Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України

Українська академія зовнішньої торгівлі

Майко Віктор Анатолійович

УДК 339.9 (477+410)

РОЗВИТОК БРИТАНСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Спеціальність 08.05.01. - Світове господарство
і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ-1999

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі міжнародної економіки Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, ст. н. с.

Гончарук Андрій Іванович

Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України

Офіційні

опоненти:

доктор економічних наук
Бураковський Ігор Валентинович,

Національний Університет "Києво-Могилянська Академія"
доцент кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук
Дідківський Микола Іванович

Київський Університет імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри міжнародної економіки

Провідна установа:

Київський національний економічний університет Міністерства освіти України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 21 вересня 1999 року о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.847.01 в Українській академії зовнішньої торгівлі МЗЕЗторгу України за адресою: 252042, Київ, вул.Чигорина, 57а

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі.

Автореферат розіслано "_29_" липня 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грицай Т.В.

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. Сучасна економічна наука і практика підтверджують, що світогосподарський механізм може ефективно функціонувати завдяки багатовекторному міжнародному поділу праці. Його цілісність забезпечується комплексною взаємозалежністю національних економік, а ефективність виявляється у зосередженні спільних зусиль на проведенні структурних перетворень в економіці, зростанні продуктивності праці, раціональному використанні матеріальних і трудових ресурсів, інтеграції національних потенціалів з орієнтацією на зростання життєвого рівня людей. Характерною рисою нинішнього розвитку цивілізації є прагнення країн до спільного розв'язання нагальних і перспективних завдань через докорінні зрушення в розвитку світового господарства, де рельєфнішими стають, з одного боку, тенденції до глобалізації товарних ринків, а з іншого - до створення "клубів" країн за політичними та економічними інтересами, активного пошуку партнерів з метою досягнення тих або інших конкретних цілей. Реалії сучасного економічного співробітництва і політичного співіснування вимагають від України розробки збалансованої зовнішньоекономічної стратегії з визначенням пріоритетів розвитку дво- і багатосторонніх взаємовідносин. Україна у подоланні кризи має реальні можливості скористатися перевагами міждержавного партнерства у виробничо-інвестиційній та торговельно-економічній сферах з країнами-лідерами, серед яких особливе місце займає Велика Британія.

Якраз історичний досвід господарювання Великої Британії, що спирався на засади фундаментальної науки, концепції визнаних наукових шкіл ("Кембріджської", "Оксфордської", та ін.) підтвердив на практиці дію об'єктивних законів дії національного та інтернаціонального економічного розвитку за умов оптимізації виробничих процесів, накопичення капіталу, впровадження в практику наукових розробок, забезпечення стабілізації в господарстві, державі, суспільстві. Саме тут знаходились витоки міжнародного поділу праці, завдяки якому постійно розширювалась сфера і поширювалась дія іманентних даному способу виробництва законів. Наукову правомірність саме такої постановки питання в своїх дослідженнях і аналізі глобальних процесів в сучасному міжнародному економічному співробітництві довели вітчизняні вчені-економісти Є.Ф.Авдокушин, В.Г.Андрійчук, О.Г.Білорус, І.А.Бланк, В.А.Вергун, В.М.Геєць, Б.В.Губський, М.А.Дудченко, М.І.Книш, А.І.Кредисов, Д.Г.Лук’яненко, А.І.Мокій, Г.П.Овчинников, В.П.Онищенко, В.В.Оскольській, Ю.М.Пахомов, А.М.Поручник, О.І.Рогач, В.Д.Сікора, С.І.Соколенко, А.Л.Спасокукоцький, А.С.Філіпенко та інші. Переважна частина дослідників доходить висновку, що посилення впливу інтеграційних процесів на господарське життя країни можливе за умови, з одного боку, дієвості впливу зовнішніх факторів на процес ринкової трансформації національної економіки, а з іншого - усунення перешкод на цьому шляху, зокрема, неадаптованості вітчизняного виробника до вимог міжнародного ринку, неефективності експортної політики.

Автор у дослідженні спирався на наступні концептуальні положення:

1) система виробничо-розподільчих взаємовідносин країн формується у відповідності з об'єктивними економічними законами і базується на взаємокорисному міжнародному поділі праці з органічним поєднанням національних економік в єдину світогосподарську систему;

2) з розширенням масштабів і поглибленням міжнародного поділу праці виникають протиріччя в досягненні економічних інтересів через неспівпадання національних та міжнаціональних цілей; у процесі виявлення, оцінки і розвязання наявних протиріч народжуються методи гармонізації інтересів, що стимулює подальше поглиблення інтеграційних процесів;

3) зміст стратегічного співробітництва з Великою Британією полягає в тому, що, з одного боку, обсяги надходження іноземних інвестицій в Україну є незадовільними, а з іншого - Британія є найважливішим у світі місцем, де концентруються приватні інвестиційні фонди. За часткою в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в економіку України Британія знаходиться у п'ятірці найбільших інвесторів ($209 млн. на 01.01.1999р.);

4) Україні в контексті завдань її інтеграції в Євросоюз та вступу до СОТ необхідно визначити своє місце і роль у створенні системи глобальної вільної торгівлі та формуванні міжнародної стабільності, яка грунтується на взаємозалежному економічному розвиткові країн.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з направленістю наукових досліджень Української Академії зовнішньої торгівлі за темою "Розробка та обгрунтування стратегії зовнішньоекономічної політики України на середньостроковий період та перспективу (державний реєстраційний № 0199У000514.).

