ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Ващенко Олена Миколаївна

УДК 37.018.32.034:613

ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК

ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

УЧНІВ 1–4 КЛАСІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України, м. Київ

Науковий керівник:

Офіційні опоненти: | кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Свириденко Світлана Олександрівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувач лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу.

доктор педагогічних наук, професор

Оржеховська Валентина Михайлівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувач лабораторії превентивного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент

Кондратюк Світлана Миколаївна,

Сумський державний педагогічний університет

ім. А.С. Макаренка,

завідувач кафедри педагогіки, психології та методики початкового навчання

|

Захист дисертації відбудеться “25” вересня 2007 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Автореферат розісланий “21” серпня 2007 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми дослідження. Здоров’я людини – один із найважливіших показників економічного, соціального і морального благополуччя суспільства. Водночас сучасні соціально-економічні та екологічні кризи в країні зумовили значне погіршення здоров’я населення, особливо дітей.

Державні національні програми Діти України” та Освіта” (Україна. ХХІ століття), “Національна доктрина розвитку освіти” одним із головних завдань закладів освіти визначають збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоров’я школярів, формування у них умінь і навичок здорового способу життя.

Проблема збереження, зміцнення і відтворення здоров’я особистості розглядається з різних наукових позицій у працях філософів, медиків, психологів, соціологів (М.Амосов, Г.Апанасенко, Г.Борисов, М.Віленський, О.Газман, М.Гончаренко, Г.Зайцев, Д.Ізуткін, В.Казначеєв, Ю.Лисицин, С.Попов, В.Петленко, А.Степанов, Т.Сущенко, Г.Царегородцев, А.Щедріна та ін.). Концептуальні основи здоров’язберігаючого виховання закладені в працях К.Бондаревської, І.Брехмана, Є.Бойченко, О.Дубогай, З.Малькової, Л.Новікової, Н.Полєтаєвої, М.Таланчука, Л.Татарнікової.

Ранній досвід формування здорового способу життя у дітей і підлітків висвітлений у працях А.Алчевської, С.Боткіна, Г.Ващенка, Д.Локка, І.Мечникова, М.Пирогова, С.Русової, К.Ушинського. Значний внесок у розробку та впровадження в практику діяльності освітнього закладу системи оздоровчого виховання дітей і молоді здійснили видатні українські педагоги А.Макаренко та В.Сухомлинський.

Сутність і закономірності формування здорового способу життя дітей та молоді в умовах закладів освіти різного типу стали предметом наукових пошуків українських учених Г.Власюк, Н.Денисенко, О.Жабокрицької, С.Жеваги, М.Зубалія, С.Кириченка, С.Лапаєнко, С.Свириденко, Є.Столітенка, І.Сущевої, Т.Шаповалової, С.Юрочкіної та ін. Гігієнічному навчанню і вихованню дітей як складової формування здорового способу життя присвятили свої дослідження М.Антропова, З.Громова, С.Зільман, Ю.Змановський, Г.Куценко, І.Кононов, Н.Полька, А.Хрипкова та ін.

Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, надавати опір негативним впливам. З огляду на це, особливого значення набуває спрямоване формування у дітей умінь і навичок здорового способу життя.

Окремі аспекти формування вмінь і навичок здорового способу життя розкриті у контексті інших проблем у працях Ю.Бірюкової, М.Ведіщевої, О.Жабокрицької, В.Кузьменко, С.Лядової, Г.Мітяєвої, І.Ящук та інших. Проблеми профілактики та подолання шкідливих звичок висвітлені у дослідженнях Н.Максимової, В.Оржеховської, В.Панка, Т.Федорченко та ін.

Праці вітчизняних та зарубіжних науковців Б.Ананьєва, Л.Божович, Л.Виготського, В.Давидова, Д.Ельконіна, Г.Костюка, А.Петровського, Н.Тализіної, С.Кондратюк, Н.Хоменко та ін. свідчать, що молодший шкільний вік має величезні нереалізовані можливості щодо формування здорового способу життя і є надзвичайно сприятливим періодом для набуття життєвих умінь і навичок.

