Міністерство освіти і науки України

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса IIIевченка

ТКАЧОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 37.017.92

АКСІОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНИХ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Луганськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий доктор педагогічних наук, професор

консультант: ХАРЧЕНКО Сергій Якович,

Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: – доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання, директор;

– доктор педагогічних наук, професор

Золотухіна Світлана Трохимівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди,

завідувач кафедри загальної педагогіки;–

доктор педагогічних наук, професор

Сметанський Микола Іванович,

Вінницький державний педагогічний

університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться “23” лютого 2007 року о 1100 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: вул. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: вул. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011.

Автореферат розіслано “22” січня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Зміни, що відбуваються в сучасній Україні, сприяють подальшому розвитку суспільства на шляху до соціально-економічної стабілізації. Необхідними передумовами успіш-ності цього процесу є забезпечення свідомого ставлення й відпо-відальності кожної особистості за результати перетворювальної діяль-ності, а також сформованості в неї соціально значущих аксіоло-гічних орієнтирів, здатності до самовизначення й адекватного вибору дій у різ-них життєвих ситуаціях та ціннісного виміру власних вчинків.

Ціннісні пріоритети індивідуума формуються під впливом різно-манітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють шкільні заклади освіти, які є одними з основних осередків соціалізації молоді. Саме вони мають реальні можливості для того, щоб залучити молодь до загальнолюдських та національних цінностей, прогресивних ідеалів і сформувати молодих людей як свідомих та активних членів сучасного суспільства. Розв’язання цього складного завдання науковці й освітяни-практики насамперед вбачають у реформуванні системи шкільної освіти крізь призму впровадження аксіологічного підходу. Такий підхід передбачає перенесення акцентів з викладання учням конкретної системи знань, чому приверталася першочергова увага вчителів у традиційній організації шкільного педагогічного процесу, на озброєння молодих людей певними ціннісними домінантами, що мають забезпечити соціальну значущу спрямованість їхньої життєвої активності.

Основні ідеї й вимоги до організації та здійснення шкільного педаго-гічного процесу на аксіологічних засадах знайшли своє відображення в Національній доктрині розвитку освіти, Законі України “Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) та інших державних документах, у яких наголошено на необхідності забезпечення ефективного функціонування шкільних закладів у нових соціокультурних умовах, формування особистості учня на засадах загальнолюдських, загальноєвропейських і національних цінностей.

Значний внесок у розвиток ціннісної проблема-тики зробили К. Алексейчук, С. Анісімов, Є. Ануфрієв, Р. Апресян, А. Арнольдов, С. Артановський, Е. Баллер, Л. Буєва, Є. Бистрицький, В. Грехнев, А. Гусейнов, Е. Гусинський, А. Здравомислов, Ф. Знавецький, М. Каган, В. Ларцев, В. Малахов, Е. Маркарян, В. Москаленко, М. Рокич, В. Сержантов, Е. Соколов, У. Томас, В. Тугарінов, Ю. Турчанінова, З. Файнбург, І. Фролов та інші. На різних історичних етапах розвитку людства окремі аспекти ціннісної проблематики були в центрі уваги таких відомих педагогів, як Я. А. Коменський, Й. Г. Песталоцці, А. Макаренко, В. Сухомлинський. Дослі-дженням цін-ностей як педагогічної проблеми займалися також пред-став-ники філософсько-психологічної гуманістичної концепції, біля вито-ків якої стояли А. Маслоу і К. Роджерс.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах належить до актуальних проблем сучасної педагогіки. Різні аспекти вказаної проблеми розкрито у працях багатьох науковців. Так, думки щодо педагогічного процесу як цілісного поєднання навчання та виховання висловлено такими педагогами, як М. Бунаков, В. Вахтерев, П. Каптерев, П. Лесгафт, С. Миропольський, В. Стоюнін, С. Золотухіна, О. Іонова, В. Ка-ширін, Б. Коротяєв, В. Ку-кушин, В. Кушнір, П. Підкасистий, О. Попова, В. Сластьонін, М. Сметан-ський та інші. Специфіку педагогічного процесу як цілісної системи з’ясовано в наукових працях П. Блонського, О. Музиченка, С. Щацького, Ю. Бабанського, Т. Ільїної, Г. Костюка, В. Краєвського, Н. Мойсеюк, Ф. Корольова, А. Куракіна, В. Лозової, Л. Новикової, І. Підласого, Ю. Сокольникова, В. Ягупова та інших.

Теоретико-методологічні основи ціннісної проблематики в царині освіти розкрито в наукових наробках І. Беха, Т. Бутківської, Л. Ваховського, О. Вишневського, В. Галузинського, В. Гінецинського, М. Євтуха, П. Ігнатенка, І. Зязюна, В. Кременя, М. Никандрова, С. Ніколаєнка, В. Огнев’юка, З. Равкіна, О. Савченко, О. Сухомлинської, В. Ткаченка. Питання щодо ціннісного наповнення змісту педагогічного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах висвітлено в наукових працях С. Гончаренка, В. Караковського, Ю. Мальованого, В. Зінченка, Л. Єрганжієвої, Є. Ямбурга та інших.

Місце цінностей у системі громадянської освіти та національного виховання досліджують І. Бондаренко, М. Боришевський, П. Давидов, Ю. Завгородній, І. Зязюн, Л. Крицька, В. Курило, С. Савченко, І. Тараненко, Б. Чижевський, Г. Філіпчук тощо. Цінності здорового способу життя й шляхи їх трансляції молоді вивчають Г. Тарасенко, В. Оржеховська, О. Гречишкіна та інші.

