АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Верещак Олена Василівна

УДК 616.89 – 008. 441. 3 – 085. 811

ДИФЕРЕНЦІЙоваНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

ГІРУДОТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ

алкогольнОЇ ТА опІОїДНОЇ заЛЕЖНОСТІ

14.01.17 – наркологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Сосін Іван Кузьмич,

Харківська медична академія

післядипломної освіти МОЗ України,

кафедра наркології, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

Мінко О.І., – доктор медичних наук, завідувач відділом профілактики та лікування алкоголізму Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України;

Пшук Н.Г. – доктор медичних наук, професор, професор кафедри психіатрії та медичної психології Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова;

Провідна установа: Український науково-дослідний Інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться „30” березня 2007 р. о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.566.01 в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

Автореферат розісланий „27” лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Л.І. Дяченко

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Актуальність теми. Поширеність наркологічних захворювань в Україні, як і в багатьох країнах світу, залишається на високому рівні, незважаючи на те, що за даними офіційної медичної статистики останніх років, простежується тенденція до стабілізації показників захворюваності. Алкогольна та наркотична залежності сприяють ранній інвалідизації, непрацездатності хворих, зростанню злочинності, поширенню туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, вірусних гепатитів, що має суттєві негативні медико-соціальні наслідки та зумовлює потребу комплексного підходу до лікування й реабілітації даного контингенту хворих (П.В. Волошин та ін., 2003; С.И. Табачников, В.Ф. Москаленко, 2003; И.В. Линский, Н.В. Минко, И.К. Сосин, 2005, 2006).

Численні наукові публікації та щоденна клінічна практика свідчать про необхідність підвищення ефективності лікування психічних і поведінкових розладів, спричинених вживанням психоактивних речовин, особливо при невідкладних наркологічних станах у період розгорнутих клінічних проявів гострих абстинентних порушень, а також лікування соматоневрологічних і постінтоксикаційних ускладнень (И.В. Стрельчук, 1980; О.С. Слабунов, 1989; А.Г. Гофман и др., 1994; И.П. Анохина, 1995; Ю.И. Губский, В.А. Шаповалова, И.И. Кутько, 1997; С.И. Табачников, В.Н. Синицкий, 2000; Н.Г. Пшук, 2000; Ю.П. Сиволап, В.А. Савченко, 2001; Н.Н. Иванец, 2001; В.А. Шаповалова, И.К. Сосин, 2004; И.К. Сосин, 2005; И.В. Линский, А.И. Минко, 2005).

Останнім часом відбулася трансформація клінічної картини інтоксикаційних розладів, зумовлених масивним і тривалим вживанням психоактивних речовин (алкоголю, опіатів), що проявляється у вираженості абстинентної симптоматики, її тривалості, толерантності до проведення стандартної медикаментозної терапії, розвитку непередбачуваних ускладнень, соматоневрологічних дефектів і патопсихологічних девіацій. Невипадково багато авторів (А.П. Чуприков та ін., 1993; А.Ф. Артемчук, 1999, 2005; В.Я. Пишель, М.Ю. Поливяна, Е.В. Онищенко, 2001; И.К. Сосин, Ю.Ф. Чуев, 2005 та ін.) використовують нову термінологію, описуючи і відображаючи тяжкість стану відміни. Практика диктує необхідність вивчення клініки абстинентних розладів, розробки нових, ефективніших підходів до терапії наркопатології.

Підвищеним залишається інтерес наркологів до використання засобів і методів, які не вимагають фармакологічних інтервенцій. До них належить гірудотерапія – один з ефективних методів клінічної медицини. Завдяки проведеним науковим дослідженням вчені змогли дати наукове обгрунтування методу гірудотерапії: була виділена ціла низка біологічно активних речовин, які забезпечують лікувальний ефект медичної п’явки. Встановлено, що гірудотерапія має такі лікувальні ефекти: детоксикаційний, рефлекторний, біостимулюючий та ін. (Г.С. Исаханян, 1991; Г.С. Исаханян, В.М. Арутюнян, 1991; И.П. Баскова, Г.И. Никонов, 1991; Ю.Я. Каменев, О.Ю. Каменев, 1999). Завдяки цьому гірудотерапія привертає дедалі більшу дослідницьку увагу теоретичної та клінічної наркології. Про це свідчать публікації, що час від часу з’являються в науковій літературі (В.А. Яворская, 1987; А.С. Волков, 2002). Поряд з цим, цілеспрямованих досліджень цієї проблеми дотепер не проводилося. Ми зробили припущення, що використання медичних п’явок може поповнити арсенал ефективних методів лікування наркопатології. Викладене вище стало підгрунтям вибору теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було проведено в рамках науково-дослідної роботи кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою „Обгрунтування, розробка і застосування нових підходів у комплексній терапії наркопатології” (номер державної реєстрації 0103U001139).

Мета і задачі дослідження. На основі комплексних психопатологічних, патофізіологічних, електрофізіологічних, клініко-лабораторних та біохімічних досліджень розроблено гірудотерапевтичий метод купірування абстинентного синдрому у хворих з алкогольною і наркотичною залежностями.

Для виконання поставленої мети визначено такі задачі:

1. На основі квантифікованої клініко-патофізіологічної оцінки синдрому залежності алкогольного і наркотичного генезу і зіставлення отриманих результатів з відомими лікувальними ефектами гірудотерапії обґрунтувати і запропонувати технологію адаптованого для наркології методу гірудотерапії.

2. Вивчити особливості регресу клінічних структурних компонентів абстинентного синдрому (психічних, соматичних, неврологічних) у хворих з алкогольною і наркотичною залежністю у процесі гірудотерапії, відповідно до традиційної фармакотерапії.

