Шульган Юрій Богданович

УДК 330.341:338.45

Організаційно-економічне забезпечення
інноваційного розвитку
промислового виробництва

Спеціальність: 08.00.03 – Економіка та управління
національним господарством

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Копилюк Оксана Іванівна,
Львівська комерційна академія, доцент кафедри.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Точилін Віктор Олександрович,
Державна установа “Інститут економіки і прогнозування НАН України”, завідувач відділу;

кандидат економічних наук,
Гречаник Богдан Васильович,
Західноукраїнський економіко-правничий університет (м. Івано-Франківськ), проректор.

Захист відбудеться “21” листопада 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розіслано “19” жовтня 2007 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Прискорення соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень можливе лише за умови підвищення результативності функціонування підприємств, промисловості загалом на засадах ефективного використання інновацій та раціонального їх розподілу між видами економічної діяльності. Від здійснення і активізації інвестиційно-інноваційної політики значною мірою залежать позитивні зрушення в економіці країни, ефективність її галузевої структури і відтворювального процесу загалом.

Управління інноваційною діяльністю, організаційно-технічним розвитком промислового виробництва є важливою сферою науково-практичних досліджень, що є часткою загальної теорії і практики функціонування та розвитку економіки. Організація фінансового, організаційного та економічного забезпечення інноваційної діяльності здатна виступати зв’язуючою ланкою між різними стадіями планування діяльності підприємств і промисловістю, забезпечуючи комплексний характер економічного планування, що виражається передусім в поєднанні різноманітних взаємозв'язків з різними проявами управлінських рішень на різних ієрархічних рівнях промислового виробництва.

Організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку, тісно взаємодіючи з такими виробничими процесами, як функціонування, маркетинг, використання виробничих ресурсів та ін., в той же час є одним з базових інструментів генерування ефективності виробництва.

Вивченню проблеми інноваційної діяльності присвячено чимало праць вітчизняних дослідників, таких як Амоша О.І., Бєлєнький П.Ю., Бойко Є.І., Буркинський Б.В., Войцеховський В.Б., Геєць В.М., Захарченко В.І., Кри-кавський Є.В., Кузьмін О.Є., Козоріз М.А., Лукінов І.І., Михасюк І.Р., Точилін В.О., Чу-маченко М.Г. Однак чимало питань теоретичного та методичного характеру потребують поглиблених досліджень. Для економіки України і промислового виробництва зокрема важливим проблемним питанням дослідження є організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку виробництва з метою подолання негативних та посилення позитивних умов ефективного розвитку промисловості. Недостатнє вивчення цих питань та їх актуальність для забезпечення ефективного розвитку національного господарства зумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили основні напрямки наукових досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності з планом науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України в рамках держбюджетної науково-дослідної роботи “Моделювання просторового розвитку територіально-виробничих систем” (№ державної реєстрації 0105U007637). Здобувач виконав аналіз інноваційного фактора підвищення ефективності функціонування територіально-виробничих систем і розробив методичний підхід до формування організаційно-економічного забез-печення інноваційного розвитку промислового виробництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування і розробка науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного забезпечення іннова-ційного розвитку промислового виробництва.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних наукових завдань:

- аналіз тенденцій розвитку промислового виробництва та ролі і впливу інновацій на цей процес;

- дослідження інноваційної діяльності в промисловості та формування її організаційно-економічного забезпечення;

- обґрунтування організаційно-економічних напрямів вдосконалення забезпечення інноваційного розвитку промисловості;

- економіко-математичне моделювання інноваційного розвитку промисловості;

- удосконалення методів організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва;

- обґрунтування підвищення результативності діяльності промислових підприємств на інноваційних засадах.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процеси організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва. Предметом дослідження є теоретичні засади і практичні аспекти управління формуванням організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на теоретичних положеннях ринкової економіки, економіки промисловості, теорії інновацій та методах економіко-математичного моделювання.

