НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕСРИТЕТ ФІЗИЧНОГО
національний унівесритет фізичного
виховання і спорту україни
УДК 796.12.071.5
Ящур-Новіцкі Ярослав
фізична підготовленість кваліфікованих спортсменів
як фактор спортивної майстерності
у видах спорту з варіативними зовнішніми
умовами проведення змагань
(на матеріалі віндсерфінгу)
24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора наук з фізичного виховання і спорту
КиЇв – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Академії фізичного виховання і спорту в м. Гданьську (Польща)
Науковий консультант
доктор педагогічних наук, професор Януш Червиньськи,
Академія фізичного виховання і спорту в м. Гданьську (Польща),
завідувач кафедри теорії і методики спортивних ігор і спортивної боротьби
Офіційні опоненти:
доктор педагогічних наук, професор Хенрік Созаньські,
Варшавська академія фізичного виховання, ректор;
доктор наук з фізичного виховання і спорту, доцент Дяченко Андрій Юрійович,
Національний університет фізичного виховання і спорту України,
доцент кафедри водних видів спорту;
доктор наук з фізичного виховання і спорту, доцент Ахметов Рустам Фагимович,
Житомирський державний університет імені Івана Франка,
декан факультету фізичного виховання і спорту
Захист відбудеться 21 червня 2007 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).
Автореферат розісланий 18 травня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради В.І.Воронова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У наш час відомо, що ефективне керування спеціальними фізичними можливостями спортсменів є ключовим чинником підвищення спеціальної підготовленості у спорті вищих досягнень. Сучасні підходи до організації тренувального процесу припускають інтеграцію широкого спектра факторів, що визначають ефективний розвиток компонентів системи керування тренувальним процесом спортсменів високого класу. До них належать планування, контроль, відбір спортсменів, моделювання спортивної підготовки (Булатова М.М., 1996; Bompa Т.О., 2001; Sozanski H., 2002, Платонов В.М., 2004). Ефективним інструментом реалізації такого підходу прийнято вважати детальний аналіз змагальної діяльності, що визначає напрями досліджень, і розробку на його підставі спеціалізованих тренувальних впливів і програм для їхнього практичного використання (Дяченко А.Ю., 2004, Ахметов Р.Ф., 2005). Результатом такого аналізу є обґрунтування об'єктивних критеріїв ефективного керування процесом розвитку спеціальної фізичної підготовленості спортсменів. Розробка проблеми такого роду має практичний і науковий інтерес.
Більшою мірою цей інтерес пов'язаний з пошуком нових шляхів розвитку спеціального рухового потенціалу в тих видах спорту, де акценти у процесі підготовки робилися на удосконалення високоспеціалізованих умінь і навичок, що стосуються прояву координаційних та інтелектуальних здібностей спортсменів за умови реалізації найзагальніших підходів до розвитку їхніх фізичних якостей (Болобан В.М., 1996; Верхошанський Ю.В., 1998; Томілін К.Г., 2004).
У цьому зв'язку особливий інтерес викликає методика удосконалення фізичної підготовленості у вітрильному спорті. У цьому виді спорту розвиток фізичних якостей, як правило, будувався на підставі вибору окремих методик, які ґрунтуються на суб'єктивних критеріях оцінки ефективності у процесі їхнього практичного використання. Існує велика кількість певних думок, часто суперечливих, щодо розвитку тих або інших рухових здібностей яхтсменів. Як правило, проблема розвитку певної фізичної якості вирішувалася фрагментарно, без урахування факторів, які визначають ефективну інтеграцію окремої методики в систему підготовки яхтсменів відповідно до вимог спеціальної підготовленості в конкретному виді змагальної діяльності (Ларін Ю.А., Пильчин Ю.В., 1981; MedvedOreb1984; Акименко В.І., 1986; Leggs S.J. et al, 1997). Разом з тим збільшення кількості престижних регат протягом року й висока конкуренція значною мірою збільшили інтенсивність і напруженість змагальної боротьби в сучасному вітрильному спорті. Це підвищило вимоги до фізичної підготовленості яхтсменів і, як наслідок, – вимоги до методики розвитку рухових якостей (Томілін К.Г., 1999).
Очевидно, що ключовим фактором, що визначає спрямованість досліджень у цьому напрямі, є потенціал накопичених знань теорії та методики спортивної підготовки. Разом з тим умови проведення вітрильних регат роблять проблемними питання практичного використання накопиченого потенціалу спеціальних знань, інтерпретації результатів спеціального контролю і, як наслідок, розробки оптимальних засобів керування тренувальним процесом. До найбільш важливих проблем такого роду відносять широку варіативність змагальних дій яхтсменів і яскраво виражений вплив факторів довкілля. Це висуває високі й одночасно специфічні вимоги до фізичної підготовленості яхтсменів, до вибору спеціальних засобів їхньої фізичної підготовки.
Матеріали дисертації мають широке узагальнююче значення. Тому можуть бути використані при формуванні спеціалізованих підходів у процесі удосконалення системи фізичної підготовки в інших спортивних дисциплінах з непостійними умовами проведення змагань. Реалізація такого підходу у видах спорту з непостійними умовами проведення змагань є важливою в силу того, що порівняльний аналіз видів спорту з відносно постійними зовнішніми умовами проведення змагань (плавання, легка атлетика, ковзанярський спорт тощо) і видів спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань (лижний, гірськолижний, вітрильний, велосипедний (шосе) спорт тощо) показав істотні розходження вимог, які висуваються до спеціальної, у тому числі до спеціальної фізичної підготовленості спортсменів. Так, якщо засоби підготовки спортсменів першої групи звичайно носять вузькоспеціалізовану спрямованість і, як правило, добре відомі, то вимоги до арсеналу засобів підготовки для другої групи різноманітніші. Система цих засобів дотепер не обґрунтована, зміст таких засобів не конкретизований (Карлишев В.М., 1989; Астаф’єв Н.В., Безмельницин Н.Г., 1990; O’Connor P.J., 1992; Ninomiya H. et al., 2002).
