КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЯКИМОВА СВІТЛАНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 343. 97 (812.5)

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

(за матеріалами УМВСУ на Львівській залізниці)

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ (МВС України)

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор

Костицький Михайло Васильович,

Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Глушков Валерій Олександрович,

Академія управління МВС України, перший проректор

кандидат юридичних наук, доцент

Савченко Андрій Володимирович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

доцент кафедри кримінального права

Провідна установа Інститут держави і права імені В.М. Корецького
НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою (м. Київ)

Захист відбудеться “28” березня 2007 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1)

Автореферат розісланий “01” лютого 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В нових соціально-економічних і політичних умовах, які склались в Україні, посилився негативний вплив корисливих злочинів на функціонування та розвиток залізничного транспорту, як однієї з базових галузей національної економіки. Реалії сьогодення засвідчують, що практика виявилась не готовою протидіяти даному різновиду корисливих злочинів, які набули не лише значного поширення, але й нової якості. Корисливі злочини на залізничному транспорті зазнали суттєвої трансформації, проте наукові праці відображають традиційні аспекти, пов’язані з корисливими посяганнями на вантажі (В. Б. Вишня, М. В. Ковалів, О. В. Матіцин, М. В. Юрін) чи майно пасажирів (Л. Ф. Дадерко, М. І. Гетман, Ю. В. Степаненко, О. О. Юхно).

У дисертаційному дослідженні також використовувались праці щодо корисливих злочинів і, зокрема “Особа корисливого злочинця” (Ю. М. Антонян, В. П. Голубєв, Ю. М. Кудряков), “Питання теорії та практики попередження корисливих злочинів” та “Загальнокримінальні корисливі злочини: кримінологічна характеристика” (С. О. Єлісєєв), “Корисливі посягання на особисту власність” (В. І. Літвінов), “Корислива злочинна діяльність” (А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський), “Проблеми попередження та профілактики корисливої злочинності” (А. А. Тайбаков), “Користь. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми” (М. Г. Міненок, Д. М. Міненок). Окрім цього, корисливі злочини на залізничному транспорті вивчались із урахуванням теоретичного доробку таких відомих вітчизняних і зарубіжних вчених як Г. А. Аванесов, Б. С. Волков, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. І. Долгова, О. Г. Кальман, М. В. Костицький, Н. Ф. Кузнєцова, В. Н. Кудрявцев, В. В. Лунєєв, М. І. Мельник, В. І. Шакун, М. Шнайдер, Дж. Ф. Шеллі та ін.

Актуальність теми дисертації також визначається необхідністю створення належного теоретичного підґрунтя для оновлення й удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності транспортної міліції щодо попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті. Таким чином, проблема попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті потребує сучасного комплексного розроблення й, зокрема в кримінології.

Те, що дане дослідження в певній мірі проведено на прикладі однієї з регіональних залізниць не зменшує його науково-практичного значення: по-перше, за висновками МВС України всі види корисливих злочинів є характерними для всіх без винятку залізниць України; по-друге, Львівська залізниця є однією з найголовніших транзитних магістралей держави; по-третє, використання матеріалів УМВСУ на Львівській залізниці, здебільшого, зумовлено потребою в статистичних даних задля ретельнішого вивчення корисливих злочинів та осіб, які їх вчинили на залізничному транспорті; по-четверте, незважаючи на посилання на матеріали УМВСУ на Львівській залізниці, дисертантом також було взято до уваги досвід боротьби з корисливими злочинами на інших залізницях України, а також залізницях інших розвинених транспортних держав.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до Закону України від 07.02.02 р. “Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках”; “Програми боротьби з правопорушеннями на транспорті на 2004-2006 роки”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.03 р. № 2029; “Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки”, схваленої розпорядженням Кабінету України. Тема дослідження відповідає тематиці фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2005 рр. (п. 2.4.9 Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 р. № 4км/2 та п. 1.1.2 Наказу МВС України від 3 вересня 2002 р. № 653). Тема дисертації схвалена на засіданні Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України. Проведення даного дослідження включене до планів науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб визначити специфіку корисливих злочинів на залізничному транспорті та розробити рекомендації щодо вдосконалення сучасної практики їх попередження.

Для досягнення мети були поставлені та вирішувались наступні завдання:–

з’ясувати вплив діяльності залізничного транспорту на суспільні відносини;–

провести комплексний аналіз понятійного апарату та термінології щодо корисливих злочинів на залізничному транспорті;–

встановити їх негативні соціальні наслідки;–

здійснити кримінологічну характеристику корисливих злочинів на залізничному транспорті й осіб, які їх вчинили;–

розробити кримінологічну класифікацію корисливих злочинів на залізничному транспорті, яка буде задовольняти потреби практики їх попередження;–

виявити й систематизувати детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті;–

дослідити історичний досвід, оцінити сучасну практику попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті та сформулювати рекомендації щодо її вдосконалення;–

визначити напрями та заходи спеціально-кримінологічного попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із вчиненням корисливих злочинів на залізничному транспорті.

