Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

АНІСІМОВА ОЛЬГА ЮРІЇВНА

УДК 339.72.053

КОРИГУВАННЯ ЗОВНІШНІХ ДИСБАЛАНСІВ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

(НА ПРИКЛАДІ РОЗВИНУТИХ КРАЇН)

Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних

валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту

міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Пузанов Ігор Іванович,

професор кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Шевчук Віктор Олексійович,

завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії

кандидат економічних наук, доцент

Шемет Тетяна Станіславівна,

доцент кафедри банківської справи ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Захист відбудеться “___”__________“_23_”___06______2008 р. о “__” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “22__”_____________”_____05_____2008 р.

Вчений ВУчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується невизначеністю і потенційними труднощами, фінансовими негараздами, серйозними порушеннями на ринку міжбанківської ліквідності і, як результат, – загостренням проблеми зовнішніх дисбалансів платіжних балансів країн, включаючияких зазнали й розвинуті країни. Наявність стійкої незбалансованостіневрівноваженості (нерівноваги, або незрівноваженості, або незбалансованості) зовнішніх платежів є ознакою серйозних проблем в економіці країни, усунення яких вимагає коригування платіжного балансу шляхом проведення відповідної грошово-кредитної та і бюджетно-податкової політики.

Вирівнювання зовнішніх дисбалансів може проводитись проводитися ринковими та й адміністративними методами. Розвинуті країни використовують ринкові методи, що базуються на застосуванні інструментів економічної політики для досягнення довгострокової рівноваги платіжного балансу. Вони насамперед спрямовані на розв’язання насамперед внутрішніх макроекономічних проблем, тому й є виявляються найбільш ефективними та найменш шкідливими для економіки.

Зовнішні дисбаланси окремих країн формують глобальний дисбаланс, що відображає основні напрями міжнародного руху капіталу. , Як наслідок,внаслідок чого механізми коригування дисбалансу однієї країни будуть впливативпливатимуть на економічну ситуацію в інших країнах світу, зокрема у. Переважна частина глобального дисбалансу виникає за рахунок зовнішніх дисбалансів розвинутих країнах. Це обумовлює зумовлює необхідність аналізу впливу інструментів макроекономічної політики розвинутих країн на економіки інших країн.

Нерівновага платіжного балансу є безпосереднім відображенням внутрішньої економічної ситуації в країні, тому за своєю природою вонаи (хто?) є дуже неоднорідноюими. Як наслідок, в економічній науці сформувалося сформувалися чотири основні підходи до визначення найбільш ефективних інструментів коригування незврівноваженості зовнішніх платежів: концепція еластичності, монетарний підхід, концепції поглинання і макроекономічного балансу.

Дослідженням концепції еластичності, яка розглядаєпредметом уваги (розгляду, аналізу) якої є вплив коливань валютного курсу на торговельний баланс, присвячено роботи зарубіжних учених, зокрема: М.Айрондауста, Дж.Артуса, Т.Байоумі, Д.Бекуса, Т.Вормедінгера, Дж.Гегнона, Т.Гілфасона, М.Голдстейна, Дж.ДельАрісья (пробіл?), К.Джонсона, А.Дьєппа, К.Екблада, М.Кана, П.Кехо, Ф.Кідланда, П.Кругмана, Дж.Маркеса, С.Меджі, К.Монтенегро, К.Пайви, Дж.Пармлера, Е.Рінкона, М.Сайто, А.Сенхаджі, Н.Таміріси, Х.Фарука, Х.Хаутхекера, П.Хупера та інших.

Монетарний підхід, що встановлює залежність між реальним та грошовим секторами економіки, досліджувався зарубіжними вченими: Дж. Айзенманом, А.Бен-Бассатом, Е.Бланко, А.Веласко, Р.Геллером, Д.Готтлібом, М.Дарбі, Г.Джонсоном, Р.Дорнбушем, П.Кларком, А.Кордовою, Ф.Лейном, Дж.Лендел-Мілзом, Р.Манделом, Ж.Мілезі-Феретті, М.Муссою, М.Обстфельдом, Е.Оліверосом, Дж.Полаком, К.Рогоффом, Л.Тейлором, М.Флемінгом, Дж.Френкелем, Р.Чангом та іншими.

Концепціями Концепції поглинання та і макроекономічного балансу, що визначають оптимальні величини сальдо поточного рахунку та реального валютного курсу, за якого досягається загальна рівновага, займалися, зокрема:розроблені й описані у працях таких учених, як О.Адедеджі, С.Александер, М.Артіс, С.Бесанджер, Р.Брукс, Р.Гест, Р.Глік, Дж.Грубер, С.Едвардс, П.Ісард, Х.Іто, С.Калдерон, Т.Кано, К.Каса, П.Кашин, Дж.Кемпбелл, К.Кент, Т.Крюгер, С.Ларсен, Дж.Лі, Н.Лоайза, П.Мессон, Л.Метцлер, Дж.Мід, М.Мусса, М.Найт, М.Обстфельд, Ф.Парра, Е.Прасад, А.Разін, Дж.Рамос, К.Рогофф, Дж.Сакс, М.Тейлор, Х.Фарук, М.Хоффманн, М.Чін, А.Чонг та іншіінших.

