НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ВОЛКОДАВ Володимир Вікторович

УДК 330.332.21

ЗАЛУЧЕННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ ЗА ДОСВІДОМ КРАЇН З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

КІСІЛЬ Микола Іванович,

Національний науковий центр

„Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу інвестицій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

ЛУПЕНКО Юрій Олексійович,

Кабінет Міністрів України,

завідувач відділу апарату з питань економічної

політики Апарату Прем’єр-міністра України

кандидат економічних наук

КРЕЙДИЧ Ірина Миколаївна,

Національний технічний університет України

„Київський політехнічний інститут”,

доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки

Захист відбудеться „4” грудня 2007 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к.317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, к.212.

Автореферат розісланий „02” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г.Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Із набуттям Україною незалежності було задекларовано курс на залучення іноземних інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату та формування привабливого іміджу держави на міжнародному ринку капіталів. Роль, яка відводилася західноєвропейським інвестиціям, була дуже важливою. Адже поряд із формуванням у такий спосіб додаткового інвестиційного джерела та залучення прогресивного досвіду господарювання вони мали стати важелем входження України до європейського економіко-політичного простору. Проте це завдання інвестиційної стратегії держави було забезпечено лише частково.

Нині Україна поки що знаходиться осторонь процесів міжнародного руху капіталу. Рівень залучених іноземних інвестицій, зокрема західноєвропейських, один із найнижчих серед країн Центральної та Східної Європи. Значною мірою це наслідок непослідовної та неефективної політики щодо залучення іноземних інвестицій, нехтування досвіду європейських країн із перехідною економікою, які нині є одними з найбільших країн-реципієнтів.

Вивчення проблем міжнародного руху капіталів започатковано у працях Д.Рікардо та Дж.Мілля. Значну увагу цим проблемам приділяли видатні вчені-економісти К.Маркс, М.Портер, Дж.Кейнс, М.Фрідмен, Дж.Сакс, У.Шарп, Д.Хікс та інші. В Україні різні аспекти процесу іноземного інвестування досліджували І.Бланк, А.Гайдуцький, Б.Губський, О.Данілов, О.Джусов, С.Захарін, М.Кісіль, І.Крейдич, М.Лесечко, Ю.Лупенко, А.Махмудов, М.Недашківський, М.Панкова, А.Пересада, С.Реверчук, І.Сазонець, Н.Свірідова, М.Туріянська, В.Федоренко, В.Хобта, К.Шпильовий та інші автори. В їхніх працях розкрито сутність, особливості, методи й механізми здійснення іноземних інвестицій, розроблено засади державного регулювання інвестиційних потоків. Водночас питання активізації залучення західноєвропейських інвестицій в економіку України, з урахування досвіду провідних країн-реципієнтів Центральної і Східної Європи, з метою підвищення обсягів інвестування та прискорення євроінтеграційних процесів малодосліджені. Це зумовлює доцільність поглибленого вивчення теоретичних, законодавчих і практичних засад залучення західноєвропейських інвестицій в Україну за досвідом країн з перехідною економікою, а, отже, й актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова частина науково-дослідних робіт відділу інвестицій Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” по темі „Розробити теоретико-методологічні засади інвестиційної політики та механізмів її реалізації в аграрному секторі економіки” (державний реєстраційний номер 0107U009052).

Особисто автор виконував завдання „Оцінка сучасних тенденцій і механізмів залучення західноєвропейських інвестицій в агропромислове виробництво України за досвідом країн Центральної та Східної Європи”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування пропозицій щодо залучення західноєвропейських інвестицій в Україну за досвідом країн з перехідною економікою.

Виходячи із поставленої мети основними завданнями визначено:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є умови, фактори і механізми залучення західноєвропейських інвестицій в Україну за досвідом країн з перехідною економікою. Поглиблені дослідження здійснено на прикладі країн Центральної і Східної Європи, що є основними країнами-реципієнтами західноєвропейських інвестицій. Аспекти залучення західноєвропейських інвестицій в Україну поглиблено вивчалися на прикладі агропромислового виробництва.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів залучення західноєвропейських інвестицій в Україну за досвідом країн з перехідною економікою.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено на основі діалектичного методу пізнання та системного підходу, що дало змогу комплексно вивчити теоретичні, методологічні засади та практичні аспекти західноєвропейського інвестування в Україні й розробити пропозиції щодо активізації цього процесу з урахуванням досвіду країн з перехідною економікою.

