ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

УВАРОВ Костянтин Володимирович

УДК 336.71.131.7 (477)

УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМ РИЗИКОМ В БАНКАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі банківської справи ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Шамова Ірина Вікторівна,

ДВНЗ "Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана",

доцент кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України,

Барановський Олександр Іванович,

Інститут економіки та прогнозування НАН України,

завідувач відділом досліджень розвитку та

регулювання фінансових ринків

кандидат економічних наук,

Лупін Олексій Борисович

Національний банк України,

заступник начальника управління валютних операцій

Захист відбудеться “ _23_ ” листопада 2007 року о 14-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 при ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Автореферат розісланий “ _23_ ” жовтня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М.ПОДДЄРЬОГІН

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах трансформації економіки України, формування та розвитку банківської системи підвищується роль нових підходів до забезпечення стабільності та надійності функціонування ринкової інфраструктури. Банки відіграють важливу роль в економічних перетвореннях України на сучасному етапі як регулятори грошового обігу, а також інститути, де акумулюються та перерозподіляються грошові ресурси. Вони володіють дієвими важелями впливу на фінансову, виробничу та інші сфери економіки. Діяльність банків впливає на формування й розвиток системи економічних відносин у країні. Тому без стабільного та надійного банківського сектора не може нормально функціонувати економіка будь-якої країни.

Іноваційні процеси на фінансових ринках, а також інтернаціоналізація грошових потоків значною мірою змінили обличчя банківських установ в останні роки. Технологічний прогрес у фінансовій сфері та дерегуляція ринків відкрили нові можливості водночас зробивши конкуренцію між банками більш щільною. Стрімкий розвиток фінансових ринків та інструментів підвищив важливість функції управління ризиками, водночас і ускладнивши її. Банківська діяльність за своєю природою пов'язана з ризиками: в діяльності банку ризик присутній при виконанні усіх операцій. Він відіграє визначальну роль у формуванні фінансових результатів діяльності банків, служить важливою характеристикою якості активів банків, і, зв'язку з цим, має використовуватися при порівняльному аналізі їх фінансового стану, позиції на ринку банківських послуг.

У сукупності ризиків, притаманних банківській діяльності, одне з провідних місць належить валютному ризику. Цей ризик інтегрований і притаманний усім фінансовим операціям банку в іноземній валюті. Як свідчить світова практика, недостатня увага банків до питань управління валютним ризиком може призвести до значних фінансових втрат. Проте на сьогоднішній день можна говорити про недостатність комплексних теоретичних досліджень і практичних розробок щодо управління валютним ризиком, тому важливого практичного та теоретичного значення набуло питання оцінки валютного ризику, обрання методів управління ним, а також інструментів щодо його оптимізації.

Проблеми, пов'язані з управлінням валютним ризиком банків, в економічній літературі зарубіжних країн вперше були висвітлені у 1980-х роках. Вагомим внеском до розробки цієї проблеми стали праці Лаврушина О.І., Бора М.З., Платонової І.Н., Джозефа Ф. Сінкі, Редхеда К., Хьюса С., Маргарет Е. Озіус, Блуфорда Х. Путнам, Полфремана Д., Форда Ф., Ріда Е., Коттера Р., Роуза Пітера С., Валравена К.Д., Тоні Райса, Брайна Койлі та ін.

У вітчизняній літературі проблематика, пов'язана з питаннями управління валютним ризиком, почала висвітлюватись лише наприкінці 1990-х років. Окремі аспекти управління валютним ризиком були досліджені у працях Мороза А.М., Примостки Л.О., Зінченка В.О., Сушка В.І., Василишина Е.Н., Вiтлинського В.В., Шамової І.В., Барановського О.І., Наконечного С.І., Мiщенка В.I., Лупіна О.Б. та ін. Роботи зазначених авторів сприяли розширенню уявлень про валютний ризик, а також методи та підходи до управління ним.

Аналіз існуючих методичних розробок банків та публікацій українських і зарубіжних вчених з питань виявлення, оцінки, контролю та моніторингу, а також оптимізації рівня валютного ризику, притаманного операціям банків, дозволяє зробити висновок, що ця проблема, яка має важливе значення для подальшого розвитку банківської системи, є недостатньо дослідженою й розробленою. В Україні на сьогодні не існує комплексної системної методики щодо управління валютним ризиком у банківських установах. Отже вивчення та впровадження в повсякденну банківську практику конкретної методики і способів управління валютним ризиком, удосконалення інструментів оптимізації його рівня дасть можливість підвищити ефективність функціонування та прибутковість українських банків, а також поліпшити показники банківської системи в цілому. Тому об’єктивно існує необхідність у подальшому вивченні та дослідженні проблем управління банківськими ризиками в частині розробки сучасних методів класифікації, оцінки, мінімізації, хеджирування валютного ризику та ризиків, що мають безпосередній вплив на його величину. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційного дослідження і підтверджує її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною держбюджетної науково-дослідницької теми: „Грошово-кредитний механізм економічного зростання” (державний реєстраційний номер 0101U002946) кафедри банківської справи ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана". Особистий внесок дисертанта полягав у написанні окремого розділу до посібника "Управління банківськими ризиками".

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних та науково-методологічних засад управління валютним ризиком банківських установ та розробка на цій основі рекомендацій щодо побудови комплексної системи управління валютним ризиком. Для досягнення поставленої мети передбачено постановку та вирішення таких завдань:

· обгрунтувати сутність та причини виникнення валютного ризику в банках;

· визначити місце валютного ризику у загальній системі банківських ризиків, проаналізувати структуру та дослідити фактори, що впливають на його величину;

· на основі аналізу операцій банків з іноземною валютою та ризиків, що їм притаманні, виділити ризики, реалізація яких може призвести до збільшення величини валютного ризику;

· дослідити сучасні методи оцінки валютного ризику;

· проаналізувати основні етапи процесу контролю та складові системи моніторингу валютного ризику;

· надати рекомендації щодо вдосконалення нагляду за валютним ризиком у банках;

· запропонувати інструменти мінімізації валютного ризику на сучасному етапі розвитку банківської системи України;

· розробити практичні рекомендації щодо побудови комплексної системи управління валютним ризиком у банках України;

Об’єктом дослідження є валютний ризик, що супроводжує діяльність банків в Україні.

Предметом дослідження є процес управління валютним ризиком в банківській діяльності.

Методи дослідження базуються на системному методі пізнання, згідно з яким всі процеси і явища аналізуються у взаємозалежності, взаємозв'язку та розвитку. Для цього поєднуються загальнонаукові та спеціальні методи, взаємодія абстрактного й конкретного, аналізу та синтезу, історичного і логічного, індукції й дедукції, статистичні порівняння, що дало можливість розкрити сутність валютного ризику, визначити його місце в системі банківських ризиків, а також проаналізувати вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на рівень валютного ризику, притаманого діяльності банків. Еволюція світового валютного ринку, пов'язана зі змінами валютних режимів досліджувалася за допомогою поєднання методів історичного й логічного аналізу. При вирішенні завдань дослідження динаміки валютних курсів, обсягів операцій на світовому валютному ринку та валютному ринку України, динаміки платіжного балансу України використовувались економіко-статистичні методи, порівняльний аналіз. На основі методів системно-структурного та порівняльного аналізу, синтезу розглянуто операції банків з іноземною валютою та ризики, які призводять до підвищення рівня валютного ризику. При вирішенні завдань дослідження методів оцінки валютного ризику банків України застосовувались економіко-статистичні методи та методи математичного моделювання.

Інформаційним забезпеченням проведення дослідження є закони України, постанови і декрети Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, нормативні документи та інформаційно-аналітичні матеріали Національного банку України, статистичні дані Асоціації українських банків, науково-методичні матеріали Базельського комітету з банківського нагляду, банків України. У дослідженні також використані дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, монографій, інтернет-дані. Емпіричною базою дослідження стали результати конкретних розрахунків, здійснених безпосередньо дисертантом або за його участю.

Наукова новизна одержаних результатів. У ході даної роботи здійснене комплексне дослідження процесу управління валютним ризиком банківських установ. Найважливіші результати, що характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному.

Вперше:

· розроблена комплексна організаційна система управління валютним ризиком в банках України, в якій чітко визначено місце керівних органів та підрозділів банку в процесі управління валютним ризиком, а також внутрішні документи, що регламентують вказаний процес;

· запропоновані підходи до аналізу валютного ризику співробітниками банківського нагляду з точки зору аналізу кількісних параметрів, якості управління валютним ризиком, визначення сукупного валютного ризику і потенційного напряму його зміни;

· розроблений алгоритм розрахунку рівня валютного ризику та тенденцій його змін спеціалістами пруденційного нагляду на основі застосування методики оцінки ризикової вартості.

Удосконалено:

· схему проведення операцій, за якою банки в Україні можуть здійснювати операції з клієнтами-юридичними особами на умовах "форвард" та запропонована формула розрахунку грошового забезпечення, яке повинно підтримуватись з метою зниження валютного ризику банку.

Набуло подальшого розвитку:

· визначення валютного ризику як ймовірності отримання грошових збитків або зменшення вартості активів та капіталу банку внаслідок несприятливих змін валютних курсів;

· обгрунтовано та систематизовно критерії доцільності використання різних видів деривативів залежно від об'єкту хеджування та величини позицій, що підлягають хеджуванню.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні результати дослідження, викладені у дисертації, доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Запропоновані підходи та методики управління валютним ризиком впроваджені у практичну діяльність банків, а також у діяльність Національного банку України у сфері банківського нагляду.

Реалізація висновків, пропозицій та методичних розробок дисертанта сприятиме підвищенню ефективності управління валютним ризиком в банках, що, за одночасного посилення контролю, сприятиме підвищенню стабільності банківської системи України.

Методологічні положення та практичні рекомендації з побудови комплексної системи управління ризиками були використані під час розробки Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, схвалених Постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361. Методологічні розробки дисертанта також були використані під час підготовки Методичних вказівок з інспектування банків “Система оцінки ризиків”, схвалених Постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 № 104 (довідка про впровадження № 43-321/7754 від 06.12.06 р.).

Положення дисертаційного дослідження були використані при створенні системи управління валютним ризиком у ВАТ "СЕБ Банк" (АБ "Ажіо") (довідка про впровадження №5-2/5791 від 24.11.06 р.).

Основні методологічні положення і результати наукових досліджень використані у навчальному процессі кафедри менеджменту банківської діяльності при викладанні дисципліни магістрського рівня "Управління банківськими ризиками" , а також під час підготовки посібника "Управління банківськими ризиками", зокрема, глави "Організація та функціонування системи ризик-менеджменту в банках" (довідка від 30.11.2006 р.).

Особистий внесок здобувача: всі результати одержано автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Прийняті до практичного запровадження основні положення та висновки, практичні результати та рекомендації даної дисертаційної роботи були представлені й обговорені на таких науково-практичних конференціях:

· Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” (Харків, 28-29 листопада 2002);

· Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (Київ, 18-19 листопада 2004).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 2,95 друкованих аркушів, з них 4 – у наукових фахових виданнях (1,4 друк.арк.), 6 – у інших виданнях (1,55 друк.арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел. Текст дисертації викладений на 181 сторінці комп’ютерного тексту й містить 11 таблиць на 7 сторінках, 27 рисунків на 11 сторінках, 13 додатків на 13 сторінках. Перелік використаних джерел включає 175 найменувань й викладений на 14 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й основні завдання дисертації, викладено методологічну основу та методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1. “Теоретичні засади системи управління валютним ризиком в банках”. У розділі на основі критичного аналізу робіт вітчизняних та зарубіжних вчених досліджено три групи основних теоретичних проблем. Перша група проблем стосується відсутності однозначного трактування в економічній літературі щодо визначення поняття такої економічної категорії як “ризик”, його сутності а також узагальненні існуючих систем класифікації банківських ризиків. Друга група полягає у визначенні місця валютного ризику в системі банківських ризиків, його основних видів та факторів, що безпосередньо впливають на його величину. Третя група проблем присвячена дослідженню підходів до визначення етапів управління валютним ризиком .

Банківська справа за своєю природою й суттю пов’язана з ризиками, що породжуються численними обставинами. Розуміння сутності банківських ризиків, правильна оцінка й управління ризиками дозволяє уникнути або значно знизити втрати, що виникають у банківській практиці. Узагальнюючи існуючий вітчизняний та світовий досвід, а також враховуючи практику визначення поняття ризику сучасними українськими банками, дисертант визначає ризик як можливість того, що певні події, очікувані чи неочікувані, можуть спричинити негативний вплив на рівень капіталу або доходів банку. Дане визначення банківського ризику є досить повним і охоплює ситуації як внутрішнього характеру (рішення керівництва банку, діяльність його підрозділів та окремих працівників), так і зовнішнього (зміна умов оточення банку - процентних ставок, валютних курсів, ліквідності ринків, кредитоспроможності контрагентів, а також форс-мажорні обставини).

На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури щодо основних принципів класифікації ризиків, що супроводжують банківську діяльність, автором зроблено висновок, що розглянуті класифікації ризиків значною мірою відрізняються одна від одної як за окремими видами ризиків, притаманим банківським установам, так і за їх угрупуванням. Запропонована автором система класифікації банківських ризиків (рис.1) виходить з групування основних видів банківських ризиків на фінансові, функціональні та зовнішні (по відношенню до банку), що дозволяє побудувати систему управління ризиками в банку максимально ефективно, з урахуванням особливостей, притаманих ризикам, що входять до складу кожної з зазначених груп.

Рис.1. Класифікація банківських ризиків.

До фінансових ризиків більшість вітчизняних та зарубіжних фахівців відносять кредитний ризик, ризик ліквідності, ринковий (ціновий) ризик, процентний та валютний ризик. До функціональних ризиків доцільно віднести стратегічний, операційно-технологічний, юридичний ризики та ризик репутації. До групи зовнішніх (по відношенню до банку) ризиків відносяться ті нефінансові ризики, які, на відміну від функціональних, є наслідком ситуації у зовнішньому оточенні банку. У складі зовнішніх ризиків доцільно виділити три основні групи ризиків: політичні, економічні та ризики форс-мажорних обставин. Однією з основних ознак, за якою окремі види ризиків відносяться до групи фінансових ризиків, є те, що за цими ризиками банк намагається дотримуватись такого співвідношення доходність/ризик, яке банк вважає за оптимальне у своїй діяльності. Зведення рівня ризику до мінімуму значною мірою обмежить можливості отримання доходів. В свою чергу, намагання отримати вищу доходність неодмінно призведе і до підвищення рівня ризику, який прийматиме банк. Тому, кожна фінансова установа встановлює свій, оптимальний для неї, рівень співвідношення ризик/доходність згідно з розробленою стратегію для кожного з фінансових ризиків, і, зокрема, для валютного ризику, який входить до цієї групи.

На основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних економістів, а також власних міркувань автором надане власне визначення валютного ризику, досліджені основні види валютного ризику, фактори, що безпосередньо впливають на його величину та визначені ризики, які, в разі виникнення, матимуть вплив на величину валютного ризику банку, а також основні етапи управління валютним ризиком в банківській установі. Визначено, що найбільш точною є характеристика валютного ризику як ймовірності отримання грошових збитків або зменшення вартості активів і капіталу банку внаслідок несприятливих змін валютних курсів. Таке визначення, на погляд дисертанта, відображає економічну сутність валютного ризику, тому що банк, який має відкриті валютні позиції, може отримати збитки від негативних змін валютних курсів за певний період часу навіть не проводячи валютних операцій протягом цього періоду.

Автором виділено два основних фактори, що впливають на величину валютного ризику, на який наражаються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності:

- експозиція до ризику, що є внутрішнім по відношенню до компанії фактором. В українській практиці розповсюджене поняття "валютна позиція", що визначається через співставлення статей активу (вимог) та пасиву (зобов'язань) балансу.

- коливання валютних курсів, на які банківська установа безпосередньо впливати не може. Вони визначаються сукупністю факторів, які поділяються на короткострокові (кон'юнктурні) та довгострокові (структурні).

На основі аналізу поглядів вітчизняних, зарубіжних фахівців на процес управління валютним ризиком та виходячи з власних міркувань, дисертантом обгрунтовуються наступні його чотири етапи: ідентифікація ризику – усвідомлення ризику, встановлення причин його виникнення та ризикових сфер; аналіз та оцінка ризику; контроль та мінімізація ризику – заходи, направлені на обмеження потенційного ризику та моніторинг – здійснення постійного нагляду за рівнем ризику (рис.2).

Рис.2. Етапи управління валютним ризиком.

За результатами проведених теоретичних досліджень, доведено, що чітке функціонування системи управління валютним ризиком в банку неможливе без побудови комплексної системи, що складається з організаційної структури та внутрішньої нормативної бази. Така система працюватиме найбільш ефективно за дотримання послідовності основних етапів управління валютним ризиком: ідентифікація, аналіз та оцінка, контроль та мінімізація, моніторинг ризику.

Розділ 2. "Дослідження практики управління валютним ризиком в українських банках". У розділі проаналізовано практику українських банків щодо управління валютним ризиком, здійснено діагностику ефективності методів оцінки валютного ризику, проведено дослідження контролю та моніторингу валютного ризику.

Проведений автором аналіз дав змогу визначити ризики, виникнення яких може призвести до підвищення рівня валютного ризику. Виходячи з класифікації операцій банків з іноземною валютою на конверсійні, депозитні та кредитні, виявлено, що безпосередньо на величину валютного ризику впливають валютообмінні (конверсійні) операції. Разом з цим, за відсутності у вітчизняній практиці бухгалтерського обліку розподілу балансу на торгівельну і банківську книгу, будь-які операції в іноземній валюті можуть вплинути на величину відкритої валютної позиції, а отже на величину валютного ризику. Доведено, що найбільший вплив на збільшення валютного ризику має кредитний ризик, що притаманний операціям, які банки проводять на позабіржовому (міжбанківському) ринку. Його величина збільшується із збільшенням строків, на котрі укладаються контракти. Значну потенційну загрозу також може представляти операційний ризик: реалізація подій, пов'язаних з виникненням операційного ризику була серед основних причин, що призвели до значних втрат в окремих зарубіжних банках.

В процесі дослідження методів оцінки валютного ризику встановлено, що на сьогодні в українських банках не існує єдиного підходу до визначення основних етапів та методики оцінки валютного ризику. Тестування адекватності моделі розрахунку ризикової вартості за методом дисперсії/коваріації, що використовується у ВАТ "СЕБ Банк", підтвердило можливість її використання у практиці оцінки максимальних втрат від реалізації валютного ризику з заданим довірчим інтервалом. Таким чином, аналіз методів оцінки валютного ризику показав, що ефективна система оцінки валютного ризику може бути створена шляхом розробки власної моделі розрахунку ризикової вартості, що базується на одному з загальноприйнятих методів (метод історичного моделювання, метод дисперсії/коваріації або метод Монте-Карло), доповненою тестуванням на випадок виникнення кризових ситуацій (стрес-тестуванням). Така система дозволяє з високою точністю оцінити потенційні втрати і є основою для започаткування системи контролю валютного ризику, направленою на утримання його рівня в межах, затверджених керівництвом банку.

На підставі результатів досліджень, визначено, що контроль валютного ризику та факторів, які впливають на його величину, здійснюється шляхом побудови системи контролю, основними елементами якої є інструменти та інформаційні системи, що використовуються керівництвом банку для вимірювання результатів діяльності, прийняття рішень і оцінки ефективності існуючих процесів.

В результаті дослідження автором було виявлено, що процес контролю ризиків включає наступні основні етапи:

1. Визначення керівництвом банку максимально допустимого рівня валютного ризику та ризиків, які мають безпосередній вплив на його розмір;

2. Визначення внутрішніх та зовнішніх загальнобанківських лімітів (лімітів відкритої валютної позиції, а також лімітів за операціями в окремих валютах) та затвердження в їх рамках лімітів на окремі операції, а також лімітів повноважень окремих працівників банку.

3.

Досліджено, що моніторинг рівня ризику можна поділити на моніторинг зовнішнього середовища та внутрішній моніторинг. Моніторинг зовнішнього середовища полягає в тому, щоб вчасно виявити зміни на валютному ринку або зміни у фінансовому стані контрагентів, з якими проводить операції банк, що можуть призвести до підвищення рівня валютного та кредитного ризиків. Внутрішній моніторинг направлений на аналіз співвідношення між доходами та втратами за валютними операціями та його відповідності стратегічних планів банку, а також виявлених порушень лімітів.

Результати проведеного аналізу свідчать що, ефективна система управління валютним ризиком в українських банках може бути побудована шляхом створення системи оцінки ризику, на основі якої розробляються обмеження, які є інструментами контролю ризику, а також індікатори, що використовуються в процесі моніторингу рівня валютного ризику.

Розділ 3. "Напрями удосконалення системи управління валютним ризиком в українських банках". Розділ присвячений розробці методологічних засад комплексної системи управління валютним ризиком, а також конкретних заходів щодо удосконалення нагляду за валютним ризиком та впровадження інструментів його хеджування українськими банками.

На підставі результатів дослідження, здійснених автором, а також теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних фахівців, дисертант пропонує власний підхід до побудови комплексної організаційної системи управління валютним ризиком в банках України. На основі аналізу рекомендацій, наведених в Принципах корпоративного управління ОЄСР, Методичних рекомендаціях щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, схвалених Постановою Правління НБУ № 361 від 02.08.2004, та практичного вітчизняного та зарубіжного досвіду розроблена схема організаційної структури управління валютним ризиком (рис.3).

Рис. 3 Схема організаційної структури управління валютним ризиком

Визначено основні функції спостережної ради та її комітету з ризик-менеджменту, правління та його профільних комітетів, а також окремих підрозділів банку в процесі управління валютним ризиком .

Розроблена схема внутрішньобанківських нормативних документів, що регламентують процес управління валютним ризиком та ризиками, що мають вплив на його величину, а також визначено основні цілі та складові цих документів (рис.4).

Рис. 4 Схема внутрішньобанківських нормативних документів, що регламентують процес управління валютним ризиком та ризиками, що мають безпосередній вплив на його величину в банку

На основі діагностики основних недоліків системи нагляду, яка на даний час використовується Національним банком України, запропоновані підходи до аналізу валютного ризику, зокрема аналізу кількісних параметрів та якості управління валютним ризиком, що дозволить зробити процес нагляду більш повним та ефективним. Визначено етапи аналізу валютного ризику, що включають кількісну оцінку величини ризику, оцінку якості управління ризиком, і, на їх основі, оцінку сукупного ризику та напряму його зміни в майбутньому.

На основі аналізу методів оцінки валютного ризику розроблений алгоритм впровадження розрахунку рівня валютного ризику та тенденцій його змін безвиїзним наглядом (на доповнення до контролю за дотриманням нормативів відкритої валютної позиції), що базується на впровадженні щоденного (щотижневого, щомісячного) розрахунку суми ризикової вартості відкритих валютних позицій за окремими банками та її співставленні з регулятивним капіталом цих банків.

З метою інтенсифікації процесу впровадження в практику нагляду на основі оцінки банківських ризиків та підвищення ефективності цього процесу, запропоновано створити в складі органів банківського нагляду НБУ підрозділ з оцінки ризиків банківської системи, в якому сконцентрувати фахівців з управління ризиками. Даний підрозділ буде також долучений до аналізу основних фінансових ризиків, притаманних банківській системі країни та тенденцій їх розвитку, зокрема валютного ризику та ризиків, що, в разі реалізації, вплинуть на його величину.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що з метою підвищення ефективності роботи банкам в Україні доцільно використовувати похідні фінансові інструменти (деривативи) як ефективні інструменти управління ризиками, а також перспективний напрямок інвестування. Операції з деривативами можуть проводитись банками з метою хеджування власного валютного ризику, хеджування валютного ризику клієнтів банку, а також з метою отримання спекулятивного прибутку від змін валютних курсів. На даному етапі розвитку української банківської системи та фінансового ринку доцільно розглядати використання деривативів саме з метою хеджування власного або клієнтського валютного ризику, в зв'язку з тим, що спекулятивні операції з деривативами є високоризиковими і потребують значних ресурсів та кваліфікації персоналу для контролю цих ризиків.

Запропонована схема проведення аналізу доцільності використання різних видів деривативів в залежності від об'єкту хеджування та величини позицій, що підлягають хеджуванню, яка включає в себе оцінку валютного ризику, прийняття рішення щодо його хеджування, вибір інструментів хеджування, моніторинг хеджевої позиції, а також аналіз ефективності хеджування.

Розроблений алгоритм проведення операцій, за яким банки в Україні можуть проводити валютообмінні операції з клієнтами-юридичними особами на умовах "форвард" з метою хеджування валютного ризику, що виникає при здійсненні українськими компаніями експортно-імпортних операцій.

На основі аналізу методів оцінки валютного ризику, запропонована формула розрахунку грошового забезпечення (ГЗ), що повинно утримуватись на рахунку клієнта з метою зниження ризику банку у разі відмови клієнтом від виконання укладеної угоди:

де Р - обсяг позиції під ризиком,

К - коефіцієнт, що відповідає обраному довірчому інтервалу (наприклад, 99%),

G - стандартне відхилення зміни вартості позиції,

Т - кількість робочих днів до кінця форвардної угоди.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що полягає у розробці комплексної організаційної системи управління валютним ризиком в банківський діяльності на сучасному етапі розвитку банківської системи України. Визначені сутність, місце й роль валютного ризику в загальній системі ризиків, що супроводжують банківську діяльність в Україні в нинішній час. Зроблений ряд висновків і запропоновані до використання рекомендації теоретико-методологічного та науково-практичного характеру, що дозволяють уніфікувати, значно спростити й систематизувати процес управління валютним ризиком в управлінській діяльності банків України, а саме:

1. У результаті систематизації поглядів науковців уточнено визначення поняття ризику в банківській діяльності. Ризик в банківській діяльності представляє собою можливість того, що певні події, очікувані чи неочікувані, можуть спричинити негативний вплив на рівень капіталу або надходжень банку.

На основі аналізу існуючих в економічній літературі класифікацій ризиків, які наводять вітчизняні та зарубіжні фахівці, визначено, що найбільш коректним є розподіл основних видів банківських ризиків на фінансові, функціональні та зовнішні (по відношенню до банку), що дозволяє побудувати систему управління ризиками в банку максимально ефективно, з урахуванням особливостей, притаманих ризикам, що входять до складу кожної з зазначених груп.

2. У результаті систематизації поглядів науковців на визначення поняття "валютний ризик", надано власне визначення валютного ризику, як ймовірності отримання грошових збитків або зменшення вартості активів та капіталу банку внаслідок несприятливих змін валютних курсів. Таке визначення, на погляд автора, найкраще відображає економічну сутність валютного ризику, тому що банк, який має відкриті валютні позиції, може отримати збитки від негативних змін валютних курсів за певний період часу навіть не проводячи валютних операцій протягом цього періоду.

3. Визначено, що двома основними факторами, що впливають на величину валютного ризику, на який наражаються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності є експозиція до ризику, що є внутрішнім по відношенню до банку фактором та зміни валютних курсів, на які банківська установа або компанія безпосередньо впливати не може.

4. В результаті систематизації поглядів вітчизняних та зарубіжних фахівців на процес управління ризиками виділені наступні його чотири етапи: ідентифікація ризику – усвідомлення ризику, встановлення причин його виникнення та ризикових сфер; аналіз та оцінка ризику; контроль та мінімізація ризику – заходи, направлені на обмеження потенційного ризику та моніторинг – здійснення постійного нагляду за рівнем ризику. Саме послідовність здійснення вищенаведених етапів управління ризиками дозволяє побудувати процес управління валютним ризиком максимально ефективно.

5. Встановлено, що серед операцій банків з іноземною безпосередньо на величину валютного ризику впливають лише валютообмінні (конверсійні) операції. В той же час, за відсутності у вітчизняній практиці бухгалтерського обліку розподілу балансу на торгівельну і банківську книгу, будь-які операції в іноземній валюті можуть вплинути на величину відкритої валютної позиції, а отже на величину валютного ризику.

6. За результатами аналізу методів оцінки валютного ризику встановлено, що ефективна система оцінки валютного ризику може бути побудована шляхом розробки кожним банком власної моделі розрахунку ризикової вартості, що базується на одному з загальноприйнятих методів (метод історичного моделювання, метод дисперсії/коваріації або метод Монте-Карло), доповненою тестуванням на випадок виникнення кризових ситуацій (стрес-тестуванням). Така система дозволяє з високою точністю оцінити потенційні втрати банку в разі реалізації валютного ризику і є основою для започаткування системи контролю валютного ризику, направленою на його утримання в межах, затверджених керівництвом банку.

7. Визначено, що контроль валютного ризику та ризиків, що впливають на його величину здійснюється шляхом побудови системи контролю, основними елементами якої є інструменти та інформаційні системи, які використовуються керівництвом банку для вимірювання результатів діяльності, прийняття рішень і оцінки ефективності існуючих процесів. Процес контролю ризиків поділяється на наступні основні етапи: визначення правлінням банку максимально допустимої величини валютного ризику та ризиків, які мають безпосередній вплив на його розмір, визначення внутрішніх та зовнішніх загальнобанківських лімітів, а також здійснення контролю за дотриманням встановлених лімітів.

8. На основі дослідження сучасного світового досвіду, а також теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних фахівців, запропоновано власний підхід до побудови комплексної організаційної системи управління валютним ризиком в банках, що базується на відповідній організаційній структурі з чітко визначеним місцем керівних органів та підрозділів банку в процесі управління ризиками, і, зокрема, валютним ризиком, а також системі нормативних документів, яка цей процес регламентує.

9. На основі аналізу основних недоліків системи нагляду за валютним ризиком, яка на даний час використовується Національним банком України, запропоновані нові підходи до аналізу валютного ризику, впровадження яких дозволить зробити процес нагляду більш повним та ефективним. Визначено етапи аналізу валютного ризику, а також запропоновано перелік факторів, що мають використовуватись для кількісної оцінки величини валютного ризику, якості управління цим ризиком та визначення сукупного ризику і потенційного напряму його зміни у практиці виїзного нагляду.

10. На основі аналізу методів оцінки валютного ризику розроблений алгоритм впровадження розрахунку рівня валютного ризику та тенденцій його змін безвиїздним наглядом (на доповнення до контролю за дотриманням нормативів відкритої валютної позиції), що базується на впровадженні щоденного (щотижневого, щомісячного) розрахунку суми ризикової вартості відкритих валютних позицій за окремими банками та її співставленні з регулятивним капіталом цих банків.

11. З метою інтенсифікації процесу впровадження в практику нагляду на основі оцінки банківських ризиків та підвищення ефективності цього процесу, запропоновано створити в складі органів банківського нагляду НБУ підрозділ з оцінки ризиків банківської системи, в якому сконцентрувати фахівців з управління ризиками. Даний підрозділ буде також долучений до аналізу основних фінансових ризиків, притаманних банківській системі країни та тенденцій їх розвитку, зокрема валютного ризику та ризиків, що, в разі реалізації, вплинуть на його величину.

12. Запропонована схема аналізу доцільності використання різних видів деривативів в залежності від об'єкту хеджування та величини позицій, що підлягають хеджуванню, яка включає в себе оцінку валютного ризику, прийняття рішення щодо його хеджування, вибір інструментів хеджування, моніторинг хеджевої позиції, а також аналіз ефективності хеджування. Розроблена схема проведення операцій, за якою банки в Україні можуть проводити операції з клієнтами-юридичними особами на умовах "форвард" з метою хеджування валютного ризику, що виникає при здійсненні українськими компаніями експортно-імпортних операцій. На основі аналізу методів оцінки валютного ризику запропонована формула розрахунку рівня грошового забезпечення, який повинен підтримуватись з метою зниження валютного ризику банку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

У інших виданнях:

5.

6.

7.

8.

9.

10.

АНОТАЦІЯ

Уваров К.В. Управління валютним ризиком у банках України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. – ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", Київ, 2007.

У дисертації розглянуті теоретичні та практичні аспекти управління валютним ризиком у банках України в сучасних умовах. На основі проведеного дослідження зроблений ряд теоретичних узагальнень та внесені практичні рекомендації до процесу управління валютним ризиком банків України. Основні теоретичні узагальнення полягають у такому: доведено суб’єктивний характер категорії “ризик”, розроблено класифікацію банківських ризиків за сферами виникнення та ступенем значущості, надано визначення валютного ризику в банківській практиці, проаналізовані основні фактори та види ризиків, що впливають на його величину, проаналізовані існуючі методи оцінки валютного ризику і виділені пріоритетні в діяльності українських банків; досліджені етапи та складові процесу контролю та моніторингу валютного ризику, а також інструменти хеджирування ризиків і виділені ті, що використовуються українськими банками. До практичних рекомендацій дисертації відносяться: запропоновані нові підходи до аналізу валютного ризику, впровадження яких дозволить зробити процес нагляду більш повним та ефективним; розроблений алгоритм впровадження розрахунку рівня валютного ризику безвиїздним наглядом; запропоновано власний підхід до побудови комплексної системи управління ризиками в банках. Основні результати дисертаційної роботи були запроваджені при розробці нормативно-правових документів НБУ, що регламентують процес управління та нагляду за валютним ризиком, в практичній діяльності банків України, а також у навчальному процесі ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана".

Ключові слова: управління ризиками, валютний ризик, методи оцінки, інструменти хеджирування, система управління, банківський нагляд, процес управління.

АННОТАЦИЯ

Уваров К.В. Управление валютным риском в банках Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. – ГВУЗ "Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана", Киев, 2007.

В диссертации рассмотрены теоретические и практические аспекты управления валютным риском в банках Украины в современных условиях. На основе проведенного исследования сделан ряд теоретических обобщений и внесены практические рекомендации по повышению эффективности процесса управления валютным риском в банках Украины. Основные теоретические обобщения состоят в следующем: доказан субъективный характер категории “риск”, разработана классификация банковских рисков по сферам возникновения и степени значимости, дано определение валютного риска в банковской практике, проанализированы основные факторы и виды рисков, оказывающие влияние на его величину, проанализированы существующие методы оценки валютного риска и выделены приоритетные в деятельности