Серед молодших школярів найбільш вразливі вихованці закладів інтернатного типу. Переважна кількість дітей, що навчаються в школах-інтернатах, уже з народження має різні відхилення у фізичному, психічному, духовному та соціальному здоров’ї: їм притаманна фізична слабкість, відсутність природного загартування, хронічні патології, підвищена психічна тривожність, нерозвиненість емоційно-вольових характеристик (О.Кочерова, Г.Лапіна, В.Неділько, А.Солнцев, О.Фількіна та ін.). У більшості вихованців шкіл-інтернатів відсутній позитивний досвід ставлення до власного здоров’я, не сформовані уявлення про способи його збереження і зміцнення. Несформованість з раннього дитинства морально-психологічних установок щодо цінності здоров’я – одна з причин наявності у значної частини вихованців шкідливих звичок, байдужого ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Окремі аспекти проблеми збереження, зміцнення та відновлення здоров’я вихованців закладів інтернатного типу, формування в них здорового способу життя висвітлені в наукових працях педагогів, психологів, медиків (І.Дубровіна, Б.Кобзар, М.Бобринський, В.Покась, Г.Покиданов, Є.Постовойтов, А.Прихожан, Л.Сохань, М.Толстих та ін.). Водночас залишається недостатньо вивченим питання формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів. Аналіз наукової літератури, зокрема дисертаційних досліджень, свідчить про відсутність робіт, в яких була б комплексно розроблена вищезазначена проблема. З огляду на це у практиці функціонування шкіл-інтернатів спостерігається низка суперечностей: між замовленням держави на формування здорового покоління і зниженням стану здоров’я учнів у школах-інтернатах; необхідністю проведення роботи з формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів і недостатньою теоретичною розробленістю поставленої проблеми; провідною роллю вихователів і вчителів шкіл-інтернатів у формуванні вмінь і навичок здорового способу життя вихованців та їхньою недостатньою компетентністю в цій діяльності. Важливого значення в межах заявленої проблеми набуває визначення педагогічних умов, змісту, форм і методів, які дійові при формуванні умінь та навичок здорового способу життя молодших школярів в умовах інтернатного закладу.

Отже, актуальність, соціальна та педагогічна значущість проблеми, недостатня розробленість теоретико-методологічних її аспектів та неповнота методичних основ, а також важливість практичного впровадження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання АПН України “Формування життєвої компетентності вихованців закладів інтернатного типу”. Тема дисертаційного дослідження схвалена рішенням вченої ради Інституту проблем виховання АПН України ( протокол № 3 від 24.02.2005р.), узгоджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 26.04.2005 р.).

Об’єкт дослідження – процес формування здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів шкіл-інтернатів.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічні умови формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів.

Гіпотеза дослідження – процес формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів здійснюватиметься ефективніше за сукупності педагогічних умов:

- впровадження в навчально-виховний процес школи-інтернату функціональної моделі формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів, в основу якої покладено ідеї цілісності, взаємодоповнення та наступності;

- підвищення валеологічної, психологічної, медичної культури педагогів, оволодіння ними активними технологіями та методиками валеологічного виховання;

- використання можливостей навчальних предметів для формування в учнів валеологічних знань та умінь, які є фундаментом для збереження, зміцнення та відновлення здоров’я, мотивації на здоровий спосіб життя та суспільно значущу поведінку;

- включення кожного учня у різноманітну позаурочну валеологічну діяльність, спрямовану на формування стійких умінь і навичок здорового способу життя;

- досягнення взаємодії вчителів і вихователів та наступності у навчально-виховній роботі з привчання учнів до повсякденного виконання вимог здорового способу життя.

Відповідно до мети і гіпотези сформульовано завдання дослідження:

- вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній науці і практиці;

- уточнити зміст поняття “уміння і навички здорового способу життя” у контексті їх формування в учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів;

- розкрити сутність, зміст та специфіку організації процесу формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів шкіл-інтернатів;

- проаналізувати рівень сформованості вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів, а також валеологічної компетентності вчителів і вихователів;

- розробити та апробувати функціональну модель формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів, спрямовану на збереження, зміцнення та відновлення їхнього здоров’я;

- теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів шкіл-інтернатів. Розробити методичні рекомендації для вихователів і вчителів шкіл-інтернатів.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають загальнотеоретичні та методологічні положення про сутність наукового пізнання; провідні ідеї психолого-педагогічної науки про єдність теорії і практики навчання і виховання; сучасні концепції щодо становлення та розвитку особистості; наукові уявлення про закономірності розвитку молодшого школяра; сучасні наукові позиції особистісно орієнтованого виховання; провідні положення філософії, біології, психології і педагогіки з питань збереження і зміцнення здоров’я дітей; концептуальні засади педагогічної науки про сутність та принципи валеологічної освіти та формування здорового способу життя особистості (М.Амосов, І.Брехман, Ю.Лисицин, Г.Царегородцев та ін.), єдність мотивації і поведінки (І.Бех, Л.Божович, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн), гуманізацію валеологічної освіти в процесі шкільного навчання (Л.Татарникова, М.Карташов, В.Петленко), впровадження оздоровчих технологій в освітньому процесі (О. Богініч, Н. Денисенко).

Дослідження здійснювалося на основі комплексу методів:

– теоретичного пошуку: вивчення та аналіз філософської, медико-біологічної, психологічної та педагогічної літератури з означеної проблеми, що дало змогу уточнити сутність поняття “уміння і навички здорового способу життя” та визначити вихідні положення дослідження; методи міждисциплінарного синтезу, системного аналізу та теоретичного моделювання, за допомогою яких визначено педагогічні умови формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів шкіл-інтернатів та розроблено структурно-функціональну модель цього процесу;

– емпіричного характеру: діагностичні (анкетування, інтерв’ю, бесіди, твори, опитування, педагогічне спостереження); соціометричні, прогностичні (експертних оцінок, узагальнення, незалежних характеристик тощо), обсерваційні, (констатувальний та формувальний експерименти), які застосовувалися для отримання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми в практиці та аналізу масового педагогічного досвіду; методи математичної, порівняльної, статистичної обробки результатів дослідження, які підтвердили висунуту гіпотезу дослідження.

