Свистович Степан Михайлович

УДК 94(477):061.25

ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНИ В ПОЛІТИЦІ

БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ

(20-30-х рр. ХХ ст.)

Спеціальність: 07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття

наукового ступеня доктора історичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та археології слов’ян Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор

Журба Михайло Анатолійович,

Інститут історичної освіти Національного

педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова,

завідувач кафедри історії та археології слов’ян.

Офіційні опоненти : доктор історичних наук, професор

Кучер Володимир Іванович,

Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України,

головний науковий співробітник відділу

етноісторичних досліджень;

доктор історичних наук, професор

Марчу Василь Васильович,

Прикарпатський національний університет

ім. Василя Стефаника,

завідувач кафедри політології;

доктор історичних наук, професор

Нікольський Володимир Миколайович,

Донецький національний університет,

професор кафедри історії укра№їни.

Захист відбудеться “21” червня 2007 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано “19” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення сучасного українського суспільства та побудови відносин між окремими соціальними верствами і державою виникає необхідність вивчення досвіду функціонування громадських об’єднань колишньої радянської України, зокрема, визначення їх місця в політиці більшовицького режиму у міжвоєнну добу. Без урахування цього аспекту неможливо уявити реальні чинники формування суспільних явищ та процесів, роль окремих соціальних верств у суспільному житті на сучасному етапі – коли на зміну одним політичним партіям і пов’язаним з ними громадським організаціям приходять нові. Від того, яке місце вони займуть у суспільстві і на яких засадах діятимуть, в значній мірі буде залежати доля Української держави.

Пошук ефективних механізмів подальшої розбудови незалежної держави ставить питання всебічного аналізу історичного досвіду, його позитивних і негативних рис. Стає очевидним, що багато соціально-економічних та культурних негараздів сучасного українського суспільно-політичного життя обумовлено першопричинами, які випливають з тоталітарної доби в українській історії.

Розуміння сучасного стану громадського руху в Україні має в своїй основі розуміння системи тоталітарного управління суспільним життям. Саме тому детальне вивчення історичних обставин формування і функціонування тоталітарної моделі організації громадського життя у підрадянській Україні 20-х – 30-х рр. ХХ ст. дозволяє з’ясувати дійсні причини проблем і складнощів на шляху розбудови громадянського суспільства в сучасній Україні.

Більшовицький режим намагався імітувати демократичну модель розбудови суспільного і державного життя, а тому створював ідеологічні міфи у форматі історії створення та функціонування громадських організацій УСРР у міжвоєнну добу. Замовчування реальних політичних цілей компартійного режиму створило проблему білих і темних плям у питаннях забезпечення соціального підґрунтя для соціалістичного експерименту актуальність вивчення якого, посилюється тим фактом, що молода Українська держава розбудовує свою соціальну сферу також на основі участі громадськості у вирішенні соціальних, культурних та господарських проблем. Розвінчування ідеологічних міфів, усунення хибних стереотипів в історії є одним з провідних завдань сучасної української історичної науки. Тому створення об’єктивної картини історії співіснування радянської тоталітарної держави з громадськими організаціями міжвоєнної доби сприятиме побудові ефективної системи співжиття громадських організацій сучасної України з демократичною державою ХХІ століття.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. та Постанові Кабінету Міністрів № 1716 „Про затвердження переліку державних і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 рр.” від 24 грудня 2001 року. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми „Проблеми гуманітарних наук”, розробка якої проводиться в Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Тема дисертації затверджена Вченою радою НПУ ім. М.П. Драгоманова 22 грудня 2005 р., протокол №5.

Об'єктом дослідження стали взаємини більшовицького режиму з громадськими об’єднаннями Української СРР у 20-ті – 30-ті рр. ХХ ст.

Предметом дисертаційного дослідження виступають мотивація, зміст, механізми та методи використання комуністичним режимом громадської ініціативи та її наслідки для політичного, соціально-економічного та культурного життя Української СРР у контексті загальнодержавних та регіональних суспільно-політичних процесів.

Метою роботи є комплексне дослідження передумов, причин, особливостей, форм і методів організації, розбудови, функціонування сформованої на території підрадянської України системи громадських об’єднань у площині впливу на них компартійно-радянських владних структур упродовж міжвоєнної доби.

Для дослідження визначеної мети, дисертантом сформульовані такі наукові завдання:–

встановити основні напрямки та тенденції наукових розробок історії громадських об’єднань Української СРР, проаналізувати основні джерела з поставленої проблеми та дати їм об’єктивну характеристику;–

проаналізувати базові положення комуністичної доктрини громадських об’єднань та етапи її еволюції у 20 – 30-х роках ХХ століття;–

визначити причини та механізм виникнення системи громадських об'єднань;–

розглянути нормативну базу функціонування профспілок, добровільних товариств, кооперації, класово-прокомуністичних організацій;–

висвітлити справжнє становище кооперативних та громадсько-політичних організацій Української СРР в політичній системі держави „диктатури пролетаріату”, показати обмеженість їх впливу на прийняття суспільно-політичних та господарських рішень;–

виокремити причини, обставини та особливості одержавлення системи громадських об'єднань, визначити особливості структурних змін у їх системі;–

розкрити особливості залучення компартійним режимом громадських організацій до здійснення соціалістичного експерименту у промисловості республіки;–

проаналізувати форми та методи використання потенціалів громадських об’єднань у реалізації більшовицьких аграрно-соціальних перетворень.–

визначити провідні напрямки залучення організаційно-матеріальних ресурсів громадськості УСРР до комплексу трансформацій у культурно-освітній галузі. –

з’ясувати специфіку використання громадських об'єднань України у реалізації зовнішньополітичного курсу компартійно-радянського режиму.

