ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ОСВІТИ ДОРОСЛИХ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ТОМАРЖЕВСЬКА ІННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.9: 371.134(05624):373.66

Психологічні засади гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем

19.00.07 – “Педагогічна та вікова психологія”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України, м.Київ.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Рибалка Валентин Васильович,

Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих

АПН України, м. Київ,

старший науковий співробітник відділу педагогічної та вікової психології

і психології праці.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Москалець Віктор Петрович,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ,

завідувач кафедри загальної

та експериментальної психології;

кандидат психологічних наук,

Ілляшенко Тамара Дмитрівна,

Український науково-методичний центр

практичної психології і соціальної роботи

АПН і МОН України, м.Київ,

провідний науковий співробітник.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова, м.Київ,

Інститут педагогіки і психології,

кафедра практичної психології,

Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “17” квітня 2007 р. о 1530 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.451.02 в Інституті педагогічної освіти

та освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м.Київ,

вул. М.Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м.Київ,

вул. М.Берлинського, 9.

Автореферат розісланий “__” березня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Е.О.Помиткін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. В українській державі, на основі пріоритету загальнолюдських цінностей, визнано рівність прав усіх людей на освіту та захист цих прав з боку держави, розроблено та введено в дію низку нормативних документів, що регулюють питання навчання та професійної підготовки людей з особливими потребами. Зокрема, Закон України “Про освіту” декларує доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, рівність умов для повної реалізації здібностей, таланту, різнобічного розвитку кожної людини. Окрема стаття закону присвячена закладам освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації. Визначено специфічні потреби дітей-інвалідів у навчанні.

Наукові дослідження свідчать, що більшості студентів-інвалідів властиві суттєві психологічні проблеми, пов’язані із навчанням. Вони відчувають себе ізольовано, зневірюються у власних силах, їм властиві підвищена тривожність, роздратованість, емоційні розлади тощо. Гуманістичні принципи освіти передбачають урахування індивідуальних особливостей кожної людини та орієнтування на наявні в неї переваги та перспективи, що є вкрай необхідним в умовах сучасної професійної підготовки інвалідів.

Для нашого дослідження важливе значення мають праці, присвячені висвітленню психологічних аспектів гуманізації професійного розвитку особистості (Г.О.Балл, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, Н.Г.Ничкало, Л.М.Мітіна, О.М.Отич, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткін, Л.О.Хомич та ін.).

У дослідженні даної проблеми слід враховувати також положення наукових праць А.Г.Амбрумової, Л.І.Анцифєрової, Л.С.Виготського, Ф.Є.Василюка, Є.В.Єгорової, О.М.Ігнатович, Т.Д.Ілляшенко, Г.С.Костюка, Н.І.Литвинової, Б.Ф.Ломова, І.П.Манохи, В.П.Москальця, В.Г.Панка, Н.І.Пов’якель, О.Є.Самойлова, В.В.Синявського, О.В.Суворова, О.П.Хохліної та ін.

Більшість студентів-інвалідів, що навчаються разом із здоровими студентами, здобувають соціономічні, “допомагаючі” професії соціального працівника, соціального педагога, практичного психолога тощо. Об’єктом професійної діяльності такого типу є люди, які потрапили в життєво складні обставини, мають значні труднощі у зв’язку з хворобою, інвалідністю або через наслідки психотравмуючих ситуацій. Професійне навчання за соціономічним профілем спрямоване не тільки на отримання конкретних знань і навичок надання різних видів допомоги проблемним людям, але і собі, в чому виявляється більша схильність студентів-інвалідів до співчуття постраждалим. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях цьому аспекту проблеми приділяється недостатня увага, тому проблема професійного становлення особистості людей з обмеженими можливостями, удосконалення професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем на гуманістичних засадах є вкрай актуальною і вимагає комплексної теоретичної та експериментальної психолого-педагогічної розробки. Враховуючи вищезазначене, нами обрано тему дисертаційного дослідження “Психологічні засади гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження пов’язане з проблемною темою науково-дослідної роботи відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК №0102U000399. Тема кандидатської дисертації затверджена Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України від 30.10.2003 р., протокол №12, й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні, протокол №9 від 25.11.2003р.

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки студентів-інвалідів у вищих навчальних закладах в умовах спільного навчання із здоровими студентами.

Предмет дослідження – психологічні засади гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем.

Мета дослідження полягає у покращенні професійної підготовки студентів-інвалідів, які навчаються за соціономічним профілем, на основі теоретико-експериментального психологічного дослідження проблеми її гуманізації.

Гіпотеза дослідження: гуманістично, особистісно орієнтована професійна підготовка студентів-інвалідів може бути забезпечена за умов розробки та запровадження спеціального методологічного підходу і здійснення психологічного супроводу професійної підготовки, спрямованого на гуманізацію навчально-виховного процесу, що передбачає оптимізацію психологічного стану студентів з особливими потребами, актуалізацію їх внутрішніх психологічних ресурсів та особистісного потенціалу, формування професійно важливих якостей фахівця, що призначений надавати кваліфіковану допомогу іншим та собі.

