Дніпропетровський Регіональний Інститут

Державного Управління

Національної Академії Державного Управління

при Президентові України

ВІТЕР Дмитро Володимирович

УДК 35.001: 364.126

формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності: теоретико-методологічні аспекти

25.00.01 – теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДНІПРОПЕТРОВСЬК – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор

РЕШЕТНІЧЕНКО Андрій Володимирович,

Академія митної служби України,

професор кафедри філософії та соціально-

політичних дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент

МАРТИНЕНКО Василь Миколайович,

Харківський регіональний інститут державного

управління Національної академії державного

управління при Президентові України,

завідувач кафедри державної кадрової політики;

кандидат наук з державного управління, старший

науковий співробітник

КАЛЬНИШ Юрій Григорович,

Миколаївський державний гуманітарний

університет ім. Петра Могили,

доцент кафедри державної служби.

Провідна установа – Академія муніципального управління,

кафедра державного управління

та місцевого самоврядування, м. Київ.

Захист відбудеться 22 лютого 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.866.01 в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29, к. 104.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29).

Автореферат розісланий 18 січня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Дрешпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток державного управління в умовах реформування українського суспільства супроводжується зміною світоглядних засад, соціальних норм і цінностей, змінами в суспільній свідомості, що відображається в стилі мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, обумовлюючи зміни принципів і методів державного управління. Нагальна потреба у формуванні та розвитку нових стилів мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності обумовлена тим, що соціокультурна, економічна й політична трансформація суспільства встановлює більш жорсткі вимоги до державного управління. Сучасні процеси децентралізації влади та підвищення відповідальності органів державної влади за наслідки рішень, що приймаються, обумовлюють необхідність зміни існуючих стилів мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності й відповідних змін принципів і методів державного управління.

Завдання всебічного сприяння розвитку творчих, інноваційних, конструктивних стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності і сьогодні залишається актуальним у силу домінування в суспільстві утилітарних, гіперконформних, аморфних та інших віджилих і деструктивних за своєю природою стилів мислення. Сталі стилі мислення впливають на формування соціальної позиції та соціальну активність суб’єкта державно-управлінської діяльності і, в залежності від соціальної ситуації в суспільстві, можуть носити як позитивний, конструктивний, так і негативний, деструктивний характер. Відсутність сучасних та використання сталих стилів мислення може призводити до відокремлення суб’єкта державно-управлінської діяльності від процесів суспільного розвитку, знижувати його значення як рушійної сили розвитку суспільства. Виступаючи головною причиною стримування суспільно-політичної, соціальної, громадської активності, редуковані стилі мислення призводять до викривлень у реалізації освітніх, правових, економічних, соціокультурних та інших основних функцій розвитку суспільства, деформуючи соціальну структуру суспільства. Процеси змін у сучасному суспільстві вимагають формування якісно нових стилів мислення, які б дозволяли повніше та ефективніше залучити суб’єкта державно-управлінської діяльності до суспільного виробництва, формували б у нього активну соціальну позицію, давали б змогу творчо підходити до вирішення складних проблем державного управління.

Фундаментальні дослідження стилю мислення здійснювалися переважно у філософії. Окремі аспекти проблеми стилю мислення досліджувались у політології, психології, педагогіці та інших науках вітчизняними та зарубіжними дослідниками Г. Андерсоном, А. Ахієзером, В. Барабановою, Х. Вільямсоном,
Д. Брайєном, Д. Гальперн, К. Гєєрцом, Б. Глотовим, Е. Грегором, Дж. Грегорі,

М. Гусановою, М. Денісом, Є. Ельканом, В. Капітоном, Т. Карніцеллі,
Б. Кримським, М. Кукушкіною, В. Лазаревою, В. Логуновою, М. Михальченком, М. Мустафаєвим, Б. Новаком, З. Оруджевим, С. Папертом, Б. Парахонським,
А. Раннікмяе, А. Решетніченком, В. Сагатовським, Ш. Тарклом, С. Торпом,
Л. Флеком, Дж. Хоули, Лі Цангом, Д. Циглером, Е. Чимичем,
Р. Штернбергом, Р. Штовером, М. Ялом та іншими.

Значний внесок у розробку загальнотеоретичних та методологічних проблем державного управління зробили вітчизняні та зарубіжні науковці
В. Авер’янов, К. Андерс, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, Ю. Бажал, Р. Войтович,
Б. Гурне, Ю. Кальниш, О. Кілієвич, В. Князєв, З. Лан, Б. Літвак, В. Мартиненко, А. Мельник, П. Надолішній, Н. Нижник, О. Оболенський, Г. Опанасюк, Г. Райт,
І. Розпутенко, С. Серьогін, В. Токовенко, Ю. Шаров, Г. Щедровицький та інші.

