КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БУКРІЄНКО АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК: 821.521"1896/1933"

ПРОЗА МІЯДЗАВИ КЕНДЗІ: АРХЕТИПНІ ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКОГО МІФУ

10.01.04 -література зарубіжних країн

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор

Веркалець Михайло Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут журналістики, професор кафедри історії літератури

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Мушкудіані Олександр Несторович,

Київський міжнародний університет,

завідувач кафедри української та світової культури і літератур

кандидат філологічних наук

Гаєвська Олена Володимирівна,

посольство Японії в Російській Федерації, перекладач

Захист відбудеться 14 лютого 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені О.М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58

Автореферат розісланий " 12 січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.М.Гаєвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Міядзава Кендзі - один з найвідоміших японських письменників першої половини XX століття, який вважається класиком сучасної літератури поруч з такими знаними у нас авторами як Акутагава Рюноске, Морі Огай, Ісікава Такубоку. На жаль, протягом довгого часу творчість цього письменника залишалась практично невідомою для українського читача. Це зумовлено цілою низкою причин як ідеологічного, так і суб'єктивного характеру: Міядзава Кендзі був прихильником буддійської школи Нітірен, яка в Радянському Союзі вважалась буржуазно-реакційною, а її прихильників сприймали як людей мало не демонічного характеру.

Насправді це був простий бідний агроном, який майже ніколи не виїжджав зі своєї малої батьківщини - містечка Ханамакі на півночі острова Хонсю (суч. преф. Моріока). Закінчивши сільськогосподарську школу, він все своє життя присвятив одній великій меті: допомогти селянам у їхній важкій праці. Слід зазначити, що на той час північ Хонсю вважалась найвідсталішим сільськогосподарським регіоном Японії, який спеціалізувався виключно на вирощуванні рису та інших культур. Кендзі зробив величезний внесок у розвиток цього регіону, надаючи селянам безкоштовні консультації щодо сучасних методів обробітку землі, техніки меліорації, використання добрив тощо. Працюючи по 15-20 годин на добу, він виснажив свій організм і якось, потрапивши під дощ, застудився. Ця хвороба, від якої він так до кінця і не вилікувався, стала причиною його смерті. Проживши лише 38 років, він назавжди залишився в серцях японців. Кажуть, що навколишні селяни вважали його буддійським святим, мало не втіленням Будди Шак'ямуні.

В Японії написано величезну кількість робіт, присвячених дослідженню як прозової, так і поетичної творчості Міядзави Кендзі. Варто зазначити, що там функціонує цілий науково-дослідний інститут, що займається виключно творчістю цього письменника. Неможливо перерахувати усіх дослідників, що вивчали творчість Міядзави Кендзі, та всі підходи, які вони використовували. Слід лише зазначити, що застосування психоаналітичного методу при тлумаченні його творів не є чимось принципово новим. Значна кількість японських дослідників, наприклад Мацуда Сіро, використовувала цей метод. Проте, всі їхні дослідження грунтуються на фройдівській концепції несвідомого і, відповідно, у них виявляються ті ж самі недоліки, що й у концепції Фройда: надмірний сексоцентризм, "демонізація" несвідомого начала, тяжіння дослідження до якогось певного явища (прихований гомосексуалізм, потяг до смерті тощо). Чомусь юнгівський підхід у цих дослідженнях практично не застосовується. Дана робота є спробою застосування методів архетипного аналізу у вивченні творчості Міядзави Кендзі.

Звичайно, в межах нашого дослідження неможливо повністю висвітлити всю творчу спадщину цього багатогранного і неоднозначного автора. її розгляд слід починати з окремих проблемних моментів, досить важливим з яких, на наш погляд, є архетипне дослідження літературної казки - одного з найпродуктивніших жанрів Міядзави Кендзі, найбільш представленого у прозі митця.

При цьому, архетип ми розуміємо як термін, що визначає "содержание коллективного бессознательного, т. є. врожденных идей, или тенденция к организации опыта в рамках врожденно-предопределенных паттернов"

Відповідно архетипний образ - це спосіб вияву архетипу у свідомості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах загальної наукової теми "Актуальні проблеми східної філології класичної та сучасної доби", що розроблялась в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2000-2005 рр. (номер державної реєстрації - 02БФ044-01).

Мета роботи полягає у теоретичному осмисленні специфіки вияву архетипних символів у прозовій спадщині Міядзави Кендзі, відповідно до юнґівського тлумачення творчості як творення символічної реальності; дослідженні імагінативного бачення Міядзави Кендзі, що відображає складнішу і більш значиму для людського буття реальність, аніж ту, яка може бути подана за допомогою інтелектуального розщеплення, що передбачає розв'язання таких завдань:

1.

2.

3.

