НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

СЕРГІЄНКО Тетяна Іванівна

УДК 321.013

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту організацій Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник —

кандидат філософських наук, професор

Кіндратець Олена Миколаївна,

Запорізька державна інженерна академія

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

Кресіна Ірина Олексіївна,

Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України,

завідувач відділу правових проблем політології;

кандидат історичних наук, професор

Білоус Василь Степанович,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана,

професор кафедри політології і соціології.

Провідна установа —

Південноукраїнський державний педагогічний університет

ім. К.Д. Ушинського, кафедра політичних наук.

Захист відбудеться “ 8 ” червня 2007 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: 01601, м. Київ, вул. Трьох-святительська, 4.

Автореферат розісланий “ 7 ” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат політичних наук М.Д. Ходаківський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність обраної теми обумов-лена тим, що процес досягнення національної згоди в Україні далеко не завершений. Основною умовою здійснення української державності виступає консолідація, яка є результатом інтеграції суспільства. Нині в Україні існують дві тенденції – інтеграції і дезінтеграції. В даному дослідженні вивчаються обидві тенденції, їх вплив на державу, фактори, які сприяють та заважають внутрішньополітичній інтеграції. Актуальність даному досліджен-ню надає безпосередньо епістемологічний дискурс, що зводиться до визначення змісту, структури та складових процесу внутрішньополітичної інтеграції суспільства. Дослідження зазначеного процесу в Україні безпосередньо зумовлено необхідністю побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Демократичний характер державотво-рення на ґрунті вітчизняного культурно-історичного досвіду виявляється насамперед в орієнтації українців на незалежність, самостійність, суверен-ність держави. В сучасній науковій політологічній літературі відсутні відповіді на цілу низку питань, в тому числі немає відповіді на питання про можливості нейтралізації дії дезінтег-руючих факторів, які виникають у процесі державотворення. Як свідчить політологічний аналіз, за останні десятиліття кількість міждержавних кон-фліктів зменшилась, але значно зросла кількість внутрішніх конфліктів, значна частина яких конфліктів зумовлена модернізацією. Оскільки в Україні процес державотворення співпадає з модернізацією, це обумовлює не лише складність вирішення завдань державотворення, але і створює загрозу соціальній стабільності та єдності суспільства.

Для нейтралізації дезінтеграційних тенденцій в процесі державотворення необхідно використати демократичні, легітимні механізми, що характеризу-ються активним діалоговим пошуком компромісів, узгодження інетересів суспільства і основних політичних сил щодо поділу влади. В цьому напрямку має трансформуватись держава як інститут влади, що взаємодіє з суспіль-ством, інтегрує в собі функції професійного володарювання, управління, регулювання й адміністрування. Все це потребує уважного переосмислення пройденого політологією шляху й визначення перспективних напрямів її подальшого розвитку. Саме це й слугувало поштовхом для здійснення започаткованого дисертаційного аналізу.

Теоретико-методологічні основи досліджуваної проблематики закладені переважно у працях класиків соціально-гуманітарних наук. Велику увагу інтеграційним процесам приділяли Е.Дюркгейм, М.Вебер, В.Парето, які встановили наявність інтеграції соціальної системи на базі загальних для всіх її членів цінностей і норм. Т.Парсонс, в свою чергу, ввів поняття норма-тивної і ціннісної інтеграції.

У формуванні концептуального базису внутрішньополітичної інтеграції помітну роль відіграють роботи зарубіжних вчених В.Крістеллера, Л.Рем-хельда, А.Марка, Ф.Кінскі, Е.Шілза, Е.Натана, С.Роккана, та ін., а також російських – М.Афанасьєва, С.Борисова, В.Гельмана, В.Єлізарова, І.Іванова, І.Кузнєцова, С.Кірдіної, В.Пефтієва, М.Распопова, А.Сергуніна, І.Тимоніної, Р.Туровського, В.Черновської, А.Чернишова, та ін. До детального аналізу особливостей інтеграційного процесу вдавались також: А.Міллер, В.Чекаленко-Васильєва, Р.Шпорлюк, В Шилов і Т.Воропаєва розглядають його в культурному аспекті; В.Соболєв, В.Симоненко в економічному; С.Власов, В.Поповкін, О.Шульга, О.Стегній, М.Чурилов, Т.Кучеренко – наголошують на сукупній дії економічних і культурних факторів.

Проблеми, пов’язанні з інтеграцією, та фактори, які впливають на внутрішньополітичну інтеграцію суспільства в контексті державотворення досліджували вітчизняні вчені М.Ісінгарін, Е.Ленський, О.Булатова, Т.Татаренко, В.Посельський, О.Панарін, К.Гаджиєв, А.Костін, О.Картунов, Н.Горлач, В.Потульницький, О.Киричук, А.Бєлов, І.Біньк, Б.Гаєвський, А.Брегеда, С.Дубенко, В.Князєва, В.Копійка, Б.Кравченко, Є.Кубка, Г.Леліков, В.Луговий, В.Шаповал.

