ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВАСИЛЕНЬКА Надія Іванівна

УДК 631.11.331.101.262

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ В СИСТЕМІ РЕСУРСОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(сільське господарство, мисливство та лісове господарство)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Черевко Георгій Владиславович,

Львівський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи,

завідувач кафедри економіки підприємства

і міжнародної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Михайлова Любов Іванівна,

Сумський національний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту зовнішньо-

економічної діяльності та євроінтеграції ;

кандидат економічних наук

Кузьмак Олег Іванович,

Приватний вищий навчальний заклад

“Європейський університет” Рівненська філія,

завідувач кафедри менеджменту.

Захист відбудеться 21 листопада 2007 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Володимира Великого,1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна буде ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Володимира Великого,1.

Автореферат розісланий “18” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент О.А. Біттер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі реалізації аграрної політики держави на селі відбулися глибокі структурні перетворення, спрямовані на трансформацію сільськогосподарського виробництва на основі приватної власності на землю та майно, розвиток нових організаційно-правових форм господарювання та приватного бізнесу. Разом з тим, сільське господарство переживає затяжну системну кризу, пов’язану зі скороченням виробництва, важким фінансовим станом аграрних підприємств, поглибленням процесів депопуляції на селі, що призводить до погіршення кількісних та якісних характеристик сільського населення. Негативними ознаками соціального розвитку села є скорочення чисельності зайнятих, ріст безробіття, висока плинність кадрів, зростання бідності селян тощо.

Підвищення продуктивності праці є вирішальним чинником розвитку народного господарства, у тому числі агропромислового комплексу. Очевидно, що ефективніше використання персоналу сільськогосподарських підприємств, трудового потенціалу сільського населення, підвищення продуктивності праці кожного працівника, зайнятого у сільському господарстві, сприятимуть досягненню зрівноваженого розвитку аграрної сфери і економіки країни загалом. Формування і використання персоналу в системі ресурсозабезпечення сільськогосподарських підприємств знаходиться на перетині найбільш актуальних питань сьогодення, оскільки торкається демографічної, соціальної, економічної, екологічної та інших сфер людської життєдіяльності. Без наукових розвідок у напрямку дослідження тенденцій сучасного ринку праці, проблем зайнятості і безробіття сільського населення, демографічної ситуації, економічного та соціально-культурного розвитку сільських регіонів, рівня життя населення всебічне розкриття даної проблематики не є можливим.

Завдання побудови конкурентоспроможної економіки в Україні зумовлюють підвищену увагу до проблеми ефективного використання й відтворення економічного потенціалу країни, важливою складовою якого є трудовий потенціал. Підвищення ефективності його використання набуває особливого значення у процесі становлення ринкової економіки, оскільки його стан і рівень розвитку в умовах глобальних трансформацій та міжнародної конкуренції все більше визначатимуть конкурентні позиції нашої держави, її можливості в освоєнні інноваційного шляху розвитку. У зв’язку з цим особливо актуальним є завдання наукового обґрунтування й розробки практичних рекомендацій щодо покращення формування, розвитку і використання трудового потенціалу сільських регіонів.

Місце і роль людини в економіці країни, розвиток ринку праці та зайнятості населення були і залишаються одними з найбільш досліджуваних наукових проблем. Вагомий внесок в їх вирішення в період ринкової та перехідної економіки внесли такі вітчизняні науковці, як Д. П. Богиня, М. І. Долішній, О. А. Бугуцький, П. Т. Саблук, В. С. Дієсперов, С. М. Злупко, О. М. Бородіна, В. М. Петюх, В. В. Онікієнко, Г. Т. Завіновська, Л. С. Лісогор, С. І. Бандур, Л. І. Михайлова, О. І. Гнибіденко та інші. Сформульовані в їхніх працях наукові концепції, положення, висновки і рекомендації посідають важливе місце в сучасній теорії зайнятості і дозволяють якнайповніше усвідомити важливість і складність вирішення згаданих проблем. Проте багато теоретичних питань є ще нерозв’язаними, залишаються дискусійними, а в деяких випадках і не поставлені. У зв’язку з цим виникає необхідність глибшого дослідження вживаної термінології, її уніфікації, а також доповнення і впорядкування існуючої системи показників кількісно-якісного оцінювання персоналу аграрних підприємств, максимальної його адаптації до реалій сучасного сільського ринку праці. Очевидна також фрагментарність досліджень щодо обґрунтування ролі і місця людських ресурсів у системі зрівноваженого розвитку аграрної сфери. Ці обставини зумовили вибір теми, актуальність, теоретичну та практичну значущість дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету за бюджетними темами “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки агро-промислового комплексу” (номер державної реєстрації 0100U002332 (2000-2005 рр.)) та “Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України” (№ державної реєстрації 0106U002073 (2006-2010 рр.)).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка комплексу заходів і рекомендацій щодо вдосконалення процесу формування та підвищення ефективності використання персоналу в системі ресурсозабезпечення сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення поставленої мети в ході дослідження вирішувалася низка завдань, головними з яких є:

- уточнити суть таких категорій, як “персонал”, “трудовий потенціал сільських регіонів”, “сільський ринок праці”, “безробіття”, “зайнятість населення”, “зрівноважений розвиток сільських регіонів” тощо;

- з’ясувати сучасні особливості формування та розвитку трудового потенціалу сільських регіонів;

- виробити методичні підходи до оцінки персоналу в розрізі кількісно-якісного аналізу основних складових трудового потенціалу;

- провести оцінку рівня й ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі;

- виявити регіональні особливості використання трудового потенціалу;

- розробити прогноз чисельності та складу сільського населення на перспективу;

- окреслити прогнозні параметри чисельності зайнятих у сільськогосподарських підприємствах;

- розробити принципову схему моделі інтегральної оцінки трудового потенціалу сільських регіонів;

- обґрунтувати перспективи процесу оптимізації зайнятості сільського населення в рамках зрівноваженого розвитку сільських регіонів;

- розробити пропозиції з удосконалення формування та підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств і трудового потенціалу сільських регіонів.

Об’єктом дослідження є процес формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств у контексті розвитку трудового потенціалу сільських регіонів.

Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів удосконалення формування та підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання і комплексний системний аналіз, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблеми зайнятості та ефективного використання персоналу аграрних підприємств і трудового потенціалу сільських регіонів, законодавчі акти з питань зайнятості, безробіття і становлення ринку праці.

Методичне забезпечення дослідження ґрунтується на поєднанні таких методів, як діалектичний і абстрактно-логічний, статистико-економічний, соціологічний, історичний, монографічний, системний аналіз. Статистико-економічний метод у роботі використовується для дослідження демографічних процесів, безробіття, зайнятості (табличний метод, групування, середні і відносні величини, графічний метод, порівняння, кореляція, екстраполяція). Для вивчення взаємозв’язків соціальної поведінки людини і таких явищ, як безробіття, зайнятість, плинність персоналу і міграція населення, вплив фактора часу і матеріального фактора на процеси зайнятості, у роботі застосовується соціологічний метод, зокрема такі прийоми, як теоретично-логічна інтерпретація категорій і понять, аналіз факторів, анкетування, інтерв’ювання, моделювання. Використовуються прийоми абстрактно-логічного методу: індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогія і зіставлення, рух від абстрактного до конкретного. Історичний метод використаний для вивчення досліджуваних явищ і процесів в їх динамічному розвитку, становленні і у зв’язку з конкретними етапами історії суспільства.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Головного управління статистики у Львівській області, форми бухгалтерської звітності обстежених сільськогосподарських підприємств Львівської області, літературні джерела, наукові праці вчених-економістів за темою дослідження, довідково-нормативні матеріали, інформація з мережі Інтернет, власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні науково-теоретичних і прикладних засад підвищення ефективності використання персоналу в контексті ресурсозабезпечення сільськогосподарських підприємств. До результатів, які мають характер новизни, належать:

вперше:

- розроблено й апробовано модель порівняльної оцінки (у статиці та динаміці) трудового потенціалу сільського регіону і персоналу сільськогосподарських підприємств з використанням нових підходів до математичного опису досліджуваних соціально-економічних об’єктів – інтегральної математики, теорії нечітких множин і теорії м-ожливостей, – що забезпечило

отримання достовірних результатів аналізу і вироблення основи вдосконалення процесу регулювання їх відтворення;

уточнено:

- систему показників ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств та їх чинників з урахуванням сучасних особливостей статистичної інформації та бухгалтерської звітності;

вдосконалено:

- методичні підходи до оцінки формування, розвитку та використання персоналу сільськогосподарських підприємств шляхом виділення основних якісних характеристик трудового потенціалу, демографічного розвитку і економічної активності населення, процесів зайнятості та безробіття, особливостей розвитку аграрного виробництва. Це сприятиме зміщенню акцентів з вивчення окремих аспектів відтворення трудового потенціалу працівників до всебічного комплексного аналізу людського чинника на виробництві;

- комплекс заходів, спрямованих на покращення формування та підвищення ефективності використання персоналу аграрного сектора економіки в рамках зрівноваженого розвитку сільських регіонів, який сприятиме формуванню нової екологічної культури людини в природі та нової економічної поведінки в суспільстві, забезпеченню гармонізації розвитку економічної, соціальної й екологічної сфер суспільства, трудового потенціалу, зайнятості та довкілля;

набули подальшого розвитку:

- сучасні погляди на сутність категорій “персонал” і “трудовий потенціал” на різних ієрархічних рівнях, які, на відміну від існуючих, враховують не лише кількісно-якісні характеристики населення, а й їх взаємозв’язок з характером соціально-економічних відносин, демографічною ситуацією і соціокультурними чинниками розвитку;

- наукові підходи до прогнозування зайнятості сільського населення та чисельності персоналу сільськогосподарських підприємств на основі розрахунку перспективних показників обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та необхідності забезпечення достатнього рівня доходів від сільськогосподарської праці за рахунок зростання її продуктивності;

- механізм забезпечення ефективної зайнятості сільського населення, в основі якого лежить пріоритетна підтримка аграрної сфери, як основи функціонування сільської економічної підсистеми, диверсифікація виробничої діяльності на селі, розвиток і поширення системи аграрного дорадництва, закладання основ розвитку “екологічних господарств” на базі особистих селянських та фермерських господарств, подальший розвиток агротуризму.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції щодо вдосконалення формування та підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств поглиблюють системні підходи до його вивчення, а також створюють основу для виявлення й розв’язання сучасних проблем ефективного формування та використання їх персоналу, розробки нової стратегії соціально-економічного розвитку трудового потенціалу сільських регіонів.

Результати дисертаційного дослідження прийняті Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації для використання у розробці стратегії розвитку сільських регіонів на 2007-2015 рр. (довідка № /9-63 від 31.05.2007 р.).

Наукові результати дослідження щодо аналізу стану умов праці у галузі сільського господарства та щодо оцінки рівня життя сільського населення прийняті для розгляду та використання в роботі Управлінням праці та соціального захисту населення при Жовківській райдержадміністрації Львівської області (довідка № від 31.05.2007 р.).

Конкретні рекомендації щодо підвищення рівня зайнятості сільського населення передані Жовківському районному центру зайнятості для використання при складанні локальних програм зайнятості сільського населення (довідка № /01 від 04.06.2007 р.).

Результати дослідження можуть бути використані фахівцями, які займаються проблемами сільської зайнятості, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки кадрів, а також науковцями при проведенні досліджень регіональних ринків праці, розвитку сільських територій, зайнятості та ефективності використання трудового потенціалу аграрного сектора.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею здобувача, в якій викладено авторську позицію щодо теоретико-методологічних підходів до дослідження формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств і пошуку шляхів їх удосконалення. Одноосібно опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформовані особисто автором і відображають конкретний особистий внесок здобувача у вирішення поставленої проблеми. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, автором дисертаційної роботи використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистого наукового внеску.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження за темою дисертації оприлюднено у формі доповідей та обговорено на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науковій конференції “Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання та охорони земель” (м. Харків, 2005 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях “Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва” (м. Харків, 2006 р.); “Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених-аграріїв” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); “Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (м. Луганськ, 2006 р.); “Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2007 р.); Міжнародному форумі молодих вчених “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2007 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених і студентів “Інноваційні процеси економічного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід” (м. Тернопіль, 2007 р).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 11 наукових праць, 9 з яких підготовлені самостійно, у тому числі 5 праць – у фахових виданнях; загальний обсяг публікацій – 2,8 друк. арк. (у тому числі 2,1 друк. арк. належать особисто автору).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок. Робота містить 27 таблиць на 26 сторінках, 50 рисунків на 46 сторінках, список використаних джерел із 184 найменувань на 15 сторінках, 15 додатків на 32 сторінках, довідки про впровадження результатів дисертаційної роботи на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, а також визначено наукову новизну, практичне значення результатів, одержаних автором, їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження процесу відтворення персоналу сільськогосподарських підприємств” – розглянуто суть і зміст категорій “персонал сільськогосподарських підприємств”, “трудовий потенціал, “трудовий потенціал сільських регіонів”; окреслено зміст етапів відтворення персоналу сільськогосподарських підприємств: формування, розвитку і використання; обґрунтовано показники кількісно-якісної оцінки персоналу підприємства і методику визначення ефективності його використання; висвітлено особливості розвитку та специфіку використання персоналу в аграрній сфері; розвинуто методологічні підходи до вивчення процесу використання персоналу підприємства.

У результаті дослідження еволюції поглядів на місце і роль людини в економічному житті суспільства та її відображення у змінах категоріального апарату встановлено, що “персонал сільськогосподарських підприємств” — це весь особовий склад підприємств, який включає всіх найманих працівників, а також працюючих акціонерів і власників. Він є провідним мобілізуючим фактором сільськогосподарського виробництва. Творчий талант і практична робітнича майстерність персоналу особливо виразно проявляються в умовах ринкових відносин, де постійно присутня підприємницька конкуренція.

Поняття "персонал" доцільно застосовувати у менеджменті, зокрема, при плануванні чисельності та професійно-кваліфікаційної структури зайнятих на підприємстві, витрат на робочу силу, професійного підбору, найму і розвитку працівників. У даному дослідженні обґрунтовано доцільність використання категорії “трудовий потенціал”, оскільки він виступає інтегральною формою втілення специфічних соціально-економічних якостей населення, трудових ресурсів і робочої сили у людському чиннику.

Персонал, як і кожна ієрархічно організована система, має свою структуру, в основі якої лежать рівні організації, підсистеми і компоненти трудового потенціалу працівників. Вищі рівні організації трудового потенціалу опираються на рівні нижчого порядку. Компоненти персоналу здебільшого вписуються в три підсистеми трудового потенціалу: демографічну, соціально-економічну та соціально-психологічну. Особливе значення мають демографічна, медико-біологічна, екологічна, інтелектуальна, ідейно-світоглядна, науково-технічна компоненти,

культура і духовність населення, енергетичний потенціал людини, творчість, освітньо-професійні знання, матеріальні потреби, організованість, ресурси робочого часу, трудові традиції і господарські цінності регіону.

При здійсненні кількісно-якісної оцінки персоналу підприємства слід враховувати, що кількісна оцінка трудового потенціалу на різних рівнях його організації завжди визначається потребами суспільного виробництва в робочій силі, можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях; демографічними чинниками. Якісна оцінка персоналу підприємства має умовний характер і може визначатися за допомогою медико-біологічних і психофізичних характеристик працівників, професійно-кваліфікаційних даних персоналу і його соціальних можливостей, а також показниками демографічного розвитку.

У дисертаційній роботі запропоновано авторську класифікацію показників ефективності використання трудового потенціалу працівників, залучених у сільськогосподарське виробництво, яка має на меті максимально розкрити як економічний, так і соціальний її характер. Для цього слід застосувати визначену сукупність показників (рис. 1).

Рис.1. Система показників ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств.

Ефективність використання персоналу підприємства виражає результативність його праці, яка може бути визначена як відношення доходу, отриманого за рахунок використання певної кількості робочої сили, до витрат, які пов’язані з оплатою праці працівників. Критеріями ефективності використання трудового потенціалу працівників сільського господарства є: 1) підвищення (зниження) рівня і темпів продуктивності праці; 2) динаміка основних параметрів зайнятості і безробіття; 3) соціальний аспект ефективності використання трудового потенціалу; 4) трудовий потенціал у системі показників розвитку економіки країни.

У процесі дослідження виявлено, що головними особливостями сучасного сільського ринку праці виступають: низький рівень продуктивності і оплати праці найманих працівників сільськогосподарських підприємств, надмірна сезонність використання трудового потенціалу, низькі рівні трудової мобільності селян, освітньо-кваліфікаційного рівня працівників і їх мотивації до праці, а також високі темпи неофіційної міграції, прихованого безробіття та нерегламентованої зайнятості сільського населення.

У другому розділі – “Оцінка стану формування та використання персоналу в системі ресурсозабезпечення сільськогосподарських підприємств” – розкрито сучасний стан формування, розвитку і використання персоналу сільськогосподарських підприємств і трудового потенціалу сільських регіонів; дано комплексну оцінку якісних характеристик і економічної активності сільського населення; проведено аналіз ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств; досліджено регіональні особливості відтворення трудового потенціалу села та здійснено факторний аналіз ефективності його використання.

Низький рівень соціально-економічного розвитку сільських територій Львівської області супроводжується складною демографічною ситуацією, яка проявляється через природне скорочення і старіння сільського населення, ріст демографічного навантаження, погіршення здоров’я і міграційне скорочення населення. Чисельність населення області на початок 2006 р. порівняно з 1989 р. скоротилась на 89,6 тис. осіб, або 8,0У сільській місцевості на 1000 осіб працездатного віку припадає 800 непрацездатних. Основну масу сільських мігрантів становлять молоді люди віком від 15 до 35 років (у 2005 р. їх кількість становила 7,5 тис. осіб – 60від загальної кількості вибулих мігрантів, і більш ніж половину з них становлять жінки). Таке інтенсивне "вимивання" із сільської місцевості найбільш активних молодих людей поряд із природним скороченням чисельності сільського населення суттєво вплине на майбутній стан його природного відтворення, погіршення статево-вікової структури, руйнування сільської поселенської мережі. Оскільки серед мігрантів переважають представники найбільш продуктивних у дітородному та економічному аспектах вікових груп населення, опосередковані втрати перевищують прямі.

Скорочення обсягів сільськогосподарського виробництва в 90-х роках минулого століття і звуження сфери прикладання праці створили труднощі у формуванні та функціонуванні ринку робочої сили на селі. У структурі зайнятості сільського населення (як України, так і Львівщини) поглиблюються деструктивні зрушення в напрямі різкого зростання всіх форм безробіття, зумовлені скороченням попиту на робочу силу, нездатністю державного сектора економіки забезпечити достатній рівень доходів. У 2005 р. порівняно з 2000 р. на 10,9зросла чисельність економічно неактивного населення і на 6,6зменшилась чисельність економічно активного. У 2005 р. у Львівській області рівень зайнятості населення склав 55,8що на 1,9менше порівняно з аналогічним показником у країні в цілому. Крім того, якщо в Україні спостерігається незначна тенденція до росту зайнятості населення, то на Львівщині уже протягом п’яти років спостерігається її коливання приблизно на одному й тому ж рівні. Вищий на 1,6 пункту порівняно із загальноукраїнським рівень безробіття населення області, який у 2005 р. склав 8,8(за методологією МОП), щорічно показує тенденцію до скорочення. В усіх районах Львівщини частка сільських жителів у загальній кількості безробітних, які звернулись за допомогою до державних служб зайнятості, становить більше половини і за останнє п’ятиріччя збільшилась на 1,4

Попри позитивну тенденцію до зближення показників попиту і пропозиції робочої сили, розрив складає десятки тисяч осіб, а навантаження на одне вільне робоче місце становить десятки осіб. Проблеми працевлаштування сільських жителів пов’язані в основному з відсутністю місць прикладання праці на селі. Будучи до реформування основною галуззю, яка забезпечувала селян робочими місцями, сільське господарство на сьогодні охоплює п’яту частину усіх зайнятих області тільки за рахунок зарахування до числа зайнятих працюючих в особистих господарствах, які становлять 80загальної чисельності зайнятих у цій сфері.

Упродовж 2005 р. у сільському господарстві області вивільнено 1012 осіб, а передбачалось вивільнити 1458. При цьому потреба у працівниках становила лише 111 осіб. Відносно менші порівняно з іншими видами економічної діяльності темпи вивільнення із сільськогосподарської галузі пов’язані зі збереженням високого рівня прихованого безробіття.

У сільськогосподарських підприємствах чверть нормативно можливого фонду робочого часу залишається невідпрацьованою, а отже, наймані працівники недоотримують четвертої частини можливих доходів. Продуктивність праці як основний показник використання трудового потенціалу, починаючи з 1990 р. знижується дуже швидкими темпами. У сільському господарстві відбувається масове переміщення працівників до особистих селянських господарств з переважанням важкої ручної праці та низьким рівнем продуктивності праці.

Оскільки сільське господарство впродовж багатьох років є галуззю з найнижчим рівнем оплати праці (у 2005 р. розмір середньомісячної заробітної плати найманих працівників у сільськогосподарських підприємствах становить лише 37від розміру відповідного показника в області), зруйновано роками напрацьований механізм мотивації високопродуктивної праці. У разі продовження такої динаміки важко сподіватись на ріст ефективності використання трудового потенціалу села і використання резервів підвищення продуктивності праці у сільському господарстві. У табл. наведено досягнуті показники використання персоналу сільсько-господарських підприємств.

Домінуючим напрямом діяльності аграрних підприємств залишається рослинництво, в якому зайнято 60,8усіх найманих працівників. На загальний ріст продуктивності більший вплив має збільшення виробництва валової продукції на одного середньорічного працівника в галузі рослинництва. Виручка від реалізації рослинницької продукції в 4 рази перевищує виручку від реалізації продукції тваринництва. За такої ситуації продуктивність праці вища саме у рослинництві.

Забезпеченість сільськогосподарських підприємств робочою силою і кваліфікованим управлінським персоналом залишається на сьогодні джерелом серйозних проблем. Якість сільського трудового потенціалу далека від необхідної.

Таблиця 

Показники використання персоналу в сільськогосподарських підприємствах Львівської області, 2005 р.

Показник | Всього | в тому числі у: | рослинництві | тваринництві

Чисельність працівників, чол. | 16269 | 9884 | 6385 | Затрати часу, тис. люд.-год. | 22337,9 | 10884,2 | 11453,7 | Витрати на оплату праці, тис. грн. | 52487,6 | 31643,8 | 20843,8

Виручка від реалізації продукції, тис. грн. | 214057,4 | 172152,8 | 41904,6 | Відпрацьовано люд.-год. на 1 середньо-річного працівника | 1373 | 1101 | 1794 | Оплата 1 люд. - год, грн. | 2,35 | 2,91 | 1,82 | Річна оплата праці 1 середньорічного працівника, грн. | 3226,2 | 3201,5 | 3264,5 | Отримано виручки від реалізації продукції на:

відпрацьовану 1 люд. -год, грн. |

9,58 |

15,8 |

3,66 | 1 середньорічного працівника, грн. | 13157,4 | 17417,3 | 6563,0 | 1 грн. витрат на оплату праці, грн. | 4,08 | 5,44 | 2,01

Значна частина сільського населення складається з людей пенсійного віку. Тут нижчий рівень освіти порівняно з промисловістю, немає належної мотивації до праці. Призупинення процесів відтворення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств у 90-х роках минулого століття призвело до погіршення технічної та енергетичної оснащеності селянської праці. Рівень механізації виробничих процесів та фондоозброєності праці у сільському господарстві знижується рік за роком. Ефективність використання трудового потенціалу у сільському господарстві значною мірою знижується і через незадовільні умови праці в галузі.

Групування сільськогосподарських підприємств Львівської області за рівнем продуктивності праці засвідчило, що в усіх господарствах її зростання супроводжується одночасним зменшенням кількості відпрацьованих людино-годин одним працівником, зростанням оплати праці працівників, а також збільшенням вартості активів у розрахунку на одного працівника. Не спостерігається взаємозв’язку між рівнем продуктивності праці та землезабезпеченістю і спеціалізацією виробництва (табл. 2).

Окреме місце в роботі відведено виявленню (за допомогою багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу та статистичного групування) залежності між чинниками: х1 - кількістю відпрацьованого часу одним середньорічним працівником протягом року, тис. людино-годин; х2 - оплатою однієї людино-години, грн.; х3 - вартістю активів в розрахунку на одного середньорічного працівника, тис. грн.; х4  навантаженням посівних площ на одного середньорічного працівника, га; х5 - часткою затрат праці в тваринництві, % і результативною ознакою Y- вартістю виручки від

реалізованої продукції в розрахунку на 1 люд.- год, грн.

Таблиця 2

Групування сільськогосподарських підприємств Львівської області за продуктивністю праці

Показник | Група господарств за виручкою від реаліза-ції продукції з розрахунку на 1люд.-год,грн.

І -

до 5 | ІІ-

5 - 10 | ІІІ-

10 - 20 | ІV-

> 20 | Разом і в середньому

Кількість господарств у групі | 122 | 127 | 86 | 31 | 366

Виручки від реалізації продукції з розрахунку на 1 люд.-год, грн. | 3,54 | 7,00 | 14,06 | 58,74 | 11,89

Кількість відпрацьованого часу 1 працівником, люд.-год. | 1270 | 1155 | 1145 | 1019 | 1830

Оплата 1 люд.-год, грн. | 1,64 | 2,23 | 3,21 | 5,00 | 2,50

Вартість активів у розрахунку на 1 середньорічного працівника, тис. грн. | 52,7 | 59,6 | 63,9 | 79,9 | 61,2

Навантаження посівних площ на 1 середньорічного працівника, га | 15,4 | 18,4 | 19,9 | 15,2 | 17,8

Частка годин, відпрацьованих у тваринництві, у загальному фонді робочого часу, % | 53,6 | 44,0 | 35,0 | 46,6 | 45,2

Із рівняння регресії Y = 3,89 + 0,32x1 + 1,63x2 + 0,02x3 + 0,07х4 + 0,01х5 встановлено, що зростання виручки від реалізації продукції в розрахунку на 1  люд.  год. спричинюється насамперед збільшенням кількості відпрацьованих людино-годин одним працівником, ростом годинної оплати праці працівників, а також збільшенням вартості активів у розрахунку на одного працівника. Виявлено особливо тісний зв’язок величини результативної ознаки з рівнем оплати праці. Усі розрахунки проводилися щодо 366 сільськогосподарських підприємств Львівської області. За спеціальною методикою з генеральної сукупності відібрано 50 підприємств, дані статистичної звітності яких відповідали умовам нормального розподілу.

У процесі кореляційно-регресійного аналізу встановлено залежність рівня безробіття населення Львівщини (Y) від частки сільського населення (х1), питомої ваги населення працездатного віку у загальній його кількості (х2), а також середньомісячного розміру заробітної плати (х3).

Рівняння регресії Y = 17,87- 0,02x1 - 0,11x2 -0,01x3 підтвердило результати групування за цими чинниками і показало, що зростання рівня безробіття в усіх районах відбувається паралельно зі зниженням кількості сільського населення, питомої ваги населення працездатного віку та рівня заробітної плати, а найзначніші резерви зниження рівня безробіття пов'язані зі збільшенням частки населення працездатного віку та підвищенням рівня оплати праці найманих працівників.

Групування 366 сільськогосподарських підприємств Львівської області за організаційно-правовими формами господарювання показало, що у 2005 р. найвищі результати щодо розміру отриманої виручки від реалізації продукції в розрахунку на 1 люд.-год. показали фермерські господарства, а саме 23,31 грн./люд.-год, що в чотири рази більше у порівняно з державними підприємствами. Вища у фермерських господарствах і оплата однієї людино-години (2,74 грн./год). У державних підприємствах досягнуто найвищого навантаження посівних площ і вартості активів у розрахунку на 1 працівника. Тому ми розглядаємо подальший розвиток фермерства як один із ключових напрямів подолання сільського безробіття й адаптації села до нових умов ринкової економіки.

Для виявлення регіональних відмінностей у розвитку сільського ринку праці проведено групування адміністративних районів Львівської області за бальною оцінкою показників природного і міграційного руху населення, демографічного навантаження, рівнів зайнятості і безробіття, частки сільського населення у загальній чисельності безробітних. Результати групування показали, що існуючі відмінності в процесах відтворення населення і функціонування ринку праці в поєднанні з тенденціями розвитку територіального господарства засвідчують непридатність стандартних рецептів стратегії і тактики реалізації політики ефективної трудової зайнятості.

Застосувавши Fuzzy-технологію для суб’єктивної оцінки трудового потенціалу сільських регіонів Львівської області, як нечітко описаного об’єкта, який характеризується такими показниками: S1 – частка сільського населення Львівської області в загальній чисельності населення; S2 – обсяги природного приросту сільського населення; S3 – питома вага населення працездатного віку в загальній чисельності сільського населення; S4 – питома вага економічно активного населення в загальній чисельності сільського населення; S5 – рівень зайнятості населення; S6 – освітньо-кваліфікаційний рівень населення; S7 – стан здоров’я населення; S8 –мотиваційні настанови людей до праці, ми отримали міру можливої оцінки трудового потенціалу сільських регіонів е на рівні 0,88. Для її визначення було використано такий алгоритм: e = h (S)g, де h (S) – оцінка (об’єктивна/суб’єктивна) стану елемента S; g (S) – суб’єктивна міра важливості елемента. Значення g (Sі) та h (Sі) прийняті на засадах експертних досліджень та розрахунків. Алогічний підхід може знайти широке застосування при порівняльній оцінці персоналу сільськогосподарських підприємств у статиці і динаміці.

У третьому розділі – “Перспективи розвитку та напрями підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств” – проведено прогнозування та моделювання основних показників розвитку і використання трудового потенціалу сільських регіонів (у тому числі прогнозування чисельності сільського населення і чисельності населення, зайнятого в сільськогосподарських підприємствах Львівської області), розроблено модель суб’єктивної оцінки трудового потенціалу з урахуванням його якісних характеристик, обґрунтовано необхідність диверсифікації виробничої діяльності сільського населення і зрівноваженого розвитку сільських регіонів.

Прогнозування чисельності сільського населення методом зсуву віку показало, що при збереженні сучасного режиму його відтворення процес природного скорочення продовжуватиметься і до 2020 р. воно становитиме 990,6 тис. чол. (на 4менше порівняно з 2005 р.). Основною причиною такого скорочення стане зменшення кількості сільських жителів наймолодших вікових груп і осіб працездатного віку.

За збереження існуючої тенденції росту сільськогосподарського виробництва до 2010 р. можна з високою ймовірністю очікувати подальшого вивільнення працівників, яке за наступних 5 років поставить на поріг безробіття від 5 до 8 тисяч колишніх працівників сільськогосподарських підприємств (табл. ).

Таблиця 3

Прогноз чисельності працівників сільськогосподарських підприємств Львівської області

Показник | 2007 р. | 2008р. | 2009 р. | 2010 р.

Вартість валової продукції в сільськогосподарських підприємствах з розрахунку на 100 га угідь, тис. грн. | 126,7 | 139,0 | 151,3 | 163,5

Площа сільськогосподарських угідь у підприємствах, тис. га | 405 | 372 | 340 | 307

Вартість валової продукції сільського господарства, млн. грн. | 513,1 | 517,1 | 514,4 | 501,9

Чиста вартість валової продукції сільського господарства, млн. грн. | 444,2 | 372,3 | 370,4 | 361,4

Відношення фонду оплати праці до вартості валової продукції, % | 27,7 | 28,8 | 30,0 | 30,0

Фонд оплати праці найманих працівників у підприємствах, млн. грн. | 123,1 | 107,2 | 111,1 | 108,4

Середньомісячна заробітна плата 1 працівника, грн. | 399,9 | 452,6 | 505,3 | 558,0

Величина прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу працездатного віку, грн. | 516 | 566 | 617 | 668

Чисельність персоналу сільськогосподарських підприємств, виходячи з середньомісячної заробітної плати працівників сільського господарства, осіб | 25645 | 19743 | 18326 | 16193

Чисельність персоналу сільськогосподарських підприємств, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, осіб | 19873 | 15787 | 15007 | 13526

За основу прогнозування перспективної чисельності працівників аграрного сектора взято необхідність забезпечення оплати праці найманих працівників сільського господарства на рівні не нижче прожиткового мінімуму. У ході прогнозування прийнято припущення про збереження сучасної тенденції росту обсягів сільськогосподарського виробництва (оскільки передумов для збільшення загального обсягу виробництва продукції в усіх категоріях господарств поки що не створено) і збереження тенденції до скорочення площ сільськогосподарських угідь в аграрних підприємствах (через значну зношеність і моральну застарілість основних фондів). У зв’язку з цим у розрахунках використано не абсолютний показник вартості валової продукції сільського господарства, а показник виробництва валової продукції в розрахунку на 100 га угідь. При обчисленні частки фонду оплати праці у вартості валової продукції на перспективу врахована тенденція її зміни протягом останніх шести років і необхідність утримання питомої ваги оплати праці у вартості продукції на рівні 30Через те що показник вартості валової продукції у порівнянних цінах 2000 р. не придатний для подальших розрахунків (порівнянні ціни 2000 р. значно відрізняються від ринкових цін на продукцію рослинництва і тваринництва, крім того, він включає в себе повторний рахунок) у розрахунках використано показник чистої вартості валової продукції сільського господарства. Для його визначення використаний коефіцієнт (0,72), розрахований за спеціальною методикою на основі даних обстеження домогосподарств Львівської області у 2005 р. Крім того, здійснено прогнозування перспективної чисельності працівників аграрного сектора, виходячи із ймовірності збереження сучасної тенденції рівня і росту заробітної плати у сільському господарстві. Аналіз і прогноз у більшості розрахунків прогнозних значень показників здійснювався за допомогою методу екстраполяції.

У результаті проведеного дослідження розроблено основні підходи до формування персоналу сільськогосподарських підприємств: підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації керівників і фахівців підприємств АПК, організаційно-методична робота з керівними кадрами, організація роботи з випускниками сільських загальноосвітніх шкіл з метою їх орієнтації на отримання сільськогосподарських професій, розробка програм підвищення престижності масових робочих професій у сільському господарстві.

У дисертації обґрунтовано основні напрями поліпшення формування, розвитку і підвищення ефективності використання персоналу сільськогосподарських підприємств і трудового потенціалу сільських регіонів, до яких зараховуємо: пріоритетність функціонування сільського господарства як основи сільської економічної підсистеми; диверсифікацію видів економічної діяльності сільського населення; активізацію соціального капіталу села; посилення державної підтримки малого підприємництва за рахунок пільгового кредитування; підвищення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за стан розвитку сільського господарства та зайнятості сільського населення; розширення сфери діяльності кредитних спілок, кооперативних структур, дорадчих служб; зрівноважений розвиток сільських регіонів.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило теоретичну доцільність і практичне значення аналізу формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах перехідної економіки України. У процесі дослідження виявились нові аспекти цієї проблеми, зокрема можливість формалізації складових персоналу і їх оцінка, обґрунтування закономірностей та особливостей формування нової моделі функціонування трудового потенціалу в рамках зрівноваженого розвитку сільських регіонів, осмислення нових чинників ефективності використання персоналу підприємства, проблеми взаємозв’язків між людиною і природою.

Корисність даного дослідження для теорії й практики перехідної економіки може бути представлена наступними висновками.

1. Внутрішня структура персоналу підприємства розкривається через демографічну, соціально-економічну та соціально-психологічну підсистеми трудового потенціалу, а його компонентами є: демографічна, медико-біологічна, екологічна, інтелектуальна, ідейно-світоглядна, науково-технічна компоненти, культура і духовність населення, енергетичний потенціал людини, творчість, освітньо-професійні знання, матеріальні потреби людини, організованість, ресурси робочого часу, трудові традиції і господарські цінності.

2. Найсуттєвішими особливостями сучасного сільського ринку праці є низький рівень продуктивності й оплати праці найманих працівників, сезонність їх використання, низькі трудова мобільність та освітньо-кваліфікаційний рівень селян, недостатня мотивація до праці, а також високі темпи неофіційної міграції, прихованого безробіття та нерегламентованої зайнятості сільського населення.

3. Низький рівень соціально-економічного розвитку сільських територій Львівської області супроводжується складною демографічною ситуацією, яка проявляється через природне скорочення сільського населення, його старіння і ріст демографічного навантаження, погіршення здоров’я і міграційне скорочення чисельності. Зменшення обсягів сільськогосподарського виробництва і звуження сфери прикладання аграрної праці створили труднощі у формуванні та функціонуванні ринку робочої сили на селі, що призвело до поглиблення деструктивних процесів у напрямі різкого зростання всіх форм безробіття.

4. Продуктивність праці як основний показник використання трудового потенціалу починаючи з 1990 р. знижується високими темпами. У сільському господарстві відбувається масове переміщення працівників сільськогосподарських підприємств до особистих селянських господарств з переважанням важкої ручної праці та низьким рівнем продуктивності праці. Оскільки сільське господарство протягом багатьох років є галуззю з найнижчим рівнем оплати праці, зруйновано роками напрацьований механізм мотивації високопродуктивної праці. Ефективність використання персоналу в сільському господарстві значною мірою знижується і через незадовільні умови праці.

5. Зростання вартості виручки від реалізації продукції в розрахунку на 1 людино-годину в сільськогосподарських підприємствах супроводжується одночасним зменшенням кількості відпрацьованих людино-годин одним працівником, ростом годинної оплати праці, а також збільшенням вартості активів у розрахунку на одного працівника. Кореляційно-регресійний аналіз між згаданими показниками на прикладі вибірки з 366 і 50 аграрних підприємств Львівської області засвідчив особливо тісний зв’язок величини виручки і продуктивності праці. Зростання рівня безробіття в усіх районах відбувається паралельно зі зниженням кількості сільського населення, питомої ваги населення працездатного віку та рівня заробітної плати, а найзначніші резерви скорочення безробіття пов'язані зі збільшенням частки населення працездатного віку та підвищенням рівня оплати праці найманих працівників. Одним із ключових напрямів ефективного використання трудового потенціалу, подолання сільського безробіття і пристосування села до нових умов ринкової економіки є подальший розвиток і поширення у Львівській області фермерства та господарських товариств.

6. Якість трудового потенціалу Львівської області не відповідає оптимальному рівню, про що свідчить показник якісної оцінки трудового потенціалу е=0,88, розрахований у рамках інтегральної математики, теорії нечітких множин і теорії можливостей. Такий підхід до оцінки трудового потенціалу може знайти широке застосування