У відповідності з предметом, метою та гіпотезою визначено завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Методи дослідження. Для вирішення зазначених завдань та перевірки гіпотези були використані методи: теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація та класифікація теоретичних і дослідних даних; емпіричні – методи спостереження, опитування, тестування, констатувальний експеримент, що були використані з метою вивчення прояву особистісних якостей студентів-інвалідів в умовах професійної підготовки; розвивальні – формувальний психолого-педагогічний експеримент, за допомогою якого перевірялась ефективність програми психологічного супроводу професійної підготовки студентів з особливими потребами; обробки та інтерпретації – методи статистичної обробки даних, які використовувалися з метою кількісної та якісної інтерпретації та узагальнення результатів експерименту (комп’ютерна програма SPSS – версія №11).

Експериментальна база дослідження: Хмельницький національний університет, Хмельницький інститут соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, Вінницький соціально-економічний інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. Дослідженням було охоплено 209 студентів, серед яких 101 особа складала групу інвалідів. В дослідженні брали участь інваліди другої (22 особи) та третьої (79 осіб) групи інвалідності із захворюваннями ендокринної системи, системи кровообігу, внутрішніх органів, травм та їх наслідків. В дослідженні не брали участь інваліди із порушеннями сенсорної сфери та тяжкими ураженнями опорно-рухового апарату. Всі студенти навчалися на соціономічних відділеннях ВНЗ (соціальна педагогіка, соціальна робота, практична психологія, фізична реабілітація, професійне навчання, трудове навчання) разом із здоровими студентами.

Наукова новизна дослідження: вперше обґрунтовано і запроваджено особистісно орієнтований підхід із соціономічною специфікою у професійній підготовці студентів-інвалідів за соціономічним профілем; запропоновано й апробовано програму гуманістично орієнтованого психологічного супроводу професійної підготовки студентів-інвалідів; набули подальшого розвитку уявлення про психологічні особливості особистісного розвитку студентів-інвалідів та психологічні засади гуманізації їх професійної підготовки.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що: створено та апробовано комплексну програму психологічного супроводу професійної підготовки студентів з особливими потребами; удосконалено відповідні форми і методи організації гуманістично спрямованої професійної підготовки студентів-інвалідів; розроблено методичні рекомендації для педагогічних працівників щодо покращення професійної підготовки студентів з особливими потребами за соціономічним профілем.

Результати, викладені у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані педагогами, соціальними працівниками, практичними психологами при організації роботи з даною категорією учнівської молоді.

Результати дослідження впроваджено в Кам’янець-Подільському державному університеті (довідка №48 від 28.11.2006 р.), Хмельницькому інституті соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка №159 від 1.12.2006 р.), Вінницькому соціально-економічному інституті Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка №1/27-993 від 11.12.2006 р.).

Вірогідність та надійність результатів роботи забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, адекватністю методик, що відповідають предмету, меті і завданням дослідження, використанням надійних методів статистичної обробки даних, поєднанням методів кількісного та якісного аналізу, позитивними наслідками впровадження результатів дослідження у практичну роботу педагогів, соціальних працівників і практичних психологів вищого навчального закладу.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2003, 2005, 2006), “Соціальна робота – ознака демократизації суспільства” (Хмельницький, 2004), „Теоретичні та методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції” (Київ, 2005), “Теорія і практика неперервної професійної освіти: науковий пошук, результати, перспективи” (Київ, 2007), на засіданнях відділу психології трудової та професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ, 2004-2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 9 одноосібних наукових працях, серед яких 3 статті опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 – у збірниках наукових праць, 3 – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (263 найменувань, з них іноземними мовами – 20) та 7 додатків на 59 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 162 сторінках. В тексті дисертації міститься 10 таблиць на 10 сторінках та 12 рисунків на 10 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 246 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, названо методи дослідження, вказано експериментальну базу, наведено дані про наукову новизну здобутих результатів, подано відомості про практичне значення і впровадження результатів, представлено структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади психологічного дослідження проблеми гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів” представлені дані теоретико-методологічного аналізу сучасної філософсько-психологічної та психолого-педагогічної літератури з проблеми гуманізації освіти учнівської молоді з особливими потребами; розглянуті психолого-педагогічні аспекти проблеми розвитку особистості школярів і студентів з вадами здоров’я; охарактеризований методологічний підхід до вивчення проблеми.

У першому підрозділі подано філософсько-психологічний та культурологічний аналіз наукових даних щодо розуміння змісту понять “гуманізм”, “гуманізація” зарубіжними спеціалістами (А.Адлер, В.С.Біблер, А.Маслоу, Р.Мей, К.Роджерс, Ж-Ж.Руссо, М.Хайдеггер та ін.), сучасними вітчизняними науковцями (Г.О.Балл, І.Д.Бех, І.А.Зязюн, С.У.Гончаренко, Ю.І.Мальований, В.В.Рибалка, О.Я.Савченко та ін.); наведено історичні дані з проблеми становлення та розвитку ставлення суспільства до інвалідів у контексті розвитку гуманістичних ідей.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що, в контексті професійної підготовки за соціономічним профілем, термін “гуманізм” співвідноситься з творчим розкриттям здібностей особистості, ціннісним розумінням її поведінки, духовного життя, світу людської культури тощо. Гуманістичні відносини передбачають прийняття іншої людини як найвищої цінності, повагу її гідності, інтересів та поглядів, допомогу їй у складних життєвих ситуаціях. Психологічний зміст гуманізації освіти полягає передусім у сприянні особистісному розвиткові учня, забезпеченні гармонізації цього розвитку та самоактуалізації особистості.

