НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КРИМСЬКА ФІЛІЯ ІНСТИТУТУ АРХЕОЛОГІЇ

ТРУФАНОВ Олександр Анатолійович

УДК 903.5(477.75) "638"/ "652"

ХРОНОЛОГІЯ МОГИЛЬНИКІВ ПЕРЕДГІРНОГО КРИМУ

I СТ. ДО Н.Е. – III СТ. Н.Е.

Історичні науки – 07.00.04 – археологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримській філії Інституту археології Національної Академії наук України

Науковий керівник кандидат історичних наук

МИЦ ВІКТОР ЛЕОНІДОВИЧ

директор Кримської філії

Інституту археології

Національної Академії наук України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

СИМОНЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Інститут археології НАН України,

провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук

РАЄВ БОРИС АРОНОВИЧ

Південний Науковий Центр РАН

старший науковий співробітник

Провідна установа: Одеський державний університет

iм. І.І. Мечникова, кафедра археології та етнології

Захист відбудеться 31.05.2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук при Інституті археології НАН України за адресою:

04210, Україна, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту археології НАН України за адресою:

04210, Україна, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12.

Автореферат розісланий 28.04.2007_ р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Фіалко О. Є.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Історія вивчення пам'яток передгірного Криму налічує більш як століття. Значну частину їх складають могильники, дослідження яких дозволило фахівцям виділити основні риси поховального обряду та підійти до вирішення проблем етно-культурної історії. Дотепер є дослідженими десятки могильників варварського населення Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е., опубліковано більш ніж півтори тисячі поховальних комплексів.

Актуальність теми. Питання хронології могильників I ст. до н.е. – III ст. н.е. посідали важливе місце в багатьох роботах, присвячених публікації матеріалів розкопок та реконструкції етно-культурних процесів у Криму. Але відсутність єдиної класифікації спричинилася тому, що речовий поховальний набір кожної пам'ятки розглядався окремо, із залученням лише деяких аналогій. Сукупний матеріал з некрополів не було синхронізовано.

Зараз накопичено величезний археологічний матеріал, що дозволяє здійснити єдину класифікацію та детальну типологію речових знахідок, й на цій основі розробити хронологію поховань з могильників передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е., синхронізуючи її з матеріалами всього Північного Причорномор'я.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено в рамках виконання планової теми Кримської філії Інституту археології НАН України "Археологічні культури давнього і середньовічного Криму. Періодизація і хронологія".

Метою дослідження є виявлення хронологічних етапів функціонування могильників передгірного Криму римського часу. Для досягнення її мають бути вирішені такі завдння:

-

-

-

-

На захист виносяться такі положення:

1. Речі з могильників передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е. при використанні кореляції закритих комплексів можна об'єднати у 7 груп.

2. Виділені групи поховального начиння послідовно розташовані у часі та піддаються абсолютному датуванню.

Предметом дослідження є хронологія поховань з могильників передгірного Криму.

Об'єктом дослідження є знахідки з поховальних пам'яток передгірного Криму.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період від I ст. до н.е. до кінця III ст. н.е. Нижня межа дослідження співпадає з початком надходження римських та провінційних речей до Криму, верхня зумовлена виникненням в регіоні нової культури (пам'ятки типу Озерне-Інкерман).

У роботі досліджуються могильники Кримської Скіфії, під територією якої розуміється заселена варварами область передгір'їв від долини р. Чорна на заході до Керченського півострова на сході, а також прибережна смуга Північно-Західного Криму.

Джерельну базу дослідження складають матеріали з розкопок більш ніж двох десятків могильників Кримської Скіфії. Головне місце в побудові хронологічної схеми посідають матеріали дослідження Усть-Альмінського некрополя, як однієї з найбільших і найкраще вивчених пам'яток (на 2006 рік розкопано 930 могил). Як допоміжні у роботі використовуються дані інших некрополів, відомі з публікацій, доступні автору музейні колекції та архівні матеріали, що зберігаються в Кримській філії Інституту археології НАН України, а також у фондах Кримського Республіканського краєзнавчого музею і Бахчисарайського Державного історико-культурного заповідника.

Методи дослідження. В основу дослідження покладений комплексний принцип вивчення матеріалів: докладна класифікація речових знахідок (типологічний метод, метод порівнювальних аналогій), аналіз взаємозустрінутості речей у закритих комплексах (кореляційний метод), метод вузьких та широких датувань і порівняльно-історичний метод.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в роботі вперше систематизовано знахідки з могильників передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е. і на основі вивчення зустрінутості речей різних типів у закритих комплексах розроблено докладну відносну та абсолютну хронологію пізньоскіфських могильників. У роботі обґрунтовано перегляд дат речей деяких типів і на підставі кореляційного методу розроблено нові датуванння. Як наслідок, вперше створено обґрунтовану класифікаційну та хронологічну систему археологічного матеріалу могильників I ст. до н.е. – III ст. н.е.

Практичне значення отриманих результатів полягає в отриманій можливості датувати поховання Кримської Скіфії більш точними, вузькими хронологічними інтервалами. Результати дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії та археології України, наукових та наково-популярних робіт, створенні музейних експозицій.

