НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ВОРОНА Петро Васильович

УДК 352. 07

ЕКСПЛІКАЦІЯ Місцевого самоврядування

в програмах політичних партій україни

Спеціальність 25.00.04 – місцеве самоврядування

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – | доктор наук з державного управління, професор

КУЦ Юрій Олексійович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування | Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор

КУЙБІДА Василь Степанович,

Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом;

кандидат політичних наук, доцент

ПОЛІЩУК Ігор Олексійович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри політології |

Захист відбудеться “16” листопада 2007 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “28” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. ЛебецьЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із першочергових завдань Української держави є створення дієвої системи місцевого самоврядування, яка б враховувала досвід країн розвиненої демократії та відображала місцеву специфіку. Запорукою підвищення рівня демократії в суспільстві є ефективна й максимально наближена до людей місцева влада, оскільки право громадян на управління державою реалізується насамперед на місцевому рівні. Саме через місцеве самоврядування можна втілити в життя ініціативу мільйонів громадян, залучити їх до активного громадського життя, ефективно використати їхні знання та життєвий досвід. Право громадян на участь в управлінні державою слушно вважається найважливішим правом людини та громадянина й гарантовано Конституцією України. Передумови, засоби впровадження механізму реалізації цього права, а також формування відповідної правової бази й перспектив розвитку місцевого самоврядування згідно з Європейською хартією місцевого самоврядування викликають постійний інтерес у науковців, політиків, представників органів влади й широких верств населення. Разом з тим ці питання ще недостатньо висвітлені в сучасній науковій літературі.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена, по-перше, важливістю запровадження досліджень розвитку місцевого самоврядування в контексті експлікації програмних документів провідних політичних партій України, визначення та обґрунтуванням відповідних принципів, ознак і механізмів; по-друге, необхідністю розробки узгодженого підходу до аналізу інститутів місцевого самоврядування та їх ролі в політичній системі України.

Дисертаційне дослідження спирається на результати наукових здобутків у різних галузях суспільно-політичних знань. У цьому сенсі варто зазначити, що вагомий внесок в теорію та методологію місцевого самоврядування зробили В. Авер’янов, В. Бабаєв, Ю. Битяк, О. Ботанов, А. Гошко, І. Коліушко, В. Корженко, Ю. Куц, П. Любченко, В. Мамонова, Н. Нижник, В. Рубцов, В. Шаповалов, Ю. Шаров та ін. Заслуговують також на увагу праці фахівців у галузі діяльності місцевих рад, посадових осіб органів місцевого самоврядування, депутатів різних рівнів, політиків, спостереження та висновки яких набувають особливої актуальності у зв’язку з необхідністю політичної реформи, відновлення виробництва на ринкових засадах, підвищення ефективності управління комунальним майном (Б. Андресюк, А. Дєгтяр, О. Ігнатенко, В. Кампо, В. Куйбіда, М. Пітцик, В. Шевченко та ін.).

Окремі правові, політичні, соціальні та психологічні аспекти державної регіональної політики й вдосконалення адміністративно-територіального поділу розкрили у своїх роботах Р. Безсмертний, А. Заєць, Ю. Карпінський, В. Кравченко, В. Лісничий, А. Матвієнко, М. Пухтинський та ін. Сучасний стан місцевого самоврядування, форми співпраці інститутів “політична партія” та “місцеве самоврядування” ретельно проаналізовано у працях В. Баштанника, Я. Бурча, О. Дергачова, С. Здіорука, Д. Ковриженка, А. Пахарєва, І. Поліщука, М. Примуша, Ф. Рудича, Ю. Сиротюка. Корисні ідеї щодо поглиблення взаємодії державного управління та місцевого самоврядування запропоновано в дослідженнях В. Васович, М. Корнієнко, В. Мартиненка, В. Ребкала, Л. Шкляра, О. Якубовського; обгрунтування сутнісних особливостей місцевого самоврядування як особливого виду суспільних відносин – у роботах В. Литвина, С. Телешуна, В. Яцуби; осмислення механізмів впровадження досвіду регіонального управління та місцевого самоврядування – у працях М. Вебера, Р. Гофферберта, А. Ендрю, Джина Л. Коєна, Б. Майгера та ін.

