КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ТАРНАВСЬКА Наталія Петрівна

УДК 159.938.+343.34.

ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ ПРИЙМАЛЬНИКА-РОЗПОДІЛЬНИКА

ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ МВС УКРАЇНИ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ

Спеціальність: 19.00.06 – юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор

Юхновець Геннадій Олександрович,

Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри юридичної психології

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор

Казміренко В’ячеслав Петрович,

Інститут соціальної та політичної психології АПН України, завідувач лабораторією фундаментальних та прикладних проблем психології спілкування

кандидат юридичних наук

Благута Роман Ігорович,

Львівський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального процесу

Провідна установа

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України (м. Київ)

Захист відбудеться 27 квітня 2007 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1.

Автореферат розісланий 27 березня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування правової держави, посилення протидії злочинності, в тому числі підліткової, зумовлює фундаментальну потребу сучасного суспільства у розбудові на принципово нових, гуманістичних засадах профілактичної роботи органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх. Статистика свідчить про загострення в Україні негативних явищ і поширення девіантної поведінки серед дітей шкільного віку та молоді. Хоча загалом протягом 2001-2006 рр., за даними Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України Далі - КМСН, кількість злочинів, вчинених неповнолітніми, майже не змінюється, залишаючись щороку в межах двох тисяч, але при цьому якісний аналіз свідчить про значне омолодження підліткової злочинності, збільшення насильницьких проявів при вчиненні ними правопорушень.

Приймальники-розподільники для неповнолітніх Далі - ПРН як структурна складова органів внутрішніх справ виконують важливі завдання попередження злочинності неповнолітніх – недопущення, упередження правопорушень та встановлення джерел, що породжують цю форму відхилень в поведінці дітей та підлітків, прогнозування можливостей криміналізації чи декриміналізації особи, зміни її мотивації, корекції негативних проявів.

Вирішення вказаних завдань значною мірою залежить від застосування психолого-педагогічних знань вихователями ПРН, які безпосередньо взаємодіють з неповнолітніми, переосмислення ними цілей та методів профілактичної роботи, що диктуються, в першу чергу, потребами вихованців, сучасною парадигмою освіти підростаючого покоління. Аналіз теоретичних джерел, вивчення досвіду професійного відбору та підготовки фахівців ПРН, узгодженості їх діяльності з сучасними вимогами гуманізації, застосовуванням особистісно орієнтованих, корекційно-реабілітаційних технологій в попередженні злочинності серед неповнолітніх свідчать про важливість проведення психологічних досліджень у цій галузі та необхідність розробки відповідних науково-практичних та навчально-методичних рекомендацій.

Участь психологів у здійсненні психологічного аналізу різних видів професійної діяльності, висвітлення окремих аспектів проблеми розпочалася в першому десятилітті ХХ ст. Починаючи з 40-х років минулого століття, виникла необхідність розвитку спеціальних галузей психологічної науки, а саме: психології діяльності в особливих умовах, юридичної, військової, медичної психології (О.Г. Бабанов, Ю.М. Забродін, Б.Ф. Ломов, К.К. Платонов, Л.П. Степанова, О.М. Столяренко та ін.).

Розглянуті нами першоджерела присвячені, головним чином, певним організаційним та методичним аспектам відбору та тестування кадрів (В.М. Богданов, В.А. Варламов, М.В. Виноградов та ін.), містять структурований перелік якостей працівників окремих служб ОВС (В.І. Барко, С.Є. Тихонов, А.Ф. Фатула та ін.), вимоги до особистості вихователів навчальних закладів (Б.Г. Ананьєв, І.А. Зімняя, З. Кан-Калік, Ю.Н. Калюткін, Н.В. Кузьміна, К. Ліда, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, А.Б. Орлов, Е. Рофінкель, В.А. Сластьонін, В.Н. Сорока-Росинський, А.І. Щербаков та ін.).

Сучасні напрацювання у вітчизняній юридичній психології, відбуваються в напрямі здійснення психологічного забезпечення професійної діяльності фахівців органів внутрішніх справ (В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв, М.В. Костицький, В.С. Медведєв, В.М. Синьов, Г.О. Юхновець, С.І. Яковенко та ін.).

Разом з тим, у зазначених дослідженнях не розкривається специфіка діяльності вихователів ПРН в системі органів внутрішніх справ, яка значною мірою відрізняється від діяльності вихователів масових закладів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах галузевого дослідження і є складовою виконання “Комплексної програми вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2005-2007 рр.” (наказ МВС України від 27 травня 2005 року № 385), “Концепції розвитку системи освіти МВС України” (наказ МВС України від 15 березня 2006 року № 263) та “Програми розвитку системи освіти МВС України на 2006-2010 рр.”, державної цільової програми “Вчитель” на 2006-2010 рр.

При проведенні авторського дослідження враховано концепції підготовки педагогічних працівників через міжнародні програми і проекти, які здійснюються в Україні в галузі освіти, зокрема, Intel Ukraine Ltd “Intel@навчання для майбутнього”.

