НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Тараєвська Леся Степанівна
УДК 330.52
СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ РОБОЧИХ МІСЦЬ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ: МЕТОДОЛОГІЯ, ПРОБЛЕМИ, ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ.
Спеціальність 08.00.07 – демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.
Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Бандур Семен Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, заступник голови.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор
Петрова Ірина Леонідівна, ВНЗ Університет економіки і права „КРОК”, завідувач кафедри менежджменту та маркетингу;
кандидат економічних наук,
Петрова Тетяна Павлівна, Міністерство праці та соціальної політики України, начальник управління політики зайнятості та трудової міграції.
Захист відбудеться „17„ вересня 2007 р. о 16 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий „14„ серпня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук І.К.Чукаєва
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Робоче місце на етапі переходу вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку потребує глибоких досліджень методології і практики формування стратегії створення якісно нової системи робочих місць у промисловості України. Проте вирішення цієї проблеми ускладнюється рядом обставин, а саме: методологічною невизначеністю самої категорії „робоче місце” та взаємодії факторів, які впливають на їх розвиток; відсутністю чітких орієнтирів трансформації робочих місць; не відпрацьованістю методичного інструментарію щодо кількісної та якісної їх оцінки; недостатньою проробкою теоретико – методологічних засад збалансування засобів праці і робочої сили на основі планування робочих місць.
Реалізація Україною стратегічного курсу на формування соціально-орієнтованої держави через здійснення економічної політики, пріоритетом якої є людський розвиток та піднесення життєвого рівня населення, не може успішно здійснюватися без чітких орієнтирів щодо створення нових та модернізації існуючих робочих місць, а також зменшення частки тих з них, які характеризуються важкими та шкідливими умовами праці. Звідси, особливої уваги заслуговує пошук та обґрунтування шляхів не лише піднесення технологічного рівня виробництва, а й забезпечення соціальних пріоритетів розвитку робочих місць з визначенням можливих напрямків їх реалізації.
Розробці проблематики, пов’язаної із розвитком робочих місць, присвячено багато наукових праць, зокрема таких відомих українських і зарубіжних вчених-економістів, як: І.В.Анішиної, С.І.Бандура, Д.П.Богині, І.К.Бондар, О.А.Грішнової, Т.А.Заяць, Е.М.Лібанової, А.А.Нікіфорової, В.В.Онікієнка, І.Л.Петрової, В.М.Петюха, О.Ю. Рудченко, А.В.Семенова, В.А.Савченка та інших.
Проте окремі її аспекти, зокрема ті, що пов’язані із розробкою стратегії розвитку робочих місць в нових соціально-економічних умовах модернізації промисловості потребують поглибленого дослідження, особливо в контексті переходу вітчизняної економіки на модель інноваційного розвитку. Все це обумовлює необхідність наукового пошуку нових підходів до вирішення проблеми розвитку робочих місць, а звідси – і актуальність даної теми її дослідження, головну мету та постановку конкретних завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота тісно пов’язана з комплексними фундаментальними дослідженнями Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема темами: „Формування стратегії забезпечення продуктивної зайнятості за умов модернізації економіки” (номер державної реєстрації – 0102U006924), роль автора в якій полягала в обґрунтуванні наукових положень щодо формування продуктивних робочих місць; та „Трансформація ринку праці України на етапі переходу до постіндустріального суспільства (номер державної реєстрації 0105U008892), в межах якої автором визначено пріоритетні напрями розвитку робочих місць у промисловості України. Крім того, тема дисертації пов’язана з планом виконання бюджетної науково-дослідної роботи “Дослідження та оцінка потенціалу пріоритетних напрямів економічного розвитку Івано-Франківської області”, затвердженої Вченою Радою Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Міністерства освіти і науки України (протокол №4 від 26 лютого 2003 р.), роль автора в якій полягала у визначенні стратегічних напрямків розвитку робочих місць в промисловості.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо формування стратегії розвитку робочих місць в промисловості України.
Відповідно до цієї мети в дисертації поставлено і послідовно розв’язувались такі основні задачі:
визначення сутності робочих місць та проблем їх розвитку за умов трансформації промисловості України;
обґрунтування методичних засад щодо здійснення комплексної оцінки сучасного стану розвитку робочих місць та оцінка рівня збалансованості їх з робочою силою;
розробка методологічної схеми та принципів формування сучасної стратегії розвитку робочих місць;
виявлення та оцінка характеру впливу системи факторів на розвиток робочих місць із застосуванням методу кореляційно-регресійного аналізу;
обґрунтування стратегічних напрямів розвитку робочих місць в промисловості України за умов її модернізації;
визначення та обґрунтування шляхів удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення збалансованості розвитку робочих місць і робочої сили;
оцінка перспектив розвитку робочих місць в промисловості України з визначенням соціальних пріоритетів та стратегії їх забезпечення в середньостроковому та довгостроковому періодах.
Об’єктом дослідження є процеси розвитку робочих місць та механізм їх регулювання.
