НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ

ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ

ТИШЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 65.011.8.(043.3)

Формування стратегії інноваційного розвитку КОКСОХІМІЧНИХ підприємств

Спеціальність 08.00.04 – економіка і управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України. |

Науковий керівник: |

кандидат економічних наук, професор

Афанасьєв Микола Васильович,

Харківський національний економічний університет,

проректор.

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Алексєєв Ігор Валентинович,

Національний університет „Львівська політехніка”,

завідувач кафедри фінансів; |

кандидат економічних наук, доцент

Лепа Роман Миколайович,

Інститут економіки промисловості НАН України,

завідувач відділу проблем моделювання економічних систем. |

Захист відбудеться “ 30 ” листопада 2007 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 64.251.01, у Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61002 м. Харків, площа Свободи 5, під’їзд 7, поверх 8. |

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61002 м. Харків, площа Свободи 5, під’їзд 7, поверх 8. |

Автореферат розісланий 29 жовтня 2007 р. |

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

І. М. Волик |

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність значного підвищення рівня конкурентоспроможності сучасних вітчизняних підприємств вимагає від них впровадження інновацій в практичну діяльність, що можливе лише за рахунок заздалегідь поміркованої та довгострокової політики. Не дивлячись на достатньо велику кількість наукових праць у галузі забезпечення перебігу інноваційного процесу, сучасна економічна наука не дає готових рекомендацій щодо формування стратегій інноваційного розвитку підприємств, хоча засади для вирішення цієї проблеми вже існують. У свою чергу, вітчизняні підприємства, у тому числі й коксохімічні, залишаються сьогодні не достатньо сприйнятливими до наявних розробок у галузі формування стратегії інноваційного розвитку.

Для вирішення зазначеної проблеми необхідно вдосконалити теоретико-практичні засади формування стратегії інноваційного розвитку на підприємствах. Зокрема, слід звернути увагу на те, що ефективність реалізації такої стратегії залежить від аналізу інноваційного середовища та потенційних можливостей підприємств, який повинен обґрунтувати управлінські рішення щодо вибору стратегії інноваційного розвитку та програми її реалізації. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на підвищення інноваційної складової виробництва вітчизняних підприємств, а значить і рівня їх конкурентних переваг.

Теоретичні основи формування стратегії підприємства детально розглянуто в роботах таких учених, як І. Ансофф, І. Булєєв, О. Виханський, В. Герасимчук, Р. Каплан, Б. Карлоф, Ж.-Ж. Ламбен, А. Наливайко, Д. Нортон, В. Пономаренко, М. Портер, О. Тищенко, Р. Фатхутдинов, О. Ястремська та ін. Наукові основи інноваційного розвитку, зокрема його стратегічних аспектів, представлені в роботах І. Алексєєва, А. Воронкової, А. Гриньова, В. Гриньової, І. Гуркова, П. Друкера, М. Кизима, Н. Круглової, Р. Лепи, Б. Твіса та ін.

Подальше поглиблення теоретичних і методичних досліджень у цій сфері пов’язане з уточненням категоріального апарату стратегії інноваційного розвитку, класифікації даних стратегій; обґрунтуванням методів визначення напрямків галузевого розвитку; розробкою методичних підходів до аналізу інноваційного середовища; розробкою методичних рекомендацій щодо вибору програми інноваційних змін, які враховуватимуть особливості коксохімічної промисловості.

Недостатня розробленість багатьох аспектів означених проблем, а також їх теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми і актуальність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі економіки підприємства та менеджменту Харківського національного економічного університету в рамках планів проведення науково-дослідних робіт за темами:

„Розробка методики планування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств” (№ ДР 0103U008936), „Розробка методики ресурсозбереження підприємств нафтогазового комплексу” (№ ДР 0104U00929). У рамках робіт здобувачем удосконалено методику проведення аналізу інноваційного середовища та формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств, а також визначення особливостей застосування інноваційних технологій з метою ресурсозбереження на підприємствах, що здійснюють виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні теоретичних і практичних рекомендацій щодо формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств.

Для досягнення мети в дисертації поставлено і вирішено такі теоретичні та практичні завдання:

проаналізувати класифікації інновацій на рівні підприємства;

удосконалити класифікацію стратегій інноваційного розвитку коксохімічних підприємств;

розробити методичний підхід до комплексного аналізу зовнішнього інноваційного середовища підприємств коксохімічної промисловості;

визначити методичні положення проведення аналізу потенціалу коксохімічних підприємств;

розробити методичний підхід до порівняльного аналізу якісного рівня інновації, запланованої до впровадження коксохімічним підприємством, та рівня потенціалу, необхідного для її впровадження;

розробити науково-теоретичний підхід до вибору програми інноваційного розвитку підприємств коксохімічної промисловості з урахуванням особливостей процесних інновацій;

запропонувати заходи щодо реалізації стратегії інноваційного розвитку вітчизняних коксохімічних підприємств.