У зв'язку із цим дослідження в цьому напрямі, що дозволить удосконалити систему підготовки яхтсменів і сформувати новий концептуальний підхід, спрямоване на розвиток спеціальної фізичної підготовленості спортсменів у видах спорту зі змінними умовами змагальної діяльності, є актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися відповідно до плану НДР Академії фізичного виховання і спорту м. Гданьська, затвердженого Комітетом наукових досліджень Республіки Польща. У період 2001-2003 рр. дослідження проводилися відповідно до договору про наукове співробітництво з Національним університетом фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ), в рамках “Зведеного плану НДР в галузі фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр.” Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, тема 1.2.3 “Удосконалення системи підготовки кваліфікованих спортсменів з урахуванням співвідношення тренувальних і змагальних навантажень”, номер держреєстрації 0101U006309, і технічного завдання спільної наукової програми НДР Академії фізичного виховання і спорту у м. Гданьську і НУФВСУ. Участь автора полягає в розробці власного напряму досліджень, їх організації і провідній ролі при аналізі результатів.
Мета роботи – провести комплексний аналіз компонентів спеціальної фізичної підготовленості віндсерфінгістів і на цій підставі розробити систему удосконалення спеціальної фізичної підготовки спортсменів у спортивних дисциплінах з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.
Завдання роботи:
1. Проаналізувати й узагальнити наявні підходи до удосконалення процесу фізичної підготовки й оцінки ефективності застосування спеціалізованих впливів, спрямованих на розвиток компонентів фізичної підготовленості спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.
2. Дати характеристику змагальної діяльності у віндсерфінгу, виділити її компоненти, що визначають специфічні особливості рухової діяльності яхтсменів у варіативних умовах проведення змагань, і вимоги до їх спеціальної фізичної підготовленості.
3. Визначити структуру спеціальної фізичної підготовленості та роль її компонентів для змагальної діяльності і на цій підставі удосконалити критерії спеціалізованої спрямованості тренувального процесу висококваліфікованих віндсерфінгістів.
4. Дати характеристику факторам, що визначають удосконалення елементів керування тренувальним процесом висококваліфікованих віндсерфінгістів з урахуванням можливостей застосування засобів тренування спеціальної спрямованості.
5. Обґрунтувати напрями удосконалення і збільшення спеціалізованої спрямованості засобів тренування, орієнтовані на підвищення можливостей реалізації наявного рухового потенціалу кваліфікованих спортсменів у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.
6. Обґрунтувати систему застосування засобів спеціальної фізичної підготовки у процесі удосконалення спеціальної підготовленості віндсерфінгістів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей спортсменів.
Об'єкт дослідження – процес керування спеціальною фізичною підготовкою кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.
Предмет дослідження – структура фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів як представників спортивних дисциплін з варіативними зовнішніми умовами проведення змагань.
Методологія та методи досліджень. Методологію дослідження становлять основні положення загальної теорії фізичного виховання і спорту, викладені у фундаментальних роботах Ю.В.Верхошанського, В.М.Заціорського, Л.П.Матвєєва, В.М.Платонова, H.Sozanski та ін., а також методичні підходи до організації і проведення досліджень, що базуються на сформованих на даний момент суспільно-наукових знаннях і системно-структурних даних у спортивній науці (Ахметов Р.Ф., Бернштейн М.А., Булатова М.М., Дяченко А.Ю., Зимкін Н.В., Костілл Д.Л. і Уілмор Дж.Х. та ін.). Аналіз цих знань дозволив визначити проблемну ситуацію, обґрунтувати актуальність теми дисертації, сформулювати робочу гіпотезу, мету, завдання, а також визначити методи досліджень, використання яких сприяло одержанню об'єктивних даних.
Методи дослідження включали аналіз і узагальнення наявної у спеціальній літературі та Інтернеті інформації, що стосується теми дисертаційної роботи (теоретичне дослідження); педагогічні спостереження, анкетування; соматометричний вимір; методи й тести оцінки рівня розвитку рухових якостей (сили, швидкісних і координаційних здібностей, витривалості, гнучкості); визначення анаеробних і аеробних можливостей організму; методи математичної статистики.
