ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

імені С.З. ҐЖИЦЬКОГО

УСАЧЕНКО

ЛАРИСА МИХАЙЛІВНА

УДК: 619:612.3:636.084:636.2

ОБМІННІ ПРОЦЕСИ, ПРОДУКТИВНІ ТА М’ЯСНІ ЯКОСТІ БУГАЙЦІВ
ЗА МІКРОЕЛЕМЕНТНОЇ КОРЕКЦІЇ РАЦІОНІВ

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор, академік УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Кравців Роман Йосипович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини

імені С.З. Ґжицького, завідувач кафедри ветеринарно-

санітарної і радіологічної експертизи, стандартизації та сертифікації, директор НДІ біоекологічного моніторингу, ректор.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Стояновський Володимир Григорович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини

імені С.З. Ґжицького, завідувач кафедри патологічної фізіології;

доктор біологічних наук, професор

Сологуб Леонід Ілліч,

Інститут біології тварин УААН,

завідувач лабораторії обміну речовин.

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин.

Захист дисертації відбудеться “30” травня 2007 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий “27” квітня 2007 p.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор ветеринарних наук, професор Головач П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з основних завдань аграрної науки і практики тваринництва в успішному соціальному розвитку України є забезпечення населення повноцінною за всіма фізико-хімічними та поживними якостями продукцією, серед якої чільне місце займає яловичина і молоко.

У вирішенні цих завдань провідна роль належить науковим дослідженням С.З.Ґжицького і співавт. (1954-1975); М.Ф.Кулика (1974); П.З.Лагодюка і співавт. (1983-1991); Р.Й.Кравціва і співавт. (1985-2006); L.E.Deetz (1985); B.O.Oke (1986); В.Г.Герасименка (1987); Г.І.Калачнюка (1988); Г.О.Богданова (1990); Ф.Ю.Палфія (1992); С.В.Стояновського і співавт. (1992); М.В.Демчука і співавт. (1996); М.В.Зубця (1996); В.Ю.Чумаченка (1997); П.З.Столярчука і співавт. (1998); В.І.Левченка (1999); М.В.Косенка (2001) та інших, які направлені на вдосконалення норм годівлі, умов утримання сільськогосподарських тварин з широким спектром вивчення фізіолого-біохімічних процесів у їхньому організмі та трансформації поживних речовин корму у м’ясну продукцію. В умовах сьогодення наукові дослідження зорієнтовані на повнішу реалізацію фізіологічних особливостей організму тварин, підвищення їх продуктивних показників, поживної і ветеринарно-санітарної якості продукції. Повноцінна годівля полягає в забезпеченні раціонів тварин, згідно з деталізованими нормами годівлі (Ноздрин М.Т., 1991), усіма необхідними біологічно активними речовинами, в тому числі дефіцитними мікроелементами (МЕ), адже існує тісний регуляторний і структурний зв’язок мікроелементів з білками, ліпідами, вітамінами, тканинним диханням, внутрішньоклітинним обміном, фізіологічними системами кровотворення, відтворення тощо. Дефіцит у раціонах тварин тих чи інших мікроелементів спричиняє розвиток багатьох захворювань, і, передусім, мікроелементозів, що, в свою чергу, знижує рівень продуктивності і погіршує якісні показники продукції (Герасименко В.Г., 1987; Зубець М.В., 1996; Кравців Р.Й. і співавт., 1989-2006).

Західний регіон України порівняно до інших регіонів характеризуються дефіцитом окремих мікроелементів у грунті, воді і кормах (Міцик В.Ю., 1965; Панова С.В.,1980; Судаков М.О. і співавт., 1987-2000; Кравців Р.Й. і співавт., 1989-2006). Лише коригувальні добавки есенційних мікроелементів у раціонах тварин можуть оптимізувати мінеральний обмін, процеси метаболізму в організмі та забезпечити реалізацію фізіологічного потенціалу тварин.

Для одержання високої ефективності при відгодівлі тварин ми поставили перед собою завдання розробити і обґрунтувати коригувальну мінеральну добавку за рахунок дефіцитних мікроелементів у фізіологічних потребах, синергічних співвідношеннях або їхніх хелатних сполук для кращого забезпечення рівня реалізації генетичного потенціалу тварин, біосинтетичних процесів, підвищення трансформації поживних речовин корму, інтенсивності росту і розвитку, продуктивних та м’ясних якостей.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є розділом комплексної теми Міністерства аграрної політики України 0102VOO1331 39-ДЦР "Фундаментальна" Науково-дослідного інституту біоекологічного моніторингу "Екологічний моніторинг біологічно активних речовин в природі і продуктах тваринництва та розробка методів корекції з метою підвищення продуктивності тварин і поліпшення якості їх продукції", № 9/6.

Мета і задачі дослідження. Метою нашої роботи було вивчити окремі ланки білкового і ліпідного обміну в організмі відгодівельних бугайців при додаванні до їхнього раціону дефіцитних мікроелементів (J-, Se2+, Co2+, Fe2+, Mn2+, Zn2+) у формах неорганічних солей або хелатних сполук з метіоніном (метіонатів) та вплив їх на продуктивність і якість яловичини.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- дослідити гематологічні показники бугайців за мікроелементного коригу- вання раціонів;

- вивчити особливості білкового і ліпідного обміну в організмі бугайців за мікроелементного коригування раціонів;

- розробити схеми застосування МЕ добавок для підвищення продуктив- ності та м’ясних якостей яловичини в господарстві “Білий Стік”;

- визначити економічну ефективність при відгодівлі бугайців за мікро- елементної корекції їхніх раціонів.

Об’єкт дослідження: корми, вода, кров, тканини печінки і найдовшого м’яза спини бугайців.

Предмет дослідження: бугайці, мікроелементи, еритроцити, гемоглобін, показники білкового і ліпідного обміну, продуктивність, якість яловичини.