– теоретично узагальнити результати діяльності громадських організацій, розробити практичні рекомендації щодо можливості використання їх у практиці розвитку політичної системи та зміцнення засад громадянського суспільства України.

Географічні межі роботи охоплюють територію Української СРР (з 1937 року Української РСР) підконтрольну більшовицькому режиму з урахуванням тогочасного адміністративно-територіального поділу.

Хронологічні рамки дисертації узгоджуються із загальноприйнятою у вітчизняній історіографії періодизацією і зумовлені предметом наукового пошуку. Вони окреслені 1921-1939 рр. і охоплюють період від закінчення громадянської війни і встановлення більшовицького режиму на території України і доведені до кінця 30-х років. У зазначений період на території Української СРР було створено підконтрольну правлячому компартійному режиму систему громадських об’єднань та визначено нормативно-правову базу її функціонування.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена самою постановкою та розробкою комплексної історичної проблеми, до цього часу не виділеної як предмет спеціального наукового дослідження. Автор здійснив спробу системного вивчення організації та структурної побудови системи громадських об'єднань підрадянської України у 1921-1939 роках. Її визначають наступні аспекти:–

виявлено із фондів вітчизняних, російських та обласних державних архівів, опрацьовано та вперше залучено до наукового обігу низку інформаційно-насичених унікальних документальних матеріалів які розкривають діяльність державно-партійних та громадських структур;–

у процесі переосмислення наукової спадщини попередників визначено етапи, ідеологічну спрямованість, концептуальні особливості та перспективи дослідження історії функціонування системи громадських об'єднань підрадянської України у міжвоєнну добу;–

на основі аналізу джерельної бази зроблено та обґрунтовано періодизацію становлення і розвитку системи громадських об’єднань у зазначений період;–

комплексно і системно на основі сучасних загальнонаукових і спеціальних методів і принципів дослідження розглядається процес організації та функціонування системи добровільних товариств, кооперативних об’єднань, класових та професійних спілок на території Української СРР. У цьому контексті з’ясовані причини, обставини та особливості одержавлення системи громадських об'єднань в 20-ті роки ХХ ст.; специфіка їх використання компартійним режимом для реалізації задекларованих суспільно-політичних перетворень; –

узагальнено дані про чисельність та структуру різного роду громадських організацій, їхніх представництв та місцевих філій;–

показано механізм керівництва системою громадських об’єднань у цілому й окремими її елементами з боку адміністративно-політичних структур;–

з’ясовано фінансово-економічні засади функціонування різного типу громадських організацій; –

нове тлумачення отримав феномен участі населення України в господарсько-політичних кампаніях зорганізованих сталінським режимом для реалізації завдань соціаліс-тичного експерименту;

– переосмислено участь населення України у кампаніях міжнародної революційної солідарності та діяльності інтернаціональних структур: Міжнародного кооперативного альянсу та Міжнародного Червоного Хреста, тощо;

– на підставі критичного осмислення та узагальнення фактологічного матеріалу сформульовані практичні рекомендації, реалізація яких на думку автора збагатить зміст і форми діяльності громадських організацій як основи громадянського суспільства у нашій державі.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони збагачують знання про функціонування громадських об’єднань України в умовах формування тоталітарного комуністичного режиму в УСРР. Матеріали дисертації охоплюють розлогий спектр діяльності системи громадських об’єднань в Україні. У зв'язку з цим вони можуть використовуватись при підготовці узагальнюючих наукових праць, нормативних і спеціальних лекційних курсів, навчальних посібників, підручників з історії України.

Опрацьований у дослідженні матеріал та отримані дисертантом конкретні дослідницькі результати можуть використовуватися в ході практичної роботи з реформування політичної системи незалежної Української держави, в налагодженні демократичних принципів взаємодії системи громадських організацій та добровільних товариств з державними органами влади та управління. Крім того вони сприятимуть переосмисленню сучасних інтеграційних процесів гуманізації міждержавних стосунків, активізації зусиль урядів, громадських організацій, науковців із вирішення проблем успадкованих із часів СРСР: трагічна доля активних учасників громадського руху, побудова політичної системи держави „диктатури пролетаріату” шляхом грубого порушення засад міжнародного права.

Сформульовані у дисертації висновки, які випливають з об'єктивного відтворення історії громадськості республіки у міжвоєнний час, будуть сприяти активізації пошуку найбільш ефективних шляхів входження України у світове співтовариство, допоможуть сформувати загальні засади політики урядових структур щодо громадських об'єднань на сучасному етапі.