Наукова новизна отриманих результатів:
- уперше на підставі комплексного аналізу були визначені та інтегровані в єдину систему фізичної підготовки яхтсменів фактори удосконалення ключових елементів системи керування тренувальним процесом – контролю й моделювання, а також системи тренувальних впливів. Ці фактори мали виражену цільову спрямованість на розвиток високоспеціалізованих проявів фізичної підготовленості у видах спорту з вираженою розмаїтістю зовнішніх умов змагальної діяльності;
- уперше визначені компоненти спеціальної фізичної підготовленості, що визначають ефективність змагальної діяльності яхтсменів. До них належали спеціалізовані прояви сили, швидкості (спритності), витривалості, гнучкості й координаційних здібностей спортсменів. Дано характеристику компонентам функціональних можливостей яхтсменів, які стали підґрунтям проявів рухових якостей віндсерфінгістів. Установлено типологічні (узагальнені) для виду спорту й індивідуальні прояви спеціальної фізичної підготовленості, їх нормативні та змістовні (за типом функціональних реакцій) розходження в зовнішніх умовах змагальної діяльності, що змінюються. Показано, що вони становлять змістовне підґрунтя критеріїв формування цільових настанов для спеціалізованої спрямованості засобів спеціальної фізичної підготовки;
- визначені критерії узагальнених проявів спеціальної фізичної підготовки, у тому числі вперше виділені критерії зниженого середнього, середнього й високого рівня розвитку спеціалізованих функціональних можливостей віндсерфінгістів. На їх підґрунті були визначені модельні значення спеціального рухового потенціалу яхтсменів. Показано, що наявність такого потенціалу є підставою для спеціальної інтенсифікації тренувального процесу, спрямованого на його реалізацію з урахуванням індивідуальних проявів спортсменів;
- розроблена система оцінки компонентів спеціальної фізичної підготовленості, що ґрунтується на реєстрації показників реакцій при використанні тестових завдань, які моделюють умови змагальної діяльності яхтсменів. Показано, що представлена система оцінки компонентів спеціальної фізичної підготовленості дозволяє оцінити відносно знижені сторони підготовленості й визначити нормативні параметри навантаження для спрямованого розвитку компонентів спеціальної фізичної підготовленості;
- на підставі комплексної оцінки компонентів фізичної підготовленості віндсерфінгістів уперше запропонована система спеціальної фізичної підготовки, спрямована на удосконалення компонентів функціональних можливостей, які стали підґрунтям високої працездатності спортсменів у видах спорту із зовнішніми умовами змагальної діяльності, що змінюються;
- узагальнений науково-дослідний досвід, пов'язаний з удосконаленням фізичної підготовки у спорті був доповнений експериментальними даними, що дозволило створити новий підхід до формування спеціальної фізичної підготовки спортсменів у видах спорту із зовнішніми умовами змагальної діяльності, що змінюються. Цей підхід полягає в детальному аналізі структури спеціальної фізичної підготовленості й умов проведення змагань, як підстави для формування високоспеціалізованої спрямованості елементів керування тренувальним процесом спортсменів.
Практична значущість отриманих результатів. Принцип, що став підґрунтям для проведення моніторингу фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів і організації спеціальної фізичної підготовки, прийнятний для представників спортивних дисциплін, у яких зовнішні умови проведення змагань характеризуються широкою варіативністю.
Зроблені на підставі результатів проведених досліджень практичні рекомендації, що висуваються до контролю й керування фізичною підготовленістю віндсерфінгістів, реалізовані у процесі підготовки до міжнародних змагань провідних польських віндсерфінгістів, у спеціалізованих віндсерфінгових спортивних школах і спортивних яхт-клубах Республіки Польща. Результати досліджень впроваджені в навчальний процес ряду спортивних кафедр і кафедр теорії та методики фізичного виховання і спорту вищих навчальних закладів Республіки Польща, що підтверджено відповідними актами впровадження.
Особистий внесок дисертанта полягає у формулюванні загальної ідеї, цілей і завдань дослідження, основних шляхів і методичних підходів до їхнього рішення. Автором проаналізована актуальність досліджуваної теми, охарактеризована проблемна ситуація, а також сформульована робоча гіпотеза досліджень. У розробці окремих фрагментів деяких окремих завдань роботи, реалізація яких здійснювалася під керівництвом здобувача, брали участь співавтори (співробітники Академії фізичного виховання і спорту в м. Гданьську), що підтверджується спільними публікаціями. У таких спільних роботах здобувачеві належить пріоритет у формулюванні завдань досліджень, їхньої організації, а також в аналізі й обговоренні отриманих даних.
Апробація результатів дисертації здійснювалася у процесі їхнього використання у практиці підготовки віндсерфінгістів і яхтсменів ряду провідних центрів вітрильного спорту Польщі, а також у вигляді доповідей на міжнародних і всепольських конференціях. Зокрема, результати досліджень за темою дисертації були представлені на таких міжнародних конгресах, конференціях і семінарах: семінар “Вітрильний спорт – інтердисциплінарний предмет досліджень” (м. Гданьськ, Польща, 1997); конференція “Нововведення в роботі психолога спорту” (м. Гданьськ, Польща, 1997); конференція “Індивідуалізація у процесі спортивного тренування” (м. Гданьськ, Польща, 2002); конгрес “Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх” (м. Варшава, Польща, 2002; м. Москва, Росія, 2003); конференція “Підготовка у вітрильному спорті” (м. Окланд, Нова Зеландія, 2003); конференція “Локомоція людини” (м. Гданьськ, Польща, 2003); VIII щорічний конгрес європейського об'єднання спортивних наук (м. Зальцбург, Австрія, 2003); конференція “Напрями удосконалення тренувальної і змагальної діяльності” (м. Спала, Польща, 2003); конференція “Вітрильний спорт і спортивна медицина” (м. Тулон, Франція, 2004); IX щорічний конгрес європейського об'єднання спортивних наук (м. Клемон-Ферран, Франція, 2004); передолімпійський конгрес (м. Салоніки, Греція, 2004); симпозіум “Спортивна медицина” (м. Краків, Польща, 2004); конференція “Біомеханіка, 2004” (м. Гданьськ, Польща, 2004); конференція ““Напрями удосконалення тренувальної і змагальної діяльності” (м. Спала, Польща, 2004); конференція “Кінезіологія” (м. Опатія, Хорватія, 2005). Результати дисертації представлені також на 6 всепольських наукових конференціях і симпозіумах.