Теоретичними та й практичними проблемами досягнення рівноваги зовнішніх платежів займалися російські науковці та вітчизняні дослідники Ю.Василенко, К.Данилова, О.Кірєєв, Є.Корнієнко, Л.Красавіна, З.Луцишин, І.Пузанов, О.Рогач, Т.Унковська, А.Філіпенко, Н.Шаповаленко, В.Шевчук, Т.Шемет, О.Ярова та інші.

Разом з тим,Водночас питання, пов’язані з вибором найбільш ефективнихнайефективніших інструментів коригування зовнішніх дисбалансів платіжного балансу за різної економічної ситуації в країні, залишаються недостатньо розробленими, що і зумовило актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до наукової теми підрозділу 3 „Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою частиною загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” (2001 – 2005 рр.); теми підрозділу 3 „Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір”, яка є складовою частиною загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин „Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” № 06БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (2006 – 2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз основних теоретичних підходів до зрівноваження платіжного балансу, виявлення ключових факторів коригування зовнішніх дисбалансів та встановлення взаємозалежності між заощадженнями, інвестиціями і балансом поточного рахунку країни.

Для дДосягнення поставленої мети передбачалося розв’язати розв’язання такі таких завданняь:

- здійснити порівняльний аналіз теоретичних підходів і моделей платіжного балансу для визначення найбільш ефективних і універсальних інструментів коригування;

- розкрити вплив основних аналітичних складових складників платіжного балансу, зокрема торговельного та поточного балансів, на макроекономічні показники, що характеризують стан національної економіки;

- проаналізувати механізм впливу показників платіжного балансу на економічне зростання країни з метою встановлення їх оптимального значення, за якогопри якому досягається максимальний рівень добробуту в країні;

- виявити основні причини виникнення глобального дисбалансу та й визначити ? можливі шляхи їх усунення за рахунок (через застосування чи використання) інструментів макроекономічної політики країни;

- проаналізувати основні внутрішні чинники, що впливають на заощадження та, інвестиції і та економічне зростання;

- дослідити вплив демографічних зрушень на глобальні дисбаланси у світовій економіці.

Об’єкт дисертаційного дослідження – платіжний баланс країни та його складові складники – торговельний баланс, поточний рахунок.

Предмет дослідження – механізм коригування зовнішніх дисбалансів платіжного балансу.

Методи дослідження. В У дисертації застосовано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження міжнародних економічних відносин, а саме: методи аналізу і синтезу (при класифікації основних підходів до аналізу платіжного балансу у в розділі 1, дослідженні впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на поточний рахунок у підрозділі 2.3 і підрозділі 3.1), ); метод абстрагування (при розкритті сутності основних економетричних моделей аналізу платіжного балансу у розділі 1), ); метод кількісного та якісного порівняння (при дослідженні відносного впливу економічних чинників на рівень заощаджень та інвестицій у підрозділі 3.1). Використано також статистичні методи, зокрема графічний метод (при визначенні рівноважного ефективного валютного курсу у в рамках межах концепції макроекономічного балансу у в підрозділі 1.2.2, при порівняльному аналізі динаміки заощаджень та інвестицій у підрозділі 3.1 та структури внутрішнього поглинання у підрозділі 2.1), ); кореляційний аналіз (при визначенні ступеня взаємозалежності між рівнями заощаджень та інвестицій в у різних країнах світу у в підрозділі 3.1), ); аналіз динамічних рядів (при виявленні впливу демографічного чинника на поточний рахунок платіжного балансу у підрозділі 3.2) тощо.

Статистичною та і фактологічною основою дисертації є дані та матеріали економічних досліджень Міжнародного валютного фонду, Банку міжнародних розрахунків, Світового банку, Організації економічного співробітництва і розвитку, Світової організації торгівлі, Організації Об’єднаних наційНацій, центральних банків різних країн світу, Національного банку України, наукові праці зарубіжних та вітчизняних учених.

Наукова новизна дисертаційної роботи. Дисертаційнае дослідження робота присвяченае вивченню дослідженню основних механізмів та інструментів коригування зовнішніх дисбалансів платіжного балансу. Аналіз характеру та й напрямів коригування дає можливість визначити зв’язок між аналітичними складовими складниками платіжного балансу та макроекономічними показниками країни. Наукова новизна отриманих результатів:

вперше:

- виокремлено як найбільш ефективні, динамічні та дієві два основні підходи до коригування платіжного балансу – з точки зору торговельних потоків та міжнародних потоків капіталу, як найбільш ефективні, динамічні та дієві. В рамкахПри підходу підході з позиції торговельних потоків головним інструментом коригування виступає валютний курс, тоді як для підходу з точки зорупогляду міжнародних потоків капіталу визначальним є обсяг чистих зовнішніх активів країни. Впливаючи на ці макроекономічні змінні, можна проводити здійснювати ефективне зрівноваження платіжного балансу з метоюдля досягнення макроекономічної стабільності;