Апробація результатів дисертації. Робота обговорювалась на засіданні кафедри історії та археології слов’ян Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Результати, одержані в ході підготовки дисертаційного дослідження, були оприлюднені на семи наукових конференціях, семінарах, читаннях, круглих столах, а саме: 6-му Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії з нагоди „100-ї річниці початку столипінської аграрної реформи в Україні”, Черкаси, 16-17 березня 2006 р.; Всеукраїнській Науковій конференції „Українська державність: генеза, історичний розвиток, традиції”, Київ, 23-24 березня 2006 р.; Науково-практичній конференції „Нова економічна політика: минуле і сучасність” (28 березня 2006 р.). Київ, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова; Організаційній нараді з питань координації співробітництва України з НАТО, Київ, 12 квітня 2006 р.; Х ювілейних „Запорізьких єврейських читаннях” 11-12 травня 2006р.; Харків; круглому столі з обговорення матеріалів до Послання Президента України до Верховної Ради України за темою: „Реформа сектору безпеки”, Київ, Національний інститут стратегічних досліджень, 22 листопада 2006 р.;“Січневих педагогічних читаннях” Кримського інженерно – педагогічного університету, Сімферополь, 25 січня 2007р.; Науково-практичній конференції „Внутрішні війська МВС України на етапі реформування та розбудови” Київ, 27-28 лютого 2007.

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у монографії „Громадський вимір соціалістичного експерименту в Україні (20-30 рр. ХХ ст.)” обсягом 33,02 ум. др. арк., та 21 статті опублікованій у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих праць за темою дисертації складає 54,5 ум. др. арк.

Структура дисертації зумовлена змістом проблеми, предметом і методами дослідження і відповідає його меті й основним завданням. Складовими частинами дисертації є перелік умовних скорочень, вступ, вісім розділів, висновки, 1565 бібліографічних посилань, список використаних джерел і літератури, вміщених на 93 сторінках (937 найменувань) Загальний обсяг дисертації – 596 аркушів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та новизна обраної теми, її хронологічні та географічні рамки, визначаються об’єкт, предмет, мета й основні завдання дослідження, розкривається його зв’язок із науковими програмами, практичне значення дисертації та йдеться про апробацію отриманих результатів.

У розділі першому „Методологія, історіографія та джерельна база дослідження” окреслено загальні теоретико-методологічні підходи і конкретні методи, застосовані автором дисертації, визначено основні етапи становлення досліджуваної теми у працях вітчизняних та зарубіжних істориків, окреслено її визначальні аспекти, що знаходили своє наукове вирішення, проаналізовано джерела, виявлено ступінь їхньої достовірності, репрезентативності.

У світлі новітніх методологічних засад автор керувався загальними принципами історизму, багатофакторності, об'єктивності та системності, положеннями та принципами, що спираються на досягнення вітчизняної та зарубіжної історичної науки, враховуючи важливі в концептуальному плані розробки учених, теоретичні висновки та узагальнення яких сприяли осмисленню й формуванню принципових положень дисертації.

Праця має комплексний міждисциплінарний характер. Добір методів дослідження залежав від поставленої мети та конкретних завдань роботи. Автором застосовувалися порівняльно-історичний і типологічний методи, метод компонентного аналізу історичних явищ, проблемно-хронологічний метод дослідження. Квінтесенцією використаного в дисертації методичного набору стало залучення комплексного підходу до предмету дослідження. Низку конкретних завдань дослідження дисертант вирішував за допомогою міждисциплінарних методів. Аналізуючи різнобічну нормативно-правову базу функціонування системи громадських організацій, автор застосовує метод контекстної інтерпретації правових актів. При вивченні конкретних кількісних показників активно залучаються математичні та статистичні методи.

Історіографія громадської ініціативи та розвитку масових громадських організацій в Україні пройшла кілька етапів. Перший охоплює 1920-ті – першу половину 30-х рр.; другий – середину 1930-х - початок 60-х рр.; третій припадає на 60-80-ті рр., а четвертий засвідчує специфіку сучасного історичного дискурсу – 90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.

Переважно в 1920-ті роки виходили статті, аналітичні нариси, найтісніше пов'язані з практичною політикою більшовицького режиму у сфері громадської ініціативи та її конкретних проявів. У них відображено обставини виникнення організацій, їхні завдання, основні етапи розвитку, розповідається про базові події в контексті історії того чи іншого товариства Височин І.Г. Товариство „Друзі дітей” за вісім років. – Х, 1931; Мовчановский Б.Ф. Общества, союзы и собрания. - М., 1923; Мальцев К. О добровольных обществах // Спутник агитатора. -1926.- №4; його ж. Как должны работать добровольные общества.- М., 1926; його ж. Чем болеют наши добровольные обществ // Спутник агитатора. - 1927. - №2; Несвячний Г.П. Красный крест молодежи. – Х., 1927; Ильинский И. Государственные и общественные формы советской демократии // Советское строительство. - 1928. - №7; Власов Ю. Добровольные общества как форма советской демократии // Советское строительство. - 1929. - №4; Каганов І. П’ять років ОЗЕТу на Україні // Соціялістична борозна. – 1930. – № . – С.1-5; Холодний І.І. Червоний Хрест. – Х., 1930; Студеникин С.С. Добровольные общества и вовлечение масс в управление государством.- М., 1932, та ін.. Авторами зазначених праць були керівники громадських об’єднань, державні та партійні функціонери. Для публікацій того часу характерна тенденційність у поданні фактів. Висвітлення подій відбувалося з погляду партійно-радянської пропаганди і часто зводилося до коментарів законодавчих актів, що стосувалися діяльності громадських організацій.