Етапи дослідження. Дослідження проводилося у три етапи. На першому етапі (2002–2003 рр.) визначалися предмет і об’єкт дослідження, опрацьовувалась філософська, педагогічна, психологічна, медико-біологічна, соціологічна література з проблеми; виокремлювалися вихідні теоретичні положення; вивчалися передовий педагогічний досвід і масова практика формування умінь та навичок здорового способу життя учнів початкових класів шкіл-інтернатів.

На другому етапі (2003–2004 рр.) проводилась дослідно- експериментальна робота у школах-інтернатах Київської та Чернігівської областей. Відповідно до завдань дослідження розроблялися методичні рекомендації для вчителів початкових класів та вихователів шкіл-інтернатів .

На третьому, заключному етапі дослідження (2005–2006 рр.), здійснювалося узагальнення отриманих даних, перевірялися і впроваджувалися розроблені методичні рекомендації; літературно оформлялися результати дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано та експериментально перевірено функціональну модель формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів шкіл-інтернатів і педагогічні умови, що забезпечують її реалізацію; визначено сутність, зміст та структуру процесу формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів; уточнено зміст поняття “уміння” і “навички” стосовно здорового способу життя, їх роль і місце в процесі збереження здоров’я вихованців; подальшого розвитку набув зміст підготовки педагогів до формування здорового способу життя молодших школярів.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні специфіки формування умінь і навичок здорового способу життя вихованців шкіл-інтернатів; визначенні та науковій інтерпретації критеріїв і показників, рівнів сформованості вмінь і навичок здорового способу учнів 1–4 класів та валеологічної компетентності педагогів шкіл-інтернатів, які працюють з учнями початкової школи; визначенні та теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов, змісту, форм і методів формування умінь і навичок здорового способу життя вихованців шкіл-інтернатів засобами навчальної та позанавчальної виховної діяльності.

Практична значущість здобутих результатів полягає в апробації розробленої моделі формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів; впровадженні в практику роботи шкіл-інтернатів авторських програм і рекомендацій щодо збереження, зміцнення та відновлення здоров’я учнів; розробка здоров’язберігаючої технології.

Результати дослідження можуть бути використані з метою розробки системи формування умінь і навичок здорового способу життя в освітніх закладах різного типу, у процесі розробки навчальних планів предмета “Основи здоров’я”, у практиці роботи вихователів шкіл-інтернатів та вчителів початкової школи.

Особистий внесок дослідника полягає в обґрунтуванні основних положень досліджуваної проблеми; розробці та експериментальній перевірці змісту, форм і методів формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів; визначенні педагогічних умов, що забезпечують ефективність цього процесу; розкритті виховного потенціалу сучасних інтерактивних технологій у валеологічній освіті й вихованні; створенні навчально-методичних посібників для вчителів з питань фізкультурно–оздоровчої діяльності та санітарно-гігієнічного виховання учнів; у розробці зошитів-посібників з основ здоров’я для учнів 1–4 класів, до авторських розробок, яких належать теми, що ввійшли до розділів “Людина та її здоров’я”, “Фізична складова здоров’я”.

Вірогідність здобутих результатів дисертаційного дослідження забезпечується сучасними методологічними положеннями та їх науковою вивіреністю, застосуванням взаємодоповнюючих методів науково-педагогічного пошуку, адекватних об’єкту, предмета, меті, завданням та гіпотезі дослідження, результативністю та репрезентативністю вибірки, повнотою і математичною переконливістю одержаних наукових результатів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі дослідно-експериментальної роботи у початкових класах шкіл-інтернатів Київської та Чернігівської областей, міста Києва і проводилася автором спільно з учителями шляхом використання матеріалів дослідження на практиці, через публікації, що відбивають теоретичні і практичні положення дослідження. Концептуальні ідеї, розроблені підходи, положення, пропозиції за темою дослідження оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: ХІ щорічна Міжнародна науково-практична конференція “Стан, проблеми, перспективи розвитку українознавства” (м. Київ, 17–19 жовтня 2002 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Особливості освіти дітей шестирічного віку: проблеми, пошуки, досвід, знахідки” (м. Київ, 19–20 листопада 2003 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Національна освіта: провідні тенденції та перспективи” (м. Київ, 15–16 грудня 2003 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (м. Київ, 30 листопада – 1 грудня 2005 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Сучасні технології навчання в початковій освіті” (м. Київ, 13–14 квітня 2006 р.).

