Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Я Р Е М Ч У К Н а т а л і я Я р о с л а в і в н а

УДК 37.015.3:371.15:378.4(477)

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ КЛАСИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ДО ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогiчних наук

Вінниця – 2007

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України, м.Львів

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

ЗАЯЧКІВСЬКА Надія Михайлівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, кафедра педагогіки, доцент,

м.Львів

Офiцiйнi опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Козубовська Ірина Василівна,

Ужгородський національний університет,

кафедра соціальної роботи, завідувач, м. Ужгород

кандидат педагогічних наук, доцент

Холковська Ірина Леонідівна,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського,

кафедра педагогіки, доцент, м.Вінниця

Захист вiдбудеться “16” жовтня 2007 року о 14 год. на засiданнi спецiалiзованої вченої ради К 05.053.01 у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань.

З дисертацiєю можна ознайомитися у бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32.

Автореферат розiсланий 14 вересня 2007 р.

Учений секретар

спецiалiзованої вченої ради А. М. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасній освіті питання виховної роботи набувають винятково важливого значення, що відображено в Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України, Законі України „Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки” та ін.

У професійній діяльності педагог реалізує виховну, навчальну та розвивальну функції, які здійснюються в цілісному педагогічному процесі. Важливою функцією є виховна, яка сприяє розвитку особистості учня, його творчого потенціалу. Це зумовлює необхідність формування готовності майбутнього педагога до виховної діяльності в загальноосвітній школі. Особливо гостро постає ця проблема у процесі підготовки майбутніх учителів у класичних університетах, оскільки наявні програми, зміст і методика викладання психолого-педагогічних дисциплін, педагогічні практики не дозволяють сьогодні повною мірою сформувати у майбутніх педагогів необхідні для виховної діяльності знання та вміння.

Вивчення стану підготовки майбутніх учителів в умовах класичного університету до виховної діяльності дало змогу виявити низку суперечностей між: сучасними вимогами до проведення виховної роботи в загальноосвітній школі та традиційним змістом педагогічної підготовки студентів класичних університетів; багатоаспектністю виховної діяльності у професійній діяльності педагога та уніфікацією навчальних програм з предметів педагогічного циклу; рівнем підготовки до виховної діяльності студентів у класичних та педагогічних університетах; визнанням виховної діяльності як пріоритетної стратегії в педагогічній підготовці та недостатнім рівнем її реалізації в умовах класичного університету.

Вчені ґрунтовно дослідили умови педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах. Це стосується теоретико-методологічних основ педагогічної освіти (І. Зязюн, Н. Кузьміна, В. Сластьонін) і підготовки педагога у вищих навчальних закладах (О. Глузман, Р. Гуревич, Н. Мойсеюк, Г. Тарасенко, С. Сисоєва). Більшість досліджень проблеми підготовки студентів в умовах класичного університету стосується ідеї університетської освіти (М. Лодижець, І. Марцинковський, О. Мєщанінов, Л. Мішед), організаційно-педагогічних основ становлення майбутнього вчителя (Т. Градусова), інноваційних підходів до підготовки фахівців (Г. Гунда, В. Сагарда), педагогічної освіти студентів класичних університетів (В. Кан-Калик, М. Кодзоєв), професійної адаптації випускника класичного університету до педагогічної діяльності (Н. Лозинська), зарубіжного досвіду розвитку педагогічної освіти в умовах класичного університету (Ф. Марковіч, У. Семюельсон, Дж. Томпсон, І. Шемпрух).

Підготовку майбутніх учителів до виховної діяльності досліджували в таких напрямах: виховання особистості (І. Бех, Л. Бондарев), підготовка студентів до виховної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах (Б. Брилін, О. Дубасенюк, Г. Троцко), підготовка майбутніх учителів до класного керівництва (В. Безпалько, О. Кірдан, Б. Ступарик, І. Холковська, О. Шквир), підготовка майбутніх учителів до позаурочної виховної роботи (І. Бойчев, Т. Проданенко), різні аспекти підготовки майбутніх вихователів (Т. Галич, Н.  Кічук, В. Козаков, Л. Мацук, М. Сметанський, М. Чепіль), соціальне становлення студентської молоді у вищих навчальних закладах (І. Козубовська, С. Коляденко, С. Савченко, В. Сорочинська, С. Шашенко).

Проте, проблема підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі є маловивченою і досі не була предметом спеціального педагогічного дослідження.

Зважаючи на актуальність означеної проблеми, її недостатню теоретичну розробленість та обмежене практичне впровадження, темою дисертаційного дослідження було обрано „Підготовка студентів класичного університету до виховної діяльності у загальноосвітній школі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка за темою „Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх педагогів для загальноосвітньої та вищої школи” (№ 0105И004916). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 31/4 від 27.04.2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 29.11.2005 р.).