3. Дослідити динаміку патопсихологічних показників психологічного тестування в процесі гірудотерапії.

4. Визначити терапевтичний вплив гірудотерапії на показники варіаційної пульсометрії, реоенцефалографії, енцефалографії.

5. Здійснити клініко-лабораторний і біохімічний моніторинг показників периферичної крові в процесі курсової гірудотерапії.

6. Визначити ефективність гірудотерапевтичного методу при купіруванні алкогольного і наркотичного синдромів відміни, розробити методичні рекомендації диференційованого застосування гірудотерапії в клінічній наркології.

Об'єкт дослідження – синдроми відміни при алкогольній і наркотичній залежності.

Предмет дослідження – динаміка клінічних, біохімічних, електрофізіологічних показників у процесі гірудотерапії.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний (оцінка тяжкості абстинентного синдрому за В.М. Лакуста, Г.С. Гроссу); психодіагностичний (опитувальник Ч.Д. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна (оцінка особистісного та ситуативного рівнів тривожності); шкала зниженого настрою-субдепресії, основана на опитувальнику В. Зунга в адаптації Т.М. Балашової та шкала астенічного стану Л.Д. Малкової і адаптована Т.Г. Чертовою на базі Мінесотського багатопрофільного опитувальника (ММPI)); методи дослідження стану вегетативної нервової системи (проба Ленєль – Лавастіна, рефлекс Даніелополу) і визначення стану неспецифічної реактивності організму (Л.Х. Гаркави, Е.Б. Квакина, М.А. Уколова, 1979); варіаційна пульсометрія; клініко-лабораторний (клінічний аналіз крові, оцінка показників тромбоцитарно-судинного і коагуляційного гемостазу і методи клінічної біохімії); електрофізіологічний (ЕКГ, ЕЕГ, РЕГ); статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше обгрунтована доцільність використання гірудотерапії у період гострих абстинентних розладів у пацієнтів з алкогольною і наркотичною залежностями. На основі проведених досліджень і отриманих результатів одержано інтегральний комплекс клініко-патофізіологічних доказів, які свідчать про те, що метод гірудотерапії можна віднести до патогенетично обґрунтованого у разі використання його в наркологічній практиці.

Уперше вивчено ефекти гірудотерапії в наркології в межах її модифікації – гірудорефлексотерапії. Наукова новизна захищена авторськими свідоцтвами (Патент № 6574, UA, 7 А61Н39/00. 16.05.2005. Бюл. № 5; Патент № 15918, UA, МПК (2006) А61К 35/62 (2006.01) А61К 31/455. 17.07.2006. Бюл. № 7).

Показано позитивний вплив гірудотерапії на різні клінічні і гомеостатичні параметри при алкогольній та наркотичній залежностях.

Доведено можливість позитивного впливу гірудотерапії на кардіологічні параметри варіаційної пульсометрії у хворих із залежністю від психоактивних речовин (алкоголю, опіоїдів).

Уперше виокремлено чотири фази (адаптації, сомнолентна, релаксації і активації) позитивного терапевтичного впливу гірудотерапії на психічні, психофізіологічні, поведінкові розлади, зумовлені хронічною алкогольною і наркотичною інтоксикацією.

Практичне значення одержаних результатів. Метод гірудотерапії обґрунтовано і запропоновано як ефективний спосіб лікування синдромів відміни у хворих з алкогольною та з опійною залежністю.

Для наркологічної практики важливо те, що виражений детоксикаційний ефект гірудотерапії здійснюється за рахунок позитивної динаміки клініко-психопатологічної симптоматики, відновлення клітинного складу крові, поліпшення її реологічних властивостей, нормалізації активності амінотрансфераз, покращення мозкового кровообігу і параметрів варіаційної кардіопульсометрії.

Розроблено новий модифікований метод гірудорефлексотерапії, що забезпечує диференційований підхід до її застосування, патогенетичну та симптоматичну спрямованість гірудотерапії.

За підсумками досліджень розроблено і впроваджено в роботу лікувально-профілактичних та аптечних закладів, а також у навчальний процес медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів такі матеріали: методичні рекомендації „Фармацевтичне право: Інструкція по організації гірудообігу в структурних підрозділах МОЗ України” (Протокол № 36 від 16.02.2005 р.), впроваджено в практичну і науково-дослідну діяльність наркологічної клініки „Сана-плюс”, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Харківській області, навчальний процес кафедри фармації Івано-Франківського державного медичного університету; основні фрагменти дисертаційної роботи впроваджені у навчальний та лікувально-діагностичний процес кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено клініко-анамнестичні, клініко-психопатологічні, біохімічні, електрофізіологічні дослідження в процесі гірудотерапії і медикаментозного лікування 158 хворих, залежних від алкоголю та наркотиків. Самостійно проведено статистичне опрацювання отриманих результатів. Розроблено підходи до диференційованого патогенетичного застосування методу гірудотерапії в наркологічній практиці.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали і положення дисертації заслухано та обговорено на: підсумковій науковій конференції молодих вчених ХМАПО “Нові технології в медицині” (Харків, 2002 р.); науково-практичній конференції “Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2003 р.); IV Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Психотерапія і фармакотерапія залежності від психоактивних речовин” (Харків, 2003 р.); науково-практичній конференції “Внесок молодих вчених у медичну науку”, присвячену 80-річчю ХМАПО (Харків, 2003 р.); V Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нові підходи до психотерапії і фармакотерапії станів залежності від психоактивних речовин” (Харків, 2004 р.); науково-практичній конференції “Фармацевтичне право: організаційно-правові проблеми рецептурного і безрецептурного відпуску лікарських засобів у сучасних умовах” (НФаУ, Харків, 2004 р.); ХІІ та ХІІІ Російських національних конгресах “Человек и лекарство” (Москва, 2005 р., 2006 р.); науково-практичній конференції “Фармацевтичне право у системі правовідносин виробник – лікар – пацієнт – провізор – ліки – контролюючі та правоохоронні органи” (НФаУ, Харків, 2005 р.); науково-практичній конференції “Фармацевтичне право в системі правових відносин” (Чернігів, 2006 р.); науково-практичній конференції “Фармацевтичне право у системі правовідносин: держава –закон – виробник – лікар – пацієнт – провізор – ліки – контролюючі та правоохоронні органи” (Луганськ, Харків, 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 23 наукові праці, в тому числі 8 у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України (три з них виконані одноосібно); 1 – розділ у монографії; 9 – у матеріалах фахових конференцій (у тому числі 2 міжнародних); 2 – у матеріалах Російських національних конгресах, отримано два Деклараційних патенти України на корисну модель. Опубліковано також методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, 5 розділів, загальних висновків, списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг дисертації – 230 сторінок (обсяг основного тексту 100 сторінок). Робота містить 44 рисунки, 77 таблиць. Список використаної літератури налічує 210 джерел, з них 30 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал дослідження.

