КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Зянько Віталій Володимирович
УДК 330.8:334.012.3
розвиток інноваційного підприємництва
в транзитивній економіці
Спеціальність: 08.00.01 – Економічна теорія
та історія економічної думки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Науковий доктор економічних наук, професор,
консультант: заслужений діяч науки і техніки України,
ВАРНАЛІЙ Захарій Степанович,
Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, професор кафедри
економічної теорії.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
академік НАН України,
Пахомов Юрій Миколайович,
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, директор;
доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
Кваснюк Борис Євгенович,
Інститут економіки та прогнозування НАН України, заступник директора;
доктор економічних наук, професор,
Бажал Юрій Миколайович,
Національний університет “Києво-Могилянська академія”, завідувач кафедри економічної теорії.
Захист відбудеться “11” січня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, к. 203.
З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.
Автореферат розісланий “5” грудня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор В.Л. Осецький
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Історичний досвід засвідчує, що наука, технології та інновації завжди були вирішальним чинником розвитку суспільства. Але за останні 30-50 років у ринково розвинених країнах інноваційні процеси прискорювалися, набували дедалі більших масштабів. Інноваційна орієнтація підприємницької діяльності, освоєння новітніх досягнень науки і техніки забезпечили суб’єктам господарювання конкурентні переваги, зміцнювали їх ринкові позиції і водночас сприяли економічному розвитку держав, підвищенню рівня та якості життя населення.
Натомість Україна довгий час розвивалась з олігархізованою, надзвичайно енергоємною, енергозалежною і неконкурентоспроможною економікою, та й сьогодні все ще залишається на індустріальній стадії, тоді як промислово розвинені країни давно перейшли до нового – постіндустріального суспільства, в якому на перше місце ставляться знання й інформаційно-телекомунікаційні технології. Саме тому завдання України полягає в тому, щоб, використавши свій науковий потенціал, стати врівень з розвиненими країнами світу, для чого необхідно: значно більше вкладати в людські ресурси, у дослідження і розробку нових технологій; розробляти модель інноваційного економічного розвитку; розвивати інноваційне підприємництво, посилюючи інноваційний характер господарської діяльності.
Існуюча несприйнятливість вітчизняною економікою НТП, зростаюче технологічне відставання від розвинених європейських країн, низька конкурентоспроможність багатьох підприємств і галузей сповільнює також темпи входження України у світове господарство, в межах якого сучасний ринок діє за допомогою нововведень, а інноваційне прискорення є основою його стійкого розвитку. Тому інтеграція у світовий економічний простір вимагає підвищення частки інноваційної продукції та збільшення обсягів надання високотехнологічних послуг.
Отже, проблема формування конкурентоспроможної національної економіки об’єктивно визначає активізацію інноваційної діяльності. Світовий досвід свідчить, що ті країни, які за темпами і якістю економічного зростання, рівнем добробуту громадян прагнуть увійти в число лідерів, повинні бути спроможними сприймати новітні досягнення НТП, ефективно і своєчасно трансформуватися, використовуючи багатофакторне соціально-економічне явище ринкової економіки, як-то підприємництво, зокрема, його специфічний різновид – інноваційне підприємництво.
Методологічні основи дослідження сутності інновації та інноваційної діяльності закладені у працях представників різних наукових шкіл, зокрема, українських економістів – О.Лапко, О.Пампури, М.Туган-Барановського та ін.; російських науковців – Л.Гохберга, П.Завліна, С.Ільєнкової, А.Казанцева, М.Кондратьєва, Л.Мінделі, Ю.Пімошенка, О.Цвєткова та ін.; західних вчених – Г.Барнета, Б. Вундвала, Р.Мюллера, Р.Нельсона, Ф.Ніксона, І.Перлакі, Б.Твісса, К.Фрімена, та ін.
Різнобічним аспектам формування сучасної концепції підприємництва, в тому числі інноваційного, також присвячено багато робіт вітчизняних і зарубіжних економістів. Зокрема, концептуальні засади інноваційного розвитку та питання управління інноваційними процесами висвітлені у публікаціях таких вітчизняних науковців, як: О.Алимов, Н.Гончарова, В.Гринев, М.Дражан, Л.Нейкова, Д.Черваньов, А.Чухно та ін.; російських економістів – Л.Водачек, Н.Іванова, К.Ковальов, Р.Фатхутдінов, і ін. Зв’язок інновацій і підприємництва, мотиваційний механізм та чинники активізації підприємництва досліджуються в наукових роботах українських вчених – В.Базилевича, А.Власової, А.Гальчинського, В.Гейця, Я.Жаліла, А.Кінаха, Н.Краснокутської, В.Семиноженка, В.Сизоненка та ін.; російських економістів – І.Ансоффа, Л.Гурієвої, Д.Кокуріна, В.Кушіліна, В.Мединського, Л.Шаршукової та ін.; західних науковців – С.Брю, П.Верхана, Е.Долана, П.Друкера, Дж.Ліндсея, Ф.Найта, К.Макконнелла, Л.Мізеса, П.Самуельсона, Б.Санто, К.Татеісі, Й.Тюнена, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера та ін. Фінансові та інвестиційні складові розвитку інноваційного підприємництва в контексті ринкової трансформаційної економіки проаналізовані у працях таких вітчизняних економістів як: Л.Антонюк, Ю. Бажал, О.Білоцерківець, З.Варналій, Л.Безчасний, Б.Кваснюк, М.Крупка, І.Лютий, С.Онишко, В.Осецький, М. Павловський, Ю.Пахомов, А.Поручник, Н.Татаренко, та ін. Фактори ризику в інноваційній підприємницькій діяльності досліджуються у наукових публікаціях Б.Берлімера, О.Васюренка, П.Верченка, В.Вітлінського, Дж.Кейнса, С.Наконечного, М.Нойберта, Є.Стоянова, О.Тарана, О.Фінкельштейна, В.Черкасова та ін. Інституціональні підвалини інноваційної діяльності закладені такими науковцями, як М.Вебер, Т.Веблен, П.Козловські, У.Мітчел, Д.Норт, Е.Ріх, Д.Ролз, А.Сен та ін.