У процесі виконання дисертації використовувались методи економічного і статистичного аналізу для оцінки сучасного стану і тенденцій розвитку промислового виробництва, методи системного аналізу – при розробці класифікації видів інновацій та компонент промислового виробництва як основи кількісних оцінок результатів інноваційного розвитку виробництва, економічних методів і економіко-математичного моделювання – при побудові факторних оцінок організаційно-економічного розвитку виробництва і його оптимізації.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних положень і методичних підходів до організаційно-економічного забезпечення інноваційного поступу в промисловому виробництві.

В процесі дослідження одержані такі наукові результати:

вперше:

- сформовано концепцію, що узагальнює методи формування організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва в сучасних умовах господарювання. На відміну від існуючої практики запропоновано застосування методів організаційно-економічного забезпечення від конкретного до загального: організації виробництва, організації управління виробництва, регулювання результативності виробництва. Зазначена концепція дозволяє посилити дієвість організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку на всіх ієрархічних рівнях виробництва;

удосконалено:

- організаційну структуру управління організаційно-економічним забезпеченням інноваційного розвитку промислового виробництва на основі організації планування з замкненим циклом з прямим (від розробки стратегії до розробки оперативного планування, реалізації та контролю виконання) і зворотним (від урахування результатів реалізації програми до створення нової концепції програми) зв’язком;

- побудову економетричних моделей інноваційного розвитку промислового виробництва, які дозволяють визначити напрями та результати впровадження нової технології, техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів, освоєння нових видів продукції;

дістали подальший розвиток:

- обґрунтування методологічних принципів оцінки організаційно-економічного рівня виробництва, які представляють сукупність обумовлених вимог до властивостей таких оцінок та методів їх визначення, зокрема, принципи системності, ієрархічності, варіантності, достовірності;

- розроблення оптимізаційних економіко-математичних моделей визначення спеціалізації виробництва в часі та організаційно-технічного розвитку виробництва, які відображають механізм формування стратегії інноваційного розвитку суб'єктів господарювання з врахуванням їх просторових зв'язків;

- підхід до формування механізму організаційно-технічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва на основі визначення економічних важелів підтримки зростання виробництва, удосконалення методів його організації і системи управління ним.

Практичне значення отриманих результатів досліджень полягає в формуванні нових поглиблених знань стосовно організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва, організації управління ним на промислових підприємствах.

Практична цінність дисертаційної роботи полягає в розробленні і можливостях використання запропонованих нових і вдосконалених методологічних підходах щодо організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва.

Отримані в процесі дослідження результати використовуються в діяльності Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (довідка №13/01-021 від 29.05.2007 р.), Головного управління економіки Львівської облдержадміністрації (довідка №60-60-1-1458 від 6.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням, в якому узагальнені теоретичні основи поставленої проблеми та розроблені практичні рекомендації з формування організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були розглянуті на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи в Україні” (Львів, 17-18 травня 2007 р.) та схвалені на теоретичному семінарі Інституту регіональних досліджень НАН України.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 4,9 д.а., з них особисто авторові належить 3,1 д.а., в тому числі 5 наукових праць опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (107 найменувань). Зміст роботи викладено на 191 сторінках комп’ютерного тексту, проілюстровано у 13 таблицях та 4 рисунках.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку виробництва” визначено сутність і функції організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва, з’ясовано механізми інноваційної, ресурсної підтримки розвитку виробництва, опрацьовано сучасні організаційні і економічні важелі підвищення конкурентоспроможності підприємств і підтримки ефективної підприємницької діяльності.

Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної промисловості необхідним є визначення механізмів підтримки економічного зростання. Це особливо актуально для галузей промисловості, для котрих економічна динаміка безпосередньо не пов’язана з зовнішньою кон'юнктурою. Якщо внутрішні механізми і зовнішні чинники розвитку характеризуються інвестиційною активністю в поєднанні з інноваційними процесами, то можна розраховувати на те, що економічне зростання буде достатньо тривалим і динамічним, а чутливість промислового виробництва до коливань цін на зовнішньому ринку зменшена.