Дисертаційне дослідження здійснене на основі запиту Департаменту КМСН МВС України (лист Департаменту КМСН МВС України від 10 жовтня 2005 р. №58/4-1538) та відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ з теми “Розробка професіограм та кваліфікаційних характеристик деяких категорій фахівців МВС України”. Тема дисертації затверджена Вченою Радою Київського національного університету внутрішніх справ 27 червня 2006 р., протокол № 9.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є психологічний аналіз профілактичної діяльності вихователів ПРН і розробка науково-обґрунтованих пропозицій щодо їх професійного відбору та формування і розвитку професійно значущих якостей. Цією метою зумовлено опрацювання наступних завдань:

а) вивчення історичних і психологічних передумов формування та розвитку профілактичної діяльності вихователів ПРН щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх;

б) встановлення визначальних умов та чинників професійної діяльності вихователів ПРН;

в) розгляд психологічних особливостей неповнолітніх, які утримуються в ПРН, як специфічних обставин, що окреслюють спрямованість діяльності вихователів;

г) створення та апробація комплексу методик для вивчення професійної діяльності та професійно значущих якостей вихователів ПРН;

д) розробка професіограми та психограми вихователя ПРН з відповідними критеріальними частинами;

е) визначення шляхів удосконалення профілактичної діяльності вихователів ПРН через впровадження системи професійно-психологічного відбору та психолого-педагогічної підготовки фахівців.

Об’єктом дослідження є професійна діяльність вихователя ПРН, предметом – психологічні чинники забезпечення ефективності профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніх, що здійснюється вихователями вказаних закладів.

Методи дослідження визначаються наступними теоретичними положеннями: системний та особистісний підходи психологічної теорії діяльності Г.В. Суходольського; концепція системогенезу професійної діяльності В.Д. Шадрікова; концепція динамічної функціональної особистості К.К. Платонова; системно-структурний підхід О.М. Ткаченка; методологія професіографічних досліджень (Є.О. Клімов, В.Н. Гуревич, Б.В. Кулагін та ін.).

Прикладна частина дослідження базується на використанні загально- і конкретно-наукових методів, зокрема: пошукових (спостереження, бесіда, анкетування, інтерв’ю); психографічних (аналіз документів, умов діяльності, експертні оцінки та ін.); психодіагностичних (методика Кеттела, комп’ютеризований варіант О.Р. Пантелєєва; методика діагностики міжособистісних відносин, адаптована Л.М. Собчик; методика інтерперсональної діагностики Т. Лірі; методика дослідження самоконтролю в спілкуванні М. Снайдера).

Організаційні варіанти роботи з удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки вихователів ПРН апробовувалися за сприяння КМСН МВС України в закладах Київського ПРН, Житомирського ПРН, Ужгородського ПРН та Харківського ПРН (вказівки Департаменту КМСН МВС України від 12.04.2006 р. №12/4-1648, від 03.05.2006 р. №21/3-1697), впродовж різних часових періодів та з різною інтенсивністю занять. Вибір визначався наявними організаційно-матеріальними умовами ПРН і кадровою комплектацією закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні можливостей застосовування психологічних знань через обґрунтування вимог до особистості вихователів ПРН, як умови підвищення ефективності профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніх.

До наукових положень, що розроблені автором вперше, можна віднести:

- здійснення узагальнення стану правового регулювання та функціонально-психологічного аналізу змісту й умов професійної діяльності вихователів ПРН;

- встановлення психологічних особливостей профілактичної діяльності в умовах короткотривалого перебування неповнолітніх у ПРН;

- розробку методики вивчення діяльності вихователів ПРН;

- створення професіограми та психограми вихователя ПРН;

- визначення шляхів оптимізації та удосконалення профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніми, як специфічного прояву прикладного застосування психологічних знань для конкретного напряму діяльності вихователів у системі органів внутрішніх справ.

Набуло подальшого розвитку:

- напрями та моделі профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- положення щодо особливостей психологічної допомоги неповнолітнім, які вчинили протиправні дії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні професійних вимог до особистості вихователя ПРН та впровадження їх в процес професійного відбору й удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки.

У правоохоронній сфері – запропоновані автором методичні рекомендації з удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки вихователів ПРН МВС України використовуються Департаментом КМНС МВС України та керівниками приймальників-розподільників при організації роботи з кадрами (акт впровадження на підставі наказу Департаменту КМНС МВС України від 22.08.06р. №1). Пропозиції автора щодо актуалізації та оптимізації психолого-педагогічної підготовки окремих категорій працівників органів внутрішніх справ враховано при розробці “Комплексної програми розвитку системи освіти МВС України на 2006-2010 рр. ” (довідка МВС України від 22.01.07 р. № 1257/Кн). В освітній сфері – до програми освітньої діяльності з напряму “Підвищення фахової кваліфікації вихователів” (затверджена Вченою радою Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, протокол №1/5 від 05.01.2005 р.) та у навчально-тематичні плани, що відповідають вищезгаданій програмі, включений спецкурс (6 годин практичних занять) з проблеми “Психолого-педагогічні проблеми актуалізації превентивної діяльності вихователя”. Результати запровадження спецкурсу в процес післядипломної освіти вихователя доводять ефективність запропонованої моделі, що фіксується під час курсової підготовки через показники вхідного та вихідного діагностування слухачів, яке здійснюється керівниками курсів підвищення кваліфікації вихователів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідались на конференціях: Міжрегіональна науково-практична конференція “Гуманізація взаємин вчителя та учнів – необхідна умова особистісної освіти” (Житомир, 2004 р.), Всеукраїнські науково-практичні конференції за сприяння дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні “Розробка системи моніторингу здоров’я та розвитку дітей раннього віку” (Київ, 2003 р., 2004 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти” (Житомир, 2004 р.), Міжрегіональна науково-практична конференція “Громадянська освіта: стан, проблеми, шляхи вирішення” (Житомир, 2005 р.), Міжнародний шкільний проект, Семінар-практикум “Як збуваються і розбиваються мрії” (Київ, 2006 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція „Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлено у семи наукових статтях, три з яких – у фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, в які включено сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 224 сторінки, у тому числі додатки на 22 сторінках, список використаних джерел включає 203 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт та предмет, представлено теоретико-методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію роботи та впровадження її у практику.