Результати дослідження впроваджені в практику навчально-виховної діяльності закладів освіти інтернатного типу: Бучанської спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Київської області (довідка № 185 від 16. 02.2007р.), Яблунівської загально-освітньої школи-інтернату І-ІІІ ступеня Чернігівської області (довідка № 684 від 17.05.2007р.), загальноосвітньої школи-інтернату № 14 м. Києва (довідка №152 від 20.06.2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження автора з теми дисертації висвітлено у 15 публікаціях, з них 11 одноосібні, зокрема 8 у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаної літератури (298 найменувань, з них 5 зарубіжних) та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 227 сторінок друкованого тексту, серед них 185 сторінок основного тексту. Робота містить 13 таблиць, 4 діаграми та 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито методологічну та теоретичну основи наукового пошуку; зазначені основні етапи науково-дослідної роботи та експериментальна база дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення здобутих результатів; охарактеризовано їх вірогідність; наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження та публікації.

У першому розділі “Теоретико-методичні засади формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів” здійснено теоретичний аналіз стану цієї проблеми у філософській, медико-біологічній, психолого-педагогічній літературі і педагогічній практиці; розкрито сутність та специфіку процесу формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів в умовах школи-інтернату; визначено відповідні критерії та показники; викладено процедуру і методику констатувального етапу експерименту; розроблено модель формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів.

Спеціальні дослідження, проведені в останні десятиріччя минулого століття, довели, що однією з основних детермінант здоров’я є поведінка особистості, її спосіб життя, який разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відносяться до чотирьох основних складових, що визначають рівень здоров’я.

Аналіз стану проблеми в ретроспективі засвідчив, що формування поняття “здоровий спосіб життя” має глибоке наукове підгрунтя. Перші концепції здорового способу життя (“турбуйся про самого себе”), традиції оздоровчої поведінки з’явилися ще в античному світі (Гіппократ, Цицерон, Гален, Платон, Піфагор). У середньовіччі завдання виховання зливалися із проблемами оздоровлення душі, однак у працях філософів-богословів зустрічалися рідкісні для того часу поради гігієнічного характеру щодо зміцнення здоров’я дітей (А.Августин, К.Боецій, І.Златоуст та ін.). В епоху Відродження в працях педагогічного характеру питання гармонійного розумового і фізичного розвитку ставилися поряд з організацією доцільного способу життя дитини відповідно до її вікових та індивідуальних особливостей (Ф.Рабле). Видатні педагоги минулого включали норми здорового способу життя до правил моральної поведінки дітей і розглядали їх як важливу характеристику індивідуального стилю життя, який підтримує здоров’я (Я.Коменський, Д.Локк, І.Песталоцці).

У давньоукраїнських джерелах здоров’я розглядалося як ідеал життя, а дотримання гігієнічних норм – як фактор оздоровлення. Питанню культивування здорового способу життя надавало великого значення запорізьке козацтво. Видатний український просвітник Г.Сковорода наполягав на вивченні основ здоров’я на засадах народної мудрості, а серед умінь і навичок, що зберігають здоров’я, називав уміння володіти собою, поміркованість, працьовитість, бадьорість духу.

Проблеми збереження і зміцнення здоров’я учнів ставилися в різні роки існування радянської школи. Аналіз того часу в галузі освіти свідчить про те, що особлива увага приділялася фізичному вихованню, популяризації фізкультури та спорту, організації антиалкогольної пропаганди. Найважливішими напрямами оздоровчої діяльності були санітарно-гігієнічне виховання та організація спортивно-масової роботи.

Особливістю останніх десятиліть є зростання соціально-обумовлених хвороб серед підлітків і молоді. З огляду на це У зв’язку з цим посилено увагу до питань збереження психічного здоров’я, корекції психофізичних відхилень, профілактики шкідливих звичок, формування духовного здоров’я школярів. Пріоритетним напрямом у галузі “Здоров’я і фізична культура” стає формування здорового способу життя на основі здоров’язберігаючих технологій та життєвих умінь і навичок. Отже, сучасні уявлення про здоровий спосіб життя тісно пов’язані з наявністю умінь і навичок, які допомагають людині бути здоровою.

Теоретичний аналіз змісту понять “уміння” і “навички” (Ю. Бабанський, Н. Бернштейн, Б. Богоявленський, А.Боброва, М. Левітов, А. Петровський, К. Платонов, О. Савченко, С. Сисоєва, Г. Щукіна, В. Ягупов та ін.) дає підставу визначити “уміння здорового способу життя” як засвоєні людиною на особистому досвіді способи виконання оздоровчих дій, а “навички здорового способу життя” – як дії, сформовані шляхом повторень у процесі оздоровчої діяльності, і є автоматичними компонентами свідомої валеологічної поведінки. Вміння і навички взаємопов’язані і можуть бути конкретизовані стосовно різних складових здоров’я – фізичного, психологічного, морального та соціального.