Вихідним матеріалом для теоретичних положень дисертації, спрямова-них на поєднання проблеми внутрішньополітичної інтеграції з проблемою сучасного процесу державотворення в умовах глобалізації слугували окремі положення політологічних праць зарубіжних вчених (Ф.Фукуяма, С.Хан-тінгтон, О.Тоффлер, В.Іноземцев, І.Валлерстайн, А.Неклеса, Б.Барбер, Дж.Розенау, Р.Робертсон, М.Уотерс, Е.Гідденс, Д.Харві, Д.Гедд, К.Томпсон, Дж.Томплінсон та ін.). Різні аспекти розвитку політичних інститутів та процесів, які відіграють важливу роль у внутрішньополітичній інтеграції українського суспільства, досліджуються в працях В.Андрущенка, В.Бабкіна, О.Бабкіної, В.Бебика, В.Білоуса, Є.Головахи, В.Кременя, І.Кресіної, С.Макеєва, О.Нагорної, С.Оксамитної, Н.Паніної, В.Ребкала, Ю.Римаренка, Ф.Рудича, С.Рябова, О.Антонюка, М.Ходаківського, В.Храмова та ін.

Аналізуючи фактори, які впливають на внутрішньополітичну інтеграцію суспільства, слід виокремити запорізьких вчених, які аналізують наступні проблеми: роль держави в світі та механізми впливу культури на інтеграцію суспільства – В.Воронкова; детермінанти оптимізації історичного процесу розвитку суспільства – В.Воловик; ментальність народу – Р.Додонов; ідео-логію державотворення – В.Таран; проблеми формування душевної гармонії особистості в залежності від рівня і типу світоглядної свідомості – В.Жадько, Л.Кривега; проблеми сталого розвитку та трансформації українського суспільства – О.Кіндратець, С.Катаєв; механізми децентралізації і системної трансформації суспільства перехідного типу в контексті регіонального розвитку України – В.Зуєва.

Аналіз літератури з даної проблеми засвідчує, що, поряд з високим рівнем її загального осмислення в західних наукових підходах й у вітчизняних теоретичних здобутках, в Україні майже відсутні сучасні політологічні дослідження інститутів та механізмів внутрішньополітичної інтеграції суспільства, які, по-перше, базувалися б на вітчизняному досвіді і традиціях і, по-друге, – були б спрямовані на пошуки оптимальної моделі сучасного суспільно-політичного розвитку України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри менедж-менту організацій Запорізької державної інженерної академії “Формування і розвиток гуманістичного менеджменту Україні і його вплив на розвиток людського потенціалу” (0103U003546)-(2003–2005). Тема дисертаційного дослідження у винесеному на захист варіанті затверджена Вченою радою Запорізької державної інженерної академії (протокол № 7 від 04.01. 2007 р.).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Основною метою дослід-ження є аналіз внутрішньополітичної інтеграції сучасного українського суспільства в контексті державотворення. З огляду на поставлену мету в дисертації поставлені такі завдання:– 

проаналізувати стан та особливості дослідження проблем внутрішньо-політичної інтеграції в сучасній політології;– 

визначити теоретичні засади аналізу процесів дезінтеграції українського суспільства;– 

розглянути зовнішньополітичні впливи на інтеграцію українського суспільства в контексті нової геополітичної ситуації та євроінтеграції;– 

проаналізувати кризу ідентифікації як фактор дезінтеграції українського суспільства;– 

обґрунтувати вплив української національної ідеї на інтеграцію суспіль-ства;– 

узагальнити трансформацію політичної свідомості та культури україн-ського суспільства в контексті внутрішньополітичної інтеграції;– 

розкрити загальні тенденції становлення та розвитку української полі-тичної нації;– 

визначити роль консолідації в процесі внутрішньополітичної інтеграції українського суспільства.

Об’єктом даного дослідження є внутрішньополітична інтеграція як чинник державотворення.

Предметом дослідження є демократичні процеси, які визначально впли-вають на внутрішньополітичну інтеграцію сучасного українського суспільст-ва в умовах його модернізації.

Теоретико-методологічні засади дослідження. Для вирішення постав-лених завдань і досягнення мети дослідження у дисертації використані загальнофілософські, загальнотеоретичні і конкретно-наукові методи. Дисер-таційне дослідження ґрунтується на принципах структурно-функціонального методу, для розкриття закономірностей розвитку держави в сучасних умовах використовувався системний підхід. Використання синергетичного підходу дає можливість подолати стійкі стереотипи, сформовані минулим досвідом і перенесені у часи сьогодення. Синергетичні ідеї також сприяють переосмис-ленню традиційних уявлень про соціально-політичні процеси.

Застосування порівняльного підходу мало як теоретичну, так і практичну значущість. З одного боку, за його допомогою вдалося співставити з метою виявлення загальних рис і специфіки наявні концепції інтеграції, з іншого – дослідити досвід держав, що розвиваються, для виявлення найбільш ефек-тивних способів інтеграції суспільства. Діалектичний метод використову-вався з метою критичного аналізу проблем дезінтеграції суспільства в процесі державотворення, виявлення внутрішніх суперечностей цього процесу. Інституційний метод застосовувався для дослідження політичних інститутів, зокрема національної держави, її ролі в інтеграції суспільства. Функціональний підхід став у нагоді в ході розгляду залежності між інтеграцією і консолідацією. У дисертаційній роботі також було використано метод прогнозування та методи логічного аналізу.

