НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Зінько Назарій Ярославович

УДК 336:330.341.1

Удосконалення банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні

Cпеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного банку України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, доцент

кузнєцова Анжела Ярославівна,

Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ), проректор з науково-організаційної роботи

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Примостка Людмила Олександрівна,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана,
завідувач кафедри менеджменту банківської діяльності;

кандидат економічних наук, доцент

КОЛІСНИК Марія Костянтинівна,

Національний університет „Львівська Політехніка”, доцент кафедри фінансів.

Захист відбудеться 16 листопада 2007 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 14жовтня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Сторонянська І.З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інноваційна модель розвитку економіки України потребує вкладень великих обсягів фінансових ресурсів, які можна залучити як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансових ринках. Статистичні дані свідчать, що в Україні фактичні показники інноваційної активності вітчизняних підприємств залишаються низькими. Серед причин цієї негативної тенденції чільне місце посідає відсутність фінансових ресурсів для реалізації інноваційних проектів, які характеризуються тривалим терміном окупності та високим рівнем ризиків.

Використовуючи тільки власні кошти, не залучаючи додатково фінансові ресурси з інших джерел, вітчизняні підприємства не зможуть забезпечити перехід економіки України на якісно новий рівень, а отже, забезпечити її кон-курентоспроможність у глобалізованому світі.

Тому особливої актуальності набувають питання фінансування інно-ва-ційної діяльності за рахунок залучених джерел. Це знаходить відо-браження в тематиці та напрямах досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців, провідними з яких у сфері вивчення інноваційної діяльності, способів, форм і методів її фінансування є: І. Алексєєв, Х. Барнет, Є. Бойко, О. Василик, Є. Віт-те, В. Геєць, М. Долішній,
П. Друкер, О. Кириленко, М. Козоріз, М. Кон-дра-тьєв, М. Крупка, А. Кузнєцова,
О. Кузьмін, О. Лапко, С. Онишко, В. Опарін, А. Пере-сада, Л. Примостка,
Р. Солоу, Р. Фатхутдинов, Л. Федулова, Д. Чер-ваньов, А. Чухно, Л. Шаблиста,
Й. Шумпетер, А. Шпідгофф, С. Юрій та інші.

Цими вченими глибоко та різнобічно досліджено теоретичні основи інновацій та інноваційної діяльності, форм і методів її державного фінан-сування, розроблено класифікації інноваційних проектів, визначено взаємо-зв’язки між інноваційною діяльністю та макроекономічним розвитком тощо. Однак залишається багато проблемних питань, які потребують додаткового вивчення та аналізу, до яких можна віднести: відсутність дієвих механізмів банківського фінансування інноваційних проектів, нерозробленість організа-ційно-економічних засад функціонування небанківських посередників у фі-нансуванні інноваційної діяльності, недосконалість методів оцінювання та способів мінімізації впливів ризиків кредитування інноваційних проектів, низький сту-пінь упровадження в Україні зарубіжних моделей фінансування інноваційних проектів.

Невирішеність перерахованих вище проблем, недостатність їх висвітлення в наукових публікаціях стали визначальними у виборі та обґрунтуванні актуальності теми дисертації, її завдань і структури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-тація виконана на кафедрі фінансів Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України та є складовою частиною науково-дослідної теми: “Підвищення ефективності взаємодії банків-ського та реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації” (номер державної реєстрації 0105U008982). У межах цієї теми автором запропоновано і теоретично обґрунтовано шляхи поліпшення банківського та небанківського фінансування інноваційних проектів, обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення консорціумного кредитування та проектного фінан-су-вання інноваційної діяльності, розроблено систему організаційних заходів щодо створення Банку розвитку і Бюро кредитних історій в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтувавання теоретичних і методичних положень, розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення банківського і небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні.

Для досягнення цієї мети були поставлені та виконані такі завдання:

1) систематизувати та вдосконалити теоретико-категоріальний апарат інноваційної діяльності, способи, форми і методи її фінансування;

2) визначити напрями вдосконалення законодавчої і нормативної бази, що регламентує процеси фінансування інноваційної діяльності в Україні;

3) проаналізувати світовий досвід фінансування інноваційної діяльності та визначити можливості його застосування в умовах вітчизняної економіки;

4) оцінити стан, тенденції, проблеми та перспективи банківського і не-банківського фінансування інноваційної діяльності в Україні;

5) визначити роль і місце небанківських фінансових інститутів у системі фінансування інноваційної діяльності та розробити шляхи активізації їхньої діяльності в цій сфері;

6) проаналізувати та вдосконалити чинні методики кількісної оцінки кредитного ризику інноваційних проектів;

7) розробити модель банківського та небанківського фінансування інно-ваційної діяльності в Україні.

Об’єктом дослідження є процеси фінансування інноваційної діяльності
в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади та прикладні аспекти банківського і небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою до-слідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорій мікро- та макроекономіки, фінансів і банківської справи, інноваційної діяльності.

У процесі виконання дисертаційної роботи для вирішення поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи досліджень, зокрема: метод системного аналізу (для дослідження теоретичних основ фінансування інноваційної діяльності); метод експертних оцінок (для визначення основних проблем у системах банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності); метод порівняння (для дослідження та оцінювання стану фінан-сування інноваційної діяльності в Україні); методи економіко-мате-матичного моделю-вання, математичної статистики (для розроблення комплексу реко-мендацій щодо визначення процентної ставки та розміру кредиту на фінансування інноваційного проекту).

Інформаційною базою дослідження є нормативні та законодавчі акти України з питань фінансування і регулювання інноваційної діяльності, статистич-ні матеріали Держкомстату України, звітні дані Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Національного банку України, web-сайти Асоціації українських банків і вітчизняних банківських уста-нов, фахові літературні джерела, наукові публікації та монографічні дослі-джен-ня вітчизняних і зарубіжних учених, а також власні аналітичні розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретичних і методичних підходів до банківського та небанківського фінан-сування інноваційної діяльності в Україні. Найсуттєвіші результати дисерта-ційного дослідження, що містять наукову новизну та виносяться на захист, такі:

уперше:

· розроблено економіко-організаційну модель підвищення ефективності банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні, яка ґрунтується на одночасному стимулюванні попиту і пропозиції на фінансові ресурси інноваційного призначення. Розроблена модель, на відміну від аналогів, відображає не нарощення обсягів фінансування інноваційної діяльності адміністративними та фіскальними методами, а створення об’єктивних фінансово-економічних передумов розвитку банків-сь-кого та небанківського фінансування інноваційних проектів і підвищення ефективності відповідних процесів;

удосконалено:

· методичний підхід до кількісної оцінки ризиків інноваційних проектів на основі розрахунку величини кредитного ризику інноваційного проекту. Базуючись на цьому підході, у роботі розроблено методику формування кредитної ставки інноваційного проекту, використання якої дасть можливість проводити розрахунки базових параметрів без застосування складних аналітичних процедур;

· структурну модель банківського консорціуму на основі співпраці держав-ного Банку розвитку з комерційними банками та відповідної договірної регламентації загальних і специфічних умов такої співпраці. Реалізація моделі забезпечить: а) усунення перешкод, що стримують бан-ківське кре-дитування інноваційних проектів; б) розв’язання проблем, що виникають за державного кредитування інноваційних проектів; в) під-тримку інновацій-них проектів з боку фінансових та державних структур;

дістала подальшого розвитку:

· класифікація інноваційних проектів за рівнем комерційного ризику
на основі виокремлення стадій життєвого циклу інноваційного продукту та рин-ку, а саме: 1) стадії життєвого циклу ринку, на якому реалізо-ву-вати-меться інноваційний продукт; 2) стадії життєвого циклу інно-ваційного про-дукту; 3) ступінь новизни інноваційного продукту. Такий підхід дозволить інституціям, які фінансують інноваційні проекти, визна-чати доцільність та оцінювати рівень ризику фінансування окремих проектів;

· система організаційних заходів формування та функціонування в Україні Бюро кредитних історій на базі комплексного поєднання заходів із під-готовки до створення, визначення оптимальної організаційної структури та принципів їх функціонування. Така система заходів дозволить забез-печити максимальну ефективність функціонування бюро і сприятиме акти-візації банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що за-про-поновані автором теоретичні і методичні положення, практичні реко-мендації мо-жуть бути використані в практиці банківськими та небанківськими фінан-совими установами для вдосконалення фінансування інноваційної діяльності в Україні.

Практичні рекомендації та пропозиції отримали схвальну оцінку і ви-користані в роботі ЗАТ АКБ „Львів” (довідка № 11/1-15/1-1 від 04.01.2007 року) та Львівської філії акціонерного товариства “Укрінбанк” (довідка № 10/175 від 31.01.2007 року). Матеріали дослідження впроваджено в діяльності Головного управління економіки Львівської обласної державної адміні-страції (довідка
№ 60-60-2-667 від 05.03.2007). Сформовані у роботі висновки і пропозиції використовуються в навчальному процесі Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) під час підготовки та викладання навчальних дисциплін: “Фінан-си”, “Міжнародні фінанси”, “Проектне фінансування”, „Фінанси підприємств”, “Інноваційне інвестування” (довідка № 01-15/430-1 від 30.03.2007 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Із спільних публікацій використано лише особисті напрацювання автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені та отримали схвальні відгуки на дев’яти міжнарод-них та всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конферен-ціях, найвагомішими з яких є: Наукова конференція економістів і підприємців „Підприємництво як ключ до успіху молоді в Польщі і Європейському Союзі”, 17–24 січня 2004 р., м. Варшава (Республіка Польща); Наукова конференція молодих економістів „Європейські виклики для польської економіки”, 23–24 червня 2004 р., м. Сопот (Республіка Польща); VIII Всеукраїнська науково-практична конференція „Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки”, 29–30 червня 2006 р., м. Феодосія; ІІ Всеукра-їнська науково-практична конференція аспірантів та молодих учених „Розвиток фі-нан-сово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, пер-спек-тиви”, 27–29 ве-ресня 2006 р., м. Львів; Міжнародна науково-практична кон-ференція „Банківська система в умовах глобалізації фінансових ринків”, 18–20 жовтня 2006 р.,
м. Черкаси; IV Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті: націо-нальна ідентичність та тенденції глобалізації”, 22–23 лютого 2007 р., м. Тернопіль.

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 18 наукових праць (12 – одноосібних, 6 – у співавторстві ), з яких 11 – у фахових наукових виданнях обсягом 4,87 д. а., 7 – в інших виданнях обсягом 1,28 д. а. Загальний обсяг публікацій становить 6,15 д. а., з яких особисто авторові належить 4,94 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 198 сторінок, що містить 22 таблиці і 34 рисунки (з них 5 таблиць і 6 рисунків займають площу цілої сторінки), 14 додатків на 19 сторінках, список використаних джерел із 150 найменувань – на 15 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 179 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та конкретні завдання; визначено предмет, об’єкт і методологію дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи фінансування іннова-ційної діяльності” досліджено понятійно-категоріальний апарат фінансування інноваційної діяльності, проаналізовано чинну нормативно-правову базу в цій сфері та здійснено оцінку світового досвіду фінансування інноваційної діяльності.

Аналіз теоретичних підходів щодо фінансування інноваційної діяльності дозволив стверджувати, що „фінансове забезпечення” означає пошук та вибір джерел фінансових ресурсів, а „фінансування” передбачає процес використання цих фінансових ресурсів.

Дослідження специфіки фінансування окремих інноваційних проектів дало можливість розробити авторську класифікацію інноваційних проектів за критерієм рівня ризику (табл. 1), яка ґрунтується на параметрах проекту, що обумовлюють рівень ризику: 1) стадією життєвого циклу ринку, на якому реалізо-вуватиметься інноваційний продукт; 2) стадією життєвого циклу інноваційного продукту, з якої залучається кредит; 3) ступенем новизни інноваційного продукту.

Відповідно інноваційні проекти за рівнем ризику в дисертації запро-поновано класифікувати за такою шкалою:

1. Найризикованіші проекти, в яких рівень ризику обумовлюється неможливістю достовірно спрогнозувати маркетингові параметри проекту та необґрунтованістю планових його показників.

2. Високоризикові проекти, в яких прогнозування ринкових показників проекту ускладнене, однак його достовірність може бути порівняно високою.

3. Проекти з помірним комерційним ризиком, методична база яких дозволяє досить достовірно планувати проектні показники.

4. Низькоризикові проекти. Такі проекти хоч і не вирізняються порівняно високою рентабельністю, однак ризик втрати суттєвої частини інвестованих коштів є мінімальним.

Таблиця 1

Матриця класифікації інноваційних проектів за рівнем ризику

Агреговані показники | Інноваційний продукт | Стадія життєвого циклу ринку

ринку не існує | ринок форму-ється | ринок активно розви-вається | тради-
-ційний ринок

Стадія життєвого циклу інноваційного продукту (технології), на якій залучається кредит | науково-дослідні роз-роб-ки (наявна лише ідея) | Принципово новий продукт (технологія) | 1 | 1 | 1 | 1

Новий, створений
на базі існуючих продуктів (технологій) | 1 | 1 | 1 | 1

Удосконалений продукт (технологія) | 1 | 1 | 1 | 1

виготовлення тестового зразка | Принципово новий продукт (технологія) | 1 | 1 | 1 | 2

Новий, створений
на базі існуючих продуктів (технологій) | 1 | 1 | 2 | 2

Удосконалений продукт (технологія) | 1 | 2 | 2 | 3

запуск розробки в експлуатацію (існує тестовий варіант) | Принципово новий продукт (технологія) | 2 | 2 | 3 | 3

Новий, створений
на базі існуючих продуктів (технологій) | 2 | 3 | 3 | 4

Удосконалений продукт (технологія) | 3 | 3 | 4 | 4

Наведена класифікація значною мірою відповідає практиці зовнішнього фінансування інноваційних проектів у світі. Так, проекти першої групи в основному фінансують державні інституції, оскільки їх інноваційний потенціал (який, у свою чергу, формує економічний ефект від проекту) є найвищим і має цінність на рівні національної економічної безпеки (передовсім в аспекті конкурентоспроможності країни). В окремих випадках такі проекти фінансують венчурні фонди (особливо із державною участю). Проекти другої та третьої груп фінансують венчурні фонди та інші ризикові інвестори. Такі проекти характеризуються високими фінансовими показниками (адекватними рівню ризику). Проекти четвертої групи активно кредитують комерційні банки та інші консервативні інвестори.

Використання методології статистичного аналізу співвідношення витрат на НДДКР та їх ефективності на основі даних різних країн світу дозволило зробити висновок про існування певної „критичної маси” інвестицій в інноваційну діяльність, після досягнення якої результати інноваційної діяльності зростають пропорційно витратам на неї. Це пояснюється і тим, що на першому етапі необхідні потужні та неприбуткові інвестиції в інноваційну інфраструктуру та інші активи, які неодмінно мають бути сформовані для забезпечення можливості здійснення інноваційної діяльності.

