МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ

ЯКОВЕЦЬ ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 7.012:746.1

ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ

В ДИЗАЙНІ ТЕКСТИЛЮ

(Черкаський регіон)

17.00.07 – дизайн

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Черкаському державному технологічному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Романенко Наталія Григорівна

Черкаський державний технологічний університет,

завідувач кафедри дизайну

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Боднар Олег Ярославович

Львівська національна академія мистецтв,

професор кафедри графічного дизайну

кандидат технічних наук, доцент

Чепелюк Олена Валеріївна

Херсонський національний технічний університет,

завідувач кафедри дизайну

Захист відбудеться 18 жовтня 2007 р. о 15 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.109.01

при Харківській державній академії дизайну і мистецтв за адресою:

61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці

Харківської державної академії дизайну і мистецтв за адресою:

61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

Автореферат розіслано “___” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства, доцент | |

Є.О. Котляр

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

З набуттям Україною статусу незалежної держави головні складові національного дизайн-проектування зазнають змін. З’являються нові форми та технології, поступово зростає рівень національної свідомості, спостерігається конкуренція на ринку дизайнерських товарів та послуг. Поширення інформаційного простору сприяє розвитку професійної дизайнерської освіти, і як наслідок – значне збільшення кількості теоретичних розробок, серед яких істотний обсяг досліджень належить регіональному дизайну.

В цих умовах стає актуальним питання системного аналізу розвитку дизайну текстилю, як малодослідженої сфери художньо-проектної діяльності в Україні взагалі та Середнього Подніпров’я і Черкащини, зокрема. Вирішення поставлених проблем обумовлює необхідність звернутися до аналізу специфіки засобів художньої виразності в дизайні текстилю та виявленню характерних рис художнього текстилю Черкаського регіону.

Актуальність теми дослідження. Актуалізація процесів інтеграції національних традицій та інновацій в сучасному мистецтві і дизайні обумовлює необхідність використання їх у всіх видах художньо-проектної діяльності, у тому числі в дизайні текстилю.

Черкаський регіон належить до Середнього Подніпров’я Центральної України. Саме тут відбувалися вирішальні для етнотворення української культури події. Про це свідчать залишки трипільської культури та княжої доби, витоки культури українського козацтва, гайдамацький рух, зародження капіталістичних відносин. Ці знакові історичні періоди знайшли своє відображення у народно-вжитковому мистецтві, одним з напрямків якого є художній текстиль.

Дизайн текстилю Середнього Подніпров’я, не зважаючи на багату історію і культурну значущість цього регіону, дотепер не був об’єктом спеціального мистецтвознавчого аналізу, зокрема і дизайн текстилю Черкаського регіону, що вирізняється певною своєрідністю.

Теоретичні дослідження засобів художньої виразності у сфері дизайну текстилю, як самостійної сфери дизайнерського проектування, можуть стати однією із суттєвих складових формування національної моделі дизайну, обумовлюючи таким чином актуальність роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження, проведеного згідно з планом науково-дослідної роботи Черкаського державного технологічного університету, є складовою частиною держбюджетної теми „Дизайн України в контексті художньо-проектної культури ХІХ-ХХ ст.” (№ держреєстрації УкрІНТЕІ 0106U005387 від 10.05.06 р.). Крім того, дисертація виконана в рамках реалізації Постанови Кабінету міністрів України № від 20.01.1997 р. “Про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, об’єктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер”.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – виявити засоби художньої виразності в дизайні текстилю та охарактеризувати розвиток дизайну текстилю Черкаського регіону.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження: – 

проаналізувати матеріали, присвячені історії становлення дизайну текстилю в Україні взагалі та особливостям його розвитку в Середньому Подніпров’ї Центральної України на період 70-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.;– 

виявити особливості естетичного вигляду досліджуваних тканин залежно від засобів виготовлення та призначення;– 

проаналізувати вплив складу сировини на художні особливості створення зображення на тканині;– 

визначити роль технологій виготовлення продукції текстильного дизайну в забезпеченні її художньої виразності;– 

виявити сучасні прийоми кольоро-фактурного опорядження текстилю з визначенням найбільш перспективних;– 

виявити характерні риси художнього текстилю та сучасні тенденції розвитку дизайну текстилю Черкаського регіону.

Об’єктом дослідження є український текстиль як вагомий елемент національної художньо-проектної культури.

Предметом дослідження є засоби художньої виразності в дизайні текстилю.

Межі дослідження. Хронологічні рамки дослідження позначені періодом 70-х років ХХ ст. – поч. ХХІ ст. Територіальні межі дослідження визначені Черкаським та суміжними з ним регіонами України. При розгляданні об’єкта дослідження основну увагу приділено художнім тканинам.

Джерельною базою дослідження послужили матеріали, зібрані автором в особистих архівах дизайнерів текстилю Черкащини, фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (м. Київ) та наукової бібліотеки МГХПУ (Московский государственный художественно-промышленный университет) ім. С. Г. Строганова (м. Москва, Росія), фондах Черкаського шовкового комбінату та музею Черкаського державного технологічного університету, а також авторські зразки художніх тканин.

