НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського

Вовченко Вікторія Борисівна

УДК 929:334.73Левитський М.В.(477)(093)

Архівна спадщина кооператора, державного

і громадського діяча М.В. Левитського (1859–1936):

історія, реконструкція, зміст

Спеціальність 07.00.10 – Документознавство, архівознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата історичних наук

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

член-кореспондент НАН України

Дубровіна Любов Андріївна, Національна бібліотека України

імені В.І. Вернадського, директор Інституту рукопису

Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор

Непомнящий Андрій Анатолійович,

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського,

професор кафедри історії України і допоміжних історичних дисциплін

кандидат історичних наук

Зубкова Наталія Михайлівна,

Національна бібліотека України

імені В.І. Вернадського,

завідуюча відділом джерелознавства

Захист відбудеться “25” жовтня 2007 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розіслано “24” вересня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А.О. Чекмарьов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми обумовлена тим, що вивчення архівної спадщини М.В. Левитського, визначення його внеску в розвиток просвітницького та кооперативного руху, дослідження громадської діяльності впродовж ХХ ст. не здійснювалися: його особовий архівний фонд, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ), став доступним широкому науковому загалові лише на початку 1990-х років. Реконструкція документального складу, історія формування особового архіву, його джерельне значення, архівознавча специфіка як комплексу, що репрезентує кооперативний рух в Україні, досі не розглядалися як окрема проблема.

Важливим є і вивчення особистості М.В. Левитського в колі видатних представників не лише українського кооперативного руху, а й відомих просвітників, літераторів, публіцистів кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст., громадських і державних діячів періоду Української Народної Республіки (далі – УНР), дослідження його ідейних поглядів, кооперативної діяльності, літературної творчості в контексті історії державотворчих процесів в Україні. Він був директором Відділу державного майна в Міністерстві земельних справ УНР в 1917–1918 рр., постійним членом Ревізійної ради кооперативних центральних рад, брав участь у заснуванні “Українбанку” в 1917 р., “Дніпросоюзу” в 1917–1918 рр.

Стан дослідження кооперативної та просвітницької діяльності М.В. Левитського, його архівної спадщини потребує всебічного наукового розроблення в контексті історії України ХІХ–ХХ ст.

Життя та діяльність М.В. Левитського певною мірою вже привертали увагу дослідників історії кооперації. Його ім’я увійшло до енциклопедичних видань та бібліографічних довідників, присвячених діячам кооперативного руху, а також українським державним і громадським діячам, зокрема, з них слід відзначити “Новый энциклопедический словарь” (1915), “Украинскую советскую энциклопедию” (1981), “Українську літературну енциклопедію” (1995), “Eнциклопедію українознавства” (1996), працю В. Верстюка та Т. Осташко “Діячі Української Центральної Ради: Бібліографічний довідник” (1998) тощо.

Однак переважна більшість дослідників життєвого шляху М.В. Левитського розглядає його ідейні погляди, кооперативну діяльність у контексті історії просвіти та кооперації. Лише фрагментарно або, навпаки, занадто узагальнено вивчається його бібліотечна та культурно-просвітницька робота, а його архівна спадщина як модельний архів діяча кооперативного та культурно-просвітницького руху висвітлюється з позицій архівознавства та документознавства вперше.

Початковий етап в історіографії “левитськіани” пов’язаний з 20-ми роками ХХ ст., коли увага до історії кооперації в СРСР була тісно пов’язана з тими завданнями, які поставив перед радянською економікою В.І. Ленін, зокрема, в праці “О кооперации”, де розвивалися ідеї соціалістичної кооперації.

У цей період відомий історик кооперації П. Височанський, автор “Начерку розвитку української споживчої кооперації (дорадянська доба)” (1925), високо оцінив здобутки М.В. Левитського, підкресливши, що крім започаткування артільного руху в Україні, за що він власне й отримав прізвисько “артільний батько”, слід також відзначити внесок ученого в розвиток інших видів кооперації, передусім споживчої. Діяльність М.В. Левитського вивчалася М.Л. Хейсіним у його грунтовній праці “История кооперации в России” (Л., 1926). Роль М.В. Левитського в галузі української кооперації високо оцінювалася і українською еміграцією, зокрема, в фундаментальній праці С.В. Бородаєвського “Історія кооперації”, виданій в Празі Українським громадським видавничим фондом у 1925 р.

У наукових студіях розглянуто основні етапи життя та діяльності М.В. Левитського, показано, що ідейні суперечки української демократичної інтелігенції в 70–80-х роках ХІХ ст. відбилися і на світогляді вченого.