Перший розділ „Психологічний аналіз професійної діяльності вихователів приймальників-розподільників для неповнолітніх МВС України” присвячений структурно-функціональному аналізу професійної діяльності вихователя ПРН МВС України та обґрунтування необхідності її психологічного вивчення, що зумовлено багатьма причинами. По-перше, ця служба в системі органів внутрішніх справ відіграє важливу роль у попередженні злочинності неповнолітніх, прогнозуванні виникнення криміногенних ситуацій, встановленні мотивації злочинної поведінки та її корекції. По-друге, сьогодні залишаються застарілими підходи до застосування психологічних знань у профілактичному процесі установ, зокрема, стосовно особистісного впливу вихователя на процес профілактики, вибору гуманістичних, особистісно-орієнтованих стратегій корекції, реабілітації, ресоціалізації неповнолітніх правопорушників. По-третє, на часі відсутні психологічні й фізіологічні критерії професійного відбору кандидатів для служби в ПРН, рекомендації щодо удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки цієї категорії працівників.

У підрозділі 1.1. – „Історичні передумови становлення і сучасний стан роботи з попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх” розглянуто досягнення і недоліки протидії злочинності та правопорушенням неповнолітніх за роки функціонування приймальників-розподільників для в Україні. Це дозволило сформувати більш точне уявлення про історичний перебіг профілактичного процесу суб’єктів запобігання правопорушень серед неповнолітніх, простежити зміну пріоритетів діяльності установ, умови роботи кадрів. Автором визначено етапи становлення служби ПРН: 1) дореволюційний (з першої половини XVIII ст. до 1917 р.) – створення служб тимчасового утримання малолітніх бродяг та правопорушників, виправних притулків та колоній, що належали як відомствам соціально-опікунського характеру, так і були створені міністерствами (Міністерством внутрішніх справ, Міністерством справедливості, Міністерством освіти) в неспецифічній для опіки формі; 2) післяреволюційний (1917-1941 рр.) – створення спеціальних установ з примусовим виховуючим режимом, в тому числі приймальників-розподільників та колоній для неповнолітніх; 3) післявоєнний та подальшого формування служби ПРН – характеризується якісними змінами в здійсненні виховної та профілактичної роботи, створенням необхідної нормативно-правової, матеріально-технічної та кадрової бази.

Разом із тим, зміни в міжнародному та національному законодавстві щодо захисту прав і свобод дітей, зміна пріоритетів у діяльності установ для неповнолітніх в Україні призвела до того, що протягом 2000-2005 рр. наповнюваність ПРН зменшилась і сьогодні складає 30-40%. При цьому притулки Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді переповнені, неповнолітні вчиняють втечі й повертаються до притулків неодноразово (до 4-5 разів) протягом року, а кількість дітей, які перебувають на вулицях (безпритульні), бродяжать, жебракують, щороку збільшується, що стало проблемою загальнодержавного масштабу.

Це вимагає модернізації змісту, оновлення пріоритетів діяльності ПРН, які відповідали б вимогам сучасного суспільства.

Зміна стану справ значною мірою залежить від педагогічно компетентного підходу до професійної діяльності працівників ПРН, їх психолого-педагогічної підготовки.

У другому підрозділі „Структурно-функціональний аналіз діяльності вихователів ПРН МВС України щодо попередження правопорушень неповнолітніх” представлені науково обґрунтовані дані про специфіку професійної діяльності вихователя ПРН та її вимоги до особистісних і психофізіологічних якостей людини.

При здійсненні дослідження враховано загальноприйняті підходи до розгляду діяльності, як одного з найважливіших атрибутів існування людини, що пов’язаний з цілеспрямованими змінами зовнішнього світу та основ особистості (Б.Г. Ананьєв, П.К. Анохін, П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Р.С. Немов, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Узнадзе та ін.).

Діяльність вихователя ПРН є специфічним різновидом педагогічної діяльності, що характеризується нетиповими для цієї спеціалізації умовами пенітенціарного утримання неповнолітніх вихованців. Вона належить до професій типу „людина – людина”, класу „пошуково-гностичних”, за ознаками основних засобів праці – з переважанням функціональних засобів праці, групи „професії, що пов’язані з працею в приміщеннях з нормальним мікрокліматом та в пенітенціарних умовах з підвищеною відповідальністю”. Основними різновидами діяльності вихователя ПРН є виховна, комунікативна, організаторська, посвідчувальна, пенітенціарна; вони тісно пов’язані між собою і реалізуються комплексно, але об’єднуючою їх основою виступає профілактична діяльність.