Предмет дослідження становить поняття та кримінологічна характеристика корисливих злочинів на залізничному транспорті й осіб, які їх вчинили, а також кримінологічні проблеми, пов’язані з попередженням корисливих злочинів у специфічних умовах діяльності залізничного транспорту.

Методи дослідження. Методологія дослідження базується на використанні діалектико-матеріалістичного вчення. В роботі використовувались як загальнонаукові, так і конкретно-соціологічні методи пізнання й, зокрема: порівняльний – дозволив виявити специфіку корисливих злочинів на залізничному транспорті, з’ясувати найбільш характерні ознаки для осіб, які вчинили різні види корисливих злочинів на залізничному транспорті (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); історичний – дозволив дослідити проблему корисливих злочинів на залізничному транспорті в її історичному розвитку, провести ретроспективний аналіз кримінального законодавства України (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3); системно-структурний – дозволив розглянути корисливі злочини на залізничному транспорті у їх взаємозв’язку, а також сприяв розробці класифікації та комплексу заходів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті (підрозділи 2.1, 3.1, 3.2); статистичний – використовувався для надання цифрової характеристики корисливим злочинам й особам, які їх вчинили на залізничному транспорті (підрозділи 2.1, 2.2); вивчення документів, опитування та спостереження – дозволив з’ясувати галузеві детермінанти корисливих злочинів, виявити недоліки в діяльності ОВСТ щодо попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті та намітити шляхи щодо її вдосконалення (підрозділи 1.3, 2.3, 3.2, 3.3). За допомогою логіко-семантичного аналізу з’ясовано сутність неоднозначних понять (підрозділи 1.2, 3.1).

Нормативною базою роботи є чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, накази, вказівки щодо забезпечення правопорядку на залізничному транспорті.

Емпіричну основу дослідження склали результати анкетування співробітників органів внутрішніх справ на транспорті (надалі – ОВСТ) – 301 особа; документи первинного обліку (558 статистичних карток на злочини щодо крадіжок вантажів і 497 – щодо крадіжок у пасажирів, а також 445 – на осіб, які вчинили крадіжки вантажів і 298 – на осіб, які вчинили крадіжки в пасажирів); Експрес-інформація про стан злочинності на території України Департаменту інформаційних технологій МВС України; статистичні звіти УМВСУ на Львівській залізниці за 1999-2005 роки. Окрім цього, в роботі були використані інші аналітичні матеріали щодо корисливих злочинів на залізницях України, а також особистий практичний досвід проходження служби в підрозділах транспортної міліції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вони стосуються комплексного дослідження корисливих злочинів на залізничному транспорті України. В роботі сформульовано низку теоретико-прикладних положень й, зокрема:

вперше:

запропоновано визначення корисливих злочинів на залізничному транспорті у так званому “вузькому” значенні як злочинів, що порушують транспортні правовідносини та вчиняються з мотивів набуття матеріальних переваг;

розроблено кримінологічну класифікацію корисливих злочинів, яка враховує їх специфіку на залізничному транспорті;

аргументовано доцільність гармонізації пріоритетних напрямів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті з пріоритетами в діяльності залізничного транспорту як специфічної галузі національної економіки;

запропоновано низку якісних показників ефективності заходів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті в умовах реформування діяльності ОВС: а) результати вивчення громадської думки споживачів транспортних послуг щодо правопорядку на залізничному транспорті; б) число розшуканих вантажів з числа викрадених на залізничному транспорті; в) питома вага корисливих злочинів на залізничному транспорті вчинення яких не допущено на стадіях готування чи замаху; г) питома вага працівників залізниці, які вчинили корисливі злочини, з числа всіх працюючих на залізничному транспорті; ґ) питома вага працівників залізниці серед виявлених корисливих злочинців на залізничному транспорті;

удосконалено:

формулювання диспозиції статті 277 КК України, що буде виключати неоднозначність її тлумачення;

положення статті 9 (повноваження Міністерства транспорту у взаємовідносинах з новоствореною Державною спеціальною службою транспорту) Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту” шляхом доповнення посиланням на обов’язковість взаємодії з правоохоронними органами на транспорті;

вимоги вказівки Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ та податкової міліції України від 02.06.04 р. № 12-157 окв щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки, в частині визначення переліку злочинів, вчинених у паливно-енергетичному комплексі як одному з пріоритетних напрямів діяльності правоохоронних органів й, зокрема ОВСТ;

отримали подальшого розвитку:

кримінологічна характеристика, в зв’язку із проведеним порівняльним аналізом корисливих злочинів й осіб, які їх вчинили на залізничному транспорті;

рекомендації щодо вдосконалення попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті з огляду на історичний досвід і сучасну практику;

положення щодо негативних соціальних наслідків корисливих злочинів на залізничному транспорті з огляду на його специфіку, як однієї з базових галузей економіки України;

теоретичні положення про зв’язок віктимності з особливостями діяльності пасажирського залізничного транспорту, що сприяло узагальненню рекомендацій щодо удосконалення віктимологічної профілактики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в дослідженні рекомендації використані, зокрема: у правотворчості – для удосконалення чинного кримінального законодавства (довідка Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 06-19/14-1152 від 08.09.04 р.); в практичній діяльності ОВСТ – для удосконалення практики попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті (довідка Лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті № 2/1/3712 від 21.09.06 р.); в навчальному процесі – при викладанні курсів з кримінології та профілактики, у тому числі в рамках підготовки кандидатів на службу в ОВСТ (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес у Львівському державному університеті внутрішніх справ від 14.06.06 р.); в науково-дослідній сфері – одержані результати слугуватимуть теоретичним підґрунтям для подальшого розроблення проблематики корисливих злочинів.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (Івано-Франківськ, 2002 р.), “Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (Івано-Франківськ, 2002 р.), “Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх” (Львів, 2002 р.), “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ в боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2002 р.), “Правова статистика: проблеми теорії і практики” (Хмельницький, 2003 р.), “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”(Львів, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в одинадцяти публікаціях, з яких п’ять статей, надрукованих у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку літератури (289 найменувань) та 8 додатків (48 сторінок). Загальний обсяг дисертації – 267 сторінок, її основний зміст – 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значимість одержаних результатів, апробація результатів та публікації.

Розділ 1. “Вплив діяльності залізничного транспорту на суспільні відносини” складається з трьох підрозділів і присвячений кримінологічному вивченню специфічного середовища, пов’язаного з діяльністю залізничного транспорту, та проводиться не в загальному, а у зв’язку із вчиненням корисливих злочинів на його об’єктах.

У підрозділі 1.1. “Соціальні наслідки діяльності залізничного транспорту та пріоритети його розвитку на етапі утвердження України як транзитної держави” розглянуто генезис соціальних наслідків діяльності залізничного транспорту з часу прокладання перших колій і до сьогодення. Такий підхід дозволив узагальнити, що залізничний транспорт прискорив перехід до індустріального суспільства, а на сучасному етапі – постіндустріального суспільства, яке, зокрема характеризується зростанням масштабів міжнародної торгівлі, розширенням можливостей переміщення людей і товарів по всьому світу. Разом з тим з’являються нові способи протиправного використання залізничного транспорту.

З розвитком суспільних відносин виникають не лише нові додаткові напрями діяльності на залізничному транспорті, які безпосередньо не пов’язані з перевезенням пасажирів і вантажів, але й нові види корисливої злочинної поведінки. З подальшим удосконаленням суспільних відносин відповідного удосконалення потребує і сама діяльність залізничного транспорту пріоритетами розвитку якого, в особливості, стають нарощення транзитного потенціалу, підвищення рівня безпеки, покращення якості транспортних послуг, розвиток інформаційних технологій та удосконалення нормативно-правового й організаційного регулювання.

У підрозділі 1.2. “Загальна характеристика корисливих злочинів на залізничному транспорті” розроблено визначення корисливих злочинів на залізничному транспорті, як таких, що з мотивів набуття матеріальних переваг вчиняються в поїздах, на вокзалах, станціях, підприємствах залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, які забезпечують діяльність і розвиток залізничного транспорту та входять до його складу.

Проведено розмежування понять: “корисливі злочини”, “майнові злочини”, “економічні злочини”. Зокрема, зауважено, що злочини, які в офіційній статистиці ОВС враховуються як економічні, не завжди вчиняються з корисливих мотивів, а отже, відносяться до корисливих.

Кримінологічний підхід до оцінки шкоди, що завдається суспільним відносинам внаслідок вчинення злочинів, сприяв з’ясуванню специфічних негативних наслідків корисливих злочинів на залізничному транспорті, які пов’язані з порушенням транспортних правовідносин, посяганням на безпеку руху й експлуатацію залізничного транспорту, визначаються значимістю залізничного транспорту для економічного розвитку України.

