НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ

ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Січкар Віктор Олександрович

УДК 342.721

ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ ПОЛІЦІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН В ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ

(ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове

право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права і адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Шкарупа Віктор Костянтинович,

Національний університет державної

податкової служби України,

завідуючий кафедрою адміністративного та

фінансового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Левченко Катерина Борисівна,

Президент міжнародного жіночого центру

„Ла Страда – Україна”;

кандидат юридичних наук, доцент

Ващенко Сергій Володимирович,

Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського

державного університету внутрішніх справ,

доцент кафедри адміністративного права і

адміністративного процесу.

Захист відбудеться „ 16 ” листопада 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.885.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Автореферат розісланий „ 12 ” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Курс на зміцнення державності в Україні, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя залишається одним із головних напрямків державного будівництва. Подальший розвиток демократії, забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням якості і ефективності діяльності правоохоронних органів, одне з провідних місць серед яких належить міліції.

Для України як країни, що намагається досягти рівня демократичної соціальної правової держави існує нагальна потреба у вирішенні комплексу правових, політичних та соціально-культурних проблем, що пов’язані зі створенням сприятливих умов для всебічного захисту прав і свобод. Прагнення української держави стати повноправним членом світового співтовариства спрямоване на зміщення векторів діяльності правоохоронних органів з метою першочергового забезпечення ними національних конституційних норм та світових стандартів дотримання прав і свобод людини.

Ефективне забезпечення прав і свобод людини у правоохоронній діяльності міліції вимагає концептуально нових підходів, що обумовлюють докорінні зміни організаційно-правових засад функціонування міліції, зокрема гуманізацію діяльності міліції та підвищення її авторитету, побудову відносин між міліцією і народом на засадах партнерства, удосконалення форм, методів та засобів забезпечення прав і свобод людини тощо. Необхідність суттєвого підвищення ефективності діяльності міліції у цій сфері потребує ґрунтовного й послідовного наукового аналізу її організаційно-правових засад.

Розгляд теоретичних і практичних проблем забезпечення прав і свобод людини є одним із основних напрямів сучасних наукових досліджень у сфері правоохоронної діяльності, що потребує інтегративного поєднання знань багатьох галузей юридичної науки. Проте особливе місце щодо забезпечення прав і свобод людини належить адміністративно-правовим засобам, використання яких здійснюється у сфері державного управління. Саме в цій сфері переважно реалізуються повноваження міліції.

Проблеми забезпечення прав людини досліджувало багато вітчизняних учених-юристів: Авер’янов В.Б., Бандурка О.М., Битяк Ю.П.,  Бородін І.Л., Васильєв А.С., Венедиктов В.С., Голосніченко І.П., Гуренко М.М., Додін Є.В., Калюжний Р.А., Ківалов С.В., Козаченко І.П., Колодій А.М., Колпаков В.К., Комзюк А.Т., Корнієнко М.В., Кубко Є.Б., Мацко А.С. Михайлов П.М., Негодченко О.В., Нижник Н.Р., Опришко В.Ф., Остапенко О.І., Пєтков В.П., Погорілко В.Ф., Рабинович П.М., Римаренко Ю.І., Рябченко О.П., Самсонов В.М., Селіванов А.О., Сташис В.В., Тацій В.Я., Тищенко М.М., Фрицький О.Ф., Цвєтков В.В., Шемшученко Ю.С., Шкарупа В.К., Ярмиш О.Н. та ін. Разом з тим за час існування України як суверенної держави предметом самостійних наукових досліджень у вітчизняній юридичній науці виступали лише окремі організаційно-правові, зокрема адміністративно-правові питання діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини.

