МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ

ТРАНСПОРТУ

ТАНАСІЙЧУК Борис Іванович

УДК 929.629.4.18/18 (Журавський)

ДІЯЛЬНІСТЬ Д.І. ЖУРАВСЬКОГО (1821-1891) В КОНТЕКСТІ

РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

07. 00. 07 – історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі досліджень з історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Київського університету економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту і зв'язку України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

ШАТАЄВ Віктор Миколайович,

Київський університет економіки і технологій

транспорту, доцент кафедри "Вагони"

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор

Тимченко Леонід Іванович,

Київський університет економіки і

технологій транспорту Міністерства

транспорту і зв`язку України,

завідувач кафедри телекомунікаційних

технологій і автоматики

кандидат історичних наук

Хоменко Тетяна Володимирівна,

Міжрегіональна академія управління

персоналом, декан факультету

заочних форм навчання

Захист відбудеться “16“ листопада 2007 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.280.02 у Київському університеті економіки і технологій транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету економіки і технологій транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

Автореферат розісланий “16“ жовтня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор фізико-математичних наук, О.І. Барабаш

професор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю глибокого і всебічного вивчення творчого доробку діячів науки і культури, які своєю працею сприяли розвитку вітчизняного наукового та освітнього простору. Яскравою постаттю до літопису світового залізничного транспорту взагалі та в Україні, зокрема, увійшов учений та інженер-залізничник Дмитро Іванович ЖУРАВСЬКИЙ (1821-1891). Він відомий нам як перший будівничий значної кількості дерев'яних мостів на залізницях Російської імперії. З його іменем пов’язані перші теоретичні дослідження в царині залізничного транспорту, будівельної механіки та опору матеріалів. Усі вони спрямовані на вирішення практичних завдань залізничної справи. В останньому періоді своєї діяльності вчений проявив себе як залізничний адміністратор (менеджер) Головного управління шляхів сполучення і публічних споруд (1859-1876) та чудовий керівник Департаменту залізничних справ (1877-1890) в Міністерстві шляхів сполучення, що дозволило поставити його ім'я в ряд найбільш видатних імен світової транспортної науки. З огляду на це, дослідження найрізноманітніших аспектів діяльності
Д.І. Журавського, опрацювання на сучасному рівні результатів його багаторічного пошуку має виняткове наукове і практичне значення. У своєму кінцевому результаті воно відкриває можливість відтворення маловідомих сторінок розвитку залізничного транспорту, висвітлює механізм функціонування ряду структурних підрозділів Міністерства шляхів сполучення та різних громадських організацій (Російське технічне товариство, Російське географічне товариство тощо).

Актуальність роботи зумовлена також великим науковим значенням спадщини Д.І. Журавського для вітчизняного залізничного транспорту ХХІ століття, відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження творчого доробку вченого, а також важливістю введення до широкого наукового обігу масиву нових джерел. Персоналізація української історії науки і техніки уможливлює визначення етапів подальшого розвитку наукових напрямків, надає історії вітчизняної науки портретної конкретики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О.П.Бородіна Київського університету економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України “Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах” (державний реєстраційний номер 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою представленої дисертаційної роботи є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової та адміністративної діяльності Д.І. Журавського, його внеску у розвиток вітчизняного залізничного транспорту на тлі сучасної йому епохи;

Для реалізації цієї мети визначено такі основні завдання:

– проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;

– розкрити умови формування наукового світогляду Д.І. Журавського як дослідника й особистості;

– розробити періодизацію життя та творчої спадщини Д.І. Журавського;

– узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі та нез’ясовані сторінки біографії Д.І. Журавського;

– проаналізувати основні напрямки наукових досліджень вченого;

– дослідити науково-організаційну діяльність Д.І. Журавського;

– визначити роль і місце наукової спадщини Д.І. Журавського у контексті розвитку сучасного залізничного транспорту.

Об’єктом дослідження є розвиток залізничного транспорту у другій половині ХІХ століття.

Предметом дослідження є діяльність Д.І. Журавського в галузі залізничного транспорту, будівельної механіки, опору матеріалів та гідротехнічних споруд, а також в організації залізничного процесу.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об’єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність Д.І. Журавського. Важливими шляхами розв’язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності Д.І. Журавського (1821-1891), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1846 по 1891 рік.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

– в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину Д.І. Журавського;

– встановлено періодизацію життєвого шляху та наукової діяльності Д.І. Журавського;

– проаналізовано опубліковані і рукописні праці вченого, що дало змогу значно поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняного залізничного транспорту.

отримав подальший розвиток:

– ряд нових оціночних положень стосовно проблематики його досліджень в контексті розвитку конкретних науково-технічних напрямків;

– дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку інфраструктури залізничного транспорту, будівельної механіки і опору матеріалів.