Методи дослідження: гематологічні, біохімічні, клінічні, зоотехнічні, ветеринарно-санітарні.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті виконаних досліджень одержано нові результати щодо механізмів впливу дефіцитних мікроелементів (J-, Se2+, Co2+, Fe2+, Mn2+, Zn2+) у формах неорганічних солей і метіонатів в різних співвідношеннях на перебіг обмінних процесів в організмі бугайців та їхні продуктивні і м’ясні якості. Протягом відгодівельного періоду у динаміці показано зміни гематологічних показників, зокрема еритропоезу, білкового, вуглеводного та ліпідного обмінів, а при контрольному забої тварин, у тканинах печінки і найдовшому м’язі спини. Досліджувані показники служили критерієм продуктивних і м’ясних якостей тварин та фізико-хімічної і поживної цінності яловичини.

Вищі результати продуктивності бугайців і оптимальні фізіологічні параметри білкового та ліпідного обмінів, еритропоезу одержано за підгодівлі їх метіонатами МЕ. Ці продуктивні і фізіологічні ефекти МЕ пов’язані із кращою абсорбцією і біологічною доступністю їхніх метіонатів до тканин організму.

Визначені оптимальні рівні і співвідношення дефіцитних мікроелементів для корекції раціонів відгодівельних бугайців.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати підтверджують і до певної міри розшифровують позитивну дію мікродобавок дефіцитних мікроелементів (J-, Se2+, Co2+, Fe2+, Mn2+, Zn2+) у формах неорганічних солей або їхніх метіонатів МЕ у раціонах відгодівельних бугайців на їх фізіологічний стан, ріст, розвиток та продуктивні і м’ясні якості. Матеріали з теми дисертації рекомендовано для впровадження у господарствах регіону з відповідним дефіцитом мікроелементів.

Особистий внесок здобувача. Дисертант підібрала та опрацювала дані літератури, опанувала методи досліджень, розробила схему дослідів, організувала та провела лабораторні і виробничі експерименти, узагальнила результати досліджень та провела статистичну обробку цифрових даних. Аналіз отриманих результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні пропозиції для виробництва автор провела самостійно з методичною допомогою наукового керівника - доктора біологічних наук, професора, академіка УААН, заслуженого діяча науки і техніки України Р.Й. Кравціва.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідались й отримали схвалення на: річній підсумковій вченій раді Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.3. Ґжицького (2005) та міжнародних науково-практичних конференціях “Біологічні основи продуктив-ності та здоров’я тварин” (Львів, 2006) і “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2006).

Публікації матеріалів досліджень. За темою дисертації опубліковано 5 статей, інформаційний листок, патент, методичні рекомендації.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з таких розділів: “Вступ”, “Огляд літератури”, “Загальна методика й основні методи досліджень”, “Результати експериментальних досліджень”, “Аналіз і узагальнення результатів досліджень”, “Висновки”, “Практичні рекомендації”, “Список використаних джерел”, “Додатки”. Робота ілюстрована 19 таблицями і 29 рисунками. Список використаної літератури включає 425 джерел, у тому числі українською та російською мовами - 284, іншими мовами - 141.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Загальна методика і основні методи досліджень

Експериментальна частина роботи виконана на кафедрі ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи та управління якістю Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького та ПАФ “Білий Стік” Сокальського району Львівської області.

Першим етапом досліджень було визначення фонового вмісту мікроелементів у кормах вищезгаданого господарства. Концентрацію мікроелементів визначали в золі методом кількісного атомно-абсорбційного спектрохімічного аналізу на атомно-абсорбційному спектрофотометрі типу ААS-30. На основі одержаних результатів стосовно забезпеченості кормів мікроелементами встановлено, що ці об’єкти характеризуються низьким рівнем (нижче фізіологічних потреб організму) наступних мікроелементів: йоду, селену, кобальту, заліза, марганцю і цинку. Наслідки неповноцінної забезпеченості тварин мікроелементами стали передумовою для дослідження впливу коригувальних мікродобавок на рівень фізіологічних процесів в організмі та продуктивні якості відгодівельних бугайців.

Для подальших досліджень було підібрано 40 клінічно здорових бугайців живою масою ~250 кг. При формуванні груп враховували вік, розвиток і живу масу. Сформовано 4 групи тварин-аналогів по 10 голів у кожній: контрольну, яка отримувала основний раціон (ОР), і три дослідні, яким додатково з ОР згодовували дефіцитні МЕ у формі неорганічних солей або їхніх хелатних сполук з амінокислотою метіоніном, з розрахунку мг на 1 кг маси тіла (м.т.) у різних рівнях та співвідношеннях згідно з представленою схемою (табл.1). Йод (у фізіологічних межах – 0,03 мг/кг м.т.) бугайці отримували у формі йодованої кухонної солі в складі комбікорму.

Таблиця 1

Схема підгодівлі піддослідних тварин мікроелементами та їх метіонатами

Групи тварин | Кількість голів | Характер годівлі

Контрольна | 10 | ОР (основний раціон)

1-а дослідна | 10 | ОР + МЕ неорганічних солей (мг/кг м.т.):

Na2SeO3 -0,03; CoSO4-0,03; FeSO4 -0,05;

MnSO4-0,1: ZnSO4- 0,1

2-а дослідна | 10 | ОР + МЕ метіонатів (мг/кг м.т.):

SeMet-0,03; CoMet-0,03; FeMet-0,05;

MnMet-0,1; ZnMet-0,1

3-я дослідна | 10 | ОР + МЕ метіонатів (мг/кг м.т.):

SeMet-0,015; CoMet-0,015; FeMet-0,025; MnMet-0,05; ZnMet-0,05

Усіх тварин утримували в аналогічних умовах і на однаковому раціоні. Перед постановкою досліду проводили їх клінічне дослідження (з визначенням температури, пульсу і дихання) та визначали біохімічні показники у сироватці крові, які слугували вихідними параметрами для проведення дослідного періоду.