Метою дослідження є розробка комплексу рекомендацій по розвитку українсько-британського економічного співробітництва з урахуванням ключових тенденцій світогосподарського розвитку та орієнтацією на реалізацію особливих спільних двосторонніх, регіональних і глобальних інтересів. Такі інтереси зумовлені низкою фундаментальних структурно-економічних факторів: унікальною позицією Великої Британії як найбільшого фінансового центру світу; відповідністю її промислового і науково-технічного потенціалу пріоритетним потребам України у структурній перебудові народного господарства; наявністю значного досвіду вирішення окремих стратегічних проблем, які стоять перед економікою України. Сьогоднішня ситуація вимагає глибокого осмислення потенційної ролі Британії у досягненні Україною її життєвоважливих національних інтересів і відповідного реагування.

У відповідності з метою роботи поставлено та реалізовано комплекс наступних дослідницьких завдань:*

науково обгрунтувати мотивацію і підвалини українсько-британського стратегічного партнерства; визначити пріоритети зовнішньоекономічної політики України;*

на прикладі українсько-британського співробітництва довести можливість взаємодії економік з різним ступенем розвитку;*

розкрити механізм реалізації Україною своїх внутрішніх, регіональних і глобальних економічних планів через двостороннє співробітництво;*

довести можливість використання двостороннього співробітництва України з передовими країнами світу для інтеграції до ЄС, вступу до СОТ;*

дослідити механізми залучення Британією іноземних інвестицій;

проаналізувати причини низького рівня надходження іноземних інвестицій в економіку України і розробити конкретні рекомендації оптимізації інвестиційного співробітництва;*

дослідити генезис і особливості українсько-британського торговельного співробітництва;*

вивчити можливості уникнення перешкод, насамперед, нетарифних обмежень та антидемпінгових розслідувань, які стримують розвиток експортного сектора української економіки;*

на аналізі діяльності британських державних установ надати рекомендації щодо оптимізації ролі держави в умовах ринкової економіки.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є прямі зовнішньоекономічні зв'язки, які реалізуються в глобальному економічному середовищі на основі загальних та специфічних закономірностей світогосподарського розвитку. Об'єктом дослідження є українсько-британське торговельно-економічне та інвестиційне співробітництво, що розвивається на мікро- і макроекономічному рівнях.

Методологія і матеріали дослідження. Методологічну основу дослідження складають діалектичні методи пізнання, комплексний і системний аналіз економічних категорій, процесів і явищ в рамках розвитку міжнародних економічних відносин, системне загальнотеоретичне осмислення умов і особливостей реалізації національних інтересів України завдяки міжнародному економічному співробітництву.

Автор спирався на наступні методи: історизм, абстракцію, економіко-статистичний, порівняльно-економічний, виявлення прямих та зворотніх зв'язків між соціально-економічними явищами. Проблема досліджувалась у кількох площинах: науково-історичній, економічній, політичній.

Інформаційна база дослідження. Впродовж роботи над дослідженням, автором були зібрані і проаналізовані статистичні та інформаційні матеріали по Україні за період 1991-1998 рр. (відповідні інформаційно-статистичні збірники, а також матеріали були надані Міністерствами зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, статистики, економіки, промислової політики, агропромислового комплексу, фінансів, Національним банком. Фондом державного майна, іншими установами) та Великій Британії за період 1914-1998 рр. (відповідні інформаційно-статистичні збірники, а також матеріали було надано міністерствами торгівлі і промисловості, сільського господарства, закордонних справ, статистики. Казначейством ЇЇ Величності, Банком Англії, Митницею ЇЇ Величності, Конфедерацією британської промисловості, іншими установами). Було також вивчено і проаналізовано основні закони і законодавчі акти обох країн у сфері регулювання фінансово-банківської діяльності, підприємництва, податків тощо. За період 1991-1998 рр. Україна і Велика Британія підписали 17 двосторонніх Угод, Спільних Протоколів, Положень, які регламентують міждержавні екномічні і політичні стосунки. Автором було проаналізовано всі підписані двосторонні документи. Були вивчені і узагальнено найбільш важливі аспекти внутрішньої і зовнішньої економічної політики обох країн з авторськими прогнозно-аналітичними розрахунками. Враховуючи значущість практичного виміру двостороннього співробітництва, поза увагою дослідження не залишився жоден з серйозних українсько-британських проектів 1991-98рр.

Обсяги проведених досліджень підтверджують репрезентативність висновків і практичних рекомендацій, зроблених в дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження концептуально полягає в тому, що автор, досліджуючи дію об'єктивних масштабних і динамічних факторів сучасності розглядає і пропонує шляхи і механізми використання якісно нових зрушень для стабілізації економіки та прискорення інтеграції України у європейські та світові структури, аналізує зміст двостороннього міждержавного партнерства. Віддаючи належне силі теорії, шануючи традиції світової і вітчизняної економічної науки, автор наукову цінність свого дослідження вбачає, насамперед, у перенесенні британського досвіду господарювання на ниву реального реформування в Україні. Конкретно наукова новизна визначена у наступному.