Визначення притаманних діяльності педагогічних працівників ПРН особливостей свідчить, що вона висуває високі вимоги до вихователя і відповідно, вимагає науково-обґрунтованого підходу до професійного відбору кадрів, удосконалення їх психологічної підготовки. Це потребує, насамперед, створення професіограми та психограми вихователя ПРН.

У третьому підрозділі „Психологічні особливості профілактичної діяльності в умовах ПРН МВС України” доведено, що домінуючого значення в професійній діяльності вихователя ПРН набуває профілактика правопорушень серед неповнолітніх.

Висновки психологічних досліджень (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.С. Кон, Ю.А. Клейберг, В.Т. Лісовський, А.С. Макаренко, Т. Шацький, Д.І. Фельдштейн та ін.) підтверджують, що здійснення профілактики має успіх у тому разі, якщо з достатньою повнотою враховує її психологічну природу, спирається на іманентні, внутрішні, суттєві закономірності перебігу взаємин.

Профілактична діяльність вихователів ПРН є складною науково-практичною системою, певною моделлю, що визначається, насамперед, особливостями неповнолітніх, які потрапляють до ПРН. Вони значною мірою відрізняються від однолітків: близько чверті мають певні відхилення в психіці, приблизно у третьої частини вихованців освітній рівень не відповідає віку, 60% з них вживали спиртні напої, починаючи з 11-річного віку, причому 27% – систематично; тільки 37% росли в повних сім’ях, а поведінка близько 20% батьків визнана такою, що перешкоджає нормальному психічному та фізичному розвитку дитини. Близько третини неповнолітніх здійснили свої перші втечі з дому у віці до 10 років; 57% були постраждалими від побиття, пограбування та сексуального насильства. До 70% підлітків мають ознаки аморальної поведінки та вираженої кримінальної спрямованості, що проявляється в агресивності, особливій жорстокості, цинізмі, використанні злочинного жаргону тощо. Це відповідним чином впливає й на їх поведінку в спецзакладі, ускладнюючи проведення профілактичної роботи.

Зазначене свідчить, що даний вид професійної діяльності висуває високі вимоги до її суб’єкта і, відповідно, вимагає спеціальної психолого-педагогічної підготовки спеціалістів.

У другому розділі „Методологія дослідження профілактичної діяльності вихователя ПРН та його професійно-значущих якостей” викладені методика та результати емпіричного дослідження професійної діяльності і професійно-значущих якостей вихователів ПРН. У першому підрозділі „Методологічні засади вивчення професійної діяльності та професійно-значущих якостей вихователів ПРН МВС України. Методи дослідження” запропонована модель діяльності, яка складається з: 1) відтворення вимог, яким повинен задовольняти професіонал, та 2) переліку професійно-значущих якостей, вмінь та навичок, що повинні бути притаманні цьому фахівцю. Її методологічними засадами є системний, діяльнісний та особистісний підходи, а теоретичною базою – психологічна теорія діяльності Г.В. Суходольського, концепція системогенезу професійної діяльності В.Д. Шадрікова та концепція динамічної функціональної особистості К.К. Платонова. Завдяки цьому стало можливим поєднання уявлень про якості та властивості особистості вихователя і критерії успішної професійної діяльності, а також надання основних протипоказань для її обрання.

Основним при конструюванні методології обрано системно-синергетичний підхід. Він полягає у створенні такої системи базових категорій та пояснювальних принципів, які могли б об’єднати різні психологічні школи та напрями і при цьому не бути внутрішньо-суперечливими та еклектичними.

Емпіричне дослідження реалізоване наступним чином.

На підготовчому етапі проведено роботу з оформлення запитів для проведення експерименту в регіонах України та сформульовано запитання для експертів. Базовим для опису професійної діяльності став опитувальник, розроблений кафедрою юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ, що відображає сучасні вимоги до професійної підготовки фахівців, притаманні МВС України. Адаптований варіант опитувальника є компромісним, оскільки поєднує правові аспекти професії вихователя ПРН з педагогічними.

Розроблені опитувальники були апробовані в ПРН м. Житомир, м. Київ, притулку ЦССМ м. Рівне, в процесі чого перевірений зміст анкети, уточнені формулювання і послідовність запитань та варіанти відповідей. Пілотажне опитування охопило невелику кількість осіб (11 чоловік), відібраних за основними характеристиками, що визначаються темою, метою і завданнями дослідження. Для перевірки достовірності і повноти інформації, виключення спонтанності тверджень проведено також групове інтерв’ю-дискусію з вихователями Київського та Харківського ПРН.