Сучасні психолого-педагогічні системи, технології навчання і виховання інвалідів виникають у відповідь на зміни у ставленні суспільства до їх прав. Існують різні підходи до розуміння інвалідності як такої. Медична модель розглядає інваліда як людину, яка внаслідок дефекту або хвороби є об’єктом медичного втручання. Акцент робиться на залежності інваліда від хвороби, а сам підхід заснований на стереотипах, завдяки яким інвалідність викликає жалість і страх. Соціальна модель розроблялася як спроба віднайти альтернативу домінуючому медичному сприйняттю інвалідності та спрямована на подолання тих бар'єрів, що ізолюють людей з інвалідністю і не дозволяють їм стати повноправними членами своїх співтовариств. За психологічною моделлю, саме гуманістичний підхід дає змогу людям з особливими потребами розвинути свої здібності, відчути себе не спостерігачем, а автором, творцем своєї “життєвої позиції”, суб’єктом життєтворення, відповідальним за свої вчинки.

На сучасному етапі досліджень, що стосуються впровадження психологічних ідей гуманізму в освіту, як актуальні постають питання гуманізації навчання та професійної підготовки дітей та молоді з особливими потребами саме як особистості.

У другому підрозділі проаналізовано психолого-педагогічні аспекти проблеми гуманізації навчання та виховання особистості школярів і студентів з вадами здоров’я, розглянуті психологічні питання впливу захворювання на їх особистість, психологічні проблеми, що виникають в процесі професійної підготовки студентів-інвалідів.

Процес гуманізації освіти визначає нове, більш адекватне спрямування особистісного ставлення до людей з обмеженими фізичними можливостями. Саме на сучасному етапі починається формування системи освіти, яка створює оптимальні умови для розвитку особистості досліджуваної категорії дітей та молоді.

В учнів даної категорії часто відмічаються проблеми у взаємовідносинах із однолітками, що негативно впливає на подальший розвиток їх особистості. Особливістю таких учнів у шкільному віці є виникнення нової соціальної потреби – знайти своє місце у колективі однолітків. Якщо ця потреба не реалізується, можуть виникнути різні афективні реакції, які проявляються у формі замкненості, образливості, озлоблення та агресивності.

Аналіз наукових робіт вітчизняних і зарубіжних спеціалістів (Р.М.Боскіс, К.Бюрклен, П.Віллей, Л.С.Виготський, Т.А.Власова, Н.Я.Іванов, В.В.Лебединський О.О.Литвак, А.Є.Личко, Ж.І.Шиф та ін.) дозволяє зробити висновок, що хронічні захворювання впливають на формування особистості у молоді, призводить до своєрідності розвитку пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, самоідентифікації інвалідів.

Сучасні наукові дані доводять наявність складних, багатокомпонентних взаємозв’язків між формуванням індивідуально-психологічних особливостей осіб з інвалідністю та психофізичними й соціальними обмеженнями, що зумовлені характером ураження та комплексом соціально-психологічних факторів впливу (І.Д. Бех, В.І.Бондар, Т.П.Вісковатова, В.В.Засенко, Т.І.Петрикова, С.Я.Рубінштейн, О.П.Хохліна т.ін.).

Останні психолого-педагогічні дослідження показують, що практика ізольованого навчання інвалідів у спеціальних навчальних закладах не може повною мірою забезпечити всі освітні потреби тієї частини інвалідів, ураження яких дозволяють здійснювати їх професійну підготовку разом із здоровими учнями. В зв’язку з цим, в системі освіти України запроваджується інтегрований підхід, сутність якого полягає в тому, що дітям та молоді з особливими потребами створюються рівні можливості з їх здоровими однолітками в отриманні професії.

У процесі навчання та професійної підготовки інвалідів не завжди повно враховуються особливості розвитку їх особистості. Наслідком цього є зниження активності учнів у навчальному процесі, їхнє невміння оцінювати і співвідносити свої можливості із професійними вимогами, що в подальшому негативно впливає на інтеграцію людини з особливими потребами в активне життя суспільства. Вони потребують психологічної допомоги вже на етапі професійної підготовки. Тому слід враховувати сучасні дослідження проблеми фасилітації, власне організації психологічної допомоги учнівській молоді та дорослим людям (О.Ф.Бондаренко, П.В.Лушин).

У третьому підрозділі розкривається сутність різних підходів і обґрунтовується необхідність розробки спеціального особистісного підходу у дослідженні психологічних засад гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем. Він розглядається як варіант особистісно орієнтованого підходу, який спрямований на розвиток і актуалізацію внутрішніх ресурсів особистості і передбачає створення особливих гуманістичних умов для гармонійного, творчого розвитку та самореалізації особистості студента з обмеженими можливостями.

Відповідно до цього, пропонується особистісно орієнтований підхід із соціономічною специфікою, що виявляється у наступних принципах:

1. Принцип цілісного розуміння особистості студента-інваліда, що потребує особливої уваги до нього, врахування його індивідуально-психологічних особливостей і проблем, специфіки професійного розвитку, гуманного, милосердного, дбайливого ставлення з боку оточуючих.

2. Принцип комплексного емпіричного вивчення професійно важливих якостей особистості студента-інваліда на основі використання професійної персонограми та комплексної психодіагностики базових властивостей його особистості.