1. Обгрунтовано, шо Україні потрібно, поглиблюючи свої відносини з усіма провідними державами континенту, орієнтуватись на союзництво з декількома, серед яких Британія є найбільш перспективною. Запропонована робота спонукає до осмислення потенційної ролі Британії у досягненні Україною її національних інтересів і відповідного реагування, вироблення стратегії розвитку українсько-британських відносин.

2. Обгрунтовано можливість і доцільність ефективної інтеграції країн з високим рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин з менш розвиненими країнами. Саме впровадження механізму взаємодії таких економік завдяки високоефективному міжнародному поділу праці, інтернаціоналізації виробництва, “працюватиме” на користь національних економік. Це створює можливості постачання з України продукції в обмін на послуги, пов'язані з трансфером технологій та ноу-хау, устаткування, інвестиції.

3. Доведено важливість активізації Україною міжнародного економічного співробітництва для підвищення економічної безпеки країни за рахунок: розвитку національної виробничої бази для послаблення залежності країни від імпорту; диверсифікації джерел критичного імпорту; нарощування експорту високотехнологічної продукції, виробів з високим ступенем переробки; інвестиційного та податкового підтримання експортноорієнтованих галузей; проведення тарифної і нетарифної політики у відповідності з інтересами національної промисловості.

4. Обгрунтовано значимість інвестиційного фактору у подоланні кризи і стабілізації економіки України. Виявлено, що стратегії реформування економіки України, активної зовнішньо-торговельної та інтеграційної політики залежать нині від можливостей системного співробітницітва з міжнародними фінансовими організаціями.

5. Обгрунтовано необхідність врахування усталених тенденцій і новітніх явищ в міжнародному русі капіталу при формуванні сучасної концепції інвестиційного співробітництва. Виявлено, що з 1990 року середній прибуток від інвестицій до ринків, що розвиваються, становив до 5%, а інвестиції у високорозвинуті країни приносили до 13%. Але, разом з тим, потік інвестицій до нових ринків збільшувався. Нові ринки стали для інституційних інвесторів складовою диверсифікації ризиків: неспівпадіння циклів раптових підйомів і обвальних криз, різні структури національних економік, можливість вільно оперувати в нових ринках надійно захищали капітали. Автором доказано, що інвестиції до ринків, що розвиваються, стали важливим фактором стратегії міжнаціональних компаній.

6. Доведено, що причини незадовільного надходження зовнішніх інвестицій в Україну перебувають не тільки в макроекономічній площині (відсутність стабільного інвестиційного законодавства, податковий режим, загальні умови роботи на ринку тощо), але й у тому, що більшість українських підприємств і підприємців не підготовлені до співпраці з іноземними інвесторами, практично не існує інфраструктури для реалізації інвестиційних проектів. Розроблено комплекс конкретних рекомендацій по створенню механізму роботи з інвесторами та інвестиціями.

7. Спираючись на досвід діяльності ряду урядових та приватних організацій в галузі мінімізації неполітичних ризиків інвестування, запропоновано створення в Україні Центрального Департаменту інвестиційно-кредитної інформації, який би виконував функцію аналітика в стосунках кредитора і позичальника, що сприятиме зменшенню кредитного ризику, оцінки інвестиційної привабливості підприємств тощо.

8. Показано можливості виконання стратегічного завдання інтеграції України до світогосподарської системи через кооперацію з Британією у сфері матеріального виробництва, як діалектичного продовження співробітництва в інвестиційному секторі. Виходячи з досвіду, необхідних технологічних та фінансових можливостей Британії, а також потенціалу України, найбільш ефективним є просування проектів в окремих пріоритетних галузях, таких як: освоєння нафто-газоносного шельфу, розробка родовищ на суші, спільна експлуатація системи експортних газопроводів, реконструкція та модернізація нафтопереробних заводів, модернізація електроенергетики України, перехід від використання на електростанціях природного газу до твердопаливних технологій, створення власної сировинної бази для атомних електростанцій і замкненого циклу переробки ядерних відходів, модернізація вугільної промисловості.

9. Здійснено оцінку наслідків антидемпінгових санкцій стосовно стратегічних груп товарів: сталі, феросиликомарганцю, текстилю, кольорових металів. Оскільки Україна не визнається країною з ринковою економікою, антидемпінгові санкції спрямовуються на всю галузь. З огляду на збереження протягом найближчих років антидемпінгових розслідувань, як політичного інструменту і з урахуванням проблем з просуванням українських товарів на західні ринки, обґрунтовується доцільність створення змішаних комісій з упередження антидемпінгових розслідувань, до складу яких входитимуть представники країни/компанії-позивача, країни/компанії-відповідача, міжнародної організації виду продукції щодо якого виникла загроза розслідування, ЄС тощо.

10. Запропоновано механізми залучення коштів приватних інвесторів до інфраструктурних та індустріальних проектів на реалізацію яких, як правило, направляються субсідії, кошти державних фондів та міжнародних організацій.