Крім суто кооперативної діяльності, цілком закономірно в цьому контексті розглядалося й ідейно-політичне світосприйняття М.В. Левитського. Неоднозначність його поглядів, що були близькими до ідей ліберальних народників, визначалася тим, що вони не повністю співпадали з ліберально-народницькими постулатами. Це було викликане тим бурхливим і суперечливим процесом ідейної боротьби народників та неомарксистів, яка відбувалася в 70–80-х роках ХІХ ст. – у період панування прогресивних на той час соціалістичних теорій О. Герцена, Ф. Лассаля, М. Чернишевського, М. Добролюбова, ідей кооперативного та християнського соціалізму Д.Д. Холіока, В. Ніля та ін. Водночас, ідейні переконання М.В. Левитського розвивалися та трансформувалися у відповідності до різних історичних періодів, у тому числі й до періоду становлення радянської влади.

Однак, на думку провідних істориків, в останню третину ХІХ ст. в кооперативній програмі М.В. Левитського превалювали ідеї народників, які були проти революційних підходів до практики суспільного устрою. Він нехтував популярними в цю епоху марксистськими політекономічними теоріями, як вважають П. Височанський, Р.Х. Васильєва, Л.П. Горкіна, і був переважно практиком кооперації, який вірив, що об’єднана праця надає більших можливостей для досягнення успіху, аніж численні проекти щодо ремісничих, споживчих, кредитних та інших артілей.

У зв’язку зі зміною економічної політики радянської держави, ідеологічних засад суспільно-політичного життя країни, а відповідно й дослідницьких напрямів радянської науки, вивчення спадщини М.В. Левитського не актуалізувалося до 90-х років ХХ ст.

Серед сучасних досліджень слід виокремити грунтовну працю В.І. Марочка “Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861–1929 рр.)” (К., 1995), де надано об’єктивну оцінку історії та змісту кооперативного руху і місця М.В. Левитського в ньому. Автор відзначив суперечливі тенденції українського кооперативного руху з точки зору відсутності єдності в українській соціал-демократії, з одного боку, та домовленості в діях лідерів української кооперації, з іншого, відзначив самостійницькі засади в національному кооперативному русі, що виникли задовго до революції 1917 р., але з проголошенням у січні 1918 р. незалежності УНР стали визначальними в становленні власної кооперативної системи.

Необхідно згадати також наукове видання за редакцією С. Гелея “Українські кооператори. Історичні нариси” (Львів, 1999).

М.В. Аліман та Ю.М. Гавриленко подають коротку біографічну довідку та узагальнюючу оцінку діяльності М.В. Левитського у виданні “Видатні діячі кооперативного руху та їх ідеї” (Донецьк, 2000). У праці В. Верстюка та Т. Осташко “Діячі Української Центральної Ради: Бібліографічний довідник” (К., 1998) М.В. Левитський характеризується як державний діяч.

У працях згаданих дослідників кооперативна діяльність М.В. Левитського розглядається в цілому побіжно, однак й вони звернули увагу на те, що, окрім сільськогосподарських артілей, М.В. Левитський засновував також і споживчі товариства та кредитно-ощадно-позичкові кооперативи. Оцінюючи вагомість кооперативних проектів ученого, деякі науковці вважають, що не всі вони були вдалими, наприклад, стосовно хліборобських артілей, однак прaктика організації виробничих, споживчих та ремісничих артілей ними оцінюється позитивно.

Отже, спеціального дослідження архівної спадщини М.В. Левитського, аналізу її структури, джерельного значення для опанування процесів становлення та розвитку національного кооперативного та просвітницького руху немає. Переважна більшість дослідників М.В. Левитського розглядає лише становлення його світогляду, або тільки кооперативну діяльність. Фрагментарно чи занадто узагальнено висвітлено бібліотечну, літературно-публіцистичну та культурно-просвітницьку працю М.В. Левитського.

Об’єкт дослідження – архів діяча як комплекс, що відображає багатогранну діяльність М.В. Левитського як ученого, державного та громадського діяча.

Предмет дослідження – історія формування особового архіву М.В. Левитського, принципи його систематизації, склад і зміст документів, джерельна значимість та перспективи реконструкції.

Хронологічні межі зумовлені датами життя й діяльності М.В. Левитського (1859–1936), а також процесом формування його архівної спадщини. Історична доля особового архіву М.В. Левитського простежується в дослідженні до 1990-х років.

Джерельна база дослідження. Архівна спадщина М.В. Левитського зберігається в ІР НБУВ (ф. 327) і налічує 2171 од. зб. Багато дотичних матеріалів міститься в фонді Всеукраїнського Центрального кооперативного музею в ІР НБУВ (ф. 290), комплексному фонді “Листування” (ф. ІІІ), фондах інших економістів та сподвижників кооперації, деякі документи стосовно його державної діяльності зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління в м. Києві.

Мета і завдання дослідження полягають у проведенні наукової реконструкції архіву діяча, встановленні його документального складу і змісту, визначенні інформаційних можливостей.