Цінності родинного виховання висвітлюють у своїх працях В. Посто-вий, О. Докуніна, М. Стельмахович. Аксіологічні основи процесу вдоскона-лення професійної діяльності вчителів аналізуються в наукових дослі-дженнях Н. Асташової, І. Бужиної, М. Васильєвої, Н. Волкової, В. Гриньової, І. Ісаєва, О. Мороза, О. Морозової, В. Семиченко, Р. Скуль-ського, В. Сластьоніна, В. Стрельнікова, А. Сущенка, Г. Чижакової, С. Харченка та інших учених.

Отже, сьогодні проблемі цінностей у царині освіти приділяється значна увага як з боку вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Проте серед педагогічних праць з питань цінностей відсутні такі, в яких було б науко-во обґрунтовано систему педагогічного процесу на аксіологічних засадах, визначалися б умови її успішної реалізації. Ознайомлення з ре-зультатами теоретичних напрацювань учених і практичним досвідом роботи загальноосвітніх навчальних закладів дало змогу виявити низку суперечностей, зокрема таких:

· між потребою у формуванні всебічно розвинених особистостей на засадах загальнолюдських і національних цінностей та відсутністю розроб-леної педагогічної системи у шкільних навчальних закладах з пи-тань формування індивідуальностей, в яких персональні життєві пріори-тети узгоджувалися б з означеними цінностями;

· між цілісним характером шкільного педагогічного процесу та дискретним його відображенням у змісті виховання й навчання;

· між потребою суспільства в переорієнтації педагогічного процесу на демократичні цінності та відсутністю необхідного для цього науково-методичного забезпечення.

Науково-практичні потреби в розв’язанні виявлених суперечностей дозволяють сформулювати проблему обраного дослідження, котра по-лягає в необхідності теоретичного обґрунтування й науково-методичної розробки системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах, а також у визначенні мо-делі змісту її науково-методичного забезпечення. Актуальність, теоре-тичне і практичне значення проблеми, відсутність науково-методичного за-без-пе-чення її розв’язання й зумовили вибір теми дослідження “Аксіо-логічні засади педагогічного процесу в сучасних загально-освітніх навчаль-них закладах”.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної теми науково-дослідної роботи Луганського націо-нального педа-гогічного університету імені Тараса Шевченка “Психолого-педагогічні умови становлення суб’єктності: теоретичні та прикладні аспекти” (реєстраційний номер 0103U003609). Обрану тему дисер-тації затверджено вченою радою Харківського національного педаго-гічного уні-вер-ситету імені Г. С. Сково-роди (протокол № 5 від 23 грудня 2004 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 25 січня 2005 року).

Об’єкт дослідження – педагогічний процес у загальноосвітніх нав-чаль-них закладах.

Предмет дослідження – система організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування й науково-мето-дична розробка системи організації педагогічного процесу в за-гально-освітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах.

Провідною для концепції дослідження є ідея цінностей як резуль-тату визначення якостей і властивостей предметів, явищ та процесів, що задовольняють потреби й прагнення людей, сприяють самореалізації їх у всіх сферах життєдіяльності, а педагогічний процес у шкільних закладах – як засобу опанування цих цінностей молоддю. Аксіологічний підхід дає можливість зробити об’єктивний аналіз провідних тенденцій розвитку сучасного суспільства й у світлі цього переосмислити першо-чергові для сьогоднішньої школи педагогічні завдання, визначити головні для неї ціннісні пріоритети. Ці пріоритети в ца-рині педагогіки, з одного боку, мають узгоджуватися з домінуючими на сучасному етапі розвитку суспільства соціальними цінностями гуманістичної спрямо-ваності, а з ін-шого, – відповідати специфіці навчально-виховної діяльності, забезпечу-вати її орієнтацію на впровадження зазначених цінностей.

На рівні окремого індивідуума аксіологічний підхід спрямовує педаго-гічний процес на пошук і втілення на практиці оптимальних шляхів трансля-ції особистості актуальних соціальних цінностей. Реаліза-ція цього під-ходу у школі дозволяє озброїти молодих людей знаннями, ціннісними вміннями ключових компетенцій життєдіяльності в умовах динамічних соціальних змін, сформувати в них персональні системи цінностей, які найбільшою мірою відповідатимуть їхнім індивідуальним потребам, жит-тєвим цілям, інтересам, стимулюючи набуття ними досвіду соціально корисної діяльності й поведінки, а також створюючи оптимальні умови для саморозвитку й самоактуалізації кожної особи. Отже, можна сказати, що аксіологічний підхід сприяє формуванню в кожної особистості соціаль-но значущих потреб, їх узгодженню з інтере-сами всього суспільства.

Визначена концептуальна ідея зумовлює необхідність організації в загальноосвітньому навчальному закладі ціннісно-зорієнтованого педа-гогіч-ного процесу, який розглядається в дослідженні як результат цілісного поєднання процесів навчання і виховання учнівської молоді на аксіоло-гічних засадах. Тому під час його реалізації потрібно враховувати специ-фічні закономірності кожного з цих процесів. Слід також підкресли-ти, що забезпечення аксіологічного підходу в межах загальноосвітнього навчаль-ного закладу неможливе без розробки і впровадження педагогіч-ного процесу як певної системи, що включає такі структурні компоненти: цілі й завдання, зміст, методи і форми, механізми реалізації, виявлені резуль-тати та в разі необхідності їх корекцію.