У зв’язку з цим актуалізується завдання комплексного наукового дослідження, спрямованого перш за все на визначення сутності, організації, форм та методів діяльності поліції зарубіжних країн, міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини. Актуальність дослідження базується також на необхідності подолання протиріччя між потребою застосування світових та європейських стандартів забезпечення прав і свобод людини та відсутністю належного теоретико-методологічного й науково-прикладного підґрунтя реалізації нових підходів до вдосконалення правоохоронної діяльності міліції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно з “Пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років” затверджених наказом МВС № 755 від 05.07.2004 року, п. 5 розділу “Проблеми організаційного та правового забезпечення діяльності ОВС”, а також, до Указу Президента України за № 143 від 08 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукової роботи кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ та кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України (державний реєстраційний номер 0105U000657).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є створення теоретико-методологічних та науково-прикладних засад організації діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини, що включає розробку системи наукових поглядів, пропозицій організаційно-правового характеру, принципово нових підходів, моделей і технологій підвищення ефективності правоохоронної діяльності з урахуванням досвіду діяльності поліції зарубіжних країн.

Виходячи з поставленої мети в дисертації основну увагу зосереджено на вирішенні наступних завдань:

- визначити поняття “поліції” як державної інституції;

- обґрунтувати теоретичну та практичну моделі діяльності поліції як органу, що виконує соціальну роль у суспільстві;

- провести аналіз законодавства окремих країн, що визначає поліцейську діяльність легітимною;

- проаналізувати історичний розвиток організаційно-правових засад поліцейської діяльності по забезпеченню прав, свобод і законних інтересів громадян в ряді зарубіжних країн;

- вивчити досвід використання поліцією зарубіжних країн форм адміністративної діяльності щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян в сучасних умовах та здійснити характеристику міжнародних стандартів, що регулюють права людини в правовій державі;

- на підставі проведеного порівняльного аналізу діяльності поліції зарубіжних країн виробити наукові положення та пропозиції щодо використання позитивного досвіду міліцією України по забезпеченню прав, свобод і законних інтересів громадян закріплених в Конституції України та інших нормативно-правових актах;

- провести аналіз вітчизняної практики примусового виконання рішень, виявити основні проблеми і труднощі при застосуванні чинних правових норм та реалізації виконавчих документів;

- сформулювати рекомендації, що торкаються адаптації міжнародно-правових документів щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян в правове поле України;

- внести пропозиції по удосконаленню адміністративної діяльності міліції щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері діяльності міліції України щодо забезпечення прав та свобод людини з використанням позитивного досвіду поліції зарубіжних країн

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні та організаційно-правові засади діяльності міліції щодо використання міжнародно-правових актів та законодавства зарубіжних країн, досвіду діяльності поліції у сфері забезпечення прав і свобод людини.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі роботи використано методи теоретичного та емпіричного дослідження, основними з яких є системний підхід, який є методологічною основою всієї дисертаційної роботи і використовувався для встановлення закономірностей діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини. Історичний та формально-юридичний методи (підрозділи 1.1., 2.1.); порівняльно-правовий аналіз, індукція, аналогія та абстрагування застосовані окремо або в комплексі для визначення предмета дослідження, вдосконалення понятійно-категоріального апарату і розкриття методологічних категорій у предметній сфері дослідження (підрозділи 1.3., 2.3., 3.1.), змістовної інтерпретації прикладних функцій міліції щодо забезпечення прав і свобод людини й удосконалення правових та організаційних засад правоохоронної діяльності, для визначення сутності та видів прав і свобод людини як об’єкта правоохоронної діяльності (підрозділи 2.2., 3.2.).

Методи абстрагування, аналізу та синтезу й моделювання використано під час розробки пропозицій щодо удосконалення механізму організаційно-правового забезпечення діяльності міліції характеристики системи адміністративно-правових засобів забезпечення прав і свобод людини міліцією України (підрозділи 1.2., 3.3.).