Основними завданнями є:

– проведення історіографічного аналізу, окреслення джерельної бази дослідження, встановлення походження документів та зв’язків між документальними комплексами;

– спроба реконструкції втраченої колекційної частини архіву, що містила унікальні рукописні документи та рідкісні видання, розкриття історії формування його архіву;

– здійснення на базі архівних джерел та біографічних матеріалів основних етапів життєвого шляху фондоутворювача у співвідношенні із розвитком його діяльності;

– аналіз архівної спадщини з позицій виділення органічних за походженням та призначенням комплексів та груп документів на базі комплексної методики аналізу складу і змісту документів, принципів їх систематизації та класифікації;

– визначення значимості архіву як джерела з історії кооперативного руху, літературного процесу та культури України в цілому.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: –

вперше реконструйовано, проаналізовано та залучено до наукового обігу архівну спадщину М.В. Левитського; –

розглянуто архівознавчі аспекти формування та наукової систематизації архіву М.В. Левитського як модельного комплексу; –

визначено значимість архівної спадщини як джерела з історії кооперативного руху, літературного процесу та культури України в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах відомчої теми НАН України “Рукописна спадщина діячів науки й культури України: джерелознавчі дослідження та археографічний опис” (державний реєстраційний номер 0100U006608).

Практична значимість полягає в розвитку методів архівознавчої реконструкції та аналізу спадщини діячів кооперативного руху, залученнні до наукового обігу нових відомостей та з’ясуванні ролі окремих особистостей в історичному процесі кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст. Запропоновано нову схему систематизації документальних комплексів, що використана під час формування джерельної бази дослідження як методична. Інформація включена до відповідних курсів лекцій з архівознавства в профільних вузах.

Особистий внесок здобувача. Усі результати належать здобувачу одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати викладено в семи публікаціях у фаховій періодиці та збірниках наукових праць і апробовано на міжнародних наукових конференціях “Інтелектуальні інформаційні технології в бібліотечній справі” (Київ, 2005 р.); “Роль бібліотек у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України” (Київ, 2006 р.); “Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики” (Київ, 2006 р.); “Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики” (Київ, 2007 р.).

Структура дисертації складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних архівних джерел та літератури. Обсяг основного тексту 173 с. Загальний обсяг 203 с.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено ступінь наукової розробленості теми, сформульовано мету і завдання дослідження, підкреслено новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі “М.В. Левитський як один з фундаторів кооперативного руху в Україні в другій половині ХІХ – 20-х роках ХХ ст.: джерельна база та історіографічний аспект дослідження” подається стислий огляд життєвого та науково-творчого шляху М.В. Левитського (1859–1936), формування його ідейно-політичного та наукового світогляду, основні етапи становлення М.В. Левитського як фахівця та громадського діяча. З огляду на його діяльність розкривається структура джерельної бази дослідження та історія архівної і бібліотечної спадщини видатного українського кооператора, зміст колекційних фондів його зібрання. Розглядаються дослідження вчених – істориків, економістів, соціологів – стосовно внеску М.В. Левитського в становлення та розвиток кооперативного руху в Україні.

Ідеї кооперативного руху, запропоновані та розвинуті М.В. Левитським, відображають позиції демократичного прошарку української інтелігенції 70–80-х років ХІХ ст., що спиралися на прогресивні на той час соціалістичні теорії О. Герцена, Ф. Лассаля, М. Чернишевського, М. Добролюбова та засади кооперативного і християнського соціалізму Д.Д. Холіока, В. Ніля та ін. Однак, найбільш близькими М.В. Левитському були ідеї ліберальних народників.

Архівна спадщина М.В. Левитського зазнала непоправних втрат у 1922 р., коли його архів та бібліотека були пограбовані. На жаль, подальша доля цінних наукових документів та колекційного зібрання книжок і документів й донині невідома.

Сучасний особовий архівний фонд у складі ІР НБУВ (ф. 327) містить велику кількість матеріалів щодо вивчення життєвого шляху та творчості М.В. Левитського з історії кооперації, просвітницького руху, багато інформації з цих джерел ще й досі не залучено до наукового обігу. Структурно комплекс складаєтся з документів біографічного змісту, наукових, творчих (літературних) матеріалів, документів громадської діяльності в галузі кооперативного руху, листування – як приватного, так і службового, фото- та ілюстративних матеріалів, документів інших осіб, що відклалися в його особовому архіві з фондів ІР НБУВ.

В історіографії склалася думка (М.Л. Хейсін, В.І. Марочко), що ідеї М.В. Левитського мали утопічний характер, що артільний рух, зобов’язаний своєю появою його ініціативам, не справив серйозного економічного впливу на галузь сільського господарства України. Однак вчені не заперечують того факту, що досвід функціонування таких артілей мав велике значення для розповсюдження та популяризації ідей кооперації.