У підрозділі 1.3. “Історичний досвід боротьби з корисливими злочинами на залізничному транспорті” з’ясовано, що специфіка діяльності залізничного транспорту зумовила потребу в створенні спеціального інституту забезпечення правопорядку на залізничному транспорті – транспортної міліції діяльність якої на даному етапі потребує суттєвого вдосконалення та, зокрема з урахуванням кращих традицій історичного досвіду. В зв’язку з цим аналізуються: нормативно-правові акти, які регламентували діяльність транспортної міліції щодо недопущення порушень законності в різні історичні періоди; форми взаємодії з залізничниками, споживачами транспортних послуг, жителями залізничних районів; заходи боротьби зі злочинами проти власності на об’єктах залізничного транспорту т. ін. Узагальнено, що окремі з них і дотепер не втрачають своєї актуальності (спеціалізація громадських формувань на транспорті, роз’яснення підвищеного ступеня суспільної небезпеки крадіжок засобів безпеки руху, відміна зупинок поїздів на найбільш криміногенних дільницях, максимальне наближення до залізничних станцій міліцейських постів у населених пунктах, створення координаційного органу профілактики протиправної поведінки на транспорті т. ін.).

Розділ 2. “Кримінологічний аналіз корисливих злочинів на залізничному транспорті ” складається з трьох підрозділів і присвячений кримінологічному дослідженню корисливих злочинів на залізничному транспорті, осіб, які їх вчинили, а також визначенню комплексу детермінант корисливих злочинів на залізничному транспорті.

У підрозділі 2.1. “Кримінологічна характеристика корисливих злочинів на залізничному транспорті” констатується, що злочини, які вчиняються з корисливих мотивів, відносяться до найпоширеніших на залізничному транспорті (94,3% респондентів). Дослідження офіційних даних кримінально-правової статистики на територіальному, галузевому та галузево-регіональному рівнях узагальнення сприяло виявленню й узагальненню низки специфічних ознак корисливих злочинів на залізничному транспорті серед яких, зокрема: а) більша питома вага діянь, передбачених ст. 307 КК України, які невід’ємно пов’язані з наркобізнесом; б) менша частка економічних злочинів, виявлених у пріоритетних напрямах; в) більша питома вага хабарництв; г) у структурі злочинів у сфері господарської діяльності більшість (наприклад, на Львівській залізниці – 77,1%) складають порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом; придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, цінних паперів; незаконне транспортування з метою збуту або збут підакцизних товарів; ґ) ядро крадіжок формують крадіжки речей у пасажирів, вантажів, засобів безпеки руху поїздів, розукомплектування рухомого складу. Їх наявність пояснюється особливою роллю залізничного транспорту в забезпеченні економічних зв’язків, організацією процесу переміщення людей і матеріальних цінностей в умовах лібералізації економіки, специфікою діяльності залізниці як суб’єкта господарювання.

Разом з тим виявлено спільні та відмінні ознаки для різних видів корисливих злочинів на залізничному транспорті. Зокрема, з’ясовано, що крадіжки вантажів вирізняються груповим характером злочинної діяльності та латентністю, що особливо притаманно злочинам до яких причетні залізничники. Крадіжки у пасажирів характеризуються вчиненням злочинів у стані сп’яніння (33,9%) й особами, які раніше вчиняли злочини (30,6%). У структурі злочинів, вчинених у поїздах, які прямують закордон, курортні зони, мегаполіси, крадіжки можуть становити до 70,0 %.

Розглядаючи численні класифікації корисливих злочинів, вказано на їх загальний характер, що не сприяє подальшому науковому розвитку знань про особливості корисливих злочинів на залізничному транспорті. В зв’язку з цим пропонується авторська кримінологічна класифікація: корисливі злочини, пов’язані з пасажирськими перевезеннями, які вчиняються з приводу протиправного використання пасажирського залізничного транспорту, його транспортних процесів або протиправного заволодіння майном пасажира; корисливі злочини, пов’язані з вантажними перевезеннями, які вчиняються з приводу протиправного заволодіння вантажем або використання перевізних технологій як джерела одержання незаконних доходів; корисливі злочини, пов’язані з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту – це, як правило, крадіжки засобів безпеки руху, розукомплектування рухомого складу,
а також корисливі злочини, пов’язані з порушенням законодавства щодо заготівлі металевого брухту, що стимулюють вчинення на залізниці даних корисливих злочинів проти власності, які додатково посягають на безпеку руху й експлуатацію залізничного транспорту; корисливі злочини, які вчиняються в допоміжних напрямках діяльності залізниці, що безпосередньо не пов’язані з перевезенням пасажирів і вантажів; “інші корисливі злочини”, які відносяться до так званих “транспортних” виключно за ознакою “місце вчинення”.