Окремі аспекти розвитку системи громадських об’єднань у 20-х -– початку 30-х рр. розкривають праці Б. Мовчановського, І. Ільїнського, Ю. Власова та інших, основною метою яких було формування концепції радянської форми демократії та місця в ній громадських організацій. У виданнях, присвячених окремим товариствам переважала пропагандистська спрямованість. Справжні проблеми приховувалися, оскільки у суспільстві був неможливий плюралізм думок. Лідери громадських організацій свідомо замовчували прорахунки та недоліки в роботі. Питання діяльності небільшовицьких громадських організацій, погляди на їх місце в радянській політичній системі розглядалися виключно крізь призму класової боротьби, ролі комуністичної партії в суспільстві. Опоненти більшовизму піддавалися політичному остракізмові Мовчановский Б.Ф. Общества, союзы и собрания. - М., 1923; Ильинский И. Государственные и общественные формы советской демократии //Советское строительство. - 1928. - №7; Власов Ю. Добровольные общества как форма советской демократии // Советское строительство. - 1929. - №4; Студеникин С.С. Добровольные общества и вовлечение масс в управление государством.- М., 1932, та ін..

Антиподом таких публікацій об'єктивно були статті, що з'являлися в емігрантських виданнях, у яких політика радянського керівництва викривалася як псевдодемократична Терне А. Очерки современной жизни в РСФСР.- Берлин, 1922; Шрейдер Е. Десять лет борьбы против рабочей общественности // Революционная Россия, - 1927. - №57-58, та ін..

Упродовж 30-х рр. спостерігається прогресуюче зниження рівня правдивості, інформаційної насиченості, об'єктивного аналізу в публікаціях. Видання цих років вимагають критичного й обережного підходу, оскільки факти в них навмисне перекручувалися, фальсифікувалися історичні події. Ці публікації віддзеркалюють комуністичну тоталітарну систему і характеризуються типовим набором ідеологічних штампів та партійних гасел.

Надалі, включно до середини 60-х рр. з'являються лише поодинокі публікації, пов'язані з ювілейними датами окремих громадських об’єднань. Фактично, це літературно оброблені звіти організацій, що містили значний фактичний матеріал, але хибували відсутністю його аналізу Картель Б. 15 лет МОПР СССР. - М., 1937; ХV лет Союза воинствующих безбожников СССР. – М., 1940; Берг Л.С. Всесоюзное географическое общество за сто лет. – М., 1946; Барсуков М.И. Красный Крест и Красный Полумесяц СССР. Краткий исторический очерк. – М., 1946; Григорьев М. 60 лет ВТО. – М., 1946; Финклер Ю.М. История Красного Креста СССР. – М., 1947; Кобалев П.П. ХХ лет Осовиахима. – М., 1947; Эдельштейн А.С. Психиатрические сьезды и общества за полвека. – М., 1948;.Чистый Л. Патриотическое оборонное общество. – М., 1954..

Зацікавленість істориків викликала історія профспілкового руху. У 1950-ті рр. побачили світ дисертаційні роботи Н.Г. Максимової, Т.Н. Бєлова, Р.С. Павловича, та ін Максимова Н.Г. Партия большевиков в борьбе за укрепление профсоюзов в начальный период НЭПА. 1921-1922 годы. – Автореф. дис. … канд. истор. наук. – Ленинград, 1951; Белова Т.Н. Борьба большевистской партии за перестройку работы профсоюзов в период развернутого наступления социализма по всему фронту. (1929-1932 гг.). – Автореф. дис….канд. истор. наук. – М., 1951, Павлович Р.С. Руководство большевистской партии профсоюзами в борьбе за восстановление промышленности в 1921-1925 гг. (На материалах Украины). – Автореф. дис….канд. истор. наук. – К., 1953; та ін.. У них розглянуто роль окремих профспілок у процесі соціалістичного будівництва, проаналізовано проблеми виконання ними окремих державних функцій, участь у суспільно-політичному житті Української СРР.