Протягом відгодівельного періоду (210 днів) від 5-ти піддослідних тварин з кожної групи через 1,5 місяця брали кров для фізіолого-біохімічних досліджень.

У крові визначали: кількість еритроцитів (Гаврилець Є.С. і Демчук М.В. 1966); вміст гемоглобіну (Дервіз Г.В. і Воробйов А.І., 1959); концентрацію загального білка сироватки крові біуретовим методом (Делекторская Л.Н. и др., 1971); білкові фракції - шляхом електрофорезу на агаровому гелі (Илков А., Николов Т. 1959); концентрацію амінного азоту - за допомогою нінгідринового реактиву (Muting D., Keiser E., 1963); активність амінотрансфераз (АсАТ і АлАТ) за методом Кінга у модифікації Капетанакі К.Г. (1968); концентрацію SH-груп за допомогою реактиву Фоліна і Маренци (Tuadae Steron et al., 1961); концентрацію глюкози за допомогою о-толуїдинового реактиву (Меншиков В.В., 1973); вміст ліпідів за допомогою реагенту (For in vitro diagnostic,USE); класи ліпідів шляхом розділення на селікагелі (Шталь М.,1965); малоновий діальдегід (Андреева Л.И. и др., 1988).

З метою вивчення впливу біологічних добавок на господарські показники і продуктивні якості тварин, їх зважували, вираховували прирости, швидкість та інтенсивність росту і метаболічну масу. Крім цього, з кожної групи забивали по 5 бугайців на м’ясокомбінаті та визначали вгодованість туш згідно з стандартом (ДСТ 779-55), вихід туші, продуктів забою і забійний вихід розрахунковим методом, морфологічний склад шляхом обвалювання після добового витримування у холодильній камері при 0-40С і м'ясний коефіцієнт шляхом розрахунку.

Фізико-хімічну та санітарну оцінку м’яса проводили згідно з “Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів” (2002).

Органолептичні показники м’яса характеризували згідно з стандартом (ГОСТ 7269-79). Для визначення хімічного складу м’яса брали найдовший м’яз спини між 9-12 хребцями, в якому визначали: вміст протеїну за К’єльдалем, вміст жиру - за Сокслетом, кількість сухої речовини – методом висушування тканини при температурі 1050С до постійної маси, золу – спалюванням наважки у муфельній печі при температурі 5000С (Макаров В.А., 1987), вміст оксипроліну (Дінарієва Г.П. і співав., 1979), триптофану – за методом F.Fische (1960), описаним П.П. Остапчуком (1979), та калорійність м’яса - розрахунковим методом (Макаров В.А., 1987).

Економічну ефективність використання дефіцитних мікроелементів для підвищення середньодобових приростів бугайців вираховували за загальноприйнятою методикою.

Одержані результати досліджень опрацьовані біометрично (Ойвин И.А., 1960). Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при Р<0,05*, Р<0,02**, Р<0,01***, Р<0,001****.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Фізіолого-біохімічні показники у крові, тканинах печінки і найдовшого м’яза спини бугайців за корекції раціонів дефіцитними мікроелементами та їх метіонатами. Аналіз одержаних результатів показав (табл.2), що півторамісячна відгодівля бугайців на раціонах з включенням до них мікроелементних добавок підвищувала вміст еритроцитів у крові бугайців 1, 2 і 3 дослідних груп відповідно на 7,28; 9,55 і 9,06 % порівняно до контрольної групи. Як бачимо, найбільше зріс рівень еритроцитів у крові бугайців 2-ї дослідної групи і дещо менше - 3-ї дослідної групи під впливом згодовування метіонатів у дозах наполовину менших, ніж у 2-й дослідній групі. Подібну закономірність зростання еритропоезу спостерігали у наступних місяцях відгодівлі бугайців. Протягом усього періоду відгодівлі тварин найбільш позитивний вплив на кількість еритроцитів забезпечувала мінеральна добавка метіонатів в 2-й дослідній групі.

Результати досліджень гемоглобіну показали, що його вміст був також залежний від застосованих вищеназваних добавок. Аналогічно з підвищенням кількості еритроцитів зростала концентрація гемоглобіну. Через 1,5 місяця після застосування коригувальних добавок вміст гемоглобіну у крові бугайців 1, 2 і 3-ї дослідних груп дещо підвищувався порівняно до контрольної групи (відповідно на 1,81; 2,67 і 2,24 %). Подібну картину спостерігали у динаміці протягом часу відгодівлі. Кращий вплив на вміст гемоглобіну в крові проявляла добавка метіонатів МЕ у 2-й дослідній групі. Результати досліджень свідчать і про те, що розраховані нами коригувальні добавки МЕ та їх метіонатів підвищують рівень загального білка у сироватці крові відгодівельних бугайців. Із рисунка 1 видно, що вміст загального білка у сироватці крові бугайців при постановці їх на дослід був приблизно однаковим. Протягом дослідного періоду його концентрація у бугайців дослідних груп підвищувалась, що пов’язано з включенням МЕ у раціони тварин.

Таблиця 2

Кількість еритроцитів (.1012/л) і вміст гемоглобіну (г/л) в крові відгодівельних бугайців, M±m, n = 5

Показники

Взяття крові | Групи тварин

Контрольна | 1-а дослідна | 2-а дослідна | 3-я дослідна

Підготовчий період

1-е | Еритроцити | 6,17 ± 0,07 | 6,12 ± 0,04 | 6,09 ± 0,06 | 6,12 ± 0,04

Гемоглобін | 103,20±1,60 | 102,75±0,95 | 101,85±0,84 | 103,95±1,13

Дослідний період

2-е |

Еритроцити | 6,18 ± 0,02 | 6,63±0,09*** | 6,77 ± 0,14*** | 6,74± 0,06***

% | 100,00 | 107,28 | 109,55 | 109,06

Гемоглобін | 104,02±0,56 | 105,90±1,24 | 106,80±1,29 | 106,35±0,65

% | 100,00 | 101,81 | 102,67 | 102,24

3-є |

Еритроцити | 6,23 ± 0,01 | 6,78±0,05*** | 6,88 ± 0,01*** | 6,81± 0,02***

% | 100,00 | 108,83 | 110,43 | 109,31

Гемоглобін | 104,25±1,23 | 108,60±2,19 | 113,40±0,83*** | 107,55±1,33

% | 100,00 | 104,17 | 108,78 | 103,16

4-е |

Еритроцити | 6,26 ± 0,03 | 6,74±0,08*** | 7,16 ± 0,04*** | 6,88± 0,03***

% | 100,00 | 107,67 | 114,38 | 109,90

Гемоглобін | 105,66±3,42 | 112,50±2,16 | 117,53±3,50* | 111,25±3,03

% | 100,00 | 106,17 | 111,23 | 105,29

5-е |

Еритроцити | 6,25±0,02 | 6,60±0,06*** | 7,18±0,02*** | 6,91±0,03***

% | 100,00 | 105,60 | 114,88 | 110,56

Гемоглобін | 109,35±2,10 | 113,40±2,55 | 123,40±1,48*** | 119,19±2,47**

% | 100,00 | 103,70 | 112,85 | 109,00

Рис.1. Динаміка вмісту загального білка у сироватці крові відгодівельних бугайців.

Наприкінці відгодівлі, у бугайців 1-ї, 2-ї і 3-ї дослідних груп вміст розчинних білків печінки і найдовшого м’яза спини був значно вищим за мікро-елементної корекції раціонів порівняно до контрольної відповідно на: 7,84; 22,14 (Р<0,05) і 10,48 % та 10,83; 17,83 і 13,69 %. Збільшення розчинних білків відбувалося в основному за рахунок альбумінової фракції. Відповідно по групах тварин процент альбумінів дорівнював: у тканині печінки – 30,20±5,31; 31,05±5,46; 43,27±1,59 (Р<0,02); 32,82±3,26 і найдовшого м’яза спини - 27,78±1,71; 30,30±2,05; 39,68±4,31 (Р<0,05); 37,72±2,74 (Р<0,02). З аналізу наведених результатів дослідження видно, що корекція раціонів відгодівельних бугайців дефіцитними мікроелементами: сульфатами цинку, заліза, марганцю, кобальту і натрію селенітом посилює гемопоез та регулює процеси білкового обміну в крові і тканинах. Ще одним доказовим фактом впливу застосованих дефіцитних добавок МЕ на біосинтез білків м’язової тканини є підвищений вміст рибонуклеїнових кислот у вищезгаданих тканинах. Концентрація РНК у тканинах печінки і найдовшого м’яза спини бугайців 1-ї дослідної групи, якій згодовували мікродобавки дефіцитних МЕ у формі неорганічних солей, відповідно становила - 50,10±6,03 і 23,00±4,56 мг% (на 15,22 і 2,50 % вище), 2-ї дослідної групи, яким згодовували метіонати МЕ у рівноцінній дозі – 64,33±9,02* і 28,95±0,76 мг% (на 47,95 і 29,01 % вище) та 3-ї дослідної групи, якій згодовували метіонати МЕ у половинній дозі - 53,48±10,05 і 24,40±3,43 мг% (на 23,00 і 8,73 % вище) порівняно до контрольних тварин - 43,48±9,84 і 22,44±4,65 мг%.

Оптимальні фізіологічні параметри гемопоезу, білкового обміну та концентрації РНК (мг%Р) одержано за підгодівлі бугайців метіонатами мікроелементів. Ці фізіологічні ефекти мікроелементів, ймовірно, пов’язані із кращою абсорбцією і біологічною доступністю їх метіонатів до тканин організму, забезпеченням оптимального гомеостазу та посиленням анаболічних процесів.

У циркулюючій крові, крім кінцевих продуктів білкового обміну, містяться і проміжні його продукти – амінокислоти, кетокислоти і поліпептиди. Азотові сполуки в організмі також підлягали змінам під впливом застосованих нами мікродобавок.

Аналіз одержаних результатів показав, що концентрація амінного азоту у сироватці крові бугайців-аналогів при постановці їх на дослід була приблизно однаковою. У дослідному періоді щоденне вживання бугайцями мікроелементної коригувальної добавки і метіонатів МЕ призводило до пониження рівня амінного азоту в сироватці крові, особливо у 2-ї і 3-ї дослідних груп. Наприкінці досліду концентрація амінного азоту у бугайців вищезгаданих груп порівняно з контролем становила: 5,81±0,13***; 5,35±0,08***, 5,43±0,11*** проти 6,38±0,10 мг%. Виявлене зниження амінного азоту за дії дефіцитних МЕ або їхніх метіонатів можна пояснити інтенсивним використанням вільних амінокислот та інших азотних сполук для метаболічних процесів, зокрема біосинтезу білків м’язів, печінки та інших тканин. Наш висновок виходить з того, що концентрація амінного азоту у тканинах печінки і найдовшого м’яза спини бугайців була більшою і відповідно дорівнювала: у контрольної групи – 63,20±0,40 і 41,80±0,47 мг%; 1-ї дослідної – 66,30±0,79 і 43,80±0,42 мг% (на 3,10 і 2,00 мг%); 2-ї дослідної – 74,80±0,46 55,00±0,54 мг% (на 11,60 і 13,20 мг%) та 3-ї дослідної груп – 73,90±0,81 і 50,60±0,44 мг% (на 10,70 і 8,80 мг%).

Динаміка амінного азоту супроводжувалася зміною процесів переамінування. Дослідженнями встановлено підвищення активності АсАТ- і АлАТ-амінотрансфераз у сироватці крові бугайців протягом відгодівельного періоду та у тканинах печінки і найдовшого м’яза спини.

Активність АсАТ і АлАТ у тканині печінки становила: у бугайців контрольної, 1-ї, 2-ї та 3-ї дослідних груп відповідно - 329,32±33,45 і 72,09±12,75; 417,31±35,79 і 75,47±17,06; 569,63±19,74 і 99,51±12,95 та 563,53±30,61 і 94,09±22,63 мкг пірувату / г.

Активність АсАТ і АлАТ у тканині найдовшого м’яза спини становила: у бугайців контрольної, 1-ї, 2-ї та 3-ї дослідної груп відповідно – 120,16±12,66 і 50,09±2,76; 150,61±8,20 і 94,09±16,69*; 338,80±30,38*** і 122,86±18,67** та 226,77±28,24** і 106,62±29,02 мкг пірувату / г.

Зростання активності амінотрансфераз слід розглядати як активізацію взаємозв’язків обміну білків і вуглеводів, підвищеного перенесення аміногруп на піруват- і оксалоацетат з утворенням нових амінокислот, які використовуються як субстрати для метаболічних процесів, зокрема біосинтезу білка і енергії. Ці зміни визначають вищий рівень анаболічних процесів, які забезпечують формування вищої продуктивності тварин.

Дослідження вмісту сульфгідрильних груп (SH-груп) показало (рис. 2), що коригувальна мікроелементна добавка до раціонів бугайців і, особливо, використання метіонатів МЕ сприяли підвищенню їх рівня в сироватці крові. Тенденцію до підвищення SH-груп відзначено як на певному етапі дослідження, так і у динаміці в процесі росту і відгодівлі тварин.

Рис.2. Динаміка вмісту сульфгідрильних груп у сироватці крові відгодівельних бугайців

Узагальнено можна сказати, що SH-групи своєю реакційною здатністю спроможні активно змінювати функціональні біокаталітичні властивості білків, нуклеїнових кислот, ферментів та гормонів. Вони є основною ланкою у ферментній системі живого організму, чим забезпечують належну регуляцію метаболізму, підвищення продуктивності бугайців та покращення якості яловичини.

Метаболічна і структурна роль глюкози та інших цукрів у різних процесах організму стала поштовхом до дослідження рівня суми цукрів крові за корекції раціонів дефіцитними мікроелементами або їхніми метіонатами під час відгодівлі тварин. Дослідження показало, що концентрація суми цукрів у крові бугайців усіх груп на початку досліду перебувала майже на однаковому рівні. Проте, через 1,5 місяця після згодовування дефіцитних мікроелементів їх вміст значно підвищувався. Зміни кількості цукрів залежали від застосування рівня та форм дефіцитних мікроелементів. Наприклад, у бугайців 1-ї дослідної групи, яким згодовували неорганічні солі дефіцитних мікроелементів, кількість цукрів збільшилась на 6,20 % порівняно до контрольних тварин. Найвищою була кількість цукрів у бугайців 2-ї дослідної групи, яким згодовували метіонати дефіцитних мікроелементів у дозі попередньої групи (на 23,39 % порівняно до контрольних тварин). Дещо нижчим був уміст суми цукрів у бугайців 3-ї дослідної групи, яким згодовували половинну дозу метіонатів (на 16,70 % порівняно до контрольних тварин). Збільшення концентрації суми цукрів відбувалося протягом відгодівельного періоду.

Отже, хелатні сполуки дефіцитних мікроелементів з метіоніном (метіонати) інтенсивніше, ніж їхні неорганічні солі активують перебіг обмінних процесів, що супроводжуються нагромадженням значної кількості вуглеводів, які посилено використовуються у метаболічних і структурних процесах організму.

Залишається маловивченим питання про вплив окремих мікроелементів на процеси жирового обміну у жуйних тварин на відгодівлі у взаємозв’язку з їх фізіологічним станом, продуктивними та м’ясними якостями.

Аналіз одержаних результатів показав, що вміст загальних ліпідів у підготовчому періоді був приблизно в однакових межах (табл.3). Через 1,5 місяця після введення до раціону дефіцитних мікроелементів у формі сульфатів або їхніх метіонатів призводило до підвищення вмісту загальних ліпідів.

Таблиця 3

Вміст загальних ліпідів та їх класів у сироватці крові піддослідних бугайців, мг/л; M±m; n = 5

Періоди взяття крові | Групи тварин

Контрольна | 1-а дослідна | 2-а дослідна | 3-я дослідна

Підготовчий період

1 | 494±20,07 | 496±6,96 | 507±12,98 | 505±13,13

Дослідний період

2 | 531±13,09 | 543±27,72 | 578±13,82* | 572±14,41

3 | 538±11,59 | 562±23,23 | 608±7,81*** | 594±24,06

4 | 538±11,14 | 569±5,78* | 627±16,05*** | 607±22,68*

5 | 544±12,46 | 582±8,88* | 631±13,94*** | 612±17,55**

в т.ч., в %: фосфоліпіди | 12,64±1,05 | 12,88±1,53 | 19,96±4,79 | 15,01±1,57

холестерол | 24,72±4,87 | 16,80±4,26 | 12,04±1,21* | 12,79±1,79*

моно-, діацилгліцероли | 11,40±1,53 | 14,00±1,76 | 11,22±1,18 | 13,90±1,01

ВЖК | 10,64±0,98 | 12,88±2,18 | 17,70±6,49 | 15,00±1,56*

триацилгліцероли | 9,24±1,00 | 17,16±4,18 | 12,66±0,81* | 12,79±3,12

ефіри холестеролу | 31,36±3,87 | 26,28±3,43 | 26,42±1,34 | 30,51±2,89

Найвищий результат впливу добавок виявлений при згодовуванні метіонатів. У час завершення відгодівлі (5-е взяття крові) проведено хроматографічне розділення загальних ліпідів на класи. Одержані результати показали, що процент фосфоліпідів дещо підвищувався у тварин дослідних груп, особливо 2-ї групи. Рівень холестеролу, навпаки, вірогідно був меншим у тварин 2-ї і 3-ї дослідних груп, яким згодовували метіонати МЕ. Одночасно встановлено збільшення вмісту триацилгліцеролів та вищих жирних кислот порівняно до контрольних тварин. Суттєві зміни одержано у бугайців 2-ї і 3-ї дослідних груп, яким згодовували метіонати МЕ.

У вищеназваних тварин відзначено зниження рівня перекисного окиснення ліпідів та продуктів пероксидації. Наприклад, концентрація малонового діальдегіду, кінцевого продукту перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), протягом відгодівельного періоду бугайців знижувалася у тварин дослідних груп. Найменше утворювалося малонового діальдегіду у бугайців 2-ї групи, яким згодовували метіонати МЕ в дозах: SeMet-0,03; CoMet-0,03; FeMet-0,05; MnMet-0,1; ZnMet-0,1 мг/кг м.т.

Таким чином, коригувальні добавки дефіцитних мікроелементів і, зокрема, їх метіонати впливали на підвищення вмісту загальних ліпідів, у тому числі фосфоліпідів, триацилгліцеролів, вищих жирних кислот, та понижували рівень холестеролу і його ефірів, продуктів ПОЛ. Останні сприяли зменшенню деструк-тивної дії мембран клітин і гальмуванню процесів обміну в організмі.

Продуктивність бугайців за корекції раціонів дефіцитними мікроелементами та їх метіонатами

Ріст, розвиток та продуктивні і м’ясні якості тварин, максимальне використання їх генетичного потенціалу великою мірою залежить від умов утримання, годівлі та збалансованості раціонів за всіма поживними і біологічно активними речовинами, в тому числі мікроелементами. У нашому випадку застосовані форми сполук дефіцитних мікроелементів неоднаково впливали на розвиток та продуктивність тварин.

Аналіз таблиці 4 показав, що жива маса бугайців при згодовуванні їм коригувальних дефіцитних мікроелементів (1-а дослідна група) у кінці досліду становила 403,0±17,56 кг, що на 26,3 кг (6,98%) більше, порівняно з контролем. При згодовуванні метіонатів (2- і 3-я дослідні групи) жива маса у кінці досліду відповідно дорівнювала: 427,1±15,61 і 423,1±17,02 кг., що на 50,4 і 46,4 кг (13,38 і 12,32 %) більше, порівняно з контролем.

Загальний середній приріст однієї тварини у контрольній групі становив 135,4±18,07 кг, у 1-й, 2-й і 3-й дослідних груп відповідно зріс на 24,1 (17,80%); 49,3 (36,41%) і 43,1 (31,83 %) кг порівняно з контролем. Аналогічні результати отримано при аналізі середньодобового приросту. У 1-й, 2-й і 3-й дослідних групах середньодобові прирости були вищими відповідно: на 115 г (17,83 %); 235 г (36,43 %) і 205 г (31,78 %) порівняно з контролем. Інтенсивність росту бугайців у 1-й, 2-й і 3-й дослідних групах була вищою відповідно на 0, 52; 1,08 і 0,93 г/кг/добу порівняно з контролем. Швидкість росту відповідно також зростала на 5,52; 11,36 і 9,65 %. Відповідно до контрольних тварин збільшувалась і метаболічна жива маса на 6,97; 13,38 і 12,32 %. Найбільше підвищення продуктивності встановлено у бугайців 2-ї дослідної групи при згодовуванні метіонатів МЕ в дозі: ZnMet-0,1; FeMet-0,05; MnMet-0,1; CoMet-0,03; SeMet-0,03 мг/кг м.т. У бугайців 3-ї дослідної групи показники продуктивності тварин були дещо нижчими порівняно з тваринами 2-ї дослідної групи, оскільки рівень добавок біологічно активних речовин (БАР) був у 2 рази меншим.

Таблиця 4

Продуктивність піддослідних бугайців, M±m; n = 10

Показники | Групи тварин

Контрольна | 1-а дослідна | 2-а дослідна | 3-я дослідна

Середня жива маса бугайця | На початок

досліду, кг | 241,3±7,08 | 243,5±15,06 | 242,4±14,46 | 244,6±14,47

На кінець

досліду, кг | 376,7±16,90 | 403,0±17,56 | 427,1±15,61 | 423,1±17,02

Приріст | Загальний, кг | 135,4±18,07 | 159,5±22,78 | 184,7±22,56 | 178,5±25,24

Середньо-

добовий, г | 645±38,46 | 760±108 | 880±107 | 850±120

Інтенсивність росту, г/кг/добу | 3,00±0,08 | 3,52±0,18 | 4,08±0,13 | 3,93±0,16

Швидкість росту, % | 43,82±1,17 | 49,34±2,46 | 55,18±1,88 | 53,47±2,25

Метаболічна жива маса, кг | 282,5±12,68 | 302,2±13,17 | 320,3±11,71 | 317,3±12,76

Такими чином, одержані дані вказують на те, що неорганічні солі дефіцитних МЕ та, особливо, хелатні їхні сполуки – метіонати посилюють обмінні процеси в організмі і сприяють кращому засвоєнню поживних речовин корму та зростанню продуктивності тварин.

