано, що використання механізму операційного леверіджа при мінливих умовах господарювання дозволить управляти прибутком як важливим фактором, який впливає на фінансово-господарський стан підприємства.

Один із шляхів пошуку резервів зростання ефективності функціонування підприємства – кореляційно-регресійний аналіз, який дає змогу виявити суттєвість впливу факторів на зміну інтегральної оцінки, завдяки чому з’являється можливість розрахунку резервів. За інтегральний показник було обрано прибуток (Y), а як фактори – коефіцієнти ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та майнового стану, розраховані у другому розділі.

На підставі аналізу кореляційної матриці було відібрано 7 показників-факторів і визначено рівняння лінійної множинної регресії у вигляді:

,

де Х1 – коефіцієнт поточної ліквідності, Х3 – коефіцієнт абсолютної ліквідності, Х5 – коефіцієнт концентрації позикового капіталу (коефіцієнт фінансової залежності), Х8 – коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами, Х9 – коефіцієнт оборотності активів, Х13 – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, Х14 – коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Значення коефіцієнтів , , , , , і у рівнянні полягає у тому, що вони показують, як у середньому зміниться результуюча ознака Y при збільшенні відповідного коефіцієнта на одиницю шкали його виміру, за умови фіксованих значень інших показників, що входять у рівняння множинної регресії.

Для оцінки параметрів вказаного рівняння було складено матрицю парних коефіцієнтів кореляції результуючого параметра Y та відібраних параметрів (табл.3).

Таблиця 3

Матриця відібраних параметрів

У | Х1 | Х3 | Х5 | Х8 | Х9 | Х13 | Х14 | У | 1 | -0,3043 | 0,5899 | 0,6820 | -0,4427 | 0,9578 | 0,9681 | 0,7690 | Х1 | -0,3043 | 1 | 0,4189 | -0,0059 | 0,7705 | -0,3847 | -0,3481 | 0,2929

Х3 | 0,5899 | 0,4189 | 1 | 0,8344 | -0,1320 | 0,6057 | 0,5166 | 0,8295 | Х5 | 0,6820 | -0,0059 | 0,8344 | 1 | -0,4978 | 0,8109 | 0,6193 | 0,6937 | Х8 | -0,4427 | 0,7705 | -0,1320 | -0,4978 | 1 | -0,5912 | -0,4029 | -0,0526 | Х9 | 0,9578 | -0,3847 | 0,6057 | 0,8109 | -0,5912 | 1 | 0,9374 | 0,6871 | Х13 | 0,9681 | -0,3481 | 0,5166 | 0,6193 | -0,4029 | 0,9374 | 1 | 0,6374 | Х14 | 0,7690 | 0,2929 | 0,8295 | 0,6937 | -0,0526 | 0,6871 | 0,6374 | 1 | Використовуючи методи оцінки параметрів регресії на основі розрахункових даних параметрів і кореляційної матриці, знайдено значення коефіцієнтів рівняння множинної регресії: = 3,6245; = - 12,1362; = - 2,5230;

= - 11,4472; = 1,7026; = 0,3087; = 3,4713;

= - 23,7380.

Тоді рівняння множинної регресії матиме вигляд:

Y = – 23,7380 + 3,6245Х1 – 12,1362Х3 – 2,5230Х5 – 11,4472Х8 + 1,7026Х9 +

+ 0,3087Х13 + 3,4713Х14 .

Аналіз отриманого рівняння вказує на те, що найсуттєвіше на розмір чистого прибутку впливають Х8 (коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами) та Х3 (коефіцієнт абсолютної ліквідності). При цьому їх зростання призведе до зменшення результативного показника.

Використовуючи цей взаємозв’язок, можна відшукати фактори росту прибутку, маневруючи збільшенням чи зменшенням цих показників. Отже, з метою зростання прибутку треба стримувати темпи зростання показника абсолютної ліквідності, коефіцієнта концентрації позикового капіталу та коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами. З іншого боку, треба забезпечити збільшення коефіцієнта поточної ліквідності (Х1), оборотності активів (Х9) та коефіцієнтів оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості (Х13 і Х14).