Об’єкт дослідження – процес стратегічного управління інноваційним розвитком підприємств.

Предмет дослідження – теоретичні, методичні та практичні аспекти, основні принципи і методи формування стратегії інноваційного розвитку підприємств коксохімічної промисловості України в сучасних умовах.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі загальнонаукові методи дослідження: аналізу і синтезу – для розкриття сутності категорій „інновація” і „стратегія”, уточнення класифікації інновацій, класифікації стратегій інноваційного розвитку; індукції і дедукції – для вивчення факторів впливу зовнішнього інноваційного середовища на підприємства коксохімічної галузі; системний підхід – для визначення магістрального напряму розвитку підприємств коксохімічної галузі в умовах розбудови інноваційного середовища коксохімічного підприємства. У роботі було використано експертне опитування – для визначення рівня впливу стратегічних цілей щодо інноваційного розвитку суб’єктів розвитку галузі на поширення нової базової технології виробництва коксу. Серед розрахунково-аналітичних методів використано такі: економіко-математичні – для розробки методичного підходу до порівняльного аналізу та його проведення (факторного аналізу – для оцінки потенціалу коксохімічних підприємств; кластерного аналізу – для розподілу коксохімічних підприємств України на стратегічні групи; економетричного моделювання – для побудови S-подібної кривої розвитку базової технології виробництва коксу). Використовувалися прийоми обробки даних програмними засобами Exсel 2002 і „Statistica 6.0”.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують інноваційно-інвестиційну діяльність в Україні, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених у галузі стратегічного управління, інноваційного розвитку, галузевого розвитку коксохімічної промисловості, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані статистичної звітності 12 коксохімічних підприємств України за 2004 – 2006 роки, а також дані про інноваційну діяльність 17 вітчизняних і закордонних підприємств коксохімічної промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані в процесі дослідження наукові результати, які мають різний ступінь новизни, у сукупності вирішують важливу наукову задачу формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств.

Серед одержаних основних наукових результатів такі:

удосконалено:

науково-теоретичний підхід до вибору програми інноваційного розвитку підприємства, який, на відміну від існуючих, сформовано на основі матриці позиціювання інновацій у просторі „якісний рівень інновації – терміни впровадження інновації”, що дозволяє врахувати особливості інновацій технологічного процесу коксохімічних підприємств;

методичний підхід до комплексного аналізу зовнішнього інноваційного середовища підприємства, який відрізняється врахуванням стратегічних цілей коксохімічних підприємств та базується на результатах дослідження стадій життєвого циклу базових технологій розвитку галузі і визначенні якісно-кількісних показників рівня інновацій, що забезпечує об’єктивність прийняття рішень щодо вибору стратегії інноваційного розвитку;

методичні положення щодо проведення аналізу потенціалу коксохімічних підприємств, які, на відміну від існуючих, полягають у попередньому визначенні факторів розвитку та функціонування з метою подальшого розподілу за ними коксохімічних підприємств на кластери;

методичний підхід до порівняльного аналізу якісного рівня запланованих до впровадження інновацій коксохімічних підприємств і рівня потенціалу, необхідного для його досягнення, який, на відміну від існуючих, дозволяє зменшити ризики ще на стадії відбору інновацій;

набули подальшого розвитку:

класифікація інновацій за рахунок уведення додаткової класифікаційної ознаки – ініціатори інновації, у складі яких виділено органи виконавчої влади (на рівнях: загальнодержавному та місцевому) і суб’єкти господарювання (фізичні та юридичні особи), що є підґрунтям для визначення джерел фінансування інноваційної діяльності в галузі;

класифікація стратегій інноваційного розвитку, яка відрізняється від існуючих введенням двох ієрархічних рівнів: верхнього, який передбачає визначення стрибкоподібного або покрокового варіантів стратегій інноваційного розвитку, та нижнього, де окремо розглядаються стратегії інноваційного розвитку в умовах продуктових і процесних інновацій, що в сукупності дозволяє врахувати особливості інновацій технологічного процесу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств.

Результати досліджень знайшли практичне застосування в роботі окремих підприємств Асоціації „Укркокс”, а саме Державного інституту з проектування підприємств коксохімічної промисловості „Гипрококс” (акт № 3 від 30.11.2005 р.) та ЗАТ „Харківський коксовий завод” (довідка № 555 від 18.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій запропоновано авторський підхід до розв’язання завдання формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств. Викладені у роботі наукові результати автором отримано особисто, а саме (у дужках вказано номери праць за списком, який подано в авторефераті): ситуаційний аналіз життєвих циклів розвитку технологій [2], методику визначення магістрального напрямку розвитку галузі [2; 4], методику розрахунку показників якісного рівня інновацій [4], науково-теоретичний підхід до вибору програми інноваційного розвитку [3], методичні положення до проведення аналізу потенціалу підприємства [6].