Інші дослідники, зокрема, П. Височанський та С.В. Бородаєвський, відзначають вагомі успіхи М.В. Левитського на ниві споживчої та ремісничо-промислової кооперації. І хоча кооперативний рух в Україні пішов після 1917 р. іншими шляхами, ідейні засади його розвитку, напрацьовані М.В. Левитським, були визнані і в період Українських визвольних змагань, і в перші роки радянської влади.

Високо оцінював артільну ініціативу М.В. Левитського І.Я. Франко, який приєднався до думки А.І. Фаресова щодо народницьких поглядів М.В. Левицького та його ролі в демократизації українського суспільства тієї епохи.

Історіографія засвідчила відсутність архівознавчих та джерелознавчих наукових праць, присвячених архівній спадщині М.В. Левитського та питанням її реконструкції.

У другому розділі “Джерелознавчий, інформаційний та бібліографічний потенціал особового архіву М.В. Левитського в документах з історії кооперації в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст.” розкривається документальний склад наукових праць М.В. Левитського з теорії та практики артільного руху в Україні кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст., проаналізовані науково-економічні та критико-публіцистичні розвідки інших авторів, актуалізовано фотодокументи та ілюстративні матеріали з архівного фонду М.В. Левитського.

Фонд М.В. Левитського складаєтся з різних за видами та змістовим наповненням документів. Науково-практична систематизація архіву за документальними комплексами була здійснена науковим співробітником ІР НБУВ Т.І. Воронковою. За критерій було обрано археографічний принцип опису за видами та складом документів, враховуючи основні напрями діяльності фондоутворювача. Разом з тим, наукове описування архіву вимагає також застосування джерелознавчих методів дослідження, зокрема, вивчення походження документів. Поєднання цих методик значно поглиблює можливості аналізу документальної спадщини.

Документальний склад архіву М.В. Левитського можна охарактеризувати складним та різновекторним: в ньому зберігаються як особисті документи фондоутворювача, так і матеріали інших осіб, численних установ, товариств, спілок кооперативного спрямування та культурно-просвітницького руху в Україні кінця ХІХ – 20-х рокіх ХХ ст., що містять інформацію не лише про особистість М.В. Левитського, а й про різні інституції того часу – вітчизняні та міжнародні.

Найвагомішими за фактографічним наповненням є комплекси, що розкривають історію кооперативного руху в Україні та Європі. Передусім це наукові матеріали (статті, нариси) власне М.В. Левитського, присвячені історії кооперації, сільськосподарським артілям, просвітницькій діяльності серед селянства, побуту студентів, розвиткові споживчих товариств, квартирних та промислових артілей (зокрема, на залізничному транспорті), персоналіям (статті пам’яті видатних осіб у кооперативному русі та біографічні розвідки), а також документи, що стосуються підготовки хрестоматії з кооперації. Серед матеріалів інших осіб – студії стосовно розвитку вітчизняного та міжнародного кооперативного руху, документальні свідчення громадсько-кооперативної діяльності М.В. Левитського (Е.І. Рогозіна, А.І. Фаресова, Є.Д. Максимова, І.Я. Франка).

Серед матеріалів фонду слід відзначити документи нормативно-регламентаційного характеру, укладені М.В. Левитським (артільні договори та статути).

Окремий комплекс документів складають фотографії та інші іконографічні документи М.С. Левитського та інших осіб – портретні фото, фотографії у колі друзів, фахівців-однодумців та студентів, членів сільськогосподарських кооперацій, видатних діячів кооперації та просвітництва. Серед фотографій є унікальні, наприклад, М. Балліна та В. Козлова – ідейних та практичних засновників кооперативного руху в Україні, а також членів кооперативних спілок та товариств.

У фонді містяться також фоторепродукції та літографії портретів визначних діячів з історії всесвітньої філософської та соціально-економічної думки, вітчизняних діячів, які зробили значний внесок у розвиток науки, культури, громадсько-політичний рух ХІХ ст., ряд портретів відомих зарубіжних економістів та кооператорів. Хоча ці матеріали не є раритетними, проте вони доповнюють світоглядний простір М.В. Левитського.

Отже, такий поділ особового архівного фонду М.В. Левитського на комплекси є вмотивованим і дає змогу системно висвітлити джерелознавчий та історико-біографічний аспекти досліджуваної теми.

У третьому розділі “М.В. Левитський як представник літературно-видавничого, мистецького та культурного загалу України кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст.: документознавчий аспект” висвітлюється документальна спадщина М.В. Левитського як письменника, поета, драматурга, літературного критика та його зв’язки із літературно-видавничим, театральним та культурним середовищем, що є істотним доповненням до портрету Левитського-кооператора.

Цей комплекс документів розкриває духовні засади діяльності М.В. Левитського і складається з творчих матеріалів літературно-публіцистичного характеру та матеріалів, що розкривають М.В. Левитського як українського театрального, культурно-просвітницького діяча.

