КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СВЕНТИЦЬКА Олеся Володимирівна

УДК 323.28:327

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ТЕРОРИЗМ

ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ

23.00.03 – політична культура та ідеологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

МЕЛЕЩЕНКО Олександр Костянтинович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

КОРНІЄНКО Валерій Олександрович,

Вінницький національний технічний університет, завідувач кафедри українознавства, політології і права

кандидат філософських наук

РОЗУМНИЙ Максим Миколайович,

Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу стратегічних комунікацій

Захист відбудеться “11” вересня 2007 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий “10” липня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 26.001.36,

кандидат політичних наук Сащук Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний тероризм як важливий чинник формування нового світового порядку перетворився на невід’ємний компонент міжнародних політичних процесів. Оперуючи обмеженими раніше ресурсами й зазнаючи радикальних змін, він є значною загрозою національній безпеці. Тероризм належить до найбільш небезпечних і важко прогнозованих явищ, вирізняється особливим динамізмом і багатоплановістю, а також здатністю до адаптації й модернізації в умовах основних цивілізаційних тенденцій сучасності – глобалізації та інформатизації.

Проблема тероризму є об’єктом активних наукових дискусій останніх десятиліть, але, незважаючи на значну кількість теоретичних праць із цієї тематики, практичного вирішення цієї проблеми досі не знайдено. Навпаки, в усьому світі посилюється силове протистояння, тому проблема тероризму залишається найбільш актуальною сьогодні. Безпрецедентні терористичні акти, здійснені в США 11 вересня 2001 р., стали своєрідною точкою відліку нового “постманхеттенського” століття, їх можна визнати поворотним пунктом не тільки у розвитку самого тероризму, але і в його переосмисленні. Акцент досі робиться на політичному, кримінально-правовому аспектах явища, але поза увагою залишаються такі важливі питання як способи досягнення та розповсюдження інформаційно-емоційного ефекту, на який розраховано більшість терористичних актів, механізми впливу терористів на громадськість задля реалізації власних політичних цілей та механізми формування “терористичної свідомості”. Актуальність теми дослідження також обумовлена необхідністю осмислення питань ґенези сучасного тероризму, уточнення медійного складника феномена, що вивчається.

Потребує подальшої наукової розробки й проблема взаємовпливу сучасного тероризму як невід’ємної частини інформаційної структури та засобів масової інформації (ЗМІ). В умовах новітньої інформаційної ери процес розповсюдження серед населення жаху та відчуття хаосу значною мірою залежить від висвітлення мас-медіа терористичних загроз та насильницьких актів, внаслідок чого існує реальна небезпека перетворення ЗМІ на основний “фокус дії” для терористів (М.Кастельс). Саме через мас-медіа терористи можуть маніпулювати інформацією у власних інтересах, розраховуючи не тільки на формування відповідної громадської думки та вплив на владні структури, що ухвалюють політичні рішення, але й на залучення прихильників. Причому ЗМІ не просто інформують про терористичні акти, а й пропонують власне тлумачення подій, що відбуваються, формулюють суб’єктивні висновки, тим самим задаючи певні рамки в інтерпретації актів тероризму. З урахуванням означеної специфіки мас-медіа, терористичні акції розглядаються як спеціально сплановані для застосування повного комплексу засобів і методів розповсюдження інформації з метою впливу на поведінку аудиторії. У такому контексті перед світовою спільнотою постає завдання – не допустити використання терористами інформаційних ресурсів. Цього неможливо досягти без певних обмежень ЗМІ.

З огляду на це вивчення проблеми висвітлення ЗМІ терористичних актів, питання взаємодії ЗМІ та владних органів у боротьбі з тероризмом, а також використання редакційного апарату й інструментарію мас-медіа безпосередньо терористами для досягнення власної мети має велике теоретичне та практичне значення.

Джерельну базу дисертації складено відповідно до напрацювань зарубіжних і вітчизняних дослідників.

Сьогодні існує кілька напрямів вивчення вказаної проблеми. Представники різних наукових дисциплін доводять, що саме їм належить розробка не лише дефініції цього поняття, але й можливих способів протидії тероризмові.

У вітчизняній літературі радянського періоду з урахуванням певних ідеологічних упереджень особливу увагу приділялося міжнародно-правовому аспекту західного тероризму. Найбільш значні дослідження за цією тематикою було проведено Н.Бегловою, В.Блищенко, Т.Бояр-Созонович, О.Будницьким, В.Вітюком, І.Карпецом, Л.Моджорян, А.Суворовим, С.Ефіровим та іншими вченими.

Останніми роками з’явилися наукові дослідження, в яких феномен тероризму розглядається як особливий вид злочину, а саме з кримінально-правових позицій. Найбільш ґрунтовні розробки було здійснено такими науковцями як В.Антипенко, Ю.Антонян, В.Євдокимов, В.Ємельянов, В.Комісаров, В.Крутов, Н.Литвинов, В.Ліпкан, В.Лунєєв, Є.Ляхов, Д.Нікіфорчук, М.Руденко, К.Салімов.

