УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ САДІВНИЦТВА

СКРЯГА ВІКТОРІЯ АЛІФАРМАНІВНА

УДК 634.23:631.526.32:551.581.2

ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНА ОЦІНКА СОРТІВ І ПІДЩЕП ВИШНІ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

06.01.07 – плодівництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті садівництва УААН

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук

Бублик Микола Олександрович,

Інститут садівництва УААН,

заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Омельченко Іван Климович,

Інститут садівництва УААН, головний

науковий співробітник лабораторії технології

вирощування плодових культур

кандидат сільськогосподарських наук

Кучер Микола Федорович,

Мліївський інститут помології

ім. Л.П. Симиренка УААН, директор

Провідна установа: Уманський державний аграрний університет,

кафедра лісівництва та екології,

Міністерство аграрної політики України,

м. Умань Черкаської обл.

Захист дисертації відбудеться “ 23 ” березня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.375.01 в Інституті садівництва УААН за адресою: 03027, Київ-27, вул. Садова, 6.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту садівництва УААН.

Відзиви на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати на адресу: Україна, 03027, Київ-27, вул. Садова, 6, Інститут садівництва УААН, вченому секретарю спеціалізованої вченої ради.

Автореферат розісланий “ 20 ” лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мойсейченко Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вишня – одна з популярних плодових культур, яка набула поширення в різних грунтово-кліматичних умовах України. Вона порівняно невимоглива до умов вирощування, відзначається зимостійкістю, скороплідністю, щорічною врожайністю, раннім достиганням високоякісних плодів, придатних для повноцінного харчування і переробки.

Впровадження сучасних інтенсивних технологій передбачає використання саджанців на клонових підщепах, які дозволяють отримати слаборослі скороплідні та високоврожайні насадження. Проте нерозпізнана своєчасно недостатня сумісність сорту і підщепи може згодом звести нанівець зусилля і кошти, затрачені на закладання вишневого саду. Тому вивчення сорто-підщепних комбінувань для вишні є актуальним. Досить важливим є також дослідження її перспективних сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Це дає змогу оцінити придатність того чи іншого сорту для конкретної зони плодівництва, в нашому випадку – північного Лісостепу. Невідповідність призводить до зниження якості плодів, що негативно впливає на ефективність галузі садівництва в цілому. Водночас всебічне вивчення господарсько-біологічних ознак дозволяє підібрати і впровадити у виробництво сорти, що характеризуються високою врожайністю і якістю плодів, стійкістю до умов довкілля, хвороб і шкідників.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з планом науково-дослідних робіт Інституту садівництва (ІС) УААН, за державними програмами “Створити нові, високопродуктивні сорти плодових, ягідних, горіхоплідних та декоративних культур”, № держреєстрації 0196U18180, і “Розробити сучасні інтенсивні ресурсозберігаючі екологічно безпечні технології виробництва та зберігання і переробки плодів і ягід”, № держреєстрації 0196U18182.

Мета і завдання досліджень. Метою нашої роботи було вивчення сорто-підщепних комбінувань вишні в розсаднику та проведення оцінки біологічних особливостей і господарської придатності її перспективних сортів для вирощування в умовах північного Лісостепу України. Для досягнення мети передбачалося вирішення таких завдань:

- вивчити особливості росту саджанців вишні та ступінь сумісності сортів з підщепами;

- дослідити фізіологічні механізми взаємодії між підщепою і прищепою та роботу фотосинтетичного апарату дерев;

- вивчити особливості росту і плодоношення різних сортів вишні ;

- визначити стійкість сортів до несприятливих факторів довкілля та сприйнятливість до грибних хвороб;

- встановити строки настання і тривалість основних етапів морфогенезу бруньок;

- провести добір запилювачів для перспективних сортів і визначити можливості вирощування їх в односортних насадженнях;

- вивчити товарні та смакові якості плодів, вміст основних органічних речовин в них;

- дати економічну оцінку вирощуванню саджанців у розсаднику та сортів в саду.

Об’єкт досліджень – 10 сортів і 4 підщепи вишні вітчизняної та зарубіжної селекції в розсаднику та плодоносному насадженні.

Предмет досліджень – біологічні особливості та господарсько цінні ознаки сортів і сорто-підщепних комбінувань вишні в розсаднику і плодоносному саду в умовах північного Лісостепу України.

Методи досліджень: польовий – вивчення особливостей росту і продуктивності сортів вишні в розсаднику і саду; лабораторний – визначення кількісних і якісних характеристик об’єктів досліджень; математико-статистичний – оцінка достовірності отриманих результатів; розрахунково-порівняльний – економічна оцінка ефективності вирощування саджанців у розсаднику та сортів у саду.

Наукова новизна досліджень. Вперше в умовах північного Лісостепу України на основі комплексного фізіологічного дослідження сорто-підщепних комбінувань вишні виявлено закономірності, що характеризують рівень сумісності між щепленими компонентами.

Виділено сорто-підщепні комбінування, використання яких для сортів вишнево-черешневого типу забезпечить отримання слаборослих скороплідних і високоврожайних насаджень.

Вивчено біологічні особливості перспективних сортів вишні вітчизняної та зарубіжної селекції і дано їм інтегральну оцінку за комплексом господарсько-біологічних ознак.

Встановлено суми активних температур вище 10оС, необхідних для проходження фенологічних фаз у сортів цієї культури.

