МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

СКРИННИК ЗОЯ ЕДУАРДІВНА

УДК: 1:336.74: 316.28: 124.5

ГРОШІ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН

У ВИМІРАХ ПРАКТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія

та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук

ЛЬВІВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: | Мельник Володимир Петрович, доктор філософських наук, професор, декан філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти:

Провідна установа: | Михальченко Микола Іванович, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, керівник центру комплексних досліджень політичної науки

Ільїн Володимир Васильович, доктор філософських наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії

Гринів Олег Іванович, доктор філософських наук, професор, Київський міжнародний університет, завідувач кафедри політології

Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України

Захист відбудеться “26” квітня о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка МОН України (79000, Львів, вул Університетська, 1; т.(0322) 74-20-22)

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано “23” березня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент О.Б.Сінькевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Дослідження грошей як соціокультурного феномена актуальне у зв’язку з формуванням у сучасну добу стану суспільного життя, означеного поняттям “фінансова цивілізація”, під яким мають на увазі проникнення “економічного” на всі рівні соціокультурного буття людини. Які наслідки має цей процес в аспекті соціально-філософського дослідження? Різке зростання маси грошей, яка пронизує каналами свого обігу всі сфери соціального організму, перетворення на товари все нових явищ соціальної дійсності, які дотепер не мали грошового еквівалента, кількісне і якісне підвищення грошових стандартів добробуту обертаються для людини все більшою залежністю, уніфікацією, витонченістю соціального контролю над усіма її життєвими проявами. За результатами досліджень американської асоціації психологів та психіатрів, опублікованими у січні 2007 року, три чверті населення економічно розвинених країн щоденно переживають стрес, основною причиною якого є брак грошей та часу. При цьому існує стійка кореляція між прийняттям способу життя західного комерційного суспільства і наростанням напруженості, що має, окрім іншого, і виразні фізичні виміри, як, наприклад, стрімке зростання показників артеріального тиску і пов’язаних з ним захворювань в населення економічно розвинених країн. У ХІХ – ХХ століттях саме під впливом монетарних механізмів відбулися глибокі зміни у традиційних соціальних та духовних структурах західного суспільства. Людина опинилася у світі, в якому поставлені під сумнів фундаментальні моральні цінності, дискредитоване науково обґрунтоване освоєння світу, раціональні моделі поведінки загрожують утратою “всього святого”, а її власне життя зведене до нескінченної гонитви за грошима. Гроші перетворилися з інструменту економічної діяльності на один із вимірів людської долі, позаяк багатство та бідність – не лише зовнішні обставини життя, але й діапазон екзистенційних моделей, у якому людина переживає своє буття у світі, “почуття тріумфу” або почуття приниженості і стан фрустрації. Коли бідність перетворюється на норму й правило життя більшості членів суспільства, це не лише послаблює економічні передумови зростання в майбутньому, але розповсюджує суспільну психологію бідних людей, характерні риси якої – депресивність, заздрість, занижена оцінка власної значущості, примітивізація потреб та інтересів, фетишизація багатства й грошей, страх перед ними.

У цьому аспекті дослідження соціальної функції грошей набуває особливої значущості для України на тлі процесу докорінної трансформації, метою якої проголошено розбудову соціально орієнтованої ринкової економіки. Ринкова трансформація має не тільки економічний аспект, але й світоглядний: крах ідеологічної доктрини соціалізму був ударом по системі переконань мільйонів людей, які втратили не просто роботу, заощадження, добробут, але й упевненість в упорядкованості, стабільності, розумності та моральності суспільства, в якому вони живуть. Прагнення до добробуту країни, яке спонукало до ринкових перетворень, не може бути реалізоване автоматично самим лише утвердженням товарно-грошових принципів в економічному житті. У світі існує приблизно півтори сотні країн з ринковою економікою, проте лише небагато з них є заможними, інші – бідні. “Невидима рука ринку” призводить до зростання суспільного багатства не автоматично, її дія каталізується, деформується, або зводиться нанівець поширеними моделями соціальної поведінки, культурними взірцями, домінуючими у тому чи тому соціумі. Коли ж розглядати під таким кутом зору умови поширення монетарних механізмів у сучасній Україні, маємо визнати, що існує важливий світоглядний аспект цього процесу, специфічний для пострадянських країн. За радянської доби сприйняття грошей у суспільній свідомості було сформоване на філософських засадах, на принципах марксистського вчення, в якому гроші у формі капіталу посідали одне з центральних місць. Сучасна ж філософська думка в Україні, незважаючи на гостроту соціальних викликів, які породила нова роль грошей у пострадянський період, не сформулювала чітких позицій з приводу проблем, породжених агресивним вторгненням грошово-ринкових відносин у життєвий світ української людини. Соціальна функція грошей, їх природа як феномена культури здебільшого залишаються своєрідною “нічийною територією” між філософським та економічним знанням.