У межах наступного напряму можна виділити роботи, присвячені аналізу політичного тероризму. Означену тему активно розробляли Ю.Авдєєв, О.Бардін, Я.Дашкевич, В.Епштейн, Н.Лазарєв, Л.Мошкова, С.Телешун, А.Яцько та ін.

Теоретичним та методологічним розробкам у сфері вивчення історії розвитку тероризму, основних тенденцій його еволюції присвячено дослідження О.Будницького, К.Жаринова, В.Замкового, М.Ільчикова, А.Суворова, М.Требіна та інших вчених.

Варто зазначити, що існує чимала кількість праць з тематики політичного тероризму взагалі та його інформаційного складника зокрема іноземних авторів, серед яких слід згадати Г.Веймана, П.Вілкінсона, У.Лакера, Б.Накос, Ф.Перла, Б.Хофмана, Р.Шафферта, А.Шміда та ін.

Цілий ряд досліджень розкриває розвиток тероризму в умовах формування інформаційного суспільства, зростання ролі інформаційно-комунікативних технологій та безпосередньо пов’язаних з ними засобів масової інформації. Серед напрацювань з означеної проблематики варто назвати роботи вчених, які певною мірою стосувалися проблеми екстремізму та тероризму в контексті загальноцивілізаційних процесів: Д.Белла, Ж.Бодрійара, Е.Гіденса, М.Кастельса, Дж.Лалла, К.Поппера, Е.Тоффлера, Ф.Фукуяму, С.Хантінгтона та ін. Серед вітчизняних авторів, які досліджують інформаційні процеси в умовах глобалізації, слід назвати О.Зернецьку, О.Гриценко, В.Іванова, Є.Макаренко, М.Ожевана, Т.Петріва, Г.Почепцова, В.Шкляра, А.Чічановського тощо. Але зазначені вище науковці не акцентували повною мірою на такій тенденції розвитку інформаційного суспільства як практика використання медіа-тероризму як інструменту світової політики.

Таким чином, результати досліджень окремих аспектів феномена тероризму представлено в численних джерелах, у переважній більшості яких недостатньо досліджено інформаційну сутність терористичної діяльності. Потребує аналізу залежність тероризму від інструментарію мас-медіа, а також роль засобів масової інформації у протидії цьому небезпечному явищу. Слід констатувати також певну неопрацьованість гуманітарних, соціокультурних аспектів феномена, причини активізації тероризму в кінці ХХ – на початку XXI століття, істотні характеристики його розвитку на сучасному етапі. Залишаються відкритими питання тактики й стратегії антитерористичної діяльності. Варто наголосити, що більшість досліджень вітчизняних вчених із зазначеної тематики велося саме в кримінально-правовій площині, а проблему інформаційного боку тероризму достатньою мірою не було розкрито. Актуальність і недостатня розробленість проблеми інформаційного тероризму, таким чином, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках комплексної наукової програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 019U015201 “Наукові проблеми державотворення України”, програми Інституту журналістики № 06БФ045-01 “Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти”, в рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародної журналістики.

Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування атрибутивного характеру інформаційного складника в еволюції феномена тероризму.

Поставлена мета обумовлює виконання наступних завдань:

- дослідити еволюцію тероризму як негативного соціально-політичного явища шляхом визначення його суті та ключових етапів його трансформації в часі та просторі;

- виявити основні соціокультурні та інформаційні передумови розвитку тероризму в контексті глобалізації на сучасному етапі розвитку суспільства;

- з’ясувати головні причини використання терористичними групами інформаційно-комунікативних технологій та можливостей традиційних та новітніх засобів масової інформації;

- визначити політико-правові та морально-етичні засади обмеження діяльності засобів масової інформації в контексті боротьби з тероризмом;

- проаналізувати чинну систему державних установ та громадських організацій у сфері протиборства терористичним та екстремістським проявам в Україні та розробити рекомендації щодо можливих способів протидії тероризму та формуванні “антитерористичної свідомості”.

Об’єктом дослідження є тероризм як феномен сучасної міжнародної політики.

Предметом дослідження є інформаційний складник феномена тероризму.