Проте соціальний поступ України стримується значними ускладненнями в системі місцевого самоврядування, подолання більшості з яких значною мірою залежить від виконання політичними партіями, представлених в Українському парламенті, своїх програм. Отже, вибір теми та її дослідження зумовлені об’єктивними соціально-економічними умовами розвитку місцевого самоврядування, нагальною потребою вдосконалення моделі, системи та форм організації місцевого самоврядування для прискорення й поглиблення процесів демократизації українського суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідних робіт кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Розробка механізму надання якісних управлінських послуг органами влади на регіональному рівні” (державний реєстраційний номер 0104U000089), “Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку територіальних громад” (державний реєстраційний номер 0106U003926) і пов’язана з підготовкою і виданням методичних посібників для депутатів Полтавської обласної та Оржицької районної рад.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обгрунтування шляхів удосконалення системи місцевого самоврядування, узагальнення форм взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, а також виокремлення основних моделей його розвитку на основі ексмплікації програм провідних політичних партій України.

Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:– 

узагальнити теоретичні засади місцевого самоврядування в Україні шляхом аналізу експлікації програм провідних політичних партій України;– 

з’ясувати стан і перспективи інституційної взаємодії політичних партій та інститутів місцевого самоврядування;– 

виокремити концептуальні підходи різних політичних партій щодо розвитку місцевого самоврядування;– 

визначити особливості становлення місцевого самоврядування як самостійної складової публічної влади та ролі політичних партій в цьому процесі;– 

проаналізувати досвід європейських країн і роль їх політичних партій в процесі демократизації місцевого управління та оцінити можливості його адаптації до українських реалій;– 

дослідити інститутотворчу роль політичних партій в розвитку місцевого самоврядування в контексті політичної реформи;– 

обґрунтувати шляхи та напрямки інституційного вдосконалення місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні.

Об’єкт дослідження – вдосконалення системи місцевого самоврядування в Україні.

Предмет дослідження – експлікація місцевого самоврядування в програмах політичних партій України.

Методи дослідження. Для з’ясування сутності місцевого самоврядування, його функцій та місця в системі органів публічної влади використано метод комплексного структурно-функціонального аналізу; для вивчення експлікації програм політичних партій з питань розвитку місцевого самоврядування, а також контент-аналізу їх програмних документів при виокремленні моделей розвитку місцевого самоврядування – метод єдності логічного порівняння та аналогії; для визначення концептуальних підходів щодо ролі місцевої демократії, механізму функціонування та способів формування її органів – загальнонауковий метод єдності історичного та логічного. Методи наукової ідентифікації та класифікації застосовано при узагальненні теоретичних положень програмних документів політичних партій та зарубіжних джерел щодо досвіду вдосконалення системи місцевого самоврядування.

Теоретичну та методологічну основу дослідження склали положення чинної Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування, законодавча база з питань діяльності органів місцевого самоврядування та органів державного управління; наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених; висновки та рекомендації окремих міжнародних організацій (Ради Європи, Венеціанської комісії та ін.).

Емпіричною базою дослідження стали поточні матеріали Верховної Ради України, органів місцевої влади Полтавської області, програми політичних партій.

Наукова новизна одержаних результатів розкривається в таких положеннях:

У дисертації вперше:– 

на основі експлікації програм політичних партій України виокремлено й описано три основні моделі системи місцевого самоврядування: радикальну, еволюційну, радянську;– 

узагальнено основні пропозиції політичних партій щодо розбудови системи місцевого самоврядування за такими ознаками, як базова одиниця місцевого самоврядування; формування місцевих бюджетів; інститутотворча роль політичних партій в розвитку системи місцевого самоврядування; підходи до вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів місцевого самоврядування.

Удосконалено: – 

порядок внесення законодавчих змін до системи правового регулювання місцевого самоврядування в Україні за умов дотримання принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, що полягає у визначенні шляхів розв’язання суперечностей у законодавстві України та сприяє пошуку власної моделі децентралізації державної влади;– 

механізм місцевого самоврядування, найсуттєвішою рисою якого є легітимізація за безпосередньої чи опосередкованої через політичні партії участі територіальної громади у здійсненні місцевої політики;– 

обгрунтування передумов поліпшення функціонування політичної опозиції: підвищення соціалього статусу партій в суспільстві та вдосконалення законодавчої бази їх діяльності; формування правових гарантій діяльності політичної опозиції; зміна стосунків "влада-опозиція" в центрі та на місцях.