Зміст альтернатив, які сьогодні є предметом вибору українського суспільства, це, з одного боку, цивілізована ринкова економіка, яка спирається на правову державу, та, з другого, квазіринкова олігархічно-кланова система, що підминає під себе і корумпує державну владу в усіх її гілках та відгалуженнях. Перша модель спирається на ті соціальні верстви, у світогляді яких домінують інтенції особистої громадянської та економічної активності, і важливо, що економічна та громадянська активність взаємопов’язані, хоча й не автоматично відповідають суспільному інтересові. Друга експлуатує клієнталістські очікування людей, виплекані дистрибутивно-патронажною політикою радянських часів.

Світове співтовариство визнало: Україна – країна з ринковою економікою. Але країна з якою свідомістю? Значною мірою це свідомість антиринкова, і не лише в тих, хто не спроможний конкурувати на ринку праці, вироблених продуктів, інтелектуальної власності. Антиринковою сьогодні є й свідомість та поведінка “дикого накопичення капіталу”, бо сучасний цивілізований ринок передбачає законність і бізнесову порядність як базові засади підприємницької діяльності. Гроші посідають важливе місце в системі ціннісних орієнтацій людини будь-якого цивілізованого суспільства, а для української людини їх сприйняття ускладнене низкою специфічних обставин. По-перше, весь соціальний досвід пострадянських років пронизаний гострими проблемами, пов’язаними, власне, з грошима: втрата заощаджень, катастрофічна інфляція першої половини дев’яностих років, масове зубожіння, фантастичне розбухання тіньових та кримінальних капіталів. По-друге, радянська економіка була організована за адміністративно-командною моделлю, гроші в ній не виконували повноцінно своїх економічних функцій, стосунки між державою і громадянином були побудовані за принципом “патрон-клієнт”. Одержуючи не заробітну плату, а “жалованье”, людина не мала реального досвіду заробляння та менеджменту грошей, тому, опинившись зненацька в умовах ринкової економіки, вона почувається особливо безпорадною. Невміння заробляти гроші в поєднанні зі спокусами, створеними демонстративним багатством “нових українців”, сприяють схильності до тіньових та кримінальних схем добування грошей. По-третє, у радянській системі державний патерналізм ідеологічно доповнювався стереотипом, згідно з яким гроші – пережиток минулого, соціальне зло, якого треба позбутися в “світлому майбутньому”. Зрештою, Україна не мала й історичного досвіду протестантизму, який протягом століть вчив європейців та американців, що заробляння грошей – це справа моральна, угодна Богові. Унаслідок цього сучасна українська людина схильна почувати себе беззахисною жертвою всевладдя грошей. У громадській думці існує негативне ставлення не лише до грошей самих по собі, але й до багатих людей, до тих, хто працює з грішми, до фінансової діяльності – як до шахраїв і шахрайства. Поки ці стереотипи мають достатній вплив на масову свідомість, просування до цивілізованої ринкової економіки наштовхуватиметься на внутрішній опір як в економічній, так і в соціальній сфері. Україна належить до так званих “країн пізнього розвитку”, які проходять ази ринкового мислення значно пізніше від інших народів. Один із засадничих принципів ринкової свідомості полягає в тому, що гроші – не демонічна нездоланна сила, а інструмент господарської діяльності, який люди винайшли так само, як знаряддя праці, мову, писемність, зброю тощо. Тому без глибокого розуміння соціальних функцій грошей та механізмів їх впливу на життєвий світ людини декларації про те, що “справжні”, “вищі”, духовні цінності неминучо переможуть матеріальний корисливий розрахунок, можуть залишитися лише оптимістичними добрими побажаннями, не підкріпленими розумінням того, за рахунок яких ресурсів це має статися.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з темою науково-дослідної роботи кафедри філософії Львівського національного університету ім. І. Франка “Громадянське суспільство як здійснення свободи: соціальний, релігійний та економічний виміри” (Державний Реєстраційний номер 0103U006795). Керівник теми доктор філософських наук професор А. Ф. Карась. Робота реалізує також філософський аспект комплексної міждисциплінарної теми наукових досліджень “Еволюція грошей та їх соціальна природа у ХХІ столітті” (Державний Реєстраційний номер 0102U006050), яка виконується на замовлення Національного банку України під керівництвом голови Національного банку України В. С. Стельмаха та ректора Університету банківської справи Національного банку України доктора економічних наук професора Т. С. Смовженко. У процесі виконання теми проведено чотири засідання постійно діючого науково-практичного семінару ІРД НАНУ, ЛБІ НБУ та ЛДФЕІ, на яких розглядалися основні результати даного дослідження, одна міжнародна конференція, два круглі столи науковців та представників банківської системи України, видано навчальний посібник: В. С. Стельмах, Т. С. Смовженко, З. Е. Скринник. “Гроші – людина – соціум: параметри взаємин” / Національний банк України – ЛБІ НБУ, 2006. – 188 с., рекомендований Міністерством освіти та науки України.

Мета і завдання дисертаційної роботи. Дослідження здійснене з метою: встановити взаємозв’язок між еволюцією та функціонуванням грошей і формуванням сучасного типу соціальних взаємин та людської особистості. Виявити чинники, що протидіють деформуючому впливові монетарних механізмів на життєвий світ людини.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

· З’ясувати соціальну природу культурного феномена грошей як медіума соціальних комунікацій.