Вищезазначені методи і підходи дали змогу порівняти способи, умови формування національної єдності.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації реалізовано авторський підхід до проблеми визначення внутрішньополітичної інтеграції суспільства в контексті державотворення на основі аналізу сучасних полі-тичних процесів, що відбуваються в нашому суспільстві, а також системати-зації відповідного досвіду й використання здобутків політичної науки. У рамках здійсненого дослідження отримано результати, які відзначаються науковою новизною:

1. Обґрунтовано теоретичні засади політологічного дослідження процесів інтеграції та дезінтеграції суспільства, що дозволило здійснити цілісний політологічний аналіз особливостей дослідження цих процесів в західній і вітчизняній політичній думці; запропоновано авторську інтерпретацію поняття “внутрішньополітична інтеграція”, як такого, що відображає складний феномен у зв’язку з поняттями і категоріями “консо-лідація”, “єдність”, “об’єднання” з визначенням або уточненням їх змісту.

2. Доведено, що в сучасних умовах поряд з тенденцією інтеграції, простежується й інша тенденція – дезінтеграції, яка проявляється в етнічній, конфесійній й цивілізаційній роз’єднаності держави. Дезінтегація показана як деструктивний процес, що зумовлює незадоволення людини своїм місцем у суспільстві, відсутність усвідомлення групових цілей і засобів їх досягнення, кризу довіри громадян до держави та її інститутів.

3. Обґрунтовано необхідність використання теорій інтеграції і дезінтег-рації та їх інтерпретацій для дослідження процесу державотворення, націо-нальної ідентичності, формування національної ідеї, забезпечення сталого розвитку інтеграційних процесів; на основі аналізу вітчизняного досвіду запропоновано шляхи формування політичної нації та подолання дезінтег-рації українського суспільства шляхом консолідації нації.

4. Здійснено синтез культурологічного і політологічного поглядів на питання внутрішньополітичної інтеграції суспільства через осмислення меха-нізмів, що сформувалися в українському суспільстві в силу особливостей історичного розвитку України; доведено, що національна ідентичність сприяє інтеграції українського суспільства.

5. Виявлено інтеграційні детермінанти національної ідеї як базису глибокого усвідомлення належності кожного українця до української національної спільноти, ідентифікації його з цією спільнотою, формування уявлень про її характерні риси; доведено, що інтегративна спроможність української національної ідеї, її енергетичний потенціал залежать від формування політичної нації як поліетнічної спільноти громадян, об'єднаної спільними цілями й прагненнями.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Адекват-ний аналіз складного і суперечливого процесу подальшої інтеграції україн-ського суспільства в процесі державотворення створює додаткові можливо-сті щодо реагування на виклики сьогодення. Творення нової України зумовлює потребу в теоретичному осмисленні політичних відносин, політич-ної діяльності в Україні, оскільки саме з ними пов’язані основні внутрішньо-політичні процеси й саме вони сьогодні є одним з найефективніших елемен-тів української само-організації, за допомогою якої народ України зміцнить свою незалежність.

Отримані результати поглиблюють і уточнюють поняття “інтеграція”, “дезінтеграція”, “державотворення”. Досліджена проблема змістовно збага-чує ряд політологічних термінів, таких як “внутрішньополітична інтеграція”, “ідентифікація”, “політичні відносини”, “політичні інститути”, “політичні процеси” тощо. Ідеї й основні положення роботи можуть бути використані для науково-обґрунтованого підходу до розробки та реалізації цілісної концепції внутрішньополітичної інтеграції в Україні. Результати дисерта-ційного дослідження можуть бути використані у педагогічній, науково-дослідній роботі, у процесі викладання теорії політичної науки, державного управління, спецкурсів, а також у практичній роботі вітчизняних політиків і управлінців різного рівня.

Особистий внесок. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, яка характеризується авторським підходом до аналізу процесів інтеграції та дезінтеграції сучасного українського суспільства в контексті вітчизняного державотворення.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертації обговорювалися на методологічних семінарах кафедри менедж-менту організацій, філософії та політології Запорізької державної інженерної академії, використовувалися автором у науково-педагогічній діяльності, висвітлювалися у виступах в ході науково-теоретичних конференцій і семі-нарів: Всеукраїнської науково-практичної конференції “Українська політич-на антропологія як гуманістичний чинник державотворення в Україні” (м. Запоріжжя, 9–10 жовтня 2002 р.); VІІ міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень’2003” (м. Дніпропетровськ, 20–27 жовтня 2003 р.); Міжнародної наукової конференції “Українська соціал-демократія: національний і міжнародний аспект” (до 100-річчя І з’їзду УСДП та 125-річчя від дня народження В.Старосольського) (м. Львів, 12–13 квітня 2003 р.); IV міжна-родної науково-практичної конференції студентів, аспі-рантів та молодих вче-них “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (м. Харків, 24–26 квітня 2003 р.); Науково-практичної конференції “Україна наукова’2003” (м. Дніпропетровськ, 16–20 червня 2003 р.); ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта’2004” (м.Дніпропетровськ, 10–25 лютого 2004 р.); ІХ науково-технічної конференції викладачів та студентів ЗДІА (м. Запоріжжя, 19–23 квітня 2004 р.); V міжнародної науко-во-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Люди-на, культура, техніка в новому тисячолітті” (м. Харків, 27–28 квітня 2000 р.); ІІІ міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових дослід-жень’2004” (м. Дніпропетровськ, 21–30 червня 2004 р.); І міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу ’2004” (м. Дні-пропетровськ, 1–15 листопада 2004 р.); Х науково-технічної конференції студентів, магістрів, аспірантів і викладачів ЗДІА (м. Запоріжжя, 18–22 квіт-ня 2005 р.); Між-народної науково-практичної конференції “Основні тен-денції розвитку гендерної політики у ХХІ столітті” (м. Запоріжжя, 22–23 ве-ресня 2005 р.); ХІ науково-технічної конференції студентів, магістрів, аспі-рантів і викладачів ЗДІА (м.Запоріжжя, 2006 р.); Міжвузівської студентської наукової конференції “Сучасні екологічні проблеми та молодь ІІІ” (м. Запо-ріжжя, 2006 р.); VI всеукраїнської науково-методичної конференції “Реалі-зація принципів і завдань Болонського процесу в Україні” (м. Запоріжжя, 2006 р.).