Публікації. За темою дисертаційної роботи здобувачем опубліковано 39 наукових праць (у виданнях, затверджених ВАК України). З них дві монографії підготовлені самостійно, й одна монографія – у співавторстві. Опубліковано 29 статей у наукових виданнях, а також 7 тез у збірках наукових праць конгресів і конференцій.
Структура роботи. Дисертація викладена на 428 сторінках комп'ютерного набору і складається з переліку умовних позначень, вступу, 6 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури й додатків. Дисертація ілюстрована 59 таблицями і 30 рисунками. У роботі використано 382 літературних джерела, з яких 92 російською та українською мовами і 290 – іноземними.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначені робоча гіпотеза, мета й завдання дослідження, його предмет і об'єкт. Описано рівень наукової новизни й практична значущість роботи, відображено особистий внесок автора, а також наведені дані про апробацію роботи та впровадження результатів дослідження у практику.
У першому розділі “Характеристика фізичної підготовленості кваліфікованих спортсменів у зв'язку з варіативністю зовнішніх умов проведення змагань”, присвяченому аналізу вітчизняної й закордонної наукової інформації, спочатку наводяться загальні відомості про особливості зовнішніх умов проведення змагань в окремих видах спорту з більш повним їхнім аналізом у віндсерфінгу. У наступних підрозділах віндсерфінг розглядається, насамперед, з точки зору особливостей тренувальної і змагальної діяльності, ефективність якої значною мірою залежить від зовнішніх умов її реалізації. Така позиція припускала, що аналіз стану даного питання послужить передумовою для подальшого визначення ключових сторін фізичної підготовленості і її компонентів у кваліфікованих віндсерфінгістів.
Значне місце в розділі відведено аналізу якісних сторін рухової діяльності як віндсерфінгістів, так і інших представників вітрильного спорту. При цьому підкреслюється визначальна роль фізичної підготовки в розвитку фізичних якостей. Однак, незважаючи на те, що розкриттю загальних закономірностей розвитку провідних фізичних якостей, методиці їхнього удосконалення й моніторингу їхнього стану присвячена значна кількість робіт (Зимкін Н.В., 1969; Заціорський В.М., 1970; Платонов В.М., 1997), проте, такого роду наукові розробки стосовно віндсерфінгу практично відсутні. Тим часом актуальність вивчення даного питання стає досить виразною, оскільки специфіка змагальної діяльності віндсерфінгістів детермінується широким спектром зовнішніх умов, зокрема таких, як сила й напрямок вітру, висота хвиль, особливості проходження різних ділянок маршруту, особливості взаємозв'язків у системі “спортсмен – снаряд”, необхідність спортсменів утримувати в сфері уваги стан водної поверхні й разом з цим контролювати позиції своїх суперників, які змагаються, тощо.
Сукупність зазначених факторів істотно відрізняє віндсерфінг від видів спорту, у яких умови змагальної діяльності досить стабільні, наприклад, у плаванні, легкій атлетиці, гімнастиці. Зазначені обставини вимагають багаторазового прояву максимальних фізичних і психічних зусиль залежно від умов, що змінюються в ході змагань (Barth B., 1994). У зв'язку із цим і система фізичної підготовки віндсерфінгістів повинна враховувати широку варіативність зовнішніх факторів, що визначають результативність у даній спортивній дисципліні.
Наведені факти дають підставу думати, що об'єктивна оцінка фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів, а також розробка для неї напрямів удосконалення, нормативів і критеріїв контролю відкриває можливість для пошуку раціональних підходів до вивчення даного питання, що становить значний інтерес як для практики віндсерфінгу, так і для інших видів спорту із широким спектром варіативності зовнішніх умов змагальної діяльності.
У другому розділі “Методи та організація досліджень” представлена інформація про методи, етапи й організацію дослідження відповідно до мети й завдань роботи. Використовувалися такі методи: аналіз і узагальнення даних спеціальної літератури, практичного досвіду роботи, педагогічний експеримент із використанням ергометричних і фізіологічних методів оцінки працездатності й фізіологічних показників функціональної підготовленості. У динаміці тренувального процесу багаторазово обстежилися 34 кваліфікованих яхтсмени. З них 10 спортсменів входили до складу збірної команди Польщі. Статистична обробка даних проводилася на ПК P IV за допомогою математичної програми MATH CAD Professional. Використовувалися методи кореляційного аналізу.
У третьому розділі “Фактори спеціальної фізичної підготовленості спортсменів, що визначають спеціалізовану спрямованість тренувального процесу у видах спорту з варіативними умовами проведення змагань (за результатами дослідження у віндсерфінгу)” представлені результати власних досліджень. На початку розділу аналізуються сформовані до теперішнього часу на підставі як результатів власних, так і наявних у спеціальній літературі, дані про ряд біологічних факторів, що детермінують спортивну результативність кваліфікованих віндсерфінгістів. При цьому підкреслюється, що принциповий підхід до уточнення такого роду вимог, їхньої систематизації і з'ясування ступеня значущості може представляти певний практичний інтерес у зв'язку з організацією спеціальної фізичної підготовки не тільки для віндсерфінгістів, але й для представників інших видів спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.
Представлені у табл. 1 дані свідчать про те, що окремі результати проведеного тестування (вік, маса й довжина тіла) мало чим відрізняються від аналогічних даних, отриманих при дослідженні провідних віндсерфінгістів інших закордонних команд. Разом з тим вони більш повно відбивають соматичні особливості кваліфікованих віндсерфінгістів. Висловлюється припущення, що така інформація може виявитися корисною при аналізі взаємозв'язку отриманих показників соматометричного тестування з деякими параметрами, що характеризують якісні сторони рухової діяльності віндсерфінгістів високого рівня підготовленості.