Вивчення впливу гірудотерапії на динаміку абстинентного синдрому проводилося у хворих наркологічного профілю, які перебували на стаціонарному лікуванні в Харківському обласному наркологічному диспансері і наркологічній клініці “Сана-плюс”. Діагноз встановлювався відповідно до клініко-діагностичних критеріїв української наркології і рубрифікувався відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду: шифр F10.3 (Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Стан відміни) і F11.3 (Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Стан відміни).

Усі хворі (158 чоловік) були поділені за способом лікування на дві групи: основну і контрольну. Основну групу складали 108 осіб, які одержували в комплексному лікуванні гірудотерапію, із них 80 осіб з алкогольною залежністю (ОАЗ) і 28 – з опійною залежністю (ООЗ). До контрольної групи, що одержувала традиційну фармакотерапію, входило 50 осіб, із них 30 – з алкогольною залежністю (КАЗ) і 20 осіб з опійною залежністю (КОЗ).

Переважна більшість пацієнтів з алкогольною і наркотичною залежністю були у найбільш працездатному віці. Середній вік пацієнтів в групі ОАЗ становив 39,95±1,08 років, у групі КАЗ – 39,45±1,60 років. Середній вік пацієнтів в групі ООЗ був 25,78±0,98 років, в групі КОЗ – 26,7±1,15 років.

Початок зловживання алкоголем у переважної більшості хворих (79,9 %) припадає на молодий вік (до 30 років), початок зловживання опіатами припадає на віковий період до 25 років (у 91,4 %). Тривалість захворювання на алкогольну залежність в середньому становила 11 років, на опійну залежність – 8 років. На момент дослідження у всіх хворих діагностувалася друга клінічна стадія захворювання, відповідно до загальноприйнятої класифікації у вітчизняній наркології. Однорідність матеріалу забезпечувалася наявністю у всіх хворих стану відміни відповідно до класифікації МКХ-10, який характеризувався комплексом психічних і соматоневрологічних розладів.

В основній групі хворих з алкогольною залежністю сеанси гірудотерапії проводилися з першого дня лікування, з повторенням сеансів через кожні 1-2 дні і загальним курсовим числом № . Додержувалися локальної постановки п'явок у кількості 4-6 на процедуру. Загальна кількість п'явок, використаних за три сеанси, у середньому становила 15 (від 12 до 18).

В основній групі хворих з опійною залежністю сеанси гірудотерапії проводилися на другий день лікування, з локальною постановкою п'явок у кількості 4-6 на процедуру. Сеанси відбувалися через 1-2 дні загальним курсовим числом № 4. Загальна кількість п'явок, використаних за чотири сеанси, у середньому становила 20 (від 16 до 24).

Сеанс у середньому тривав 60 хвилин. Вибір зони постановки п’явок на сеанс залежав від рівня артеріального тиску, інтенсивності і переважної локалізації больового синдрому, соматоневрологічних ускладнень алкогольної та опійної залежності. Якщо артеріальний тиск був підвищеним, то п’явки приставляли на шийно-комірцеву, поперекову, крижово-куприкову зони. При переважній локалізації больового синдрому в суглобах, м’язах, кістках верхнього плечового поясу п’явки ставили на шийно-комірцеву зону. Крижово-куприкову та поперекову зони використовували при наявності больового синдрому в суглобах та м’язах ніг. При наявності задишки, катаральних явищ, токсичної кардіоміопатії застосовували серцеву і міжлопаткову зони.

Крім того, відповідно до запропонованого способу (Патент України на корисну модель), п'явки ставили на зони проекції акупунктурних точок (ПАТ).

Шийно-комірцева зона. Основні акупунктурні точки: Т14, BK51, 54, HT44-47. Кількість п'явок на процедуру: 4-6.

Ділянка соскоподібних відростків: VB12. 1 п'явка.

Зона серця: R23, 24, E15, 16. Від 3-4 п’явок.

Міжлопаткова зона: T10-12, ВТ55-57, HT49, 50. Від 3-4 до 4-6 п'явок.

Зона проекції печінки: F13, RP16, E19, 20, R21. Від 4 до 5 п'явок.

Поперекова зона: V23-26, T3-5. Від 4 до 6 п'явок.

Крижово-куприкова зона: V25, 27, 28, 30, Т2. 4-5 п'явок.

Середина ікроножних м'язів: V56. 1 п'явка.