3. Формування особистості студента з обмеженими фізичними можливостями в процесі гуманістично орієнтованого психологічного супроводу професійної підготовки та врахування „допомагаючої” специфіки оволодіння соціономічним профілем.

За такого підходу особистісно орієнтована професійна підготовка постає як процес створення сприятливих умов для розвитку особистості студента-інваліда. Остання виступає метою такої підготовки. У зв’язку з цим, навчання спрямовується на гармонізацію розвитку особистості інваліда, орієнтацію педагогічних працівників на пізнавальні, соціальні, професійні цінності його особистості, на гуманізацію процесу професійної підготовки, на врахування рівня підготовленості та реалізацію здібностей студента-інваліда. Основу особистості фахівця соціономічного профілю складають, насамперед, її гуманістичні цінності, які передбачають усвідомлення їм значущості іншої людини у всьому розмаїтті її душевних переживань, свідоме та емоційне її прийняття.

Серед найважливіших професійно важливих психологічних якостей представників „допомагаючих” професій можна виділити високий рівень розвитку комунікативних властивостей, прагнення до спілкування та міжособистісної взаємодії, доброзичливе ставлення до інших, сполучення високого рівня співпереживання та гарної саморегуляції. Психологічна допомога, спрямована на оптимізацію особистісного розвитку та усунення психологічних проблем студентів-інвалідів має виступати в якості складової їх соціономічної діяльності. Отримуючи психологічну допомогу у контексті даного підходу, студенти з особливими потребами, які навчаються за соціономічним профілем, стануть здатними до більш глибокої гуманістичної допомоги іншим людям і собі. Вирішуючи задачу реалізації своєї індивідуальності у вчинку подолання себе, у вчинку вибору повноцінного людського життя, інваліди водночас виконують особливу місію. Вони своїм життям виявляють для інших, актуалізують і утверджують собою онтологічність, буттєвість базових людських цінностей, можливість подолання життєвих проблем, неконструктивність розпачу тощо.

У другому розділі “Експериментальне вивчення особистісних якостей студентів-інвалідів в умовах професійної підготовки за соціономічним профілем” розроблено комплексну методику констатувального етапу дослідження, описується процедура проведення експерименту, аналізуються його результати, обґрунтовуються напрями гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем.

У першому підрозділі висвітлено комплексну методику констатувального експерименту. Завданням цього етапу дослідження є вивчення особистісних якостей студентів-інвалідів в умовах спільної із здоровими студентами професійної підготовки за соціономічним профілем.

Всі студенти, які приймали участь у дослідженні, навчалися на другому, третьому, четвертому та п’ятому курсах відділень соціономічного профілю: соціальна педагогіка, соціальна робота, практична психологія, фізична реабілітація, трудове навчання, професійне навчання. Дослідженням було охоплено 209 студентів, які розподілилися на експериментальну групу (101 особа – студенти з особливими потребами), та контрольну групу (108 осіб – здорові студенти).

В організації емпіричного дослідженні ми спиралися на концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості В.В.Рибалки, зокрема, на третій етап конкретизації та диференціації соціально-психолого-індивідуального виміру особистості, що передбачає вивчення таких підструктур особистості, як спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, інтелект, психофізіологія.

Відповідно до цього, обрано для вивчення певні базові особистісні якості студентів-інвалідів та відповідні до них методики. Ці якості особистості утворюють, в умовах гуманізації професійної підготовки не просто психограму як складову професіограми, а персонограму, яка включає систематизований перелік професійно важливих якостей особистості студента-інваліда як майбутнього соціального працівника, соціального педагога, практичного психолога та ін. (див. табл.1.).

Таблиця 1

Професійно важливі особистісні якості (персонограма) студентів-інвалідів та методи їх вивчення

Базові якості

персонограми | Професійно важливі особистісні якості |

Методи діагностики

Здатність до спілкування. | Високий рівень прояву комунікативних та організаційних схильностей. | Опитувальник КОС-2 (Б.О.Федоришин, В.В.Синявський).

Спрямованість особистості. | Спрямованість інтересів до професій та занять з людьми. | ОДАНІ-2 (С.Я.Карпіловська)

Риси характеру особистості. | Відкритість, дипломатичність, самоконтроль, адекватна самооцінка, прагнення до самовдосконалення, тактовність, впевненість у власних силах, чутливість. | Методика багатофакторного дослідження особистості Р.Кеттелла, шкали: А, C, D, E, F, G, H, I, L, M, N, O, Q1, Q2, Q3, Q4, MD.

Самосвідомість. | Самовпевненість, саморозуміння, самоприйняття, позитивне самоставлення; усвідомлення гуманістичної сутності професії. | Опитувальник самоставлення (В.В.Столін).

Досвід (життєвий та навчальний). | Задоволеність приналежністю до колективу, високий ступінь включеності та взаємодопомоги у ситуаціях, які цього потребують. | Бесіда; Методика вивчення психологічного клімату колективу (В.М.Зав’ялов).

Інтелект. | Оперативність, рухливість розумових процесів, розвинута аналітичність та інтелектуальні інтереси, прагнення до нових знань, широта поглядів. | Методика багатофакторного дослідження особистості Р.Кеттелла, шкали: B,M, Q1.