- проведено порівняльний аналіз концепції еластичності, монетарного підходу, концепцій поглинання та макроекономічного балансу з метою визначення найбільш ефективних інструментів коригування платіжного балансу. Це, в свою чергу, дало можливість зробити висновок про те, що використання цих підходів має хвилеподібний характер, який визначається жоден з цих названих підходів не є універсальним, оскільки обумовлений зумовлений специфікою економічного розвитку країн. На сучасному етапі розвитку світової економіки використовується переважно концепція поглинання, що розглядає міжнародні потоки капіталу як визначальний чинник балансу поточного рахунку країни Для зрівноваження зовнішніх дисбалансів необхідно спочатку визначити основні макроекономічні фактори, що викликали їх, і на основі цього обрати концепцію, яка включає інструменти впливу саме на ці чинники;

- доведено, що постійне нульове сальдо поточного рахунку є негативним явищем для економіки країни, оскільки воно може призвести до обмеження темпів економічного зростання через відсутність доступу до зовнішніх джерел фінансування. у в короткостроковому періоді, за відсутності значної нерівноваги зовнішньої позиції у попередніх періодах, нульове сальдо поточного рахунку не є бажаною ціллю метою, оскільки вонотому, що це може призвести до обмеження темпів економічного зростання країни через відсутність доступу до зовнішніх джерел фінансування. Навпаки, уУ довгостроковій перспективі країна повинна дотримуватися такого правила: , якщо на певному етапі країна має високі темпи економічного зростання, то найбільш оптимальним є в країні спостерігався стійк ий дефіцит поточного балансу, який через певний період повинен змінитися то після цього повинен йти розпочатися період йогона активнеого сальдо, інакше країна буде не в змозі повернути вже залучені за кордоном кошти і взагалі втратить доступ до іноземного капіталу взагалі;

удосконалено:

- модель оптимальної залежності між балансом поточного рахунку та обсягом чистого внутрішнього продукту країни. Для досягнення оптимальних (найкращих) темпів економічного зростання повинна виконуватись виконуватися така залежність: сума всіх майбутніх дисконтованих сальдо поточного рахунку повинна має дорівнювати сумі всіх майбутніх дисконтованих чистих випусків за той самий період часу. Вона Ця залежність враховує оптимальну (найбільш виважену) динаміку балансу поточного рахунку країни та перебіг фаз її ділового циклу. Якщо мова йде про Ккраїни, які мають обмежений доступ до міжнародних ринків капіталу, то при визначенні оптимальних величин поточного балансу слід враховувати також і те, який дефіцит вони зможуть профінансувати та за рахунок яких джевраховують також інші джерела фінансування дефіцитурел;

- класифікацію зовнішніх дисбалансів у країнах в залежності від розмірів балансу поточного рахунку, загальної економічної ситуації та механізмів їх коригування, що дало можливість виокремити три характерних характерні типи – дисбаланси із внутрішнім, зовнішнім і змішаним коригуванням. Дисбаланси із внутрішнім коригуванням виникають через занадто швидке зростання внутрішнього попиту і усуваються шляхом суттєвого істотного (значного) уповільнення темпів зростання реального ВВП за майже незмінного реального валютного курсу. Дисбаланси із зовнішнім коригуванням викликані дуже повільними темпами зростання обсягів експорту або завищеним валютним курсом. Їх усунення вимагає зниження реального валютного курсу за майже незмінних темпів зростання ВВП. Дисбаланси ізі змішаним коригуванням є ознакою кризового стану економіки, і їх подолання вимагає значного уповільнення темпів економічного зростання та одночасного знецінення валютного курсу;

дістали набули подальшого розвитку:

- основні причини (причини не можуть діставати чи набувати розвитку) виникнення та механізми коригування глобального дисбалансу, що включали активне сальдо поточного рахунку Японії та, Німеччини та Китаю і дефіцит поточного рахунку США. В Японії причиною активногое сальдо булао викликане високаою конкурентоспроможністью її експортних товарів завдяки низьким темпам інфляції та повільному зростанню витрат на одиницю праці, а також політикаці постійного захисту валютного курсу шляхом інтервенцій центрального банку. Німеччина проводила стратегію на підвищення міжнародної конкурентоспроможності шляхом через обмеження зростання внутрішніх витрат на одиницю праці, а Китай сприяв припливу прямих іноземних інвестицій. Серед основних причин чинників дефіциту поточного рахунку в США слід відзначити зростання обмінного реального ефективного валютного курсу долара, збільшення дефіциту державного бюджету, зниження рівня приватних заощаджень, розвиток світового фінансового посередництва тощо;

- дослідження основних чинників впливу на рівень національних заощаджень та інвестицій, серед яких обсяг державних та корпоративних заощаджень, темпи зростання економіки, демографічна ситуація в країні, обсяги багатства домогосподарств, рівень безробіття, реальні відсоткові ставки, рівень інфляції, умови торгівлі, для визначення основних напрямів грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики, які є необхідними для коригування зовнішніх дисбалансів країни. Це дало можливість зробити висновок про те, що інструменти економічної політики повинні бути спрямовані на підвищення темпів економічного зростання, консолідацію державного бюджету, поліпшення демографічної ситуації в країні, покращення умов торгівлі тощо;

- механізм впливу демографічних зрушень на поточний баланс та і економічне зростання окремих країни та світової економіки в цілому. З’ясовано, яким чином коливання рівня заощаджень внаслідок зміни віковоїа структуриа населення та її динаміка впливає на величину балансу поточного рахунку країни, а також окреслити окреслено найбільш ефективні заходи для подолання негативного впливу старіння населення на зовнішні дисбаланси, серед яких: проведення сприятливої імміграційної політики, зменшення інвестиційного попиту, збільшення продуктивності праці тощо.