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності міліції, аналіз політико-правових публікацій, довідкових видань, даних офіційної статистики, в тому числі й щодо забезпечення прав і свобод людини працівниками міліції. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням організаційно-правових засад діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини. В результаті проведеного дослідження вироблено теорію організації діяльності міліції у зазначеній сфері, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

–

–

–

–

удосконалено:

–

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у сфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем забезпечення прав та свобод людини правоохоронними органами;

– у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання адміністративної діяльності міліції щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина;

– у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність міліції та їх посадових осіб щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина;

у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження уже використовуються під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність ОВС”, “Забезпечення законності в адміністративній діяльності ОВС” (акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Донецького юридичного інституту ЛДУВС). Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора.

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів дисертації полягає в тому, що дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки управління та адміністративного права. У процесі одержання нових наукових результатів ідеї або розробки інших дослідників не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на п’яти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: міжнародна науково практична конференція “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.); міжвузівська курсантсько-студентська науково-практична конференція “Проблеми розвитку та модернізації податкових органів України, боротьба з корупцією та злочинністю” (м. Ірпінь, 30 травня 2005 р.); міжнародна конференція “Організаційно-правові основи взаємодії ОВС із місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм”, Донецький юридичний інститут ЛДУВС (27 січня 2006р.), засідання круглого столу “Актуальні проблеми захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі здійснення правоохоронної діяльності в сучасних умовах”, Донецький юридичний інститут ЛДУВС (26 грудня 2006р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у опубліковані у восьми статтях, із них п’ять, розміщені у спеціальних наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАКом України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ поділених на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінки. Список використаних джерел складається із 161 найменування і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, та ступінь дослідження проблеми, формулюється мета та визначаються завдання дослідження, методологічна та теоретична основа, розкриваються теоретичне та практичне значення, новизна та формулюються основні положення, що виносяться на захист. Міститься інформація щодо зв’язку роботи з науковими програмами, апробації, публікації результатів дослідження, структури та обсягу дисертації.

Розділ І “Сутність, місце та роль поліції (міліції) у суспільстві як державної інституції” складається із трьох підрозділів, які присвячені визначенню поняття “поліції” та поліції як органу, що виконує соціальну роль у суспільстві на засадах конституційної та організаційно-правової легітимізації поліцейської діяльності.

У підрозділі 1.1. “Поняття “поліції” як державної інституції та її розвиток” визначено, що поліція в зарубіжному світі є одним з найстарших державних інститутів, значення якого завжди було і залишається величезним як для суспільства в цілому, так і для всіх без винятку політичних режимів. Це обумовлено насамперед соціально-політичною спрямованістю виконуваних нею численних функцій із забезпечення правопорядку за допомогою примусових заходів. Теоретико-історичний аналіз поняття “поліції”, як органу державної влади, дають нам підстави дійти висновку, що у кожного народу (нації), який створив національну державу, неминуче виникає потреба в особливому апараті, який має насильницькими заходами вести боротьбу з правопорушеннями. Такі апарати існували в усіх країнах з часів античності і стали прообразом поліції у нинішньому її розумінні.

Дисертант дійшов висновку, що термін “поліція” передбачав сукупність справ світського управління (res роlіtісае), на відміну від res есеlеsіаstісае — справи церковні. Спочатку термін “поліція” у цьому широкому значенні ввійшов до офіційної мови законодавства. Згодом вчені застосовували його для характеристики певного напряму, який протягом тривалого часу панував в історії різних держав. Лише протягом останніх менш ніж двох століть в організації та діяльності поліції відбуваються досить суттєві зміни. Спочатку суспільна свідомість не виділяла адміністративної і поліцейської функції держави, ототожнювала їх, згодом у межах управлінських функцій, що покладалися на державу, відбувалася диференціація, і поняття “поліція”, (поліцейська функція, діяльність) розглядалося у широкому та вузькому значеннях. Під впливом праць вчених-адміністративістів поліцейська функція у широкому значенні стала іменуватися функцією державного управління (адміністративною функцією держави).