Психофізіологічні якості. | Екстравертованість - інтравертованість, емоційна стабільність – емоційна лабільність. | Особистісний опитувальник Г.Айзенка ЕРІ (адаптований А.Г.Шмельовим). Методика дослідження тривожності Спілбергера-Ханіна.

У другому підрозділі представлено результати констатувального експерименту з вивчення професійно важливих особистісних якостей студентів-інвалідів.

Результати обстеження піддавалися кількісному аналізу, зокрема використовувався загальностатистичний аналіз, знаходження відмінностей із застосуванням критерію Манна-Уітні. В результаті опрацювання зазначеного комплексу методик доведено існування відмінностей у прояві особистісних якостей студентів-інвалідів і здорових студентів відповідно до усіх базових професійно важливих якостей персонограми.

1. Результати статистичного порівняння за комунікативною шкалою методики “КОС-2” доводять існування відмінностей (р<0,000) між групами обстежуваних, а саме: у групі студентів-інвалідів показник низького рівня прояву комунікативних схильностей майже вдвічі більше, ніж у групі здорових студентів і сягає 15% (9% у групі здорових); студентів-інвалідів, які показали оцінку нижче середнього рівня – 63%, а серед здорових – 22%; середній рівень прояву комунікативних схильностей виявлено у 13% студентів-інвалідів та у 24% здорових студентів; високий та дуже високий рівень прояву комунікативних схильностей у групі студентів з особливими потребами продемонстрували значно менше осіб, ніж у групі здорових студентів (відповідно 9% і 45%). Отже, у більшої частини обстежуваних студентів з особливими потребами (78%) виявлено низький і нижчий середнього рівень прояву комунікативних схильностей. В них понижене прагнення до спілкування, вони відносно соціально пасивні, намагаються проводити час відокремлено від інших, не налаштовані на встановлення нових контактів, мають вузьке коло знайомств, почувають себе скуто у студентському колективі.

2. Професію “людина-людина”, яка відповідає соціономічному профілю підготовки, за опитувальником ОДАНІ-2, обрали лише 50% студентів-інвалідів, на відміну від 86% здорових. 25% студентів-інвалідів надають перевагу професіям типу “людина-природа” (7% - здорових студентів), 10% студентів з особливими потребами обирають професії типу “людина-художній образ” (у групі здорових – всього 3%).

3. Базова підструктура рис характеру особистості діагностувалася за допомогою особистісного опитувальника Р.Кеттелла 16-F (форма С), що дозволило графічно проілюструвати значимі відмінності у показниках двох груп досліджуваних (див. рис.1).

Рис.1.Усереднений характерологічний профіль студентів з особливими потребами і здорових студентів.

Узагальнений аналіз даних, отриманих за допомогою методики Р.Кеттелла, дозволяє говорити про те, що для вибірки студентів із особливими потребами характерним є наступний прояв (+ – більше, а - – менше у студентів-інвалідів, порівняно із здоровими студентами) факторів, що характеризують комунікативні властивості: (Е- (підпорядкованість), Q2- (конформізм), G+ (висока нормативність поведінки), N+ (дипломатичність), L+ (підозрілість). У стосунках з людьми у студентів-інвалідів спостерігається більша поступливість, настороженість, дипломатичність, життєва проникливість. Соціальна поведінка студентів-інвалідів характеризується більш вираженими конформними реакціями: залежністю від норм групи, несамостійністю у прийнятті рішень та дотриманням загальноприйнятих норм і правил. Сполучення таких факторів, як І- (твердість), М+ (мрійливість), О+ (схильність до почуття провини) дозволяє говорити про розвинуту уяву, мрійливість, рефлексію, невдоволеність собою, схильність до сумнівів, прагнення до самовдосконалення, спрямованість на свій внутрішній світ, низьку прагматичність поведінки, труднощі при вирішенні практичних задач.

Фактор МD- дає можливість говорити про занижену самооцінку, критичне ставлення до себе, незадоволеність собою та неприйняття себе.

Емоційна сфера особистості студента-інваліда характеризується наступними факторами: C (емоційна стабільність), O+ (схильність до почуття провини), Q3+ (високий самоконтроль), Q4+ (напруженість), N+ (дипломатичність), L+ (підозрілість). Таке сполучення показників говорить про певною мірою розвинутий контроль емоцій та поведінки, саморегуляцію. Однак, при цьому діагностується невдоволеність собою, недовірливість і тривожність, які породжують фрустрованість і низький рівень стійкості до стресу. Співвідношення факторів O+ (схильність до почуття провини), Q4+ (напруженість), L+ (підозрілість) дає підстави зробити припущення про наявність невротичного синдрому тривожності в структурі особистості студентів-інвалідів.

4. У відповідності з методикою В.В.Століна, були вивчені рівні самоставлення і середні значення факторів, з яких складається самоставлення досліджуваних студентів-інвалідів і здорових студентів. Студенти з особливими потребами схильні бачити переважно свої недоліки, що веде до невпевненості у собі, недооцінки своїх можливостей, знецінення продуктивності своєї діяльності. Фізичний недолік переноситься на образ “Я” у вигляді негативного емоційного ставлення до себе і схильності до надмірного самозвинувачення. Зниження симпатії до себе супроводжується виникненням негативних станів, властивих самозвинуваченню.

5. Зіставлення даних у двох студентських групах, інвалідів і здорових, отриманих за методикою оцінювання студентами психологічного клімату колективу, вказує на значну різницю між ними. Більше половини (60%) студентів-інвалідів оцінюють психологічний клімат колективу як несприятливий, тоді як серед здорових студентів ця цифра значно менша (23%).