Об'єктом дослідження є процес реалізації архетипних тем, спрямований на їхнє свідоме вираження у формі міфотворчості письменника.

Предметом дослідження є прозові твори Міядзава Кендзі "Віолончеліст Ґосю", "Жолуді та Дикий Кіт", "Зірка Дрімлюги", "Перевантажений роботою ресторан", "Вітряний Матасабуро", "Вечір залізницею Чумацького Шляху", "Звідки пішли Оленячі Танці" та "Оповідки про Домовика".

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше в українському літературознавстві досліджується проза Міядзава Кендзі через виявлення у ній архетипних символів; виділяються і описуються відповідні символи та особливості їх взаємодії.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у викладанні курсу історії японської літератури, психоаналітичному тлумаченні тексту, при читання спецкурсів, присвячених особливостям ідіостилю письменника тощо.

Апробація результатів роботи. Результати дослідження доповідалися: на VIII та IX Сходознавчих читаннях А. Кримського в Інституті сходознавства імені А. Кримського НАН України (2004 та 2005 роки), на Першій українській науково-практичній конференції студентів та молодих спеціалістів "Проблеми японознавства в Україні" (м. Харків, 26-27 листопада 2004 р.), на Міжнародній науковій конференції за участю молодих спеціалістів "Мови та літератури народів світу в контексті тобалізації" (м. Київ, 12 квітня 2005 р.), на Другій українській науково-практичній конференції студентів та молодих спеціалістів "Проблеми японознавства в Україні" (м. Харків, 18 листопада 2005 р.), на Всеукраїнській науковій конференції "Феномен

А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)" (м. Київ, 18 квітня 2006 р.), а також на методичних семінарах кафедри тюркології, кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2001-2007 роках.

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображені у п'яти публікаціях, що оприлюднені у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг основного тексту - 175 сторінок, список використаних джерел містить 196 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання, у загальних рисах розкривається методична база, наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Психоаналіз як метод тлумачення при дослідженні художнього тексту" характеризуються можливості психоаналітичного підходу при дослідженні художньої літератури, розглядаються класичний фройдівський та реформований Юнґівський психоаналіз, а також детально аналізується жанр казки як один із різновидів архетипної історії. Окрім того, у розділі розглядаються наукові позиції вчених із зазначеної проблематики, зокрема, висвітлюються погляди японських літературознавців, які застосовували психоаналітичні методи при дослідженні прозової спадщини Міядзави Кендзі.

У підрозділі 1.1. "Класичний психоаналіз 3. Фройда: підстава нетрадиційної літературної герменевтики" розглядаються засоби та можливості так званого "класичного" психоаналізу при дослідженні творів художньої літератури; особлива увага приділяється можливостям застосування цього методу для вивчення прозової спадщини Міядзави Кендзі.

Відповідно до вчення Фройда, кожна людина бере участь у несвідомому процесі. Основою цього процесу є несвідомі бажання, мета яких - отримати задоволення. В дитинстві людина реалізує ці бажання через гру, яка, будучи несерйозною для дорослих, є дуже серйозною для дитини. З віком цей, "інфантильний", етап переходить в інший, відмінний зовні, але принципово подібний за своїм внутрішнім змістом: несвідомі бажання реалізуються через сни та фантазії.

Таким чином, тлумачення сновидінь закладає основи для тлумачення художнього твору, у якому, однак, важливу роль виконує свідомий елемент, виступаючи упорядником спонтанних художніх образів.

Прикладом застосування цього методу при аналізі творів Міядзави Кендзі є роботи японського дослідника Мацуди Сіро, в яких він, розглядаючи твір "Вечір залізницею чумацького Шляху", визначає едіпальний комплекс як основу даного твору. Неприязнь головного героя Джованні до матері Мацуда Сіро характеризує як "ненависть через їжу": в дитинстві Джованні не мав достатньо їжі, тому зараз він не хоче принести їй молока. Протиріччя між свідомою установкою (любов до матері) та несвідомою (ненависть до неї) визначає внутрішній конфлікт персонажа.

У підрозділі 1.2. "Аналітична психологія К.-Ґ. Юнга як основа інтерпретаційної методики при дослідженні архетипної історії" простежується перехід від дещо дошатичного фройдівського психоаналізу до позицій глибинної психології К.-Ґ. Юнта, а також розглядаються нові можливості, які ми отримуємо, застосовуючи юнґівські методи при дослідженні художнього твору Міядзави Кендзі.

Недоліком Фройдівського підходу є однобічність аналізу, звуження сфери дослідження до меж індивідуального несвідомого. Підхід, запропонований К.-Ґ. Юнгом, збільигус можливості дослідника, дозволяє прослідкувати вплив колективного несвідомого.