В ході дослідження отримано результати з елементами наукової новизни, які через узагальнення досвіду Британії свідчать про наступне:*

ринкове господарство ефективно діє за умов залучення всіх елементів системи на всіх етапах творення матеріальних благ. Міжнародне співробітництво, взаємодіючи з національним виробництвом, перетворюється зі стимулу розвитку в його органічну складову;*

реформування економіки у кризові періоди актуалізує необхідність аналізу ступеню державного втручання в економіку: з одного боку, усунення уряду від загального економічного керівництва призводитиме до порушення соціальної стабільності в суспільстві; з іншого - якщо уряд перебирає на себе більшу, ніж це необхідно для розвитку економіки, роль, це веде до зниження життєздатності економіки.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у тому, що основні положення, викладені у дисертації, доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Зокрема, Кабінетом Міністрів України (лист від 3.06.99) використано рекомендації дослідження при підготовці і проведенні конкретних зовнішньоекономічних заходів; Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі (лист від 14.12.98 № 08-29/68) використано ряд положень дисертації при розробці рекомендацій торговельно-економічним місіям України; Міністерством фінансів(лист від 15.07.99 №288-14/71) використано пропозиції при формуванні стратегії зовнішніх запозичень України; Національним агенством з розвитку та європейської інтеграції (лист від 22.04.99 №16-3-2553) використані пропозиції для формування стратегії співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями; Національним бюро розслідувань України (лист від 18.03.99 №466-12/01) використовувались узагальнення принципів організації та функціонування британського валютно-фінансового ринку та ринку цінних паперів. Теоретичні розробки в дисертації можуть бути використані при підготовці зовнішньоекономічної концепції України в частині, яка стосується особливостей двостороннього співробітництва, спільній виробничій діяльності; при формуванні і реалізації стратегії залучення іноземних інвестицій.

Апробація дослідження полягала у практичному використанні пропозицій і узагальнень дисертанта протягом двосторонніх переговорів високих посадових осіб України і Британії, підготовки ряду положень і методичних документів Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України, під час конференцій і семінарів, які були присвячені Україні і проводились в Лондоні (Private Opportunity, Public Benefit “Progressing the private finance initiative”, HM Treasury, Private Finance Panel, 1995; Fifth International Conference “Banking Sector in the CIS”, London, 5 December 1997, The Adam Smith Institute; Annual Meeting of the Board of Governors of the European Bank for Reconstruction and Development, London 1997; IGC Grains Conference’97, London 1997., ін.). Висновки і пропозиції дисертації використовувались також в процесі обговорення окремих напрямків двостороннього співробіт-ництва на рівні робочих груп двох країн, а також при підготовці меморандумів, спільних протоколів, листів тощо.

Відповідно до тематики даного дослідження, автором були підготовлені доповіді, з якими він виступив на конференціях і семінарах (Investment Window for Ukraine, The Adam Smith Institute Conference, London, May 1995; Investment Opportunities in Ukraine, Regent Group Seminar, London, November 1996; UK-Ukraine: Trade Opportunities, Nottingham CCI Round Table, Nottingham, April 1997; Investing in Ukraine, IBC UK Conferences Ltd., London, February 1998; Predictor Forum, Euromoney Conferences, London, February 1998; круглий стіл “Стратегії приватизації і консолідації в Україні”, Лондон, 12 грудня 1998 року; науково-практичний семінар “Проблеми залучення інвестицій в Україну”, НАУРЄІ, Київ, лютий 1999 року. ).

Публікації. Впродовж дисертаційного дослідження автором опубліковано 5 робіт у наукових збірниках України та Британії загальним обсягом 2,1 д.арк. і тези доповідей на 12 науково-практичних конференціях.

Структура, зміст та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загалом робота містить 194 сторінки друкованого тексту, з яких 166 сторінок основного тексту, 27 таблиць, 2 малюнки, 10 додатків. Використано 162 інформаційних джерела.

Основні наукові положення і висновки дисертації.

У вступі обгрунтовуються актуальність теми, ціль, завдання, предмет і об’єкт, наукова новизна та практичне значення проведеного дослідження.

Розділ 1. Cтановлення і розвиток економіки Великої Британії у системі міжнародного поділу праці.

Поетапний аналіз економічного розвитку Великої Британії впродовж останнього століття переконує, що подолання кризових явищ в економіці Британії було досягнуто завдяки розвитку продуктивних сил країни, а також поглибленню національного та інтернаціонального поділу праці.

З точки зору логіки процесу стабілізації виробництва в Британії пріоритетною було обрано енергетичну ситуацію. Всі країни-члени Спільного ринку, крім Великої Британії, повністю задовольняли свої потреби в нафті лише за рахунок її імпорту. Суттєвою рисою економічного розвитку Британії наприкінці сімдесятих стало зростання видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря. Це справило значний вплив на розвиток британської промисловості, темпи економічного зростання, зайнятість, платіжний баланс, курс фунту стерлінгів і на інтеграційну політику. Енергетична криза в Європі викликала різке збільшення цін на паливо і призвела до ситуації, за якої стало економічно вигідно здійснювати прискорену розробку родовищ моря: у 1947 році було вироблено 4,2 млн.т. нафти, у 1969 – 106 млн.т., а у вісімдесятих видобуток вийшов на рівень 120 млн.т. нафти і 40 млрд.м.3 газу. Британія сьогодні забезпечує 20 відсотків всього імпорту нафти до ЄС.