Визначено анатомо-морфологічні зміни в генеративних бруньках вишні для обґрунтування морозостійкості і продуктивності сортів. Вивчено особливості росту і плодоношення цієї культури в умовах північного Лісостепу України.

Виділено кращі сорти, які забезпечують достатній рівень рентабельності за умов ринкової економіки.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків, рекомендацій. Наукові положення та висновки логічно випливають з результатів аналізу наукової літератури та отриманих дослідних даних. Їх достовірність підтверджено використанням сучасних методик, статистичною обробкою експериментальних даних із застосуванням комп’ютерних програм та економічною оцінкою результатів досліджень.

Наукове значення роботи. Вивчення сорто-підщепних комбінувань вишні у плодовому розсаднику дозволило встановити біологічні закономірності, що характеризують рівень сумісності між щепленими компонентами.

Господарсько-біологічна оцінка сортів у саду дала можливість виявити закономірності їх росту і розвитку, відношення до несприятливих факторів довкілля, встановити анатомо-морфологічні зміни в генеративних бруньках дерев, підібрати кращі запилювачі та рекомендувати перспективні сорти для впровадження у виробництво.

Практичне значення одержаних результатів. Використання рекомендованих для зони Лісостепу високоврожайних і добре пристосованих сортів вишні забезпечить стабільне виробництво її плодів з високими товарними і смаковими якостями.

За рекомендаціями, розробленими на основі наших досліджень, закладено насадження в дослідному господарстві (ДГ) Мліївського інституту садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН (нині Мліївський інститут помології ім. Л.П. Симиренка УААН) (2,65 га), впроваджено вирощування саджанців вишнево-черешневих гібридів на підщепі ВСЛ-2 (0,3 га), а також на перспективних слаборослих підщепах у Державному підприємстві ДГ Артемівської дослідної станції розсадництва ІС УААН (0,3 га) і в ДГ “Новосілки” ІС УААН (0,3 га).

Особистий внесок здобувача. Автором узагальнено літературні дані, проведено дослідження, статистичну обробку результатів, їх аналіз. Основні результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно. Мікроспектральні дослідження листкового апарату сорто-підщепних комбінувань та сортів проведено спільно з сектором фізіології рослин ІС УААН. Внесок автора у спільних публікаціях становить 60-80 %.

Апробація роботи. Основні положення та матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на Міжнародних наукових конференціях “Проблеми адаптації садівництва” (тема доповіді - “Особливості хімічного складу плодів вишні в умовах Лісостепу України”, Київ, 2003) та “Актуальні проблеми сучасного садівництва” (тема - “Комплексна оцінка посухо- та жаростійкості сортів вишні в північному Лісостепу України”, Київ, 2005), науково-практичних конференціях “Пріоритетні напрямки розвитку розсадництва плодових, ягідних і декоративних культур в Україні” (ІІ Симиренківські читання, Київ, 2004) (тема - “Сортові особливості саджанців вишні в плодовому розсаднику”) та “Роль сорту в сучасних технологіях” (ІІІ Симиренківські читання, Київ, 2005) (тема - “Нові сорти вишні для північного Лісостепу України”), на засіданнях наукового центру “Плодівництво” та вченої ради ІС УААН у 2003-2005 рр.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 5 наукових праць у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 226 сторінках комп’ютерного набору (180 – основного тексту). Вона складається із вступу, 8 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, 16 додатків, документів про впровадження результатів досліджень, включає 20 таблиць, 10 рисунків. Список використаних літературних джерел містить 269 найменувань, у тому числі 24 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ВИМОГИ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КУЛЬТУРИ ВИШНІ

Аналітичний огляд літератури, в якій описуються сорто-підщепні комбінування та господарсько-біологічні особливості вишні, свідчить, що одним із шляхів поліпшення сортименту цієї культури є добір сортів, стійких до несприятливих умов середовища, високоврожайних з доброю якістю плодів, невеликим габітусом крони та кращих підщеп.

У свою чергу, суперечливість літературних даних показала недостатню вивченість цих питань і необхідність їх поглибленого дослідження.

УМОВИ, ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження виконано в північному Лісостепу (Інститут садівництва УААН, Києво-Святошинський р-н Київської обл.) у 2003-2005 рр. шляхом проведення стаціонарних польових і лабораторно – польових дослідів, які супроводжувалися лабораторними аналізами.

Клімат зони помірно континентальний. Середньобагаторічна сума активних температур вище 10оС складає близько 2600 оС, а в час проведення досліджень була в межах 2684 - 3160 оС. Безморозний період триває 170-180 днів. За середньо-багаторічними даними, осінні заморозки починаються в першій декаді жовтня, а весняні закінчуються в другій декаді квітня. Найбільш теплим місяцем за роки досліджень був липень, найбільш холодним – лютий. Найхолодніший вегетаційний період спостерігався у 2004 р., коли сума активних температур вище 10оС становила – 2684 оС. Піки температур з абсолютним максимумом 34,2оС та абсолютним мінімумом мінус 22,0оС відмічено у 2005 році. Зона проведення досліджень характеризується нестійким зволоженням. За вегетаційний період середня багаторічна сума опадів складала 597 мм, а протягом досліджень коливалася від 519 (2003 р.) до 729 мм (2005 р.).

Ґрунт дослідної ділянки темно-сірий опідзолений легкосуглинковий на лесовидному суглинку. Кількість гумусу в орному шарі становить 2,0…2,3%, рухомого фосфору – 6,6…6,9 мг, обмінного калію – 6,2…6,5 мг на 100 г ґрунту, рН водної суспензії - 5,6...5,7.