Загальна гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроб-лена й теоретично обґрунтована цілісна система організації педагогічного процесу у шкільних навчальних закладах на аксіологічних засадах може сприяти вдосконаленню ціннісної свідомості (ціннісних знань, ідеалів, цілей, мотивів, спонукань та ін.), розвитку емоційно-чуттєвої сфери учнів (формуванню в них любові й поваги до людей, милосердя, доброти, справедливості, толерантності, почуття власної гідності тощо), гуманізації їхніх взаємовідносин з людьми та світом взагалі, оволодінню вміннями-цінностями ключових компетенцій життєдіяльності в динамічному суспіль-стві (соціально-методологічних, полікультурних, комунікативних, інформа-ційних, самоосвітніх умінь-цінностей і вмінь-цінностей у сфері здоров’я та здорового способу життя).

Загальна гіпотеза конкретизована в часткових:

· ефективність організації педагогічного процесу на аксіологічних засадах забезпечується реалізацією його системоутворювальних компо-нентів: мотиваційно-цільового, процесуально-діяльнісного й аналі-тико-рефлективного;

· упровадження аксіологічного підходу в педагогічну взаємодію між учителями та школярами сприяє повноцінній самореалізації кожного її учасника як унікальної особистості.

Відповідно до проблеми, об’єкта, мети, концепції, гіпотези визна-чено основні завдання дослідження:

1) проаналізувати філософські, психологічні, соціологічні, педа-го-гічні праці з питань цінностей, організації педагогічного процесу;

2) обґрунтувати концепцію забезпечення аксіологічного підходу в педагогічному процесі школи;

3) теоретично обґрунтувати систему організації ціннісно-зорієнтова-ного педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах;

4) розробити модель змісту науково-методичного забезпечення функ-ціо-нування цілісного педагогічного процесу на аксіологічних засадах та експериментально перевірити її ефективність;

5) визначити критерії й показники ефективності реалізації цілісної системи педагогічного процесу на аксіологічних засадах у загально-освітніх навчальних закладах;

6) розробити методичні матеріали у вигляді навчальних, науково-методичних посібників, методичних рекомендацій для вчителів шкіл, студентів і викладачів вищих педа-гогічних закладів освіти з питань упро-вадження аксіологічного підходу в педагогічний процес сучасної школи.

Методологічну основу дослідження становлять:

· аксіологічний підхід, що забезпечує дослідження шкільної освіти як ціннісно-зорієнтованого соціального інституту, котрий значною мірою зумовлює аксіологічну детермінованість молоді;

· системний підхід, який дозволяє розкривати, усвідомлювати зако-номірні зв’язки між структурними компонентами різних систем. У кон-тексті нашого дослідження насамперед ідеться про такі системи: про-відні соціальні цінності сучасного суспільства й освітні цін-ності як їх структур-ний компонент, а також цілісний педагогічний процес у шкільних закла-дах та особистість як складну соціально-біологічну істоту;

· синергетичний підхід, що виступає підставою розглядати об’єкт дослідження в його постійному розвитку відповідно до внутрішніх законів і загальних тенденцій розвитку природи, суспільства та Всесвіту взагалі;

· культурологічний підхід, який дозволяє сприймати цінності й саму систему освіти як складники людської культури і водночас її важли-ві показники. Як і культура взагалі, цінності знаходяться у стані постійного розвитку;

· особистісно-діяльнісний підхід, що допомагає усвідомлювати сут-ність особистості як діючої в суспільстві істоти. Через зовнішньо чи внут-ріш-ньо оформлену діяльність вона здатна активно і вибірково опано-вувати провідні соціальні цінності, зокрема у шкільному педагогічному процесі;

· компетентнісний підхід, котрий передбачає забезпечення в педа-гогічному процесі школи озброєння учнів необхідними вміннями-цін-ностями ключових компетенцій життєдіяльності в суспільстві, яке постійно і швидко змінюється. У цьому разі система персональних цін-ностей виступає для особистості своєрідною призмою, крізь яку вона оцінює вчинки людей і події навколишнього світу;

· акмеологічний підхід, який виявляється у створенні оптимальних умов для самореалізації людини, розкриття її потенційних можливостей, досягнення нею найбільш високого рівня розвитку. Важливим аспектом у такому випадку є висвітлення ролі персональних цінностей в особистіс-ному зростанні людини.

Теоретичну основу дослідження становлять:

· філософська теорія цінностей (С. Анісімов, О. Дробницький, М. Каган, В. Тугарінов, Ю. Турчанінова, З. Файнбург, І. Фролов та інші);

· теоретичні засади щодо цілісності педагогічного процесу (Ю. Бабанський, В. Давидов, С. Золотухіна, В. Краєвський, В. Кушнір, В. Лозова, Л. Новикова, М. Сметанський та інші);

· основні положення теорії особистості, діяльності й спілкування (І. Бех, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, О. Лактіонов, О. Леонтьєв, А. Маркова, А. Маслоу, С. Рубінштейн та інші);

· сучасні концепції педагогічної діагностики знань (Б. Гершун-ський, М. Вайндорф-Сисоєва, Л. Крившенко, І. Лернер, І. Підласий, П. Підка-систий та інші);

· принципи і положення особистісно-зорієнтованої освітньої пара-дигми (Ш. Амонашвілі, І. Бех, Є. Бондаревська, В. Сєриков, І. Якиманська та інші);