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на 6 науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств” (Харків, 2004),

Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми організації та планування інноваційної діяльності на підприємстві” (Харків, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю заснування ХНЕУ „Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (Харків, 2005), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2006), VІІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених „Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі” (Донецьк, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики (Львів, 2006).

Публікації. Результати і висновки дисертаційної роботи опубліковано в 15 наукових роботах, у тому числі в 12 статтях – у наукових виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг робіт – 4,81 ум.-друк. арк., з них особисто автору належить 3,47 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 228 сторінок. Робота містить 31 таблицю – на 17 сторінках, з них дві таблиці складають 3 повні сторінки, 50 рисунків – на 19 сторінках, список використаних літературних джерел з 223 найменувань – на 20 сторінках, 14 додатків – на 36 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації становить 169 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність, значущість і стан розробки наукової задачі, обґрунтовано необхідність проведення дослідження, його актуальність, сформульовано мету і завдання, визначено наукову новизну та напрями практичної реалізації одержаних результатів і запропонованих рекомендацій.

У першому розділі – Теоретичні основи формування стратегії інноваційного розвитку підприємства – розкрито сутність і зміст поняття „інновація” як важливої складової стратегічного розвитку підприємства, проведено аналіз класифікаційних ознак інновацій, їх зв’язку зі стратегією розвитку підприємства, розглянуто сутність і зміст понять „стратегія”, „стратегія інноваційного розвитку”, удосконалено класифікацію стратегій інноваційного розвитку та визначено особливості їх формування.

В умовах розбудови сучасної ринкової економіки в Україні підприємства шукають стійкі конкурентні переваги, які б дозволили їм мати успіх протягом значних інтервалів часу. Такі переваги їм може дати постійне впровадження інновацій різного рівня новизни та якості.

Аналіз публікацій з проблем класифікацій інновацій дозволив зробити висновок про те, що поза увагою багатьох авторів залишився такий важливий для сучасної економічної ситуації аспект, як розподіл інновацій за їх ініціаторами. У дисертації обґрунтовано склад ініціаторів інновацій і їх розподіл на виконавчі органи влади (державні і місцеві) та суб’єктів господарювання (фізичні та юридичні особи). Така класифікаційна ознака дає змогу вже на початкових стадіях формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств визначитись із учасниками, які зацікавлені в інноваційному розвитку підприємств галузі.

У дисертації на основі узагальнення різних підходів до класифікації стратегій інноваційного розвитку підприємства обґрунтовано необхідність врахування якості інноваційних змін і галузевих особливостей інновацій (рис. 1).

Рис. 1. Ієрархічна класифікація стратегій інноваційного розвитку підприємства

На першому рівні приведеної класифікації визначаються покрокові або стрибкоподібні стратегії, що відповідають характеру інноваційних змін, які може дозволити собі підприємство за наявного потенціалу та зовнішнього інноваційного середовища. На другому – стратегії конкретизуються з урахуванням властивих для підприємств галузі інновацій. Для коксохімічної промисловості характерні процесні інновації, що передбачає відмінні від інновацій на продуктових ринках типи стратегій інноваційного розвитку.

У дисертації обґрунтовано послідовність етапів аналізу зовнішнього інноваційного середовища та потенціалу коксохімічних підприємств, які наведено на рис. 2. Стратегічний аналіз пропонується починати з експрес-діагностики стратегічних цілей, дослідження базової технології розвитку галузі та визначення магістрального напряму розвитку галузі (МНРГ) з використанням статистичних даних, а потім розглядати потенціал підприємств з використанням техніки факторного та подальшого кластерного аналізу, що дозволяє ідентифікувати відповідність вимог зовнішнього інноваційного середовища та потенційних можливостей відповіді на них коксохімічними підприємствами.

Рис. 2. Послідовність етапів аналізу інноваційного середовища та потенціалу підприємств

Запропонована послідовність етапів стратегічного аналізу є більш орієнтованою за існуючі в сучасній літературі підходи на інноваційні процеси, які відбуваються на підприємствах галузі. Це досягається за рахунок спрямованості на інновації аналізу зовнішнього середовища, в якому визначаються стратегічні цілі щодо інноваційного розвитку учасників ринку, пріоритетність процесних інновацій у межах базової технології виробництва за рахунок визначення стадії її життєвого циклу, якісний рівень інновацій (ЯРІ) виробників у межах МНРГ.