Юнг запровадив в обіг поняття індивідуації для позначення процесу психічного розвитку індивіда. Оскільки центром психіки для Юнга є архетшг самості, то самореалізація особистості відбувається через заглиблення у надра колективної підсвідомості.

Найголовнішою особливістю такого методу є відмова від "демонізації" несвідомого начала.

Застосування Юнгівських методів при дослідженні художньої літератури є цілком виправданим, оскільки Юнг сам приділяв значну увагу дослідженню художньої літератури. Слід, проте, розуміти обмеженість цього методу при дослідженні літературної спадщини певного письменника (зокрема, і Міядзави Кендзі), адже він дозволяє проаналізувати лише ту сферу мистецтва, яка стосується процесу художнього образотворення, але зовсім не ту, яка є складовою частиною сутності мистецтва.

Однією з найвідоміших послідовників Юнга є Марія Луїза фон Франц, яка розвинула його ідеї, застосовуючи їх при дослідженні казок. Вона вважає, що казки є найбільш цінним матеріалом для дослідження психічних процесів колективного несвідомого, яке у них відображається безпосередньо і тому найбільш доступно для спостереження та дослідження. Застосування такого підходу при розгляді авторських казок Міядзави Кендзі може допомогти простежити та розглянути особливості цих процесів на японському грунті. Але при цьому слід пам'ятати, що архетип, проходячи крізь призму свідомих установок індивіда, втрачає універсальність та набуває індивідуального характеру. При дослідженні авторських казок це особливо важливо, оскільки треба вміти розрізняти універсальні архетипні мотиви, з одного боку, та індивідуальні несвідомі установки автора (в даному випадку, Міядзави Кендзі), з іншого.

На думку фон Франц, казка є закритою системою і виражає сутнісне психічне значення, яке зберігається у мотивах та сюжетах і може бути розкрито при їх дослідженні. Цей феномен, на який вказує фон Франц, Юнг назвав самістю. На думку Юнга, самість містить у собі весь психічний зміст особистості, і вона також виступає регулюючим центром колективного несвідомого. Кожен народ має свої способи взаємодії з цією психічною реальністю, і вони - ці способи - виражаються у казці.

Дивно те, що до цього часу методи архетипного аналізу не застосовувались при дослідженні творчості Міядзави Кендзі, хоча казка - найбільш продуктивний прозовий жанр цього письменника. Застосування такого методу дослідження дає змогу простежити специфічні японські способи взаємодії з самістю, з іншого боку, -визначити свідому роль автора у формуванні символічної реальності.

У підрозділі 1.3. "Казка як різновид археїтипної історії в художній літературі, історія та методи дослідження: європейська та японська традиції" розглядається жанр казки як один з різновидів архетипної історії, визначається різниця між казкою фольклорною та казкою авторською (відповідно до тих категорій, які є важливими для архетипного аналізу), визначається місце авторських казок Міядзави Кендзі у межах цього жанру.

Спираючись на теоретичні дослідження авторитетних науковців, зокрема М.-Л. фон Франц, показується доцільність застосування методів архетипного аналізу при дослідженні прозової спадщини Міядзави Кендзі.

У другому розділі "Реалізація архетину героя у прозі Міядзави Кендзі" розглядаються особливості реалізації архетипу героя у прозових творах Міядзави Кендзі, аналізуються шляхи його взаємодії з іншими архетипами, що разом формують авторський міф. Зокрема, визначається роль та функція обох складових амбівалентної пари немовля-герой, аналізуються характерні особливості героя у творах Міядзави Кендзі, показана роль супутників героя (мудрий старець та трікстер) при розгортанні архетипної історії.

У підрозділі 2.1. "Генологічні аспекти прозової спадщини Міядзави Кендзі" розглядаються окремі генологічні аспекти прозової спадщини автора, проводяться паралелі між творами Міядзави Кендзі та іншими жанрами японської літератури, які визначаємо як "архетипні історії"': простежується структурний зв'язок між аналізованими творами та японськими фольклорними казками і, крім того, з таким суто японським специфічним жанром як цукурімоноґатарі - фантастичний сюжет, початкові та заключні формули, наявність наскрізного сюжету фабула якого ніби "обіймає" додаткові тощо. Особлива увага приділяється функціонуванню специфічних початкових та заключних формул в аналізованих творах.

У таблиці 1 наводиться схема функціонування початкових та заключних формул у розглянутих творах Міядзави Кендзі.