Окремі наукові положення і висновки дисертаційного дослідження апро-бовані у процесі розробки та викладання загального курсу “Політології” в Запорізькій державній інженерній академії на кафедрі менеджменту органі-зацій. Важливі для даного дослідження наукові положення реалізовані в під-розділі “Основні напрями та механізми підвищення ефективності євроін-теграційної політики”, опублікованому у співавторстві в навчальному посіб-нику: “Політика європейської інтеграції” / За редакцією професора В.Г. Во-ронкової (2007).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації викладено у 29 публікаціях: 12 наукових статтях, з яких 8 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 16 – матеріалах конференції та у навчальному посібнику, який пройшов апробацію в Запорізькій державній інженерній академії.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку викори-станих джерел. Загальний обсяг роботи – 200 сторінок, список використаних джерел (213 наймену-вань) поданий на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, узагальнено існуючі підходи й результати досліджень даної проблеми, виявлено ряд малодосліджених її аспектів, визначено мету і завдання, об’єкт, предмет, методи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, особистий внесок здобувача, а також подаються відомості про апробацію отриманих результатів і структура дисертації.

Перший розділ – “Теоретичні засади дослідження внутрішньо-політичної інтеграції сучасного українського суспільства” – складається з двох підрозділів і присвячений науково-теоретичному осмисленню рівня дослідження процесу внутрішньополітичної інтеграції суспільства в кон-тексті державотворення. В ньому висвітлено категоріальний апарат дослід-ження, концептуальні підходи світової науки і теоретичні розробки вітчиз-няних політиків і вчених.

У першому підрозділі – “Стан та особливості дослідження проблем вну-трішньополітичної інтеграції в західній і вітчизняній політичній думці” – обґрунтовується важливість дослідження та подається системний огляд літератури, на основі якого уточнюється поняття “інтеграція”. Розглянуто основні поняття, що виступають своєрідною базою для визначення поняття “внутрішньополітична інтеграція”, виходячи з системного, комплексного, поліаспектного погляду на цей процес. Використовуючи здобутки зарубіжної та вітчизняної політичної думки, на основі аналізу та систематизації досягнень попередників, автор фіксує і всебічно обґрунтовує гостру потребу подальших теоретичних новацій у сфері внутріш-ньополітичної інтеграції суспільства. Дисертант звертається до інтеграційних теорій, що пояснюють процес об’єднання окремих частин у єдине ціле.

Проблеми сучасної української держави розглядаються через призму двох полярних тенденцій – інтеграції та дезінтеграції, на які впливають зовнішні і внутрішні фактори державотворення. Автор зазначає, що, з одного боку, у всесвітньому масштабі спостерігається прагнення до політичної інтеграції, економічної глобалізації і культурної гомогенності, а з іншого, – на цьому загальному тлі усе більше випадків політичної дезінтеграції. В той же час реалії сьогодення свідчать, що процес інтеграції сприяє державотворенню, а дезінтеграція, навпаки, перешкоджає розвитку держави. Парадокс полягає в тому, що процеси інтеграції та дезінтеграції є постійними в державі і відбу-ваються одночасно.

У другому підрозділі – “Теоретичні засади аналізу процесів дезін-теграції українського суспільства” автор відзначає, що сутність дезінтег-раційних процесів пояснюється у межах функціоналістського підходу до держави, який свідчить про те, що інтеграція та дезінтеграція є двома сторонами єдиного процесу. Вони набувають позитивного чи негативного значення залежно від тих цілей, які ставлять перед собою суб’єкти політики. Дисертант розглядає фактори, які сприяють дезінтеграційним тенденціям. В історико-культурному контексті розглядаються такі фактори дезінтеграції України, як поліетнічність, конфесійна приналежність, економічні чинники, етнічний ренесанс, ментальність, певні психологічні властивості населення. Історичними передумовами дезінтеграції України слід вважати те, що під впливом драматичних подій історії український етнос сформувався на тери-торії кількох держав. До дезінтеграційного віднесено також цивілізаційний фактор, що відповідає припущенню С.Хантінгтона про цивілізаційну лінію розлому по вісі Схід-Захід. Автор зазначає, що дезінтеграція в Україні виявляється в незадоволенні своїм місцем у суспільстві, відсутністю усвідомлення групових цілей і необхідності дій для їх досягнення. Одним з проявів політичної дезінтеграції є криза довіри громадян до держави та влади загалом. Це криза системних зв’язків, коли інститути і норми соці-ального життя та поведінки втрачають свою дієвість і значення. Відсутність єдиної концепції національних інтересів і єдиної національної стратегії дає можливість деструктивним силам без перешкод проводити антидержавну політику. Низький життєвий рівень народу, падіння темпів економічного росту, зменшення інтелектуального потенціалу країни, переорієнтація на сприйняття масової культури інших цивілізаційних систем, втрата власних національних духовних орієнтирів – фактори, що приводять до деградації суспільства і перешкоджають державотворенню та інтеграції. Не менш небезпечною, на думку автора, для політичної інтеграції суспільства є етична деградація. Найвиразніший її прояв – криміналізація суспільства, масовий характер кримінальної зло-чинності.