Предметом дослідження – методологічні, методичні та прикладні проблеми розвитку робочих місць в промисловості України.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження слугували сучасні теорії і концепції формування і розвитку ринку праці, фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові досягнення вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі економіки праці, соціальної економіки і політики.
Для з’ясування сутності досліджуваних категорій, факторів та напрямів формування системи робочих місць, обґрунтування методологічних принципів розробки стратегії їх розвитку застосовувались такі наукові методи, як загальнонауковий діалектичний метод пізнання, абстрактно-логічний, системного аналізу. Оцінку сучасного стану розвитку робочих місць та рівень їх збалансованості з робочою силою здійснено із застосуванням методів кореляційно-регресійного та економіко-статистичного аналізу. Для обґрунтування прогнозної оцінки розвитку робочих місць в промисловості України використано прогностичний метод та метод побудови сценаріїв.
Інформаційною базою дисертації слугували законодавчі та нормативні акти України з питань регулювання ринку праці, матеріали Міжнародної Організації Праці, економіко-статистичні матеріали Державного комітету статистики України, результати досліджень науково-дослідних установ та матеріали науково-практичних конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі теоретико-методологічні та прикладні результати:
вперше:
введено в науковий обіг авторське визначення понять:
- „інтегральний коефіцієнт функціонування робочого місця” рівень якого залежить від коефіцієнтів: забезпеченості робочих місць основними елементами виробництва та їх використання; конкурентоспроможності продукції, яка виготовляється на ньому;
- „система формування економічних робочих місць”, яка передбачає створення передумов для їх розвитку (сприятливу кон’юнктуру, наявність інвестиційного та людського ресурсів, забезпечення платоспроможного споживчого попиту) та одержання кінцевого результату (виготовлення товарів, вигоду для працівника, можливість самореалізації);
- „стратегічні альтернативи розвитку робочих місць”, в основу яких покладено гіпотезу щодо визначення доцільності їх зростання, стабілізації та елімінації;
удосконалено:
- організаційно-економічний механізм забезпечення збалансованості розвитку робочих місць і кадрів, який складається з нормативно-правового, організаційно-управлінського та економічного блоків. На відміну від існуючих підходів, його основні елементи розглядаються у контексті формування концепції здорового ринку праці;
- методологічну схему визначення пріоритетів розвитку робочих місць та шляхів їх забезпечення в якій, на відміну від існуючих, передбачено необхідність врахування складу зайнятих і не зайнятих трудовою діяльністю категорій населення;
- методичні підходи до розробки стратегії розвитку робочих місць в основу яких, на відміну від існуючих, покладено гіпотезу переводу економіки України на модель інноваційного розвитку;
набуло подальшого розвитку:
- визначення сутності поняття „стратегія розвитку робочих місць в промисловості”, яке, на відміну від існуючих, розглядається як довгостроковий план дій, що спрямований на забезпечення ефективності новостворених робочих місць, повне використання існуючих, а також ліквідацію тих з них, які є морально та фізично застарілими і не можуть використовуватись у майбутньому;
- методика оцінки рівня збалансованості робочих місць і робочої сили у промисловості України яка, на відміну від традиційних, передбачає врахування співвідношення сукупної пропозиції робочої сили та попиту на неї з виділенням певних територіальних угрупувань;
- наукове визначення методологічно важливих принципів формування стратегії розвитку робочих місць, які на відміну від загальноприйнятих, підпорядковані її системному обґрунтуванню і можуть бути прийнятними для планування, моніторингу і контролю усіх складових такої стратегії.
Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих полягає також у комплексному та системному розв’язанні важливого науково-прикладного завдання – формування стратегії розвитку робочих місць в промисловості України на етапі її переходу до інноваційного типу розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони підпорядковані створенню ефективного механізму регулювання процесу розвитку робочих місць та забезпечення продуктивної зайнятості з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняного промислового комплексу.
Результати досліджень знайшли практичне застосування при підготовці Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України ряду важливих документів та матеріалів, направлених державним органам виконавчої влади, а саме: наукової доповіді Міністерству праці та соціальної політики України „Формування стратегії забезпечення продуктивної зайнятості за умов модернізації економіки”, в якій знайшли застосування пропозиції дисертанта щодо формування продуктивних робочих місць; „Стратегії соціально-економічного розвитку Сумської області на період до 2015 року”, в межах якої використано авторські розробки щодо перспектив формування регіональної інноваційної політики; матеріалів Міністерству освіти і науки України для підготовки загальної доповіді на Всеукраїнський форум „Стан та перспективи професійного розвитку трудового потенціалу України” (що відбувся 28 квітня 2005 р.), в яких використано пропозиції автора щодо розвитку та відновлення трудового потенціалу; матеріалів Міністерству праці та соціальної політики України, підготовлених на виконання доручення Президії НАН України щодо участі наукових установ у виконанні п.3 Указу Президента України „Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості та ринку праці в Україні”, в яких знайшли відображення результати дослідження дисертанта щодо впливу інвестиційної діяльності в галузях економіки на створення робочих місць (довідка №01- 11/169 від 26.02.2007).