· Дослідити особливості узагальнення, абстрагування та ідеалізації в процесі історичної еволюції грошей як спеціалізованої мови.

· Проаналізувати причини та наслідки перетворення метамови грошей у специфічну матрицю культурної реальності.

· Виявити роль грошей у процесі системної колонізації життєвого світу людини (Ю. Габермас) в добу Модерну.

· Розкрити роль культурного феномена грошей у розвиткові та утвердженні раціональності як засади діяльності та мислення цивілізованої людини.

· Окреслити коло методологічних проблем, що вимагають поглиблення взаємодії філософського та економічного знання у виробленні нормативних засад господарської діяльності.

· Дослідити місце та роль феномена грошей у системі ціннісних орієнтацій “людини економічної”.

· Виявити передумови еволюції “людини економічної” у напрямку до “людини етичної”.

· З’ясувати на основі праць західних філософів ХVІІІ–ХХ століть провідні експлікації та розв’язання антиномії між потребою раціонального обґрунтування етики та експансією інструментальної раціональності грошей у життєвий світ людини.

· Обґрунтувати шляхи регламентації громадянським суспільством фінансової діяльності держави як альтернативу інструментальній раціональності грошей у соціальному житті.

Об’єктом дослідження є сутність та функціонування грошей як соціального та культурного феномена, що являє собою об’єктивовану форму соціальних відносин; роль грошових комунікативних практик у формуванні сучасного типу людської особистості, їх вплив на широкий спектр суспільних процесів.

Предметом дослідження є соціальні функції грошей як медіума комунікації, що утворює специфічну матрицю культурної дійсності – монетаристську свідомість, змістом якої є екстраполяція товарно-грошових відносин на духовне життя і колонізація позаекономічних сфер буття інструментально-раціональними моделями економічних практик.

Теоретичні та методологічні основи дослідження випливають з означення його предмета та поставлених завдань. Вони зумовлені метою – розкрити соціальну природу грошей як джерело інструментальної раціональності, що є рушієм економічного та технологічного прогресу, але разом з тим створює загрозу для екзистенційних цінностей людського буття.

Ми звертаємося до практичної філософії як прикладної етики, яка від часів Аристотеля базувала єдність економіки, політики та етики на принципах справедливості. Ця єдність була втрачена у модерну добу, що призвело до трагічної альтернативи: або економічний та технологічний прогрес – або екзистенційні цінності людського буття. За таких умов практична філософія І.Канта стала проектом обґрунтування універсально значущої етики на основі абсолютних моральних належностей на противагу розумові. До практичної філософії некласичної доби, безперечно, належить марксизм, який являє собою, за висловом В.Гьосле, “грандіозний післякантівський проект обґрунтувати етику на основі онтології, яка заперечує існування трансемпіричного світу”. Поразка спроби практичної реалізації цього проекту спонукала глибше усвідомити загрозу руйнування традиційної нормативної системи та утвердження розуму як останньої нормоутворювальної інстанції. Тому в останній третині ХХ століття представники різних напрямків соціального та економічного знання на нових методологічних засадах звертаються до пошуків світоглядних орієнтирів та чинників соціальної інтеграції. Такі чинники доцільно шукати саме на перетині досліджень соціальної філософії та економічної теорії і пунктом цього перетину можна вважати прагнення обґрунтувати адекватні викликам постмодерної доби засади взаєморозуміння людей у різних сферах соціальних практик.

Розглядаючи в цьому контексті соціальну сутності грошей, ми інтерпретуємо їх як медіум соціальних комунікацій, тому в якості основи методологічного апарату дослідження обрано комунікативну практичну філософію, репрезентовану в сучасній філософській думці, зокрема, працями К.-О. Аппеля та Ю. Габермаса. На такий підхід гроші постають як система комунікативних дій, яка своїм змістом чинить потужний вплив на поведінку окремих індивідів, соціальних груп і суспільства в цілому. Розуміння механізмів цього впливу є необхідною умовою для того, щоб правильно інтерпретувати мотивації дій людей, розуміти взаємозалежність їх інтересів, виявляти притаманні їм стереотипи сприйняття соціальної дійсності, визначати рівень їх інформаційної забезпеченості у сфері економічної діяльності. Комунікативний підхід дозволяє побачити існування економіки як складну систему взаємодії реальних людей, їх інтересів та ціннісних орієнтацій, підсистему надскладних самоорганізованих систем – суспільства та універсуму. Для неї характерні такі риси, як самоорганізація, відкритість, нелінійність, інтенсивні взаємодії її складових елементів, активний метаболізм, поєднання негативних та позитивних зворотних зв’язків, взаємозв’язок мінливості, спадковості та відбору. Гроші у цій системі відіграють роль одного з найважливіших та найуніверсальніших механізмів саморегуляції та саморозвитку.

