ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Воробйова Інна Вікторівна

УДК [159.922+340.11]:17.022.1-057.36

ІМІДЖ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ

ПРАВОСВІДОМОСТІ ГРОМАДЯН

Спеціальність: 19.00.06 – юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ,

Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Жданова Ірина Вячеславівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ

кафедра прикладної психології, доцент кафедри.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Самойлов Микола Григорович,

Харківська державна академія фізичної культури,

завідувач кафедри психології та педагогіки;

кандидат психологічних наук, доцент

Назаров Олег Олександрович,

Університет цивільного захисту України,

перший проректор з навчальної та методичної роботи.

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України,

лабораторія психології мас і спільнот, м.Київ.

Захист відбудеться 27 червня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ, за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 26 ” травня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.В. Макаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах сучасного розвитку суспільства, пов’язаного з процесами розбудови демократичної та правової держави в Україні, відбувається становлення владних структур, нової політичної системи суспільства. Процес реформування органів державної влади відповідно до прагнення України зайняти гідне місце серед демократичних європейських країн з ринковою економікою розвивається досить інтенсивно. Одним із напрямів цього процесу є удосконалення та розвиток системи МВС, її наближення до європейських стандартів охорони громадського порядку.

Зростання злочинності, прорахунки та недоліки в діяльності міліції, що викликають невдоволення громадян або значний суспільний резонанс, негативний досвід особистих контактів населення з працівниками міліції – все це ставить перед правоохоронними органами нові завдання, зумовлює потребу перегляду стратегічних напрямів їх діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Важливими напрямами вирішення цієї проблеми є створення позитивного іміджу працівників міліції, зростання правової свідомості громадян, їх готовності брати участь у вирішенні правоохоронних проблем. Одним із аспектів діяльності у цих напрямах є вивчення оцінок та ставлень громадян до силових структур взагалі та органів внутрішніх справ зокрема. Ці оцінки і ставлення безпосередньо пов’язані з явищами юридичного характеру та визначаються як сукупність оціночних ставлень до права та практики його застосування. В цих оціночних ставленнях, які входять до структури правосвідомості громадян та характеризують її стан, віддзеркалюються змістові аспекти іміджу працівника міліції.

Вказані напрями діяльності органів внутрішніх справ відбито у „Програмі формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки”, схваленої рішенням Колегії МВС України від 10 січня 2003 року. Однак, реалізація на практиці основних програмних положень неможлива без всебічного, глибокого наукового аналізу проблеми іміджу працівника міліції як чинника розвитку правосвідомості громадян та психологічних аспектів його формування і функціонування.

Вивчення проблеми правової свідомості проводиться досить тривалий період часу. Правосвідомість досліджувалася ще за радянські часи такими науковцями як І.Є. Фарбер, О.А. Лукашева, А.Р. Ратінов та інші. В сучасний період проблема правосвідомості висвітлюється в роботах таких науковців як: В.Л. Васильєв, М.І. Єнікєєв, О.М. Столяренко, О.В. Землянська, О.С. Денисова, І.А. Омельчук, В.І. Темченко, Г.В. Тригубенко та інші. Проте, відмічається неоднозначність трактування різними авторами поняття правосвідомості, невирішеність питання про її структурні елементи, відсутність єдності поглядів на об’єкт, який відображається у правовій свідомості, – все це істотно ускладнює процес формування та розвитку правосвідомості, оскільки не дозволяє точно встановити чинники, що впливають на неї. В літературі практично не розглядався імідж працівника міліції як чинник, що впливає на правосвідомість громадян.

Наукові дослідження іміджу міліції України в останні часи набувають все більшого розвитку. Питання щодо іміджу міліції розглянуто в роботах науковців, що працюють в різних напрямах психології, права, соціології, паблік рилейшнз та іміджелогії. На сьогодні вивчено окремі складові іміджу міліції (І.В. Зозуля, В.С. Медведєв, Г.Г. Почепцов, О.Л. Порфімович, В.О. Соболєв, С.В. Табан), визначено деякі шляхи його формування (В.О. Олефір, О.І. Пометун, Ю.Р. Сурм’як, О.В. Ряшко), розглянуто застосування сучасних ПР-технологій у створенні позитивного іміджу правоохоронця (О. Балинська, О.М. Бандурка, І.Д. Казанчук, А. Сарвас). Що стосується психологічних досліджень іміджу взагалі та іміджу міліції зокрема, то таких робіт на сьогодні ще замало (Т.Г. Зайцева, А.О. Кононенко, В. Маценко, І.М. Мельник, Є.Б. Перелигіна, Т.В. Скрипаченко). Недостатньо висвітленими у психологічній науці залишаються питання щодо психологічного змісту іміджу працівника міліції, ролі окремих змістових характеристик іміджу у процесі його функціонування, особливостей формування позитивного іміджу працівника міліції, ролі іміджу у розвитку правосвідомості громадян тощо. Враховуючи й динамічність такого явища як імідж, актуальним стає дослідження іміджу сучасної української міліції, тобто тих людей, які саме тепер є захисниками прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави.