Окремі положення дисертаційної роботи використані також Івано-Франківським міським центром зайнятості (довідка № МЦ-288/01-12/01 від 31.01.07), Регіональним агентством економічного розвитку при розробці Стратегії економічного та соціального розвитку Івано-Франківської області (довідка №50-01 від 22.11.06р.).
Крім того, результати дисертаційної роботи використовуються у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу при розробці та викладанні дисциплін “Управління трудовими ресурсами”, “Управління персоналом”, “Стратегічне управління”(довідка № 46.106 від 09.02.07 ).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій особисто автором розроблено теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації щодо формування стратегії розвитку робочих місць в промисловості України. Наукові положення, висновки і рекомендації, викладені у дисертаційній роботі, одержані дисертантом самостійно. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Принципові положення і основні результати дослідження апробовано на цілому ряді наукових конференцій: міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційна діяльність в системі державного регулювання” (Івано-Франківськ, 4-6 травня 1999); міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (Київ, 19-20 вересня 2000 р.); науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи їх вирішення” (Тернопіль, 20-22 червня 2002 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України” (Чернівці, 15-16 квітня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (Запоріжжя, 20 квітня 2005 р.); науково-практичній конференції “Державне регулювання ринку праці: сучасні технології та напрями їх розвитку” (Київ, 2006р.); всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціальні пріоритети економічного розвитку регіону: проблеми та перспективи” (Івано-Франківськ, 19-20 жовтня 2006р.); міжнародному проекті ”Місцеве партнерство для розвитку місцевого ринку праці” ( м.Щецін Інститут Німеччини та Північної Європи (Польща) 5-24 листопада 2006 р.)
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 3,1 др.арк., у тому числі 8 статей - у наукових фахових виданнях, з них особисто дисертанта – 6.
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 186 найменувань та 6 додатків. Повний обсяг дисертації становить 188 стор. комп’ютерного тексту, в тому числі 6 таблиць та 17 рисунків. Із загальної кількості таблиць і рисунків лише 3 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел займає 19 стор., додатки -12 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі „Теоретико-методологічні основи розвитку робочих місць” окреслено коло проблем щодо формування системи робочих місць в промисловості України; визначено сукупність факторів, які впливають на їх розвиток; обґрунтовано методологічні підходи до розробки сучасної стратегії розвитку робочих місць.
Опрацювання літературних джерел дозволило автору дійти висновку, що економічне зростання країни можливе лише за умови оновлення територіально-галузевої системи робочих місць, а її динамічний розвиток є важливим засобом підвищення добробуту населення.
На основі аналізу наукових здобутків у сфері формування стратегічних напрямків розвитку робочих місць поглиблено соціально-економічну сутність категорій: „робоче місце”; „фізичне робоче місце”; „економічне робоче місце”, а також обґрунтовано доцільність їх поділу за цими ознаками. На відміну від існуючих визначень, дисертант акцентує увагу на наявності на робочому місці працівника відповідної кваліфікації та виготовлення на ньому конкурентоспроможної продукції, тобто враховує ринковий попит. Безумовно, для функціонування робочого місця необхідні сприятлива кон’юнктура ринку, наявність інвестиційного ресурсу, зокрема основних та обігових коштів, людського ресурсу (наявність працівника відповідної кваліфікації та навичків), платоспроможний споживчий попит, який виявляється через купівельну спроможність населення.
Розвиток робочих місць в промисловості України пов’язаний з прикладними проблемами, серед яких в якості основних дисертантом виділено такі: відсутність спрямованої державної політики щодо розвитку робочих місць; нестача інвестиційних ресурсів; низький рівень продуктивності використання наявних робочих місць та накопичення надлишкових (непродуктивних) робочих місць; високий ступінь їх старіння та не відпрацьованість механізму щодо підтримки продуктивних робочих місць. Доведено, що вирішення цих проблем потребує нових методологічних підходів щодо структурної, інвестиційної та соціальної політики, розробки стратегії розвитку робочих місць з чітко визначеними пріоритетами.
На основі вивчення існуючих літературних джерел з проблем формування і розвитку ринку праці, а також методів його регулювання дисертантом удосконалено класифікацію факторів, які впливають на розвиток робочих місць в промисловості України, що відповідає вимогам системності та ґрунтується на певних ознаках. Серед яких: за походженням – об’єктивні, суб’єктивні; за наслідками дії – стабілізуючі, дестабілізуючі; за ієрархічним рівнем прояву – макро-, мезо-, та мікроекономічні; за характером впливу – екзогенні, ендогенні; за сферою впливу – соціально-економічні, фінансові, організаційно-економічні. Запропонована класифікація, на відміну від існуючих, відрізняється розширеним їх змістом.