У другому розділі – Розробка підходів до аналізу зовнішнього інноваційного середовища підприємства в процесі формування стратегії інноваційного розвитку – обґрунтовано систему показників та визначено послідовність і зміст етапів експрес-діагностики стратегічних цілей основних учасників ринку продукції коксохімічних підприємств, досліджено розвиток базових технологій коксохімічної галузі, побудовано магістральний напрямок розвитку коксохімічної промисловості на період, що відповідає визначеним стратегічним цілям підприємств.

У дисертаційній роботі доведено, що стратегічні цілі основних учасників ринку коксохімічної продукції можуть вплинути на посилення ентропії системи і в подальшому викликати значні флуктуації в технологічній базі підприємств галузі.

У дисертації модель п’яти сил конкуренції М. Портера розглядається з урахуванням цілей учасників ринку щодо інноваційного розвитку. На відміну від існуючих у моделі запропоновано ще такі складові як цілі держави і міжнародних організацій у сфері інноваційного розвитку та цілі, що формуються у сфері взаємовідносин між виробничою базою галузі та суб’єктами її розвитку: розробниками і виробниками основного устаткування та технологій, системою професійного навчання, виконавцями фундаментальних і прикладних досліджень, проектувальниками.

Експрес-діагностику стратегічних цілей виробників було проведено на базі 17 вітчизняних та іноземних коксохімічних підприємств. Інформаційну основу діагностики склали дані, що характеризують інновації, заплановані до впровадження на цих підприємствах. Результати діагностики показали високу ймовірність можливої зміни пріоритетів від технології з уловлюванням хімічних продуктів коксування на технологію без уловлювання, які співіснують сьогодні в галузі.

У дисертації доведено можливість дослідження життєвого циклу базової технології на підприємствах галузі на основі моделі Гартмана, що описується за формулою:

, | (1)

де І – накопичена інформація (стан знання) в момент часу t, кількість патентів;

L – верхня межа інформації, кількість патентів, що визначають граничний їх обсяг у межах даної базової технології;

I0 – кількість інформації в момент часу t = 0, кількість патентів, що визначають початковий обсяг інформації в межах даної базової технології;

t – порядковий номер року, t = 1,...106;

b – константа, що розраховується як тангенс кута нахилу S-подібної кривої в момент часу t = 0;

е – основа натурального логарифму.

У дисертаційній роботі на основі патентної інформації для технології з уловлюванням за 1900 – 2006 роки побудовано таку модель Гартмана для підприємств коксохімічної промисловості:

. |

(2)

Згідно з визначеними параметрами моделі Гартмана, графічна інтерпретація якої представлена кривою А (рис. 3), було встановлено „високий” загальний рівень загрози зміни пріоритетів базових технологій у бік технології без уловлювання хімічних продуктів коксування, що пояснюється знаходженням кривої розвитку технології з уловлюванням на стадії спаду.

Рис. 3. Розвиток технології з уловлюванням хімічних продуктів коксування

У дисертації запропоновано визначати магістральний напрям розвитку підприємств коксохімічної галузі (МНРГ) на основі встановлення верхньої та нижньої меж діапазону ЯРІ, які за допомогою експертних методів оцінені відповідно найбільшою і найменшою кількістю балів. Комплексний показник ЯРІ розраховано за формулою:

, |

(3)

де К – комплексний показник ЯРІ;

pijz – і-та оцінка j-ої характеристики інновації z-м експертом;

z = 1, ...m;

j =1,...n;

m – кількість експертів, осіб;

n – кількість характеристик інновації, шт.;

хj – ваговий коефіцієнт j-ої характеристики, що визначається за допомогою експертів.

На основі формули (3) через розрахунок комплексного показника ЯРІ всіх виробників коксохімічної галузі проведено їх позиціювання в межах МНРГ. За значеннями окремих характеристик комплексного показника ЯРІ виконано кластерний аналіз, який розподілив підприємства за рівнем стратегічних цілей щодо інноваційного розвитку на три стратегічні групи (рис. 4).

Підприємства | Розрахункове значення К | Рівень стратегічних цілей | 16

17 | 0,85 – Верхня межа

0,73 | Високий | 1

2

10

11

12

14

15 | 0,63

0,47

0,45

0,49

0,49

0,50

0,54 | Середній | 3

4

5

6

7

8

13

9 | 0,33

0,36

0,37

0,37

0,39

0,33

0,41

0,31 – Нижня межа | Низький |

Рис. 4. Розподіл коксохімічних підприємств у межах МНРГ за ЯРІ

Позначки: 1 – 17 – порядкові номери коксохімічних підприємств.

Отже, проведений аналіз зовнішнього інноваційного середовища свідчить про його мінливість, що підвищує ризики впровадження інновацій та потребує ще більшої обґрунтованості рішень щодо їх відбору з урахуванням оцінки потенціалу виробників коксу. Життєва необхідність інноваційної діяльності коксохімічних підприємств потребує вибору стратегії інноваційного розвитку, відповідної отриманим результатам, та програми з її реалізації.