Поетичні твори, оповідання та інші жанри літератури М.В. Левитського характеризують фондоутворювача як глибоко ліричну та патріотичну особистість, хоча переважно репрезентують захоплення ідеями кооперації, соціальної справедливості, гідності людини, віру у велич людського духу, соціальний прогрес українського суспільства тощо. Його ліричні твори присвячені видатним майстрам мистецтва, дітям, любові до України, її народу та вірі у відродження Батьківщини.

Публіцистика М.В. Левитського має яскраво виражений національно-патріотичний зміст і спрямована не лише на впровадження ідей кооперації, а й на загальнокультурні процеси в Україні, національно-державні позиції, зв’язки з європейским культурним процесом тощо.

Комплекс документів з особового фонду М.В. Левитського стосується театрального мистецтва. Відомо, що він мав дружні відносини з О. Михалевичем, І. Карпенком-Карим, М. Заньковецькою, М. Аркасом та іншими відомими діячами. Серед матеріалів фонду – драматичні твори самого діяча, а також його театрознавчі статті, рецензії, відгуки, персональні запрошення різних театрів, театральних груп, товариств, хорів, Театрального музею тощо. Крім того, документи розкривають не досить висвітлений аспект діяльності М.В. Левитського, пов’язаний з виконанням хоровими колективами пісень та дум, написаних власне ним та на його вірші, а також постановкою вистав за його драматичними творами. У фонді зберігаються театральні, концертні програми, афіші про виступи артистів та виконавських колективів у Києві, Єлисаветграді, Краснодарі, Ленінграді, Парижі.

Хоча М. Левитський не посів помітного місця в історії літературного процесу в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст., його реалістично-побутова, ідейно-просвітницька творчість, звернена до народу, відіграла певну роль у розвитку української літератури, представленої поколінням письменників-демократів 70–90-х років ХІХ ст., серед яких були М. Драгоманов, І. Карпенко-Карий, Б. Грінченко та ін.

У своїх публіцистичних творах М.В. Левитський, окрім кооперативних, піднімає й проблеми патріотичні, зокрема, стосовно національного питання в Україні, ідей об’єднання слов’янських народів, національного відродження України та українізації. Одним з найзмістовніших документів є відкритий лист до Максима Горького, де М.В. Левитський висловлює власну категоричну позицію щодо використання класиком російської літератури принизливого для українця терміна “малорусское наречие”.

У четвертому розділі “Біографічні, мемуарні та епістолярні документи архіву М.В. Левитського” досліджено архівний епістолярій діяча, що розкриває кооперативні, наукові, державотворчі та літературознавчі контакти М.В. Левитського. Активна співпраця М.В. Левитського з відомим громадським діячем України М.В. Доманицьким у галузі розвитку української кооперації наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. знайшла відображення в біографічних джерелах архіву. Проаналізовано також спогади сучасників про М.В. Левитського та його внесок в розвиток кооперативного будівництва, бібліографічні джерела архіву як документальної бази біобібліографічної “левитськіани”.

Значна за обсягом епістолярна спадщина містить інформацію по всіх видах діяльності М.В. Левитського. На жаль, частина листування із зарубіжними діячами та установами була втрачена під час пограбування будинку українського кооператора в Єлисаветграді в 1922 р. Листування відбиває важливі аспекти кооперативної діяльності М.В. Левитського та розкриває коло його наукового і культурного спілкування з такими особистостями, як М.М. Ковалевський, В.Ф. Дурдуківський, В.Ф. Левитський, М.Д. Токаревський, Я.М. Фільгус, В.Б. Антонович, Є.Д. Максимов, В.М. Краснов, О.Г. Амчиславська, М. Слабченко, К. Скажинська та ін.

Комплекс біографічних матеріалів складається з особистих документів, записних книжок, автобіографій та нотаток до них, спогадів, ювілейних матеріалів. Серед документів – автобіографії та спогади М.В. Левитського, написані, переважно, в 20–30-х роках, тобто після того, як його архів був пограбовий. Очевидно, що фондоутворювач намагався хоча б так компенсувати втрачені документи.

Біобібліографічний масив документів та мемуарна частина репрезентовані спогадами, статтями про видатного діяча вітчизняної кооперації; бібліографіями, підготовленими співробітниками Всеукраїнського кооперативного інституту; обліковими каталогами та бібліографічними оглядами, підготовленими до 50-річного ювілею кооператора в 1928 р. О.П. Савичем, Я.М. Фільгусом, Є.Х. Чикаленком, А.І. Фаресовим, О.Г. Амчиславською, що в сукупності відтворюють різні етапи багатогранної діяльності фондоутворювача в історичному контексті.