Таблиця 1

Схема функціонування початкових та заключних формул у творах Міядзави Кендзі

Твір | Початкова формула | Заключна формула

"Переобтяжений роботою ресторан" | Свистів вітер, шурхотіла трава і листя, дзвеніли дерева | Свистів вітер, шурхотіла трава і листя, дзвеніли дерева

"Жолуді та Дикий Кіт" | Одного суботнього вечора Ітіро отримав дивну листівку | Після цього Дикий Кіт ніколи не присилав Ітіро листівок

"Зірка Дрімлюги" | Дрімлюга насправді некрасива пташка | І зірка Дрімлюги продовжувала горіти. Вона горіла і горіла. І зараз вона теж горить

"Оповідки про Домовика" | Я розповім вам декілька оповідок про Домовика | Ось такий він, Домовик

"Віолончеліст Ґосю" | У цей момент хтось постукав у задні двері: "Тук-тук" | - Все, вистачить, пане! Вистачить!

Хтось постукав у дах | - Дякую, що грали, поки не зійшло Сонце. Тепер все добре

Підрозділ 2.2. "Немовля - героїчність дитини чи інфантильність героя?"

простежено функціонування архетипного символу немовляти у таких творах Міядзави Кендзі як "Оповідки про Домовика", "Віолончеліст Ґосю", "Вечір залізницею Чумацького Шляху"; визначено роль цього символу в межах власної символічної структури, а також значення даного архетипу для формування авторської міфологічної реальності Міядзави Кендзі.

В роботі показано, за допомогою яких символів цей архетип реалізується в межах міфологічної реальності Міядзави Кендзі, розглянуто особливості кожного з цих символів:

•

•

•

•

•

•

У порівнянні з іншими немовлятами Домовик з оповідання "Оповідки про Домовика" мас найбільш первісний та архаїчний характер і переносить нас у часи становлення свідомості як такої. Головною ознакою немовляти є його самотність та незахищеність, і у даному творі цей мотив реалізується більш ніж красномовними засобами: Домовик плаче, залишений усіма; дорослі його остерігаються, а діти бояться і не хочуть гратися. Хоча, врешті, перепливши річку, що символізує процес дорослішання і становлення дорослої особистості (ієрогамія), він позбувається цих неприємних моментів. Можемо сказати, що перепливання через річку символізує духовний ріст (вірніше, останній етап).

Іншим "героїчним" немовлям, якого ми зустрічаємо у творах Міядзави Кендзі, -Ґосю з оповідання "Віолончеліст Ґосю". Як і Домовик, його страждання реалізуються через сльози: він плаче через те, що ніяк не може правильно зіграти свою партію, і через кпини керівника оркестру та колег. Як і у попередньому випадку, тут розробляється ідея духовного росту героя, щоправда, реалізується вона за допомога дещо іншої символіки. Заняття музикою і є тим фактором, який допомагає Ґосю перебороти усі труднощі та дійти до кінця у своїй боротьбі.

Слід також зазначити, що ідея перепливання річки, а також заняття музикою є дуже поширеними у міфології народів світу. Іншими словами, у даному випадку маємо справу з типовою міфемою, яка є засобом вираження архетипної ідеї, характероної для усього людства

Іншим, не менш цікавим, немовлям, створеним авторською уявою Міядзави Кендзі, є хлопчик на ім'я Джованні з оповідання "Вечір залізницею Чумацького Шляху". Як і Ґосю, він страждає через клини близьких та знайомих людей, що є символічним вираженням ідеї незахищеності та слабкості немовляти. Проте, у цьому творі зустрічаємо цікавий мотив, не характерний для інших творів нашого автора: Джованні - сирота, вірніше, напівсирота. Він живе зі своєю мамою та старшою сестрою, при цьому, наявність мами ніяк не полегшує стану хлопчика, адже вона хворіє і нічим не може йому допомогти. Це сирітство ще більше посилює ідею самотності героя, а також символізує кризову ситуацію, наявну у героя: надмірна фемінність і, як наслідок, нестача маскулінності. Духовний ріст у даному випадку виражається через подорож героя у чарівному поїзді.

Не менш цікавою є і теріоморфна символіка, що її зустрічаємо у творах Міядзави Кендзі. Так, наприклад, пташка Дрімлюга з оповідання "Зірка Дрімлюги", виражаючи ті ж самі ідеї, що і розглянуті вище образи, через свою теріоморфність переносить нас до надзвичайно глибокого та архаїчного шару несвідомого, до ще позалюдської, зовсім неусвідомленої сфери, і саме через це він і є таким потужним та впливовим. Самотність та страждання у даному випадку реалізуються через нічим не вмотивовані претензії Сокола.

Проте, як і у міфології та народних казках, у творах Міядзави Кендзі ідея страждання немовляти може реалізовуватись у дещо відмінний від розглянутого вище спосіб, а саме: через каліцтво головного героя. Так, в оповіданні "Звідки пішли Оленячі Танці" головний герой Кадзю падає з дерева і забиває собі коліно на лівій нозі, що призводить до кульгавості. З іншого боку, кульгавість символізує хтонічний характер цього ггерсонажа, його надмірну фемінність (тобто виступає, по суті, показником кризової ситуації, яка спіткала героя). Як і в оповіданні "Вечір залізницею Чумацького Шляху", тут можемо бачити, що причиною цієї кризи є послаблення чоловічого начала і надмірне посилення жіночого.

