київський НАЦІОНАЛЬНий університет ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Зінич Василь Матвійович

УДК 351.741+351.759

ДІЛЬНИЧНИЙ ІНСПЕКТОР МІЛІЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВий аспект

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор Сущенко Віктор Дмитрович, Київський національний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчальної та методичної роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Пєтков Валерій Петрович, Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, начальник інституту

кандидат юридичних наук Лупало Олександр Анатолійович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри управління в органах внутрішніх справ

Провідна установа Національний університет державної податкової служби України, кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності, ДПА України, м. Ірпінь

Захист відбудеться 23 травня 2007 року о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

Автореферат розісланий 21 квітня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здійснювана в Україні адміністративна реформа спрямована на всебічну та комплексну перебудову існуючої системи державного управління. Реалізація основоположних завдань реформи повинна здійснюватися в умовах чіткого спрямування та координації діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів на забезпечення прав, свобод та інтересів людини і громадянина при наданні державних (управлінських) послуг. Важлива роль у реалізації окреслених завдань належить органам внутрішніх справ (ОВС), зокрема службі дільничних інспекторів міліції Міністерства внутрішніх справ України, головними завданнями діяльності якої є надання широкого спектра правоохоронних послуг, а також профілактика правопорушень. Виконання цих завдань залежить від багатьох чинників, зокрема, рівня організованості, упорядкування апарату, законодавчого визначення правового статусу тощо.

Нинішня система ОВС не повною мірою відповідає новим засадам її діяльності, що впроваджуються керівництвом держави та міністерства. Поясню-ється це, по-перше, надмірною централізацією системи ОВС. По-друге, діяльність міліції ні організаційно, ні функціонально ще не перебудована відповідно до принципів правової держави. По-третє, незважаючи на прийняті закони, ще недостатньо чітко визначено адміністративно-правовий статус працівників міліції і, зокрема, дільничних інспекторів. Відчутними перешкодами на шляху ефективного та взаємовигідного співробітництва міліції з населенням залишається відсутність належної нормативно-правової бази, організаційна та інформаційна неготовність дільничних інспекторів міліції до ефективної взаємодії з іншими правоохоронними органами, недержавними структурами, громадськими організаціями та окремими громадянами (у тому числі на договірних засадах), сформовані ще за радянських часів психологічні бар’єри щодо ефективної співпраці як у працівників міліції, так і населення. Саме тому одним із перспективних шляхів поліпшення діяльності системи ОВС є оновлення статусу служб і підрозділів, які безпосередньо працюють з населенням, більш чітке визначення їх компетенції, форм і методів проведення профілактичної діяльності, а також взаємодії з іншими правоохоронними органами та громадськістю. Насамперед, це стосується служби дільничних інспекторів міліції.

Питання правового регулювання організації та діяльності органів влади в галузі забезпечення громадського порядку та профілактики правопорушень у різні часи досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені. Під час дослідження використані теоретичні доробки таких вчених, як В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, О.К. Безсмерт-ний, К.С. Бєльсь-кий, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.І. Веремеєнко, П.А. Воробей, І.П. Голоснiченко, С.Т. Гончарук, О.М. Джужа, Є.В. Додiн, М.М. Дорогих, М.І. Єропкiн, А.П. Закалюк, Д.Д.льїн, Р.А. Калюжний, А.П. Клюшниченко, Л.М. Колодкiн, Ф.Є. Колонтаєвський, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Копєйчиков, О.П. Коренєв, М.В. Корнієнко, Є.Б. Кубко, В.В. Лазарев, О.І. Луньов, М.І. Мельник, В.І. Олефір, В.П. Пєтков, Л.Л. Попов, А.О. Селіванов, В.Д. Сорокін, В.Д. Сущенко, Ю.О. Тихомиров, М.Я. Швець, А.П. Шергiн, В.К. Шкарупа та інших.

Безсумнівно, вказані автори внесли чимало нового в теорію і практику профілактичної діяльності міліції, створили значне наукове підґрунтя для подальших досліджень. Але варто звернути увагу, що в наукових працях названих авторів зазначена проблема розглядалася фрагментарно. При цьому деякі публікації були підготовлені на основі вже застарілого законодавства, що об’єктивно знижує їх актуальність. Відсутність відповідної монографічної літератури свідчить як про складність цих питань, так і про недостатню увагу до них з боку вчених-правознавців. Беззаперечна наукова значущість теоретичного розроблення проблематики в цій сфері та її актуальність зумовлюють потребу в проведенні поглибленого дослідження комплексу проблем адміністративно-правового регулювання діяльності служби дільничних інспекторів міліції як суб’єкта профілактичної діяльності в умовах реформування МВС України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження пов’язана з Концепцією адміністративної реформи в Україні, Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007–2009 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767). Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС України на період 2001–2009 років (наказ МВС України № 755-04), Основних напрямів наукових досліджень та річних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ. Робота спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції розвитку ОВС у XXI столітті, Стратегії реформування МВС України, Програми МВС України “Народ і міліція – партнери”.

Мета і завдання дослідження. Головною метою наукового пошуку є з’ясування особливостей організаційного та правового забезпечення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо профілактики правопорушень у контексті охорони громадського порядку та громадської безпеки, а також формування науково обґрунтованих засад удосконалення чинного законодавства в цій сфері. Визначеною метою зумовлена постановка і вирішення таких завдань:

1) розкрити історико-правовий аспект діяльності служби дільничних інспекторів міліції;

2) визначити організаційно-правовий статус дільничного інспектора міліції як суб’єкта профілактичної діяльності в системі ОВС;

3) на основі комплексного аналізу правових норм, які закріплюють адміністративно-правовий статус, завдання i функції дільничних інспекторів міліції, дати їм оцінку з позиції соціальної ролі профілактичної діяльності;

4) визначити механізм адміністративно-правового регулювання профілак-тичної діяльності дільничних інспекторів міліції;

5) окреслити особливості індивідуально-профілактичної діяльності дільничного інспектора міліції в контексті формування іміджу ОВС;

6) навести системну характеристику обов’язків i прав дільничних інспекторів міліції щодо забезпечення конституційних принципів верховенства права та законності, захисту прав і свобод людини під час профілактичної діяльності;

7) узагальнити позитивний досвід правоохоронних органів інших держав, удосконалюючи профілактичні функції у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки;

8) виявити особливості взаємодії служби дільничних інспекторів міліції з іншими державними та недержавними органами, установами та організаціями щодо профілактики правопорушень;

9) сформулювати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства з питань організації та діяльності служби дільничних інспекторів міліції з урахуванням міжнародного досвіду та розвитку вітчизняної правової доктрини.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері реалізації профілактичної функції в діяльності служби дільничних інспекторів міліції МВС України.

Предметом дослідження є практична діяльність підрозділів міліції України, поліцейських структур зарубіжних країн, які здійснюють профілактичну діяльність, міжнародний досвід, міжнародно-правові акти, сукупність нормативно-правових актів України, які визначають організаційно-правові засади профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження в дисертації застосований загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у сферах дії держави та права. Його застосування сприяло об’єктивній оцінці рівня організаційно-правового забезпечення профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції.

Під час дослідження застосовані окремі методи наукового пізнання: історико-правовий (розділ 1, підрозділ 1.1), порівняльно-правовий (розділ , підрозділ .2), логіко-семантичний (розділ ), системно-структур-ний (розділ 1, підрозділ 1.2), конкретно-соціологічний (розділи 1, 2, підрозділи 1.1, 2.1) та статистичний (розділ 1, 2, підрозділ 1.2, 2.1, 2.2).

Історико-правовий та порівняльно-правовий методи застосовано для вивчення еволюції вітчизняних та іноземних систем законодавства щодо реалізації міліцією функції загальної та спеціальної профілактики.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції.

Системно-структурний метод дозволив дослідити особливості використання примусових заходів у профілактичній діяльності дільничних інспекторів міліції, а також рівень її організаційно-методичного та нормативно-правового забезпечення.

Використання соціологічного та статистичного методів дозволило проаналізувати емпіричну базу стосовно проблем дисертаційного дослідження.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, адміністративне законодавство України, підзаконні нормативні акти, що регламентують профілактичну діяльність органів внутрішніх справ і зокрема служби дільничних інспекторів міліції МВС України.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності, зведені дані соціологічного вивчення 200 справ про адміністративні правопорушення за різними категоріями проступків, узагальнені результати анкетних опитувань 827 працівників ОВС (зокрема, 232 дільничних інспекторів міліції, які безпосередньо здійснюють профілактичну діяльність), використані огляди адміністративної практики, офіційні звіти та довідки, а також інші аналітичні матеріали з проблем дослідження, зібрані в підрозділах МВС України, органах державної виконавчої влади, публіцистичні та довідкові видання тощо.

Наукова новизна одержаних результатів визначається постановкою обраної теми та підходами до її вирішення. У дисертації комплексно розглядається профілактична діяльність дільничних інспекторів міліції різних регіонів України з урахуванням досвіду зарубіжних держав та інтеграції України до світової спільноти. На підставі проведеного дослідження сформульовано низку категорій, положень, пропозицій і висновків, які стосуються теоретичних, правових та організаційних засад удосконалення діяльності дільничних інспекторів відповідно до специфіки реалізації профілактичної функції, зокрема:

уперше:

- запропоновано авторське визначення понять: “дільничний інспектор міліції” як посадової особи ОВС, яка перебуває на відповідній штатній посаді, має спеціальне звання і відповідно до законодавчих та відомчих підзаконних актів проводить на закріпленій території як загальну, так й індивідуальну профілактичну роботу з попередження правопорушень, забезпечує охорону громадського порядку та громадської безпеки, працює з населенням та громадськими формуваннями на адміністративній дільниці, а також бере участь у попередженні та розкритті злочинів та адміністративних правопорушень; “профілактична діяльність дільничного інспектора міліції” – це регламентований нормами права один з основних напрямів роботи дільничного на території обслуговування щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також виявлення осіб, схильних до їх вчинення, а також вжиття заходів щодо їх виправлення; “загально-профілактична діяльність дільничного інспектора міліції” – це сукупність заходів, спрямованих на виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, а також вжиття дільничним, у межах компетенції, заходів щодо їх нейтралізації; “індивідуально-профілактична діяльність дільничного інспектора міліції” – це систематична робота з певними категоріями осіб, які перебувають на профілактичних обліках, або з особами, які ще не вчинили протиправних діянь, але від них можна чекати такі дії, які ведуть антигромадський спосіб життя, раніше вчиняли правопорушення, вчинили замах на злочин, але не довели його до кінця, звільнені з місць позбавлення волі особи, засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та ін.;

- визначено місце служби дільничних інспекторів міліції у загальній структурі суб’єктів профілактики правопорушень;

- надано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення організаційного забезпечення профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції;

- окреслено напрями вдосконалення методичного забезпечення профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції;

- систематизовано комплекс правових заходів підвищення авторитету служби дільничних інспекторів міліції;

удосконалено:

- організаційно-правове регулювання здійснення окремих профілактичних заходів дільничними інспекторами міліції через упровадження розробок дисертанта у практичну діяльність;

- шляхи підвищення ефективності взаємодії служби дільничних інспекторів міліції з іншими державними та громадськими установами й організаціями у сфері виявлення та усунення окремих правопорушень і профілактичної діяльності;

набули подальшого розвитку:

- напрями профілактичної діяльності міліції з урахуванням світових стандартів, положень програмних документів щодо налагодження партнерських відносин міліції з населенням та активізації участі громадян в охороні громадського порядку;

- дослідження змісту діяльності дільничного інспектора міліції як суб’єкта індивідуальної та загальної профілактики.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в дисертації висновки та висунуті пропозиції використовуються профільними комітетами Верховної Ради України в законотворчій роботі щодо уточнення положень деяких законодавчих та підзаконних актів у сфері адміністративної та профілактичної діяльності міліції.

Дисертантом внесені науково обґрунтовані пропозиції у рамках розробки цільовими робочими групами МВС України проектів орга-ніза-ційних рішень і програм з питань подальшого реформування органів внутрішніх справ в частині опти-мі-зації структури і штатної чисельності міліції громадської безпеки, розробки методики оцінювання діяльності служби дільничних інспекторів міліції тощо.

Окремі положення дисертаційного дослідження використані в навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ, Львівського державного університету внутрішніх справ та його Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету під час проведення занять зі спецкурсів “Діяльність служби дільничних інспекторів міліції”, “Профілактична діяльність міліції”, а також у рамках перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників міліції. Їх ураховано також у навчально-методичних розробках кафедр адміністративної діяльності, управління в ОВС, підготовлених за участю дисертанта.

Матеріали дисертації можуть бути в подальшому використані для законотворчого, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення діяльності підрозділів та служб МВС України, органів державної влади, інших правоохоронних органів, органів державного контролю та нагляду, недержавних організацій, під час викладання курсу адміністративного права та адміністративної діяльності у вищих навчальних закладах, а також у рамках професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях: “Україна: шляхами віків” (м. Київ, 17 травня 2002 року), “Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (м. Івано-Франківськ 24 травня 2002 року); “Проблеми гуманітарної підготовки працівників ОВС в умовах Європейської інтеграції” (м. Івано-Франківськ 12–13 травня 2003 року); “Проблеми процесуального оформлення документів дільничним інспектором міліції в сучасних умовах” (м. Івано-Франківськ 16 травня 2003 року); “Проблеми підготовки та вдосконалення профілактичної діяльності працівників міліції громадської безпеки” (м. Івано-Франківськ, 19 травня 2006 року) та інших заходах наукового характеру.

Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, знайшли відображення в дев’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях України. За участю дисертанта підготовлено три навчальні посібники.

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК України і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (278 найменувань) та 4 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 189 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, висвітлюється її зв’язок з науковими програмами та планами, розкрито мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, досліджено ступінь наукової розробки проблеми та її значимість, проаналізовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, надано відомості про апробацію, упровадження результатів дослідження.

Розділ 1. “Правова характеристика профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції” присвячений розгляду історичного розвитку служби дільничних інспекторів міліції та правових засад діяльності відповідних підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Історико-правовий аспект становлення профілактичної функції служби дільничних інспекторів міліції” розглядається сукупність функцій держави щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Із загального кола правоохоронних функцій держави здобувачем виділяється функція забезпечення принципу верховенства права і правопорядку, яка спрямована на забезпечення права, створення належних умов для життєдіяльності громадян, суспільства і функціонування правової та політичної систем. Головною ж метою принципу верховенства права є визнання цінності людини вищою за інтереси держави.

Головними напрямами діяльності держави щодо забезпечення верховенства права є: удосконалення роботи законодавця з прийняття нормативних актів, які регулюють діяльність правоохоронних органів; доведення їх до відома населення; забезпечення правосуддя; удосконалення діяльності правоохоронних органів, утвердження демократичних принципів і норм у роботі державних органів. Особливої уваги заслуговують заходи щодо підвищення рівня правосвідомості та правової культури громадян і посадових осіб правоохоронних органів.

Переходячи від правоохоронних функцій держави до діяльності служби дільничних інспекторів міліції, автором розкривається зміст профілактичної функції служби дільничних інспекторів міліції в її історичному розвитку. Акцентується увага на тому, що, незважаючи на широку розповсюдженість у науковій літературі термінів “профілактика”, “попередження”, “запобігання”, “припинення”, “протидія”, “превенція” стосовно правопорушень, законодавець досі не закріпив у нормативних актах, у тому числі щодо діяльності міліції, чіткого розуміння цих правових термінів.

У контексті історичного розвитку служби дільничних інспекторів міліції, дана служба є однією з й найстаріших і чисельніших у системі ОВС. Перші згадки про співробітників, які в нинішньому розумінні виконували функції дільничних інспекторів міліції, відносяться до другої половини ХVІІІ сторіччя, коли в Російській імперії Петром Першим у квітні 1782 року був введений в дію “Статут благочиння або поліцейський”. Згодом, у грудні 1862 року, були затверджені “Тимчасові правила про устрій поліції в містах і уїздах губерній”, якими підрозділи міської та земської поліції скорочувалися та на їх основі створювалися уїздні поліцейські управління, основою яких були дільниці, очолювані приставом.

У 1918 році нова влада визначила місце радянської міліції в системі державних органів “Інструкцією про організацію радянської робітничо-селянської міліції”. І хоча у цій інструкції посада безпосередньо дільничного інспектора міліції ще не передбачалася, робота міліції будувалася за дільничним принципом. Тому саме звідси започаткувалася назва “дільничний міліціонер”. Разом з радянською міліцією в Україні відбувався процес створення служби дільничних інспекторів міліції. Так, у травні 1917 року Центральна Рада прийняла постанову “Про українську народну міліцію”, в якій визначалися функції співробітників, які виконували функції дільничного інспектора міліції. У травні 1918 року Гетьманом Скоропадським була прийнята постанова “Про скасування існуючих нормативних актів про міліцію та утворення державної варти”, якою дільничного інспектора міліції приписано іменували дільничним начальником державної варти. У лютому 1919 року Радою Народних Комісарів УРСР прийнято декрет про утворення в Україні Радянської Робітничо-Селянської міліції та затверджено Інструкцію для районних наглядачів, так на той час називали дільничних інспекторів міліції.

Уперше статус “дільничних” було визначено Наказом по міліції Кримської Радянської Соціалістичної Республіки від 26 квітня 1922 року № , який затверджував “Положення і Інструкцію про старших дільничних міліціонерів”. Пізніше, у листопаді 1923 року, НКВС РРФСР своїм наказом увів у дію Інструкцію дільничного наглядача. А вже 13 лютого 1930 року, наказом НКВС СРСР № 109 усі дільничні міліціонери чи дільничні наглядачі перейменовувалися у дільничних інспекторів міліції. У подальшому здобувач розглядає зміни, що відбувалися у службі дільничних інспекторів міліції протягом 1930–1991 років та в умовах незалежності.

Підрозділ 1.2. “Дільничний інспектор міліції як суб’єкт профілактичної діяльності” присвячений характеристиці ознак дільничного інспектора міліції як суб’єкта профілактичної діяльності.

Автор розглядає діяльність дільничного інспектора міліції як складову загальнодержавної системи профілактики поряд з іншими державними органами та громадськими організаціями. На основі характеристики суб’єктивних ознак профілактичної діяльності взагалі здобувач характеризує діяльність органів, які виступають суб’єктами профілактики, і розглядає діяльність дільничного інспектора міліції як з позицій динаміки та реального функціонування (функцій, завдань, повноважень, компетенції, адміністративних важелів тощо), так і практичного здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності на дільниці. Дільничний інспектор міліції здійснює свої функції з профілактики правопорушень через певний механізм, закріплений державою, шляхом використання різних форм і методів. Серед форм діяльності дільничного інспектора міліції пріоритетне місце посідають правові форми, насамперед, обов’язок інспектора при здійсненні своїх функцій діяти на основі права і в межах закону.

Дисертант у результаті вивчення нормативно-правових актів, спеціальної літератури дійшов висновку, що діяльність дільничних інспекторів міліції щодо профілактики правопорушень здійснюється з використанням різних методів. Серед основних методів службової діяльності переважають переконання та примус. До переконання дисертант відносить такі заходи, як: інформаційний вплив на суспільство з метою формування громадської думки, загальна, спеціальна профілактична діяльність, рекомендація бажаної та необхідної поведінки, заохочення тощо. Дільничний інспектор міліції застосовує метод примусу при порушенні правових норм, їх невиконанні. До примусових заходів, які використовує дільничний інспектор міліції, належать визначені наукою адміністративного права і правозастосовчою практикою заходи адміністративного попередження, припинення та стягнення.

Розглядаючи дільничного інспектора міліції як суб’єкта профілактики правопорушень, здобувач аналізує його правовий статус та надає конкретні пропозиції щодо покращення діяльності служби в контексті реформування ОВС та відповідних законодавчих змін.

Розділ . “Організація реалізації повноважень дільничних інспекторів міліції щодо впливу на об’єкти профілактики” складається із трьох підрозділів, в яких розглядаються загальні засади та діяльність дільничних інспекторів міліції щодо здійснення профілактичної діяльності.

У підрозділі 2.1. “Загальна характеристика профілактичної функції держави” здобувач розглядає профілактичну функцію як засіб попередження порушення прав людини. Профілактичні заходи застосовуються з метою зміни як пріоритетів, так і особистісних якостей суб’єкта правопорушення. Дисертант розглядає профілактичну функцію держави у взаємозв’язку із діяльністю правоохоронних органів та громадських організацій з використанням економічних та ідеологічних методів впливу на населення. Досліджуються загальносоціальна та спеціальна профілактика з метою з’ясування ролі, яку відіграє дільничний інспектор міліції у загальнодержавній системі профілактики протиправних дій. Дисертант дотримується думки, що профілактика складається із двох блоків – загальносоціальної та спеціальної. При розгляді загальносоціального блоку, здійснено аналіз органів, організацій, які здійснюють профілактику правопорушень, та елементів, з яких вона складається. Узагальнюючи діяльність цих органів, здобувач доходить висновку, що дільничний інспектор міліції є безпосереднім і основним суб’єктом здійснення загальносоціальної профілактичної функції держави.

Спеціальна профілактика розглядається як сукупність заходів, спрямованих на усунення або запобігання чинникам, які сприяють вчиненню правопорушень, а також впливу на осіб, які вже вчинили протиправні дії, або можуть їх вчинити. Автор доходить висновку, що до спеціальної профілактики належать такі заходи, як спеціальна профілактика загальної спрямованості, запобігання окремим видам правопорушень та індивідуальна профілактика щодо осіб, схильних до вчинення правопорушень. У проведенні спеціальної профілактики дільничний інспектор міліції відіграє ключову роль і використовує спеціальні методи роботи міліції.

У підрозділі 2.2. “Загально-профілактична робота дільничних інспек-торів міліції” здобувач детально наводить характеристику організаційних і правових засад загальної профілактичної діяльності. Дослідження показало, що загальна профілактика правопорушень спрямована на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень загалом, а не стосовно конкретної особи. Відповідно до чинного законодавства, дільничний інспектор міліції у межах своєї компетенції здійснює охорону громадського порядку на закріпленій території; виявляє причини й умови, які сприяють правопорушенням, та вживає заходів щодо їх усунення; бере участь у розкритті злочинів та інших протиправних дій; здійснює правову просвітницьку діяльність серед населення та надає допомогу громадянам в межах своєї компетенції; взаємодіє з державними, іншими органами, службами, громадськими формуваннями, населенням з метою забезпечення громадського порядку та громадської безпеки на дільниці.

Досліджуючи загально-профілактичну діяльність дільничних інспекторів міліції, автор аналізує чинники, які впливають на громадський порядок, громадську безпеку, ефективність діяльності дільничних інспекторів міліції та надає відповідні пропозиції.

У підрозділі 2.3. “Індивідуально-профілактична робота дільничних інспекторів міліції” обґрунтовується, що індивідуальна профілактика, яку здійснюють дільничні інспектори міліції, складається з низки поєднаних елементів, а саме: збору інформації про осіб, схильних до вчинення протиправних дій, відслідковування їх дій та поведінки, за необхідності, проведення профілактичних бесід тощо. У подальшому автор детально зупиняється на розгляді кожної складової. Здійснивши аналіз нормативної бази України, яка стосується здійснення дільничним інспектором міліції профілактичних функцій, а також результатів емпіричних досліджень, дисертант дійшов висновку, що вичерпного переліку осіб, стосовно яких повинен здійснюватися індивідуальний профілактичний вплив, не існує. Це ускладнює роботу дільничного інспектора міліції, оскільки він є посадовою особою державного органу і йому дозволено робити те, що прямо передбачено законом, на відміну від громадян, яким дозволено робити те, що не заборонено законом. При спробах здійснення профілактичних бесід громадяни все частіше категорично відмовляються від співпраці. Дещо інше становище з категорією осіб, яких ставлять на профілактичний облік. Оскільки взяття на профілактичний облік певним чином має ознаки примусової міри, пропонується законодавчо закріпити перелік категорій громадян щодо яких він здійснюється.

Також існує необхідність удосконалення законодавства України щодо роботи з громадськими формуваннями та населенням стосовно заохочення за надання інформації або допомоги дільничному інспектору міліції у виконанні покладених на нього завдань. Як показує аналіз діяльності поліції зарубіжних країн, матеріальне стимулювання громадян за надання інформації, при збереженні конфіденційності джерела, позитивно впливає на попередження протиправних дій та розкриття злочинів.

Розділ . “Напрями вдосконалення профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції” складається із двох підрозділів, в яких розглядається міжнародний досвід роботи поліцейських органів і підрозділів, які виконують функції, властиві дільничним інспекторам міліції, та з урахуванням позитивних аспектів розглядаються напрями удосконалення профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції України.

У підрозділі 3.1. “Діяльність правоохоронних органів зарубіжних країн, які виконують профілактичні функції” досліджуються питання функціонування підрозділів поліції, які виконують функції запобігання, припинення та розкриття протиправних дій, зокрема адміністративних правопорушень.

На основні дослідження поліцейських систем зарубіжних країн автор дійшов висновку, що загальною їх рисою є поділ на два рівня – загальнодержавний (федеральний) та місцевий (муніципальний). На загальнодержавному рівні, як правило, здійснюється загальносоціальна профілактика, централізація роботи, узагальнення позитивного досвіду регіонів. На місцевому рівні виконується уся робота щодо здійснення спеціальної та індивідуальної профілактики, проводиться робота з громадськими формуваннями, громадянами, особами, схильними до вчинення протиправних дій. Найбільш наближеними за функціями до служби дільничних інспекторів міліції України є поліцейські системи США та Російської Федерації, але відмінність полягає в тому, що дільничний інспектор в Україні є значно обділеним у своєму правовому статусі, порівняно зі своїми колегами за кордоном. Останнім часом збільшується обсяг повноважень поліцейських щодо охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Також важливим чинником у роботі поліцейських є те, що їх показання у суді мають переважне значення перед показаннями порушника. І найбільш важливим чинником у роботі поліції зарубіжних країн є стовідсоткове фінансування державою їх потреб по службі, що розглядаються як державні потреби.

У підрозділі 3.2. “Напрями вдосконалення організаційно-методичного забезпечення профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції” досліджуються питання вдосконалення організаційно-правового та методичного забезпечення дільничного інспектора міліції на місцях як основного представника ОВС на закріпленій території.

Унаслідок проведених у дисертації комплексних досліджень особливостей організаційно-правового забезпечення профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції як суб’єктів попередження та припинення правопорушень, дисертантом окреслено пріоритетні напрями удосконалення її діяльності, виходячи із загальних тенденцій реформування МВС України, з формулювання чітких пропозицій по кожному з напрямів, а саме:

1) удосконалення законодавчого врегулювання профілактичної діяльності міліції;

2) служба дільничних інспекторів міліції, відповідно до статті 71 Закону України “Про міліцію”, належить до місцевої міліції і повинна фінансуватися за рахунок місцевих бюджетів, але вже котрий рік підряд дію цієї статті Закону призупинено. Водночас, у регіонах, в яких винаходять джерела позабюджетного фінансування місцевої міліції, є позитивні зрушення щодо покращання стану профілактичної роботи, що є чинником і підвищення якості охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки;

3) удосконалення організаційно-управлінської структури служби дільничних інспекторів міліції може здійснюватися шляхом перегляду змісту управлінської діяльності, відходу від застарілих методів і стилів керування, зосередивши увагу на колегіальному вирішенні нагальних питань і проблем, які виникають у службовій діяльності, акцентуванні повсякденної уваги керівників усіх рівнів, а за можливості, й кожного працівника на розуміння необхідності отримання кінцевого конкретного результату роботи;

4) пріоритетним напрямом удосконалення діяльності дільничних інспекторів міліції є доведення навантаження на працівників цієї служби до науково обґрунтованих показників за чисельністю населення у містах і на території обслуговування у селах. На ефективність діяльності дільничного інспектора міліції суттєво впливають: відповідність правової бази реаліям сьогодення; соціальна довіра; кадрове забезпечення, що обов’язково включає у себе якісний відбір та навчання; відповідне фінансування та матеріально-технічне забезпечення;

5) покращення відбору, навчання та виховання кадрів досягатиметься внаслідок максимального скорочення часу прийому кандидатів на посади, запровадження єдиної уніфікованої програми підготовки дільничних за різними напрямами діяльності, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

6) служба дільничних інспекторів міліції є провідною ланкою профілактики правопорушень. І, відповідно, дільничному інспектору необхідно надати додаткові повноваження щодо розгляду дрібних правопорушень з метою забезпечення реалізації принципу невідворотності покарання та відповідного реагування;

7) підвищення ефективності взаємодії дільничного інспектора з іншими службами та підрозділами ОВС на закріпленій території, іншими правоохоронними органами, недержавними організаціями та громадянами;

8) пріоритетами діяльності дільничних інспекторів міліції на дільниці є партнерська робота з населенням, попередження порушень громадського порядку, насильства в сім’ї, правопорушень серед неповнолітніх, утягування їх у наркоманію, немедичне вживання сильнодіючих лікарських препаратів, зокрема трамадолу, проституцію, а також невідкладне реагування на всі заяви громадян про вчинені, або такі, що готуються, злочини чи адміністративні правопорушення.

Недоліки у профілактиці зумовлює також система оцінки роботи дільничного інспектора міліції, яка здебільшого орієнтована не на попередження, а лише на кінцевий результат, що неминуче призводить до роботи на показник, а не на якість профілактичного впливу.

ВИСНОВКИ

У дисертації комплексно розглянуто організаційно-правові засади профілактичної діяльності дільничного інспектора міліції. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, які спрямовані на досягнення поставленої мети.

1. Дільничний інспектор міліції – це посадова особа ОВС, яка перебуває на відповідній штатній посаді, має спеціальне звання і відповідно до законодавчих та відомчих актів МВС України, проводить на закріпленій території як загальну, так і індивідуальну профілактичну роботу з попередження правопорушень, забезпечує охорону громадського порядку та громадської безпеки, проводить роботу з населенням та громадськими формуваннями щодо реалізації своїх функцій, а також бере участь у попередженні й розкритті злочинів та адміністративних правопорушень, вчинених на дільниці.

2. Дільничний інспектор міліції як суб’єкт профілактичної діяльності посідає провідне місце у здійсненні профілактичної роботи, адже, відповідно до Закону України “Про міліцію” та відомчих нормативних актів системи МВС України, профілактична діяльність є пріоритетним завданням в ОВС загалом та дільничного інспектора зокрема.

3. Профілактична діяльність дільничного інспектора міліції – це регламентований нормами права один з обов’язкових напрямів роботи міліції на закріпленій території щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також виявлення осіб, схильних до вчинення правопорушень, та вжиття заходів щодо їх виправлення.

4. Загальнопрофілактична діяльність дільничного інспектора міліції – це сукупність заходів, спрямованих на виявлення причин і умов на закріпленій дільниці, що сприяють учиненню правопорушень, а також вжиття, у межах компетенції, заходів щодо їх усунення.

5. Індивідуально-профілактична діяльність дільничного інспектора міліції – це систематична робота з певними категоріями осіб, які перебувають на профілактичних обліках у дільничних інспекторів міліції, або з особами, які ще не вчинили протиправних діянь, але від них можна чекати вчинення таких дій, а також ті, які ведуть антигромадський спосіб життя, вчиняють правопорушення, вчинили замах на злочин, але не довели його до кінця, звільнилися з місць позбавлення волі, або ж умовно-достроково звільненими, а також з особами, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та до яких не встановлено адміністративний нагляд.

6. До пріоритетних заходів індивідуально-профілактичної роботи дільничного інспектора міліції належать: збір інформації щодо профілактованих осіб, профілактичні бесіди, залучення до профілактики фахівців інших галузей знань (психологів, медиків, кримінологів, соціологів), подання інформації про антигромадський спосіб життя до адміністрації підприємства, установи та організації за місцем роботи або навчання, залучення до профілактичної роботи громадських об’єднань, попередження про взяття на профілактичний облік, постановка на профілактичний облік, офіційне попередження, захисний припис, адміністративний нагляд тощо.

7. До функцій дільничного інспектора міліції як суб’єкта профілактики правопорушень належать: прийом громадян та реагування на заяви і повідомлення; розробка профілактичних заходів на дільниці; ведення статистичних обліків щодо правопорушень, учинених на території обслуговування, та їх систематичний аналіз; прогнозування криміногенної ситуації на дільниці; визначення заходів, необхідних для ефективної профілактики правопорушень; реалізація комплексних і цільових програм та інших профілактичних заходів з профілактики правопорушень; аналіз передового досвіду профілактичної діяльності та впровадження його у власну профілактичну роботу; роз’яснення, в межах своєї компетенції, серед населення чинного законодавства; інформування населення про стан профілактики правопорушень на закріпленій території; пропаганда здорового способу життя та вжиття заходів щодо відвернення громадян від наркоманії та алкоголізму;

8. Метою профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції є забезпечення громадського порядку та громадської безпеки на дільниці; усунення або обмеження дії негативних чинників у суспільстві, які сприяють вчиненню правопорушень, як загалом, так і на окремих осіб; недопущення протиправних дій особами, які схильні до вчинення правопорушень; усунення загрози порушення законних прав та інтересів громадян на дільниці.

9. Діяльність дільничних інспекторів міліції має здійснюватися на засадах: законності, гуманізму, демократизму, гласності, комплексності, прогнозованості, індивідуалізації, взаємодії та координації дій з іншими суб’єктами профілактичної діяльності; адекватності, поваги до особи, своєчасності, індивідуалізації, об’єктивності, достатності, верховенства права та віддання переваги методам переконання. Дільничні інспектори міліції проводять профілактичну діяльність разом з органами державної влади, місцевого самоврядування, закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, іншими правоохоронними органами (прокуратура, митниці, кримінально-виконавчі інспекції та ін.), судами, громадськими організаціями.

10. Перешкодами на шляху встановлення більш ефективного та взаємовигідного співробітництва між дільничними інспекторами міліції та населенням залишаються недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує порядок і механізм такого співробітництва; непристосованість підрозділів ОВС до взаємодії на договірній та компенсаційній основі; психологічна установка на утримання, а то й відмову у співробітництві з боку працівників ОВС.

11. Шляхами вдосконалення профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції є: удосконалення нормативного регулювання профілактичної діяльності дільничного інспектора міліції, зокрема, спрощення роботи з документами, зменшення обсягу планування та звітності; періодичне проведення підвищення кваліфікації дільничного інспектора за напрямами профілактики, або за категоріями профілактованих; нормативне врегулювання взаємодії дільничного інспектора міліції з фахівцями інших служб та галузей знань при проведенні роботи з окремими категоріями громадян, наприклад, психічно хворими тощо; у нормативному документі, який регламентує діяльність дільничного інспектора міліції визначення, що призначення на посаду дільничного інспектора міліції може здійснюватися лише в тому випадку, коли здобувач має юридичну освіту;

- на законодавчому рівні закріплення заходів заохочення громадян, які надають допомогу дільничному інспектору міліції;

- забезпечення дільничного інспектора міліції у повному обсязі матеріально-технічними ресурсами, засобами технічного контролю та фікса-ції протиправних дій громадян, транспортом та витратними матеріалами;

- забезпечення дільничного інспектора міліції житлом на території обслуговування і посилення його соціального та правового захисту;

- забезпечення подальшого розвитку програми “Шериф” у сільській місцевості.

12. Аналіз діяльності підрозділів поліції зарубіжних країн, які виконують профілактичні функції, показав, що найбільш цінним досвідом діяльності є робота поліції США та міліції Російської Федерації. Зокрема, аналогічними функціями дільничного інспектора міліції наділені поліцейські-шерифи у США, але в них значно ширші повноваження стосовно вирішення справ щодо розгляду правопорушень на місці та відповідне матеріальне і правове забезпечення. Досвід же Російської Федерації є цінним тим, що в ній раціональніше розподілено кількість населення на дільничного інспектора, який має більше повноважень щодо вирішення питань на місці.

Список опублікованих автором
праць за темою дисертації

1. Зінич В.М. Деякі аспекти адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори народних депутатів України // Вісн. акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № . – С. 57–61.

2. Зінич В.М. Проблеми поєднання централізації та децентралізації в діяльності поліції за сучасних умов // Вісн. акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 2. – С. 100–104.

3. Зінич В.М. Взаємодія ДІМ зі службами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2003. – № . – С. 70–75.

4. Зінич В.М. Використання негласного апарату в боротьбі зі злочинністю неповнолітніх // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2003. – № . – Ч. 2. – С.188–193.

5. Зінич В.М. Актуальні питання забезпечення громадського порядку під час масових заходів в Україні // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2004. – № . – Ч. 2. – С.123–128.

6. Зінич В.М. Адміністративне видворення: вдосконалення механізму застосування // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2004. – № . – С. –71.

7. Зінич В.М. Історико-правовий аспект становлення профілактичної функції служби дільничних інспекторів міліції // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № . – С. 282–289.

8. Зінич В.М. Роль дільничного інспектора міліції у проведенні індивідуально-профілактичної роботи // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № . – С. 125–130.

9. Зінич В.М., Константінов С.Ф. Маргінали та маргінальність: адміністративно-правова суть // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № . –С. –65.

АНОТАЦІЯ

Зінич В.М. Дільничний інспектор міліції як суб’єкт профілактики правопорушень: організаційно-правовий аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2007.

Робота присвячена розгляду діяльності дільничного інспектора міліції як суб’єкта профілактичної діяльності. Предметом дослідження є практична діяльність підрозділів міліції України, поліційних структур зарубіжних країн, які здійснюють профілактичну діяльність, міжнародний досвід, міжнародно-правові акти, сукупність нормативно-правових актів України, які визначають організаційно-правові засади профілактичної діяльності служби дільничних інспекторів міліції.

У результаті дослідження сформульовано низку висновків та пропозицій, спрямованих на вдосконалення профілактичної діяльності