Дістало подальший розвиток:– 

обґрунтування принципів формування політичної еліти України, подолання “псевдоелітності” в контексті її участі у формуванні політики органів місцевого самоврядування;– 

методологічні підходи до утвердження принципів децентралізації влади й створення сильних інститутів місцевого самоврядування; – 

теоретичне осмислення змісту політичної реформи та її складової – адміністративно-територіальної реформи, принципів децентралізації та субсидіарності як бази утворення самостійних самоврядних одиниць.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї та висновки дисертації використовуються при підготовці пропозицій щодо якнайповнішого застосування програмних положень політичних партій для вдосконалення правового поля діяльності органів місцевого самоврядування Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти, а також Полтавською обласною державною адміністрацією для налагодження співпраці з осередками політичних партій.

Отримані результати можуть бути корисними для підвищення кваліфікації державних службовців, підготовки кваліфікованих кадрів для органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вони використані при розробці професійної програми “Підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад” Полтавським обласним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, викладанні навчальних модулів “Регіональне управління та місцеве самоврядування”, “Територіальна організація влади в Україні”.

Сформульовані у дисертації положення та висновки щодо реалізації принципів, механізмів, технологій та засобів державної політики розвитку місцевого самоврядування прийняті до впровадження Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України (довідка про впровадження № 06-6/14-163 від 13.02.2007 р.), Полтавською обласною радою (довідка про впровадження № 01-29/348 від 12.06.2007 р.), Полтавською обласною державною адміністрацією (довідка про впровадження № 67/243 від 12.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне завдання – обґрунтування шляхів удосконалення механізмів формування органів місцевого самоврядування, визначення характеру взаємовідносин органів місцевого управління та основних моделей розвитку місцевого самоврядування на основі експлікації програм провідних політичних партій України. Усі теоретико-методологічні, науково-аналітичні висновки та рекомендації підготовлені автором самостійно на основі аналізу наукової літератури, опрацювання емпіричних даних та узагальнення результатів соціологічних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на IV,І та VІІ міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2004, 2006, 2007 рр.), всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях “Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади” (м. Полтава,  р.), “Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства” (м. Харків, 2003 р.), “Сучасні аспекти державного управління” (м. Харків, 2003 р.), “Державне управління та шляхи удосконалення політичної системи” (м. Харків, 2003 р.), “Нові механізми регіонального розвитку” (м. Харків, 2003 р.), “Інноваційні технології формування та реалізації регіональної кадрової політики у сфері публічного управління” (м. Харків, 2006 р.) та ін.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи викладено в семи статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку фахових у галузі науки “Державне управління”, затвердженого ВАК України, п’яти тезах доповідей та в одній статті у збірниках матеріалів науково-практичих конференцій. За темою дослідження видано дві окремі брошури серії “Досвід державотворення”. Загальний обсяг публікацій – ,68 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (246 найменувань на 21 сторінці) та семи додатків (на 11 сторінках). Повний обсяг дисертації – 204 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, розкривається зв’язок дослідження з науковими проектами, програмами, темами, формулюються мета, завдання, визначаються об’єкт, предмет і методи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

Перший розділ – “Теоретичні засади становлення місцевого самоврядування” – містить результати наукового опрацювання питань розвитку системи місцевого самоврядування, дослідження його стану, природи та змісту, співвідношення з державною владою та державним управліннями. Визначено суперечливу природу походження місцевої демократії та ступінь впливу державницької та громадівської теорій місцевого самоврядування на процес закріплення його основних засад у Конституції України та Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Аналізуються причини повільного формування моделі влади, яка б відповідала стандартам розвинених демократичних країн, і звільнення її від стереотипів колишньої радянської системи. Місцеве самоврядування має стати не лише доповненням, а й противагою державній владі, захищаючи місцеві громади від надмірної централізації та концентрації влади в одних руках.