Таблиця 1
Вікові та соматичні показники провідних польських
віндсерфінгістів (чоловіків)
Статистика
(n = 7) | Вік
(роки) | Спорт.
стаж
(роки) | Довжина
тіла
(см) | Маса
тіла
(кг) | Індекс маси тіла | Маса жиру в організмі (кг) | Маса жиру в організмі
( %) | Знежирена маса тіла
(кг) | Зміст води в організмі (л)
M
SD | 20,3
3,0 | 7,0
3,4 | 178,3
5,8 | 67,9
8,6 | 20,8
2,0 | 6,3
1,8 | 9,2
2,1 | 61,6
7,6 | 43,2
6,0
Примітки: М – середнє арифметичне; SD – стандартне відхилення
Аналіз результатів анкетного опитування тренерів і спортсменів щодо вимог, висунутих змагальною діяльністю до фізичних і функціональних характеристик кваліфікованих віндсерфінгістів, показав, що найбільш важливими для них є витривалість, силові й координаційні здібності, тоді як гнучкості та швидкісним якостям надається менше значення.
У розділі наводяться факти, які ґрунтуються як на наявних у літературі даних, так і на результатах власних досліджень, що вказують на високі вимоги, які висуває спортивний віндсерфінг до функціональних можливостей серцево-судинної системи організму, його аеробних можливостей і енерговитрат, що, насамперед, пов'язане із застосуванням під час змагань інтенсивного помпінгу в умовах слабкого і помірного вітру. У такій ситуації середній показник ЧСС у кваліфікованих віндсерфінгістів під час напружених 40-хвилинних перегонів може перебувати на рівні 165-
173 уд·хв-1, споживання О2 – приблизно на рівні 75% від максимального значення, а енерговитрати досягати 15 ккал·хв-1.
У роботі акцентується увага на необхідності застосування у проведених дослідженнях відповідних технічних засобів, що дозволяють одержувати й аналізувати інформацію, яка характеризує різні параметри специфічної діяльності в ході виконання вправ. Зокрема, це стосується технічних засобів, використання яких дозволяє в лабораторних умовах моделювати тестові фізичні навантаження, що відповідають рішенню дослідницьких завдань. У нашій роботі виконання цієї вимоги знайшло своє відображення у створенні й подальшому використанні спеціально адаптованого до проведення наукових досліджень у лабораторних умовах віндсерфінгового симулятора. Його застосування дозволяє здійснювати під час виконання тестових вправ, що відтворюють помпінг різної інтенсивності, фізіологічний і біохімічний моніторинг, а також реєструвати біомеханічні параметри руху. У той же час симулятор може бути використаний і як ефективний тренажерний пристрій, що дозволяє тонко дозувати фізичні навантаження на потрібному рівні участі необхідних систем енергозабезпечення. Порівняльний аналіз ефективності використання інших технічних засобів, зокрема, велоергометра, застосовуваного у практиці підготовки віндсерфінгістів для оцінки їх фізичних і функціональних можливостей, свідчить про тісну односпрямованість змін у цілої низки досліджуваних показників при тестуванні на велоергометрі та віндсерфінговому симуляторі. Разом з тим встановлено ряд невідповідностей даних, які були одержані при двох різних способах тестування, що виключає можливість об'єктивної оцінки спеціальної фізичної підготовленості віндсерфінгістів за всіма досліджуваними параметрами при велоергометричних навантаженнях. Доцільність використання для аналогічних цілей спеціальних тренажерних пристроїв, призначених для досліджень яхтсменів, також сумнівна, хоча результати такого роду лабораторних досліджень можуть становити певний інтерес і для віндсерфінгістів, оскільки й у цьому виді спорту питома вага ізометричних вправ досить значна.
Далі представлені дані, які свідчать про те, що виражені в пунктах MTSF (Міжнародний тест фізичної підготовленості) показники сили м'язів рук, плечового поясу й черевного пресу, а також показники, що характеризують силу m. brahii обох рук у віндсерфінгістів розцінюються як досить високі. Однак різниця між цими параметрами, визначення яких проводилося загальноприйнятими методами, у елітних і неелітних спортсменів виявилася статистично недостовірною, тоді як у тесті на віндсерфінговому симуляторі у елітних спортсменів показники силових можливостей (динамічної сили) виявилися вище порівняно з групою віндсерфінгістів більш низької кваліфікації (табл. 2).
Показники швидкісних здібностей кваліфікованих віндсерфінгістів - величини прихованого періоду зорово-моторної реакції, темпу рухів, а також часу подолання з високого старту 5-метрового відрізка становили відповідно 240±34 мс, 199±12 мс і 1,17±0,06 с і під впливом ступінчатозростаючого за потужністю помпінгу на симуляторі не зазнали істотних змін.