У дослідженнях 1960 - 1980-х рр. простежується поступовий відхід від деяких ідеологічних штампів сталінської доби. Водночас зберігається більшовицький традиціоналізм та домінанти класових позицій, використання марксистської методологічної основи, так званої ленінської концепції розвитку держави в умовах „диктатури пролетаріату”. Про діяльність МОДРу писали Н.В Березняков, Л.К. Пилипів В.Ю. Твердохліб, Ю.Ю. Сливка та ін Березняков Н.В. Борьба трудящихся Бессарабии за свое освобождение. – К., 1970; Пилипів Л.К. Дяльність МОДР у Західній Україні // Наукові праці з історії КПРС. – Вип.57. – К., 1972; Твердохліб В.Ю. Солідарність в боротьбі за визволення. – Львів, 1978;Сливка Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії 1920-1939рр. – К., 1985, та ін.. В численних статтях В.В.Іваненка на широкому документальному матеріалі, який не втратив наукової вартості і в умовах сьогодення, здійснюється детальний аналіз змісту, форм і методів масово-політичної роботи МОДРу України в 1933-1937 роках Іваненко В.В. З досвіду діяльності української організації МОДР зі зміцнення інтернаціональних зв'язків з трудящими зарубіжних країн (1933-1937 pp.) // Укр. істор. журн. - 1972. - №11. - С. 71-81; його ж; Діяльність організацій МОДР Української РСР з інтернаціонального виховання трудящих (1933-1937 pp.) // Укр. істор. журн. - 1975. - №5. - С. 61-70; його ж. Роль украинской организации МОПР в оказании братской помощи рабочему движению капиталистических стран (1933-1937 гг.) // Вопросы рабочего и национально-освободительного движения. - Сб. научных трудов. - Днепропетровск, 1975. - Вып.2. - С. 32-44, та ін. .

Значні зрушення відбулися в дослідженні історії профспілок. Виходять роботи, що узагальнюють історію профспілкового руху СРСР як в цілому, так і Української СРР зокрема. Передусім, це дослідження В.Г. Абрамовича, М.М. Горлача, І.Ф. Лівшица і І.С. Семикіна. Лившиц И.Ф. Роль профсоюзов Украины в проведении коллективизации сельского хозяйства (1929-1931 гг.): Автореф. дис. … канд. истор. наук. – Х., 1952; Горлач Н.М. Профсоюзы Советской Украины в период наступления социализма по всему фронту (1929-1932 гг.): Автореф. дис. … канд. истор. наук. – К., 1961; Семикин И.С. Организаторская и политическая работа КПСС среди сельскохозяйственного пролетариата в период подготовки массового колхозного движения (конец 1927 – 1929 гг.): Автореф. дис. … канд. истор. наук. – М., 1961; Абрамович В.Г. Руководство Коммунистической партии Украины деятельностью профсоюза сельскохозяйственных рабочих (1921-1925 гг.): Автореф. дис. … канд. истор. наук. – Одесса, 1968; Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. – К., 1983, та ін. Від праць попередників вони відрізнялися ґрунтовнішою документальною базою, але не містили принципово нових методологічних підходів.

У 60-х – 80-х роках була підготовлена низка монографій, статей, кандидатських дисертацій, присвячених проблемам історії комнезамів Іванова О. Роль комітетів незаможних селян Поділля в господарському будівництві (1921-1925 рр.) // З історії радянської Вінниччини. – Вінниця, 1960. – С. 107-131; Загорський П.С., Стоян П.К. Нариси історії комітетів незаможних селян. – К., 1960; Березовчук М.Д. Комітети незаможних селян України. Історичний нарис ( 1920-1933 рр.): Автореф. дис...док. істор. наук. Опора партії на селі. Спогади активних учасників КНС України. – К., 1971.. Проте введені в обіг нові архівні матеріали висвітлювали досліджувану проблему через призму успіхів соціалістичного будівництва на селі, замовчуючи при цьому участь класових спілок у репресивних акціях та пограбуванні українського села.

Збільшується кількість використаних у дослідженнях архівних документів, які стають доступнішими для істориків, однак висновки все ще мають стереотипний характер.

Серед публікацій 80-х рр. про систему громадських об’єднань 20-30-х рр. виділяються роботи Т.П. Коржихіної. Коржихина Т.П. История добровольных обществ и союзов в советской историографии // Вопросы истории. – 1981. – №3; Вона ж. Общественные организации СССР. 1917-1936 гг.- М., 1981; Вона ж. К вопросу о взаимоотношениях государственных и общественных организаций СССР в условиях диктатуры пролетариата // Государственные учреждения и общественные организации СССР. История и современность.- М., 1985; Вона ж. Общественные организации СССР в переходный от капитализма к социализму период: Автореф. дисс ... докт .истор. наук. – М., 1986; Вона ж. Общественные организации в СССР. Материалы к источниковедению и историографии. - М., 1992, та ін. Вони по суті започаткували процес становлення наукової історіографії радянських громадських організацій. Дослідниця визначила основні моменти історії низки об’єднань, а також подала їх класифікацію, використовуючи як критерії зміст їх діяльності, але її дослідження не висвітлювали діяльність республіканських громадських об’єднань.

Саме в цей період продовжувалося нагромадження фактичного матеріалу про окремі громадські організації, класові та професійні спілки. Було захищено ряд дисертацій присвячених їх історії. Так, профспілці Робітземлісу України присвячена робота В.Ф. Кондрашова, участі добровільних товариств у соціалістичному експерименті УСРР дисертація М.С. Кармазіної Кондрашов В.Ф. Профсоюз сельскохозяйственных рабочих УССР в социалистическом преобразовании села (1921-1931 гг.): Автореф. дис. … канд. истор. наук. – К., 1985; Кармазина М.С. Деятельность добровольных обществ УССР в период социалистической реконструкции народного хозяйства. 1926-1936: Автореф. дис. … канд. истор. наук. – Днепропетровск., 1989..