У конституційному визначенні місцевого самоврядування закладено дуалістичний характер владних повноважень, які можна об’єднати терміном “публічна влада”. За своєю природою місцеве самоврядування є специфічною формою реалізації публічної влади, що захищає інтереси місцевих територіальних громад. Характерними його рисами є: демократизм, що знаходить своє відображення у виборності органів місцевого самоврядування; децентралізація управління суспільними справами, самостійність територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення; гарантованість прав і свобод у межах Конституції України; підконтрольність виконавчих органів. Згідно з теорією соціального обслуговування, роль органів місцевого самоврядування зводиться до розв’язання завдань та виконання функцій, пов’язаних з наданням населенню соціальних послуг, і відрізняється від інших форм публічної влади своїми інститутами, формами діяльності, повноваженнями, правовим захистом і відповідальністю. Але сучасна практика становлення та розвитку місцевої демократії свідчить, що в місцевому самоврядуванні досить важко виділити власне місцеві справи, які б відрізнялися від загальнодержавних. Воно одночасно містить у собі елементи як державного, так і громадянського утворення.

Узагальнення підходів до визначення місцевого самоврядування дає підстави стверджувати, що легітимізація його органів відбувається за безпосередньої чи опосередкованої участі територіальної громади через політичні партії, які діють в межах відповідних адміністративно-територіальних утворень і виключно через вибори. За умов демократизації суспільства політичні партії не лише репрезентують інтереси різних соціальних груп, а й оформлюють та обґрунтовують їх ідеологічно – у вигляді систематизованих програмних вимог по відношенню до влади та політики держави.

Це дало можливість виокремити наступні особливості відповідності місцевого самоврядування демократичним європейським традиціям:– 

дефіцит законодавства щодо місцевого самоврядування, особливо в частині чіткого розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;– 

значна кількість делегованих повноважень та недосконалість їх статусу позбавляє суб’єкти місцевого самоврядування фінансової та організаційно-правової самостійності;– 

брак “політичної волі” управлінської еліти щодо здійснення адміністративної реформи на місцевому та регіональному рівнях на засадах децентралізації державного управління, деконцентрації владних повноважень, субсидіарності, консолідації ресурсного забезпечення і стратегічного планування розвитку територіальних громад;– 

відсутність прозорих процедур розв’язання компетенційних спорів і конфліктних ситуацій на місцевому рівні, в першу чергу – в судовому порядку;– 

невиконання і неімплементованість у повному обсязі в національне законодавство положень Європейської хартії місцевого самоврядування; необізнаність з її змістом працівників місцевого самоврядування, державних службовців, членів територіальної громади.

Ці особливості необхідно враховувати при опрацюванні законопроектів про систему місцевого самоврядування, піддаючи їх міжнародній експертизі, що має сприяти наближенню українського законодавства до європейських стандартів.

Другий розділ – “Концептуалізація проблематики місцевого самоврядування в програмах політичних партій України” – присвячено результатам дослідження програм політичних партій України, підсумковим висновкам відносно відповідності дій партій задекларованим ними програмам. Теоретичне узагальнення й аналіз цих програм дозволило з’ясувати характерні для політичних партій підходи щодо розбудови системи місцевого самоврядування, роль партій в цих процесах. У результаті дослідження їх структури та змісту відмічено суттєву різницю політичного бачення партії в міжвиборчих і передвиборчих періодах політичного життя.

Науковий аналіз програм партій на предмет пропозицій кожної з них щодо розвитку місцевої демократії в Україні надав можливість обгрунтувати три основні моделі системи місцевого самоврядування: – 

радикальну (предбачає ліквідацію районних державних адміністрацій та створення при районних й обласних радах виконавчих органів на основі федералізації країни, автономності місцевої влади; збереження за обласними державними адміністраціями лише контрольно-наглядових функцій; розподіл повноважень по лінії адміністрація – місцеве самоврядування “громада-район-область” без укрупнення територіальних громад);– 

еволюційну, що базується на формуванні єдиної базової одиниці місцевого самоврядування – територіальної громади, повній передачі їй повноважень районних рад і державних адміністрацій, чіткому розподілі повноважень між громадою, районом, областю, створенні при районних та обласних радах виконавчих органів, збереженні за обласними й мінімально –за районними державними адміністраціями контрольних функцій на основі унітарності країни;– 

радянську (фактичне повернення до безпосередньо радянської системи влади з її чіткою вертикаллю, чітким розподілом повноважень по лінії "рада-район-область", але формування рад та їх органів за умов багатопартійності).