Дисертантом доведено, що Україні необхідна глибоко опрацьована стратегія розвитку робочих місць, яка б враховувала реальну економічну ситуацію, що склалась в промисловості України та характер впливу різноманітних факторів. Така стратегія має сконцентрувати зусилля саме на тих важелях, які б сприяли досягненню високої продуктивності не лише новостворених робочих місць, а й існуючих, завчасно передбачала систему заходів по забезпеченню їх кваліфікованим і високоосвіченим трудовим потенціалом. Безперечно, в ній повинні бути визначені масштаби ліквідації тих робочих місць, які є як морально, так фізично застарілими і не можуть використовуватись у майбутньому.
Розробка стратегії розвитку робочих місць, на погляд дисертанта, повинна вестись за такою методологічною схемою: 1). Вивчення й оцінка існуючої системи робочих місць, характеру трансформації їхньої якісної структури, а також тенденцій руху останніх у галузевому і регіональному розрізах; 2). Визначення загальної потреби населення в робочих місцях з обґрунтуванням їхньої якісної структури в галузевому і регіональному розрізах; 3). Розробка концепції розвитку робочих місць, з визначенням оптимального варіанта галузевих і регіональних пріоритетів; 4). Визначення стратегічних альтернатив розвитку робочих місць, можливих напрямків їх реалізації, а також впливу на структуру зайнятих та загальну ситуацію на ринку праці; 5). Формування механізму інвестиційної підтримки процесу розвитку робочих місць з обґрунтуванням усіх джерел фінансування; 6). Розробка заходів по соціальній реабілітації працюючих тих підприємств, що розміщені на так званих депресивних територіях і підлягають закриттю або перепрофілюванню.
Згідно запропонованої дисертантом матриці оцінки наявних робочих місць, складеної на основі класичних моделей стратегічного планування, зокрема стратегічної моделі М.Портера, матриці Бостонської консультативної групи та матриці „Дженерал Електрик – Мак-Кінсі”, запропоновано наступні стратегічні альтернативи розвитку робочих місць: зростання, стабілізація, елімінація. Змістовне ж наповнення цих альтернатив полягає в наступному. Так, стратегічна альтернатива зростання передбачає збільшення кількості робочих місць за рахунок створення принципово нових або додаткових; стабілізації - збереження сталої їх кількості, в тому числі і тих, які не функціонують на даний період часу через несприятливу ринкову кон’юнктуру, але за умови її зміни можуть бути використані; елімінації - ліквідацію неперспективних робочих місць.
У другому розділі дисертації „Соціально-економічні регулятори розвитку робочих місць в промисловості України” викладено методичні підходи до оцінки сучасного стану розвитку робочих місць та рівня їх збалансованості з робочою силою в промисловості України; за допомогою кореляційно-регресійного аналізу здійснено оцінку впливу системи факторів на розвиток робочих місць; визначено стратегічні напрямки їх розвитку.
Виходячи із завдань дослідження, дисертантом удосконалено методичні підходи до оцінки робочих місць шляхом розрахунку інтегрального коефіцієнта їх функціонування. При його визначенні враховано, по-перше, рівень забезпеченості робочих місць основними елементами виробництва, тобто виробничим обладнанням, сировиною, матеріалами, напівфабрикатами з яких має виготовлятись продукція, а також працівниками відповідної кваліфікації; по-друге, рівень використання на робочих місцях основних елементів виробництва; по-третє, конкурентоспроможність виготовленої продукції. Спираючись на запропоновані методичні підходи, можна реально підійти до вирішення проблеми збалансованості між сукупною робочою силою і робочими місцями. Проте для їх застосування необхідна інтегрована система інформації, яка б відображала динаміку формування робочих місць та робочої сили, їх технічного оснащення та використання тощо.
Що стосується збалансованості робочих місць з робочою силою, то узагальнюючим критерієм може слугувати відповідний коефіцієнт, який відображає співвідношення сукупного попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці. Дисертантом здійснено таку оцінку згідно запропонованої методики. Результати розрахунків засвідчили, що загалом в промисловості України у 2005 році він становив 0,98. Це означає, що 2 % пропозиції робочої сили залишалися незадоволеною з точки зору забезпечення її робочими місцями, що можна вважати позитивною рисою (для порівняння у 2003 році цей показник становив 14 %). Однак, у багатьох областях України спостерігається кількісне перевищення сукупного попиту на робочу силу над її пропозицією, зокрема у: Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Луганській, Харківській. Трудорівноважна ситуація характерна для Київської, Полтавської, Дніпропетровської, Донецької, Одеської та Миколаївської областей (табл.1).
Слід зауважити, що за наявності кількісної збалансованості робочих місць і робочої сили реальною може бути відсутність її якісної збалансованості, тобто невідповідність якісних характеристик робочої сили (освіта, професійно-кваліфікаційна підготовка, стаж роботи, виробничий досвід і т.п.) потребам промисловості у певному регіоні. Наявність вакантних робочих місць не завжди свідчить про широкі можливості для працевлаштування, оскільки вакансії часто стосуються робочих місць з несприятливими умовами праці, низьким рівнем заробітної плати тощо. Як показує практика, вони не заповнюються працівниками впродовж тривалого періоду часу, оскільки не забезпечують економічних умов навіть для простого відтворення робочої сили. Проте має місце ситуація, коли новітні робочі місця не заповнюються у зв’язку з відсутності кваліфікованої робочої сили.