Однак, незважаючи на чисельність наукових праць, присвячених проблемам формування і розвитку підприємництва, теоретико-методологічні та практичні аспекти інноваційної підприємницької діяльності у них розглядаються здебільшого фрагментарно.
У вітчизняній науці теорія інноваційного підприємництва також розроблена недостатньо, оскільки ця наукова проблема є відносно новою, складною, різноплановою, стосується багатьох аспектів ринкової трансформації економічної системи. Дослідження інноваційного підприємництва як цілісного об’єкта аналізу, визначення його місця і впливу на еволюцію економічної системи суспільства потребує комплексного системного підходу, який теж поки відсутній, зумовлює проникнення української наукової думки у складну матерію підприємницької діяльності, ґрунтовне вивчення багатьох проблем, пов’язаних з фундаментальними дослідженнями та нововведеннями. До того ж, теорія і практика підприємництва перебувають в постійному розвитку, а тому з часом обов’язково з’являються все нові проблеми, що потребують розв’язання, і виникає необхідність у безперервному оновленні знань з питань становлення і розвитку інноваційного підприємництва. Складність завдань для дослідників цього напряму полягає у недостатності систематизованого фактологічного та статистичного матеріалу, відсутності напрацювань в економічній науці щодо формування практичних навичок, браку управлінського і виробничого досвіду.
Усвідомлення актуальності, теоретико-практичної значущості поставленої проблеми, нагальності її вирішення й обумовили вибір теми дисертації, її план і структуру, послідовність висвітлення, мету і завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт, є складовою держбюджетної теми №301БФ040-01 “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0101U006977), що виконується колективом кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Особистий внесок автора полягає у розкритті закономірностей розвитку інноваційного підприємництва на сучасному етапі ринкової трансформації економіки України.
Дисертація є також складовою госпрозрахункової теми №7701 “Дослідження сучасних тенденцій розвитку інноваційного підприємництва в Україні” (номер державної реєстрації 0107U000115), що виконується колективом кафедри фінансів і кредиту Вінницького національного технічного університету, в рамках якої автором розроблена індикативна модель комплексного управління інноваційними ризиками, розкриті суперечності і тенденції сучасного процесу розвитку вітчизняної інноваційної сфери та надані конкретні пропозиції щодо активізації інноваційної діяльності на агропромисловому науково-виробничому підприємстві “ВІЗИТ” (акт №247/3 від 04.12.2006р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове дослідження інноваційного підприємництва як категорії економічної теорії і розробка теоретико-методологічних засад підвищення активності інноваційних впроваджень та визначення шляхів і конкретних способів вдосконалення системи стимулів, регуляторів й інструментів механізму підвищення активності інноваційного підприємництва, а також розробка інноваційної стратегії економічного розвитку в умовах транзитивної економічної системи.
Відповідно до цієї мети передбачено розв’язання таких конкретних завдань:
- поглибити, на основі аналізу еволюції наукових поглядів, розуміння сутнісного змісту “інновації” та “інноваційної підприємницької діяльності” як економічних категорій, розкрити їх властивості та відмінність від поняття “нововведення”;
- визначити сутність та проаналізувати структуру інноваційного процесу, характер інноваційних коливань і їх вплив на темпи та часові межі розповсюдження інновації;
- теоретично удосконалити методологічні засади дослідження інноваційного підприємництва і на основі аналізу системи інтересів визначити спонукальні мотиви діяльності підприємця-новатора;
- дослідити нинішній стан, суперечності та тенденції розвитку інноваційної сфери України та визначити конкретні напрями підвищення активності інноваційного підприємництва;
- розкрити місце і роль інноваційного підприємництва в економічній системі суспільства, розбудові моделі інноваційного розвитку, на основі чого аргументувати необхідність всебічної державної його підтримки та стимулювання розвитку;
- обґрунтувати необхідність розбудови в Україні моделі інноваційного розвитку, в якій визначальну роль відіграє інноваційне підприємництво та партнерські відносини держави і підприємницького сектора.