Під комунікацією ми маємо на увазі будь-який процес передачі інформації за допомогою знакових систем, а відтак, розглядаючи систему грошового обігу як знакову систему, застосовуємо для її дослідження семіотичний підхід. У роботі сутність грошей як медіума комунікації розкривається через достатньо розлогу ретроспективу історичної еволюції грошей, у якій нас цікавили, насамперед, процеси абстрагування та ідеалізації, що дозволили від натуральних грошей, де соціальний зміст ще не відрізнявся від природного наповнення, через ряд проміжних форм дійти до сучасних електронних грошей як віртуальної реальності, інформації в чистому вигляді. Для реалізації цього завдання був застосований історико-компаративістський метод. Він дозволив, окрім порівняльного аналізу різних етапів еволюції грошей, провести історичні паралелі між розвитком, з одного боку, грошово-ринкових відносин, і, з другого, раціоналістичних засад у духовному житті європейських народів, що дало можливість обґрунтувати висновок про сутнісний взаємозв’язок цих процесів. Центральним у цьому аспекті дослідження було питання про зміст комплексу значень, внесених грошима у смислове поле людської культури протягом їх історичної еволюції. Інтерпретація цих смислів вимагала застосування методу герменевтики. На такий підхід гроші постали як специфічна “матриця” соціальної реальності, для аналізу якої був застосований феноменологічний метод.

У зв’язку зі специфікою предмету дослідження, який традиційно відносять до компетенції економічних галузей наукового знання, здійснено аналіз методологічних засад пошуку нормативних основ функціонування грошей усередині економічної теорії. Це призвело до висновку, що саме в обмеженості методологічної бази відповідних досліджень “фінансової антропології” та “економічної аксіології” закладено причини їх соціально загрозливого висновку про несумісність морально-етичних засад людського життя та економічної ефективності. У роботі підкреслено, що прагнення до економічної ефективності, реалізоване на таких засадах, може стати реальною небезпекою “розмивання” моральних норм інструментальною раціональністю економічних механізмів, які формуються в процесі ринкової трансформації України. Відтак було окреслене коло методологічних проблем, що вимагають поглиблення взаємодії філософського та економічного знання.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що гроші як предмет філософського дослідження в українській філософській думці ще не знайшли належного висвітлення. У дисертації висунуто цілісну авторську концепцію соціально-культурної сутності феномена грошей. Основні положення цієї концепції, які відзначаються науковою новизною, можуть бути сформульовані таким чином:

· Філософський аспект дослідження грошей як соціокультурного феномена полягає у розкритті природи грошей як медіума соціальних комунікацій, що містить у собі коди, які через свою знакову форму регулюють соціальні відносини. Зростання ролі грошей у структурах комунікативних практик створює загрозу перетворення людських відносин на об’єкт маніпулювання або ж на товар.

· Монетарні відносини спричинюють тоталізацію інструментальної раціональності в життєвому світі людини. Проте існують передумови, за яких можливо протистояти такій тоталізації. Ці передумови, зокрема, можуть бути актуалізовані у процесі ринкової трансформації в Україні.

· Існує реальна потреба перейти від ідеологізованого образу грошей як відчуженої людської сутності до об’єктивного розуміння їх соціального та культурного (на відміну від економічного) змісту. Цей зміст ми визначаємо як створений людською діяльністю специфічний інструментарій досягнення порозуміння між людьми й збалансування їх інтересів на засадах соціального визнання цінності людської праці.

· Суть соціальної проблеми, яку становлять гроші, полягає у суперечності між, з одного боку, економічною необхідністю їх функціонування та, з другого, їх природою як квінтесенції інструментальної раціональності, яка елімінує з людського життя все, що не узгоджується з принципом купівлі-продажу.

· Гроші як феномен культури є варіантом знакової системи у формі спрощеної спеціалізованої мови і “замінником” природної мови у функціонально стандартизованих діях обміну товарів. Грошові комунікативні практики відіграли роль каталізатора в розвитку таких характеристик людського мислення, як узагальнення, ідеалізація, абстрагування.

· Культурну функцію грошей правомірно інтерпретувати з позицій принципу лінґвакультурного кодування: гроші як метамова створюють матрицю сприйняття людиною її життєвого світу, розвантажуючи експресивно-комунікативні практики через часткове заміщення повсякденної мови збіднілим та стандартизованим аналогом.

· Гроші як метамова призводять до корегування світоглядних позицій: людина, яка орієнтується здебільшого на грошові коди, сприймає і здійснює в усіх сферах життя моделі купівлі-продажу.

· Феномен грошей протягом своєї історичної еволюції постійно чинив виразно виявний вплив на зміст ментальних парадигм у різних культурних епохах від часу виникнення грошей до сучасної доби.

· Існує кореляція між розвитком товарно-грошових відносин та утвердженням раціоналістичних засад у європейському духовному житті. У філософських підходах, які вважають основною причиною панування інструментальної раціональності сциєнтистське мислення, мають бути суттєво зміщені акценти у бік другого (за порядком, але не за значенням) джерела цілераціонального ставлення людини до світу – а саме раціональності грошових взаємин.

· Онтологічний статус сучасних грошей як форми віртуальної реальності специфічний тим, що, втрачаючи предметно-чуттєву форму, електронні гроші існують як упорядкована знакова система, призначена задавати алгоритм метасистеми економічного життя. Тим самим відбувається перетворення інформації у субстанційну основу сучасної економічної та соціальної дійсності.