– удосконалено: бібліографію вченого;

– у джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу велику кількості нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

Загалом, наукова та соціокультурна спадщина Д.І. Журавського – видатне явище у транспортній науці і техніці, вона стала містком для продовження студій вченого в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії вітчизняного залізничного транспорту та його окремих напрямків (колія і колійне господарство, рухомий склад залізниць, управління залізничним транспортом, залізничне мостобудування), укладання бібліографічного довідника, присвяченого Д.І. Журавському, при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського словника залізничних термінів, українського біографічного залізничного словника, робіт, присвячених історії Ніжинського педагогічного ліцею імені князя Безбородька тощо.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях: Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки: Тези доп. ІІ Міжрегіональної наук. конф. (Луганськ, 2003); Першій науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем” 8-11 листопада 2003 р. (Київ, 2003); Другій Всеукраїнській конференції молодих вчених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки” (Київ, 2004); Десятій (Київ, 2005), Одинадцятій (Київ, 2006) та Дванадцятій (Київ, 2007) конференціях молодих істориків освіти, науки і техніки України.

Публікації. Результати дослідження викладені у 8 публікаціях автора. Усі вони одноосібні. Серед них 6 статей у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків (обсяг 197 сторінки), основного тексту – 163 сторінки, та списку використаних джерел і літератури (302 посилання) та додатків (6 на 10 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розкривається актуальність теми, показано зв’язок роботи з науковою темою, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження; встановлюються хронологічні межі та методи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація роботи та структура дисертації.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база і методологія дослідження” розглянуто етапи наукової розробки теми, джерельна база та методологія дослідження. У першому підрозділі “Історіографія проблеми” зазначається, що за останнє десятиліття відбулися певні зрушення в справі освоєння наукового доробку Д.І. Журавського. Це проявилося в публікації Н.Є. Косової (2002) [1], як і в працях автора даного дослідження [2-4]. На жаль, ми не зустріли в науковій літературі прикладів публікацій праць вченого в теперішній час, зовсім не висвітлена епістолярна спадщина вченого, немає жодної аналітичної публікації про його наукові здобутки.

Ще за життя Д.І. Журавського його ім’я було широко відоме, в першу чергу, як активного члена визначних вітчизняних наукових товариств –Російського технічного товариства та Російського географічного товариства, у виданнях яких він відповідно “Записки Русского технического общества” та “Известия Русского географического общества” часто публікувався. Тут він опубліковував не тільки свої наукові дослідження, але й численні огляди і рецензії на новинки наукової літератури, протоколи засідань та звіти про свою адміністративну роботу [5]. Ім’я Д.І. Журавського постійно фігурує на сторінках інших видань – “Известия Собрания инженеров путей сообщения”, “Журнал Главного управления путей сообщения и публичных зданий”, “Журнал Министерства путей сообщения”, “Русский вестник”, в журналах країн Європи, наприклад, Journal Iron and Steel Institut (Англія).

50-80 – ті роки ХІХ ст. – це роки становлення вітчизняного залізничного господарства, мостобудування та техніки і разом з цим становлення Д.І. Журавського як відомого вченого, інженера-залізничника, залізничного адміністратора. Характер і значення залізничної справи в Російській імперії, діяльність видатних учених-інженерів, участь інженерів-техніків у розвитку науково-

--------------------------

1. Косова Н.Е. Дмитрий Иванович Журавский – основоположник русской школы мостостроения и его инженерное наследие (1821-1891) // Проблемы культурного наследия в области инженерной деятельности. – Москва, 2002. – Вып.3. – С.17-32.

2. Танасійчук Б.І. Д.І. Журавський про теорію і практику застосування консольних систем // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2006. – Вип.26. – С.196-201.

3. Танасійчук Б.І. Основоположник теоретичних розрахунків у залізничному мостобудуванні (До 185-річчя від дня народження Д.І. Журавського) // Історичні записки: Зб. наук. праць (Луганськ). – 2007. – Вип.14. – С.127-136. – (Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля).

4. Танасійчук Б.І. Науковий доробок основоположника наукового мостобудування Д.І. Журавського (1821-1891) в галузі будівельної механіки і опору матеріалів // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2007. – Вип.27. – С.206-212.

5. Журавский Д.И. Техника и администрация // Зап. Русс. техн. о-ва. – 1874. – Вып.3. – С.161-166.

технічного прогресу детально висвітлені у виданні з історії інженерної справи в Росії [6]. В цьому виданні знаходимо важливу інформацію про життя та діяльність Д.І. Журавського.

Важливим джерелом для відтворення життя вченого (тим паче, коли йдеться про його особисті, людські якості, стосунки з людьми, чого не передає офіційний документ) є спогади сучасників. Вони також дають можливість уточнити суперечливі місця архівних матеріалів, наповнити їх реальним змістом. Для ґрунтовного знайомства з Д.І. Журавським, безперечно, найкращими є праці
М.В. Гербеля (1859, 1881) [7-8]. Біограф Журавського детально описував молоді роки Д.І. Журавського, його навчання в Ніжинському ліцеї кн. Безбородька і високо оцінив наукові здібності майбутнього вченого.