У державному управлінні стиль мислення переважно розглядався в аспекті проблем державної служби, реалізації державної соціальної політики, питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Серед вітчизняних вчених, що зверталися до зазначеної проблеми, слід вказати на праці Р. Аврамчука, Т. Василевської, Д. Диновського, А. Лаврентьєвої,
І. Надольного, О. Пономарьова, А. Решетніченка, О. Романовського,
С. Серьогіна, С. Фареніка та інших. Серед зарубіжних дослідників до проблеми стилю мислення в державному управлінні звертались А. Агапонов, П. Айхорн,
М. Дуглас, М. Кіртон, Д. Полшек, Г. Райт, М. Хармон, Х. Шмід та інші.

У той же час, враховуючи суперечності, що існують між сталими стилями мислення, які мають світоглядні та ментальні характеристики радянської доби, та нинішньою потребою у розвитку таких стилів мислення, які б сприяли творчому, конструктивному та інноваційному вирішенню проблем державного управління в умовах інтеграції України до світового співтовариства, залишається актуальним комплексне системне дослідження процесу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексного науково-дослідного проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” за темами “Методологія аналізу соціально-політичних проблем сучасного українського суспільства” (державний обліковий номер 0204U003988) та “Систематизація та удосконалення наукового знання з методології, методів та механізмів державного управління” (державний обліковий номер 0106U004368), участь в яких дисертант брав як науковий співробітник.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні процесу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності. Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:

–

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні аспекти формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.

Гіпотеза дисертаційного дослідження ґрунтується на припущенні, що стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності є невід’ємною її складовою, яка в процесі суспільних перетворень впливає на особливості державотворення та обумовлює зміни методів і принципів державного управління, визначаючи його ефективність та якість.

Методи дослідження базуються на концептуальному, системному та структурно-функціональному підходах, використання яких дозволяє визначити поняття, зміст і функції стилю мислення в суб’єкт-об’єктних відносинах у державному управлінні. За допомогою структурно-генетичного методу досліджено ґенезу стилів мислення. Діалектичний метод використано в дослідженні впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на формування стилю мислення. У процесі дослідження структурно-функціональних особливостей стилю мислення в державному управлінні та під час розробки концептуальної моделі стилю мислення було застосовано методи системного, структурно-функціонального аналізу і метод моделювання. Дослідження суспільних процесів з точки зору національної самосвідомості та менталітету в аспекті процесів національної ідентифікації здійснювалися на основі конструктивістського підходу. Під час аналізу впливу соціальної дійсності на стиль мислення були використані діалектичні принципи детермінізму, системності, єдності мислення й діяльності. З використанням ситуативного підходу були виявлені необхідні для класифікації й типологічної характеристики стилів мислення структуроутворюючі фактори й елементи. Також було застосовано соціологічний метод експертного оцінювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні низки нових наукових положень, які обґрунтовують процес формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, зокрема:

уперше:

- визначено стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності як форму прояву стійкої сукупності засобів пізнання, що функціонує в конкретних суспільно-історичних умовах, обумовлена особливостями вихідних світоглядних, ментальних, ціннісних, нормативних, структурно-функціональних, методологічних установок і визначає єдність методів, принципів та підходів державного управління, що використовуються на практиці;

- розроблено класифікацію стилів мислення на основі їх кореляції з типами суспільних відносин, культури, мислення й управління з урахуванням системи індивідуальних і суспільних цінностей, норм і пріоритетів та систематизації детермінант формування стилю мислення;

- виявлено специфічні функції стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності з урахуванням кореляції основних функцій державного управління й громадянського суспільства, на основі чого розроблено структурно-функціональну модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності;

удосконалено:

- понятійно-категоріальний апарат дослідження шляхом уточнення поняття “стиль мислення соціального суб’єкта”, сутність якого розкривається через сукупність засобів, методів і форм пізнавальної діяльності, що являє собою конкретний спосіб упорядкування спеціальних та загальних зв’язків між суспільством, державою та особистістю, спрямованих на відтворення цілісної системи засобів теоретичної та предметно-практичної діяльності;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні, гносеологічні та соціально-філософські підходи щодо дослідження проблеми формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, зокрема гуманістична концепція управління соціальним розвитком суспільства в аспекті визначення конструктивного й деструктивного потенціалу стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності та транзитивний підхід до управління в аспекті визначення транзитивних стилів мислення;

- методологія моделювання в аспекті розробки теоретичних моделей суб’єктів та об’єктів державного управління, зокрема розроблено модель поняття “стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”, концептуальну модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності;

- науково-теоретичне обґрунтування шляхів удосконалення державного управління в контексті змін стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення й висновки теоретико-методологічного аналізу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності можуть бути використані під час розробки нових та вдосконалення існуючих методів, принципів і підходів державного управління.