Таблиця 2
Показники, що характеризують роботу з бомом віндсерфінгістів
елітної та неелітної груп у максимальному 30-секундному тесті на
віндсерфінговому симуляторі
Групи
випробовуваних | Показники | Статистичні показники
М | SD | max | min
Неелітна група |
сила (Н) | 295 | 43 | 355 | 177
частота (цикл·с-1) | 1,00 | 0,083 | 1,14 | 0,76
імпульс сили (Н·с) | 303 | 78 | 392 | 148
Елітна група |
сила (Н) | 334* (374) | 36 | 381 | 277
частота (цикл·с-1) | 1,13 (1,38) | 0,073 | 1,38 | 0,96
імпульс сили (Н·с) | 3 82* (516) | 91 | 516 | 266
Примітки: * - p<0,05; виділеними в дужках представлені дані чемпіона Світу; М – середнє арифметичне; SD – стандартне відхилення
Відповідно до оцінної шкали, що відбиває рівень прояву загальної витривалості в тесті Cooper, середній показник цієї якості у досліджуваної групи кваліфікованих віндсерфінгістів (дистанція, подолана за 12 хвилин бігу =3136,6±316,9 м), вважається добрим. У цих же спортсменів показники спеціальної витривалості, оцінювані за часом утримання під час помпінгу на симуляторі із частотою 1 цикл·с-1 та на рівні докладених до бому зусиль, що складають 50% від максимальних, в середньому відповідали 11,6±1,9 хвилинам.
Представлені в табл. 3 дані свідчать про досить високі анаеробні можливості віндсерфінгістів. Ці показники перебували на рівні аналогічних параметрів у кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються у спортивних іграх, веслувальному спорті, дзюдо (Harre D., 1994; Bangsbo J., 2002; Ronikier А., 2002).
Таблиця 3
Показники анаеробної працездатності кваліфікованих
віндсерфінгістів у тесті Wingate
Статистика
( n = 7) | Wср.
(Вт) | Wср.·кг-1
(Вт) | Wmax
(Вт) | Wmax·кг-1
(Вт) | У KJ | УJ·кг-1 | t зниж
(Вт/кг/с) | tдосяг
(мс) | tпідтр.
(мс)
М
SD | 663,7
42,2 | 8,1
0,5 | 857,7
64,0 | 10,5
0,78 | 19,90
1,23 | 244,1
16,1 | 236,7
32,5 | 485,6
63,1 | 340,9
50,8
Примітки: Wср.- середня потужність; Wср.·кг-1 - відносна середня потужність; Wmax – максимальна потужність руху; Wmax кг-1 - відносна максимальна потужність руху; У KJ - кількість виконаної роботи; УJ·кг-1 - кількість виконаної роботи, що припадає на кг маси тіла; tзнижW - показник зниження потужності роботи; t досягW – час досягнення максимальної потужності роботи, tпідтрW - час підтримки максимальної потужності роботи; М – середнє арифметичне; SD – стандартне відхилення
Про анаеробну продуктивність кваліфікованих представників даного виду спорту можна судити й за показниками їхньої силової витривалості, які визначалися під час 30-секундного максимального помпінгу на віндсерфінговому симуляторі. Однак, як показали розрахунки, значення Wmax·кг-1 и J·кг-1 у даному випадку виявилися значно нижчими, ніж під час тестування на велоергометрі (відповідно, 3,26±0,23 Вт·кг-1 і 97,8±6,5 Дж·кг-1), що можна пояснити специфічністю роботи на симуляторі, а також неоднаковою кількістю м’язових груп, які задіяні в різних тестах.
Оцінку аеробних можливостей віндсерфінгістів високої кваліфікації проводили (для порівняння) у велоергометричному тесті й під час роботи на віндсерфінговому симуляторі. Отримані дані свідчать про наявність тісних кореляційних зв'язків між низкою однойменних досліджуваних показників у двох видах тестування як при межовій роботі (табл. 4), так і при навантаженні на рівні ЧСС=170 уд·хв-1 (умовна межа анаеробного обміну).
Таблиця 4
Реакції кардіореспіраторної системи віндсерфінгістів високої кваліфікації на ступінчатозростаючі за потужністю фізичні навантаження
до відмови з використанням віндсерфінгового симулятора й велоергометра
Використовуваний ергометр | Стати-
стика | ЧСС
удЧхв-1 | VE
л·хв-1 | VO2
мл·хв-1 | VO2
мл·кг-1·хв-1 | VO2/ЧСС мол | VE/VO2 | W Вт | W·кг-1
Вт·кг-1
Велоергометр | M
SD | 190,6
7,5 | 165,6
16,9 | 3720
601 | 56,0
4,4 | 19,7
3,8 | 62,0
10,0 | 339
64 | 5,0
0,7
Віндсерфінговий
симулятор | M
SD
p
r | 185,4
7,0
н/ д
0,75 | 131,8
22,2
<0,01
0,75 | 2993
393
<0,001
0,97* | 44,7
2,3
<0,001
0,64 | 16,3
2,6
н/ д
0,98 * | 59,0
10,0
н/ д
0,44 | 139
23
<0,01
0,70 | 2,0
0,3
<0,001
0,58
Примітки: r – коефіцієнт кореляції, що характеризує ступінь взаємозв'язку між відповідними показниками при тестуванні на велоергометрі та віндсерфінговому симуляторі; * – p<0,05 для r; n=7; М – середнє арифметичне; SD – стандартне відхилення
Порівняльний аналіз даних не виявив статистично значущих розходжень між відповідними показниками легеневої вентиляції, споживання О2, вентиляторного еквіваленту кисню, а також величинами кисневого пульсу при роботі на тлі ЧСС=170 уд·хв?1 на велоергометрі та віндсерфінговому симуляторі. Однак потужність роботи, що розвивається спортсменами під час тестування на велоергометрі, виявилася суттєво (~у 2,6 рази) вищою порівняно з тестуванням на симуляторі. При виконанні тестової вправи до відмови середньогрупові показники абсолютної та відносної критичної потужності роботи на велоергометрі також виявились більш високими ~у 2,5 рази (табл.4). У даному випадку параметри легеневої вентиляції, абсолютного та відносного споживання спортсменами О2 на тлі критичної потужності роботи при тестуванні на симуляторі суттєво відрізнялись від умов велоергометричного тестування.