Складність системної трансформаційної кризи, яку пережила Британія, і спричиненого нею спаду виробництва проілюстрували спроможність господарського механізму країни досить швидко вийти з рецессії за умови ефективності і послідовності реалізації реформ, ліквідації державних монополій, лібералізації товарного та фінансового ринків та полегшення умов діяльності приватного сектору. В той же час британські “уроки” стабілізації економіки переконують в необхідності адекватного глибині кризи цілеспрямованого формування раціональної структури економіки та ефективного використання досягнень науково-технічного прогресу за умов державного регулювання соціально зорієнтованих ринкових відносин.

Досвід Великої Британії у реформуванні економіки, у подоланні в ній кризових явищ вчить того, що структурна перебудова економіки – процес тривалий у часі і методи його прискорення можуть мати місце лише епізодично, у ролі стимуляторів для інтенсифікації чи певної зміни напрямку процесу. Він підтверджує також ту незаперечну істину, що ринкові відносини мають базуватися на органічному поєднанні лібералізації торгівлі і захисті внутрішнього ринку, відмови від контролю за цінами, скорочення субсидування відстаючих галузей, обмеження діяльності бюрократичних органів і створення установ, які допомагають розвиватись підприємництву.

У міжнародній торговельно-економічній, науково-виробничій і фінансовій сферах головною формою руху капіталів є інвестиції. Сучасні, в тому числі вітчизняні, дослідження показують, що порівняльні переваги у конкурентному середовищі отримує країна з масштабним і динамічним внутрішнім інвестуванням. Як доводиться в дослідженні, розробка стратегії реформування економіки України, активної зовнішньоторговельної політики залежать нині не тільки від системного співробітницітва з міжнародними фінансовими організаціями, а й від можливостей диферсифікації джерел інвестиційних ресурсів, наявності партнерів у сфері інвестиційної діяльності.

Аби краще зрозуміти переваги розвитку багатовекторного співробітництва України саме з Британією, в дослідженні аналізується фінансово-інвестиційний потенціал Лондонського Сіті, де зосереджено близько 570 банкiв з 80 країн - бiльше, нiж в будь-якому iншому мicцi на земнiй кулi. Американcьких банкiв тут бiльше, нiж у Нью-Йорку, а банкiв неєвропейcьких країн загалом вдвiчi бiльше, нiж в Парижi та Франкфуртi, взятих разом. Сполучене Королівство контролює 18% всіх міжнародних банківських кредитних ресурсів (друге місце в світі посідає Японія – 13,6%). Валютна біржа Лондону є найбільшою в світі. Між 1989 і 1998 роками щоденна маса іноземних валют, які стали об’єктом торгів, зросла з $184 до $500 млрд (36% світової долі). Лондон є найбiльшим мicтом у cвiтi за показником капiталiзацiї iнcтитуцiйних фондiв ($1,807.5 млрд.).

Залучення іноземного капiталу допомогло Британії у використанні технiчного досвiду i технологiй, методiв виробництва i збуту продукцiї, засобів пiдвищення ефективності господарювання, застосування бiльш сучасних форм органiзацiї виробництва, зокрема, управлiння крупними промисловими комплексами. За допомогою іноземного капiталу були створенi сiльськогосподарське машинобудування, нафтопереробка, автомобільна промисловість, виробництво контролюючого устаткування тощо. Інвеcтицiйний процеc у Сполученому Королiвcтвi дослідження аналізує в двох площинах: протягом оcтаннiх десяти рокiв країна виcтупала в якоcтi а)одного з найбiльших в cвiтi інвесторів; б)одним з найбільших в світі і найбiльшим в Європi реципiєнтом інвестицій. Британiя отримує 40% маcи iнвеcтицiй, якi надходять до ЄС (в 1996 роцi - $52,5 млрд.).

Отже, сучасна економічна історія Сполученого Королівства доводить, що ринкові механізми відновлюють ефективну діяльність лише за умови достатнього фінансового забезпечення реформування господарського механізму, динамізації інвестиційних процесів.

Розділ 2. Практика та особливості інвестиційної взаємодії національних економік з різним рівнем розвитку.

Автор вважає, що в ході розвитку двосторонніх економічних відносин між Україною і Великою Британією створено передумови для їх виходу на якісно новий рівень: на початок 1997 року українсько-британське співробітництво вже набрало всіх ознак стратегічного партнерства. Динаміка двосторонніх стосунків впродовж 1998 року була також позитивною. Ця ситуація вимагає науково-методологічного осмислення потенційної ролі Британії у досягненні Україною її життєвоважливих національних інтересів на двосторонньому рівні, регіональному, загальноєвропейському, глобальному. Водночас, необхідно формувати концепцію інвестиційного співробітництва в залежності від тенденцій світової економіки і руху капіталу. Розглядаючи партнерство з Великою Британією саме під цим кутом зору, необхідно враховувати: уряди розвинутих країн вже не мають можливості надавати державну допомогу країнам, що розвиваються, в такому обсязі, як у минулі роки. Це підтверджує і той факт, що в 1995 році був зафіксований найбільш низький за останні 45 років рівень цієї допомоги. Водночаc, збiльшилиcь обcяги приватних iнвеcтицiй до країн, що розвиваються: у 1995 році вони cтановили $159 млрд., що на 50% бiльше, нiж у 1990 році.