На основі проведеного дослідження дисертантом визначено стратегічні альтернативи розвитку робочих місць, можливі напрямки їх реалізації, з оцінкою їх впливу на кількісний склад робочих місць та структуру зайнятих, а також загальну ситуацію на ринку праці (рис.1).
Таблиця 1
Стан збалансованості робочих місць і робочої сили в промисловості України.
Область | Сукупний попит на робочу силу, тис.осіб | Пропозиція робочої сили, тис.осіб | Коефіцієнт збалансованості робочих місць і робочої сили
2003 | 2004 | 2005 | 2003 | 2004 | 2005 | 2003 | 2004 | 2005
АРК | 11,7 | 13,14 | 13,62 | 9,62 | 14,55 | 14,14 | 1,22 | 0,9 | 0,96
Вінницька | 11,956 | 13,52 | 14,35 | 14,14 | 12,48 | 10,81 | 0,85 | 1,08 | 1,3
Волинська | 6,97 | 9,74 | 10,58 | 11,49 | 8,67 | 9,45 | 0,6 | 1,12 | 1,12
Дніпропетровська | 23 | 25,68 | 25,69 | 27,2 | 27,27 | 25,13 | 0,84 | 0,94 | 1,02
Донецька | 23,88 | 25,87 | 26,3 | 24,47 | 26,66 | 24.79 | 0,97 | 0,97 | 1,06
Житомирська | 10,85 | 11,15 | 12,24 | 13,63 | 11,56 | 12,95 | 0,8 | 0,96 | 0,94
Закарпатська | 8,24 | 8,95 | 10,13 | 12,78 | 13,84 | 11,29 | 0,66 | 0,65 | 0,89
Запорізька | 13,69 | 14,91 | 15,44 | 13,57 | 13,94 | 13,19 | 1,01 | 1,07 | 1,17
Івано-Франківська | 11,58 | 13,28 | 13,76 | 13,29 | 13,09 | 11,66 | 0,87 | 1,01 | 1,18
Київська | 9,49 | 10,42 | 11,02 | 15,13 | 13,8 | 10,91 | 0,63 | 0,75 | 1,01
Кіровоградська | 8,34 | 9,25 | 10,04 | 9,08 | 10,5 | 11,56 | 0,92 | 0,9 | 0,87
Луганська | 15,78 | 17,14 | 17,32 | 16,83 | 16,32 | 14,79 | 0,94 | 1,05 | 1,17
Львівська | 11,56 | 12,98 | 14 | 21,01 | 20,5 | 20,2 | 0,55 | 0,63 | 0,69
Миколаївська | 9,3 | 9,44 | 9,55 | 8,6 | 8,7 | 9,52 | 1,08 | 1,17 | 1,01
Одеська | 8,34 | 8,99 | 10,7 | 6,77 | 9,55 | 10.64 | 1,23 | 0,94 | 1,01
Полтавська | 12,63 | 13,52 | 13,97 | 15,36 | 14,28 | 13,09 | 0,82 | 0,95 | 1,07
Рівненська | 7,88 | 9,34 | 10 | 15,44 | 15,13 | 12,75 | 0,51 | 0,62 | 0,78
Сумська | 11,61 | 12,08 | 12,06 | 13,4 | 11.66 | 10,71 | 0,87 | 1,04 | 1,13
Тернопільська | 7,74 | 8,58 | 10,4 | 13,84 | 14,92 | 14,65 | 0,56 | 0,57 | 0,7
Харківська | 17,02 | 18,69 | 19.97 | 19,38 | 19,35 | 17,99 | 0,88 | 0,96 | 1,11
Херсонська | 5,9 | 6,8 | 7,87 | 10 | 14,35 | 13,7 | 0,59 | 0,47 | 0,57
Хмельницька | 8,94 | 9,66 | 10,7 | 9,72 | 9,11 | 9,55 | 0,92 | 1,06 | 1,12
Черкаська | 11,62 | 12,42 | 13,11 | 11,32 | 12,95 | 14,55 | 1,03 | 0,96 | 0,9
Чернівецька | 4,51 | 5,95 | 6,06 | 7,99 | 11,83 | 10,54 | 0,56 | 0,5 | 0,57
Чернігівська | 9,87 | 10,09 | 10.31 | 10,06 | 9,66 | 9,35 | 0,98 | 1,04 | 1,1
Україна | 301,4 | 332,4 | 347,2 | 349,8 | 358,7 | 351,5 | 0,86 | 0,93 | 0,98
У третьому розділі Формування стратегії розвитку робочих місць в умовах модернізації промисловості” обґрунтовано принципи на основі яких має розроблятися стратегія розвитку робочих місць, визначено шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення збалансованості робочих місць і робочої сили, соціальні пріоритети їх розвитку, а також обґрунтовано етапи та систему заходів по реалізації запропонованої стратегії розвитку робочих місць в промисловості України на період до 2015 року.