6. Інтелектуальні особливості особистості студента-інваліда характеризуються наступним проявом факторів В+, М+, Q1- (за 16-факторним опитувальником Р.Кеттелла), що свідчить про оперативність, рухливість розумових процесів, високий рівень загальної культури, розвинуту уяву, консерватизм, критичність у прийнятті нового, дещо знижені інтелектуальні інтереси.

7. У студентів-інвалідів прослідковується тенденція до інтравертованості. Так, інтравертів серед таких студентів 34,6%, на відміну від 12,2% у групі здорових студентів. Найбільший відсоток в обох групах займають амбіверти. У групі студентів-інвалідів їх 34,6%, а у здорових студентів цей показник становить 41,6%. Більшості студентів-інвалідів (34,6%) властива інтраверсія з рисами емоційної лабільності (тихий, нетовариський, стриманий, ригідний, тривожний, такий, що легко розстроюється). Емоційно стійких серед студентів-інвалідів 13,6%, на відміну від 20,8% здорових студентів; емоційно лабільних 54,0% серед студентів з особливими потребами і 41,5% серед здорових.

Узагальнення результатів констатувального експерименту свідчать про те, що студенти з особливими потребами мають специфічні проблеми особистісного розвитку по кожній з підструктур особистості: А.Низький рівень розвитку комунікативних умінь, поступливість, що визначає їх дезінтегрованість у групі; Б.Спрямованість на соціальне схвалення, сумніви щодо власних бажань і планів; В.Невдоволеність собою, недовірливість і тривожність, стриманість у міжособистісних контактах, розвинута уява, мрійливість; Г.Низький рівень саморозуміння, самоприйняття, невпевненості у власних силах, бажання відповідати стандартам здорового рівня; Д.Недостатнє розуміння своїх здібностей; Е.Знижені інтелектуальні інтереси, консерватизм і критичність у прийнятті нового; Є.Інтравертований тип з рисами емоційної лабільності - нетовариський, стриманий, песимістичний, ригідний, тривожний, схильний до міркувань.

В умовах професійної підготовки за соціономічним профілем перелічені особливості не є професійно бажаними, більш того, вони викликають у самих студентів-інвалідів сумніви щодо доцільності процесу засвоєння професійних знань і умінь. Але, спілкуючись зі студентами-інвалідами особисто, ми переконалися, що більшість з них свідомо обрали соціономічний профіль, керуючись власним бажанням і за умови надання їм психолого-педагогічної допомоги в процесі його опанування, можна суттєво скорегувати небажані психологічні особливості, покращити їх психологічний стан та розвинути професійно важливі якості їх особистості.

У зв’язку з цим, постає питання запровадження гуманістично спрямованої психологічної фасилітації, підтримки студентів-інвалідів, яка б дозволила організувати професійну підготовку даної категорії студентів як таку, що забезпечуватиме належний професійно-особистісний розвиток та саморозвиток особистості інваліда.

У третьому підрозділі подано психологічне обґрунтування напрямів гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем. При цьому слід спиратися на наявні переваги і перспективи розвитку особистості студента-інваліда, на його компенсаторний потенціал, на реалізацію наявних і розвинутих можливостей студента. Це передбачає:

1. Розвиток комунікативних умінь, розширення, збагачення на цій основі позитивного досвіду сумісної діяльності та інтеграції зі здоровими студентами.

2. Позитивізацію самоставлення, підвищення самооцінки, подолання почуття дефективності, неповноцінності, невпевненості у собі.

3. Нормалізацію емоційних реакцій, зниження тривожності, імпульсивності, що дозволить позитивувати ставлення до себе та оточуючих та виробити ефективні поведінкові реакції.

4. Розвиток професійно важливих здібностей соціономічного профілю. Передбачається, що студент-інвалід, отримуючи в процесі навчання допомогу, стає здатним до більш глибокої гуманістичної фасилітації у майбутній професійній діяльності.

5. Цілеспрямоване включення студентів-інвалідів у систему емоційно-ціннісних відносин студентського і педагогічного колективу вищого навчального закладу, що стимулюватиме процес їх соціалізації та інтеграції із громадськістю та суспільством.

Визначені напрями гуманізації професійної підготовки досліджуваної категорії студентів-інвалідів за соціономічним профілем можна реалізувати в процесі постійного гуманістично орієнтованого психологічного супроводу, який розглядається як багатовимірний процес, зосереджений на розвитку позитивних сторін та врахування наявних переваг їх особистості, як процес, що сприяє встановленню віри у себе та свої можливості, підвищенню резистентності особистості до дестабілізуючих зовнішніх та внутрішніх чинників.

У третьому розділі “Експериментальна програма і методика психологічного супроводу професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем” – розкрито зміст і засоби психологічного супроводу професійної підготовки студентів-інвалідів, перевірено ефективність даної програми, обґрунтовано методичні рекомендації щодо її впровадження.

У першому підрозділі обгрунтовано програму і методику гуманістично орієнтованого психологічного супроводу професійної підготовки студентів-інвалідів.

Загальною метою програми психологічного супроводу професійної підготовки студентів-інвалідів є гармонізація їх особистісно-професійного розвитку.

