ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ університет

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Тараненко Станіслав Петрович

УДК 94:614.84 (477) “19/20”

Протипожежна діяльність органів місцевого управління в Південній Україні в другій половині хіх – початку хх ст.: історичний аспект

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

черкаси – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Черкаського державного технологічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

Кравченко Володимир Іванович,

Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ,

професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, член-кореспондент

НАН України

Реєнт Олександр Петрович,

Інститут історії України НАН України,

заступник директора, завідувач відділом

історії України кін. ХІХ - поч. ХХ ст.

кандидат історичних наук, доцент

Мойсієнко Василь Миколайович,

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького,

декан історико-юридично-філософського

факультету, завідувач кафедри

теорії та історії держави і права

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В. Каразіна,

кафедра історії України

Захист відбудеться “4” липня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка 81, кім. 211.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22).

Автореферат розісланий “2” червня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Корновенко С.В.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розбудова громадянського суспільства та формування нової політичної системи, сучасна практика державотворення в Україні спонукають до комплексного історичного аналізу діяльності органів місцевого самоврядування. Важливою складовою сучасної історичної науки є підвищення інтересу до соціально-економічної, культурної та політичної історії регіонів, а відтак і розвитку інституту органів місцевої влади. Вивчення досвіду діяльності місцевого управління сприятиме визначенню ролі місцевих владних установ у політичній та соціально-економічній системі суспільства, розумінню історичної традиції у ставленні населення до держави та її місцевих владних інституцій.

Актуальність теми дослідження обумовлюється також і переосмисленням історичного досвіду, звільненням сучасної історичної науки від ідеологічних догм минулого, застосуванням нового методологічного інструментарію, що дає можливість по-новому оцінити роль органів місцевого управління в соціально-економічному житті населення Південної України та формуванні його важливої складової – пожежної безпеки.

Інший аспект актуальності полягає в тому, що європейська система функціонування пожежної охорони базується на пожежних підрозділах місцевих органів влади та добровільних протипожежних формуваннях під їх керівництвом. Державна складова в цій системі не є домінуючою на відміну від Державної пожежної охорони України. Таким чином, реформування інституту місцевого самоврядування, передача низки функцій від держави до місцевих органів влади, збільшення фінансової складової місцевих бюджетів неодмінно поставлять питання про створення муніципальних пожежних команд та розширення мережі добровільних протипожежних формувань в Україні. На це вказує, зокрема, й практика наших найближчих західних сусідів: Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини тощо.

Отже, вивчення досвіду протипожежної діяльності органів місцевого управління Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. сприятиме виявленню позитивних і негативних аспектів роботи в галузі пожежної безпеки місцевого самоврядування та дасть змогу сформулювати рекомендації щодо їх врахування у подальшому реформуванні пожежної охорони держави.

Саме ці аспекти зумовлюють наукове, загальногуманітарне та суспільно-політичне значення дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана згідно наукової проблематики кафедри гуманітарних та соціальних наук Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля “Історія пожежно-рятувальної служби України”. Напрямок наукової роботи включено до фундаментальних та прикладних досліджень наукових закладів МВС України (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 КМ/1).

Об’єктом дослідження є органи місцевого управління, які опікувалися пожежно-страховою справою й сприяли організації пожежної безпеки в населених пунктах Південної України.

Предметом дослідження є напрями і форми протипожежної діяльності сільських та міських органів управління, вплив соціально-економічних та політичних процесів на пожежну безпеку поселень, законодавче забезпечення протипожежної діяльності місцевих органів влади та функціонування протипожежних формувань під керівництвом органів місцевого самоврядування.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1853-1917 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1853 р.) зумовлений завершенням першого етапу формування пожежної охорони в Південній Україні, верхньої (1917 р.) – згортанням протипожежної роботи органів місцевого самоврядування в результаті революційних подій.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються Південної України, яка в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. становила окремий історико-географічний, адміністративно-територіальний та господарсько-культурний регіон, до складу якого входили Таврійська, Херсонська та Катеринославська губернії. Водночас, із метою повнішого висвітлення теми, дослідник залучав (для порівняльного аналізу) статистичні дані та архівні джерела з протипожежної роботи органів місцевого управління й інших регіонів України.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу історіографії, джерельної бази комплексно вивчити напрямки і форми протипожежної діяльності органів місцевого управління Південної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. та встановити їхні роль і місце у формуванні протипожежної безпеки регіону.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні дослідницькі завдання:

· з’ясувати стан наукового вивчення проблеми, ступінь репрезентативності та інформативності її джерельної бази;

· висвітлити організаційно-правові основи протипожежної роботи місцевих органів влади;

· встановити передумови розвитку протипожежної діяльності органів місцевого управління, окреслити обсяг їхніх повноважень у галузі пожежної охорони;

· на основі всебічного аналізу статистичних джерел прослідкувати залежність частоти виникнення пожеж та їхні негативні наслідки від різноманітних факторів життєдіяльності суспільства;

· проаналізувати вплив реформ 60-х–70-х рр. ХІХ ст. на розвиток пожежної справи в населених пунктах краю;

· визначити ефективність системи протипожежного захисту в містах та селах Південної України, її залежність від економічних факторів та рівня побутової культури населення;

· простежити напрями діяльності земств, волосних правлінь та органів міського самоврядування в галузі пожежної безпеки, об’єктивно відобразити їх роль у протипожежному забезпеченні міст і сіл зазначеного регіону;

· проаналізувати досвід протипожежної діяльності органів місцевого самоврядування та виявити ті аспекти, які принагідні для використання в умовах сьогодення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці та розробці актуальної теми, яка доcі не набула всебічного висвітлення в історичній науці. На основі широкого використання джерел здійснено комплексне дослідження протипожежної роботи місцевих органів влади в містах та селах Південної України. Така постановка проблеми дозволила:

- вперше систематизувати нормативно-правову базу та визначити організаційно-правові засади протипожежної діяльності органів місцевого управління Півдня України;

- розкрити напрями і форми протипожежної роботи земств, волосних правлінь та органів міського управління і об’єктивно відобразити їх роль у протипожежному забезпеченні міст і сіл регіону;

- простежити діяльність пожежних підрозділів під керівництвом органів місцевого самоврядування;

- дослідити залежність частоти виникнення пожеж та негативних наслідків від них від різноманітних факторів життєдіяльності суспільства;

- вперше проаналізувати досвід протипожежної діяльності органів місцевого управління в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. з метою практичного застосування в умовах сьогодення.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання фактичного матеріалу, основних положень та висновків дисертації у навчальному процесі при написанні конкретно-проблемних праць із історії пожежної охорони України та викладанні навчальних дисциплін “Правові основи діяльності працівників пожежної охорони”, “Пожежна профілактика у будівництві”, “Історія пожежно-рятувальної служби України”, “Організація служби і підготовки” у навчальних закладах системи МНС України, в курсі “Безпека життєдіяльності” вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки. Результати дослідження можуть використовуватися при роботі Державного пожежного нагляду з населенням щодо профілактики пожеж.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювалися на кафедрі історії України Черкаського державного технологічного університету та кафедрі гуманітарних та соціальних наук Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. Матеріали, представлені у дисертації, були репрезентовані у доповідях на науково-практичній конференції “Освіта і наука Черкащини. ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля: ступені становлення і розвитку” (Черкаси, 2003), V Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 2004), V міжвузівської науково-практичної конференції “Гуманітарні науки очима молодих дослідників” (Черкаси, 2005), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Чрезвычайные ситуации: предупреждение и ликвидация” (Мінськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження – теорія та експеримент 2005” (Полтава, 2005), І міжнародній науково-практичній конференції “Пожежна та техногенна безпека” (Черкаси, 2005).

Публікації. Основні положення й висновки викладено у 9 публікаціях, 4 з яких у виданнях, визначених переліком ВАК України, 1 навчально-методичній брошурі. Загальний обсяг публікацій становить 7,3 друкованих аркуші.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями та проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (27 сторінок, 334 найменування). Загальний обсяг рукопису становить 201 сторінку.

основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, наукову новизну результатів дослідження, визначено його основні завдання, географічні та хронологічні межі, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, окреслено практичну значимість та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” проаналізовано історіографію, джерельну базу дослідження, визначено його основні теоретико-методологічні засади.

У першому підрозділі “Стан наукового вивчення проблеми” зазначено, що умовно можна виділити три періоди у вивченні вказаної тематики: ) дорадянський (друга половина 60-х рр. ХІХ ст. – 1917 р.); ) радянський (20-ті – 1990 р.); 3) сучасний (1991 р.– початок ХХІ ст.). Аналізуючи історіографію проблеми в дореволюційній літературі, слід виділити дві групи дослідників. Одна з них вивчала роль органів міського самоврядування в соціально-економічному та громадсько-політичному житті Російської імперії і як один із аспектів протипожежну діяльність міських дум та управ. Друга приділяла увагу розробці питань культурно-освітньої, агротехнічної, соціально-економічної та пожежно-страхової роботи земських установ.

Перші праці, в яких аналізувалися передумови формування органів міського самоврядування та хід підготовки міської реформи 1870 р. носили переважно публіцистичний характер. Первинний внесок у дослідження теми зроблено професорами І. Дітятіним та М. Ренненкампфом Дитятин И.И. К истории городового положения 1870 года // Статьи по истории русского права. – СПб., 1885. – С.153-231.; Ренненкампф Н. Новое Городовое положение в его практическом применении. – К.,1874.

. Розробка правових питань щодо функціонування органів міського самоврядування, вивчення проблем в їх діяльності представлені у роботах А. Михайловського, Д. Семенова та В. Нємчинова Михайловский А.Г. Реформа городского самоуправления в России. – М., 1908.; Семенов Д.Д. Городское самоуправление. (Очерки и опыты). – СПб., 1901.; Немчинов В.И. Городское самоуправление по действующему русскому законодательству. Городовое положение 11 июня 1892 г. – М., 1912. . Переважно загальнотеоретичний характер носили дослідження, що стосувалися формування та діяльності земських установ. У цьому напрямку слід виокремити праці О. Васильчикова та А. Лохвицького Васильчиков А.И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земельных и общественных учреждений. – Т. 3. – СПб., 1869-1871.; Лохвицкий А.В. Губерния, ее земские и правительственные учреждения. – Ч. 1., изд. 2-е. – СПб., 1864.. Поряд із цим, цікавий для науковця матеріал містять роботи, в яких представлено порівняльний аналіз діяльності міських органів самоврядування та земств. Зокрема, серед низки цих праць відзначаються дослідження О. Новікова, К. Пажитнова, М. Страдомського Новиков А. Записки земского начальника. – СПб., 1899.; Пажитнов К.А. Городское и земское самоуправление. – СПб., 1913.; Страдомский Н.Ф. Города и земства (К вопросу об урегулировании их взаимных отношений). – К., 1905..

Цілеспрямоване дослідження протипожежної діяльності органів центральної, регіональної та місцевої влади припадає на 80–90-і роки ХІХ ст. Першим серйозним дослідженням з указаної проблематики стала монографія О. Чехова Чехов А.П. Исторический очерк пожарного дела в России. – СПб.: Тип. Р.Голике, 1892.. Його праця започаткувала вивчення проблеми розвитку пожежної справи в Росії в цей період.

Питання розвитку пожежної справи, діяльності професійних пожежних підрозділів, правових основ функціонування пожежної охорони в Російській імперії розглядалися в дослідженнях представників Імператорського російського пожежного товариства Ф. Ландезєна, О. Львова, П. Яворівського, М. Фесенка, О. Шереметьєва, В. Скрипіцина Ландезєн Ф.Э. К вопросу о борьбе с пожарами в России. – СПб.: Тип. М.Зархина, 1912.; Львов А.Д. Городские пожарные команды. Опыт руководства к их устройству и отправлению ими службы. – СПб., 1890.; Яворовский П.К. Роль земств в деле уменьшения сельской пожарности. – Тверь: Страховое дело, 1910.; Фесенко Н.О. Об организации кредита в целях упрочения и развития пожарного дела в империи. – СПб., 1901.; Шереметьев А.Д. Краткий статистический обзор пожарных команд Российской империи. – СПб.: Тип. Р. Голике, 1892.; Скрипицин В. А. Пожары (свод трудов местных комитетов по 49 губерниям европейской России). – СПб., 1904.. Щоправда, більшість із них носила переважно описовий характер і окреслені вище проблеми не піддавалися системному розкриттю та деталізованому аналізу.

Важливі відомості щодо проблем організації пожежної справи в сільській місцевості містилися в дослідженнях земських діячів. Серед ряду публікацій слід відзначити праці І. Селіванівського, П. Хвицького, М. Лобановської, П. Зінов’єва, І. Урбанського, О. Непокойчицького Селивановский И. Борьба с деревенскими пожарами. Руководство по предупреждению сельских пожаров, их тушению и воспособлению погорельцам. Для сельских пожарных дружин и волостных правлений, сельских управ и страховых агентов. – СПб.: Тип. А.Ф. Девриена, 1911.; Хвицкий П. Руководство для борьбы с огнем в селениях. – СПб., 1894.; Лобановская М.П. Общедоступное руководство для борьбы с огнем в местностях, мало или совсем не обеспеченных правительственными средствами для означенной борьбы. – Житомир: Тип. С. Бродовича, 1894.; Зиновьев П. Наши сельские пожары. Наставления волостным старшинам, сельским старостам и всем грамотным крестьянам: как оберегаться от пожаров в селениях, лесах, степях и торфяниках и как их тушить. – СПб., 1877.; Урбанский И.С. Значение общественных противопожарных организаций. – Винница: Тип. Р.Б. Шерра, 1912.; Непокойчицкий А.С. Пожарная тактика. Применительно для сельских пожарных дружин. – М.: Изд. страх. отдела Костромского губернского земства, 1915.. Відзначені видання носили практичний характер і фактично були настановами з організації пожежної справи на селі. Певний масив дослідницької літератури складають праці, які розкривали питання організації та розвитку протипожежного страхування в Росії. Зокрема, чималий доробок у дослідженні цієї проблеми належить діячам страхової справи Є. Баранцевичу, С. Доманевському, В. Коробкову, В. Крюкову та С. Луневському Баранцевич Е.М. Об учреждении страхования от огня дворянских имуществ и к вопросу об участии дворянства в банковых и земельных оборотах и в земстве. – М., 1893.; Доманевский С.О. Рациональные основания взаимного страхования от огня имуществ. – Житомир, 1900.; Коробков В. Городское от огня страхование со взаимною между городами гарантией. – СПб., 1887.; Крюков В.П. Критический обзор акционерного и взаимного страхования от огня. – Сл. Покровская, 1914.; Луневский С.П. Страхование от огня. – СПб., 1912.. Ці роботи носили переважно практичний характер, але, поряд із цим містили екскурси щодо історії розвитку страхової справи та аналіз законодавчої бази в галузі обов’язкового та добровільного протипожежного страхування.

У радянський період, як і на попередньому етапі, не з’явилося спеціальних робіт, присвячених вивченню протипожежної діяльності органів місцевого управління. Період радянської історіографії дослідження проблеми можна умовно поділити на такі підперіоди: 1) 1920-і – 30-і рр.; 2) 1940-і – 50-і рр.; 3) 1960-і – 70-і рр.; 4) 1980-і рр.

Автори досліджень, які присвячувалися історії пожежної справи, у більшості випадків приділяли увагу діяльності пожежної охорони за часів радянської влади Щебалков А. Подвиг. Очерк о бойцах пожарной охраны НКВД. – М–Л: Изд–во Наркомхоза РСФСР, 1939.; Мамикоян Г.М., Сомов П.Я. На страже промыслов и заводов. 10 лет пожарной охраны Азнефти. – Баку: Изд–во Азербайджанское нефтяное хазяйство, 1931. . Крім того, окремі проблеми трактувалися упереджено й заангажовано. Домінував погляд про засилля на керівних посадах добровільних пожежних товариств “буржуазних елементів”, яких цікавили лише слава та нагороди Картышев А.Т. Наш взгляд на добровольцев // Пожарный. – 1924. – № 1. – С. 16-17..

У 20–30-х рр. ХХ ст. історичні аспекти пожежної справи майже не досліджувалися. Більшість робіт носили практичну спрямованість і були покликані нагальними проблемами формування Державної пожежної охорони. Серед них слід відзначити праці О. Коваленка, Д. Третяка, П. Бронзова Коваленко О. Як організувати пожежну допомогу на селі. – Харків: Держвидав України, 1926.; Третяк Д.С. Пожежа – лихо селянинові. – К.: Вид-во Всеукраїнського кооперативного страхового союзу “Коопстрах”, 1924.; Бронзов П.В. Состояние пожарной охраны в городах Украины. – Харьков: Центральное статистическое управление, 1924..

Поряд із цим, певний історичний аналіз розвитку протипожежного захисту в Росії містився в дослідженнях Л. Шапіро, М.Артузі, О. Борчевського Шапиро Л. Пожарная охрана в прошлом и настоящем. – М., 1938.; Артузи Н. Беседы пожарного. Сборник бесед по истории пожарного дела и пожарной тактике, с приложеним 200 вопросов с ответами. – Самара: I типолитография транспечати им. Воровского, 1926.; Борчевский А.А. Краснодарская краснознаменная городская пожарная команда. 100 лет существования и 5 лет советской работы (1825–1925). – Краснодар: Кубполиграф, 1926.

. Втручання тоталітарної системи в наукове життя зумовило істотні зміни в методології досліджень. Пануюча марксистсько-ленінська ідеологія розглядала історичний процес як боротьбу класів, а отже в історичній літературі продовжував домінувати здебільшого негативний погляд на діяльність міських органів влади та земств, що було характерно для 40-х – 50-х рр. ХХ ст.

До питання історичного розвитку пожежної справи радянські дослідники повернулися лише у зв’язку з відзначенням 40-річного ювілею радянської пожежної охорони. Серед цих праць слід відзначити роботи А. Замостьєва та О. Злотника Замостьев А. Бойцы огненного фронта. Пособие для докладчиков о 40-й годовщине Советской пожарной охраны. – К., 1958.; Злотник А. К сорокалетию советской пожарной охраны. – Вильнюс, 1958. . Певний дослідницький інтерес представляють і ювілейні збірники Управлінь пожежної охорони МВС радянських республік Сорок лет на боевом посту (1918-1958). Сборник Таллиннского УПО МВД Эстонской ССР и Совета Эстонского республиканского добровольного пожарного общества. – Таллин, 1958.; Сорок лет пожарной охраны СССР (1918-1958). Специальный выпуск УПО МВД Белорусской ССР и Совета Белорусского добровольного пожарного общества. – Мн.: Звязда, 1958..

У 60-70 рр. ХХ ст., досліджуючи функціонування органів місцевого управління, радянські історики у більшості випадків вивчали діяльність земської та міської ліберальної інтелігенції, її участь у громадському русі Терещенко Ю.І. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. – К., 1974.; Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х – на початку 80-х років ХІХ ст. – К., 1974; Пирумова Н.М. Земское либеральное движение. Социальные корни и эволюция до начала ХХ в. – М.: Наука, 1977.. Водночас у цей період радянська історіографія починає ґрунтовніше досліджувати роль пожежної справи в розвитку суспільства. Це було пов’язано з відзначенням півстолітнього ювілею радянської пожежної охорони.

Серед праць із історії пожежної справи слід виокремити фундаментальне видання, опубліковане авторським колективом під керівництвом М. Тарасова-Агалакова Голубев С.Г. и др. Пожарное дело в СССР / Под ред. Н.А. Тарасова-Агалакова. – М.: Стройиздат, 1968.. Більшість наукових розвідок цього періоду торкалися історії радянської пожежної охорони. Серед них можна відзначити роботи Ф. Обухова, Б. Рябініна, М. Шувалова, Ф. Зільберштейна Обухов Ф.В. Советская пожарная охрана. – М.: Россельхозиздат, 1979; Рябинин Б.С. Укротители огня. – Свердловск: Средне-Уральское книжное издательство, 1979; Шувалов М.Г. Основы пожарного дела. – М.: Стройиздат, 1979.; Зильберштейн Ф.Б. Пожарная охрана Ленинграда в годы Великой Отечественной войны. – Л., 1971.. Поряд із цим слід виокремити історичний доробок Г. Кучера та Л. Усатенка Кучер Г., Усатенко Л. Покорители огня: из истории пожарной охраны Киевщины. – К.: Издание МВД УССР, 1969.. Вони детальніше за інших зупинилися на протипожежній діяльності міських органів влади. Хоча об’єктом вивчення були пожежні формування Київщини, ця праця цікава з точки зору розкриття взаємодії між пожежними підрозділами та міськими управами.

На початку 80-х рр. ХХ ст. виходить низка робіт з історії пожежної охорони, які базувалися на мемуарах. Зокрема, це дослідження Г. Кадирова, Ю. Назарова, К. Шейчика Кадыров Г.Г. На огненном рубеже. – Ярославль: Верхне–Волжское книжное издательство, 1979.; Назаров Ю.А. Бойцы огненного фронта. – М.: Стройиздат, 1980.; Шейчик К.Н. По законам мужества. – Иркутск: Восточносибирское издательство, 1983.. Велика кількість історичних матеріалів публікувалася на сторінках часопису МВС СРСР “Пожарное дело”.

Поштовхом до подальшого вивчення історії пожежної охорони стали події квітня 1986 р., пов’язані з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Аналізуючи ці сторінки історії, деякі автори зупинялися й на дослідженні розвитку пожежної охорони України Микеев А.К. Добровольная пожарная охрана. – М.: Стройиздат, 1987.; Задворный В.И. Огонь ошибок не прощает. – К., 1989.; Черненко А. Когда им было двадцать. Владимир Правик. – М.: Политиздат, 1988.. Серед цих історичних розвідок насамперед заслуговують на увагу наукові доробки українських радянських дослідників І. Глєбової та А. Семенюка Глебова И.Н. Испытание огнем: Очерк истории Харьковской пожарной охраны. – Х.: Прапор, 1991.; Семенюк А.Й. Вогнеборці. – Луцьк: Волинський облполіграфвидав, 1990..

Із здобуттям незалежності України розпочався сучасний етап у розвитку історіографії з обраної для вивчення теми. Дослідники більше уваги стали приділяти історії органів державного управління і самоврядування. Основну частину їхніх робіт присвячено вивченню діяльності органів губернаторської влади, міського і земського самоврядування. Зокрема, півдня України стосуються дослідження О. Марченка, Л. Цибуленко, О. Господаренко, С. Надибської, Д. Дмитрієва Марченко О.М. Міське самоврядування на Півдні України у другій половині ХІХ ст.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Одеса, 1997. – 16 с.; Цибуленко Л.О. Діяльність органів самоврядування Одеси, Миколаєва, Херсона щодо формування і розвитку муніципальної, земельної та виробничої власності в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Дніпропетровськ, 2001. – 19 с.; Господаренко О.В. Діяльність місцевих органів влади і самоврядування на Півдні України у 1917-1920 рр.: соціально-економічний аспект: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний ун-т. – Донецьк, 2005. – 18 с.; Надимська С.Б. Соціально-економічний розвиток міст Південної України в 1861-1900 рр. (за матеріалами Херсонської та Катеринославської губерній): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. – О., 2005. – 17с.; Дмитрієв В.В. Градоначальства півдня України в ХІХ – на початку ХХ ст.: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Дніпропетровський національний ун-т. – Дніпропетровськ, 2003. – 19с.. Проте, такий важливий напрямок роботи місцевих органів влади, як протипожежна діяльність, не знайшов достатньо повного висвітлення на сторінках цих праць.

Отже, третій, сучасний період характеризується підвищеним інтересом української історіографії як до діяльності органів місцевого самоврядування, так і зростом цікавості дослідників до проблем історії пожежної охорони.

Широкі дослідження історичного розвитку пожежної охорони проводяться і за кордоном білоруськими і російськими вченими. Багато в чому історична проблематика цих наукових розвідок є близькою українським дослідникам, оскільки пожежні підрозділи в пореформений період діяли в єдиному правовому полі Російської імперії. Серед наукового доробку білоруської історіографії слід виділити статті М. Касцюка Касцюк М.П., Iсаенко У.Ф., Штыхау Г.В. Нарысы па гiсторыi Беларусi. У 2-х ч.. – Мн.: Беларусь, 1994. та В. Яковчука Яковчук В.И. Реформирование системы кадрового обеспечения деятельности органов и подразделений по чрезвычайным ситуациям Республики Беларусь // Пожежна та техногенна безпека: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. – Черкаси: ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля, 2005. – С. 63–66..

Сучасна російська історіографія приділяє значну увагу дослідженню питань історичного розвитку пожежної охорони Росії. Зокрема, необхідно виокремити дисертаційні дослідження С. Аксьонова та І. Романова Аксенов С.Г. Становление и развитие государственной противопожарной службы в России ХV – ХІХ веках: (историко-правовые аспекты): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. к.ю.н.: (12.00.01) / Акад. МВД Рос. Федерации. – М., 1996. – 20 с.; Романов И.Е. Государственно-правовая деятельность по обеспечению пожарной безопасности в Российской империи в пореформенный период: (историко-правовые аспекты): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. к.ю.н.: (12.00.01) / С.–Петербург. юрид. ин-т. – СПб., 1996. – 18 с.

. Серед наукових доробків російських учених слід також відзначити праці А. Ардашева, П. Савельєва, В. Виноградова, М. Щаблова, В. Тіткова Ардашев В.М. История пожарного дела в Санкт-Петербурге в ХVIII в. – СПб., 1993; Савельев П.С. Пожарная охрана в годы Великой Отечественной войны. – М., 1995; Виноградов В.Н., Щаблов Н.Н. Рыцари огня. – СПб., 1997; Щаблов Н.Н., Виноградов В.Н. Дар Прометея. – СПб., 1997; Титков В.И. Четвертая стихия. – М., 1998.. Питанням історії організації служби та підготовки в пожежній охороні присвячено роботу Ф. Логінова Логинов Ф.Л. Ленинградское пожарно-техническое училище 1906–1986. Исторические очерки. – СПб., 1992., у якій розкрито формування системи освіти та підготовки керівників пожежних підрозділів. Вагомим доробком російської історіографії став підручник В. Ільїна та Є. Мєшалкіна Ильин В.В., Мешалкин Е.А. История пожарной охраны России: Учебник. – М.: Академия ГПС МЧС России, 2003.. Ця праця охоплює широкий спектр історичної проблематики від формування перших пожежно-профілактичних заходів в Росії ХV ст. до розвитку сучасної системи державної пожежної охорони.

Отже, незважаючи на те, що проблема функціонування місцевих органів влади постійно залишається в полі дослідження вітчизняної та зарубіжної історіографії, до цих пір не створено ґрунтовної праці, яка б висвітлювала протипожежну діяльність органів місцевого управління на Півдні України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

У другому підрозділі “Характеристика джерел та методологія дослідження” проаналізовано джерельну базу дослідження, з’ясовано його методологію. Відповідно до обраної теми дослідження, автором використовувалися архівні документи Центрального державного історичного архіву України в місті Києві, а також матеріали державних архівів Миколаївської, Дніпропетровської, Херсонської областей та Державного архіву Автономної Республіки Крим.

У Центральному державному історичному архіві України в м. Києві опрацьовані такі фонди: Катеринославського губернського жандармського управління (ф. 313), жандармського управління м. Одеси (ф. 385), південного районного охоронного відділення (ф. 268), Миколаївського розшукового пункту Херсонського губернського жандармського управління (ф. 359), штаб-офіцера корпуса жандармів в м. Одесі (ф. 1252), Катеринославського охоронного відділення (ф. 1597), Канцелярії тимчасового одеського генерал-губернатора (ф. 335), Одеської судової палати (ф. 348), помічника начальника Бессарабського губернського жандармського управління на прикордонному пункті м. Ізмаїл (ф. 1152), що дало можливість провести порівняльний аналіз цілого ряду важливих для теми дослідження явищ і процесів.

У державних обласних архівах дисертант досліджував переважно фонди губернських та повітових земств, органів міського самоврядування та градоначальств. У Державному архіві Автономної Республіки Крим вивчено фонди Таврійського губернського правління (ф. 27), Канцелярії Таврійського губернатора (ф. 26), Таврійського губернського по земським та міським справам присутствія (ф. 42), Симферопольської міської управи (ф. 63), Канцелярії Феодосійського градоначальника (ф. ) тощо.

Документи, які містять матеріал стосовно протипожежної діяльності земств, роботи земських страхових товариств, залучалися з фондів Державного архіву Дніпропетровської області. При написанні дисертації проаналізовано фонди канцелярії Катеринославського губернатора (ф. 11), губернського правління (ф. 20), Катеринославської землевпорядкувальної комісії (ф. 654).

При аналізі проблем організації пожежної справи в селах Південної України залучаються дані, що зберігаються в Державному архіві Херсонської області, зокрема у фонді Херсонської губернської земської управи (ф.5).

Важливий матеріал щодо протипожежної роботи міських органів влади містять документи Миколаївської міської управи (ф. ) та міської думи (ф. ), Канцелярії миколаївського градоначальника (ф. ), Канцелярії міської поліції (ф. ) Державного архіву Миколаївської області.

Опрацьовані автором неопубліковані джерела можна поділити на наступні групи. Першу групу джерел становлять протоколи засідань земських зібрань, міських управ, звіти губернських канцелярій, губернаторів, градоначальників, правлінь добровільних пожежних товариств, органів поліції в Канцелярію Новоросійського генерал-губернатора про організацію пожежних підрозділів, пожежних обозів та надзвичайні випадки в губерніях Південної України тощо.

Серед звітних документів, крім статистичних відомостей, в деяких випадках відображена й особиста оцінка губернаторів та градоначальників стану справ на довірених їм територіях, характеристика розвитку пожежної справи, добровільних протипожежних формувань, пропозиції щодо покращання протипожежного захисту поселень.

Другу групу - фінансові документи (кошториси, фінансові звіти та ін.), які є яскравою ілюстрацією джерел формування пожежного бюджету, видатково-прибуткових статей земських кошторисів та міських управ, а отже, рівня фінансування пожежної охорони краю та стану матеріально-технічного забезпечення пожежних формувань під керівництвом органів місцевого управління.

Важливий матеріал для характеристики протипожежної діяльності земств та органів міської влади, надають обов’язкові протипожежні постанови земських та міських управ, що становлять третю групу джерел. Ці документи дозволяють з’ясувати роль місцевих органів влади у нормативному забезпеченні пожежної охорони населених пунктів Південної України, господарських об’єктів, закладів освіти та культури.

Проблема організації боротьби з підпалами та протипожежного нагляду за дотриманням пожежних правил і будівельних норм аналізується на основі судових справ, що розглядалися місцевими установами судочинства, які складають четверту групу джерел.

Самостійну п’яту групу джерел становлять неопубліковані статистичні матеріали (відомості, зібрані для підготовки звітів губернатора та градоначальників, матеріали статистичних переписів, первинні дані для складання оглядів та пам’ятних книжок). Їхнє опрацювання дозволяє зробити висновки про залежність частоти виникнення пожеж та їхніх негативних наслідків від різноманітних факторів життєдіяльності суспільства, поширення вогнестійких матеріалів в містах та селах, рівень розвитку земського протипожежного страхування, проаналізувати причини виникнення та збитковості пожеж.

Проблема ролі центральних органів влади та місцевого самоврядування в організації пожежної справи в Південній Україні може бути досліджена при використанні наказів та циркулярів, які надходили до Канцелярії генерал-губернатора та місцевих губернських канцелярій. Окрім наказів до діловодної документації відносяться матеріали листування градоначальників та губернаторів з міністром внутрішніх справ, іншими міністерствами і відомствами, Новоросійським і Бессарабським генерал-губернатором та Одеським тимчасовим генерал-губернатором, що представляють шосту групу джерел.

Питання організації та діяльності громадських пожежних команд, добровільних пожежних товариств і дружин під керівництвом міських управ та земств аналізується при широкому залученні статутів та установчих документів добровільних пожежних формувань – сьома група джерел.

Восьму групу джерел становлять доповіді та рапорти керівників пожежних підрозділів, посадових осіб поліцейської влади, земських страхових агентів. Вони дозволяють простежити рівень упровадження і наслідки протипожежних заходів міських управ та земств, дослідити результати діяльності добровільних підрозділів пожежної охорони та проаналізувати проблему взаємодії керівництва протипожежних формувань із установами органів місцевого управління і населенням.

Основу опублікованої джерельної бази роботи складають такі матеріали: 1) законодавчі акти, циркуляри, протипожежні постанови органів центральної, регіональної державної влади та місцевих земських і губернських управ; 2) матеріали періодики; 3) статистичні збірники; 4) доповіді губернських та повітових земських управ; 5) періодичні видання: фахові часописи “Пожарный” та “Пожарное дело”, газети.

Отже, як свідчить проведений вище аналіз, джерельна база з обраної для вивчення теми є різнопланова, достовірна, що дозволяє вирішити поставлені дослідницькі завдання.

Теоретико-методологічну основу дисертації складає сукупність принципів і методів пізнання, спрямованих на об’єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів та явищ, пов’язаних із розвитком пожежної справи в населених пунктах Південної України. Усі компоненти історичного дослідження базуються на основних принципах науковості, історизму, об’єктивності, системності, розвитку, комплексності і плюралізму. Постійне їхнє дотримання дозволило викладати матеріал у систематичній і структурно завершеній формі та адекватно відображати процеси історичної сутності. Специфіка роботи зумовила використання проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, описового, ретроспективного, статистичного методів, а також методів аналізу й синтезу та наукової індукції.

Другий розділ “Організація пожежної справи в регіоні” структурно поділяється на два взаємопов’язані підрозділи, в яких проаналізовано організаційно-правові основи протипожежної роботи місцевих органів влади та стан пожежної безпеки в населених пунктах Південної України.

Відзначено, що протипожежна робота місцевих органів влади певною мірою залежала від меж повноважень, які надавалися урядом та нормативної бази в галузі пожежної безпеки. Особливість розвитку пожежної справи в період, що досліджується автором, полягала у відсутності центральних органів влади, які б концентрували загальне керівництво пожежною справою як на державному, так і на місцевому рівнях. Від початку зародження професійної та добровільної пожежної охорони уряд повністю переклав повноваження щодо функціонування системи пожежної безпеки на місцеві органи влади.

Ще в першій половині ХІХ ст. у зв’язку зі зростанням чисельності та спустошливості пожеж, центральна влада намагалася впорядкувати протипожежне законодавство шляхом кодифікації. Результатом проведеної роботи стало видання Пожежного та Будівельного статутів. Указом царя від 10 січня 1818 р. фінансування пожежних частин у містах покладалося на міські органи влади.

В сільських населених пунктах указом царя від 15 серпня 1845 р., незалежно від форм власності, вимагалося утримувати в бойовій готовності протипожежний інвентар. В основі системи організації гасіння пожеж лежала натуральна пожежна повинність. Нагляд за пожежною справою в селах покладався на сільських старост. Вони мали контролювати виконання пожежної повинності селянами, вести спостереження за утриманням і використанням пожежного інвентарю. На місцеві органи влади в сільській місцевості уряд покладав також організацію та розвиток протипожежного страхування. Зокрема, 7 липня 1852 р. було затверджено ”Положення про взаємне страхування будівель в казенних поселеннях від пожеж”. Волосні правління мали стежити за дотриманням правил пожежної безпеки й при будівництві.

Загалом же еволюція законодавства у галузі пожежної справи проходила у таких напрямках: формування будівельних протипожежних норм, правове забезпечення організації пожежної справи місцевими органами влади в населених пунктах, організація застережних протипожежних заходів на підприємствах, залізницях закладах освіти та культури, законодавча підтримка функціонуванню професійної та добровільної пожежної охорони, розвиток страхування та допомога постраждалим від пожеж.

Закон від 7 квітня 1864 р., залучає до проведення протипожежної роботи в сільських населених пунктах та організації взаємного страхування в селах від вогню земства. Земські установи отримують право спрямовувати залишки від страхового збору на заходи попередження пожеж у випадку, коли запасний страховий капітал досягав розміру, відповідного загальній сумі річних витрат на страхування в середньому за попередні п’ять років.

У пореформений період місцеві органи влади значної частини міст Південної України опікувалися питаннями протипожежного улаштування покрівель, коминів та димоходів; своєчасного огляду та очистки труб і печей; створення системи протипожежного водопостачання; заміни дерев’яних споруд кам’яними та виведенню особливо вогненебезпечних підприємств за межі населених пунктів тощо. Серйозну стурбованість міських дум та управ викликали пожежі в закладах масового перебування людей.

Внаслідок цієї діяльності виходить низка обов’язкових протипожежних постанов, якими органи місцевого управління намагалися покращити організацію системи протипожежного захисту. Зокрема, 19 червня 1879 р. міське самоврядування Миколаєва видає обов’язкову для виконання постанову № 21 Про заходи обережності проти пожеж”, 14 червня 1894 р. Катеринославська міська дума видає постанову “Про заходи обережності від пожеж у театрах та цирках”, у 1880 р. були опубліковані обов'язкові правила Про заходи обережності від пожеж Херсонської міської думи та аналогічна постанова одеського міського самоврядування, 7 лютого 1891 р. постановою “Про улаштування гасових заводів та газгольдерівСімферопольська міська дума заборонила їх будівництво в центральних кварталах міста, у 1897 р. міським самоврядуванням Катеринослава була прийнята постанова “Про забудову кварталів нового плану виключно кам’яними спорудами” тощо. Аналізуючи ці постанови, слід відзначити, що основною їх вадою було не врахування питань дієвого контролю за їх виконанням з боку населення. До того ж і не досконале адміністративне законодавство давало можливість майже безкарно зловживати правилами пожежної безпеки. Статут про покарання, що накладаються мировими суддями за це правопорушення, встановлював штраф від 1 до 10 крб.

На середину ХІХ ст. кількість пожеж у населених пунктах краю була значно меншою ніж середній показник не лише в Україні, а й загалом по Європейській частині Російської імперії. Значну роль у пожежній ситуації в регіоні відігравали: густота заселення краю, особливості побутових умов проживання, характер економічної діяльності населення. Позитивні зрушення в організації пожежної справи, що відбулися в Південній Україні, зменшують показник кількості пожеж у регіоні на початку ХХ ст. до 41%. Із загальної кількості пожеж у Південній Україні ХІХ ст. близько 19% становили пожежі в містах, тоді як на села припадало 81%. Автором проведений ґрунтовний аналіз зазначених показників. Серед губерній Південної України найбільше пожеж виникало на Херсонщині, що було пов’язано зі значною чисельністю населення, яке проживало на цій території. Автором досліджено залежність кількості та збитковості пожеж у регіоні від суспільно-політичних подій в державі, зроблено порівняльну характеристику пожежної безпеки окремих губерній регіону, міських населених пунктів та сіл.

У третьому розділі “Роль міських органів влади в розвитку пожежної охорони”, що складається з двох взаємопов’язаних підрозділів, розглянуто ефективність системи протипожежного захисту в містах зазначеного регіону, розкрито напрями та форми протипожежної діяльності