У дослідженнях застосовано різноманітні методи. При узагальненні теоретичних і методичних засад іноземного інвестування та міжнародного руху капіталів використано прийоми абстрактно-логічного методу, а саме: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і порівняння. В аналітичних дослідженнях застосовано методи порівняльного аналізу, середніх і відносних величин, статистичних групувань, кореляційного аналізу, графічний та експертних оцінок. У випадку обґрунтування перспектив західноєвропейського інвестування в Україні використано такі методи: розрахунково-конструктивний, експоненціального вирівнювання, прогнозування і моделювання. Пропозиції щодо удосконалення державної інвестиційної політики при залученні західноєвропейських інвестицій за досвідом країн з перехідною економікою та прискорення на цій основі євроінтеграційних процесів в Україні обґрунтовано з використанням результатів монографічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено дослідження засад та механізмів залучення західноєвропейських інвестицій в Україну за досвідом країн з перехідною економікою, що дозволило одержати окремі теоретичні та практичні результати. Вони становлять наукову новизну, яка полягає в наступному:

вперше:

– запропоновано за основу класифікації іноземних інвестицій взяти поділ заходів державного впливу на пріоритетні, стимулюючі, нейтральні, стримуючі та прямої заборони, по кожній з цих груп виділяти одинадцять класифікаційних ознак, що характеризують: форму здійснення вкладень, їх вплив на екологію, тип формування або зміни господарських зв’язків інвестора в Україні та за її межами, галузеву ознаку, напрям відтворення капіталу, характер участі у зовнішньому та внутрішньому ринках, наявність інноваційної компоненти, регіональну ознаку, наявність позитивного або негативного впливу на національне господарство, співвідношення часток іноземних і національних інвесторів, а також вплив інвестицій на умови та якість життя територіальної громади;–

кількісно виміряно взаємозв’язок між потоками прямих іноземних інвестицій у харчову промисловість та сільське господарство України з урахуванням регіональних особливостей їх реалізації;

– науково обґрунтовано пропозиції щодо побудови системи заходів стимулювання західноєвропейських інвестицій з метою забезпечення восьми найважливіших соціально-економічних цілей: модернізація виробництва, активізація інноваційних процесів, запобігання негативному впливу виробництва на навколишнє природне середовище, створення нових робочих місць, підготовка і перепідготовка кадрів, працевлаштування осіб передпенсійного віку, вирівнювання економічного розвитку регіонів, участь у розвитку шляхової мережі в сільській місцевості та соціальної інфраструктури села;

удосконалено:

– пріоритети інвестиційної політики України на основі переорієнтації їх з галузевих характеристик на якісні з метою збільшення питомих обсягів вкладень західноєвропейських інвестицій, удосконалення їх структури, посилення інноваційності, комплексності, високотехнологічності, а також підвищення ефективності інвестицій для національної економіки;–

підходи до стимулювання іноземних інвестицій шляхом доповнення їх принципом надання пільг інвесторам лише у випадках, коли інвестиційна діяльність відповідає запропонованим найважливішим соціально-економічним цілям розвитку держави;

одержали подальший розвиток:–

методологічні засади досліджень міжнародного руху капіталів шляхом поєднання основних положень традиційних і сучасних теорій транснаціональних корпорацій та застосування єдиного підходу до вивчення міжнародних інвестицій, що передбачає п’ять етапів аналітичних оцінок і моделювання інвестиційних потоків: визначення комплексу чинників, що впливають на інтенсивність інвестиційного потоку; вимір тісноти зв’язку між чинниками та інвестиційним потоком; ранжування чинників впливу за ступенем їх вагомості та виділення з них основних, додаткових і допоміжних; обґрунтування заходів регуляторного впливу на інвестиційні чинники; моделювання перспективних інвестиційних потоків з урахуванням розроблених заходів регуляторного впливу;

– оцінки перспектив залучення іноземних інвестицій в Україну, у тому числі через деталізацію їх по основних західноєвропейських країнах походження капіталу.

Практичне значення одержаних результатів. Використання результатів дисертаційного дослідження у практичній діяльності дозволить оптимізувати інвестиційну політику України у сфері залучення західноєвропейських інвестицій за досвідом країн з перехідною економікою з метою забезпечення притоку капіталу в економіку, підвищення ефективності його використання та прискорення євроінтеграційних процесів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно виконаного наукового дослідження. Наукові розробки, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, одержані особисто автором. З наукової праці, опублікованої автором у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на науково-практичній конференції студентів і молодих вчених „Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” (10-11 жовтня 2002 р., м. Київ); Х Міжнародній науково-теоретичній конференції „Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (21 листопада 2002 р., м. Київ); IV Міжнародній науково-практичній конференції „Інвестиції ХХІ століття: соціальні орієнтири” (13-14 червня 2003 р., м. Ірпінь).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 7 наукових працях, з них 4 статті в наукових фахових виданнях, з яких одна у співавторстві, загальним обсягом 2 друк. арк. (особисто автору належить 1,9 друк. арк.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел (254 найменування) та 15 додатків. Загальний обсяг дисертації – 242 сторінка комп’ютерного тексту, містить 20 таблиць і 16 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади залучення західноєвропейських інвестицій за досвідом країн з перехідною економікою” вивчено теоретико-методологічні засади залучення західноєвропейських інвестицій, зокрема сутність і значення іноземного інвестування, традиційні та сучасні теорії міжнародного руху капіталу, поняття, складові й методи оцінювання інвестиційного клімату країни.