Спеціальна увага приділена дружнім та професійним стосункам М.В. Левитського та В.М. Доманицького. Обидва займалися як кооперативною, так і просвітницькою роботою серед селян щодо аграрних знань та сільського господарства. Слід зазначити, що В.М. Доманицький під впливом ідей М.В. Левитського щодо створення споживчих, кредитових та виробничих кооперативів не лише пропагував, а й практично втілював у с. Колодистому близькі для обох діячів ідеї, сам писав брошури про кредитову кооперацію.

У Всеукраїнському Центральному кооперативному музеї було створено цілісний фонд бібліографічної “левитськіани”, що й сьогодні становить потужній інформаційно-бібліографічний потенціал для вивчення історії кооперації. Він складається з бібліографії та джерел бібліографічного характеру різного походження, в тому числі численного газетного матеріалу, зібраного за темою. За даними облікової документації, значний обсяг архівних, рукописних матеріалів та друків надійшов від самого М.В. Левитського. Крім цього, до загального масиву переданих матеріалів, переважно архівних та книжкових, було долучено й суто музейні експонати, які становлять інтерес в аспекті вивчення професійних контактів членів міських артілей з фондоутворювачем на початку ХХ ст.

Основні висновки

1. Ідейні погляди М.В. Левитського стосовно кооперативного руху розглядалися відомими вченими С.В. Бородаєвським, М.Л. Хейсіним, В.І. Марочком, які віддавали належне його ідейному впливові на розвиток кооперації, поширення артільного руху, однак підкреслювали їх ідеалістичний характер, а практичні втілення артільного руху в галузі селянської кооперації вважали не надто вдалими через суперечливість ідей та течій в середовищі української демократичної інтелігенції у 70–80-х роках ХІХ ст.

П. Височанський та А.І. Фаресов визнавали успіхи діяльності М.В. Левитського щодо споживчої та ремісничо-промислової кооперації. І.Я. Франко довів істотне значення артільних ініціатив М.В. Левитського для демократизації українського суспільства тієї епохи. Ідейні засади праць М.В. Левитського були визнані також і в період Українських визвольних змагань, і в перші роки радянської влади.

Разом з тим, вивчення історії та змісту архівної спадщини М.В. Левитського, її структури, джерельного значення, інформаційного потенціалу для історії кооперативного та просвітницького руху здійснювалося не досить комплексно, без залучення достатньої кількості джерельних матеріалів.

2. Документальний склад сучасного архіву сформований після 1922 р., коли архів зазнав суттєвих втрат у зв’язку із пограбуванням будинку М.В. Левитського в Єлисаветграді. До складу первісного архіву належали колекційні фонди стародруків та рідкісних видань, рукописів, документів ХVII–XVІІІ ст. з історії козаччини, а також значний масив документів та фотоматеріалів щодо міжнародного розвитку кооперативного руху, листування з вітчизняними та іноземними кореспондентами, творчі матеріали фондоутворювача в галузі теорії та практики кооперації, статистичні матеріали, фольклорно-етнографічні записи. Залишки цього архіву в незначній кількості увійшли до сучасного особового архівного фонду М.В. Левитського, який зберігається в ІР НБУВ. Втрата архіву спонукала М.В. Левитського написати низку спогадів про цей період, що мають сьогодні важливе джерельне значення.

3. Сучасний архів поділяється на внутрішні комплекси, виділені за декількома критеріями.

Перший комплекс – документи наукового та науково-методичного характеру. Він складається з декількох груп. Перша група: документи нормативно-регламентаційного та методичного характеру, створені за авторством М.В. Левитського та інших осіб, пов’язані із нормативно-правовою регламентацією артільної справи (артільні договори та устави, записки, подання); наукові та науково-популярні праці, доповіді М.В. Левитського в галузі кооперативного руху; автобіографічні та біографічні документи; газети та журнали, де містяться статті щодо кооперативного руху.

Другий комплекс: біографічні (автобіографії та біографії) та бібліографічні документи, документи про М.В. Левитського та його різнопланову діяльність (мемуарні джерела, передусім, спогади, рецензії, статті тощо).

Третій комплекс: фотодокументи та ілюстративні матеріали в архіві М.В. Левитського, що розкривають історію кооперації, культурні та наукові зв’язки фондоутворювача.

Четвертий комплекс: документи літературної творчості М.В. Левитського (численні його твори – поезії, проза, публіцистика тощо), що рокривають духовне життя фондоутворювача, його захоплення, світогляд, любов до України.

П’ятий комплекс: документи, що характеризують М.В. Левитського як українського театрального, культурно-просвітницького та громадського діяча і містять як твори самого фондоутворювача, так і значну кількість листівок, афіш, запрошень на вистави та інші культурні заходи, що свідчить про активну участь М.В. Левитського в культурному русі України.

Шостий комплекс: листування (приватні та офіційні листи з різних питань життя та діяльності М.В. Левитського й інших осіб, функціонування установ, громадських організацій).