Варіанти проведення сеансів гірудотерапії (рецептура) з використанням зон проекції акупунктурних точок:

Варіант № 1. 1-й сеанс: зона печінки; 2-й сеанс: крижово-куприкова зона; 3-й сеанс: шийно-комірцева зона; 4-й сеанс: внутрішня поверхня передпліч.

Варіант № 2. 1-й сеанс: шийно-комірцева зона; 2-й сеанс: зона печінки; 3-й сеанс: крижово-куприкова зона; 4-й сеанс: зона серця.

Варіант № 3. 1-й сеанс: крижово-куприкова зона; 2-й сеанс: міжлопаткова зона; 3-й сеанс: шийно-комірцева зона; 4-й сеанс внутрішня поверхня передпліч.

Варіант № 4. 1-й сеанс: поперекова зона; 2-й сеанс: шийно-комірцева зона; 3-й сеанс: зона серця; 4-й сеанс: крижово-куприкова зона.

Результати досліджень

Вивчаючи вираженість симптомів стану відміни алкоголю в балах (за В.М. Лакуста, Г.С. Гроссу), ми умовно виокремили три ступеня їх тяжкості: “від 60 до 41 бала” – виражена, “від 40 до 21 бала” – помірна і “менше 20” – легка.

Найбільш вираженими до початку лікування у хворих з алкогольною залежністю були 12 симптомів (3 бали – виражений ступінь ознаки): потяг до алкоголю, порушення сну, астенія, поганий настрій, підвищений кров'яний тиск, дратівливість, промахування при виконанні пальце-носової проби, прискорена частота пульсу, похитування у позі Ромберга, локомоторна атаксія, тривога, тремор. До діапазону помірно виражених порушень увійшли такі симптоми (2 бали – помірний ступінь ознаки): головний біль, відсутність апетиту, забарвлення шкірних покривів, спрага, гіпергідроз, підвищена частота дихальних рухів, нудота і блювання. І найменш вираженим (1 бал – легкий ступінь ознаки) виявився рівень температури тіла.

Об'єктивні і суб'єктивні зміни, що відбувалися з пацієнтом під час сеансу гірудотерапії, протягом експозиційного ефекту, мали фазовий характер.

1. Фаза адаптації: відчуття болю, печіння, поколювання безпосередньо після аплікації п'явки зникали через 5 – 10 хвилин і впродовж процедури практично більше не відновлювалися.

2. Сомнолентна фаза: після першої фази у хворого спостерігався стан поверхневого сну, рідше глибокого, який тривав від 20 до 40 хвилин.

3. Седативна фаза або фаза релаксації: після пробудження хворі відзначали заспокоєння, розслаблення, відчуття комфорту. Спостерігалося зниження збудливості, нервозності. Хворі ставали відвертішими – охоче відповідали на питання психологічного тестування. Відзначалося поліпшення настрою.

4. Фаза активації. У другій половині сеансу гірудотерапії і впродовж певного терміну (від 1 до 2-3 годин) після нього з’являлося відчуття енергії, бадьорості, приливу сил, поліпшення настрою та підвищення активності. На завершальному етапі курсової гірудотерапії цей стан активації збільшувався та поступово закріплювався, відбувалася нормалізація за 9 показниками в основній групі хворих з алкогольною залежністю: температура тіла; забарвлення шкірних покривів; частота пульсу; кров'яний тиск; частота дихальних рухів; апетит; нудота (блювання); спрага; важкість (біль) у голові (рис. 1). Середній бал вираженості синдрому відміни зменшився у порівнянні з вихідними даними в 10,2 рази (р<0,05); з контрольною групою – у 3,7 рази (4,23±0,22 в групі ОАЗ і 15,81±0,53 в групі КАЗ, р<0,05).

Рис. 1. Порівняльна динаміка (в балах) синдрому відміни алкоголю в залежності від методу лікування (гірудотерапія; фармакотерапія).

У хворих з опійною залежністю найбільш вираженими виявилися 8 симптомів: потяг до наркотику, зниження рівня настрою, порушення сну, больовий синдром, прискорена частота пульсу, астенія, порушення виконання пальце-носової проби, зменшення апетиту. До діапазону помірно виражених порушень увійшли такі симптоми: дратівливість, тривога, підвищення рівня кров’яного тиску, порушення стійкості у позі Ромберга, локомоторна атаксія, катаральні явища, прискорені дихальні рухи, гіпергідроз, пастозність шкірних покривів, температура тіла. Найменш вираженим виявився показник – діарея.

Рис. 2. Порівняльна динаміка (в балах) синдрому відміни опіатів в залежності від методу лікування (гірудотерапія; фармакотерапія).

Нормалізація стану після чотирьох сеансів гірудотерапії в основній групі хворих з опійною залежністю відбулася за такими показниками: катаральні явища, пастозність шкірних покривів, больовий синдром. Середній бал вираженості опійного абстинентного синдрому зменшився у порівнянні з вихідними даними в 7,1 рази; у порівнянні з контролем у 2,0 рази (8,52±1,44 в групі ООЗ і 16,90±1,40 в групі КОЗ, р<0,05) (рис. 2).