Другий розділ – “Основні сутнісні й змістовні характеристики про-цесів інтеграції та дезінтеграції українського суспільства” – складається з трьох підрозділів і присвячений висвітленню основних сутнісних змістов-них характеристик як процесів інтеграції, так і дезінтеграції суспільства в Україні.

У першому підрозділі – “Зовнішньополітичні впливи на інтеграцію українського суспільства в контексті нової геополітичної ситуації та євроінтеграції” – проаналізовано проблеми, пов’язані з інтеграцією україн-ського суспільства, які певною мірою залежать від зовнішньополітичних впливів, таких як геополітичне розташування та глобальні трансформації, що відбуваються в сучасному світі. Завдяки глобалізації територіальність пере-стає бути організуючим принципом соціального і культурного життя. Автор розглядає три виміри глобалізації: як історичний процес; як універсалізацію; як процес руйнування національних кордонів. Отже, з’являється глобальне співтовариство як єдиний інтегруючий суб’єкт. Для дослідження факторів дезінтеграції в умовах глобалізації слід враховувати дії всіх факторів, що певною мірою сприяють відцентровим тенденціям. Глобалізація призводить до зміни ролі та функцій національної держави, підвищує вимоги до компетентності державно-управлінського персоналу, зокрема, ефективності його діяльності, яка має відповідати рівню суспільного розвитку.

Автор зазначає, що українські політики повинні виробити такі стратегії зовнішньої політики, які б враховували національні інтереси, тому що держава в умовах глобалізації починає виконувати ряд інноваційних функцій, посилюючи свій вплив на всі суспільні процеси. Особливого значення в цьому сенсі набуває функція інтеграції суспіль-ства, недопущення руйнівних тенденцій.

У другому підрозділі – “Криза ідентифікації як основний фактор дезінтеграції українського суспільства” – автор відзначає, що подолання фактору дезінтеграції українського суспільства та необхідність чіткого окреслення ідентифікаційного простору в Україні диктується як пізнаваль-ними, так і особливо практичними завданнями. Автор дійшла до висновку, що криза ідентичності, у стані якої перебуває українське суспільство, виступає основним фактором дезінтеграції українського суспільства і супро-воджується конкуренцією комуністичної, ліберальної, націоналістичної ідеологій, протистоянням українського та російського націоналізму. Криза ідентичності в Україні пов’язана з активізацією і переорієнтацією процесу ідентифікації на рівні різних соціальних груп. Зазначені групи розгляда-ються в рамках суспільного аналізу, як встановлення тотожності об’єктів на підставі певних ознак, що породжує проблему позиціювання у соціальному просторі, де одні й ті ж самі учасники взаємодіють, утворюючи, залежно від контексту, різні конфігурації “своїх”, “чужих” та “інших”.

На думку автора, подолання кризи ідентифікації українського суспільства залежатиме від того, наскільки впевнено просуватиметься країна по шляху формування політичної нації і дієздатного громадянського суспільства. Але справа в тому, що даний процес гальмують такі обставини як домінування радянської культури та неготовність української культури здійснити про-відну роль. Для зменшення конфронтаційного навантаження на соціум необ-хідно виробити парадигму внутрішньополітичної інтеграції українського суспільства. Політика такої інтеграції має бути соціально виваженою та адресно-регіональною.

У третьому підрозділ – “Вплив української національної ідеї на інтеграцію суспільства” – автор акцентує увагу на тому, що для сучасного творення держави важливим є формування такої інтегральної доктрини, яка б на основі правильних вихідних принципів та ідеології дозволила об’єднати націю навколо значущих і зрозумілих цілей. На думку автора, такою ідеєю, яка зможе об’єднати суспільство виступає національна ідея. Сьогодні фор-мування національної ідеї в Україні значно гальмується через такі негативні фактори як: застарілий світогляд; фрустрація свідомості та соціофобія; знач-на політична інфантильність; нездатність до прийняття самостійних рішень; невпевненість у майбутньому держави; відсутність політичної нації як єдиного феномена.

Автор зазначає, що, розглядаючи процес формування національної ідеї українського суспільства, необхідно застосовувати комплекс підходів, що синтезують історичне минуле, соціально-психологічні характеристики, стереотипи поведінки, етнічні особливості, які, всупереч обставинам, що змінюються, залишаються достатньо стійкими.

Третій розділ – “Структурно-функціональні елементи інтеграції українського суспільства як умови сучасного державотворення” пропо-нує шляхи інтеграції українського суспільства.

У першому підрозділі – “Трансформація політичної свідомості та культури українського суспільства в контексті внутрішньополітичної інтеграції” автором здійснено аналіз шляхів і перспектив внутрішньо-політичної інтеграції українського суспільства і зроблено висновок, що інтеграція значною мірою залежить від рівня політичної свідомості та культури різних груп населення і суспільства в цілому. Політична свідомість, як і політична культура, є складовою суспільної свідомості, суттєвим компо-нентом політичного життя нації.

Політична культура значною мірою спирається на історію, традиції та етнокультурну ґенезу. Автор під інтегральною політичною культурою розуміє множинність співвідношення різних груп у межах політичної системи, збереження цілісності держави та взаємовідносин з суспільством. Це означає, що політична культура є найстабільнішим феноменом полі-тичного життя того чи іншого етносу. Вивчення політичної свідомості та культури дозволяє визначити її роль у внутрішньополітичній інтеграції українського суспільства.