Про добу, в якій жив і творив Д.І. Журавський ми дізнаємося також із статті В.О. Панаєва [9]. Нарешті, надзвичайно багато інформації дає про себе і сам Д.І. Журавський. Так, у своїй праці, присвяченій залізницям Російської імперії, він наводить ряд відомостей про свою діяльність на ниві залізничного мостобудування [10].

Сьогодні більш вагомим дослідженням різних аспектів творчості Д.І. Журавського є промова Л.Ф. Ніколаї “Речь професора Л.Ф. Николаи”, прочитана 9 лютого 1897 р. на загальному Зібранні інженерів шляхів сполучення, в якій достовірно показана наукова і громадська діяльність Д.І. Журавського [11]. Автор статті ретельно зібрав, вивчив і дослідив усе, що було зроблено Д.І. Журавським.

Серед серйозних історико-наукових розвідок про Д.І. Журавського
можемо назвати праці, які побачили світ ще при житті ученого. Це, в першу чергу відгуки М.О. Ситенка про його наукову діяльність (1872) [12-14], фундаментальна монографія О.О. Головачова “История железнодорожного дела в России: 1836-1855” (1881) [15] та стаття Л.Ф. Ніколаї [16].

--------------------------

6. Ласковский Ф.Ф. Материалы для истории инженерного дела в России. – СПб., 1858. – Ч.1. – 386 с.; Ч.2. – 430 с.

7. Гербель Н.В. Д.И.Журавский // Лицей князя Безбородко. – СПб., 1859. – С.77-84, 189.

8. Гербель Н.В. Д.И,Журавский // Гимназия высших наук и лицей князя Бнезбородко. 2-е изд. – СПб., 1881. – С.390-398.

9. Панаев В.А. Воспоминания // Русская старина. – 1901. – Т.107. – №7.

10. Журавский Д.И. О железных дорогах в России // Русс. Вестник. – 1856. – Т.3 (июнь, Кн.1).

11. Речь профессора Л.Ф. Николаи // Изв. Собрания инженеров путей сообщения. – СПб., 1897. – Т.17. – С.71-75.

12. Сытенко Н.А. О работе по возобновлению Мстинского моста // Зап. Русского техн. о-ва. – 1872. – Вып.2. – С.76-80.

13. Сытенко Н.А. Применение треугольной подкосной ссистемы Д.И.Журавского английскими инженерами в Индии для железнодорожного Аттокского моста // Ж.-д. дело. – 1885. – С.249-250.

14. Сытенко Н.А. О Дмитрии Ивановиче Журавском // Там само. – 1891. – № 44. – С.445-446.

15. Головачев А.А. История железнодорожного дела в России. – СПб., 1881.

16. Николаи Л.Ф. Краткие исторические данные о развитии мостового дела в России // Сб. ин-та инженер. Путей сообщения (СПб), 1898. – Вып.48. – С.97-102, 116-117.

Оригінальну інформацію несе монографія С.М.Житкова “Исторический обзор устройства и содержания водных путей и портов России за столетний период, 1798-1898 гг.” (1900) [17]. Монографія засвідчує, що Д.І. Журавський активно вирішував проблеми розвитку водних шляхів і портів Російської імперії, ув’язуючи ці проблеми з розвитком залізничного транспорту. У своїй статті С.М. Житков дає ґрунтовий аналіз життя та діяльності Д.І. Журавського [18].

Слід зазначити, що практично вся наукова технічна громадськість його доби, і аж до радянських часів, у своїх публікаціях опиралася на наукову спадщину, культурно-просвітницьку діяльність Д.І. Журавського [19]. На підставі аналізу цих джерел, зібраних нами в єдине ціле, констатуємо, що Д.І. Журавський – непересічний вчений-інженер, залізничник, будівничий мостів та різних об'єктів загальнокультурного значення. І хоча його наукова спадщина не дуже велика, 56 публікацій, однак усі вони надзвичайно вагомі, а деякі дорівнюють рівню сучасних монографічних досліджень. Про це свідчить і висока нагорода – присудження вченому повної премії П.М. Демидова [20].

Раптова смерть Д.І. Журавського викликала тривожний відгук у серцях багатьох, хто знав ученого. Зразу ж на цю сумну звістку відгукнулися друзі, учні та близькі Д.І. Журавського в Росії, в Україні і, зокрема в Києві. Вони публікували в різних журналах і газетах некрологи та спогади [21]. І хоча в останніх дуже стисло подаються факти, а ще менше характеризуються наукові погляди Д.І. Журавського, все-таки вони є надзвичайно цінними, бо створені його близькими і тими, що брали безпосередню участь у його наукових студіях. Доповнюють дані літературні відомості надзвичайно важливі публікації в так званих “Чествованиях Д.И. Журавского” [22].

Про життя і діяльність Д.І. Журавського розповідають матеріали М.М. Бєляєва, представлені у збірнику статей “Люди русской науки”, який побачив

-----------------------

17. Житков С.М. Исторический обзор устройства содержания водных путей и портов России за столетний период, 1798-1898. – СПб., 1900. – 174 с.