У підрозділі 2.2. “Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили корисливі злочини на залізничному транспорті” розкривається шляхом аналізу їх соціально-демографічних, кримінально-правових, морально-психологічних ознак й особливостей, інших характеристик. Зокрема, серед крадіїв, які на момент вчинення злочину на залізничному транспорті навчались у закладах освіти,
80,0% – школярі. Проте ОВСТ профілактичну роботу, в основному, проводять з учнями профтехучилищ, що може свідчити про недостатнє використання кримінологічної інформації. За результатами анкетування встановлено, що крадії засобів безпеки руху й експлуатації на залізничного транспорту об’єднуються в злочинні групи за принципом “дружби” (65,7%), спільним місцем навчання (26,5%), проживання (23,5%) і навіть за родинними зв’язками (3,9%). Це вказує на важливість проведення спільних заходів профілактики територіальними та транспортними ОВС. До того ж такі злочинці зневажливо ставляться до норм права, моралі, суспільних інтересів, адже переважно не замислювались над можливими негативними наслідками своїх протиправних дій (74,3% респондентів), хоча й усвідомлювали їх характер у зоні підвищеної небезпеки.

З’ясовано характерні ознаки осіб, які на залізничному транспорті вчинили різні види корисливих злочинів. Зокрема, серед осіб, які залучені до наркобізнесу, порівняно з тими, які проводили некорисливі операції з наркотичними засобами, спостерігається більша частка жінок, що, передусім, пояснюється характером незаконних операцій з наркотичними засобами, які мають місце на об’єктах залізничного транспорту, а також моральним і матеріальним неблагополуччям у сімейному середовищі.

Аналізуючи корисливих злочинців за родом занять, вказано на підвищену небезпеку злочинців з числа працівників залізниці, які володіють специфічними знаннями та навиками, особливо у сфері вантажних перевезень, і при цьому порушують транспортно-правові норми.

У підрозділі 2.3. “Детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті”, спираючись на концепцію діалектичного детермінізму проаналізовано різні підходи у зарубіжній, радянській та сучасній українській кримінології щодо впливу численних явищ і процесів на корисливі злочини. Відзначається, що крайня поляризація багатих і бідних, зниження можливостей вертикальної мобільності, виключення маси населення з активного суспільного життя внаслідок депрофесіоналізації, декваліфікації, маргіналізації, безробіття створює істотну соціальну базу корисливих злочинів на даному етапі розвитку українського суспільства та породжує користь як соціально-психологічне явище. Узагальнюється, що детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті з однієї сторони – відображають детермінанти корисливих злочинів у цілому в нашій державі на сучасному етапі її розвитку; а з іншої – специфічні, які розглядаються в площині галузевих особливостей перевізної діяльності залізничного транспорту (недоліки в організації пасажирських і вантажних перевезень, низький рівень трудової дисципліни суб’єктів транспортних правовідносин, віктимна поведінка на об’єктах залізничного транспорту, недоліки в діяльності ОВСТ і воєнізованої охорони залізниці, недосконалість транспортного законодавства та практики його застосування, низький технічний стан об’єктів залізниці, слабкий комп’ютерний супровід перевізних операцій, невідповідність складної та розгалуженої “неринкової” структури галузі реальним потребам у перевезеннях т. ін.).

Розділ 3. “Попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті” складається з трьох підрозділів у яких, відповідно до положень кримінологічної теорії попередження злочинів, розглядаються загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті, а також проблемні питання, пов’язані з реалізацією індивідуальної профілактики корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті.

У підрозділі 3.1. “Загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті” досліджено загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті як такі, що гармонізують й оздоровлюють суспільство в цілому та правовідносини на залізничному транспорті зокрема. Визначено їх перелік у найважливіших сферах життєдіяльності українського суспільства серед яких, передусім, соціальна, економічна, політична, а також сфера діяльності залізничного транспорту.
В зв’язку з цим вказано на доцільність розвивати ринок праці, збільшити доходи від трудової діяльності, сприяти працевлаштуванню неконкурентоздатних на ринку праці верств населення, посилити мотивацію до продуктивної праці, стабілізувати економічну та податкову політику, виховувати культуру багатства, негативне відношення в суспільстві до ухилення від сплати податків, впорядкувати та конкретизувати функції міністерств і відомств, формувати довіру населення до державної економічної політики, підвищити рівень інформатизації транспортного процесу й інформативної взаємодії, сертифікувати якість продукції транспорту, зорієнтувати політику на залізничному транспорті не лише на швидкість доставки пасажирів і вантажів, але й на безпеку руху, збереженість матеріальних цінностей при перевезеннях, покращити інвестиційний клімат галузі, посилити адаптацію діяльності залізничного транспорту до ринкових умов, господарського законодавства України та директив Європейського Союзу, вдосконалити взаємозв’язок між транспортними, виробничими, торговельними та митними технологіями т. ін.).

У підрозділі 3.2. “Спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті” визначено комплекс спеціально-кримінологічних заходів попередження щодо корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими та вантажними перевезеннями, безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту, корисливих злочинів у допоміжних напрямах організаційно-господарської діяльності на залізничному транспорті,
а також інших корисливих злочинів, що вчиняються на його об’єктах.