У підрозділі 1.2. “Поліція як орган державної влади, що виконує соціальну роль у суспільстві” досліджується діяльність поліцій (міліції) у демократичних країнах світу щодо забезпечення прав і свобод людини здійснюється, переважно, в межах моделі “служіння громадськості”, що передбачає проактивну позицію поліцейських структур, які спрямовують свою діяльність на попередження, профілактику порушень прав і свобод людини. У зв’язку з позитивними результатами використання такої моделі в інших країнах пропонується її запровадити для організації діяльності міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини. Підкреслюючи соціальний характер діяльності поліції, розглядаючи її саме як соціальний, а не тільки правоохоронний орган, слід безпосередньо “виходити” на дві важливі проблеми: по-перше, на проблему оцінки ефективності поліцейської діяльності; по-друге, на проблему професіоналізму поліцейського персоналу як основи ефективної поліцейської діяльності.

У дисертації вказується, що в сучасному демократичному суспільстві поліція (міліція) поступово набуває ознак організації, що надає послуги людині щодо забезпечення її прав і свобод. Важливими функціями міліції в цьому напрямку є надання допомоги людям у відновленні порушених прав і свобод; у надзвичайних ситуаціях; потерпілим від правопорушень; неповнолітнім, які залишилися без опіки; особам, які звільнилися з місць позбавлення волі, щодо їх ресоціалізації; надання охоронних послуг тощо. Головне полягає в тому, що в переважній більшості населення позитивно ставиться до існуючої державно-правової системи, воно переконане в тому, що дії поліцейського апарату спрямовані на захист суспільних інтересів, підкоряються правовим нормам, прийнятим на основі відкритої процедури і змагальності між різними політичними силами, що представлені в парламентах і перебувають під громадянським контролем. Співробітники міліції не є соціальними працівниками і соціальні права не входять у рамки їх компетенцій та обов’язків, але вони постійно спілкуються з людьми різних прошарків суспільства і роблять свій внесок у підтримку безпеки для всіх громадян. Деякі підрозділи міліції регулярно зустрічаються з місцевою владою для обговорення соціальних проблем - такі зустрічі можна вважати як зразок внеску міліції в поліпшення життя суспільства.

У підрозділі 1.3. “Конституційна та організаційно-правова легітимізація поліцейської діяльності” досліджується діяльність поліції (міліції), що заснована на Конституції та законодавстві. Але це не виключає детальних регламентів у документах регламентарного характеру: декрети виконавчого характеру за умови, що ці декрети чи інструкції приймаються на основі делегування повноважень у відповідності із Конституцією та законом.

У дисертації підкреслюється, що Конституція є не тільки основою поліцейської діяльності, а й водночас встановлює межі цієї діяльності. У поліцейському праві конституційні права і свободи набувають класичного змісту, адже вони якраз і підлягають захисту. Вони становлять сферу автономного розвитку особистості, втручання в яку з метою захисту від загрози не може бути безпідставним і можливе тільки відповідно до особливих процедурних, а за потреби і процесуальних приписів.

Таким чином, через реалізацію демократично узаконеного поліцейського права та демократичної відповідальності поліцейських органів діяльність поліції - як і адміністративного управління в цілому - має хоч і опосередковану, але демократичну легітимацію. Через вжиття у необхідних випадках поліцейських заходів у демократичній правовій державі гарантується захист демократичного правопорядку та гарантія його фактичного виконання. Відповідно, завданням виконавчої поліції є повага до легітимно існуючого правопорядку та реалізація політичних, а також адміністративних рішень.

Розділ ІІ “Порівняльний аналіз діяльності поліції зарубіжних країн та міліції України по забезпеченню прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина” містить три підрозділи, в яких досліджено історичний розвиток організаційно-правових засад поліцейської діяльності та форми адміністративної діяльності в сучасних умовах щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, визначено позитивний досвід поліції зарубіжних країн для використання міліцією України по забезпеченню прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина закріплених в Конституції України та інших нормативно-правових актах.