Аналіз динаміки стану відміни показує, що найбільшої редукції під час застосування гірудотерапії зазнає симптоматика, яка відображає як соматичний, так і психічний стан пацієнтів. Кількісна оцінка психічного стану хворих з алкогольною залежністю, за показниками опитувальника Спілбергера – Ханіна, у більшої кількості обстежених до початку лікування виявила помірний (у 67,1 %) і високий (у 32,9 %) рівень особистісної тривожності. Високий рівень ситуативної тривожності спостерігався в 77,1 % випадків, помірний – 22,9 %. Середній бал особистісної тривожності в групі ОАЗ дорівнював 42,26±0,66 бала і ситуативної тривожності – 47,40±0,79 бала, у групі КАЗ відповідно – 43,14±1,36 і 47,21±1,18 бала, що підтверджувало помірний та високий рівень тривожності до початку гірудотерапії і характеризувало гострий період синдрому відміни у хворих з алкогольною залежністю. Після проведення сеансів гірудотерапії відзначалася помітна тенденція до нормалізації показників рівня ситуативної тривожності в групі ОАЗ зі зсувом діапазону “високий-помірний” у “низький-помірний” рівень тривожності. За усередненими величинами показників рівень ситуативної тривожності, у порівнянні з вихідними даними, зменшився в 1,4 рази (47,40±0,79 – 33,29±0,52 бала, р<0,05); у порівнянні з групою КАЗ – у 1,2 рази (33,29±0,52 – 40,86±0,93 бала, р<0,05). Значних змін рівня особистісної тривожності не відзначалося. На підставі оцінки психічного стану хворих з опійною залежністю за показниками опитувальника Спілбергера – Ханіна виявлено високий рівень особистісної тривожності в групі ООЗ – 49,71±1,21 бала і ситуативної тривожності – 54,36±1,19 бала, відповідно в групі КОЗ – 51,05±1,25 і 54,15±1,45 бала, що характеризувало гострий період синдрому відміни. Таким чином, рівень ситуативної тривожності після лікування п’явками, у порівнянні з вихідними даними, зменшився в 1,6 рази (з 54,36±1,19 до 34,35±0,78 бала, р<0,05), у порівнянні з контрольною групою – у 1,2 рази (34,35±0,78 – 40,95±1,47 бала, р<0,05), суттєвих змін рівня особистісної тривожності не відзначено.

Усереднені значення показників стану настрою в основній групі (з алкогольною та з опійною залежностями) перебували до сеансів гірудотерапії в такому діапазоні: “значне зниження настрою” і “виражене зниження настрою”. Після сеансів гірудотерапії середні величини показників рівня настрою в основній і контрольній групах показали неоднозначні тенденції зміщення в діапазони “нормалізований настрій” і “виражене зниження настрою”. Порівняльна оцінка показала, що серед хворих з алкогольною залежністю (33,91±0,65 бала – в групі ОАЗ і 37,70±1,27 бала – в групі КАЗ, р<0,05) і з наркотичною залежністю (41,08±0,82 бала – в групі ООЗ і 48,89±0,96 бала – в групі КОЗ, р<0,05), які одержували гірудотерапію, значною мірою збільшилася кількість осіб із нормалізованим настроєм. Вірогідними є також розбіжності в основній і контрольній групах у зменшенні вираженості астенічних проявів у хворих як на алкогольну, так і наркотичну залежність.

Клініко-лабораторний моніторинг показників периферичної крові показав, що в процесі гірудотерапевтичного впливу при алкогольній та наркотичній залежностях вірогідно (p<0,05), порівняно з відповідними контрольними групами, відновлювалася (збільшувалася) кількість тромбоцитів. Швидкість осідання еритроцитів статистично вірогідно нормалізувалася під впливом гірудотерапії у хворих на алкогольну залежність, тоді як у відповідній контрольній групі в процесі традиційної фармакотерапії такої закономірності не спостерігалося. При опійній залежності, як в основній, так і в контрольній групах, спостерігалася лише тенденція до нормалізації. Інші показники периферичної крові під впливом гірудотерапії також мали тенденцію до нормалізації. Позитивна динаміка показників клінічного аналізу крові, ймовірно, пов’язана із селективним впливом гірудотерапії на тромбоцитарно-судинну систему, яка забезпечує згортання-протизгортання, і стосується в’язкості крові (наслідок ефектів гірудину та інших біологічно активних складових секрету медичної п’явки).

На тривалу інтоксикацію продуктами розпаду алкоголю та опіатів організм відповідає гіперкоагуляційним синдромом і спазмом судин. У зв’язку з цим виникає необхідність у поліпшенні реологічних властивостей крові, що ми здійснювали із застосуванням медичної п’явки. При первинному обстеженні в більшості хворих мали місце відхилення від норми показників тромбоцитарно-судинного і коагуляційного гемостазу в бік гіперкоагуляції (табл. 1 і табл. 2).

Таблиця 1

Динаміка показників тромбоцитарно-судинного і коагуляційного гемостазу

в хворих з алкогольною залежністю

Показник гемокоагуляції, хв. | Група хворих

ОАЗ (n=80), M±m | КАЗ (n=30), M±m

до лікування | 7-й день лікування | до лікування | 7-й день лікування

Початок згортання*** | 2,47±0,06 | 3,56±0,10* | 2,43±0,08 | 2,95±0,09**

Закінчення згортання*** | 2,85±0,07 | 4,21±0,1* | 2,86±0,09 | 3,49±0,09**

Час згортання | 0,38±0,02 | 0,65±0,03* | 0,44±0,04 | 0,51±0,05**

Збільшення часу згортання (у скільки разів) | 1,7 | 1,2

Час кровотечі | 1,36±0,07 | 2,57±0,09* | 1,25±0,08 | 1,36±0,10**

Збільшення часу кровотечі (у скільки разів) | 1, 9 | 1,1

Примітка: * – вірогідні зміни в порівнянні з вихідними даними, р<0,05;

** – вірогідні зміни в порівнянні з даними основної групи, р<0,05;

*** – появу перших ниток фібрину приймають за початок згортання,

а утворення згустка – за закінчення.