Результати проведених досліджень дають підстави для висновку, що стратегія розвитку робочих місць в умовах модернізації промисловості має ґрунтуватись на всебічному вивченні соціально-економічної ситуації та макроекономічних тенденцій, включаючи зрушення в динаміці обсягів виробництва та в основних пропорціях зайнятості, а також врахуванні територіальних пріоритетів соціально-економічного розвитку галузей промисловості у тому чи іншому регіоні. Отже, формування стратегії розвитку робочих місць має спиратись не лише на конкретні результати дослідження окремої ситуації, а й на певні принципи, зокрема науковості, системності, комплексності, соціальної орієнтованості, збалансованості, достовірності, пріоритетності тощо, які б забезпечували економічне зростання суб’єктів господарювання з урахуванням специфіки їх розвитку. Ці принципи повинні мати системне обґрунтування з метою передбачення і запобігання можливим негативним соціальним наслідкам та уникнення небажаних ризиків.
Обґрунтовано, що для досягнення збалансованого розвитку робочих місць і робочої сили, необхідно розробити такий організаційно-економічний механізм, який був би здатний забезпечити прогресивні зміни у цій сфері. Для цього вкрай важливо при його формуванні чітко визначити не лише його складові, а й послідовність реалізації конкретних заходів, які полягають у: здійсненні комплексної оцінки рівня збалансованості робочих місць і робочої сили; врахуванні сукупності різноманітних умов і факторів, що формують інерційність процесів і перешкоджають досягненню збалансованості факторів виробництва; визначенні пріоритетів їх динамічного розвитку з урахуванням ступеня відповідності існуючих пропорцій між попитом на робочу силу і її пропозицією реальним запитам ринку праці, а також практичному застосуванні конкретних заходів, спрямованих на забезпечення збалансованості розвитку робочих місць і робочої сили.
На погляд дисертанта, такий організаційно-економічний механізм має складатися з певних блоків: нормативно-правового; організаційно-управлінського та економічного.
Нормативно - правовий блок має забезпечити формування доступного для всіх верств населення відповідного інформаційного центру, який би містив інформацію щодо нормативно-правового регулювання процесів розвитку робочих місць, сфери зайнятості та ринку праці загалом; закріпити в нормативно-правовому аспекті порядок залучення іноземних кредитних ліній та одержання міжнародної матеріально-фінансової допомоги для реалізації проектів, пов’язаних із створенням нових робочих місць, працевлаштуванням соціально вразливих верств населення; створення сприятливого інвестиційного клімату для здійснення активної інноваційної політики тощо.
В межах організаційно-управлінського блоку – має розроблятися організаційна схема обліку кількості і структури робочих місць; формуватися координаційна система узгодження між собою обсягів підготовки фахівців різними формами професійної освіти з урахуванням потреб ринку та можливостей працевлаштування; удосконалюватися система статистики, зокрема щодо інтегрованої інформації про ринок праці різного рівня деталізації та складності, перш за все стосовно наявного та очікуваного попиту та пропозиції робочої сили; створюватися прогностичні центри для передбачення очікуваних змін на локальних ринках праці з розробкою відповідних прогнозів обсягів і структури попиту на робочу силу та її пропозиції, а також реальних можливостей працевлаштування; забезпечуватися державний вплив на процеси створення нових додаткових робочих місць на територіях та в галузях пріоритетного розвитку, спроможних забезпечити істотне зростання рівня попиту на робочу силу високої кваліфікації.
Економічний блок передбачає: активізацію діяльності українського фонду підтримки промислових підприємств та сприяння розвитку його регіональних відділень; спрямування частини коштів, отриманих від приватизації державного майна на підтримку промислових підприємств; створення системи гарантій для забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами; застосування пільгового кредитування нових робочих місць на визначений термін та відповідно до кількості створених робочих місць; вдосконалення податкової політики; забезпечення сприятливих умов для розвитку такої форми фінансування підприємств, як лізинг.
З метою більш глибокого обґрунтування стратегічних напрямків розвитку робочих місць в дисертації запропоновано використовувати SWOT –аналіз, який дає можливість не тільки оцінити існуючі тенденції та перспективи їх розвитку, а й закласти підґрунтя для науково - обґрунтованого планування системи заходів щодо максимального використання наявних переваг та попередження певних загроз при здійсненні відповідної політики (табл.2).
Прогнозну оцінку розвитку робочих місць в промисловості дисертантом здійснено із застосуванням моделей, якими передбачено зміну їх структури в залежності від характеру впливу тих чи інших факторів. Дані сценарії відображені у двох варіантах прогнозу: оптимістичному та песимістичному. Першим варіантом передбачено розвиток робочих місць за сценарієм шансів (оптимістичний), другий - за сценарієм загроз(песимістичний).