Методи дослідження. Методологічна база дисертації спирається на такі загальнофілософські принципи наукового дослідження як об’єктивність, історизм, конкретність, системність. Застосовано теоретико-концептуальний підхід і метод історичної ретроспективи, який дозволяє визначити сутність явища, яке досліджується, та основні етапи його еволюції. Використано класичні теоретичні методи: системний (тероризм як складна система зі взаємозв’язаними елементами), компаративістський (порівняльний аналіз понять “терор” і “тероризм”), що дозволило виділити загальні та відмінні ознаки та сформулювати визначення зазначених феноменів з урахуванням виділених характеристик. Крім того, використано такі формально-логічні методи як опис і пояснення, аналогія та порівняння, аналіз і синтез, формалізація та інші, задіяно емпіричні методи дослідження соціально-політичних явищ.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в таких положеннях, що містять елементи наукової новизни:

- розкрито, з урахуванням політичного та інформаційного складників, поняття “нового тероризму”, під яким розуміється стратегія досягнення політичної мети за допомогою здійснення акту нелегітимного насильства та його безпосереднього та опосередкованого оприлюднення із використанням інструментарію мас-медіа;

- доведено залежність між мас-медіа, чия роль в інформаційному суспільстві невпинно зростає, розвитком новітніх інформаційно-комунікативних технологій як об’єктивної тенденції інформатизації та еволюцією феномена тероризму на сучасному етапі;

- досліджено ступінь впливу засобів масової інформації на формування громадської думки щодо проблем тероризму;

- розроблено комплекс положень рекомендаційного характеру для журналістів, які висвітлюють терористичні акти, аби запобігти небезпеці їх використання терористами;

- запропоновано певні рекомендації щодо наявної системи заходів протидії тероризму в політико-правовій та інформаційній сферах.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів, при розробці програм з суспільно-політичних дисциплін. Матеріал дисертації безпосередньо використано автором під час проходження асистентської практики та при викладанні наукових дисциплін в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і в Інституті масової комунікації при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: “Проблематика ЗМІ”, “Мас-медіа та виклики нового століття”, “Політика і ЗМІ”, “Етика мас-медіа”.

Крім того, основні положення, викладені в дослідженні, можуть бути корисними для державних органів (силових відомств, правоохоронних органів) та безпосередньо працівників засобів масової інформації.

Хронологічні межі дослідження обумовлені основними завданнями і умовно визначаються періодом останніх десятиліть минулого століття та першими роками поточного, коли особливо активізувалися прояви “нового тероризму” внаслідок культурної та інформаційної глобалізації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднено на міжнародних науково-практичних конференціях: “Міжкультурні комунікації: простір і час” (Алушта, 25-29 травня 2004 р.), “Журналістика-2004”, (Мінськ, 2-3 грудня 2004 р.), “Журналістика в 2004 році. ЗМІ в багатополярному світі” (Москва, 2-5 лютого 2005 р.), “Роль мас-медіа у формуванні інформаційного суспільства” (Київ, 8 лютого 2005 р.), “Засоби масової інформації в сучасному світі. Петербурзькі читання” (Санкт-Петербург, 20-21 квітня 2005 р.), “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (Тернопіль, березень 2006 р.), “Дні науки філософського факультету – 2006” (секція “Практична політологія: теоретичні та прикладні аспекти”) (Київ, квітень 2006 р.).

Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації також обговорювались на наукових семінарах, “круглих столах” та засіданнях кафедри міжнародної журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 12 наукових працях – статтях, матеріалах та тезах наукових конференцій, з них 5 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структурно дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 212 сторінок, основний текст – 191 сторінку, список використаних джерел складається з 242 найменувань і займає 21 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукового опрацювання теми, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, теоретико-методологічні засади дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, їх апробацію у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях і в публікаціях, наведено структуру дисертації.

У першому розділі “Тероризм як соціально-політичне явище: теоретико-методологічні засади дослідження” проаналізовано історію виникнення феномена тероризму; зміни в розумінні та інтерпретації контекстуального поля цього поняття з плином часу; теоретико-методологічні підходи до вивчення феномена тероризму, запропоновані представниками різних наукових дисциплін, зокрема криміналістами, політологами, психологами; вплив соціокультурних чинників на еволюцію цього явища. На основі дослідження тероризму з урахуванням його інформаційного складника як визначальної риси розвитку феномена на сучасному етапі автором запропоновано власну дефініцію цього поняття.

У процесі дослідження виявлено, що термін “тероризм” у його сучасному значенні використовували вже за часів Великої Французької революції. Однак слід відзначити, що вперше офіційно термін “тероризм” було зафіксовано Лігою націй у 1937 р. Проте запропоноване визначення не враховувало багатьох проявів феномена, таких як акти насильства з боку правлячих кіл, спрямованих проти громадян власної країни. Тому у післявоєнний період почали виникати перші наукові дискусії щодо визначення суті поняття “тероризм”. При цьому теоретичні труднощі були пов’язані із:

- швидкою еволюцією феномена та виникненням його різних форм (зокрема націоналістичного, релігійного, індивідуального та інших видів тероризму);

- розширенням спектру насильницьких дій, що почали трактуватися як різноманітні прояви тероризму; тероризм перестав бути локальним явищем використання внутрішньодержавного насильства та перетворився на один з елементів системи міжнародних конфліктів;

- політичною упередженістю щодо цього явища, у тому числі й дотриманням окремими державами політики “подвійних стандартів” щодо застосування терору чи протидії терористичній діяльності.