За оцінками, фактичний обcяг одержаних Україною iнвеcтицiй cкладає лише 1,5% їх необхiдної кiлькоcті. Ще більш загрозливою для національної економіки виглядає тенденція постійного скорочення внутрішніх інвестицій в країні. “Втеча” українського капiталу за одними даними cтановила вiд $2 до 6 млрд, за іншими - $20 млрд. На думку автора, причини, які заважають формуванню нормального інвестиційного клімату в країні доцільно поділити на два блоки.

Умови інвестиційної діяльності для нерезидентів принципово змінювались сім разів, що унеможливлює для компаній і банків формування довгострокової політики по відношенню до України. В умовах, які не дозволяють прогнозувати більше, ніж на рік, не варто очікувати стратегічних партнерів з багатомільйонними, розрахованими, як правило, на 5-10 років інвестиціями. Таким чином, одним з прiоритетних завдань є визначення для самих себе, через законодавство, рiвня та мiсця нашої держави у свiтовiй чи європейськiй iєрархiї, через десять, п'ятнадцять рокiв. Крім того, економiчне законодавство не дає сьогоднi адекватних стимулiв для дiлових кiл щодо нарощування виробництва товарiв i послуг на експорт, який не лише дасть змогу лiквiдувати негативне сальдо платiжного балансу, а й надасть ресурси для внутрішніх iнвестицiй.

Значно менш проаналізованими і досить складними за структурою є проблеми другого блоку. Вони настільки серйозні, що навіть найбільш радикальні зміни в інвестиційному законодавстві і податковій політиці ще не означатимуть адекватних реальних позитивних змін процесу залучення інвестицій в економіку України. В дослідженні аналізуються основні з них.

Бiльшicть пiдприємcтв i пiдприємцiв не пiдготовленi до cпiвпрацi з iноземними iнвеcторами: презентацiя українcькими пiдприємцями iнвеcтицiйних проектiв пiд чаc конференцiй, виcтавок, cемiнарiв cвiдчить про вiдcутнicть iнформацiї у розробникiв презентацiйних матеріалів про подiї i тенденцiї на мiжнародному ринку фiнанciв, а також брак фахiвцiв з обробки цiєї iнформацiї; не берутьcя до уваги тенденцiї розвитку тих або iнших галузей cвiтової економiки; немає скоординованої участі в реалізації життєво важливих для України проектів; не викориcтовуютьcя cприятливi обcтавини для активного проcування українcьких iнвеcтицiйних проектiв.

Однією з основних проблем, як переконує практика, залишається вiдcутнicть координацiї мiж пiдприємcтвами рiзних мiнicтерcтв та вiдомcтв України, що не дозволяє розробити ефективну cхему взаємодiї в рамках навіть одного, але важливого для економіки країни iнвеcтицiйного проекту, збiльшити iнвеcтицiйну привабливicть за рахунок розширення географiї i номенклатури iнвеcтування. Разом з тим, концептуальний пiдхiд у кредитно-iнвестицiйнiй дiяльностi має грунуватися на засадах граничної обережностi i обачливостi. Вiн повинен запобігати залученню компанiй з сумнiвною репутацiєю, якi створюються з метою “вiдмивання” грошей.

Аналіз свідчить, що у Великiй Британiї i Європi приватнi компанiї i банки уважно стежать за тим, як вiдбувається кредитування українських проектiв міжнародними організаціями, i вiдповiдно планують своє спiвробiтництво з українськими партнерами. З іншого боку, британська пiдтримка України в таких структурах є надзвичайно вагомою, оскiльки Британiя є членом-засновником Мiжнародного валютного фонду, Свiтового та Європейського банків реконструкцiї та розвитку.

Таким чином, як висхідну доцільно визнати концепцію ринкової взаємодії інвестиційного процесу і виробництва як єдиного процесу відтворення в національному та інтернаціональному господарстві. Слід врахувати, що реальна і тривала стабілізація можлива за умови не епізодичного і коньюнктурного міжнародного співробітництва, а рівноправного партнерства. Автор вважає, що необхідною є розробка загальнодержавної концепцiї залучення iнвеcтицiй i делегування прав з реалiзацiї цiєї концепцiї конкретному державному органу, який одночаcно виcтупатиме мiжвiдомчим координатором iнвеcтцiйної полiтики уряду.

Розділ 3. Розвиток основних напрямків двостороннього секторального співробітництва.

В розділі проведено аналіз українсько-британських торговельних стосунків, кооперації в енергетичному та аграрному секторах.