18. Житков С.М. Журавский Дмитрий Иванович // Житков С. Биографии инженеров путей сообщения. – СПб., 1893. – Вып.2. – С.22-45.

19. Дмитрий Иванович Журавский. – СПб.: Тип. Эрлих, 1897. – 12 с

20. Общий отчет о 24-м присуждении Демидовских наград за 1854 год // Журн. М-ва нар-го просвещения. – 1855. – Ч.88. – Отд.ІІІ. – С.3-6; Мезенин Н.А. Лауреаты Демидовских премий Петербургской Академии наук. – Ленинград: Наука,1987.

21. Бородин А. Д.И. Журавский: Некролог // Инженер (Киев). – 1892. – №1. – С. 43-44; Д.И. Журавский: Некролог // Курские губ. ведомости. – 1891. – 27 ноябр., №95; Д.И. Журавский: Некролог / Нижегор. вестн. пароходства и пром-сти. – 1891. – №12. – С.170; . Д.И. Журавский: Некролог // Новое время. – 1891. – 23 ноября, №255. – С.3; Д.И. Журавский: Некролог // Правит. вестник. – 1891. – 23 ноябр.

22.Чествование памяти инженера Дмитрия Ивановича Журавского // Изб. Собр. инж. путей сообщения. – 1897. – Т.17. – №5. – С.65-76; Чествование памяти инженера Дмитрия Ивановича Журавского // Сб. ин-та инженеров путей сообщения. – СПб., 1899. – Вып.52. – С.1-32.

світ у 1948 році [23]. У “Віснику Московського університету” надрукована стаття С.М. Нікіфорова, в якій показана участь Д.І. Журавського у розробці основних положень опору матеріалів [24]. В кінці 40-х років ХХ ст. являється низка публікацій, які характеризують Д.І. Журавського як видатного вітчизняного мостовика світового рівня, чим підкреслюється передова роль вітчизняної школи мостобудування [25].

Визначний український вчений-механік С.П. Тимошенко, висвітлюючи історію науки про опір матеріалів, наводить короткі відомості з історії теорії пружності і теорії споруд. При цьому він показує роль Д.І. Журавського в дослідженнях дотичних напружень в балках, показує його внесок в теорію споруд [26].

Таким чином, на сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність та еволюція наукових поглядів Д.І. Журавського в царині залізничного транспорту і залізничного мостобудування. Окремі періоди його наукової і громадської діяльності взагалі не потрапили до поля зору дослідників, інші періоди висвітлені фрагментарно. Недостатньо дослідженою залишається проблема формування й розвитку суспільно-політичних поглядів Д.І. Журавського. Короткі біографічні довідки в енциклопедичних та словникових виданнях містять низку неточностей. Такий стан наукової розробленості даної проблеми є свідченням актуальності і новизни даного дисертаційного дослідження.

У другому підрозділі “Джерельна база” показано, що його інформаційне забезпечення склала сукупність архівних документів, друкованих та рукописних матеріалів, які містять відомості про життєвий і творчий шлях Д.І. Журавського і насамперед його наукові праці. В роботі використані документи Російського державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі, Інституту рукопису НБУ ім. В.І. Вернадського, Київського державного історичного архіву, архівів Москви та Ніжина.

Для сучасного етапу дослідження життя і наукової спадщини Д.І. Журавського характерний проблемний підхід. При цьому нами враховувалися досягнення в

----------------------------

23. Беляев Н.М. Дмитрий Иванович Журавский (1821-1891) // Люди русской науки: Очерки о выдающихся деятелях естстствознания и техники. – Москва; Ленинград: ОГИЗ, 1948. – Т.2. – С.906-913.

24. Никифоров С.Н. Участие русских учених ХІХ в. в разработке основних положений сопротивления материалов // Вестник МГУ. – 1948. – № 10. – С.76-78.

25. Толмачев К.Х. Знаменитый русский строитель мостов Д.И.Журавский // Строительство дорог. – 1949. – №5. – С.19-20.

26. Тимошенко С.П. Д.И. История науки о сопротивлении материалов с краткими сведениями из истории теории Журавський и теории сооружений / Пер. с англ. В.И. Контовта; Под ред. А.Н. Митинского.– Москва, 1957. – 234 с.

різних галузях залізничної науки (мостобудування, тяги та руху потягів, портів та каналів, тарифів та історії залізничного транспорту) і, особливо, дослідження спадщини вченого.

Дуже допомогло для дослідження теми те, що зберігся архів Д.І. Журавського. І не один, а декілька його відділів: в Москві, Санкт-Петербурзі та Ніжині. Ці архіви дозволили занести до списку не тільки збережені наукові праці вченого, а й оригінали та ксерокопії особистих документів (листи, посвідчення, грамоти, нагороди, фотодокументи, рукописи праць тощо). Особливу цінність для нас мали: праці, що знаходяться в архіві колишнього Російського технічного товариства, різні матеріали, що зберігаються у фондах Російського географічного товариства в Санкт-Петербурзі і, звичайно, архів Міністерства шляхів сполучення.

