ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

ВДОВЕНКО Ігор Станіславович

УДК 372.8:621.3

ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ
ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Чернігівському державному педагогічному універ-ситеті імені Т.Г. Шевченка, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент

Торубара Олексій Миколайович,

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, декан індустріально-педагогічного факультету.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Коваленко Олена Едуардівна

Українська інженерно-педагогічна академія,

ректор;

кандидат педагогічних наук, доцент

Кадемія Майя Юхимівна

Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище,

заступник директора.

Захист відбудеться " 15 " вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.458.01 в Інституті професійно-технічної освіти АПН України, 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 98.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту професійно-технічної освіти АПН України, 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 98.

Автореферат розісланий " 11 " серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.С. Голіяд

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Прискорення науково-технічного прогресу, інтенсивний характер розвитку сучасних техноло-гічних процесів підвищує вимоги до професійних умінь працівників, зумовлює необхідність удосконалення підготовки фахівців. Сучасні робіт-ники, техніки, інженери мають володіти широким технічним світоглядом, бути здатними до оперативного реагування на будь-які зміни в техноло-гічному процесі, спроможними передбачити наслідки цих змін, планувати свої дії, самостійно визначати найбільш раціональні прийоми праці. Тому політика держави щодо формування сучасної професійної сфери суспіль-ства відіграє надзвичайно вагому роль.

На даному етапі дії державних органів мають спрямовуватися, насамперед, на створення сучасних виробництв і нових робочих місць, оптимізацію структури зайнятості населення на основі регулювання ринку праці. Вирішення цього питання потребує розробки та прийняття комплексу заходів державного регулювання, реалізації єдиної стратегії на державному рівні, спрямованої не тільки на забезпечення продуктивної роботи працюючого населення, а і посилення соціального захисту безробітних, а також осіб з обмеженими можливостями і таких, які не здатні на рівних витримувати конкуренцію на ринку праці.

Президентом України поставлено органам влади конкретне завдання щодо створення 5 млн. нових робочих місць. Перешкодою до виконання цього завдання може стати відсутність програми структурної перебудови народного господарства, програми інноваційного розвитку економіки, що передбачала б створення нових робочих місць за визначеними показниками та визначення пріоритетного розвитку окремих галузей економіки.

Практика останнього десятиріччя свідчить, що в багатьох регіонах за відсутності системної роботи органів влади, підприємств, закладів освіти наслідком стали диспропорції як в економічному розвитку, так і у рівнях професійної зайнятості населення й виникли невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили, дефіцит певних професій на ринку праці.

У зв’язку з цим у першу чергу необхідно розробити концепцію економічного й соціального розвитку кожного регіону з урахуванням їхньої специфіки та механізмів державного регулювання, що спрямовані на створення робочих місць шляхом залучення інвестицій, підтримки сільгоспвиробників, малого бізнесу чи самозайнятості.

З метою створення сприятливих умов для формування професійної сфери суспільства, необхідне прийняття пакета законів і нормативно-правових актів у сфері зайнятості, які давали б змогу здійснити правове забезпечення рішень уряду щодо зайнятості, порядку формування державного замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів у професій-ній сфері та створення робочих місць.

Також варто враховувати, що результативність професійної підго-товки є найважливішим фактором особистісного розвитку, забезпечення активної життєвої позиції кожної людини, засобом її індивідуальної самореалізації.

У цьому зв’язку нова політика в галузі професійної освіти у навчаль-них закладах повинна спрямовуватись на досягнення наступних взаємопов’я-заних цілей: сприяти розвиткові особистості; становленню громадянського суспільства; забезпеченню країни кваліфікованими, конкурентоспромож-ними робітниками з високим рівнем професійних знань, умінь та навичок, соціально активних членів суспільства з науковим світоглядом, творчим мисленням, високими духовними якостями та національною свідомістю.

У даний час професійно-технічна освіта в освітній ієрархії займає місце між середньою і вищою освітою. Однак можна прогнозувати, що у найближчій перспективі профтехосвіта стане обов’язковою базою для здобуття вищої освіти – економічної, технічної, сільськогосподарської. На сьогоднішній день в професійно-технічній освіті, як і в освіті взагалі, існує багато проблем. На думку фахівців, ПТО потребує реорганізації як загальної системи, так і окремих її ланок. Зокрема, нині гостро постало питання впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти. Важливість і нагальність вирішення цієї проблеми при всій очевидності для працівників профтехосвіти і науковців, на жаль, ще не до кінця усвідомлена суспільством.

Ефективне впровадження державних стандартів дозволить вирішити головне завдання, яке стоїть перед професійно-технічною освітою – забез-печення економіки робітничими кадрами, здатними працювати на рівні вимог передових країн світу. Реалізація стандартів профтехосвіти викли-кає необхідність наукового обґрунтування змісту і методик підготовки робітників відповідно до рівня розвитку сучасної психолого-педагогічної науки. В основу цього можуть бути покладені випробувані часом підходи до визначення структури й змісту загальноосвітніх предметів (П. Атутов, В. Беспалько, В. Давидов, М. Данилов, Л. Зоріна, В. Краєвський, В. Лед-ньов, М. Махмутов, В. Ченцов, А. Пінський, М. Скаткін, О. Сохор та ін.). Але вони не можуть бути повністю трансформовані на процес професійного навчання, оскільки тут істотний вплив чинять специфічні особливості професійної підготовки. У професійній педагогіці значний внесок у розв’язання проблеми добору й структурування навчального матеріалу внесли С. Батишев, А. Бєляєва, Б. Гершунский, М. Думченко, К. Катханов, І. Клочков, В. Сидоренко, Д. Тхоржевський, С. Шапоринький, О. Федорова, А. Шильникова й інші вчені.