Натомість, цілком протилежна символіка зустрічається в оповіданні "Вітряний Матасабуро". Як і у "Вечері залізницею Чумацького Шляху", його головний герой -сирота. Проте, він живе разом з батьком, тобто тут ми бачимо надмірне посилення маскулінності, а криза полягає у слабкості (або повній відсутності) жіночого. Це ставить цей твір на окреме місце серед творів Міядзави Кендзі.

Аналіз художніх творів засвідчує: в системі символів Міядзави Кендзі символ немовляти займає важливе місце, виступаючи як один із способів реалізації архетипу героя. Особливістю немовляти є самотність (або сирітство) та страждання (моральні чи фізичні), які, проте, в майбутньому мають стати запорукою духовного росту.

У підрозділі 2.3. "Характеристики героя" простежуються особливості реалізації архетипу героя у творах Міядзави Кендзі, показано особливу роль героя у міфі, детально розглянуто структуру цього символічного комплексу.

Визначаючи символ героя як спосіб реалізації одного архетипу, показано чотири етапи розвитку цієї архетипної ідеї: Шибеник, Заєць, Червоний Ріг, Близнюки; доводиться, що кожен з цих персонажів символічно виражає певний етап розвитку свідомості героя, його соціалізації.

•

•

•

•

Особлива увага приділяється першому етапу (Шибенику), оскільки його пригоди символізують процес зародження та поступового розвитку свідомості Героя. Це показано у таблиці 2.

Таблиця 2

Етапи реалізації ідеї Шибеника ("Оповідки про Домовика") |

Епізоди | Символічне тлумачення

1 | Домовик заявляє про свою присутність дивним звуком, схожим на "шурхотіння мітли" чи на "стукіт каштанів, що печуться на противні" | Зародження свідомості

2 | Домовик з'являється у вигляді "зайвої' одинадцятої дитини, схожої на решту дітей | Формування особистості

3 | Домовик з'являється у вигляді хлопчика, який хоче піти з дорослими на релігійне свято | Актуалізація свідомої особистості

4 | Домовик, одягнутий у гарне дороге вбрання, перепливає річку | Ієрогамія (священний шлюб, індивідуація особистості)

У підрозділі 2.4. "Супутники героя" розглядаються особливості самореалізації окремих архетипів, які, будучи тісно пов'язаними з архетипом героя, як правило, саморепрезентуються у тісній взаємодії з ним. Це архетип мудрого старця та трікстер.

Жоден герой не може обійтися без супутників, або помічників. Вони допомагають йому, підштовхують та навертають на правильний шлях. Однак, з не меншим успіхом вони можуть і заважати йому, у цьому проявляється їхня амбівалентність, властива усім без винятку архетипним образам.

Першим супутником героя є мудрий старець. Це, власне, "провісник", що закликає героя до пригоди, він з'являється, коли герой потрапляє у безнадійне становище, щоб допомогти йому порадою або просто мудрими словами. Кінцева мета провісника - закликати героя до саморефлексії, що, у свою чергу, має стати для останнього передумовою духовного росту та вдосконалення.

Часто цей провісник з'являється у вигляді гнома, маленької хтонічної істоти зі зміненою зовнішністю. У Міядзави Кендзі цьому образу відповідає кульгавий слуга Дикого Кота з оповідання "Жолуді та Дикий Кіт". Він закликає героя Ітіро до подорожі, можна навіть сказати "витягає його на двір", потім задає йому досить безглузді на перший погляд запитання, які, однак, мають глибинне значення.

Іншою рисою провісника є його солярність, тобто зв'язок із Сонцем. Серед провісників, створених творчою уявою Міядзави Кендзі можемо однозначно відмітити

солярний характер оленів з оповідання "Звідки пішли Оленячі Танці". Можна твердити, що танцюючи навколо рушника (мислення, думки), олені (провісник) певним чином активізують та стимулюють мисленнєву діяльність (саморефлексія), направляючи думки героя у певному напрямі (духовний ріст).

Образ провідника дуже неоднозначний. Як і будь-який інший архешіший образ він має амбівалентний характер, тобто розділений на світлу та темну частини, дивним чином поєднуючи у собі обидві ці сторони.

Серед негативних форм вираження цього архетипу у Міядзави Кендзі можемо назвати такі:

•

•

•

Усі вони або відверто знущаються над головним героєм, або дуже жорстоко кепкують з нього. Проте саме ці кпини і жорстокості примушують героя вийти зі стану рівноваги і розпочати свою подорож, пошуки самого себе у цьому світі, так що в кінцевому результаті їхня роль цілком позитивна.

