НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Задорожнюк Андрій Борисович

УДК 94(477.43)“17-19”:334.71](043.3)

РЕМІСНИЧЕ ТА ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКЕ ВИРОБНИЦТВА
В МІСТАХ І МІСТЕЧКАХ ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ ХХ ст.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ.

07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Кам’янець Подільського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Петров Микола Борисович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Довжук Ігор Володимирович,

Східноукраїнський національний університет імені В.Даля,

завідувач кафедри архівознавства;

кандидат історичних наук, доцент

Соловйова Тетяна Миколаївна,

Переяслав-Хмельницький педагогічний університет

Імені Григорія Сковороди, доцент кафедри загальної історії, методології та методики навчання.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет.

Захист відбудеться “29___”червня________2007 р. о _15.00___ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “_27__”травня___________2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор О.І. Гуржій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глибокі суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, які відбулися в житті українського народу впродовж останніх півтора десятиліть, призвели до посилення в суспільстві інтересу до економічної історії. Для пізнання законів історичного прогресу, конкретних форм їх прояву у різних регіонах України, важливе значення має дослідження промислового розвитку міських поселень.

Проблема розвитку економіки подільських міст кінця XVIII – початку XX ст. є актуальною тому, що саме в той період формувалися підвалини нових виробничих відносин у промисловості. Це був перехідний етап – зміни старої економічної системи і зародження нової на засадах законодавчих норм Російської імперії. Цей синтез старого і нового обумовив самобутність та особливість економічного розвитку подільських міст, де з кінця XVIII і до початку ХХ ст., виробничу сферу міської промисловості регулювали закони Російської імперії та колишні магдебурзькі законоположення.

Необхідність вивчення теми полягає ще й у тому, що при розгляді економічних процесів в Україні досліджуваного періоду склалися стереотипи понять щодо формування, а з другої половини ХІХ ст. і цілковитого витіснення фабрично-заводською промисловістю нижчих форм її організації. На нашу думку, згадані стереотипи вимагають перегляду, а окремі аспекти – ґрунтовного вивчення, оскільки без їхнього знання неможливо створити цілісну картину розвитку українського суспільства та особливостей формування його соціально-економічної структури у пізніші часи. Сьогодні необхідно звільнитися від заідеологізованих концепцій радянської історіографії, показати об’єктивну картину історичних подій і явищ, котрі пов’язані з еволюцією капіталістичного виробництва в містах і містечках.

Локальні дослідження дають можливість простежити: по-перше, загальне і особливе (яке реально проявляться лише окремо) для всієї України; по-друге, сукупна картина промислового розвитку українських міст, яка відзначається значним регіональним різноманіттям, може бути отримана на основі реконструкції всіх її основних фрагментів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі історії України Кам’янець-Подільського державного університету відповідно із науково-дослідною, плановою темою “Ремісниче та фабрично-заводське виробництва в містах і містечках Подільської губернії кінця XVIII – початку ХХ ст.” Тема також пов’язана із науковим напрямом відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, спрямованим на вивчення економічної проблематики (Державний реєстраційний № 010U000284).

Об’єктом дослідження є промисловість міст і містечок Правобережної України кінця XVIII – початку XX ст.

Предметом дослідження є процеси, які відбувалися у промисловості міських поселень Подільської губернії наприкінці XVIII – на початку ХХ ст., розглядаючи їх крізь призму соціально-економічних, етнічних, правових і політичних норм, виявляючи їх вплив на розвиток різних форм промислових закладів в умовах розвитку капіталістичних відносин.

Хронологічні межі охоплюють період від кінця XVIII до початку ХХ ст. Такі часові межі пояснюються перш за все історичними особливостями розвитку регіону. Відліком для нижньої хронологічної межі є входження Поділля до складу Російської імперії після другого поділу Речі Посполитої у 1793 р. Верхня хронологічна межа дослідження пов’язується із періодом завершення промислового перевороту та часом ліквідації цехових установ в Російській імперії протягом 1900-1902 рр.

Територіальні рамки дослідження визначаються межами існування Подільської губернії у складі Російської імперії з кінця XVIII до поч. ХХ ст., як одного із значних регіонів України.

Мета роботи полягає у тому, щоб на основі комплексного та об’єктивного аналізу джерел і досягнень історіографії, всебічно дослідити розвиток ремісничого і фабрично-заводського виробництва міст та містечок Подільської губернії кінця XVIII – початку ХХ ст. Для досягнення поставленої мети автор ставив перед собою такі завдання:

- вивчити історичні умови еволюції міст і містечок, в яких розвивалися ремесла та фабрично-заводські заклади;

- проаналізувати вплив національної структури та соціального складу міського населення на розвиток ремесел і фабрично-заводських підприємств;

- охарактеризувати законодавчу базу, що регулювала і спрямову-вала розвиток ремісничого та фабрично-заводського виробництва;

- дослідити стан міського ремесла і фабрично-заводської промисловості, їх галузеві структури, суспільний поділ праці, генезу капіталістичних відносин в містах і містечках краю;

- з’ясувати співвідношення ремісничого і фабрично-заводського виробництв в містах і містечках регіону.