Узагальнюється, що спеціально-кримінологічне попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими та вантажними перевезеннями, безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту має розглядатись в якості пріоритетних напрямів.

Зокрема, розглядаючи спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими перевезеннями, вказано на доцільність обмежити продаж спиртних напоїв на станціях і в поїздах; більшу увагу приділяти соціальній рекламі на залізничному транспорті, що пропагує правила поведінки на його об’єктах, сприяє наведенню партнерських відносинам між транспортною міліцією та пасажирами; проводити тендери щодо технологічної модернізації поїздів не лише з огляду на комфортність, але й збереженість майна під час поїздки; підвищити щільність нарядів супроводу пасажирських поїздів шляхом активнішого залучення працівників поїзних бригад та спеціальних громадських формувань на залізничному транспорті, забезпечивши належну правову основу для такої діяльності.

В контексті спеціально-кримінологічних заходів попередження корисливих злочинів, пов’язаних з вантажними перевезеннями, важлива роль відводиться заходам удосконалення діяльності відділу по боротьбі зі злочинними посяганнями на вантажі (надалі – ВБЗПВ), зорієнтувавши її не лише на розкриття злочинних посягань на вантажі, але й недопущення їх вчинення на стадіях готування чи замаху, розшук викрадених вантажів. Для цього створити оперативні групи розшуку вантажів, відповідну аналітичну інформаційно-пошукову систему, узгодивши порядок обміну такою інформацією між ОВС на різних залізницях і видах транспорту. Для удосконалення обліку корисливих злочинів, пов’язаних зі злочинними посяганнями на вантажі, в якості одного з пріоритетних напрямів виявлення для ОВСТ, пропонується в їх числі враховувати не лише відповідні загальнокримінальні злочини проти власності “по лінії ВБЗПВ”, як це відбувається на практиці, але й економічні злочини “по лінії ДСБЕЗ”, які супроводжують завчасно сплановані злочинні посягання на вантажі, що сприятиме об’єктивному відображенню сучасної корисливої злочинної діяльності в сфері вантажних перевезень і застосуванню узгоджених запобіжних заходів ВБЗПВ і ДСБЕЗ. Окрім цього, до переліку злочинів у паливно-енергетичному комплексі, який визначено спільною вказівкою Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ та податкової міліції України від 2.06.04 р. № 12-157 окв щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки, включити “злочини, вчинені на транспорті, який забезпечує перевезення паливно-мастильних матеріалів”, а не лише ті, які вчинені на трубопровідному транспорті, що забезпечить комплексний підхід до боротьби з корисливими злочинами в паливно-енергетичному комплексі на етапі транспортування паливно-мастильних матеріалів.

Спеціально-кримінологічне попередження корисливих злочинів, пов’язаних з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту, передусім, включає заходи технічного, правового, виховного й організаційного характеру щодо унеможливлення крадіжок засобів безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту з його об’єктів, а також їх подальшого збуту чи придбання заради наживи в пунктах прийому металобрухту. Враховуючи те, що важлива роль у пізнанні суспільної небезпеки протиправної поведінки відводиться нормам кримінального права, пропонується удосконалити диспозицію ст. 277 КК України, що буде виключати неоднозначність її тлумачення та покращить правозастосування щодо крадіжок засобів безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту. Аргументується потреба доповнити статтю 9 Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту” (повноваження Міністерства транспорту у взаємовідносинах з Державною спеціальною службою транспорту) посиланням на обов’язковість взаємодії з правоохоронними органами на транспорті.

У підрозділі 3.3. “Індивідуальна профілактика корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті” досліджується індивідуальна профілактика корисливих злочинів на залізничному транспорті як цілеспрямована, з урахуванням психолого-педагогічних вимог діяльність, що проводиться ОВСТ з метою блокування негативних якостей, які сприяють корисливій мотивації злочинної поведінки та недопущення її реалізації на об’єктах залізничного транспорту.

За результатами дослідження встановлено, що індивідуальна профілактика є недостатньо ефективною на залізничному транспорті, здійснюється ОВСТ не систематично, що значною мірою пов’язано з галузевим принципом їх діяльності. З огляду на це уточнено об’єкти індивідуально-профілактичного впливу та визначено заходи, які мають на меті активізувати даний напрям діяльності ОВСТ (забезпечити систематичне одержання від територіальних ОВС інформації про осіб, які виявляють готовність до вчинення корисливих злочинів й особливо з числа осіб, які проживають поблизу об’єктів залізничного транспорту; створити в ОВСТ банк даних щодо залізничників, які допускають порушення нормативних приписів, звільнені з роботи у зв’язку з недобросовісним виконанням професійних обов’язків; зміцнити оперативні позиції ОВСТ серед працівників залізниці, споживачів транспортних послуг, жителів “залізничних районів” т. ін).