Встановлено, що іноземні інвестиції відіграють важливу роль у розвитку країн з перехідною та пореформеною економікою, до яких належить і Україна. Обсяги та структура іноземних інвестицій значною мірою визначаються приналежністю країн-реципієнтів до „зон впливу” країн-інвесторів. Україна належить до країн Центральної та Східної Європи, де основна частка вкладень іноземного капіталу в перехідний період припадала на інвесторів із західноєвропейських країн. Зазначені інвестиції сприяли прискоренню трансформаційних процесів у їхніх економіках та євроінтеграційним процесам. Тому значна частина механізмів залучення іноземних інвестицій західноєвропейських держав, що використовувалися у країнах Центральної і Східної Європи, прийнятні для України.

Проте розвиток економіки України, зокрема галузей агропромислового комплексу, не слід пов’язувати з іноземними інвестиціями „за будь-яку ціну”. Доцільно сприяти залученню лише корисних для країни-реципієнта іноземних інвестицій, що зумовлює необхідність їх регулювання.

Регулювання залучення інвестицій потребує застосування різноманітних механізмів і заходів, вибір яких залежить від видів інвестицій, їх ролі та впливу на економіку країни-реципієнта. З огляду на це у дослідженні запропоновано формувати систему регулювання іноземних інвестицій, а не лише їх стимулювання, що складаються з п’яти груп заходів: пріоритетного, стимулюючого, нейтрального, стримуючого характеру та прямої заборони. У зв’язку з цим розроблено логічну схему застосування конкретних регулятивних заходів по запропонованих групах у розрізі наступних одинадцяти класифікаційних ознак іноземних інвестицій: форма здійснення, характер впливу на екологію, тип формування або зміни господарських зв’язків інвестора в Україні та за її межами, галузева спрямованість, напрям відтворення капіталу, характер присутності на зовнішньому та внутрішньому ринках, наявність інноваційної компоненти, регіональна ознака, наявність негативного або позитивного впливу на національне господарство, співвідношення іноземних і національних часток інвесторів, характер впливу на умови та якість життя територіальної громади.

Заходи пріоритетного впливу мають спрямовуватися на залучення інвестицій з країн Європи та СНД у формі грошових коштів, прогресивних і високоінноваційних технологій, орієнтованих на виробництво засобів сільськогосподарського призначення, створення нових виробничих потужностей, розширення робочих місць, підготовку і перепідготовку кадрів, виробництво експортоорієнтованої та імпортозамінюючої продукції, вертикальну й горизонтальну інтеграцію підприємств, а також тих вкладень іноземного капіталу, що забезпечують активізацію діяльності суб’єктів господарювання в декількох галузях економіки шляхом „ланцюгової реакції”.

Заходи стимулюючого впливу доцільно застосовувати при інвестуванні у формі нових виробничих засобів і досвіду комерційного, організаційного й управлінського характеру, помірно інноваційних, які забезпечують активізацію діяльності у галузі їх здійснення та спрямовані на модернізацію й оновлення виробничих потужностей, поліпшення впливу виробництва на екологічну ситуацію, поліпшення умов та якості життя сільського населення, виробництво продуктів заміщення, якісніших від існуючих на ринку аналогів.

Нейтральні заходи мають спрямовуватися на здійснення вкладень в аналоги використовуваних виробничих засобів і об’єкти, що суттєво не впливають на екологію та життя сільського населення й орієнтовані на виробництво традиційних видів продуктів.

Стримуючі заходи доцільно застосовувати до небажаних й помірно шкідливих інвестицій, які спричинюються скорочення робочих місць і здійснюються у формі виробничих засобів або вкладень інтелектуального характеру, що не відповідають світовим стандартам.

Прямій забороні мають підлягати шкідливі для національного господарства вкладення, які призводять до забруднення навколишнього природного середовища, погіршують умови проживання на селі та становлять небезпеку для життя і здоров’я населення.

За результатами досліджень теорій міжнародного руху капіталів, зокрема неокласичної, марксистської, неокейнсіанської та сучасних концепцій транснаціональних корпорацій визначено найбільш важливі чинники, що впливають на здійснення прямих іноземних інвестицій, а саме: збільшення норми дохідності на капітал; можливість диверсифікації та мінімізації інвестиційних ризиків, а також оптимізації співвідношення „прибуток-ризик”; створення й розширення транснаціональних корпорацій; необхідність налагодження міжгосподарських зв’язків і поглиблення вертикальної та горизонтальної інтеграції господарюючих суб’єктів у різних країнах; потреба у формуванні сировинної бази та стабілізації діяльності постачальників у інших країнах; структурні зрушення в міжнародному торговельному обороті; розширення ринків збуту та посилення впливу виробників на споживачів; наявність надлишкового виробництва у країнах; незайнятість населення; особливості розвитку науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності; ступінь економічної і політичної експансії; світова глобалізація та розмежування зон впливу міждержавних угруповань.