Методологічною основою слугують принципи історизму (простежуються загальні закономірності у розвитку ремісничого і фабрично-заводського виробництва в містах і містечках) та наукової об’єктивності, що базуються на пріоритеті задокументованих фактів. Для систематизації наявного матеріалу, його опрацювання й аналізу застосовується принцип науковості і системності.

Методи дослідження. У роботі комплексно використано проблемно-хронологічний і аналітико-статистичний методи, а також метод наукової критики історичних джерел. Аналітико-синтетичний метод застосований при вивченні джерел і літератури, здійсненні теоретичних висновків, проблемно-хронологічний – при викладі фактів в хронологічній послідовності, статистичний – при складанні таблиць і обробці цифрових даних. Метод періодизації дозволив виокремити певні хронологічні періоди при вивченні історіографії теми та у дослідженні розвитку ремісничих і фабрично-заводських підприємств. Застосування методу систематизації та узагальнення дало змогу зробити загальні висновки за результатами дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі вивчення широкого кола писемних джерел та історичної літератури досліджено проблему, яка не отримала належного висвітлення у вітчизняній і зарубіжній історіографії. Достовірність результатів дослідження ґрунтується на аналізі значної джерельної бази. Дисертантом здійснено спеціальне комплексне вивчення ремісничого та фабрично-заводського виробництв в містах і містечках Подільської губернії, дано соціально-правову класифікацію міських поселень краю, обґрунтовано їх роль і місце в економічному розвитку регіону.

У дисертації вперше розкрито вплив законодавства на стан виробничої сфери економіки міст та містечок, встановлено інші фактори впливу на промисловість регіону. Завдяки цьому доведено факт розвитку і розширення бази цехового виробництва протягом досліджуваного періоду, а також зроблено висновок про його домінування у міській економіці губернії до початку ХХ ст.

До наукового обігу залучено значний масив архівних матеріалів, які раніше не використовувалися науковцями.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані при ретроспективному дослідженні загальної картини соціально-економічної історії України нової доби, написанні монографічних праць та проведенні історико-краєзнавчих студій, а також при підготовці лекцій, спецкурсів, проведенні семінарських і практичних занять у вузівській роботі.

Висновки роботи сприяють корекції та уточненню існуючих в науковій літературі уявлень з ряду питань соціально-економічного розвитку міських поселень. Разом з тим, проводяться аналогії із тогочасними економічними процесами і розвитком малого підприємництва сьогодні.

Історичний досвід нашої держави, а також зарубіжних країн, свідчить про те, що дрібне підприємництво проявляє особливу стійкість, відіграє зростаючу роль не лише у сфері економічній, охоплюючи значну частину виробництва і послуг, а й у соціальній, даючи заробіток значному числу людей. Отже, дослідження періоду становлення капіталістичних відносин в містах і містечках Подільської губернії, за умови його творчого осмислення, може стати в нагоді при розбудові економіки сучасної Української держави.

Достовірність отриманих результатів забезпечена глибоким вивченням історіографії означеної теми, неупередженим аналізом широкого кола джерел, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, які відповідають меті, предмету та завданням роботи.

Апробація результатів дисертації виконана шляхом публікації основних її положень і висновків у збірниках наукових праць та в доповідях на наукових конференціях. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором на ІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Поділь-ський, 17-18 вересня 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції: „Юхим Сіцінський в історії та культурі Поділля” (Кам’янець-Подільський, 28-29 листопада 2002 р.), ХІ-й Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам’янець-Подільський, 25-26 листопада 2004 р.), науковій конференції “Місто Проскурів в контексті історії України” (Хмельницький, 25 вересня 2006 р.), міжнародній науковій конференції “Мистецтво південно-східних кордонів Речі Посполитої у ХІХ і ХХ ст.” (Варшава, 15-16 листопада 2006 р.), на звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів кафедри історії України Кам’янець-Подільського державного університету (м. Кам’янець-Подільський, 2003 – 2006), низці вузівських конференцій.

Результати дисертації обговорено на засіданні кафедри історії України Кам’янець-Подільського державного університету.

Публікації. Із теми дисертаційного дослідження автором здійснено 16 публікацій, 5 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях ВАК України. Загальний обсяг опублікованих праць становить 8,5 др. арк.

Структура дисертації визначається змістом проблеми, поставленою метою і завданнями дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг роботи становить 243 стор., із яких 163 стор. основного тексту. Список використаних джерел і літератури нараховує 481 бібліографічну позицію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, мету та завдання роботи, її методологію, окреслено хронологічні і територіальні межі, вказані наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, рівень апробації та структура дисертації.

У першому розділі “Історіографія. Джерела” подається характеристика стану наукової розробки проблеми й аналізується джерельна база роботи.

При характеристиці історіографії проблеми вважаємо за доцільне розглядати етапи вивчення подільського регіону у площині трьох хронологічних періодів: 1) дослідження кінця XVIII – 20-30-х рр. ХХ ст.; 2) роботи радянських істориків – 30-90-ті рр. ХХ ст.; 3) праці дослідників після 1991 р.