- розкрити особливості становлення і розвитку в Україні основних організаційно-економічних форм інноваційного підприємництва, зокрема, венчурних підприємств та корпорацій, умов та чинників їх активізації;
- проаналізувати наукові підходи щодо розробки на мікро-, мезо- та макрорівні інноваційної стратегії економічного розвитку;
- дослідити основні елементи ринкового механізму регулювання та забезпечення розвитку інноваційного підприємництва;
- розробити модель комплексного управління інноваційними ризиками, у тому числі в умовах венчурної діяльності;
- здійснити аналіз інституціонального середовища інноваційного підприємництва та визначити інституціонально-правові заходи стимулювання розвитку інноваційної підприємницької діяльності;
- обґрунтувати оптимальний варіант інноваційної політики активізації інноваційного підприємництва в Україні, визначити основні шляхи, заходи та пріоритетні напрями її проведення.
Об’єктом дослідження є сукупність соціально-економічних відносин, що виникають між суб’єктами економічної діяльності в процесі формування, функціонування і розвитку інноваційного підприємництва.
Предметом дослідження є тенденції і особливості використання економічних інтересів суб’єктів інноваційної діяльності та методологічні й теоретичні засади формування і розвитку інноваційного підприємництва в транзитивній економіці.
Методи дослідження ґрунтуються на системному поєднанні теорії інноваційного розвитку і теорії підприємництва, здобутків класиків і сучасних дослідників проблем інноваційної діяльності. Для досягнення поставленої в роботі мети автором використані методи індукції та дедукції, аналізу й синтезу, узагальнення, абстрагування, системно-функціональний підхід до аналізу економічних явищ та процесів. На базі діалектичного методу, дотримуючись принципу логічного й історичного виявлено закономірність еволюції інноваційного підприємництва в умовах транзитивної економічної системи (перший і другий розділи). Застосування методів статистичного, порівняльного і факторного аналізу сприяло узагальненню сучасного становища та проблем інноваційного підприємницького середовища, проведенню оцінювання послідовності ринкових реформ, що здійснюються в Україні (другий і четвертий розділи). Поєднання мікро- і макроекономічного аналізу дозволило розкрити організаційно-економічні аспекти в системі інноваційного підприємництва, зміст і завдання національної інноваційної стратегії та політики держави у розвитку інноваційної підприємницької діяльності (третій і п’ятий розділи).
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативно-правові акти з питань підприємництва й інноваційної діяльності, аналітичні матеріали Національного Інституту стратегічних досліджень, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, статистичні дані Державного комітету статистики України, результати наукових розробок вітчизняних та зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних та методичних засад функціонування інноваційного підприємництва, його впливу на розбудову моделі інноваційного розвитку економіки, на визначення шляхів удосконалення державної інноваційної політики та формування і реалізацію національної інноваційної стратегії.
Науково обґрунтовані результати дисертації, одержані особисто автором, полягають у наступному:
вперше
- розкрито закономірність тенденції підвищення активності інноваційного підприємництва, зумовлену прогресуючою глобалізацією світової економіки та домінуючою експансією ТНК; доведено, що незважаючи на суперечливість і складність процесу глобалізації та те, що в цьому є небезпека зростання залежності від могутніх міжнародних організацій країн, що допустили відставання у сфері інноваційних технологій (через програш у міжнародній конкуренції за використання фінансових та інтелектуальних ресурсів), єдиним способом протидії негативним тенденціям глобалізації є активізація розвитку інноваційного підприємництва: як засобу адаптації вітчизняної економіки до світового процесу глобалізації; як інструменту підвищення якості життя громадян; як чинника забезпечення економічного зростання, збереження і нарощування інтелектуального потенціалу нації, зміцнення міжнародної конкурентоспроможності країни;
- розроблено в межах системного підходу методологію визначення ефективності та динамічності розвитку інноваційної системи, в основу якої покладено такі основні показники, як розмір залучених на фінансування інноваційних проектів інвестицій, кількість створених у наукомісткій сфері робочих місць, число функціонуючих в країні інноваційних підприємств та обсяг виробленої ними інноваційної продукції, рівень конкурентоспроможності підприємств і їх продукції, розвиненість інноваційної інфраструктури; встановлено, що ефективність інноваційного процесу визначається взаємодією двох сфер інноваційної системи: економічної – в межах якої здійснюється технологічний процес створення інноваційного продукту та налагодження його серійного виробництва, і соціальної – де інновація знаходить споживача, який оцінює її, і звідки необхідна інформація щодо попиту та параметрів інновації передається знову виробникові. При виникненні будь-яких перепон в одній із цих сфер чи напрямів руху інновації інноваційна діяльність затухає;
- запропоновано модель інноваційного розвитку для України, що орієнтована на стимулювання попиту на науково-технічні розробки з боку споживачів інноваційної продукції, насамперед – підприємницького сектора, дано визначення моделі інноваційного розвитку економіки як сукупності соціально-економічних пріоритетів та схем управління інноваціями, а також якісних і кількісних критеріїв оцінювання ефективності інноваційного розвитку; обґрунтовано пріоритети інноваційного розвитку: випереджаючий розвиток освіти і науки, науково-дослідних робіт і конструкторських розробок, примноження інтелектуального багатства суспільства;