Встановлено, що традиційні та сучасні теорії не забезпечують комплексність вивчення причин і наслідків міжнародного руху капіталів. У зв’язку з цим запропоновано застосовувати єдиний підхід до вивчення міжнародних інвестицій, що передбачає наступні п’ять етапів аналізу й моделювання інвестиційних потоків: визначення комплексу чинників, що впливають на інвестиційні потоки, кількісний вимір тісноти зв’язку між екзогенними ознаками й інвестиційним потоком, ранжування чинників за ступенем їх вагомості та виділення з їх складу основних, середнього ступеня впливу та несуттєвих, обґрунтування заходів регуляторного впливу на інвестиційні чинники, моделювання очікуваних інвестиційних потоків з урахуванням здійснення розроблених заходів регуляторного впливу.

Застосування запропонованого підходу сприятиме розробці виваженої й ефективної інвестиційної політики та формуванню привабливого інвестиційного клімату.

У другому розділі „Оцінка досвіду України та країн з перехідною економікою в залученні іноземних інвестицій” досліджено досвід України та країн з перехідною економікою щодо залучення іноземних інвестицій, проаналізовано інвестиційну привабливість України та країн з перехідною економікою, вивчено обсяги, динаміку та структуру іноземних інвестицій в економіку України і країн Центральної та Східної Європи, поглиблено досліджено вплив іноземного інвестування на функціонування агропромислового виробництва України. Встановлено, що прямі іноземні інвестиції можуть зумовлювати як позитивні ефекти розвитку країни-реципієнта, так і мати негативні наслідки: зумовлювати політичну й економічну залежність, призводити до монополізації ринку, погіршення становища вітчизняного товаровиробника тощо.

Встановлено, що внаслідок посилення конкурентної боротьби на міжнародних ринках капіталів та інших чинників, що мали місце в період трансформації економіки України, не було забезпечено високого рівня її інвестиційної привабливості. Незважаючи на поліпшення інвестиційних рейтингів України упродовж останніх 3-4 років, вона, за оцінками провідних міжнародних рейтингових агентств, посідає різні місця у другому ешелоні держав, що вирізняються невисоким рівнем інвестиційної привабливості. За кредитними рейтингами довгострокові зобов’язання уряду віднесено до спекулятивного класу. Виключення зобов’язань уряду з рейтингів інвестиційного класу погіршує інвестиційний імідж держави, стримує надходження прямих приватних іноземних вкладень в економіку України. Водночас за даними тих же міжнародних агентств, країни Центральної та Східної Європи упродовж останніх років входять до першої третини або навіть чверті рейтингових рядів держав. Тому обсяги залучення іноземних інвестицій центрально- та східноєвропейськими країнами значно переважають відповідний показник України.

Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіки країн Центральної та Східної Європи залишаються стабільно високими упродовж останніх 7-10 років і до 2001 – 2002 рр. становили 27–30 млрд. дол. США у рік, а в 2005 –2006 рр. – 74–77 млрд. дол. або 7–8% загального світового обсягу прямих іноземних інвестицій. Понад 50% половини вкладень були залучені Чехією, Угорщиною, Польщею і Румунією. Обсяги надходжень іноземного капіталу в країни Центральної і Східної Європи у 2–15 разів більший, ніж в Україну. Переважна частина прямих іноземних інвестицій цих країн формується за рахунок західноєвропейських інвесторів.

Поглибленим вивченням обсягу, структури і динаміки західноєвропейських інвестицій у Чехії, Угорщині, Литві, Болгарії, Сербії та інших країнах Центральної і Східної Європи встановлено, що результатом активізації процесу залучення інвестицій в економіку цих країн є загальний економічний розвиток держави та поліпшення добробуту населення, збільшення кількості робочих місць, оновлення виробничого апарату, впровадження новітніх технологій, пожвавлення інноваційної діяльності, розширення експортного потенціалу, дотримання світових стандартів якості продукції, екологізація виробництва та стабілізація платіжних балансів. Іноземні інвестиції в країнах Центральної і Східної Європи стали важливим фактором їх інтеграції у світове та європейське співтовариство й забезпечили входження до Європейського Союзу на умовах повноправного членства.

Досвід країн Центральної та Східної Європи, як активних реципієнтів на міжнародному ринку капіталів, підтверджує необхідність державного регулювання прямих іноземних інвестицій з метою посилення позитивних ефектів їх впливу та запобігання негативним наслідкам. Особливо важливе використання досвіду цих держав в агропромисловому виробництві України, оскільки воно має спільні риси з країнами Центральної і Східної Європи.

Після набуття Україною незалежності в її економіку почали надходити іноземні інвестиції. У процесі залучення іноземних інвестицій доцільно вирізняти три етапи: перший (1991 – 1995 рр.) – глибокої стагнації, коли обсяги інвестицій в економіку України порівняно з 1990 р. скоротилися до 29%; другий (1996 – 2000 рр.) – відносної стабілізації, коли індекси інвестицій коливалися в межах 20–25%, і третій (2001 – 2006 рр.), під час якого відбулося відносне пожвавлення інвестиційних процесів, а індекси інвестицій зросли до 57%. Однак, незважаючи на поступове зростання обсягів іноземних інвестицій (табл. 1), їх частка у всіх джерелах фінансування вкладень в основний капітал не перевищила 5%.