Методи дослідження. При розгляді дизайну текстилю як складової цілісної системи художньо-проектної діяльності в Україні використовувався системний підхід. Під час аналізу матеріалів, присвячених історії становлення дизайну текстилю, зразків текстильних виробів було застосовано метод систематизації архівно-історичних матеріалів. З метою виявлення естетичних особливостей художніх тканин, залежно від засобів виготовлення та їх призначення, автор користувався методом композиційно-порівняльних характеристик. Дослідження питань впливу складу сировини та виробничих технологій на рівень художньої виразності продукції текстильного дизайну, а також виявлення прийомів кольоро-фактурного опорядження текстилю здійснювалося в процесі практичних експериментів та з урахуванням висновків авторів проектно-художніх розробок. Методи порівняльного аналізу та проектної екстраполяції використовувались для виявлення характерних рис та тенденцій розвитку дизайну текстилю Черкаського регіону.

Наукова новизна одержаних результатів:– 

вперше здійснено системне мистецтвознавче дослідження розвитку дизайну текстилю Середнього Подніпров’я Центральної України;– 

всебічно розглянута специфіка засобів художньої виразності в дизайні текстилю із визначенням ролі виробничих технологій та окремих композиційно-художніх прийомів, притаманних майстрам даного регіону;– 

введено до наукового обігу нові архівні матеріали та мистецькі твори, які стосуються дизайну текстилю Черкаського регіону і перебувають у приватних зібраннях;– 

розкриті характерні риси художнього текстилю та сучасні тенденції розвитку дизайну текстилю Черкаського регіону.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона надає цілісне науково обґрунтоване уявлення про історію, стан і напрями розвитку дизайну текстилю в Черкаському та суміжних з ним регіонах України. Значне місце приділяється розкриттю засобів досягнення художньої виразності та урахуванню виробничих технологій при створенні сучасної текстильної продукції.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали й результати дослідження можуть знайти застосування в практичній діяльності сучасних дизайнерів текстилю, а також серед мистецтвознавців, культурологів при написанні підручників, навчальних посібників та наукових робіт. Одержані результати можуть бути використані при викладанні курсів з історії та теорії дизайну, історії української культури і мистецтва в вищих навчальних закладах України дизайнерського спрямування.

Положення, викладені в дисертації, використовувалися автором в навчальному процесі підготовки фахівців спеціальності 7.020210 – “Дизайн” спеціалізацій “Графічний дизайн” і “Промисловий дизайн” Черкаського державного технологічного університету, під час проведення лекційних і практичних занять з дисциплін “Теорія і практика дизайну” в 2005/2006 н.р., а також – при виконанні випускних робіт бакалаврів спеціалізації “Художнє моделювання одягу” в 2005/2006 н.р. Матеріали дослідження були використані під час формування асортименту тканин, проектування та виготовлення верхнього одягу ТОО “Weise Style” (Черкаси, 2006 р.), а також при оновленні асортименту художніх тканин Черкаського шовкового комбінату.

Особистий внесок здобувача. У співавторстві з Н. Романенко написані: стаття “Цвет и его психологическое воздействие на человека”, де здобувачу належить підрозділ щодо розгляду виразних функцій кольору; стаття “Взаимосвязь учебных дисциплин: пластическая анатомия и рисунок при подготовке дизайнеров одежды”, в якій здобувачем проаналізовано проблему підготовки фахівця-дизайнера у сфері текстилю; стаття “Принтерная печать в дизайне текстильных материалов”, де здобувачем розглянуто сучасні технології друку на тканині і перспективи їх розвитку. У співавторстві з Н. Романенко і Ю. Іщенко написана стаття “Цвет в дизайне текстиля”, в якій здобувач висвітлює питання сприйняття кольору текстильного матеріалу залежно від сировини і фактури тканини. У статті “Графическая организация рисунка текстильного полотна”, написаній у співавторстві з Н. Романенко і Ю. Борисовим, здобувач розглядає питання пошуку композиції, гармонії орнаментального ритму і фактури текстильних матеріалів.

У статті “Экологическая оценка предотвращенного ущерба от внедрения интенсифицированных технологий печатания текстильных материалов”, написаній у співавторстві з Н. Романенко, А. Сисоєнко, Д. Романенко, здобувачем здійснено екологічну оцінку застосованих засобів художньої виразності. У статті “Методологічні засади дизайн-освіти ЧДТУ в контексті положень Болонської декларації”, що написана у співавторстві з Н. Романенко та О. Лагодою, здобувач конкретизує увагу на художній фаховій підготовці дизайнерів. У статті “Электроактивированные водные системы в технологиях дизайна текстиля” здобувачем запропоновано оптимальні умови художнього опорядження тканин.

Основні результати роботи отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень, пройшли апробацію в доповідях на всеукраїнських і міжнародних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції “Дизайн-освіта 2004: теорія, практика та перспективи розвитку” (Харків, ХДАДМ, 22-23 квітня 2004 р.); Міжрегіональній науково-методичній конференції “Дизайн-освіта: методологія викладання фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін” (Черкаси, ЧДТУ, 14-15 вересня 2004 р.), (доповідь “Проблеми підготовки фахівця-дизайнера у сфері текстилю”); Міжнародній науковій конференції “Дизайн-освіта 2005: тенденції розвитку та інтеграція в європейський освітній простір” (Харків, ХДАДМ, 20-22 квітня 2005 р.), (доповідь “Дизайн текстильних матеріалів”); Всеукраїнській науковій конференції “Дизайн-освіта 2006: пошуки нової естетичної парадигми в сучасному дизайні” (Харків, ХДАДМ, квітень 2006 р.); Міжнародній науково-методичній конференції “Дизайн-освіта 2007: головні вектори розвитку вищої дизайнерської освіти в контексті Болонського процесу” (Харків, ХДАДМ, 24-28 квітня 2007 р.), (доповіді: “Печать на ткани: варианты новых технологий”, “К вопросу о формировании украинской научной терминологии в сфере дизайна текстиля”).