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх педагогів у класичних університетах.

Предмет дослідження – формування готовності студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати педагогічні умови підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності; розробити модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загально-освітній школі та експериментально перевірити її ефективність на практиці.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що підготовка студентів класичного університету до виховної діяльності відповідно до потреб соціальної дійсності відповідатиме вимогам до педагога за таких умов: урахування особливостей підготовки педагога у класичному університеті; реалізації особистісного, діяльнісного, системного, соціалізаційного, компетентнісного підходів; опори на принципи навчально-виховного процесу (гуманізації, діалогічності, креативності, прогностичності); формування у студентів класичних університетів позитивної мотивації до виховної діяльності у процесі їхньої професійно-педагогічної підготовки; орієнтації на соціалізацію студентів класичних університетів під час проходження педагогічної практики; посилення у класичних університетах взаємозв’язків між аудиторною та позааудиторною роботою з метою адаптації майбутнього вихователя до змісту виховного процесу в навчальному закладі; цілеспрямованого формування виховних умінь і навичок у період педагогічної практики відповідно до специфіки майбутньої виховної діяльності (місто – село; профіль підготовки факультету класичного університету); впровадження до навчальних планів роботи класичних університетів варіативно-елективних курсів.

Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній науці та практиці.

2. Теоретично обґрунтувати педагогічні умови підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі.

3. Розробити модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі та експериментально перевірити її ефективність на практиці.

4. Підготувати методичні матеріали щодо підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; принцип єдності теорії та практики; методологія системного підходу; концептуальні ідеї гуманістичної парадигми освіти; положення про взаємозв’язок між навчанням, розвитком і вихованням; ідея діалогу культур; положення особистісного та діяльнісного підходів до підготовки студентів.

Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з філософії освіти (Б. Гершунський, І. Зязюн, В. Кре-мень, В. Корженко); теоретико-методологічних основ педагогіки (Ю. Бабанський, О. Вишневський, С. Гончаренко, В. Сухомлинський); професійної підготовки і становлення педагога (Н. Гузій, Н. Кузьміна, Н. Мойсеюк, С. Сисоєва, В. Сластьонін, М. Сметанський); підготовки педагога-вихователя в умовах університетської освіти (О. Глузман, О. Дубасенюк, Г. Троцко); підготовки вчителя до позаурочної виховної роботи (І.  Казанжи, О. Пархоменко, Ю. Пелех); соціально-педагогічних і психолого-педагогічних аспектів підготовки майбутніх педагогів-вихователів (В. Заслуженюк, Г. Локарева, А. Маркова, Н. Молодиченко, О. Мороз, В. Семиченко); особистісного підходу до навчання і виховання особистості (І. Бех, О. Пєхота, А. Старева); формування педагогічної культури (Т. Сидоренко); підготовки вчителів до класного керівництва (Є. Бачинська, Н. Бугаєць, О. Кірдан, Б. Кобзар, Р. Скульський, Б. Ступарик, О. Шквир).

З метою розв’язання зазначених завдань застосовано комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження. Теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження, ґрунтовне вивчення нормативних документів, а також ретроспективний огляд досвіду підготовки студентів класичних університетів до виховної діяльності в загальноосвітній школі уможливили визначення стану і перспективи вирішення цього завдання; порівняння, узагальнення, моделювання та проектування дали змогу виявити і систематизувати дослідницькі матеріали, сформулювати вихідні теоретичні положення, спроектувати оптимальну динамічну організаційну структуру і визначити зміст такої підготовки. Емпіричні: опитування, анкетування, бесіди, спостереження за роботою вчителів, експертні оцінки та самооцінювання, аналіз результатів діагностичних даних; констатувальний і формувальний експерименти дозволили проана-лізувати стан готовності студентів класичних університетів до виховної роботи, реалізувати програму дослідження, виявити якісні та кількісні зміни у процесі використання авторської моделі. Статистичні: методи математичної статистики для опрацювання одержаних результатів.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три взаємопов’язані етапи, що охоплювали період з 1999 по 2007 рік. На першому етапі (1999–2002 рр.) осмислено теоретичні проблеми дослідження, вивчено наукову, науково-педагогічну літературу та навчально-програмну документацію; проаналізовано ефективність наявних виховних систем; визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предмет і мету дослідження; сформульовано робочу гіпотезу дослідження і конкретизовано його завдання; розроблено програму і методику експерименту, якісний та кількісний склад його учасників. На другому етапі (2003–2004 рр.) проведено констатувальний експеримент і вивчено стан проблеми на практиці; розроблено концептуальні основи підготовки студентів та шляхи впровадження їх у практику роботи, обґрунтовано її педагогічні умови; проведено формувальний експеримент, визначено ефективність експериментальної перевірки моделі та авторського варіативно-елективного курсу. На третьому етапі (2005–2007 рр.) узагальнено проміжні та кінцеві результати дослідження, сформульовано його загальні положення і висновки, розроблено методичні матеріали і впроваджено їх у практику, оформлено результати роботи.