Таким чином, на сьогодні проблема іміджу працівника міліції у психологічному аспекті залишається недостатньо розробленою у вітчизняній юридичній психології.

Актуальність зазначеної проблеми, недостатнє її теоретичне та практичне вивчення й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з „Тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.” (наказ МВС України від 30.06.2002 р. №635), „Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” (наказ МВС України від 05.07.2004 р. №755), „Пріоритетними напрямами наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки” (п.6.4) та пов’язано з реалізацією „Програми МВС України щодо розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 роки” (рішення Колегії МВС України від 28.12.1999 року №8 км/1) і „Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки” (рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 року №1 км/ідск). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою ХНУВС (протокол №9 від 29.10.2004 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 26.09.2006 р.).

Об’єкт дослідження – правосвідомість громадян.

Предмет дослідження – імідж працівника міліції як чинник розвитку правосвідомості громадян.

Мета дослідження – визначити психологічні особливості іміджу працівника міліції як чинника розвитку правосвідомості громадян.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання дослідження:

1) Провести психолого-юридичний аналіз іміджу міліції в контексті проблеми правової свідомості.

2) Визначити особливості взаємозв’язків в системі оціночних ставлень громадян до права та правових явищ.

3) Виявити психологічні особливості іміджу працівника міліції та його динаміку.

4) Проаналізувати роль іміджу працівника міліції у формуванні оціночного компонента правосвідомості громадян.

5) Визначити специфіку очікувань громадян відносно працівника міліції в системі уявлень про бажане право та правопорядок.

6) Розробити рекомендації щодо формування позитивного іміджу працівника міліції.

Методологічною і теоретичною основою дослідження виступили:

­ дослідження в галузі юридичної психології з проблеми правової свідомості та чинників її розвитку (А.Р. Ратінов, В.Л. Васильєв, М.І. Єнікєєв, О.М. Столяренко, О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, О.В. Землянська);

­ роботи у галузі вивчення образу (Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, І.С. Кон), спілкування, соціальної перцепції та психологічного впливу (В.С. Агєєв, Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, Т. Шибутані);

­ діяльнісний підхід (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн) та теорія діяльнісного опосередкування розвитку особистості С.Д.Максименка;

­ роботи у галузі психології іміджу (А.О. Кононенко, В. Маценко, І.М. Мельник, Є.Б. Перелигіна, Т.В. Скрипаченко).

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань використано комплекс методів:

­ теоретичні – аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація отриманої інформації та її інтерпретація;

­ емпіричні – психодіагностичний метод, а також методи опитування та групової оцінки особистості;

­ методи математичної статистики – t-критерій Стьюдента, ц-критерій кутового перетворення Фішера, кореляційний та факторний аналізи.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що

· вперше:

­ показано, що імідж працівника міліції є одним з чинників розвитку правосвідомості громадян та визначено його роль у цьому процесі;

­ одержано наукові дані про психологічні особливості іміджу працівника міліції взагалі та окремих підрозділів зокрема;

­ показано, що імідж працівника міліції є поліфункціональним на відміну від іміджів представників інших професій в системі „людина-людина”;

­ досліджено специфіку очікувань громадян щодо працівника міліції в системі уявлень про бажане право та правопорядок.

· удосконалено шляхи формування позитивного іміджу працівника міліції;

· набуло подальшого розвитку вивчення оціночного компонента правосвідомості, а також дослідження складових іміджу працівника міліції.

Достовірність результатів дослідження забезпечено реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження, застосуванням методів, адекватних завданням, предмету та об’єкту дослідження, репрезентативною вибіркою досліджуваних, використанням методів статистичної обробки отриманих даних (за допомогою комп’ютерної програми SPSS 11.5 for Windows).

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що отримані результати та сформульовані на їх підставі висновки розширюють наукові уявлення про чинники, які мають вплив на розвиток правової свідомості громадян. Основні положення дисертаційного дослідження сприятимуть розвитку сучасної вітчизняної юридичної психології.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що науково обґрунтовані знання про особливості іміджу працівника міліції дозволяють психологічно грамотно підходити до цілеспрямованого його формування. Запропоновано рекомендації про шляхи поліпшення іміджу працівника міліції на підставі аналізу уявлень цивільного населення, які дозволяють скорегувати основні напрямки реалізації „Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки”. Впровадження у діяльність ОВС отриманих у дослідженні результатів дає можливість підняти на більш високий рівень престиж професії правоохоронця, авторитет та повагу до працівника міліції; правову компетентність громадян, загальний рівень правосвідомості населення. Отримані результати про змістові характеристики іміджу працівника міліції є основою для розробки тренінгових програм в системі ОВС.

Результати дослідження впроваджено в діяльність Центру практичної психології при ГУМВС України в Харківській обл., а саме у процес професійного відбору та професійно-психологічної підготовки працівників міліції (акт впровадження від 16.05.2007 р.).