Формування сучасної української історіографії функціонування системи громадських об’єднань Української СРР у 20 - 30-х рр. відбувалося шляхом подолання псевдомарксистської парадиг-ми пізнання суспільних явищ, нагромадження нових фактологічних знань про минуле, виявлення та публікації архівних матеріалів, виділення проблемно-тематичних пріоритетів істо-ричних досліджень. Історична наука протягом 90-х рр. XX ст. - початку XXI ст. зуміла значно розширити наукову проблематику досліджень новою джерельною базою, усунути монометодологію, втілити модерні пізнавальні технології, запозичивши їх у західних політологів або випрацьовуючи самотужки.

Принципове значення для формування сучасної наукової концепції передумов, форм і напрямків діяльності громадських об’єднань України в міжвоєнну добу мають праці, що розкривають методологічні аспекти їх історії. Серед таких досліджень слід виокремити праці С.В. Кульчицького, у яких із нових позицій розкрито анатомію комуністичної диктатури, простежено трансформацію більшовицької партії в державну, олігархічну структуру, лімітованими додатками якої слугували численні громадські інститути, побудовані за принципом демократичного централізму Кульчицький С.В. УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928). Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. - К., 1995; Його ж. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928 рр.). – К., 1996; Його ж. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). – К., 1999, та ін..

Дослідження першої половини 90-х р. позбавляються стереотипного бачення історії радянської політичної системи, причин що призвели до одержавлення компартійним режимом системи громадських організацій, класових та професійних спілок та їх використання для втілення в життя проголошеного ними соціального експерименту Даниленко В.М., Касьянов С.Г., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30 рр. – К., 1991;Морозов А.Г. Кредитна сільськогосподарська кооперація УСРР в роки непу: Автореф. дис… докт. істор. наук. – К., 1994; Калініченко В.В., Морозов А.Г. Село і гроші: Українська кредитна кооперація в добу непу. – Черкаси, 1993; Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: історико-економічне дослідження. Х., 1997; Ганжа О.І. Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР. – К., 1996.. Крім того, проходив процес накопичення і осмислення джерельного матеріалу та формування нових підходів до вивчення проблеми. Тому вагомі дослідження почали публікуватися переважно в другій половині 90-х рр. Необхідно виділити роботи В.І. Прилуцького, в яких об’єктивно та всебічно проаналізовано стан і зміст діяльності організацій і груп молоді, що діяли в УСРР в 1920-1927 рр., поза межами комсомолу Прилуцький В.І. Молодь у суспільно-політичному житті села в УСРР (1928-1933) // Укр.. іст. журн. – 2002. – №4. – С.61-81..

Привертає увагу дослідження етнонаціонального та міжнародного аспекту діяльності громадських об’єднань українського села М.А. Журби Журба М.А. Етнонаціональні та міжнародні аспекти діяльності громадських об’єднань українського села (20 – 30 рр. XX ст.): Монографія. – К., 2002.. Автор у світлі сучасних концептуальних підходів окреслив історичні обставини створення та діяльності громадських організацій національних меншин Української СРР, проаналізував практику використання їх більшовицьким режимом.

З позицій об’єктивності та історизму характеризують діяльність окремих громадських організацій та добровільних товариств дослідження В.В. Марчука, С. Кармалюка, М.О. Фролова, М.С. Дорошка, В. Шарпатого, В.М. Смирнова, І.В. Рибака Кармалюк С. П. Діяльність організації Червоного Хреста в Україні в 1867 – 1920 рр.: Автореф. дис. … канд. істор. наук: 07.00.01. – Чернівці, 1998; ; Фролов М.О. Компартійно-радянська еліта в УСРР (1917-1922 рр.): становлення і функціонування. – Запоріжжя: Прем’єр, 2003; Фролов М.О. Компартійно-радянська еліта в Україні: особливості існування та функціонування в 1923-1928 рр. – Запоріжжя, 2004; Дорошко М.С. Компартійно-державна номенклатура УСРР у 20-30-ті роки ХХ століття: соціально-історичний аналіз: Монографія. – К., 2004; Шарпатий В. Товариства взаємодопомоги в УСРР 1920- першої третини 1930-х років: організаційні форми та соціальні функції // Пам’ять століть. – 2004. - №6, та ін..

Політичні репресії стосовно керівників та активістів громадських об’єднань розглядаються в дисертаційному дослідженні В. Нікольського Нікольський В. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х – 1930-ті рр.): Історико-статистичне дослідження: Автореф. дис... док. істор. наук: 07.00.01. – Донецьк, 2003. .