Дослідження виконано в двох польових дослідах.

Дослід 1. Вивчення сорто-підщепних комбінувань вишні в розсаднику. Схема включає комбінування 10 сортів вишні (Подбєльська, Тургенєвка, Альфа, Радість, Ночка, Чудо-вишня, Фаворит, Донецький велікан, Ребатська красуня, Норд Стар) з насіннєвою підщепою Антипка (контроль) і клоновими ВСЛ-2, Л-2, ПН. Закладено у триразовому повторенні по 24 - 30 рослин у варіанті зі схемою садіння 1,3 Ч 0,2 м.

Дослід 2. Вивчення господарсько-біологічних особливостей росту і плодоношення сортів Чудо-вишня, Ночка, Подбєльська, Тургенєвка, Норд Стар, Альфа, Фаворит, Ребатська красуня, Радість, Донецький велікан, щеплених на Антипці. За контроль використано Подбєльську (для сортів раннього строку достигання) і Тургенєвку (середнього строку). Закладено у триразовому повторенні по 8-10 дерев кожного сорту у варіанті. Дерева висаджено в сад у 1997 році з площею живлення 6 Ч 3 м. Крона сформована за розріджено–ярусною системою.

Дослідження проводили відповідно до “Программы и методики сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (Орел, 1999), “Учетов, наблюдений, анализов, обработки данных в опытах с плодовыми и ягодными растениями” (Умань, 1987), а також методик проведення польових дослідів з плодовими культурами (Москва, 1985; Київ, 1996; Мічурінськ, 1995). У процесі роботи використовували польовий та лабораторний методи. Властивості листкового апарату вивчали люмінесцентними мікроспектральними методами на лабораторному мікроспектрофлуориметрі СМФ-1 за О.І. Китаєвим (1988). Електропровідність листя визначали у стаціонарних умовах на мультиметрі змінного струму Е 7-13 з частотою 1 кГц (Кушниренко М.Д., Курчатова П.Г., 1987; Силаєва А.М., Китаєв О.І., Тороп В.В., 1999). Процеси диференціації квіткових бруньок досліджували за методикою В.Л. Вітковського (1984, ). Визначення біометричних показників, продуктивності фотосинтезу та фенологічних фаз виконували за методикою Уманського сільськогосподарського інституту (1987). Вміст сухих розчинних речовин встановлювали за рефрактометром, цукрів – колориметричним методом за В.Л. Вознесенським, вітаміну С – титрометричним, пектинових речовин – карбозольним, фенольних сполук – методом Фоліна-Деніса, кислотність – титруванням 0,1Н розчином лугу NаОН (1999). Морозостійкість дерев визначали польовим методом і за допомогою диференційного термічного аналізу льодоутворення (ДТА) (Потанін Д.В., Бублик М.О., Китаєв О.І., 2002; Kacperska, 2001) та лабораторного проморожування в термокамерах за методикою М.О. Соловйової (1982) в модифікації В.В. Грохольського (2005), жаро - та посухостійкість - методом В.К. Смикова (1999). Інтегральну оцінку сортів проводили на основі розрахунку зваженої суми нормованих відхилень ознак від заданого дослідником ідеалу.

Економічну оцінку та ефективність виробництва саджанців у розсаднику і сортів у плодовому саду обчислювали за методикою О.М. Шестопаля (2002, 2006).

Статистичний аналіз даних і лінійний кореляційний аналіз виконували за Б.А. Доспєховим (1985) з використанням комп’ютерної програми “AGROSTAT” (Бублик М.О., 1991).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВИВЧЕННЯ СОРТО-ПІДЩЕПНИХ КОМБІНУВАНЬ ВИШНІ У РОЗСАДНИКУ

Особливості росту саджанців залежно від підщепи. Протягом вегетації темпи ростових процесів в окулянтів були різними, що, у свою чергу, вплинуло на біометричні показники рослин (табл. 1). Найкращими показниками сили росту і виходу стандартних саджанців відзначилися сорто-підщепні комбінування на сіянцях Антипки, а на клонових підщепах: ПН – Подбєльська і Радість, ВСЛ-2 - Чудо-вишня і Ночка, ВСЛ-2 і ПН - Фаворит. Рослини на Антипці характеризувалися більшим діаметром штамба і висотою (відповідно 14-20 мм і 104,4-139,8 см), ніж на вегетативних. Галуження саджанців на цій підщепі відмічено у 85,7-94,7 % рослин. У Радості і Чудо-вишні цей показник складав 15-30 %. На силу росту саджанців впливали як тип підщепи, так і сорт.

В усіх досліджуваних сортів на Л-2 на ранніх стадіях росту спостерігали усихання та пригнічений стан окулянтів, що є типовими морфологічними ознаками несумісності щеплених компонентів.

Окулянти на ВСЛ-2 і ПН характеризувались високою інтенсивністю ростових процесів і на час викопування досягли стандартних розмірів. Кількість рослин з бічними пагонами в сортів на досліджуваних підщепах складала 36,3-100 %. У Чудо-вишні та Радості відмічено слабке галуження.

Аналогічні закономірності відмічені на цих підщепах у сортів Альфа, Донецький велікан, Ребатська красуня і Норд Стар.

Таблиця 1 – Якісні показники росту і виходу стандартних саджанців різних сорто-підщепних комбінувань вишні, середнє за 2003-2005 рр.