Особливості діяльності шкіл-інтернатів з формування умінь і навичок здорового способу життя пояснюються специфікою контингенту вихованців та мікросоціальними умовами, в яких вони перебувають.

Завданнями констатувального етапу експерименту були: вивчення рівня сформованості у молодших школярів знань, умінь і навичок здорового способу життя та рівня підготовленості вчителів і вихователів шкіл-інтернатів до формування в учнів здоров’язберігаючих умінь і навичок як складника професійної компетентності; аналіз стану діяльності педагогів з формування умінь і навичок здорового способу життя вихованців.

Вивчення сформованості вмінь і навичок здорового способу життя проводилося у взаємозв’язку мотиваційного, когнітивного, поведінково- діяльнісного компонентів.

Основними критеріями та їх показниками виступали:

- спрямованість на оволодіння вміннями і навичками здорового способу життя (усвідомлення цінності здоров’я у житті людини, прагнення бути здоровим, наявність потреби, бажання та інтересу до оволодіння здоров’язберігаючими вміннями і навичками);

- наявність знань про здоров’я і способи його збереження (уявлення про здоров’я та здоровий спосіб життя, знання факторів здоров’я і ризику, розуміння необхідності здорового способу життя);

- позитивний досвід дитини щодо застосування умінь і навичок здорового способу життя на практиці (власна ініціатива, спрямована на збереження і зміцнення здоров’я, активність в оволодінні вміннями і навичками здорового способу життя, стабільність та самостійність у виконанні оздоровчих дій).

Відповідно до розроблених критеріїв було виділено три рівні сформованості вмінь і навичок здорового способу життя: високий, середній і низький, які супроводжувалися характеристиками для здійснення педагогічного діагностування. Рівні сформованості вмінь і навичок здорового способу життя визначалися за допомогою анкетування учнів, бесід, моделювання ситуацій, рольових ігор, спостережень.

До групи з високим рівнем були віднесені школярі, які розуміли сутність здорового способу життя і його значення для особистості; мали необхідні для свого віку знання про здоров’я та способи його збереження; усвідомлювали фактори ризику та їх згубний вплив на здоров’я людей. Ці учні мали високий рівень мотивації на збереження і зміцнення здоров’я, усвідомлювали цінність здоров’я у житті людини, мали потребу та бажання докладати власних зусиль для збереження здоров’я. У повсякденній життєдіяльності вони виявляли активність у набутті навичок здорового способу життя, власну ініціативу, спрямовану на збереження і зміцнення здоров’я; самостійність у виконанні оздоровчих дій. На основі аналізу й узагальнення результатів констатувального етапу експерименту встановлено, що лише 19,2% учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів мали високий рівень сформованості вмінь і навичок здорового способу життя.

До групи із середнім рівнем були віднесені школярі, які не мали цілісного уявлення про способи збереження та зміцнення здоров’я, мали неповні знання про фактори здоров’я і ризику та їх вплив на здоров’я людини, не вміли встановлювати зв’язок між способом життя і здоров’ям. Ці учні мали невисокий рівень мотивації на здоровий спосіб життя, слабо виражені інтереси, потреби і бажання набувати уміння і навички, що сприяють здоров’ю. В ієрархії їхніх життєвих цінностей здоров’я не було пріоритетним. Загалом ці учні дотримувалися гігієнічних норм і правил, але робили це під контролем вихователя; набуті вміння і навички здорового способу життя застосовували у повсякденній практиці спорадично. Серед досліджуваних вихованців таких було виявлено 46,7%.

До групи з низьким рівнем сформованості вмінь і навичок здорового способу життя були віднесені учні, які мали фрагментарні знання про способи збереження і зміцнення здоров’я, поверхово орієнтувалися у питаннях здоров’я. Вони байдуже ставилися до власного здоров’я, не усвідомлювали необхідності турбуватися про нього, не виявляли інтересу до оволодіння вміннями і навичками здорового способу життя. Ці вихованці володіли тільки елементарними вміннями, необхідними для збереження і зміцнення здоров’я, використовували їх епізодично, не застосовували на практиці самостійно. Навички здорового способу життя в цих учнів були майже відсутні. Кількість таких учнів становила 34,1%.

У перебігу констатувального етапу встановлено незадовільний стан сформованості вмінь і навичок здорового способу життя, що негативно позначалося на стані здоров’я вихованців. Визначено, що причинами цього є: відсутність цілеспрямованої, систематичної діяльності з навчання учнів способам збереження здоров’я; недотримання принципу наступності навчальної та виховної роботи в процесі формування умінь і навичок здорового способу життя молодших школярів; одноманітність форм і методів валеологічного виховання; недостатня спеціальна та фахова підготовка педагогів.