Окремим блоком публікацій у сучасній історіографії громадських організацій України є історія класових селянських спілок. Дослідники характеризують їх діяльність у контексті соціалістичних перетворень в українському селі. Окремі з них стосуються історії комнезамів у різних регіонах України Мельничук О.А. Участь комітетів незаможних селян в аграрних перетвореннях на Поділлі. – Вінниця, 1998; Його ж. Боротьба за владу на селі в 1920-1925 роках: сільські ради проти комнезамів // Нова політика. – 1998.– №2. – С. 35-36; Кривко І.М. Земельні громади Південної України (1922-1930): Автореф… канд. істор. наук: 07.00.01. – Запоріжжя, 1999; Чистов М.О. Місце КНС в системі самоврядування в Україні у 1920-1925 рр. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного ун-ту. – Вип. VІІІ. – 1999. – С. 46-49; Скотнікова Л.С. Аграрні відносини в українському селі у 1920-х роках // Сутність і особливості нової економічної політики в українському селі (1921-1928 рр.). – К., 2000; Капустян Г.Т. Українське село в умовах радянського політичного режиму 1920-х років: Автореф. дис... док. істор. наук: 07.00.01. – Кременчук, 2004.. У монографіях Я.Й. Малика, О.І. Берези, П.П. Панченка, В.А. Шмарчука, С.В. Корновенка аналізуються особливості участі класових селянських спілок у запровадженні радянського режиму в українському селі у 1917- 1920 рр. Малик Я.Й. Впровадження радянського режиму в українському селі (1919-1920). – Львів, 1996; Панченко П.П., Шмарчук В.А. Аграрна історія України: Підручник. – 2-ге вид. – К., 2000; Малик Я.Й., Береза О.І. Запровадження радянського режиму в українському селі (1917-1920 рр.). – Львів, 2001; Корновенко С.В., Морозов А.Г. Трансформація податкової політики радянської влади в українському селі на початку НЕПу // Український селянин: Праці Науково-дослідного інституту селянства. – 2001. – Вип. 3. – С. 228-230.

Проблемам кооперативного руху в Україні присвячено дисертаційні дослідження І.П. Прокопенка , В.І. Марочка, Прокопенко І.П. Сільськогосподарська кооперація у суспільно-політичному житті України (1880- початок 30-х років ХХ століття): Автореф. дис... канд. істор. наук: 07.00.01. – К., 1992, Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929). – К., 1995..

В останні роки дослідники звертаються до історії профспілкового руху в 1920-30-ті роки Никольский В.Н., Изюмов В.И. НЕП в Донбассе: историческое исследование. – Донецк, 1992; Кульчицький С.В. Реорганізація профспілок УСРР // 90 років виникнення профспілкового руху в Україні. К. 1996; Філіпенко Т.М. Профспілки та страйки робітників промислових підприємств Донбасу першої половини 20-х років // 90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні. – К., 1996; Олійник М.М. Утворення і діяльність профспілок на приватних підприємствах України в період їх становлення і ліквідації. – Автореф. дис.…канд. істор. наук: 07.00.01. – Дніпропетровськ, 1997; Сушко О.О. Особливості становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду НЕПу (1921-1928): історико-теоретичний аспект. – К., 2003.. Найголовніший внесок у дослідження історії українських профспілок зробила О.М. Мовчан ; Мовчан О.М. Українські профспілки і радянська держава в 20-ті роки. – К., 1999; її ж. Українські профспілки в компартійно-радянській системі влади (20-ті рр.). – К., 2004.. Вимагає більш ґрунтовного дослідження і політика більшовиків щодо створення і функціонування Союзу войовничих безвірників та інших атеїстичних організацій. Хоча багато аспектів з історії атеїстичного руху в 20-30-ті роки стало предметом праць В.О. Пащенка, А. Киридон, В.І. Силантьєва та інших Пащенко В.О. Свобода совісті в Україні: Міфи і факти 20 – 30-х років / АН України та ін. – К., 1994; Славута Г. Запровадження антирелігійн ого виховання в навчальних закладах України у 20-ті – 30-ті рр. // Релігійна освіта в Україні (перша пол. ХХ ст.): Збірка наукових праць / В.О. Пащенко (відп. наук. ред.).– Полтава, 1997. – С. 42–67; Славута Г. Антирелігійна політика радянської держави в галузі народної освіти у 20 – 30-ті роки // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. – 1998. – № 1– 2; Силантьев В.И. Большевики и Православная Церковь на Украине в 20-е годы. – Харьков, 1998; Євсєєва Т.М. “Безбожна п’ятирічка”. Діяльність Спілки войовничих безвірників // Голод 1932 – 1933 років в Україні: причини та наслідки. – К.: Наукова думка, 2003; Пащенко В., Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні. 1917 – 1930-ті роки. – Полтава, 2004..

Культурницька діяльність громадських організацій в умовах непу стала предметом дослідження В.К. Молоткіної Молоткіна В.К. Культурно-освітня діяльність громадських організацій України в умовах непу (1921-1929): Автореф. дисертація ... канд. істор. наук. 07.00.01.- Переяслав-Хмельницький, 2005..

Російська та зарубіжна історіографічні школи відрізняються не лише геополітично, але й концепту-ально, позаяк перша, особливо на початку 1990-х рр., перебувала під впливом традицій радянської історіографії.