Схема садіння 1,3 х 0,2 м (38,5 тис.шт./га)

Підщепа |

Висота,

см | Діаметр штамба, мм | Кількість рослин з бічними пагонами,

% | Кількість пагонів,

шт./садж. | Середня довжина бічних пагонів,

см | Кількість рослин, які загинули внаслідок несумісності, тис.шт./га | Вихід стандартних саджанців, тис.шт./га

Подбєльська

Антипка | 134,3 | 18 | 87,3 | 5,6 | 61,1 | 0 | 23,5

Л-2 | 8,5 | 5 | 0 | 0 | 0 | 23,3 | 0

ВСЛ-2 | 109,9 | 17 | 36,3 | 7,2 | 34,3 | 0,8 | 3,6

ПН | 130,0 | 17 | 100,0 | 8,0 | 43,1 | 0 | 25,5

Чудо-вишня

Антипка | 139,5 | 20 | 30,0 | 0,5 | 56,5 | 0 | 19,5

Л-2 | 129,2 | 16 | 20,0 | 0,1 | 66,0 | 24,7 | 2,8

ВСЛ-2 | 107,0 | 16 | 18,9 | 0,5 | 62,0 | 0 | 20,5

ПН | 96,0 | 11 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Фаворит

Антипка | 124,8 | 18 | 85,7 | 7,1 | 46,7 | 0 | 23,8

Л-2 | 126,7 | 16 | 60,0 | 8,0 | 33,4 | 7,0 | 10,5

ВСЛ-2 | 118,0 | 14 | 90,9 | 5,0 | 30,7 | 0 | 24,8

ПН | 142,5 | 13 | 100,0 | 7,0 | 30,3 | 0 | 25,7

Радість

Антипка | 104,4 | 14 | 15,0 | 0,2 | 51,9 | 0 | 14,8

Л-2 | 78,0 | 11 | 0 | 0 | 0 | 12,8 | 0

ВСЛ-2 | 96,4 | 11 | 10,0 | 0,1 | 37,0 | 0 | 12,8

ПН | 153,0 | 14 | 50,0 | 0,2 | 53,5 | 0 | 25,7

Тургенєвка

Антипка | 112,1 | 15 | 94,7 | 4,8 | 48,0 | 0 | 23,4

Л-2 | 63,0 | 9 | 33,3 | 1,2 | 8,3 | 17,3 | 0,4

ВСЛ-2 | 55,3 | 14 | 88,9 | 6,2 | 27,7 | 11,3 | 11,4

Ночка

Антипка | 139,8 | 20 | 89,6 | 4,7 | 62,8 | 0 | 24,9

Л-2 | 101,5 | 15 | 73,7 | 5,0 | 29,9 | 4,3 | 17,9

ВСЛ-2 | 123,6 | 16 | 97,6 | 5,5 | 38,1 | 5,5 | 21,5

НІР05 | 13,5 | 3,0 | - | 3,9 | 18,2 | - | 0,8

НІР05, сорт | 7,0 | 2,0 | - | 2,0 | 12,0 | - | 0,5

НІР05, підщепа | 6,5 | 1,5 | - | 2,1 | 13,5 | - | 0,3

Сумісність сорто-підщепних комбінувань характеризується вмістом пігментів у листі саджанців. У сортів на Антипці відмічено найбільшу суму хлорофілів а і в в перерахунку на масу листка – 2,07-2,87 мг/г. На Л-2 вміст пігментів був найнижчим майже у всіх сортів - 1,2-1,97 мг/г. Сорти на ВСЛ-2 і ПН за кількістю хлорофілів у листках займали проміжне положення (відповідно 1,79-2,37 і 1,75-2,65 мг/г).

В результаті спектральних досліджень та польової оцінки продуктивності встановлено кореляцію з потенційною фотоенергетичною продуктивністю листя (Кf). У рослин на вегетативній підщепі ВСЛ-2 цей показник виявився найвищим (Кf=3,4).

Вивчення мікроспектральних характеристик листків показало, що підщепа у значній мірі визначає функціонування фотосинтетичного апарату щепленого сорту. Найбільший вплив на прищепу за параметрами термоіндукційного аналізу флуоресценції хлорофілу справляє Антипка, в якої відмічено найбільш стабільну структурно-функціональну організацію пластидного комплексу листя (температура г хвилі - 59,0-70,5оС).

Вихід стандартних саджанців. У ході досліджень встановлено, що зовнішні ознаки несумісності проявляються не тільки в послабленні росту саджанців, але й у масових відламах (від 0,8 до 24,7 тис.шт./га в середньому по роках) під час обробітку ґрунту і при їх викопуванні (див. табл. 1). Це спостерігалося навіть у тих рослин, які відзначались добрим ростом у розсаднику (сорти на ВСЛ-2). Аналіз анатомічних зрізів через місце щеплення показав, що у досліджуваних сортів на підщепах ВСЛ-2 і Л-2 між компонентами щеплення утворювався відокремлюваний шар клітин, що й стало причиною масових відламів у другому полі розсадника. Натомість у сорто-підщепних комбінуваннях з Антипкою відмічено добре зростання щеплюваних компонентів, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на вихід стандартних саджанців з одиниці площі, який становив у всіх сортів 19,5-24,9 тис.шт./га. У Радості і Норд Стара цей показник зменшився до 14,8 і 12,4 тис.шт./га. На підщепах ВСЛ-2 і ПН у всіх сортів (за винятком Чудо-вишні) він був у межах 3,6-24,8 і 25,5-25,7 тис.шт./га відповідно. На Л-2 у Подбєльської і Радості саджанці виявилися нестандартними. Результати дисперсійного аналізу показали, що на вихід стандартних саджанців більшою мірою впливає підщепа, меншою – сорт.