удосконалено
- наукове визначення економічної сутності та змісту категорії “інноваційне підприємництво” як особливого виду економічної діяльності зі створення та управління інноваційним підприємством з метою розробки, впровадження і комерційного використання різного роду інновацій, та специфіки інноваційної діяльності, виходячи з класифікації категорій “інновація” і “нововведення” за призначенням; обґрунтовано, що інновація виступає кінцевим результатом господарської діяльності суб’єкта, а нововведення засобом створення інноваційної або традиційної продукції та доведено, що інноваційною є діяльність, під час якої розробляється і реалізується інновація, а не в процесі якої придбане нововведення застосовується для виробництва традиційних товарів і послуг;
- формулювання економічної сутності “інновації” як результату втілення чи матеріалізації новаторської ідеї у певній предметній субстанції (продукті, технології, засобі чи послузі, яким притаманні нові споживчі властивості), реалізація якої передбачає зміну усталених способів діяльності суб’єкта; визначено основні джерела продукування новаторської ідеї – інформацію і знання, що становлять продукт інтелектуальної діяльності, без яких будь-який задум не бути практично реалізованим, перетвореним на інновацію; доведено, що основною причиною нерівномірності здійснення інноваційного процесу (процесу трансформування наукових знань в інновацію) є тип створюваної інновації та попит, який формується на етапах дифузії та панування інновації на ринку, що треба врахувати при виборі методів управління інноваційним процесом та організації інноваційної підприємницької діяльності;
- обґрунтування нерозривності підприємництва й інновацій, адже, з одного боку – аналіз різноманітних ринкових можливостей втілення новаторських ідей та інновацій є характеристикою найважливішої функції підприємництва, а з іншого – інновації в умовах конкурентного ринкового середовища виступають основним засобом забезпечення стабільності економічного розвитку підприємств, сприяють динамічним та прогресивним структурним перетворенням і загалом переходу економічної системи на вищий рівень рівноваги, та аргументування необхідності державної підтримки і стимулювання розвитку інноваційного підприємництва, оскільки більшість кінцевих результатів фундаментальних наукових досліджень не мають практичного виходу та часто зорієнтовані не стільки на економічний, як на соціальний ефект (приміром, науково-технічні дослідження у сфері охорони здоров’я, міського господарства тощо), та у зв’язку з нерозвиненістю в Україні економічної конкуренції в науково-технічній сфері, що обмежує ринок інноваційної продукції;
набуло подальшого розвитку
- визначення основних умов активізації інноваційного підприємництва в Україні, серед яких (1) забезпечення фінансування інноваційного процесу, (2) підготовка інноваційних менеджерів на рівні вимог сучасного ринку, (3) створення інноваційного середовища поширення нововведень, що передбачає підвищення ефективності інвестиційної діяльності комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, їх зацікавленості у довгостроковому кредитуванні, (4) залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у високотехнологічні галузі економіки та на модернізацію підприємств, (5) становлення високорозвиненого фондового ринку, (6) розвиток венчурного підприємництва та потужних корпорацій, (7) формування розгалуженої інноваційної інфраструктури;
- обґрунтування основних вимог до підприємця-новатора чи сучасного інноваційного менеджера, який повинен бути не лише повноправним учасником дослідницьких робіт і організатором виробничого процесу, управляти розробкою та втіленням інновації, але й виконувати додаткову функцію – забезпечення збуту інноваційного продукту, що потребує вміння управляти соціальними та психологічними аспектами інновації, прогнозувати ринкові потреби на інноваційну продукцію та пристосовувати її до вимог споживача;
- визначення інституціонально-правових заходів формування моделі інноваційного розвитку економіки України; обґрунтування необхідності реформування системи оподаткування інноваційної діяльності та запровадження пільг для венчурного підприємництва, зокрема, запропоновано здійснити експертизу ряду прийнятих актів і рішень, що регулюють інноваційну діяльність, та внести зміни до податкового й амортизаційного законодавства, розробити закон про корпорації і запровадити комплекс заходів із захисту інтелектуальної власності;
- розробка індикативної моделі комплексного управління інноваційними ризиками, яка передбачає поетапне застосування певних дій, спрямованих на оцінювання ймовірності настання тієї чи іншої ризикової події, і визначення розміру можливих втрат від ризиків, а також корегування методів та шляхів нейтралізації інноваційних ризиків з тим, щоб забезпечити ефективне управління інноваційним процесом і досягнення мети підприємства;
- окреслення шляхів, заходів та пріоритетів дієвої інноваційної політики української держави, спрямованої на створення соціально-економічних, організаційних і правових умов розвитку інноваційної діяльності та впровадження сучасних екологічночистих і ресурсоощадних технологій. Зокрема, обґрунтовано доцільність реалізації інноваційної політики “технологічного поштовху”, що передбачає, опираючись на стратегію “лазерного променя”, пряму участь держави у розв’язанні назрілих науково-технічних проблем і здійсненні капіталовкладень, з поступовим створенням передумов для переходу до варіанту політики, при якому інноваційний розвиток здебільшого забезпечуватиме власне ринковий механізм, та доведено, що уряд повинен підтримувати насамперед ті інноваційні проекти, за якими Україна лідирує, та базисні інновації, які ґрунтуються на значущих винаходах, що формують ядро п’ятої інноваційної хвилі.