Практичне значення роботи. Основні положення, висновки та рекомендації наукового дослідження можуть бути використані в роботі органів державного управління при формуванні економічної політики, міжнародних економічних організацій при розробціщодо вироблення для країн, а також великих підприємств рекомендацій для країн, а також великих підприємств пристосовно пошуку найбільш перспективних партнерів в інших країнах світу. У вищих навчальних закладах матеріали дисертації можуть бути застосовані при підготовці навчально-методичного забезпечення із ряду низки дисциплін, що які передбачають вивчення міжнародних фінансів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну роботу: кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 048/11-111 від 11.09.2007 р.); та впровадженівикористано Міністерством промислової політики України при розробці стратегії розвитку промислового комплексу України (довідка № 14/3-2-2-723 від 12 жовтня 2007 року), і Національним банком України при визначенні основних шляхів коригування платіжного балансу України (довідка № 13-122/3987 від 19 жовтня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, викладені у дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.

Апробація роботи. Основні положення і наукові результати дослідження доповідались доповідалися та й обговорювались обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та конференціях і семінарах: Науковонауково-теоретичній конференції молодих вчених учених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (24 – 25 квітня 2003 р., м. Київ); ХІ Міжнародній науково-теоретичній конференції “Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями” (20 листопада 2003 р., м. Київ); Конференції конференції молодих вчених учених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (14 жовтня 2004 р., м. Київ); круглому столі „Проблеми відносин України з міжнародними фінансовими організаціями” (14 жовтня 2004 року, м. Київ); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (18-19 листопада 2004 р., м. Київ); XVI Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону” (25 – 26 березня 2005 року, м. Чернівці); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених учених “Шевченківська весна. Секція: Міжнародні відносини” (3 березня 2006 р., м. Київ); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий простір Європи – 2007. Секція: Економічні науки” (16 – 30 квітня 2007 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації результатів дослідження. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 5 одноосібних наукових статей у фахових наукових виданнях, які включеноих до відповідного переліку ВАК України, загальним обсягом 3,35 д.а. та 3 тези доповідей на міжнародних наукових конференціях загальним обсягом 0,65 д.а..

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Текст дисертації викладений на 1925 сторінках і містить 21 таблицю та 16 рисунків. Список використаних джерел включає 2548 найменувань і викладений поданий на 243 сторінках. Додатки (6 таблиць) займають 12 сторінок, на яких розміщено 6 таблиць..

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, відображено ступінь її розробки, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, зазначено мету і завдання дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, визначено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретико-методологічні підходи до концептуалізації платіжного балансу” розкриваються розкрито основні концепції, які складають стали теоретичне теоретичним підґрунтям для аналізу поточного рахунку платіжного балансу країни на сучасному етапі, ; визначено основні економічні фактори, що розглядаються в рамках межах кожної концепції, а також переваги та й недоліки використання даних вказаних підходів для аналізу поточного рахунку окремої країни.

У сучасній економічній літературі домінують два основні підходи щодо пояснення причин існування нерівноваги поточного рахунку. Згідно Відповідно до підходу з точки зорупозиції торговельних потоків, який отримав розвиток у дослідженнях Дж.Артуса, А.Бен-Бассата, Дж.Гегнона, Р.Геллера, Т.Гілфасона, М.Голдстейна, Д.Готтліба, М.Дарбі, Р.Дорнбуша, П.Кругмана, Р.Мандела, М.Мусси, М.Обстфельда, Дж.Полака, А.Сенхаджі, Л.Тейлора, М.Флемінга, Дж.Френкеля, П.Хупера тощо, вважається, що причиною виникнення балансу поточного рахунку є торговельні потокипотоки міжнародний рух товарів і послуг. В якостіУ ролі (Як головний інструмент) головного інструменту коригування поточного балансу розглядається валютний курс. Зокрема, припускається, що девальвація або знецінення (синоніми?) національної грошової одиниці може призвести до покращення стану торговельного балансу та і балансу поточного рахунку внаслідок зростання обсягу експорту та скорочення розмірів імпорту. З іншого боку, підтримання активного сальдо поточного рахунку не повинно перетворюватись у єдину ціль мету макроекономічної політики країни, оскільки слід врахувати результуючий остаточний вплив на інші макроекономічні показники, такі як інфляція, безробіття, національний дохід тощо. У рамках даногомежах такого підходу аналізу ( аналізу?) виділяють дві основні концепції – концепцію еластичності та монетарний підхід.