У другому підрозділі – “Становлення та розвиток української політич-ної нації: самоствердження та інтеграція” – обґрунтовано, що внутрішньополітична інтеграція суспільства потребує повноцінної політич-ної нації, а це можливо лише за умови наявності єдності народу, який проживає на території української держави. Необхідно визнати, що єдність є ключовим фактором консолідації, а консолідація результатом інтеграції. Головною умовою внутрішньополітичної інтеграції українського суспільства є згуртованість усіх національностей, що проживають на території України.

Таким чином, серед фундаментальних інтересів української держави і політичної нації мають бути: збереження територіальної цілісності; власної національної, культурної, мовної самобутності; подальша консолідація всередині суспільства і нації; рівноправні і повноцінні стосунки з іншими державами і націями. Це дозволить посилити інтеграційні процеси; змен-шити можливість виникнення сепаратистських тенденцій серед етнічних груп компактного розселення в Україні; задіяти повною мірою потенціал усіх громадян України.

Третій підрозділ – “Формування нової парадигми консолідації україн-ського суспільства” – присвячено консолідації як результату інтеграційного процесу. Консолідація розуміється як центральний чинник ефективності будь-якої соціальної дії, який потребує колективного розуму чи колективної наснаги, особливо в сенсі політичної мети, досягнення якої неможливе поза цим чинником.

Консолідація суспільства дозволяє забезпечити втілення в життя націо-нальних чинників, наближає до розуміння першочергової ваги загально-національної ідеї – внутрішньополітичної інтеграції українського суспільства в контексті державотворення. Автор зазначає, що консолідуючу роль в процесі внутрішньополітичної інтеграції суспільства відіграє політична еліта. В зв’язку з цим вона покликана займати провідні позиції в проведенні соціально-економічної політики держави. Досвід українського державотво-рення свідчить, що роль еліти в політичному житті, формування органів влади й управління набуває першочергового значення.

У “Висновках” зроблено основні підсумки дослідження, сформовано практичні рекомендації щодо використання одержаних результатів.

1. Внутрішньополітична інтеграція українського суспільства залежить від громадян України. Її критерієм виступає стабільність та об’єктивне функціо-нування систем. Міра інтеграції суспіль-ства залежить від держави, яка управляє суспільством як цілим, сприяє соціа-лізації громадян, забезпечуючи їх освіту, організовує діяльність комунальних служб, визначає правила і процедури, використовуючи насильство по відно-шенню до тих, хто порушує ці правила. Внутрішня гармонія української держави стає підвалиною для внутрішньополітичної інтеграції суспільства, яке має поліетнічну структуру. Проте, слід мати на увазі, що суспільство Східної України характеризують як політично не зріле, а західні українці, більш підготовлені до внутрішньопо-літичної інтеграції. Це пояснюється тим, що зазначені регіони України впродовж певного часу знаходились під різними політико-культурними впливами і це вплинуло на політичну свідомість та культуру їх населення і спричиняє сьогодні поширення соціальних та міжетнічних непорозумінь, які призводять до дезінтеграції українського суспільства.

2. Особливого значення набуває усунення факторів дезінтеграції, які виявляються у вигляді конфлікту на ґрунті міжконфесійних стосунків, хоча окремі зіткнення і не призвели до загальнодержавних деструктивних міжкон-фесійних конфліктів. Потенційно схильною до масових деструктивних кон-фліктів в Україні залишається Автономна республіка Крим, де зацікавлені політичні сили готові досягти своїх цілей, спровокувавши масові зіткнення та заворушення, скориставшись суперечностями, що випливають із історично сформованих складних міждержавних, міжнаціональних та міжконфесійних відносин. Крім розриву у рівнях соціально-економічного розвитку між окремими регіонами до економічних факторів дезінтеграції відносяться наявність високого рівня тіньової економіки, що приводить до низького рівня довіри до влади, та корумпованість владних структур.

3. З’ясовано, що інтеграція українського суспільства певною мірою залежить від зовнішньополітичних впливів, таких як глобальні трансфор-мації, які відбуваються в сучасному світі. Глобалізація призводить до зміни ролі та функцій національної держави, підвищує вимоги до компетентності державно-управлінського персоналу, зокрема ефективності його діяльності, яка має відповідати рівню суспільного розвитку. Аналіз свідчить, що творення незалежної Української держави співпало із зміною світосистем. Поява на політичній карті світу незалежної України започаткувала глобальні трансформації, до яких слід віднести не лише появу у світовому співтоваристві нових політичних ареалів, у тому числі України, яка належить до європейського геополітичного регіону, а й руйнацію довготривалого російського домінування на контрольованому нею просторі. Таким чином, Українська держава знаходиться в зоні впливу одразу двох регіональних лідерів – ЄС і Росія, що ускладнює вироблення зовнішньополітичної стратегії України, і впливає на внутрішньополітичну інтеграцію суспільства.

Врахування бажаних, так і небажаних, але потенційно можливих змін у державі й поза її межами важливе для України, з метою її самоствердження як суб’єкта міжнародної взаємодії. Тому в інтересах Української держави є зміцнення довіри, розширення політичного діалогу і співробітництва на дво- та багатосторонній основі в рамках загальносвітового процесу, дотримання загальнолюдських фундаментальних цінностей. В процесі внутрішньополі-тичної інтеграції в контексті глобалізації, нової геополітичної ситуації слід враховувати нові реалії України.

