МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ТА КУРОРТОЛОГІЇ

Тещук Віктор Йосипович

УДК 616.711-003.84-009.7:615.847.8

застосування резонансної

магніто-квантової терапії

у відновлювальному лікуванні хворих з неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу на шпитальному етапі

14.01.33 — медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса — 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загальної практики та медичної реабілітації Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Шмакова Ірина Петрівна,

Одеський державний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри

загальної практики та медичної реабілітації

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Єжов Володимир Володимирович,

Кримський державний медичний університет

ім. С. І. Георгієвського МОЗ України,

завідувач кафедри фізіотерапії

доктор медичних наук, професор

Лисенюк Віктор Павлович,

Національний медичний університет

ім. О. О. Богомольця МОЗ України,

завідувач кафедри неврології та медичної реабілітації

Захист відбудеться 21 грудня 2007 р. о 10-й годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 2.

Автореферат розісланий 20 листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Г. О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена тим, що вертеброгенні захворювання попереково-крижового відділу периферичної нервової системи (рефлекторні й корінцеві синдроми) є широко розповсюдженими. Зустрічаючись переважно в людей молодого та середнього віку, призводячи до тимчасової непрацездатності, зазначена патологія спричинює значні медико-соціальні збитки, являючи собою одну з актуальних проблем сучасної неврології (Лиманский Ю. П. и соавт., 1988; Корж А. А. и соавт., 1999; Скоромец А. А. и соавт., 2001; Соков Л. П., 2002; Довгий І. Л., 2003; Попелянський Я. Ю., 2003; Штульман Д. Р., 2003; Епифанов В. А., Епифанов А. В., 2004; Кузнецов В. Ф., 2004; Мачерет Є. Л. і співавт., 2006; Силантьєв К., 2007; Oldervoll L.M. et al., 2001; Caroll L. et al., 2002).

Проведені дослідження свідчать про те, що ефективність лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу може бути підвищена за рахунок комплексного застосування медикаментозної терапії й фізичних факторів з урахуванням основних ланок патогенезу захворювання (Тищенко В. Я. и соавт., 1989; Шмакова І. П. та співавт., 1997; Мачерет Є. Л. і співавт., 2001; Хвисюк Н. И. и соавт., 2002; Самосюк І. З. та співав., 2004; Ежов В. В., Андрияшек Ю. И., 2005; Morris C.E., 1999; Maigne J.Y. et al., 2000).

Аналіз літератури підтверджує той факт, що в існуючих способах лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу реалізуються не всі шляхи підвищення ефективності впливу, оскільки не завжди враховуються найважливіші ланки патогенезу, а також можливості саногенетичного впливу фізичних факторів у вигляді сучасних високоефективних технологій (Стрелкова Н. И., 1991; Улащик В. С., 1998; Богатырева Т.В., 1999; Самосюк І. З. та співавт, 2004; Лобода М.В., Бабов К.Д. и соавт., 2007). Для неврологічних синдромів поперекового остеохондрозу характерні порушення з боку сегментарно-периферичного нейромоторного апарату, що підтверджується результатами електронейроміографічного (ЕНМГ) дослідження. Разом з тим, у літературі недостатньо представлені дані про використання у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу комплексного ЕНМГ-підходу для оцінки функціонального стану нейромоторного апарату з подальшою оцінкою саногенетичного впливу сучасних технологій відновлювального лікування з використанням фізичних факторів на шпитальному етапі. Із цих позицій привертає увагу резонансна магніто-квантова терапія (РМКТ) (Самосюк И. З., Лысенюк В. П., 1994; Самосюк И. З., 2001; Улащик В. С., 2001; Самосюк И. З., Чухраев Н. В., 2004).

Вивчення характеру місцевої дії РМКТ дозволило встановити, разом зі змінами локальних обмінних процесів, стимуляцію неспецифічних захисних сил організму й поліпшення адаптаційних реакцій. При впливі на рецепторні поля шкіри, особливо в ділянці рефлексогенних зон, метаболічні зміни на клітинному й субклітинному рівнях впливають на нервові закінчення, змінюючи їхню збудливість. При цьому змінюється характер імпульсації в підкіркових структурах і корі головного мозку. Загальна реакція організму у відповідь на подібний вплив — це завжди інтегральна системна реакція, яка відбувається шляхом нейрогенних, гуморальних і гормональних механізмів, включає зміни на рівні клітин, тканин, органів і керуючих систем організму (Самосюк И. З. и соавт., 1982; Самосюк И. З., Лысенюк В. П., 1997).

Сучасні концепції саногенезу у фізіотерапії визнають резонансне сприйняття живою системою інформаційних сигналів: як правило, максимальна реакція організму забезпечується при впливі фізичними факторами в імпульсному режимі. Численні експериментальні дослідження дозволили зробити висновок про вищий ступінь ефективної дії резонансного впливу (порівняно з постійним) на багато процесів в організмі, відповідальних за збереження гомеостазу. Відзначено, що при біорезонансній терапії відбувається підвищення активності найважливіших біоенергетичних ензимів, стимуляція всіх ланок імунітету, поліпшення реологічних властивостей крові й т. ін. (Улащик В. С., 2001; Самосюк И. З., 2003; Пономаренко Г.Н., Турновский И.И., 2003).

У процесі застосування РМКТ впливає на органи кровообігу, справляє протинабряковий вплив, підвищує імунітет, сприяє м’язовому розслабленню, має антистресорний ефект, поліпшує адаптаційні процеси (Самосюк И. З. и соавт., 2000; Леонов Б. И. и соавт., 2006).

Разом із тим, залишаються невирішеними питання ефективності використання різних методик РМКТ у поєднанні з медикаментозною терапією; диференційованих підходів до призначення РМКТ за локальною та багаторівневою методиками впливу; безпосередні й віддалені результати відновлювального лікування на основі комплексного застосування медикаментозної й РМКТ у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу на шпитальному етапі.

Саме ці питання і лягли в основу проведеного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Матеріали дисертації є фрагментом планової держбюджетної науково-дослідної тематики кафедри загальної практики і медичної реабілітації Одеського державного медичного університету, яка присвячена розробці методів профілактики і реабілітації хворих із захворюваннями нервової системи з використанням фізичних факторів (№ Держреєстрації 0102U006576). Фрагмент роботи, присвячений застосуванню РМКТ у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу, виконаний безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження

Підвищити ефективність відновлювального лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу на шпитальному етапі шляхом комплексного застосування медикаментозної й різних методик резонансної магніто-квантової терапії з урахуванням особливостей перебігу захворювання.

Завдання дослідження

1. Вивчити вихідний клініко-функціональний стан хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу (за даними клінічного перебігу, комп’ютерної томографії, електронейроміографії й реовазографії).

2. Вивчити ефективність і виявити особливості лікувального застосування різних варіантів РМКТ (локальний і багаторівневий вплив) на зазначені клініко-неврологічні й функціональні показники.

3. Розробити методику комплексного використання медикаментозної й РМК-терапії, вивчити її ефективність за даними клінічного перебігу захворювання, електронейроміографічних і реовазографічних показників.

4. Вивчити безпосередні й віддалені результати терапії хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу із застосуванням методик РМКТ.

5. Обґрунтувати диференційовані підходи до комплексного використання РМКТ, застосованої в різних варіантах, у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу залежно від особливостей перебігу захворювання.

Об’єкт дослідження. Неврологічні синдроми у хворих на поперековий остеохондроз.

Предмет дослідження. Вплив різних методик РМКТ на клініко-функціональні прояви неврологічних синдромів поперекового остеохондрозу.

Методи дослідження. Клініко-анамнестичний, інструментальні, статистично-математичні.

Наукова новизна отриманих результатів. При комплексному обстеженні хворих, поряд із суб’єктивною і об’єктивною неврологічною симптоматикою, за допомогою комп’ютерної томографії діагностовано міжхребцевий остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, з використанням інтерференційної та стимуляційної електронейроміографії вивчено функціональний стан нервово-м’язового апарату залежно від тривалості захворювання, проявів неврологічних і виразності больового синдромів. Більш виражені зміни виявлені у хворих із корінцевими синдромами, у стадії загострення, при тривалості захворювання понад 10 років. У них визначалася спонтанна рухова активність м’язів стопи у вигляді фасцикуляцій (рідше — фібриляцій), зниження амплітуди й частоти інтерференційної електроміограми. За даними стимуляційної електронейроміографії, встановлено суттєве зниження максимальних амплітуд М-відповіді й Н-рефлексу, співвідношення Нмакс/Ммакс і швидкості розповсюдження збудження по рухових волокнах n.Tibialis у дистальному та проксимальному відділах, підвищення порогів викликаних потенціалів (Н-рефлексу й М-відповіді), водночас зафіксовано зміну параметрів F-хвилі. За даними реовазографії, виявлене зниження рівня кровонаповнення, еластичності й тонусу судин кінцівок більше виражене на стороні больового синдрому при тривалості захворювання понад 5 років.

На основі клінічних й інструментальних методів досліджень у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу вперше встановлені особливості лікувальної дії різних методів резонансної магніто-квантової терапії при локальному й багаторівневому застосуванні. Отримано нові дані щодо комплексного впливу медикаментозної й резонансної магніто-квантової терапії на перебіг неврологічних синдромів поперекового остеохондрозу у хворих на шпитальному етапі відновлювального лікування.

Встановлено, що застосування комплексного відновлювального лікування із включенням резонансної магніто-квантової терапії (локальна і багаторівнева методики) у даного контингенту хворих має виражену протибольову дію, сприяє регресу клінічних проявів захворювання, покращує функціональний стан основних ланок нейромоторного апарату, приводить до істотного зменшення кількості рецидивів захворювання, тимчасової непрацездатності й істотно поліпшує якість життя. При цьому за ефективністю комплекс медикаментозної і резонансної магніто-квантової терапії значно перевершує їх роздільне використання.

Встановлено перевагу впливу комплексного застосування медикаментозної і багаторівневої резонансної магніто-квантової терапії за даними безпосередніх та віддалених наслідків відновлювального лікування.

Обґрунтовано диференційовані підходи до призначення лікувальних комплексів із використанням локального й багаторівневого варіантів резонансної магніто-квантової терапії у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу, що склало нову програму відновлювального лікування цього контингенту хворих на шпитальному етапі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі даних проведеного дослідження розроблений і впроваджений у практику охорони здоров’я спосіб комплексного відновлювального лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу з використанням РМКТ на шпитальному етапі. Розроблено диференційовані показання для призначення РМКТ залежно від стадії патологічного процесу, неврологічного синдрому й тривалості захворювання. Спосіб відновлювального лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу з використанням РМКТ включений до Реєстру галузевих нововведень (2006). Рекомендації, що випливають із результатів дослідження, впроваджені в практику роботи 411-го Центрального клінічного військового шпиталю Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України, клінічного санаторію ім. В. П. Чкалова, санаторію “Росія”, санаторію-профілакторію “Біла акація” (Одеса), використовуються в навчальному процесі на кафедрах факультетської терапії, загальної практики й медичної реабілітації Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок автора. Автором особисто проаналізована література, проведений інформаційний пошук за темою дисертації, відпрацьована програма досліджень, самостійно проведені клінічні дослідження. Клініко-нейрофізіологічні й інструментальні методи дослідження проведені спільно з фахівцями відповідного профілю. Аналіз й інтерпретація отриманих результатів, наукових положень і висновків, обґрунтування практичних рекомендацій і впровадження розроблених методів виконані автором самостійно. Самостійно оформлена робота.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на засіданнях міського товариства неврологів (Одеса, 2000–2007), республіканській науково-практичній конференції “Актуальні питання фізіотерапії та медичної реабілітації” (Одеса, 2004), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы госпитальной медицины” (Севастополь, 2004), науково-практичній конференції, присвяченій 250-річчю Головного військового клінічного шпиталю (Київ, 2005), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні питання діагностики, лікування і профілактики захворювань внутрішніх органів і кістково-м’язової системи у працівників промислових підприємств” (Одеса, 2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 100-річчю кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного університету (Одеса, 2006), ІІІ Національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів “Медична реабілітація — сучасна система відновлення здоров’я” (Ялта, 2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні питання реабілітації дітей із регіонів антропогенного забруднення” (Євпаторія, 2006), Міжнародній дистанційній науково-практичній конференції “Биофизические стандарты и информационные технологии в медицине” (Одеса, 2006), V Конгресі курортологів і фізіотерапевтів АР Крим (Євпаторія, 2007), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Клинические и фармако-экономические аспекты профессионально обусловленной патологии” (Одеса, 2007), Українській республіканській науково-практичній конференції “Лікування та реабілітація у загальній практиці — сімейній медицині” (Одеса, 2007), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации” (Одеса, 2007).

Апробація роботи проведена на спільному засіданні УПК “Терапевтичні спеціальності” і кафедри загальної практики і медичної реабілітації Одеського державного медичного університету й на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені в 17 публікаціях, із них: 6 статей у наукових профільних журналах, ліцензованих ВАК України, 10 тез у збірниках науково-практичних робіт і матеріалах з’їздів і конференцій, 1 нововведення.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація викладена на 183 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, розділу власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 32 таблицями і 36 рисунками. Список використаної літератури містить 313 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено клініко-інструментальне обстеження 255 хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу які надійшли на лікування у неврологічне відділення клініки нейрохірургії та неврології 411-го Центрального клінічного військового шпиталю Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України.

Для верифікації остеохондрозу хребта проводили комп’ютерну томографію. У динаміці оцінювали: клініко-неврологічний статус (оцінку больового синдрому проводили за шкалою F. Denіs), ЕНМГ (інтерференційну і стимуляційну), реовазографію, безпосередні й віддалені результати лікування.

Як основний метод, що характеризує функціональний стан нейромоторного апарату, використовувалася ЕНМГ, яка проводилася за загальноприйнятою методикою на комп’ютерному електронейроміографі “Нейро-МВП” (Росія). Виконували: інтерференційну електроміографію у спокої й при максимальному зусиллі (тильному згинанні й розгинанні стопи); при стимуляційній ЕНМГ визначали М-відповідь при стимуляції n. tіbіalіs в ділянці гомілки й підколінної ямки; моносинаптичне тестування (Н-рефлекс); швидкість розповсюдження збудження по моторній порції n. tіbіalіs (ШРЗм); проводили дослідження F-хвилі та визначення швидкості розповсюдження збудження у проксимальному відділі (ШРЗпрокс) периферичного нерву (Николаев С. Г., 2001).

Для реовазографії застосовували реографічну приставку Р4-02. Для характеристики периферичного кровообігу використовували загальновизнані показники (Гусев Е. И., 2000; Щекульев Г. А., 2001).

Безпосередні результати лікування оцінювали у відповідності з рекомендованими стандартними критеріями ефективності лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу (Белова А. Н., 2000).

Для оцінки віддалених результатів лікування проводили анкетування хворих через 1 рік після закінчення лікування в шпиталі, враховуючи суб’єктивну оцінку пацієнтами головних симптомів захворювання. Динаміка відновлення рухових функцій визначалася за шкалою функціональної незалежності (Functional Independence Measure — FIM) (Granger C. et al., 1979; Cook L., 1994).

Для лікування використовували апарат “МІТ-1 МЛТ” (НМЦ “Медінтех”, Україна).

1-ша група (83 особи) одержувала медикаментозне лікування (протинабрякові, нестероїдні протизапальні препарати й засоби, що поліпшують м’язовий тонус); 2-га група (81 хворий) на фоні зазначеної медикаментозної терапії одержувала РМКТ на попереково-крижовий відділ хребта (потужність світлового потоку (5010) мВт, максимальне значення магнітної індукції — 30 мТл, 15–20 хв, щодня, на курс 10–15 процедур) — локальна методика впливу; 3-тя група (91 хворий) одержувала комплекс медикаментозної терапії й РМКТ за принципом багаторівневого впливу. Вплив послідовно виконували: на комірцеву зону (магніто-інфрачервоний аплікатор – 2 хв), паравертебрально із охопленням трьох зон симетрично (магніто-інфрачервоний аплікатор — по 2 хв на кожну зону), на ділянку болю (магніто-інфрачервоний аплікатор — 10–15 хв). Потім впливали по ходу іррадіації болю на ділянці стегна, підколінної ямки і гомілки, використовуючи магніто-червоний аплікатор, який розташовували симетрично у кожній із зазначених зон по 1–2 хв. При проведенні процедур РМКТ інтенсивність впливу поступово збільшували від 5–7 до 8–9, частоту модуляції збільшували від 7,5 до 9,6 Гц. Процедури виконували щоденно, починаючи з першого дня лікування. Загальна тривалість процедури складала до 30 хв. На курс лікування — 10–15 процедур.

Усі групи хворих були репрезентативними за віком, статтю, даними клінічних і параклінічних досліджень.

При проведенні статистичного аналізу всі хворі залежно від вихідних ЕНМГ-показників були представлені двома підгрупами: № 1 — з початково підвищеними й № 2 — з початково зниженими щодо норми значеннями відповідних параметрів. Статистичний аналіз отриманих даних здійснювали з використанням методів описової статистики, t-критерію Стьюдента (Лапач С. Н. и соавт., 2000; Гельман В. Я., 2001).

Результати дослідження та їх обговорення

На базі неврологічного відділення клініки нейрохірургії та неврології 411-го Центрального клінічного військового шпиталю Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України обстежено 255 хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу віком від 30 до 70 років, які надійшли на лікування, із них — 174 чоловіки і 81 жінка. За віком хворі розподілялися так: до 30 років — 25 (9,8 %) пацієнтів, від 31 до 40 років — 75 (29,4 %), від 41 до 50 років — 100 (39,2 %), від 51 до 60 років — 40 (15,7 %) і від 61 до 70 років — 15 (5,9 %) осіб. Більшість хворих (94,1 %) становили особи найбільш працездатного віку (до 60 років).

Основною скаргою при надходженні на лікування були попереково-крижові болі різного характеру й виразності, що іррадіювали в одну або обидві ноги. Як причини, що безпосередньо викликають появу болю, більшість пацієнтів називали фізичне навантаження — 57 (22,3 %), охолодження — 50 (19,6 %), поєднання цих факторів — 130 (51,0 %); роль травмуючих ситуацій відзначали 18 (7,1 %) хворих. Частота загострень була різною: 1–2 рази на рік — у 172 (67,4 %), 3–4 рази на рік — у 41 (16,2 %), більше 4 разів у рік — у 32 (12,5 %) хворих. Попереково-крижові болі мали постійний характер у 10 (3,9 %) пацієнтів.

За класифікацією неврологічних синдромів поперекового остеохондрозу (Антонов И. П., 1984), в обстежених виділені такі синдроми: хронічний попереково-крижовий радикуліт (ХПКР) L5–S1 корінців — у 136 (53,3 %), полірадикулярний синдром (ПРС) L3–L4, L4–L5, L5–S1 корінців — у 47 (18,5 %), люмбоішіалгія — у 72 (28,2 %), у тому числі з м’язово-тонічними проявами — у 16 (22,2 %), нейродистрофічними — у 12 (16,7 %), вегетативно-судинними — у 21 (29,4 %) і сполученими проявами — у 23 (31,9 %) хворих. У всіх обстежених захворювання характеризувалося хронічним перебігом із періодичними рецидивами й ремісіями, тривалість захворювання була різною: до 5 років — в 30 (16,4 %) хворих із корінцевими синдромами й в 16 (22,2 %) хворих із люмбоішіалгією, до 10 років — відповідно в 41 (22,4 %) і в 29 (40,3 %) хворих, більше 10 років — відповідно в 112 (61,2 %) і в 27 (37,5 %) хворих. Больовий синдром був слабко вираженим у 15 (5,9 %), помірно вираженим — у 96 (37,6 %) і вираженим — у 144 (56,5 %) хворих.

Дані комп’ютерної томографії, проведеної при надходженні хворих на лікування, підтверджують у всіх обстежених наявність міжхребцевого остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта зі зміною висоти міжхребцевих щілин, пролабацією дисків різної величини і кістковими розростаннями по передньо-боковій поверхні тіл хребців.

Клінічна картина неврологічних синдромів поперекового остеохондрозу характеризувалася обмеженням рухливості хребта (у 100 % хворих із ХПКР і ПРС, у 76,4 % хворих із рефлекторними синдромами), рефлекторно-больовим сколіозом (відповідно у 76,0 і у 52,8 %), напруженням довгих м’язів спини (відповідно у 88,5 і у 51,4 %), болісністю паравертебральних точок Валлє (відповідно у 90,7 і у 87,5 %), позитивними симптомами натягнення (відповідно у 89,6 і у 80,6 %), порушеннями чутливості переважно за типом гіпестезії (відповідно у 64,5 і у 16,7 %), зниженням (відповідно у 53,0 і у 8,3 %) або відсутністю (у 38,8 % хворих із ХПКР і ПРС) ахіллових рефлексів.

При надходженні на відновлювальне лікування у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу виявлені особливості електроміографічної картини. Для хворих із ХПКР і ПРС характерною була наявність спонтанної активності м’язів, переважно у вигляді фасцикуляцій, виразність яких корелювала з тривалістю захворювання. Встановлено ослаблення спонтанної активності м’язів нижніх кінцівок. Результати статистичного аналізу параметрів стимуляційної ЕНМГ у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу при надходженні на лікування наведені у таблиці.

Таблиця

Результати первинного ЕНМГ-обстеження хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу

Неврологічний синдром | Підгрупи | ШРЗм, м/с | Нмакс/

Ммакс, % | Амплітуда F-хвилі, мкВ | Латентність F-хвилі, мс | ШРЗ прокс, м/с

ХПКР | № 1, n=31 | 42,04,9 | 52,15,2 | 560,2±29,5 | 42,2±2,3* | 41,04,1

№ 2, n=105 | 39,03,2* | 22,03,3* | 242,5±18,2* | 45,4±3,1* | 38,53,2*

ПРС | № 1, n=15 | 41,03,6 | 46,74,9 | 489,7±32,4 | 43,0±2,4* | 40,52,8

№ 2, n=32 | 38,72,5* | 12,43,5* | 365,6±26,3 | 46,4±2,9* | 38,13,1*

Люмбаго, люмбалгія | № 1, n=31 | 51,03,9 | 66,75,9* | 720,5±37,3* | 30,5±2,7 | 50,23,7

№ 2, n=6 | 50,73,5 | 22,24,5 | 384,5±38,2 | 35,5±4,1 | 48,74,2

Люмбо-ішіалгія | № 1, n=32 | 52,03,9 | 56,84,9* | 815,9±52,4* | 31,2±3,2 | 49,94,2

№ 2, n=3 | 46,93,5 | 28,42,5* | 286,6±16,9 | 34,0±2,8 | 45,8±3,3

Примітка: * — статистично вірогідні відмінності порівняно з нормою (р<0,05).

З таблиці випливає, що у хворих із ХПКР і ПРС переважали знижені значення ШРЗм, ШРЗпрокс, а також зниження співвідношення Нмакс/Ммакс, збільшення латентності F-хвилі та зниження її амплітуди (іноді при цьому реєструвалися поліфазія і блоки F-хвилі). Пороги Н-рефлексу і М-відповіді були суттєво підвищені у більшості хворих із ХПКР і ПРС (відповідно у 75,8 і у 73,6 % хворих).

Для хворих із рефлекторними синдромами поперекового остеохондрозу не характерна наявність спонтанної активності, яка реєструвалася у незначної кількості хворих, переважно у стадії загострення. Зміни ШРЗм, ШРЗпрокс, Н-рефлексу і F-хвилі були менш значущими й у деяких випадках (28,0 %) не відрізнялися від норми. У хворих із рефлекторними синдромами поперекового остеохондрозу частіше фіксується підвищена амплітуда М-відповіді, Н-рефлексу, співвідношення Нмакс/Ммакс і у меншому ступені — амплітуди F-хвилі. При незначному підвищенні амплітуди відносно норми реєструються поліфазні F-хвилі, що відображає симптом „подразнення” переднього корінця.

У вихідному стані у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу наявні виразні зміни реґіонарної гемодинаміки, особливо суттєві у хворих із ХПКР і ПРС. Це характеризувалося зниженням рівня кровонаповнення (не тільки на боці ураження, але і на протилежному боці), змінами венозного кровообігу, зниженням еластичності й підвищенням тонусу судинної стінки, виразними асиметріями всіх проаналізованих показників, а також якісними змінами реовазографічних кривих. Більш виражені зміни реєструвалися у хворих із ХПКР і ПРС із тривалістю захворювання більше 5 років. Простежувалася чітка тенденція у порушенні периферичного кровообігу залежно від виразності больового синдрому.

Таким чином, діагноз неврологічних синдромів поперекового остеохондрозу був підтверджений клініко-неврологічними, рентгенологічними (комп’ютерна томографія) та інструментальними (електронейроміографія, реовазографія) методами обстеження хворих.

Всі хворі добре переносили лікування, відзначаючи зменшення болю, поліпшення рухливості хребта й загального самопочуття.

Під впливом РМКТ відбувалися позитивні зміни у клінічній картині захворювання, що характеризувалося регресом больового синдрому. Встановлені переваги зменшення больового синдрому при застосуванні методики багаторівневої РМКТ. Так, під впливом медикаментозної терапії больовий синдром зменшувався або зникав у 60,2 % хворих, починаючи з 9–12-го дня, під впливом лікувального комплексу з включенням методики локальної РМКТ — у 80,2 % хворих з 5–8-го дня (p<0,01), а під впливом лікувального комплексу із застосуванням методики багаторівневої РМКТ — у 95,6 % хворих з 2–3-го дня перебування у шпиталі (відповідно p<0,001 і p<0,01).

У результаті проведеного лікування спостерігалася позитивна динаміка суб’єктивних та об’єктивних симптомів захворювання, яка найбільшою мірою була виражена у хворих, що отримували РМКТ за локальною (p<0,01) та багаторівневою (p<0,001) методиками. Медикаментозна терапія приводила до позитивних змін ряду симптомів: збільшення рухливості поперекового відділу хребта, зменшення рефлекторно-больового сколіозу, напруження довгих м’язів спини, симптомів натягування (p<0,05); РМКТ за локальною методикою більшою мірою впливала на зазначені симптоми, однак не приводила до позитивних змін у рефлекторній сфері. Комплексне застосування медикаментозної і багаторівневої методики РМКТ супроводжувалося статистично вірогідною динамікою більшості неврологічних симптомів захворювання, причому виразною вона була як у хворих із рефлекторними синдромами, так і у хворих із ХПКР і ПРС з тривалістю захворювання від 5 до 10 років і більше, з помірним та вираженим больовим синдромом.

Сприятливі зрушення в неврологічному статусі підтверджувалися результатами нейрофункціональних досліджень.

За даними інтерференційної електроміографії, найефективнішим у плані відновлення функціонального стану м’язів нижніх кінцівок був комплекс із використанням методики багаторівневої РМКТ, порівняно із самостійним застосуванням медикаментозної терапії та її комплексу з локальним впливом фізичним фактором, що підтверджується статистично вірогідним ослабленням спонтанної активності м’язів (рис. 1) і підвищенням частоти інтерференційної електроміограми (рис. 2). При цьому медикаментозна терапія була ефективною у хворих із ХПКР і ПРС переважно при тривалості захворювання до 5 років. Локальна методика РМКТ супроводжувалася позитивною динамікою частоти інтерференційної електроміограми у деяких хворих із тривалістю захворювання 5–10 років.

Рис. 1. Динаміка спонтанної активності м’язів нижніх кінцівок під впливом різних комплексів відновлювального лікування у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу: * — р<0,05

Рис. 2. Динаміка частоти інтерференційної ЕМГ під впливом різних комплексів відновлювального лікування у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу: ------ — норма, * — р<0,05

Додаткове застосування методики багаторівневої РМКТ супроводжувалося статистично вірогідною динамікою спонтанної активності і частоти інтерференційної електроміограми м’язів нижніх кінцівок у хворих із ХПКР і ПРС при тривалості захворювання від 5 до 10 років і більше. Необхідно підкреслити нормалізуючий характер впливу багаторівневої методики РМКТ.

Аналіз результатів стимуляційної ЕНМГ (рис. 3) свідчить про те, що медикаментозна терапія не чинила істотного впливу на динаміку максимальних амплітуд М-відповіді й Н-рефлексу, при цьому істотно не змінювалося й співвідношення Нмакс/Макс у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу. Під впливом комплексної терапії з використанням методик локальної й багаторівневої РМКТ у хворих із корінцевими і рефлекторними синдромами фіксувалася статистично вірогідна зміна співвідношення Нмакс/Ммакс. При цьому чітко проявляється нормалізуючий ефект досліджуваного фізичного фактора, більш виражений при використанні методики багаторівневої РМКТ. Динаміка співвідношення Н-рефлексу й М-відповіді в обстежених хворих підтверджується кривими рекрутування Н-рефлексу.

При використанні медикаментозної терапії амплітуда F-хвилі статистично значимо зросла у хворих із корінцевими синдромами, що мали початково знижені значення даного параметра. Локальна РМКТ підвищувала початково знижені

Рис. 3. Динаміка показника Нмакс/Ммакс під впливом різних лікувальних комплексів у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу: 1 — ХПКР із підвищеними показниками; 2 — ХПКР зі зниженими показниками; 3 — ПРС із підвищеними показниками; 4 — ПРС зі зниженими показниками; 5 — люмбоішіалгія з підвищеними показниками; 6 — люмбоішіалгія зі зниженими показниками; ------ — норма; * — р<0,05

параметри у хворих із корінцевими синдромами й знижувала початково підвищені показники у хворих із рефлекторними синдромами. Найбільш виражений нормалізуючий ефект був отриманий від використання методики багаторівневої РМКТ. Особливої уваги заслуговують зміни латентності F-хвилі (рис. 4) і ШРЗпрокс. Багаторівнева методика РМКТ статистично вірогідно змінювала латентність F-хвилі як при початково знижених, так і підвищених її значеннях у хворих із рефлекторними і корінцевими синдромами поперекового остеохондрозу. Крім того, відзначалася позитивна динаміка якісних параметрів F-хвилі. Відповідно до зазначених змін латентності F-хвилі, статистично вірогідно зросла ШРЗпрокс під впливом багаторівневої методики РМКТ у хворих із корінцевими синдромами — від (36,5±1,2) до (44,5±1,3) м/с (p<0,001).

Курсове медикаментозне лікування дозволяє відновити близьку до норми ШРЗм у дистальних сегментах аксонів нижніх кінцівок у хворих із корінцевими синдромами з початково зниженими значеннями даного параметра. Комплексне лікування з додатковим застосуванням методики локальної РМКТ не справляло істотного впливу на цей показник. Нормалізуючий ефект методики багаторівневої РМКТ спостерігався у хворих із корінцевими синдромами, що характеризувалося зростанням ШРЗм від (38,1±2,2) до (44,5±1,3) м/с (p<0,02).

Під впливом розроблених лікувальних комплексів визначалася позитивна динаміка периферичного кровообігу у хворих як з рефлекторними, так і з корінцевими синдромами, що характеризувалося зменшенням кількості випадків зі зниженим рівнем кровонаповнення, його асиметріями, змінами еластичності й тонусу судин, венозними порушеннями. Встановлена перевага комплексу з додатковим застосуванням багаторівневої методики РМКТ. Застосування медикаментозної терапії приводило до поліпшення периферичного кровообігу у 36,0 %, методики локальної РМКТ — у 54,3 % (p>0,05), а методики багаторівневої РМКТ — у 80 % хворих (відповідно p<0,001 і p<0,01).

Безпосередні результати відновлювального лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу були такими: медикаментозна терапія приводила до „значного покращання” у 10,8 %, до „покращання” — у 65,1 % хворих, оцінка „незначне покращання” визначалася у 24,1 % хворих; РМКТ за локальною методикою — відповідно у 19,8; 71,6; 8,6 % осіб; РМКТ за багаторівневою методикою — у 37,4 та 62,6 % хворих. Статистично значущі відмінності між групами були отримані за показниками „значне покращання” і „незначне покращання”. Отримані дані свідчать про перевагу комплексів із додатковим використанням методик РМКТ, особливо багаторівневої, що стосується хворих із різною виразністю клінічних проявів і тривалістю захворювання. При застосуванні багаторівневої методики РМКТ були одержані позитивні результати у 100 % хворих. Функціональна незалежність пацієнтів, яка включає оцінку самообслуговування, переміщення, рухливості, зросла у 1,2 разу після медикаментозної терапії, в 1,7 разу — після локальної методики РМКТ і в 1,9 — разу після багаторівневої методики РМКТ, що свідчить про покращання рухових функцій у обстежених хворих після проведеного відновлювального лікування.

Рис. 4. Динаміка латентності F-хвилі під впливом різних комплексів відновлювального лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу: 1 — ХПКР із підвищеними показниками; 2 — ХПКР зі зниженими показниками; 3 — ПРС із підвищеними показниками; 4 — ПРС зі зниженими показниками; 5 — люмбоішіалгія з підвищеними показниками; 6 — Люмбоішіалгія зі зниженими показниками; ------ — норма; * —р<0,05

Віддалені результати, отримані через 1 рік після лікування, свідчать про поліпшення якості життя у хворих, які додатково одержували методики РМКТ (рис. 5).

Рис. 5. Віддалені результати лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу з використанням різних комплексів, %

Результати проведеного дослідження дозволяють обґрунтувати основні принципи вибору зон впливу з використанням багаторівневого підходу як найбільш перспективного і значущого для отримання позитивного терапевтичного ефекту. У вітчизняній фізіотерапії з успіхом застосовують комплексний підхід у призначенні лікувальних фізичних факторів (поєднане або комбіноване їхнє використання). Багаторівневий, системний принцип вибору зон у сполученні з поєднаним застосуванням сучасних фізіотерапевтичних технологій розширює можливості відновлювального лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу.

Застосування поєднаних методик лікувальних фізичних факторів, з урахуванням багаторівневого системного принципу вибору зон, не є тотожним їхньому сумарному ефекту, а являє собою новий кількісно-якісний вплив, що істотно підсилює ефекти окремо взятого фактора завдяки своєрідному терапевтичному синергізму (Шмакова И.П., 1994; Самосюк І. З. та співавт., 2004; Бабов К.Д., 2007).

Таким чином, відповідно до мети й завдань цього дослідження, на основі клінічних й інструментальних методів досліджень у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу на шпитальному етапі вперше встановлені особливості лікувальної дії різних варіантів РМКТ при локальному й багаторівневому застосуванні.

висновки

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі, сутність якої полягає в підвищенні ефективності відновлювального лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу на шпитальному етапі шляхом комплексного застосування медикаментозної і різних методик резонансної магніто-квантової терапії з урахуванням клініко-нейрофункціональних особливостей перебігу захворювання.

1. Неврологічні синдроми поперекового остеохондрозу, який підтверджено даними комп’ютерної томографії, характеризуються різноманітною суб’єктивною та об’єктивною симптоматикою, супроводжуються змінами у функціональному стані основних ланок нейромоторного апарату (за даними інтерференційної та стимуляційної електронейроміографії) та периферичного кровообігу (за даними реовазографії), ступінь зрушень яких корелює з вираженістю больового, неврологічного (рефлекторні та корінцеві) синдромів і тривалістю захворювання.

2. Застосування медикаментозної терапії у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу зменшує больовий синдром у 60,2 % осіб, що супроводжується позитивними змінами у неврологічному статусі й периферичному кровообігу, а також справляє позитивний вплив переважно на периферичні відділи рухових аксонів і, у меншому ступені, на функціональний стан спінальних мотонейронів. Найбільш виражений ефект відзначається у хворих зі слабо та помірно вираженим больовим синдромом при тривалості захворювання до 5 років.

3. Застосування локальної методики резонансної магніто-квантової терапії у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу супроводжується регресом больового синдрому у 80,2 % осіб, суттєвими змінами у неврологічному статусі й периферичному кровообігу, більшою мірою, порівняно з медикаментозною терапією, позитивно впливає на функціональний стан периферичних нервів у проксимальному відділі, а також рухових і чутливих нейронів спинного мозку. Цей лікувальний комплекс є ефективним у хворих із рефлекторними і корінцевими синдромами при слабо та помірно вираженому больовому синдромі при тривалості захворювання 5–10 років.

4. Комплексне застосування медикаментозної й багаторівневої методики резонансної магніто-квантової терапії дає найкращий результат, що підтверджується зникненням больового синдрому у 95,6 % осіб, статистично значущою позитивною динамікою в неврологічній картині захворювання, нормалізацією функціонального стану дистальних і проксимальних відділів периферичних нервів, рухових і чутливих нейронів спинного мозку (М-відповідь, Н-рефлекс, співвідношення Нмакс/Ммакс, F-хвиля, швидкість розповсюдження збудження в проксимальному й дистальному відділах рухового аксона) і периферичного кровообігу (рівень кровонаповнення, еластичність, тонус судин, коефіцієнт асиметрії) у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу при різній тривалості захворювання, виразності больового синдрому й неврологічних проявів.

5. Розроблені комплекси відновлювального лікування з використанням різних методик резонансної магніто-квантової терапії є диференційованими залежно від тяжкості і тривалості перебігу захворювання, неврологічного синдрому (рефлекторні й корінцеві синдроми); їхнє застосування сприяє значному підвищенню ефективності терапії на шпитальному етапі.

6. Позитивний ефект резонансної магніто-квантової терапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу підтверджується безпосередніми і віддаленими результатами, що свідчать про стійку позитивну динаміку клініко-неврологічних і нейрофункціональних показників. Застосування резонансної магніто-квантової терапії підвищує ефективність відновлювального лікування і розширює можливості диференційованих сано- і патогенетичних підходів, які базуються на застосуванні локальної і багаторівневої методик у хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Медикаментозне лікування (протинабрякові, нестероїдні протизапальні препарати й засоби, що поліпшують м’язовий тонус) рекомендується хворим із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу зі слабо та помірно вираженим больовим синдромом при тривалості захворювання до 5 років і сприятливому його перебігу.

2. У хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу із тривалістю захворювання до 10 і більше років при слабко й помірно вираженому больовому синдромі рекомендується додаткове до медикаментозної терапії використання локальної методики резонансної магніто-квантової терапії, що більшою мірою впливає на функціональний стан рухових і чутливих нейронів спинного мозку й периферичний кровообіг.

3. У хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу при різній тривалості захворювання, виразності больового синдрому й неврологічних проявів рекомендується комплексне застосування медикаментозної й багаторівневої методики резонансної магніто-квантової терапії, що дає найкращий результат і підтверджується нормалізацією функціонального стану дистальних і проксимальних відділів периферичних нервів, периферичного кровообігу.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Сліпченко А. І., Тещук В. Й., Голуб А. Г. Клінічна оцінка ефективності препарату “Месулід” при больових синдромокомплексах попереко-крижового відділу хребта та його фармакологічна характеристика // Современные аспекты военной медицины: Сборник научно-практических работ. — Вып. 4. — К., 1999. — С. 215-218. (Дисертантом проведено аналіз отриманих даних, зроблені висновки, написана стаття).

2. Шмакова И. П., Тещук В. И. Особенности клинико-нейрофункционального состояния больных с неврологическими синдромами поясничного остеохондроза // Вестник физиотерапии и курортологии. — 2007. — № 1. — С. 41-44 (Дисертантом проведена курація хворих, аналіз отриманих даних, зроблені висновки, написана стаття).

3. Шмакова И. П., Тещук В. И. Динамика клинических и электронейромиографических результатов у больных с болевыми синдромами поясничного остеохондроза под влиянием магнито-лазеротерапии // Медицинская реабилитация, физиотерапия, курортология. — 2007. — № 1. — С. 8-12. (Дисертантом проведена курація хворих, опрацьована методика, зроблені висновки, написана стаття).

4. Шмакова И. П., Тещук В. И. Эффективность этапного (стаціонар — санаторий) восстановительного лечения больных с неврологическими синдромами поясничного остеохондроза (по данным электромиографии) // Вестник физиотерапии и курортологии. — 2007. — № 2. — С. 56-59. (Дисертантом проведена курація хворих, систематизовані дані досліджень, опрацьована методика, зроблені висновки).

5. Шмакова И. П., Тещук В. И. Клинико-электронейромиографические результаты восстановительного лечения у больных с неврологическими синдромами поясничного остеохондроза под влиянием резонансной магнито-лазеротерапии // Вісник морської медицини. — 2007. — № 1. — С. 17-25. (Дисертантом систематизовані дані досліджень, опрацьована