· Провідний напрям утвердження грошових кодів у соціальних відносинах – це роз’єднання життєвого світу та системи (ця інтерпретація історії модерного суспільства обґрунтована Ю. Габермасом). Унаслідок цього процесу виникає економічна система, яка регулює не тільки свій внутрішній рух, але й впливи на неекономічне оточення через монетарні канали. Влада зрощується з грошима, економіка та державний апарат виступають єдиною системною сутністю, внаслідок чого економічна та адміністративна системи в однаковій мірі стають загрозами для суспільної солідарності та свободи.

· У сучасній Україні впровадження монетарних механізмів в економічне життя супроводжується глибокими змінами соціальної структури та системи соціальних дій. За умов різкого розширення сфери монетарних відносин у масовій свідомості зберігається ідеологізований образ грошей як соціального зла, що веде до не адекватної об’єктивній дійсності соціальної поведінки. Одним з обов’язкових кроків на шляху до економічної та соціальної модернізації має бути створення соціальних умов, за яких гроші можуть виступати ідеологічно нейтральним інструментом економічної діяльності та розв’язання соціальних проблем. Необхідний відхід “пересічної” людини від позиції жертви всевладдя грошей і перетворення її на свідомого суб’єкта грошових відносин.

· Поширений дихотомічний підхід до типологізації соціальних моделей особистості на підставі однозначного вибору між утилітарно-прагматичними та духовними цінностями є неправомірним спрощенням. У практиках, спрямованих на виховання духовно багатої та морально відповідальної людини, необхідно враховувати достатньо широкий спектр грошових інтенцій сучасної людини. “Людина економічна” як соціальний тип на початок ХХІ століття вичерпала свій евристичний потенціал і здатна еволюціонувати до соціального типу “людини етичної”.

· Економічне знання, яке зародилося й розвинулося як дисципліна практичної філософії, надалі еволюціонувало в напрямі від морально-ціннісних контекстів до добудови інструментальної раціональності на теоретичному рівні. Обґрунтування комунікативною філософією потреби в макроетиці можна розглядати як зустрічний рух стосовно здійснюваних сьогодні представниками економічної теорії зусиль узгодити економічну раціональність з етичними імперативами. У сучасній українській філософській думці поки що не знайшли належного місця питання, пов’язані із загрозою “розмивання” моральних норм інструментальною раціональністю економічних підходів та механізмів.

· Існує взаємозалежність між економічною модернізацією та культурною ідентичністю нації: на механізми поєднання ринкової інструментальності та моральних цінностей впливає характер культурних традицій, у які вкорінена людина конкретного соціуму. Зокрема в Україні соціальні рухи сучасної доби мають культурреволюційну специфіку внаслідок загрози для національної ідентичності. Лише на цій основі ринкові механізми можуть бути органічно вписані в соціальні контексти. Однією з важливих соціальних функцій грошей є артикуляція національної ідентичності та суверенітету.

· Соціальною силою, здатною протистояти інструментальній раціональності монетарних та владних кодів, є організована воля громадянського суспільства, яке обмежує монетарну поведінку моделями соціальної солідарності та субсидарності. Нормативні основи солідарності створює не держава, а цінності, конституйовані культурою. Навпаки, держава, обмежена за умов глобалізації розростанням наднаціональних органів та розширенням повноважень громадянського суспільства, змушена переходити від системних механізмів здійснення влади до ресурсу життєвого світу. Таким ресурсом є національно орієнтована економічна політика, яка знаходить опору в контекстах національної ідентичності, підтримуваних громадянським суспільством.

· Соціальну природу грошей можна визначити як фінансові важелі, які держава, реалізуючи суспільний вибір, використовує для надання економіці соціального спрямування. Соціальний характер грошей визначається не самим фактом їх використання державою, а тим, що, внаслідок реалізації конституційного та постконституційного вибору громадянського суспільства, прийняття рішень про функціонування грошей виведено за рамки ринкових механізмів і підпорядковано гуманітарним пріоритетам суспільного вибору. У роботі проаналізовано моделі фінансової діяльності держави, спрямовані на створення “соціального капіталу” солідарності та субсидарності.

· Потребує уточнення поширена інтерпретація громадянського суспільства, за якою воно є противагою системному впливові державно-адміністративної бюрократії на соціальні процеси. На наш підхід, структуру, якій протистоїть громадянське суспільство, необхідно розглядати як системну єдність двох взаємопов’язаних чинників – державної влади та монетарних механізмів модерного та постмодерного суспільства.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів визначається тим, що проблема соціального функціонування грошей як феномена культури значною мірою залишається у вітчизняній науковій думці своєрідною “нічийною територією” між економічним та соціогуманітарним знанням. Між тим все більш виявним стає той факт, що економічна діяльність, не зорієнтована на гуманітарні параметри, втрачає не лише прагматичну ефективність, але й соціальний смисл, стає джерелом “нового тоталітаризму”, коли тоталітарним стає сам економічний механізм.