Безперечно, наявність вищезгаданих архівів дає підставу для створення в майбутньому великої фундаментальної пам’ятної книги на пошану Д.І. Журавському, в якій була б представлена не тільки оцінка життя та праці видатного українця, а й наведені у вигляді додатків копії різних документів. Усі вони дуже важливі для розуміння епохи часів Російської імперії. Все це дає підставу вважати, що висвітлення та аналіз наукової творчості Д.І. Журавського за допомогою архівних джерел, які у науковій літературі сьогодні зроблено на рівні загальних оцінок та констатації фактів, мають чи не найважливіше значення.

Реалізація поставлених у дисертації завдань здійснюється на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є: а) особисті (біографічні) документи Д.І. Журавського; б) архівні матеріали про діяльність установ в яких працював вчений; в) періодика; г) опубліковані праці Д.І. Журавського.

У другому розділі “Життєвий і творчий шлях Д.І. Журавського” представлено дослідження основних етапів формування наукового світогляду Д.І. Журавського, особливо через наукові стосунки з видатними вітчизняними вченими (К.А. Бунявським, академіком М.В. Остроградським, професорами О.Я. Купфером і Г.І. Гессом). Все це разом узяте було для Д.І. Журавського водночас і періодом становлення наукового професіоналізму. Особливо великий вплив на формування технічних поглядів Д.І. Журавського мали праці відомих вчених-інженерів: П.П. Мельникова, В.Я. Буняковського, І.С. Янушевського, С.В. Кербедза, М.І. Липина, В.Д. Євреїнова, О.Я. Купфера та ін. Захоплений лекціями цих вчених, Д.І. Журавський формувався як переконаний вчений-інженер. У роботі виділено кілька періодів життя та діяльності вченого. Перший період життя, навчання та формування наукових інтересів пов'язаний з кількома чинниками: родинними, гімназійними, соціальними, захоплення точними науками, зокрема математикою.

Дмитро Іванович Журавський народився 17 грудня 1821 р. в с. Білому Щигровського повіту Курської губернії колишньої Російської імперії в маєтку рідної сестри його матері Любові Дмитрівни, хоча батьки мешкали у Чернігівській губернії, у містечку Мрин, що за 25 км від Ніжина. Предки Д.І. Журавського з боку батька належали до небагатої української козачої старшини. Дитинство Д.І. Журавського пройшло у батьківському домі в містечку Мрин. Коли малому Дмитру виповнилося 8 років, він поступає до гімназії вищих наук князя Безбородька в Ніжині, де вже навчалися два його старших брати. Ніжинська гімназія вищих наук була привілейованим навчальним закладом. У порівнянні з губернськими гімназіями вона володіла певними правами і перевагами. Її вихованці при вступі на військову і громадянську службу користувалися правом студентів університетів. Як і випускники університетів, вони звільнялися від випробування при обиранні на вищі чини. Навчання в цій гімназії заохотило Д.І. Журавського до технічних дисциплін і це спонукало його до вступу до Інституту корпусу інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі. В 1840 р. він закінчив ІІІ-й клас інституту і 24 липня був обраний прапорщиком (молодший офіцерський чин). Його ім’я четверте у списку вихованців інституту, складеному у відповідності з їх успіхами в навчанні (всього у списку 65 осіб).

Особливо студента Журавського в Інституті зацікавило будівельне мистецтво, яке спочатку входило до курсу математики, а з осені 1815 р. було виділено як самостійний предмет – курс споруд. Він був комплексним і включав проектування і будівництво всіх транспортних сухопутних і гідротехнічних споруд. Навчальні заняття з курсу побудов вели французькі і російські вчені, в тому числі і інженер шляхів сполучення М.С. Волков, який пізніше став видатним вченим в галузі будівельної справи.

Другим за значенням предметом інженерної освіти і Інституті був курс прикладної механіки, який з 1823 р. виділився із курсу теоретичної механіки в самостійний предмет. Курс прикладної механіки був також комплексним і містив вивчення парових машин, будівельних і залізничних механізмів та усіх інших механічних облаштувань, пов’язаних з транспортними спорудами і особливо із гідротехнічними. Таким чином, спеціальні предмети – курс побудов і курс прикладної механіки визначили коло питань інженерної освіти, які вивчав Д.І. Журавський як студент інституту. Він, загалом, повністю оволодів комплексом знань в галузі інженерного мистецтва. Серед тогочасних професорів Інституту були видатні вчені: М.В. Остроградський, О.Я. Купфер і Г.І. Гесс.

9 червня 1842 р. Д.І. Журавський закінчив інститут і був обраний поручиком. Його ім'я, як такого, що закінчив інститут на 1-му місці, було занесено на мармурову дошку Інституту. В той же день, наказом по Інституту шляхів сполучення його було призначено на роботу до 3-го округу шляхів сполучення. Однак, через півтора місяці, 24 липня 1842 р. Д.І. Журавського було віддано в розпорядження будівельної комісії Санк-Петербурзької залізниці із зарахуванням в резерв Головного управління.