4. Дослідження показало, що сьогодні відчувається величезний вплив глобалізації на українське суспільство. Специфіка цього впливу полягає в тому, що в даний час пе-ред нашим суспільством стоїть проблема внутрішньополітичної інтеграції суспільства, рішення якої традиційно пов'язано із зміцненням національної держави. У результаті, у вітчизняній історії, порушується єдність національних і цивілізаційних компонентів української ідентичності. Від того, яким чином і коли воно буде відновлено, багато в чому залежать перспективи української національної державності і внутрішньополітичної інтеграції.

Обґрунтовано, що ідентичність українського суспільства необхідно роз-глядати як об’єктивну реальність, обумовлену особливостями економічного розвитку держави і специфікою формування його етнокультурного середо-вища, які необхідно враховувати при формуванні як політичного, так і економічного розвитку Української держави. В умовах сьогодення велике значення набуває прогностичний аналіз шляхів і перспектив розвитку громадянської ідентичності. По-перше, становище нинішньої етнополітичної ситуації в Україні з її поліетничним населенням дає підстави для зміцнення громадянської ідентичності, що може стати інтегративним фундаментом для етнічних спільнот, які проживають на території мультикультурної Україн-ської держави. По-друге, якщо останнім часом посилюється етнонаціональна ідентичність, то вона виступає єдино можливим і більш надійним каналом ідентифікації. Підвищення ролі етнічної ідентичності пов'язують із реакцією суспільної свідомості на форсовану глобалізацію, посиленням соціальної конфліктності в умовах перехідних економік, розвитком транспортних кому-нікацій і засобів зв'язку, що стимулюють внутрішньополітичну інтеграцію різних етнічних діаспор.

5. Реалізація української національної ідеї постає як національний ідеал, що має інтегративний характер і спрямовується на позитивний результат. Національна ідея виступає складним соціально-культурним, політичним феноменом, що інтегрує націю для найефективнішої реалізації завдань українського національного державотворення, яке є цілісним процесом становлення і розвитку національної державності, пробудження національної самосвідомості і гідності, розвитку національної культури й мови, утверд-ження економічної незалежності. Національна ідея у поєднанні із загально-людськими цінностями й ідеалами стає чинником внутрішньополітичної інтеграції суспільства на державотворчій основі, сприяє формуванню національної єдності в процесі досягнення закладених у ній цілей і цінностей, що поділяються усіма або більшістю членів спільноти.

6. У незалежній Україні вирішення задач внутрішньополітичної інтеграції суспільства значною мірою залежить від рівня політичної культури різних груп населення і суспільства в цілому. Політична свідомість, як і політична культура, є складовою суспільної свідомості, суттєвим компонентом політичного життя нації. Політологічний аналіз щодо стану політичної свідомості та культури українців дає підстави стверджувати, що політична активність більшості населення останнім часом збільшилась, матеріально-побутові цінності переважають над суспільними. Велика кількість українців піддаються маніпуляціям, не критично сприймають інформацію, особливо це стосується старших поколінь, політична соціалізація яких відбувалась в умовах моноцентризму. Таким чином, вплив сучасної політичної культури як особливого способу внутрішньої організації соціальної взаємодії на налагодження й розподіл влади набуває якісно нових масштабів.

7. Досліджуючи проблему внутрішньополітичної інтеграції українського суспільства, автор дійшла висновку, що для подальшого цивілізованого розвитку держави, необхідне формування повноцінної політичної нації, де держава виступає основним інтегруючим інструментом. Передумовою внутрішньополітичної інтеграції суспільства є здобуття суверенітету, зміц-нення державної і національної єдності, забезпечення міжетнічного миру, суспільної інтеграції представників етнічних спільнот, розвитку унікальних етнонаціональних ідентичностей в контексті цілісної загальноукраїнської ідентичності, ліквідації загрози сепаратизму. Отже, розвиток та формування політичної нації в Україні сприяє внутрішньополітичній інтеграції суспіль-ства, а також розвитку української держави.

8. Створюючи простір для внутрішньополітичної інтеграції сучасного українського суспільства, актуалізується питання консолідації української нації та етносів, що проживають на території України, утвердження в суспільстві політичного та культурного плюралізму, гармонізації соціальних та етнічних інтересів, демократії, вироблення політико-ідеологічних та морально-етичних орієнтирів, здатних мобілізувати зусилля суспільства на розв'язання проблем.

Для посилення консолідуючих факторів доцільно посилити, зокрема, розробку концептуальних підходів до аналізу соціальної структури у взаємо-зв'язку з етнонаціонально-мультикультурними процесами. Соціальними чинниками консолідації виступають: сукупність політичних, правових, еко-номічних, духовних принципів, норм, процесів, спрямованих на форму-вання соціальної структури суспільства, в основі якої буде середній клас, зміцнення міжетнічних та міжнаціональних відносин, досягнення злагоди через реалізацію інтересів соціальних груп і класів.

Список опублікованих праць:

Статті:

1. Лобань Т.І. Роль української соціал-демократії у розвитку політичної культури // Вісник Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка: Філософія. Політологія / Відп. ред. А.Є. Конверський. – Вип. № . – К.: Вид-во “Київський університет”, 2003. – С. 34-37.