Іноземні інвестиції надійшли в Україну з 119 країн світу. Понад 70% з них здійснили інвестори із західноєвропейських країн. Сукупний капітал нерезидентів з Німеччини на початок 2007 р. становив 5,6 млрд дол. США, або 26,5%, Кіпру – 3,0 млрд дол., або 14,2%. Частки Австрії, Великобританії та Нідерландів перевищили 7%, Франції і Британських Віргінських островів – 3%, Швейцарії – 2%. Якість іноземних інвестицій, залучених в Україну, незадовільна. Так, частка об’єктів інтелектуальної власності у складі іноземних інвестицій становить лише 0,03%, матеріальні активи – 7, грошових коштів – 20, реінвестування прибутку – 0,05%. Водночас понад 60% збільшення капіталу нерезидентів забезпечується через зростання ринкової ціни раніше придбаних акцій і майна. Рівень інвестування у нові активи в Україні не перевищує третини, тоді як, наприклад, у Чехії становить 97%.

До основних сфер діяльності іноземних інвесторів в Україні є фінансовий сектор, торгівля і громадське харчування, транспорт і зв’язок та окремі галузі промисловості. Частка сільського господарства і харчової промисловості у структурі іноземних інвестицій складає лише 9%. У динаміці прямі іноземні інвестиції в основні сфери АПК України зростають повільно (табл. 2).

Таблиця 1

Динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку України *

Рік | Сукупний обсяг на кінець року | З розрахунку на 1 підприємство-реципієнт | З розрахунку на 1 особу населення

Сума, млн. дол. СШАПриріст за рік, % | Сума, млн. дол. СШАПриріст за рік, % | Сума, дол. СШАПриріст за рік, %

1995 | 897 | х | 0,2 | х | 18 | х

1996 | 135651,2 | 0,3 | 50,0 | 27 | 51,1

1997 | 205451,5 | 0,3 | 20,8 | 41 | 53,0

1998 | 278235,5 | 0,4 | 12,5 | 5636,4

1999 | 324816,8 | 0,4 | 13,0 | 65 | 17,8

2000 | 3875 | 19,3 | 0,5 | 12,0 | 78 | 19,9

2001 | 4555 | 17,6 | 0,5 | 8,1 | 91 | 16,1

2002 | 547220,1 | 0,6 | 11,9 | 111 | 22,3

2003 | 6794 | 24,2 | 0,7 | 16,7 | 139 | 25,1

2004 | 9047 | 33,2 | 0,8 | 14,3 | 176 | 26,5

2005 | 16375 | 81,0 | 1,4 | 75,0 | 349 | 98,3

2006 | 21186 | 29,4 | 1,6 | 14,3 | 454 | 30,1

* Розраховано за даними Держкомстату України

Динаміка обсягів іноземних інвестицій в основні галузі агропромислового виробництва України взаємопов’язана. Зміна обсягів вкладень іноземного капіталу в сільське господарство і харчову промисловість характеризується тісним кореляційним зв’язком (r=0,95). Коефіцієнт кореляції між вкладеннями в сільське господарство і харчову промисловість по регіонах становить 0,88.

Обсяги іноземних інвестицій у сільське господарство незначні, з розрахунку на одне підприємство у двох третинах областей не перевищують 0,5 млн дол. США, а на 1 га сільськогосподарських угідь у 6 областях – менше 1 дол.

У харчову промисловість здійснено порівняно більше інвестицій, проте темпи зростання їх обсягів у динаміці уповільнюються. Майже 60% іноземних інвестицій у сільському господарстві та 75% у харчовій промисловості формується за рахунок внесків західноєвропейських інвесторів. В основному інвестиції у ці галузі надходять з Німеччини, Данії, Швейцарії, Швеції та Великобританії.

Таблиця 2

Динаміка та структурні зрушення в сукупному капіталі нерезидентів у сільському господарстві та харчовій промисловості України

Показник | Р о к и

1995 | 1996-2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Сільське господарство

Прямі іноземні інвестиції, млн дол. США | 19 | 60 | 85 | 109 | 200 | 217 | 303 | 383

Приріст за рік, млн дол. США | 13 | 12 | 6 | 24 | 91 | 17 | 86 | 80

Темпи приросту, % | 230 | 34 | 8 | 27 | 84 | 9 | 40 | 26

Припадає прямих іноземних інвестицій на:

підприємство, тис. дол. США |

336 |

451 |

493 |

529 |

789 |

680 |

796 |

846

особу сільського населення, дол. США | 1,1 | 3,3 | 5,4 | 6,9 | 12,8 | 14,2 | 20,1 | 25,6

Частка у загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в Україну, % | 2,5 | 2,0 | 1,9 | 2,0 | 2,9 | 2,4 | 1,8 | 1,8

Харчова промисловість

Прямі іноземні інвестиції, млн дол. США | 108 | 667 | 796 | 852 | 1007 | 1124 | 1169 | 1275