Основні положення дисертаційного дослідження використовувалися Інститутом проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України в процесі розробки “Словника системного аналізу проблем державного управління” на замовлення Міністерства освіти і науки України (довідка про впровадження № 378 від 13.06.2006 р.); під час розробки методології соціологічного та експертного моніторингу громадської думки та виявлення динаміки ставлення різних верств населення до процесів інтеграції України в ЄС і НАТО та проблем реалізації державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції України на замовлення Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (довідка про впровадження №1-Д від 13.06.2006 р.); у роботі Київської обласної ради, зокрема в процесі експертно-аналітичного супроводу розробки Програми соціально-економічного розвитку Київської області на 2007 рік (довідка про впровадження №244/12 від 01.11.2006 р.).

Матеріали дослідження також можуть бути використані в процесі підготовки навчальних курсів із соціальної філософії, філософії, методології та соціології державного управління, у процесі підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації державних службовців, для розробки практичних технологій та методик оцінювання державних службовців.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід щодо формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності. Постановка і вирішення завдань дослідження здійснені здобувачем особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри філософії, соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Основні ідеї та теоретичні положення дисертації були апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях: “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2003); “Методологія аналізу соціально-політичних проблем сучасного українського суспільства” (Дніпропетровськ, 2004); “Європейська та євроатлантична інтеграція України”
(Дніпропетровськ, 2004); “Управління соціальним розвитком: історія, теорія, методологія” (Дніпропетровськ, 2005); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції” (Дніпропетровськ, 2006); “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях, 3 публікації – тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 226 сторінок, з них 185 сторінок основного тексту. Робота містить 2 таблиці, 16 рисунків, 2 додатки і список використаних джерел із 337 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, сформульовано основну гіпотезу дослідження, розглянуто ступінь вивчення теми в науковій літературі, розкрито наукову новизну, висвітлено науково-теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності” – проаналізовано сучасний стан наукового доробку з теми дисертаційного дослідження, розкрито його теоретико-методологічні засади, узагальнено й уточнено
понятійно-категоріальний апарат та сформульовано дефініцію “стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”.

Сталі, притаманні радянській добі, стилі мислення суб’єкта
державно-управлінської діяльності не сприяють розвитку ефективного державного управління. Це робить актуальним вдосконалення принципів та методів державного управління на основі оцінювання змістовних, сутнісних і якісних характеристик стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності, врахування їх у процесі формування стилю мислення.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що значне розходження в змісті понять “стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності” і “стиль мислення епохи” об’єктивно викликає ситуацію неможливості розглядати проблеми формування стилю мислення взагалі, відокремлено від природничонаукових концепцій та підходів щодо її розуміння. Часто в науковій літературі відбувається ототожнення поняття “стиль мислення” з поняттями “образ мислення”, “суспільна свідомість”, “науковий стиль мислення”,
“стиль наукового мислення”, “стиль мислення епохи”, “національна свідомість”, “менталітет”, “колективне мислення”, що обумовлює необхідність визначення поняття стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.

На основі узагальнення та уточнення понятійно-категоріального апарату дослідження під поняттям “суб’єкт державно-управлінської діяльності” автор розуміє державного службовця (особистість) або орган державної влади (соціальна спільнота), що виробляє і ухвалює державно-управлінські рішення, здійснює керуючий вплив на підпорядковані об’єкти управління (система суспільних відносин) в системі державного управління як різновиду соціального управління з метою забезпечення функціонування суспільства, задоволення потреб в управлінні та на основі особистої мотивації за допомогою спеціальних соціально прийнятних засобів та методів, що спрямовані на досягнення конкретного соціально значимого результату. Певна новизна даного дослідження полягає в тому, що

Діяльнісний та світоглядний аспекти онтологічного, гносеологічного та методологічного рівнів мислення дозволяють по-різному характеризувати стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності: а) з точки зору закріплення в даному суспільстві традицій (соціокультурних, національних), суспільної практики за однією з найбільш загальних сфер соціального життя, в якому здійснюється державно-управлінська діяльність; б) як спосіб мислення конкретного типу, що характеризується набором розумових засобів та структурною організацією категоріального складу мислення; в) як специфічний індивідуальний спосіб відображення об’єктивної дійсності. Загальною інваріантною ознакою стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності є принцип “відбору” та структурування наявного категоріального складу мислення, засобів, що використовуються в теоретико-пізнавальній діяльності та соціальній практиці, їх трансформацією.