2. Лобань Т.І. Формування та розвиток української політичної еліти, як одна із найважливіших проблем державотворення в Україні // Нова пара-дигма. Альманах наукових праць: Філософія. Соціологія. Політологія. / Гол. ред. В.П.Бех. – Вип. № 30. – Надруковано в типографії Запорізького Центру науково-технічної інформації, 2003. – С.153-162.

3. Лобань Т.І. Корупція в Україні: причини виникнення та боротьба з нею // Нова парадигма. Альманах наукових праць: Філософія. Соціологія. Політологія. / Гол.ред. В.П.Бех. – Вип. № 33. – Надруковано в типографії Запорізького Центру науково-технічної інформації, 2003. – С.193-201.

4. Лобань Т.І. Особливості розвитку сучасного суспільства в умовах глобалізації: політологічний аспект // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал / Гол.ред. Г.І.Волинка. – Вип. № 2 (32). – К.: Вид-во “Четверта хвиля”, 2004. – С. 68-73.

5. Лобань Т.І. Особливості українського менталітету та його вплив на процес державного будівництва // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал / Гол.ред. Г.І.Волинка. – Вип. № 4 (34). – К.: Вид-во “Четверта хвиля”, 2004. – С. 106-112.

6. Лобань Державотворення: проблеми розбудови української держави // Політологічний вісник . Збірник наукових праць. – К.: ТОВ “ХХІ СТОЛІТТЯ ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2004. – Вип. 17. – 304с. – С. 94-102.

7. Сергієнко Т.І. Зміцнення української державності на сучасному етапі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2005. – 816с. – С. 766-773.

8. Сергієнко Т.І. Процеси інтеграції та дезінтеграції в умовах державо-творення та трансформації українського суспільства // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах / Гол.ред. С.А.Квітка. – Вип. № 1 (45). Дніпропетровськ, 2006. – С. 142-147.

9. Лобань Т.І. Основні напрями діяльності та роль у державотворчому процесі європейських та українських соціал-демократів // Наше гасло. – 2004, №3 (4). – С. 100-105.

10. Лобань Т.І. Методологія дослідження державного управління в Украї-ні // Збірник наукових праць “Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії”. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №16 – 2004. – С. .

11. Сергієнко Т.І. Формування гендерної політики в Україні (теоретико-методологічний аналіз) // Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запо-різької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №19. – 2004. – С. 140-149.

12. Сергієнко Т.І. Державне управління, як один з чинників державо-творення України // Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск №20. – 2005. – С. 125-137.

Тези виступів на наукових конференціях:

13. Лобань Т.І. Культурная миссия интеллигенции // Матеріали науково-практичної конференції // Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, ЗДІА. – Випуск № . – 2002. – 241с. – С. 218-221.

14. Лобань Т.І. Формування лідеру нового типу // Збірник наукових праць з гуманітарних наук, матеріали Всеукраїнської науково-практичної конфе-ренції “Українська політична антропологія як гуманістичний чинник дер-жавотворення в Україні”, (9-10 жовтня 2002 рік) та Всеукраїнської науково-методичної конференції “Філософські, культурні, релігієзнавчі аспекти осмислення сучасного світу та їх науково-методичні значення” (24–25 жовт-ня 2002 рік). – Запоріжжя: ЗДІА, 2003. – С. 85-86.

15. Лобань Т.І. Деякі історичні аспекти становлення та розбудови Української держави // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень’2003”. Том11. Політологія. Соціологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – 35с.- С.12-14.

16. Кіндратець О.М., Лобань Т.І. Політична етика та мораль одна з проб-лем політичного розвитку України // Збірник матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” – Харків (24–26 квітня 2003) Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”, 2003. – С. 231-233.

17. Лобань Т.І. Дезінтеграція сучасного суспільства // Матеріали Міжна-родної науково-практичної конференції “Україна наукова’2003”. Том . Дер-жавне управління. Політологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 47-49.

18. Лобань Т.І. Ментальність в державотворчому процесі України // Мате-ріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ’2004”. Том 1. Політологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта , 2004. – С. .

19. Лобань Т.І. Проблема єдності Українського народу // ІХ науково-тех-нічна конференція викладачів та студентів ЗДІА. Частина 5. Секція “Менеджменту та фінансів”. / Запоріжжя, 2004. – С. 67-68.

20. Кіндратець О.М., Лобань Т.І. Політична культура у контексті держа-вотворення // Збірник матеріалів V міжнародної науково-практичної кон-ференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” – Харків (27-28 квітня 2004) Національний аерокос-мічний університет ім.. М.Є. Жуковського “ХАІ”, 2004. – С. 93-94.

21. Лобань Т.І. Децентралізація державного управління в Україні // Мате-ріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень ’2004”. Том 13. Політологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 29-31.

22. Сергієнко Т.І. Парадигма державного управління ХХІ століття // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу ’2004”. Том 5. Державне Управління. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 26-28.

23. Кіндратець О.М., Сергієнко Т.І. Соціальні аспекти державотворення в Україні // Х науково-технічна конференція студентів, магістрів, аспірантів і викладачів ЗДІА. Частина М. Секції “Менеджменту організацій”, “Фінансів”, “Філософії, культурології та релігієзнавства”. – Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2005. – С. 22-23.

24. Сергієнко Т.І. Теорія та методологія гендерної політики // Основні тенденції розвитку гендерної політики у ХХІ столітті. Матеріали Міжна-родної науково-практичної конференції 22-23 вересня 2005 року / За ред. д.ф.н.,