Аналізуючи науковий доробок першого періоду, зазначимо, що до нього відносяться переважно роботи польських дослідників-краєзнавців, російських офіцерів та чиновників. Важливі відомості про міське та містечкове виробництво містяться в історико-статистичних описах Подільської губернії В. Марчинського Marczynski W. Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie gubernii Podolskiej z rycinami i mappami. – Wilno: Druk. J.1820-1823. – Т. 1-3. – T. . – 1820. – [6], 349, [3]; T. . – 1822. – [8], 302, [2]; T. . – 1823. – X, 316, [2] s., О. Пшездецького PrzezdzieckiPodole, Wolyn, Ukraina. Obrazy meisc i czasow. – Т. 1-2. – Wilno: Naklad i druk T.1841. – T. . – 232; T. . – 157, [1]tabl., М. Балінського і Т. Ліпінського BalinskiLipinskiStarozytna Polska pod wzgledem historycznym, geograficznym i statystycznym. – 2-e wyd. – Warszawa: Naklad i druk S.1885-1886. – T. . – T. . – 723, IV, [2]; T. , cz. . – 546, [2]; T. , cz. . – [4], 547-1431, VIII, [2]; T. . – 866, XXVIII, [2]. І хоча ці праці носять переважно описовий характер та фіксують тогочасну ситуацію у міському виробництві фрагментарно, саме вони заклали схему та ідеологію, за якими до середини ХІХ ст. давалася характеристика економічному розвитку регіону.

Аналіз міського ремесла губернського центру другої половини ХІХ ст. зробив М. Островерхов Островерхов Н. Л. Каменец-Подольский. История и экономика города. – К.: Тип. Ок-руж-ного штаба, 1882.– 37 с.. Характеристику ремісничого виробництва в містах і містечках краю, а також впливи умов праці ремісника на його здоров’я подав Й. Роллє. Однак, найбільш ґрунтовною роботою цього періоду, присвяченою цеховому ремеслу на Поділлі є дослідження Ю. Сіцінського Сецинский Е. Материалы для истории цехов в Подолии. – Каменец-Подольский: Тип. С. П. Киржацкого, 1904. – 102 с. . У ній автор дав розуміння поняття цеху, показав зародження та розвиток цехової організації, з’ясовував особливості цехового устрою, роль цехів у міському господарстві, тощо. Разом з тим, позацехове виробництво міст і містечок губернії залишилося поза увагою автора.

Кустарне виробництво на теренах губернії стало предметом дослідження колективу авторів у праці “Кустарные промыслы Подольской губернии”, під редакцією О. Прусевича. Ця робота зафіксувала стан ремісничого й кустарного виробництва на рубежі 1912-1913 рр., однак значний матеріал подано і про більш ранній період. Достатньо інформативними є нариси підготовлені особисто О. Прусевичем про такі види традиційних подільських ремесел і промислів, як гончарство, ткацтво, килимарство, чоботарство, виправка шкір, кожухарство, камнетеслярство, дереворобка та кошикоплетіння.

Значний інтерес до вивчення міського ремесла спостерігається у 20-30-х рр. ХХ ст. Найвагомішою постаттю серед дослідників цехового ремесла того періоду був П. В. Клименко Клименко П. В. Цехова книга бондарів, стельмахів, колодіїв, столярів міста Кам’янця-Подільського від 1601 до 1803 р.: вибірка. – К.: Вид-во ВУАН, 1932. – ІХ, 176 с.; Його ж. Промисловість і торгівля в Подільській губернії на початку ХІХ ст. // Ювілейний збірник на пошану академіка Д. Й. Багалія. – К.: [ВУАН], 1927. – 1187 с. – С. . – (УАН. Зб. Іст.-філолог. відділу, № 51); Його ж. Цехи на Україні. – К.: ВУАН, 1929. – Т. , вип. : Суспільно-правові елементи цехової організації. – [2], ХС, 199, VI с. – (ВУАН. Збірн. іст.-філолог. відділу, № ).. Чималу увагу він звертав на специфіку розвитку промисловості регіону, що базувалася на основі землевласницького господарства, а також міську промисловість, пов’язану з “міщанським суспільством і капіталом”.

Наприкінці 30-х рр. ХХ ст. роботи М. Покровського поклали початок нового періоду у вивченні історії регіонів. В основу робіт українських радянських істориків було покладено марксистські положення про соціально-економічні формації та чітку зміну старих виробничих відносин новими. А тому ХІХ ст. розглядалося ними як час швидкого переходу від ремесла до фабрично-заводської промисловості. У такому висвітленні проблема знайшла відображення на сторінках колективної Історії УРСР. З аналогічних позицій проблема висвітлювалася і у спеціальних дослідженнях.