У третьому розділі – “Розробка методичних підходів до формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств” – розроблено і обґрунтовано науково-методичний підхід до вибору програми інноваційного розвитку коксохімічних підприємств, запропоновано методичні положення та на їх основі проведено аналіз потенціалу коксохімічних підприємств, розроблено заходи щодо впровадження стратегії інноваційного розвитку на вітчизняних коксохімічних підприємствах.

У дисертації обґрунтовано, що вибір програми інноваційного розвитку підприємства, незважаючи на велику кількість факторів впливу, має здійснюватись на основі визначення серед них найбільш важливих, якими є рівень підвищення якості інновації та відносний час її впровадження. Враховуючи наявність на підприємствах суттєвої різниці між змістом програм інноваційного розвитку в умовах інновацій технологічного процесу і продукту, запропоновано матрицю вибору таких програм для підприємств коксохімічної промисловості, для яких характерні процесні інновації, (рис. 5).

Рис. 5. Матриця вибору програми інноваційного розвитку в умовах процесних інновацій

У дисертації на основі факторного аналізу проведено діагностування можливостей дванадцяти коксохімічних підприємств України, за результатами якого було визначено два фактори: фактор забезпечення розвитку та фактор забезпечення функціонування. Фактор забезпечення розвитку пояснює 62,79% загальної дисперсії. Він має навантаження на такі характеристики: обсяги виробництва коксу валового, витрати на 1 грн товарної продукції, виторг від реалізації продукції, чистий дохід від реалізації продукції, витрати на виробництво та комерційну діяльність, валовий прибуток (збиток) від реалізації продукції, фінансовий результат від операційної діяльності, прибуток (збиток) від звичайної діяльності, чистий прибуток, дебіторська та кредиторська заборгованість, запаси товарно-матеріальних цінностей, капітальні інвестиції. Фактор забезпечення функціонування пояснює 17,91% загальної дисперсії, має навантаження на такі характеристики: обсяг товарної продукції, власні оборотні кошти, коефіцієнт покриття, коефіцієнт фінансової стійкості, продуктивність праці, середня заробітна плата. Факторний аналіз дозволив визначити рівень потенціалу підприємств коксохімічної галузі промисловості України та розподілити їх за допомогою кластерного аналізу на три стратегічні групи: з низьким, середнім та високим рівнем потенційних можливостей (рис. 6).

Рис. 6. Позиціювання коксохімічних підприємств за загальним потенціалом (П)

Позначки: 1 – 12 – порядкові номери коксохімічних підприємств.

У дисертації проведено порівняння стратегічних груп, отриманих за результатами аналізу інноваційного середовища (рис. 4) та загального потенціалу коксохімічних підприємств (рис. 6), яке визначило два типи невідповідностей: ЯРІ – П > 0, що характеризує перевищення ЯРІ, яка запланована до впровадження, над потенціалом підприємства та П – ЯРІ > 0, що свідчить про перевищення загального потенціалу над ЯРІ, яку було обрано підприємством.

До першої групи потрапило лише підприємство № 12, яке має низький рівень потенціалу, але планує до впровадження інновацію середнього якісного рівня. Оскільки це дослідний завод, для нього є нормою впровадження інновацій вищого за потенціал якісного рівня в непромислових масштабах. До другої групи увійшли підприємства № 1, 3, 4, 6. Згідно з результатами аналізу, серед підприємств цієї групи виправдану інноваційну політику веде підприємство № 1, яке має високий рівень загального потенціалу, але впроваджує інновації середнього якісного рівня, що характеризує несхильність керівництва до ризику. Інші ж підприємства цієї групи мають середній рівень загального потенціалу, але впроваджують інновації низького якісного рівня, що свідчить про невиправдану та неперспективну політику керівництва. У роботі доведено, що такий підхід є неефективним, бо згодом призводить до зниження загального потенціалу, тому стратегії інноваційного розвитку цих підприємств вимагають перегляду.

Наведена в роботі методична база дозволила запропонувати для підприємств № 3, 4, 6 покрокову стратегію інноваційного розвитку, що передбачає існування альтернатив удосконалення базової технології виробництва або впровадження нових технологій виробництва продуктів уловлювання замість удосконалення технічної бази, на яке були орієнтовані зазначені підприємства раніше. Найбільш оптимальною програмою інноваційного розвитку для даної групи підприємств є імітація інновацій для збереження цін на продукцію на основі досягнутого рівня рентабельності, яка представлена в квадранті 4 матриці (рис. 5).

ВИСНОВКИ

Одержані в ході дослідження результати дозволяють вирішити важливу науково-практичну задачу розробки методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств.