Динаміка торговельних стосунків України і Британії є своєрідною моделлю, що відзеркалює не тільки розвиток двосторонніх відносин, а й дозволяє узагальнювати наш європейський досвід. На торговельних показниках cтартового, 1991 року, значною мiрою позначилася втрата багатьма українськими пiдприємствами своїх експортних позицiй через те, що вiдповiднi комерцiйнi зв'язки були "успадкованi" установами Росiйської Федерацiї. Впродовж наступних двох рокiв український експорт до Британiї швидко зростав (загальне збiльшення за 1993-95рр. - 84%), випереджаючи за темпами зростання iмпорту з Британiї (52%). Щоправда, при цьому вiд'ємне сальдо торгового балансу продовжувало погiршуватися (?60,6 млн. у 1993р. та ?88,2 млн. у 1995р.), але досягнуте спiввiдношення темпiв приросту експорту та iмпорту створювало основу для поступового покращення показникiв сальдо в майбутньому. Впродовж 1993-98рр. зростання українського експорту до Британії становило 200%, що вдвічі випереджало за темпами зростання британського експорту до України. Разом з тим, скорочення від’ємного сальдо не відбулося. Дефіцит у 1998р. становив ?126 млн. Експортний сировинний потенціал України надзвичайний. Вона виробляє 5% світової мінеральної сировини і продуктів її переробки, розвідані поклади корисних копалин оцінюються приблизно в $7 млрд. Але, на думку автора, тенденція збільшення сировинної частки нашого експорту є небезпечною. Машинобудування і конверсійна промисловість продовжують втрачати традиційні ринки, не оновлюючи засоби виробництва і не залучаючи сучасні технології. Порівняно з 1995 роком майже вдвічі зменшився експорт продукції харчової промисловості за рахунок різкого скорочення експорту цукру, лікеро-горілчаних виробів, зернових культур. У дослідженні пропонуються заходи по активізації експортного потенціалу.

Важливим напрямком спiвробiтництва залишається британська і європейська пiдтримка у справi надання Українi торгових пiльг, здобуття повноцiнного членства у Світовій Організації Торгівлі. Створення зони вільної торгівлі надало б українським товаровиробникам, у першу чергу з найбільш конкурентноспроможних сфер української економіки: металургійної та текстильної промисловості, сільського господарства, ряду науковомістких та енергетичних технологій, більші можливості для експорту.

Аналіз досвіду передових країн світу підказує нам ще один суттєвий резерв активізації зовнішньоекономічної діяльності - експорт послуг. В Україні цей потенціал є невивченим, а значить – незапитаним і нереалізованим. Розвиткові ринку експортних послуг може допомогти кооперація з Британією.

Головні оператори на світовому ринку послуг в 1996р. (Јмлрд.).

Країна | Імпорт | Експорт | Баланс

США | 62 | 7,5 | +1,3

Німеччина | 9,4 | 11,1 | +1,7

Франція | 8,2 | 8,2 | 0

Велика Британія | 0,7 | 9,1 | +8,5

Щодо iмпорту походженням з Британiї та інших європейських країн, то тут необхідним є розвиток імпортозамінних виробництв, обмеження некритичного імпорту, підвищення якості імпортованих товарів. Крiм критичного iмпорту, слiд вiддавати перевагу операцiям, якi є торговельним супроводженням iнвестицiй. Автор також розглядає можливість зменшення залежності України від ексклюзивного постачальника нафти і газу. По-перше – диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, по-друге – модернізація нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості України. В реалізації обох програм Британія може відігравати визначну роль. У дослідженні узагальнюється досвід діяльності британських нафтогазових компаній на українському ринку.

Як показує грунтовний аналіз світового ринку ядерної енергетики, Британія (єдина серед Захiдних держав) має свiй власний замкнутий технологiчний цикл в ядернiй енергетицi: проектування високонадiйних ядерних реакторiв, будiвницво електростанцiй та їх експлуатацiя; проектування ядерного палива, переробка використаного палива, переробка вiдходiв ядерного палива та їх захоронення; проектування сучасних комп’ютерних систем управлiння та дiагностики атомних електричних станцiй. Аналіз, проведений в дисертації, показує можливість започаткування довгострокового взаємовигiдного співробітництва у цій сфері.

Агропромисловий комплекс є базовою сферою, від розвитку якої залежить соціально-економічне становище України. Тут виробляється близько 50 відсотків ВВП, 2/3 товарів народного споживання, прямо або опосередковано формується 70 відсотків зведеного бюджету. Тому нинішній спад виробництва у сільському господарстві слід розцінювати як серйозну загальнонаціональну проблему. За обсягом виробництва валової продукції сільського господарства в 1997 році ми опинилися на рівні кінця 50-х років, а товарної продукції переробних галузей - на початку 60-х років. Практичні дослідження співробітництва українських та британських підприємств, досвіду Британії у модернізації свого аграрного сектору, тенденцій в розвитку міжнародних ринків даної продукції підказують, що українсько-британське співробітництво в цьому секторі може розвиватись в кількох стратегічних напрямках: спільне виробництво техніки для села; розвиток цукрового виробництва; модернізація зернового господарства; фінансова підтримка сільськогосподарських програм.

Висновки та пропозиції.

Дослідження проблеми розвитку багатовекторного британсько-українського економічного партнерства дають змогу зробити висновки концептуально-теоретичного, методологічного і науково-практичного спрямування, основними з яких є наступні.

1.

1.

?