Приріст за рік, млн дол. США | 56 | 133 | 0,2 | 56 | 155 | 117 | 45 | 106

Темпи приросту, % | 108  | 0 | 7 | 17 | 12 | 4 | 9

Припадає прямих іноземних інвестицій на:

підприємство, тис. дол. США |

559 |

1114 |

1271 |

1305 |

1452 |

1481 |

1541 |

1624

особу населення, дол. США | 2,1  | ,4 | 16,4 | 17,8 | 21,0 | 23,8 | 24,9 | 27,2

Частка у загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в Україну, % | 14,5  | ,6 | 18,1 | 16,0 | 14,8 | 13,5 | 7,2 | 6,0

Іноземні інвестиції в економіці України поки що не відіграють роль каталізатора економічного зростання, не забезпечують помітної активізації інноваційної діяльності, створення додаткових робочих місць і вирівнювання економічного розвитку регіонів. Тому інвестиційна політика України має спрямовуватись як на нарощування обсягів, так і поліпшення якості прямих іноземних інвестицій.

У третьому розділі „Обґрунтування методів і підходів активізації західноєвропейського інвестування” обґрунтовано методи і підходи активізації західноєвропейського інвестування з урахуванням досвіду країн Центральної і Східної Європи, економіка яких до недавнього часу знаходилася у стані ринкової трансформації.

Згідно із здійсненим у ході дослідження короткостроковим прогнозом обсягів іноземних інвестицій в економіку України, їх обсяги у 2009 р. можуть перевищити 39 млрд дол. США. При цьому слід очікувати, що частка західноєвропейських країн буде зростати та перевищить 80%, або 31 млн дол. США, про що свідчать дані таблиці 3.

Таблиця 3

Короткостроковий прогноз прямих іноземних інвестицій в економіку України по основних західноєвропейських країнах-інвесторах

(на кінець року)

Показники | 2005 р. фактично | Прогноз по роках

Рівняння згладжування | 2007 | 2008 | 2009

1. Прямі іноземні інвестиції з країн, млн дол. США:

Німеччина |

5505,5 | y = 84,959 e 0,5393x | 6352,5 | 10893,3 | 18679,9

Австрія | 1423,6 | y = 62,255 e 0,4313x | 1961,9 | 3019,9 | 4648,4

Великобританія | 1155,3 | y = 241,52 e 0,2664x | 2034,8 | 2656,0 | 3466,7

Нідерланди | 721,8 | y = 282,03 e 0,1484x | 924,5 | 1072,4 | 1243,9

Швейцарія | 445,9 | y = 142,14 e 0,2066x | 742,2 | 912,5 | 1122,0

Швеція | 133,9 | y = 68,829 e 0,1082x | 163,6 | 182,3 | 203,1

Данія | 130 | y = 6,866 e 0,5283x | 470,1 | 797,4 | 1352,4

Італія | 117,6 | y = 66,022 e 0,0929x | 138,8 | 152,3 | 167,2

Гібралтар | 104,6 | y = 1,2345 e 0,6847x | 295,4 | 585,8 | 1161,8

Ліхтенштейн | 97,9 | y = 50,91 e 0,1306x | 144,7 | 164,9 | 187,9

Кіпр | 1562,0 | y = 285,5 e 0,2801x | 2684,0 | 3551,6 | 4699,7

Всього | 11398,0 | х | 16026,4 | 22430,8 | 31394,7

2. Частка країни у підсумку, %:

Німеччина |

33,62 | х | 39,64 | 48,56 | 59,50

Австрія | 8,69 | х | 12,24 | 13,46 | 14,81

Великобританія | 7,06 | х | 12,70 | 11,84 | 11,04

Нідерланди | 4,41 | х | 5,77 | 4,78 | 3,96

Швейцарія | 2,72 | х | 4,63 | 4,07 | 3,57

Швеція | 0,82 | х | 1,02 | 0,81 | 0,65

Данія | 0,79 | х | 2,93 | 3,55 | 4,31

Італія | 0,72 | х | 0,87 | 0,68 | 0,53

Гібралтар | 0,64 | х | 1,84 | 2,61 | 3,70

Ліхтенштейн | 0,60 | х | 0,90 | 0,74 | 0,60

Кіпр | 9,54 | х | 16,75 | 15,83 | 14,97

У практиці регулювання інвестиційних процесів з метою активізації процесу залучення іноземних інвестицій країни з перехідною економікою застосували три основні підходи, що передбачають: перший – орієнтацію регулюючих заходів на залучення будь-яких видів прямих іноземних інвестицій; другий – надання адресних преференцій для визначених інвесторів; третій – застосування стимулюючих заходів, орієнтованих на залучення визначених видів інвестицій, що мають певні властивості та якості. Поглибленим вивченням досвіду інвестиційної політики Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини, Болгарії та Словенії встановлено, що для умов України найбільш прийнятним є третій підхід, який дозволяє скоротити витрати приймаючої країни на стимулювання інвестиційних потоків, забезпечити стабільність надходження інвестицій, підвищити їх ефективність і реалізацію соціальних та економічних пріоритетів розвитку економіки країни-реципієнта.