У підрозділі 2.1. “Історичний розвиток організаційно-правових засад поліцейської діяльності по забезпеченню прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина” досліджується формування організаційно-управлінського змісту діяльності поліції зарубіжних країн щодо забезпечення прав і свобод людини характеризується тривалим еволюційним періодом і залежить як від національних особливостей, так і від проблем, що стоять на конкретному етапі історичного розвитку перед певною країною. Означена діяльність прогресувала від тоталітарних моделей, що базуються на насильницькому захисті інтересів держави, до демократичних, де права і свободи людини є беззаперечною домінантою у діяльності правоохоронних органів. Аналіз роботи поліцейських структур у галузі забезпечення прав і свобод людини та порівняння з нею діяльності міліції України у цій сфері.

Узагальнюючи викладене, здобувач визначив, що поліція є одним з найстаріших державних інститутів, роль якого є значною як для суспільства в цілому, так і для всіх без винятку державних режимів. Це обумовлено насамперед соціально-політичною важливістю її функцій щодо забезпечення правопорядку, які виконуються за допомогою примусових засобів. Саме ці засоби, покладено в основу виділення поліції як самостійного державного інституту. Теоретичні та організаційно-правові моделі функціонування поліції постійно еволюціонують, причому, відповідні процеси постійно інтенсифікуються: значна увага приділяється виробленню правильної стратегії правоохоронної діяльності щодо забезпечення прав і свобод людини; забезпеченню системності і послідовності роботи поліції у цьому напрямку; здійсненню ефективного контролю за діяльністю поліції, у тому числі з боку інститутів громадянського суспільства.

У підрозділі 2.2. “Форми адміністративної діяльності поліції в сучасних умовах щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина” досліджується, що умовами ефективного функціонування поліції у світі визнаються: по-перше, наявність відповідної правової бази, яка виражає волю суспільства щодо поліції; по-друге, чітке управління нею з боку національної та регіональної адміністрації; по-третє, соціальна довіра; по-четверте, укомплектованість особовим складом, здатним ефективно виконувати покладені на нього обов’язки; по-п’яте, достатнє фінансування та матеріально технічне забезпечення тощо. Перелічені умови є обов’язковими, рівнозначними та універсальними й для міліції України.

Таким чином, на думку автора, пріоритетними напрямками роботи поліції за кордоном вважається профілактика правопорушень та виконання нею репресивних функцій. При цьому домінування профілактичного напрямку характерно поліції США, Великобританії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Німеччини, Австрії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, Японії, Сінгапуру та деяких інших країн, а репресивного, для поліцій Ізраїлю, Єгипту, держав Латинської Америки і постсоціалістичних країн Європи та Азії.

Досліджуючи досвід минулого, дисертант визначає, що ситуація, коли компетенція каральних органів виходить за межі питань суто правоохоронних, коли навколо них створюється атмосфера надмірної таємничості, а державний контроль слабне, може призвести до широких репресивних кампаній, жертвами яких стають невинні люди. В основу функціонування правоохоронного апарату держави неприпустимо покладати політичні чи ідеологічні засади, він має діяти лише на правових підвалинах, виступаючи гарантом захисту конституційних прав і свобод громадян.

Таким чином, теоретичні та організаційно-правові моделі функціонування поліції постійно еволюціонують, причому, відповідні процеси інтенсифікуються. Однак, погляди на її завдання і організацію неоднакові і визначаються як національними особливостями, так і проблемами, що стоять на певному етапі перед конкретною країною. Саме ці особливості мали і мають домінуюче значення для вибору кожним народом того чи іншого політичного режиму, а, виходить, і організаційно-правових принципів діяльності поліцейських сил.

Проведений аналіз досвіду забезпечення прав і свобод людини поліцейськими структурами світу дозволяє виявити певні закономірності правозабезпечувальної діяльності, які можуть бути використанні при вироблені концептуальних положень щодо реформування органів внутрішніх справ України.