На основі комплексного теоретичного узагальнення змісту політичних програм у роботі класифіковано пропозиції щодо розбудови системи місцевого самоврядування за такими ознаками:– 

базова одиниця місцевого самоврядування;– 

формування місцевих бюджетів;– 

інститутотворча роль політичних партій у місцевому самоврядуванні;– 

удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази місцевого самоврядування.

Політичні партії, завдяки волевиявленню виборців, безпосередньо впливають на політичну структуризацію суспільства і стають суб’єктами управлінської діяльності, які несуть відповідальність за свою роботу на певній адміністративній території. Щоб законодавчо закріпити партійну відповідальність за наслідки практичних дій, до чинного законодавства пропонується внести низку змін, а саме:– 

запровадити практику голосування за відкритими партійними списками, розукрупнивши виборчі округи до рівня відповідно районних, міських, селищних і сільських рад;– 

з огляду на те, що чинна виборча система органів місцевого самоврядування суперечить їх конституційній природі, прийняти закон, який би передбачав право самовисунення на всіх видах виборів у багатомандатних виборчих округах, де вони проводяться за пропорційною виборчою системою, у формі виборчого списку незалежних кандидатів. Такий підхід до врегулювання питання висування кандидатів відповідає не лише вимогам статті  Конституції України, але і загальноєвропейським нормам;– 

законодавчо врегулювати і закріпити гарантії статусу політичної опозиції;– 

запровадити щорічні публічні звіти політичних партій, представлених у парламенті, за виконання своїх партійних програм, передбачивши відповідний механізм відкликання окремих членів фракцій у парламенті та місцевих радах; – 

запровадити у кожній адміністративно-територіальній одиниці норму закону про зняття з реєстрації списку кандидатів у разі, коли партія не в змозі забезпечити діяльність своїх представників у складі виборчих комісій;– 

вилучити з практики місцевих виборів положення про їх проведення одночасно з виборами народних депутатів України.

Доведено, що перетворення політичних партій в інструмент реалізації інтересів нечисленних елітних груп є небезпечним для суспільства, особливо в умовах переходу до політичної системи європейського зразка, яка базується на ключовій ролі політичних партій в суспільстві.

Третій розділ – “Шляхи інституційного вдосконалення місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства” – містить пропозиції щодо використання демократичних традицій місцевого самоврядування в європейських країнах, їх політичних партій та особливостей взаємодії останніх з інститутами місцевого самоврядування в Україні, визначаються шляхи інституційного удосконалення місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства.

Подальше підвищення ролі місцевого самоврядування в цих процесах потребує інституційної перебудови влади на місцях і передбачає, окрім подолання її поліцентризму, впорядкування законодавчої бази шляхом створення Муніципального кодексу з відповідними змінами в напрямі імплементації положень Європейської хартії місцевого самоврядування; законодавчого закріплення статусу низової адміністративно-територіальної одиниці – територіальної громади; вирішення питання формування обласними та районними радами власних адміністративних органів (виконкомів) або ліквідації їх як самоврядних одиниць; удосконалення законодавства про місцеві вибори за пропорційною виборчою системою з відкритими списками в поєднанні з преференційним голосуванням за участі безпартійних кандидатів, що забезпечує територіальне представництво в місцевих радах усіх адміністративно-територіальних одиниць області чи району; законодавче закріплення забезпечення радами сприятливих умов для діяльності політичної опозиції.

У дисертації сформульовано важливі положення щодо продовження політичного діалогу стосовно конституційних змін та розмежування діяльності, відповідальності державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з метою наближення соціальних послуг до територіальних громад, а також вчасного вирішення політичною елітою проблем формування громадянського суспільства, в тому числі подолання псевдоелітності, сутність якого полягає у досягненні морального та інтелектуального зміцнення партійних лідерів, які формують ради. Одним із механізмів досягнення успіху в цьому напрямку є обов’язкове розведення виборів до рад і парламенту в часі.