На підставі одержаних даних нами систематизовано підщепи за ступенем сумісності з сортами у другому полі розсадника:

-

-

-

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ДЕРЕВ РІЗНИХ СОРТІВ ВИШНІ

Ріст дерев. У процесі досліджень у сортів на підщепі Антипка виявлено різницю за середньою довжиною пагонів. Найвищим цей показник був у Донецького велікана – 46 см, у Альфи, Подбєльської – 40-38 см, у решти сортів - у межах 34-24 см. Виділено групи слаборослих сортів (висота до 2,5 м) - Тургенєвка (контроль), Донецький велікан, Норд Стар, середньорослих (2,6-3,5 м) - Подбєльська (контроль), Фаворит, Ребатська красуня, Ночка та сильнорослих (більше 3,6 м) - Альфа, Радість, Чудо – вишня.

В залежності від розміщення гілок, форми та щільності крони сорти досить істотно різнилися щодо її об’єму та площі проекції. У Чудо-вишні, Ребатської красуні та Подбєльської ці показники виявились найвищими – відповідно 17,9-22,4 м3 і 6,9-7,8 м2, середніми в сортів Ночка, Радість, Фаворит і Альфа – 10,8-13,3 м3 і 4,2-5,3 м2, а найнижчими в Норд Стара, Тургенєвки, Донецького велікана – 5,1-7,5 м3 і 2,4-3,7 м2 відповідно.

Площа асиміляційної поверхні листків. У сортів Чудо-вишня і Ребатська красуня відмічено найбільшу площу листка – близько 70,0 см2, а в Норд Стара цей показник був майже в три рази нижчим. У решти сортів в середньому за три роки він коливався в межах 34,6-50,6 см2. Площа листкової пластинки є доволі сталою ознакою сорту. В розрахунку на одне дерево найбільшою площею асиміляційної поверхні крони відзначилися Чудо-вишня і Ребатська красуня, в яких цей показник складав відповідно 56,8 і 51,4 м2, що значно вище, ніж в інших сортів. Найменшою площею листкової поверхні крони характеризуються Фаворит, Тургенєвка, Норд Стар і Донецький велікан. Середній показник у них знаходився в межах 13,9 – 21,3 м2, що в деяких сортів пояснюється слабою силою росту пагонів і компактністю крони. Решта сортів займала проміжне положення - 31,6-42,9 м2.

У ході досліджень найбільшою сумою хлорофілів а і в в перерахунку на масу листка відзначався Донецький велікан – 3,35 мг/г, в той час як у Подбєльської цей показник був майже вдвічі нижчий. У сортів Радість, Норд Стар і Фаворит вміст хлорофілів варіював у межах 2,37-2,68, у Чудо-вишні, Ребатської красуні, Тургенєвки і Ночки - 2,85-3,08 мг/г.

Фото- і термоіндуковані зміни флуоресценції фотосинтетичного апарату дозволили визначити його функціональні особливості, тобто виявляти, в якій ланці процеси пригнічені або мають функціональні порушення. За показником потенційної фотоенергетичної продуктивності листя (Кf) виділилися сорти Подбєльська, Ночка та Альфа – 2,5-3,8. Цей показник є інтегральним і враховує зміни параметрів як термо-, так і світлової індукції флуоресценції хлорофілу (індукції Каутського).

За накопиченням органічної речовини виділено три групи сортів. Першу складають Фаворит, Альфа, Ночка і Тургенєвка (контроль), у яких показник чистої продуктивності фотосинтезу (ЧПФ) коливається в межах 8,33-9,02, другу - Ребатська красуня, Чудо-вишня, Норд Стар і Подбєльська (контроль) - 7,26-7,7, третю - Донецький велікан і Радість - 6,07-6,5 г/м2 за добу.

Встановлено обернену залежність між питомою поверхневою щільністю листка (ППЩЛ) і його площею. Меншим розмірам листкової пластинки відповідає більша ППЩЛ. Так, сорти Тургенєвка, Фаворит і Альфа з малою площею листка характеризувалися найбільшою ППЩЛ (9,24-9,56 мг/см2), а в Чудо-вишні з найбільшою площею листової пластинки цей показник був найнижчим (6,05 мг/см2). У сортів, для яких характерні високі показники питомої продуктивності, виявлено й більшу ППЩЛ. Тому шляхом її визначення можна ще в ранньому віці прогнозувати продуктивність сортів вишні.

Фенологічні фази. Ріст і розвиток плодових культур, у тому числі й вишні, залежать від температурних умов. За нашими даними, фенофаза набухання бруньок почалась у всіх сортів, коли сума активних температур вище 10 оС становила 15 оС. Фаза зеленого конусу найраніше настала в Подбєльської при сумі температур 45 оС. Пізні строки настання цієї фенофази характерні для Альфи (близько 60 оС), в інших сортів бруньки розпускались у середні строки (50 оС). У фазу рожевого бутону досліджувані сорти вступали, коли сума активних температур досягала 135-190 оС. Цвітіння починалося, коли цей показник становив 160-250 оС, але для повного проходження даної фази необхідно 190-290 оС. Після її закінчення починаються формування та ріст плодів при середньодобовій температурі 10-12 оС. Стосовно термінів початку дозрівання, першими цієї фази досягають Чудо-вишня, Радість і Фаворит при накопиченні суми активних температур вище 10 оС 810-840 оС, а масове достигання - 850-915 оС. Інші сорти вступали в цю фазу в середні строки при накопиченні суми активних температур відповідно 965 – 1090 і 1020-1190, а Альфа - 1200 і 1350 оС.