? освоєння нафто-газоносного шельфу, розробка родовищ на суші, управління та спільна експлуатація системи експортних газопроводів на території України, реконструкція нафто-переробних заводів;

? реструктуризація та модернізація вугільної промисловості;

? модернізація електроенергетики України, перехід від використання на електростанціях природного газу до високоефективних твердопаливних технологій, створення власної сировинної бази для атомних електростанцій і замкненого циклу переробки відпрацьованого пального та ядерних відходів;

? кооперація в секторі сільського господарства;

? допомога у сертифікації української продукції згідно вимог ЄС.

3. Україні для досягнення своїх стратегічних зовнішньоекономічних орієнтирів, необхідно сформувати і впроваджувати концепцію інтеграції до європейських структур, що грунтується на таких засадах:

?

? активізація співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями, в т.ч. з МВФ, СБРР, ЄБРР;

? приєднання України до ЦЕФТА; апробація можливостей створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС;

? поширення пільг на українські товари, що експортуються в ЄС (текстиль і одяг, сталь), за Генералізованою Системою Преференцій;

? здійснення заходів по залученню України до розвитку трансєвропейських енергетичних, транспортних та інформаційних мереж.

4. Британський досвід підказує, що, визначаючи форми і напрямки міжнародного економічного співробітництва, слід прискіпливо аналізувати кожен свій крок під кутом зору економічної безпеки країни. До ключових слід віднести наступні фактори: забезпечення потреб у критичному імпорті (нафта, газ, ядерне паливо, високі технології, машинобудівне устаткування, засоби захисту рослин тощо); розвиток національної виробничої бази для поступового послаблення залежності країни від критичного імпорту; диверсифікація джерел критичного імпорту; нарощування експорту високотехнологічної продукції, виробів з високим ступенем переробки; інвестиційне та податкове підтримання експортноорієнтованих галузей; проведення тарифної і нетарифної політики у відповідності з інтересами національної промисловості; запобігання створенню монополій.

5. Великий потенціал має розвиток взаємодії українського і британського наукових комплексів. Критично необхiдною cферою залучення iнвеcтицiй є втiлення захiдних i розробка влаcних виcоких технологiй. Стимулювання двосторонньої кооперації в цьому напрямку можна здійснювати, принаймні, в двох напрямках: заохочення українських підприємств та іноземних компаній до співробітництва на основі транcферів технологiй та виробничої кооперацiї на базi технологiчної угоди; підтримка кооперації на рівні інститутів, дослідницьких центрів, лабораторій.

6. Вкрай необхідним є більш повне викориcтання можливоcтей мiжнародних економiчних органiзацiй (UNIDO, IFC, BOT Experts Group тощо). Необхiдно готувати i вiдправляти до такого роду мiжнародних органiзацiй варiанти конкретних, розроблених за мiжнародними cтандартами проектiв. Для подальшої ефективної cпiвпрацi з кожною окремою уcтановою необхiдно визначити групи фахiвцiв, представники яких братимуть учаcть в заciданнях подібних органiзацiй i пiдтримувати з ними поcтiйнi контакти. Цi групи прийматимуть оcтаточне рiшення, якi з проектiв надcилати на розгляд мiжнародних екcпертiв та cприяти їх iмплементацiї.

7. Як свідчить міжнародний досвід, через широке впровадження лізінгової діяльності в Україні можливо частково компенсувати фінансовий дефіцит для підприємств, які шукають можливості розширення виробництва. Показово, що лізінг забезпечує фінансування однієї третини всього устаткування в британській промисловості, а в галузі високих технологій - 90%. Розвитку лізінгу в Україні заважають: відсутність податкових пільг на прибуток і при довгостроковому кредитуванні; багатократний ПДВ при проведенні операцій фінансового лізінга; відсутність механізму прискореної амортизації по лізінгових операціях.

8. Як показує досвід світогосподарського розвитку, підтримка малого підприємництва повинна бути самостійною складовою державної політики. В економіці Британії та інших розвинутих країн малому підприємництву за цілою низкою показників належить провідне місце, адже саме цей сектор забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, обмежує монополізм, стимулює конкуренцію, створює додаткові робочі місця. На малий бізнес у цих країнах припадає до 95% усіх підприємств, понад 45% ВВП, задіяно 50% працездатного населення. В Україні в умовах дестабілізації економіки та обмеженості фінансових ресурсів саме малі підприємства спроможні найбільш швидко і економно вирішувати проблеми структурної перебудови економіки і демонополізації, насиченості ринку товарами та послугами.

9. Часто дискутованою і неоднозначною є тема ролі держави у формуванні ринкових відносин. З одного боку, усунення уряду від загального економічного керівництва спричинятиме порушення соціальної стабільності в суспільстві. З іншого - якщо уряд перебирає на себе більшу, ніж це необхідно для розвитку економіки, роль, це призводитиме до ентропії енергії змагання, зниження життєздатності економіки. Визначальним тут постає взаємодія між урядом і ринком. Причому конкурентні ринки - найкращий поки що з відомих спосіб ефективної організації виробництва та розподілу товарів і послуг.

Публікації за темою дисертації.

У фахових виданнях.

1.

1.

1.

1.

В інших виданнях.

1.

Анотація.

Майко В.А. Розвиток Британсько-Українських економічних відносин в сучасних умовах.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01. – Світове господарство і міжнародні економічні відносини – Українська Академія зовнішньої торгівлі. Київ