Також слід зазначити, що у творах Міядзави Кендзі провісники, як і інші образи, можуть набувати теріоморфного характеру: Сокіл із "Зірки Дрімлюги", олені з оповідання "Звідки пішли Оленячі Танці". Ця теріоморфність ще більше підсилює головну роль повісника — роль психопомпа, провідника у несвідоме.

Інший супутник героя, якого ми можемо зустріти у творах Міядзави Кендзі, -трікстер: хитрун, обманщик, авантюрист. Це надзвичайно давня (мабуть, одна з найархаїчніших) архетипна структура, і через це його вчинки цілком підлягають несвідомим пориванням та пристрастям. Образ трікстера - один із найнеоднозначніших і тому - один із найцікавіших архетипів.

Часто трікстер - це і є провідник. Наприклад, Сокіл з оповідання "Зірка Дрімлюги", зі своєю схильністю до невиправданої жорстокості; або олені з оповідання "Звідки пішли Оленячі Танці": здається, для них все життя складається із гри.

Іноді трікстером може бути сам герой, як, наприклад, Домовик з оповідання "Оповідки про Домовика": полюбляє жарти, але сам собі ними шкодить.

Трікстер має два рівні, у випадку реалізації негативних рис даного образу, він представлений протилежними тенденціями несвідомого, а в деяких випадках -своєрідною другою особистістю, яка має більш низький та нерозвинений характер. Цей компонент прийнято називати тінню. У Міядзави Кендзі приклад тіні ми бачимо в оповіданні "Вечір залізницею Чумацького Шляху". Це, безперечно, Кампанелла, хлопчик, який гине наприкінці подорожі героя. Іншими словами це можна описати так: імпульси та паттерни, що суперечать свідомій установці, витісняються у несвідоме, і цей процес називається "асиміляція тіні".

В роботі подано схему реалізації цього архетипу через два різні образи:

•

•

Крім того, визначено архаїчний характер символу трікстера-провідника, який визначається його теріоморфністю, тваринним характером самореалізацїї цього архетипу.

Встановлено також можливість самореалізації негативного аспекту цього архетипу, а саме: показана роль тіні - сукупного образу, який поєднує в собі ті імпульси та паттерни, які вступають у протиріччя зі свідомою установкою.

У третьому розділі "Реалізація архетипу Шляху у прозі Міядзави Кендзі" розглядаються особливості реалізації архетипу Шляху у прозових творах Міядзави Кендзі, який, будучи символічним вираженням процесу індивідуації, є одним із найголовніших чинників, що формують авторський міф.

У підрозділі 3.1. "Шлях як символ індивідуації. Вирушання: перша частина подорожі - поштовх і відповідь" розглядається архетипне значення першого етапу подорожі; показано, що причиною, яка змушує героя розпочати подорож, є певна духовна криза; детально розглядається роль мудрого старця у цьому процесі, розкрито символічний зв'язок між початком подорожі та початком ініціації (символічна смерть).

Власне шлях поділяється на гри етапи: 1) вирушання героя (прощання), 2) кульмінація (ініціація), 3) повернення.

Нами було визначено три головні моменти, характерні для початку подорожі:

•

•

•

Практично всі ці моменти представлені у проаналізованих творах Міядзави Кендзі, звичайно, кожен раз вони реалізуються по-різному, за допомогою своєрідних, властивих лише цій ситуації, засобів.

1. Духовна криза

Духовна криза героя є найпершою ознакою, на яку звертається увага при дослідженні архетипної історії. Це і не дивно, оскільки без пояснення причин кризового стану героя неможливо зрозуміти наступні події. У Міядзави Кендзі зустрічаємо таке вираження цієї ідеї: "Віолончеліст Ґосю" - неспроможність героя правильно зіграти музичний твір, "Зірка Дрімлюги" - безпідставні вимоги Сокола змінити ім'я, "Вечір залізницею Чумацького Шляху" - хвороба матері головного героя, відсутність батька, "Звідки пішли Оленячі Танці" - кульгавість Кадзю, "Вітряний Матасабуро" - неспрйняття героя однокласниками, відсутність матері.

2. Усамітнення героя

Усамітнення героя - ще одна важлива риса початку подорожі героя. Власне, ця ідея є вираженням дуже глибокої архетипної структури, характерна для будь-якої міфології. У Міядзави Кендзі бачимо такі шляхи її реалізацій: "Віолончеліст Ґосю" -усамітнення героя у старому будинку на березі річки, "Зірка Дрімлюги" - відліт Дрімлюги спочатку до лісу, а потім до "далекого-далекого Неба", "Вечір залізницею

Чумацького Шляху" - усамітнення Джованні на березі річки, "Звідки пішли Оленячі Танці" - усамітнення Кадзю в лісі, "Перевантажений роботою ресторан" -усамітнення джентльменів у горах.