Існуюча невідповідність між сформованими емпіричними підходами до визначення змісту освіти майбутніх робітників лісового господарства і необхідністю науково обґрунтованої побудови навчальних планів і програм створює протиріччя (зокрема, між потребами оновлення змісту і методик навчання та існуючими недоліками в практиці стандартизації професійно-технічної освіти; потребами в постійному пошуку нових підходів до вирішення існуючих проблем та стереотипами і застарілими поглядами на їх розв’язання; низьким рівнем професійної підготовки майбутніх фахівців та відсутністю необхідних для цього методичних засобів), для розв’язання якого необхідна розробка наукових основ комплексного підходу до побудови навчально-програмної документації і методик навчання. Це і зумовило вибір теми дослідження “Зміст і методика підготовки майбутніх кваліфікованих робітників лісового господарства”.

Зв’язок теми дослідження з науковими напрямами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується із загальною проблемою кафедри професійної освіти та безпеки життєдіяльності Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка і спрямована на вдосконалення професійної підготовки учнів професійно-технічних навчальних закладів. Тему дисертації затверджено Вченою радою Черні-гівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, протокол № від 9 червня 2004 року, та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № від 20 березня 2007 року).

Об’єкт дослідження – професійна підготовка учнів в професійно-технічних закладах освіти лісового господарства.

Предмет дослідження – зміст та методика підготовки учнів профе-сійно-технічних навчальних закладів з робітничої професії “Лісник”.

Мета дослідження – дидактично обґрунтувати та експериментально перевірити зміст і методику підготовки майбутніх кваліфікованих робітни-ків лісового господарства за професією “Лісник”.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що підготовка учнів професійно-технічних навчальних закладів за робітничою професією “Лісник”, буде ефективною, якщо в процесі підготовки використовувати систему взаємозв’язків із виробничою та соціальною сферою майбутньої трудової діяльності та в процесі навчання буде активізована пізнавальна діяльність учнів шляхом застосування новітніх технологій навчання.

Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження передбачено вирішення таких завдань:

1) здійснити аналіз сфери зайнятості в Україні і показати її вплив на діяльність системи професійно-технічної освіти;

2) розкрити процеси взаємодії системи державного регулювання зайнятості населення та стандартизації професійно-технічної освіти;

3) обґрунтуванні оптимальних шляхів підвищення ефективності підготовки фахівців у системі професійно-технічної освіти на прикладі професії “Лісник”.

4) дидактично обґрунтувати і експериментально перевірити на доступність зміст підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за спеціальністю “Лісник”;

5) розробити і експериментально оцінити методику підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за спеціальністю “Лісник”.

Методологічна основа дослідження визначається науковими положеннями про творчу природу особистості та її різнобічний розви-ток; діяльнісну природу здібностей індивіда; зв’язок теорії з практикою; необхідність наукового пізнання взаємозв’язків у природі, суспільстві і мисленні; закономірності психічного розвитку особистості, теорії оптимізації та активізації навчально-виховного процесу.

Нормативна база дослідження. Процес дослідження базувався на основних положеннях Законів України “Про загальну середню освіту”, “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, на рішеннях Другого Всеукраїнського з’їзду працівників освіти, положеннях Національної доктрини розвитку освіти, рішеннях Загальних зборів АПН України “Про концептуальні засади та основні напрями розвитку професійно-технічної освіти в Україні” від 5 грудня 2003 р., постанові Верховної Ради України “Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні” від 3 квітня 2003 р., Концепції розвитку професійно-технічної (профе-сійної) освіти в Україні, затвердженої 5 липня 2004 р., Указі Президента України “Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні” від 18 вересня 2004 р., інших нормативних документах.

Теоретичною основою дослідження є праці з формування змісту професійної освіти (С.Я. Батишев, А.П. Беляева, Б.С. Гершунський, С.У. Гон-чаренко, М.І. Думченко, І.А. Зязюн, М.І. Кравцов, Ю.А. Кустов, В.С. Ледньов, М.І. Махмутов, Н.Г. Ничкало, А.А. Пінський, В.В. Шапкін, М.І. Шкіль та ін.); з психологічних основ діяльності (Б.Г. Ананьєв, О.М. Кабанова-Меллер, І.Я. Каплунович, Т.В. Кудрявцев, М.М. Кольцова, Б.Ф. Ломов, Н.О. Мен-чинська, І.П. Павлов, А.В. Петровський, Р.Я. Пономарьов, І.М. Сеченов, І.С. Якиманська, Н.Ф. Четверухін) управління навчально-пізнавальною діяль-ністю особистості (П.Я. Гальперін, В.А. Козаков, Ю.І. Машбиць, А.І. Раєв, Н.Ф. Тализіна).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних припущень використано комплекс методів дослідження:

теоретичних (вивчення й аналіз психолого-педагогічної і навчаль-но-методичної літератури та обґрунтування на основі цього теоретичних положень дослідження);

емпіричних (спостереження навчального процесу в професійно-техніч-них закладах освіти, аналіз підготовки фахівців для лісового господарства, тестування, спостереження за динамікою формування професійних умінь в процесі навчання за професією галузі лісового господарства, педагогічний експеримент (констатувальний, пошуковий і формувальний) і наступний аналіз та узагальнення його результатів з використанням статистичної обробки кількісних показників.