Щоб дати адекватну відповідь на виклики, що постають у зв’язку із соціальним функціонуванням грошей, в роботі проаналізовано їх культурну сутність, історію та перспективи еволюції, механізми впливу на людину та соціум. Це дозволило виявити складність і суперечливість соціального феномена грошей, наголосити на недостатності однобічного розгляду грошових інтенцій та відносин як втілення “нижчих” сторін людської натури. Стверджувати меншовартість тих сторін людського життя, які пов’язані з грошима та грошовими взаєминами, на тлі соціальної дійсності, яку дослідники характеризують як “фінансову цивілізацію” – це теоретично безперспективний і практично непродуктивний підхід. Щоб знайти реальні шляхи подолання інструментальної раціональності, яку утверджують гроші у життєвому світі людини, в роботі запропоновано інтерпретацію грошей як витвору й дуже ефективного інструменту людської діяльності, до використання якого потрібно бути готовими не лише технічно, але й у світоглядно-моральному аспекті.

Дослідження має також певне теоретичне значення для розробки методологічних аспектів сучасної теорії грошей і – ширше – економічної теорії, у яких все виразніше артикулюються такі виміри економічної та фінансової діяльності, як вплив світоглядних позицій, соціально-політичних платформ, суб’єктивні мотивації поведінки людей, морально-етичні імперативи, ідеали загального блага, справедливості, щастя, гармонізації взаємостосунків економіки і культури (“фінансова аксіологія”, “фінансова антропологія”, “економічна антропологія”, “економічна аксіологія”).

Практичне значення дослідження, передбачене технічним завданням замовника – Національного банку України, полягає у формуванні світоглядної та громадянської позиції фахівців банківської системи, студентів економічних спеціальностей, економічної еліти нашої країни, від якої залежить, для яких соціальних цілей буде використана в Україні величезна сила сучасних грошей. Результати дослідження використовуються у навчальному процесі та при підготовці аспірантів в Університеті банківської справи Нацбанку України, у проведенні семінарів для керівного складу та працівників Національного банку та Пенсійного фонду України, низки комерційних банків, слухачів літньої школи для студентів Вищої професійної школи м. Ярослава (Республіка Польща). Опубліковані результати дослідження можуть також бути корисними фахівцям, громадським діячам, науковцям, викладачам, аспірантам та студентам, що цікавляться взаємодією економічних та соціокультурних процесів.

Особистий внесок здобувача. Розглянуто сутність грошей як соціально-культурного феномена на методологічній основі практичної комунікативної філософії. Досліджено причини й особливості світоглядної антиномії між обраним Україною курсом на розбудову соціально орієнтованої ринкової економіки та домінуванням антиринкових інтенцій у масовій свідомості, пов’язаних із іміджем грошей як соціального зла. Обґрунтовано інтерпретацію громадянського суспільства як противаги інструментальній раціональності монетарних механізмів. Проблема поставлена, комплекс завдань визначений і розв’язаний авторкою самостійно. За темою дослідження видано наукову монографію та 21 статтю у фахових виданнях з філософії.

Апробація результатів дисертації:

Основні положення дисертаційного дослідження, найбільш значущі ідеї та висновки автора були апробовані у вигляді доповідей та виступів на двадцятьох сімох конференціях, теоретичних семінарах, круглих столах міжнародного, національного та регіонального рівня. Серед них зокрема:

Міжнародна науково-практична конференція “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку”. Львів – Дрогобич – Трускавець, 23–26 березня 2000 р.; Міжнародна науково-практична конференція “Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні”. Львів, ЛНУ, 2001; Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми та перспективи вдосконалення підготовки конкурентоздатних фахівців”. Київ, КНЕУ, 2001; V Міжнародна науково-практична конференція Міністерства науки та освіти України та Запорізького національного технічного університету “Науково-дослідна робота студентів: аспект формування особистості майбутнього фахівця”; ХVІ Міжнародні людинознавчі філософські читання “Гуманізм, людина, цінності”. Дрогобицький педагогічний університет ім. І. Франка, Дрогобич, 9–10 жовтня 2004 р.; VI Міжнародний економічний форум і інвестиційний ярмарок. Круглий стіл на тему: “Формування нової парадигми еколого-економічних цінностей в Україні: проблеми теорії і практики”. Львів, 8 жовтня 2004 р.; Міжнародна філософська конференція “Цінності громадянського суспільства і моральний вибір: український досвід”. Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Київ, 3–4 червня 2005 р.; Міжнародна наукова конференція “Духовні виміри цивілізації: виклики ХХІ століття”. ЛНУ ім. І. Франка. Львів, 20–21 жовтня 2005 р.; VІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України”. Українська академія банківської справи Національного банку України. Суми, 8–12 листопада 2005 р.; Міжнародна наукова конференція “Гуманізм. Людина. Суспільство”. Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка, Дрогобич, 16 жовтня 2005 р.; Міжнародна науково-практична конференція “Інтеграція України у європейський та світовий фінансовий простір”. ЛБІ НБУ. Львів, 26–27 червня 2006 р.; Круглий стіл Міністерства освіти та науки України та Тернопільського державного економічного університету “Виклики сучасності та завдання економічної науки і освіти”. 29 вересня 2006 р. Тернопіль; Наукова конференція МОН України, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Київського національного університету ім. Т.Шевченка, Центру гуманітарної освіти НАН України “Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку”. Чернівці, 5–6 жовтня 2006 р.; Всеукраїнська наукова конференція “Формування національних і загальнолюдських цінностей в українському суспільстві” МОН України та Харківського національного економічного університету. Харків, 20–21 листопада 2006 р.; ХХІ міжнародні читання “Великі перетворювачі природознавства” Бєлоруського державного університету інформатики та радіоелектроніки, Бєлоруського філософського товариства, Філософської асамблеї Мінська. Мінськ, 23–24 листопада 2006 р.; VІ (2002 р.), ХІІ (2005 р.), ХІХ (2006 р.), ХХІІ (2007 р.), засідання постійно діючого науково-практичного семінару ІРД НАНУ, ЛБІ НБУ та ЛДФЕІ “Еволюція грошей та їх соціальна природа у ХХІ столітті”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел (306 найменувань на 23 сторінках). Обсяг дисертації – 400 сторінок основного тексту.