Практичне значення одержаних результатів. Зроблені в роботі узагальнення розвивають концепцію інноваційної підприємницької діяльності в умовах сучасних ринкових трансформацій економіки України, сприяють розбудові моделі інноваційного розвитку та вдосконаленню ринкових відносин. Основні положення та висновки роботи можуть бути використані Верховною Радою України, міністерствами та відомствами, органами місцевого самоврядування України для розробки стратегії інноваційного розвитку економіки та регулювання діяльності інноваційного підприємництва. Наукові результати дослідження можуть бути використані працівниками наукових установ та навчальних закладів у процесі розробки та вдосконалення державної інноваційної політики України стосовно розвитку організаційних форм та інфраструктури інноваційного підприємництва, залучення джерел його фінансування, вибору форм і методів активізації та підвищення ефективності інноваційної діяльності, при розгляді інноваційних аспектів діяльності вітчизняних підприємств в умовах ринкового середовища.
Науково-практичні висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використовувалися Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва при підготовці нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів. Зокрема, наукові розробки та пропозиції використовувалися при підготовці проекту Закону України “Про внесення змін до статті 8 статті Закону України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, проекту Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження заходів щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва України у 2006 році”, “Проекту Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження концепції державної політики формування окремих елементів інфраструктури підтримки інноваційного розвитку малого підприємництва в Україні”, а також при підготовці змін та доповнень до нормативно-правових актів з питань розвитку підприємницької діяльності, зокрема інноваційного підприємництва (довідка №94/0/2-06 від 13.01.2006 р.).
Аналітичні матеріали та практичні рекомендації дисертаційного дослідження щодо формування і розвитку інноваційного підприємництва в умовах трансформації економічної системи використовувались також при підготовці текстів Послання Президента України до Верховної Ради України та Доповіді “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році”, проекту Указу Президента України “Про систему невідкладних заходів з реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України” та аналітичної доповіді Національного інституту стратегічних досліджень “Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України” (листопад 2005р.) (акт №293/67 від 02.02.2006 р.).
Наукові розробки та пропозиції результатів дисертаційного дослідження використовувалися при підготовці нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів у Міністерстві економіки України, зокрема, при підготовці проекту Закону України “Про інноваційну діяльність” та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року (Постанова кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року № 1001) (довідка №42-24/72 від 01.08.2006 р.).
Результати дисертаційного дослідження важливих проблем формування та розвитку інноваційного підприємництва в умовах трансформації економічної системи щодо розвитку інноваційної діяльності Вінниччини на період до 2010 року обговорювались на засіданні Головного управління економіки Вінницької обласної держадміністрації, були визнані обґрунтованими і послужили основою для розробки Програми “Стратегія економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2005-2015 роки”, розроблюваної у відповідності до Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”; Закону України “Про інноваційну діяльність” та програми Президента України “10 кроків назустріч людям” (довідка №01-1-12-2250 від 14.04.2006 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження також були використані філією ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в м. Вінниці при кредитуванні інноваційно активних підприємств Вінницької області (акт №074-01/810 від 23.05.2006 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються автором у навчальному процесі на факультеті фінансового та зовнішньоекономічного менеджменту Вінницького національного технічного університету, зокрема при викладанні навчальних дисциплін “Інноваційне підприємництво”, “Інноваційний менеджмент”, “Фінанси”, “Бюджетна система України”, “Мікроекономіка”, а також при розробці методичного забезпечення навчального процесу (акт №1-08-02 від 17.01.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором одноосібно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень. Обсяг особистого внеску в роботах, написаних у співавторстві, зазначено окремо у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і методологічні положення й результати дисертації знайшли відображення в доповідях автора на 31 міжнародній і всеукраїнській науковій, науково-практичній та науково-технічній конференції та засіданні “круглих столів”: Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття”, м. Київ, 1-2 березня 2000р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття”, м. Вінниця, 30-31 березня 2000р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів”, м. Харків, 13-15 грудня 2000р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою”, м. Київ, 27-29 листопада 2002р.; І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій”, м. Вінниця, 26-27 лютого 2003р.; Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним розвитком”, м. Рівне, 22-23 травня 2003р.; ІV Міжнародній науковій конференції “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”, м. Донецьк, 9-12 грудня 2003р.; Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту”, м. Київ, 27-28 квітня 2004р.; ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти”, м. Полтава, 12-14 травня 2004р.; Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком”, м. Рівне, 20-21 травня 2004р.; Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання розвитку підприємництва, менеджменту та маркетингу в умовах трансформації економіки України”, м Луцьк, 3-4 червня 2004р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва”, м. Одеса, 5-6 жовтня 2004р.; V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми регіонів України”, м. Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004р.; Регіональній науково-практичній конференції “Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки Вінниччини”, м. Вінниця, 24 листопада 2004р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України”, м. Київ, 27-28 вересня 2005р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави”, м. Дніпропетровськ, 26-27 жовтня 2005р.; Засіданні “круглого столу” на тему “Інноваційна модель розвитку економіки України: пріоритети та шляхи реалізації”, м. Київ, 3 листопада 2005р.; Міжнародній науковій конференції “Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія”, м. Донецьк, 16-17 березня 2006р.; ІV Регіональній науково-практичній. конференції “Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки”. м. Рівне, 13-14 квітня 2006р.; ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні”, м. Київ, 14-15 квітня 2006р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків”, м. Черкаси, 18-20 жовтня 2006р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові ресурси регіону: організація і управління”, м. Івано-Франківськ, 9-11 листопада 2006р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Генезис інституційної системи сучасної економіки України”, м. Чернівці, 16-17 листопада 2006р.; Засіданні “круглого столу” на тему “Особливості та шляхи детінізації економіки України”, м. Київ, 27 березня 2007р.; Міжнародній науковій конференції “Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія”, м. Донецьк, 19-20 квітня 2007р.; XXIX, XXX, XXXI, XXXIV, XXXV, ХХХVІ науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів Вінницького національного технічного університету з участю працівників науково-дослідних організацій та інженерно-технічних працівників підприємств м. Вінниці та області, м. Вінниця (21-22 березня 2000р., 20-21 березня 2001р., 20-21 березня 2002р., 23-25 березня 2005р., 21-24 березня 2006р., 20-23 березня 2007р.).
Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 48 наукових праць, що відображають зміст дисертації, загальним обсягом 30,3 д.а. (особисто автора – 29,0 д.а.), зокрема, одноосібна монографія “Інноваційне підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку” (15,25 д.а.), 27 наукових статей в журналах та збірниках наукових праць фахових видань, затверджених переліком ВАК України, з них 23 одноосібних (особисто автора – 11,1 д.а.), 20 тез доповідей і виступів на конференціях та засіданнях “круглих столів” (особисто автора – 2,63 д.а.). Також опубліковано 5 навчальних посібників, з них 2 одноосібні, загальним обсягом 59,45 д.а. (особисто автора – 39,7 д.а.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертаційного дослідження складає 452 сторінки, основний зміст викладено на 402 сторінках, включаючи 12 таблиць і 12 рисунків. Список використаних джерел включає 384 найменування на 30 сторінках, додатки містять 16 таблиць і 1 рисунок на 20 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено сутність та стан розробки наукової проблеми і її значущість, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, а також розкрито наукову новизну та практичне значення результатів, отриманих автором, зазначено форми апробації та оприлюднення результатів.
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження інноваційного підприємництва” здійснено аналіз еволюції наукових поглядів на інновації та інноваційне підприємництво, визначено економічну сутність категорій “інновація”, “нововведення”, “інноваційне підприємництво”, досліджена направленість розвитку інноваційного підприємництва в контексті трансформаційних змін.
Показано, що концептуально основою дослідження інноваційного підприємництва виступають фундаментальні світоглядні положення представників теорії послідовності трансформації суспільства, класичної та неокласичної версії політичної економії, еволюційної теорії та теорії технологічних змін. Досліджені особливості самоорганізації економічної системи в різних умовах соціально-економічних трансформацій, виявлена гносеологічна природа технологічних змін в економіці, визначені пріоритетні напрями розвитку високих технологій і наукоємкої продукції, загалом інноваційного розвитку.
Обґрунтовано, що важливою складовою методології дослідження інноваційного підприємництва є теорія інституціоналізму, яка пояснює як здійснюється регулювання інституційних основ підприємництва, яким чином відбувається трансформація теоретичних принципів у реальні моделі стабільної взаємодії учасників ринкових відносин. Під час взаємодії інституціональних структур та технологій здійснюється вплив інститутів на знання і технології, в результаті чого утворюються системи формальних відносин і механізми, що забезпечують вищу ефективність ринків і відносно низькі трансакційні витрати. Це сприяє конкуренції, основаної на знаннях і технології. Така трансформація економічної системи, що відбувається під впливом науково-технічної та інноваційної діяльності і є результатом дії численних інноваційно-технологічних чинників, поступово виводить на провідні позиції підприємця-новатора, покликаного, на основі управління нововведеннями, забезпечити високу ефективність виробництва в умовах динамічних змін та високого рівня невизначеності економічних і соціальних явищ.