Наслідком розходжень у трактуванні суті феномена тероризму стала розробка декількох підходів до визначення цього явища з акцентом на його політичному, кримінально-правовому аспектах. Це пов’язано з різними завданнями, які ставлять перед собою фахівці суміжних дисциплін, зокрема політології та правознавства:

- вирішення проблеми тероризму суто в політичній площині на рівні розробки теоретичних концепцій антитерористичної діяльності в масштабах національних урядів або міжнародних організацій;

- акцентування уваги на кримінально-правовій програмі боротьби з тероризмом з метою юридичного виправдання силових вирішень цієї неоднозначної проблеми.

Саме тому в роботі наголошується на необхідності розширення понятійного поля аналізу проблеми тероризму та запровадження якісно нового підходу до дослідження цього явища, враховуючи специфіку його розвитку на сучасному етапі з активним використанням інформаційних технологій.

Як показав аналіз ряду концепцій феномена тероризму, зарубіжні (Й.Александер, Т.Герцог, Б.Кроз’є, Р.Деникер та ін.) і вітчизняні вчені (О.Дергачов, Н.Лазарєв, Л.Мошкова, А.Яцько та ін.) вказують саме на політичну мотивацію цілей, які переслідують терористи. Об’єктами терористичних актів в цьому випадку є органи політичної влади та управління, вплив на які терористи здійснюють опосередковано, через символічних жертв. Насильство, що застосовується при цьому, має нелегітимний характер та спрямоване на залякування уряду і суспільства в цілому шляхом створення обстановки соціальної напруги. Наголошується, що для досягнення зазначеної мети терористам необхідні гласність та публічність, а це, в свою чергу, передбачає наявність певної цільової аудиторії, доступ до якої терористи отримують за допомогою мас-медіа.

У контексті дослідження зв’язку тероризму із засобами масової інформації зазначено, що за останні десятиліття залежність тероризму від інформаційного супроводу значно посилилася. Багато вчених (П.Вілкінсон, Б.Дженкінс, Б.Хоффман тощо) з 70-х рр. ХХ століття запроваджують концепцію медіа-орієнтованого тероризму.

Відповідно, у розділі наголошується на необхідності вивчення феномена “нового тероризму”, що передбачає дослідження цього явища саме в інформаційній площині. Особливу увагу приділяється соціокультурним і загальноцивілізаційним чинникам, які впливають на характер сучасного тероризму.

Акцентовано увагу на нерівномірності та суперечності суспільного розвитку в планетарному масштабі, які пов’язані з розмиванням ролі традиційного суспільства та формуванням модернізованого інформаційного суспільства із орієнтацією на ліберальні цінності, що призводить до конфлікту цивілізацій та сприяє формуванню “терористичної свідомості”. Означена тенденція виявляється в суперечностях між різними групами у сфері політичної культури, ідеології, духовно-ціннісних нормативів, що отримало назву конфлікту цінностей, культур, цивілізацій тощо. У місцях зіткнення духовно-ціннісних систем євроцентристського світу та країн “третього” світу утворюється ціннісний вакуум, здатний призвести до глобальної кризи цінностей. Саме на кордонах такого цивілізаційного “розламу” (С.Хантінгтон) найчастіше й виникає тероризм як прояв реакції на впровадження неоліберальної концепції глобалізації.

Другий розділ дисертації “Сучасні тенденції медіатизації тероризму” присвячено аналізу характеру взаємозв’язків між засобами масової інформації та проявами тероризму як компонентами глобальної інформаційної системи. В ньому, зокрема, вивчаються особливості впливу на громадську думку матеріалів з терористичної тематики, які транслюються мас-медіа, а також представлені результати емпіричного дослідження, проведеного автором дисертації (в якості інструментарію було обрано метод анкетування).

Виявлено, що атрибутивною ознакою тероризму на нинішньому етапі його розвитку стало активне використання інформаційних технологій, здатних перетворити цільову аудиторію на об’єкт маніпулювання. Тому терористичні акції розраховані на необмежену кількість свідків, охоплених панічними настроями та страхом. Лише поширивши жахіття акту насильства на якомога більшу аудиторію, терористи мають шанс отримати ефективний засіб для досягнення необхідних політичних змін. Масштабність актів насильства примушує людей перебільшувати значимість та впливовість терористичних груп, позбавляє їх віри в здатність національних урядів захистити населення від загрози тероризму. З цього випливає, що задля досягнення такого масового пропагандистського ефекту терористам потрібен такий самий масовий за характером засіб впливу на суспільну свідомість – мас-медіа. Саме тому такі вчені як Г.Вейманн, А.Локер, Б.Накос та інші вказують на символічний зв’язок між тероризмом та засобами масової інформації.

Наголошено, що тероризм як комунікаційний акт може бути визначено як вид комунікації між терористами та офіційною владою (кінцевий адресат терористичних повідомлень). При цьому передавальним механізмом виступають ЗМІ.