· концепції гуманізації освіти (А. Бойко, С. Гончаренко, В. Гриньова, М. Євтух, Ю. Мальований, О. Мороз, О. Савченко, О. Сухомлинська, В. Сухомлинський, А. Сущенко та інші).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і пере-вірки гіпотези дослідження використовувався комплекс таких методів дослідження, як:

· теоретичні: аналіз наукової літератури – для вивчення філософських, культуро-логічних, соціологічних, психолого-педагогічних досліджень, нормативних докумен-тів у царині освіти з проблеми організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах; аналіз, синтез, узагальнення – для визначення понятійного апарату дослідження, формулю-вання його концептуальних положень і висновків, виявлення структурних елементів системи організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах; моделювання – для роз-робки моделі змісту науково-методичного забезпечення функціонування ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу;

· емпіричні: педагогічний експеримент – для перевірки ефектив-ності цілісної системи організації педагогічного процесу в загально-освітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах; діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, бесіди), обсерваційні (спостере-ження, самоспостереження, самооцінювання) – для виявлення рівня опану-вання учнями провідних освітніх цінностей;

· методи математичної статистики: для статистичної обробки даних педагогічного експерименту.

Дослідження здійснювалося протягом 1994-2006 років і охоплювало чотири етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1994-1995 рр.) здійснювалося вивчення й аналіз проблеми дослідження, аналіз перспективного досвіду роботи загальноосвітніх шкіл, сформульовано базові теоретичні положення.

На другому етапі (1996-1997 рр.) сформульовано гіпотезу, мету і зав-дання дослідження, розроблено концепцію та визначено аксіологічні основи, створено й обґрунтовано систему організації педагогічного про-цесу в загальноосвітніх навчальних закладах на ціннісних засадах, розроб-лено модель змісту науково-методичного забезпечення аксіологічного підходу в системі педагогічного процесу шкільного навчального закладу, визначено дослідно-експериментальні методики; проведено масове обсте-ження персональних цінностей учнів.

На третьому етапі (1998-2005 рр.) здійснювалася дослідно-експери-ментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень дослідження, апробація моделі змісту функціонування цілісного ціннісно-зорієнто-ваного педагогічного процесу у шкільних закладах, аналіз проміжних ре-зуль-татів контрольних зрізів, корекція експериментальних методик, виявлення умов успішної реалізації розробленої цілісної системи ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу.

На четвертому етапі (2005-2006 рр.) завершено статистичну обробку експериментальних даних, здійснено систематизацію отриманих наукових результатів, сформульовані теоретичні висновки та практичні рекомен-дації для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, визначено перс-пек-тиви подальшого дослідження визначеної наукової проблеми.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота виконувалася в ЗОШ І-ІІІ ступенів в № 5, 11, 75, 134 м. Харкова, Русько-Тишківській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Мереф’янській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, Васищевській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Роганській гімназії, Будянському техно-логічному ліцеї, Покотилівському ліцеї “Промінь” Харківської області, частково – в Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти, інформаційно-методичних центрах міського і район-них відділів освіти. Експериментальною роботою було охоплено 2826 учнів, 186 учителів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

· вперше розкрито аксіологічні засади організації педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ сту-пенів, котрі включають систему провідних ціннісних пріоритетів для шкільної освіти та шляхи їхнього впровадження; теоретично обґрунтовано систему організації ціннісно-зорієнто-ва-ного педагогічного процесу у шкільних закладах, визначено її структурні компоненти (стратегічна мета-цінність, тактичні цілі-цінності та завдання-цінності, зміст-цінність, ціннісно-зорієнтована взаємодія педа-гога та учнів, результати-цінності); визначено провідні напрями здійснення педагогічного процесу на аксіологічних засадах; науково обґрунто-вано модель змісту науково-методичного забезпечення ціннісного підходу у шкільному педагогічному процесі; розкрито взаємозв’язок і взаємозумов-леність між аксіологічним й іншими методологічними підходами до організації педагогічного процесу у шкільному закладі: системним, синер-гетичним, культуро-логічним, особистісно-діяльнісним, компетент-ніс-ним та акмеологічним;

· подальшого розвитку дістали поняття “освітні цінності”, “педаго-гічні цінності”, “ціннісно-зорієнтований педагогічний процес”, “стра-тегіч-на мета-цінність, тактичні цілі-цінності та завдання-цінності”, “зміст-цінність педагогічного процесу” та ін.; набуло визначення комплексу педаго-гічних засобів (дослідження проблем аксіологічного характеру, розв’язання суперечливих ситуацій на основі врахування загально-людських пріори-тетів, метод проектів, ділові ігри, аналіз ціннісно-зорієнтованих мате-ріалів та ін.) для активізації суб’єктної позиції школярів під час здійснен-ня педагогічного процесу на аксіо-логічних засадах;

· удосконалено систему підготовки вчителів до організації педа-гогічного процесу на аксіологічних засадах, а також підготовки школярів до участі в зазначеному процесі; уточнено сукупність чинників, які забезпечують рефлективне ставлення до власних досягнень під час здійснення педагогічного процесу з боку вчителів і учнів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

· теоретично узагальнено й системати-зовано підходи до визначення поняття “цінність”, висвітлено його взаємозв’язок з іншими науковими категоріями (“смисл”, “ідеал”, “соціальні норми”, “потреби”, “ціннісні орієнтації” та інші); доведено актуальність упровадження аксіологічного підходу в педагогічний процес сучасного загальноосвітнього навчального закладу; уточнено систему освітніх цінностей як основи для його організації; визначено критерії й по-казники результативності ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу, а також рівні сформованості особистісних цінностей учнів;

· подальшого розвитку набула теорія викладання різних шкільних дисциплін у світлі реалізації ціннісного підходу: визначено ціннісно-зорієнтований зміст шкільної освіти на допредметному рівні, на рівні викладання циклу навчальних дисциплін, окремого предмета та фрагмента навчального матеріалу; виділено оптимальні шляхи, методи й форми трансляції учням змісту-цінності під час здійснення педагогічного процесу, розроблено систему завдань, ситуацій і т.ін. та методику їх використання;

· визначено організаційно-педагогічні основи застосування в цін-нісно-зорієнтованому педагогічному процесі шкільного закладу інтер-активних методів і форм навчання, а також самостійної роботи школярів.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в переве-денні його основних теоретичних положень і висновків на рівень конкрет-них методичних рекомендацій для освітян з питань реалізації аксіо-логічного підходу в педагогічному процесі загальноосвітнього шкільного закладу.

Автором створено навчальні, навчально-методичні посібники, методичні рекомен-дації, а також навчально-методичний комплект щодо організації педагогічного процесу на аксіологічних заса-дах як цілісної системи за допомогою розробленої моделі змісту його науково-методичного забезпечення, а також розроблено й експериментально перевірено програму спецкурсу для вчителів загальноосвітніх шкіл “Реалізація ціннісного підходу до організації педагогічного процесу в середніх загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів”.

Основні положення й результати експери-мен-тальної роботи можуть бути використані у практичній роботі вчителів й адміністрації загально-освітніх навчальних закладів, а також у процесі розробки шкільних нав-чальних програм, створенні навчальних посібників, лекційних курсів з психолого-педагогічних дисциплін для студентів вищих навчальних педагогічних закладів, у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Протягом усього періоду дослідження дисертантка брала участь в організації та проведенні науково-дослідної роботи з обраної теми, зокрема здійснюючи керівництво експерименту регіонального рівня з проб-леми “Реалізація ціннісного підходу в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів”, що проводиться Головним управлінням освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації спільно з Харків-ським обласним науково-методичним інститутом безперервної освіти.

Результати дослідження впроваджено в педагогічний процес за-гально-освітніх навчальних закладів: № 5 (довідка № 108 від 16.03.2006 р.), № 11 (довідка № 103 від 12.04.2006 р.), № 75 (довідка № 107 від 30.06.2005 р.), № (довідка № 186 від 30.06.2005 р.) міста Харкова, Русько-Тишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Мереф’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, Васищевської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Роганської гімназії, Будянського техно-логічного ліцею, Покотилівського ліцею “Промінь” Харківської області (довідка видана відділом освіти Харківської районної державної адмі-ністрації за № 281 від 6.03.2006 р.), а також у педагогічну діяльність Хар-ківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (довідка № 634 від 2.06.2006 р.), науково-методичного центру управ-ління освіти Харківської міської ради (довідка № 806 від 23.06.2005 р.).

Особистий внесок автора в наукових, навчальних і навчально-методичних працях, написаних у співавторстві, полягає в розробці й теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, розкритті сутності організації педагогічного процесу в загально-освітніх навчальних закладах на аксіологічних засадах, науковій обробці отриманих результатів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і резуль-тати дослідження доповідалися на:– 

Міжнародних науково-практичних конференціях, симпо-зіумах, педагогічних читаннях: “Мир, війна, історія” (Харків, 1995), “Високі технології виховання” (Харків, 1995), “Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття – нові проблеми?” (Київ, 2000), “Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перс-пективи, тенденції розвитку” (Харків, 2000), “Біоетика на порозі ІІІ тисячоліття” (Харків, 2000), “Гуманістичні ідеї педагогічної спадщини Януша Корчака в ХХІ столітті” (Умань, 2003), “Вимірювання навчальних досягнень школярів і студентів: методологічні, гуманістичні, технологічні аспекти” (Харків, 2003), “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю” (Київ – Кіровоград – Павлиш, 2003), “Наука і освіта ’2004 ” (Дніпропетровськ, 2004), “Освіта і доля нації” (Харків, 2005), “Освіта і доля нації” (“Філософія освіти: Болонський процес і педагогічне самовизначення України”) (Харків, 2004), “Формування громадянської компетентності учнівської молоді” (Харків, 2005), “Ціннісні парадигми освіти в контексті євро-інтеграції” (Харків, 2005), “Динаміка наукових досліджень – ’2005 ” (Дніпро-петровськ, 2005), “Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді в контексті громадянського суспільства” (Львів, 2005), “Освіта і доля нації” (“Учитель для ХХІ століття: європейська перспектива України і цивілізаційні виклики”) (Харків, 2005), “Мова і культура” (Київ, 2006);– 

Всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях: “Сковородинівські читання: Г. С. Сковорода – філософ, письменник, педагог і культуролог (1722 – 1794)” (Харків, 1995), “Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми і пер-спективи” (Київ, 2000), “Актуальні проблеми безперервної освіти” (Харків, 2003), “Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003), “Психолого-педагогічні проб-леми підви-щення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи” (Чернівці, 2003), “Василь Сухомлинський і сучасність: особистість учителя” (Київ – Кіровоград – Павлиш, 2003), “Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умо-вах впровадження інноваційних освітніх технологій” (Суми, 2004), “Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навколишньому середовищі” (Миколаїв, 2004), “Зміст шкільної освіти в контексті європейської та євро-атлантичної інтеграції” (Полтава, 2004), “В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: проблеми свободи і відпо-відальності у вихованні особистості” (Полтава, 2005), “Сучасний керівник в умовах модернізації освіти” (Херсон, Мелітополь, 2005), “Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України” (Київ, 2006), Всеросійському науковому семінарі: “Профессионально-педагогическая культура: концептуальные основания и технологический контекст” (Белгород, 2004);–

регіо-нальних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах: “Жінки та соціальна політика в Україні” (Харків, 2000), “Ціннісні парадигми освіти” (Харків, 2004), “Педагогіка гармонізації особистості і суспільства” (Харків, 2004), “Шляхи організації науково-дослідної роботи з проблеми “Моніторинговий, науково-методич-ний і організаційний супровід процесу модернізації системи загальної середньої освіти в Харківській області” (Харків, 2005).

Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Луганського національного педагогічного універ-ситету імені Тараса Шевченка, кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, науково-практичних семінарах науково-дослідного інсти-туту педагогіки та психо-логії імені В. О. Сухом-линського Харків-ського національного педаго-гічного університету імені Г. С. Сковороди, вчених радах і науково-методичних семінарах Харків-ського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти.

Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено у 3 монографіях, 6 навчальних і навчально-методичних посібниках, 3 розробках мето-дичних рекомен-дацій, 1 робочій програмі до курсу “Реалізація ціннісного підходу до організації педагогічного процесу в загально-освітніх навчаль-них закладах І-ІІІ ступенів”, 24 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 14 статтях в інших виданнях, 14 пуб-лікаціях у збірниках мате-ріалів і тез доповідей на наукових кон-ференціях, симпозіумах та семінарах. Усього – 65 друко-ваних праць. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації становить 78,59 автор-ських друкованих аркушів.

Кандидатська дисертація на тему “Формування моральної культури майбутнього вчителя у процесі вивчення педагогічних дисциплін” (спеціальність 13.00.01 – теорія та історія педагогіки) захищена у 1994 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті доктор-ської дисертації не використовуються.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (673 найменування, з них 23 – іноземними мовами), 16 додатків на 112 сторінках. Повний обсяг тексту становить 509 сторінок. У роботі подано 23 таблиці та 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і доцільність проведення дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, представлено концепцію дисертаційної роботи, викладено її завдання, гіпотезу та методологічні основи; схарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження, сформульовано гіпотезу та основні положення розробленої концепції.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади досліджен-ня” – проаналізовано передумови наукового обґрунтування об’єкта і пред-мета дослідження, стан розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, схарактеризовано основні використані поняття й підходи.

Поняття “цінності” використовувалося з часів глибокої давнини, але в науковий обіг було введено тільки у другій половині ХІХ ст. німецьким філософом Р. Лотце. Поняття “аксіологія“ почали застосовувати в науко-вій літературі ще пізніше – на початку ХХ ст. Уперше воно було використане французьким філософом П. Лапі для виділення галузі філо-софії, яка досліджує ціннісну проблематику.

Установлено, що в науковій літературі пропонується декілька сотень різних визначень поняття “цінність“. Їх можна умовно поділити на групи відповідно до таких підходів: семіотико-етимологічний, культурно-історичний, системний, науково-гносеологічний, теологічний, ірраціо-нально-міфічний, суб’єктно-індивідуалістський, особистісно-діяльнісний. Так, прибічниками семіотико-етимологічного підходу (Ф. Ніцше та інші) доведено, що виникнення поняття цінності пов’язане з процесом соціально-майнової диференціації усередині суспільства. Прихильниками культурно-історичного підходу (С. Анісімов, Л. Буєва, А. Здравомислов, Ф. Лазарєв, В. Рогулін та інші) висвітлено динаміку розвитку поняття “цінність“ у світлі культурно-історичних змін, що дозволяє краще усвідомлювати обмеженість будь-якого його тлумачення конкретними історичними межами. Прибічниками системного підходу (В. Сержантов, А. Гусейнов, М. Рокич та інші) з’ясовано, що цінності необхідно сприймати й досліджувати як різнопланові системи з усіма притаманними їм ознаками. Науковцями, які знаходяться на позиціях науково-гносеологічного під-ходу, проаналізовано співвідношення понять науко-вого знання і цін-ностей, звернено увагу на необхідність усвідомлення науковцями соціаль-ної відповідальності за наслідки професійної діяльності. Центральною ідеєю прибічників особистісно-діяльнісного підходу є те, що персональні цінності особистості – це результат активної діяльності самої людини, їх не можна закласти в її свідомість ззовні.

Щодо загального внеску прихильників теологічного, ірраціонально-міфічного і суб’єктно-індивідуалістського підходів у розкриття сутності поняття “цінність”, то їхнім загальним недоліком є нерозуміння, ігнорування соціальної сутності цінностей. Проте їхні ідеї дозволяють під принципово іншим кутом розглянути феномен цінностей, краще усві-домити, що процес формування особистісних цінностей людини не можна спрощувати, зводячи його тільки до усвідомленої розумової діяльності особистості.

Аналіз наукових праць засвідчує, що в багатьох наукових працях учені зіставляють зміст поняття цінностей з іншими, близькими за зна-ченням поняттями. Для виокремлення їх за значенням у розділі наведено порівняльні характеристики дефініції “цінність“ і таких наукових тер-мінів: “смисл“ (“сенс”), “ідеал“, “соціальні потреби“, “соціальні норми“, “установка“, “ціннісні орієнтації“ та ін.

Під час проведення дослідження враховувалося, що специфіка цін-нісної проблематики в царині педагогіки виявляється в її прикладному аспекті, оскільки для освітян виникає необхідність не тільки у визначенні провідних для педагогічного процесу цінностей, але й у пошуку ефективних засобів їх трансляції молоді, формування в кожної особи її персональної системи цінностей. На основі вивчення праць Н. Асташової, О. Вишнев-ського, І. Беха, В. Гриньової, І. Зимньої, Р. Зобова, І. Ісаєва, В. Казаріна, В. Караковського, В. Келасьєва, С. Полякова, З. Равкіна, В. Сластьоніна, О. Сухомлинської, Г. Чижакової, Н. Щуркової, Є. Ямбурга та інших науковців зроблено вис-новок, що до провідних понять педаго-гічної аксіології належать насам-перед “освітні цінності“ й “педагогічні цінності“.

Вважаємо, що освітні цінності доцільно розглядати як сукупність гуманістичних пріоритетів суспільства, які виступають головними орієнти-рами для розвитку освітньої системи в цілому, як систему провідних соціальних цінностей, котрі засобами шкільного педагогічного процесу мають стати персональними цінностями кожного учня. Педагогічні цінності – це система освітніх засобів, соціальних норм, педагогічного інструментарію, що забезпечує ефективну трансляцію визначених освіт-ніх цінностей на індивідуальний рівень окремої особистості, тобто формування в неї особистих ціннісних пріоритетів.

Аналіз наукової літератури, практичного досвіду роботи шкіл дозво-лив дійти висновку, що підвалинами організації педагогічного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі має стати система освітніх цінностей, яка містить п’ять провідних груп-компонентів: 1) фундаментальні, базові, наближені до загально-людських цінності; 2) національні цінності; 3) громадянські цінності; 4) сімейні цінності; 5) особистісні цінності.

Методологічними засадами проведеного дослідження є такі підходи: аксіо-логічний, системний, синергетичний, культуро-логічний, особис-тісно-діяльнісний, компетентнісний та акмеологічний. Так, аксіологічний підхід дає можливість під час вивчення різноманітних педагогічних явищ і про-цесів визначати стратегії їх подальшого розвитку з позиції введення певних гуманістичних ціннісних орієнтирів.

Згідно з ідеями системного підходу феномени освітніх і педагогіч-них цінностей необхідно вивчати в рамках систем різного рівня. Під час дослідження інтерес викликали, насамперед, такі з них: педагогічна система школи (Ю. Бабанський, Є. Бондаревська, Т. Давиденко, Т. Шамова, І. Якиманська, Є. Ямбург), виховна система шкільного закладу (В. Кара-ков-ський, В. Кукушин, Л. Новикова), шкільна система навчання (О. Гребенюк, Т. Гребенюк, В. Загвязинський, Є. Шиянов, І. Котова), система управління педагогічним процесом (Т. Десятов, О. Коберник, І. Сергєєв), особистість як окрема автономна система (В. Александров, Л. Кулікова, А. Мудрик, І. Хомич).

У сучасних умовах розвитку суспільства системний підхід тісно пов’яза-ний із синергетичним підходом, використання якого дає мож-ливість не тільки спрогнозувати домінування певних цінностей, але й ціле-спрямовано впливати на процес їх відбору. Застосування означеного підходу до вивчення цінностей і на рівні шкільного закладу, і на рівні окремої особистості дозволяє зі значною долею ймовірності прогнозувати певні зміни, які відбуватимуться на основі їхнього само-розвитку.

Повноцінному дослідженню феномена цінностей сприяло також використання культурологічного підходу. Відповідно до його провідних ідей цінності водночас виступають і ключовим компонентом культури як системи, і головним індикатором загальнокультурного рівня суспільства.

Під час дослідження враховувалось, що згідно з основними положеннями особистісно-діяльнісного підходу перетворення зовнішніх відносно молодої особи цінностей у власне стале новоутворення особи можливо тільки у процесі організації її активної діяльності. А тому вчитель мусить переносити акцент у своїй роботі з озброєння учнів певною сукупністю знань, умінь і навичок на забезпечення їхнього всебічного особистісного саморозвитку. Під час проведення дослідження дотримувалися також провідних принципів компетентнісного підходу, який спрямовує педагогічний процес на формування і розвиток в учнів ключових (базових, основних) і предметних компетенцій. З описаними підходами тісно пов’язаний також акмеологічний підхід, застосування якого дозволяє забезпечити найбільш повне розкриття потенційних можливостей, задатків кожної особистості з урахуванням її персональних інтересів і життєвих цілей. У цілому було доведено, що ефективна реалізація педагогічного процесу на аксіологічних засадах можлива тільки за умови одночасного дотримання основних положень і принципів системного, синергетичного, культурологічного, особистісно-діяльніс-ного, компетентнісного та акмеологічного підходів.

Аналіз наукової літератури дозволив визначити роль і місце цінностей в освіті, а також довести той факт, що зростання інтересу в педагогічних дослідженнях за останні роки до аксіологічного підходу зумовлено необхідністю формування в учнів соціально значущих цінностей, які виступають загальним орієнтиром їхньої соціальної активності у складних і неоднозначних умовах реформування сучасного суспільства.

У другому розділі – “Теоретичне обґрунтування цілісної системи орга-нізації педагогічного процесу на аксіологічних засадах“ – висвітлено теоретичні підвалини організації ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу як цілісного системного феномена.