Таким чином, результати проведеного дослідження дозволяють побачити ступінь відповідності даних, отриманих у тестуваннях віндсерфінгістів високого рівня спортивної майстерності при використанні велоергометра та віндсерфінгового симулятора, а також внести відповідну корекцію в їхню інтерпретацію.
Результати дослідження координаційних здібностей віндсерфінгістів, у якому оцінювалася здатність спортсменів до збереження рівноваги як у стані спокою, так і після cтупінчатозростаючого за потужністю помпінгу на віндсерфінговому симуляторі до неможливості випробовуваного продовжувати роботу, представлені в табл. 5.
Таблиця 5
Показники вертикальної стійкості віндсерфінгістів у стані спокою та після ступінчатозростаючого за потужністю фізичного
навантаження до відмови на віндсерфінговому симуляторі (n = 8) |
Очі розплющені | Очі заплющені“ | Зворотний зв'язок” | Після 7 обертань
поле
мм2 | лінія
мм | поле
мм2 | лінія
мм | поле
мм2 | лінія
мм | коорд.
% | поле
мм2 | лінія
мм
У стані спокою
M | 438,4 | 285,6 | 534,4 | 359,0 | 405,0 | 354,7 | 60,8 | 709,0 | 362,4
SD | 240,7 | 38,4 | 267,9 | 100,1 | 191,9 | 64,8 | 10,6 | 354,4 | 76,8
Після помпінгу на віндсерфінговому симуляторі
M | 554,6 | 310,2 | 589,1 | 345,9 | 381,7 | 334,0 | 51,8 | 907,7 | 415,2
SD | 321,9 | 82,6 | 298,3 | 74,3 | 145,9 | 58,3 | 16,5 | 682,2 | 180,0
Примітки: М – середнє арифметичне; SD – стандартне відхилення
Отримані дані свідчать про те, що майже в кожній із проб виявляється різниця між середніми показниками у стані спокою й після тестового фізичного навантаження. Разом з тим у зв'язку зі значним індивідуальним розкидом досліджуваних показників, цю різницю не можна вважати статистично достовірною. Однак при аналізі індивідуальних показників, що характеризують здатність віндсерфінгістів до підтримки рівноваги, звертає на себе увагу той факт, що у спортсменів, які показали найкращі результати у змаганнях міжнародного рівня, параметри постурограми після фізичного навантаження виявлялися іноді навіть вищими порівняно з початковим станом.
Оцінка координаційних здібностей віндсерфінгістів за показниками коректурної проби (швидкість переробки інформації /S/ і рівень уваги /А/), які визначалися як до (відповідно 1,96±0,31 біт·с-1 та 124,1±79,5 ум. од.), так і після втомливого фізичного навантаження на симуляторі (відповідно 1,68±,025 бит·с-1 та 84,0±30,4 ум. од.), не дозволила встановити статистично значущу різницю між відповідними средньогруповими величинами. Але з восьми випробовуваних у семи під впливом виконаної роботи спостерігалося зниження рівня уваги і у шести – зниження швидкості переробки інформації, тобто стосовно вказаних показників можна констатувати тенденцію їх зниження на тлі м’язової втоми.
Результати тестування в гексогональному тесті, що також характеризують координаційні можливості випробовуваних віндсерфінгістів, відповідно до оцінної шкали зазначеного тесту, у цілому, можна розцінити як середні (12,6 с відповідає 7,3 пунктам), а діапазон їхніх коливань у групі становить від 5,4 до 9,0 пунктів.
Про прояв гнучкості віндсерфінгістів судили за результатами визначення у восьми випробовуваних рухливості в поперековій частині хребта (тест “Hip/Trunk”), оскільки саме на цю область припадає значна частка фізичного навантаження під час помпінгу. У відповідності до оцінної шкали отримані середні дані (38,7±4,5 см) дозволяють розцінювати средньогруповий показник гнучкості в даному тесті як середній зі значними індивідуальними коливаннями.