Особистий внесок пошукача: У статті "Боспоро-Херсонесские отношения и политическая ситуация в Крымской Скифии III – IV вв. н.е." у співавторстві з В.Ю. Юрочкіним автору належить частина про хронологію поховань III ст. н.е. У статті "Краснолаковая керамика из Калос-Лимена" у співавторстві з В.Б. Уженцевим – опис знахідок та хронологічні розробки.

Апробація основних результатів дисертації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано більш ніж 15 робіт у наукових виданнях України, Росії і Молдови, зроблено доповіді на конференціях і семінарах в Алушті, Сімферополі, Києві і Санкт-Петербурзі у 1997-2006 рр.

Публікації. Окремі положення дисертації викладено в 12 статтях, опублікованих в спеціалізованих виданнях Інституту археології НАН України, Кримської філії ІА НАН України, Національного заповідника "Херсонес Таврійський", Інституту археології Російської АН, а також у тезах доповідей конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох глав дослідження, висновків (185 сторінок), списку літератури (345 наіменувань) да додатків – списку скорочень та ілюстрацій, альбому ілюстрацій (108 малюнків), списку хроноіндикаторів та каталогу поховань. Загальний обсяг рукопису 419 сторінкок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається її новизна, хронологічні рамки дослідження, методика його проведення і практичне значення, формулюються мета і завдання роботи, міститься короткий огляд джерел, характеризується структура дисертації.

Розділ 1. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МОГИЛЬНИКІВ ПЕРЕДГІРНОГО КРИМУ I СТ. ДО Н.Е. – III СТ. Н.Е.

Дослідження могильників Кримської Скіфії почалося 1834 р. з розкопок Дюбуа де Монпере в окрузі Неаполя. Епізодичні розкопки, що провадилися протягом другої половини XIX – напочатку XX ст., головним чином, досліджували кургани. У першій половині XX ст. невеликі роботи провадилися на Східному некрополі Неаполя, могильниках Бельбек II та Нейзац. Тоді у дослідників ще бракувало даних для датування пам'яток передгірного Криму. Крім роботи Т.М. Кніпович про червонолакову кераміку [1929], підставою для датувань були монети, й окремі аналогії з закордонних та вітчизняних колекцій.

Після відкриття 1946 р. Неапольського мавзолею розкопки активізувалися: досліджувалися Східний некрополь Неаполя, впускні поховання у курганах, почалося вивчення Чорноріченського та Завітненського могильників. Водночас тривала робота з систематизації матеріалів пам'яток Північного Причорномор'я [Книпович, 1949; 1952; Фурманська, 1953; Зеест, 1960; Алексеева, 1975, 1978, 1982; Кунина, Сорокина, 1972], що уточнювало хронологію пам'яток. Важливим кроком у цій області стала робота А.К. Амброза про фібули Північного Причорномор'я [1966], у якій були запропоновані хронологічні інтервали, що використовувалися для встановлення дати об'єктів.

У 60-70-х рр. XX ст. провадилися розкопки ґрунтових могильників передгірного Криму (Скелясте II, Бельбек III, Східний некрополь Неаполя, Дімітрово). З 80-х рр. дослідження активізувалися (Бітак, Перевальний, Дружне, Бельбек III і IV). Важливе значення мало відкриття і вивчення Усть-Альмінського некрополя – одного з найбільших могильників Кримської Скіфії (Т.М. Висотська, І.І. Лобода, О.Є. Пуздровський),. У процесі розкопок істотно розширилася база для хронологічних розробок. При датуванні розкопаних поховань автори спиралися на роботи А.К. Амброза, Д.Б. Шелова, Т.М. Кніпович та інших дослідників. Вийшли друком монографії Е.О. Симоновича про Східний некрополь Неаполя [1983], Т.М. Висотської про Усть-Альмінський могильник [1994].

У 90-х рр. вивчення ґрунтових могильників тривало практично на всій території передгірного Криму (Усть-Альма, Нейзац, Вишневе, Брянське, Суворово, Червона Зоря, Балта-Чокрак, Левадки, Холмівка). Разом з тим збільшився інтерес дослідників до вивчення хронології пам'яток Північного Причорномор'я, з'ясуванню можливості вузького датування об'єктів. У побудові хронологічних схем для археологічних культур і груп пам'яток Північного Причорномор'я для співвіднесення з імпортними виробами використовувалася центрально-європейська хронологічна шкала і власні розробки авторів. Уточнювалася хронологія деких типів знахідок [Зайцев, Мордвинцева, 2003; Кропотов, 2001; Труфанов, 2001; Малашев, 2000]. Широко використовувалися кореляційний і типологічний методи [Щукин, 1994; Шаров, 1992; Берлизов, 1996 та ін.]. З'явилися хронологічні схеми могильників Кримської Скіфії II ст. до н.е. – середини I ст. н.е. [Зайцев, Мордвинцева, 2004], сарматських пам'яток Північного Причорномор'я [Симоненко, 2004].

Але, попри досягнуті результати, в галузі хронології пам'яток передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е. залишається багато питань. У даному дисертаційному дослідженні пропонується обґрунтована хронологічна система, що дозволяє датувати поховальні комплекси вузькими інтервалами часу.