Для України важливим є використання досвіду європейських країн та їх політичних партій в процесі становлення місцевої демократії. З’ясовано, що в Європі немає єдиної моделі системи місцевого самоврядування. Окремі моделі відрізняються кількістю рівнів, розміром одиниць місцевого самоврядування, ступенем децентралізації, структурою законодавчих і виконавчих органів, а також розподілом повноважень між окремими самоврядними інститутами. Устрій самоврядування в кожній з європейських країн відображає національну специфіку та історичні традиції розвитку нації. Тому тут удосконалення моделі самоврядування є постійним, безперервним процесом, а соціально-економічні зміни зумовлюють необхідність здійснення певних реформ.

Висловлені у дисертації пропозиції щодо змін у системі публічної влади мають на меті формування дієвого механізму забезпечення гарантій розвитку місцевої демократії. Держава наразі ще недостатньо виконує свої зобов’язання щодо створення умов для розвитку місцевого самоврядування й громадянського суспільства, вона лише декларує свої наміри щодо реалізації системи гарантій-намірів, які залишаються нереалізованими. Одним із перспективних напрямів цієї роботи має стати дослідження світового досвіду розвитку місцевої демократії, можливостей його адаптації до українських реалій на основі національних традицій.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні обґрунтувано концептуальні засади організації діяльності інститутів місцевого самоврядування як складової публічної влади, а також політичних партій як одного з механізмів формування місцевої демократії, що дозволяє сформулювати такі положення та висновки:

1. Цілісний, комплексний аналіз експлікації місцевого самоврядування в програмах політичних партій, перспектив розвитку місцевої демократії надає можливість виокремити основні чинники політики партій стосовно його розвитку й засвідчити принципові відмінності отриманих результатів від існуючих наукових доробок. У цьому контексті важливим є положення про включення політичними партіями до своїх програм як формуючої складової місцевих рад власного бачення шляхів удосконалення виборчого законодавства та системи місцевого самоврядування.

2. Основні пропозиції політичних партій щодо подальшої розбудови системи місцевого самоврядування в Україні можна класифікувати за такими ознаками: базова одиниця місцевого самоврядування; формування місцевих бюджетів; виняткова інститутотворча роль політичних партій в місцевому самоврядуванні; підходи до вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів місцевого самоврядування.

3. Згідно з Конституцією України, джерелом влади є народ і народовладдя реалізується у формі державної влади та місцевого самоврядування. За роки незалежності в Україні не було створено модель влади, яка б відповідала стандартам розвинених демократичних країн, де місцева демократія виступає доповненням до державної влади та противагою їй. Нині Україна перебуває на етапі пошуку оптимальних форм державного управління, вдосконалення політичної системи та формування громадянського суспільства, коли легітимізація органів місцевого самоврядування здійснюється за безпосередньої чи опосередкованої (через політичні партії) участі територіальних громад і виключно через вибори.

4. Політичні партії не лише репрезентують інтереси різних груп, а й оформлюють та обґрунтовують їх ідеологічно – у вигляді систематизованих програмних вимог щодо формування стратегії розвитку суспільства, політики держави в цілому. Не обмежуючись вираженням певних соціальних інтересів, партії організовують і представляють їх у політичному спектрі, очолюють боротьбу на виборах за право участі у формуванні та здійсненні державної політики, сприяють розвитку політичної активності громадян.

5. У процесі дослідження процедури виборів до органів місцевого самоврядування в Україні та формування виборчого законодавства з’ясовано, що протягом усього часу місцеві вибори залишались у тіні загальнонаціональних, тому їх проведення є досить недосконалим (нехтуються місцеві інтереси, конституційні права громад України тощо.). Виборче законодавство потребує суттєвих змін у напрямі забезпечення більш демократичної форми виборчої системи, законодавчого закріплення щорічних звітів партій про виконання передвиборчих програм та їх участь у формуванні виборчих комісій, проведення місцевих виборів за регіональними відкритими партійними списками, що включали б позапартійних громадян і представників громадських організацій.

6. Досвід демократичних європейських країн засвідчує, що централізація влади на певному етапі спричиняє неефективність і навіть недієздатність системи державного управління. Натомість децентралізація влади за наявності сильних інститутів місцевого самоврядування є провідною формою державної організації розвинених країн, яка підтвердила свої переваги. Тому головним змістом політичної реформи мусить стати адміністративно-територіальне реформування, реалізація принципів децентралізації та субсидіарності як передумови утворення в межах держави самостійних одиниць – носіїв місцевого самоврядування.