Основні положення і зміст дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри дизайну Черкаського державного технологічного університету.

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені в 15 (п’ятнадцяти) наукових публікаціях, з яких 10 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 – тези доповідей. Загальний обсяг публікацій – 4,5 др.арк.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи визначається характером порушених у дослідженні проблем, його головною метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури (207 позицій) і трьох додатків, які включають словник спеціальних термінів (53 позиції), документи щодо впровадження отриманих результатів і альбом ілюстрацій (357 ілюстрація на 144 сторінках). Обсяг основної частини дисертації становить 163 с., повний обсяг з додатками – 334 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет, межі дослідження. Визначаються методи дослідження, висвітлюються наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи. Подано інформацію про апробацію, структуру, обсяг дисертації.

Розділ 1. “Історіографія, джерельна база і методи дослідження”.

У підрозділі 1.1. “Дизайн текстилю України: історіографія питання” систематизовано і представлено загальні відомості про об’єкт дослідження, його специфіку. Визначено завдання, які вимагають наукової розробки.

Для науково обґрунтованого уявлення про дизайн текстилю як вид художньо-проектної діяльності в роботі запропоновано авторське трактування ряду термінів і понять, на які спирається дослідження визначеної теми: дизайн текстилю, ансамбль у дизайні текстилю, дизайнер текстилю: дизайн текстилю – специфічна форма промислового дизайну, кінцевим продуктом якого є вироби текстилю; ансамбль у дизайні текстилю – це сукупність композиційно цілісного комплексу самостійних творів текстильного мистецтва, об’єднаних на основі специфічних дизайнерських засобів і прийомів і здатних доповнювати один одного в практичному та естетичному аспектах; дизайнер текстилю – це фахівець, що працює у сфері текстильного виробництва, поєднує в собі професійні якості художника, колориста, технолога та забезпечує високі споживчі властивості та естетичні якості виробів текстилю промислового та ручного виготовлення й створюваного ними предметного середовища.

У цьому підрозділі проаналізовано роботи С. Китової, А. Малахової, Н. Романової, які досліджують естетичну функцію художнього текстилю та значення композиції в дизайні текстилю, а також художні засоби і прийоми, способи формоутворення, що застосовуються в оздобленні тканин, призначених для інтер’єру й одягу останньої третини ХХ ст., які представлені в роботах українських і російських теоретиків, практиків, серед яких: А. Жук, Т. Кара-Васильєва, Л. Свєтлова, М. Селівачов, З. Чегусова.

У загальнотеоретичному осмисленні теми дослідження робота спирається на роботи українських і зарубіжних теоретиків дизайну, а саме: О. Боднара, О. Бойчука, О. Генісаретського, В. Даниленка, В. Сидоренка, С. Хан-Магомедова. Основу дослідження становлять роботи відомих вчених, мистецтвознавців, теоретиків і практиків дизайну: Ж. Агостона, Т. Арманд, П. Бесчастнова, Ж. Вишецки, Д. Джадда, Р. Еванса, Л. Жоголь, А. Жука, Я. Запаска, Р. Захарчук-Чугай, Т. Кари-Васильєвої, В. Кричевського, Л. Лейтес, С. Малахової, Б. Мельникова, Л. Миронової, С. Нечипоренка, О. Никорак,  М. Нікітіна, М. Селівачова, З. Семак, О. Танкус, В. Шугаєва.

Проведено загальну оцінку історії розвитку і стану текстильної галузі України взагалі і Черкаського регіону зокрема. Огляд спеціальної літератури дозволив з’ясувати, що дизайн текстилю Середнього Подніпров’я Центральної України як елемент цілісної системи дизайнерської діяльності в українському мистецтвознавстві не розглядався. Відзначено, що в умовах переходу до ринкових відносин посилюються форми конкурентної боротьби і, відповідно, підвищується роль дизайну в створенні споживчих якостей виробів з текстилю. Доведено, що текстильні підприємства, які працюють в сучасних умовах і використовують традиційні засоби художньої виразності і технології в дизайні текстилю, вже не можуть задовольнити зростаючий рівень вимог споживача.

У підрозділі 1.2. “Методи дослідження” зазначено, що для вирішення поставлених у дисертації завдань, системний підхід дає змогу визначити стратегію наукового дослідження: розгляд дизайну текстилю в контексті взаємопов’язаних соціально-економічних, культурних і виробничих чинників, де об’єкт дослідження виступає як елемент цілісної системи дизайнерської діяльності в Україні. Обґрунтована доцільність використання таких методів мистецтвознавчого аналізу, як: метод композиційно-порівняльних характеристик, практичних експериментів, метод порівняльного аналізу та проектної екстраполяції. Названі методи обумовили логіку побудови дослідження від історичного розвитку мистецтва текстилю, яке стало основою розвитку дизайну текстилю, до виявлення характерних рис художнього текстилю Черкаського регіону. Застосовані методи обумовлені сучасними проблемами розвитку художньо-проектної культури.