Експериментальна база. Дослідження проводили на базі класичних університетів України та Польщі: Львівського національного університету імені Івана Франка, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Ужгородського національного університету, Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького, Ягеллонського університету (м. Краків, Польща), а також Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка і Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти. Дослідженням було охоплено 982 респонденти. З них 480 студентів класичних та педагогічних університетів, 420 учнів загальноосвітніх шкіл, 5 заступників директорів шкіл з виховної роботи, 15 класних керівників і вихователів, 22 вчителі-предметники, 35 батьків, 5 керівників практики.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності; розроблено модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в сучасній загальноосвітній школі, що базується на виявлених особливостях професійної підготовки студентів у класичному університеті, визначених компонентах, критеріях та рівнях готовності студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі; подальшого розвитку в дослідженні набули теоретичні положення щодо професійної підготовки майбутнього вчителя.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено методику формування готовності студентів класичного університету до виховної діяльності та впроваджено її у зміст професійної підготовки майбутніх педагогів; розроблено й апробовано варіативно-елективний курс „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі” для студентів класичних університетів; укладено методичні матеріали щодо відповідної підготовки майбутніх педагогів.

Результати дослідження можуть бути використані для розробки програмно-методичної документації в підготовці педагогів-вихователів в умовах класичних університетів; під час викладання майбутнім педагогам психолого-педагогічних дисциплін з метою підвищення їхньої готовності до виховної діяльності, а також у подальших науково-педагогічних дослідженнях.

Наукові положення, навчально-методичні матеріали впроваджено в навчальний процес класичних університетів, зокрема: Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 017/150 від 22.06.2006 р.), Ужгородського національного університету (довідка № 025/12 від 28.08.2006 р.), Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького (довідка 1761/01-11 від 29.09.2006 р.), Ягеллонського університету (від 20.12.2005 р.), а також Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 673-33/03 від 11.09.2006 р.) і Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (довідка № 135 від 20.09.2006 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено завдяки використанню комплексу дослідницьких методів, адекватних об’єкту, меті, поставленим завданням дослідження, збігу обґрунтованих теоретичних положень із практичними ситуаціями та позитивними наслідками впровадження результатів дослідження. Здійснено математичну перевірку вірогідності одержаних у роботі результатів. Висновки дослідження перевірено і підтверджено у процесі дослідної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорено на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема, міжнародних: „Освіта як фактор забезпечення стабільності суспільства” (Тернопіль, 2004), „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2004), „Акмеологія – наука ХХІ століття” (Київ, 2005), „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти (Ірпінь, 2005), „Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства” (Львів, 2005), „Wyksztaіcenie i nauka bez granic” (Przemyњl-Praga, 19-27 grudnia 2005 r.), „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2006); всеукраїнських: „Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005), „Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (Київ, 2005), „Проблеми соціалізації особистості у теорії та практиці сучасної науки” (Житомир, 2005), а також на науково-методичних семінарах і звітних науково-практичних конференціях кафедри педа-гогіки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні результати дослідження опубліковано у 16 наукових і науково-методичних працях, зокрема: 1 навчально-методичному посібнику, 1 навчальній програмі, 3 методичних рекомендаціях, 6 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 5 тезах у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел з 213 найменувань (з них 27 – іноземними мовами), 10 додатків на 51 сторінці, 16 рисунків і 17 таблиць. Загальний обсяг дисертації – 259 сторінок (185 – основна частина).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, викладено завдання дослідження, гіпотезу та методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, та висновки про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні основи підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі” – проаналізовано стан підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності; розкрито сутність і роль виховної діяльності педагога; виділено компоненти готовності студентів до виховної діяльності, обрано критерії та встановлено рівні її сформованості; визначено особливості підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі і педагогічні умови цієї підготовки.

Вивчення філософської та психолого-педагогічної літератури дало змогу визначити та порівняти стан підготовки студентів класичного і педагогічного університетів до виховної діяльності в загальноосвітній школі. Було виявлено, що випускники класичних університетів володіють нижчим рівнем готовності до здійснення виховної діяльності в загальноосвітній школі, що зумовлено об’єктивними причинами. Проте вимоги суспільства до виховної діяльності педагога-вихователя є однаковими для випускників класичних і педагогічних університетів. З огляду на це, щоб зменшити розрив між рівнями їхньої підготовки до виховної діяльності в загальноосвітній школі, необхідно внести зміни у професійно-педагогічну підготовку студентів класичних університетів.

Успішність виховної діяльності залежить від того, що педагог-вихователь усвідомлює значущість своєї роботи не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Залучення у педагогічний процес потребує врахування професійної та особистісної готовності вчителя до виховної діяльності. Під готовністю до виховної діяльності розуміємо складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної і морально-етичної підготовки майбутнього педагога до здійснення всіх видів виховної діяльності, цілісне формування особистості за наявності певних властивостей, якостей особистості вихователя, його знань, умінь, навичок, що забезпечують успішну реалізацію виховної діяльності.

Структура готовності до виховної діяльності містить цільовий, мотиваційний, знаннєвий, діяльнісний та оцінно-результативний компоненти. Цільовий компонент передбачає наявність ієрархії цілей виховної діяльності. Мотиваційний компонент пов’язаний зі змінами професійних інтересів, ідеалами та ціннісними орієнтирами студента. Знаннєвий компонент визначається як система знань, що ними повинен володіти майбутній вихователь. У дослідженні визначено блоки знань (провідні ідеї теорії процесу виховання; знання про способи здійснення виховної діяльності; оцінні знання тощо). Ці знання стосуються цілей, завдань, принципів, змісту, методів, форм організації виховної діяльності. Діяльнісний (операційний) компонент у структурі готовності вчителя до виховної діяльності визначається переліком умінь, навичок і способів діяльності, якими він повинен володіти (уміння планувати та організовувати виховну роботу, працювати з учнями тощо). Розробка оцінно-результативного компонента базувалася на тезі, що необхідним компо-нен-том структури готовності до виховної діяльності є вміння оцінити її результати. Згідно зі структурою готовності студентів до виховної діяльності, визначено її критерії, а також відповідні рівні з урахуванням кожного компонента.

Виявлені особливості формування готовності студентів класичного університету до виховної діяльності дали змогу сформулювати відповідні педагогічні умови (урахування особливостей підготовки педагога у класичному університеті; використання сукупності підходів; опора на принципи навчально-виховного процесу; формування у студентів позитивної мотивації до виховної діяльності у процесі їхньої професійно-педагогічної підготовки; орієнтація на соціалізацію студентів класичних університетів під час проходження педагогічної практики; посилення у класичних університетах взаємозв’язків між аудиторною та позааудиторною роботою з метою адаптації майбутнього вихователя до змісту виховного процесу в навчальному закладі; цілеспрямоване формування виховних умінь і навичок у період педагогічної практики; впровадження варіативно-елективних курсів з проблематики підготовки студентів до виховної діяльності).

У другому розділі – „Модель та шляхи підготовки студентів класич-ного університету до виховної діяль-ності в загальноосвітній школі” – конкретизовано принципи педагогічної освіти у класичних університетах у контексті підготовки майбутнього вчителя до виховної діяльності в загальноосвітній школі; теоретично доведено використання методологічних підходів до побудови цього процесу; обґрунтовано модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі як реалізацію педагогічних умов; розкрито шляхи підготовки студентів класич-ного університету до виховної діяль-ності у процесі вивчення психолого-педагогічних та інших дисциплін, під час проходження педагогічної практики, позааудиторної та науково-дослідної роботи; описано спеціальний варіативно-елективний курс для підготовки студентів класичних університетів до виховної діяльності.

Серед принципів педагогічної освіти в контексті підготовки студентів до виховної діяльності у загальноосвітній школі в умовах класичного університету основоположними і специфічними для такої підготовки вважаємо принципи гуманізації, діалогічності, креативності та прогностичності. На підставі аналізу наукової та спеціальної літератури, виявлених особливостей і принципів педагогічної підготовки студентів класичних університетів визначено методологічні підходи її реалізації. Теоретико-методологічні передумови підготовки студентів до виховної діяльності забезпечуються особистісним, діяльнісним, соціалізаційним, системним і компетентнісним підходами. Особистісний і діяльнісний підходи передбачають розгляд особистості майбутнього вчителя як суб’єкта виховної діяльності, що визначає характер цієї діяльності та спілкування з учнями. Соціалізаційний підхід ураховує соціалізацію студентів як основу їхньої самоактуалізації, активної життєвої позиції та можливості вибирати індивідуальну траєкторію здобуття соціально-педагогічної освіти. Системний підхід до означеної проблеми полягає в тому, що для ефективної підготовки студентів до виховної діяльності всі ланки і структури університету повинні бути спрямовані на забезпечення максимальної адаптації студентів до їхньої майбутньої виховної роботи й на розвиток виховних умінь, передбачених професіограмами класного керівника і програмою національного виховання. Компетентнісний підхід передбачає визнання точок конвергенції та вироблення загального розуміння змісту кваліфікацій за рівнями і результатами навчання (сукупності компетенцій, що містять знання, навички).

У моделі підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі (рис.1) відображено формування готовності за певних педагогічних умов на підставі конкретизованих принципів цієї підготовки. Модель передбачає структуру готовності, її критерії та рівні, етапи і шляхи підготовки.

Серед шляхів підготовки студентів до виховної діяльності суттєве значення в умовах класичних університетів має педагогічна практика. Нині вона не цілком відповідає вимогам. Зважаючи на це, для повноцінної підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності слід також удосконалити і педагогічну практику, яка охоплює волонтерство та позааудиторну діяльність.

На підставі науково-методичних розробок і навчальних програм створено варіативно-елективний курс „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі” для вибраних тем з педагогіки. Його особливістю є можливість застосування на кількох рівнях (проміжний, просунутий, спеціалізований), у кількох масштабах (12 год, 24 год, 36 год), варіативна вибірковість (для студентів, які хочуть поглибити базові знання; для тих, хто виявляє особливий інтерес до виховної діяльності; для студентів, які прагнуть бути вихователями). Залежно від обраного рівня вивчення курсу для кожної теми визначено її обсяг та повноту викладу навчального матеріалу. З огляду на це, змінюється обсяг і глибина змісту навчального матеріалу від фрагмента в курсі „Педагогіка” до самостійного курсу, планування якого передбачає творчий підхід викладача.

Доцільність упровадження варіативно-елективних курсів, котрі дають можливість студентам підготуватися до виховної діяльності на належному рівні, зумовлена двома обставинами: мінімальним обсягом педагогічної підготовки, що закладений у чинних навчальних програмах, і додатковим обсягом знань та вмінь з виховної діяльності в загальноосвітній школі, який студент може вибрати в межах курсу відповідно до своїх потреб, інтересів і планів на майбутнє.

У структурі курсу передбачені різні форми організації навчання: лекції, семінарські та практично-семінарські занят-тя, творчі завдання-проекти, написання рефератів, соціально-значуща практика, волонтерство тощо.

У третьому розділі – „Перевірка ефективності моделі підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі” – описано методику експериментальної

роботи, обґрунтовано її завдання та методи, вибір варіативних чинників, проаналізовано результати дослідження.

Під час дослідно-експериментальної роботи відповідно до завдань та гіпотези дослідження реалізовано модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності, яка базується на визначених педагогічних умовах: розроблено й апробовано варіативно-елективний курс „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі”; внесено зміни у зміст педагогічної практики, позааудиторну та науково-дослідну діяльність студентів. Дослідження було спрямоване на забезпечення визначених рівнів готовності студентів класичного університету до виховної діяльності.

Експериментальна частина дослідження складалася з двох етапів: констатувального та формувального експериментів. Під час констатувального експерименту було досліджено мотиви студентів у підготовці до виховної діяльності; оцінку учнями загальноосвітніх шкіл професійних рис вихователя; підготовку та впровадження у практику різних виховних ситуацій тощо. За результатами експерименту зроблено висновок про необхідність створення й обґрунтування теоретичних засад і методичних матеріалів щодо підготовки студентів класичних університетів до виховної діяльності в загальноосвітній школі. Метою формувального експерименту було довести, що завдяки впливу обраних варіативних чинників можна поліпшити якість підготовки студентів класичних університетів до виховної діяльності. На цій стадії експерименту ми виокремили дві групи студентів: контрольну, де навчально-виховний процес проходив без змін, та експериментальну, де навчання відбувалося за авторською програмою варіативно-елективного курсу „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі”. Ефективність пропонованого курсу досягалася за таких умов: проведення виховного заходу; виконання комплексного завдання студентами класичних та педагогічних університетів; організації виховної діяльності та ін. Одним із ключових моментів формувального експерименту було дослідження динаміки рівнів сформованості готовності студентів до виховної діяльності в загальноосвітній школі (рис. 2).

В експериментальних групах порівняно з контрольними простежувалася позитивна динаміка рівнів готовності студентів класичного університету до виховної діяльності.

Отже, під час експериментальної роботи підтверджено гіпотезу дослідження і доведено ефективність пропонованої моделі підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі. В експериментальних групах виявився вищим

Рис.2. Динаміка рівнів сформованості готовності студентів до виховної діяльності в загальноосвітній школі

рівень знань, сформованості та різнобічності вмінь. Підтверджено гіпотезу про те, що в процесі підготовки до виховної діяльності доцільно максимально використовувати позааудиторну роботу із внесенням змін у навчальний процес, педагогічну практику, науково-дослідну роботу студентів з акцентуванням на соціально-значущих аспектах.

Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія правильна, мети досягнуто, поставлені завдання розв’язані. Це дозволило сформулювати такі висновки:

1. У сучасній науково-педагогічній літературі питання підготовки студентів класичного університету до професійної діяльності вчителя розглядають загально, часто не беручи до уваги її умов і аспектів. Водночас підготовка до виховної діяльності майбутнього вчителя здійснюється не лише в педагогічних вищих навчальних закладах, а й у класичних університетах. На підставі огляду педагогічної літератури, вивчення навчальних планів і програм можемо зробити висновок про необхідність внесення суттєвих змін у систему підготовки майбутніх учителів в умовах класичного університету до виховної діяльності.

2. У дослідженні доведено, що реалізація педагогічних умов підготовки студентів класичних університетів до виховної діяльності передбачає урахування особливостей педагогічного процесу в класичному університеті; використання сукупності підходів до навчально-виховного процесу (особистісного, діяльнісного, системного, соціалізаційного та компетентнісного); реалізацію принципів навчально-виховного процесу: гуманізації, діалогічності, креативності, прогностичності; формування у студентів класичних університетів позитивної мотивації до виховної діяльності під час їхньої професійно-педагогічної підготовки; орієнтацію на соціалізацію студентів класичних університетів у процесі педагогічної практики; посилення у класичних університетах взаємозв’язків між аудиторною та позааудиторню роботою з метою адаптації майбутнього вихователя до змісту виховного процесу в навчальному закладі; цілеспрямоване формування виховних умінь і навичок у період педагогічної практики відповідно до специфіки майбутньої виховної діяльності (місто – село; профіль підготовки факультету класичного університету); впровадження до навчальних планів роботи класичних університетів відповідних варіативно-елективних курсів.

3. Визначено, що модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності містить структуровану систему знань і вмінь, які необхідні для організації та проведення виховної роботи зі школярами в сучасних умовах. Взято до уваги принципи та особливості підготовки студентів у класичному університеті, профіль підготовки і структуру готовності до виховної діяльності. Визначено критерії (цільовий, мотиваційний, знаннєвий, діяльнісний, оцінно-результативний) та рівні (високий, середній, низький) готовності до виховної діяльності. Обґрунтовано педагогічні умови формування готовності до виховного процесу, дотримання яких дає можливість здійснювати підготовку студентів класичного університету до виховної діяльності відповідно до сучасних вимог. В основу розробки етапів підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності покладено чотирифазну модель моніторингу якості освіти.

Упровадження моделі підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі буде ефективним завдяки вивченню курсів психології і педагогіки, педагогічним практикам, диференціації професійних намірів студентів та надання студентам, які мають інтерес і здібності до виховної діяльності, можливостей для повноцінного одержання психолого-педагогічної та спеціальної підготовки до виховної діяльності шляхом вивчення варіативно-елективних курсів, науково-дослідної роботи тощо. Велика увага надається позааудиторній роботі (педагогічні читання, зустрічі з учителями-вихователями, гуртки, тренінги, волонтерство). Особливе місце займає варіативно-елективний курс „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі”, який завдяки трьом рівням та варіативній вибірковості дає змогу максимально врахувати інтереси студентів щодо майбутньої виховної діяльності.

4. Експериментально перевірено ефективність моделі підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі. Порівняння одержаних результатів у контрольних та експериментальних групах дає підстави зробити висновок про позитивні якісні зміни у знаннях, уміннях і навичках студентів експериментальних груп. У цих групах вищими виявилися повнота знань, сформованість і різнобічність умінь з виховної тематики. Підтверджено, що у процесі підготовки студентів до виховної діяльності доцільно максимально використовувати позааудиторну роботу із внесенням змін у навчальний процес, педагогічні практики, науково-дослідну роботу студентів з акцентуванням на соціально-значущих аспектах. Це позитивно вплинуло б на рівень готовності студентів до виховної діяльності в загальноосвітній школі.

Найсуттєвішим результатом педагогічного експерименту вважаємо зростання інтересу як студентів, так і учнів до суспільно корисної роботи, елементи волонтерської діяльності, роботу в громаді. Насамперед це зумовлено застосуванням особистісного, діяльнісного, системного, соціалізаційного, компетентнісного підходів до підготовки студентів, що максимально реалізовано у процесі вивчення варіативно-елективного курсу „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі” та додатковою інформацією під час педагогічної практики, організації науково-дослідної роботи, а також позааудиторної діяльності студентів.

5. Здійснене дослідження дало змогу розробити навчально-методичні матеріали викладачам класичних університетів щодо підготовки студентів до виховної діяльності в загальноосвітній школі. Його результати можуть бути використані на таких рівнях: Міністерством освіти і науки України, Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України для подальшої розробки стандартів педагогічної освіти у класичних університетах; університетами та інститутами, котрі здійснюють підготовку майбутніх вихователів, для розробки лекцій, практично-семінарських занять та спецкурсів; викладачами класичних університетів для здійснення підготовки до виховної діяльності майбутніх педагогів.

Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують такі питання: соціалізація студентів у процесі підготовки до виховної діяльності, організація волонтерської діяльності серед студентів тощо.

Основний зміст дисертації розкрито в таких публікаціях:

Статті у провідних наукових виданнях:

1. Руда-Кішовар Н. Я. Педагогічні умови становлення особистості класного керівника як соціального педагога // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія. 16: Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр.– К.: НПУ, 2004. – Вип. 16. – С. –217.

2. Руда-Кішовар Н. Я. Психолого-педагогічна система формування особистості вчителя // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2004. – Вип. . – С. –138. 

3. Яремчук Н. Я. Підготовка майбутнього вчителя до організації суспільної діяльності учнів // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2005. – С. –446.

4. Яремчук Н. Я. Модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. – Вип. . – Київ-Вінниця: ДОВ „Вінниця”, 2006. – С. 439–446.

5. Яремчук Н. Я. Підготовка студентів класичного університету до виховної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах: результати експерименту // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія. Педагогіка. – 2006. – № 6. – С. 32–38.

6. Яремчук Н. Я. Підготовка студентів університету до виховної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2006. – № . – С. .

Методичні посібники та рекомендації:

7. Яремчук Н. Я. Педагогічні умови становлення особистості класного керівника як соціального педагога: Методичні рекомендації. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. –  с.

8. Яремчук Н. Я. Підготовка майбутнього вчителя до соціалізації особистості учня загальноосвітнього навчального закладу. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. –  с.

9. Яремчук Н. Я. Соціально-педагогічні аспекти формування особистості майбутнього вихователя. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. –  с.

10. Яремчук Н. Я. Теоретичні аспекти підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності: Навч.-метод. посіб. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. –  с.

11. Яремчук Н. Я. Експериментальна навчальна програма варіативно-елективного курсу „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі” для студентів класичних університетів. – Львів: Сполом, 2006. –  с.

Матеріали конференцій та тези:

12. Руда Н. Я. Сучасне кураторство: проблеми управління і перспективи розвитку // Освіта як фактор забезпечення стабільності суспільства: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Тернопіль, 26 березня 2004 р. – Тернопіль, 2004. – С. –190.

13. Яремчук Н. Я. Соціалізація особистості учня як основна функція класного керівника // Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача: Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 29 берез. – 1 квіт. 2005 р. – К.: НПУ, 2005. – С. –191.

14. Яремчук Н. Я. Робота в громаді як умова підготовки майбутнього вихователя // Проблеми соціалізації особистості у теорії та практиці сучасної науки: Матеріали ІІ Всеукр. студентсько-аспірантської наук.-практ. конф. / За заг. ред. С. М. Коляденко. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – С. –60.

15. Яремчук Н. Я. Роль критичного мислення у формуванні сучасного вихователя // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Матеріали третіх Ірпінських міжнар. наук.-пед. читань. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – С. –268.

16. Яремчук Н. Я. Проблема формування ціннісних орієнтацій студентів класичного університету в системі їх професійної підготовки // Wyksztaіcenie i nauka bez granic: Materiaіy miкdzynarodowej naukowo-praktycznej konferencji, Przemyњl-Praga, 19-27 grudnia 2005 r. – Przemyњl-Praga, 2005. – S. 68–73.

Яремчук Н. Я. Підготовка студентів класичного університету до виховної діяльності у загальноосвітній школі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2007.

У дисертації проаналізовано підготовку студентів класичного університету до виховної діяльності як педагогічну проблему; викладено сутність і роль виховної діяльності вчителя; теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі на підставі методологічних підходів і конкретизованих принципів цієї підготовки. Обґрунтовано модель підготовки студентів класичного університету до виховної діяльності в загальноосвітній школі як реалізацію педагогічних умов; розкрито можливості її реалізації у процесі вивчення психолого-педагогічних та інших дисциплін, під час педагогічної практики, позааудиторної та науково-дослідної роботи. Модель передбачає етапи підготовки, структуру і рівні готовності, види роботи студентів у процесі педагогічної підготовки, охоплюючи навчальні предмети, педагогічну практику, волонтерство та позааудиторну діяльність. Створено варіативно-елективний курс „Виховна діяльність педагога в загальноосвітній школі” для вибраних тем з педагогіки, особливістю якого є закладена значна динаміка їх обсягу та повноти викладу навчального матеріалу. Педагогічний експеримент підтвердив ефективність педагогічних умов та розробленої моделі. Головні результати впроваджено в навчально-виховний процес класичних університетів України і Польщі.

Ключові слова: класичний університет, виховна діяльність, загальноосвітня школа, підготовка студентів до виховної діяльності, готовність вчителя до виховної діяльності, варіативно-елективний курс.

Яремчук Н.Я. Подготовка студентов классического университета к воспитательной деятельности в общеобразовательной школе. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Винницкий государственный педагогический университет имени Михаила Коцюбинского. – Винница, 2007.

В диссертации проанализирована подготовка студентов классического университета к воспитательной деятельности как педагогическая проблема, изложена сущность и роль воспитательной деятельности учителя; теоретически обоснованы педагогические условия подготовки студентов классического университета к воспитательной деятельности в общеобразовательной школе на основе методологических подходов и конкретизированных принципов этой подготовки.

Педагогическими условиями подготовки студентов классических университетов к воспитательной деятельности в общеобразовательной школе являются: учет особенностей подготовки педагога в классическом университете; использование личностного, деятельностного, системного, социализационного, компетентностного подходов; опора на принципы учебно-воспитательного процесса, формирование у студентов позитивной мотивации к воспитательной деятельности в процессе их педагогической подготовки; ориентация на социализацию студентов классических университетов во время прохождения педагогической практики; усиление в классических университетах взаимосвязи аудиторной и внеаудиторной работы с целью адаптации будущего воспитателя к содержанию воспитательного процесса в учебном заведении; целеустремленное формирование воспитательных умений и навыков в период педагогической практики с учетом специфики будущей воспитательной деятельности; внедрение в практику работы классических университетов соответственных вариативно-элективных курсов.

Подготовка педагога в классическом университете предусматривает структуру его готовности к воспитательной деятельности, которая содержит целевой, мотивационный, знаниевый, деятельностный и оценочно-результативный компоненты. В исследовании определены критерии и уровни готовности к воспитательной деятельности.

Модель подготовки студентов к воспитательной деятельности в общеобразовательной школе предусмотривает этапы подготовки, структуру и уровни готовности, виды работы студентов в процессе подготовки, включая учебные предметы, педагогическую практику, волонтерскую и внеаудиторную деятельность.

Создан вариативно-элективный курс „Воспитательная деятельность педагога в общеобразовательной школе” для избранных тем по педагогике. Особенностью курса является возможность его изучения на нескольких уровнях (промежуточный, продвинутый, специализированный), с разной учебной нагрузкой (12 час, 24 час, 36 час), вариативная избирательность (изучение воспитательной деятельности педагога на базовом, повышенном и высоком уровне). Эффективность обоснованных педагогических условий и разработанной модели доказана педагогическим экспериментом. Основные результаты внедрены в учебно-воспитательный процесс классических университетов Украины и Польши.

Ключевые слова: классический университет, воспитательная деятельность, общеобразовательная школа, подготовка студентов к воспитательной деятельности, готовность учителя к воспитательной деятельности, вариативно-элективный курс.

Yaremchuk N.Ya. Classic university students’ preparation to|by| the educational|rearing| activity at secondary school. – Manuscript.

Dissertation for scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences on specialty 13.00.04 – Theory and Methods of Professional Education. – Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsiubyns’kiy, 2007.

The dissertation|thesis| analyses the classic university students’ preparation to| the educational| activity as a pedagogical problem, outlines the essence and role of teacher’s educational activity; theoretically substantiates on the basis of methodological approaches the pedagogical conditions of the classic university students’ preparation to|by| the educational|rearing| activity, and clarifies the principles of pedagogical education|formation| in classic universities in the context of prospective teacher preparation to|by| the educational|rearing| activity at secondary school. The paper considers and describes the model of classic university students’ preparation to|by| the educational|rearing| activity at secondary school as the realization of pedagogical conditions, reveals the possibilities of model application in students’ learning psychological, pedagogical and other disciplines, pedagogical practice, out-of-class| work, research, and also describes the modified, optional course for preparing classic university students to the|by| educational|rearing| activity. The model of prospective teacher preparation involves a structure and levels of students’ readiness, types of their work in the preparation process, including|switching| educational subjects learning, pedagogical practice, volunteer, and out-of-class activity. The modified optional course „Teacher educational activity at secondary school” is elaborated for the selected themes of pedagogics, which|what| main characteristic is the considerable dynamics of their amount and completeness of educational material exposition|fabric|. The pedagogical experiment confirmed the efficiency of pedagogical terms, and