Виявлено, що спільною рисою для всіх видів засобів масової інформації, що використовують терористи, є прагнення транслювати сенсаційні повідомлення, якими досить часто стають матеріали про терористичні акти. У свою чергу, оскільки однією з основних цілей, які переслідують терористи, є надання широкого розголосу проведеним ними акціям задля залучення співчуваючих та потенційних прихильників, трансляція ЗМІ відповідних повідомлень і підтримка сенсаційності є для них вигідною.

Задля виявлення ефективності передачі повідомлень терористів та впливу цієї інформації на цільову аудиторію розглянуто окремі види мас-медіа (телебачення, радіо, друковані засоби масової інформації та Інтернет). Зазначено, що одним із важливих аспектів проблеми висвітлення ЗМІ терористичних актів є специфіка передачі інформації аудиторії. Окрему увагу надано розглядові ступеня результативності такого висвітлення, а саме впливу на зміни у свідомості широкої аудиторії. Саме тому, з метою вивчення варіантів впливу мас-медіа на сприйняття аудиторією феномена тероризму, проведено емпіричне дослідження. Аналіз одержаних результатів (разом із даними інших досліджень) дали змогу окреслити деякі тенденції. Насамперед, існування розбіжностей в оцінці феномена тероризму між експериментальною та контрольною дослідницькими групами внаслідок висвітлення мас-медіа терористичних актів засвідчило наявність неоднакового ступеня впливу різних видів ЗМІ на аудиторію (зокрема, у формуванні певного сприйняття та ставлення до феномена тероризму).

Розглянуто також такий комплекс питань як: суперечності між проголошеною свободою слова та можливістю терористів безперешкодно залучати в своїх інтересах апарат мас-медіа для отримання максимально широкого та повного висвітлення своїх акцій; власне позиція журналістів під час показу та аналізу подій, що відбуваються; негативні наслідки терористичних актів, пов’язані з широким висвітленням їх у всіх видах засобів масової інформації тощо. Досліджено специфіку новинних технологій ЗМІ, а саме ціннісні критерії, якими керуються представники журналістського корпусу при визначенні “новинності” інформації та подій. Проаналізовано негативний потенціал повідомлень мас-медіа, що можуть сприяти формуванню “терористичної свідомості”.

Акцентовано увагу на основних семантичних проблемах, які виникають при висвітленні терористичних актів. З’ясовано, що журналісти у своїх репортажах не завжди використовують поняття “терорист” і спільнокореневі з ним. Як показав аналіз, акти тероризму засобами масової інформації можуть прирівнюватися до національно-визвольних рухів, військових конфліктів тощо. У свою чергу, терористи також маніпулюють значенням слів, що простежується при аналізі назв терористичних організацій.

У третьому розділі “Політико-правові та інформаційні аспекти антитерористичної боротьби: міжнародний досвід та українські реалії” розглянуто основні положення нормативно-правового та морально-етичного регулювання діяльності засобів масової інформації в контексті боротьби з тероризмом, наведено приклади регулювання діяльності мас-медіа в цій площині у провідних європейських країнах, а також проаналізовано можливі політичні та інформаційні заходи антитерористичної діяльності, враховуючи стан означеної проблеми в Україні. Запропоновано ряд пропозицій та зауважень для працівників мас-медіа з метою запобігання небезпеки їх використання на користь терористів.

Показано, що вирішення проблеми тероризму, разом із превентивними заходами щодо виявлення та попередження його причин, умов виникнення феномена, силовим протистоянням, вимагає уважного підходу до діяльності засобів масової інформації. Без певних обмежень свободи масової інформації боротьба з тероризмом може виявитися недостатньо ефективною. Аналіз міжнародних документів засвідчив, що діяльність ЗМІ, як правило, регламентується лише з окремих питань: з проблем расової дискримінації, надання достовірної інформації, недопущення загрози війни, відповідності інтересам національної безпеки держави тощо. Проте, незважаючи на актуальність проблеми боротьби з тероризмом, а також існування небезпеки використання мас-медіа терористами, на міжнародному рівні досі не ухвалено універсального документу, обов’язкового для виконання всіма країнами-учасницями ООН, в якому чітко б окреслювалися межі свободи діяльності засобів масової інформації щодо висвітлення терористичних актів. Як правило, питання регулювання свободи ЗМІ в контексті боротьби з тероризмом вирішуються внутрішньодержавною законодавчою базою.

Особливу увагу у розділі приділяється аналізу міжнародних документів, що окреслюють загальні параметри діяльності засобів масової інформації у політико-правовій площині.

Підкреслено, що регламентація діяльності засобів масової інформації, окрім політико-правового аспекту, передбачає й питання морально-етичного характеру. При висвітленні терористичного акту журналісти, крім усього іншого, мають керуватися внутрішніми моральними імперативами, щоб не завдати шкоди своїми матеріалами.

Для глибшого дослідження проблеми регулювання ЗМІ у розділі представлено дані порівняльного аналізу ряду хартій та кодексів етики для ЗМІ, розроблених міжнародними організаціями, національними об’єднаннями журналістів, безпосередньо редакціями.

Аналіз законодавства ряду європейських країн щодо регулювання діяльності мас-медіа засвідчив, що ступінь обмеження свободи засобів масової інформації багато в чому залежить від рівня терористичної загрози національній безпеці країни, а також власне громадської позиції ЗМІ. Як правило, громадська думка у питаннях обмеження діяльності мас-медіа підтримує позицію влади. Незважаючи на певний тиск з боку уряду на ЗМІ (Велика Британія, Іспанія та інші країни), основоположні демократичному права та свободи особистості при цьому не страждають (хоча існує й чимало винятків).

Аналіз політико-правової та соціально-культурної ситуації в Україні дає підставу стверджувати, що в Україні є певні передумови виникнення вогнищ тероризму. Над вирішенням проблеми запобігання проявам тероризму в нашій країні активно працюють не тільки силові відомства, але й громадські організації. Означена тенденція є досить істотною, оскільки в такому випадку інформаційний складник боротьби з тероризмом як найбільш ефективний превентивний захід виходить на перший план.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні ролі інформаційного складника в еволюції феномена тероризму та аналізі характеру взаємозв’язків між засобами масової інформації та проявами тероризму як діючими компонентами глобальної інформаційно-комунікативної системи. Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному.

По-перше, розроблено теоретико-методологічні засади аналізу виникнення та розвитку тероризму як соціально-політичного явища; з’ясовано сучасні підходи до визначення природи тероризму. Визначено, що унаслідок багатоплановості та комплексного характеру феномена тероризму в новий та новітній час під означеним явищем розуміли різні прояви політичного насильства, пов’язані або з масовими репресіями з боку офіційної влади, або з анархістською, революційною діяльністю різних радикально-екстремістських угрупувань. Однак, наприкінці ХХ сторіччя підходи до вивчення феномена тероризму зазнали значної трансформації в бік посилення символічності та персоніфікації найбільш гучних терористичних актів. Проаналізовано характерні особливості феномена тероризму на сучасному етапі його еволюції, пов’язані безпосередньо із зростанням ролі його інформаційного складника; запропоновано таке визначення “нового тероризму”: стратегія досягнення політичної мети за допомогою здійснення акту нелегітимного насильства та його безпосереднього і опосередкованого оприлюднення із використанням інструментарію мас-медіа.

По-друге, наголошено, що якісно новий етап у еволюції феномена тероризму визначається розвитком інформаційних технологій та глобальними механізмами міжнародної взаємодії. Відзначено, що багатовимірні процеси глобалізації безпосередньо впливають не тільки на політичну, економічну, соціальну сфери, але й на культурну площину життєдіяльності суспільства, проектуючись у різних її аспектах:

- інформаційному: відзначається підвищенням ролі та значення інформаційного ресурсу; раніше наявна культура втрачає первісне значення та замінюється її віддзеркаленням у віртуальній гіперреальності;

- гуманітарному: відбувається зміна парадигм світового розвитку, криза гуманітарних ідей та гуманітарних концепцій, “конфлікт цінностей”, що об’єктивно стають причиною ряду теророгенних ситуацій.

Виявлено такі результати зазначених процесів у культурному розвитку цивілізації:

- активізація екстремістських та терористичних ідеологій як альтернативи ліберально-демократичній системі цінностей, що нав’язується країнам з релігійно-патріархальним устроєм життя;

- суперечність у розвитку культури традиційних суспільств, які не здатні швидко інтегруватися в систему глобальних комунікацій;

- “культурний шок” як потенційне джерело загрози здійснення актів тероризму.

Обґрунтовано, що зазначені тенденції значною мірою впливають на масштаби сучасного тероризму, який при цьому є своєрідною відповіддю на модернізацію та вестернізацію традиційних суспільств, і свідчать про перехід цього феномена на якісно новий інформаційний рівень.

По-третє, узагальнено та виокремлено фактори, які обумовлюють використання можливостей конвергенції традиційних і новітніх ЗМІ як інструменту міжнародного тероризму. Сучасні інформаційно-комунікативні технології забезпечують відносно невеликі терористичні групи могутньою та дієвою зброєю, своєрідним ретранслятором насильства. Терористи з максимальною ефективністю використовують потенціал ЗМІ для реалізації поставлених цілей та завдань. Журналістика означає для них можливість тиражувати жахіття та страх на необмежену аудиторію, впливати на громадську думку, та, врешті-решт, на ухвалення політичних рішень, унаслідок залежності влади від ЗМІ. Таким чином, саме в площині політичного насильства й тероризму відстежується тісний зв’язок між мас-медіа, громадською думкою та процесом прийняття політичних рішень з боку влади.

По-четверте, запропоновано заходи щодо запобігання загрози здійснення терористичних актів, серед яких значну увагу приділено:

- створенню політико-правової бази боротьби з тероризмом, враховуючи необхідність ухвалення законів, що обмежують діяльність засобів масової інформації при висвітленні терористичних акцій;

- розробленню універсального морально-етичного кодексу журналістів, у якому важливе місце відводиться необхідності самообмеження ЗМІ.

По-п’яте, здійснено аналіз політико-правової та соціокультурної ситуації в Україні, який засвідчив наявність ряду чинників, що можуть слугувати передумовами виникнення тероризму; досліджено діяльність державних та громадських структур в сфері протидії тероризму. Показано, що для країни в напрямі запобігання терористичній загрозі більш перспективним буде проведення профілактичних заходів шляхом залучення засобів масової інформації та неурядових організацій, які пріоритетом боротьби з тероризмом в Україні вважають саме гуманітарно-культурологічний та громадсько-освітній підходи у формуванні “антитерористичної свідомості”. При цьому наголошено, що система превентивних заходів повинна оформитися і на політико-правовому рівні (закріплення в чинному законодавстві), і на ідеологічному (вирішення проблем щодо формування в суспільстві активного неприйняття тероризму в будь-яких його формах та проявах).

У політико-правовому контексті боротьби з тероризмом запропоновано:

- приведення національного законодавства до вимог міжнародного права щодо протидії тероризму з урахуванням важливості інформаційного складника феномена тероризму;

- перегляд і доповнення Закону України “Про боротьбу з тероризмом” з урахуванням політичної природи феномена та нових тенденцій його розвитку. Для більш ефективного запобігання проявам тероризму в законі необхідно передбачити певні обмеження для засобів масової інформації, від яких значною мірою залежать політичні та соціальні наслідки терактів;

- реалізація культурної політики як складника загальнодержавної політики профілактики тероризму, покликаної формувати толерантність як в стосунках між громадянами країни, так і в міжнародних відносинах;

- сприяння активним політичним і громадським дебатам з проблеми тероризму з метою зміцнення в суспільстві стійкої думки про неприпустимість застосування терористичних методів як способу досягнення політичної мети.

В інформаційній сфері запропоновано:

- впровадження ефективних інформаційних технологій, покликаних сприяти запобіганню терористичним і екстремістським проявам в Україні;

- визнання засобів масової інформації як самостійних акторів, здатних брати активну участь у підтримці інформаційної безпеки держави в цілому і в боротьбі з тероризмом зокрема; передбачено також посилення відповідальності ЗМІ за можливе посилення напруги в суспільстві через надто яскраве зображення жахів терористичного акту;

- розробка загальнодержавної системи інформаційної протидії тероризму шляхом чіткого визначення функцій та повноважень державних органів, громадських організацій, засобів масової інформації в комплексі заходів щодо інформаційної блокади будь-яких дій терористів;

- формування за допомогою мас-медіа комплексу науково-просвітницьких програм, покликаних сприяти ідеології ненасильства, толерантної поведінки, формуванню “антитерористичної свідомості” в суспільстві, повазі культурного розмаїття. Міжкультурний діалог, що має реалізовуватися за допомогою мас-медіа, може допомогти уникнути виникнення різних видів екстремізму, насильства, ксенофобії, релігійної нетерпимості в державі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7. Рогова О. В. Аудитория СМИ как объект социологического анализа: формирование общественного мнения по проблеме терроризма // Журналістыка – 2004. Матэрыалы 6-й Міжнародной навукова-практычнай канферэнцыі. Віп.6 / Рєдкал.: В.П. Вараб’ёу (адк. рэд). і інш. – Мн., 2004. – С. 267-269.

8. Рогова О.В. Медіа-орієнтований тероризм як політичний феномен // Дні науки філософського факультету-2006: Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – С. 116-117.

9. Рогова О.В. Проблема тероризму в контексті розвитку інформаційного суспільства // Роль мас-медіа у формуванні інформаційного суспільства: Наук.-практ. конф. (8 лютого 2005 р.) / КНУ ім. Тараса Шевченка. – К.: Вид. гр. Інституту журналістики, 2005. – С. 101-105.

10. Рогова О.В. СМИ и борьба с терроризмом // Журналистика в 2004 году. СМИ в многополярном мире Сборник материалов научно-практической конференции. Часть І. – М.: Факультет журналистики МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. – С. 255.

11. Рогова О.В. Соціокультурні передумови розвитку тероризму на рубежі двох тисячоліть // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей IV міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. Частина 1 / Відп. ред. З.В. Гуцайлюк. – Тернопіль, 2006. – С. 71-72.

12. Рогова О.В. Телерадиоэфир: проблема медиатерроризма // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тезисы межвузовской научно-практической конференции / Под ред. В.И. Конькова. – СПб.: Роза мира, 2005. – С. 290-291.

АНОТАЦІЯ

Свентицька О.В. Інформаційний тероризм як феномен сучасної міжнародної політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 – політична культура і ідеологія. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню феномена тероризму з урахуванням його інформаційного складника, визначенню характеру взаємозв’язків між засобами масової інформації та проявами тероризму в умовах культурної та інформаційної глобалізації.

У дисертації аналізується можливість використання терористами традиційних і новітніх ЗМІ, досліджуються особливості впливу на громадську думку матеріалів мас-медіа з терористичної тематики. Чималу увагу приділяється визначенню загальних засад політико-правового та морально-етичного регулювання ЗМІ в контексті боротьби з тероризмом.

Акцентується на необхідності комплексного підходу до проблеми профілактики тероризму, що об’єднує заходи культурного, інформаційного, політичного, соціального і правового характеру. Запропоновано рекомендації щодо політико-правової та інформаційної протидії тероризму.

Ключові слова: тероризм, культурна та інформаційна глобалізація, неоліберальна концепція, засоби масової інформації, громадська думка, регулювання ЗМІ.

АННОТАЦИЯ

Свентицкая О.В. Информационный терроризм как феномен современной международной политики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03 – политическая культура и идеология. – Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена комплексному анализу феномена терроризма с учетом его информационной составляющей, определению характера взаимосвязи между средствами массовой информации и проявлениями терроризма в условиях культурной и информационной глобализации, изучению особенностей воздействия на общественное мнение материалов масс-медиа по террористической тематике.

Диссертация базируется на обобщении теоретико-методологических разработок зарубежных и отечественных специалистов в области проблемы терроризма и экстремизма, международной коммуникации и глобальных информационных процессов, неолиберальной концепции глобализации, на теоретико-концептуальном и эмпирическом подходах к исследованию социально-политических процессов. Работа также содержит ряд рекомендаций относительно политико-правового и информационного противодействия терроризму.

В работе рассматривается вопрос разграничения термина “терроризм” от понятий синонимичного ряда (“террор”, “терроризирование”) с акцентом на политической мотивации действий террористов при определении данного феномена. Выявляются особенности терроризма в современных условиях: превращение последнего в инструмент политического воздействия на динамику международных процессов, активное использование инструментария масс-медиа и новейших информационно-коммуникативных технологий, стремление к управлению информационными потоками, публичность применения насилия, информационно-психологическое давление на население, манипулирование общественным мнением в условиях создания соответствующего эмоционального климата.

Особое внимание уделено социокультурным и общецивилизационным факторам, которые влияют на характер современного терроризма: наблюдаемый конфликт в сфере взаимоотношения между цивилизациями, навязывание традиционным обществам неолиберальной парадигмы политического и культурного переустройства мира, кризис духовно-ценностных установок постмодернистской культуры. Формирование информационного общества на современном этапе мирового развития и повышение роли средств массовой информации в контексте этого процесса являются основными предпосылками медиатизации терроризма. Данная тенденция, как отображено в работе, является определяющей в эволюции исследуемого феномена. Отдельно рассматривается проблематика глобальных информационных процессов.

В работе показаны возможности использования террористами традиционных и новейших средств массовой информации. Сегодня влияние прессы, радио, телевидения, Интернет на общественную мораль является определяющим. Данное положение подтверждается рядом исследований изменений оценочных суждений респондентов по вопросам терроризма после ознакомления с материалами СМИ.

В диссертационном исследовании отображены основные положения нормативно-правового и морально-этического регулирования деятельности средств массовой информации в контексте борьбы с терроризмом. На примере ряда стран (Великобритания, Испания, ФРГ и др.) рассмотрена проблема ограничения свободы масс-медиа в целях предотвращения угрозы терроризма и нейтрализации последствий террористических актов. Учитывая угрозу возникновения очагов терроризма в Украине, подчеркивается важность взаимодействия государственных силовых структур с гражданским обществом и средствами массовой информации в целях противодействия пропаганде насилия и экстремизма.

Акцентируется внимание на необходимости использования комплексного подхода при предотвращении актов терроризма, объединяющего меры культурного, информационного политического, социального, правового характера.

Ключевые слова: терроризм, культурная и информационная глобализация, неолиберальная концепция, средства массовой информации, общественное мнение, регулирование СМИ.

ANNOTATION

Sventytska O.V. Informational terrorism as phenomenon of modern international policy. – Manuscript.

Thesis for the degree in political sciences on the specialty 23.00.03. – political culture and ideology. – Institute of journalism of Kiev National University of Taras Shevchenko – Kyiv, 2007.

The thesis is devoted to the studying of the phenomenon of terrorism taking into consideration its informational component, to the determination of interdependence between mass media and the displays of terrorism in the conditions of cultural and informative globalization.

The possibilities of using of traditional and modern mass media by terrorists are analyzed in the thesis. The specialties of influencing on public opinion of terrorist subjects materials of mass-media are explored. The definition of the general principles of the political and ethical regulation of mass media in the context of fighting against terrorism is focused attention.

Тhe necessity of complex approach to the problem of the terrorism preventive measures in cultural, informative, political, social and legal fields is accented. The recommendations about political and information counteraction of terrorism are offered.

Key words: terrorism, cultural and informational globalization, new liberal conception, mass media, public opinion, regulation of mass media.