У дослідженні обґрунтовано, що ефективне управління фінансами підприємства визначається насамперед станом його організаційного забезпечення. Система управління фінансами може бути побудована за принципом створення центрів відповідальності у рамках єдиної організаційної структури підприємства. Аналіз, проведений у Представництві ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” в Закарпатській області показав, що за існуючої організаційної структури центри відповідальності за доходами, витратами, прибутком та інвестиціями знаходяться у планово-економічному відділі. Визначено, що відповідальність за ці показники роботи санаторно-курортних підприємств доцільно покласти на такі відділи: 1) центр відповідальності за доходи повинен бути у відділі маркетингово-договірної роботи; 2) за витрати – у місцях їх виникнення (бухгалтерські відділи оздоровниць та дочірніх підприємств, планово-економічний відділ); 3) за прибуток – у планово-економічному відділі; 4) за інвестиції – у фінансово-бухгалтерській службі.

Через це, з метою вдосконалення управління фінансами та для децентралізації організаційно-управлінської структури було запропоновано створення у складі Представництва маркетингової та фінансово-бухгалтерської служби, виокремити із підпорядкування заступника директора із лікувальної справи відділи кадрів та юридичний, які повинні підпорядковуватися заступнику директора з кадрово-правової роботи, розвивати медичну службу, до переліку повноважень якої додати такі нові напрямки як маркетинг медичних послуг та впровадження нових видів медичних послуг, а також розробку нормативів за усіми видами медичних послуг (рис.1).

Рис.1. Вдосконалена організаційно-управлінська структура Представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” у Закарпатській області

Важливою функцією центрів фінансової відповідальності має стати контроль за дотриманням відповідних параметрів розвитку підприємства. Тобто повинна бути створена система контролінгу як невід'ємна складова частина ефективної системи управління підприємством, основу якої складає система моніторингу показників фінансового стану на підприємствах санаторно-курортної сфери.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано науково-прикладне завдання удосконалення управління рекреаційно-оздоровчим комплексом регіону, зокрема його фінансовою складовою. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Розвиток рекреаційного комплексу – ефективний засіб структурної трансформації економіки регіону у напрямі її соціальної орієнтації. З позиції системного підходу досліджено сутність і специфіку рекреації та локального рекреаційно-оздоровчого комплексу як складової регіональної господарської системи, що включає людський, ресурсний, інфраструктурний та екологічний потенціал, функціонально спрямований на комплексну організацію відпочинку та лікування з метою відтворення життєдіяльності населення. Обґрунтовано визначення рекреаційно-оздоровчого комплексу, як частини господарства регіону, пов’язаної з використанням територіальних особливостей для оздоровлення людини через організацію відпочинку та лікування з метою відновлення її життєвих сил.

2. У роботі вдосконалено понятійний апарат системи фінансового менеджменту, досліджено його еволюцію та місце у системі регіонального управління. Доведено, що фінансовий менеджмент – одна із невід’ємних складових частин регіонального менеджменту, що спрямована на погоджений розвиток структурних підсистем регіону, тобто галузей економіки регіону. Досліджено суть, мету, завдання, функції та механізм фінансового менеджменту. Зокрема, визначено його загальнооптимізаційне завдання – досягнення на кожному етапі розвитку підприємства підвищення його ринкової вартості при забезпеченні достатньої фінансової стійкості та платоспроможності і оптимізації співвідношення рівня прибутку та ризику у процесі прийняття управлінських рішень.

3. Досліджено методичні підходи до оцінки ефективності фінансового управління в санаторно-курортній діяльності за допомогою фінансового аналізу, що відрізняється набором груп показників та дає можливість оцінити фінансові потреби санаторно-курортних підприємств для досягнення стратегічних цілей менеджменту. Запропоновано проводити дослідження найхарактерніших тенденцій фінансового менеджменту підприємств санаторно-курортного комплексу шляхом аналізу таких груп показників: 1) структура капіталу та активів; 2) майновий стан; 3) фінансова стійкість; 4) ліквідність і платоспроможність; 5) рентабельність; 6) ділова активність.

4. У роботі обґрунтовано, що рекреаційний комплекс Закарпаття характеризується переважним розвитком санаторно-курортного лікування. При цьому виділено три групи лікувально-оздоровчих зон за рівнем освоєності.