Забійні показники і морфологічний склад туш

Аналіз одержаних результатів показав, що у бугайців усіх груп у результаті застосування мікродобавок одержано вищі результати. Так, передзабійна жива маса бугайців контрольної групи становила: 426,00±12,19 кг, 1-ї, 2-ї і 3-ї дослідних груп відповідно дорівнювала: 452,60±10,65 кг (на 26,60 кг або 6,24 %); 467,82±10,79 кг (на 41,82 кг або 9,82 %) і 465,20±12,88 кг (на 39,20 кг або 9,20 %) більше, порівняно з контрольними тваринами. Одночасно у всіх дослідних тварин зростала маса парної туші (на 7,75; 17,04 і 15,42 %), зокрема, вірогідні результати були у бугайців 2-ї і 3-ї дослідних груп, яким згодовували метіонати МЕ. Відповідно зростала маса внутрішнього жиру на 1,38; 4,22 і 4,01 % порівняно до контролю. Величина забійного виходу у тварин дослідних груп порівняно до контролю була вищою відповідно: на 0,91; 3,92 і 3,46 %. Збільшення забійного виходу відбувалося як за рахунок маси туш, так і внутрішнього жиру.

Застосовані мікроелементні коригувальні добавки проявляли кращий вплив і на морфологічний склад туш (рис.3). Зокрема, маса м’язової тканини у бугайців всіх груп становила відповідно: 162,49±5,60; 176,97±4,30; 196,82±4,81 і 191,31±5,68 кг. Порівняно до контрольних тварин вихід м’яса дослідних груп був вищим відповідно на 0,78; 2,75; 1,59 %, в тому числі вищого сорту на: 3,35; 4,00; 3,49 % і 1-го сорту – на 3,64; 5,83; 4,65 % порівняно з контрольними тваринами. За виходом сполучної тканини суттєвих різниць не встановлено, проте за виходом кісткової тканини різниці були статистично вірогідні в бік зменшення у тушах тварин дослідних груп відносно контролю. Збільшення виходу м’язової тканини з одночасним зменшенням кісткової тканини призвело до підвищення м’ясного коефіцієнта в кращий бік для бугайців дослідних груп. Величина м’ясного коефіцієнта у бугайців всіх груп відповідно становила: 4,95±0,09; 5,23±0,06 (5,66 %); 6,07±0,07 (22,63 %) і 5,52±0,06 (11,52 %).

Рис. 3. Вихід м’яса у контрольній (1) і дослідних групах (2,3,4) бугайців

Підсумовуючи результати наших досліджень, можна сказати, що корекція мікроелементного живлення відгодівельних бугайців підвищувала забійні якості і поліпшувала морфологічний склад їх туш. Найвищий результат одержано у тварин, яким згодовували коригувальну добавку метіонатів МЕ для 2-ї групи.

Шляхом корекції раціонів дефіцитними мікроелементами ми встановили, що в нашому регіоні у вигляді мінеральних солей або їх хелатних сполук з метіоніном (метіонатів) можна поліпшити обмінні процеси та фізіологічний стан організму і, таким чином, підвищити продуктивні якості тварин (приріст і вихід м’яса) та покращити морфологічний склад яловичини.

Хімічний склад і харчова цінність яловичини

Визначення хімічного складу одержаного м’яса від бугайців, вирощених за корекції їх раціонів дефіцитними мікроелементами та їх метіонатами дає можливість оцінити його харчову цінність. Дослідження показали, що у м’ясі дослідних бугайців, вирощених за підгодівлі їх дефіцитними мікроелементами та їх метіонатами, вміст сухої речовини, протеїну і жиру, а також калорійність і білковий коефіцієнт були вищими, ніж у м’ясі контрольних тварин.

Як видно з таблиці 5, вміст сухої речовини у тканині найдовшого м’яза спини бугайців 1-3-ї дослідних груп був вищим відповідно на: 0,48; 1,04 і 0,73 % порівняно до контрольних тварин 23,02±0,31 %. Збільшення вмісту сухої речовини відбувалося, в основному, за рахунок нагромадження білкової маси протеїну та жиру. Найбільш сприятливо на нагромадження білкової маси та жиру у м’язовій тканині бугайців проявляла підгодівля їх у мікродозах метіонатів дефіцитних МЕ. Поліпшення загального хімічного складу м’яса зумовило підвищення його калорійності. Рівночасно у м’язовій тканині дослідних бугайців встановлено підвищення вмісту триптофану та зменшення концентрації оксипроліну порівняно до контрольних тварин. Відповідне співвідношення вмісту амінокислот у тканині найдовшого м’яза спини сприяло збільшенню білкового якісного показника.

Таблиця 5

Хімічний склад і калорійність найдовшого м’яза спини бугайців за мікроелементної корекції раціонів, %, М±m, n = 5

Показники | Групи тварин

Контрольна | 1-а дослідна | 2-а дослідна | 3-я дослідна

Суха речовина | 23,02±0,31 | 23,50±0,29 | 24,06±0,22 | 23,75±0,22

Протеїн | 20,02±0,09 | 20,31±0,11 | 20,65±0,07 | 20,46±0,11

Жир | 3,00±0,09 | 3,19±0,07 | 3,41±0,05 | 3,29±0,06

Зола | 0,92±0,02 | 0,95±0,01 | 1,02±0,03 | 0,98±0,02

Калорійність, кДж/100 г | 463,17±5,08 | 475,30±4,76 | 489,40±8,49 | 481,63±5,56

Триптофан | 1,43±0,01 | 1,49±0,02*** | 1,57±0,01*** | 1,52±0,01***

Оксипролін | 0,326±0,001 | 0,310±0,002*** | 0,280±0,001*** | 0,300±0,001***

Білковий якісний показник | 4,39 | 4,81 | 5,61 | 5,07

Найкращі результати одержано у бугайців 2-ї дослідної групи при згодовуванні їм метіонатів МЕ в дозах: SeMet-0,03; CoMet-0,03; FeMet-0,05; MnMet-0,1; ZnMet-0,1 мг/кг м.т.

Фізико-хімічна і санітарна оцінка яловичини

Під час забою піддослідних тварин їх туші і внутрішні органи пройшли ветеринарно-санітарну експертизу, у результаті якої не виявлено будь-яких видимих патолого-анатомічних змін. Всі туші мали світло- або темно-червоний колір. Органолептичні відхилення були відсутні у м’ясі тварин усіх груп. М’язи на розрізі були злегка вологі, щільні, еластичні і пружні. При натисканні пальцем на тканину утворена ямка швидко вирівнювалась. М’ясо мало специфічний запах, відповідний для даного виду тварин. М’ясо бугайців як контрольної, так і дослідних груп за основними фізико-хімічними показниками і санітарними властивостями після забою та після 48-годинного і 14-денного зберігання було доброякісним і придатним до подальшого зберігання і використання.

Спостерігаючи процес дозрівання м’яса, ми виявили певні зміни. Після 48 годин зберігання м’яса нами відзначено зменшення його жорсткості та набування соковитості і приємного запаху. Поверхня туш покрилась щільною сухою кіркою. Нами встановлено більш кисле середовище (рН) у м’ясі тварин дослідних груп. Це можна вважати позитивним явищем, оскільки вища кислотність м’яса гальмує розвиток гнильної мікрофлори, яка викликає його псування і яка завжди присутня в ньому. У виконаному експерименті рН м’яса від дослідних тварин було нижчим, ніж від контрольних як після 2-х діб, так і після 14 днів зберігання відповідно на 2,05; 2,73 і 2,39% та 3,73; 4,97 і 4,19%. Такий стан м’яса має істотне значення для зберігання його та продуктів з нього при плюсових температурах холодильника. Проведені якісні реакції з сірчанокислою міддю, формаліном, реактивом Неслера на аміак у м’ясі бугаїв після 48-годинного зберігання були від’ємними, а реакція з бензидином на пероксидазу – позитивною. Бактеріологічне дослідження мазків-відбитків з поперечного розрізу найдовшого м’яза спини відразу після забою тварин показали про наявність поодиноких мікроорганізмів кокової форми. Проте, у процесі зберігання м’яса на 14-й день виявлено значно більшу кількість мікроорганізмів.

Найбільше їх виявлено у м’ясі контрольних тварин, що зумовлюють ознаки погіршення якості. Кольоровий показник м’яса (оцінка за інтенсивністю забарвлення) був вищим у тварин, яким згодовували солі дефіцитних мікроелементів та вірогідно вищим – під впливом метіонатів МЕ. Вологоємність м’яса тварин дослідних груп була незначно вищою порівняно з контрольною групою. Якість зберігання охолодженого м’яса дослідних тварин протягом 2-х тижнів при 0-2оС була вищою порівняно з м’ясом від контрольних тварин.

Органолептична оцінка вареного м’яса та бульйону

Аналіз результатів дегустаційної оцінки як вареного м’яса, так і бульйону, приготованого з нього, свідчить про кращі смакові якості від тварин дослідних груп порівняно з контролем.

М’ясо від тварин дослідних груп було більш ніжним, ароматним, соковитим, бульйон прозорий, приємного смаку та запаху, про що стверджує загальна органолептична оцінка вареного м’яса і бульйону.

Одержані результати досліджень показали, що коригуюча добавка дефіцитних мікроелементів у формі неорганічних солей і, особливо хелатних сполук з метіоніном (метіонатів), в раціонах для тварин покращують як фізико-хімічний склад яловичини, так і її кулінарні властивості.

Економічна ефективність застосування дефіцитних МЕ у формі неорганічних солей або їхніх метіонатів

Експериментальні дослідження у ПАФ “Білий Стік” Сокальського району Львівської області показали, що розроблені нами коригувальні добавки дефіцитних мікроелементів у формах неорганічних солей та їхніх хелатних сполук метіонатів проявляли позитивний вплив на рентабельність одержання яловичини. Це пов’язано з тим, що за період відгодівлі бугайців (210 днів) при однакових затратах кормів на утримання тварин усіх груп, включаючи вартість сполук МЕ для дослідних тварин, одержали збільшення їх маси тіла. Зменшення витрат на 1 голову знижувало собівартість 1 ц приросту і, як наслідок, підвищувався рівень рентабельності. Відповідно по групах рівень рентабельності складав: 22,21; 35,01; 47,20 і 46,94%.

Найвищий рівень рентабельності одержано у бугайців 2-ї дослідної групи при згодовуванні їм метіонатів МЕ в дозах: SeMet-0,03; CoMet-0,03; FeMet-0,05; MnMet-0,1; ZnMet-0,1 мг/кг м.т.

При умові реалізації блоків яловичини, які були віднесені до вищого сорту, нами одержано більшу суму гривень відповідно від тварин 1-ї, 2-ї і 3-ї дослідних груп на: 7,88%; 17,14% і 15,46% порівняно до контролю.

Реалізація м’яса 1-ї категорії по групах тварин складала б: 301,52 грн.; 409,02 грн (35,65%); 472,18 грн (56,60%) і 445,69 грн (47,81% до контролю).

На основі проведених розрахунків рекомендовано при відгодівлі молодняка великої рогатої худоби використовувати корекцію їх раціонів дефіцитними МЕ у формі неорганічних солей, а краще їхніх метіонатів, у застосованих нами співвідношеннях та дозах.

ВИСНОВКИ

1.В дисертації проведено експериментальне обґрунтування і запропоновано новий науковий підхід регуляції фізіологічних процесів (гемопоезу, білкового, азотного, вуглеводного, ліпідного обміну), продуктивності, м’ясних якостей яловичини та економічної ефективності виробництва цієї продукції шляхом оптимізації мікроелементного живлення бугайців на відгодівлі коригуванням їхніх раціонів неорганічними солями