У підрозділі 2.3. “Визначення позитивного досвіду діяльності поліції зарубіжних країн з метою використання міліцією України по забезпеченню прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина закріплених в Конституції України та інших нормативно-правових актах” одержані емпіричні дані дозволяють сформулювати на його основі теоретичні положення та конкретні практичні рекомендації щодо поліпшення правоохоронної діяльності. Вивчення та використання позитивного досвіду розвинених зарубіжних держав дає змогу використовувати більш ефективні методи захисту прав та свобод особи, якими користуються правоохоронні органи у своїй повсякденній роботі.

Здійснючи аналіз діяльності міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, дисертант вказує на те, що з урахуванням національних інтересів та особливостей зарубіжного досвіду міліція України потребує невідкладної реорганізації в принципово інший за своєю суттю орган влади – поліцію. Завдання полягає в тому, щоб силове, авторитарне відомство, в діяльності якого дотепер переважає каральний чинник, перетворити на дійсно правоохоронний орган європейського зразка, який би забезпечував реалізацію наданих йому повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.

Отже, автор висловлює думку про те, що настав час для розробки Кодексу прав і свобод людини, в якому необхідно визначити принципи діяльності державних органів щодо забезпечення прав і свобод людини. Кодекс повинен складатися з правових норм, що містять міжнародні принципи забезпечення прав і свобод людини, узагальнений перелік прав і свобод, їх конституційні гарантії, процедуру їх забезпечення, порядок відновлення.

У дослідженні здобувач доводить, що об’єктивна оцінка діяльності зарубіжної поліцейської організації, ретроспективний багатоаспектний аналіз теоретико-методологічних, концептуальних засад поліцейських систем світу, будуть сприяти розробці конкретних рекомендацій, що дозволять перетворити органи внутрішніх справ України у ефективний державний інститут, який надійно забезпечує права і свободи людини, користується довірою та повагою громадян. Результати діяльності поліцейських апаратів у сучасних демократичних країнах не настільки вражаючі, про що можна судити з досить низького рівня розкриття злочинів та нездатності ефективно нейтралізувати акції мафії, особливо в економічній сфері. Однак нації, що зробили вибір на користь демократії, визнають таке положення прийнятним, про що свідчить високий соціальний рейтинг поліції. Основою його є укорінена в суспільній свідомості прихильність до демократичних цінностей, довіра до держави та її інститутів, переконаність у тому, що поліція досягає максимуму в ситуації, що складається, і, одночасно, неприйняття властивих авторитаризму методів зняття кримінальної напруженості, неминуче поєднаних із серйозним і масовим обмеженням прав і свобод людини. Соціальний рейтинг поліції слугує найбільш об’єктивним критерієм визначення ефективності її діяльності і повинен братися до уваги при виборі країни, досвід якої може становити інтерес для вдосконалення організаційно-правових засад діяльності міліції України. При цьому варто обов’язково враховувати наведені фактори, що впливають на суспільну оцінку ефективності функціонування поліцейських сил.

Розділ ІІІ “Міжнародні документи, що регламентують забезпечення прав людини в процесі здійснення поліцейської діяльності та їх адаптація в законодавстві України” містить три підрозділи в яких здійснюється змістовний аналіз міжнародних стандартів, що регулюють права людини в правовій державі та їх адаптація в правове поле України, визначені шляхи удосконалення адміністративної діяльності міліції України щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.

У підрозділі 3.1. “Міжнародні стандарти, що регулюють права людини в правовій державі” аналізуються міжнародні принципи і стандарти, що існують в галузі прав і свобод людини встановлюють верховенство загальнолюдських цінностей над усіма іншими. Основоположні міжнародні документи в зазначеній сфері втілили в собі найпрогресивніші ідеї, розроблені людством протягом багатьох століть. У них в юридичній формі закріплено головні гарантії гідного існування людини, забезпечення її прав і свобод. Права і свободи людини, закріплені у міжнародних документах, отримують свій розвиток і деталізацію у нормах внутрішнього законодавства окремих держав, стають для них правовим орієнтиром, оскільки вони є результатом світового досвіду, кращим надбанням людства щодо забезпечення прав і свобод людини.