Стимулювання західноєвропейських та інших інвестицій у країнах Центральної і Східної Європи здійснювалося із застосуванням різних економічних механізмів, зокрема шляхом: пільгового оподаткування прибутку підприємств (Угорщина, Чехія); зниження загального податкового навантаження (Словаччина, Словенія, Болгарія, Албанія, Румунія); надання дозволу на застосування податкового кредиту (Польща); запровадження методів прискореної амортизації (Чехія, Албанія); звільнення від сплати податку на майно (Польща); надання безвідсоткових або пільгових кредитів на реалізацію проектів, що відповідають державним пріоритетам (Угорщина); прямої фінансової підтримки інвестицій у формі спеціальних субсидій або грантів (Польща, Чехія); передачі земельних ділянок в оренду за пільговими ставками (Чехія); звільнення від митних платежів з вартості майна, що ввозиться у державу з метою здійснення внесків до статутного капіталу підприємства (Угорщина, Словенія); скасування адміністративних заборон або обмежень щодо обсягів інвестицій (Угорщина, Чехія, Словенія, Македонія); сприяння утворенню промислових парків (Словаччина); запровадження спеціальних регіональних і галузевих програм розвитку з наданням додаткових пільг (Чехія); захисту інвестицій через укладання міжурядових угод, гарантії щодо безперешкодної репатріації прибутку і капіталів, а також компенсації у разі націоналізації здійснених інвестицій (Угорщина, Польща, Чехія, Болгарія); спрощення ліцензійної процедури (Болгарія, Угорщина, Чехія, Хорватія, Естонія); поліпшення забезпечення судових процесів (Болгарія, Польща).

Завдяки здійсненню зазначених заходів західноєвропейські та інші інвестори змогли розширювати виробництво на нових територіях, формувати і зміцнювати господарські зв’язки суб’єктів господарювання європейського регіону, підвищувати рівень спеціалізації виробництва, мати спрощений доступ до основних ресурсів виробництва, підвищити дохідність капіталу, поліпшити ліквідність інвестицій та їх захист.

В інвестиційній політиці України слід передбачати апробовані у країнах Центральної та Східної Європи такі пріоритети у сфері залучення іноземних інвестицій як створення нових робочих місць, реалізація інноваційних інвестиційних проектів, вирівнювання економіко-соціального розвитку регіонів країни, запровадження екологічно безпечних видів виробництв, оновлення і модернізація виробничого апарату, а також розширення і поглиблення господарських взаємовідносин із західноєвропейськими країнами. В агропромисловому виробництві до додаткових пріоритетів слід віднести проекти, що сприяють розвитку соціальної інфраструктури села, захисту ґрунтів, виробництву екологічно чистих продуктів харчування тощо.

З метою активізації процесу залучення західноєвропейських інвестицій в Україні необхідно здійснити заходи щодо:

? введення стимулюючих пільг для інвесторів, які здійснили вкладення у регіони з підвищеним рівнем безробіття, що передбачають звільнення на три роки від нарахувань на оплату праці до Фонду соціального страхування населення на випадок безробіття в частині витрат на зарплату працівників, для яких було створено додаткові робочі місця;

? відстрочення сплати податку на додану вартість до двох років для інвесторів, які здійснюють вкладення в об’єкти соціальної сфери села;

? надання податкового кредиту із сплати податку на прибуток підприємств у розмірі витрат на розвиток шляхової мережі в сільській місцевості;

? зниження ставки нарахувань на оплату праці осіб передпенсійного віку (до 5 років) до Пенсійного фонду України на 50% за умови, що робочі місця для таких осіб було створено внаслідок реалізації інвестиційного проекту;

? надання податкового кредиту із сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 50% витрат на створення або придбання очисних споруд за умови, якщо вони відповідають світовим стандартам;

? повна компенсація витрат інвесторів, які здійснили вкладення у підготовку та перепідготовку працівників з наступним працевлаштуванням шляхом прямої бюджетної дотації у випадках, коли заробітна плата працівника не нижча від середнього по державі рвня заробітної плати працівників відповідної кваліфікації;

? надання всім інвесторам, включаючи іноземних, безвідсоткової позики строком до одного року на придбання оборотних активів у разі реалізації ними інноваційних проектів.

Практичне запровадження запропонованих заходів дозволить зміцнити положення України на міжнародному ринку капіталів, поліпшити інвестиційний клімат, забезпечити зростання обсягів залучення іноземних інвестицій, зокрема західноєвропейських, і сприятиме прискоренню євроінтеграційних процесів в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та практичні рекомендації для вирішення наукової задачі активізації процесів залучення західноєвропейських інвестицій в Україну за досвідом країн з перехідною економікою, використання яких дозволить прискорити процеси інвестицінйо-інноваційного розвитку національної економіки та її евроінтеграції.