В наступні десятиліття інтерес до вивчення історії промисловості зростає. Автор праць із соціально-економічної історії України ХІХ ст. І. Гуржій зазначав величезний розмах на Поділлі в той час поміщицьких промислових підприємств, а найбільше – ґуральництва, цукроваріння та суконного виробництва Гуржій І. О. Зародження робітничого класу України (кінець XVIII – перша половина ХІХ ст.) / АН УРСР. Ін-т історії. – К.: Держполітвидав УРСР, 1958. – 180 с.; Його ж. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні: (з кінця XVIII ст. до 1861 р.) / АН УРСР. Ін-т історії. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962 – 207 с.; Його ж. Україна в системі всеросійського ринку 60–90-х років ХІХ ст. / АН УРСР. Ін-т історії. – К.: Наук. думка, 1968. – 191 с.; Його ж. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст. / АН УРСР. Ін-т історії. – К.: Держполітвидав, 1954. – 452 с.. Історик простежив розвиток промисловості України у першій половині ХІХ ст., вивчав питання соціально-економічного розвитку міст, зробив висновок про зростання в них ролі постійної торгівлі. Його роботи і досі дають наймасштабнішу картину економічних зрушень в Україні у ХІХ ст.

Прикладом студіювання міської економіки на регіональному рівні є монографія В. Жукова про соціально-економічний розвиток міст Бессарабії, території сусідньої із Подільською губернією. Найважливішим моментом розвитку міської промисловості у другій половині ХІХ ст. автор вважав “тісне переплетіння в економіці феодальних і капіталістичних сил”. Цей висновок В. Жукова, на нашу думку, є цілком актуальним і для міст та містечок Подільської губернії.

Криза марксистської історіографії породила жваву дискусію навколо формаційного підходу до вивчення нашого минулого Реєнт О. П. Україна в імперську добу: (ХІХ – початку ХХ ст.) / НАН України. Ін-т історії. – К.: [Ін-т історії НАН України], 2003. – 338 с. – С. 5.. На початку 90-х років ХХ ст. проблема вивчення ремісничого виробництва та різних пов’язаних із ним аспектів привернула увагу О. Пошивайла, С. Боньковської, В. Балушка, Я. Кіся та інших науковців. Історію підприємництва в Україні у ХІХ ст., вивчає Т. Лазанська Лазанська Т. Соціальне походження промислової буржуазії України в ХІХ ст. // УІЖ. – 1996. – № 2. – С. 65-73; Її ж. Історія підприємництва в Україні: (на матеріалах торгово-промислової статистики ХІХ ст.) / НАН України. Ін-т історії України. – К.: [Інститут історії НАН України], 1999. – 282 с. . Цукрову промисловість України другої половини ХІХ ст., в тому числі і Подільської губернії, дослідив Л. Раковський. Автор стверджує, що цукроваріння відіграло особливу роль в становленні капіталістичних відносин в регіоні.

Щодо російської історіографії, то сьогодні її представники активно переглядають погляди на історію імперського періоду, причому пріоритетними визначені напрямки вивчення взаємовідносин центру і околиць імперії, влади і місцевих національних спільнот, адміністративно-політичних та правових структур. Ці питання досліджуються крізь призму адміністративно-територіального поділу регіонів, виникнення міст, як адміністративних центрів, особливостей економічного розвитку околиць та інше Миллер А. Империя Романовых и национализм: Эссе по методологии исторического исследования. – М.: Новое литературное обозрение, 2006. – 248 с. – С. 7-8..

Аналіз праць дослідників з історії ремісничого виробництва міст Подільської губернії кінця XVIII – початку ХХ ст. дає підстави стверджувати, що в комплексі проблема не досліджена. В наявних роботах основна увага приділена обліку наявних промислових закладів та зображенню тенденцій їхнього кількісного зростання. Однак, виробнича потужність цих закладів, національний та соціальний склад власників підприємств, правова база їхньої діяльності залишилися поза увагою істориків.

Джерельну базу дослідження складають неопубліковані та опубліковані історичні джерела. Неопубліковані – представлені документами у фондах Державного історичного архіву України у м. Києві (далі ЦДІАУК), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі ІР НБУВ), Державного архіву Хмельницької області у м. Хмельницькому (далі ДАХО), Російського державного історичного архіву у м. Санкт-Петербург (далі РДІА). Опубліковані – законами Російської імперії та розпорядженнями міністерств, відомств, місцевих органів влади; нормативними актами діяльності цехів; статистично-описовими та періодичними виданнями.

При висвітленні теми нами використано закони, що містяться у трьох зібраннях Повного зібрання законів Російської імперії. Правовою основою виробничої діяльності були: “Городове положення” 1785 р. Грамота на права и выгоды городам Российской империи, 21 апр. 1785 г. – № 16187 // ПСЗ РИ-1. – СПб., 1830. – Т. : 1784-1788. – С. ., Статут цехів 1799 р. Устав цехов: Высочайше утвержденный, 12 нояб. 1799 г. – № // ПСЗ РИ-1. – СПб., 1830. – Т. : 1798-1799. – С. . та доповнення до нього 1852 р. О проекте изменений и дополнений в Свод ремесленных постановлений: Высочайше утвержденное мнение Государственного Совета, распубликованное 5 мая, 16 апр. 1852 г. – № // ПСЗ РИ-2. – СПб., 1853. – Т. , 1-е отд.: 1852. – С. .. Закони регулювали умови проживання та економічні заняття міських жителів.