У розділі представлені показники, що відображують рівень спортивної майстерності кваліфікованих віндсерфінгістів у взаємозв'язку з їх віковими й соматичними параметрами. Найбільш тісний ступінь такого взаємозв'язку виявився зі спортивним стажем і віком спортсменів (відповідно, r=0,89 і 0,99; p<0,05). Звертають на себе увагу й високі значення коефіцієнтів кореляції між ранговою оцінкою й такими соматичними параметрами, як вміст води в організмі (TBW) (r=0,79; p<0,05), індекс маси тіла (BMI), довжина тіла й знежирена маса тіла (FFM) (відповідно, r=0,71; 0,71 і 0,62; p>0,05). Таким чином, стає очевидним той факт, що такі параметри, як довжина тіла і його соматичні компоненти (TBW, BMI і FFM) можуть відігравати певну роль у досягненні віндсерфінгістами високих спортивних результатів. Аналіз взаємозв'язку рангової оцінки рівня спортивної майстерності провідних польських віндсерфінгістів з показниками їхньої аеробної продуктивності дозволив установити високі значення коефіцієнтів кореляції показників зазначених факторів підготовленості. Так, установлений достовірний зв'язок рангової оцінки рівня спортивної майстерності з показником абсолютного споживання О2, О2 пульсу (VO2/ЧСС) з показником абсолютної потужності роботи при тестуванні як на велоергометрі, так і на віндсерфінговому симуляторі, причому як при роботі на тлі ЧСС=170 уд?хв-1, так і при роботі до відмови. В останньому випадку значення коефіцієнтів кореляції виявилися трохи вищими порівняно з їхніми значеннями при фізичному навантаженні з ЧСС=170 уд?хв-1, і склали при велоергометричному тестуванні r=0,96, а при тестуванні на симуляторі r=0,93, тоді як при роботі на рівні ЧСС=170 уд?хв-1 - відповідно r=0,88 і 0,83. Отже, більш високі значення коефіцієнтів кореляції при роботі до відмови при тестуванні на обох типах ергометрів трохи більшою мірою відбивають взаємозв'язок зазначених параметрів з рівнем спортивної майстерності віндсерфінгістів порівняно з роботою на умовному рівні межі анаеробного обміну. Аналіз наведених даних дає підставу розглядати показник абсолютного споживання О2 як при роботі на тлі ЧСС=170 уд·хв-1, так і при роботі до відмови в умовах використання обох способів ергометричного тестування як основного параметра при оцінці аеробних можливостей віндсерфінгістів. Аналіз взаємозв’язків показників анаеробної продуктивності віндсерфінгістів з ранговою оцінкою рівня їх спортивної майстерності показав, що значення кореляційних коефіцієнтів для таких параметрів, як абсолютні та відносні максимальна і середня потужність, а також сумарний об’єм виконаної за 30 с роботи знаходяться в діапазоні від -0,45 до -0,56 (p>0,05). Невисокі значення вказаних коефіцієнтів та рівні їх статистичної значущості не дозволяють стверджувати про суттєвість взаємозв’язків, які досліджуються, а вказують лише на тенденцію передбачення їх виявлення. Між іншим, слід звернути увагу на те, що значення коефіцієнтів представлені з негативним знаком. І якщо така тенденція і існує, то це вказувало б на те, що чим вище спортивна майстерність віндсерфінгіста, тим нижчий у нього рівень потужнісних параметрів анаеробної продуктивності. Пояснення цього факту може полягати у прояві закономірностей взаємодії між фізичними якостями, зокрема, між витривалістю та швидкісними, силовими можливостями, а також енергетичними системами організму, які забезпечують їх реалізацію. Оскільки віндсерфінг висуває набагато вищі вимоги до аеробної витривалості (De Vito G. et al, 1997), то її більш високий рівень розвитку, очевидно, компенсує рівень виявлення анаеробних можливостей. Значення коефіцієнтів кореляції, які характеризують ступінь взаємодії між ранговою оцінкою майстерності спортсменів та часовими параметрами анаеробної продуктивності (tснW, tдосW и tудW), виявилися ще нижчими порівняно з попередніми показниками (відповідно r=-0,26; -0,28 и 0,09; p>0,05), що не дозволяє передбачати можливість існування такого взаємозв’язку. Кореляційний взаємозв’язок рейтингової оцінки рівня спортивної майстерності віндсерфінгістів з параметрами їхніх силових можливостей досліджений нами відповідно до результатів, отриманих в ході проведення описаних вище трьох видів тестувань: у тестах MTSF, при визначенні максимальної сили m.m. brahii у статичних умовах за допомогою вимірювального пристрою “Ergo Tester”, а також при визначенні середньої динамічної сили, докладеної до бому віндсерфінгового симулятора у 30-секундному максимальному тесті. Отримані дані свідчать про високий ступінь взаємозв'язку між рейтинговою оцінкою спортсменів і вираженими в пунктах MTSF оцінними параметрами при підтягуванні на поперечині як до, так і після виконання ступінчатозростаючого за потужністю помпінгу на віндсерфінговому симуляторі (відповідно =0,74 і 0,81; p<0,05).
Значення кореляційних коефіцієнтів для показників кистьової динамометрії правої та лівої рук виявилися статистично несуттєвими (p>0,05) і склали відповідно до фізичного навантаження на симуляторі 0,54 і 0,09, а після нього - 0,58 і 0,53.
Високий ступінь взаємозв'язку рангової оцінки із силовим показником у тесті “підтягування на поперечині”, а також зниження цього показника під впливом фізичного навантаження свідчить про розвиток стомлення в м'язових групах, що забезпечують виконання даної вправи. Аналогічний висновок не можна зробити відносно скорочувальної активності м'язів кистей обох рук, оскільки після фізичного навантаження на симуляторі, яке призвело до розвитку стомлення, їх середньогрупові показники практично не змінилися. Отже, при оцінці силових можливостей віндсерфінгістів, визначених за показниками тестів MTSF, можна орієнтуватися на результати в тесті “підтягування на поперечині”, тоді як показники кистьової динамометрії не є інформативними.
Результати кореляційного аналізу виявили високий ступінь взаємозв'язку між рейтинговою оцінкою рівня спортивної майстерності віндсерфінгістів з показниками їхньої силової витривалості, які визначалися за динамічними і силовими параметрами, що характеризує роботу з бомом при тестуванні на віндсерфінговому симуляторі. Цей взаємозв'язок виявився вищим у випробовуваних, у яких докладене до бому зусилля (r=0,83), частота помпінгу (r=0,93) і особливо імпульс сили (r=0,94) були вищими порівняно з менш підготовленими спортсменами. Отже, тестування силових параметрів у специфічних для даного виду спорту умовах здатне об'єктивно відображувати силові можливості віндсерфінгістів.
Кореляційний