Результати дослідження відображені:

У монографії “Гроші у вимірах комунікативних практик: соціокультурний аспект” (Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – 335 с., 19,53 умовних друкованих аркушів). Опубліковано також сорок наукових публікацій, у тому числі двадцять одна стаття у фахових виданнях з філософії та (у співавторстві) два навчальні посібники з грифом МОН України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність, зв’язок з темою науково-дослідної роботи кафедри філософії Львівського національного університету ім. І. Франка “Громадянське суспільство як здійснення свободи: соціальний, релігійний та економічний виміри” та з комплексною міждисциплінарною темою “Еволюція грошей та їх соціальна природа у ХХІ столітті”. Визначено об’єкт, предмет і методологічні принципи аналізу, сформульовано мету і завдання дисертації, викладено наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, подано інформацію про апробацію результатів.

У Розділі 1 “Стан філософського опрацювання проблеми соціальної природи грошей та концептуальні особливості її інтерпретації” висвітлено причини актуалізації проблем, пов’язаних із соціальним функціонуванням грошей, з’ясовані теоретичні засади, джерельна база дослідження. Показано, що серед проблем практичної філософії завжди знаходили своє місце роздуми про виправдання власності, справедливу ціну, справедливий прибуток – тобто підхід до економічних проблем розбудовувався на світоглядно-нормативних засадах. Виділено чотири концептуальні підходи до розуміння сутності грошей, кожен з яких ми розглядаємо в якості передумов для аналізу поставленої в дисертації проблеми, маючи на увазі, що вони різною мірою поєднують у собі філософський та економічний аспекти. Це раціоналістична концепція, серед представників якої слід назвати Платона, Аристотеля, Дж. Локка, Д. Г’юма, Ш. Монтеск’є; кон’юнктурна теорія видатного українського вченого-економіста М. Туган-Барановського; монетаризм як теорія, розроблена неокласичною (кембриджською) школою політичної економії; еволюційна концепція, до якої, зокрема, належить теорія грошей, розвинута К. Марксом. Ми розглядаємо “Капітал” як найбільш масштабне дослідження сутності грошей, задумане і здійснене філософом і на філософській методологічній основі, якою стала діалектична логіка Г. Геґеля. Саме філософська позиція визначає концептуальний підхід К. Маркса до грошей як субстанції–суб’єкта, що перебуває в саморухові, а також і те, що вельми компетентна позиція вченого-економіста крок за кроком поступається місцем ціннісно-нормативній позиції філософа, перероджуючись в утопічний проект здійснення “реального гуманізму” через самознищення грошей. Підхід до розуміння сутності грошей у світлі об’єктивації та відчуження сутності людини притаманний також представникові німецької філософії життя Ґеорґу Зіммелю. Проте, на його думку, альтернативою грошовому фетишизму може бути не соціалізм, а нова справжня духовність.

Засаднича позиція нашого дослідження: сучасна потреба у світоглядному осмисленні соціальної природи грошей зумовлена не в останню чергу тим, що за радянських часів вітчизняна філософська думка в розумінні соціальної природи грошей повністю дотримувалася теорії К. Маркса. Ядром соціальних змін у пострадянській Україні, поряд з процесом розбудови незалежної держави, а нерідко й випереджаючи цей процес, став демонтаж економічної системи, що мала в ході свого розвитку втілити в собі Марксів проект безгрошового соціуму. Гроші, які в радянській економіці виконували свої функції в неповному, урізаному обсязі, позаяк не існувало повноцінного ринку, були не лише економічно “реабілітовані”, але раптово, навально і агресивно почали завойовувати величезні простори життєвого світу колишніх радянських людей. За п’ятнадцять років незалежності та реформування економіки в Україні на рівні буденної свідомості процес адаптації до нових соціально-економічних реалій відбувався достатньо інтенсивно, що, зокрема, знайшло свій вираз у формуванні так званої “монетаристської свідомості”. На жаль, на нашу думку, філософське осмислення зрушень у системі цінностей, соціальних практиках, світоглядних позиціях української людини, породжених новим місцем грошей у її житті, відбувається менш помітними темпами.