7. Еволюційний розвиток системи місцевого самоврядування забезпечує демократичний суспільний лад і сталий соціально-економічний поступ країни, відтворює та примножує історичні традиції нації. Узагальнення накопиченого на Полтавщині досвіду децентралізації управління з використанням потенціалу політичних партій дає підстави запропонувати практичні рекомендації щодо вдосконалення функціонування інституту місцевого самоврядування в Україні. Його модернізація потребує конструктивного багатопартійного діалогу з питань нагальних конституційних змін, чіткого розмежування відповідальності державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

8. Забезпечення цивілізованих умов для роботи опозиції як у вищих органах влади, так і в місцевих інститутах управління має запобігати згубному для електорату використанню адміністративного ресурсу й водночас сприяти ефективній діяльності органів місцевого самоврядування, підвищенню статусу партій в суспільстві, зміні стосунків у системі “влада-опозиція” від центру до кожної адміністративно-територіальної одиниці.

9. Негативним наслідком виборів до органів місцевого самоврядування за пропорційною системою є порівняно низький фаховий рівень депутатів, неспроможних компетентно відповідати за економічний і духовний розвиток народу, ефективно використовувати новітні досягнення суспільного прогресу, жити згідно з нормами людського співіснування й т. ін. Якщо управлінська еліта не є такою, то постає проблема псевдоелітності, розв’язання якої є головним завданням місцевих осередків політичних партій, які вибороли право формувати керівні структури органів місцевого самоврядування і взяли на себе відповідальність за привабливість образу політичної партії у владі.

Існуючі недоліки в органах місцевого самоврядування, сформованих за пропорційними принципами виборів, зумовлені не стільки станом місцевого самоврядування, скільки недосконалістю партійної системи в Україні, яка знаходиться на етапі свого становлення. З цим пов’язана нетривала політична історія партій, а також вади їх регіональної розбудови.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ворона П.В. Питання розвитку місцевого самоврядування у програмах політичних партій України.– Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – 60 с. – (Серія “Досвід державотворення”).

2. Ворона П.В. Партії, вибори, місцеве самоврядування: Електоральний зріз уподобань виборців Полтавщини. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – 144 с.– (Серія “Досвід державотворення”).

3. Ворона П.В. Механізм захисту прав громадян у роботі депутатів місцевих рад // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 9. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – С.94 – 96.

4. Кисельов Є.Л., Ворона П.В. Перспективи розвитку місцевої демократії (на матеріалах законопроектів Верховної Ради України)// Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004/2005. – Вип. 6/7. – С. 39 – 44. (Особистий внесок здобувача полягає у виокремленні двох підходів щодо розвитку правової бази місцевого самоврядування при аналізі поточних законопроектів, що розглядалися Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва і місцевого самоврядування).

5. Ворона П.В. Дихотомія політичних уподобань як наслідок недосконалості виборчої системи України // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 2 (11). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – С. 56 – 60.

6. Ворона П.В. Місцеве самоврядування у програмах політичних партій Українського парламенту // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. ). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – С. 22 – 26.

7. Ворона П.В. Еволюція поглядів щодо розвитку місцевого самоврядування у програмних документах лівих партій України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – Вип. 2 (29): У 2 ч. – Ч. 2 – С. 378 – 385.

8. Ворона П.В. Партії та місцева демократія: реалії та перспективи // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 1 (16). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 243 – 250.

9. Ворона П.В. Еволюція поглядів щодо розвитку місцевого самоврядування в програмних документах правоцентристських партій // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – Вип. 3 (30). – С. 417 – 425.

10. Ворона П.В. Місцеве самоврядування у програмних документах центристських партій парламенту // Державне будівництво (Електронне наукове фахове видання ХарРІ НАДУ). – 2006. – № 1 // http: // www.nbuv.gov.ua

11. Ворона П.В. Перспектива політичної реформи у виборчих програмах політичних партій українського парламенту // Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства: Матеріали наук.-практ. конференції, 18 квітня 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003.– С. 45 – 48.

12. Ворона П.В. Парламентські слухання як пропозиція реальних механізмів регіонального розвитку // Hові механізми регіонального розвитку: Матеріали наук.-практ. конференції, 12 грудня 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – С. 62 – 63.