Розділ 2. “Види художнього текстилю за способом виготовлення і за призначенням”. Для зручності виявлення засобів художньої виразності в дизайні текстилю, аналіз способів виготовлення і опорядження художніх тканин, з урахуванням ергономічних та естетичних вимог, Середнього Подніпров’я в контексті всієї території України дозволив виділити та охарактеризувати види художнього текстилю: за способом виготовлення і за призначенням.

У підрозділі 2.1. “Види художнього текстилю за способом виготовлення” на основі аналізу асортименту художніх тканин, які випускає текстильна промисловість України, виявлено характерні структурні та художні особливості для кожного з видів художніх тканин.

Проведений аналіз традиційних технік ручного виготовлення художнього текстилю показав, що їх удосконалення в останні роки зумовлює можливість розкриття самої сутності текстилю в його різновидах з використанням необмежених варіацій колористичних і фактурних ефектів, поєднанням різних за структурою волокон, переплетень. Встановлено доцільність використання сміливих і оригінальних, іноді суперечливих, тенденцій формоутворення об’єктів дизайну текстилю, які виявляються і розвиваються, у сфері унікальної авторської творчості.

У підрозділі 2.2. “Види художнього текстилю за призначенням” на основі проведеного аналізу спеціальної літератури, а також з урахуванням специфіки дослідження, запропоновано розділити текстиль залежно від призначення на дві групи: текстиль для одягу і текстиль в інтер’єрі. При цьому відзначено, що для практичної діяльності дизайнера вказану класифікацію потрібно диференціювати. Встановлено, що в умовах зростаючої ролі дизайну в наданні необхідних споживчих якостей виробам з текстилю, фахівець, крім традиційних прийомів у технологіях при створенні текстильної дизайн-продукції, повинен враховувати ще й такі фактори впливу: призначення тканини, сферу та сезон її використання, національні мотиви, характер поверхні текстильного матеріалу, тенденції моди з урахуванням статевої, вікової та екологічної складових.

Зазначено, що художні та технологічні особливості текстилю для одягу зумовлені видом одягу (індивідуальний чи спеціальний) та його функціями: утилітарною (захисна, гігієнічна, практична), соціальною (професійна, регіональна, обрядова, знакова, еротична, символічна) і естетичною. Доведено, що тканини в інтер’єрі не тільки підкреслюють його неповторність, але і формують його. Тому мета дизайнера – підкреслити індивідуальність і неповторність стилю. Показано, що роль художнього текстилю в інтер’єрі визначається його функціональним навантаженням у предметно-просторовому середовищі, масштабом текстильного виробу, його кольором і фактурою, композицією рисунка на тканині, що залежать від техніки виконання і сировини. З’ясовано, що особливістю ХХІ ст. є зведення до мінімуму використання тканин у дизайні інтер’єру.

Розділ 3. “Технологічні засоби для відтворення художнього зображення на тканині”. Розглянуто склад сировини, що безпосередньо впливає на споживчі властивості та художні якості створюваної продукції текстильного дизайну, і асортимент текстильних матеріалів; технологічні особливості фарбування і друку на тканині, а також художні особливості створення текстильної графіки.

У підрозділі 3.1. “Вплив складу сировини на асортимент текстильних матеріалів” підкреслено, що сировиною для виготовлення текстильних матеріалів є текстильні волокна. Для виготовлення цих матеріалів використовують велику кількість текстильних волокон різних за походженням, способам отримання і будовою.

Доведено, що властивості текстильних матеріалів, такі як: м’якість, щільність, блиск і багато інших, є важливими чинниками у процесі створення художньо-пластичних образів текстильної дизайн-продукції. Показано, що з ниток різного волоконного складу текстильний рисунок створюється по-різному (або під час друку накладається по-різному). Отже, дизайнеру при проектуванні текстилю необхідно враховувати не тільки призначення тканини, але і фізичні властивості матеріалу, для якого створюється рисунок.

Зазначено, що асортимент є системою, яка покращує орієнтування споживача, працівників промисловості та торгівлі при виборі потрібного виду текстильної дизайн-продукції. Тобто, проектуючи нові текстильні вироби та покращуючи існуючі, саме дизайнер бере участь у формуванні асортименту різних видів текстильної продукції.

У підрозділі 3.2. “Технологічні засоби фарбування і друку на тканині” показано, що разом з технологією виготовлення текстилю з різних видів сировини для дизайнера не менш важливим засобом створення дизайн-продукції є технологія забарвлення текстилю. Цей процес здійснюється, як правило, у виробничих умовах і вимагає від дизайнера текстилю елементарних знань технологій фарбування чи друку.

При розгляді двох основних художньо-технологічних процесів колорування текстилю: фарбування і друк, – встановлено, що знання особливостей цих процесів, які безпосередньо впливають на естетичний рівень текстильної дизайн-продукції, дають можливість дизайнеру отримати очікуваний естетичний ефект без додаткових витрат.

Зазначено, що процес фарбування не зазнав суттєвих змін і залишається традиційним методом оздоблення текстилю з погляду отримання колірних і проявлення фактурних його характеристик, а способи друку текстильного рисунку доповнилися інноваційними технологіями.