На підставі проведеного в дисертації дослідження можна зробити такі висновки:

1. Аналіз класифікацій інновацій, що наведені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, дозволив визначити, що поза увагою в них залишилась важлива для коксохімічних підприємств класифікаційна ознака – ініціатори інновації. Завдяки введенню такої ознаки вже на початкових стадіях дослідження може бути визначено ініціативні напрями щодо інноваційного розвитку коксохімічного комплексу України. У разі зацікавленості держава може сприяти розвитку інноваційної діяльності підприємств певних галузей і сфер виробництва, бути її ініціатором і безпосередньо фінансувати витрати на розробку та впровадження інновацій з Державного бюджету або за рахунок місцевих бюджетів. У теперішній час держава поки що неспроможна стимулювати інноваційні процеси коксохімічної промисловості, тому ініціаторами інноваційної діяльності в ній є суб’єкти господарювання (фізичні та юридичні особи).

2. Результати дослідження сучасних класифікацій стратегій інноваційного розвитку показали необхідність виділення двох ієрархічних рівнів: на першому визначаються стрибкоподібний або покроковий варіанти стратегії, на другому – у розрізі визначених варіантів конкретизуються типи стратегій інноваційного розвитку залежно від застосування процесних або продуктових інновацій, що дозволяє врахувати галузеві особливості розвитку коксохімічних підприємств, для яких властиві переважно процесні інновації.

3. Аналіз стану підприємств коксохімічної промисловості показав, що основні проблеми їхнього функціонування та розвитку пов’язані з інноваційною сферою, оскільки інновації є невід’ємною частиною їх життєздатності. Запропонований і перевірений на прикладі підприємств коксохімічної промисловості методичний підхід до комплексного аналізу зовнішнього інноваційного середовища дозволяє врахувати особливості впровадження інновацій на коксохімічних підприємствах завдяки проведенню експрес-діагностики стратегічних орієнтирів, аналізу життєвого циклу базових технологій галузі та побудови діапазону змін ЯРІ, в якому розвиватимуться підприємства. За результатами такого аналізу визначено три стратегічні групи коксохімічних підприємств з високим, середнім та низьким ЯРІ.

4. Згідно із запропонованими методичними положеннями до проведення аналізу потенціалу на основі факторного аналізу основних показників діяльності коксохімічних підприємств визначено два фактори (забезпечення розвитку та функціонування). За допомогою цих факторів на основі подальшого кластерного аналізу сформовані три стратегічні групи: підприємства з високим, середнім і низьким рівнем потенціалу, що дозволяє підвищити обґрунтованість вибору стратегії інноваційного розвитку, спираючись на рівень потенціалу.

5. На основі запропонованого методичного підходу проведено аналіз інноваційного середовища та потенціалу коксохімічних підприємств і визначено підприємства, для яких характерні невідповідності між встановленими цілями щодо інноваційного розвитку та можливостями їх досягнення. Проведено інтерпретацію отриманих результатів та розроблено необхідні пропозиції щодо усунення визначених невідповідностей, що дозволяє знизити ризики та підвищити ефективність прийняття управлінських рішень.

6. Виокремлення двох найважливіших економічних характеристик – якісний рівень інновації і терміни її впровадження, від яких залежить успіх реалізації стратегічних інноваційних змін, дозволило сформувати на їх основі двовимірну матрицю, яка в розрізі обраної стратегії інноваційного розвитку значно спрощує процедуру та підвищує наукову обґрунтованість вибору програми інноваційного розвитку, доцільної для підприємства.

7. Згідно із запропонованими методичними підходами і положеннями та ґрунтуючись на результатах стратегічного аналізу, розроблено заходи щодо впровадження стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств, які дозволили обґрунтувати покрокову стратегію, що реалізується за рахунок інновацій, спрямованих на удосконалення базової технології та нових технологій виробництва продуктів уловлювання, а також програму інноваційного розвитку імітації для збереження цін на продукцію на основі досягнутого рівня рентабельності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Тышенко Д. А. Стратегия. Сущность, основные понятия и особенности процесса формирования стратегии в условиях трансформационной экономики // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 179. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 9 – 14.

2. Рогожин В. Д., Тышенко Д. А. Влияние S-образных кривых развития технологии на процесс формирования инновационных стратегий предприятий // Економіка розвитку. – 2004. – № 1. – С. 95 – 99.

3. Рогожин В. Д., Тишенко Д. О. Методичні підходи до вибору напрямків інноваційного розвитку підприємства // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 4. – С.130 – 139.

4. Афанасьєв М. В., Тишенко Д. О. Методика формування стратегії інноваційного розвитку підприємства // Управління проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. пр. – Луганськ: Східн. НУ, 2005. – № 1. – С. 42 – 49.

5. Тышенко Д. А. Анализ системы инновационного развития предприятия // Вісник національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”: Зб. наук. пр. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2005. – № 34. – С.141 – 144.

6. Афанасьєв М. В., Тишенко Д. О. Діагностування потенціалу інноваційного підприємства // Проблеми науки. – 2006. – № 7. – С. 16 – 21.

