Жити – означає діяти– | 3,0

Жити – означає думати про себе (берегти себе) і тих, хто тебе оточує– | 3,0

(Відмінності статистично значущі на рівні ** р < 0,01 по критерію ц* – кутове перетворення Фішера)

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. Соціальний феномен “втечі з дому і бродяжництво підлітків” розглядається в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні бродяжництво розуміється як соціальне явище, що має свої характерні ознаки: соціально-засуджувані стиль життя та способи здобування грошей, їжі; специфічні місця проживання; поступовий розрив соціальних зв'язків. У вузькому значенні втечі з дому і бродяжництво підлітків розглядаються, з одного боку, як вікові та індивідуальні особливості, з іншого — як вид девіантної поведінки.

Виявлено, що втечі з дому підлітків можуть займати будь-яке місце на оціночній вісі “норма — девіація — хвороба”, та виокремлено ознаки девіації у бродяжництві. Зокрема, невідповідність загальноприйнятим або офіційно встановленим соціальним нормам; суспільне засудження бродяжництва; завдавання реальної шкоди самій особистості або людям, які її оточують; розгляд у межах медичної норми; різні прояви соціальної дезадаптації.

Бродяжництво підлітків визначено як певний стиль життя, що характеризується прагненням уникнути соціального контролю з боку дорослих, бажанням дистанціюватися від зони конфліктних стосунків та бути вільним, незалежним у виборі власного оточення і способів життя.

2. Розглянуто психологічні особливості підліткового віку та акцентовано увагу на цьому періоді в контексті формування схильності до бродяжництва у підлітків (невідповідність між суб’єктивною готовністю до дорослого життя та об’єктивною обмеженістю його можливостей, гіпертрофована потреба у спілкуванні, неадекватне бажання соціального визнання, юнацький максималізм).

3. Визначено макросоціальні, мікросоціальні та індивідуально-психологічні чинники, що зумовлюють схильність підлітків до бродяжництва. До макросоціальних чинників зараховано погіршення соціально-економічної і політичної ситуації в країні, стихійні лиха, погіршення екологічної ситуації у ряді регіонів країни, житлові проблеми. До мікросоціальних чинників належать несприятливі фактори, пов'язані з сім'єю і дитячими установами, а також існування певних “вуличних” традицій у спільноті однолітків та готовність вуличної компанії прийняти дитину. До індивідуально-психологічних чинників зараховано життєві установки, емоційна нестійкість, наявність акцентуацій характеру, відхилення в психічному розвитку.

4. У результаті аналізу емпіричних даних виокремлено “групу ризику” в контексті досліджуваної проблеми, яка склала десяту частину опитаних підлітків. Запропоновано класифікацію підлітків-втікачів: мандрівники (для яких характерне “сенсорне прагнення”, бажання пізнавати нові місця, пристрасть до пригод тощо), ситуативні втікачі (що йдуть з дому на знак протесту, непокори або через бажання уникнути труднощів), бродяги-девіанти (які багаторазово втікали з дому та бродяжили тривалий час, віддаючи перевагу “вільному” життю на вулиці, чия поведінка пов'язана з правопорушеннями, алкоголізмом, наркотизмом тощо), дромомани (у яких спостерігається “хворобливе” бродяжництво, викликане розгальмуванням потягів). Також було визначено чотири групи підлітків залежно від рівня схильності до бродяжництва: нульовий рівень (підлітки, які вважали за краще жити в сім’ї, у них не виникало бажання і вони не здійснювали втеч з дому); низький рівень (підлітки, які вважали за краще жити з друзями або в сім’ї і з друзями, у них іноді виникали думки про втечу, вони не втікали або зробили це один раз); середній рівень (підлітки, які вважали за краще жити з друзями, у них часто виникали думки про втечу і вони втікали з дому два і більше разів, але кожен раз не більше ніж на одну ніч); високий рівень (підлітки, які багаторазово втікали від родини і проживали поза домівки тривалий час);

5. Виявлено, що високий рівень схильності підлітків до бродяжництва корелює з такими індивідуально-психологічними особливостями, як: вираженість акцентуацій характеру (переважно – екзальтована, неврівноважена, гіпертимна та циклоїдна); стан соціальної апатії (відсутність інтересу до життя, почуття втрати сенсу життя і безвихідності); дефіцит щирих емоційних стосунків; байдуже ставлення до власного здоров’я. Мікросоціальні чинники високого рівня схильності до бродяжництва пов’язані з порушеннями міжособистісної взаємодії з батьками, вчителями, однолітками. Основними стимулами, що сприяють втечам з дому і бродяжництву підлітків, є готовність вуличної компанії прийняти підлітка-втікача та існування певних “вуличних” традицій у спільноті однолітків;

6. Встановлено вікові та гендерні особливості схильності до бродяжництва. Зокрема, реакція емансипації (відчуття незалежності, самостійності, розв’язання проблеми), як можлива причина втечі з дому, зовсім не вказується досліджуваними до 13 років, має незначний відсоток у підлітків 13–14 років та помітно збільшується у респондентів старше 14 років. Значне місце у визначенні пріоритетів проживання з однолітками у дівчат займає розуміння та спілкування, тоді як хлопців приваблює, насамперед, вільний доступ до алкоголю, цигарок та наркотиків.

7. Визначено умови попередження виникнення та корекції бродяжництва підлітків (задоволення базових потреб, сприяння засвоєнню моральних та етичних норм, соціально прийнятних форм поведінки; виявлення щирого інтересу до підлітка, створення безпечної і комфортної атмосфери спілкування та взаємодії з ним; стимулювання позитивної мотивації до змін, особистої відповідальності за власну поведінку та ін.). Запропоновано модель (зміст, програма та технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва, і доведено її ефективність: відбулося значне зниження проявів психологічних захистів та агресивних і ворожих реакцій; відзначено позитивні зміни в переконаннях підлітків – ірраціональні переконання підлітків типу “життя вороже, небезпечне, безглузде і нудне” були перетворені в нові позитивні формули життєвого стилю.

Результати формувального експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість зробити висновок про те, що життєвий стиль підлітків, схильних до бродяжництва, можна змінити у процесі впровадження спеціальної програми психологічної допомоги, яка створює умови для позитивної соціалізації таких підлітків.

Надалі актуальною є розробка програми психопрофілактичної допомоги підліткам “групи ризику” з метою попередження втеч з дому та розробка семінару-тренінгу щодо підготовки психологів і педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти для роботи з підлітками, схильними до бродяжництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ навчального посібника:

1. Хомич Г.О., Ткач Р.М. Основи психологічного консультування: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 152 с.: іл.

Навчальний посібник:

2. Ткач Р.М. Основы психологической помощи: пять правил успешной консультации: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2006. – 115 с.: ил.

Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

3. Ткач Р.М. Бродяжничество как вид девиантного поведения // Наук. вісник Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського. Біологічні та психологічні науки (збірник наук. праць). – Вип. 1. – Миколаїв, 2006. – С. 156-160.

4. Ткач Р.М. Соціально-психологічні чинники, що зумовлюють схильність дітей до бродяжництва. // Збірник наукових праць Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології / за ред. Максименка С.Д. – Т. VIII, част. 8. – Київ; 2007. – С. 298 - 304.

5. Ткач Р.М. Умови психологічної корекції бродяжництва дітей та підлітків. // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за заг. ред. Академіка С.Д. Максименка. – К.: Міленіум, 2006. – Вип. 28. – С. 336-342.

6. Ткач Р.М. Особливості надання психологічної допомоги підліткам, схильних до бродяжництва, як чинники їх соціалізації. // Збірник наукових праць Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології. / за ред. Максименка С.Д. – Т. ІХ, част. 1.– Київ; 2007. – С. 385-392.

Статті у не фахових виданнях та тези доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах:

7. Ткач Р.М. Бродяжництво дітей: психологічна чи медична проблема? // Новые медицинские технологии, 2006. – № 6. – С.48.

АНОТАЦІЯ

Ткач Р.М. Психологічна допомога підліткам, схильним до бродяжництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі надання психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва. У роботі розширено уявлення про соціальний феномен “втечі з дому та бродяжництво підлітків” і виокремлено той його різновид, який можна кваліфікувати як девіантну поведінку, запропоновано класифікацію підлітків, схильних до бродяжництва.

Виявлено мікросоціальні (психологічні труднощі і ускладнення, що породжені найближчим соціальним оточенням) та індивідуально-психологічні чинники, що зумовлюють бродяжництво підлітків. Визначено умови попередження виникнення та корекції бродяжництва підлітків.

Розроблено модель (зміст, програма і технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва, наведено результати її експериментального впровадження.

Ключові слова: підлітковий вік, девіантна поведінка, бродяжництво, психологічна допомога, психологічна корекція.

АННОТАЦИЯ

Ткач Р.М. Психологическая помощь подросткам, склонным к бродяжничеству. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена проблеме оказания психологической помощи подросткам, склонным к бродяжничеству. В работе отражены основные взгляды на социальный феномен “побеги из дома и бродяжничество подростков”. В широком смысле бродяжничество рассматривается как социальное явление, которое имеет свои характерные признаки: специфический образ жизни, социально-осуждаемые способы добывания денег и пищи, специфические места обитания, постепенный разрыв социальных связей. В узком смысле побеги из дома и бродяжничество подростков рассматриваются, с одной стороны, как возрастные и индивидуальные особенности, с другой – как вид девиантного поведения.

На основе анализа теоретических моделей оценки девиантного поведения (статистической, психометрической, антинормативной, патологической, социально-нормативной) в отечественной и зарубежной психологии определено, что побеги из дома подростков могут занимать любое место на оценочной шкале “норма — девиация — болезнь”, и определены признаки девиации в бродяжничестве. В частности, несоответствие общепринятым или официально установленным со-циальным нормам; общественное осуждение бродяжничества; нанесение реального ущерба самой личности или окружающим людям; рассмотрение в пределах медицинской нормы; различные проявления социальной дезадаптации.

Бродяжничество подростков определено как специфический стиль жизни, который характеризуется стремлением избежать ситуаций социального контроля со стороны взрослых, желанием дистанцироваться от зоны конфликтных отношений и быть свободным, независимым в выборе собственного окружения и способов жизни.

Предложена классификация подростков-беглецов: путешественники (для которых характерна “сенсорная жажда”, желание узнавать новые места, знакомиться с новыми людьми, страсть к приключениям), ситуативные беглецы (которые уходят из дома или проводят значительную часть времени на улице в знак протеста, неповиновения или из-за желания избежать трудностей), бродяги-девианты (которые многократно убегали из дома или интерната и бродяжничали продолжительное время, которые предпочитают “свободную” жизнь на улице (подвале, чердаке, свалке) жизни в семье или интернате) и дромоманы (у которых наблюдается “болезненное” бродяжничество, вызванное расстройством влечений).

Определены микросоциальные (психологические проблемы, вызванные нарушением межличностных отношений с ближайшим окружением) и индивидуально-психологические (выраженность акцентуаций характера, состояние социальной апатии, дефицит искренних эмоциональных отношений, равнодушие к своему здоровью) факторы, которые способствуют бродяжничеству подростков.

Теоретически обоснована, разработана и экспериментально апробирована модель (содержание, программа и технология) психологической помощи подросткам, склонным к бродяжничеству. Обоснованы психолого-педагогические условия предупреждения та коррекции бродяжничества подростков: создание условий для удовлетворения базовых потребностей, проявление истинного интереса к подростку, создание безопасной атмосферы общения и условий для позитивной социализации подростка (стимулирование позитивной мотивации к изменениям, личной ответственности за свое поведение, нахождение способов разрешения конфликтной ситуации, обучение навыкам общения).

Модель (содержание, программа и технология) психологической помощи подросткам, склонным к бродяжничеству, предполагала три этапа: подготовительный, консультативный и коррекционно-тренинговый. На каждом этапе психолог решал ряд задач и использовал определенный набор специальных навыков, диагностических методик, психокоррекционных процедур и методов. Так, основное задание подготовительного этапа заключалось в создании доверительной и безопасной атмосферы общения и взаимодействия с подростками. Консультативный был направлен на стимулирование позитивной мотивации к изменению поведения и личной ответственности за свое поведение. С этой целью использовались такие приемы: техника раскрытия намерений, методика конфронтации клиента и прием открытой конфронтации, оценка негативных последствий девиантного поведения и проектирование будущего. Коррекционно-тренинговый этап был нацелен на создание условий для позитивной социализации личности. Такая помощь осуществлялась через решение определенных психологических задач: развитие социальной активности, формирование интереса и уважения к себе, членам семьи и окружению, обучение приемам саморегуляции, контроля, адекватному проявлению активности, инициативы и самостоятельности в выборе правильных форм поведения, ориентирование на выполнение социальных требований, изменение ошибочных и иррациональных убеждений на конструктивные и закрепление позитивных форм поведения.

Своеобразие программы заключалось в том, что 1) в основу всех коррекционно-тренинговых занятий были положены терапевтические метафоры: притчи, терапевтические истории, метафоры цвета и т.д.; 2) каждое занятие включало три функциональных компонента: а) информационно-познавательный, б) диагностический, в) коррекционно-развивающий; 3) проективные рисунки использовались одновременно как с диагностической, так и с коррекционной целью и были гармонично вплетены в сценарий занятия.

Результаты проведенного эксперимента доказывают эффективность модели (содержание, программа и технология) психологической помощи подросткам, склонным к бродяжничеству, и необходимость ее широкого внедрения в психолого-педагогическую работу.

Ключевые слова: подростковый возраст, девиантное поведение, бродяжничество, психологическая помощь, психологическая коррекция.

SUMMARY

Tkach R.M. Psychological assistance for teenagers inclined to vagabond life. – Manuscript.

The dissertation to earn the scientific degree of candidate in psychological science in specialty 19.00.07 – Pedagogical and Development Psychology. – the Central institute of Postgraduate Pedagogical Education Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to the problem of rendering psychological assistance for teenagers inclined to vagabond life. The work suggests broad concept of the “home-breaking and teenager’s vagrancy” social phenomenon and outlines its sort that can be qualified as deviant behavior. Also the classification of the children inclined to vagabond life is suggested.

The micro-social factors (psychological obstacles and complications that caused by the nearest social environment) and individually psychological factors that cause teenager's vagrancy were revealed. The conditions of teenage vagrancy prevention and correction were defined.

The model of psychological assistance for teenagers inclined to vagabond life (content, program and technology) was developed. The results of its experimental launch are given.

Key words: juvenile age, deviant behavior, vagabond life, psychological assistance, psychological correction.