Матеріали дослідження впроваджено також в навчальний процес Центру післядипломної освіти ХНУВС в курс „Професійно-психологічна підготовка” (акт впровадження від 19.05.2007 р.) та в навчальний процес студентів при проведенні занять з дисципліни „Психологічні основи створення іміджу організацій та приватних осіб”, яка викладається в ХНУВС (акт впровадження від 19.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчається, розроблено методичний комплекс та проведено емпіричне дослідження, математичну обробку матеріалів і написано текст дисертації. В тезах „Соціально-психологічний тренінг як метод навчання у вищих навчальних закладах”, написаних у співавторстві з А.А. Шиліною та Н.В. Фелендюк, особистий внесок здобувача становить 50%; в тезах „Імідж та престиж професії правоохоронця”, „Сучасні підходи до проблеми правової свідомості” та у статті „Особливості ставлення до міліції та її діяльності в структурі оціночного компонента правосвідомості громадян”, написаних у співавторстві з І.В. Ждановою, особистий внесок здобувача становить 70% в усіх випадках.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та отримані в ході проведення дослідження результати пройшли апробацію на 6 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія та практика” (Одеса, 2002 р.); „Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 2003 р.); „Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України” (Харків, 2003 р.); „Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки із громадськістю” (Львів, 2003 р.); „Формування позитивного іміджу міліції” (Херсон, 2004 р.); „Сучасні підходи до проблеми правової свідомості” (Одеса, 2006 р.), а також шляхом обговорення на засіданнях кафедри загальної психології та педагогіки, кафедри прикладної психології ХНУВС (2002-2007 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 12 публікаціях, 5 з них опубліковано у фахових наукових виданнях із психологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження, логікою його складових частин і відповідають цільовій спрямованості. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 248 найменувань (у тому числі 27 іноземних авторів), додатків та включає 25 таблиць та 11 рисунків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 202 сторінки друкованого тексту, з них основного тексту – 167 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що досліджується, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичну значущість одержаних результатів, наведено структуру дисертації.

У першому розділі „Психолого-юридичний аналіз іміджу міліції в контексті проблеми правової свідомості” здійснено теоретичний аналіз проблеми правової свідомості, обґрунтовано, що імідж працівника міліції є чинником розвитку правосвідомості громадян, розкрито ступінь психологічної вивченості проблеми іміджу взагалі та іміджу міліції зокрема, розглянуто соціально-психологічні чинники, що впливають на імідж міліції, а також психолого-юридичні аспекти діяльності щодо створення іміджу міліції України.

В наукових публікаціях відзначається досить широкий спектр думок щодо поняття правової свідомості. Правосвідомість розглядається як системне утворення, що відображає правову дійсність у вигляді юридичних знань та оціночних ставлень до права і практики його реалізації, правових установок і ціннісних орієнтацій, які регулюють правову поведінку людини в юридично значущих ситуаціях. Найбільш поширеним поглядом на структуру правосвідомості серед науковців всіх часів є виділення її складових компонентів за результатами функціонування. Відповідно до трьох функцій правової свідомості (пізнавальної, оціночної та регулятивної) виділяють її основні функціональні компоненти. Пізнавальній діяльності (інтелектуальний компонент) відповідає певна сума юридичних знань та умінь, тобто правова підготовка, оціночній функції (емоційний компонент) – система оцінок та ставлень щодо різних юридичних явищ, а регулятивна функція (вольовий компонент) здійснюється за рахунок соціально-правових установок та системи ціннісних орієнтацій. Домінуючим компонентом правосвідомості є емоційний (оціночний) компонент, який має досить складну структуру і включає в себе сукупність оцінок і ставлень до різних юридичних явищ, в тому числі до правоохоронних органів та їх діяльності (рис. 1).

Індикатором оцінок та ставлень до правоохоронних органів та їх діяльності є оціночні ставлення до міліції, з представниками якої у повсякденному житті населення контактує частіше, ніж з іншими правоохоронними структурами. У свою чергу, основною формою відображення та вираження оцінок і ставлень до міліції є її імідж, який склався у свідомості громадян.

Рис.1 Структура оціночного компонента правосвідомості

Виділення оцінок та ставлень як головних і самостійних елементів у структурі правосвідомості та іміджу дозволяє вважати імідж працівника міліції чинником розвитку правосвідомості громадян, як такого, що в разі позитивного змістового наповнення сприятиме підвищенню рівня оціночного компонента правосвідомості та створюватиме можливість підвищення загального рівня правової свідомості громадян.

Імідж організації, в тому числі й міліції, визначається як образ, що спеціально проектується в інтересах організації, ґрунтується на особливостях її діяльності, внутрішніх закономірностях, властивостях та достоїнствах, впроваджується у свідомість (підсвідомість) населення, а також відповідає його очікуванням та служить відмінністю даної організації від аналогічних (О.Б. Перелигіна). Імідж є інструментом досягнення тих цілей організації, що охоплюють головні напрямки її діяльності та орієнтовані на перспективу. Імідж організації завжди містить в собі різні характеристики, які відносяться до узагальненого образу члена даної організації. Отже, імідж міліції визначається іміджем її працівників, і саме через їх імідж громадяни оцінюють всю організацію та складають уявлення про неї в цілому. Історія міліції України є одночасно історією становлення її іміджу. Накопичений у нашій країні досвід щодо створення іміджу міліції має велике історичне та практичне значення, хоча містить як позитивні, так і негативні моменти (Ю.Ф. Кравченко, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, О.Н.Ярмиш, Є.В. Зозуля, О.Л. Порфімович).

В розвинутих зарубіжних країнах з усталеною демократією проблема створення належного іміджу поліцейських, підтримки авторитету та престижу поліцейської діяльності постійно знаходиться у центрі уваги дослідників як в теоретичному, так і у практичному аспектах. Завдяки спільним зусиллям держави, поліції та громадян, а також цілеспрямованому вкладенню значних фінансів і матеріально-технічних коштів, в суспільстві створюється і підтримується привабливий та респектабельний імідж поліцейського-професіонала. Імідж поліцейського тісно пов’язаний з образом справжнього стража порядку, уявленнями про його інтелектуальність, моральність, ініціативність, відважність, справедливість, а також витривалість, тренованість та силу. На жаль, як зауважують О.Л. Порфімович, О.М. Бандурка, В.С. Медведєв, В.О. Олефір, не витримує порівняння з ним імідж працівника міліції України, який має досить негативне забарвлення. Отже, вважаємо за необхідне при плануванні діяльності щодо формування позитивного іміджу міліції України враховувати світовий досвід в рамках досліджуваної проблематики.

На імідж працівника міліції та системи МВС в цілому постійно впливає низка факторів. Здебільшого науковці акцентують увагу на тих чинниках, які негативно впливають на імідж міліції. Як такі виділяють: політизація ОВС, корумпованість, зловживання працівниками міліції службовим становищем та інші порушення дисциплінарного характеру; професійна деформація міліціонерів та суїциди в ОВС; недостатній рівень професіоналізму, низька культура поведінки і спілкування працівників міліції.

Діяльність щодо створення іміджу міліції та системи МВС України взагалі опосередковано чи безпосередньо регламентується цілою низкою нормативно-правових актів загального характеру та спеціального призначення.

Розуміння психологічних особливостей іміджу працівника міліції та психологічних аспектів його формування надасть можливість опосередковано впливати на правосвідомість громадян через її оціночний компонент.

У другому розділі „Психологічні особливості іміджу працівника міліції” висвітлено методи емпіричного дослідження психологічних особливостей іміджу працівника міліції та обґрунтовано доцільність їх використання, визначено аудиторію і прообраз іміджу, наведено результати дослідження ставлення до міліції та її діяльності в системі оціночного компонента правосвідомості громадян, змістових характеристик іміджу працівника міліції взагалі та окремих підрозділів зокрема, ролі іміджу працівника міліції у формуванні оціночного компонента правосвідомості, оцінки населенням динаміки іміджу працівника міліції.

Дослідження здійснювалося протягом 2002-2006 рр. та виконувалося, спираючись на поставлені в дисертаційній роботі завдання. Аудиторію іміджу визначено на підставі того, що виконання працівниками міліції своїх професійних обов’язків та функцій, певних службових дій пов’язано, насамперед, із взаємодією та спілкуванням з різними верствами населення. Кажучи про населення як аудиторію іміджу працівника міліції, як правило, мають на увазі людей різного віку та статі з різним соціальним й економічним статусом, рівнем освіти, культури, професійною підготовкою тощо. Саме тому при виборі респондентів для участі у дослідженні іміджу працівника міліції ми орієнтувалися на ці різноманітні соціально-демографічні показники. В дослідженні взяли участь 250 осіб віком від 20 до 57 років. Цей віковий період було нами обрано тому, що він характеризується максимальною соціальною активністю людини, досить повним та адекватним усвідомленням нею багатьох явищ юридичного характеру. Серед респондентів було 126 осіб чоловічої та 124 особи жіночої статі. За рівнем освіти респонденти поділилися наступним чином: середня спеціальна освіта (36,4%), вища освіта (23,2%), незакінчена вища освіта (40,2%), а за професійною приналежністю – відповідно до основних типів професій за Є.О.Климовим: „людина-природа” – 1,2% респондентів; „людина-техніка” – 29,6%; „людина-людина” – 50,0%; „людина-знакова система” – 18,0%; „людина-художній образ” – 1,2%. 72,8% респондентів мали певні безпосередні контакти з працівниками міліції з тих чи інших питань (зверталися з заявами, були свідками, понятими тощо). У 27,2% респондентів образ міліціонера формувався опосередковано через ЗМІ, чутки, розповіді друзів, а також з опорою на власні спостереження на вулицях та в інших громадських місцях. Серед респондентів не було працівників міліції.

Прообразом іміджу виступив працівник міліції. Дослідження психологічних особливостей іміджу здійснювалося не тільки відносно працівника міліції взагалі як збірного образу людей, що складають певну організацію, а й працівників міліції окремих підрозділів. Для виділення працівників тих підрозділів міліції, що підлягли детальному вивченню, було проведено попереднє дослідження за допомогою методу анкетування, у ході якого було опитано 56 чоловік (27 чоловіків і 29 жінок) віком від 20 до 57 років з різним рівнем освіти та професійною приналежністю. В результаті визначено ті підрозділи міліції, з працівниками яких громадяни частіше контактують у своєму житті або ж чують про них з яких-небудь джерел (телебачення, радіо, газети, друзі, родичі), а отже можуть більш адекватно їх оцінити. Як такі виділено: працівник ДАІ, дільничний інспектор, працівник карного розшуку та слідчий.

Для вирішення завдань дослідження використано комплекс методів та методик. Аналіз оціночних ставлень до юридичних явищ, які в сукупності є змістовим наповненням оціночного компонента правосвідомості громадян, здійснено за допомогою колірного тесту ставлень Є.Ф. Бажина та О.М. Еткінда. Змістові характеристики іміджу працівника міліції досліджено за допомогою модифікованої нами методики особистісного диференціалу, методики діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, психогеометричного тесту С. Делінгер, колірного тесту ставлень Є.Ф. Бажина та О.М. Еткінда, а також бесіди та методу групової оцінки особистості. За допомогою анкетування вивчено роль іміджу міліції у формуванні оціночного компонента правосвідомості громадян. Оцінку динамічного аспекту іміджу працівника міліції здійснено за допомогою тих самих методів, що й оцінку змістових характеристик іміджу працівника міліції, але з урахуванням характеру їх змін (позитивні, негативні зміни, відсутність змін) в періоди 2002-2004 рр. та 2004-2006 рр. Специфіку очікувань громадян щодо працівника міліції досліджено за допомогою методик, які використовувалися в ході дослідження основних змістових характеристик іміджу працівника міліції. Уявлення громадян про шляхи поліпшення іміджу працівника міліції вивчено за допомогою модифікованої нами методики „Незакінчені речення”.

Математичну обробку результатів дисертаційного дослідження виконано з використанням наступних методів математичної статистики: ц-критерію Фішера; t-критерію Стьюдента; коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (rs); факторного аналізу (метод максимальної правдоподібності з Varimax raw обертанням).

В результаті дослідження оцінок і ставлень громадян до міліції та їх діяльності, які відбивають імідж даної організації взагалі та кожного окремого її працівника, виявлено наступну тенденцію: з одного боку, спостерігається більш позитивне ставлення до результату діяльності міліції – правопорядку, з другого боку, – більш негативне ставлення до самої міліції, тобто до людей, які є представниками даної організації.

Між ставленнями до міліції та її діяльності й іншими видами оціночних ставлень всередині оціночного компонента правосвідомості існує значущий кореляційний зв’язок (табл.1). Отже, ставлення та оцінки всередині оціночного компонента правосвідомості представляють собою цілісну структуру. Трансформації, що торкнуться хоча б одного елемента цієї структури, з великою ймовірністю приведуть до перемін в інших елементах та взагалі всієї правосвідомості. Таким чином, зміни на позитивні оцінки та ставлення до міліції, поліпшення її іміджу сприятимуть підвищенню рівня оціночного компонента правосвідомості громадян та підвищенню загального рівня правової свідомості.

Таблиця 1

Взаємозв’язки показників ставлень громадян до юридичних понять,

що відбивають зміст оціночного компонента правосвідомості (r)

Поняття, що відбивають ставлення до міліції | Поняття, що відбивають інші види оціночних ставлень

Право | Закон | Злочин | Покарання | Правослухняналюдина | Правопорушник

Міліція | 0,253* | 0,571** | 0,195 | 0,202 | 0,206 | -0,480**

Правопорядок | 0,216 | 0,382** | -0,397** | 0,189 | 0,228* | -0,475**

Примітка: *с?0,05; **с?0,01

В результаті дослідження змістових характеристик іміджу працівника міліції виявлено, що на когнітивному рівні образ працівника міліції оцінюється досить негативно. Основні сфери особистості працівника міліції мають низькі оцінки (від 3,57 до 4,27 за 7 можливих балів). Найменш розвинутими є моральна, міжособистісно-соціальна та потребово-мотиваційна сфери особистості, зміст яких відбивають такі риси як байдужість, грубість, нескромність, безчесність, користолюбство, безпринципність, ворожість та підозріливість. При цьому найвище населення оцінює екзистенційно-буттєву, когнітивно-пізнавальну, емоційно-вольову сфери особистості працівника міліції, насамперед за рахунок таких рис, як цілеспрямованість, впевненість у собі, спостережливість та наполегливість.

Серед комунікативних умінь працівника міліції найменш розвинутими є уміння співчувати та уміння поставити себе на місце іншої людини, які сприяють збалансованості міжособистісних відносин та, в цілому, визначаються як емпатія та ідентифікація (2,34±1,02 та 2,26±1,12 відповідно). Більш розвинутим є уміння впливати на людей (3,21±1,08), яке реалізовується, насамперед, через добре володіння голосом (3,80±1,06).

Характерними стилями взаємодії працівника міліції з оточуючими є підозріливий (9,54±3,76), егоїстичний (9,13±3,80), а також авторитарний (8,75±3,77), а найменш вираженими – альтруїстичний (3,04±3,15), підпорядкований (3,24±4,07) та дружелюбний (3,66±3,55) стилі. Отже, працівнику міліції не властива скромність, поступливість, емоційна стриманість, делікатність, доброзичливість у взаємовідносинах з оточуючими. В цілому, міжособистісну поведінку працівника міліції можна охарактеризувати як ворожу відносно оточуючих людей.

На емоційному рівні образ працівника міліції також оцінюється досить негативно і в основному має соціально небажані характеристики, як-то: егоїстичність, ворожість, агресивність, нестриманість та замкнутість. Громадяни підкреслюють недостатню зацікавленість працівника міліції у добрих міжособистісних взаємовідносинах з оточуючими, низький рівень емоційної чуйності до переживань іншої людини.

Що стосується працівників міліції різних підрозділів, то більш позитивно, як на когнітивному, так і на емоційному рівнях, населення оцінює образ працівника карного розшуку та слідчого, а більш негативно – працівника ДАІ. При цьому головну відповідальність за образ українського міліціонера в очах громадян несе дільничний інспектор, бо саме його образ наближений до образу працівника міліції взагалі.

Оцінки і ставлення до правоохоронних органів та їх діяльності у структурі оціночного компонента правосвідомості, кристалізуючись, набувають певних форм, як-то: авторитет, престиж, повага та інше. При цьому, авторитет, атракція, престиж та повага є також похідними, вторинними від факту утвердження позитивного іміджу працівника міліції. На це вказує наявність значущого позитивного зв’язку іміджу з престижем (r=0,564; с?0,01), авторитетом (r=0,546; с?0,01), атракцією (r=0,552; с?0,01) та повагою (r=0,659; с?0,01). Тобто чим більш позитивним буде імідж працівника міліції, тим вище будуть повага, авторитет, атракція та престиж, а також тим більш позитивним змістом наповниться оціночний компонент правосвідомості громадян. При цьому, імідж працівника міліції головним чином пов’язаний із повагою, тобто підвищення іміджу працівника міліції, в першу чергу, стає джерелом додаткової поваги.

Відносно працівників міліції різних підрозділів встановлено, що більш висока комплексна оцінка населенням престижу, авторитету, атракції і поваги належить працівнику карного розшуку та слідчому. Імідж працівника карного розшуку передусім пов’язаний з авторитетом, дільничного інспектора та слідчого – з повагою до них, а працівника ДАІ – з престижем даної професії.

Встановлено існування взаємозв’язків основних сфер особистості працівника міліції з похідними від його іміджу (рис. 2). Для престижу, авторитету, атракції та поваги визначальними є різні сфери особистості працівника міліції. Так, повага до працівника міліції залежить головним чином від високого рівня розвитку моральної (М) та міжособистісно-соціальної (МС) сфер. На престиж професії міліціонера в основному впливають потребово-мотиваційна (ПМ), когнітивно-пізнавальна (КП), екзистенційно-буттєва (ЕБ) та діяльнісно-практична (ДП) сфери особистості. Атракція до працівника міліції визначається міжособистісно-соціальною сферою, а авторитет працівника міліції більш-менш пов’язаний з усіма основними сферами особистості, але визначальними для нього є емоційно-вольова (ЕВ), когнітивно-пізнавальна та діяльнісно-практична.

Рис. 2 Взаємозв’язки сфер особистості працівника міліції з похідними від його іміджу

Показано, що імідж працівника міліції виконує більш широкий спектр функцій на відміну від іміджів представників інших професій в системі „людина-людина” (табл. 2). Виявлено зв’язок іміджу з престижем тільки відносно працівника міліції на відміну від іміджів лікаря, педагога та військового, стосовно яких взаємозв’язок з престижем не досягає рівня значущості. Між іміджем працівника міліції та престижем зареєстровано досить сильний взаємозв’язок, який передбачає, що поліпшення іміджу працівника міліції обов’язково спричинятиме підвищення престижу даної професії, а високий престиж професії міліціонера, в свою чергу, буде сприяти поліпшенню іміджу.

Таблиця 2

Взаємозв’язки іміджу представників професій типу „людина-людина” та супутніх йому явищ (r)

Основні

похідні іміджу | Імідж представників різних професій

Імідж

лікаря | Імідж педагога | Імідж військового | Імідж

працівника міліції

Авторитет | 0,519** | 0,476** | 0,542** | 0,546**

Повага | 0,598** | 0,554** | 0,617** | 0,659**

Атракція | 0,563** | 0,512** | 0,435** | 0,552**

Престиж | 0,214 | 0,217 | 0,208 | 0,564**

Примітка: *с?0,05; **с?0,01

Відомо, що імідж характеризується своєю динамічністю, оскільки залежить від безлічі факторів, що можуть змінювати свої значення, перетворюватися відповідно до змін у самому носії або в свідомості громадян з часом та з різних причин. При дослідженні оцінки населенням динаміки змістових характеристик іміджу працівника міліції виявлено загальну тенденцію до відсутності будь-яких змін, що відбуваються в них. Проте, за останні роки частіше відзначається позитивна динаміка різних характеристик іміджу працівника міліції, що відбувається за рахунок зменшення негативної динаміки та частково – збільшення позитивної. Найбільш вираженою ця тенденція є стосовно працівників карного розшуку, а найменш – щодо працівників ДАІ та дільничних інспекторів. Таким чином, в останній період часу складаються оптимальні умови для поліпшення іміджу працівника міліції в цілому, а також її окремих підрозділів. В той же час відносно престижу, атракції, авторитету і поваги до працівника міліції здебільшого відзначається відсутність будь-яких змін – це вказує на стабілізацію процесу їх падіння. Певна ж позитивна динаміка відзначається населенням, насамперед, в оцінках престижу, авторитету та поваги до працівника міліції. Беручи до уваги працівників міліції різних підрозділів, більш позитивною динамікою відрізняються основні похідні іміджу працівника карного розшуку.

У третьому розділі „Психологічні аспекти формування позитивного іміджу працівника міліції” надано результати дослідження очікувань громадян щодо працівника міліції в системі уявлень про бажане право та правопорядок та визначено їх специфіку, наведено рекомендації про шляхи поліпшення іміджу працівника міліції, що ґрунтуються на уявленнях громадян.

Відомо, що правосвідомість – це система ідей, уявлень, оцінок, ставлень та емоцій щодо діючого на теперішній час, існуючого раніше та бажаного права, а також діяльності, пов’язаної з правом. В даному контексті нами визначено основні тенденції бажаного, з точки зору населення, рівня розвитку особистості працівника міліції як суб’єкта правоохоронної діяльності. З іншого боку, організація, імідж якої не відповідає очікуванням аудиторії, на сьогоднішній день не може розраховувати на успішну діяльність у будь-якій галузі. Тому, на наш погляд, необхідним є не стільки формування позитивного іміджу працівника міліції, скільки його наближення до очікувань громадян. З цією метою вивчено уявлення громадян щодо того, яким повинен бути працівник міліції.

В очікуваннях громадян всі основні сфери особистості мають високий рівень розвитку (оцінки коливаються в діапазоні від 6,20 до 6,56 за 7 можливих балів). Найбільш розвинутими повинні бути такі особистісні риси працівника міліції як ерудованість, спостережливість, грамотність, високий інтелект, рішучість, сміливість, емоційна стійкість, сумлінність та організованість. Дані характеристики відбивають достатній рівень розвитку когнітивно-пізнавальної, емоційно-вольової та діяльнісно-практичної сфер особистості. Зареєстровано значущі розбіжності між очікуваннями та реальними оцінками особистості працівника міліції. Особливо це стосується потребово-мотиваційної (r=-0,384; с?0,01), міжособистісно-соціальної (r=-0,382; с?0,01) та моральної (r=-0,397; с?0,01) сфер. Саме ці сфери особистості потребують першочергового розвитку та подальшої корекції з метою оптимального наближення до очікувань громадян.

За допомогою факторного аналізу виділено латентні фактори, які є значимими для сприйняття та оцінки працівника міліції громадянами. Виділені фактори є схематичним відображенням вимог громадян до особистості працівника міліції та представляють собою компактну систему особистісних якостей, що лежать в основі іміджу працівника міліції: „активність” – „дружелюбність” – „інтелект”.

Важливою характеристикою іміджу працівника міліції повинна бути його зовнішня привабливість в поєднанні з високим рівнем розвитку умінь, які обумовлюють успішність міжособистісного спілкування. Бажаними стилями взаємодії працівника міліції є дружелюбний (9,77±4,89), альтруїстичний (9,10±4,15), а також помірно виражений авторитарний (6,82±4,24) стиль. Взагалі переважними тенденціями міжособистісної поведінки працівника міліції повинні бути прагнення до співробітництва, дружелюбність, виражена готовність допомагати і співчувати оточуючим. На емоційному рівні образ працівника міліції передбачає наявність характеристик, що пов’язані з високою моральною оцінкою, активністю і домінантністю. Також в ньому повинні відбиватися базисні психологічні потреби громадян (потреба у прихильності з метою досягнення зовнішнього захисту, емоційного комфорту, потреба діяти та домагатися успіху). Найвищими є очікування населення до слідчого та працівника карного розшуку, а нижчими – до працівника ДАІ.

У порівнянні з представниками інших професій типу „людина-людина” населення пред’являє зависокі вимоги до особистості працівника міліції. Працівник міліції повинен володіти на досить високому рівні певною сукупністю умінь та навичок у галузі взаємодії та спілкування з іншими людьми, а також бути зовнішньо привабливим. Більш високі вимоги населення висуває також до поведінки працівника міліції: з одного боку, він повинен проявляти теплоту та дружелюбність у стосунках, бути відповідальним щодо людей, прагнути допомагати, співчувати їм, а с другого боку – бути владним, домінантним, енергійним та авторитетним лідером.

З метою виявити, наскільки очікування громадян до особистості працівника міліції відбивають характеристики, необхідні для успішного виконання ним професійної діяльності, проведено аналіз отриманих нами результатів у професіографічному контексті (на прикладі типово юридичної професії слідчого). Порівняльний аналіз проведено як з уявленнями самих слідчих про професійно важливі якості, так і з урахуванням вимог професії до працівника, керуючись професіограмою слідчого.

Очікування громадян щодо слідчого співпадають з уявленнями самих слідчих про якості, які є необхідними у роботі працівників слідчого апарату, але в дещо іншому співвідношенні. Основними блоками професійно важливих якостей слідчого з погляду населення є: 1) пізнавальні, 2) морально-ділові, 3) емоційно-вольові, 4) комунікативні якості. В очікуваннях громадян також відбиваються вимоги професії до працівника слідчого апарату. На кожному рівні професійної діяльності до особистості слідчого висуваються певні вимоги, які значною мірою віддзеркалюються і в уявленнях громадян щодо того, яким повинен бути працівник міліції. Отже, розвиток у слідчих зокрема та працівників міліції взагалі професійно важливих якостей з урахуванням очікувань громадян сприятиме більш ефективному виконанню ними своїх службових завдань.

Формування іміджу працівника міліції повинно проводитися з орієнтацією на очікування громадян, бо в них в повному обсязі відбивається нагальна потреба населення в успішній діяльності органів внутрішніх справ.

Запропоновано рекомендації про шляхи поліпшення іміджу працівника міліції, що ґрунтуються на уявленнях громадян. Формувати позитивний імідж працівника міліції доцільно наступними шляхами: вдосконаленням системи професійного відбору та професійно-психологічної підготовки працівників міліції; проведенням роз’яснювальної роботи серед населення щодо функцій та обов’язків як самих працівників міліції, так і пересічних громадян, інформуванням про результати діяльності міліції, наданням правової допомоги населенню; формуванням специфічної корпоративної культури міліції України. У процесі професійно-психологічної підготовки працівників міліції, насамперед, необхідно використовувати соціально-психологічний тренінг, який є активним і найбільш адекватним методом розвитку професійно важливих якостей, підвищення професійної комунікативної компетентності, особливо працівників тих спеціальностей, які безпосередньо взаємодіють та спілкуються з населенням, – дільничних інспекторів, працівників ДАІ, слідчих. Реалізація запропонованих заходів сприятиме поліпшенню іміджу працівника міліції та супутніх йому явищ, таких як престиж професії міліціонера, авторитет та повага до працівників міліції, формуванню працівника міліції нового, сучасного типу. Все це, у свою чергу, сприятиме підвищенню загального рівня правосвідомості громадян через її оціночний компонент, готовності громадян брати участь у вирішенні правоохоронних проблем, що, безперечно, сприятиме більш ефективному виконанню працівниками міліції своїх службових обов’язків.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розкритті психологічних особливостей іміджу працівника міліції як чинника розвитку правосвідомості громадян, специфіки очікувань громадян щодо працівника міліції в системі уявлень про бажане право та правопорядок, а також аналізі особливостей функціонування іміджу працівника міліції, окресленні шляхів його формування. Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Правова свідомість є багаторівневим системним утворенням, що відображає правову дійсність у вигляді юридичних знань та оціночних ставлень до права і практики його реалізації, правових установок і ціннісних орієнтацій, які регулюють правову поведінку людини в юридично значущих ситуаціях. Домінуючим компонентом правосвідомості є оціночний компонент, який має досить складну структуру й включає в себе сукупність оцінок і ставлень до різних юридичних явищ, в тому числі до правоохоронних органів та їх діяльності. Індикатором оцінок та ставлень до правоохоронних органів, їх діяльності є оцінки і ставлення до міліції, з представниками якої у повсякденному житті населення контактує частіше, ніж з іншими правоохоронними структурами. У свою чергу, основною формою відображення і вираження оцінок та ставлень до міліції є її імідж, який склався у свідомості громадян. Виділення оцінок і ставлень як головних та самостійних компонентів у структурі правосвідомості та іміджу дозволяє вважати імідж працівника міліції чинником розвитку правосвідомості громадян.

2. Ставлення та оцінки всередині оціночного компонента правосвідомості являють собою цілісну структуру. Трансформації, що торкнуться хоча б одного елемента цієї структури, з великою ймовірністю приведуть до змін в інших елементах та взагалі всієї правосвідомості. Оскільки реєструється значущий позитивний зв’язок між ставленням до міліції та ставленнями до права, закону, правослухняної людини і правопорядку, та негативний – до правопорушника, то зміни на позитивні оцінки і ставлення до міліції, її діяльності сприятимуть підвищенню рівня оціночного компонента та загального рівня правової свідомості громадян.

3. Як на когнітивному, так і на емоційному рівнях образ працівника міліції оцінюється населенням досить негативно і в основному має соціально небажані характеристики (грубість, підозріливість, байдужість, нескромність,