У підрозділі 3.2. “Адаптація міжнародно-правових документів по забезпеченню прав людини в сфері адміністративної поліцейської діяльності в правове поле України” досліджується діяльність поліції щодо забезпечення прав і свобод людини характеризується багатоаспектністю й включає в себе як запобігання правопорушенням, відновлення прав і свобод людини. Аналізується реалізація міжнародних стандартів в діяльності міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини вимагає законодавчого закріплення механізму організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини. Розвиток законодавства повинен відбуватися у таких напрямках: по-перше, внесення відповідних змін до Конституції України як основного джерела норм, що регламентують загальні засади забезпечення прав і свобод людини; по-друге, внесення змін до цивільного, адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального та оперативно-розшукового законодавства; по-третє, приведення у відповідність з міжнародними стандартами, що стосуються забезпечення прав і свобод людини, нормативних актів МВС України. Наступним кроком має бути розробка Кодексу прав і свобод людини, в якому необхідно визначити принципи діяльності державних органів щодо забезпечення прав і свобод людини, узагальнений перелік прав і свобод людини, конституційні гарантії, процедуру забезпечення та порядок їх відновлення.

В результаті дослідження визначено,що організація та діяльність міліції як провідної ланки правоохоронної системи держави потребує суттєвих змін. Слід констатувати, що органи внутрішніх справ та їх структурні підрозділи є гнучкою саморегулюючою системою. Розвиток цієї організації повинен бути спрямований на забезпечення прав і свобод людини. Основними шляхами цього можуть бути: створення місцевої міліції; приведення стану управління органами внутрішніх справ у відповідність до загальносвітових стандартів; впровадження кримінологічного супроводження діяльності міліції; чітке визначення форм і методів діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод особи.

Дисертант доходить висновку, що імплементація міжнародних стандартів правоохоронної діяльності потребує розробки концептуальної моделі системи управління міліцією України щодо забезпечення прав і свобод людини, що має бути спрямована на вдосконалення теоретико-правових та організаційних засад у цій сфері.

У підрозділі 3.3. “Шляхи удосконалення адміністративної діяльності міліції щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина” пропонуються шляхи удосконалення адміністративної діяльності міліції України, які повинно здійснюватися поетапно:

Перший етап – структурна перебудова, що передбачає 1) децентралізацію процесу управління міліцією; 2) інформатизацію міліції; 3) усунення паралелізму та дублювання функцій; 4) усунення тенденцій щодо депрофесіоналізації міліції; 5) кардинальне посилення соціального захисту працівників міліції.

Другий етап – передача іншим міністерствам, відомствам функцій, не властивих МВС України (здійснення карантинних та санітарно-ветеринарних заходів, утримання в приймальниках-розподільниках осіб без постійного місця проживання, жебраків, неповнолітніх тощо), що сприятиме підвищенню ефективності діяльності щодо забезпечення прав і свобод людини. Окремого вирішення потребують питання, пов’язані з передачею функцій щодо організації дорожнього руху, монтажно-експлуатаційних робіт підрозділів Державної автомобільної інспекції.

Третій етап – розмежування функцій між підрозділами кримінальної міліції, міліції громадської безпеки та підрозділами боротьби з організованою злочинністю, при цьому профілактична діяльність повинна визнаватися пріоритетною.

Аналізуючи специфіку діяльності міліції України, щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, автор дійшов висновку, що виключно заходами щодо вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності лише міліції вирішити питання про покращання забезпечення прав і свобод людини неможливо. Воно потребує від суспільства впровадження у свідомість людей нової ідеології, яка б виховувала представників держави та особу в дусі рівноправності, розуміння кожним можливості захисту своїх прав і свобод, не побоюючись переслідувань з боку влади. Така ідеологія має базуватися на осмисленні нового становища особи у державі, яке ґрунтується на демократичних засадах, зламі стереотипів виняткового переважання державних інтересів над інтересами особи. З метою постійного моніторингу стану забезпечення прав і свобод людини в діяльності міліції та адаптації в Україні досвіду роботи поліції зарубіжних країн у цій сфері необхідно ввести в апараті Міністра внутрішніх справ України посаду радника з питань моніторингу дотримання міжнародних стандартів забезпечення прав і свобод людини.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення задач, що полягає у розробці теорії організації діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини із використання досвіду поліції зарубіжних країн. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети:

1.

Компетенція і поліції і міліції України щодо забезпечення реалізації загальнолюдських стандартів прав людини реалізується в різних сферах, зокрема під час охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, провадження дізнання, виконання судових вироків та постанов тощо.

2.

3.

Для розвинених країн характерна наявність загальнонаціональних і регіональних програм діяльності поліції, що включають юридичні, організаційно-управлінські та інші взаємозалежні заходи, які мають достатнє фінансове забезпечення. Творче використання такої практики, безсумнівно, може мати для України чималий інтерес, і тому наукове дослідження цієї проблематики уявляється дуже перспективним.

4.

5.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Січкар В.О. Історичний аналіз засад поліцейської діяльності як передумова ефективного забезпечення прав і свобод людини” // Збірник наукових праць/ Донецький юридичний інститут МВС при Донецькому національному університеті. - 2005 - № 3, - С.40-51.

2. Січкар В.О. Функції та вимоги до їх реалізації органами внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини” // Науковий Вісник / Національна академія ДПС України, м. Ірпінь. – 2005 - № 4, С.24-38.

3. Січкар В.О. “Забезпечення прав і свобод людини в адміністративно-правових відносинах”// “Університетські наукові записки”. Науковий часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький, 2006, № 2(18) – С. 200-206.

4. Січкар В.О. “Забезпечення прав і свобод людини поліцейськими структурами світу: історичний аспект” // Актуальні проблеми сучасної наук в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, Таврія 2006. – Вип. 9 – 332 с. – С.94-98.

5. Січкар В.О. “Забезпечення прав і свобод людини в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ”// Науковий Вісник Національної академії державної податкової служби. – Ірпінь 2006, - Вип. 4-5(35), - С. 198-202.

6. Січкар В.О. “Гарантії та механізм забезпечення особистих та політичних прав органами внутрішніх справ” // Збірник праць молодих учених. “Наукова молодь”. Луганський національний педагогічний університет ім. Т. Шевченка, м. Луганськ, 2005.

7. Січкар В.О. тези “Відповідальність - як гарантія реалізації, охорони й захисту прав і свобод людини та здійснення закріплених у законодавстві обов’язків”// Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2005”. Том 48 – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – 77с. – С.24-26.

8. Січкар В.О. “Реорганізація системи правоохоронних органів – гарантія забезпечення прав і свобод людини”// Актуальні питання реформування правової системи України: Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р.: У 2-х т. / Уклад. Т. Д. Климчук, І. М. Якушев.- Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2006, - Т. 1. - 316 с. – С.194-199.

АНОТАЦІЇ

Січкар В.О. Використання досвіду поліції зарубіжних країн в діяльності міліції України по забезпеченню прав та свобод людини (організаційно-правовий аспект) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет державної податкової служби України. – Ірпінь, 2007.

Дисертація являє собою комплексне наукове дослідження, спрямоване перш за все на визначення сутності, організації, форм та методів діяльності поліції зарубіжних країн, міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини. Актуальність дослідження базується також на необхідності подолання протиріччя між потребою застосування світових та європейських стандартів забезпечення прав і свобод людини та відсутністю належного теоретико-методологічного й науково-прикладного підґрунтя реалізації нових підходів до вдосконалення правоохоронної діяльності міліції.

Пропонується створення теоретико-методологічних та науково-прикладних засад організації діяльності міліції України щодо забезпечення прав і свобод людини, що включає розробку системи наукових поглядів, пропозицій