Після проведення сеансів гірудотерапії відзначалася тенденція до змін у бік уповільнення часу згортання крові. Так, в основній групі з алкогольною залежністю у 1,3 рази (р<0,05) відбулося уповільнення часу згортання крові, а час кровотечі збільшився в 1,9 рази (р<0,05) в порівнянні з контрольною групою. Аналіз динаміки тих самих показників у хворих основної групи з опійною залежністю показав, що в 1,7 рази (р<0,05) відбулося уповільнення часу згортання крові і у 1,5 рази (р<0,05) збільшився час кровотечі у порівнянні з контролем. Це вказує на гірудотерапевтичне підвищення антикоагуляційної активності крові та уповільнення тромбоутворення.

Таблиця 2

Динаміка показників тромбоцитарно-судинного і коагуляційного гемостазу

в хворих з опійною залежністю

Показник

гемокоагуляції, хв. | Група хворих

ООЗ (n=28), M±m | КОЗ (n=20), M±m

до

лікування | 7-й день лікування | до лікування | 7-й день лікування

Початок згортання | 2,51±0,11 | 3,62±0,13* | 2,45±0,09 | 2,40±0,07**

Закінчення згортання | 3,08±0,09 | 4,49±0,14* | 2,95±0,06 | 2,90±0,08**

Час згортання | 0,57±0,08 | 0,90±0,06* | 0,51±0,05 | 0,54±0,05**

Збільшення часу згортання

(у скільки разів) | 1,6 | 1,1

Час кровотечі | 1,40±0,09 | 3,23±0,15* | 1,48±0,14 | 2,16±0,19**

Збільшення часу кровотечі

(у скільки разів) | 2,3 | 1,5

Примітка: * – вірогідні зміни в порівнянні з вихідними даними; р<0,05;

** – вірогідні розбіжності в порівнянні з даними основної групи, р<0,05.

Вивчення впливу гірудотерапії на стан неспецифічної реактивності організму у всіх обстежених показало, що до початку терапії відзначалося вірогідне (р<0,05) збільшення кількості хворих, які перебували у зоні реакції “стресу”, і вірогідне зменшення з зонами “підвищеної активації” і “тренування”, що є природною реакцією на інтоксикацію. Після проведених сеансів гірудотерапії збільшилася кількість обстежених, що перебували в зоні “тренування” і “спокійної активації” (за рахунок хворих, які перебували в зоні “стресу”), що підтверджує антистресову й адаптивну дію гірудотерапії. На рис. 3 і рис. 4 представлена динаміка неспецифічної реактивності організму (на прикладі її оцінки за середньостатистичною величиною вмісту лімфоцитів і сегментоядерних нейтрофілів крові) в основних групах хворих з алкогольною та опійною залежністю до і після проведення сеансів гірудотерапії.

Проведений в нашому дослідженні аналіз біохімічних показників крові (активність ферментів печінки) дозволив об’єктивізувати в кожному випадку діагностику синдрому залежності від алкоголю і опіатів, а також на підставі даного методу оцінити ефективність терапії. Високий рівень активності ферментів у сироватці крові до початку лікування вказував на наявність токсичного ураження печінки в обох групах, що підтверджувало наявність патологічної залежності від алкоголю та опіатів.

Рис.3. Динаміка показників неспецифічної реактивності організму хворих з алкогольною залежністю (n=80) до і після гірудотерапії.

Рис. 4. Динаміка показників неспецифічної реактивності організму в хворих з опійною залежністю (n=28) до і після проведення гірудотерапії

У хворих з алкогольною залежністю мало місце вірогідне (р<0,05) зниження (підвищених до лікування) показників аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), гаммаглутамілтранспептідази (ГГТ) до нормальних рівнів: АлАТ з 1,43±0,11 до 0,65±0,04 мкмоль/год.мол; АсАТ з 1,26±0,08 до 0,67±0,05 мкмоль/год.мол; ГГТ із 2,36±0,22 до 0,99±0,09 мкмоль/год.мол.

Під час проведення гірудотерапії в хворих з опійною залежністю відзначено вірогідне (р<0,05), відносно вихідного рівня, зниження величин показників АлАТ, АсАТ, ГГТ: АлАТ з 1,62±0,17 до 0,71±0,04 мкмоль/год.мол; АсАТ з 1,76±0,15 до 1,27±0,07 мкмоль/год.мол; ГГТ із 4,23±0,69 до 1,49±0,34 мкмоль/год.мол. В групі ООЗ порівняно з групою КОЗ спостерігалося статистично вірогідне зниження значень показника АлАТ. Одержані результати дослідження підтвердили наше початкове припущення щодо можливості гірудотерапевтичної корекції ферментативних девіацій при алкогольній та наркотичній залежностях завдяки її антигіпоксичним, протизапальним, репаративним, спазмолітичним, антикоагулюючим, мікроциркуляторним, імуностимулюючим, протизапальним, мембраностабілізуючим ефектам. Вірогідних змін в обох групах не відбулося за такими показниками сироватки крові – загальний білірубін, лужна фосфатаза, загальний білок, тимолова проба, в-ліпопротеїди.

Електроенцефалографічне дослідження показало, що на завершення лікування п'явками відсоток хворих з б-ритмом в основній групі був значно вищим, ніж у контрольній. Патологічні знаки у відповідь на функціональні проби у хворих основної групи з алкогольною залежністю спостерігалися в 2,2 рази рідше (р<0,05), ніж у хворих контрольної групи. А в хворих основної групи з опійною залежністю патологічні знаки у відповідь на функціональні проби зменшилися в 1,6 рази (р<0,05) в порівнянні з контролем. Таким чином, у хворих, які одержували гірудотерапію, поліпшення психічного і соматоневрологічного стану корелювало з позитивною динамікою ЕЕГ.