У західній історіографії тематика історії більшовицької громадської ініціативи інтенсивно розроблялася з початку 20-х р Бородаєвський С.В. Історія кооперації. – Прага, 1925; Коваль В. Соціально-економічна природа сільськогосподарської кооперації. – Прага, 1927; Литвицький М. Організаційні завдання сільськогосподарської кооперації в Україні. – Подєбради, 1928.. Оцінюючи позитивний внесок таких дослідників, як Ф. Хайєк, Д. Мітрані, Х. Арендт, В. Коларц, А. Адамс, М. Фейнсойд Schuman F. Russia since 1917. N.Y. 1957;Seton-Watson H. From Lenin to Khrushchev. N. Y. 1960; Schapiro L. The Communist Party of the Soviet Union. N.Y. 1960;Adams A. Bolsheviksn in the Ukraine: The second companigen of 1918-1919. – New Haven; London, 1963; Lewin M. La paysannerie et pauvoir sovietigue 1928-1930. Paras, 1966; Fainsod M. How Russia is Ruled. – N.Y., 1967; Schwarts H. Scholastic Book Services. – N.Y., 1967; Grey I. The First Fifty Years. Soviet Russia, 1917-1967. L. 1967; Reshctar J. The Soviet Policy. Government and Politics in the USSA. – N.Y., 1971, та ін. у вивчення проблем діяльності громадських об'єднань Української СРР, слід пам'ятати, що їх праці призначалися, в основному, для спеціалістів-радянологів. Для них були недоступними і матеріали радянських архівів. Хоча відзначаються ці праці порівняно більшою реалістичністю, ніж роботи радянських фахівців. Події й процеси радянського суспільства розглядаються у них, як правило, в масштабах СРСР; український матеріал трапляється епізодично. На цьому тлі виділяється дослідження відомого американського фахівця з радянської історії Д.Е. Мейса. Автор шляхом інтерпретації результатів праць радянських істориків, залучаючи матеріали документальних збірок та архівної періодики, запропонував загалом об'єктивну й цілісну концепцію створення й діяльності комітетів незаможних селян в Україні Mace J. The Komitety Nezamozhnykh Selyan and Structure of Soviet Rule in the Ukrainian Countryside, 1920 – 1933. Soviet Studies. – Harvard University – 1983. – Vol. XXXV. Number 4 October 1983..

Досліджуючи радянські профспілки, Л. Черчвод, Ж. Фридман, Дж. Скотт, Г. Цинк, Дж. Клайн, І. Фетшер обґрунтовують залежність їх від більшовицької партії та державних органів D.J. Scott. Russion political institution. London, 1958; G.L. Kline. Philosophy and praktics. The future of communist society, 1963. Churehward L. Contemporary Soviet Yovernment. London, 1975. . Питання історії антирелігійних громадських організацій в СРСР ставили дослідники-релігієзнавці П. Андерсон, У. Коларз, У. Флетчер (Англія), Н. Струве (Франція), Г. Граббе (США).

З початком перебудови в СРСР західні історики отримали можливість працювати в радянських архівах із раніше засекреченими документами. Внаслідок цього з’явилася серія робіт: „Соціальні зміни радянської індустріалізації” В Розенберга; „Сталінський терор. Нові перспективи” Т. Манінга; „Феномен Сталіна” А. Нова; „Сталінські селяни. Супротив і виживання в російському селі після колективізації” Ш. Фіцпатріка; „Промисловість, держава і суспільство в сталінській Росії. 1926 – 1934” Д. Ширера; „Життя і терор в сталінській Росії. 1934 – 1941” Р. Терстона та ін Social Dimensions of Soviet Industrialization. Ed. By W.G. Rosenberg, L.N.Siegelbaum. Bloomington, 1993; Stalinist Terror. New Perspectives. Ed. by J. Arch Getty and Roberta T. Manning. Cambridge University Press, 1993; The Stalin Phenomenon. Ed. by Alec Nove. London, 1993; Stalin’s Peasants. Resistance and Survival in the Russian Village after Collectivization. New-York. Oxford University Press, 1994; David R. Shearer. Industry, State and Society in Stalin’s Russia, 1926 – 1934. Ithaca and London. Cornel University Press, 1996; Robert W. Thurston. Life and Terror in Stalin’s Russia, 1934 – 1941. Great Britain. Yale University Press, 1996..

Неординарні оцінки громадсько-політичного життя цього періоду є також в новітніх працях російських авторів. Варто назвати праці А. Мухутдинова, Є. Гімпельсона, В. Алексєєва, Р. Баландіна та ін Алексеев В.А. Иллюзии и догмы. – М., 1991;Гимпельсон Е.Г. Формирование советской политической системы 1917-1923 гг. – М., 1995; ; Мухутдинов А. А. Политический Красный Крест (История создания и деятельности; опыт изучения массовых источников): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.02. – М., 1998; він же. Советские управленцы. 1917-1920 гг. – М., 1998; він же. НЭП и советская политическая система. 20-е годы. – М., 2000;Баландин Р., Миронов С. Заговоры и борьба за власть. От Ленина до Хрущёва. – М., 2003.. Особливостям взаємодії влади і громадських організацій в Радянській Росії присвячена докторська дисертація російської дослідниці І.В. Кисельової Кисельової І.В. Добровольные общества в Советской России, 1917 – 1920-х гг.: Автореф. дис. д.и.н. – Ростов-на-Дону, 1999.

.

Завершуючи огляд історіографії проблеми відзначимо,