Розділ 2. ТИПОЛОГІЯ ПРЕДМЕТІВ ПОХОВАЛЬНОГО НАБОРУ

У даному розділі систематизуються знахідки з поховань передгірного Криму, розглядаються їхні датування і взаємозустрінутість речей у закритих комплексах. Тут визначається список хроноіндикаторів для датування. Знахідки з поховань згруповані по таким категоріях у декількох параграфах:

2.1. Амфори. Головним чином, це широкогорлі світлоглиняні амфори, а також вузькогорлі світлоглиняні (типы Шелов А, В, С и D).

2.2. Металевий посуд. Нечисленні провінційно-римські посудини представлені черпаками Еггерс 131/133, 136, 138, 140; ойнохоями Еггерс 124, 125, 128, патерою Еггерс 155.

2.3. Скляні посудини. Більшість знахідок складають бальзамарії, що розглядаються за типологічною схемою Н.З. Куніної и Н.П. Сорокиної. Це вироби типів I (варіанти 2-Б, 2-В/Г, 2-Д) – III, флакони типу IV, склянки та чашки.

2.4. Світильники ремісничого виробництва. Для кореляції ввистачило розподілу світильників за О.Вальдгауером на дві хронологічно значущі групи: лампи елліністичних та римських типів.

2.5. Ліпні курильниці поділені на три типа: "рюмкоподібні", “дирчасті” та "катушкоподібні" (реберчасті).

2.6. Столовий посуд та гончарні бальзамарії. Гончарний посуд розглядається за групами: посуд ES-B-2, ES-C, Італійська sigillata, Понтійська sigillata, посуд невизначених центрів. У групі ES-B-2 виділені рання та пізня підгрупи. Посудини Понтійської групи, як наймасовіші в могильниках передгірного Криму, поділені на типи та варіанти: 4 типи тарілок, 4 типи чашок, 9 типів канфарів, 8 типів келихів, 2 типи дворучних та 16 типів одноручних глеків, 2 типи ойнохой, 2 типи бальзамаріїв.

2.7. Предмети одягу (фібули, пряжки, наременна гарнітура). Фібули репрезентовані такими схемами (за А.К. Амброзом): пружинні платівчасті із суцільним приймачем (6 типів), шарнірні (8 типів), сильно профільовані (6 типів), прогнуті підв'язні (2 типи) та підв'язні пружинні. Хронологія пряжок розглянута з урахуванням роботи автора [2004]. Виділено 7 типів пряжок та 3 типи наконечників ременів.

2.8. Прикраси та амулети (персні, браслети, гривни, сережки, підвіски та амулети з металу, дзвоники, намистини та пронизі). Розглядаються 6 типів перснів, 4 типи гривен, 9 типів браслетів, 6 типів сережок, 11 типів підвісок з металу, 6 типів дзвоників. Для систематизації намистин використана типологія Є.М. Алексеївої: всього до хронологічного анализу залучено 49 типів скляних, "фаянсовых", геширових, сердолікових та бурштинових намистин, окремо розглядаються фігурні пронизі з "єгипетського фаянсу" та пронизі з металу.

2.9. Предмети побуту (дзеркала, металеві деталі туалетних скриньок). Розглядаються люстра двох типів: дископодібні та люстра-підвіски з боковою петелькою, що поділені на 4 варианти та кілька підваріантів.

Запропонована хронологічна схема дозволяє залучати металеві деталі дерев'яних скриньок (ключи, платівчасті накладки, деталі замків) для вузького датування поховань.

2.10. Предмети озброєння і кінської упряжі. Виділено 3 типи мечів та кинджалів, вістрів списів та стріл, та вудил з поховань, що вузько датуються.

Розділ 3. ВІДНОСНА ТА АБСОЛЮТНА ХРОНОЛОГІЯ ПОХОВАНЬ

Аналіз матеріалів склепів з багатоярусными похованнями з Усть-Альмінського могильника та фіксація взаємозустрінутості знахідок із закритих комплексів дозволили виділити сім послідовних груп поховань.

Група 1 виділяється на підставі матеріалів нижніх ярусів склепів 92, 390, 440 і 450 Усть-Альмінського некрополю і склепу 155 Бітакського могильника, матеріалів Кольчугинського некрополю. Важливе значення для визначення хронології даної групи має кореляція наборів намиста і пронизей з поховань. Датування поховань 1 групи може бути визначене в рамках I ст. до н.е. (швидше за все, другої половини століття) – першої третини (чи першої половини) I ст. н.е. Поховання цієї групи характеризуються відносною бідністю поховального начинняю. Головним чином, це намиста, рідше зустрічаються дротяні браслети, підвіски, персні й сережки. Червонолакова кераміка в більшості поховань склепів відсутня, ліпні посудини поодинокі. У похованнях є "вісімкоподібні" поясні пряжки, пізньолатенські "воїнські" та лучкові фібули, зрідка трапляються дзвоники. У цей час фіксуються перші випадки знахідок шарнірних фібул (типу "Алезія"). Предмети озброєння з військових поховань цього періоду представлені вістрями стріл, копій та дротиків.