На підставі визначення базових понять, психологічних особливостей молодших школярів, специфіки шкіл-інтернатів та їх вихованців, результатів констатувального експерименту була розроблена модель формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів як цілісного, цілеспрямованого процесу сприяння дитині в усвідомленні нею здоров’я та включення її до діяльності власного здоров’ятворення. Вона визначала педагогічну ціль і завдання; принципи; критерії та показники; зміст, форми, методи та засоби навчання учнів 1–4 класів умінням і навичкам здорового способу життя.

У другому розділі – “Педагогічні умови формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів” експериментально перевірено модель формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкових класів шкіл-інтернатів; розроблено та впроваджено педагогічні умови, зміст, форми і методи, що забезпечують ефективність цього процесу; проведено формувальний етап експерименту, що складався з підвищення валеологічної грамотності і методичної майстерності педагогів, організації роботи з формування умінь і навичок здорового способу життя молодших школярів на уроках і в позаурочний час, аналізу результатів експериментальної роботи.

Процес підготовки педагогів до здоров’язберігаючої діяльності відбувався на трьох рівнях: аксіологічному, змістовному, діяльнісному. Цьому сприяв семінар “Навчаємо здоров’ятворенню”, заняття якого включали лекції, диспути, аналізи, інтерв’ювання, ділові ігри, круглі столи, практичні заняття тощо. Серед форм активного навчання вчителів і вихователів найпродуктивнішими виявилися експромт-диспути, лекції-діалоги, конкурси педагогічних ідей, проектування педагогічних ситуацій. Особливого значення надавалося питанню співдружності вчителів і вихователів. Цьому сприяли спільна розробка дидактичних матеріалів та проектування творчих справ, обмін досвідом роботи, підготовка та проведення методичних об’єднань та педагогічних рад з проблеми формування здорового способу життя вихованців.

Існуюча педагогічна практика свідчить, що формування умінь і навичок здорового способу життя може відбуватися за трьома моделями: багатопредметною, яка передбачає валеологізацію змісту всіх навчальних предметів; однопредметною, за якою досягнення основної мети валеологічного навчання і виховання відбувається за програмою предмета “Основи здоров’я”; змішаною моделлю, яка поєднує дві попередні за їхніми основними позитивними ознаками, включаючи й позаурочну валеологічну роботу з учнями. Для нашої дослідницької роботи ми обрали останню модель, вважаючи, що вона є найбільш перспективною.

Аналіз змісту навчальних предметів початкової школи засвідчив, що всі вони мають чималий потенціал для формування валеологічної поведінки і за доцільного використання створюють цілісну інтелектуально-практичну базу для розвитку пізнавальної та емоційно-вольової спрямованості учнів на позитивну валеологічну діяльність. Для посилення валеологічної спрямованості уроків використовувалися міжпредметні зв’язки, включення оздоровчої тематики в зміст навчального матеріалу з різних предметів, інтерактивні форми та методи навчання, серед яких найефективнішими щодо формування валеологічних знань і умінь були практичні роботи, вирішення проблемних ситуацій, пошукові та дослідницькі завдання.

Безпосереднє формування умінь і навичок здорового способу життя відбувалося на уроках з “Основ здоров’я і фізичної культури. З метою підвищення рухової активності учнів було збільшено час на привабливу для них діяльність – ігрові вправи, народні ігри, вивчення елементів спортивних ігор. Експеримент підтвердив результативність уроків з фізичної культури за сюжетами відомих дитячих казок, що проводилися в Яблунівській школі-інтернаті Чернігівської області, занять силової гімнастики.

Формування в учнів умінь і навичок здорового способу життя відбувалося також завдяки їх включенню в процесі навчання у різноманітні види оздоровчої діяльності. Найефективнішими серед них виявилися фізкультхвилинки, вправи для очей, дидактичні ігри з розвитку слуху, регуляції дихання; зняття стресових станів під час виконання контрольних робіт.

Практика свідчить, що процес формування здорового способу життя потребує обов’язкового поєднання інформаційного та мотиваційного компонентів з практичною оздоровчою діяльністю учнів. З цією метою було розроблено систему заходів, яка включала як виконання режимних моментів школи-інтернату, так і спеціально сплановані валеологічні виховні заходи, зокрема, санітарно-гігієнічне виховання та дотримання санітарно-гігієнічних норм; своєчасні профілактичні заходи; загартовуючі процедури; просвітницьку роботу з профілактики шкідливих звичок; різноманітну діяльність з фізичної культури і спорту.

Значна увага в процесі дослідження приділялася дотриманню норм рухового режиму, який є необхідною умовою для розвитку систем дитячого організму й одночасно – здоров’я. Він включав ранкову гімнастику, рухливі перерви, години здоров’я, спортивні та народні ігри, заняття в спортивних секціях і гуртках, масові фізкультурно-спортивні заходи, в яких брали участь учні всіх початкових класів.