3. Присутність мудрого старця

Мудрий старець - постать абсолютна необхідна у будь-якій архетипній історії. Він виконує роль психопомпа, тобто провідника до сфер несвідомого. Як і розглянута вище риса, присутність провідника характерна для будь-якої міфології від класичної Греції до островів Тихого океану. У Міядзави Кендзі можемо бачити такі форми реалізації цього архетипу: "Віолончеліст Ґосю" - диригент оркестру, який завжди гримає на Ґосю, закликаючи його до саморефлексії (негативний аспект провідника), "Зірка Дрімлюги" - Сокіл, який своїми безпідставними погрозами примушує Дрімлюгу вирушити у подорож (негативний аспект провідника, теріоморфна символіка), "Вечір залізницею Чумацького Шляху" - Дзанеллі, який своїми кпинами пробуджує у Джованні схильність до саморефлексії (негативний аспект провідника), "Звідки пішли Оленячі Танці" - олені, що зачаровують Кадзю (теріоморфна символіка), "Вітряний Матасабуро" - шкільний вчитель, викладач у класі, в якому вчиться Сабуро.

У таблиці 3 показано момент переживання кризи героєм у творах Міядзави Кендзі.

Таблиця З

Криза героя, місцевість, у якій починається подорож,

присутність Мудрого Старця

Оповідання | "Вечір залізницею Чумацького Шляху" |

"Зірка Дрімлюги" |

"Жолуді та Дикий Кіт" |

"Віолончеліст Ґосю"

Криза, яка переживає Герой, виклик | Хвороба матері, необхідність принести

молока | Конфлікт з іншими птахами та із Соколом | Листівка із запрошенням від Дикого Кота | Проблеми в оркестрі, труднощі при виконанні музичної партії

Місцевість, у якій починається подорож Героя | Пагорб над річкою | Ліс | Ліс | Старий млин за містом, у якому живе Ґосю

Мудрий Старець (провідник) | - | - | Карлик, слуга Дикого Кота | Диригент Оркестру

У підрозділі 3.2. "Дорога випробувань як перший етап ініціації героя"розглядаються пригоди героя, які йдуть безпосередньо після вирушання.

Першим етапом ініціації героя є дорога випробувань, тобто ті пригоди, крізь які повинен пройти герой, перш ніж дійти до кульмінації. У світовій міфології цей сюжет

є одним з найпопулярніших серед архетипних історій. У творах Міядзави Кендзі ця ідея реалізується досить цікаво: як і будь-де, герой переживає низку пригод, проте ці пригоди мають циклічний характер, і, на відміну від, скажімо, українських народних казок, характерні пригоди повторюються не три а чотири рази: "Жолуді і Дикий Кіт" -

1) зустріч з Каштаном, 2) зустріч з Водопадом, 3) зустріч з Грибами, 4) зустріч з
Білкою; "Зірка Дрімлюги" - 1) зустріч з Оріоном, 2) зустріч з Великим Псом, 3) зустріч з Великою Ведмедицею, 4) зустріч з Орлом; "Віолончеліст Ґосю" - 1) епізод з Котом, 2) епізод з Зозулею, 3) епізод з Борсуком, 4) епізод з Польовою Мишею;
"Перевантажений роботою ресторан" - 1) епізод біля перших дверей, 2) епізод біля
других дверей, 3) епізод біля третіх дверей, 4) епізод біля четвертих дверей. Ми
визначили, що цей "чотириразовий" символізм у творах Міядзави Кендзі можна
зрозуміти двома способами: по-перше, він може розглядатися як один з різновидів
жіночої символіки, тобто для автора, що досліджується, процес індивідуації полягає в
усвідомленні власного жіночого начала (оскільки він чоловік), по-друге, в багатьох
традиціях четвірка сама по собі є символом індивідуації. У будь-якому разі, зв'язок
авторської символіки з глибинними психологічними процесами очевидний (табл. 4).

Таблиця 4

Схема розгортання чотирьох етапів першої частини подорожі героя

Етап

Оповідання | Перший етап | Другий етап | Третій етап | Четвертий етап

Жолуді і Дикий Кіт | Зустріч з Каштаном.

На Схід | Зустріч з Водопадом.

На Захід | Зустріч з Грибами.

На Південь | Зустріч з Білкою. На Південь

Зірка

Дрімлюги | Зустріч з Оріоном. | Зустріч з Великим Псом. | Зустріч з Великою Ведмедицею. | Зустріч з Орлом.

Символічне обігравання реалізації ідеї маскулінності | Символічне обігравання ідеї реалізації підпорогових інстинктів, чуття | Символічне обігравання реалізації ідеї трансформації негативних потягів у позитивні | Символічне обігравання реалізації ідеї духовного потягу

У підрозділі 3.3. "Кульмінація подорожі: ініціація" детально розглядається ключовий етап подорожі: ініціація; розкрито значення цього етапу в межах авторського міфу, його подальший вплив на долю героя.

Кульмінацією будь-якої архетипної подорожі є ініціація, тобто символічна смерті героя і його символічне воскресіння для нового життя. Ми визначили чотири характерні риси ініціації, що зустрічаються в архетипній історії:

•

•

•

•

У Міядзави Кендзі можна побачити такі шляхи реалізації цієї ідеї: "Переобтяжений роботою ресторан" - 1) джентльмени опиняються у лісі, 2) ресторан, в який потрапляють джентльмени, 3) смерть від котячих зубів (з'їдання демонами ініціації), 4) зморшки на обличчях; "Зірка Дрімлюги" - 1) прощання з братом, 2) не представлено, 3) смерть від висоти та холоду, 4) перетворення на сузір'я; "Вечір залізницею Чумацького Шляху" - 1) Джованні засинає на пагорбі біля річки, 2) вагон чарівного поїзда, 3) не представлено, 4) смерть Кампанелли; "Віолончеліст Ґосю" -1) Ґосю на ніч залишається у будинку біля річки, 2) будинок, де живе Ґосю, 3) не представлено, 4) не представлено; "Жолуді та Дикий Кіт" 1) Ітіро іде до лісу, щоб зустрітися з Диким Котом, 2) чарівне місце, де живе Дикий Кіт, 3) суд, розв'язання суперечки між жолудями, 4) подарунок Дикого Кота.

Кульмінація, або ініціація, має характер символічної смерті, під час якої герой "помирає" для старого життя і " народження" для життя нового. Повернення символізує закінчення процесу індивідуації. Крім того, слід зауважити, що всі архетипи мають як позитивний, так і негативний характер, і це у повній мірі відбилось на творчості Міядзави Кендзі.

У таблиці 5 показані особливості реалізації характерних рис ініціації на прикладі твору "Переобтяжений роботою ресторан".

Таблиця 5

Характерні риси ініціації та їх реалізація у творах Міядзави Кендзі

Характерні риси ініціації | Відділення неофіта від його сім'ї та "усамітнення" у лісі | Хатина, у якій відбувається ініціація | "Поїдання" демонічними тваринами -майстрами ініціації | Ініціюючі каліцтва

Приклади з твору | Джентльмени опиняються у лісі | Будинок, ресторан | Смерть від котячих зубів | Зморшки на обличчі

У підрозділ 3.4. "Заключний етап подорожі: повернення" розглянуто останній етап подорожі героя; визначено значення цього етапу в контексті всієї подорожі, проаналізована наявність певного скарбу, який герой приносить з собою. Окрім того, окреслено символічне значення цього скарбу в контексті авторського міфу в цілому.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дисертаційної роботи. Дисертація покликана встановити особливості авторського міфотворення Міядзави Кендзі. Відправною точкою для розгортання аналізу стають праці українських та зарубіжних науковців, присвячені дослідженню архетипних історій, зокрема роботи С. Пригодія, Н. Тихолоз, В. Проппа, М. Л. фон Франц, Ф. Ленц тощо.

Нами була визначена можливість застосування методів архетипного аналізу для дослідження прозових творів Міядзави Кендзі, зважаючи на їх приналежність до жанру авторської казки. Водночас визначено межі можливостей при такому

дослідженні: авторська казка, незважаючи на свій міфологічний характер, завжди має особистісний, персональний (авторський) характер, на відміну від казки фольклорної, яка відрізняється своєю універсальністю, але, з іншого боку, цей особистісний характер дає нам змогу визначити не лише загальні архетипні ідей, виражені у творі, а і персональні авторські установки.

У прозі Міядзави Кендзі символічно реалізувався цілий ряд архетипних тем. Ця реалізація відбулась через складний комплекс архетипних символів, які, взаємодіючи один з одним, створюють систему авторського міфу Міядзави Кендзі. Архетипні символи, будучи основою авторського міфу, формують імагінативне бачення реальності.

Ключовим архетипом, який знайшов своє вираження у прозі Міядзави Кендзі, є архетип героя. Героїчність буває інфантильною та самодостатньою. Пригоди героя формують основу розповіді. Між архетипами немовляти та героя існує принципова тотожність, яка дозволяє розглядати їх як два різні етапи одного й того самого явища, адже немовля має в перспективі перетворитись на дорослу особистість, а сам процес дорослішання символічно виражається через цикл героїчних пригод та випробувань.

Ідея героя не є визначеною та однозначною. В процесі її розвитку можна виділити чотири етапи, кожен з яких знайшов своє вираження у творах Міядзави Кендзі.