13. Ворона П.В. Перспективи розвитку місцевої демократії з погляду на законопроекти, що подані на розгляд до Верховної Ради України // Теорія та практика державного управління. – Вип. : Державне управління та шляхи удосконалення політичної системи: Матеріали наук.-практ. конференції, 24 вересня 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – С. 64 – 66.

14. Ворона П.В. Політичні партії як кадрова база органів місцевого самоврядування // Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні: Матеріали наук.-практ. конференції, 28 листопада та 21 грудня 2006 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 160 – 165.

15. Ворона П.В. Досвід європейських країн та їхніх політичних партій у становленні місцевої демократії // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VII Міжнародного наукового конгресу, 29-30 березня 2007 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 55 – 56.

АНОТАЦІЯ

Ворона П.В. Експлікація місцевого самоврядування в програмах політичних партій України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – місцеве самоврядування. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2007.

У дисертації обґрунтовуються шляхи вдосконалення системи місцевого самоврядування в Україні як складової публічної влади та висвітлюється роль політичних партій різного спрямування в цих процесах. Детально аналізуються теоретичні засади розвитку місцевої демократії на сучасному етапі формування громадянського суспільства. На основі узагальнення світового досвіду, контент-аналізу документів політичних партій та виборчих блоків, Європейської хартії місцевого самоврядування описано три основні моделі системи місцевого самоврядування, запропоновані партіями: радикальна, еволюційна, радянська.

З метою забезпечення демократичності та конституційності при формуванні органів місцевого самоврядування сформульовано пропозиції щодо зміни чинного законодавства про місцеві вибори.

Ключові слова: державне управління, органи місцевого самоврядування, політичні партії, програми політичних партій, депутат, територіальна громада, політична реформа.

АННОТАЦИЯ

Ворона П.В. Экспликация местного самоуправления в программах политических партий Украины . – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.04 – местное самоуправление. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2007.

В диссертации получили научное обоснование пути совершенствования системы местного самоуправления как составной части публичной власти в Украине, показана роль политических партий левой центристской, национально-демократической и либеральной направленности в этих процессах. Детально анализируются теоретические основы развития местной демократии на современном этапе формирования гражданского общества.

В работе исследованы программы политических партий в части отражения путей повышения эффективности системы местного самоуправления, описано три его главные модели, предложенные партиями: эволюционная, радикальная, советская.

Проведенный целостный, комплексный анализ программ политических партий, представленных в Верховной Раде Украины, с точки зрения их отношения к развитию местного самоуправления, позволил выделить основные факторы государственной политики и получить качественно новые результаты, отличающиеся от существующих научных исследований.

Впервые в науке государственного управления на основании комплексного анализа политических программ партий Украины выделены особенности, принципы и пути построения эффективной системы местного самоуправления, освещена роль политических партий в этих процессах.

В работе усовершенствовано систему подходов к местному самоуправлению, сущность которой заключается в определении особенностей реализации политики местного самоуправления в Украине в трансформационный период. На основании обобщения мирового опыта и заглавных положений партийных программ предложены пути совершенствования в стране модели местного самоуправления.

Ключевые слова: государственное управление, органы местного самоуправления, политические партии, программы политических партий, депутат, территориальная громада, политическая реформа.

SUMMARY

Vorona P.V. Explication of local self-government in the programs of political parties of Ukraine . – Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Science in Public Administration following the speciality 25.00.04 – local self-government. – Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. – Kharkiv, 2007.

In dissertation gives grounds for the improvements of local self-government in Ukraine as a part of a public power and highlights the role of political parties of different kinds in the in these processes. Theoretical bases of local democracy development at a current stage of civil society formation are analysed. 3 main models of local self-government suggested by parties i.e. radical, evolutionary and soviet are described grounding on world experience, content analysis of documents of various political parties and electoral cartels and European Charte of local self-government.

Suggestions regarding the change of current legislation on local elections were formulated to ensure democracy and constitutionality while forming local self-government.

Key words: state administration, local self-government, political parties, programs of political parties, deputy, mass, political reform.

Відповідальний за випуск Куц Юрій Олексійович

Підписано до друку 14.09.2007 р. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний.

Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 456-р.

Надруковано з оригінал-макета в Центрі оперативної поліграфії

ТОВ “Рейтинг”

61022, м. Харків, вул. Сумська, 37