7. Тишенко Д. О. Експрес-діагностика нормативної складової в процесі аналізу інноваційного оточення підприємства // Економіка розвитку. – 2006. – № 2. – С. 81 – 82.

8. Тишенко Д. О. Етапи формування стратегії інноваційного розвитку підприємства // Коммунальное хозяйство городов: Научн.-техн. сб. Вып. 71. Сер. „Экономические науки. – К.: Техніка, 2006. – С. 38 – 42.

9. Тишенко Д. О. Роль та місце стратегії інноваційного розвитку в класифікаторі стратегій підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 214. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 603 – 609.

Статті у фахових виданнях за результатами конференцій

10. Тышенко Д. А. Ситуационный анализ процесса формирования инновационных стратегий предприятий // Управління розвитком. – 2004. – № 2. – С. 60 – 63.

11. Тишенко Д. О. Вплив якісного рівня інновації на ринковий успіх підприємства в довгостроковій перспективі // Управління розвитком. – 2005. – № 2. – С. 26 – 27.

12. Тишенко Д. О. Характеристика основних етапів формування стратегії інноваційного розвитку в сучасних умовах // Управління розвитком. – 2005. – № 3. – C. 106 – 107.

Тези доповідей до наукових конференцій

13. Тишенко Д. О. Визначення джерела ініціалізації інноваційного процесу // Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 45-й річниці Полтавського університету споживчої кооперації України (10 – 12 травня 2006 р.). – Полтава: ПУСКУ, 2006. – С. 81.

14. Тишенко Д. О. Особливості вибору програми дій в умовах процесних інновацій // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: Міжнародна науково-практична конференція (11 – 13 травня 2006 р.).– Львів: Вид-во ун-ту „Львівська політехніка”, 2006. – С. 187 – 189.

15. Тишенко Д. О. Сутність та зміст поняття „інновація” та його зв’язок з іншими поняттями // Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі: Матеріали 7-ої міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених. У 2-х ч. (19 – 21 травня 2006 р.). – Донецьк: ДРУК-ІНФО, 2006. – Ч. 2. – С. 153 – 155.

АНОТАЦІЯ

Тишенко Д. О. Формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка і управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2007.

Дисертацію присвячено вирішенню науково-практичного завдання формування стратегії інноваційного розвитку коксохімічних підприємств.

Доповнено класифікаційні ознаки інновацій, запропоновано ієрархічну класифікацію стратегій інноваційного розвитку підприємств з урахуванням особливостей процесних інновацій, а також характеру змін на підприємстві.

Удосконалено аналіз інноваційного середовища підприємства за допомогою експрес-діагностики стратегічних орієнтирів основних учасників ринку, дослідження базової технології галузі та магістрального напряму розвитку галузі, а також оцінку потенціалу підприємств коксохімічної промисловості на основі факторного аналізу з подальшою кластеризацією.

Запропоновано порівняльний аналіз стратегічних груп підприємств, отриманих на основі стратегічних орієнтирів і потенційних можливостей коксохімічних підприємств. Для підприємств, на яких було визначено невідповідність стратегічних орієнтирів їх потенційним можливостям, проведено формування стратегій їх інноваційного розвитку з урахуванням наявних похибок за допомогою класифікатора стратегій і матриці визначення стратегічної програми в межах стратегій інноваційного розвитку.

Ключові слова: інновація, стратегія інноваційного розвитку, магістральний напрям розвитку галузі, базова технологія, комплексний показник якісного рівня інновації.

АННОТАЦИЯ

Тышенко Д. А. Формирование стратегии инновационного развития коксохимических предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Научно-исследовательский центр индустриальных проблем развития НАН Украины, Харьков, 2007.

В условиях рыночной экономики успешность предприятия всецело зависит от высокого уровня его конкурентоспособности, который сегодня не может быть достигнут без внедрения инноваций во все сферы функционирования. Разработка и внедрение инноваций требуют значительных временных интервалов, что определяет необходимость стратегического подхода к их разработке и внедрению. Особенно сложными являются процессные инновации, которые характерны для коксохимической промышленности.

Диссертация посвящена исследованию комплекса вопросов, связанных с обобщением и развитием теоретических и методических подходов, разработкой практических рекомендаций к процессу формирования стратегии инновационного развития коксохимических предприятий.

В диссертации предложена классификация инноваций, в которой используется неучтенный ранее классификационный признак – инициаторы инноваций, которые подразделяются на органы исполнительной власти (государственные или местные) и хозяйствующие субъекты (юридические или физические лица).