Загалом опитування охопило всі функціонуючі на час дослідження ПРН, причому працівники регіонально віддалених ПРН (Закарпаття, м. Севастополь, м. Луганськ) проанкетовані нами за допомогою поштового опитування. Обсяг вибірки респондентів склав 84 особи, 42 з яких – вихователі ПРН (основна група), інші 42 – вихователі притулків для неповнолітніх Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (контрольна група). Вибір контрольної групи, з одного боку, зумовлений максимально наближеними функціональними обов’язками та психолого-педагогічними характеристиками діяльності вихователів обох груп; з іншого – відмінність основної групи від контрольної полягає у пенітенціарних умовах праці, взаємодії з неповнолітніми правопорушниками різновікового складу, які перебувають у закладі примусово та короткочасно.

Отримані експертні дані використано для створення оптимальної моделі фахівця, на основі чого побудовано психодіагностичну систему та проведено підбір методик для подальшого дослідження. Шляхом визначення рейтингу професійно значущих якостей одержано ранговий ряд, в якому для обох груп опитуваних, при певних розбіжностях, виявлена закономірність відбору, що співпадає й найбільше зближується в трьох детермінантах, пов’язаних із емоціями, комунікативними здібностями, психологічною спостережливістю.

Домінуючою якістю в обох групах визначена емоційна стійкість при прийнятті відповідальних рішень. Керуючись даним критерієм, ми схильні стверджувати, що емоційне забарвлення, емоційна стійкість, гнучкість та динамічність є невід’ємними складовими професійної діяльності, пов’язаної з вихованням, і характеризують загальний стиль поведінки вихователя-професіонала. Однак для вихователів ПРН важливими виявилися, передусім, якості, що характеризують творчий потенціал особистості, та якості, що стосуються принципів і особливостей ставлення до неповнолітніх правопорушників, дозволяють ефективно здійснювати профілактичний і виховний вплив на них, брати участь у розслідуванні злочинів. Останні рангові місця у відповідях респондентів займає група якостей, що характеризують загальний стиль поведінки та діяльності, не пов’язаної з виконанням безпосередніх професійних обов’язків.

У другому підрозділі „Характеристика процедури експериментального дослідження та інтерпретація одержаних результатів” узагальнено результати констатуючого експерименту (методика Кеттела, комп’ютеризований варіант О.Р. Пантелєєва; методика діагностики міжособистісних відносин, адаптована Л.М. Собчик; методика інтерперсональної діагностики Т. Лірі; методика дослідження самоконтролю в спілкуванні М. Снайдера), причому принциповою позицією при здійсненні дослідження була побудова системи нелінійних процедур (методик) з врахуванням того, що професіоналізація, гуманізація та особистісний ріст є системними процесами і вимагають якісного і кількісного аналізу, в основу обчислення яких покладено підрахунок різниці рейтингів:

- існування кореляційної різниці або зв’язку в результатах виконання тестів між двома категоріями вихователів різного спрямування діяльності (ПРН та ЦССМ);

- наявність статистичної різниці або зв’язку особистісних психологічних параметрів особистості між основною і контрольною групами досліджуваних.

Порівняльний аналіз одержаних результатів дозволив встановити суттєві відмінності між основною та контрольною групами та визначити професійно важливі для вихователів ПРН властивості, серед яких найбільш значимими є: здатність розглядати проблему з різних точок зору; особлива пам’ять на зовнішність та поведінку людини; емоційна стійкість при прийнятті відповідальних рішень, врівноваженість та самовладання при конфліктах; здатність об’єктивно оцінювати свої досягнення, сили та можливості; здатність швидко встановлювати контакти з новими людьми, знаходити потрібний тон, доцільну форму спілкування залежно від психологічного стану та індивідуальних особливостей співрозмовника; впевненість у собі, своїх силах та можливостях; професійна спостережливість. Рейтингові показники професійно значущих якостей у вихователів притулків різняться значною мірою, хоча домінуючою якістю для обох груп визначена емоційна стійкість при прийнятті відповідальних рішень.

Побудова особистісного профілю свідчить, що ефективні вихователі ПРН, у порівнянні з вихователями ЦССМ, здатні до більш продуктивної взаємодії, характеризуються вищим рівнем розвитку ціннісного внеску в операційну, емоційну й мотиваційну сфери вихованців, задоволеністю партнерів у спілкуванні, гармонійними взаємостосунками в процесі здійснення профілактичного впливу; вони активніше і більш успішно налагоджують корекційно-виховний процес, сприяють розвитку психологічно рівноправних, виважених стосунків між учасниками спілкування, більш здатні підбадьорити вихованців, підтримати їх у важку хвилину, спонукати до перебудови життєвого досвіду, здійснювати дисциплінуючий вплив, при цьому застосовуючи певний диктат, примус; наявна розумна врівноваженість у виявленні емоцій, чутливість, співпереживання при спілкуванні з вихованцями, високий рівень комунікативного контролю, отже, тривале збереження працездатності та спроможність ефективно здійснювати профілактичний процес.

У третьому розділі „Психологічні засади вдосконалення профілактичної діяльності вихователів ПРН МВС України” розроблено методичні рекомендації, що спрямовані на оптимізацію профілактичної діяльності вихователів ПРН.