Аналіз отриманих за допомогою РЕГ-методу даних переконливо показав, що в усіх хворих, які мають залежність від психоактивних речовин (алкоголю й опіатів), мозковий кровообіг патологічно змінений. У процесі комплексного лікування із застосуванням методу гірудотерапії спостерігалася більш прискорена (у порівнянні з фармакотерапією) позитивна динаміка параметрів реоенцефалограм у вигляді купірування маркерів судинного спазму церебральних артерій, зменшення асиметрій кровонаповнення судин мозку, поліпшення інших показників церебральної геодинаміки.

Застосована в нашому дослідженні варіаційна пульсометрія також показала перевагу гірудотерапії над традиційним методом лікування синдрому відміни у алкоголь- та наркозалежних пацієнтів. На прикладі індексу напруження (підвищений до 314,00±23,22 ум. од. у хворих з алкогольною залежністю і до 303,34±33,57 ум. од. у хворих з опійною залежністю) підтверджується наявність вираженої переваги симпатикотонусу. Починаючи з першого сеансу гірудотерапії простежувалося поступове зниження (нормалізація) величин цього показника (156,53±9,84 ум. од. у хворих з алкогольною залежністю і 157,00±9,49 ум. од. у хворих з опійною залежністю), що вказує на зменшення напруження адаптаційних механізмів та оптимізацію церебральних механізмів регуляції ритму серця. У контрольній групі пацієнтів, які одержували тільки фармакотерапію, така тенденція також відзначалася, але не мала вираженого характеру вірогідних змін порівняно із вихідними даними. Таким чином, після проведення комплексної лікувальної програми (сеанси гірудотерапії і традиційна фармакотерапія) простежувалася чітка тенденція до нормалізації вегетативного гомеостазу, що сприяє редукції гострих проявів синдрому відміни.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове розв’язання актуальної задачі сучасної наркології – обґрунтування, розробка та практичне диференційоване застосування гірудотерапії в комплексному лікуванні алкогольної і наркотичної залежності.

2. За отриманими даними клініко-психопатологічного дослідження, редукція абстинентної симптоматики під час курсової гірудотерапії відбувалася в хворих з алкогольною залежністю в 3,7 рази (р<0,05), у хворих з опійною залежністю в 2,0 рази (р<0,05) ефективніше порівняно з традиційним методом лікування. З’ясовано, що позитивна експозиційна (впродовж сеансу гірудотерапії) динаміка психофізіологічного стану
в обстежених хворих з алкогольною та опійною залежністю відбувалася за чотирма послідовними фазами (адаптації, сомноленції, релаксації та активації).

3. На підставі дослідження динаміки патопсихологічних показників у процесі гірудотерапії встановлено, що підвищений рівень ситуативної тривожності у хворих з алкогольною залежністю статистично вірогідно, у порівнянні з вихідними даними, зменшився в 1,6 рази (р<0,05), а в порівнянні з кінцевим результатом контрольної групи – в 1,2 рази (р<0,05).
В групі хворих з опійною залежністю ступінь редукції ситуативної тривожності був аналогічним: в 1,4 рази (р<0,05), і в 1,2 рази (р<0,05) відповідно. Вірогідними також були розбіжності з контролем в нормалізації настрою і у зменшенні вираженості астенічних проявів після курсової гірудотерапії в хворих як на алкогольну, так і наркотичну залежність.

4. Доведено терапевтичну ефективність гірудотерапії на підставі позитивної динаміки тромбоцитарно-судинного і коагуляційного гемостазу (підвищення антикоагулятивної активності крові, уповільнення тромбоутворення). Так, у хворих з алкогольною залежністю відбулося уповільнення часу згортання крові в 1,3 рази (р<0,05), а час кровотечі збільшився в 1,9 рази (р<0,05) в порівнянні з контрольною групою. У хворих з опійною залежністю в 1,7 рази (р<0,05) відбулося уповільнення часу згортання крові і у 1,5 рази (р<0,05) збільшився час кровотечі у порівнянні з контролем.

5. Клініко-лабораторний та біохімічний моніторинг показників периферичної крові в процесі курсової гірудотерапії у хворих з алкогольною залежністю у порівнянні з контролем показав вірогідне зниження в бік нормалізації вмісту ферментів АлАТ, АсАТ, ГГТ, за усередненими даними величини показників зменшилися відповідно в 1,4, 1,3 і 1,9 рази. Під час проведення гірудотерапії в хворих з опійною залежністю відзначено вірогідне (р<0,05 відносно вихідного рівня) зниження величин показників АлАТ, АсАТ, ГГТ (відповідно в 2,3, 2,3 і 2,8 рази ), а у порівнянні з контролем спостерігалося статистично вірогідне зниження значень показника АлАТ.

6. На підставі проведеного дослідження впливу гірудотерапії на рівень показників неспецифічної реактивності організму можна стверджувати, що патогенетичні та саногенетичні ефекти даного методу в наркології значною мірою зумовлені його антистресорним і адаптогенним впливом. Так, на моделі неспецифічної реактивності організму в обстежених хворих на алкогольну та опійну залежність відмічено вірогідне (р<0,05) збільшення зони реакцій “тренування” і “спокійної активації” за рахунок пропорційної трансформації зони “стресу”. Доведена також можливість позитивного модульованого впливу гірудотерапії при алкогольній та опійній залежності: а) на параметри вегетативної нервової системи (за даними варіаційної кардіопульсометрії);
б) біоелектричну активність головного мозку (за даними ЕЕГ); в) та церебральну гемодинаміку (за даними РЕГ).