Запропоновано класифікацію способів друку на тканині: класичні (машинні, ручні) та спеціальні (рідкісні, інноваційні). Аналіз цієї класифікації свідчить про те, що перспективне місце серед розглянутих технологій належить інноваційним. Переваги цих технологій з точки зору дизайну текстилю полягають у збільшенні можливостей для творчості і самовираження дизайнера: виготовлення широкого асортименту нової текстильної дизайн-продукції, здатної задовольнити найвишуканіші потреби споживача; використання технологій у рекламі; виготовлення новітніх ексклюзивних виробів із забезпеченням їх невисокої собівартості.

У підрозділі 3.3. “Художні особливості створення текстильної графіки” доведено, що пошуки художніх засобів оформлення текстилю, зокрема створення текстильної графіки, йдуть паралельно з удосконаленням технічних прийомів його опорядження. У зв’язку з цим, великого значення набуває комплексна цілеспрямована робота дизайнера, в процесі якої максимально використовуються всі художні та технічні можливості різних видів опорядження текстилю.

Підкреслено, що сьогодні практично будь-який виріб з текстилю є продуктом сучасного промислового виробництва зі складним обладнанням і високоточними технологіями, продуктом комплексної праці різних фахівців. Процес роботи дизайнера від первинного задуму до готового зразка відбувається поетапно, одним з яких є етап створення текстильного рисунка.

Визначено основні етапи роботи дизайнера при створенні рисунка на тканині та запропонована така їх послідовність: вибір теми і тканини відповідно до призначення виробу; вибір художніх та технічних прийомів; визначення масштабу рисунка; виконання макет-шаблона.

Розділ 4. “Художні засоби створення текстильної дизайн-продукції та регіональна своєрідність текстилю Черкащини (на прикладі виробів Черкаського шовкового комбінату)”. Присвячено аналізу художніх засобів виразності в дизайні текстилю, виявленню характерних рис художнього текстилю Черкаського регіону та сучасних тенденцій розвитку дизайну текстилю цього регіону.

У підрозділі 4.1. “Текстильна графіка як засіб художньої виразності в дизайні текстилю” на основі аналізу орнаментики в українському текстильному рисунку показано, що різним видам тканин властиві різні композиційно-графічні схеми побудови, відповідна стилістика, кольоро-фактурні та технологічні особливості. Узагальнюючою умовою досягнення максимального ефекту при мінімумі художніх засобів було використання домінантних елементів української народної орнаментики: вазонів, букетів, зірок, ромбів, стовпчиків, решіток, різноманітних трикутників, прямокутників тощо. Показано, що ключове значення у процесі забезпечення художньої виразності та регіональної своєрідності тканих виробів відіграє уміле включення авторських орнаментально-декоративних прийомів у технологічний виробничий процес опорядження текстилю. Доведено, що орнамент у композиції на виробах із текстилю виступає не просто як елемент оздоблення, а є невід’ємною частиною цілого.

Колорит орнаментальних композицій в дизайні текстилю в Україні визначають такі кольори: яскраво-червоний, білий, чорний, сірий, голубий з доповненням різних відтінків жовтого, зеленого, коричневого. Домінуючим колоритом для текстилю Середнього Подніпров’я, зокрема Черкащини, є яскраво-червоний у поєднанні з білим і чорним.

Встановлено, що шрифтові композиції на тканині найчастіше носять текстовий характер. Повідомлення будують на основі шрифтових і знакових алфавітів, включаючи алфавіти зображень, а також використовуючи букви і слова як орнаментальні мотиви, так і акцидентні шрифти разового використання. Виконання може бути за допомогою комп’ютера чи типографіки. Ритмічна взаємодія різних за характером зображень букв може досягатися шляхом багаторазового повторення одного слова.

Сюжетно-тематичні та предметні зображення в текстилі вирішуються умовно і підпорядковуються характеру поверхні тканини, її пластиці, структурі та призначенню. Відзначено, що засоби вирішення сюжетних і предметних зображень вибирають відповідно до принципів орнаментального рішення текстильного рисунка і можливостей відтворення рисунка на тканині.

У підрозділі 4.2. “Колір як засіб художньої виразності в дизайні текстилю” зазначено, що вирішальна роль при оцінюванні споживачем естетичного вигляду текстильної дизайн-продукції належить сприйняттю кольору. Доведено, що вибір кольору забарвлення тканини залежить від фактури текстильного полотна, оскільки сприйняття кольору і форми (фактури поверхні) невід’ємні одне від одного. Оптичні властивості тканини залежать і від її будови, і від кольору незабарвленого волокна, оскільки колір готового виробу залежить від суми кольорів барвника і волокна.

Показано, що психологічний аспект сприйняття кольору текстильного полотна нерозривно пов’язаний із соціально-культурним й естетичним рівнем споживача текстильної дизайн-продукції. Кожний окремо взятий колір або поєднання кольорів може сприйматися людиною по-різному, залежно від просторового розташування колірних плям, форми та фактури текстильного полотна, освітленості, настрою споживача та багатьох інших чинників.

Підрозділ 4.3. “Фактура як засіб художньої виразності в дизаайні текстилю” розкриває значення фактури в дизайні текстилю. Встановлено, що для посилення художньої виразності фактури тканини можна виділити проектні підходи, засновані на використанні чергування ниток з різним складом сировини, на застосуванні ниток різної товщини, на численних варіантах переплетень і чергуванні видів опорядження (механічного, хімічного). Показано, що при зоровому сприйнятті рисунка на тканині істотного значення набуває відповідність її фактури колірному вирішенню.

Використовуючи наявне обладнання – кругло-друкарську машину з сітчастими шаблонами “Шторк” Акціонерного товариства закритого типу “Черкаський шовковий комбінат”, практично доведено, що при одних і тих же концентраціях барвника в друкарській фарбі інтенсивність кольору тканини з рельєфною поверхнею вища, ніж тканини з плоскою фактурою, тому при розробці дизайну тканини слід враховувати, що рельєфна фактура сприяє збільшенню виходу барвника на волокно, а отже, його економії. Доведено, що фактура тканини істотно впливає на оптичне сприйняття людиною художньо оформленого текстилю.

Аналіз технологічних засобів для відтворення художнього зображення на тканині та художніх засобів створення текстильної дизайн-продукції дає можливість представити їх у вигляді схеми (рис.1).

Рис.1. Засоби художньої виразності в дизайні текстилю

У підрозділі 4.4. “Регіональна своєрідність текстилю Черкащини (на прикладі виробів Черкаського шовкового комбінату)” розглянуто принципи та тенденції графічного та кольоро-фактурного опорядження художнього текстилю машинного виробництва Черкаського шовкового комбінату зазначеного періоду. Визначено посилення ролі дизайнера в сучасних умовах при вирішенні проблем реорганізації виробництва текстильної продукції. Це пов’язано з тим, що дизайнер, з огляду на універсальність свого мислення та специфіку художньо-проектної діяльності, може знайти оптимальні форми вирішення проблем, нові види текстильної дизайн-продукції, що користується попитом у споживача, оригінальні зразки колористичного рішення виробів із текстилю.

Визначено характерні етапи розвитку дизайну текстилю, яким притаманні відповідні засоби художньої виразності.

На основі аналізу рисунків і фактур різних видів тканин Черкаського шовкового комбінату, особливостей їх колористичного рішення, показано, що роботи черкаських дизайнерів відрізняються збагаченими фактурними, художньо-колористичними розробками, використанням нових технологій, волокон, барвників і пігментів, створенням текстильних рисунків на фантастичні теми, використанням мотивів традиційної народної творчості; появою нової тематики текстильного рисунка для тканин різного призначення: 1) текстиль для церковних обрядів християнської церкви, найбільш поширеної на Черкащині; 2) в тканинах дитячого асортименту – використання стилізованих зображень сучасних героїв світової мультиплікації; шрифтових композицій; 3) в сувенірних тканинах – християнська тематика рисунків.

Отже, враховуючи ситуацію в країні та регіоні, що склалася на рубежі тисячоліть, актуальність проблем розвитку дизайну України в цілому, та дизайну текстилю зокрема, в Черкаському державному технологічному університеті почали готувати фахівців спеціальності “Дизайн”. Випускники і студенти мають можливість практично використовувати свої знання, здобуті у стінах ВНЗ, на Черкаському шовковому комбінаті, беручи участь у створенні нових текстильних рисунків і фактур, оригінальних колірних рішень.

ВИСНОВКИ

1. Автором здійснено системне мистецтвознавче дослідження історії становлення дизайну текстилю в Україні взагалі та особливостей його розвитку в Середньому Подніпров’ї Центральної України. Підкреслено, що до теперішнього часу засоби художньої виразності в дизайні текстилю не були предметом глибокого наукового вивчення. В існуючих численних публікаціях, що в своїй більшості мають інформативно-описовий характер, текстиль розглядається як явище декоративно-прикладного мистецтва. 

2. Для зручності виявлення засобів художньої виразності в дизайні текстилю та розкриття вузькопрофесійних питань, що відображають специфіку зазначеної галузі, виділено та охарактеризовано види художнього текстилю за способом виготовлення (художні тканини ручного і машинного виробництва) і за призначенням (текстиль для одягу, текстиль в інтер’єрі). Встановлено, що звернення до традицій народного мистецтва свого регіону додає текстильним виробам своєрідної неповторності і різноманітності. Показано, що на сучасному етапі розвитку дизайну в Україні спостерігається орієнтація дизайну текстилю на новітні технології, матеріали та тенденції формоутворення об’єктів, на пошуки нових виразних засобів у розробці нетрадиційних мотивів.

3. Показано, що склад сировини текстильних матеріалів відіграє важливу роль у їх художній виразності, оскільки властивості текстилю обумовлюють важливі чинники у створенні художньо-пластичних образів. Доведено, що під час пошуку нових видів художнього опорядження текстильних матеріалів з різних волокон і ниток завдання дизайнера полягає в умілому використанні властивостей сировини для створення тканин поліпшеного вигляду і якості.

4. Визначено, що дизайнер текстилю осмислює технологію виготовлення відповідної продукції, як специфічний художній засіб, що визначає такі зовнішні показники її якості, як: фактура текстилю, його блиск, текстура, чистота поверхні, характер графічного зображення. Доведено, що художнє осмислення технології виготовлення та художнього проектування текстилю не зводиться тільки до врахування технологічного чинника, оскільки воно робить технологію одним з джерел пошуку проектного образу, підпорядковує собі всі складові проектного рішення, стає показником сучасності й естетичної досконалості продукції текстильного дизайну.

5. Виявлено сучасні прийоми кольоро-фактурного опорядження текстилю. Перспективна роль належить інноваційним способам друку на тканині, а саме: струминному друку, фотодруку, трансферному, принтерному, пігментному, що забезпечують високу якість друку з правильною кольоропередачею на різних видах фактур текстилю і дозволяють використовувати широкий діапазон колірних відтінків для текстильної графіки будь-якої складності.

6. Аналіз художньої своєрідності текстилю Черкаського регіону періоду 70-х років ХХ ст. – поч. ХХІ ст. дозволив виявити такі його найбільш характерні риси:–  – 

поч.1990 рр.: використання в текстильній графіці українських традиційних народних мотивів, що відтворюють флору Черкащини; рисунків на фантастичні теми; поперечно-смугастих та діагональних композицій; колірна гама – переважання жовтого, червоного коричневого кольорів та їх відтінків, з додаванням синього, чорного; розширення варіантів фактурних рішень з використанням хімічних волокон, дисперсних й активних барвників;–

з початку 1990-х рр. і по теперішній час, у з’явязку з новою соціокультурною ситуацією в Україні відбувається зміна пріоритетів при створенні текстильної дизайн-продукції: в незначному обсязі зберігаються квіткові стилізовані мотиви і геометричні композиції; з’являється нова тематика текстильного рисунка для тканин різного призначення: текстиль для церковних обрядів християнської церкви, найбільш поширеної на Черкащині; орнаменти – похідні трипільської культури та княжої доби, писанки; колірна гама – насичені чисті кольори з імітацією “золотого” шитва; в тканинах дитячого асортименту – використання нових стилізованих зображень сучасних героїв світової мультиплікації; шрифтових композицій; колірна гама – насичені спектральні кольори; в сувенірних тканинах – християнська тематика рисунків; колірна гама – основні кольори на загальному білому тлі.

Виявлено сучасні тенденції розвитку дизайну текстилю Черкаського регіону, а саме:– 

посилення ролі дизайнера у створенні споживчих якостей текстильної дизайн-продукції; –відродження національних традицій при створенні нової текстильної дизайн-продукції; – формування національної і регіональної системи дизайну текстилю на професійному рівні на базі Черкаського державного технологічного університету та Черкаського шовкового комбінату за актуальними напрямками сучасного етапу розвитку художньо-проектної культури в Україні. 7. Матеріали дисертації відкривають перспективи подальшого наукового дослідження: пошук нових прийомів кольоро-фактурного опорядження текстилю; вплив новітніх комп’ютерних технологій на процес формоутворення виробів галузі легкої промисловості; дослідження розвитку дизайну текстилю інших регіонів України та визначення їх ролі у формуванні сучасної художньо-проектної культури України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Романенко Н. Г., Яковец И. А. Цвет и его психологическое воздействие на человека // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2004. – № 1. – С. 151–154.

2. Яковец И. А., Романенко Н. Г. Взаимосвязь учебных дисциплин: пластическая анатомия и рисунок при подготовке дизайнеров одежды // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2004. – № 6. – С. 127–132.

3. Яковец И. А., Романенко Н. Г. Принтерная печать в дизайне текстильных материалов // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2005. – № 1. – Частина ІІІ. – С. 230–237.

4. Яковец И. А., Романенко Н. Г., Борисов Ю. Г. Графическая организация рисунка текстильного полотна // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2005. – № 8. – С. 105–109.

5. Романенко Н. Г., Яковец И. А., Ищенко Ю. П. Цвет в дизайне текстиля // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2005. – № 9. – С. 91–96.

6. Яковец И. А. Современный текстильный дизайн: взаимосвязь понятий “мода”, “одежда”, “костюм” // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2006. – № 2. – С. 99–106.

7. Яковец И. А. Текстильное искусство как вид дизайнерского творчества // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2006. – № 7. – С. 152–158.

8. Яковец И. А. Особенности дизайна текстиля Черкащины второй половины ХХ столетия // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2006. – № 10. – С. 123–129.

9. Яковец И. А. Художественно-технологические особенности создания рисунка на ткани // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2007. – № 2. – С. 151–158.

10. Яковец И. А. Выразительные возможности фактуры в дизайне текстиля // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2007. – № 5. – С. –190.

11. Романенко Н. Г., Сысоенко А. В., Яковец И. А., Романенко Д. Е. Экологическая оценка предотвращенного ущерба от внедрения интенсифицированных технологий печатания текстильных материалов // Вісник ЧДТУ: Зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – № 3. – С. –140.

12. Романенко Н. Г., Лагода О. М., Яковець І. О. Методологічні засади дизайн-освіти ЧДТУ в контексті положень Болонської декларації // Вісник ЧДТУ: Зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – № 4. – С. –152.

13. Романенко Н. Г., Сысоенко А. В., Дихтяренко М. Г., Яковец И. А. Электроактивированные водные системы в технологиях дизайна текстиля // Вісник ЧДТУ: Зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – № 4. – С. –142.

14. Яковець Інна. Печать на ткани: варианты новых технологий // Дизайн-освіта 2007: головні вектори розвитку вищої дизайнерської освіти в контексті Болонського процесу: Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції (24-28 квітня 2007 р.). – Харків: ХДАДМ, С. 185-188.

15. Яковець Інна. К вопросу о формировании украинской научной терминологии в сфере дизайна текстиля // Дизайн-освіта 2007: головні вектори розвитку вищої дизайнерської освіти в контексті Болонського процесу: Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції (24-28 квітня 2007 р.). – Харків: ХДАДМ, С. 188-190.

АНОТАЦІЇ

Яковець І. О. Засоби художньої виразності в дизайні текстилю (Черкаський регіон). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 17.00.07 – дизайн. Харківська державна академія дизайну і мистецтв. Харків, 2007.

Дисертація присвячена виявленню засобів художньої виразності в дизайні текстилю та характерних рис художнього текстилю Черкаського регіону. Автором здійснено системне мистецтвознавче дослідження розвитку дизайну текстилю Середнього Подніпров’я Центральної України.

Для зручності виявлення засобів художньої виразності в дизайні текстилю та розкриття вузькопрофесійних питань, що відображають специфіку зазначеної галузі, виділено та охарактеризовано види художнього текстилю: за способом виготовлення (художні тканини ручного і машинного виробництва) і за призначенням (текстиль для одягу, текстиль в інтер’єрі).

Виявлено, що дизайнер текстилю осмислює технологію виготовлення відповідної продукції, як специфічний художній засіб, що визначає такі зовнішні показники її якості, як фактура текстилю, його блиск, текстура, чистота поверхні, характер графічного зображення.

Зроблено загальну оцінку історії розвитку дизайну текстилю Черкаського регіону та суміжних з ним регіонів у контексті всієї території України; виявлено характерні риси художнього текстилю Черкащини та сучасні тенденції розвитку дизайну текстилю регіону в контексті актуальних проблем художньо-проектної культури.

Ключові слова: дизайн текстилю, засоби художньої виразності, текстильна графіка, колір, фактура, дизайн-продукція, Черкаський регіон.

Яковец И. А. Средства художественной выразительности в дизайне текстиля (Черкасский регион). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.07 – дизайн. Харьковская государственная академия дизайна и искусств. Харьков, 2007.

Диссертация посвящена выявлению средств художественной выразительности в дизайне текстиля и характерных черт художественного текстиля Черкасского региона.

Автором осуществлено системное искусствоведческое исследование развития дизайна текстиля Среднего Поднепровья Центральной Украины.

Для удобства выявления средств художественной выразительности в дизайне текстиля и раскрытия узкопрофессиональных вопросов, которые отображают специфику данной отрасли, выделено и охарактеризовано виды художественного текстиля: по способу изготовления (художественные ткани ручного и машинного производства) и по назначению (текстиль для одежды, текстиль в интерьере).

Установлено, что обращение к традициям народного искусства своего региона придает текстильным изделиям своеобразную неповторимость и разнообразие. Показано, что на современном этапе развития дизайна в Украине наблюдается ориентация дизайна текстиля на новейшие технологии, материалы и тенденции формообразования объектов, на поиски новых выразительных средств в разработке нетрадиционных мотивов.

Рассмотрены состав сырья и ассортимент текстильных материалов, технологические средства и художественные особенности колорирования и печати на тканях, а также художественные особенности создания текстильной графики.

Выявлены современные приемы цвето-фактурной отделки текстиля; перспективная роль принадлежит инновационным способам печати на ткани: струйная печать, фотопечать, трансферная, принтерная, пигментная, которые обеспечивают высокое качество печати на текстиле с правильной цветоропередачей на разных видах фактур текстиля и позволяют использовать широкий диапазон цветовых оттенков для текстильной графики любой сложности. Преимущества новых технологий с точки зрения художественного проектирования текстиля дают большие возможности для творчества и самовыражения дизайнера: изготовление широкого ассортимента новой текстильной дизайн-продукции, удовлетворяющей самые изысканные запросы потребителя; использование технологий в рекламе; изготовление новейших эксклюзивных изделий, при обеспечении их невысокой себестоимости.

Выявлено, что дизайнер текстиля осмысливает технологию изготовления соответствующей продукции как специфическое художественное средство, что определяет такие внешние показатели ее качества, как: фактура текстиля, его блеск, текстура, чистота поверхности, характер графического изображения. Доказано, что художественное осмысление технологии производства и художественного проектирования текстиля не сводится только к учету технологического фактора, поскольку оно делает технологию одним из источников поиска проектного образа; подчиняет себе все составляющие проектного решения, становится показателем современности и эстетичного совершенства продукции текстильного дизайна.

Дана общая оценка истории развития дизайна текстиля Черкасского региона и смежных с ним регионов в контексте всей территории Украины; выявлены характерные черты художественного текстиля Черкащины и современные тенденции развития дизайна текстиля региона в контексте актуальных проблем художественно-проектной культуры.

Ключевые слова: дизайн текстиля, средства художественной выразительности, текстильная графика, цвет, фактура, дизайн-продукция, Черкасский регион.

Yakovets I.O. Means of artistic expressiveness in textile design (Cherkassky region). – Manuscript.

The dissertation for the receiving of scientific degree of candidate in the field of art on the speciality 17.00.07 – design. Kharkiv State Academy of Design and Art. Kharkiv, 2007.

The dissertation is devoted to the investigation of the means of artistic expressiveness in textile design and the peculiarities of Cherkassy region artistic textile.

For the conveniet determination of the means of artistic expresseveness in textile design and for the discovering of the limited-professional questions that descride the specification of the given spheae, it is found out and characterized the kinds of artistic textile: based on the means of production (hand-made and machine-made artistic fabrics) based on the purpose (clothes textile, textile for interior).

It is found out that textile designer comprehends the technology of textile