У першому підрозділі „Розробка та впровадження системи професійно-психологічного відбору вихователів на роботу до приймальників-розподільників для неповнолітніх МВС України” запропоновано та обґрунтовано комплексний підхід до обстеження особи, яка претендує на службу в ПРН (попередня співбесіда, збір інформації про кандидата та її перевірка, медичне обстеження та психологічне тестування, „панельне інтерв’ю” кандидата з начальником ПРН, психологом закладу та старшим вихователем, прийняття рішення про зарахування на роботу). Мета такого підходу вибіркова, функціональна, тобто націлена на обстеження тільки тих характеристик особистості, що прямо або опосередковано впливають на успішність професійної діяльності.

Встановлені критерії відбору на посаду вихователя ПРН знаходяться на трьох рівнях: професійна спрямованість, теоретична та технологічна (операційно-діяльнісна) готовність. При цьому параметр „професійна спрямованість” включає наступні професійно значущі якості: гуманістичність, рівень культури, соціальна зрілість, розвинена комунікативність, організаційні здібності, креативність мислення. Параметр „теоретична та технологічна готовність” складається з володіння системою знань про неповнолітніх як суб’єктів суспільного процесу та уміння застосовувати ці знання в практичній педагогічній діяльності; володіння системою знань про зміст, методи і форми профілактичної, корекційної, реконструктивної діяльності, методи ресоціалізації, технології впливу на дітей та підлітків та володіння навичками їх застосування та ін.

Запропонована формула дає можливість визначати рівні розвиненості професійно значущих якостей (оптимальний, допустимий, критичний та недопустимий) та інтегрований показник професійної придатності для роботи з неповнолітніми правопорушниками в закладах ПРН згідно з відповідними балами.

У другому підрозділі „Удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки вихователя ПРН МВС України” обґрунтовується, що при здійсненні психолого-педагогічної підготовки вихователів найбільш доцільною є компромісна форму проведення соціально-психологічного тренінгу, тобто використання елементів безпосереднього програмування (інструктування) у поєднанні з імпровізацією. Використано декілька організаційних варіантів роботи: 1) розрахований на два місяці, заняття проводилися один раз на тиждень упродовж 4-6 годин; 2) заняття з учасниками груп проводилися щодня впродовж 2-4 годин і закінчувалися протягом двох-чотирьох тижнів; 3) інтенсивний варіант передбачав щоденні заняття упродовж 6-8 годин, що дозволяло скоротити загальну тривалість циклу до 4-5 днів. Встановлено, що всі апробовані варіанти мають свої слабкі і сильні сторони, вибір якогось конкретного повинен визначатися наявними організаційно-матеріальними умовами ПРН, кількісним та якісним складом вихователів, графіками їх роботи тощо.

Перший етап тренінгу передбачав застосування психотехнічних вправ для оцінки рівня психолого-педагогічної підготовленості, розвитку вміння проектувати профілактичний процес, а також вправ із розвитку рефлексії та емпатії; другий – полягав у аналізі педагогічних ситуацій профілактичної спрямованості для стимулювання звернення до власного досвіду та досвіду інших фахівців, прагнення до набуття теоретичних знань та практичних умінь і навичок. Результатом другого етапу тренінгу стало створення “технології” розв’язання професійних завдань за змістом основних функцій профілактичної діяльності вихователя та його педагогічними вміннями. Їх засвоєння дозволяє вихователю в подальшому диференціювати, оптимізувати, автоматизувати власні дії, спрямовані на реалізацію профілактичної функції.

Як показало повторне тестування, якісні зміни стосувалися, перш за все, підвищення психологічної компетентності вихователів, системного розуміння власних психологічних особливостей, формування особистості, наближеної до моделі ефективного, успішного фахівця, що дає можливість особистісного зростання й вибору стратегії взаємодії, взаємовпливу.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки, зазначимо, що в роботі здійснено структурно-функціональний аналіз професійної діяльності вихователів ПРН МВС України щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх, надані практичні науково-обґрунтовані рекомендації та пропозиції, визначено шляхи підвищення ефективності вказаного напряму фахової діяльності.

За результатами проведеної роботи можна зробити наступні висновки.

1. Профілактична діяльність суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх, зокрема, приймальників-розподільників має в Україні досить тривалу історію, в якій можна виділити три основних етапи: 1) дореволюційний (з першої половини ХVІІІ ст. до 1917 р.) – створення служб тимчасового утримання малолітніх бродяг та правопорушників, виправних притулків та колоній, що належали як відомствам соціально-опікунського характеру, так і були створені міністерствами (Міністерством внутрішніх справ, Міністерством справедливості, Міністерством освіти) в неспецифічній для опіки формі; 2) післяреволюційний (1917-1941 рр.) – створення спеціальних установ з примусовим виховуючим режимом, в тому числі приймальників-розподільників та колоній для неповнолітніх; 3) післявоєнний та подальшого формування служби ПРН – характеризується якісними змінами в здійсненні виховної та профілактичної роботи, створенням необхідної нормативно-правової, матеріально-технічної та кадрової бази.

Разом із тим, зміни в міжнародному та національному законодавстві щодо захисту прав і свобод дітей, зміна пріоритетів у діяльності установ для неповнолітніх в Україні призвела до того, що протягом 2000-2005 рр. наповнюваність ПРН складає 30-40%. При цьому притулки центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді переповнені, неповнолітні вчиняють втечі й повертаються до притулків неодноразово (до 4-5 разів) протягом року, а кількість дітей, які перебувають на вулицях (безпритульні), бродяжать, жебракують, щороку збільшується, що стало проблемою загальнодержавного масштабу.

2. Діяльність вихователя ПРН є специфічним різновидом педагогічної діяльності в правоохоронній системі, що характеризується нетиповими для цієї спеціалізації умовами пенітенціарного утримання неповнолітніх вихованців. Незначний стаж роботи багатьох працівників (47% працюють до 3-х років) свідчить про значну плинність кадрів, що значною мірою викликане складними умовами праці та необхідністю поєднання навчальних, виховних, профілактичних функцій та завдань розкриття і розслідування злочинів. Основними видами діяльності вихователя ПРН є комунікативна, організаторська, виховна, посвідчувальна, пенітенціарна; вони тісно пов’язані між собою і реалізуються комплексно, але об’єднуючою їх основою виступає профілактична діяльність.

3. Контингент неповнолітніх, які потрапляють до ПРН, значною мірою відрізняється від однолітків. Близько чверті – 27% мають певні відхилення в психіці, приблизно у третьої частини – 32% вихованців освітній рівень не відповідає віку, 60% з них вживали спиртні напої, починаючи з 11-річного віку, причому 27% – систематично; тільки 37% росли в повних сім’ях, а поведінка близько 20% батьків визнана такою, що перешкоджає нормальному психічному та фізичному розвитку дитини. Близько третини неповнолітніх здійснили свої перші втечі з дому у віці до 10 років; 57% були постраждалими від побиття, пограбування та сексуального насильства. До 70% підлітків має ознаки аморальної поведінки та вираженої кримінальної спрямованості. Це відповідним чином впливає й на їх поведінку в спецзакладі, ускладнюючи проведення профілактичної роботи.

4. Визначення специфічних для діяльності вихователів ПРН особливостей свідчить, що вона ставить високі вимоги до вихователя і вимагає, насамперед, створення професіограми та психограми вихователя ПРН. Порівняльний аналіз одержаних результатів дозволив встановити суттєві відмінності між основною та контрольною групами (42 вихователі ПРН та 42 вихователі притулків ЦССМ) та визначити професійно важливі для вихователів ПРН властивості, серед яких найбільш значимими є: здатність розглядати проблему з різних точок зору; особлива пам’ять на зовнішність та поведінку людини; емоційна стійкість при прийнятті відповідальних рішень, врівноваженість та самовладання при конфліктах; здатність об’єктивно оцінювати свої досягнення, сили та можливості; здатність швидко встановлювати контакти з новими людьми, знаходити потрібний тон, доцільну форму спілкування залежно від психологічного стану та індивідуальних особливостей співрозмовника; впевненість у собі, своїх силах та можливостях; професійна спостережливість.

5. Нами запропонований та обґрунтований комплексний підхід до обстеження особистості вихователя, який претендує на службу в ПРН (попередня співбесіда, збір інформації про кандидата та її перевірка, медичне обстеження та психологічне тестування, „панельне інтерв’ю” кандидата з начальником ПРН, психологом закладу та старшим вихователем, прийняття рішення про зарахування на роботу). Мета такого підходу вибіркова, функціональна, тобто націлена на обстеження тільки тих характеристик особистості, які прямо або опосередковано впливають на успішність професійної діяльності.

Встановлені критерії відбору на посаду вихователя ПРН знаходяться на трьох рівнях: професійна спрямованість, теоретична та технологічна (операційно-діяльнісна) готовність. Запропонована формула дає можливість визначати рівні розвиненості професійно важливих якостей (оптимальний, допустимий, критичний та недопустимий) та інтегрований показник професійної придатності для роботи з неповнолітніми правопорушниками в закладах ПРН згідно з відповідними балами.

6. При здійсненні психолого-педагогічної підготовки вихователів була обрана компромісна форма проведення соціально-психологічного тренінгу, тобто використання елементів безпосереднього програмування (інструктування) у поєднанні з імпровізацією.

На першому етапі тренінгу застосовувалися психотехнічні вправи для оцінки рівня психолого-педагогічної підготовленості, розвитку вміння проектувати профілактичний процес, а також вправ із розвитку рефлексії та емпатії; на другому етапі тренінгу аналізувалися педагогічні ситуації профілактичної спрямованості для стимулювання звернення до власного досвіду та досвіду інших фахівців, прагнення до набуття теоретичних знань та практичних умінь і навичок. Результатом другого етапу тренінгу стало створення “технології” розв’язання професійних завдань за змістом основних функцій профілактичної діяльності вихователя та його педагогічними вміннями.

Як показало повторне тестування, якісні зміни стосувалися, перш за все, підвищення психологічної компетентності вихователів, системного розуміння власних психологічних особливостей, формування особистості, наближеної до моделі ефективного, успішного фахівця, що дає можливість особистісного зростання й вибору стратегії взаємодії, взаємовпливу.