Восени цього ж 1842 р. у складі групи інженерів сполучення Д.І. Журавський приступив до проектування великих мостів Північної дирекції Санкт-Петербурзько-Московської (Миколаївської) залізниці. З цього моменту починається його становлення як інженера-мостобудівника. Молодий інженер Д.І. Журавський своїми знаннями і відношенням до справи звернув на себе увагу проф. П.П. Мельникова і тому був призначений будівничим найбільшого – Вереб’їнського мосту. Цим самим Павло Петрович дав можливість Д.І. Журавському набути знання і досвід в тій частині будівельного мистецтва, в якій пізніше він заслужив славу серед вчених- залізничників усього світу.

Праця на означеній залізниці стала рідкісним явищем поєднання наукових інтересів молодого вченого-інженера з практичними вимогами залізничного мостобудування. Теорії розрахунку ферм на той час не існувало. Розміри елементів ферми визначалися емпірично або за аналогією із існуючими на той час спорудами. Перед Д.І. Журавським постало дуже важке завдання – здійснити детальну розробку конструкції і дати точний розрахунок ферми Гау. І він справився з цим завданням. Струнка теорія розрахунку дерев'яних ферм, яка дозволяла визначати зусилля в кожному елементі ферми Гау в результаті навантаження, була розроблена Д.І. Журавським під час спорудження Вереб'їнського мосту в 1844-1848 рр.
Д.І. Журавський вперше виконав розрахунок ферми і цим перевів мостобудування на наукову основу.

Система Гау, що з’явилася у 1840 р., складалася з дерев'яних поясів і розкосів та залізних болтів (тяжів). Прагнучи з’ясувати, які зусилля будуть діяти в болтах, що необхідно було знати для заводських випробувань цих стрижнів, Д.І. Журавський створив метод розрахунку ферми від рівномірно розподіленого навантаження. На основі даних, отриманих дослідним шляхом Д.І. Журавський вніс у конструкції ферм низку змін і довів, що перетини вертикальних стрижнів повинні бути змінними в залежності від їх місця розташування на фермі. Так, стрижні, розташовані всередині ферми, отримують менші розтяжні зусилля, ніж стрижні, що ближче до опор і тому повинні бути меншого перетину.
У відповідності з розрахунками, Д.І. Журавський запропонував встановити розкоси і вертикальні тяжі різного перетину. Теоретичні розрахунки Д.І. Журавський підкріпляв експериментами над моделями ферм. Велика експериментальна робота була проведена ним по вишукуванню кращого з'єднання брусів в поясах і по визначенню механічних характеристик деревини. На основі виконаного розрахунку Д.І. Журавський встановив розміри елементів ферми Гау і вніс у неї низку конструктивних змін. Вироблені ним норми напружень, що дозволялися, використовувалися при будівництві дерев'яних мостів на залізницях в Російській імперії протягом 50 років.

В “Журналі Головного управління шляхів сполучення та Публічних споруд” було опубліковано основну наукову працю Д.І. Журавського “Про мости розкісної системи Гау”. За цю працю інженер був удостоєний Демидівської премії – найвищої на той час нагороди Петербурзької Академії наук. В цій праці
Д.І. Журавського міститься також його вагомий внесок в теорію згину. З’ясувавши, що на міцність коротких дерев’яних брусів при згині великий вплив мають дотичні напруження в поздовжніх перетинах (сколюючі напруження), Д.І. Журавський вперше вивів формулу для визначення цих напружень. Ця формула справедливо носить ім’я Д.І. Журавського.

Розроблений Д.І. Журавським загальний метод розрахунку ферм з паралельними поясами, а також його теорія стосовно напружень в балках, які вигинаються, були визнані не тільки в Росії, але і за кордоном, хоча юридично пріоритет Д.І. Журавського був зафіксований лише в 1895 р. на Лондонському Міжнародному залізничному конгресі. Це була перша в Росії і світі наукова праця, яка довела, що мостобудування як галузь будівельного мистецтва повинна мати свої науково-теоретичні основи, а не базуватися лише на емпіричному досвіді попередніх поколінь. По суті, наукова праця, створена Д.І. Журавським при спорудженні моста через річку Вереб’ю, стала фундаментом, який дозволив наступним поколінням інженерів-мостобудівників успішно розробляти основи мостобудування.

Згодом Д.І. Журавського було призначено будівничим моста через річку Західну Двіну. Будівництво залізниці за відсутністю засобів йшло дуже повільно.
В кінці 1853 р. була відкрита невелика ділянка залізниці від Петербурга до Гатчини (45 км). З початком Кримської війни (1853-1856) будівельні роботи взагалі припинилися. Про цей період діяльності Д.І. Журавського нам відомо дуже мало. Зайнятий звітами та кошторисами до Вереб’їнському моста, він довго не міг приступити до своєї нової роботи. В той же час він спостерігав за експлуатацією мостів Петербурзько-Московської залізниці і закінчував свою працю про мости системи Гау.