Експериментальна база дослідження. Щорський професійний ліцей лісового господарства. Всього дослідженням було охоплено 398 учнів та 23 викладачі і майстри виробничого навчання.

Організація дослідження. Дослідження проводилось поетапно протягом 2003 – 2007 років.

На першому етапі (2003-2004 рр.) вивчався досвід та стан розвитку професійно-технічної освіти України, аналізувалась психолого-педагогіч-на та методична література, визначалась роль економічних та соціокуль-турних факторів у системі підготовки молоді до робітничих професій, визначалася експериментальна база, проводився констатувальний експери-мент, формувалася робоча гіпотеза дослідження. Були сформульовані умови, що покликані забезпечити ефективну підготовку до робітничих професій для лісового господарства.

На другому етапі (2004-2005 рр.) початок дослідно-експеримен-тальної роботи в професійно-технічних навчальних закладах з метою уточнення змісту стандарту підготовки; аналіз одержаних даних для вироблення остаточного його варіанту.

На третьому етапі (2005-2007 рр.) експериментальне визначення умов підвищення результативності занять з професійного навчання; перевірка методики підготовки до професії “Лісник”; обробка та уза-гальнення матеріалів дослідження, формулювання висновків; розробка рекомендацій для викладачів; оформлення дисертаційної роботи.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше розкрито взаємозв’язок між системою державного регу-лювання зайнятості населення та стандартами професійно-технічної освіти; теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено доціль-ність використання системи практичних завдань, спрямованих на розвиток професійних умінь учнів; показано вплив змін у сфері зайнятості на діяльність системи професійно-технічної освіти; визначено умови (серед яких однією з головних визначено оптимальну реалізацію міжпредметних зв’язків) і засоби їх реалізації (методи і методичні прийоми формування професійних знань і навичок); подальшого розвитку одержали теоретичні підходи до визначення змісту і методики підготовки кваліфікованих робітників лісового господарства (на прикладі професії “Лісника”).

Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні та розробці державного стандарту підготовки учнів професійно-технічних навчальних закладів за професією “Лісник”; розробці системи практичних завдань з підготовки лісника, системне виконання яких, впливає на рівень сформованості професійних умінь за цією професією.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичній розробці та обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; органі-зації та проведенні дослідно-експериментальної роботи, спрямованої на перевірку стандарту професійної підготовки “Лісника”, аналізі та узагальненні результатів проведеного дослідження.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методоло-гічним обґрунтуванням його вихідних позицій; багатогранним аналізом психолого-педагогічних закономірностей управління навчальною діяльністю; застосуван-ням системи взаємодоповнюючих методів, адекватних об’єкту, меті та завданням дослідження; науково-експериментальною роботою і можливістю її втілення; кількісним і якісним аналізом набутих учнями теоретичних знань і практичних умінь та навичок у процесі профе-сійно-технічної підготовки, організацією педагогічного експерименту відповідно до цілей навчання і завдань дослідження.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійсню-вались шляхом публікації праць. Основні положення і результати дослі-дження допо-відались на Міжнародних науково-практичних конференціях “Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології” (м. Київ, 2007 р.), “Модернізація освіти: пошуки, про-блеми, перспективи” (м. Ялта, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання переходу трудової підготовки учнів на новий зміст навчання” (м. Чернігів, 2006-2007 рр.), щорічних звітно-наукових конференціях кафедри професійної освіти та безпеки життєдіяльності Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Резуль-тати дослідження апробовані й використовуються особисто автором у процесі професійної підготовки майбутніх робітників лісового господарства у Щорському професійному ліцеї лісового господарства (Чернігівська обл.).

Результати дослідження знайшли впровадження в навчально-виховному процесі Маневицького професійного ліцею Волинської області (довідка № /28-02 від 17.05.2007 р.), Глухівського професійного ліцею (довідка № від 29.05.2007 р.), Хмільницького аграрного центру профе-сійно-технічної освіти (довідка № від 21.05.2007 р.), Щорського професій-ного ліцею лісового господарства (довідка № /225 від 05.06.2007 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викла-дені у 8 публікаціях, які являють собою наукові статті та методичний посібник. З них 5 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Публікації одноосібні.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох роз-ділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку вико-ристаних джерел – 178 найменувань. Дослідження містить 8 рисунків, 9 таблиць, 3 додатки на 49 сторінках. Повний обсяг дисертаційної роботи – 202 сторінки. Основний текст – 167 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність і доцільність науко-вого пошуку з обраної проблеми, сучасний стан її дослідження, визначено її об’єкт, предмет, мету, концептуальні ідеї, сформульовано гіпотезу, основні завдання й методи дослідження; викладено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи; наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження у навчальний процес.

У першому розділі “Теоретичні засади вдосконалення професійної підготовки робітників лісового господарства” здійснено аналіз сфери зайнятості трудових ресурсів в Україні, показано вплив змін у сфері зайнятості на діяльність системи професійно-технічної освіти, розглянуто проблеми розвитку професійно-технічної освіти в умовах ринкової економіки, розкрито взаємозв’язок між системою державного регулювання зайнятості населення та стандартами професійно-технічної освіти.

За результатами дослідження встановлено, що зайнятість трудових ресурсів держави формується під впливом комплексу факторів – демогра-фічних, економічних, техніко-технологічних, соціальних, організаційних, психологічних, політичних тощо. Ці ж фактори впливають і на діяльність системи професійно-технічної освіти, що вказує на її взаємозалежність з інституціями, що займаються зайнятістю населення. Зайнятість – складна економічна категорія, яка відповідно до своєї багатогранності має широку класифікаційну розгалуженість. Зайнятість об’єднує виробництво, підго-товку трудових ресурсів і їх використання на ринку праці, а її структура визначає характер їхніх взаємозв’язків. Важливою складовою зайнятості є її соціальна сутність, що відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних потреб. При організації професійно-технічної освіти необхідно враховувати, що зайнятість відрізняється за концепцією, видами та формами.

У дисертації показано, що зайнятість трудових ресурсів є надзви-чайно розгалуженою системою зв’язків у розподілі праці між сферами та галузями суспільного виробництва, а також всередині галузей, по видах робіт, ділянках виробництва, у масштабі всієї виробничої сфери держави та її окремих територіальних одиниць. Ця розгалуженість потребує від професійно-технічної освіти підготовки широкої гами різних спеціалістів з урахуванням змін, що відбуваються на виробництві.

Виходячи з проведеного аналізу проблем зайнятості населення у дисер-тації зроблено висновок про те, що професійно-технічна освіта є одним із важливих чинників забезпечення раціонального використання трудових ресур-сів. Професійно-технічна освіта – це система не тільки переважного забезпе-чення робітничими кадрами підприємств і організа-цій, а й стійка державна освітня структура з обов’язковим державним замовленням, ліцензованим обсягом та ін., що забезпечує на державному рівні базову професійну, освітню, культурну підготовку великої частини населення держави.

Сучасний стан розвитку професійно-технічної освіти вказує на під-вищення темпів її розвитку, тобто держава орієнтується на активні заходи щодо зайнятості населення. Така орієнтація буде призводити до подаль-шого зростання ролі профтехосвіти у вирішенні цього питання. В таких умовах виникає необхідність розроблення загальнодержавних стандартів професійно-технічної освіти. Нагальність розробки державних стандартів професійно-технічної освіти зумовлена сукупністю взаємопов’язаних фак-торів, зокрема досить динамічними змінами вимог до якості професійної підготовки фахів-ців, змісту та організаційно-педагогічних форм навчання, впровадження інноваційних підходів у сучасній навчально-виробничій діяльності. Стандарт повинен стати основним інструментом управління якістю освітянської галузі на державному рівні.

За останні роки в Україні здійснюється цілеспрямована науково-мето-дична, організаційно-педагогічна, нормативно-правова робота, спря-мована на розробку державних стандартів професійно-технічної освіти. Проведений аналіз нормативних актів дає підстави стверджувати, що сьогодні в Україні фактично створено нормативно-правове й теоретичне підґрунтя стандартиза-ції. Тому є всі підстави вважати, що проблема роз-робки державних стандартів профтехосвіти лежить не стільки в площині теоретичних досліджень, скільки в площині її практичної реалізації.

Прийняття науково-обґрунтованих стандартів з урахуванням сучас-них і перспективних потреб суспільства, інформаційно-технологічних досягнень сприятиме забезпеченню державного впливу на рівень профе-сійної кваліфі-кації робітничих кадрів у різних галузях промисловості, сільського господар-ства та сфери обслуговування, а також державного контролю за додержанням необхідного змісту та якості професійного навчання у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ) різних типів, профілю і форм власності.

Як свідчить досвід розвинених країн, стрижневим питанням стандар-тів професійно-технічної освіти є професійно-кваліфікаційна структура. Ринкова економіка має потребу в робітниках різного рівня кваліфікації. Тому й виникає необхідність створення нової професійно-кваліфікаційної структури та організації диференційованого підходу до підготовки кадрів з різних видів кваліфікації. Основними елементами у цій структурі є держав-ний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників і кваліфікацій-ні характери-стики випускників відповідно до професій цього переліку.

Процес стандартизації професійно-технічної освіти актуалізує проблему визначення змісту навчання, його відбору, систематизації, структурування з урахуванням галузевої спрямованості підготовки робітничих кадрів. При цьому особливої актуальності набуває питання про загальноосвітні, культуро-логічні, екологічні, правові й інші знання, без яких професійна освіта сьогодні неможлива. Все це викликає необхідність у переорієнтації навчальних планів, включення до них нових предметів, які давали б учням знання з новітніх техно-логій, іноземних мов, основ філософії, розуміння різних культур тощо. Таким чином, навчальні плани і програми повинні відповідати не тільки технічним вимогам відповідних галузей виробництва, а й забезпечувати загальну підго-товку, яка необхідна для індивідуального культурного розвитку особистості.

Враховуючи характер нових соціально-економічних умов, для яких характерні стрімкі зміни на ринку праці, безробіття, проблеми трудової зайнятості, у змісті професійного навчання слід передбачити психолого-педагогічний компонент, спрямований на оволодіння майбутніми квалі-фікованими робітниками знаннями і вміннями, які сприятимуть забезпе-ченню їх психологічної стійкості, адаптації на сучасному виробництві.

Вдосконалення підготовки майбутніх кваліфікованих робітників по-винно ґрунтуватися на пріоритетних заходах, що забезпечать формування належного рівня загальної і професійної освіти у випускників професійно-технічних навчальних закладів. До них варто віднести, в першу чергу, поглиблення фундаментальних знань учнів, оскільки нинішні випускники досягнуть професійного розквіту через 10-20 років і їх необхідно не “начиняти знаннями” сьогодення, а готувати до сприйняття нової техніки та технологій, ознайомлювати з технологічними принципами дій, які не змінюються тривалий час. Не менш важливою слід розглядати реалізацію інтеграції змісту освіти та диференціацію змісту навчання за основними видами чи об’єктами професійної діяльності, професійне спрямування знань і встановлення раціо-нального співвідношення теоретичного та практичного навчання.

У процесі дослідження було встановлено, що у практичній діяль-ності по створенню стандартів недостатня увага приділяється питанню інтеграції знань і вмінь. Термін “інтеграція” вживається у професійній педагогіці в основному стосовно інтеграції професій. Належна увага до цього аспекту змісту освіти може суттєво вплинути на підвищення якості професійно-технічної освіти. Йдеться про те, що учні професійно-тех-нічних навчальних закладів, особливо тих, де вони отримують і загальну середню освіту, повинні вчитися не у двох “різних світах” – загально-освітньому і професійному, а в одному інтегрованому, цілісному. Тому поглиблення фундаментального компоненту загальної освіти і його інте-грація з професійно-технічним циклом дисциплін – надзвичайно важливий аспект розвитку змісту освіти, який не може залишитися поза межами подальшого вдосконалення професійно-технічної освіти. Це забезпечить наступність і взаємозв’язок загальної і професійно-технічної освіти як єдиних ланок системи безперервної освіти.

Показано, що у дидактиці професійної освіти надзвичайно важливу роль відводять сучасним активним формам і методам навчання, зокрема тренінгам, рольовим іграм, роботі у групах і парах, інтелектуальному штурму, презента-ціями, інсценізаціям тощо. Їх використання має забезпе-чувати розвиток мотивації до навчання учнів ПТНЗ і сприятиме підви-щенню ефективності навчально-виховного процесу. Навчально-виробни-чий процес має спрямову-ватися на адаптацію кваліфікованого робітника до вимог технологічного розвитку конкретної галузі виробництва, форму-вання широкої, ініціативної особистості, високого рівня її професійної компетентності здатності до само-організації і самореалізації у професійній діяльності, готовності до вирішення виробничих завдань і розв’язання соціально-економічних проблем.

У другому розділі “Розробка та експериментальна перевірка змісту і методики підготовки майбутніх кваліфікованих робітників лісового господарства” проаналізовано підходи до визначення змісту і методики підготовки кваліфікованих робітників лісового господарства (на прикладі професії “Лісника”), викладено умови і засоби їх реалізації, наведено результати та аналіз дослідно-експериментальної роботи.

Стратегічними напрямами реорганізації професійно-технічної освіти вважається забезпечення високого рівня якості підготовки фахівців та формування такої системи підготовки робітничих кадрів, що спроможна задовольнити сучасні потреби суспільства у спеціалістах різних галузей, з швидкою адаптацією до динамічних умов професійної діяльності, тобто здатністю майбутніх робітників до розширення, оновлення й поповнення знань і умінь. Реалізація цих завдань у закладах професійно-технічної освіти передбачає визначення дидактичного завдання, тобто постановку цілей і визначення навчального змісту, адекватного перспективам соціально-економічного та науково-технічного розвитку. Тому головним методом дослідження професійно-технічної освіти, як це обґрунтовано в дисертаційному дослідженні, має бути програмно-цільовий метод, який передбачає визначення оптимальних цілей освіти, їх конкретизацію у відповідності до умов та формування програм забезпечення досягнення цілей за виконавцями та термінами виконання. Це дає підстави розглядати зміст навчання як систему знань, умінь, навичок, рис творчої діяльності, світоглядних і поведінкових якостей особистості, що зумовлені вимогами суспільства до робітників відповідної кваліфікації та профілю.