Обсяг питань, що розглядались в дисертаційному дослідженні, мають можливість подальшого опрацювання в напрямі підвищення ефективності профілактики правопорушень серед неповнолітніх через застосування психологічного супроводження й підтримки професійної діяльності вихователів. Зокрема, актуальним може бути вивчення й узагальнення досвіду застосування системи психолого-педагогічної підготовки вихователів з урахуванням найближчих перспектив розвитку служби ПРН МВС України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тарнавська Н.П. Особливості діяльності приймальників-розподільників для неповнолітніх МВС України в профілактиці правопорушень серед дітей та молоді // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – Т. VIII, вип. 3. – К.: „Гнозіс”, 2006. – С. 303 – 312.

2. Тарнавська Н.П. Комунікативна компетентність вихователя приймальника-розподільника для неповнолітніх МВС України як складова профілактичної діяльності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – Т. VIII, вип. 4. – К.: „Гнозіс”, 2006. – С. 366 – 372.

3. Тарнавська Н.П. Морально-психологічні проблеми гуманізації профілактичної діяльності вихователів приймальників-розподільників для неповнолітніх МВС України // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – Т. VIII, вип. 5. – К.: „Гнозіс”, 2006. – С. 349 – 356.

4. Тарнавська Н. П. Організація надання додаткових платних та безкоштовних послуг у дошкільному навчальному закладі: реалії та перспективи // Педагогічна Житомирщина. – 2003. – № 2. – С.28 – 30.

5. Тарнавська Н. П. Дошкільна освіта // Педагогічна Житомирщина. – 2005. – № 4. – С.45 – 47.

6. Тарнавська Н.П. Психологічні особливості удосконалення професійної майстерності вихователя. – Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти: Науково-методичний збірник / За ред. М.М. Заброцького. – Житомир-Київ, 2005 р. – С. 177 – 179.

7. Тарнавська Н.П. Особистісний підхід в удосконаленні системи психолого-педагогічної підготовки вихователів ПРН МВС України // Актуальні проблеми юридичної психології: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 29-30 вересня 2006 року) / Ред. кол.: Є.М. Мойсеєв, В.М. Дзюба, О.М. Джужа та ін. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2006. – С. 90-94.

АНОТАЦІЯ

Тарнавська Н.П. Профілактична діяльність вихователя приймальника – розподільника для неповнолітніх МВС України та психологічні засади її удосконалення. –

Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

Дисертаційне дослідження виконане для з’ясування можливостей застосування психологічних знань через обґрунтування вимог до особистості вихователів приймальників-розподільників для неповнолітніх МВС України, як умови підвищення ефективності профілактичної діяльності.

Для вихователів ПРН створено професіограму та психограму відповідно до напрацьованих критеріїв професійно значущих якостей. Визначено шляхи оптимізації та удосконалення профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніх з урахуванням специфічних проявів педагогічної діяльності спеціалістів у системі органів внутрішніх справ. Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні вимог до особистості вихователя ПРН та впровадження їх в процес професійного відбору і удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки.

Ключові слова: професійна діяльність та особистість вихователя ПРН, умови і чинники оптимізації профілактичної діяльності, професіограма, психограма, професійно значущі якості, професійний відбір, удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки.

АННОТАЦИЯ

Тарнавская Н.П. Профилактическая деятельность воспитателя приёмника – распределителя для несовершеннолетних МВД Украины и психологические основы её усовершенствования. –

Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 – юридическая психология. – Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2007.

Диссертационное исследование проведено с целью определения возможностей использования психологических знаний через обоснование требований к личности воспитателей приемников-распределителей для несовершеннолетних МВД Украины, как условия повышения эффективности профилактической деятельности.

В диссертационной работе осуществлено комплексное научное обобщение исторических предпосылок создания службы ПРН МВД Украины. Рассмотрено современное состояние проведения профилактической работы по предупреждению правонарушений среди детей и подростков в этих учреждениях.

Один из разделов посвящён структурно – функциональному анализу профессиональной деятельности воспитателей ПРН МВД Украины в системе органов внутренних дел, характеризующейся нетипичными для этой специализации пенитенциарными условиями содержания воспитанников. Определение специфических для деятельности воспитателей ПРН ообенностей свидетельствует о необходимости глубокого изучения психологических основ её оптимизации, актуализации, усовершенствования.

Особое место в исследовании отведено установлению профессионально важних для воспитателей ПРН качеств личности, от которых, в значительной мере, зависит получение позитивного результата профилактической деятельности по предупреждению правонарушений несовершенолетних.

В научной работе акцентируется внимание на том, что формирование личности воспитателя, максимально приближённой к модели эфективного работника, даёт возможность личностного роста специалиста, выбора правильной стратегии взаемодействия с несовершеннолетними правонарушителями. С этой целью для воспитателей ПРН разработана психограмма и профессиограмма, соответственно наработанных критериев профессионально значимых качеств.

Определены пути оптимизации и усовершенствования профилактической деятельности по предупреждению правонарушений среди несовершеннолетних. Предложена методика комплексного обследования личности воспитателя, который претендует на службу в ПРН МВД Украины. Для повышения психолого – педагогической подготовки специалистов разработан социально – психологический тренинг с модификацией технологии решения профессиональных задач, соответственно содержания основных функций профилактической деятельности воспитателя ПРН.

Общетеоретическая и философская