Листопад настає при зниженні середньодобової температури до 6-8о С та повністю завершується при осінніх заморозках. В період проведення досліджень ця фенофаза припадала на жовтень.

На підставі одержаних даних нами розділено сорти за строками достигання на три групи - раннього, середнього та пізнього. До першої віднесено сорти Чудо-вишня, Радість і Фаворит, другої - Донецький велікан, Ночка, Тургенєвка, Норд Стар, Подбєльська і Ребатська красуня, до третьої - Альфа .

СТІЙКІСТЬ СОРТІВ ВИШНІ ДО НЕСПРИЯТЛИВИХ ФАКТОРІВ

Зимо- та морозостійкість. Важливою характеристикою сортів є їх відношення до несприятливих умов середовища. В період глибокого спокою при температурі проморожування мінус 25 оС ступінь ушкодження більшості сортів в основному був незначним. Слід відмітити, що найбільші пошкодження виявлено у верхній частині однорічного приросту, що пов’язано з неповним визріванням тканин. При температурі проморожування мінус 30 оС ступінь пошкодження тканин однорічних приростів і бруньок був в 1,3 –2,5 раза вищим, ніж при мінус 25 оС. Найвищою морозостійкістю в період глибокого спокою відзначилися сорти середнього строку достигання Ночка, Альфа, Норд Стар і Тургенєвка (контроль). До групи зі слабою морозостійкістю віднесено Подбєльську (контроль), Чудо-вишню, Донецький велікан і Ребатську красуню. Інші сорти характеризувалися як середньоморозостійкі.

Результати проморожування однорічних приростів у період вимушеного спокою вказують на зниження морозостійкості сортів у порівнянні з фазою глибокого спокою. В цей період значно сильніше пошкоджуються всі тканини, що є результатом початку пробудження їх життєдіяльності і підмерзання після відлиг. Під час вимушеного спокою найбільш стійкими до дії низьких температур (мінус 25 і мінус 30 оС) виявилися Тургенєвка, Норд Стар, Альфа і Ночка. До групи з середньою морозостійкістю віднесено сорти Радість і Подбєльська, зі слабою - Ребатська красуня, Чудо-вишня, Фаворит і Донецький велікан. Сорти раннього строку достигання Чудо-вишня, Радість і Фаворит раніше виходять із стану спокою і чутливіші до провокуючих температур (відлиг).

Встановлено пряму залежність між електроопором тканин і морозостійкістю. У більш морозостійких сортів імпеданс значно вищий, ніж у менш стійких. Після проморожування при температурі мінус 25 оС вищими показниками електроопору характеризувалися Норд Стар, Ночка, Радість і Тургенєвка (97,7-111,1 кОм), нижчими - Донецький велікан, Чудо-вишня та Фаворит (63,0-73,8 кОм). Решта сортів займала проміжне положення (від 81,8 до 96,2 кОм). У Чудо-вишні та Донецького велікана електроопір однорічних приростів і бруньок був низький також і після проморожування при температурі мінус 30 оС (відповідно 54,3 і 55,7 кОм), а в Тургенєвки, Норд Стара, Ночки та Альфи, навпаки, вищим (76,5-98,9 кОм). Різниця між вказаними групами є істотною. В інших сортів цей показник коливався в межах 60,7-72,1 кОм.

Одним із факторів, які визначають майбутній урожай, є стійкість генеративних бруньок до низьких температур повітря взимку. За даними анатомічного аналізу генеративних бруньок, залежно від кількості пошкоджених морозом бруньок сорти можна розділити на три групи: 1) зимостійкі, в яких у середньому за три роки у 0,9-1,9 % плодових бруньок бутони виявилися пошкодженими (Чудо-вишня, Фаворит, Тургенєвка, Альфа, Норд Стар, Радість і Ночка); 2) середньозимостійкі – 3,9 % (Ребатська красуня); 3) слабозимостійкі - 5,1-5,4 % (Подбєльська, Донецький велікан).

Провокуючі відлиги значно знижують морозостійкість плодових бруньок, тому визначення екзотермічних процесів проводили в різні періоди зими. Аклімація супроводжується розширенням температурного діапазону ВТЕ у ксилемі і передусім раннім початком льодоутворення. Найраніше його ініціація спостерігалась у сортів Донецький велікан і Тургенєвка (мінус 7,7 і мінус 9,7 оС відповідно), що, можливо, пов’язано з раннім початком їх підготовки до зими (рис. 1).

Рис. 1. Екзотерми льодоутворення пагонів сорту Тургенєвка, лютий 2005 р.

Найглибше переохолодження зафіксовано в Ребатської красуні (мінус 14,5 оС). Інші сорти займали проміжне положення. Найбільшим діапазоном льодоутворення характеризуються Альфа, Донецький велікан і Ребатська красуня (5,2 …5,5 оС). При виході рослин зі стану спокою (березень) відбуваються зміни водно-фізичних параметрів тканин, які супроводжуються заглибленням фронту льодоутворення для більшості сортів на 1-6 оС. При цьому більш рання температура ініціації спостерігалась у сортів Ночка, Тургенєвка, Альфа і Норд Стар, у яких цей показник становив мінус 10,9 … -12,0 оС, а в Ребатської красуні, Донецького велікана, Чудо-вишні та Фаворита - мінус 13,6 … -14,6 оС.