Сьомий комплекс: документи державної діяльності в уряді УНР, представлені статутами трудових артілей, доповідними записками, проектами різних державних законів та Конституції УНР, матеріалами діяльності Всеукраїнського кооперативного банку (1918–1923) тощо.

Восьмий комплекс: рукописи інших осіб та видання з нотатками та коментарями М.В. Левитського.

5. Документи архіву характеризують М.В. Левитського як багатогранну людину, яка виховувалася на ідеалах ліберального народництва в час, коли передова інтелігенція була охоплена бажанням вивести свій народ з украй жалюгідного становища через просвітництво, залучення прогресивних методів сільського господарства, отримання загального та природничого знання. У цей період став доступним західний досвід кооперативного будівництва, ідеї якого, враховуючи українську специфіку, розвивав М.В. Левитський через упровадження в сільське гоподарство України артілей. Ним було створено 125 сільськогосподарських артілей в Херсонській губернії, в яких гуртувалося понад 3 тис. селян, власними силами він допоміг організувати близько 30-ти споживчих товариств, ремісничі артілі в містах. Цей досвід був вкрай необхідним для осмислення подальших шляхів розвитку кооперації. Не все вдавалося відразу, проте М.В. Левитський був одним з першопроходців, і матеріали архіву це розкривають усебічно.

6. Роль особистості в історичному процесі можна вивчати також і через архівну спадщину, що складається з багатьох проявів; вони не можуть бути відірваними один від одного і мають розглядатися у взаємозв’язку та в контексті всього життя діяча, багатоаспектності його захоплень, творчої діяльності. Хоча державотворчість М.В. Левитського була нетривалою і не знайшла реалізації необхідною мірою (період його державної діяльності в уряді УНР представлений незначною кількістю документів), його літературна творчість залишила слід в загальнокультурному русі в Україні. Архів, що навіть не зберігся в повному обсязі, завдяки системі його інформаційної презентації цілком може висвітлити як роль особистості в історичному процесі, так і вплив історико-культурного середовища на формування та погляди фондоутворювача.

7. Комплексні критерії, що було запропоновано покласти в основу принципів аналізу та систематизації документів архіву – номінал, жанр документа, його призначення, джерельна значимість – надали значно більше можливостей для осмислення науково-інформаційної цінності архіву для історії науки та культури, дозволили всебічно розкрити основний зміст діяльності фондоутворювача, взаємозв’язок між документами, історію української кооперації, показати інші захоплення М.В. Левитського як колекціонера книжок і рукописів, власника унікального архіву, дослідника історико-культурних старожитніх книжкових пам’яток, літератора, державного діяча, що дає змогу стверджувати багатогранність сфери його нахилів, ставить його на один щабель з найосвіченішими представниками інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ ст., які відрізнялися широтою загальнокультурних, наукових, гуманітарних інтересів незалежно від фаху та роду діяльності.

Водночас такі критерії дозволяють не лише розкрити походження, долю, зміст і склад документів особового архівного фонду М.В. Левитського, а й є методичним підгрунтям для аналізу складних за походженням та складом документів особових архівних фондів, спрямованим на розширення потенційних користувачів існуючих документальних комплексів відповідно до змістовного наповнення архівної спадщини.

Список наукових праць

1. Особовий архівний фонд кооператора і літератора Миколи Васильовича Левитського (1859–1936): походження, структура, зміст // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 2006. – Т. 14. – С. 86–92.

2. Документ з історії української та російської кооперації: спогади Й. Маєвського про перебування М. Левитського в Женеві 1896 р. // Рукописна та книжкова спадина України. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. – К., 2005. – Вип. 10. – С. 385–391.

3. Кооператор Микола Васильович Левитський (1859–1936) як бібліофіл і меценат (на матеріалах особового архіву Інституту рукопису НБУВ) // Бібліотекознавство, документознавство, інформологія. – 2005. – № 4. – С. 45–50.

4. Архів та бібліотека кооператора, літератора та державного діяча М.В. Левитського в Національній бібліотеці імені В.І. Вернадського: питання реконструкції // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 16–18 травня 2006 р. – К., 2006. – С. 197–198.

5. Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859–1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст. // Бібліотечний вісник. – 2007. – № 1. – С. 36– 41.

6. М.В. Левитський і М.В. Доманицький в історії української кооперації наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. (за документами особового архіву М.В. Левитського) // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, трав. 2007 р. – К., 2007. – С. 223–224.

7. Спогади сучасників про М.В. Левитського як історико-біографічне джерело та джерело з історії кооперації в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. (за мемуарами особового архіву) // Рукописна та книжкова спадина України. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. – К., 2007. – Вип. 11. – С. 34–40.

Анотація

Вовченко Вікторія Борисівна. Архівна спадщина кооператора, державного і громадського діяча М.В. Левитського (1859–1936): історія, реконструкція, зміст. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.10 – Документознавство, архівознавство. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – Київ, 2007.

Здійснено реконструкцію архівної спадщини відомого українського діяча кооперативного руху М.В. Левитського, досліджено долю його архівної спадщини, встановлено основні біографічні відомості про М.В. Левитського, простежено життєвий шлях та формування ідейних поглядів. Проаналізовано структуру архівної спадщини, запропоновано принципи архівознавчої класифікації та систематизації документів з метою вдосконалення використання, що відображено в структурі архівних комплексів документів: наукова спадщина, кооперативна та громадська діяльність, літературна та культурологічна творчість, державна діяльність, фотодокументи. Використано комплексні критерії принципів аналізу та систематизації документів архіву: номінал, жанр документа, його призначення, джерельна значимість. Визначено роль документальної спадщини М.В. Левитського у вивченні кооперативного та культурно-просвітницького руху в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Ключові слова: М.В. Левитський, кооперативний рух, сільськогосподарська кооперація, особовий архів діяча, архівна справа в Україні, культурно-просвітницький рух в Україні, література кінця ХІХ– початку ХХ ст.

Аннотация

Вовченко Виктория Борисовна. Архивное наследие кооператора, государственного и общественного деятеля Н.В. Левитского (1859–1936): история, реконструкция, содержание. Рукопись.

Диссертация на соискания научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.10 – Документоведение, архивоведение. Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского. – Киев, 2007.

Предложена реконструкция архивного наследия известного украинского деятеля, представителя либерально-народнического движения Николая Васильевича Левитского, исследована судьба его личного архивного фонда, а также утраченной части библиотеки и архива, включавшей раритетные издания и значительное количество документов по истории кооперативного движения в Украине и Западной Европе. Прослежена история современного архива М.В. Левитского, его пребывание в составе Всеукраинского Центрального кооперативного музея в 20–30-х годах ХХ в. Установлены основные биографические данные фондообразователя, прослежен жизненный путь, идейные взгляды, которые характеризовались идеалистическим характером, установлена связь с составом и содержанием документов архива, который ныне хранится в Институте рукописи Национальной библиотеки Украины имени В.И. Вернадского. Проанализирована структура архивного наследия с учетом формирования комплексов документов и в соотношении с определенными этапами жизни и деяльности фондообразователя. Выделены кооперативный, культурологический, литературный, государственный, общественный комплексы документов, а также рассмотрены эпистолярные и мемуарные источники, персоналия. Состав документов определяется комплексными критериями: хронологическим, номинальным, жанровым, функциональным, источниковедческим.

Определено значение документального наследия Н.В. Левитского в контексте кооперативного и культурно-просветительного движения в Украине во второй половине ХІХ – начале ХХ в., его вклад в развитие сельскохозяйственной, потребительской и производственной кооперации, участие в литературном процессе и театральной деятельности как писателя, публициста, драматурга, а также отражена государственная деятельность в период работы в составе Правительства Украинской Народной Республики, общественная деятельность.

Ключевые слова: Н.В. Левитский, кооперативное движение, архивное дело в Украине, личный архив деятеля, культурно-просветительное движение в Украине, литература конца ХІХ – начала ХХ в.

Annotation

Vovchenko Viktoriya Borisivna. Archives heritage of cooperator, state and public man M.V. Levitskiy (1859-1936) : history, reconstruction, content. Manuscript.

The Dissertation for competition of historical science candidate’s degree has been done according to speciality 07.00.10.- Documentation and archives management. National library of Ukraine named by V.I.Vernadskiy – Kyiv, 2007.

Reconstruction of archives heritage of famous Ukrainian man M.V.Levitzkiy has been done, his archives heritage destiny has been investigated,the main biographic information about M.V.Levitskiy was established, his life and forming of his moral principles were also observed.

The structure of his archives heritage was analyzed, some principles of archives classification and systematization of documents were offered with a view to improve the application. It is reflected in the structure of archives complex of documents: scientific heritage, cooperative and state activity, literature and cultural creative work, social activity, photodocuments.

Some principles of complex criterion of analysis and systematization of archives documents were used: nominal, document genre, its destination and meaning of sources. Substantial role of documentation heritage of L.V. Levitskiy was determined in connection with study of cooperative and cultural-educational movement in Ukraine, the second part of 19th – the beginning of 20th century.

Key words: M.V.Levitskiy, cooperative movement, agricultural cooperation, private archives of the figure, archives business in Ukraine, cultural- education movement in Ukraine, literature in the second part of 19th – the beginning of 20th century.

Підп. до друку 04.09.07. Формат 60х90/16. Папір. офс. № 1. Друк. офс.

Ум. друк арк. 1, 0. Тираж 100 пр. Зам. 10.

Друкарня Національної бібліотеку України імені В.І. Вернадського.

03039, Київ-39, просп. 40-річчя Жовтня, 3.