Результатом розгляду концептуальних підходів до розуміння сутності стилю мислення стало тлумачення поняття “стиль мислення” як своєрідного, індивідуально-особливого способу відображення дійсності, який детерміновано взаємозалежністю індивідуального та соціального. Поняття “стиль мислення” можна визначити як спосіб духовно-теоретичного осягнення дійсності, в якому містяться індивідуальні особливості її відображення; форму упорядкування спеціальних та загальних зв’язків між суспільством, державою та особистістю, спрямованих на відтворення світоглядно-детермінованої цілісної системи засобів теоретичної та предметно-практичної діяльності особистості в процесі відображення об’єктивної дійсності; спосіб розуміння об’єктивної дійсності, що формується в процесі соціалізації, залучення людини до соціальної практики; складову методологічної свідомості; методологічний принцип пізнавальної та предметно-практичної діяльності, що спрямований на освоєння та перетворення об’єктивної дійсності. Відповідно до цього, стиль мислення соціального суб’єкта
може бути розглянутий як конкретний, специфічний спосіб відображення об’єктивної дійсності, який відтворюється в процесі розгортання якісного переходу від індивідуального до суспільного, особливого та загального; як спосіб відображення спеціальних і загальних зв’язків між суспільством, державою та особистістю, спрямованих на відтворення цілісної системи засобів теоретико-пізнавальної та предметно-практичної діяльності; як конкретний спосіб упорядкування та використання особистістю методів, процедур, форм пізнання соціальної дійсності.

Враховуючи відсутність у науковій літературі з проблем державного управління визначення поняття стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності та з урахуванням існуючого наукового доробку з цієї проблеми в дисертації сформульовано таку дефініцію: стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності – це форма прояву стійкої сукупності засобів пізнання, що функціонує в конкретних суспільно-історичних умовах, обумовлена особливостями вихідних світоглядних, ментальних, ціннісних, нормативних, структурно-функціональних, методологічних настанов і визначає єдність методів, принципів та підходів державного управління, що використовуються на практиці..

У другому розділі – “Ґенеза стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності” – проаналізовано особливості формування, розвитку та змін стилів мислення в аспекті історичного розвитку суспільства та змін у соціокультурному середовищі, розроблено концептуальну структурно-функціональну модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, досліджено ґенезу і розроблено класифікацію стилів мислення.

Дослідження ґенези стилів мислення дозволяє зазначити, що сутність процесів залежності трансформації стилів мислення від зміни типів управління суспільством і типів мислення обумовлена та визначається тенденціями соціокультурного розвитку, історичними змінами типів суспільних відносин. У ґенезі стилів мислення виділені топологічні ознаки культурних типів, що характеризують соціальну модель суспільного розвитку в історичному аспекті. Поряд з цим виділено складові управління суспільством, що притаманні конкретному типу суспільних відносин, типи мислення, які характеризують гносеологічні й аксіологічні пріоритети предметно-практичної та духовно-ціннісної діяльності особистості, загальні тенденції її самовизначення у суспільстві, що дозволило розробити класифікацію стилів мислення.

Застосування гуманістичного підходу щодо аналізу соціальних явищ дозволяє зробити висновок про тенденцію сучасного суспільства розвиватись у напрямі гуманістичного культурного типу, який характеризується транзитивним типом управління й потребує формування соцієтального (інноваційного) типу мислення та процесуального, праксеологічного, консолідуючого й креативного
стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності. Зазначені стилі мислення, як важливі чинники процесу виділення особистості з соціуму, визначають формування змістовної основи державно-управлінської діяльності й можуть сприяти усвідомленню та адекватному відображенню в практичних діях суспільних цілей і пріоритетів, що є необхідною та важливою умовою побудови соціальної держави та розбудови громадянського суспільства.