Обґрунтування змісту професійної підготовки майбутніх кваліфіко-ваних робітників у нашому дослідженні здійснювалося поетапно. На пер-шому етапі, який мав прогностичне спрямування, передбачалось отримати інформацію про характер, умови майбутньої трудової діяльності кваліфі-кованих робітників за професією “Лісник” і про зміст професійної під-готовки, яка потрібна для успішного виконання цієї діяльності. Результати дослідження знайшли своє відображення в прогностичній професійній моделі кваліфікованого робітника. На другому етапі на основі прогностич-ної моделі кваліфікованого робітника розроблялася кваліфікаційна харак-теристика випускника професійно-технічного навчального закладу. Вона являла собою сукупність вимог, якими визначаються його професійні знання, вміння та навички. Розроблена у процесі дослідження кваліфі-каційна характеристика випускника професійно-технічного навчального закладу склала основу Державного стандарту професійно-технічної освіти України за професією “Лісник”. У дисертаційній роботі обґрунтовано, що відповідно до цього стандарту майбутній лісник повинен знати: поло-ження, інструкції, накази, розпорядження та інші документи, що належать до виконання його обов’язків. Топографічні, ландшафтні та лісорослинні умови й особливості обходу. Правила пожежної безпеки і санітарні правила в лісах. Правила відпуску деревини на пні. Правила і терміни полювання. Правила сінокосіння, випасу худоби та інших побічних корис-тувань у лісі, а також правила охорони праці. Норми відповідальності за порушення лісового законодавства. Правила поводження з вогнепальною зброєю та її застосування. Порядок видавання та оформлення документів на різні види лісокористування, складання і пред’явлення протоколів про лісопорушення, порушення правил полювання, накладання арешту на лісову, мисливську та іншу продукцію. Організацію і технологію робіт при сівбі й садінні лісу, сприянні природному поновленню, догляді за лісом та лісовими культурами, у побічному користуванні лісом, на заготівлі лісо-вого насіння з лісонасіннєвого матеріалу. Технічні умови і стандарти на лісове насіння та лісонасіннєвий матеріал, харчові продукти лісу, лікарські рослини і технічну сировину, деревну зелень, що заготовлюються. Основні знання про будову деревини та її властивості. Способи і засоби гасіння лісових пожеж. Ознаки появи і поширення шкідників та хвороб лісу. Правила приймання і відпуску лісопродукції, правові знання та основи галузевої економіки; повинен уміти: Здійснювати охорону лісів, стаціо-нарних пунктів спостереження за лісом, телефонних ліній, пізнавальних знаків для авіації, мостів і лісовпорядних знаків та іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним обході. Проводити державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, що пере-буває в користуванні підприємств, установ, організацій, підприємств сіль-ського господарства і громадян. Давати вказівки щодо усунення порушень лісового законодавства, правил пожежної безпеки, встановленого порядку ведення лісового господарства та лісокористування. Затримувати у вста-новленому порядку осіб, винних у лісопорушеннях і порушеннях правил полювання, з накладанням арешту на незаконно добуту в лісі та на шляху з лісу продукцію. Проводити у встановленому порядку огляд речей, а також вилучення у правопорушників лісової і мисливської продукції, знарядь порушень і документів на них. Складати протоколи про виявлені порушен-ня лісового законодавства, правил пожежної безпеки, правил полювання на землях лісового фонду і передає їх у лісництво або майстрові лісу. Повідомляти посадову особу вищого рівня про появу в лісі шкідників і хвороб лісу. В межах закріпленого обходу надавати допомогу майстрові лісу в організації і проведенні лісогосподарських та лісокультурних робіт, контролі за відведенням лісосік, а також лісових ділянок під сінокосіння, пасовища та інші види користувань, показі в безпосередньому при проведенні лісовпорядкування меж, межових знаків, квартальних просік, візирів тощо. Приймати і відпускати лісопродукцію.

На основі вимог до змісту професійної діяльності майбутнього лісника розроблено відповідний навчальний план. Доступність змісту навчання, покладеного в основу навчального плану оцінювалась. Визна-чення доступності навчального матеріалу вимагає встановлення рівнів його засвоєння, які б дозволили з необхідною імовірністю проаналізувати результати дослідження, зробити правильні висновки про доцільність та ефективність запропонованого змісту навчання.

На основі підходів обґрунтованих В.П. Беспальком, нами було визначено чотири рівні засвоєння знань і умінь учнів:

1-й рівень – учнівський (розпізнавальний): учень може серед певної сукупності інформації розпізнавати, відрізняти окремі поняття (дії) або представляти їх у готовому вигляді;

2-й рівень – алгоритмічний: учень може відтворювати засвоєні знання і уміння та застосовувати їх за аналогією в типових ситуаціях;

3-й рівень – евристичний: учень достатньо володіє знаннями та уміннями, легко застосовує їх у нових не дуже складних умовах, виконує завдання певного типу;

4-й рівень – творчий: учень володіє всією сукупністю знань і умінь, набутих у ході вивчення матеріалу програми, самостійно їх поповнює, застосовує в нових нестандартних ситуаціях, розв’язує складні завдання.

Перевірка рівня засвоєння знань здійснювалась за допомогою контрольних робіт. Для діагностування теоретичних знань учнів було виділено наступні галузі знань професійної діяльності “Лісника”: основи галузевої економіки і підприємництва; основи правових знань; інформа-ційні технології; правила дорожнього руху; основи ботаніки, дендрології та лісового ґрунтознавства; основи лісівництва та лісовідновлення; лісова таксація з основами лісової зйомки; технологія лісокористування з основами деревознавства і товарознавства; охорона і захист лісу; лісогосподарські машини; основи електротехніки; організація і технологія лісогосподарсько-го виробництва; охорона праці. Результати контрольних робіт оцінюва-лись за двадцятибальною шкалою. За цілком вірну відповідь на учнів-ському рівні учень отримує один бал, алгоритмічному – два бали, евристич-ному – три, а якщо відповідь була дана на творчому рівні, то отримує – чотири бали. Для переведення бальної оцінки у звичайну шкалу, здійсню-валася така градація набраних учнями балів: 0-5 балів – “незадовільно”, 6_балів – “задовільно”, 11-15 балів – “добре”, 16-20 балів – “відмінно”.

Аналіз результатів контрольних робіт показав, що учні засвоїли зміст навчального матеріалу різних галузей знань з неоднаковою якістю. Такий результат засвідчив, що зміст першого варіанту навчальних програм неоднаковою мірою посильний для учнів. Відкоректований зміст пройшов повторну перевірку на доступність. Встановлено, що його корекції вдалося забезпечити необхідний рівень доступності теоретичного навчального матеріалу.

Відповідно до теоретичних знань розроблялися вимоги до практич-ної підготовки учнів. Аналіз результатів перевірки сформованості в учнів практичних умінь показав що більше, ніж у 75% учнів, практичні уміння сформовані на оцінку “добре” та “відмінно”, а це дає підстави вважати, що практичні роботи доступні для виконання учнями.

Показано, що відсутність чітко розробленої методики викладання змісту навчання у професійно-технічному навчальному закладі, навчальної та методичної літератури негативно впливає на ефективність навчального процесу. Тому існує необхідність обґрунтування шляхів підвищення ефек-тивності методики підготовки учнів з професії “Лісник”. Однією з голов-них умов вдосконалення підготовки майбутніх лісників у дослідженні обрано оптимальну реалізацію міжпредметних зв’язків. Обґрунтовано, що педагогічна цінність міжпредмених зв’язків при підготовці до певної професії полягає в тому, що їхня успішна реалізація дозволяє учням: краще зрозуміти наукові закони та закономірності, які використовуються при створенні технічних об’єктів і технологічних процесів; впевнитись у складній взаємодії науки, техніки і виробництва; порівнювати переваги та недоліки окремих технічних об’єктів, технологічних процесів тощо; оцінювати можливості використання конструкційних матеріалів, їх коло й умови використання та обробки; критично та свідомо оцінювати якості та можливості використання техніки, а також якість виготовленої продукції; здійснювати оптимальну за продуктивністю та безпечну за характером трудову діяльність, впроваджувати на робочому місці елементи наукової організації праці; застосовувати доступний математичний апарат у процесі навчання та праці; конструювати та створювати (на доступному для учнів) нові технологічні об’єкти та проводити їх реконструкцію і удосконалення; оволодівати передовими прийомами праці у відповідності з науково-технічним прогресом.

У дослідженні для встановлення міжпредметних зв’язків було обра-но їхню класифікацію за часовим критерієм. З точки зору підвищення ефективності занять з професійної підготовки було прийнято до уваги переважно наступні та супутні зв’язки. В основу реалізації міжпредметних зв’язків було покладено навчальні творчі завдання міжпредметного харак-теру. Спеціально складені завдання спрямовувалися на формування в учнів необхідності усвідомити важливість знань з загальноосвітніх пред-метів у майбутній професійній діяльності на виробництві. Завдання перед-бачали відтворення, повторення, закріплення, систематизацію та викори-стання знань учнів з різних навчальних предметів. Вони забезпечували сполучення репродуктивної та пошукової пізнавальної діяльності учнів, що здійснювалася під безпосереднім керівництвом учителя.

У процесі дослідження в експериментальних групах міжпредметні зв’язки використовувались систематично із залученням повного арсеналу їх реаліза-ції, в контрольних групах використання зв’язків між навчаль-ними дисциплі-нами носило епізодичний характер з обмеженим колом засобів їх реалізації. Для виявлення впливу систематичного та епізодич-ного викори-стання між-предметних зв’язків на ефективність підготовки учнів з професії “Лісник” про-водилися контрольні роботи. Їх зміст був побудований так, щоб для відповіді на контрольні запитання учням необ-хідно спиратись на знання, отримані при вивченні предметів: математика, фізика, біологія, інформатика, креслення, та виробниче навчання. Кожна правильна відпо-відь на запитання оцінювалась у 2 бали, якщо відповідь була частково правильна, тоді – 1 бал. Експеримент проводився з учнями першого курсу наприкінці навчального року. В експериментальному навчанні брали участь 175, в контрольному – 156 учнів.

Для виявлення відмінностей у результатах перевірки експерименталь-них і контрольних груп було обрано критерій Колмогорова-Смирнова Дані експерименту і додаткові розрахункові величини занесемо в табл. 1.

Таблиця 1

Вплив міжпредметних зв’язків на процес засвоєння знань учнями

Відсоток правильних відповідей на запитання

X | Абсолютна частота в групі класів | Накопичена частота | Значення функції розподілення | Різниця

S1(x)-S2(x)

контр.

f1 | експер

f2 | f1 | f2 | S1(x)= f1/n1 | S2(x)= f2/n2 | 100-91 | 6 | 13 | 156 | 175 | 1,00 | 1.00 | 0,00 | 90-81 | 13 | 26 | 150 | 162 | 0,96 | 0,93 | 0,03 | 80-71 | 27 | 39 | 137 | 136 | 0,88 | 0,78 | 0,10 | 70-61 | 54 | 68 | 110 | 97 | 0,71 | 0,55 | 0,16 | 60-51 | 32 | 16 | 56 | 29 | 0,36 | 0,17 | 0,19 | 50-41 | 15 | 8 | 24 | 13 | 0,15 | 0,07 | 0,08 | 40-31 | 6 | 3 | 9 | 5 | 0,06 | 0,03 | 0,03 | 30-21 | 3 | 2 | 3 | 2 | 0,02 | 0,01 | 0,01 | n1= 156, n2= 175

За результатами експерименту встановлено, що з вірогідністю 0,99 учні експериментальних груп завдяки систематичному використанню міжпред-метних зв’язків у процесі навчання точніше відповідали на контрольні запитання. Про величину розриву можна судити з того, що 83,4% учнів експериментальних класів виконали завдання на оцінку “добре” та “відмінно”, в контрольних класах таких було 64,1%.

У дисертації показано, що на ефективність професійного навчання в значній мірі впливає вибраний метод навчання. Не може існувати одного універсального методу навчання, оскільки кожен з них має свої переваги та недоліки. Їх вибір залежить від ряду чинників: мети і завдань навчання; тривалості навчання; фінансових можливостей; наявності належної матеріальної бази; складу учасників навчання (їх кваліфікація, мотивація, рівень підготовки); кваліфікації і компетенції викладачів та ін. Аналіз літературних джерел та існуючого практичного досвіду дозволив визначити методи формування професійних знань і навичок. Їх умовно можна розділити на три групи: методи навчання, вживані на робочому місці; методи навчання, вживані поза робочим місцем; методи, які в рівній мірі підходять для кожного з двох перших варіантів.

Нами було проведено експериментальну роботу з метою перевірки гіпотези про те, що застосування системи обраних для дослідження методів професійного навчання учнів сприяє підвищенню ефективності засвоєння знань. Тобто, учні експериментальних груп, в яких зазначені методи навчання застосовували систематично, будуть одержувати більш високі оцінки, ніж учні контрольних груп, в яких дані засоби викори-стовували розрізнено та епізодично. Зміст контрольних робіт ґрунтувався на вимогах кваліфікаційної характеристики професії “Лісник”. Відповіді на завдання контрольних робіт оцінювались набраними балами. Кількісні показники результатів експери-менту наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Вплив методів навчання на результативність професійної підготовки |

Категорія 1 (незадовільно) | Категорія 2 (задовільно) | Категорія 3 (добре) | Категорія 4 (відмінно) | Контрольні класи n1=156 | О11=12 | О12=59 | О13=67 | О14=18 | Експеримен-тальні класи n2=175 | О21=6 | О22=42 | О23=94 | О24=33 | Результати експериментальної роботи дають підстави стверджу-вати з вірогідністю 0,99, що системне використання сучасних методів навчання позитивно впливають на зростання рівня засвоєння знань учнями.

ВИСНОВКИ

Проведене нами теоретико-експериментальне дослідження дозво-ляє сформулювати основні висновки дисертаційного дослідження.

1. Проведене дослідження показало, що зайнятість трудових ресур-сів держави формується під впливом комплексу факторів – демографічних, економічних, техніко-технологічних, соціальних, організаційних, психоло-гічних, політичних тощо. Ці ж фактори впливають і на діяльність системи професійно-технічної освіти, що вказує на її взаємозалежність з інституці-ями, що займаються зайнятістю населення. Професійно-технічна освіта є одним із важливих чинників забезпечення раціонального використання трудових ресурсів. Професійно-технічна освіта – це система не тільки переважного забезпечення робітничими кадрами підприємств і організа-цій, а й стійка державна освітня структура з обов’язковим державним замовленням, ліцензованим обсягом та ін., що забезпечує на державному рівні базову професійну, освітню, культурну підготовку великої частини населення держави.

2. Сучасний стан розвитку професійно-технічної освіти вказує на підвищення темпів її розвитку, тобто держава орієнтується на активні заходи щодо зайнятості населення. Така орієнтація буде призводити до подальшого зростання ролі профтехосвіти у вирішенні цього питання. В таких умовах виникає необхідність розроблення загальнодержавних стан-дартів професійно-технічної освіти. Нагальність розробки державних стан-дартів професійно-технічної освіти зумовлена сукупністю взаємопов’я-заних факторів, зокрема досить динамічними змінами вимог до якості про-фесійної підготовки фахівців, змісту та організаційно-педагогічних форм навчання, впровадження інноваційних підходів у сучасній навчально-виробничій діяльності. Стандарт повинен стати основним інструментом управління якістю освітянської галузі на державному рівні.

3. Актуальність проблеми підвищення рівня професійної підготов-ки учнів профтехучилищ визначає необхідність удосконалювання навчаль-но-програмної документації і методик навчання з кожного навчального предмету. Невідповідність між існуючими емпіричними підходами до визначення змісту освіти майбутніх робітників лісового господарства і необхідністю науково обґрунтованої побудови навчальних планів і про-грам створило протиріччя, для вирішення котрого потрібна розробка наукових основ комплексного підходу до побудови навчально-програмної документації і методики підготовки майбутніх робітників, обґрунтування оптимальних шляхів підвищення ефективності підготовки фахівців.

4. Результати проведеного дослідження дають підстави розглядати зміст навчання як систему знань, умінь, навичок, рис творчої діяльності, світоглядних і поведінкових якостей особистості,