Психологічний супровід професійної підготовки студентів-інвалідів спрямований на усунення їх психологічних проблем та оптимізацію особистісного розвитку. Водночас він виступає для них зразком здійснення їх власної соціономічної, „допомагаючої” професійної діяльності. Отримуючи психологічну допомогу у контексті вказаного супроводу, студенти з особливими потребами, які навчаються за даним профілем, стануть здатними до більш глибокої гуманістичної допомоги іншим людям.

Визначено принципи реалізації програми психологічного супроводу:–

принцип комплексності, послідовності та неперервності усіх заходів супроводу (моніторингу, просвіти, розвитку і самореалізації);–

принцип єдності психодіагностики, консультації, корекції, тренінгу особистості студента-інваліда;–

принцип цілеспрямованої гуманістичної активності суб’єктів супроводу.

Розробку програми було здійснено на основі врахування результатів констатувального експерименту щодо визначення особистісно-професійних характеристик студентів-інвалідів. Психологічний супровід включає в себе спеціальні форми, методи та засоби роботи психологічної служби ВНЗ. Програма психологічного супроводу реалізовувалася в інтегрованих групах, в яких навчалися студенти-інваліди та здорові студенти другого, третього, четвертого курсів ВНЗ соціономічних відділень (соціальна педагогіка – ІІ, V курс, практична психологія - ІІ, ІІІ курс, соціальна робота – ІІ, ІV курс). Супровід тривав протягом всього навчального року.

Програма передбачає чотири етапи – діагностико-прогностичний, консультативно-корекційний, тренінго-розвивальний та закріплюючий. Метою діагностико-прогностичного етапу є сприяння процесу самопізнання, спрямованого на виявлення й усвідомлення студентами якостей своєї особистості як професійно важливих. Даний етап психологічного супроводу передбачає проведення комплексної психодіагностики особистості студентів-інвалідів відповідно до підструктур професійної персонограми особистості. На основі отриманих за допомогою психологічного обстеження даних проводиться розробка конкретних цілей, завдань та стратегій подальшої консультативно-корекційної роботи психолога із студентами-інвалідами. Наступний етап програми – тренінго-розвивальний, на якому робота зі студентами проводилася у формі групових та індивідуальних занять, але перевага надавалась груповій роботі. Це обумовлено низкою причин: великими потенційними можливостями групової роботи з точки зору корекційно-розвивального ефекту, технічними перевагами та роллю референтно значущої для студента-інваліда групи. Тренінго-розвивальному етапу відповідають стратегії особистісного та професійного розвитку, фасилітації, тобто формування навичок „допомагаючої” діяльності, особистісної інтеграції студентів-інвалідів зі здоровими студентами.

На цьому етапі у психологічний супровід був включений гуманістично орієнтований психологічний тренінг, сценарій якого складався з трьох блоків. Вступний блок передбачав встановлення позитивних відносин між учасниками тренінгу та створення позитивної установки на діалог з членами групи. Формувальний блок передбачав розвиток комунікативних умінь, здатності до розуміння та співпереживання почуттям іншої людини, здатності до усвідомлення себе і власних можливостей, підвищення самооцінки, подолання невпевненості у собі, формування навичок регуляції емоційних станів, подолання підвищеної тривожності, імпульсивності тощо. Закріплюючий етап програми психологічного супроводу призваний зафіксувати сформовані професійно важливі особистісні якості майбутнього фахівця-фасилітатора і створити умови для їх переносу у реальне життя та практику професійної підготовки.

У другому підрозділі проведена перевірка ефективності гуманістично спрямованої програми психологічного супроводу професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем. Вивчення впливу програми психологічного супроводу було проведено за участю студентів-інвалідів другого, третього, четвертого курсів ВНЗ соціономічних відділень (соціальна педагогіка, практична психологія, соціальна робота та ін.). Контрольна та експериментальна група нараховували по 20 осіб, які брали участь у попередньому констатувальному експерименті. Завершальний психодіагностичний зріз передбачав, з метою скорочення навантаження на студентів-інвалідів, контроль прояву комунікативних властивостей, психологічного клімату і параметрів самоставлення їх особистості.

Порівняльний аналіз результатів формувального експерименту дозволив зробити головний висновок. В експериментальній групі, на відміну від контрольної, майже по всіх показниках сталися позитивні зміни (див. табл. 2.)