В результате анализа существующих классификаций стратегий инновационного развития было определено, что они обладают такими недостатками, как сложность и отсутствие избирательного подхода к продуктовым и процессным инновациям. В диссертации предложена усовершенствованная классификация стратегий инновационного развития предприятия, которая имеет иерархическую структуру, позволяющую выбрать на первом уровне пошаговую или скачкообразную стратегию, на втором – стратегию в зависимости от продуктовых или процессных инноваций.

Предложен методический подход к комплексному анализу инновационной среды, который проведен в диссертации на примере коксохимической промышленности и заключается в экспресс-диагностике стратегических целей предприятий, анализе базовых технологий развития отрасли, магистрального направления развития отрасли (МНРО).

На данных об инновациях 17-ти отечественных и зарубежных коксохимических предприятий была проведена экспресс-диагностика стратегических целей. Ее результаты свидетельствуют о высоком уровне угрозы смены приоритетов технологической базы отрасли.

Такие выводы создали предпосылки для более детального изучения базовых технологий при помощи построения нелинейной модели S-образной кривой базовой технологии производства кокса в батарее с улавливанием химических продуктов коксования. Данная кривая была построена на основе модели Гартмана, что позволило интерпретировать стадию жизненного цикла базовой технологии с улавливанием как “спад”. Результаты анализа позволяют утверждать, что в коксохимическом производстве дополнительные преимущества имеют те предприятия, которые разрабатывают и внедряют инновации в рамках базовой технологии производства кокса в коксовых печах без улавливания химических продуктов коксования. В связи с этим инновационный процесс остальных предприятий является более рисковым и менее перспективным.

На основании комплексного показателя качественного уровня инноваций построен диапазон – МНРО, что позволило определить границы развития отрасли и относительное положение каждого из ее предприятий. Кроме того, на основании отдельных характеристик данного показателя сделано распределение коксохимических предприятий на три кластера – стратегические группы с высоким, средним и низким качественным уровнем инноваций.

С учетом предложенных в диссертации методических положений проведен анализ потенциала коксохимических предприятий за счет использования факторного анализа, который позволил выделить два объединенные фактора (обеспечения развития и функционирования предприятия). Кластерный анализ коксохимических предприятий, которым соответствуют изменения двух полученных факторов, показал, что предприятия распределяются на три кластера – стратегические группы с высоким, средним и низким уровнем потенциала.

Для определения уровня соответствия стратегических целей возможностям их достижения предложены методические рекомендации и проведен сравнительный анализ двух указанных стратегических групп предприятий. По его результатам определены несоответствия в стратегиях ряда украинских производителей кокса.

В диссертации для предприятий, на которых выявлены такие несоответствия, были даны предложения относительно выбора соответствующей их потенциалу пошаговой стратегии инновационного развития, в рамках которой рассмотрены альтернативы усовершенствования базовой технологии производства или внедрения новых технологий производства продукции улавливания химических продуктов коксования.

Для выбора соответствующей программы инновационного развития предложен научно-теоретический подход, основанный на использовании двухмерной матрицы “качественный уровень инновации – время ее внедрения относительно основных конкурентов”, которая позволила определить для рассматриваемых предприятий программу, соответствующую квадранту № 4: “Имитация. Сохранение цен без использования резервов рентабельности”.

Ключевые слова: инновация, стратегия инновационного развития, магистральное направление развития отрасли, базовая технология, комплексный показатель качественного уровня инноваций.

ANNOTATION

Tishenko D.A. Working out a strategy of innovation development at the coke-chemical enterprises. – Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate of Science in Economics. Speciality 08.00.04 – Economy and Managing Enterprises (by kinds of economic activity). – Scientific-Research Centre of Industrial Problems of Development, NASU, Kharkiv, 2007.

Topical problems of working out a strategy of the enterprise innovation development were determined in the dissertation.

Classification features left out of account were supplemented, enterprise strategies of innovation development with due regard for the peculiarities of innovation technological process and also the level of changes at the enterprise have been proposed.

Analysis of the enterprise innovation environment with the help of express diagnostics of the main market participants, research of the base branch technology and long-distance drift of the branch (LDB), searching component, as well as the capacity evaluation of the coke-chemical enterprises on the basis of factor analysis are suggested.

Comparative analysis of the enterprise strategic groups made on the basis of strategic guidelines and potential capacities of the coke-chemical enterprises has been proposed. For the enterprises with the discrepancy between strategic guidelines and potential capacities there has been worked out a strategy of their innovation development taking into account obvious errors with the help of strategy classifier and the matrix of determining strategic position within the framework of the innovation development strategy.

Key words: innovation, strategy of innovation development, long-distance drift of the branch, base technology, complex indicator of innovation qualitative level.

ТИШЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КОКСОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Підписано до друку 26.10.2007 Формат 6090/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк.

Наклад 100 прим. Зам. №____. Безкоштовно.

Надруковано в міні-друкарні ТОВ „Рейтинг”

61002, Україна, м. Харків, вул. Сумська, 37, т. 714-34-26