На основі проведених досліджень автором запропоновано стратегію розвитку робочих місць, яка за своїм змістом підпорядкована концепції економічного зростання і розбудови соціальної держави. В ній визначено конкретні важелі та заходи по досягненню поставлених цілей, а також етапи їх реалізації.
Таблиця 2
SWOT –аналіз розвитку робочих місць в промисловості України
Сильні сторони: | Слабкі сторони:
- значний ресурсний потенціал для розвитку високотехнологічних галузей;
- наявність унікальних технологій та досвідчених кадрів для обслуговування наявних робочих місць;
- наявність потенціалу вакансій;
- економічне зростання останніх років є передумовою для створення нових та модернізації існуючих робочих місць. | - висока ступінь старіння наявних робочих місць;
- нестача інвестиційних коштів на їх розвиток;
- використання робочих місць не на повну потужність;
- наявність великої кількості робочих місць з шкідливими умовами праці та низькою заробітною платою;
- поступова руйнація системи робочих місць в промисловості.
Можливості: | Загрози:
- оновлення робочих місць за рахунок проведення активної державної підтримуючої політики;
- зменшення попиту на низько- кваліфіковану робочу силу;
- у результаті відносно невисоких темпів росту інвестицій в промисловість попит на кваліфіковану робочу силу буде зростати помірно;
- вступ України в СОТ дасть можливість поширення вільного доступу до експортних ринків і зняття обмежень в торгівлі, більш активного захисту інтересів українських виробників у міжнародних арбітражних інстанціях, недопущення та оскарження дискримінаційних санкцій проти української продукції;
- запровадження сприятливого інвестиційного і податкового режиму для підприємств, які створюють нові робочі місця. |
- втрата великої частини виробничих потужностей підприємств через довготривале їх недовикористання;
- подальше фізичне, функціональне і економічне старіння робочих місць;
- якщо не будуть ліквідовані залишкові робочі місця то це суттєво погіршить технологічну основу зростання виробництва і рівень конкурентоспроможності продукції;
- відсутність дієвих механізмів реалізації стратегії розвитку робочих місць;
- за умов не прийняття заходів, щодо покращання бізнес-середовища, то слід очікувати зниження інтересів інвесторів вкладати свої кошти в розвиток робочих місць в даний сектор економіки;
- не передбачувані наслідки приватизації підприємств;
- вповільнення темпів зростання обсягів виробництва.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі, на основі теоретичного узагальнення наявних проблем розвитку робочих місць та конкретних розробок автора розв’язано важливе науково – прикладне завдання щодо удосконалення методології та практики формування стратегії розвитку робочих місць в промисловості України на етапі переходу вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку. Виконане дослідження дозволило одержати вагомі наукові результати та дійти наступних висновків:
1. Основними проблемами розвитку робочих місць за умов модернізації промисловості України на етапі ствердження ринкових принципів господарювання є: відсутність цільової спрямованості державної політики в цій сфері; нестача інвестиційних ресурсів; низький рівень ефективності використання всіх факторів виробництва; не відпрацьованість фінансового механізму розвитку системи робочих місць.
2. Доведено, що для функціонування робочого місця необхідна сприятлива кон’юнктура ринку, наявність основних та обігових коштів, укомплектованість їх працівниками відповідної кваліфікації та навиків, платоспроможний споживчий попит, який виявляється через купівельну спроможність населення тощо. Робоче місце є головним засобом створення споживчих благ, забезпечення населення відповідними доходами та можливістю самореалізації відповідно до своїх уподобань, професії, досвіду;
3. Обґрунтовано, що Україні необхідна глибоко опрацьована стратегія розвитку робочих місць, яка б забезпечувала високий рівень їх продуктивності, особливо, новостворених, а також повне використання існуючих та забезпечення їх кваліфікованим і високоосвіченим трудовим потенціалом. Разом з тим у ній повинно бути передбачено ліквідацію робочих місць, які є як морально, так фізично застарілими і не можуть використовуватись у майбутньому. Формування такої стратегії має базуватися на врахуванні принаймні п'яти основних передумов, а саме: системному уявленні щодо реального стану справ у промисловості України відносно кількості та структури робочих місць; чітко окреслених глобальних стратегічних цілях розвитку країни, зокрема трансформаційних процесів, які відбуваються в промисловості; врахуванні особливостей механізму взаємозв'язку між усіма основними складовими еле-ментами робочого місця; науковому, аргументованому прогнозуванні можливих варіантів розвитку подій в залежності від впливу тих чи інших факторів на процес реалізації стратегії розвитку; визначенні основних рис і структурних елементів моделі трансформації промисловості, окремих його підсистем і робочих місць, зокрема, з позицій забезпечення динамізму та перспектив їх розвитку в цілому.