До унікальних цехових пам’яток належить віднайдена і опублікована П. Клименком книга кам’янецького бондарсько-стельмахівсько-колодійсько-столярського цеху від 1601 до 1803 рр. Особливо цінними для нас є записи у книзі рубежу ХVІІІ – ХІХ ст. На основі останніх робимо висновок, що цехове життя подільських міст в період переходу Поділля під владу Росії не зазнало суттєвих змін.

М. Карачківський виявив і опублікував статут кам’янецького цеху олійників 1774 р., звернувши увагу при цьому на незначну кількість відомих цехових пам’яток. Статут, наданий у 1812 р. Смотрицькому гончарському цеху та приєднаним до нього різницькому, кушнірському і ковальському цехам опублікував у 1916 р. О. Прусевич. Даний статут є надзвичайно вагомим документом, адже переказуючи статті “Ремісничого положення 1785 р.”, він залишається виявом чинності у краї російського законодавства вже у перших десятиліттях ХІХ ст.

Розвиток промисловості губернії фіксують описи інженерів російської армії Военно-статистическое обозрение Российской империи / Составил капитан Тверитинов. – СПб.: Изд. Департ. Ген. штаба Воен. м-ва, 1849. – Т.3, ч. : Подольская губерния. – [6], 160, 96ил., а також збірники, в яких розглядається економічний стан розвитку міст. В збірнику по Подільській губернії міська економіка розглядалася за такими напрямками: розташування міста, кількість населення, стан торгівлі, ремесел, фабрик і заводів, громадське господарство Экономическое состояние городских поселений Европейской России в 1861-62 г.– СПб.: Тип. Д. Кесневиля, 1863. – Ч. , т. : Подольская губерния. – С. . . Про адміністративний та економічний устрій краю інформують збірник “Міські поселення Російської імперії. Подільська губернія” Городские поселения в Российской империи. Подольская губерния. – СПб.: Тип. т-ва “Обществ. польза”, 1864. – Т. : Подольская губерния. – VIII, 805, [8]. – 131 с., а також матеріали першого загального перепису населення 1897 р. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи, 1897 / Под. ред. Н. А. Тройницкого. – СПб.: Изд. центр. стат. ком. МВД, 1904. – Вып. : Подольская губерния. – [4], ХІІ, 285 с..

Спробу узагальнити географічно-статистичну інформацію про Подільську губернію зробив В. Гульдман Гульдман В. К. Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания. – Каменец-Подольский: Изд. Подол. губерн. стат. комитета, 1889. – 414 с.: прилож., табл.. Статистичні відомості про чисельність в губернії населених пунктів та їх промисловий розвиток на початку ХХ ст. подав А. Крилов Крылов А. Населенные места Подольской губернии. – Каменец-Подольский: Изд. Подол. Губ. Стат. комитета, 1905. – VIII, 563 с.. Інформацію про найбільші фабрично-заводські підприємства губернії кінця XІХ – початку ХХ ст. фіксують “Подільські адрес-календарі” Гульдман В. К. Подольский адрес-календарь. – Каменец-Подольский: Подол. губерн. стат. комитета, 1895. – VIII, 452 с.; Гульдман В. К. Подольский адрес-календарь. – Каменец-Подольский: Тип. Под. губерн. правления, 1900. – VIII, 349 с.; Крылов А. Адрес-календарь Подольской губернии. – Каменец-Подольский: Тип. Подол. губерн. правления, 1904. – 267 с.. Здебільшого в них є відомості про місце розташування підприємства, управителя та час заснування закладу.

Серед документальних джерел найціннішими за значенням є актові. Найбільш інформативним для розкриття теми виявилися фонди ЦДІАУК. Найперше – це фонди Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора (ф. ), Подільського губернського магістрату (ф. ), Подільського губернського управління державного майна (ф. ) та Літинського городового магістрату (ф. ). Розвиток промисловості губернії у першій половині ХІХ ст. досліджено за матеріалами РДІА. Насамперед це фонди Канцелярії Міністерства внутрішніх справ (ф. ), господарського департаменту МВС (ф. ), департаменту торгівлі і мануфактур (ф. ).

Особливу цінність становлять оригінали актових книг подільських цехів, виявлені у фондах ІР НБУВ. Досліджені актові та протокольні книги цехів м. Летичева (ф. І, спр. , 263) та м. Меджибожа (ф. І, спр. , 265) свідчать про давні традиції у внутрішньому устрої подільських цехів. Вони переконливо підтверджують спадкоємність цехового устрою XVIII ст. у цехах другої половини ХІХ ст. Цехові документи ремісників Летичева та Меджибожа вводяться до наукового обігу вперше.

Розвиток ремесел та фабрично-заводських закладів в окремих поселеннях краю з’ясовано за документами з ДАХО. Опрацьовано фонди Подільського губернського правління (ф. ), Ушицького (ф. ), Летичівського (ф. ), Проскурівського (ф. ) міських магістратів та Новоушицької (ф. ) і Вербовецької (ф. ) міських ратуш. Топографічно-статистичні описи краю і окремих міст губернії з інформацією про стан їх промисловості вивчено на матеріалах фонду Подільської губернської креслярні (ф. ). Різні прояви ремісничого життя другої половини ХІХ ст. відображені у фонді Кам’янець-Подільської ремісничої управи (ф. ).

Аналізуючи наявну історичну літературу, архівні джерела, опубліковані і виявлені документи та матеріали, ми дійшли висновку, що вони мають значний інформаційний потенціал, цілком достатній для того, щоб розв’язати поставлені у дисертації мету і завдання.

Другий розділ – “Історичні та соціально-економічні умови розвитку ремесел та фабрично-заводських підприємств в містах і містечках” містить два підрозділи. У першому підрозділі – “Динаміка, правовий статус та класифікація міських поселень, їх місце в системі ремісничого і фабрично-заводського виробництва” – охарактеризовано питання формування Подільської губернії, з’ясовано категорії губернського, повітового, заштатного міста та містечка.

Протягом ХІХ ст. кількість міст і містечок в Подільській губернії була неоднаковою. У 1800 р., згідно з офіційною тогочасною інфор-мацією, в краї налічувалося 12 повітових та 2 заштатних міста, а також 88 містечок. У 1864 р. в Подільській губернії було 12 повітових та 5 заштатних міст і 123 містечка, з яких 107 (або 87 %) – належали 133 власникам, а 16 – були державними. У 1905 р. залишалося 12 повіто-вих та 5 заштатних міст, безповітове місто Жмеринка та 121 містечко, з яких 103 (або 85 %) належало власникам. Окремі містечка, за кіль-кістю населення та економічним потенціалом випереджали повітові міста. Саме містечка протягом ХІХ ст. визначали економічні напрямки розвитку краю. Губернське та повітові міста в економічному відно-шенні “залишалися слабо розвинутими, із незначним впливом на околицю”.

Для пореформеного періоду простежуються тенденції до зростання містечок – центрів поміщицьких економій і поширення фабричної промисловості поза межами міст й утворення там нових промислових центрів. Нові фабрики і заводи були переважно підприємствами харчової промисловості, котрі тяжіли до джерел сировини, що знаходилися у сільській місцевості.

У другому підрозділі – “Структура міського і містечкового населення та її вплив на промислове виробництво” – з’ясовується станова, етнічна та соціальна структура населення губернії, розглядається її вплив на економічний розвиток міських поселень. Привілейоване становище в містах та містечках традиційно належало дворянству, а весь податковий тягар лягав на плечі міщан, найчисельнішого міського стану.

І хоча українці становили понад 80 % населення губернії, серед міського населення їх відсоток був незначним. Пояснюючи різке зростання міських жителів в 20-их рр. ХІХ ст., подільський губернатор вказував на розпорядження про переселення євреїв із сіл, придорожніх шинків і прикордонних поселень у міста. Домінування тієї чи іншої національності визначало напрямки розвитку міської економіки. Зокрема, в Дунаївцях кількість німецького населення за 1880-1897 рр. зросла з 0,4 до 0,9 тис чол. і становила 11,5 % від усіх мешканців містечка. Здебільшого, вони були зайняті на текстильних підприємствах, що знаходилися у власності кількох німецьких родин.

Третій розділ – “Законодавча база функціонування ремісничого та фабрично-заводського виробництва” – містить три підрозділи. У першому підрозділі – “Цехове законодавство міст та містечок згідно з правовими нормами магдебурзького права" – з'ясовано вплив магдебурзьких норм на виробничу сферу економіки міст і містечок. Цехове законодавство міських поселень краю наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. базувалося на основі магдебурзьких законів, що обумовлювало виключне право їхніх мешканців на заняття міською промисловістю.

Норми магдебурзького права формували цехові статути, окремі з яких були юридично оформлені та надані міським ремісничим корпораціям королівською владою ще протягом XVI – XVIII ст. і залишалися чинними, разом з нормами магдебурзького права, до 40-х рр. ХІХ ст. Цехові традиції, закладені магдебурзьким правом, проявлялися в устрої виробничих організацій краю аж до початку ХХ ст.

У другому підрозділі – "Діяльність ремісничих цехів у правовому полі законодавства Російської імперії" – відтворено вплив законодавчих та юридичних норм Російської імперії на ремісничу й промислову діяльність. “Ремісниче положення 1785 р.”, “Статут цехів 1799 р.” та закон “Про проект змін і доповнень до зводу ремісничих постанов 1852 р.”, на нашу думку, надали цеховим організаціям друге дихання. Після занепаду цехового устрою наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст., у 40-х рр. ХІХ ст. відбувається відродження цехового виробництва в містах та містечках губернії вже на засадах російського законодавства.

Нововведенням російського промислового законодавства був допуск єврейського населення до запису у цехові організації, а також надання їм дозволу відкривати “усі роди фабрик”. Це положення, а також наступні закони, що визначали економічні заняття євреїв, докорінно змінили виробничу ситуацію в містах і містечках губернії.

У третьому підрозділі – “Правові норми у сфері фабрично-заводської діяльності” – подається аналіз змісту фабрично-заводського законодавства. Варто зазначити, що за магдебурзькими положеннями право на відкриття фабрично-заводських підприємств належало міському уряду або власнику містечка, тоді як в Російській імперії таке право надавали лише державні органи. Як і ремісниче, фабрично-заводське виробництво регулювали зводи законів Російської імперії. Фабриками і заводами називалися лише ті підприємства, функціонування яких забезпечували: більше як 16 робітників; паровий або гідравлічний двигуни, кінський привід або інші машини; систематичний розподіл праці.

Особливістю російського фабричного законодавства був той факт, що механізми функціонування фабрично-заводських закладів були закріплені у законах, які регламентували торговельну діяльність. Взаємовідносини підприємців визначалися торговим законодавством, оскільки до підприємництва була віднесена будь-яка комерційна діяльність. При заснуванні фабрично-заводських підприємств особливе місце належало гільдійським купцям.

Таким чином, правові норми фабрично-заводського законодавства у ХІХ – на початку ХХ ст. були спрямовані в першу чергу на отримання державних прибутків з цієї сфери виробництва та на захист інтересів привілейованих станів суспільства. Тому, замість логічного переростання тодішніх ремісничих майстерень у фабрично-заводські підприємства, спостерігається зворотній процес – збільшення цехового ремісництва.

Четвертий розділ – “Ремесла та фабрично-заводське виробництво в містах і містечках” – складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі – Функціонування та внутрішній устрій цехових організацій ” – досліджено виробничу діяльність та устрій цехових об’єднань. Протягом досліджуваного періоду в організації цехового ремесла та цеховому виробництві в Подільській губернії чітко простежується два шляхи розвитку. При майже цілковитій збереженості старих цехових корпорацій (в Сатанові, Летичеві та Меджибожі) спостерігається виникнення нових цехів, причому вже у перших десятиліттях ХІХ ст. (в Смотричі, Тульчині та Немирові). Більшість нових цехів, за зразком “Ремісничого Положення”, об’єднували єврейських ремісників, яким раніше був заборонений шлях до таких корпорацій.

У другому підрозділі – “Позацехові ремісники-кустарі. Особливості їх виробничої діяльності” – відображено виробничу діяльність позацехових ремісників. Причиною поширення кустарного виробництва був слабкий розвиток міської фабрично-заводської промисловості, коли існуючі підприємства залишалися на рівні дрібних ремісничих майстерень. Фабрики і заводи навіть сприяли розповсюдженню кустарного виробництва. Фабричні робітники, отримавши необхідні технічні навички під час роботи на фабриці, переселялися до містечок і сіл, де “починали власний промисел”.

Особливістю заняття промислами був їх тісний зв’язок із сільським господарством. Подільська губернія у ХІХ ст. “за родючістю земель випереджала усі сусідні із нею території, якщо не взагалі усі губернії Російської імперії”. Основний прибуток кустар отримував від землероб-ства, а промисел задовольняв потреби власного господарства і був додатковим заробітком для родини.

У третьому підрозділі – “Стан фабрично-заводської промисловос-ті міст і містечок: їхня економічна потужність та питома вага” – з’ясовується частка фабрично-заводської промисловості в економіці міст і містечок губернії, виявляється економічна потужність фабрик і заводів, проводиться порівняльна характеристика фабрично-заводського і ремісничого виробництва.

Найпоширенішими галузями промисловості Подільської губернії були: горілчана, суконна, селітроварна, а починаючи з 30-х рр. ХІХ ст., – цукрова. До 60-х рр. ХІХ ст. винокурна промисловість домінувала як за продуктивністю, так і за впливом на економічне життя регіону. Пізніше її випереджає цукрова промисловість. У 80-х рр. ХІХ ст. сума спільного виробництва винокурень та цукроварень складала разом ? загальної вартості усіх фабрично-заводських підприємств краю. На цукроварнях, винокурнях та млинах були задіяні 82,5 % усіх фабрично-заводських робітників краю.

Специфіка розвитку подільської промисловості обумовила концентрацію фабрично-заводських підприємств в поміщицьких маєтках, відокремивши промислове виробництво від міської економіки. Майже уся вироблена фабрично-заводська продукція – цукор, сукно, борошно, горілка, поташ вивозилися з губернії. Попит мільйонного населення регіону на промислові товари продовжували задовольняти цехові ремісники та кустарі. Стержнем міського виробництва залишалося ремесло, де на першому місці стояв виробник – майстер. Саме індивідуальне виробництво було ще однією специфічною рисою міського виробництва досліджуваного періоду.