З метою наступності між навчальним процесом та позаурочною валеологічною діяльністю було запроваджено програму “Здоров’ятко” яка була зорієнтована на формування в дітей стійкої валеологічної позиції, почуття відповідальності за збереження і зміцнення власного здоров’я, поглиблення знань, умінь і навичок у сфері усіх складових здоров’я. Це відбувалося під час дидактичних та інтерактивних ігор, змагань, екскурсій, театралізацій тощо. Методика проведення занять дитячого об’єднання “Здоров’ятко” була побудована на особистісно зорієнтованому спілкуванні з учнями, стимулюванні їхньої пошукової активності, спонуканні до творчого виконання поставлених педагогом завдань. З цією метою для учнів 3 класів використовувалися спеціальні технології, вправи, ігри-тренінги. Для учнів 4 класу були організовані психологічні заняття, оскільки психічний розвиток дитини цього віку досягає достатньо високого рівня. Заняття в Бучанській школі-інтернаті проводились у кімнаті психологічного розвантаження на тлі оздоровлення організму дитини, позитивного впливу музико- та ароматерапії, навчання релаксації.

Вивчення теоретичних положень з досліджуваної проблеми і моделювання педагогічного процесу дали змогу визначити й використати два види здоров’язберігаючих технологій: 1) технології, які дають змогу формувати вміння і навички здорового способу життя; 2) технології, спрямовані на створення здоров’язберігаючого освітнього середовища. Перший включав різні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням психологічного й фізіологічного впливу на організм дитини у процесі навчання і розвитку (фізкультхвилинки на уроках, рухливі перерви, години здоров’я, масові оздоровчі заходи тощо). Формування здорового способу життя відбувалося також через безпосереднє навчання елементарним санітарно-гігієнічним умінням і навичкам, профілактичні заходи, спеціально організовану рухову активність дітей. Інша технологія ґрунтувалася на розробці і реалізації освітньо-виховних програм з формування культури здоров’я і включала клубну діяльність, лекції, бесіди, години спілкування, розважально-ігрові форми виховання тощо. Реалізація цієї технології передбачала також просвітницьку роботу з педагогами.

У процесі експериментальної роботи більш доцільними видами діяльності, що відповідали завданню формування умінь і навичок здорового способу життя, виявилися фізкультурно-оздоровча, ігрова та заняття за інтересами. Найбільш універсальними і дієвими методами були: ігровий, вправляння, привчання та взаємного навчання. У формуванні вмінь і навичок фізичного здоров’я найбільш широко застосовувався метод вправ з цілим комплексом різноманітних прийомів (постановка перспективи, визначення і подолання труднощів, опосередкування, опора на авторитет педагога та інші).

Співвідношення результатів, отриманих до і після проведеної дослідної роботи дало змогу зробити висновки щодо стійкої тенденції до підвищення рівня знань та умінь здорового способу життя як через усвідомлення життєвої важливості, так і через застосування їх у повсякденному житті. Підсумовуючи результати дослідження на основі аналізу й узагальнення даних, можна констатувати, що в ході проведеної роботи в учнів експериментальних класів шкіл-інтернатів значно підвищився рівень сформованості вмінь і навичок здорового способу життя: якщо на початку експерименту високий рівень було зафіксовано лише в 19,2% учнів, то на кінець експерименту цей показник зріс до 35,0%, у контрольних класах ці частки відповідно становили 20,2% і 23,8%, що наочно відображено у таблиці 1.

Таблиця 1.

Рівні сформованості умінь і навичок здорового способу життя в учнів

1–4 класів шкіл-інтернатів (у %)

Рівень | Експериментальні класи | Контрольні класи

Початок експери-менту | Кінець експери-менту | Різниця | Початок експери-менту | Кінець експери-менту | Різниця

Високий | 19,2 | 35,0 | 15,8 | 20,2 | 23,8 | 3.6

Середній | 46,7 | 48,5 | 1,8 | 45,2 | 49.0 | 3,8

Низький | 34,1 | 16,5 | 17,6 | 33,6 | 28,2 | 5,4

Порівняльний аналіз результатів педагогічного експерименту засвідчив ефективність застосування запропонованої моделі формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів. Розроблені педагогічні умови, зміст, форми і методи сприяли покращенню стану здоров’я вихованців у результаті підвищення мотивації до здорового способу життя та рівня валеологічних знань, засвоєння способів збереження і зміцнення здоров’я.

Проведене дослідження і здобуті результати підтвердили достовірність основних положень запропонованої гіпотези, дали змогу зробити висновки і визначити перспективи подальшої розробки проблеми.

Висновки

1. Теоретичний аналіз філософської, соціологічної, медичної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу розкрити сутність поняття “формування умінь і навичок здорового способу життя” як категорії теорії та методики виховання, встановити співвідношення понять “формування”, “уміння” і навички”, “здоровий спосіб життя”. Вивчення стану проблеми в теорії і практиці засвідчив її актуальність і показав, що особливої уваги потребують дослідження проблеми формування умінь і навичок здорового способу життя учнів початкової ланки, які виховуються в закладах інтернатного типу. Успішність цього процесу забезпечується створенням низки педагогічних умов, розвитком мотиваційної, когнітивної та поведінково-діяльнісної сфери вихованців на уроках та у повсякденній здоров’язберігаючий життєдіяльності.