Автором розроблена та запропонована структурно-функціональна модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, в якій відображено особливості взаємозв’язків структури стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності та специфічних функцій, які він виконує в системі державного управління, з урахуванням їх кореляції, що відображує взаємовідносини між державним управлінням, як специфічним різновидом соціального управління й суспільної практики та стилем мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності. Модель характеризує зворотний зв’язок, що корегує процес управління в системі суб’єкт-об’єктних відносин на основі впливу на суб’єкт державно-управлінської діяльності змін в стилі мислення. Також у моделі враховано зворотний вплив на формування та зміни стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності, який здійснюється з боку системи суб’єкт-об’єктних відносин, системи суспільних відносин, об’єкта соціального пізнання та суспільної практики через необхідність визначення пріоритетів, цілей, стратегії, напрямку розвитку суспільства, сучасних тенденцій розгортання цього процесу.. Структурно-функціональна модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності розкриває суттєві взаємозв’язки між стилями мислення та розвитком методів і принципів державного управління, й відображує особливості впливу стилів мислення через механізм їх функціонування в державному управлінні на структуру суспільних відносин.

Необхідність змін стилів мислення обумовлена тим, що соціальний сенс державно-управлінської діяльності міститься в конкретному соціально-історичному контексті, в якому вона здійснюється. Як наслідок, державне управління має предметний та сенсовий вплив як на соціум, так і на його окремого члена. Ігнорування цього призводить до появи гіпертрофованих, обумовлених переважно технологічними, операційними аспектами діяльності та заснованих на технократичному світогляді стилів мислення. Використання гіпертрофованих стилів мислення має наслідком знецінення морального, культурного, суспільного начала в бутті особистості.

Вирішенню завдань створення та реалізації державної політики соціального розвитку суспільства сприяють транзитивні стилі мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності, як способи відображення дійсності, в яких реалізується та синтезується інтелектуальний потенціал особистості, ціннісний зміст її предметно-практичної та теоретико-пізнавальної діяльності. При цьому
необхідність не тільки реагувати на кризові явища, що виникають у суспільстві, але й мати можливість передбачати їх, обумовлює відтворення в суб’єкта державно-управлінської діяльності випереджаючих уявлень. Формування стилів мислення на основі випереджаючих уявлень є необхідною умовою забезпечення ефективного державного управління через широке застосування на практиці аналітики та прогностичних методів.

У третьому розділі – “Стиль мислення в державному управлінні” – досліджено особливості функціонування та змін стилю мислення в державному управлінні, визначено шляхи вдосконалення системи державного управління в контексті змін стилів мислення.

Питання функціонування стилю мислення в державному управлінні досліджено в аспекті взаємозв’язків між функціями громадянського суспільства, функціями державного управління та функціями стилів мислення. Реалізація функцій державного управління вимагає від суб’єкта державно-управлінської діяльності відповідних змістовних та функціональних змін у стилі його мислення. Функції громадянського суспільства впливають на формування, розвиток та зміни стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності, які, підпадаючи зворотному впливу особливостей суспільної практики, починають виконувати специфічні функції в державному управлінні.

На думку автора, під функціями стилів мислення в державному управлінні слід розуміти конкретну роль, яку виконує спосіб мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності в процесі досягнення цілей та вирішення завдань з урахуванням владної природи діяльності та необхідності керованого впливу на процеси суспільного розвитку.

Серед загальних, основних та допоміжних функцій стилів мислення у сфері державного управління автор виділяє такі: соціальну, світоглядну, ідеологічну, методологічну, нормотворчу, діяльнісну, організуючу, узагальнення, трансформування. Серед специфічних функцій стилів мислення автор виділяє адміністративну, соціологічну, регулятивну, процедурну функції, а також функції упорядкування та індивідуалізації. Особливе значення мають корегувальні функції стилів мислення, до яких належать функції детермінування, праксеологічна, теоретико-пізнавальна, методологічна та функція трансформування.

На основі кореляції функцій державного управління та функцій стилів мислення в діяльнісному аспекті визначено такі специфічні функції стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності як комплексно-системна, раціонально-аналітична, упорядкування, вдосконалення, процесуальна та функція політичної самоідентифікації.

Змістом комплексно-системної функції є формування відповідної теоретико-методологічної основи планування, законодавчої творчості, що реалізується та закріплюється у вигляді нормативно-правової документації.

Раціонально-аналітична функція спрямована на вирішення проблем групового мислення в процесі прийняття державно-управлінських рішень на основі активного використання індивідуальних стилів мислення.

Змістом функції упорядкування є раціональний розподіл повноважень між різними гілками влади на основі вирішення проблемних питань суспільного розвитку, державного устрою, ефективного функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, відповідність їх структурно-функціональних характеристик сучасним суспільним потребам тощо.