Жаро- та посухостійкість сортів. На основі середньобагаторічних показників ушкодженості листової пластинки виділено чотири групи сортів за їх жаростійкістю: з дуже високою (6 % пошкодженої поверхні листка) – Тургенєвка; високою (16-19 %) – Ночка, Альфа і Подбєльська; середньою (21-24 %) – Норд Стар, Ребатська красуня і Чудо-вишня; низькою (30-45 %) – Донецький велікан, Фаворит і Радість.

На підставі комплексної оцінки за такими показниками, як водний дефіцит, оводненість, водоутримуюча здатність, спроможність відновлювати тургор та електропровідність, досліджувані сорти поділено на групи в залежності від стійкості до посухи. Високопосухостійкими виявилися Подбєльська і Чудо-вишня, середньостійкими - Радість, Ночка, Альфа та Ребатська красуня, низькостійкими - Тургенєвка, Донецький велікан, Норд Стар і Фаворит. При спостереженнях у польових умовах пошкоджень рослин посухою не виявлено.

Стійкість сортів до основних хвороб. Ознаки ураження сортів збудниками кокомікозу досить чітко проявилися у 2003-2005, моніліозу і клястероспоріозу – у 2004-2005 рр. У більшості досліджуваних сортів, зокрема Подбєльська (контроль), Фаворит, Радість, Чудо-вишня, Тургенєвка (контроль), Норд Стар, Ребатська красуня, Донецький велікан і Ночка, виявлено ураження кокомікозом. Сорт Альфа проявив високу стійкість до цієї хвороби, ураження його листків знаходилось у межах 0-1,5 бала. Норд Стар, Ребатську красуню, Ночку, Радість і Чудо-вишню віднесено до групи середньостійких (1,5-3,0 бала). Донецький велікан, Подбєльська, Фаворит і Тургенєвка виявились менш стійкими і зазнали сильного ураження листя (3-4 бали).

Серед досліджуваних сортів недостатньо стійким проти моніліозу виявився Норд Стар, у якого ураження суцвіть і однорічних пагонів з листками становило 3,0-3,5 бала. Спостерігалось також ураження плодів сірою гниллю. До відносно стійких проти моніліозу належать Фаворит і Ночка, в яких ураження однорічних пагонів з листками становило 0,1-1,0 бал.

Високою стійкістю проти клястероспоріозу відзначився сорт Ребатська красуня (0 балів). Стійкими до цієї хвороби були Альфа, Подбєльська, Донецький велікан, Фаворит, Тургенєвка і Радість, у яких ступінь ураження листків не перевищував 0,5-1,5 бала. Найсприйнятливішими до клястероспоріозу серед досліджуваних сортів виявились Норд Стар, Ночка і Чудо-вишня (ураження листків - до 2 балів). Їх можна класифікувати як середньостійкі.

АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ГЕНЕРАТИВНИХ БРУНЬОК ВИШНІ В РІЧНОМУ ЦИКЛІ ЇХ РОЗВИТКУ

Утворення нових органів плодоношення в рослин починається з формування генеративних бруньок. Так, диференціація плодових бруньок у дерев вишні в умовах північного Лісостепу настає, коли середньодобова температура повітря підвищується до 17оС. Раніше цей процес починається в сортів, ранніх за строками достигання.

Розвиток генеративних бруньок у вишні (за В.Л. Вітковським, 1984) від моменту утворення меристеми до появи плодолистика, тобто до закладання зачатків усіх основних частин квітки протікає в літньо-осінній період. Вони входять у зиму при однаковому рівні диференціації і мають у зачатковому стані чашолистики, пелюстки, пиляки, маточку, яка диференційована на приймочку, стовпчик і зав’язь, в порожнині якої є 2 меристематичних горбики насінного зачатку. Квітки сорту Чудо-вишня до початку зими досягають більших розмірів, ніж у Норд Стара.

В період з жовтня по січень істотних морфологічних змін у генеративних бруньках не спостерігалося. Вони розпочалися у квіткових зачатках у лютому (збільшилися маточка та пиляки). Анатомічний аналіз бруньок у фазу їх набубнявіння показав, що в цей час у квітки змінюється структура пиляків.

На підставі наших даних, в органогенезі генеративних бруньок вишні від моменту їх утворення до цвітіння виділено 8 основних етапів, які проходять у період з кінця другої декади липня до кінця жовтня.

ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЯКІСТЬ ПЛОДІВ СОРТІВ ВИШНІ

Взаємозапилюваність і самоплідність сортів. Як і переважна більшість плодових культур, вишня характеризується самобезплідністю. Тому одним із важливих факторів, які визначають її майбутній урожай, є наявність сорту-запилювача. З метою виділення кращих запилювачів серед досліджуваних сортів проводили оцінку їх спроможності щорічно формувати пилок високої життєздатності. За якістю пилку сорти розподілено на групи: 1) з високою життєздатністю (більше 20 %) – Норд Стар, Чудо-вишня, Альфа; 2) середньою (10 - 20 %) – Подбєльська, Радість, Фаворит, Тургенєвка і Ночка; 3) низькою (менше 10 %) - Донецький велікан і Ребатська красуня.