У дисертації показано, що з часом увага теоретиків і практиків до проблем інноваційного підприємництва посилюється. У дослідженнях М. Туган-Барановського, М. Кондратьєва та Й. Шумпетера показано, що інновації переводять господарську кон'юнктуру з понижувальної на підвищувальну тенденцію і викликають утворення хвиль, розподіляючись за часом нерівномірно, з’являючись групами (кластерами). Й. Шумпетер започаткував інноваційно-еволюційну теорію, довів існування нерозривної єдності інновацій і підприємництва, обґрунтувавши положення про те, що процес розробки та впровадження інновацій є характеристикою найважливішої функції підприємництва. Рекомендації цих учених-економістів використовують при розробці інноваційної стратегії держави.
У роботі зазначено, що дослідники інноваційного підприємництва звертають увагу також на те, що процес створення, поширення та використання інновацій супроводжується всезростаючим попитом на ініціативні кваліфіковані кадри – як засіб активного застосування і поширення знань, чинник підвищення конкурентоспроможності виробництва і зростання ефективності інноваційної діяльності.
Закономірним результатом технологічного розвитку та нарощення наукового потенціалу стало створення у 60-х роках минулого століття в індустріально розвинених країнах національних інноваційних систем (НІС). Орієнтація підприємництва на виробництво високих технологій та інтелектуальний потенціал, розвиток інформації забезпечили цим країнам високі темпи економічного зростання. За останні два десятиліття минулого століття до інноваційної системи економічного розвитку перейшли фактично всі промисловорозвинені країни, що корінним чином змінило вигляд їх національних економік. Тому перед країнами, що не зуміли вчасно здійснити перехід до інноваційного типу розвитку, нині стоїть завдання в найкоротший період активізувати нарощення інвестицій, спрямувавши їх передусім на відродження інтелектуального потенціалу і розвиток інноваційного підприємництва. В роботі обґрунтована необхідність прискорення розвитку інноваційного підприємництва в Україні, визначено комплекс заходів, реалізація яких дасть змогу забезпечити необхідні умови функціонування та розвитку вітчизняного інноваційного підприємництва.
Результати опрацювання спеціальної літератури засвідчили існування розбіжностей у поглядах вчених щодо визначення сутності понять “інновація” та “нововведення”. У роботі встановлено, що нововведення, так само як інновація, це матеріалізована у новому засобі, методі або продукті новаторська ідея, новий чи вдосконалений предмет чи технологія, які мають суттєві відмінності від уже існуючих аналогів, однак дані поняття нетотожні, вони відрізняються за своїм призначенням. Нововведення – засіб чи інструмент, за допомогою якого можна створити інновацію, а інновація – кінцевий результат діяльності суб’єкта. Те, що є інновацією для одних, може бути використано як нововведення іншими, хоча в дійсності мова йде про одне й теж.
У дисертаційній роботі досліджено інноваційний процес та з’ясовано, що його плинність залежить від складності інновації та її типу. У зв’язку з цим було розглянуто різноманіття класифікацій інновацій, що проникають у всі сфери життя суспільства. Показано, що класифікація інновацій дозволяє визначити глибину здійснюваних в суспільстві перетворень, вплив інновацій на суспільний прогрес, допомагає у виборі інноваційної стратегії, форми управління інноваційним процесом, способу реалізації інновації на ринку тощо.
Доведено, що мета, яка спонукає підприємця до інноваційної діяльності, лежить у площині одержання ним зиску та/або набуття переваг від домінування на певному ринку як регіонального, так і глобального рівнів. Разом з тим зазначається, що одержання прибутку не є для підприємця єдиною метою і єдиним спонукальним мотивом його діяльності. Визначено, що інноваційна підприємницька діяльність – це діяльність, спрямована на розробку, впровадження і комерційне використання інновацій. А діяльність, пов’язана лише із застосуванням придбаних підприємцем нововведень для випуску традиційних товарів не є інноваційною, що має враховуватись органами статистики при оцінюванні інноваційної активності, аби до підприємств, що займаються інноваційною діяльністю не включати ті, що лише купують нововведення з метою зниження собівартості випуску традиційних товарів.
У дисертації показано, що господарська діяльність підприємця визначається об’єктивною спрямованістю його інтересу і залежить від рівня розвитку в країні ринкових відносин. Нерозвиненість ринкової економіки, дефіцит товарів і послуг породжує виробничу орієнтацію підприємницького інтересу. Із вдосконаленням ринкових відносин, насиченням товарного ринку увага підприємця поступово починає переорієнтовуватись з виробництва на збут, і, відповідно, його інтерес спрямовується на формування попиту на нову продукцію. Нерозвиненість ринкових відносин в Україні, старіння матеріально-технічної бази виробництва, інертність до інноваційної діяльності є сьогодні основною причиною того, що навіть виявлені в результаті маркетингових досліджень потреби споживачів далеко не завжди можуть бути задоволені виробництвом через нестачу матеріально-технічних ресурсів, відсутність новітніх розробок, а також коштів (а часто і бажання) для їх впровадження. До орієнтації економічного інтересу підприємця на задоволення потреб споживачів не спонукає також існуючий монополізм у виробництві багатьох товарів та низький рівень економічної конкуренції. Але в тих сферах економіки, де наявна певна стабілізація розвитку виробництва, спостерігається зацікавленість підприємств у виробленні продукції, яка більше відповідає запитам споживачів.
Об’єктивно спрямованість розвитку підприємницької діяльності у напрямі підвищення активності інноваційних досліджень зумовлена також нинішнім процесом глобалізації, який стимулює розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій. Процес глобалізації позначений інтенсифікацією руху капіталу, що направляється у найприбутковіші галузі національних економік, швидким розвитком фінансових ринків, які генерують потужні фінансові потоки, активізацією ринку фінансових інновацій і загалом інноваційного процесу, в ході якого створюються і поширюються інновації. Глобалізація, стимулюючи розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій, сприяє націленості інвестицій на освоєння нововведень та активізує інноваційне підприємництво.
У дисертації зазначено, що процес глобалізації складний і суперечливий, його не можна оцінювати однозначно. Україна поступово втягується в нього і з часом вплив глобалізації ставатиме все відчутнішим. Щоб не потрапити в залежність від всесильних міжнародних (насамперед, фінансових) організацій необхідно активно використовувати інновації як засіб розвитку й адаптації до процесу глобалізації. Для активізації інноваційної діяльності треба невідкладно реформувати існуючу в Україні систему оплати праці, підвищити вартість праці, сприяти переорієнтації економіки на високотехнологічний постіндустріальний розвиток.
У другому розділі “Мотиваційний механізм та роль
інноваційного підприємництва в розбудові моделі інноваційного розвитку економіки”, досліджено методологічні засади щодо визначення змісту та структури мотиваційного механізму інноваційного підприємництва, розкриті основні суперечності та тенденції сучасного процесу розвитку вітчизняної інноваційної сфери, проаналізовано систему стимулювання інноваційної підприємницької діяльності і її ефективність, з’ясовано сутність та особливості формування моделі інноваційного розвитку національної економічної системи.
З метою поглиблення дослідження сутності інноваційного підприємництва розглянуто його мотиваційний механізм, досліджені основні внутрішні спонукальні чинники цього механізму – економічні інтереси і потреби підприємця, та зовнішні – економічні стимули і створена на їх основі система матеріального та морального стимулювання. Встановлено різницю між мотивацією трудової діяльності, як такої, і мотивацією підприємницької діяльності, що зумовлена певними розбіжностями інтересів найманих робітників і підприємців. На відміну від найманих працівників господарська діяльність підприємця-власника не протидіє йому як вияв чужої волі, не є примусовою, а практично завжди виступає формою прояву власної сутності – як творчої, ініціативної людини. Тому мотивація підприємницької діяльності, як особливої форми господарської поведінки, реалізується у самостійній, творчо-пошуковій, ініціативній, ризиковій новаторській діяльності. При цьому підприємець не обов’язково має бути власником засобів виробництва, а на правах господарського суб’єкта може розпоряджатися чужою власністю, однак в будь-якому випадку його головною функцією має бути управління власністю, оскільки саме це передбачає застосування підприємницьких здібностей – здатності до новаторства, вдосконалення чи радикальної зміни виробничого процесу, змоги взяти на себе відповідальність за ризик, пов’язаний з впровадженням інновацій. Зроблено висновок, що схильність до інновацій, до змін закладена у природі сучасної людини, її психології, і саме це є спонукальною основою для розвитку інтелекту.
Результати аналізу сучасного стану інноваційної сфери України засвідчили низьку інноваційну активність підприємств (рис.1), причому спостерігається спад активності підприємств за всіма напрямами інноваційної діяльності. Зокрема, впровадження нових прогресивних технологічних процесів після різкого спаду в 1990-х роках нині перебуває на дуже низькому рівні, що показано на рис. 2.
Сьогодні Україна практично втратила свої позиції в інноваційній сфері, її частка у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукці-єю складає близько 0,1%. У роботі виявлені основні суперечності нинішнього процесу розвитку вітчизняної інноваційної сфери: між низькою іновативністю економіки та високою енергомісткістю проми-слового виробництва; між необхідністю сприйняття економікою науково-технологічних розробок і можливістю та бажанням більшості підприємств займатися інноваційною діяльністю; між фондом споживання і фондом нагромадження (у зв’язку з утворенням великого розриву на користь динамічного зростання доходів послаблюється роль виробничого нагромадження, що веде до скорочення довгострокових витрат на оновлення виробничої бази, використання застарілої технології тощо); між потребами в інноваціях, наукових дослідженнях, оновленні промислового потенціалу на новій технологічній основі і попитом на них та їх пропозицією (насамперед через те, що держава не надає належної уваги розвитку науки, освіти, недостатньо фінансує НДДКР, не забезпечує сприятливих умов для розвитку інноваційного підприємництва); між стадією наукових досліджень і використанням їх результатів у практичній діяльності, що веде до розриву інноваційного процесу. Аналіз цих суперечностей, огляд статистичних даних дозволив зробити висновок про загалом незадовільний стан інноваційної діяльності, що спостерігається на вітчизняних підприємствах (України в цілому і Вінниччини, зокрема). А без впровадження