Таблиця 2

Узагальнені результати формувального етапу дослідження

Досліджувана ознака | Рівень прояву | Відсоток респондентів

Експериментальна група | Контрольна група

До

формуваль-ного експери-менту | Після формувального експерименту | До

формувального експерименту | Після

формуваль-ного експери-менту

Прояв комунікатив-них схильностей | Дуже високий | 5% | 10% | 5% | 5%

Високий | 10% | 30% | 20% | 20%

Середній | 10% | 20% | 35% | 35%

Нижче від середнього | 20% | 30% | 10% | 10%

Низький | 55% | 10% | 30% | 30%

Психо-логічний клімат |

Сприятливий | 20% | 55% | 25% | 25%

Нестійкий | 20% | 20% | 10% | 10%

Несприятливий | 60% | 25% | 65% | 65%

Самоставлення | Показник | Рівень прояву

Інтегральне позитивне самоставлення | 49,0% | 59,2% | 44,2% | 44,2%

Очікуване ставлення інших | 56,5% | 70,7% | 65,3% | 65,3%

Самовпевненість | 65,6% | 70,7% | 55,6 | 55,6%

Самоприйняття | 47,8% | 64,9% | 50,0% | 52,2%

Самоінтерес | 47,8% | 52,1% | 69,0% | 65,6%

Саморозуміння | 37,8% | 55,6% | 37,1% | 37,1%

Середні показники всіх рівнів розвитку комунікативних схильностей достовірно відрізняються у студентів експериментальної групи до і після проведення гуманістично орієнтованого тренінгу (р<0,001) і свідчать про позитивну динаміку прояву комунікативних схильностей. Наприклад, прояв комунікативних схильностей високого рівня у студентів-інвалідів експериментальної групи зріс після проведення гуманістично орієнтованого тренінгу на 20%, дуже високого – на 5%. В контрольній групі студентів-інвалідів рівень прояву показників комунікативних схильностей на час завершення формувального експерименту залишився незмінним.

Внаслідок формувального впливу в експериментальній групі зріс показник оцінки студентами-інвалідами психологічного клімату в академічній групі.

Показники самоставлення учасників експериментальної групи до і після тренінгу також помітно покращилися: показник інтегрального позитивного самоставлення зріс на 10,2%,; очікуване ставлення з боку інших – на 14,2%; самовпевненості – на 5,1%; самоприйняття – на 17,1%; самоінтересу – на 4,3%; саморозуміння – на 17,8%.

Внаслідок впровадження програми психологічного супроводу професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем в учасників експериментальної групи покращився психологічний стан, стали краще актуалізуватися їх внутрішні психологічні ресурси, особистісний потенціал, підвищився рівень сформованості професійно важливих якостей фахівця-фасилітатора, що призначений надавати кваліфіковану допомогу іншим людям, а тому і собі. Отже, гуманістично, особистісно орієнтовану професійну підготовку студентів із зазначеними особливими потребами доцільно забезпечувати на засадах запровадження особистісно орієнтованого підходу та реалізації програми гуманістично орієнтованого психологічного супроводу.

У третьому підрозділі обґрунтовано методичні рекомендації для педагогічних працівників щодо покращення професійної підготовки студентів-інвалідів:

1) З метою гармонізації особистісно-професійного розвитку студентів з особливими потребами в умовах професійної підготовки доцільно впроваджувати особистісно орієнтований підхід із соціономічною специфікою, що базується принципах цілісного розуміння, вивчення і формування особистості студента-інваліда;

2) Необхідно враховувати специфічні проблеми особистісного розвитку студентів з особливими потребами та позитивні сторони, переваги їх особистості, у порівнянні із здоровими студентами;

3) Застосовувати гуманістичний підхід до кожного студента через надання допомоги в саморозвитку, здійснення милосердного, толерантного, доброзичливого ставлення;

4) Сприяти цілеспрямованому включенню студентів-інвалідів у систему емоційно-ціннісних відносин студентського та педагогічного колективу ВНЗ, що стимулюватиме процес їх інтеграції у суспільство.

Студент-інвалід вимагає постійної уваги і турботи. Важливо не переривати міжособистісних зв’язків зі студентом, підтримувати постійний контакт з ним і надавати йому необхідну психолого-педагогічну допомогу у вигляді екзистенційного людського супроводу його особистісного і професійного становлення в умовах ВНЗ.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало підстави зробити такі висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових даних свідчить, що проблема гуманізації освіти і професійної підготовки учнівської молоді з особливими потребами на сучасному етапі є надзвичайно актуальною. Саме гуманістичне ставлення дає змогу молоді з обмеженими можливостями розвинути свої здібності, відчути себе не спостерігачем, а справжнім автором свого життя, суб’єктом життєтворення, відповідальним за свої вчинки, адже мета гуманізації професійної освіти полягає в тому, щоб розвинути людину в людині, підтримати її та закласти в ній механізм розвитку і самореалізації власної особистості, “знищити та компенсувати дефект” (О.В.Суворов).

В якості методологічного підходу у дослідженні проблеми гуманізації професійної підготовки студентів-інвалідів за соціономічним профілем використовувався особистісно орієнтований підхід із соціономічною специфікою, який базується на принципах цілісного розуміння особистості студента-інваліда, комплексного вивчення його індивідуально-психологічних якостей і проблем, гармонізації розвитку особистості студента-інваліда в процесі гуманістично орієнтованого психологічного супроводу професійної підготовки та врахування „допомагаючої” специфіки оволодіння соціономічними професіями.

2. В ході констатувального експерименту вивчені індивідуально-психологічні особливості та проблеми студентів-інвалідів в умовах професійної підготовки за соціономічним профілем – здатність до спілкування, спрямованість, риси характеру, самосвідомість, досвід, інтелект та психофізіологічні якості особистості. Перелік цих якостей утворює професійну персонограму фахівця соціономічного профілю, тобто орієнтир експериментального вивчення і професійного розвитку особистості студента-інваліда.

Специфіка особистісних проблем студентів-інвалідів виявляється в тому, що їм властива стриманість у міжособистісних контактах, вони зазнають труднощів у міжособистісному спілкуванні, схильні до самозвинувачення, часто відчувають провину. Для них характерні високий рівень тривожності, невпевненість, замкненість. Вони більш залежні від настрою, гірше контролюють свої емоції та