На підставі теоретичних узагальнень й експертного опитування з’ясовано зв’язок між специфікою діяльності пасажирського залізничного транспорту та ситуативно, особистою й рольовою віктимністю. З огляду на це сформульовано рекомендації щодо вдосконалення віктимологічного напрямку профілактики корисливих злочинів: а) уточнити тактичні схеми індивідуально-профілактичного впливу ОВСТ з урахуванням типових варіантів віктимної поведінки пасажира (стан сп’яніння; особиста дезорганізація; схильність до легкої наживи; легковажних знайомств і вживання спиртних напоїв з випадковими особами);
б) створити фонд допомоги пасажирам-жертвам корисливих злочинів; в) в ОВСТ створити інформаційно-аналітичний банк даних щодо жертв корисливих злочинів на об’єктах пасажирського залізничного транспорту; г) проводити тренінги з реалізованими жертвами щодо упорядкування їх подальшої поведінки в незвичних умовах функціонування пасажирського залізничного транспорту; ґ) на перспективу розглянути можливість надання ОВСТ такої транспортної послуги як персональний супровід пасажира в окремих напрямах швидкісного руху поїздів.

ВИСНОВКИ

У висновках авторка сформулювала основні результати проведеного дослідження, які мають теоретико-прикладне значення й, зокрема:

1) з розвитком суспільних відносин на залізничному транспорті виникають не лише нові напрями господарської діяльності, але й нові види корисливої злочинної поведінки;

2) з огляду на положення транспортного законодавства корисливі злочини на залізничному транспорті визначено, як такі, що з мотивів набуття матеріальних переваг вчиняються в поїздах, на вокзалах, станціях, підприємствах залізничного транспорту, інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, які забезпечують діяльність і розвиток залізничного транспорту та входять до його складу;

3) встановлено специфічні негативні соціальні наслідки корисливих злочинів на залізничному транспорті (деструктивно впливають на функціонування та розвиток єдиної транспортної системи України; уповільнюють темпи її утвердження як транзитної держави на світовому ринку транспортних послуг; можуть посягати на безпеку руху й експлуатацію залізничного транспорту, спричиняти численні “нейтральні” жертви корисливих злочинів, завдаючи не лише матеріальної, але й фізичної й екологічної шкоди; порушувати транспортні правовідносини і наносити економічну шкоду, що суттєво перевищує прямі матеріальні збитки);

4) розроблено кримінологічну класифікацію корисливих злочинів на залізничному транспорті: корисливі злочини, пов’язані з пасажирськими перевезеннями; корисливі злочини, пов’язані з вантажними перевезеннями; корисливі злочини, пов’язані з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту; корисливі злочини економічної спрямованості в допоміжних напрямках діяльності залізниці; інші корисливі злочини, що вчиняються на об’єктах залізничного транспорту, які в силу своєї специфіки додатково використовуються не за прямим призначенням і можуть зацікавити корисливих злочинців;

5) узагальнено характерні ознаки для осіб, які вчинили різні види корисливих злочинів на залізничному транспорті, а також вказано на підвищену небезпеку економічного злочинця-залізничника у сфері вантажних перевезень, який спеціалізується на вчиненні злочинних посягань на вантажі, що користуються попитом на тіньовому ринку; володіє для цього відповідними знаннями та навиками, що робить його “невловимим” для правоохоронних органів; вчиняє корисливі злочини задля одержання додаткового прибутку, що перевищує офіційні доходи від легальної трудової діяльності на залізничному транспорті; підтримує конспіративний зв'язок з асоціальним середовищем;

6) виявлено галузеві детермінанти корисливих злочинів, які в сучасних умовах найбільш деструктивно впливають на функціонування та розвиток залізничного транспорту: недостатня пристосованість залізничного транспорту до ведення господарства в ринкових умовах; недоліки в організації перевізного процесу; недосконалість нормативно-правової бази та практики застосування транспортного законодавства; невисокий рівень трудової дисципліни суб’єктів транспортних правовідносин; упущення у правовому вихованні на залізничному транспорті; відсутність належної взаємодії між суб’єктами профілактики протиправної корисливої поведінки на залізничному транспорті; недоліки обліку корисливих злочинів на залізничному транспорті, які в певній мірі дезорганізують практику їх попередження й опосередковано впливають на криміналізацію традиційних для залізниці напрямів господарювання;

7) на підставі узагальнень історичного досвіду та існуючої практики попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті сформульовано рекомендації щодо її удосконалення на залізничному транспорті України в сучасних умовах. В зв’язку з цим виявлено доцільність створити координаційний орган профілактики протиправної поведінки на транспорті; посилити галузеву спеціалізацію в системі підготовки співробітників для ОВСТ; пріоритетні напрямки попередження корисливих злочинів ОВСТ привести у відповідність з пріоритетними напрямами у діяльності транспорту; розвивати віктимологічний напрям профілактики корисливих злочинів на пасажирському залізничному транспорті; розробити систему показників оцінювання ефективності заходів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті;

8) попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими та вантажними перевезеннями, безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту визначено в якості пріоритетних напрямів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті;

9) окреслено першочергові заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті, які мають бути спрямовані на удосконалення організаційно-управлінської й економічної діяльності на пасажирському та вантажному залізничному транспорті; усунення недоліків обліку корисливих злочинів; розроблення інформаційно-аналітичного супроводу запобігання корисливим злочинам з урахуванням специфіки пасажирських і вантажних перевезень; підвищення рівня виконавчої дисципліни суб’єктів транспортних правовідносин; правове виховання осіб, які в різній мірі пов’язані з діяльністю залізничного транспорту; а також включати широкий спектр заходів організаційного, правового, виховного, технічного характеру щодо унеможливлення вчинення на об’єктах залізничного транспорту крадіжок засобів безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту, їх збуту чи придбання заради наживи;

10) на підставі теоретичних та емпіричних узагальнень пропонується:

· ст. 9 Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту” (повноваження Міністерства транспорту у взаємовідносинах з новоствореною Державною спеціальною службою транспорту) доповнити посиланням на взаємодію з правоохоронними органами на транспорті та викласти у такій редакції: “... забезпечує здійснення взаємовідносин Державної спеціальної служби транспорту з органами державної влади всіх рівнів, правоохоронними органами на транспорті, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також міжнародне співробітництво; здійснює інші повноваження, встановлені законом”;

· диспозицію ст. 277 КК України викласти у такій редакції:

ч. : “умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації транспорту, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у стан непридатний для безпечної експлуатації…”;

ч. : “ті самі діяння, якщо вони спричинили аварію поїзда, судна, порушили нормальну роботу транспорту, настання інших тяжких наслідків, а також спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди…”;

ч. : “діяння, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей…”;

· у спільній вказівці Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ та податкової міліції України від 02.06.04 р. № 12-157 окв щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки до переліку злочинів, вчинених у паливно-енергетичному комплексі, як одному з пріоритетних напрямів, включити: “злочини, вчинені на транспорті, який забезпечує перевезення паливно-мастильних матеріалів”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Якимова С.В. Становлення, розвиток та функціонування залізничного транспорту як середовища комплексного кримінологічного дослідження // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВСУ. – Львів, 2002. – С. 152-160.

2. Якимова С.В. Кримінологічна класифікація корисливих злочинів на залізничному транспорті України // Науковий Вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. – Львів, 2005.– Вип. 1. – С. 43-54.

3. Якимова С.В. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти крадіжок засобів безпеки руху на залізничному транспорті // Життя і право. – 2005. –
№ 6-7 (18-19). – С. 74-79.

4. Якимова С.В. Спеціально-кримінологічне попередження корисливих економічних злочинів на залізничному транспорті // Життя і право. – 2005. –
№ 5 (17). – С. 74-78.

5. Якимова С.В. Загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. – Львів. – Вип. . – 2005. – С. 49-60.

6. Якимова С.В. Злочини в сфері пасажирських перевезень залізничним транспортом: кримінологічний аспект // Науковий вісник Дніпропетровської юридичної академії МВС. – 2002. – № 3). – С. 145-152.

7. Якимова С.В. Окремі показники ефективності індивідуальної профілактики та попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті // Правова статистика: проблеми теорії і практики: збірник доповідей науково-практичної конференції 29.05.2003. – Хмельницький: ХІРУП, 2003. – С. .

8. Якимова С.В. Актуальні проблеми удосконалення організаційно-правового забезпечення профілактики злочинів на залізничному транспорті // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції 3-4 жовтня 2002 р. – Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. – С. .

9. Якимова С.В. Деякі питання вивчення злочинності на залізничному транспорті // Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки: Матеріали науково-практичної конференції. – Київ: НАВСУ, 2003. – С. .

10. Якимова С.В. Окремі питання удосконалення профілактики злочинів неповнолітніх на залізниці в Західному регіоні України // Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх: Матеріали науково-практичної конференції 22-23 листопада 2002 р. – Львів: ЛІВС при НАВСУ, 2004. – С. .

11. Якимова С.В. Запобігання наркобізнесу організованих злочинних груп на залізничному транспорті // Теоретико-прикладні проблеми протидії організований злочинності та злочинам терористичної спрямованості: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 8-9 квітня 2005 р. – Львів: ЛЮІ МВС України, 2005.– С. .

АНОТАЦІЯ

Якимова С.В. Кримінологічна характеристика та попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті (за матеріалами УМВСУ на Львівській залізниці). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних