КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗАБОЛОТНА ВАЛЕРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК.17.022.1

РЕГУЛЯТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДУХОВНО-ЕТИЧНИХ

ЦІННОСТЕЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

спеціальність 09.00.07. - етика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Лубський Володимир Іонович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор,

завідувач кафедри релігієзнавства

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Аляєв Геннадій Євгенович, Полтавський

національний технічний університет імені

Ю.Кондратюка, професор завідувач кафедри

філософії і соціально-політичних дисциплін

кандидат філософських наук, доцент

Дерев’янко Тетяна Миколаївна, Київський

національно економічний університет імені

Вадима Гетьмана, доцент кафедри філософії

Провідна установа: Інститут філософії НАН України імені Григорія

Сковороди, м.Київ

Захист відбудеться 12 квітня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимірська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул.Володимірська, 58).

Автореферат розісланий “10” березня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук Живоглядова І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний світ знаходиться в стані пошуку глобальних об’єднуючих цінностей, як відповіді на потреби нової і особливої стадії цивілізаційного розвитку людства. Ідея всезагальної взаємозалежності набуває все більшого поширення в контексті гуманістичного глобалізму. На протязі останніх століть європейська цивілізація пережила декілька криз, які частково долалися в контексті стрімкої модернізації. На початку ХХ століття виникла суттєва диспропорція між традиційними європейськими цінностями і нігілістичним деструктивним декадансом. Водночас, остання третина ХХ століття знаменна з одного боку виразним поворотом до традиційних цінностей, а з іншого – зростаючим переглядом основоположних пріоритетів сучасної світобудови.

Духовно-етичні цінності як суттєва складова культурного універсуму завжди відігравали важливу роль в суспільному житті. Результатом пошуку більш ефективних регулятивних механізмів стало виникнення прикладних етик як невід’ємної складової соціального функціонування. Пошук нових ціннісних засад перестав бути справою вузького кола інтелектуалів. Базові етичні цінності почали розглядатись засадничими елементами функціонування як соціальних систем в цілому, так і окремих соціальних інститутів. Водночас, в межах духовно-етичного дискурсу співіснує певна кількість не співпадаючих моральних систем.

Початок ХХІ століття характеризується актуалізацією розробок, спрямованих на створення глобальної етики, в діяльності міжнародних організацій, комісій, наприклад базового документу ООН “Хартія взаємодії країн і цивілізацій”, в яку планується ввести приоритетні базові етичні цінності. В цьому документі повинні знайти відбиток не тільки переглянута декларація прав людини, але й декларація обов’язків людини. Створення під егідою ООН добровільного міжцивілізаційного об’єднання стало у сучасному світі практичною необхідністю. В той же час конструктивний діалог ускладнюється об’єктивною неузгодженістю між різними системами етичного мислення. Проблема міжцивілізаційної взаємодії вимагає узгодження особливих цінностей, характерних для окремих культур із загальнолюдськими. Така ситуація призводить до специфічної інтерпретації універсальних духовно-етичних цінностей. Тому аналіз нормативно-регулятивного потенціалу універсальних духовно-етичних цінностей в умовах глобалізації є актуальним і значимим у практичному відношенні.

Духовно-етичні цінності були важливим предметом дослідницької уваги на всіх етапах розвитку західноєвропейської філософії. На фоні зростання світоглядного нігілізму (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше, К.Маркс) та тенденції до “аномії” (Е.Дюркгейм) виникла критика абстрактної духовної форми регуляції суспільних взаємовідносин і висловлювались обґрунтовані сумніви стосовно її ефективності. В ХХ ст. почала особливо гостро звучати критика європейської системи цінностей як абсолютного стандарту для інших культурних світів (К.Г.Юнг, К.Леві-Стросс, С.Хантингтон, З.Бауман, Д.Нейсбит та інш.).

Легітимація духовно-етичних норм у секуляризованій культурі вже не може спиратись лише на традиційний етос і релігію, а потребує публічного дискурсу по обґрунтуванню нормативно-регулятивних принципів. В контексті глобалізаційних процесів актуалізується принцип відповідальності (Г.Йонас), теорія справедливості (Дж.Ролз), розробляються засади трансцендентальної прагматики (К.О.Апель), теорії комунікативної дії (Ю.Хабермас), узагальнюються основи глобальної етики (Г.Кюнг), секулярного гуманізму (П.Куртц).

Суттєві ознаки функціонування та устрою сучасного соціуму, як важливих чинників для розуміння специфіки нормативної регуляції виділені П.Бурдье, Е.Гідденсом, Р.Мертоном, С.Московічі, Ф. Фукуямою.

Плідні ідеї стосовно впливу духовних цінностей на функціонування духовної системи представлені в працях вітчизняних дослідників В.Андрущенко, І.Бойченко, Л.Губерського, В.Кремня, В.Кушерця, І.Надольного, В.Пазенка та інш.

Складне співвідношення релігійних та етичних цінностей як у традиційному, так і сучасному вимірі висвітлене в працях Г.Аляєва, Т.Дерев’янко, О.Кундеревич, Л.Конотоп, В.Ларіонової, В.Лубського, О.Прядко, Л.Філіпович, Є.Харьковщенко, В.Ятченко.

За останні роки в український філософській думці з’явились публікації присвячені глобалізації, в яких аспекти, близькі до теми дослідження, висвітлювали такі науковці, як М.Булатов, А.Єрмоленко, А.Колодний, В.Лях, С.Пролеев, В.Табачковський, А.Толстоухов О.Шинкаренко.

Особлива доцільність дослідження полягає в тому, що етика останньої третини ХХ ст. стала помітною ознакою глобалізаційних процесів. В пострадянському просторі звернення до цієї проблематики відбулось з певним запізненням, проте насьогодні уже існують праці, в яких здійснюється її осмислення. З цієї точки зору актуальними для дисертації стали роботи Є.Бистрицького, В.Загороднюка, В.Малахова, В.Сиверса. Аналіз нових процесів в сфері нормативної регуляції поведінки за допомогою етичних цінностей здійснений у працях Р.Апресяна, В. Бакштановського, Н.Васильєвене, С.Вєковшининої, А.Гусейнова, Л. Коновалової, В.Крисаченко, В.Кулініченко, Т.Мишаткіної, А.Прокофьєва С. Юдіна.

Концептуальні пошуки ціннісно-нормативної аргументації в процедурах відкритої публічної комунікації щодо базових цінностей розробляються в працях Р.Вернера, Н.Фоушина, Р.Холмса, П.Чичовачки та інш. В розвиток основоположних засад і принципів етики бізнесу значний внесок зроблено Т.М.Геретом, К.Девісом, Р.П.Де Джорджем, Р.Дж.Клоноскі, П.Козловскі, А.Ріхом, Д.Дж.Фрітцше).

Незважаючи на існування наукових праць, близьких до теми дисертації, нормативно-регулятивний потенціал універсальних духовно-етичних цінностей не розглядався в етико-прикладному вимірі з урахуванням праксиологічних завдань в соціально-інституційній перспективі. Саме така орієнтованість дослідження робить його актуальним як в теоретичному, так і практичному відношеннях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в контексті інтегративної програми наукових досліджень філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єкт дослідження - духовно-етичні цінності, еволюція їх всезагального змісту в контексті історичної динаміки.

Предмет дослідження - регулятивний потенціал гуманістично орієнтованих духовно-етичних цінностей в якості позитивної стратегії діяльності соціальних інститутів в умовах глобалізації.

Мета дисертаційного дослідження - полягає в виявленні впливу універсальних духовно-етичних цінностей на формування прикладної етики.

Відповідно до мети визначено наступні завдання дослідження:

Розглянути природу універсальних духовно-етичних цінностей, їх зміст в контексті соціокультурної динаміки.

Виявити специфіку нормативної регуляції поведінки людини в умовах переважання традиційного етосу та за умов домінування в культурі Модерну етики принципів, зростаючої аномії постіндустріального суспільства.

Визначити роль традиційних духовно-етичних цінностей в умовах глобалізації, наявність змін у їх соціально-функціональному вимірі.

Виокремити сучасні імперативи етики бізнесу через призму основних новаційних процесів в сфері регуляції поведінки в інформаційному суспільстві.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологією дослідження стали системно-структурні, культурно-функціональні та крос-культурні підходи до вивчення нормативно-регулятивного потенціалу універсальних цінностей в умовах глобалізації. Принципово важливими для спрямування наукових пошуків стали поняття “соціальна солідарність” Є.Дюркгейма, “аномія” Р.Мертона, “соціальні уявлення” С.Московічі, “культурна динаміка” П.Сорокіна.

Для аргументації і доведення основних висновків дослідження використовувались концептуальні ідеї метаетики, утилітаризму, трансцендентальної прагматики. Методологічна основа дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні сучасних філософських, етичних, соціологічних та соціально-психологічних концепцій. Обрані методи та принципи надали можливість обґрунтувати основні завдання та запропонувати певну концепцію щодо напрямів їхнього вирішення.

Наукова новизна дисертації розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

З’ясовано, що в процесі історико-культурних змін існує тенденція наповнення духовно-етичних цінностей абсолютним, загальнолюдським змістом, що осмислювався в історії європейської як релігійної, так і світської етичної думки і має непересічне значення для збереження ідеалів традиційної культури в процесі формування глобальної етики як якісно нового типу нормативної регуляції.

Доведено, що специфіка соціальної регуляції поведінки в умовах соціальної аномії полягає в руйнації традиційної нормативності і створенні передумов для виникнення і зростання впливовості “нової етики”, побудованої на засадах свободи, творчості і відповідальності людини. В реальному полі соціальних уявлень складається динамічне співвідношення абсолютного і відносного змісту моралі, його соціально-конкретної та ситуаційної міри, що призводить до формування певного “етичного габітусу”, який впливає на вибір стратегії поведінки.

Обґрунтовано, що в умовах глобалізації традиційні цінності як світського, так і релігійного характеру залишаються пріоритетним духовно-орієнтуючим фактором в порівнянні з конвенційною мораллю та природною моральністю, при зростанні ролі їх раціонального обґрунтування. В сфері соціальної моралі ефективність нормативної регуляції пов’язана з процедурами відкритої публічної комунікації щодо базових цінностей, в ході якої легалізується їх нормативна значимість.

Встановлено, що “нова дискурсивна нормативність” є підпорядкованою умовам строго обґрунтованого морального виправдання і запровадження через соціальні інститути у вигляді “прикладної етики”. Для активізації процесу втілення в життя етичних принципів необхідна їх конкретизація через ситуаційну деонтологічну раціональність та нормативну освіченість. Сучасна етика бізнесу об’єднує духовно-орієнтаційну та нормативно-регулятивну функції гуманістичних базових цінностей, чим створює засади для розробки соціального проекту щодо етичної регуляції поведінки в глобальному світі.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Дослідження обґрунтовує зв’язок нових тенденцій в ціннісному бутті людей в ході глобалізації з багатовіковими традиціями творення універсальних духовно-етичних цінностей, заради об’єднання людей в органічну спільнотну цілісність. Завдяки зверненню до прикладної етики, до процесів інституалізації моралі створюється можливість побудови на основі теоретичних узагальнень нової системи виховного впливу на людей в сфері освіти, професійної підготовки та перепідготовки. Дана робота може стати науковою базою для розробки нормативних документів в різних організаціях та бути складовою частиною наукового обґрунтування логіки начальних програм в етиці, релігієзнавстві, культурології. Матеріал дисертації може бути використаний для підготовки спецкурсу на філософських факультетах, факультетах психології, соціології та менеджменту.

Апробація дисертації здійснювалася шляхом обговорення матеріалів дисертації на засіданнях кафедри релігієзнавства і кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виступах на наукових конференціях: “Людина і культура в умовах глобалізації” (Київ, 26 – 27 жовтня 2001р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Духовність українства” (Житомир, 5 жовтня 2001), Міжвузівська студентська науково-практична конференція “Освіта та педагогічна етика” (м. Київ, жовтень 2002), Круглий стіл на тему “Філософія сучасного гуманізму” (м. Київ, листопад 2003), Науково-практична конференція “Духовні засади розвитку людства в епоху глобалізації та українська перспектива”( м. Київ, 23 квітня 2004), Міжнародна наукова конференція “Етика: сучасні модуси актуалізації” (м. Київ, 20 – 21 квітня 2005), Міжнародна науково-практична конференція “Сучасне мистецтво (Contemporary Art) – нові території” (Київ, 20-22 листопада 2005) Міжнародний симпозіум “Суспільна мораль: методологія дослідження, нормативно-етичні та етико-прикладні проблеми” (Київ, 1 – 3 лютого 2006), Всеукраїнська конференція “Етичні орієнтири третього сектору” (Київ, 25-26 січня 2007).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 5 одноосібних публікаціях, з них 4 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (226 позицій, з них – 6 іноземними мовами). Загальний обсяг дисертаційного дослідження 187 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 166 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслюється ступінь її наукової розробленості, визначаються мета і завдання, характеризуються методи дослідження, формулюються наукова новизна роботи, її практичне і теоретичне значення, наводяться дані про публікації й апробацію роботи.

В першому розділі - “Історичні типи гуманістичного універсалізму у соціально-етичному вимірі” - дається визначення поняття “універсальне”, виходячи із спільних корінних рис, притаманних “homo sapiens sapiens”, загальних для всього людства базових соціальних інститутів, а також зростання універсального загальнолюдського змісту духовних цінностей. Водночас, конкретна інтерпретація “базових цивілізаційних цінностей” є дуже різною, тому в розділі здійснюється аналіз, що виявляє реальну наявність спільних для всіх людей цінностей в контексті соціокультурної динаміки, узагальнення і обґрунтування цих цінностей в класичній філософії. Роздуми Сократа є найбільш виразним класичним прикладом особистісної саморегуляції на основі раціонально обґрунтованих положень з безпосереднім втіленням їх у поведінку. Поряд з раціоналістичною критикою сущого стверджується і конкурує з нею такий принцип духовного життя як віра. Ключовою для духовно-етичних цінностей, їх зростаючого регулятивного потенціалу стала ідея про неспівпадіння сущого і належного.

В розділі акцентується увага на тому, що всі великі цивілізації орієнтовані на перетворення в світову цивілізацію, на універсальність. У той же час, саме західна цивілізація досягла такого динамізму, що змогла зробити об’єктом діяльності всю планету, вперше встановила систему зв’язків, що охопила всю землю і в цьому розумінні виявилась саме універсальною. Тому, насамперед, в роботі аналізуються ціннісно-нормативні моделі, принципові для визначення специфіки західного світу. На основі узагальнення найбільш впливових етосів з’ясовано, що ціннісний універсалізм християнського світу та ціннісно-нормативні гуманістичні ідеали Відродження набули значної соціально-регулятивної сили саме завдяки реформаційним процесам, в ході яких “духовна аристократія ченців поза світом витіснена духовною аристократією святих в миру” (М.Вебер). Важливим для формування нормативних цінностей буржуазної доби став процес зростання впливовості доброчинностей міщанського етосу, які набули значення універсальних соціальних цінностей в XVII – XVIII ст. Ідеалом-зразком цього типу універсальної моралі стала етична програма Б.Франкліна, яку можна розглядати джерелом виокремлення такої впливової логіки моральної свідомості на Заході як утилітаризм. Нові типи універсалізму формуються в контексті здобутків культури Нового часу (науки, прав людини, віротерпимості).

Особлива увага в розділі приділяється новоєвропейському гуманізму як засадничому цивілізаційному принципу, що стає критерієм оцінки соціальних інститутів, розглянуті шляхи вдосконалення його змісту в контексті соціокультурної динаміки. Розгляд такої системи цінностей через призму західного типу раціональності, та пріоритету ідеї розвитку виключає можливість беззаперечного прийняття їх за межами західного світу як універсальних і обов’язкових для інших країн. Тому розглядаються аргументи критиків концепції уніполярного світу (вестернізації), таких як К.Леві-Строс, С.Хантінгтон, З.Бауман, та підходи до утвердження морального абсолютизму як західної духовно-універсаліської ідеї, що має потенціал всепланетарного регулюючого механізму.

В завершенні розділу аналізується досвід створення документу “Декларація глобальної етики”, зокрема тих напрацювань Г.Кюнга, які пов’язані з формулюванням універсальних етичних принципів,

В другому розділі – “Специфіка нормативної регуляції в умовах соціальної аномії” аналізуються якісні зміни в духовно-культурному житті західноєвропейських країн другої половини ХІХ ст., зокрема, яскраво виражене зменшення нормативно-регулятивного потенціалу абсолютного змісту морального ідеалу. Зростаюча аномія суспільства була реакцією на об’єктивні зміни в соціальній структурі, на соціальну мобільність. Відбулась втрата традиційних доброчинностей і зросли аморальні прояви. У відповідь на ці процеси офіційна ідеологія підвищує зовнішні стандарти вимогливості до моральної доброчинності, навіть художня література піддається жорстокій моральній цензурі. Це призводило до знецінення духовних ідеалів, зростання байдужості до сутнісних проявів людського життя, морального лицемірства. В контексті цих процесів започатковується антинормативний поворот в етичному мисленні другої половини ХІХ ст. В розділі розглянуті більш детально позиції таких мислителів, як К.Маркс і С.Кьєркегор, що розробляли досить протилежні підходи - загальносоціологічний та екзістенційний, кожний з яких мав своїх послідовників і є досить впливовим в європейський культурі. Загально соціологічний підхід став основою світського практичного гуманізму, який частково втілений в практиці соціально-орієнтованої держави, а екзістенційний підхід є модернізованим варіантом релігійного гуманізму.

Звертання до розробленого Е.Дюркгеймом змісту поняття “аномія” і його подальшого уточнення в соціально-психологічній теорії дозволяє зробити висновок, що існує необхідність не лише макросоціального аналізу проблеми аномії, а й соціально-психологічних її вимірів. Зокрема, виділяються найбільш важливі теоретичні розробки Р.К.Мертона стосовно конфлікту між різними елементами ціннісно-нормативної системи суспільства, стадії моральнісного розвитку Л.Кольберга, механізми дії соціальних норм М.Шерифа, інституційні норми Ф.Оллпорта, референтні групи Г.Ньюкома. Значна конкретизація функціонування норм відповідальності, взаємності, альтруїзму та інш. здійснена в дослідженнях по груповій динаміці і груповій взаємодії.

В розділі віддається належне високому евристичному потенціалу дослідженням реальних духовно-етичних цінностей за допомогою поняття “поле соціальних уявлень”, розробленого С.Московічі та його послідовниками. Ця теорія дозволяє з високою вірогідністю визначити сучасну форму природно-моральних підвалин масової моральної свідомості. Процес прийняття моральних цінностей на рівні суспільної психології описаний в розділі через процедури закріплення соціальних уявлень: генералізації і індивідуалізації. Автори даної концепції розробляють низку проблем, важливих для сучасного суспільства, зокрема, особливостей цілеспрямованої діяльності по формуванню уявлень засобами преси та функцій пропаганди. Московічі виділяє дві функції пропаганди, які потім розглядає на емпіричному матеріалі: регуляторну і організуючу. Регуляторна функція розглядається як тенденція, спрямована на укріплення внутрішньої єдності групи, від якої виходить пропагандистський матеріал, а організаційна функція включає “адекватну розробку змісту комунікації, спрямовану на трансформацію “поля соціальних уявлень” в конкретних ситуаціях”.

В роботі робиться висновок, що використовуючи результати соціально-психологічних досліджень можна створювати ефективні методики духовно-етичного виховання, які будуть суттєво відмінними від абстрактного, недієвого моралізаторства.

Серед сучасних концепцій гуманізму, які в повній мірі включають складні і неоднозначні процеси сьогодення перевага віддається напрацюванням такого провідного теоретика цього напряму досліджень як П.Куртц. В розділі здійснюється узагальнення позицій таких теоретиків як М.Велькер та А.Хеллер, які з різних позицій прагнули осмислити ті резерви традиційної культури, що залишились впливовими в сучасному суспільстві. Основний висновок розділу полягає в тому, що антинормативність в теорії і аномія в практиці поведінки мають потенціал як до деструктивного декадансу, так і для продуктивної нормотворчості.

В третьому розділі - “Традиційні духовно-етичні цінності в контексті глобалізаційних процесів” - розглядається зниження регулятивного потенціалу традиційних духовно-етичних цінностей в контексті глобалізаційних процесів. Водночас, в розділі акцентується увага на тому, що духовно-етичний вимір всіх аспектів людської реальності значно посилив свій вплив в надзвичайно динамічній і багатовимірній культурі постмодерну. Морально-етичні цінності у всезагальній, загальнолюдській формі набувають все більш широкого розповсюдження в соціокультурному просторі. Незважаючи на безсумнівну наявність спільних коренів моральності і релігійності, в глибинах людської суб’єктивності існує їх суттєве розходження на рівні соціально-організаційних форм та механізмів втілення цих духовно-онтологічних засад людського існування в інститути релігії, права, конвенціональної моралі. Визначаючи велику роль світових релігій в етичному вдосконаленні людства цю тезу не можна не критично переносити на сучасні пошуки шляхів вдосконалення морально-етичної культури. Так, М.Бубер, аналізуючи два типи антропологічно важливого вибору особистості, виділяє старозаповітні біблійні образи зла як більш плідну форму діяльно творчого вибору життєвого шляху. Сучасні психологічні дослідження, зокрема, ідеї гуманістичної психології, дають підтвердження тим релігійним уявленням, що виключають онтологічну природу зла у внутрішньому світі людини. А.Маслоу вважав моральне зло реакцією, спрямованою проти фрустрації природжених потреб, емоцій, здібностей. На сучасну ситуацію пошуку консенсусу між традиційними та сучасними засадами моральнісної культури значний вплив мають зміни ціннісного та соціально-функціонального відтворення моралі, що влучно визначені А.Макінтайром „Від доброчинності до доброчинності і після доброчинності”.

Подальше розповсюдження світського перфекціонізму пов’язано з уявленнями про автономну мораль, як самостійний об’єкт теоретизування (Р.Хадворт, Т.Мор, А.Е.К.Шефтсбері, Ф.Хатчесон, І.Кант). Це призводить до виникнення складної проблеми співвідношення моралі і релігії, яка і до сьогодні є предметом як наукового аналізу, так і публічних дискусій. В розділі наголошується на неповному співпадінні понять „релігійність” і „моральність”, на складному, опосередкованому зв’язку релігії з етикою. Водночас, акцентується увага на важливості у сучасному світі тієї форми релігійності, яка підтримує, підсилює саме духовно-етичний універсалізм моральних цінностей. Також виділені слабкі сторони секуляризованої моралі та важливість для культури моралізації релігії. З огляду на те, що в умовах глобалізації зростає контакт людей, що духовно опираються на різні релігійні джерела підкреслюється важливість формування здатності до конструктивного діалогу з інакомислячими та інаковіруючими, розглядаються можливості світської моралі, яка основана на „філософській вірі” (К.Ясперс), на першому принципі категоричного імперативу, що надає правилу характер закону, та дозволяє, на переконання І.Канта, досягнути універсальної, всезагальної форми без релігійного авторитету.

Принцип універсалізації як формальний критерій слугує, насамперед, для розрізнення моральних суджень і неморальних (О.Г.Дробницький). З позаетичних позицій критика універсалізму моральних суджень здійснювалась К.Марксом, Ф.Ніцше, частково задіяна вона в постмодерністських оцінках етичного універсалізму. В інформаційному суспільстві виникає новий контекст для співвідношення тези про універсальні цінності та права людини, між моральними смислами, які несуть знання і віра.

На основі узагальнення і переосмислення багатьох підходів в розділі робиться висновок, що в умовах глобалізації абсолютний зміст традиційних цінностей залишається пріоритетним духовно-орієнтуючим фактором у порівнянні з конвенційною мораллю та природною моральністю. Для активізації процесу втілення в життя етичних принципів необхідна їх конкретизація через ситуаційну деонтологічну раціональність, нормативну освіченість та зусилля по інституалізації етики в глобальному світі. Водночас, стверджується думка про те, що інституціональна глобальна етика може спиратись на різні форми віри, але підсилення її регулятивного потенціалу залежить від розвитку критичного мислення, раціональних обґрунтувань і аргументів.

В четвертому розділі „Прикладна етика та шляхи підсилення її регулятивного потенціалу” відзначається, що останні десятиліття ХХ ст. характеризуються виникненням нових видів прикладної етики, що суттєво відрізняються від класичної академічної дисципліни. Ця нова соціальна функція етики значною мірою ґрунтується на основі англоамериканської філософії в межах якої було декілька суттєвих етапів, пов’язаних з переосмисленням традиційної етики, хоча окремих аспектів специфіки моральних міркувань торкались ще Аристотель, Д.Юм, Дж.Мілль. Наприклад, Д.Е.Мур прагнув надбудувати над класичною нормативною етикою формалізовану методологію. Він вважав, що моральні судження мають пізнавальний статус, залишаючись при цьому, інтуїтивно ціннісними. Полеміка з приводу можливості переходу від знання до цінності продовжувалась до середини ХХ ст. і в основному переважала радикальна критика нормативної етики. В 70-ті роки відбулось певне відновлення нормативної етики в метаетичних дослідженнях, яке найбільш виразно представлене в етичній теорії Р.Хеара. Для подолання релятивізму і суб’єктивізму в моралі Р.Хеар розробляє концепцію прескриптивізму. В пошуках змістовного критерію морально належного він здійснює адаптацію кантівського категоричного імперативу, вносячи в нього ряд уточнень і доповнень. Найбільш значимою є концепція універсалізуємості моральних суджень. Дійсність моральної вимоги має бути не тільки в тому, що вона є загнальнообов’язковою для всіх розумних істот, а в тому, що вона може бути прикладена до безмежної кількості подібних конкретних ситуацій з прорахуванням максимальної суми користі (або блага) для всіх задіяних в цю ситуацію. Р.Хеар не визнає протиставлення кантіанства і утилітаризму, і шукає нормативні рішення проблемних питань сучасної етики.

Формування глобального світу побуджує до свідомих процесів інституалізації етичних чинників життя, розробці базових цивілізаційних принципів. Зростання практично-регулятивної функції всезагальних етичних принципів здійснюється в контексті актуалізації як в теорії, так і на практиці, дихотомії „універсальне-парктикулярне”.

В розділі аргументується неможливість ототожнення універсальності і загальної розповсюдженості моральних норм, розглядається критика висновків про позачасовість та надтериторіальність моральних норм (З.Бауман, Ю.Хабермас). При цьому враховується діяльність ООН по створенню концепцій планетарного розвитку та здійснюється аналіз діяльності в Україні по виконанню „Цілей тисячоліття”.

Аналіз широкого розуміння корисності, як критерію універсальності принципів здійснюється в розділі як з урахуванням ідей класичної філософії (Г.В.Ф.Гегель), так і сучасних теоретичних розвідок, спрямованих на конкретизацію цього принципу (Д.Ролз). Прийняття деяких критичних аргументів, щодо класичного формування основного утилітаристського принципу „якнайповніше щастя для якнайбільшої кількості людей”, в основному орієнтовано на доповнення і уточнення його інтерпретації. Так, сучасна концепція „максимізації чистої корисності” доповнюється формулюванням вимоги „завжди максимізувати загальний рівень задоволення бажань”, що проблематизує оцінку внутрішньої і зовнішньої корисності. На даному етапі пошуків найбільш відпрацьованою є дворівнева система оцінювання моральних принципів Р.М.Гейра, яка передбачає поєднання інтуїтивного рівня (нормативний утилітаризм), і критично-раціонального (прикладний утилітаризм). В цьому контексті також плідною є концепція Р.Холмса, який започатковує інтеграцію теоретичної та прикладної етики на шляху створення контекстуалістської етики. Уточнення своєрідності співвідношення теоретичної і практичної складової в сучасній прикладній етиці здійснено Р.Вернером, який критикує етноцентризм Р.Рорті і розробляє поняття „ключові моральні переконання”.

Технічний прогрес зробив можливим функціонування великих (за кількістю учасників) бізнес-структур. Це, в свою чергу, зробило дуже актуальним питання про підтримання певних ціннісних орієнтирів та етичних стандартів в межах одного бізнесу всіма його робітниками. Виникнення та функціонування транснаціональних корпорацій призвело до необхідності загального розуміння тих цінностей, які будуть підтримуватись всіма їх працівниками, в незалежності від особливостей культур. Взаємодія бізнесів між собою викликає наступну проблему – дотримання етичних стандартів ведення бізнесу. Далі в роботі аналізуються основні етапи зміни місця етики в господарчій діяльності, обмежені можливості традиційної професійної етики бути вирішальним чинником в сфері бізнесової діяльності. Моральна дилема, яка виникає перед менеджерами полягає в складності поєднання соціальних і економічних цілей.

Виділяються основні етичні джерела на яких ґрунтується вибір в етиці бізнесу як телеологічні, так ідеологічні. Особлива увага приділяється в розділі специфіці морального життя в Україні в контексті необхідності вирішення важливих як економічних, так і духовно-культурних проблем. Позитивно оцінюється в роботі теорія соціальної відповідальності К.Девіса, а також Глобальний договір, запроваджений ООН для подальшого розвитку соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством. В кінці розділу робиться висновок, що етика ХХІ ст. буде продовжувати якісно змінювати характер свого нормативного знання у ході прикладного вирішення моральних проблем і тільки на цьому ґрунті будуть створюватись можливості подальшого розвитку теоретико-методологічного рівня узагальнень.

Висновки

У висновках підбито загальний підсумок проведеного аналізу, окреслено перспективи подальшого дослідження нормативно-регулятивної ефективності глобальної етики.

На першому етапі дослідження було з’ясовано, що в процесі соціокультурної динаміки існує тенденція наповнення духовно-етичних цінностей універсалізованим, загальнолюдським змістом, який знаходить своє раціонально-теоретичне обґрунтування в історії європейської етичної думки. В традиційному суспільстві всезагальний духовно-етичний зміст формується завдяки критичному мисленню щодо сущого, яке виходить за межі просторово-часових координат, етнічно-національної виокремленості. В таких умовах переважно релігійна віра виступає джерелом легітимації ідей, які не підкріплені соціальним досвідом. В добу Модерну авторитет вимог абсолютної моралі спирається на такий масштаб узагальнення вимог до поведінки, в якому суб’єктом виступає людство як єдине ціле.

Подальший аналіз дозволив здійснити висновок, що духовно-етичні цінності у вигляді граничних та абсолютних імперативів формуються на перетині релігійності та моральності. В сучасному світі вони кристалізуються в універсалізовану форму, стають базовими цивілізаційними принципами, серед яких основним є гуманізм. Як релігійна, так і світська форми цих цінностей є відносно самостійними в царині духовної культури, проте в реальному соціальному функціонуванні вони знаходяться в постійній взаємодії. Незважаючи на наявність наукових дискусій по багатьом питанням, на основі проведеного аналізу можна з певністю стверджувати, що в умовах глобалізації традиційні цінності залишаються пріоритетним духовно-орієнтуючим фактором в порівнянні з конвенційною мораллю та природною моральністю, при зростанні ролі їх раціонального обґрунтування. Водночас, в полікультурному контексті значну роль починає відігравати відкритий етичний дискурс різних спільнот і особистостей, спрямований на морально-етичне самозаконодавство.

Концепція роботи склалась з урахуванням того, що максими етики є вкрай недієвими, особливо в умовах аномії. Саме тому в останній третині ХХ ст. виник такий новий механізм регуляції поведінки як прикладна етика. Завдяки йому абстрактні ідеальні цінності традиційної культури конкретизуються через процедуру відкритої публічної комунікації, яка спрямована на вирішення конкретних проблем, протиріч, дилем. В разі досягнення консенсусу, соціальні інститути та організації починають контролювати виконання узгоджених цінностей, завдяки чому відбувається регуляція поведінки у новій формі, при збереженні попереднього культурного змісту цінностей. В ході запровадження прикладної етики досягається вдосконалення масової оціночної культури, розкриваються перспективи для плідної моральної нормотворчості. Така практика впливу на соціальні відносини значно підсилює потенціал гуманізму, як системного засадничого принципу, на основі якого благо людини стає критерієм оцінки соціальних інститутів, а людяність – нормою стосунків між індивідами, етнічними та соціальними групами, державами. Відкритість до змістовних змін, до уточнення і збагачення реального гуманізму стала властива всьому сучасному простору етичної культури.

В роботі підсумовується досвід прикладної етики бізнесу, яка найбільш масштабно розвивалась в останнє десятиліття. Вона об’єднує духовно-орієнтаційну та нормативно-регулятивну функції гуманістичних базових цінностей, чим створює засади для розробки соціального проекту щодо етичної регуляції поведінки в глобальному світі. На шляху до європейської інтеграції в Україні треба докласти великих інтелектуальних та організаційних зусиль, щоб досягти тієї нормативної освіченості, нормативної культури, яка є надзвичайно важливою в сучасній демократичній державі, є соціальним капіталом і формувалась в західному світі на протязі століть.

Отримані результати дозволяють зробити прогноз стосовно того, що в ХХІ столітті етика буде продовжувати якісно змінювати характер свого нормативного знання у ході прикладного вирішення моральних проблем і тільки на цьому ґрунті будуть створюватись можливості подальшого розвитку теоретично-методологічного рівня узагальнень. Дослідження в цьому напрямі є надзвичайно важливими в зв’язку з тим, що зростання технологічної ускладненості життя з невідворотністю актуалізує духовно-гуманістичну наповненість спілкування, потребу в розширенні простору взаємодії людей на основі етичних принципів та ідеалів.

Основні положення дисертації представлено у таких публікаціях:

Заболотна В.О. Духовно-етичні цінності в умовах глобалізації. // Духовні засади розвитку людства в епоху глобалізації та українська перспектива. – К.: Національна академія управління, 2005. с.247 – 250

Заболотна В.О. Проблема універсальності етичних принципів у сфері прикладної етики. // Гуманітарний часопис №4. Національний аерокосмічний університет імені М.Е.Жуковського (Харківський авіаційний інститут), 2005. с. 92 – 98.

Цапова В.О. Універсалізм духовно-етичних засад релігійності в контексті соціокультурної динаміки. // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – 2003р. с. 77 – 84.

Цапова В.О. Ділова етика як складова частина духовно-етичного самовизначення людини. Духовність українства: Збірник наукових праць: Випуск четвертий. Житомир, 2002р. с. 110 – 114.

Цапова В.О. Духовні засади нормативного регулювання в правовій державі. // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць. / К.: Знання, 1999. с.271 – 276.

АНОТАЦІЯ

Заболотна В.О. Регулятивний потенціал духовно-етичних цінностей в умовах глобалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.07 – етика - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню регулятивного потенціалу духовно-етичних цінностей в умовах глобалізації. Аналізується процес зростання впливовості універсальних принципів, які виконують як духовно-орієнтуючу, так і нормативно-регулятивну функції. Руйнація традиційної нормативності проходить як в формі деструктивної аномії, так і в формі створення передумов для зростання впливовості “нової нормативності”, яка пов’язана з процедурами публічної комунікації щодо базових цінностей і запровадження через соціальні інститути у вигляді прикладної етики. В процесі дослідження встановлено, що в умовах глобалізації традиційні цінності як світського, так і релігійного ідеалів залишаються пріоритетним фактором в порівнянні з конвенційною мораллю та природною моральністю. Для активізації процесу втілення в життя етичних принципів необхідна їх конкретизація через ситуаційну деонтологічну раціональність та нормативну освіченість. Сучасна етика бізнесу об’єднує духовно-орієнтаційну та нормативно-регулятивну функції базових гуманістичних цінностей, чим створює засади для розробки соціального проекту щодо етичної регуляції поведінки в глобальному світі.