Найвищий показник зав’язування плодів у середньому за 2003-2005 рр. відмічений при вільному запиленні в сортів Норд Стар, Чудо-вишня і Фаворит –22,0 - 37,2 %, а найнижчий - у Подбєльської та Донецького велікана - 6,6 і 8,0 % відповідно.

Шляхом самозапилення підтверджено самоплідність сортів Норд Стар і Фаворит, зав’язування плодів у них, за середніми даними, складає відповідно 21,3 і 25,7 %. До частково самоплідних віднесено Тургенєвку (зав’язування плодів - 6,9 %). Інші сорти виявилися самобезплідними. Навіть у найсприятливіші роки відсоток зав’язування плодів у них не досягав 1,0.

При перехресному запиленні найкращим запилювачем практично для всіх сортів, що вивчалися, виявився сорт черешні Ніжність. Зав’язування плодів у Чудо-вишні, Ночки, Фаворита, Донецького велікана коливалось від 4,2 до 26,3 %.

Урожайність. Досліджувані сорти істотно різнилися за врожайністю (табл. 2). Найвищою в середньому за три роки вона була в Ночки, Альфи та Подбєльської – 6,3-8,4 т/га. Інші сорти виявилися менш урожайними (4,0-6,0 т/га), особливо Донецький велікан (2,0 т/га).

Таблиця 2 - Урожайність сортів вишні за роками. Схема садіння 6 х 3 м

Сорт | Урожай, кг/дер. | Урожайність, т/га

2003 | 2004 | 2005 | середнє | 2003 | 2004 | 2005 | середнє | Сума за 2003 - 2005 рр. | % до контролю

Чудо-вишня | 4,9 | 9,5 | 16,1 | 10,2 | 2,7 | 5,3 | 8,9 | 5,6 | 16,9 | 89,0

Фаворит | 4,6 | 11,5 | 8,4 | 8,2 | 2,6 | 6,4 | 4,7 | 4,6 | 13,7 | 72,1

Радість | 7,1 | 9,9 | 4,8 | 7,3 | 3,9 | 5,5 | 2,7 | 4,0 | 12,1 | 63,7

Подбєльська (к) | 12,9 | 11,6 | 9,7 | 11,4 | 7,2 | 6,4 | 5,4 | 6,3 | 19,0 | 100

Ночка | 15,4 | 20,8 | 9,0 | 15,1 | 8,6 | 11,6 | 5,0 | 8,4 | 25,2 | 185,3

Альфа | 15,1 | 9,6 | 15,5 | 13,4 | 8,4 | 5,3 | 8,6 | 7,4 | 22,3 | 164,0

Норд Стар | 14,4 | 9,8 | 8,0 | 10,7 | 8,0 | 5,5 | 4,5 | 6,0 | 18,0 | 132,4

Ребатська

красуня | 3,8 | 10,0 | 10,7 | 8,2 | 2,1 | 5,6 | 5,9 | 4,5 | 13,6 | 100

Донецький

велікан | 0,97 | 4,6 | 5,3 | 3,6 | 0,5 | 2,6 | 3,0 | 2,0 | 6,1 | 44,9

Тургенєвка (к) | 3,3 | 11,0 | 10,0 | 8,1 | 1,9 | 6,1 | 5,6 | 4,5 | 13,6 | 100

НІР05 | 1,2 | 1,6 | 1,5 | - | 0,7 | 0,9 | 0,8 | - | 2,4 | -

Найвищою врожайністю в сумі за три роки відзначилися сорти Подбєльська, Ночка, Альфа та Норд Стар (18,0–25,2 т/га).

За питомою продуктивністю, яка в найбільшій мірі співставляє параметри росту і плодоношення, в перерахунку на 1м3 крони, 1м2 її проекції та 1м2 листкової поверхні високими показниками виділялися Фаворит (0,81 кг/м3, 1,9 кг/м2 і 0,58 кг/м2 відповідно) і Норд Стар (1,7 кг/м3, 3,3 кг/м2 і 0,58 кг/м2). Низькими вони були в Ребатської красуні та Донецького велікана. Кращими за продуктивністю крони в перерахунку на 1м3 об’єму та на 1м2 проекції виявилися Радість (0,9 кг/м3 та 2,2 кг/м2 відповідно), Ночка (1,5 кг/м3 та 3,4 кг/м2 ) та Альфа (1,25 кг/м3 та 3,2 кг/м2 ).

Якість плодів. Щодо маси плоду сорти розділено на три групи: крупні (5,8-6,1 г) – Чудо-вишня, Ребатська красуня і Донецький велікан; вище середньої маси (4,5-5,3 г) – Ночка, Радість, Подбєльська, Фаворит, Тургенєвка і Альфа; середньої (3,7 г) – Норд Стар.

Чіткої закономірності між масою плоду і кісточки не спостерігалось. В залежності від маси останньої, за середніми даними, сорти розподілено на групи: з великою кісточкою (0,52-0,66 г) – Ребатська красуня, Чудо-вишня, Альфа, з середньою (0,4-0,47 г) – Тургенєвка, Подбєльська, Донецький велікан, Радість, Ночка, з малою (0,29-0,36 г) – Фаворит і Норд Стар. У сортів Фаворит, Ночка, Донецький велікан і Норд Стар маса м’якуша була найбільшою (92,0-92,6 %), а в Альфи та Ребатської красуні – найменшою (88,6 і 88,9 % відповідно).

Одномірність плодів варіювала за роками, що здебільшого залежало від погодних умов. До групи з середньою одномірністю віднесено сорти Фаворит, Подбєльська, Ребатська