Група 2 виділяється на підставі матеріалів склепів 88, 92, 120, 138, 450, 590, 640, 650 (Усть-Альма), а також могил 517, 558, 586, 609 (Усть-Альма). Вона може бути датована 25/50 – біля 70 р. I ст. н.е. (друга треть чи друга-третя чверті I ст. н.е.). Для цієї групи поховань характерні шарнірні брошки без емалі провінційно-римських форм і дугокікіцеві пряжки. Деякі з цих виробів могли бути предметами імпорту, але могли й вироблятися в Криму за провінційно-римськими зразками. Зростає кількість червонолакових посудин (канфари, глечики і тарілки групи Pontic sigillata). Біля середини I ст. н.е. у поховання починають потрапляти поки ще поодинокі посудини групи ES-B-2. Характерні форми ліпних посудин – курильниці. Поширюються фігурні амулети з "єгипетського фаянсу", зустрічаються пряжки, що мають аналоги в Центральній Європі. Спостерігається початок поширення фібул із суцільним приймачем, браслетів із шишечками на кінцях, масово використовуються бронзові кільця з трьома рядами виступів, ажурні підвіски.

Поховання даного горизонту частково синхронні багатим похованням зі склепів Усть-Альмінського могильника, що супроводжуються виробами з коштовних металів. Військові поховання цього періоду, головним чином, здійснені в склепах і супроводжуються мечами з кільцевим навершям, сагайдачним набором та вудилами. У деяких похованнях присутні предмети імпорту (фібули типу Альмгрен-68, "Ауциса", металевий посуд, скриньки, алебастрові посудини).

Група 3 представлена матеріалами склепів 88, 92, 520, 640 і кількох десятків могил Усть-Альмінського могильника, некрополів Бельбек IV і Завітне. Поховання 3 групи віднесені до останньої третини чи останній чверті I ст. н.е. (близько 70 р. н.е. – межа I – II ст. н.е.). Продовжується інтенсивне використання в похвальному обряді червонолакової кераміки різних центрів виробництва. Найбільш показовими для періоду є імпортні посудини групи ES-B-2 і тарілки групи PS із клеймами planta pedis, масово використовується різноманітна керамічна продукція Північно-Понтійського виробництва. Жіночі поховання супроводжуються дерев'яними та кістяними піксідами, туалетними скриньками – продукцією грецьких міст Північного Причорномор'я. Основним типом фібул залишаються лучкові та фібули з пластинчастими приймачами.

Дані могильників підтверджують скорочення чисельності населення в Північно-Західному Криму в цей час. Припиняється здійснення багатих поховань на Усть-Альмі.

Група 4 виділена за матеріалами склепів 440, 520, 590 (Усть-Альма) і могил з некрополів Усть-Альма, Бітак, Бельбек IV, Брянське та ін. Її хронологічні рамки: межа I – II ст. н.е. – біля середини II ст. н.е. (125/150 р. н.е.). У цей час на території Кримської Скіфії спостерігається продовження процесу уніфікації матеріальної культури. Наприкінці I ст. н.е. у жіночі поховання починають потрапляти дзеркала-підвіски різної орнаментації, походження та форма яких пов'язані із сарматським світом. Як і раніше, основним типом фібул залишаються лучкові підв'язні. Відомі поодинокі знахідки фібул західного походження. Набір червонолакового посуду в цей час у цілому залишається той самий, що й у попередній період: головне місце в ньому посідають посудини групи ES-B-2 і PS, епізодично зустрічається посуд групи ES-C. Поширюються профільовані фібули північно-причорноморського типу, виробництво яких, ймовірно, було налагоджене на Боспорі. Зброя в обряді представлена стрілами, списами, кинджалами і мечами. Іноді військові поховання супроводжуються складною металевою наременною гарнітурою.

До середини II ст. н.е. виходять з вжитку посудини групи ES-B-2 і тарілки групи PS зі штампами. Їхнє місце займають посудини боспорського і (або) херсонеського виробництва. Виходять з вжитку фігурні пронизи з "єгипетського фаянсу", практично не використовуються штамповані світильники та скляний посуд.

Група 5 представлена пізнішими похованнями в склепах 520 і 590 (Усть-Альма), а також численними похованнями з могильників передгірного Криму (Усть-Альма, Неаполь, Бельбек IV, Бітак та ін.). Хронологія 5 групи визначена в межах 125/150 – 190/200 рр. н.е. Для поховань цієї групи характерні сильнопрофільовані фібули, а також фібули лучкової конструкції, але більш великих розмірів, найчастіше з дротовою обмоткою. У поховання потрапляють різноманітні провінційно-римські шарнірні брошки і персні, прикрашені емаллю, а також пряжки, виготовлені за провінційно-римськими зразками.

Група 6 представлена матеріалами з кількох десятків могил передгірного Криму. Поховання 6 групи, що загалом відносяться до першої половини – середини III ст. н.е., розподілені на дві підгрупи (6-А та 6-Б) із хронологічною межею між ними близько 220/230 р. н.е. Як і в попередній час, переважна більшість червонолакових посудин, що використовувалися у поховальному обряді варварського населення, є продукцією місцевих північно-причорноморських майстерень. Продовжують використовуватися фібули лучкової конструкції, але їхні модифікації стають різноманітнішими. Жіночі поховання, як і раніше, супроводжуються дзеркалами-підвісками, скриньками, намистами.

У воїнських похованнях кінця II – першої половини III ст. н.е. найчастіше присутні не зброя, а залишки кінської вузди. Характерною рисою чоловічих поховань цього часу є наременні набори (пряжки, пластинчасті наконечники ремінців та різноманітні накладки). При похованнях частіше, ніж раніше, використовується обряд покладення до могили монет.

7 група поховань датована другою половиною (чи останньої третиною) III ст. н.е. – початком IV ст. н.е. Серед комплексів даної групи могили 5 (Суворово), 20 і 24 (Дружне), 9 і 10 (Курське), 139, 152 і 156 (Нейзац) і деякі інші. У цей час виходять з вжитку лучкові одночленні фібули, яких змінюють двочленні. У поховання починають потрапляти прогнуті фібули, форма яких стає характерною для усього варварського світу Центральної і Східної Європи, підданого впливу провінційної-римської моди. Чоловічі поховання супроводжуються пряжками, іноді наременними наборами, що складаються з пряжок, накладок та наконечників. Виходять з вжитку чи зводяться до мінімуму багато речей, колись поширених протягом тривалого часу: браслети з закінченнями у вигляді зміїних голівок, дзеркала з боковою петлею, ажурні металеві підвіски, кільця з трьома рядами виступів тощо. Значно меншає кількість червонолакових посудин, використаних у поховальному обряді, їхнє місце заступають ліпні вироби.

Розділ 4. ПЕРЕДГІРНИЙ КРИМ В I СТ. ДО Н.Е. – III СТ. Н.Е.

(ЗА ДАНИМИ МОГИЛЬНИКІВ)

Розглядається історична ситуація в Кримській Скіфії в I ст. до н.е. – III ст. н.е. Зроблено спробу пов'язати виділені хронологічні групи матеріалів з історичними подіями та етнічно-культурними змінами, що відбувалися у регіоні.

На думку деяких дослідників (О.Є. Пуздровський, І.М. Храпунов), у другій половині I ст. до н.е. – першій половині I ст. н.е. Кримська Скіфія переживає економічний підйом, що супроводжувався збільшенням її населення. У цей час функціонують Неапольські, та Бітакський могильники, некрополі Північно-Західного Криму, відбуваються поховання на Усть-Альмінському некрополі, могильниках Кольчугино та Левадки. Померлих ховають в ґрунтових склепах, у деяких місцях центрального передгір'я для поховань використовують кам'яні підкурганні склепи, споруджені раніше (Тавель, Капак-Таш). Поховання цього періоду є численні, але вони характеризуються відносною бідністю поховального начиння. Можливо, така ситуація була зумовлена наслідком використання ресурсів Кримської Скіфії в Мітридатових війнах.

У другій половині I ст. до н.е. – першій половині I ст. н.е. на некрополях передгірного Криму з'являються поодинокі поховання в підбойних могилах. Їхню появу пов'язують з якимись групами сарматів, що почали потрапляти до Центрального Криму. Нечисленні підбойні могили цього часу досліджені на некрополях Кара-Тобе та Усть-Альмінському.

Поширення підбойних могил у передгірному Криму відноситься до другої третини I ст. н.е., коли у складі поховального набору відбуваються істотні зміни, Частина їх має характер варіацій чи моди технологічних нововведень. Біля середини століття з'являються багаті поховання в склепах Усть-Альмінського могильника. Воїнські поховання здійснені, головним чином, в склепах і супроводжуються мечами з кільцевими навершями, колчанними наборами та вудилами. Поруч зі склепами знаходяться поховання коней.

У багатих похованнях Усть-Альми, крім золотих прикрас, присутні предмети західного і східного імпорту (провінційно-римські фібули, "китайські" скриньки, алебастрові посудини). Привертає увагу римський металевий посуд з поховань Усть-Альми і Бельбеку IV – дарунки чи предмети торговлі. Взагалі, в цей час фіксується помітна хвиля надходження предметів провінційного-римського імпорту. Раніше західні речі потрапляли до варварів Криму епізодично.

Багаті поховання в склепах Усть-Альми зроблені в короткий проміжок часу, у межах 50 років. На цій підставі можна думати про значний і раптовий ріст добробуту невеликої соціальної, чи етно-соціальної групи, відокремленої від рядового населення, і про таку ж різку її асиміляцію чи зникнення. Цю групу склепів й поширення підбойних могил О.Є. Пуздровський пов'язує з результатами римсько-боспорської війни середини I ст. н.е. Інша думка полягає в тому, що сам конфлікт був продовженням "складних процесів в кочовому світі, за яких пішло просування сарматських племен на захід", при цьому збільшення сарматських поховань у передгірному Криму в середині – другій половині I ст. н.е. варто пов'язувати з залученням цієї частини півострова до зони сарматських кочовищ (В.М. Зубар).

Збільшення сарматських пам'яток на захід від Дніпра в другій половині I ст. н.е. відбиває прихід сарматської міграційної хвилі, здогадно, аорсів (О.В. Симоненко, Ю.Г. Виноградов). Вже 63 чи 64 р. н.е. якісь варвари напали на хору Херсонеса. Відповіддю на це став похід намісника Мьозії Плавтія Сильвана, що відігнав "скіфів" від обложеного ними Херсонеса. Втручання римлян, ймовірно, призвело до послаблення варварів і, можливо, поклало край пануванню знатної усть-альмінської верхівки.

Припинення багатих похорон на Усть-Альмі може казати також про втрату варварами великих джерел доходу, наприклад, контролю якихось торгових шляхів. На користь даного припущення говорить те, що в похованнях майже перестають траплятися імпортні провінційно-римські вироби.

Наприкінці I – першої чверті II ст. н.е. боспорські царі здійснили низку переможних акцій проти скіфів. У цей час на деяких некрополях Кримської Скіфії фіксуються воїнські поховання, що супроводжуються предметами озброєння та кінської збруї, причому їхнє інше начиння, хоч і різноманітне, але не багате. Дослідники (О.Є. Пуздровський, В.М. Зубар) пов'язують появу воїнських поховань із проникненням до Криму на межі I – II ст. н.е. сарматів – носіїв пізньосарматськой культури, мігрантів зі Сходу. До цього ж часу відносять залишення мешканцями Булганакського городища та Калос-Лімена (І.М. Храпунов, В.Б. Уженцев).

В другій третині II ст. н.е., після виводу римських військ з Херсонеса і Харакса, у Тавриці відбуваються якісь події, що загрожували Херсонесу і були пов'язані з активізацією варварів (В.М. Зубар). Зв'язок між цими подіями і змінами в поховальному обряді населення Кримської Скіфії простежити важко, але початок здійснення 5 групи поховань датується близько 130/150 р. н.е. У цей час припиняють ховати в склепах Усть-Альмінського, Бітакського та Неапольського могильників. Поховання на решті некрополів відбуваються в підбойних та ґрунтових могилах з кам'яним перекриттям, а в Південно-Західному Криму з'являються плитові могили.

Наприкінці ІІ ст. н.е. цар Савромат II завоював скіфів і приєднав Таврику до Боспору. Є думка, що правитель діяв разом з римлянами, після чого територія Кримської Скіфії була розділена на сфери впливу, кордон між якими проходив р. Альмою (В.М. Зубар). Можливо, розділ призвів до того, що Центральний Крим був освоєний пізніми сарматами, що залишили могильники типу Перевальне, Дружне і Курське. Політичний розділ Таврики невиразно фіксується за матеріалами некрополів: населення використовує в поховальному обряді той самий набір речей. Відмінність спостерігається, головним чином, у складі кераміки: у "зоні римського контролю" більше червонолакових і менше ліпних посудин, а в "зоні контролю Боспору" формується комплекс ліпної кераміки, що поширився надалі й на південний захід. Крім того, у Центральному Криму навряд чи не єдиним типом поховальних споруд у цей час є підбойні могили, у той час як у Південно-Західному, крім них, продовжують споруджуватися ґрунтові з кам'яним перекриттям і плитові.

Воїнські поховання кінця II – першої половини III ст. н.е. супроводжуються найчастіше не зброєю, а кінською вуздою. Характерною рисою чоловічих поховань цього часу є наременні набори, близькі до тих, що зустрінуті в степовій зоні та Передкавказзі. Це може бути аргументом на користь гіпотези про міграційну хвилю сарматів.

У межах першої половини III ст. н.е. припиняють функціонувати Неапольські і Бітакський могильники. Спираючись на монетні знахідки зі скарбів, датою катастрофи, що спіткала Неаполь і його округу, пропонують вважати кінець другого – третє десятиліття III ст. н.е. (С.Г. Колтухов) або кінець першої чверті III ст. н.е. (О.Є. Пуздровський).

У III ст. н.е. Північне Причорномор'я стає ареною "скіфських" війн. Наслідки варварських походів виявилися катастрофічними для багатьох сільських поселень і міст Східного Криму. Проте, розкопки в Приазов'ї показали "безперервність культурно-господарських традицій і, отже, місцевого населення аж до кінця IV ст. н.е." (О.О. Маслєнніков). Неоднозначною здається й ситуація в передгірному Криму: перестають використовуватися деякі з варварських некрополів (Усть-Альма, Бельбек IV, Завітне, Брянське та ін.), але на інших похорони продовжують відбуватися (Нейзац, Суворово, Вишневе, Червона Зоря і т.д.).

У другій половині III ст. н.е. у варварів передгірного Криму виходить з ужитку багато типів речей, колись поширених протягом тривалого часу. Епізодичні знахідки таких виробів у комплексах другої половини III – початку IV ст. н.е. походять з жіночих поховань і можуть відбивати часткову спадкоємність між колишнім та новим населенням. Наявність спадкоємних рис у матеріальній культурі жителів передгірного Криму протягом III ст. н. э фіксується й у поховальному обряді: основним типом поховальних споруд залишаються підбойні могили.

У деяких похованнях другої половини. III – початку IV ст. н.е. знайдені речі, що пов'язуються з готськими походами і впливом германців: кістяні тричастні гребені (Нейзац, Курське), бурштинові грибоподібні пронизі (Нейзац, Чорноріччя) тощо. Сармато-германські контакти могли втілюватися у військові дії, торгівлі або інкорпорації частини германців до сарматського середовища (І.М. Храпунов). На початку IV ст. н.е. головним типом поховальної споруди стає склеп, змінюється склад поховального начиння. Носії цієї нової археологічної культури характеризуються як представники "конфедерації гото-аланских землеробських громад з незалежним самоврядуванням" (В.М. Зубар), а їхні пам'ятки поєднуються під умовною назвою "Озерне-Інкерман" (В.Ю. Юрочкін, О.А. Труфанов).

У Висновках викладається головний результат дослідження. Ним є створення класифікаційно-хронологічної системи археологічного матеріалу з поховальних комплексів варварського населення передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е.

Аналіз матеріалів могильників та фіксація знахідок із закритих комплексів дозволили виділити сім відносно послідовних груп поховань, а знахідки монет та датуючих речей дали можливість здогадно встановити абсолютні дати цих груп.

Датування поховань 1 групи визначене в рамках I ст. до н.е. (швидше за все, другої половини століття) – першої третини (чи першої половини) I ст. н.е. Група 2 датована 25/50 – біля 70 р. I ст. н.е. (друга третина чи друга-третя чверті I ст. н.е.). Поховання 3 групи віднесені до останньої третини чи останній чверті I ст. н.е. (близько 70 р. н.е. – межа I – II ст. н.е.). Хронологічні рамки поховань 4 групи: межа I – II ст. н.е. – середина II ст. н.е. (125/150 р. н.е.). Хронологія 5 групи визначена в межах 125/150 – 190/200 рр. н.е. Поховання 6 групи, що загалом відносяться до першої половини – середини III ст. н.е., розподілені на дві підгрупи (6-А та 6-Б) із хронологічною межею між ними близько 220/230 р. н.е. 7 група поховань датована другою половиною (чи останньої третиною) III ст. н.е. – початком IV ст. н.е.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Труфанов А.А. Вырубной склеп из позднескифского могильника у с. Брянское в Юго-Западном Крыму // Херсонесский сборник. – Вып. IX. – Севастополь, 1998. – С. 141-145.

2. Труфанов А.А. Могила № 656 Усть-Альминського позднескифского некрополя // Херсонесский сборник. – Вып. Х. – Севастополь, 1999. – С. 226-231.

3. Уженцев В. Б., Труфанов А. А. Краснолаковая керамика из Калос-Лимена // Херсонесский сборник. – Вып.XIII. – Севастополь, 2004. - С. 265-284.

4. Труфанов А. А. Исследования могильника у с. Брянское в 1995-1996 гг. // Херсонесский сборник. – Вып. XIV. – Севастополь, 2006. – С. 315-326.

5. Пуздровский А.Е., Медведев Г.В., Соломоненко А.Е., Труфанов А.А. Охранные исследования Усть-Альминского некрополя // АВУ 2002 – 2003 рр. – Київ. – 2004. – С. 275-277.

6. Пуздровский А.Е., Медведев Г.В., Соломоненко А.Е., Труфанов А.А. Охранные исследования Усть-Альминского некрополя в 2004 г. // АДУ 2003 – 2004 рр. – Запоріжжя. – 2005. – С. 267-268.

Статті:

7. Труфанов А.А. Типология краснолаковых тарелок с вертикальным бортиком (по материалам могильников Юго-Западного и Центрального Крыма) // Бахчисарайский историко-археологический сборник. – Симферополь, 1997. – С. 181-192.

8. Труфанов А.А. К вопросу о хронологии браслетов с зооморфными окончаниями (по материалам крымских могильников позднескифского времени) // Поздние скифы Крыма. – М., 2001. – С. 71-77.

9. Труфанов А.А. Подбойные могилы III в. н.е. некрополя у с. Курское (по материалам раскопок 2001 г.) // Сугдейский сборник. – Киев-Судак, 2004. – С. 495-521.

10. Труфанов А.А. Пряжки ранних провинциально-римских форм в Северном Причерноморье // РА. – 2004. – №3. – С. 160-170.

11. Труфанов А.А. Некоторые датирующие признаки в конструкции лучковых фибул Северного Причерноморья // Боспорский феномен: проблемы хронологии и датировки памятников. – Часть 2. – СПб., 2004. – С. 152-158.

12. Труфанов А.А. Дополнения к опубликованным материалам гробниц в "Тавельских" курганах 1897 г. // У Понта Евксинского (памяти П.Н.Шульца). – Симферополь, 2004. – С. 135-138.

Матеріали та тези конференцій:

13. Труфанов О.А. Пiзньоскiфський могильник бiля с. Брянське у Пiвденно-Захiдному Криму // IV мiжнародна археологiчна конференцiя. – Київ, 1996. – С. 165-167.

14. Труфанов А.А. Раскопки могильника у с. Брянское в Юго-Западном Крыму // V міжнародна конференція студентів та молодих вчених (науковi матерiали). – К.,1997. – С. 192-193.

15. Труфанов А.А. Краснолаковая посуда II – III вв. н.е. из погребений Чернореченского могильника в Юго-Западном Крыму // IV чтения памяти профессора В.Д. Блаватского (тезисы докладов). – М., 1999. – С. 117-118.

16. Труфанов А.А., В.Ю. Юрочкин. Боспоро-Херсонесские отношения и политическая ситуация в Крымской Скифии III – IV вв. н. е. // Боспорский феномен: греческая культура на периферии античного мира. – СПб., 1999. – С. 241-251.

17. Труфанов А.А. Погребения III в. н. е. могильника у с. Курское // Сугдея, Сурож, Солдайя в истории и культуре Руси-Украины. – Киев-Судак, 2002. – С. 253-255.

АННОТАЦІЇ

Труфанов О.А. Хронологія могильників передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст.. н.е. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 04. – археологія. Кримська філія Інституту археології НАН Украіни. Київ – 2007 г.

Работу присвячено дослідженню хронології поховань передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е. В ній систематизується поховальне начиння, розглядається їхнє датування та взаємозустрінутість у закритих комплексах. Дана хронологічна схема передбачає звужування дат для знахідок багатьох типів з Північного Причорномор'я. Визначений список датуючих речей.

Аналіз матеріалів могильників та фіксація знахідок із закритих комплексів дозволили виділити сім відносно послідовних груп поховань, а знахідки монет та датуючих речей дали можливість здогадно встановити абсолютні дати цих груп.

В роботе пропонується докладна аргументована хронологія поховальних комплексів передгірного Криму I ст. до н.е. – III ст. н.е., що може бути використане при реконструкції етно-культурних процесів, які відбувалися в регіоні.

Ключові слова: передгірний Крим, тип, варіант, червонолакова кераміка, фібули, хроноіндикатори, могильники.

Trufanov A.A. Chronology of the Cemeteries of Crimean Foothills of the 1st cent. BC – 3rd cent. AD. – Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 07. 00. 04. – archaeology. Crimean Department of the Institute of Archaeology of Ukrainian Nation Academy of Science. Kyiv – 2007.

The thesis deals with chronology of the graves of a cemeteries of Crimean Foothills of the 1st cent. BC – 3rd cent. AD. The grave goods are systematized, their date and co-finding in the closed assemblages are studied. This chronological scheme could to specify the dating of a North Pontic finds of various types. The list of dating finds is composed.

The analysis of material of a cemeteries and fixing of the find in the closed assemblages allow to classify the seven relatively consecutive groops of graves and the coins and dating finds gave an opportunity to date these groops presumably.

The chronology of the funeral assemblages of of Crimean Foothills of the 1st cent. BC – 3rd cent. AD, reasoned in details, is proposed in the thesis. It could be used for reconstruction of ethnic and cultural processes in the region.

Key words: Crimean foothills, type, variant, red-slip pottery, fibulae, chronological indicator, cemeteries.

Труфанов А.А. Хронология могильников предгорного Крыма I в. до н.э. – III в. н.э. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 04. – археология. Институт археологии НАН Украины. Киев – 2007 г.

Работа посвящена исследованию хронологии погребений предгорного Крыма I в. до н.э. – III в. н.э. В ней систематизируются находки из погребений, определяется список хроноиндикаторов, служащих для определения датировок.

Анализ материалов могильников позволили выделить семь относительно последовательных групп захоронений а находки монет и датирующих вещей – установить абсолютные даты этих групп.

Датировка погребений 1 группы определена в рамках I в. до н.э. (скорее всего второй половины века) – первой трети (или первой половины) I в. н.э. Погребальный набор состоит из бус, браслетов, подвесок, перстней. Керамика в большинстве погребений отсутствует. Характерны восьмерковидные пряжки, позднелатенские "воинские" и лучковые фибулы, изредка используются колокольчики. В это время фиксируются случаи попадания в погребения шарнирных фибул (тип Алезия). Предметы вооружения представлены наконечниками стрел, копий и дротиков.

2 группа захоронений датирована 25/50 – ок. 70 гг. I в. н.э. (второй третью или второй-третьей четвертями I в. н.э.). Для этой группы характерны шарнирные броши без эмали и дугоконечные пряжки. Возрастает количество краснолаковых сосудов (группа Pontic sigillata). Около середины I в. н.э. в погребения начинают попадать редкие сосуды группы ES-B-2. Характерны лепные парные курильницы, фигурные амулеты из "египетского фаянса", фибулы со сплошным приемником.

Погребения данного горизонта частично синхронны богатым погребениям из склепов Усть-Альминского могильника с изделиями из драгоценных металлов. Воинские захоронения сопровождаются мечами с кольцевыми навершиями, колчанными наборами и удилами. В некоторых погребениях присутствуют предметы западного и восточного импорта (фибулы типа Альмгрен-68, Ауцисса, шкатулки, алебастровые сосуды). Заслуживает внимание римская металлическая посуда из богатых захоронений Усть-Альмы и Бельбека IV.

Погребения 3 группы отнесены к последней трети или последней четверти I в. н.э. (около 70 г. н.э. – рубеж I-II вв. н.э.). В погребальном обряде используют сосуды группы ES-B-2