2. Дослідження сутності і особливостей формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів школи-інтернату показало, що значну роль у цьому процесі відіграють як об’єктивні (специфіка закладів інтернатного типу, соціальні та вікові особливості їх вихованців), так і суб’єктивні фактори: потреба дитини бути здоровою, знання про способи підтримки власного здоров’я, готовність і здатність застосовувати ці знання на практиці. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено, що ефективним напрямом формування умінь і навичок здорового способу життя є впровадження в практику роботи шкіл-інтернатів моделі, яка дала змогу створити цілісну систему педагогічних впливів на всі компоненти формування умінь і навичок здорового способу життя вихованців молодшого шкільного віку.

3. Встановлено, що основними компонентами сформованості вмінь і навичок здорового способу життя є: мотиваційний (інтерес і потреба власного здоров’я та оволодіння уміннями і навичками здорового способу життя); когнітивний, що включає наявність знань про здоров’я та способи його збереження; поведінково-діяльнісний (включає наявність досвіду застосування отриманих умінь і навичок на практиці). За означеними компонентами обґрунтовано рівні сформованості вмінь і навичок здорового способу життя: високий, середній та низький.

4. У процесі формувального експерименту встановлено, що оптимальними умовами ефективності формування умінь і навичок здорового способу життя в учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів є: моделювання системи навчально-виховної роботи, спрямованої на формування в учнів умінь і навичок здорового способу життя; спеціальна підготовка вчителів і вихователів, підвищення рівня їхньої валеологічної, медичної, психологічної культури та фахової майстерності; використання можливостей навчальних предметів для формування валеологічних переконань, знань та умінь; включення кожного учня у різноманітну позаурочну валеологічну діяльність, спрямовану на формування сталих умінь і навичок здорового способу життя; досягнення взаємодії вчителів і вихователів з привчання дітей до повсякденного виконання вимог здорового способу життя, наступність у валеологічній діяльності педагогів і учнів.

5. Доведено, що з метою формування знань і умінь здорового способу життя в учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів необхідно використовувати можливості всіх навчальних предметів, насамперед – валеологічного спрямування. Серед різноманітних форм і методів навчання найрезультативнішими виявилися інтерактивні (рольові ігри, психологічні ігри і вправи, роботи в парах або малих групах, обговорення ситуацій тощо). Активізації освітньої діяльності учнів на уроках з “Основ здоров’я” сприяли дидактичні матеріали та зошити-посібники. Формування умінь і навичок у сфері фізичного здоров’я успішно відбувалося на уроках з предметів Фізична культура та Основи здоров’я”. Проведення під час уроків та перерв фізкультхвилинок, фізкультпауз, розминок сприяло психологічному розвантаженню учнів, створенню гарного настрою, формуванню вмінь підтримувати працездатність організму.

6. Встановлено, що в умовах школи-інтернату закріплення набутих на уроках знань і вмінь здорового способу життя відбувається завдяки участі у валеологічних справах та дотримання режиму дня. Серед видів позаурочної валеологічної роботи найбільш успішними були фізкультурно-оздоровча (години здоров’я, спортивні змагання і свята, заняття в спортивних секціях і гуртках тощо), ігрова та клубна (об’єднання Здоров’ятко”). Підвищенню інтересу учнів до здорового способу життя, зниженню втомлюваності під час навчальних занять і самопідготовки, покращенню фізичного і психічного здоров’я сприяло запровадження в навчально-виховний процес здоровязберігаючих технологій. Успішне формування в молодших школярів умінь і навичок здорового способу життя відбулося завдяки використанню одночасно різних видів таких технологій.

7. Позитивні результати експерименту підтвердилися кількісним та якісним аналізом проведеної роботи. Дотримання запропонованих спеціальних педагогічних умов та застосування доцільних форм і методів сприяло підвищенню рівнів сформованості здорового способу життя молодших школярів. Про це свідчать отримані дані: на початку експерименту високий рівень сформованості вмінь і навичок здорового способу життя було зафіксовано у 19,2% учнів експериментальних класів, натомість на кінець експерименту цей показник зріс до 35,0%. В контрольних класах ці дані становили відповідно 20,2% і 23,8%. В той же час низький рівень сформованості умінь і навичок здорового способу життя зменшився на 17,6%, а в контрольних класах лише на 5,1%. Дані медичних обстежень засвідчили, що сформовані в учнів уміння і навички здорового способу життя позитивно вплинули на стан їхнього здоров’я.

8. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Подальшого вивчення і розвитку потребують такі питання: особливості особистісно орієнтованого підходу до формування умінь і навичок, що зберігають і зміцнюють здоров’я, зміст, форми і методи формування здоров’язберігаючих умінь і навичок в учнів різних вікових груп закладів