У висновках підсумовано результати дисертаційного дослідження, головні з яких зводяться до наступних положень:

В Подільській губернії існувало 17 міст та від 88 до 123 містечок. Процес кількісного зростання містечок активно проходив у першій половині ХІХ ст., особливо в південних повітах краю. Статус міста чи містечка визначав заняття їх мешканців. Міста протягом періоду, що вивчається, залишалися перш за все адміністративними осередками, в той час, як містечка розвивалися як економічні центри сільської околиці, де в основному проходив обмін землеробської продукції на промислову, що і визначало їхнє економічне спрямування. Для пореформеного періоду простежуються тенденції до поширення фабричної промисловості поза межами міст й утворення там нових промислових центрів. Нові фабрики і заводи були переважно підприємствами харчової промисловості, котрі тяжіли до джерел сировини, що знаходилися у сільській місцевості.

Населення міст і містечок не було однорідним ні в етнічному, ні в соціальному відношеннях. Домінування тієї чи іншої соціальної або національної групи прямо відображалося на економічному розвитку міських поселень. Свої особливості на економічний розвиток подільських міст, і особливо містечок, внесли представники єврейського населення краю. В силу різних чинників вони стали домінувати серед міщанського стану і наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. становили основу торговельно-виробничого населення містечок. А приналежність більшості містечок губернії до приватновласницьких володінь дозволяли їх власникам переробляти сировину на місці, продавати готову продукцію і збільшувати прибутковість свого господарства. Ремісниче виробництво і добре налагоджена торгівля зумовили слабкість міської фабрично-заводської промисловості. Усі товари масового вжитку або виробляли ремісники, або завозили купці.

Промисловий потенціал міст і містечок значною мірою залежав і від правового поля, яке регулювало і спрямовувало економічні процеси. До 30-40-х рр. ХІХ ст. основою виробничого законодавства залишалися магдебурзькі положення. У 40-х рр. ХІХ ст. ремісничі і фабрично-заводські підприємства потрапляють у поле дії російського промислового законодавства. Чітко простежується кілька напрямків дії російського права. По-перше, зі створенням смуги єврейської осілості та поширенням законів щодо влаштування євреїв російська влада законодавчо закріпила за швидко зростаючим єврейським населенням територію міст і містечок. По-друге, пізнішими постановами були визначені економічні заняття євреїв, згідно з якими визначався пріоритет на запис євреїв до ремісничих цехів і створення навіть окремого стану цеховиків. Однак, в краї традиційно існували цехи, які мали сильні позиції в містах і окремих містечках. Становлення російського законодавства призвело до паралельного існування двох типів цехових організацій: одних – традиційних, в основі діяльності яких лежали засади магдебурзького права, інших – на принципах “Ремісничого положення 1785 р.” та “Статуту цехів 1799 р.”. Старі і нові цехи намагалися монополізувати виробництво на території місцевості, де вони діяли. Своїх цілей вони успішно досягали і до початку ХХ ст. залишалися основними виробниками продукції масового вжитку. По-третє, згідно з правовою базою російського законодавства, фабрично-заводські підприємства засновували особи, що належали до купецьких гільдій. Саме вони мали пріоритетне право на відкриття фабрик і заводів. Цей факт призвів до того, що необхідні промислові товари не виготовляти на місці, а, в основному, привозили і продавали. Місцеві фабрики та заводи орієнтувалися на переробку сільськогосподарської сировини.

Значна увага в законах приділялася галузям, які відображали інтереси держави та дворян – привілейованого стану імперії. Це паперові, сургучні, бронзоливарні, селітряні та цукрові підприємства. Виробництво селітри йшло на задоволення потреб армії. Опіка і контроль за паперовими та сургучними підприємствами диктувалися потребами державного апарату. Дзвони були необхідні російській православній церкві. У цукровому виробництві основна кількість заводів належала поміщикам, тому законодавство у цій галузі відповідало інтересам дворян. Об’єктом постійної уваги уряду була суконна промисловість, яка виготовляла сукно, що йшло на обмундирування армії і флоту. Законодавство регламентувало правила прийому сукна від фабрикантів до військового відомства, місця купівлі шерсті та надавало зразки виробів.

Наприкінці ХІХ ст. в містах функціонувало всього 2,5 % від загальної кількості промислових закладів. Переважна частина виготовленої на фабрично-заводських підприємствах продукції, як то цукор, борошно, сукно вироблялася поза містом і експортувалася. Тому індивідуальне виробництво, здійснюване ремісником-майстром, протягом століття залишалося основою міської економіки губернії. До того ж, добре налагоджена торгівля, близькість кордонів і значний рівень контрабанди, забезпечували мешканців міст та містечок усіма необхідними товарами, робили фабрично-заводське виробництво економічно невигідним і навіть збитковим.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

Публікації у фахових виданнях:

1. Ремесло міст Поділля наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст. (Історіографія проблеми) // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2003. – Т. 11. – С. 292-297.

2. Документи з фондів Російського державного історичного архіву – важливе джерело для вивчення промислового та ремісничого виробництва у містах і містечках Поділля наприкінці XVIII – у
ХІХ ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2004. – Т.13. – С. 539-546.

3. Цехове законодавство міст і містечок Поділля кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. згідно з правовими нормами магдебурзького права // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. – Т. 14: На пошану академіка І.С. Винокура. – С. 389-400.

4. Кустарні промисли в містах та містечках Поділля у