Ключові слова: духовність, традиційний етос, нормативна етика, аномія, гуманістичні базові цінності, дискурсивна нормативність.

АННОТАЦИЯ

Заболотная Валерия Александровна Регулятивный потенциал духовно-этических ценностей в условиях глобализации. – Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.07 – этика – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

В диссертации рассмотрен ряд вопросов актуальных в теоретическом и практическом отношении. Их важность обусловлена тем, что базовые духовно-этические ценности функционируют в современном мире в качестве основоположных элементов структуры как социальных систем в целом, так и отдельных социальных институтов. В работе анализируется регулятивный потенциал гуманистически ориентированных духовно-этических ценностей в качестве позитивной стратегии деятельности социальных институтов в условиях глобализации. Основное содержание гуманистической идеи связывается с такой исторической формой гуманизма, которая сложилась в пределах культуры Модерна и стала основоположным цивилизационным принципом. Именно этот процесс обусловил формирование концепции общечеловеческих ценностей, как первого шага на пути к глобальной этике. Традиционные этические ценности связываются в работе преимущественно с качественным прорывом в культуре в Осевое время, когда возрастает влиятельность активного разума и воли личности. В диссертации основное внимание уделено резервам и ресурсам нормативной регуляции, рационально-этическому компоненту духовной жизни как отдельного человека, так и разных социальных групп. Логическим продолжением такого подхода стало изучение процессов институализации морали, распространения прикладной этики. При этом в поле внимания постоянно остается культуротворческое влияние универсализуемых духовно-этических ценностей. Это позволило автору осуществлять сравнительный анализ регуляции реальных социальных отношений средствами религиозной этики и этики принципов постиндустриального общества. Анализируется процесс возрастания влиятельности универсализованых принципов, которые выполняют как духовно-ориентирующую, так и нормативно-регулятивную функции. Механизмы воздействия духовно-этических ценностей на сферу сущего конкретизируются через понимание специфики поля социальных представлений, культурного габитуса и аномии. В работе использованы концептуальные идеи метаэтики, утилитаризма и трансцендентальной прагматики, осуществляется междисциплинарная интеграция философских, этических, социологических и социально-психологических концепций.

В результате проделанной работы автор сформулировал выводы, которые состоят в том, что разрушение традиционной нормативности происходит как в форме деструктивной аномии, так и в форме создания предпосылок для усиления влиятельности “новой нормативности”, которая связана с процедурами публичной коммуникации относительно базовых ценностей и их внедрения через социальные институты в виде прикладной этики. В процессе исследования установлено, что в условиях глобализации традиционные ценности как светского, так и религиозного идеалов остаются приоритетным фактором по сравнению с конвенциональной моралью и естественной моральностью. Для активизации процесса внедрения в жизнь этических принципов необходима их конкретизация через ситуационную деонтологическую рациональность и нормативную образованность. Современная этика бизнеса объединяет духовно-ориентирующую и нормативно-регулятивную функции базовых гуманистических ценностей, чем создает основу для разработки социального проекта касательно этической регуляции поведения в глобальном мире.

Полученные результаты позволяют создавать и совершенствовать новые методы воспитательного воздействия на людей в сфере образования, профессиональной подготовки и переподготовки. Теоретические обобщения могут стать научной базой для разработки нормативных документов во всевозможных организациях, использоваться при построении логики учебных программ, разработки отдельных тем по этике, религиезнанию и культурологии.

Ключевые слова: духовность, традиционный этос, нормативная этика, аномия, гуманистические базовые ценности, дискурсивная нормативность.

ANNOTATION

Valeriya O. Zabolotna The Regulative Potential of the Spiritual and Ethical Values in the environment of Globalization. – Manuscript.

Dissertation investigates the potential possibilities of behavioral, intellectual, inner regulation that spiritual and ethical values could have in the environment of globalization. The work contains analysis of the process of growing influence that universal principles achieved. These fundamentals realize the spiritual orientation as well as norm regulative functions. Destroying of traditional norms, accomplishing in the form of destructive anomy as well as in the form of creating conditions for growing influence of “new norms”. These norms should be connected with procedures of public communication as for basic values and implementation of these values through social institutes in individuals’ minds as practical, viable ethic. In the process of assessment the author establish the idea that in the environment of globalization the traditional values (religious and non-religious ideals) still have the priority in comparison with conventional moral and natural morality.

To make the process of implementation in the real life ethical fundamentals more active it will be necessary to make them more actual through situational deontological rationality and norm education. Modern business ethic combines the spiritual orientation together with norm regulative functions of basic humanistic values. This creates foundation for the social project development which would concern the ethical regulation of the behavior in the global world.

Key words: spirituality, traditional ethos, ethic of norms, anomy, humanistic basic values.