Підхід з точки зорупозиції балансу „заощадження-інвестиції”, прихильниками якого були С.Александер, М.Артіс, Р.Брукс, Р.Глік, С.Едвардс, П.Ісард, С.Калдерон, Дж.Кемпбелл, С.Ларсен, П.Мессон, Л.Метцлер, Дж.Мід, М.Найт, М.Обстфельд, А.Разін, Дж.Сакс тощота ін., приділяє основну увагу звертає на потокам потоки капіталу, оскільки для країни баланс поточного рахунку завжди дорівнює різниці між національними заощадженнями та внутрішніми інвестиціями, тому рішення про підвищення рівня заощаджень викликає дефіцит фінансового рахунку, бо не всі заощадження можуть ефективно використовуватись використовуватися всередині країни. У даномуУ такому разі випадку, дефіцит поточного рахунку виникатиме, якщо схильність до інвестицій у країні буде вищою, ніж її схильність до заощаджень, а торговельний баланс розглядається як наслідок рішень економічних агентів країни щодо обсягів їх поточного споживання. У такому цьому випадку нульовий поточний баланс не є бажаною метою економічної політики країни. Навпаки, в умовах фінансової лібералізації та і глобалізації світової економіки заощадження повинні використовуватись із максимальною ефективністю за рахунок вільного руху капіталу між країнами. До цьогоВказаний підходу підхід відносять включає концепцію поглинання та концепцію макроекономічного балансу.

Концепція еластичності розглядає безпосередній вплив змін валютного курсу на вартісні обсяги експорту та імпорту країни, тобто на її торговельний баланс, і дозволяє визначити умови, за яких девальвація або ревальвація є ефективними інструментами торговельної політики, спрямованої на коригування зовнішніх дисбалансів. У рамках межах концепції еластичності виділяють дві великі групи моделей – стандартні та і розширені.

У стандартних моделях припускається, що екзогенні зміни валютного курсу викликають зміни обсягів попиту, торговельних потоків та і ВВП: знецінення валюти призводить до зменшення відносних цін вітчизняних товарів та зростання сукупного попиту нерезидентів на вітчизняні товари, збільшення експорту та підвищення реального ВВП даної країни.

Розширені торговельні моделі включають (враховують?) додаткові чинники, що впливають на динаміку торговельних потоків країн при зміні валютного курсу, серед яких: (1) наявність конкуренції експортним товарам даної країни за кордоном; (2) попит та і пропозиція на імпорт; (3) валютний контроль та і контроль за рухом капіталу; (4) величина (вагомість?)кількісний показник впливу змін валютного курсу на ціни експорту та імпорту.

Монетарний підхід розглядає вплив основних макроекономічних змінних на платіжний баланс, а також враховує вплив коливання попиту і пропозиції на грошовому та валютному ринках як на платіжний баланс, так і на самі макроекономічні показники. Наприклад, якщо в країні має місце надлишкова пропозиція грошей, то це викликає зростання поглинання і дефіцит платіжного балансу, а якщо в ж у країні існує надлишковий попит на гроші, то це призводить до скорочення поглинання і появи активного сальдо платіжного балансу.

Монетарний підхід дозволяє встановити залежність між реальним та і грошовим сектором (секторами?) економіки, що є безпосередньою безпосереднім складовою складником процесу формування макроекономічної політики держави. Головним недоліком даного вказаного підходу є те, що він майже не враховує міжнародний рух приватного капіталу, а також не включає до аналізу такі макроекономічні показники, як заощадження, інвестиції, інфляція, безробіття тощо.

Концепція поглинання базується на припущенні, що баланс поточного рахунку дорівнює різниці між національним доходом та і внутрішнім поглинанням, тобто різниці між заощадженнями та інвестиціями. Концепція макроекономічного балансу також включає до аналізу торговельні потоки і дозволяє визначити такий рівноважний реальний валютний курс, за якого баланс торгівлі товарами та і послугами буде дорівнювати різниці між національними заощадженнями та внутрішніми інвестиціями.

Перевагою даних наведених концепцій є те, що вони розглядають (вивчають, досліджують?) механізми коригування зовнішніх дисбалансів як окремих країн, так і глобального дисбалансу, що дозволяє проаналізувати напрями руху капіталу та і товарів між країнами. Головним недоліком концепцій є те, що вони концепції базуються спираються на значній значну кількостіість обмежуючих обмежувальних припущень, які суттєво значно скорочують перелік країн, до яких ці підходи можна застосувати без попередніх модифікацій.

Основні інструменти коригування зовнішніх дисбалансів платіжного балансу в різних концепціях зведено наведено на рис.1.