Змістом функції вдосконалення є забезпечення розвитку механізмів самовдосконалення суб’єктів державно-управлінської діяльності, що передбачає збереження та забезпечення механізмів взаємодії структурних елементів системи державного управління, активний пошук і впровадження на практиці більш досконалих механізмів державного управління та спрямованість на регулювання взаємовідносин у системі державного управління на основі визначення ефективних шляхів її розвитку.

Процесуальна функція забезпечує реалізацію принципів публічності державного управління, орієнтацію на майбутнє, ефективність, нормативність, комплексність, системність, об’єктивність, компетентність тощо.

Функція політичної самоідентифікації спрямована на вирішення проблем соціально-політичного розвитку суспільства та забезпечує реалізацію головних та специфічних функцій державного управління.

На зміни стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності та його функцій в державному управлінні впливають суб’єктивні та об’єктивні чинники. До суб’єктивних чинників автор відносить відповідні принципи та настанови, що обумовлюють використання державної влади; індивідуально-психологічні та характеристики особливості особистості; здатність до раціонального вибору методів, принципів, засобів, форм здійснення управлінського впливу, скорегований на конкретну ситуацію. До об’єктивних чинників автор відносить специфіку, цілі та завдання державного управління; особливості структури органу державної влади; закономірності процесу державного управління; зовнішнє та внутрішнє середовище здійснення державно-управлінської діяльності; рівень розвитку в суб’єкта державно-управлінської діяльності теоретичних та практичних навичок вирішення проблем державного управління; методи, принципи, засоби та форми управління, що використовуються вищим керівництвом держави, в тому числі й політичним.

Проведене автором соціологічне дослідження “Дослідження змін стилю мислення в системі державного управління” дозволило верифікувати основі теоретичні положення дисертації та підтвердило, що вдосконалення системи державного управління пов’язане з реформуванням органів державної влади та
системи державної служби поряд з відповідною трансформацією суспільної свідомості, в якій формується певний образ держави та органів державної влади, а також оцінка їх діяльності. На етапі демократизації громадянського суспільства та держави необхідна розробка та практичне втілення механізмів реалізації політичної відповідальності суб’єктів державно-управлінської діяльності. До таких механізмів автор відносить діагностування та оцінювання індивідуально-психологічних характеристик суб’єктів державно-управлінської діяльності з метою визначення особливостей їх стилю мислення та його трансформації.

Для здійснення змін в стилі мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності актуальним є впровадження в практику державного управління технологій управління індивідуальним мисленням, заснованих як на фундаментальних принципах підготовки, так і на засадах безперервної самоосвіти особистості. При цьому система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації також повинна бути спрямованою на розвиток відповідних сучасним потребам стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності.

Завдання щодо формування стилю мислення набуває особливої значимості в державній кадровій політиці, завданням якої є розвиток відповідних сучасним суспільним потребам стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності. Тому формування і розвиток суб’єктів державно-управлінської діяльності повинні бути спрямовані на розвиток новітніх стилів мислення, що є однією із засад реалізації державної кадрової політики та формування кадрового потенціалу державної служби. Важливою частиною вдосконалення системи державного управління є створення ідеології суспільного розвитку, формування системи суспільних цінностей і норм, що є найважливішим завданням державної влади та безпосередньо відображується в стилі мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, впливаючи на якість та ефективність державного управління.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані основні результати дослідження, які в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання щодо теоретико-методологічного аналізу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності:

1. Найбільшу увагу науковців привертали питання стилю наукового мислення та стилю мислення епохи, які розглядались у зв’язку з конкретною науковою галуззю, в контексті розвитку духовної культури суспільства, на рівні психолого-когнітивістських досліджень, або ж стосовно окремих питань державної служби. У той же час питанням визначення поняття
“стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”, його сутності, місця, ролі та функцій в державному управлінні значної уваги не приділялося. Поза увагою дослідників також залишилися питання розробки дефініції стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, ґенези та класифікації стилів мислення, визначення соціокультурних детермінант формування, розвитку та змін стилів мислення в соціальному розвитку суспільства, визначення функцій стилю мислення в державному управлінні.

Проведений аналіз свідчить, що на сучасному етапі існує необхідність подальшого вдосконалення теоретико-методологічного обґрунтування формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності. Практичний аспект дослідження міститься у визначенні пріоритетів використання стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності відповідно до тенденцій розвитку сучасного українського суспільства та системи державного управління.