Результати дослідження доводять, що період розвитку рекреаційного комплексу Закарпаття можна оцінити як складний через те, що з переходом на ринкові відносини виникло питання раціональнішого використання матеріально-технічної бази закладів та ефективнішого заповнення санаторіїв і баз відпочинку. Наявний рекреаційний потенціал Закарпатської області використовується недостатньо ефективно, про що свідчать незадовільні показники завантаженості цілорічного ліжкового фонду (у 2005 році – лише 62,1%). Основними причинами такої ситуації можна назвати перерви та простої у діяльності санаторно-оздоровчих закладів, низьку якість обслуговування, рівень сервісу та обмеженість купівельної спроможності більшості населення.

5. Аналіз стану фінансового управління санаторно-курортних підприємств проведено на прикладі Представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” у Закарпатській області, яке складається із 7 найпотужніших оздоровниць області і займає основну частку ринку санаторно-курортних послуг Закарпаття. За результатами цього аналізу можна стверджувати, що стан фінансового забезпечення підприємства можна вважати назагал позитивним, про що свідчить стабільне зростання суми майна підприємства, підвищення його мобільності, збільшення грошових коштів, наявний приріст власного капіталу, зростання нерозподіленого прибутку та його частки у власному капіталі підприємства.

Але, результати проведеного аналізу показали, що на фінансовий стан негативно впливали погіршення фінансової стійкості санаторно-курортних об’єктів регіону та показників ліквідності.

6. У роботі уточнено деякі методичні підходи до вдосконалення фінансового управління санаторно-курортними підприємствами в умовах трансформації економіки. Зокрема, пропонується до впровадження на підприємствах аналіз беззбитковості, що дозволяє простежити залежність фінансових результатів підприємства від зміни структури витрат і обсягу виробництва, а також виявити можливості самофінансування рекреаційно-оздоровчої галузі для оцінки її організаційно-економічних резервів беззбитковості або межі рентабельності.

7. Розроблено кореляційно-регресійну модель, яка дала змогу виявити резерви підвищення ефективності управління фінансами санаторно-курортних закладів. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу було обгрунтовано, що на прибуток, як результативний показник, найсуттєвіше впливають коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами та коефіцієнт абсолютної ліквідності. При цьому їх зростання призводить до зменшення результативного показника. Використовуючи цей взаємозв’язок, можна встановити фактори росту прибутку, маневруючи збільшенням, чи зменшенням цих показників.

8. Було розроблено рекомендації щодо вдосконалення процесу управління фінансами рекреаційно-оздоровчого підприємства шляхом оптимізації його організаційної структури. Зокрема, запропоновано створити центри фінансової відповідальності за доходи, витрати, прибуток та інвестиції й обґрунтовано їх розподіл за відділами санаторно-курортної організації.

З метою вдосконалення управління фінансами рекомендується децентралізувати організаційно-управлінську структуру на основі виокремлення деяких підрозділів підприємства в самостійні структурні одиниці, а також запровадження системи контролінгу та моніторингу фінансового стану.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Матеріали конференцій:

1. Слюсарчук О.П. Аналіз складу майна санаторно-курортних підприємств та джерел його формування // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. – Дніпропетровськ, 2004 р. – С.172-174

2. Слюсарчук О.П. Роль фінансового аналізу у системі управління фінансами підприємств // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях глобализации”.– Сімферополь, 2007. – С.131-133.

АНОТАЦІЯ

Слюсарчук О.П. Регіональні аспекти управління фінансами рекреаційно-оздоровчого комплексу (на матеріалах Закарпатської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Ужгородський національний університет, Ужгород, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу існуючих та обґрунтуванню нових підходів до впровадження дієвого механізму ефективного управління фінансами рекреаційно-оздоровчого комплексу регіону. Проведений аналіз рекреаційного комплексу дозволив сформулювати авторське визначення локального рекреаційно-оздоровчого комплексу та узагальнити підходи до функціонального зонування рекреаційно-оздоровчих зон. Здійснено їх групування в залежності від ступеня освоєності.

У роботі запропоновано підходи до вдосконалення управління санаторно-курортними підприємствами регіону: аналіз беззбитковості; кореляційно-регресійна модель для підвищення результативності санаторно-курортних закладів; оптимізація організаційної структури підприємств шляхом створення центрів фінансової відповідальності.

Ключові слова: локальний рекреаційно-оздоровчий комплекс, санаторно-курортні підприємства, управління фінансами.

АННОТАЦИЯ

Слюсарчук О.П. Региональные аспекты управления финансами рекреационно-оздоровительного комплекса (на материалах Закарпатской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата