Національна академія наук України

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

ВАСИЛЕНКО Ольга Миколаївна

УДК 02(477)”19”:31

Бібліотечна статистика в Україні:

(1992–2005 рр.)

Спеціальність 07.00.08 - книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті бібліотекознавства Національної

бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Науковий керівник академік НАН України,

доктор філософських наук, професор

ОНИЩЕНКО ОЛЕКСІЙ СЕМЕНОВИЧ,

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського,

генеральний директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

ЛЯХОЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ,

Національний медичний університет

ім. О. О. Богомольця,

завідувач кафедри соціології

кандидат історичних наук, доцент

ВИНОГРАДОВА ОЛЕНА БОРИСІВНА,

директор Державної історичної бібліотеки України

Провідна установа Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника

НАН України,

відділ бібліотекознавства, м. Львів

Захист відбудеться “1” березня 2007 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розіслано “1” лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук |

А. О. Чекмарьов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Здобуття Україною державної незалежності в 1991 р. викликало перетворення у суспільному та економічному житті України в зв’язку з новим політичним статусом, переходом на ринкові відносини, введенням країни в процеси інтеграції на світовому рівні та розвитком інформаційного суспільства. Це потребувало здійснення робіт зі створення основ системи національної статистики. 1992 р. став роком її започаткування. Від цього моменту було прийнято ряд програмних документів із реформування статистики та статистичного обліку на державному рівні.

Процеси реформування статистики повною мірою ще не позначилися на вдосконаленні статистики бібліотечної справи на державному рівні, тоді, як в організації статистичних досліджень на рівні окремих бібліотек та бібліотечних мереж визначилася тенденція до змін. Це зумовлено тим, що бібліотечна діяльність зазнала трансформації в зв’язку із запровадженням інформаційних технологій, появою електронних носіїв інформації, виникненням нових процесів діяльності, використанням бібліотеками України світової мережі інтернет для інформаційного пошуку. В зв’язку з цим на часі постало питання вдосконалення системи обліку бібліотечної діяльності та організації статистики.

Бібліотечна статистика (БС) є важливим джерелом відомостей для органів управління та широкого громадського загалу із забезпечення суспільства інформаційно-бібліотечними послугами та про стан бібліотечної справи в країні. Бібліотечна дійсність та інноваційні процеси мають бути відображені у показниках БС. Саме необхідність дослідити сучасні тенденції в організації БС, визначити основні напрями її оновлення з метою вдосконалення системи показників БС з позицій їх достовірності, своєчасності та інформативності визначили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Стан наукової розробки проблеми. Становлення теорії і практики БС відбувалося протягом тривалого історичного періоду і пов’язано з діяль-ністю на теренах сучасної України таких видатних діячів у галузі бібліо-текознавства і статистики кінця ХІХ – початку ХХ ст., як О. А. Дідріхсон, І. П. Дриженко, С. С. Жилкін, Є. М. Мединський. Вони першими обґрунту-вали важливість організації статистичних досліджень у бібліотеках, форму-вання єдиної системи статистичних показників та уніфікації статистичних форм. Узагальненню методологічних напрацювань у галузі БС дореволю-ційного періоду присвячено роботи Л. Б. Хавкіної та С. О. Сірополка. Методику організації статистичних досліджень у бібліотеках, обґрунтування доцільності окремих статистичних показників розкрито в наукових працях Д. А. Балики, Б. Й. Боровича, Я. М. Керекеза, Ю. О. Меженка, Н. Я. Фрідьє-вої, Л. Б. Хавкіної. Окремі теоретичні питання, проблеми методології та організації БС у різні роки минулого століття розглянуто в працях Л. З. Амлінського, М. А. Низового, В. М. Пілецького, А. С. Сокальського та інших. Значно вплинула на розвиток вітчизняної БС у радянський період наукова діяльність бібліотекознавців І. М. Фруміна (формування БС як галузі соціально-економічної статистики), В. М. Мотильова (методично-організаційні питання статистичних досліджень, застосування математичних методів у бібліотеках), Р. С. Мотульського (показники та стандартизація БС).

У період 1992–2005 рр. публікації українських учених і спеціалістів щодо БС мали науково-практичне спрямування. Окремі питання БС, пов’язані з організацією роботи бібліотек, проаналізовано такими бібліо-текознавцями, як О. В. Воскобойнікова-Гузєва, Л. А. Дубровіна, В. О. Ільга-наєва, О. С. Онищенко, Л. Г. Петрова, В. Г. Попроцька, М. С. Слободяник.

У працях учених галузі соціально-економічної статистики приділено увагу організаційно-методичним аспектам та змістовному наповненню системи статистичних показників (ССП) статистики культури, взагалі, та статистики бібліотечної справи, зокрема (А. В. Головач, Г. С. Столяров, М. Ю. Огай, Л. Ф. Удотова та інші).

Наукові дослідження українського читача, книги та читання за різні історичні періоди із залученням значного статистичного матеріалу БС здійснено Т. М. Коваль, Т. В. Новальською, І. В. Тимошенко.

Ознайомленню з новими стандартами з БС, визначенню показників ефективності розробці проекту нової форми державного статистичного спостереження присвячено публікації О. Б. Виноградової, Н. Б. Грищенко, Д. І. Маляренко, Т.А. Слєпцової, Г. А. Саприкіна, І. О. Цуріної та інших.

Про практику упровадження засобів автоматизації у зведення статис-тичних даних у бібліотеках йшлося у працях О. Г. Кириленка, І. О. Цуріної.

БС як галузь науково-практичної діяльності тісно пов’язана з розвитком бібліотечної справи і статистики на всіх її рівнях. На сучасному етапі у кожній із цих галузей відбуваються певні перетворення, які висвітлюються у чисельних публікаціях. Однак, з часу створення національної статистики України (1992), комплексних досліджень щодо стану БС в Україні на сучасному етапі не здійснювалося.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснювалася у межах відомчого дослідження “Технологія і організація формування і використання інформаційних ресурсів наукової бібліотеки” № 0100006602 та “Інформаційні технології в системі інноваційної діяльності наукової бібліотеки” № 0105U000488 Інституту бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ).

Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз еволюції та сучасного стану БС, вдосконалення структури та системи статистичних показників у період розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Для реалізації мети дослідження поставлено такі завдання:

– вивчити становлення БС на етапах історичного розвитку статистики в Україні;

– дослідити інформативність показників БС про стан бібліотечної справи в Україні у статистичних виданнях 1992–2005 рр.;

– проаналізувати структуру БС та систему показників на всіх її рівнях;

– дослідити еволюцію становлення системи статистичних показників (ССП) з бібліотечної діяльності в період розвитку ІКТ;

– узагальнити досвід опрацювання даних постійного статистичного спостереження в бібліотеках;

– розробити оновлену структуру та систему показників БС;

– визначити методичні аспекти зведення даних БС на основі інформаційної технології;

– на базі існуючого програмного забезпечення створити інтегровану автоматизовану систему зведення даних БС, що дозволяє оперативно обробляти та отримувати статистичні відомості для органів управління бібліотекою, формувати галузеву статистичну базу даних (БД);

– обґрунтувати перспективи вдосконалення БС.

Об’єкт дослідження: бібліотечна статистика як складова соціально-економічної статистики держави.

Предмет дослідження: сучасний стан БС та технологічне оновлення організації статистичного дослідження в бібліотеках.

Хронологічні межі дослідження визначаються з 1992 р. – часу започаткування в Україні системи національної статистики та реформування державної статистики у період до 2005 р. Означений період у бібліотекознавстві характеризується трансформацією бібліотечної діяльності, викликаною запровадженням інноваційних технологій, що вплинуло на ССП і на організацію статистичного дослідження.

З огляду на спадкоємність розвитку БС розглянуто основні історичні аспекти її формування у період із часів виникнення бібліотек на території сучасної України до 1991 р., що дозволило дослідити процеси становлення системи статистичних показників, теорії та методології БС.

Методи дослідження ґрунтуються на принципах історизму та наукової об’єктивності. Завдання дослідження вирішувалися шляхом поєднання загальнонаукових (узагальнення, аналіз і синтез), статистичних (кількісні характеристики) та соціологічних (опитування) методів. У вивченні публікацій за темою дослідження було застосовано метод контент-аналізу.

Використання системного та структурно-функціональних підходів дало змогу розглядати БС у динаміці її розвитку, дослідити взаємозв’язки та взаємозалежність з іншими галузями соціально-економічної статистики та тенденціями розвитку бібліотечної справи.

Наукова новизна роботи

– вивчено та узагальнено формування і розвиток теоретичних та методологічних основ БС на теренах України у період до 1992 р.;

– дано оновлене визначення бібліотечної статистики, обґрунтовано доповнення до її структури;

– здійснено комплексний аналіз ССП на різних рівнях БС, розроблено загальну структуру сучасної ССП, визначено зміни, які відбулися в БС в 1992–2005 рр. у зв’язку із запровадженням у бібліотечну діяльність інформаційних технологій;

– удосконалено структуру БС та запропоновано оновлену ССП;

– вивчено і проаналізовано організацію постійного статистичного спостереження в бібліотеках;

– розроблено методику обліку та отримання статистичних відомостей із виконання довідок при довідково-бібліографічному обслуговуванні користувачів у бібліотеці на основі існуючих комп’ютерних програм;

– запроваджено технологію зведення статистичних даних із діяльності бібліотеки та бібліотечних мереж на основі існуючого програмного забезпечення, розроблено структуру електронних таблиць для опрацювання показників БС для окремого підрозділу та бібліотеки, що дозволяє забезпечити формування БД статистичної інформації;

– визначено основні напрями перспективного розвитку БС в Україні.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що: результати дослідження апробовано та впроваджено у практику НБУВ (з 2001 р.); методику зведення та опрацювання даних первинної статистики на основі комп’ютерної програми поширено серед інших бібліотек. Застосування розробленої методики є прийнятним для створення відомчих та загальнодержавної галузевої бібліотечних статистичних БД. Матеріали дослідження використовуються при підготовці навчальних курсів з історії бібліотечної справи в Україні та управління і організації роботи бібліотек.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом багаторічного дослідження стану БС в Україні, теоретико-методологічних основ БС, системи показників БС, організації статистичного спостереження в бібліотеках у період розвитку ІКТ. Всі отримані результати і розробка методики опрацювання статистичних даних у великій бібліотеці на основі комп’ютерної програми отримані автором особисто.

Джерельна база дослідження. В основу дослідження покладено друковані джерела з фондів НБУВ, Національної парламентської бібліотеки України (НПБУ), Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ ім. Тараса Шевченка, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка та інших бібліотек, присвячені БС.

Першу групу складають дореволюційні видання, в яких публікувалися матеріали з БС, а саме: друковані звіти бібліотек, статистичні огляди, статті та окремі видання земських діячів, в яких висвітлювалися результати статистичних досліджень бібліотек на території України, матеріали з’їздів із бібліотечної справи та статистики народної освіти, видання товариств грамотності з організації роботи книгозбірні та характеристики діяльності окремих бібліотек, в яких розглядалися питання організації БС.

Другу групу джерел становлять видання радянського періоду: статистичні довідники та матеріали переписів, в яких представлено показники БС, роботи узагальнювального характеру та окремі публікації, які дозволили дослідити стан БС України за радянських часів.

Третя група – сучасні вітчизняні та зарубіжні джерела: законодавчі акти, статистичні видання, монографії з історії статистики та бібліотечної справи, статті у фахових періодичних виданнях, матеріали конференцій, в яких порушуються актуальні питання та проблеми удосконалення БС в Україні. Було використано щорічні звіти, накази та ін. документи поточних архівів Держкомстату України, НБУВ та інших наукових бібліотек державного рівня. Залучено інформацію із сайтів зазначених установ.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідалися та обговорю-валися на міжнародних наукових конференціях: “Бібліотечно-інформаційний сервіс” (Київ, 9–11 жовт. 2001 р.); “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, 8–10 жовт. 2002 р.); “Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек” (Київ, 7–9 жовт. 2003 р.); “Бібліотеки та інформаційні центри в системі наукового супроводу суспільних реформ” (Київ, 12–14 жовт. 2004 р.); “Інтелектуальні інформаційні технології в бібліотечній справі” (Київ, 11–12 жовт. 2005 р.); „Бібліотечно-інформаційне партнерство: від локальних мереж до глобальної взаємодії” (Харків, 4–5 квіт. 2006 р.); “Документознавство. Бібліотеко-знавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти та практики” (Київ, 16–18 трав. 2006 р.); „Роль бібліотек у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України” (Київ, 11–12 жовт. 2006 р.).

Публікації. За проблематикою дисертації опубліковано 8 робіт, із них 6 статей у фахових виданнях, 1 – розділ практичного посібника, 1 теза конференції.

Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку скорочень, списку використаних джерел (333 позиції), 4 додатків. Загальний обсяг роботи становить 239 с.; основний текст – 179 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито її актуальність, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об’єкт і предмет, охарактеризовано методологічні засади, методи і базу дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення дисертаційної роботи, особистий внесок здобувача, представлено відомості про апробацію результатів та публікації автора за темою дисертаційного дослідження.

Перший розділ “Бібліотечна статистика та її становлення в Україні”. У підрозділі 1.1. “Історіографія та джерельна база дослідження” здійснено історіографічний та джерелознавчий аналіз досліджуваної проблеми.

Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на наукових розробках сучасних вітчизняних та зарубіжних спеціалістів у галузі БС. Історично склалося, що становлення БС в Україні, яка у різні часи перебувала у складі різних держав, відбувалося під впливом і у взаємодоповненні та тісній співпраці спеціалістів бібліотекознавчої та статистичної галузей різних регіонів, які працювали на території сучасної України. Історія становлення теоретико-методологічних засад БС бере початок у другій половині ХІХ ст. Перші праці, в яких зосереджено статистичні відомості про бібліотеки на території сучасної України та закладено основи формування і розвитку БС пов’язані з науково-практичним доробком Р. Г. Генаді, О. А. Дідріхсона, І. П. Дриженка, С. С. Жилкіна, Є. М. Мединського. Узагальнення методологічних напрацювань та подаль-ший розвиток БС відбувався завдяки діяльності Д. А. Балики, Б. Й. Боровича, Я. М. Керекеза, Н. К. Крупської, Ю. О. Меженка, С. О. Сірополка, Н. Я. Фрі-дьєвої, Л. Б. Хавкіної.

У другій половині ХХ ст. багатьма авторами розглядалися переважно окремі аспекти розвитку теорії та історії БС (К. І. Абрамов, Л. З. Амлін-ський, Е. Г. Астапович, І. А. Зупаров, М. С. Карташов, С. Д. Колєгаєва, М. А. Низовий, В. М. Пілецький, А. С. Сокальський, Е. А. Фенелонов та інші).

Вагомий внесок у розвиток методологічних основ БС, як галузі науково-практичної діяльності, зробили І. М. Фрумін, В. М. Мотильов, Р. С. Мотульський, у фундаментальних працях котрих сформульовано теоре-тичні положення БС (на основі принципів радянської статистики), розглянуто методико-організаційні питання статистичних досліджень та застосування математичних методів у бібліотеках, проаналізовано склад статистичних показників із бібліотечної справи та проблеми БС.

Протягом визначеного періоду (1992–2005) українськими вченими здійснено ряд ґрунтовних досліджень з історії бібліотечної справи та статистики, які становлять певний інтерес у межах теми дисертації (М. М. Артем'єв, О. В. Воскобойнікова-Гузєва, Л. А. Дубровіна, В. О. Ільга-наєва, В. І. Карпов, О. С. Онищенко, О. Г. Осауленко, Л. Г. Петрова, В. Г. Попроцька, М. В. Пугачова, М. С. Слободяник).

Принципи побудови ССП, організаційні аспекти статистики культури на держаному рівні, змістовність показників БС розглянуто в працях науковців у галузі соціально-економічної статистики (А. В. Головач, М. Ю. Огай, Г. С. Столяров, В. І. Товкун, Л. Ф. Удотова та інші). На значення статистичних досліджень для поглибленого вивчення українського читача, книги та читання звертають увагу у своїх наукових працях Т. М. Коваль, Т. В. Новальська, І. В. Тимошенко.

Новим стандартам із БС, визначенню на їх основі показників ефективності, розробці проекту нової форми державного статистичного спостереження присвячено публікації О. Б. Виноградової, Н. Б. Грищенко, Д. І. Маляренко, Т.А. Слєпцової, Г. А. Саприкіна, І. О. Цуріної та ін. Досвід використання комп’ютерних програм для зведення статистичних даних у бібліотеках описано О. Г. Кириленком, І. О. Цуріною.

Проте спеціального і комплексного дослідження сучасного стану і шляхів подальшого удосконалення БС в Україні протягом досліджуваного періоду не здійснювалося.

У підрозділі 1.2. “Поняття, структура і функції бібліотечної статистики” розглянуто погляди бібліотекознавців щодо визначення об’єкта, предмета та поняття бібліотечної статистики.

У сучасному бібліотекознавстві існують різні погляди на об’єкт БС: бібліотеки, бібліотечна справа, масові явища бібліотечної дійсності. Окремими спеціалістами об’єкт визначається відповідно рівня БС: на низовому рівні – це бібліотека, на регіональному – сукупність окремих бібліотек, на державному – бібліотечна справа. Статистика як наука вивчає усі досліджувані явища за допомогою кількісних характеристик у взаємозв’язку з їхнім якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Виходячи з цього, об’єктом БС статистики у даному дисертаційному досліджені обрано сукупність масових явищ бібліотечної дійсності. Предмет БС – кількісна сторона конкретного явища у бібліотеках у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом.

Визначення БС у різних джерелах неоднозначні: “розділ статистики культури”; “наукова дисципліна, що виникла в результаті інтеграції статистики і бібліотекознавства”; „галузь практичної діяльності зі збирання і обробки спеціальними статистичними методами кількісних даних”, „сукупність зведених підсумкових показників, зібраних для характеристики явищ і процесів бібліотечної діяльності”, “наука, що вивчає принципи, форми і методи збирання, групування та аналізу статистичних даних”. Український науковець М. А. Низовий визначав БС як складову розділу книгорозповсюдження в галузі статистики друку (СД), пізніше БС і СД розглядалися ним у взаємозв’язку як важливі помежовані підрозділи соціальної статистики. У дисертації проаналізовано визначення БС, наведених у працях М. А. Низового, Р. С. Мотульського, І. М. Суслової і Т. М. Манилової, обґрунтовано зміст оновленого визначення БС, запропонованого дисертанткою. Бібліотечна статистика – галузь науково-практичної діяльності, спрямована на вивчення явищ і процесів бібліотечної дійсності методами статистичного дослідження у межах певного хронологічного періоду та прогнозування розвитку бібліотечної справи в системі соціальних комунікацій.

Структура БС досі визначається бібліотекознавцями з різних позицій, залежно від обраних об’єкта БС та моделі структури бібліотеки. У дисертації розглянуто раніше започатковані структурні моделі БС, вказано на їх суперечності, запропоновано розглядати структуру БС як таку, що складається із двох, взаємопов’язаних між собою, розділів: перший – статистика бібліотек країни; другий – статистика структурно-функціональних елементів бібліотек. Перший розділ складається із підрозділів, де подано кількісну характеристику бібліотек як окремого предмета статистичного спостереження. Кожна складова цього розділу відповідає певному рівню БС: державному, регіональному, відомчо-галузевому, низовому. Складовими другого розділу є статистика фонду, статистика користувачів, статистика бібліотечно-інформаційних продуктів, статистика персоналу, статистика матеріально-технічної бази.

Значення БС розкривається у різноманітності її зв’язків з іншими галузями та її функціях: дослідницькій, інформаційній, ілюстративній та управлінській.

Підрозділ 1.3. “Основні аспекти розвитку бібліотечної статистики до 1991 року” присвячено розгляду історії формування БС на теренах України, яка безпосередньо пов’язана з історією бібліотечної справи та статистики. Становлення БС розглядається на основі узагальнення поглядів дослідників історії статистики та бібліотекознавства у межах двох історичних періодів. Протягом першого періоду (до 1917 р.) відбувалося зародження елементів БС, створення основ офіційної БС (перша половина ХІХ ст.), закладалося підґрунтя методології статистичних досліджень у бібліотеках (друга половина ХІХ ст.). Вагоме значення для БС мали Перший Всеросійський з’їзд з бібліотечної справи (1911), Загальноземський з’їзд зі статистики народної освіти (1913). У цей період було розроблено єдині підходи до бібліотечного обліку, визначено основні види статистичного спостереження, започатковано структуру показників БС, накреслено перспективні заходи її вдосконалення, узагальнено практичні напрацювання та розпочато розробку теоретичних засад бібліотечної статистики.

Другий період (1917–1991). За радянських часів статистика бібліотечної справи закріпилася на державному рівні. У 20-х роках в Україні запроваджено форми державної статистичної звітності, показники БС почали друкуватися у матеріалах статистичних досліджень народної освіти, здійснених в УРСР. У 1934 р. вперше проведено Всесоюзний бібліотечний перепис. У повоєнні роки показники БС було переведено до складу статис-тики культури. БС набула статусу засобу контролю за виконанням планів різного рівня. Державними статистичними службами періодично здійсню-валися одноразові та суцільні обстеження бібліотек. Дані БС публікувалися у виданнях органів державного управління (союзних, республіканських, обласних) та відомств, які мали бібліотечну мережу.

У 1969–1970 рр. було розпочато стандартизацію бібліотечної діяльності. У бібліотекознавчих виданнях у галузі БС розглядалися питання місця БС у статистиці культури та її ролі в управлінні бібліотеками, представлення статистичних даних у звітно-плановій документації, застосування математичних методів у бібліотечній роботі, вдосконалення БС. Однак напередодні розпаду Радянського Союзу в БС накопичилася значна кількість проблем. Український вчений М. А. Низовий визначав причинами незадовільного стану БС слабкий зв’язок з основними теоретико-методологічними положеннями загальної теорії статистики та соціальною статистикою; недостатня загальностатистична підготовка спеціалістів; необхідність вивчення міжнародного досвіду. Завдання вдосконалення БС стало актуальним.

Другий розділ “Еволюція системи основних статистичних показників бібліотечної діяльності та їх відображення у формах статистичної звітності”. У підрозділі 2.1.”Система показників у БС: склад, поняття, принципи побудови” розглядаються складові системи статистичних показників (ССП) БС, якою передбачається комплексна характеристика стану бібліотечної справи в країні та діяльності окремих бібліотек, розкрито значення статистичних показників, виражених в абсолютних, відносних та середніх величинах.

У соціально-економічній статистиці ССП розглядається як сукупність специфічних та загальних показників, котра побудована за логічною послідовністю і пов’язана змістовою єдністю. За допомогою такої системи вивчаються закономірності розвитку бібліотечної справи, умови функціонування, результати діяльності та рівень розвитку бібліотеки. Створенню оптимальної ССП з БС сприяє дотримання певних вимог, які в цілому підпорядковуються загальним методологічним принципам побудови ССП. З урахуванням специфіки БС, ці принципи дисертанткою сформулювало так: відповідність реальному становищу бібліотечної справи; підпорядкованість усієї ССП цілям і задачам, визначеним на даний період бібліотечною політикою; цілісність ССП, методологічна, інформаційна і організаційна єдність її побудови; структуризація ССП згідно з основними напрямами бібліотечної діяльності, забезпечення взаємозв’язку між ними; відображення в наборі показників найважливіших складових за результатами діяльності бібліотек, ресурсної бази та потреб у бібліотечних послугах.

У дисертації проаналізовано склад статистичних показників, що застосовувалися у БС протягом досліджуваного періоду.

У комплексі показників БС визначено сім основних блоків, у межах яких виділено абсолютні, відносні і середні величини. Кожний із блоків складається з окремих груп статистичних показників, що характеризують певну грань бібліотечної справи:

– систему бібліотек у країні;

– користування бібліотеками;–

бібліотечні фонди (групи статистичних показників, які відображають структурно-видовий склад і рух бібліотечного фонду); –

інформаційно-бібліотечні послуги (групи статистичних показників із видачі документів, послуг із довідково-бібліографічного обслуговування та інформаційно-масових заходів); –

бібліотечну продукцію (групи статистичних показників, які відображають систему традиційних каталогів і картотек, бази даних, бібліографічну та поліграфічну продукцію бібліотек); –

кадровий потенціал бібліотек; –

матеріально-технічні аспекти функціонування бібліотек.

2.2. “Система статистичних показників у формах статистичної звітності”. Статистична звітність – основна форма статистичного спостереження на державному рівні. На необхідності встановлення єдиних форм статистичної звітності, обов’язкових для всіх бібліотек, свого часу наголошували І. П. Дриженко, Ю. О. Меженко, Л. Б. Хавкіна. Центра-лізоване запровадження форм державного статистичного спостереження для бібліотечних установ на території України почалося за часів радянської влади. Протягом ХХ ст. форма державної статистичної звітності неодноразово змінювалася і перероблялася з метою вдосконалення БС на певному історичному етапі розвитку бібліотечної справи в бік збільшення чи зменшення кількості її показників.

Протягом досліджуваного періоду статистичне спостереження на державному рівні здійснювалося згідно позицій форми 6-нк "Звіт масової, універсальної бібліотеки за ... рік", затвердженої Наказом Міністерства статистики України № 146 від 09.09.1992 р. Набір статистичних показників, що вимагався за цією формою, певною мірою охоплював основні напрями бібліотечної діяльності. Відповідно до форми 6-нк збиралися дані про кількість читачів, рух бібліотечного фонду, використання документів, діяльність МБА, фінансові аспекти діяльності бібліотек. Порівняно з попередніми формами 6-нк, уперше впроваджено показник наявності обчислювальної техніки. Узагальнення отриманих даних, наданих бібліотеками за формою 6-нк, здійснювалося регіональними відділами культури за формою 80-а-рик. Однак, статистичним спостереженням за даною формою щорічної державної статистичної звітності бібліотек в основному було охоплено бібліотеки Міністерства культури і туризму України (МКіТУ).

З 1992 р. форма 6-нк не змінювалася, інноваційні процеси, які відбувалися в бібліотеках, на державному рівні фактично не досліджувалися.

Одним із заходів „Програми реформування державної статистики на період до 2002 року” (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р.) було визначено перехід до нових форм державного статистичного спостереження, що передбачалося здійснити і в сфері статистики культури. З 2000 р. фахівцями провідних бібліотек, зокрема НБУВ, НПБУ, разом з Держкомстатом України розглядався проект оновленої форми 6-нк. Розпочату у цьому напрямі роботу ще не завершено.

Система показників БС регіонального та відомчо-галузевого рівнів формується на основі тієї ж форми 6-нк (у системі МКіТУ) і при безпосередньому збиранні кількісних даних по бібліотечних мережах. НПБУ організує збирання відомостей по бібліотеках інших мереж для представлення даних у статистичному збірнику “Бібліотечна Україна в цифрах”.

Найбільш розгалужену і детальну статистичну інформацію представлено у звітних формах низового рівня. Кожна велика книгозбірня має форми первинної звітності відповідно до сучасного рівня діяльності як для всіх підрозділів, так і для методично підпорядкованої мережі бібліотек.

Інноваційні зміни в діяльності бібліотеки, які стають згодом нормою, оперативніше відображаються у формі статистичної звітності книгозбірні. Нові форми статистичної звітності, якими передбачено формування і використання електронних ресурсів та інших показників, пов’язаних із запровадженням новітніх технологій, для методично підпорядкованої мережі бібліотек центральними книгозбірнями розроблялися в основному після 2000 р.

Попри інтенсивне зростання кількості електронних видань, на сьогодні в Україні традиційним джерелом статистичних відомостей про бібліотеки для більшості споживачів статистичної інформації залишаються друковані видання. У підрозділі 2.3. “Представлення бібліотечної статистики у друкованих виданнях” проаналізовано зміст показників БС, які публікуються у державних, регіональних, відомчих та бібліотечних виданнях.

У виданнях Державного комітету статистики України та його регіональних осередків (управління обласні та Автономної республіки Крим), характеризуються масові та універсальні бібліотеки: їх кількість, кількість бібліотек на 100 осіб населення, бібліотечний фонд, кількість примірників на 100 осіб населення, зокрема по областях та у сільській місцевості. У статистичних щорічниках та бюлетенях, які вийшли друком у межах досліджуваного періоду, від загальної чисельності статистичних даних, що подають бібліотеки за формою державного статистичного спостереження, використовувалося близько 5%. Ця кількість показників є інформативною основою стану бібліотечної справи в країні для споживачів статистичної інформації.

Із вітчизняних видань матеріалів БС ближчим до джерел міжнародного рівня (статистичні матеріали ЮНЕСКО, "Statistical Yearbook” та ін.) за змістом є статистичний збірник "Бібліотечна Україна в цифрах" (започаткований Міністерством культури і мистецтв України (МКіТУ) та НПБУ у 1998 р.). У збірнику більшою мірою, ніж у інших статистичних виданнях, розкривалася статистика бібліотечної галузі, представлено статистичну інформацію про бібліотеки всіх систем і відомств, тому підсумкові показники з кількості бібліотек в Україні та їх фонду дещо вищі, ніж у виданнях Держкомстату України. Проте даний статистичний збірник також не надає повної інформації щодо загальної кількості бібліотек країни, оскільки до нього не включено показники деяких бібліотек та мереж (наприклад бібліотек вищих навчальних закладів, комерційних та ін.).

Матеріали БС регіонального спрямування, у яких періодично характер-ризується діяльність бібліотек різних систем і відомств, готуються і видаються переважно обласними бібліотеками (в окремих областях – за участю обласного управління культури) у вигляді статистичних збірників та аналітично-статистичних оглядів. Статистичні відомості для дослідження тенденцій у розвитку окремих бібліотечних мереж надають джерела відомчої БС, які видають НБУВ, НПБУ, Національна бібліотека України для дітей, Державна бібліотека України для юнацтва.

Статистико-аналітичних матеріалів, підготовлених за даними спеціальних досліджень, як і звітів про діяльність окремих бібліотек, котрі б тиражувалися і поширювалися по книгозбірнях та інших установах, виходила незначна кількість.

Набір статистичних показників, форма їх викладення офіційно ніким не регламентується, тому у виданнях різних установ наповнення та структура статистичних таблиць різниться. На нашу думку, ССП у збірниках має складатися з обов’язкових та факультативних статистичних відомостей, що дозволить уникнути неузгодженостей при використанні статистичної інформації і порівняльному аналізі даних.

Упровадження нових показників та відповідність їх застосування згідно з нормативними документами відображено у підрозділі 2.4. “Розвиток системи статистичних показників у період переходу до інформаційних технологій”. Показники БС, що виникли у результаті запровадження у бібліотеках України інформаційних технологій і використання електронних ресурсів, активно почали застосовуватися у бібліотечних звітах та публікаціях з середини 90-их рр., хоча термінологія, пов’язана з процесами інформатизації, у бібліотекознавстві почала вживатися значно раніше. З інформатизацією бібліотек почали використовуватися нові показники.

У складі показників з бібліотечного фонду з’явилися дані про електронні видання. Група показників із МБА доповнилися даними: надіслано електронних копій (або електронна доставка документів за E-mail). До показників послуг у системі довідково-інформаційного обслуговування додалися такі позиції: використання БД, використання мережі інтернет (БС низового рівня). З’явилася ще одна складова БС – статистика веб-сайта бібліотеки: показники використання інформаційних ресурсів за видами електронних документів, кількість виданих файлів, кількість абонентів, кількість відвідувань.

ІКТ суттєво позначилися на розвитку електронних ресурсів бібліотек. Організація електронних каталогів, створення власних та придбання БД інших інформаційних установ відповідно відображаються і у статистичних показниках за їх кількістю та обсягом. Матеріально-технічне забезпечення бібліотек визначається, зокрема, показниками з кількості комп’ютерів у т. ч. відповідно до їх потужності); кількість АРМ (у т. ч. для користувачів).

З ратифікацією Україною у 2002 р. Міждержавного стандарту ГОСТ 7.20–2000 “СИБИД. Библиотечная статистика” було введено нові поняття, знято розбіжності та перекручування щодо використання окремих спеціальних термінів, визначення одиниць обліку та складових окремих показників. Зокрема, не змінився як дефініція, але набув смислового оновлення, показник із загальної кількості відвідувань бібліотеки: відповідно до стандарту складається із суми відвідувань усіх структурних підрозділів та звернень на сервер бібліотеки.

На сьогодні статистику стану інформатизації бібліотечної мережі, зокрема, забезпечення комп’ютерною технікою, організації та використання електронних ресурсів, звернення на веб-сайти тощо, можна отримати зі статистичних збірників та аналітичних матеріалів, підготовлених бібліотеками, із публікацій у фахових виданнях бібліотечної галузі та безпосередньо зі звітів провідних бібліотек країни.

Згідно з „Класифікацією видів економічної діяльності” інформаційну діяльність як вид для бібліотек не передбачено, і даний напрям БС ще не досліджується на державному рівні БС, однак фактично він вже існує.

Третій розділ “Перспективи вдосконалення бібліотечної статистики в Україні”. Сьогодні переважна кількість бібліотек України працює за подвійною технологією: запроваджується нова – інформаційна технологія і ще зберігається традиційна – ручна. Забезпечення успішного управління в таких умовах створює потребу в організації більшої кількості статистичної інформації, яка вимагає своєчасної обробки, аналізу для виконання функції контролю та прийняття рішень. Тому особливого значення набуває оперативне отримання статистичних відомостей з усіх напрямів бібліотечної діяльності, що забезпечує організація статистичного дослідження з використанням інформаційних технологій.

Із метою вивчення сучасного стану організації постійного статистич-ного спостереження в бібліотеках проведено опитування, яким було охоплено провідні бібліотеки державного рівня різного відомчого підпоряд-кування. Результати проаналізовано у підрозділі 3.1. “Упровадження інформаційних технологій у процеси обліку та обробки статистичних даних у діяльності бібліотек”. Опитувальний лист містив перелік питань щодо визначеної проблематики у таких аспектах: методика зведення статистичних даних про рух бібліотечних фондів; збирання первинних даних для показників бібліотечної статистики у системі інформаційно-бібліотечного обслуговування; спосіб отримання відомостей та підрахування результатів; методика зведення всіх статистичних даних за рік; статистична форма звітності (рік упровадження, наявність електронної версії); наявність інструктивно-методичних матеріалів з організації статистичного обліку та опрацювання статистичних даних; наявність проблем, які виникають при впровадженні інформаційних технологій у процесі збирання та опрацювання даних постійного статистичного спостереження.

Результати опитування розглянуто у контексті основних стадій організації статистичного дослідження в бібліотеках: статистичного спостереження, зведення статистичних показників, аналізу статистичної інформації. Визначено, що робота зі збирання даних первинної статистики в системі бібліотечно-інформаційного обслуговування здійснюється в традиційному режимі; в бібліотеках активно опановується зведення статистичних показників за допомогою комп’ютерних програм; бібліотеки прагнуть перейти на нові технології, насамперед, за допомогою автомати-зованої інформаційно-бібліотечної системи. Поширюється практика вико-ристання комп’ютерних програм для зведення та опрацювання статистичних даних. Організація статистичних електронних таблиць, пов’язаних між собою, дозволила закласти підґрунтя для формування статистичних БД. У дисертації описано створену в НБУВ статистичну БД: загальнобібліотечну та обслуговуючого підрозділу (на прикладі філії № 2 НБУВ).

Практична доцільність використання інформаційних технологій у збиранні та обробці статистичних даних у бібліотеках загальновизнана. Проте здійснений аналіз дозволяє дійти висновку, що відсоток викорис-тання комп’ютерних програм у рамках завдань БС навіть на рівні провідних бібліотек ще не високий (54%). Це пояснюється недостатнім матеріально-технічним забезпеченням, відсутністю загальнодержавних чи відомчих мето-дичних розробок у галузі комп’ютерної обробки статистичної інформації.

У підрозділі 3.2. „Перспективні напрями розвитку БС” розглянуто питання подальшого розвитку БС, пов’язаного, з удосконаленням методики організації статистичних досліджень на основі запровадження новітніх технологій, створенням комплексної БД із БС України, оновленням ССП та активізацією співробітництва у галузі БС на міжнародному рівні.

У дисертації обґрунтовано створення галузевої БД з БС, на доцільність чого вказує і той факт, що навіть у межах бібліотек усіх систем і відомств, Держкомстат України збирає відомості тільки про бібліотеки, що є самостійними суб’єктами господарювання. Таким чином, інформаційний потенціал і діяльність бібліотек, які є структурними підрозділами наукових установ, підприємств, навчальних закладів та інших організацій, не включаються до БС державного рівня.

У високорозвинених європейських країнах, наприклад у Німеччині, централізоване створення БД із БС було розпочато вже наприкінці 80-х років. Створення БД із БС здійснювалося відповідно до “Концепції системи застосування електронної обробки даних для публічних бібліотек”, запропонованої Центральним інститутом бібліотечної справи, паралельно з комп’ютеризацією інших бібліотечних процесів. БД з БС створено практично в усіх високорозвинених країнах Заходу (зокрема, Великобританії, Данії, Нідерландах, Норвегії), США та ін.

У досліджуваний період активно розвивалося міжнародне співробітництво в галузі БС, зокрема у сфері оновлення стандартів та створення БД. Так, на міжнародному рівні було запроваджено новий стандарт ІSO 2789:2003 “Information and documentation – International library statistics”, метою якого є подолання проблем, котрі ще виникають у практичній діяльності бібліотек із впровадженням електронних ресурсів.

На сучасному етапі вже реалізуються загальнодержавні проекти з організації статистичних БД із метою дослідження основних напрямів розвитку бібліотек у країнах світу. Наприклад, у межах проекту LibEcon (здійсненого за підтримки Єврокомісії) розроблена, постійно оновлюється і поповнюється в режимі онлайн база статистичних даних про бібліотеки 38 країн, представлених у контексті національних економік. Відкритий доступ до БД надається з 2001 р. Україна у створенні даного проекту участі не брала.

Висновки.

1. БС формувалася протягом усього періоду становлення і розвитку бібліотечної справи, починаючи свій шлях від простих підрахунків до створення взаємопов’язаних між собою статистичних груп даних. На території України формуванню основ БС сприяла діяльність земських та урядових установ, а також активна праця освітянських товариств (особливо Харківського товариства поширення в народі грамотності). На початку ХХ ст. сформувалася методика проведення статистичного дослідження на основі єдиних підходів до бібліотечного обліку, яка застосовувалася в народних, публічних та відомчих бібліотеках, однак ще не набула обов’язковості. Спеціалістами з України було визначено основні види статистичного спостереження в бібліотеках, започатковано структуру показників із БС, узагальнено практичні напрацювання та розпочато розробку теоретичних засад бібліотечної статистики.

За радянських часів фахівцями було багато зроблено для розвитку наукових і практичних засад у галузі БС, поширення статистичної інформації з бібліотечної справи, розвитку стандартизації. Однак в умовах адміністративно-командної системи БС певною мірою була відірвана у своїй організації від міжнародних норм.

2. У процесі свого еволюційного розвитку БС визначилася як галузь науково-практичної діяльності і складова статистики культури в системі державної статистики. БС стала одним із важливих напрямів в бібліотекознавстві, який досліджує статистичними методами стан бібліотечної справи, в цілому і діяльність окремих бібліотек та має спеціальну систему показників для її характеристики.

3. На сучасному етапі, враховуючи цільове призначення, провідні бібліотеки формують на своєму рівні таку ССП, яка б забезпечувала набір даних для заповнення форм БС різного рівня. Це дозволяє бібліотеці мати статистичні дані для підтвердження та аналізу своєї функціональної, наукової та аналітичної діяльності, організації роботи відповідно до вимог сучасного розвитку суспільства та задоволення інформаційних потреб користувачів. ССП на державному рівні потребує переосмислення згідно з сучасними перетвореннями в бібліотечній діяльності. Актуальним залишається питання оновлення форми державного статистичного спостереження та її поширення на