У ході дослідження встановлено, що ідеї відносно педагогічного процесу як цілісного поєднання навчання та виховання висловлювали у своїх наукових працях П. Блонський, М. Бунаков, В. Вахтерев, П. Каптерев, П. Лесгафт, А. Макаренко, С. Миропольський, В. Стоюнін, В. Сухомлинський, Ю. Бабанський, С. Золотухіна, О. Іонова, Ф. Корольов, А. Куракін, Г. Легенький, В. Лозова, О. Музиченко, Л. Новикова, А. Пін-кевич, О. Попова, М. Сметанський, С. Щацький, В. Ягупов та інші. Зокрема вченими зверталася увага на те, що педа-гогічний процес не можна сприймати як механістичне поєднання процесів навчання і виховання молоді. Відповідно до специфічних особливостей цілісної системи педа-гогічний процес в органічній єдності вищеназваних процесів набуває принципово нових характеристик, тобто виступає якісно новим систем-ним утворенням.

Слід також зазначити, що педагогічний процес характеризується організацією взаємодії його суб’єктів. Як було встановлено, поняття “організація“ тісно пов’язане з термінами “структура“ і “система“. У ка-тегорії “структура“ зазвичай фіксуються відносно інваріантні й статич-ні закономірності, які регламентують способи взаємодії компонентів певної системи, а дефініція “організація“ відображає динамічні закономірності, пов’язані з функціонуванням цих частин як цілісного утворення. На основі всебічного аналізу педагогічної системи науковцями (Т. Дмитренко, Ю. Сокольников) було встановлено, що з точки зору статики ця система є соціальною організацією, а з точки зору динаміки – системою управ-ління. Статика дає можливість адекватно описувати цілі педагогічної системи, а динаміка – механізм їх досягнення за допомогою управління, яке зводиться до цілеспрямованого впливу на діяльність школярів з боку вчителів чи керівництва навчальним закладом у цілому. Для ефективного функціонування будь-якої педагогічної системи необхідно оптимізувати як її статичний компонент, тобто забезпечення оптимального наукового відбору компонентів і встановлення зв’язків між ними, так і динамічний компонент, тобто обґрунтування результативності методики для реалізації цієї системи. Це було враховано під час проектування системи організації цілісного педагогічного процесу на аксіологічних засадах.

З урахуванням різних точок зору науковців щодо визначення струк-тур-них компонентів педагогічного процесу (Ю. Бабанський, І. Ісаєв, І. Підласий, О. Степанов, М. Фіцула та ін.) у розділі обґрунтовано струк-туру ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу, що включає такі компоненти: стратегічну мету-цінність, тактичні цілі-цінності та завдання-цінності, зміст-цінність, ціннісно-зорієнтовану взаємодію педа-гога та учнів, результати-цінності. На основі аналізу відповідної наукової літератури, державних документів у галузі освіти, власного педагогічного досвіду, а також визначеної системи освітніх цінностей зроблено висновок про те, що стратегічною метою-цінністю для педагогічного процесу в сучасному шкільному закладі має стати забезпечення всебічного розвитку учнів, що передбачає самореалізацію (само-актуалі-зацію) кожного з них як унікальної особистості на підґрунті опанування системи вказаних цінностей.

У дисертації також доведено, що ефективному конструюванню змісту-цінності педагогічного процесу у шкільному закладі сприяє дотримання таких вимог: основу змісту-цінності мають становити визначені групи цінностей; проектування змісту-цінності педагогічного процесу вимагає забезпечення систем-ності в межах усіх його підсистем: кожної конкретної навчальної дисципліни, циклів навчальних предметів, а також у масштабі всього педагогічного процесу; під час конструювання змісту-цінності з конкретної навчальної дисцип-ліни важливо враховувати, по-перше, до якого циклу навчаль-них пред-метів вона належить за: 1) об’єктом дослідження; 2) провідною метою й, як наслідок, – провідним компонентом, а по-друге, специфічні особли-вості її навчального матеріалу; розкриваючи на навчальних заняттях сутність конкретних цінностей, необхідно сприяти не тільки усвідом-ленню її кожною молодою особистістю, але й переведенню цих цінностей на рівень персональних переконань.

Обґрунтовано, що реалізація визначеного змісту-цінності в педагогічному процесі відбувається за такими напрямами: 1) цілеспрямо-ване формування ціннісної свідомості учнів, закріплення в них систем соціально значущих знань, переконань ціннісного плану; 2) розвиток емоційно-чуттєвої й вольової сфер школярів, їхніх особистісних моральних якостей згідно з визначеними гуманістичними цінностями; 3) формування в молоді вмінь-цінностей ключових компетенцій, навичок, звичок ціннісного характеру, набуття досвіду практичної поведінки, здійснення дій, вчинків, що узгоджуються із засвоєними на теоретичному рівні цінностями. У дисертаційній роботі також обґрунтовано систему моніторингу для виявлення результативності ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу.

Урахування різних наукових підходів щодо визначення сутності педагогічного процесу та його структурних компонентів дало можливість обґрунтувати структуру ціннісно-зорієнтованого педагогічного процесу як цілісної системи й схарактеризувати її складники.

У третьому розділі – “Модель змісту науково-методичного забезпе-чення функціонування цілісного педагогічного процесу на аксіологіч-них засадах“ – представлено науково-методичну модель, яка включає чотири модулі: підготовчий, мотиваційний, когнітивно-опера-цій-ний та ана-літико-рефлективний (див. рис. 1). Ця модель дає змогу у шкіль-ному закладі реалізувати аксіологічний підхід на практиці.

Так, метою реалізації підготовчого модуля