4. У дисертації розроблено методичні підходи до оцінки використання робочого місця, в основу яких покладено інтегральний коефіцієнт, розрахунок якого дозволяє дійти обґрунтованих висновків, щодо економічної ефективності та доцільності їх збереження. При його визначенні слід враховувати технічний стан основних елементів виробництва, тобто виробничого устаткування, забезпеченість сировиною, матеріалами, напівфабрикатами з яких має виготовлятись продукція, а також працівниками відповідної кваліфікації; рівень використання робочого часу та виробничого обладнання на робочому місці; попит на виготовлену продукцію (послуги) з боку споживача;
5. Спираючись на запропоновані методичні розробки, здійснено оцінку рівня збалансованості робочих місць і кадрів, згідно якої виділено наступні класифікаційні угрупування: регіони, для яких характерна трудонадлишкова ситуація, тобто низькі обсяги додаткового попиту на робочу силу і значна її пропозиція; регіони, для яких характерна розбалансованість як з точки зору сукупного попиту на робочу силу, так і її пропозиції; регіони із великим природно-ресурсним потенціалом і високими темпами розвитку промислових підприємств; регіони, для яких характерне рекреаційно-туристичне спрямування. За результатами такої оцінки визначено стратегічні альтернативи розвитку робочих місць (зростання, стабілізація та скорочення), а також можливі напрямки їх впливу на кількісний склад, структуру зайнятих та загальну ситуацію на ринку праці;
6. Формування стратегії розвитку робочих місць в промисловості України має спиратись на науково обґрунтовану систему принципів, використання яких дає змогу підвести під неї необхідну методологічну основу. Головними з них визначено принципи науковості, системності, комплексності, соціальної орієнтованості, збалансованості, достовірності, пріоритетності, гнучкості та періодичності.
7. Досягнення збалансованого розвитку робочих місць і кадрів потребує ефективного організаційно-економічного механізму, який повинен охоплювати нормативно-правовий, організаційно-управлінський та економічний блоки. При цьому важливе значення має стратегічне планування, яке створює можливості не тільки для об’єктивної оцінки існуючих тенденцій розвитку робочих місць, а й закладає підґрунтя для розробки більш ефективної державної соціальної політики у цій сфері. Важливим його компонентом є SWOT-аналіз.
8. У роботі запропоновано і обґрунтовано основні стратегічні напрями забезпечення соціальних пріоритетів розвитку робочих місць. Головними з них є: створення робочих місць, які відповідають сучасним вимогам, забезпечують дохід працівнику, який достатній для розширеного його відтворення і надають можливість самореалізації; перетворення неефективних робочих місць у соціально-привабливі, враховуючи перспективність галузі, радикально покращуючи умови праці, скорочуючи сферу важкої ручної праці, проводячи комплексну екологізацію виробничих процесів; підвищення соціально-орієнтованого адаптаційного потенціалу всіх галузей промисловості до нових умов господарювання; формування ефективно діючої системи управління соціальним розвитком, спрямованої на першочергове вирішення їх нагальних соціальних проблем.
9. Формування стратегії розвитку робочих місць повинно базуватись на відповідних прогнозних оцінках із застосуванням сценарних моделей трансформації їх структури в залежності від характеру впливу тих чи інших факторів. Такі сценарії дисертантом розроблено за двома варіантами: оптимістичному та песимістичному. Перший варіант передбачає розвиток робочих місць за сценарієм шансів (оптимістичний), другий - за сценарієм загроз(песимістичний).
З огляду на зазначене, в дисертації робиться узагальнюючий висновок, що формування стратегії розвитку робочих місць в промисловості України сприятиме успішній реалізації державної соціальної політики. Результати дослідження можуть використовуватися: при опрацюванні довгострокових програм соціально-економічного розвитку промислового комплексу України; підготовці відповідних розділів проектів законодавчих і нормативно-правових актів з питань макроекономічного управління, а також у навчальному процесі вищих навчальних закладів України за програмами підготовки магістрів за економічними та управлінськими спеціальностями й напрямами.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Бандур С.І., Тараєвська Л.С. Стратегія розвитку робочих місць в механізмі державного регулювання національного ринку праці. // Економіка та держава: Міжнар.наук.-практ.журнал. - 2006. - №1. – С.73-76. Особистий внесок дисертанта: розробка принципів формування стратегії розвитку робочих місць.
2. Тараєвська Л.С. Стратегічні напрями розвитку системи робочих місць в промисловості України.// Економіка промисловості України: Зб. наук.пр. – К.: РВПС України НАН України. - 2005. - С.61-66.
3. Тараєвська Л.С. Проблеми розвитку робочих місць в промисловості України.// Вісник Прикарпатського університету. Серія: Економіка. - 2007.-Вип. 4.- С.202-205.
4. Тараєвська Л.С. Стратегія розвитку робочих місць як невід’ємна складова стратегії економічного та соціального розвитку. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Стратегічне планування економічного розвитку: Зб. наук. пр. – Львів: ІРД НАН України. - 2004. – Вип.5(XLIX). – С.116-122.
5. Тараєвська Л.С. Економічний потенціал Карпатського регіону через призму визначення пріоритетів та напрямів формування системи робочих місць у промисловості.// Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ – 2003.- Вип.І. –