У концепції коригування за допомогою торговельних потоків визначальним інструментом виступає реальний валютний курс, причому майже в усіх моделях цього підходу припускається існування прямої залежності між поточним балансом та динамікою реального валютного курсу. Крім того, у концепції еластичності важливим інструментом є національний дохід, тоді як для монетарного підходу використовується рівень міжнародних резервів. У підході з позиції балансу „заощадження – інвестиції” основним інструментом є обсяг чистих зовнішніх активів країни, який перебуває у прямій залежності від балансу поточного рахунку. Згідно з концепцією поглинання в деяких випадках процес коригування прискорюється за рахунок зміни рівня національних заощаджень, тоді як концепція макроекономічного балансу особливу увагу звертає на механізм впливу демографічного чинника на зовнішні дисбаланси.

Рис. 1. Основні інструменти коригування зовнішніх дисбалансів

У концепції коригування за допомогою торговельних потоків визначальним інструментом виступає реальний валютний курс, причому майже в усіх моделях цього підходу припускається існування прямої залежності між поточним балансом та динамікою реального валютного курсу. Крім того, у концепції еластичності важливим інструментом є національний дохід (прибуток?), тоді як для монетарного підходу використовується рівень міжнародних резервів. У підході з точки зору(позиції, погляду) балансу „заощадження – інвестиції” основним інструментом є обсяг чистих зовнішніх активів країни, який знаходиться перебуває у прямій залежності із від балансом балансу поточного рахунку. Згідно з концепції концепцією поглинання, в деяких випадках процес коригування прискорюється за рахунок зміни рівня національних заощаджень, тоді як концепція макроекономічного балансу приділяє особливу увагу звертає на механізму впливу демографічного чинника на зовнішні дисбаланси.

У другому розділі “Основні фактори зовнішнього зрівноваження платіжного балансу” розглядаються основні макроекономічні залежності платіжного балансу, напрями та і механізми його коригування, а також головні причини виникнення та шляхи подолання глобального дисбалансу.

При дослідженні впливу макроекономічної політики та економічних факторів на платіжний баланс країни використовуються використано аналітичні складовіскладники, що включають торговельний баланс, поточний баланс, загальний баланс та баланс офіційних розрахунків. Ці складові складники отримуються отримано шляхом групування статей платіжного балансу за критерієм впливу на них основних інструментів макроекономічної політики, при цьому вважається, що сальдо решти статей залежить від динаміки аналітичного балансу, тобто є ендогенною величиною.

Рівновагу платіжного балансу зазвичай не вважають першочерговою ціллю метою економічної політики, оскільки не існує очевидних причин, чому (причин того, чому… або: причин, які спонукали б країну постійно її підтримувати) країна повинна постійно її підтримувати. Дефіцит платіжного балансу не заважає досягненню інших економічних цілей, якщо з часом він зміниться на активне сальдо. Однак, постійна нерівновага платіжного балансу впливатиме на економічне зростання, зайнятість та стабільність цін. За таких умов досягнення зовнішньої рівноваги може стати головною ціллю метою економічної політики.

При аналізі дефіциту балансу поточного рахунку слід необхідно перш за все визначити його тривалість та очікувану динаміку, оскільки в будь-якому випадку зовнішні дисбаланси впливатимуть на рівень інфляції, поточний та очікуваний валютні курси в країні. Якщо дефіцит поточного рахунку є тривалим явищем, то це може призвести до неефективного використання виробничих ресурсів, зниження темпів економічного зростання та коливання рівня цін.

В У країні також можуть виникнути серйозні проблеми, якщо протягом тривалого часу вона має активне сальдо поточного рахунку, наприклад, через значне поліпшення умов торгівлі або високу схильність до заощадження. У випадкуПри постійного постійному активного активному сальдо поточного рахунку часто рекомендується сприяти відпливу капіталу з країни за допомогою валютного контролю. Якщо це неможливо, то слід впливати на обсяг грошової маси в країні, оскільки зростання реального валютного курсу може значно знизити конкурентоспроможність внутрішніх товарів та і викликати зростання обсягу імпорту.

Першочерговою метою макроекономічної політики будь-якої країни є забезпечення стійкого економічного зростання за умов стабільності цін та прийнятного зовнішнього балансу. Для цього необхідно здійснити координацію грошово-кредитної та бюджетно-податкової політик, оскільки результуючий вплив будь-яких заходів буде залежатизалежатиме від взаємодії обох політик. Наслідком проведення неузгодженої економічної політики може виявитись фінансова нестабільність, що передбачає спричинює зростання відсоткових ставок, нестабільність валютного курсу, швидкі темпи інфляції, щоа це, в свою чергу, призведе до суттєвого істотного (значного) уповільнення темпів економічного зростання.

При розробці виробленні скоординованої макроекономічної політики у короткостроковій та довгостроковій перспективі постає питання про те, яким саме повинен бути цільовий баланс поточного рахунку та які інструменти слід використовувати для його досягнення. При визначенні оптимальних цільових розмірів балансу поточного рахунку повинна обов’язково виконуватись така залежність: сума всіх майбутніх дисконтованих балансів поточного рахунку повинна має дорівнювати сумі всіх майбутніх дисконтованих чистих випусків за той самий період часу. |

(1),

де СА – баланс поточного рахунку у відповідному періоді;

R – обрана ставка дисконтування майбутніх грошових потоків Ставка дисконтування може розраховуватись як середнє геометричне очікуваних майбутніх дисконтних ставок у відповідних періодах.;

Y – валовий внутрішній продукту або валовий випуск;

I – обсяг валових внутрішніх інвестицій;

G – державні витрати;

t – параметр часу.

Як видно з рівняння (1), координація грошово-кредитної та і бюджетно-податкової політики набуває особливого значення для досягнення цільових показників поточного балансу та підтримання платоспроможності країни. Держава може безпосередньо впливати на розмір чистого випуску шляхом зміни розмірів державних витрат за допомогою бюджетно-податкової політики та величини інвестиційного попиту, використовуючи інструменти монетарної політики для регулювання відсоткових ставок. Для успішного залучення та й використання зовнішніх коштів країна повинна забезпечити додатну величину чистого випуску, наприклад, шляхом одночасного(через одночасне) збільшення інвестицій для стимулювання економічного зростання і, максимального скорочення обсягу державних витрат і досягнення збалансованого бюджету.

Протягом 90-х років ХХ століття спостерігалося стійке зростання зовнішніх дисбалансів між основними регіонами світу, що було викликане зміною торговельних балансів. На сучасному етапі між активним сальдо поточного рахунку країн Європи та Східної Азії і дефіцитом Сполучених Штатів і ряду низки інших країн існує розрив у 2,5% світового ВВП. З іншого боку, розглядаючи аналіз динаміку динаміки балансу поточного рахунку по регіонах можна дає підстави зробити висновок про те, що починаючи з 1997 року погіршення з 1997 року зовнішньої позиції країн, що які мають дефіцит поточного рахунку, не супроводжувалося аналогічним зростанням активного сальдо поточного рахунку решти країн. Натомість, спостерігалося стійке зростання глобальної розбіжності балансу поточного рахунку (табл. 1).

Збільшення рівня заощаджень у США, особливо за рахунок покращення балансу державного бюджету країни, могло б викликати значне зниження дефіциту поточного рахунку в країні, відповідне скорочення активного сальдо поточного рахунку в Японії, країнах зони євро та країнах Азії і, як наслідок, призвести до зменшення глобальних дисбалансів поточного рахунку світової економіки. Крім того, аналогічних результатів можна досягти шляхом підвищення темпів зростання економіки Японії та країн Європи, а також збільшення інвестиційного попиту в країнах, що розвиваються. З іншого боку, вважається, що зміна відсоткових ставок у США не мала б суттєвого істотного позитивного впливу на глобальні дисбаланси, оскільки це вплинуло б перш за всенасамперед на рівень заощаджень та інвестицій в інших регіонах, а на глобальний поточний рахунок мало б лише вторинний вплив.

Країни намагаються коригувати свої зовнішні дисбаланси за допомогою відповідної макроекономічної політики. Залежно від того, як саме відбувалося зрівноваження, можна виділити три основні типи зовнішніх дисбалансів – із внутрішнім, зовнішнім та мішаним коригуванням. Внутрішнє коригування супроводжується значним скороченням обсягу імпорту, а зовнішнє та мішане пов’язані зі збільшенням обсягів експорту. За внутрішнього та мішаного коригування відбувається значне скорочення темпів зростання внутрішнього попиту, переважно за рахунок зменшення приватного споживання та приватних інвестицій. Натомість при зовнішньому коригуванні спостерігається певне підвищення темпів економічного зростання внаслідок покращення торговельного балансу країни. Внутрішнє коригування викликає значне зниження рівня внутрішньої інфляції, тоді як за мішаного коригування рівень інфляції зростає, оскільки має місце істотне знецінення національної валюти. Тип дисбалансу в країні не залежить від розміру економіки, ступеня її відкритості, рівня її промислового розвитку або географічного положення країни. Він визначається виключно внутрішніми макроекономічними проблемами в країні.

Таблиця 1

Глобальні розбіжності у поточних рахунках країн світу (у млрд. дол. США)

Роки | Баланс поточного рахунку | Баланс торгівлі товарами | Баланс торгівлі послугами | Баланс руху доходів | Баланс поточних трансфертів

1994 | - 33,9 | 94,8 | - 6,8 | - 67,5 | - 54,4

1995 | - 27,0 | 118,2 | - 14,5 | - 82,6 | - 48,1

1996 | - 14,4 | 99,0 | - 9,3 | - 72,9 | - 31,2

1997 | 37,4 | 115,0 | 1,7 | - 55,1 | - 24,3

1998 | - 43,9 | 76,4 | - 1,9 | - 93,4 | - 25,0

1999 | - 92,8 | 46,7 | - 6,9 | - 101,9 | - 30,7

2000 | - 127,5 | 16,4 | - 21,1 | - 91,5 | - 31,3

2001 | - 127,5 | - 0,9 | - 24,3 | - 75,6 | - 26,6

2002 | - 104,5 | 32,4 | - 15,2 | - 98,5 | - 23,2

2003 | - 20,7 | 58,2 | - 2,4 | - 59,0 | - 14,4

2004 | - 25,6 | 50,0 | 11,7 | - 64,2 | - 23,0

Джерело: таблицю побудовано автором на основі джерел IMF Committee on Balance of Payments Statistics Annual Report 2001. – Washington, D.C.: International Monetary Fund, 2002. – 23 p.; IMF Committee on Balance of Payments Statistics Annual Report 2005. – Washington, D.C.: International Monetary Fund, 2006. – 40 p.

Країни намагаються коригувати свої зовнішні дисбаланси за допомогою відповідної макроекономічної політики. У залежностіЗалежно від того, як саме відбувалося зрівноваження, можна виділити три основні типи зовнішніх дисбалансів – із внутрішнім, зовнішнім та змішаним коригуванням. Внутрішнє коригування супроводжується значним скороченням обсягу імпорту, а зовнішнє та змішане коригування пов’язані із зі збільшенням обсягів експорту. За внутрішнього та змішаного коригування відбувається значне скорочення темпів зростання внутрішнього попиту, переважно за рахунок зменшення приватного споживання та приватних інвестицій. Натомість, при зовнішньому коригуванні спостерігається певне підвищення темпів економічного зростання внаслідок покращення торговельного балансу країни. Внутрішнє коригування викликає значне зниження рівня внутрішньої інфляції, тоді як за змішаного коригування рівень інфляції зростає, оскільки має місце значне істотне знецінення національної валюти. Тип дисбалансу в країні не залежить від розміру? економіки, ступеня її (чиєї?) відкритості, рівня її промислового розвитку або її географічного положення. Він визначається виключно (лише, тільки) внутрішніми макроекономічними проблемами в країні.

У третьому розділі “Взаємозалежність між заощадженнями, інвестиціями і балансом поточного рахунку” розглядаються основні фактори, що впливають на рівень національних заощаджень та і внутрішніх інвестицій в країні, кореляційно-регресійний зв’язок між заощадженнями та інвестиціями, а також та вплив демографічних зрушень на баланс поточного рахунку.

Глобальний дисбаланс світової економіки в цілому показує виключно методологічні розбіжності при складанні платіжних балансів різними країнами, однак порівняння сумарного дефіциту поточних рахунків та і сумарного активного сальдо дозволяє провести порівняльний аналіз напрямів руху капіталу між країнами та їх участі в операціях на міжнародних фінансових ринках. Тоді ?За таких умов головною причиною його (чого? – дисбалансу, дефіциту, сальдо чи аналізу?) виникнення дисбалансу є різне співвідношення між дохідністю та ризиком для фінансових інструментів у різних країнах світу. В такому випадку, низькі світові відсоткові ставки показують (свідчать про те?), що фінансові інструменти в США є низькоризиковими, тому суперечностей між високим попитом на заощадження і низькою відсотковою ставкою не виникає, оскільки це показує(є показником … премії?) виключно винятковоключно низьку премію за ризик для цієї країни.

В економічній літературі не існує єдиної думки про те, яким повинен бути рівень заощаджень. В рамкахУ межах концепції поглинання та концепції макроекономічного балансу обсяг заощаджень визначається шляхом максимізації споживання економічних агентів. При аналізі поточного рахунку із використанням концепції поглинання вважається, що поточний баланс дорівнює різниці між заощадженнями та інвестиціями. Згідно На основі теоретичним теоретичних положенням положень моделі передбачаєтьсяпередбачено, що розглядається мала відкрита економіка, яка має вільний доступ на міжнародні ринки капіталу. Як наслідок, капітал вільно рухається між країнами до ринків, що які пропонують найбільшу ставку доходностідохідності. Це означає, що обсяги інвестицій та і заощаджень у країні теоретично не залежать один від одного. Рівень інвестицій визначається відсотковою ставкою та і прибутковістю наявних інвестиційних проектів, тоді як величина заощаджень залежить виключно від рішень економічних агентів, які намагаються максимізувати свою корисність. Чим меншою є міжнародна мобільність капіталу, тим тіснішим повинен бути зв’язок між заощадженнями та інвестиціями.

Для підтвердження даної викладеної гіпотези здійснюється перевірка наявності кореляції між обсягами заощаджень та і інвестицій у довгостроковому та короткостроковому періоді, з використовуючи використанням (за допомогою) таку такої регресіюрегресії: |

(2),

де І – обсяг внутрішніх інвестицій;

Y – обсяг випуску або національного доходу;

S – обсяг національних заощаджень;

b – коефіцієнт утримання заощаджень.

Як виявилося, дана ця гіпотеза не підтвердилася емпіричними дослідженнями. Ще М.Фельдстейн та Ч.Хоріока виявили ( з’ясували), що для країн ОЕСР з 1960 до середини 70-х років ХХ століття коефіцієнт регресії для залежності «”інвестиції – заощадження»” становив 0,89. Таким чином, в економічній літературі з’явився так званий „парадокс Фельдстейна-Хоріоки”: для країн ОЕСР між балансом поточного рахунку та і рівнем інвестицій кореляція є дуже низькою, а між рівнем заощаджень та інвестицій кореляція є дуже високою. Подальші емпіричні дослідження підтвердили, що для країн ОЕСР, незважаючи на теоретичні припущення, існував тісний зв’язок