2. На основі авторського підходу показано, що стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності – це форма прояву стійкої сукупності засобів пізнання, що функціонує в конкретних суспільно-історичних умовах, обумовлена особливостями вихідних світоглядних, ментальних, ціннісних, нормативних, структурно-функціональних, методологічних настанов і визначає єдність методів, принципів та підходів державного управління, що використовуються на практиці.. При цьому стиль мислення соціального суб’єкта розглядається автором як іманентний особистості конкретний спосіб відображення дійсності, який відтворюється в процесі розгортання якісного переходу від індивідуального до суспільного, від особливого до загального, є методологічним принципом розуміння об’єктивної дійсності, що формується в конкретно-історичних суспільних умовах. Змістом стилю мислення є онто-, соціо- та гносеологічно взаємообумовлені засоби і форми сприйняття, усвідомлення та осмислення об’єктивної дійсності.

Доведено, що стиль мислення є невід’ємною складовою державно-управлінської діяльності, яка впливає на формування соціальної позиції її суб’єкта, його активності або пасивності щодо соціальної дії, набуваючи глибоких ментальних ознак та особливостей суб’єктивного світосприйняття. Трансформація ментальної та світоглядної складових стилю мислення відбувається під впливом динамічних процесів соціальних змін сучасного суспільства, внаслідок якого стиль мислення, що сформувався на основі притаманних даному соціокультурному середовищу особливостях світогляду, менталітету, національної культури, може бути однією з причин загострення протиріч суспільного розвитку в процесі міжкультурних, міжетнічних, міжцивілізаційних взаємовідносин.

3. На основі аналізу ґенези стилів мислення з урахуванням взаємозв’язків між історичними типами суспільства, культури, управління та мислення розроблено класифікацію стилів мислення, в якій представлено індивідуалістичний, герменевтичний, героїчний, символічний, алегоричний, інтуїтивний, синкретичний, догматичний, аналітичний, категоріальний, формальний, прагматичний, персоналістичний, науковий, професійний, процесуальний, праксеологічний, консолідуючий, креативний стилі мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності.

4. Виявлено, що найважливішими детермінантами формування стилю мислення є соціокультурні умови розвитку особистостей; їх соціально-історичні типи; феномени духовно-матеріальної культури, їх національно-історичні особливості; рівень розвитку науково-технічної культури, її взаємозв’язок із соціумом, зміст проблем та завдань державного управління; складність об’єкта, що досліджується, або на який спрямовано управлінський вплив; індивідуальні потреби в ефективному вирішенні проблем, що виникають; необхідність прийняття рішень у конкретній ситуації та суспільно-політичні кризи. Показано, що стиль мислення розкривається в суб’єкт-об’єктних відносинах у процесі суспільного розвитку, обумовлюючи здатність суб’єкта державно-управлінської діяльності визначати загальні напрямки та пріоритети суспільного розвитку, враховуючи індивідуальні очікування інших соціальних суб’єктів, розробляти та ефективно реалізовувати державну політику. Зміни стилю мислення відбуваються під впливом таких факторів, як історично-сформоване соціокультурне середовище; рівень матеріального виробництва; загальні форми суспільної свідомості; характер, зміст, напрямок та інтенсивність соціальних змін у суспільстві; особливості суб’єкта державно-управлінської діяльності.

5. Доведено, що на основі структурно-функціональної моделі стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, що відображає особливості взаємозв’язків структури стилю мислення та специфічних функцій, які він виконує в державному управлінні, з урахуванням їх кореляції можливо визначити зміст ефективного державного управління в аспекті визначення взаємозв’язків між суспільством, державою та особистістю. Від того, який стиль мислення притаманний суб’єкту державно-управлінської діяльності, залежить процес реформування суспільства, впровадження та реалізація державної політики, зміни в системі державного управління тощо. Розвиток стилів мислення, що відображають сучасні суспільні потреби, має за мету підвищення ефективності та результативності державного управління, а також реалізацію індивідуального потенціалу суб’єктів державно-управлінської діяльності, створюючи сприятливі умови щодо реалізації державної кадрової політики, підвищення її ефективності тощо. Виявлено, що у процесі зміни існуючих і формування нових методів, принципів та підходів державного управління
відбуваються відповідні якісні зміни в стилях мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності. Важливу роль відіграє стиль мислення у розв’язанні складних ситуацій, які потребують неординарних і результативних методів владного впливу на об’єкт державного управління, що безпосередньо пов’язане з проблемою якісного та ефективного державного управління.

6. Стверджується, що в перспективах розвитку системи державного управління необхідним є відмова в більшості проблемних ситуацій, що пов’язані із трансформацією суспільства та держави, від таких стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності як категоріальний, формальний, прагматичний та персоналістичний. Необхідно формувати та розвивати більш гнучкі, адекватні й ефективні стилі мислення, які сприятимуть підвищенню ефективності державного управління соціальним розвитком суспільства на основі більш адекватного відображенню суб’єктом державно-управлінської діяльності мінливої соціальної дійсності, а саме професійного, процесуального, праксеологічного, консолідуючого, креативного та гуманістичного стилів мислення. Такі стилі мислення визначають формування змістовної основи соціальної діяльності в сучасній державі й можуть сприяти більш глибокому сприйняттю та усвідомленню суспільних цілей на всіх рівнях системи державного управління, що є необхідною та найважливішою умовою побудови соціальної держави та розбудови громадянського суспільства. Запропоновано деякі транзитивні стилі мислення, як такі способи мислення, в яких реалізуються та синтезуються інтелектуальний потенціал особистості та ціннісний зміст її предметно-практичної та теоретико-пізнавальної діяльності. Вирішенню завдань реалізації індивідуальності, розвитку особистості, спрямованого впливу на людину в рамках гуманістично-особистісних підходів і концепцій, спрямованих на формування і розвиток творчих та інноваційних стилів мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, можуть сприяти загальний науковий потенціал, транзитивні стилі мислення, що впливають на розробку та впровадження в практику державного управління новітніх, інноваційних методів, принципів та підходів.

7. Визначено функції стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, що обумовлені особливостями та специфікою державного управління та детерміновані суб’єкт-об’єктними відносинами, в яких суб’єкт державно-управлінської діяльності має владні повноваження щодо здійснення керованого впливу на процеси суспільного розвитку. Серед таких специфічних функцій автором виділяються комплексно-системна, раціонально-аналітична, упорядкування, вдосконалення, процесуальна, політичної самоідентифікації. Зазначені функції спрямовані не тільки на забезпечення ефективності та результативності державно-управлінської діяльності, але й є підґрунтям для зміни основних методів, принципів та підходів державного управління,
вдосконалення експертно-аналітичної діяльності.

8. Розроблено практичні рекомендації щодо формування стилю мислення, які ґрунтуються на теоретичних і методологічних результатах дисертаційного дослідження. Зокрема пропонується: розробити методологію оцінювання рівня й цілеорієнтованості мисленевої активності та здібностей суб’єкта розумової діяльності та системи оцінювання ступеня розвитку в суб’єкта державно-управлінської діяльності конкретних стилів мислення; виробити механізми кореляції формування стилю мислення з формуванням методів прийняття державно-управлінських рішень, у тому числі й для неструктурованих проблем (метод координації за допомогою комісій, метод мозкового штурму, метод Дельфі тощо), що сприятиме підвищенню ефективності державного управління в аспекті сприйняття нових ідей та реалізації державної політики, реалізації функції контролю; спрямовувати систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на розвиток стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності, що відповідають сучасним потребам.

9. Виявлено перспективність здійснення досліджень за проблемою дисертації в аспекті приведення функцій та результатів державно-управлінської діяльності у відповідність до потреб суспільства; розвитку індивідуальних здібностей особистості, спрямованих на ефективне вирішення проблем та завдань, що виникають; забезпечення об’єктивного та адекватного бачення сутності кризових явищ у суспільстві та шляхів їх вирішення; підвищення концептуального та практичного забезпечення процесів державного управління; підвищення рівня державно-управлінської культури.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

АНОТАЦІЇ

Вітер Д.В. Формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності: теоретико-методологічні аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю – 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Дніпропетровськ, 2007.

У дисертації розглянуто проблеми тлумачення поняття “стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”, проблеми його використання в теоретико-методологічному аналізі проблем державного управління, наведена оригінальна дефініція “стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”. Розглянуто особливості процесу формування, розвитку та змін стилів мислення в контексті історичного розвитку суспільства. На основі дослідження ґенези стилів мислення проаналізовано та встановлено багатоманіття стилів мислення, розроблено їх класифікацію. Досліджено детермінанти процесів формування, розвитку та змін стилів мислення. Визначено конструктивні та перспективні за своїм потенціалом стилі мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності, які сприятимуть подальшому розвитку системи державного управління в Україні.

Окрему увагу приділено дослідженню соціальної ролі стилів мислення в процесах суспільних трансформацій та впливу їх на систему державного управління в аспекті світової глобалізації та інтеграції України.

Ключові слова: державне управління,