1. Залучення іноземних інвестицій є важливим фактором розвитку економіки України в умовах її входження до світового економічного простору. Євроінтеграційний напрям потребує залучення, передусім інвестицій із західноєвропейських країн, які можуть відігравати роль прискорювача інноваційних та інвестиційних процесів у більшості галузей національного господарства. Проте політика залучення іноземного капіталу, як сукупність заходів держави щодо формування сприятливих умов для діяльності іноземних інвесторів, що реалізовувалася у період ринкової трансформації економіки, не забезпечила суттєвої активізації інвестиційних процесів, широкого впровадження прогресивних зарубіжних технологій виробництва, інновацій і виробничо-комерційного досвіду. Тому цю політику необхідно удосконалити з огляду на відповідний досвід країн Центральної та Східної Європи, які успішно використали західноєвропейські інвестиції для розвитку власних економік.

2. Процеси залучення іноземних інвестицій можна активізувати лише через систему їх державного регулювання. З цією метою в наукових дослідженнях та практиці в основі класифікації іноземних інвестицій має бути поділ заходів державного впливу на пріоритетні, стимулюючі, нейтральні, стримуючі та прямої заборони. Регулюючі заходи необхідно застосовувати щодо окремих видів інвестицій залежно від їх якості, форми та механізму впливу на економіку країни-реципієнта. Іноземні інвестиції доцільно розрізняти за одинадцятьма класифікаційними ознаками, що характеризують: форму здійснення вкладень, їх вплив на екологію, тип формування або зміни господарських зв’язків інвестора в Україні та за її межами, галузеву ознаку, напрям відтворення капіталу, характер участі у зовнішньому та внутрішньому ринках, наявність інноваційної компоненти, регіональну ознаку, наявність позитивного чи негативного впливу на національне господарство, співвідношення часток іноземних і національних інвесторів, а також вплив інвестицій на умови та якість життя територіальної громади.

3. Традиційні й сучасні теорії міжнародного руху капіталів, положення яких враховуються при вивченні причин, механізмів і наслідків цього руху, не дозволяють забезпечити комплексність таких досліджень. У зв’язку з цим при вивченні руху міжнародних інвестицій доцільно використовувати єдиний підхід, що передбачає п’ять етапів: перший – визначення комплексу чинників, що впливають на інтенсивність інвестиційного потоку; другий – вимір тісноти зв’язку між чинниками та інвестиційним потоком; третій – ранжування чинників впливу за ступенем їх вагомості та виділення з них основних, додаткових і допоміжних; четвертий – обґрунтування заходів регуляторного впливу на інвестиційні чинники; п’ятий – моделювання перспективних інвестиційних потоків з урахування розроблених заходів регуляторного впливу. Застосування такого підходу дозволить сформувати виважену й ефективну інвестиційну політику та поліпшити інвестиційний клімат у державі.

4. Становище України на світовому ринку капіталів нестійке. Її інвестиційний клімат недостатньо привабливий, що стримує залучення прямих іноземних інвестицій. У їх структурі переважають західноєвропейські вкладення. Питомі обсяги та темпи приросту прямих іноземних інвестицій в економіку України є найнижчими серед країн Центральної та Східної Європи, а якість і структура залучених ресурсів незадовільні. Завдяки залученню іноземного капіталу переважно за рахунок вкладень західноєвропейських інвесторів, в економіках зазначених країн впроваджуються результати наукових розробок, активізуються інноваційні процеси, утворюються нові робочі місця, модернізується виробничий апарат, розвиваються стратегічні сфери діяльності, зростає експортний потенціал, забезпечується позитивна динаміка європейської інтеграції. Зважаючи на подібність соціально-економічних та інших умов господарювання в Україні та країнах Центральної і Східної Європи, а також враховуючи становище цих країн на міжнародному інвестиційному ринку й динаміку залучення іноземних інвестицій, доцільно використовувати їх досвід при формуванні інвестиційної політики України.

5. Сільське господарство України має найнижчу серед галузей економіки інвестиційну привабливість, а динаміка вкладень у харчову промисловість вирізняється значними змінами. Інвестиції у сільське господарство і харчову промисловість мають тісний кореляційний зв’язок, зокрема по регіонах. Це свідчить про доцільність формування спільних засад і механізмів державної інвестиційної політики у сфері залучення іноземного капіталу в галузі агропромислового виробництва.

6. У найближчій перспективі обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України будуть зростати і в 2009 р. можуть перевищити 39 млрд дол. США. Очікується, що частка західноєвропейських країн підвищиться до 80%. Основними країнами-інвесторами будуть Німеччина, Австрія, Великобританія та Кіпр. Інвестиційна політика України має орієнтуватися на пріоритети та враховувати мотиви діяльності західноєвропейських інвесторів.

7. Зважаючи на недостатні обсяги, незадовільну структуру та якість залученого іноземного капіталу, в Україні у перспективі інвестиційна політика має забезпечувати стимулювання надходження інвестицій. Воно має здійснюватися за принципом надання пільг інвесторам лише у випадках, якщо