7. Визначена ефективність гірудотерапевтичного методу в лікуванні алкогольного і наркотичного синдромів відміни стала основою розробки та впровадження методичних рекомендацій щодо диференційованого застосування гірудотерапії в клінічній наркології. На підставі технологічного вдосконалення процедури гірудотерапії розроблено два нових підходи до гірудотерапевтичного купірування гострого періоду абстинентних розладів у хворих з алкогольною і наркотичною залежністю, захищених патентами України („Спосіб купірування опійного абстинентного синдрому” та „Спосіб гірудотерапії в наркології”).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Верещак О.В. Використання медичних п’явок у комплексному лікуванні хворих на опійну наркоманію // Ліки України.– 2004.– № 9 (додаток).– С. 143–144.

2. Організаційно-правові аспекти гірудообігу у фармації та медицині / В.В. Шаповалов, В.О. Шаповалова, І.К. Сосін, Т.В. Кузнецова, О.В. Верещак // Ліки України.– 2005.– № 1 (90).– С. 82–83. (Внесок дисертанта – ініціація роботи, збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження, підготовка до друку).

3. Верещак Е.В., Пасталица С.В. Комплексное лечение пациентов, страдающих наркотической и алкогольной зависимостью в период острых абстинентных расстройств // Ліки України.– 2005.– № 9 (додаток).– С. 62–63. (Внесок дисертанта – визначення мети, розробка плану, збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження).

4. Підходи фармацевтичного права щодо розробки рекомендацій стосовно регулювання гірудообігу / В.В. Шаповалов, В.О. Шаповалова, Т.В. Кузнецова, О.В. Верещак // Вісник фармакології та фармації.– 2005.– № 2 (90).– С. 67–69. (Внесок дисертанта – ініціація роботи, збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження, підготовка до друку).

5. Фармацевтичне право в системі медичного застосування п’явок при лікуванні хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію / В.О.Шаповалова, В.В. Шаповалов, Т.В. Кузнецова, О.В. Верещак, І.К. Сосін // Ліки України.– 2005.– № 2 (91).– С. 102–103. (Внесок дисертанта – ініціація роботи, збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження, підготовка до друку).

6. Верещак О.В. Обгрунтування і диференційоване застосування гірудотерапії в комплексному лікуванні алкогольної та опіоїдної залежності // Український вісник психоневрології.–2006.–Т. 14.–Вип. 2 (додаток).– С. 44–49.

7. Верещак Е.В. Динамика клинико-психопатологической симптоматики в процессе гирудотерапии у пациентов с алкогольной зависимостью / Український вісник психоневрології.– 2006.– Т 14, №. 3 (48).– С 64–65.

8. Шаповалова В.О., Сосін І.К., Верещак О.В. Доказова фармація і наркологія: регрес патологічної симптоматики під впливом комбінованої терапії пацієнтів з опіоїдною залежністю // Український вісник психоневрології.–2006.–Т. 14.–Вип. 4.– С. 112–114. (Внесок дисертанта – ініціація роботи, збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження, підготовка до друку).

9. Фармацевтичне право: інструкція по організації гірудообігу в структурних підрозділах МОЗ України: Метод. рек. / В.В. Шаповалов, Т.В. Кузнецова, В.О. Шаповалова, І.К. Сосін, О.В. Верещак.– Х., 2005.– 13 с. (Внесок дисертанта – збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження).

10. Волков О.С., Верещак О.В. Патогенетичне обгрунтування гірудотерапії в комплексному лікуванні наркопатології // Нові технології в медицині Матеріали підсумк. наук. конф. молодих вчених.– Х., 2002.– С. 10. (Внесок дисертанта – збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження).

11. Верещак О.В. Використання медичних п’явок у комплексному лікуванні хворих на опійну наркоманію // Внесок молодих учених в медичну науку Матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених.– Х., 2003.– С. 15.

12. Медико-технологические аспекты гирудотерапии: на модели наркологии / И.К. Сосин, Е.В. Верещак, В.А. Шаповалова, В.В. Шаповалов // Нові підходи до психотерапії та фармакотерапії станів залежності від психоактивних речовин: Матеріали V Української міжнар. наук.-практ. конф.– Х., 2004.– С. 148–152. (Внесок дисертанта – ініціація роботи, збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження).

13. Гирудотерапия в комплексном лечении больных опийной наркоманией / В.В. Шаповалов, В.А. Шаповалова, И.К. Сосин, Е.В. Верещак // Человек и лекарство: Тезисы докл. XII Рос. нац. конгр.– М., 2005.– С. 596. (Внесок дисертанта – збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження, підготовка до друку).

14. Фармацевтичне право: використання медичних п’явок у комплексному лікуванні хворих на опійну наркоманію / В.О. Шаповалова, І.К. Сосін, В.В. Шаповалов, О.В. Верещак // Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України: Матеріали VI Нац. з’їзду фармацевтів України.– Х.: Вид-во НФаУ, 2005.– С. 466–467. (Внесок дисертанта –збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження).

15. Фармакоэпидемиологические исследования гирудотерапии в комплексном лечении наркопатологий / В.А. Шаповалова, Е.В. Верещак, И.К. Сосин, В.В. Шаповалов, Л.И. Гаркуша // Человек и лекарство: Тезисы докл. XIIІ Рос. нац. конгр.– М., 2006.– С. 737. (Внесок дисертанта – збирання первинного матеріалу з клінічним обстеженням, аналіз результатів дослідження).

16. Лечение психических и поведенческих расстройств с использованием методов немедикаментозной терапии (гирудотерапии) / Е.В. Верещак, В.А. Шаповалова, И.К. Сосин, В.В. Шаповалов, Т.В. Кузнецова, Л.И. Гаркуша // Медико-социальная экология личности: состояние и