Відмінності в конкурентоспроможності та в загальній економічній динаміці підприємств проявляються в різних оцінках впливу ринкових та інституційних факторів. В цьому зв’язку конкретні оцінки вказаних факторів є достатньо різними – від оцінки впливу ринку як нейтрального до визначення його як негативного. Остання оцінка свідчить, що частина підприємств працює за інерційними схемами і має недостатню оперативну спроможність. Значна кількість підприємств сприймає вплив державної економічної політики як негативний. При цьому підприємства різних галузей демонструють подібні типи економічної поведінки, які визначаються об'єктивними умовами. Внаслідок різної конкурентоспроможності підприємства неоднаково використовують можливості, які надає їм ринкове середовище. Але можна стверджувати, що в більшості випадків досягнутий рівень конкурентоспроможності ґрунтується на успішному впровадженні технологічних, продуктових та управлінських нововведень.

Державна економічна політика, яка націлена на підвищення конкурентоспроможності промислового виробництва, повинна враховувати відмінності в дійсному економічному стані господарських суб'єктів.

Реально потрібно враховувати множину специфічних факторів, зокрема таких як соціальна значущість продукції підприємств, рівень можливої соціальної напруги внаслідок вибору напрямків селективної економічної підтримки, аспекти національної безпеки.

Основні типи постійних взаємовідносин в промисловому виробництві формуються під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Екзовплив виникає тоді, коли зовнішнє середовище за допомогою стимулів або санкцій обмежує можливості підприємства. Цей тип відносин має місце, наприклад, при збільшенні жорсткості податкового навантаження. В залежності від того, де знаходиться джерело такого впливу – ззовні чи всередині підприємства, можна констатувати про зовнішній вплив ринку або відповідних інституцій, внутрішній вплив менеджерів або традицій. Функціонування підприємства в рамках структури зовнішнього середовища породжує систему взаємних відносин між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання. Формування і реалізація цих відносин складає основну частину діяльності підприємств у зовнішньому середовищі. Визначення балансу між цими відносинами є одним з головних завдань стратегічного планування. В цьому зв'язку можна визначити наявність рівноваги або нерівноважності в характері розвитку підприємств під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Таким чином, проблеми реформування макроекономічної системи і підприємств повинні вирішуватись сумісно.

Сукупність різнорідних нормативних актів, які приймались на різних етапах перехідного періоду і котрі визначають такі сторони діяльності підприємств, як трансакційна, емісійна, облікова, податкова та інша, неодмінно породжують протиріччя, котрі стають причиною великої кількості корпоративних негараздів і конфліктів. Отже, необхідним є створення єдиного системного акту про підприємство як економічну систему, який був би узгоджений з частковими нормативними актами.

На сучасному етапі економічного розвитку, коли пошук шляхів підвищення ефективності виробництва є одним з ключових завдань, роль інновацій набуває не тільки особливої важливості, але й виняткової ролі в конкретизації стратегії споживання ресурсів, підвищення ефективності їх використання. Це обумовлено двома аспектами: особливостями характеру науково-технічного прогресу на сучасному етапі, котрі у все більшій мірі висувають інновації як одну з революціонізуючих сил з метою якісного характеру процесу відтворення і досягнення соціально-економічних цілей і необхідністю суттєвого підвищення ефективності і економії ресурсів як одного з найважливіших шляхів інтенсифікації виробництва. На відміну від розвинутих країн, які до 85-90% приросту ВВП забезпечують через виробництво і експорт наукомісткої продукції, Україна поки що розвивається без суттєвого використання результатів наукових досліджень. Частка вітчизняної наукомісткої продукції становить близько 0,1% на світовому ринку. Українська економіка представлена на цьому ринку переважно продукцією металургійної і авіаційної промисловості та оборонно-промислового комплексу. Негативну роль в цих процесах відіграли структурні зміни у виробництві, які за останні роки призвели до значної втрати позицій напряму обробної промисловості з високим вмістом доданої вартості.