Найбільш вагомим явищем української філософської думки в осмисленні грошей як соціально-культурного феномена стали праці доктора філософських наук, професора В. Ільїна, зокрема “Философия денег” (у співавторстві з А. Мазаракі), “Философия богатства: человек в мире денег”, а також випущена у співавторстві з В. Д. Базилевичем у 2006 році “Метафізика економіки”. Серед філософів слід відзначити також присвячені цим проблемам роботи С.Синякова, а в галузі економічної теорії – І. Бистрякова. Проте, підкреслюючи значущість цих праць у ґрунтовному та кваліфікованому формулюванні та артикуляції проблеми, ми розглядаємо їх як започаткування нового напряму в соціальній філософії, але, звичайно, ще не вичерпне її розв’язання. Центральне питання, сформульоване в цих дослідженнях – який духовний ресурс соціуму і яким саме чином може протистояти експансії грошей в усі сфери життєвого світу. На ньому зосереджено увагу і в пропонованій дисертаційній роботі.

Концептуальний підхід до філософського розуміння грошей у дисертації був вироблений на основі інтерпретації їх ролі в становленні раціональності як витвореного в “осьову добу” специфічного способу ставлення людини до світу. Ми спиралися в дослідженні процесу раціоналізації насамперед на ідеї К. Ясперса, Ф. Ніцше, М. Гайдеґґера, М. Вебера, Г. Маркузе, Ю. Габермаса, К.-О. Аппеля, В. Гьосле. Основою для розробки аксіологічних і, зокрема, морально-етичних аспектів функціонування грошей був доробок таких зарубіжних та вітчизняних авторів, як А. Макінтайр, М. Клюева, І. Панкевич, А. Разин, М. Тур, Ф. Марсутдинов, М. Посталюк, Д. Мос, О. Сердюк, М. Каптуренко та інші. Обґрунтовуючи тезу про те, що силою, здатною протистояти соціальній стихії грошей, є громадянське суспільство, ми використовували результати досліджень А. Карася, А. Колодій, М. Михальченка, колективну працю “Громадянське суспільство як здійснення свободи. Центрально-східноєвропейський досвід” та низку інших. Аргументуючи тезу про те, що визначення кола соціальних явищ, яким протистоїть громадянське суспільство, слід доповнити, ввівши в нього, поряд з бюрократичною владою, також монетарні коди суспільної системи, ми спиралися на низку праць, які досліджують ринкові процеси в політичному житті. Ключовими в цьому аспекті були праці Ф. Гаєка, а також роботи В. Бебика, Ф. Ільясова, Є. Г. Морозова та низка інших. Для вироблення та аргументації принципового положення дисертації про те, що гроші як соціокультурний феномен є медіумом соціальних комунікацій, окрім праць Ю. Габермаса, ми спиралися на ідею Т. Парсонса про те, що гроші являють собою варіант спрощеної спеціалізованої мови. З вітчизняного наукового доробку були корисними праці С. Кулицького, Г. Почепцова, Н. Петрука. Здійснюючи семіотичний аналіз феномена грошей, ми використовували праці Д. Ділі, М. Блека, Е. Леденевої, Ю. Лотмана, Р. Павильоніса, Р. Кіся тощо. У центрі нашого дослідження перебувала проблема впливу грошей на людину та її життєвий світ, для чого базовими були праці Г. Маркузе, С. Леша, Е. Фромма, Ф. Фукуями, з українських мислителів слід відзначити роботи Подолинського. Окрему досить складну тему складає аспект дослідження, пов’язаний з онтологічною природою сучасних грошей як віртуальної реальності. У її розкритті були використані праці Е. Смеричевського, І. Бритченка, І. Стрелец, О. Шевчука, Є. Шершньова.

Хоча у вітчизняній філософській думці та дослідженнях філософів пострадянських держав небагато праць присвячено філософському осмисленню власне феномена грошей, проте існує достатньо широкий діапазон філософських досліджень у суміжних сферах. Це, зокрема, роботи Л. Тутова, Б. Братаніч, Т. Сидориної, Д. Силічева, А. Гашенка, В.Мельника, І. Скотного, С. Корнієнка та Т. Корнієнко, А. Мислівченка, Л. Никифорової, Е. Семенюка та інших.

Дослідження морального аспекту соціального функціонування грошей викликало необхідність аналізу таких явищ, як корупція, тіньові та злочинні гроші. Базовими для дослідження були праці таких фахівців у цій сфері, як М. Азаров, Ф. Ярошенко, П. Мельник, В. Жвалюк, А Чередниченко, О. Шеншин, О. Гаврилюк, М. Прісняков, С. Шумська, В. Литвин тощо.

Окремо слід виділити коло праць провідних українських теоретиків-економістів, присвячених проблемам взаємозв’язку економічних та соціальних вимірів трансформації України. До них належать роботи М. Бєлопольського, В. Ландика, В. Лисицького, В. Пинзеника, В. Ткаченка, В. Ющенка. Було опрацьоване також досить широке коло робіт, присвячених фінансовому забезпеченню соціальних сфер, де споживаються так звані суспільні блага – тобто блага, яких не виробляє ринок через відсутність економічної мотивації. Зокрема це дослідження Ю. Бажала, Л. Василенка, С. Зелінського, В. Бадрака, О. Барановського, О. Веклича,