У 1857 р. Д.І. Журавського було призначено керівником робіт з перебудови шпиля Петропавлівського собору в Санкт-Петербурзі. В наступному році ці роботи завершилися і шпиль досі є окрасою міста на Неві.

Замість попереднього дерев'яного шпиля, згідно проекту Д.І. Журавського, був збудований металевий шпиль, що складався з решіткового залізного каркасу і мідного обшиття.

Значною була і громадська діяльність Д.І. Журавського. Так, з дня організації Російського технічного товариства, вчений став активним його членом, а 27 травня 1866 р. він був обраний головою 3-го – Будівельного відділу товариства, який охоплював такі галузі інженерної справи, як сухопутні сполучення, мости, цивільну і військову архітектуру, гідротехнічні споруди, геодезію, комунальне господарство. У 1874 р. Д.І. Журавський виступив в Російському технічному товаристві із знаковими повідомленнями “Техніка і адміністрація” і “Замітки, що стосуються управління технічно-промисловими підприємствами”. Це були, ймовірно, перші дослідження з питань управлінської праці в Російській імперії. У цих повідомленнях Д.І. Журавський прагнув вказати на особливість і важливість розвитку адміністративних здібностей у інженерів і техніків, де коло їхньої суто технічної діяльності було вельми обмежене. Інженерам, як правило, доводилося очолювати ті або інші підприємства і поєднувати в одній особі і техніка, і адміністратора. “Моє щире бажання, – говорив Д.І. Журавський, – щоб мої поважні колеги прагнули розробляти в собі здібності, потрібні адміністратору, і тим готували для Батьківщини людей, що мають і великі технічні знання, і уміння обирати собі помічників, і управляти ними і собою, поєднуючи в собі всі умови для кращого ведення підприємств, що обіймають майже весь промисловий рух країни, і тому, що мають величезний вплив на майбутнє Росії”.

Служба у Відомстві шляхів сполучення (1859-1876). Весь означений час Д.І. Журавський був інженером при Головному управлінні шляхів сполучення і публічних споруд. У 1859 р. він відряджався до Англії і Америки для вивчення будівництва шляхів сполучення і особливо залізниць. На допомогу йому було призначено інженер-поручика Є.М. Заїку, який закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення в 1855 р. і з тих пір майже постійно займався роботами щодо дослідження залізниць. Інженери зобов'язані були: а) оглянути найголовніші шляхи сполучення в Англії і особливо в Північній Америці, а також ті заклади, на яких виготовляється все, що зв’язано з інфраструктурою залізниць і б) вивчити способи швидкого, міцного і дешевого будівництва залізниць та знайомитися з рухомим складом і управлінням. У інструкції, наданій їм головноуправляючим
К.В. Чевкіним, на 12 сторінках детально вказувалося, на що вони повинні звернути увагу відносно залізниць, мостів на дорогах, каналів і річок і судноплавства на них. З поставленим перед ними завданнями наші співвітчизники успішно справилися, що зафіксовано в низці робіт Д.І. Журавського

Служба в Міністерстві шляхів сполучення (1877-1890). З часу призначення на пост Міністра шляхів сполучення ад'ютанта генерала К.М. Посьєта (1874 р.) зайнятість Д.І. Журавського в Міністерстві значно збільшується. Він залучається до роботи ряду комісій, створених в Міністерстві, у тому числі і комісії на чолі з Міністром, яка готувала перетворення центрального апарату міністерства.
24 лютого 1877 р. Д.І. Журавський призначається директором Департаменту залізниць і одночасно завідувачем Технічно-інспекторського комітету залізниць.

За час управління Департаментом, Д.І. Журавський добився, щоб на більшій частині шляхів залізні рейки були замінені на сталеві. До 1 липня 1884 р. загальна протяжність рейкових шляхів в Росії (включаючи гілки, роз'їзні, запасні та інші шляхи) в одноколійному обчисленні склала 32 тис. верст. З них майже 23 тис. верст були укладені сталевими рейками. Приблизно третя частина сталевих шляхів (7825 верст) була укладена рейками, виготовленими в Росії, зокрема 1867 верст рейками “самостійних” заводів і 5958 верст передільними рейками, виготовленими з чавуну і сталевого лому іноземного походження.

Адміністративна діяльність Д.І. Журавського на посадах в різних структурах залізничного транспорту, була підпорядкована розв’язанню найголовніших науково-технічних завдань, а активна науково-популяризаторська діяльність була спрямована на виховання залізничників.

У третьому розділі “Аналіз результатів наукової діяльності Д.І. Журавського” представлено спектр наукових уподобань вченого-інженера. Праці Д.І. Журавського в контексті розвитку транспортної мережі Російської імперії, в ділянці теоретичних розрахунків у залізничному мостобудуванні, створення теорії і практики застосування консольних систем, розробка основоположних принципів наукового мостобудування та опору матеріалів, вирішення конкретних залізничних проблем допомагають зрозуміти погляди вченого на загальний хід розвитку залізничного транспорту і на ті умови, в яких відбувався цей розвиток. Погляди ці заслуговують уваги і дають уявлення як про ерудицію, так і про аналітичні здібності Д.І. Журавського. Його наукові інтереси розвивалися в руслі світової залізничної думки. В дисертації нами охарактеризовано перелічені вище наукові напрямки діяльності вченого. Загалом, Д.І. Журавський здобув собі репутацію різнопланового вченого, організатора науки та адміністратора. Найважливіше те, що своїми науковими працями він постійно підтверджував ідею розвитку залізничного транспорту. Усі досягнення в галузі мостобудування досі несуть часточку думок Д.І. Журавського, його наукових зусиль.

Деякі виведення Д.І. Журавського щодо дерев’яних з’єднань, як вказував
М.А. Белелюбський, знаходили застосування і для металевих з’єднань. Так,
Д.І. Журавський дослідним шляхом знайшов, що при багаторядному з’єднанні дошок шпонками середні шпонки значно менше працюють, ніж крайні. Звідси він зробив висновок про доцільність обмежування кількості шпонок при з'єднанні в поясах ферм Гау 3-4 рядами. У металевих мостах широке застосування отримали з'єднання залізних частин заклепками. Дослідження багаторядних заклепувальних з'єднань мало місце тільки в новітній час, і тому в різних країнах зустрічалися різноманітні погляди на граничну кількість заклепок в з’єднаннях, і лише практика вітчизняного залізного мостобудування систематично переслідувала єдину вимогу граничної кількості рядів заклепок не більше 3-4 і це виключно під впливом дослідів Д.І. Журавського з багаторядними з'єднаннями дерев’яних частин шпонками. Для моста через Оку на залізниці від Москви до Орла Д.І. Журавський застосував дерев’яну систему, яка складалася з прямолінійного верхнього і вигнутого у вигляді арки нижнього поясів, з’єднаних розкосами і залізними стрижнями, схожими з системою Гау. Зусилля у стрижнях цієї системи він визначив за допомогою динамометрів, а зусилля у решти елементів знайшов методом розкладання сил.

Пізніше Д.І. Журавський дійшов висновку про існування у балці, що згинається, “косих” напружень. Він встановив, що найбільші нормальні напруження діють під кутом у 45 град до осі балки. Для попередження випинання стінки суцільної балки він рекомендував розташовувати ребра жорсткості в напрямку найбільш стискаючих напружень. Д.І. Журавський вважав нераціональним використання матеріалу в англійських трубчастих мостах, де ребра жорсткості розташовувалися вертикально. Свої висновки він підтвердив оригінальними дослідами з балочками, зробленими з щільного паперу і картону.

У радянські часи праці Д.І. Журавського з будівельної механіки та опору матеріалів піддалися всебічному вивченню в дослідженнях Є.Д. Ашкеназі,
С.О. Бернштейна, В.У. Большакова, М.І. Вороніна, Г.К. Євграфова,
О.М. Мітінського, Є.М. Ракчєєва, Д.X. Толмачова і інших авторів. Про діяльність Д.І. Журавського писали: угорець Пал Чонка і поляк Болеслав Орловський. Така кількість робіт, присвячених одному ученому, не випадкова. Праці Д.І. Журавського були не тільки першими вітчизняними оригінальними працями в галузі залізничного мостобудування, з будівельної механіки і опору матеріалів, але і мали принципове, новаторське значення. Вони започаткували наукові основи мостобудування. Оцінюючи роль Д.І. Журавського в розвитку мостобудування, Р.К. Євграфов писав, що його заслуга не тільки у встановленні першості в різних питаннях розрахунку і конструювання мостів, але головним чином в тому, що ним започатковано експериментально-теоретичний метод в мостобудуванні, заснованому на поєднанні теорії з практикою. А цей метод є науковим методом. Саме тому ми маємо право вважати інженера Д.І. Журавського основоположником наукового методу в мостобудуванні, родоначальником прогресивної вітчизняної школи залізничного мостобудування. Праці Д.І. Журавського з опору матеріалів уводили в елементарний розгляд принципово нове поняття — дотичне напруження, показували його практично важливе значення і дали поштовх до створення всієї теорії напруженого стану. Тому праці Д.І. Журавського привертали і привертатимуть до себе увагу дослідників. Із сучасних позицій навіть важко сказати, якої з перелічених галузей залізничного транспорту найбільше торкався його основний інтерес.

ВИСНОВКИ

1.  В дисертації вперше здійснено історико-науковий аналіз життя і діяльності визначного українського інженера-залізничника і мостобудівника Д.І. Журавського (1821-1891). Вивчення його наукового доробку, нових літературних джерел і матеріалів архівів м. Києва, Москви, Ніжина та Санкт-Петербурга дозволило комплексно представити особистість ученого, дати належну оцінку його наукових уподобань.

2.  Встановлено, що формування наукового світогляду