Механізм організаційно-економічного забезпечення розвитку промислового виробництва ґрунтується на наступних принципових положеннях. Досягнення цілей розвитку виробництва здійснюється через оптимальне задіяння виробничого, технологічного і трудового потенціалів, які розглядаються у варіантній постановці. Варіантність розвитку виробництва повинна враховувати територіальні особливості і характер розвитку регіону. Оскільки розвиток виробництва вимагає додаткових затрат, то перша частина цих витрат може забезпечуватись з регіональних джерел, а друга частина – за рахунок коштів підприємств, які утворюються внаслідок більш високої інтенсифікації виробництва при використанні факторів регіонального характеру. На цих засадах може бути створений резерв загальнорегіонального масштабу на основі принципу регіонального доповнення ресурсів.

Комплексність в управлінні процесом інтенсифікації виробництва забезпечується вибором найбільш ефективних варіантів його розвитку. При визначенні варіанту інноваційного розвитку виробництва для основних фондів (Фі) можна записати умову:

,

де fij – фондомісткість виробництва j-ої продукції;

xj – обсяг випуску j-ої продукції.

При здійсненні інноваційного розвитку виробництва і інтенсифікації використання основних фондів передбачається досягання умови:

,

де – вивільнення фондів і-го виду при новій фондомісткості j-ого продукту і задіянні цих фондів на виробництві інших k-их продуктів;

Уk – визначений обсяг виробництва k-го продукту. –

фондомісткість його виробництва.

В цілому формування програми розвитку виробництва і його інтенсифікації може бути представлена схемою (рис. ).

При плануванні і проведенні розвитку промислового виробництва необхідно враховувати, що основними напрямками підвищення рівня його ефективності на найближчу перспективу є:

- оптимізація економічної, відтворювальної, технологічної структури інвестицій і їх інноваційного матеріально-технічного забезпечення;

- практична реалізація прискореної амортизації основного капіталу;

- розвиток ринку інвестицій та інновацій.

Концептуальні принципи структурних реформувань промислового виробництва повинні спиратись на такі положення:

- структурні реформування промисловості вимагають інвестиційно-інноваційного забезпечення;

- розвиток промислового виробництва пов’язаний зі зміною міжгалузевих пропорцій, обсягів виробництва та його диверсифікацію;

- визначення раціональної траєкторії розвитку промислового виробництва з метою забезпечення ефективного режиму його функціонування.

У другому розділі “Проблемно-прикладне інноваційне спрямування розвитку промислового виробництва” визначено перспективи розвитку промислового виробництва, проведено оцінку використання та підвищення результативності діяльності промислових підприємств.

Оптимізація інвестиційної діяльності є однією з найважливіших умов забезпечення відтворювальних процесів у промисловому виробництві. Інвестиційні ресурси підприємств повинні знаходитись в постійному кругообігу, який має циклічний характер.

Інвестиційний цикл по суті полягає в тривалості процесу відтворення виробничого потенціалу від здійснення затрат в капітал (під капіталом розуміється сукупність ресурсів, які використовуються для виробництва і реалізації продукції) до початку їхньої віддачі. З початком отримання доходу від вкладених капітальних витрат частина ресурсів повинна спрямовуватись на розвиток виробництва. При визначенні частини ресурсів, які спрямовуються на подальший розвиток виробництва, розрахунки повинні бути узгоджені з наявними інвестиційними та виробничими ресурсами з метою забезпечення неперервності процесів відтворення.

Однією з умов ефективного розвитку виробництва є встановлення раціональних пропорцій витрат між простим та розширеним відтворенням.

В сучасних умовах розвитку економіки повинна використовуватись будь-яка можливість для забезпечення процесів відтворення в будь-яких масштабах: часткове, просте і розширене відтворення. Відсутність у більшості підприємств достатніх коштів вимушує їх спрямовувати капіталовкладення на часткове відтворення, що можна вважати позитивною характеристикою, оскільки створює базу для наступного розширеного відтворення.

Інвестиційна політика підприємств щодо відтворення їх потенціалу повинна враховувати стратегічні завдання, які визначаються на основі прогнозних розрахунків, наявності власних і залучених ресурсів. При цьому необхідно враховувати, що джерела залучення ресурсів відрізняються різними способами їх отримання, термінами надання та величиною плати за їх користування, тривалості періоду їх окупності. Визначення пріоритетних напрямків розвитку як окремих підприємств, так і промислового виробництва загалом є ключовою умовою високої конкурентоспроможності виробництва.

На початок 2006 року в Львівській області нараховувалось 107 банківських установ (з урахуванням філій). Упродовж останніх років спостерігається чітка тенденція до збільшення кредитних вкладень в економіку області. На початок 2006 року залишки кредитів банків становили 4,3 млрд. грн. Позитивним є те, що випереджаючими темпами зростали довгострокові кредити. Їх частка, починаючи з 2002 року, збільшилась з 15% до 62,8%. Найбільше кредитів отримали промислові підприємства. Внаслідок впровадження інновацій у 2005 році кожне дев’ятнадцяте промислове підприємство представило на ринок нову продукцію. Обсяг реалізованої інноваційної продукції зріс порівняно з 2004 роком на 3,7%, а частка у загальному обсязі реалізованої промислової продукції склала 3,4%. Найбільша питома вага інноваційної продукції – 49,6% припала на реалізовану продукцію, удосконалену упродовж трьох останніх років, 41,8% – на продукцію, що зазнала суттєвих технологічних змін, 8,6% – на іншу інноваційну продукцію.

Основним напрямом інноваційних витрат підприємств було придбання і впровадження машин, устаткування та інших основних засобів.

Стосовно цих важливих процесів треба відмітити, що в Україні фінансування витрат на технологічні інновації здійснюється переважно за рахунок власних коштів підприємств – 87,7%, а з державного бюджету було направлено лише 0,5%.

Інвестиційна політика щодо розвитку промислового виробництва повинна враховувати стратегічні завдання, які повинні визначатись на основі прогнозних розрахунків, наявності власних можливостей залучення ресурсів.

Варіанти прогнозу можна одержати з допомогою залежності – рівняння тренда:

y = f(t) + t,

де f(t) – детермінована компонента процесу (зміна відповідного показника розвитку промислового виробництва в часі t);

t– стохастична компонента процесу.

Для прогнозування розвитку промислового виробництва вибрано часовий ряд за статистичними даними Львівської області за період 1998–2005 рр. Характер змін числових значень показників по роках цього періоду дозволяє вибрати в якості рівняння тренда лінійну залежність у вигляді

y = a + bt ,

де параметри a і b визначаються на основі даних часового ряду за допомогою методу найменших квадратів, згідно якого отримується система двох лінійних рівнянь невідомих a і b :

,  

де n – кількість років заданого часового періоду;

t – множина років заданого періоду (), тобто параметр t приймає значення порядкового номера року (1998 р. – 1, 1999 р.. – 2, …).

Проведений розрахунок інвестицій в основний капітал представлений в табл. .

Таблиця 1

Інвестиції в основний капітал, млн. грн.

Базові значення | Прогнозні значення | Роки | У порівняльних цінах
2005 року | Роки | У порівняльних цінах
2005 року | 1998 | 1067,3 | 2007 | 3455,46 | 1999 | 1025,7 | 2008 | 3679,6 | 2000 | 1308,8 | 2009 | 3903,72 | 2001 | 1476,3 | 2010 | 4127,84 | 2002 | 1872,0 | 2011 | 4351,96 | 2003 | 2559,0 | 2012 | 4576,08 | 2004 | 3294,7 | 2013 | 4800,2 |

Проведений розрахунок обсягу інвестицій в основний капітал є необхідною умовою забезпечення зростання промислового виробництва.

У третьому розділі “Системні рішення в організаційно-економічному забезпеченні інноваційного розвитку промислового виробництва” обґрунтовані методи удосконалення організації системи управління виробництвом, розроблені економіко-математичні моделі організаційно-технічного розвитку промислових підприємств.

Вираховування особливостей науково-технічного прогресу і формування на його засадах динаміки економічних процесів, а також необхідність суттєвого підвищення рівня інтенсифікації виробництва та його ефективності є однією з найважливіших засад успішного вирішення завдань досягнення стійкого економічного зростання. Такі особливості визначають необхідність мобільності виробництва, швидкої перебудови його в технічному і організаційному аспектах. Остання обставина визначає важливість сумісного вирішення завдань забезпечення змін організаційних форм виробництва з завданнями підвищення його технологічного рівня.

Опосередкований вплив інноваційного розвитку виробництва досить повно відображається у використанні ресурсів – капітальних, трудових, сировинних, які визначають у своїй спільній дії через технологію кінцеві результати виробництва, його ефективність.

Специфіка технології на конкретних промислових підприємствах визначає відповідні рівні як інтенсифікації використання ресурсів, так і спеціалізації, концентрації, комбінування та кооперування виробництва. Мета спеціалізації, концентрації полягає в ефективному розвитку підприємств, раціональному використанні виробничих потужностей і обладнання, в повному і своєчасному забезпеченні запитів ринку. Для того, щоб досягнути вказаної мети, необхідно обґрунтовано вибрати оптимальний варіант спеціалізації виробничої програми підприємства.

В цьому зв'язку в роботі розроблена економіко-математична модель розподілу виробничої програми на проміжки часу, тобто спеціалізації виробництва в часі. Представлена модель може розв’язуватись на будь-яких інтервалах як за рік, так і по кварталах, а також на перспективний період. Аналіз сформульованої в роботі задачі і її практична апробація показали можливість їх ефективної реалізації.

Характер управлінських рішень залежить від рівня ієрархії системи управління. Чим вищий рівень управлінської ланки, тим менше запрограмованих рішень приймаються на цьому рівні. Так, наприклад, визначення стратегії розвитку виробництва не піддаються звичайним методам програмування. Покращення роботи в області прийняття непрограмованих рішень сприяє постійному удосконаленню організаційної структури управління, що дає можливість точно визначати межі прийняття рішень кожним рівнем системи управління, кожним підрозділом.

Удосконалення організації управління ґрунтується передусім на:

- вивченні структури і функцій підрозділів;

- визначенні інформаційних потоків;

- встановленні послідовності робіт;

- визначенні технології розрахунку показників і розробці алгоритмів їх отримання;

- графічному представленні взаємозв'язків ланок управління на основі встановлених інформаційних потоків;

- описі характеристик управлінських задач і відповідних їх розрахунках.

Дослідження організаційної структури і функцій підрозділів підприємства проводиться для обґрунтування пропозицій щодо удосконалення структури управління, впорядкування послідовності виконання функцій окремими підрозділами і посадовими особами, а також змістовності, границь і взаємозв'язків функцій.

Основним інструментом для дослідження управлінської структури може бути структурна схема, в якій представлено область, котра охоплює групу ланок або виконавців, пов’язаних між собою в процесі виконання відповідних операцій, а також характеризуюча ієрархічну підпорядкованість ланок або виконавців. Схема в наочній формі показує склад підрозділів підприємства, розподіл функцій і розкриває функціональні лінії зв'язку окремих ланок. В схемі доцільно використовувати тільки вертикальні і горизонтальні лінії, а ланки повинні розташовуватись або на вертикалі, або на горизонталі. Потоки інформації, які представлені в схемі, відображають взаємозв'язки між підрозділами, ланками і виконавцями та мають відповідати функціям. В роботі міститься детальний опис формування схеми та наведені математичні залежності для визначення обсягів інформації по підрозділах, її видів та методів обробки.

В роботі ґрунтовно представлені економіко-математичні моделі задач організаційно-технічного розвитку промислового виробництва. Зокрема, побудовані економіко-математичні моделі задач оптимального вибору ефективних технологій, оптимального використання обладнання, виробничої системи вибору напрямків інноваційного розвитку промислового виробництва та його складових – підприємств.

В розроблених економіко-математичних моделях введені обмеження, які відображають порогові значення економічних показників. Зокрема, використовуються обмеження стосовно тривалості виробничого циклу виготовлення продукції, обмеження, які пов’язані з визначеними межами завантаження обладнання при відповідних варіантах технології, обмеження на обсяг виготовлення основних продуктів і виконання виробничої програми, обмеження, які регламентують ресурси, котрі необхідні для інноваційного розвитку підприємств.

В якості критеріїв в оптимізаційних моделях обрані такі показники, як максимальний приріст прибутку від додаткового випуску продукції, приріст доданої вартості та інші.

Наведені в роботі економіко-математичні моделі організаційно-технічного розвитку промислового виробництва дозволяють з достатньою достовірністю визначити результати процесу розвитку при наявності статистичних експертних значень вхідних параметрів. Запропоновані моделі є універсальними і можуть бути адаптовані для вирішення задач інноваційного розвитку виробництв різних видів економічної діяльності.

Висновки

Аналіз теоретичних положень та практичного досвіду інноваційної діяльності в промисловості дозволяє зробити такі висновки.

1. Модернізація економіки повинна розглядатись в аспекті системних змін всього економічного механізму. Ключовими напрямками модернізації слід вважати забезпечення гарантій прав власності, рівних справедливих умов конкуренції, усунення адміністративних перешкод на шляху організації бізнесу, раціональна бюджетна, грошова, податкова політика. Головним в політиці модернізації підприємств як первинної ланки промислового виробництва повинна стати мобілізація всіх інвестиційних можливостей і ресурсів, які забезпечують в ринковій економіці відтворення основного капіталу, зміну поколінь техніки і технології, систем управління виробництвом, тобто модернізація повинна відбуватись на інноваційній основі.

2. Особливості розвитку сучасного виробництва визначають важливість вирішення завдань забезпечення технічного, організаційного, економічного узгодження в розвитку промисловості, забезпечення відповідних форм її організації і управління при сучасних економічних відносинах, які спрямовані на активізацію людського фактора, прискорення науково-технічного прогресу.

3. Науково-технічний прогрес спричиняє структурні зміни на користь більш ефективних видів діяльності, сприяючи вирішенню завдань зменшення дефіцитності окремих видів ресурсів, зміну технологій, продуктів, збільшуючи тим самим варіантність у виборі нововведень.

4. Для оцінки рівня інноваційності виробництва в роботі виділені загальні і часткові показники, які характеризують рівень використання окремих видів ресурсів. В якості часткових показників можуть служити як традиційні показники використання різних видів ресурсів – матеріало-, фондо-, трудомісткість, так і показники, які визначають ефективність функціонування і розвиток підприємств, видів виробництв, напрямків інноваційного розвитку промислового виробництва.

5. Відтворювальні процеси в промисловому виробництві мають дві основні складові: виробничо-технічну і організаційно-управлінську. Принципова відмінність відтворювальних процесів виробничо-технічного характеру полягає в їх результатах, які знаходять відображення в новому стані виробничої інфраструктури. Стосовно організаційно-управлінської складової, то вона виконує важливі функції керуючої частини з використанням новітніх методів здійснення виробничих процесів.

6. З теоретичної точки зору повне використання виробничих ресурсів означає збалансованість рівнів використання окремих видів ресурсів, визначаючи наявні резерви. Стосовно матеріальних і трудових ресурсів в роботі наведені економічні моделі визначення обсягу виробництва в залежності від ефективності їх використання, які дозволяють оцінити внесок кожного ресурсу в формування вартості виготовлення продукції.

7. В роботі обґрунтовано, що задачі, які потрібно вирішувати з метою управління різними параметрами формування організаційно-технічного рівня промислового виробництва і досягнення високих результатів, мають різноманітний характер за змістом в залежності від існуючих умов і прийнятих критеріїв. З метою чіткого уявлення місця кожної задачі, встановлення взаємозв'язку і взаємозамінності задач в роботі проведена їх класифікація відносно таких характеристик: структури, функції, організації.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6. Пшик Б.І., Заплатинський М.В., Шульган Ю.Б. Методичні рекомендації щодо розроблення регіональних програм підтримки малого підприємництва / Відп. ред. д.е.н., проф. Давимука С.І. – Львів: ІРД НАН України, 2007. – 52 с.
Особистий внесок: Обґрунтовано критерій формування програми підтримки підприємницької діяльності.

7. Шульган Ю.Б., Копилюк О.І. Напрями підвищення ефективності кредитної та інвестиційної діяльності банків на рівні регіонів // Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи в Україні. Матеріали І Всеукраїнської наук.-прак. конф. Львів, 17-18 травня 2007 р. – Л.: ЛКА, 2007. – С. .
Особистий внесок: Здійснено аналіз стану кредитної та інвестиційної діяльності банків.

Анотація

Шульган Ю.Б. Організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2007.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних, методичних і практичних положень формування організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва. Узагальнено методи підтримки зростання промислового виробництва та дію економічних важелів в цьому процесі, розглянуто проблемні аспекти організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку виробництва та механізму управління процесом інноваційного розвитку промислового виробництва та його інтенсифікації.

Проаналізовано сучасний стан і визначені перспективи розвитку промислового виробництва, дана оцінка резервів у використанні внутрішніх резервів підприємств, визначені шляхи підвищення результативності діяльності промислових підприємств. Обґрунтовано удосконалення методів організації і управління виробництвом промислових підприємств.

Визначені економічні задачі організаційно-технічного розвитку промислового виробництва та розроблені економіко-математичні моделі їх реалізації на підприємствах.

Ключові слова: організаційно-економічне забезпечення, інноваційний розвиток, промислове виробництво, підприємство.

АННОТАЦИЯ

Шульган Ю.Б. Организационно-экономическое обеспечение инновационного развития промышленного производства. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по спе-циальности 08.00.03 – Экономика и управление национальным хозяйством. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2007.

Диссертация посвящена разработке теоретических, методических и практических аспектов формирования организационно-экономического обеспечения инновационного развития промышленного производства.

Обобщены методы поддержки роста промышленного производства и действия экономических рычагов в этом процессе, рассмотрены проблемные аспекты организационно-экономического обеспечения инновационного развития производства и механизма управления процессом инновационного развития промышленного производства и его интенсификации.

Государственная экономическая политика, которая нацелена на повышение конкурентоспособности промышленности, должна учитывать различия в действительном экономическом состоянии хозяйственных субъектов, множество специфических факторов, таких как социальное значение продукции, уровень социальной направленности вследствие выбора направлений селективной экономической поддержки, вклад в национальную безопасность.

Особенности развития современного производства определяют важность решения задач обеспечения технического, организационного, ресурсного согласования в развитие промышленности, увязки форм организации и управления с действием современных экономических отношений.

Для оценки уровня интенсификации производства в работе определены общие и частные показатели, которые характеризуют уровень использования отдельных видов ресурсов.

Инновационный уровень производства будет более высоким в том смысле, если высокий инновационный уровень его составляющих. Из этого можно сделать вывод, что интегральный показатель инновационного уровня производства может быть определен усреднением частных показателей. При этом необходимым условием такого усреднения является одинаковая размерность частных показателей.

Проанализировано современное состояние и определены перспективы развития промышленного производства, дана оценка резервов в использовании внутренних резервов предприятий, определены пути повышения результативности деятельности промышленных предприятий. Обосновано усовершенствование методов организации и управления производством промышленных предприятий.

Определены экономические задачи организационно-технического развития промышленного производства и разработаны экономико-математические модели их реализации на предприятиях.

Ключевые слова: организационно-экономическое обеспечение, инновационное развитие, промышленное производство, предприятие.

Annotation

Shulgan Yu.B. Organizational-economic providing of innovative development of industrial production. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of Cand. Econ. Sci. on a speciality 08.00.05 – Economy and management of national economy. – Institute of Regional Research NAS of Ukraine, Lviv, 2007.

Dissertation is devoted development of theoretical, methodical and practical positions of forming of the organizational-economic providing of innovative development of industrial production. Methods of support of growth of industrial production and operate-economic instruments in this process generalized, the problem aspects of the organizational-economic providing of innovative development of production and mechanism of management of innovative development of industrial production and his intensification of process are considered.

The modern state is analyzed and the prospects of development of industrial production are certain, the estimation of backlogs is given in drawing on internal reserves of enterprises, the ways of increase of effectiveness of activity of industrial enterprises are certain. Improvement of methods of organization and management the production of industrial enterprises is grounded.

The economic tasks of organizational-technical development of industrial production are certain and the economic-mathematical models of their realization are developed on enterprises.

Keywords: organizational-economic providing, innovative development, industrial production, enterprise.