Порівняння світової (й особливо європейської) практики з вітчизняною системою фінансування (й окремо банківського кредитування) інноваційних проектів дає можливість зробити такі висновки.

1. Банки не є вагомими інвесторами інноваційної діяльності в усіх країнах світу. Інноваційні проекти є високоризиковими, а тому їх фінансують спеціальні суб’єкти інвестиційного ринку. Банки ж фінансують найменш ризикові проекти та в основному на останніх стадіях інноваційного процесу (наприклад, упро-ва-дження у виробництво розробленого продукту).

2. У зв’язку з незаперечною важливістю інноваційних проектів для економічного розвитку окремих держав на національному рівні зазвичай ство-рюють спеціальні інституції (більшою мірою банки розвитку), які покликані фінансувати інноваційні проекти (особливо на рівні НДДКР) та надавати всебічну консультаційну підтримку.

3. Для стимулювання інвесторів інноваційного бізнесу в розвинутих країнах напрацьовано потужний інструментарій: від податкових пільг до страхування та гарантування кредитів на інноваційні проекти. Практика не виявила значних переваг тих або інших інструментів, оскільки основними параметрами ефектив-ності їх функціонування є рівень організації та прозорості відповідних механізмів.

Отже, роль банків у фінансуванні інноваційної діяльності обмежена сутністю інноваційних проектів (довгостроковість і високий рівень ризику) та проявляється в основному через кредитування останніх стадій інноваційного процесу. Водночас банківські ресурси у країнах із перехідною економікою з наднизьким рівнем розвитку основних інституцій фінансового ринку можуть стати важливим джерелом фінансування інноваційних проектів.

У другому розділі „Стан банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні” проаналізовано сучасний стан, основні тенденції та проблеми фінансування інноваційної діяльності з банківських і небанківських джерел, досліджено та вдосконалено методики оцінювання ризиків кредитування інноваційних проектів.

У дисертації встановлено, що банківське фінансування інноваційної діяльності в Україні значною мірою зводиться до кредитування інноваційних проектів. Проте структура такого фінансування впродовж 20022006 рр. (рис. 1) засвідчує, що кредитні кошти є недоступними для реалізації інноваційних проектів. Окрім того, питома вага кредитних ресурсів у загальній структурі фінансування зазнає постійних коливань (зростає з 6,3% у 2002 р. до 18,0% у 2004 р. та скорочується у 2006 році до 7,1%).

Основними перешкодами активного використання банківських кредитів для фінансування інноваційної діяльності в Україні у дисертації названо:
1) високу вартість кредитних коштів (18–22% річних) та низьку частку довго-строкових кредитів, спрямованих в інвестиційну діяльність (19,5% у
2006 р.); 2) обмеження попиту і пропозиції на кредитні ресурси для інн-оваційно-активних підприємств, що визначається якістю та обсягом ресурс-ної бази. Відношення між обсягом банківських активів і ВВП коливалося в межах 17,3% у 1998 р. до 41% у 2006 р., проте й у 2007 р. рівень банківських активів є недостатнім; 3) переважання короткострокових коштів у ресурсній базі банків. Так, понад 22% вкладень із 2000 р. до 2003 р. було акумульовано на строкових депозитах терміном дії 1–3 місяці. Зростання частки довгострокових депозитів у їх загальній структурі відбувалося доволі повільно і становило 43,75% у 2006 році; 4) більш суворі умови кредитування інноваційних проектів, якщо порівнювати з іншими кредитними послугами вітчизняних банків. Аналіз свідчить, що інноваційне кредитування є дорогим банківським продуктом, потребує високої частки самофінансування (у середньому 30%) та високо-ліквідної застави, що в 1,25 – 2 рази перевищує суму кредиту.

Рис. 1. Структура фінансового забезпечення інноваційної діяльності
в Україні

Використання математико-статистичного апарату дозволило встановити, що обсяги інвестиційних кредитів тісно залежать від наявної довгострокової ресурсної бази, яка значною мірою формується із заощаджень населення, однак обсяги інвестиційних кредитів не є тим фактором, що безпосередньо та визначально впливає на інноваційну активність вітчизняних підприємств.

У дисертації обґрунтовано, що для небанківських фінансових посе-редників основною перешкодою фінансування інноваційної діяльності є нерозвинутість фондового ринку і дефіцит інвестиційно привабливих фінан-сових інструментів. Доведено, що недостатній рівень розвитку фондового ринку є стримувальним фактором венчурного фінансування в Україні та не дає можливості небанківським фінансовим інституціям самостійно інвестувати в інноваційні проекти. Тому необхідним є: зосередження торгівлі цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості, запровадження нових інструментів, поліпшення їх інвестиційних характе-ристик; інституціалізація фондового ринку; формування сприятливого ін-вестиційного клімату в країні тощо. Реалізація таких пропозицій підвищить активність вітчизняних та іноземних інвесторів у сфері фінансування інноваційної діяльності.

Аналіз чинних методик прогнозування кредитних ризиків засвідчив, що вони непридатні для оцінювання ризиків інноваційних проектів, оскільки не враховують специфіки розрахунку базових коефіцієнтів. У дисертації розроблено методику кількісної оцінки кредитного ризику інноваційного проекту r (у відсотках) на основі методу експертних оцінок, який запропоновано оцінювати за допомогою формули:

r = ?100%, (1)

де CFґ дисконтований сумарний грошовий потік за роками реалізації

проекту;

у середньоквадратичне відхилення експертних оцінок показника CF (можливе за основних проектних умов показника CF).

З урахуванням кількісної оцінки ризику інноваційного проекту r у роботі запропоновано модель формування кредитної ставки інноваційного проекту d. Як вихідні параметри для розрахунку використано:

1) і – базову ставку (наприклад, ставка за кредитами на поповнення обігових коштів);

2) min та max прийнятний та максимально припустимий рівні ризику проекту (таке значення r, до якого ставка не змінюється);

3) х – коефіцієнт прийняття ризику.

Останні два параметри визначаються виключно кредитною стратегією банку, яка залежить від специфіки його діяльності. Розрахунок ставки за кредит інноваційного проекту запропоновано проводити за формулою:

d = (2)

Розроблена аналітична модель дозволяє проводити розрахунки базових параметрів (ризику та процентної ставки за кредит) без застосування складних аналітичних процедур.

Отже, у результаті проведеного в розділі дослідження було визначено чотири ключові фактори, які у своїй сукупній дії і визначають наявний не-задовільний стан банківського та небанківського фінансування.

1. Висока ступінь ризику довгострокових інноваційних проектів, який додатково підсилюється впливом нестабільного законодавства в галузі підприємницького права, відсутністю ефективних фіскальних інстру-ментів підтримки інноваційної діяльності, браком попиту на продукцію НДДКР, низькою ринковою грамотністю населення, відсутністю необ-хідної інфра-структури, низьким рівнем престижу інженерної та наукової діяльності.

2. Низька якість банківських ресурсів (передовсім в аспекті строковості та вартості), що обумовлюється невисокою інвестиційною активністю насе-лення та складністю доступу банків до таких фінансових інструментів як євробонди, ІРО та сек’юритизація активів.

3. Нерозвиненість фондового ринку.

4. Несприятливий інвестиційний клімат.

У третьому розділі „Підвищення ефективності банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні” розроблено структурно-організаційну модель розвитку банківського та небанківського фінан-сування інноваційної діяльності в Україні, сформульовано заходи щодо під-вищення ефективності проектного фінансування і консорціумного креди-тування та запропоновано напрями мінімізації кредитних ризиків інноваційних проектів.

У дисертації визначено заходи, які нівелюватимуть вплив вищевказаних факторів та одночасно забезпечать формування сприятливих умов для активізації фінансування інноваційних проектів. Розроблені заходи повинні реалізовуватися на різних рівнях економічної системи (макро-, мезо- та мікрорівні) і є основою розробленої в роботі структурно-організаційної моделі розвитку банківського і небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні (рис. 2).

Умовно їх можна розподілити на три групи, які спрямовані на:
1) формування попиту на фінансові ресурси з боку інноваційно-актив-них підприємств (стимулювання інноваційної діяльності, поліпшення інвести-цій-ного клімату); 2) формування пропозиції фінансових ресурсів на ринку для фінансування інноваційних проектів (активізація інвестиційної активності населення, під-тримка залучення ресурсів банками України на міжнародних фінансових ринках, активізація розвитку фондового ринку); 3) підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності банками та небанківськими посеред-никами за рахунок зниження кредитних ризиків за інноваційними проектами (створення Бюро кредитних історій, підвищення кваліфікації банківських працівників).

На думку автора, успішна реалізація моделі може бути досягнута за ра-ху-
нок створення державного Банку розвитку та використання консор-ці-умного і проектного фінансування. Для максимально ефективного вико-ри-стання інноваційних ресурсів державного Банку розвитку в роботі за-про-по-новано надавані ним послуги розподілити за видами інноваційних проектів відповідно до запропонованої класифікації. Відтак проектованому Банку роз-витку фінансові ресурси на інноваційні цілі запропоновано надавати з урахуванням напрямів підтримки інноваційних проектів, які можна поділити на фінансові та консультаційні, використовуючи: системи грантів, пільгові ставки за інно-ва-ційними кредитами; проведення експертизи проектів; забезпечення кон-суль-таційної підтримки проектів; гарантування та страхування інноваційних
кредитів.

Рис. 2. Структурно-організаційна модель розвитку банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні

Для активізації кредитування інноваційних проектів у роботі запро-поновано використовувати принципи консорціумного кредитування за роз-робленою схемою, специфіка якої полягає в синергетичному поєднанні переваг державного та банківського фінансування. Використання консорціумного та проектного кредитування на основі запропонованої схеми забезпечить: 1) усу-нення перешкод, що стримують банківське кредитування інноваційних проектів; 2) розв’язання низки проблем державного кредитування інноваційних проектів, таких як: корупція, неринкові підходи та низький рівень кредитного менеджменту; 3) підтримку в реалізації інноваційних проектів суб’єктам інноваційної діяльності з боку потужних фінансових та державних структур.

Високі кредитні ризики інноваційних проектів, які є вагомою перепоною активізації банківського кредитування, потребують розроблення відповідних заходів щодо їх мінімізації, представлених на рис. 3.

Рис. 3. Напрями зниження фінансових ризиків інноваційних проектів

Основним методом зниження кредитних ризиків є ефективне їх прогнозування на етапі прийняття рішення про кредитування. Оскільки західні моделі оцінювання кредитних ризиків є неприйнятними у вітчизняній практиці, необхідною є розроблення відповідних методик для вітчизняних банків. Основною перешкодою цьому сьогодні є відсутність відповідної статистичної бази. Для вирішення цієї проблеми в дисертації запропоновано активізувати зусилля банківської системи та держави в напрямі створення Бюро кредитних історій, яке є потужним самостійним інструментом мінімізації кредитних ризиків інноваційних проектів. Ураховуючи неефективне (з позиції банківської системи в цілому) функціонування вже існуючих в Україні таких установ, на основі вивчення світового досвіду в дисертації запропоновано авторську схему створення кредитного бюро.

Статистична база, яка сформована бюро кредитних історій, дозволить:
а) кількісно оцінити кредитні ризики інноваційних проектів; б) визначити фактори, які обумовлюють рівень кредитних ризиків інноваційних проектів;
в) практично реалізувати значний обсяг напрацювань вітчизняних науковців у сфері аналітичного забезпечення процесів аналізу кредитоспроможності інноваційних проектів; г) розробити скорингові моделі для їхнього подальшого використання вітчизняними банками.

Реалізація розроблених моделей на всіх рівнях фінансово-економічної системи забезпечить не механічне та одноразове зростання обсягів фінан-сування інноваційних проектів, а сформує об’єктивні передумови для активізації процесів фінансування на основі законів ринкової економіки. Розроблені заходи лише в сукупності обумовлять синергічний ефект, який проявиться в переході банківського та небанківського фінансування інно-ваційної діяльності на якісно новий рівень.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення важливого науково-практичного завдання, яке полягає в наднизькому рівні банківського і небан-ківського фінансування інноваційної діяльності в Україні та недостатньому теоретичному і методичному обґрунтуванні цих процесів.

Проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки і пропозиції.

1. Теоретико-методичні основи банківського та небанківського фінан-сування інноваційної діяльності є недостатньо розробленими, особливо їх методична складова. Так, немає ефективних та придатних до практичного застосування методів оцінювання кредитних ризиків щодо інноваційних проектів, ефективних моделей співпраці держави та приватного сектора тощо. Практика банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні також свідчить про необхідність пошуку шляхів удосконалення цих процесів: основним джерелом фінансування інноваційних проектів в Україні зали-шаються власні кошти, процентні ставки за кредитами залишаються не-прийнятно високими для інноваційно-активних підприємств, небанківські фінансові посередники розміщують свої активи на банківських депозитах та в недооцінених цінних паперах вітчизняних компаній традиційних галузей. Традиційно високодохідна інноваційна діяльність в Україні відчуває гострий брак фінансових ресурсів.

2. У контексті прийняття рішення про вибір оптимальних форм фінан-сування інноваційних проектів у роботі запропоновано їх авторську класи-фікацію за критерієм рівня комерційного ризику. В її основу покладено параметри проекту, які обумовлюють рівень комерційного ризику, а саме:
1) стадію життєвого циклу ринку, на якому реалізовуватиметься інноваційний продукт; 2) стадію життєвого циклу інноваційного продукту, на якій залучається кредит; 3) ступінь новизни інноваційного продукту. Залежно від комбінації значень цих трьох параметрів формується рівень комерційного ризику інноваційного проекту, що значною мірою впливає на вибір оптимального джерела фінансування. Застосування цієї класифікації у практиці банківської діяльності може спростити аналітичні процедури щодо прийняття рішення про доцільність фінансування конкретного інноваційного проекту. Так, попереднє формулювання політики банку щодо фінансування інноваційних проектів (наприклад, фінансування усього спектра проектів або лише найменш ризикованими) дозволить відкидати неприйнятні проекти вже на попередньому етапі та не витрачати ресурси на їх аналіз.

3. На основі методу експертних оцінок розроблено методику кількісної оцінки кредитного ризику інноваційного проекту, яка ґрунтується на визначенні відношення середньоквадратичного відхилення експертних оцінок показника, можливого за основних проектних умов показника, до величини дискон-то-ваного сумарного грошового потоку за роками реалізації проекту. З ураху-ванням кількісної оцінки інноваційного проекту в дисертації запропоновано методику формування кредитної ставки інноваційного проекту, використання якої дасть можливість проводити розрахунки базових параметрів без застосування складних аналітичних процедур.

4. У результаті проведеного дослідження сформульовано фактори, які стримують розвиток банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні: 1) високий ступінь ризику довгострокових інноваційних проектів, який додатково підсилюється впливом нестабільного законодавства у сфері підприємницького права; браком попиту на продукцію НДДКР; низьким престижем інженерної та наукової діяльності; низькою ринковою грамотністю населення та відсутністю необхідної інфраструктури; 2) низька якість бан-ків-ських ресурсів, яка визначається нестачею довгострокових коштів та їхньою високою вартістю 3) нерозвиненість фондового ринку; 4) неспри-ятливий інвестиційний клімат.

У роботі розроблено структурно-організаційну модель активізації банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні: 1) заходи, спрямовані на формування попиту на фінансові ресурси з боку інноваційно-активних підприємств; 2) заходи, спрямовані на формування пропозиції фінансових ресурсів на ринку для фінансування інноваційних проектів; 3) заходи, спрямовані на підвищення ефективності фінансування інноваційних проектів банками та небанківськими посередниками.

5. Важливою складовою моделі розвитку банківського та небанківського фінансування інноваційних проектів є створення державного Банку розвитку. Для ефективного використання інноваційних ресурсів такого Банку в роботі запропоновано надавані ним послуги розподілити за видами інноваційних проектів. Основними інструментами підтримки інноваційних проектів Банком розвитку є: фінансові (системи грантів, пільгові ставки за інноваційними кредитами; гарантування та страхування інноваційних кредитів) та кон-сультаційні (проведення експертизи проектів; забезпечення консультаційної підтримки проектів).

Запропоновано також нову ефективну форму проектного та консор-ціумного фінансування в Україні, яка ґрунтується на співпраці Банку розвитку з іншими банками і реалізація якої забезпечить: 1) усунення перешкод, що стримують банківське кредитування інноваційних проектів; 2) розв’язання проблем державного кредитування інноваційних проектів; 3) підтримку в реалізації інноваційних проектів суб’єктам інноваційної діяльності з боку потужних та впливових структур.

6. Установлено, що основним напрямом зниження кредитних ризиків інноваційних проектів є ефективне їх прогнозування на етапі прийняття рішення про фінансування інноваційного проекту. Обґрунтовано, що основною перешкодою розробки аналогів скорингових моделей для вітчизняних банків щодо мінімізації ризиків інноваційних проектів є відсутність відповідної статистичної бази. Для вирішення цієї проблеми в дисертації розроблено систему організаційних заходів щодо створення Бюро кредитних історій та запропоновано методику оцінки ефективності їх діяльності. Накопичена Бюро кредитних історій статистична база дасть можливість: кількісно оцінювати кредитні ризики інноваційних проектів; визначати фактори, які обумовлюють рівень таких ризиків; точно проводити аналіз кредитоспроможності іннова-ційних проектів; розробляти скорингові моделі для використання вітчизняними банківськими установами.

Сукупна реалізація всіх розроблених заходів забезпечить синергетичний ефект, а отже, суттєве підвищення ефективності банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності в Україні.

список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Зінько Н.Я. Банківські джерела фінансування інноваційних проектів (на прикладі комерційних банків США та Європи) // Регіональна економіка. – 2005. – № 3. – C. 188–193. (0,45 друк. арк.).

2. Зінько Н.Я. Використання консорціумного кредиту у фінансуванні інно-ваційних проектів в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. – Суми: ВВП “Мрія – 1” ЛТД, УАБС, 2006. – Т. 18. – С. 259–264. (0,33 друк. арк.).

3. Зінько Н.Я. Інноваційна політика ЄС у рамках Лісабонської стратегії: наміри та реалізація цілей (2000–2004) // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкові перетворення в Україні в умовах світових інтеграційних процесів (Збірник наукових праць) / НАН України, Інститут регіональних досліджень; Редкол.; Відп. ред. акад. НАН України М. І. До-лішній. – Львів, 2005. – Вип. 6 (LVI). – С. 200–211. (0,63 друк. арк.).

4. Зінько Н.Я. Інструменти стимулювання інноваційної діяльності (на прикладі Індії, Ірландії, Сінгапуру, Фінляндії, Японії) // Регіональна економіка. – 2006. – № 4 (42). – С. 220–226. (0,47 друк. арк.).

5. Зінько Н.Я. Механізми гарантування інноваційних кредитів: світовий досвід та його використання в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір (Збірник наукових праць): У 2-х ч. / НАН України. Інститут регіональних досліджень; Редкол.; Відп. ред. акад. НАН України М. І. Долішній. – Львів, 2006. – Вип. 3 (LXI). – Ч. 2. – С. 97-105. (0,35 друк. арк.).

6. Зінько Н.Я. Фінансування інновацій за допомогою банків розвитку (development banks): приклади Канади, Німеччини та Євросоюзу // Теорії мікро-, макроекономіки: Збірник наукових праць професорсько-викла-дацького складу і аспірантів / За ред. проф. Ю.М. Мальчина, Ю.В.Ніколенка. – К.: Академія муніципального управління, 2005. – Вип. 21. – С. 142–148. (0,62 друк. арк.).

7. Зінько Н., Шмігельська З. Індивідуальні інвестори у системі фінансування розвитку інноваційних підприємств // Теорії мікро-, макроекономіки: Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів / За ред. проф. Ю.В.Ніколенка, В.К.Присяжнюка. – К.: Академія муніци-пального управління, 2006. – Вип. 25. – С. 205–211 [особистий внесок – аналіз світового досвіду фінансування інноваційних проектів індивіду-аль-ними ін-весторами, визначення принципів функціонування мереж „ангелів біз-несу”, аналіз механізму оцінки інноваційного проекту „ангелами бізнесу”]. (0,4 друк. арк.).

8. Шмігельська З.К., Зінько Н.Я. Концептуальні напрями організації управлін-ня інноваційною діяльністю // Проблеми науки: Міжгалузевий науково-технічний журнал. – К.: КиївЦНТЕІ, ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАНУ, 2007. – № 3. – С. 9–17 [особистий внесок – аналіз законодавчого забезпечення інноваційної діяльності в Україні, переваг та недоліків Закону України „Про інноваційну діяльність”]. (0,45 друк. арк.).

9. Шмігельська З.К., Зінько Н.Я. Принципи створення недержавних іннова-ційних фондів та інформаційних мереж і їх використання в забезпеченні ефективного розвитку інноваційних центрів // Зовнішня торгівля: право та економіка: Науковий журнал. – К.: Українська академія зовнішньої торгівлі, 2006. – № 2 (25). – С. 133–140 [особистий внесок – аналіз світового досвіду створення та функціонування недержавних інноваційних фондів, визначення принципів формування інноваційних мереж та стимулів новаторів].
(0,45 друк. арк.).

10. Кузнєцова А.Я., Зінько Н.Я., Напрями реформування системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційно-інвестиційне забезпечення стратегії розвитку регіону (Збірник наукових праць). / НАН Украї-ни. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2006. – Вип. 5 (61). – С. 315–325 [особистий внесок – визначення завдань розвитку регіональної інноваційної системи та пропо-зиція заходів реформування системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності регіону]. (0,45 друк. арк.).

11. Кузнецова А.Я., Зинько Н.Я. Современное состояние банковского финан-сирования инновационной деятельности в Украине // Бизнес Информ: Научный информационный журнал. – Харьков: ХНЭУ, 2006. – № 9 (327). – С. 34–36 [особистий внесок – визначення місця банку в інноваційно-інвести-ційному процесі та основних перешкод активного використання банківських кредитів у фінансуванні інноваційної діяльності]. (0,27 друк. арк.).

В інших виданнях:

12. Зінько Н.Я. Використання консорціумного кредиту в фінансуванні інно-ваційних проектів в Україні // Банківська система України в умовах гло-ба-лізації фінансових ринків: Матеріали міжнародної науково-практичної кон-ференції. 18–20 жовтня 2006 р. – Черкаси: ЧБІ УАБС НБУ, 2006. – С. 63–64. (0,1 друк. арк.).

13. Зінько Н.Я. Необхідність банківського та небанківського фінансування інноваційної діяльності // Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации: Сб. трудов ІІІ Международной науч.-практ. конф. аспирантов и студентов. 21–23 марта 2007 г. – Симферополь: “Центр Стабилизации”, 2007. – С. 69. (0,1 друк. арк.).

14. Зінько Н.Я. Механізми сприяння банківського фінансування інноваційних проектів // Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства: Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції ЖДУ імені Івана Франка / За заг. ред. Б.М. Данилишина. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. – С. 122–125. (0,25 друк. арк.).

15. Зінько Н.Я. Роль небанківських фінансових інститутів у фінансуванні інно-ваційної діяльності // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здо-бут--ки, проблеми, перспективи: Тези доповідей ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих учених, 27–29 вересня 2006 р. / Відп. за вип. А.Я.Кузнєцова. – Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – С. 57–58. (0,1 друк. арк.).

16. Зінько Н.Я. Сучасний стан банківського фінансування інвестиційно-інно-ваційної діяльності в Україні // Інтеграційні процеси та розвиток фінансової системи України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конфе-ренції (29–30 листопада 2006 року). – Х.: ФОП Лібуркіна Л. М., 2006. –
С. 188–189. (0,12 друк. арк.).

17. Зінько Н., Шмігельська З. Перспективи розвитку проектного та консор-ціумного фінансування інноваційної діяльності в Україні // Еконо-мічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Збірник тез доповідей Четвертої Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених (22–23 люто-го 2007 р.). – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – Ч. 2. – С. 136–138 [осо-бис-тий внесок – визначення перспектив розвитку та функціонування консорціумного фінансування інноваційної діяльності в Україні]. (0,1 друк. арк.).

18. Zinko Nazariy. Rola innowacji w rozwoju krajуw z gospodark№ przejњciow№ // Infrastruktura rozwoju spoіeczno-gospodarczego: Zbiуr prac mіodych ekonoуw. – Warszawa: Instytut Wiedzy, 2004. – C. 153–161. (0,5 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Зінько Н.Я. Удосконалення банківського та небанківського фінан-сування інноваційної діяльності в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит / Інститут